ОБРАЗ ЛЮДИНИ У КЛАСИЧНІЙ ТА ПОСТКЛАСИЧНІЙ ФІЛОСОФСЬКИХ ПАРАДИГМАХ: КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ПРУДИУС Роксолана Геннадіївна

УДК 141.319.8 (043.5)

ОБРАЗ ЛЮДИНИ У КЛАСИЧНІЙ ТА ПОСТКЛАСИЧНІЙ ФІЛОСОФСЬКИХ ПАРАДИГМАХ: КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ

09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник:
доктор філософських наук, професор
Дротянко Любов Григорівна

Київ-2012

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОБРАЗУ ЛЮДИНИ У КЛАСИЧНІЙ ТА ПОСТКЛАСИЧНІЙ ФІЛОСОФСЬКИХ ПАРАДИГМАХ

1.1. Культурно-історичний і соціокультурний аспекти осмислення образу людини………………………………………………………….........
12
1.2. Методологічні засади та понятійно-термінологічний апарат філософсько-антропологічного дослідження образу людини……………………………………………………………………….

31
Висновки…………………………………………………………………….. 45
РОЗДІЛ 2. ФІЛОСОФСЬКА РЕЦЕПЦІЯ ОБРАЗУ ЛЮДИНИ У КОНЦЕПЦІЯХ КЛАСИЧНОЇ ПАРАДИГМИ
2.1. Образ людини як предмет дослідження у філософії Античності … 48
2.2. Релігійно філософське осмислення образу людини в епоху Середньовіччя ………………………………………………………………
61
2.3. Новоєвропейська філософія про образ людини……………………. 82
2.4. Образ людини у класичних концепціях ХІХ століття……………… 93
Висновки……………………………………………………………………. 103
РОЗДІЛ 3. РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ОБРАЗУ ЛЮДИНИ У ПОСТКЛАСИЧНІЙ ФІЛОСОФСЬКІЙ ПАРАДИГМІ
3.1. Некласичні концепції образу людини у західній філософії кінця ХІХ – ХХ століть………………………………………………………………...
108
3.2. Неокласичні філософські підходи до розуміння образу людини у ХХ – на початку ХХІ століть…………………………….……………….
134
Висновки…………………………………………………………………... 163
ВИСНОВКИ……………………………………………………………… 165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………… 169

ВСТУП

Актуальність теми дослідження.
ХХ століття стало чи не найвразливішим для самого існування людини. Тому не випадково антропологічна проблематика зайняла чільне місце в усіх сферах людського духу – науці, релігії, філософії, політиці, моралі, мистецтві. У кожній із них образ людини поставав відповідно до артикуляції того чи іншого аспекту людського буття. Домінуючими у формуванні такого образу виступали природні чи соціальні, тілесні чи духовні, чуттєві чи надчуттєві, раціональні чи ірраціональні тощо модуси людського життя. Навіть філософські напрямки і течії ХХ століття репрезентували різні образи людини (екзистенціалізм, прагматизм, релігійна філософія, комунікативна філософія, феноменологія та інші течії), в яких ідеалізація людини набувала відповідних обрисів.
В історії філософії відомі ідеалізації людини як «політичної тварини» (Арістотель), «мислячої тростинки» (Б. Паскаль), «мікрокозму» (Г. Сковорода), «лицаря віри» (С. К’єркегор), «надлюдини» (Ф. Ніцше), «символічної тварини» (Е. Кассірер), «віртуальної людини» (Ж. Дельоз) та інші. Антропологічний поворот у філософії ХХ століття особливо загострив увагу до проблем людського буття, зокрема до виявлення сутності людини як тілесно-духовної істоти, до проблеми незавершеності людської природи в контексті розвитку біотехнологій, генної інженерії, біоетики та інших інновацій кінця ХХ століття.
Початок ХХІ століття породив нові феномени соціального буття – глобалізацію, інформаційну революцію і на цій основі віртуалізацію життя, які ставлять нові питання і породжують нові виклики людині. Зазначене актуалізує переосмислення питання: ким є людина сьогодні? і зумовлює філософсько-антропологічну рецепцію образу людини в нових соціальних умовах, що дозволить усувати деструктивні стереотипи поведінки, соціально-психологічні ролі, прийнятні в даному соціумі, дасть можливість виробити ціннісний ідеал людини.
Філософсько-антропологічні концепції щодо образу людини формувалися в різних площинах і в різні історичні періоди.
Проблема «образу» розглядалася у працях давніх мислителів таких, як Епікур, Лукрецій, Платон, які зверталися до вивчення симулякру. Також досліджувалася І. Дамаскіним, П. Флоренським, які акцентували свою увагу на релігійному тлумаченні образу. Сучасним філософом Ж. Бодріяром було відроджене античне поняття «симулякр», проте витлумачену у відмінний спосіб (як об’єкт, що змінює дійсність). Щодо природи образу висловлювалися також Е. Гуссерль, Р. Декарт, Ж. Дельоз, І. Кант, К. Леонтьєв, Т. Мітчел, З. Фрейд, Е. Паунд, Ж. - П. Сартр, Б. Спіноза, Ж. Піаже, Д. Юм; Ж. Лакан розглядав «образ» у руслі вікового розвитку дитини. Осмисленням теоретичного значення «образу» серед сучасних дослідників займаються Н. Абрамова, В. Гриценко, Н. Доній, С. Марченко, А. Ушаков, А. Яровий.
Розвиток наук збагатив концепт «образ» такими поняттями як «образ науки», вивченням якого займається Л. Дротянко, «імідж», значення якого розкриває І. Альошина, «художній образ» займає важливе місце в концепції О. Потебні, «тілесний образ» досліджують О. Сакс, Ю. Компанієць.
Споріднені до «образу людини» поняття у своїх працях розглядали такі дослідники: представник раннього християнства Тертуліан вивчав у своїх працях певні «відбитки»; П. Флоренський розглядав поняття «лик», «обличчя», «личину» та «маску»; П. Віріліо осмислював зміст понять «двійник» і «гібрид» у значенні образу.
Починаючи з епохи Античності, феномен людини вивчали Гомер, Гесіод, Протагор, Сократ, Платон, Арістотель; серед дослідників античної спадщини аналізом представлення людини у творах мислителів даної епохи займалися І. Кон, А. Камю, А. Гусейнов, Г. Драч, П. Гуревич, С. Хоружий, Л. Стевенсон та інші. Серед середньовічних мислителів можна виділити Августина Блаженного, Григорія Ниського, Фому Аквінського, містиків Мейстра Екхарта та Якова Бьоме, подвижника ісихастської аскетичної антропології Григорія Паламу. Гуманістичні традиції Відродження у розумінні людини представляли М. Фічіно, Ф. Петрарка, Дж. Піко делла Мірандола, Микола Кузанський, М. Монтень. Серед гуманістів українського Відродження відомі Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський-Роксолан.
Зразки класичних підходів до осмислення людини знаходимо у новоєвропейській філософії (Р. Декарт, Б. Паскаль, Вольтер, Ж. Ламетрі, Д. Дідро та ін.). Проблема людини займала чільне місце у творах українських просвітників І. Гізеля, Феофана Прокоповича, Г. Сковороди. Класичні концепції образу людини подані й у творчості І. Канта, Й. Фіхте, Г. В. Ф.Гегеля, К. Маркса, Ф. Енгельса.
Некласичні філософські концепції щодо образу людини розробили А. Шопенгауер, С. К’єркегор, Ф. Ніцше, Е. Фромм, М. Шелер, Х. Ортега-і-Гассет, Ж. - П. Сартр, А. Камю, а також представники теософії, такі як Р. Штайнер, О. Блаватська. До авторів, які розглядали людину у руслі неокласичної парадигми належать Н. Еліас, К. Войтила, Ю. Тішнер, Е. О’Бойль, Е. Діссанеяке та інші.
Сучасні вітчизняні автори досліджують людину в різних її виявах, зокрема, І. Васильєва розглядає людину у релігійному вимірі в пов’язаності з діяльністю; проблему людини майбутнього та особливостей її самореалізації досліджує В. Лях; Л. Ороховська розглядає людину у контексті пост-історії; ідеалом, як складовою трансісторичності міфологічної свідомості, цікавиться і сучасний дослідник О. Полисаєв; осмисленню ролі людини в різних формах гуманізму присвячені праці А. Фоменко; І. Савинська досліджує значення образу людини в метафізичній антропології реалістичного томізму; Т. Суходуб аналізує людину в контексті філософії Срібного віку.
Проблему власне «образу людини» у своїх працях розглядають такі сучасні дослідники як Ч. Кірвель, А. Дондюк, М. Фрідмен, О. Кудь; мовний образ людини в антропоморфному кодуванні текстів вивчають О. Тимченко, М. Собуцький, О. Карчевська; П. Гуревич використовує даний концепт у зв’язку з християнською антропологією; С. Чурсанов тлумачить християнський образ людини в православній богословській антропології; О. Первушина аналізує «образ людини» в психології; у філософії права дане поняття розглядається В. Брюґґером, Г. Радбрухом; В. Бігуном було здійснено ретельний аналіз сутнісних рис, особливостей «образу людини» з точки зору правової антропології.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах держбюджетних тем кафедри філософії Національного авіаційного університету «Гармонізація науки та вищої освіти в умовах інформаційного суспільства» (№ 55-ф9/к97), «Антропологічний та соціокультурний виміри глобалізованого світу» (№ 32/12.01.10).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є встановлення особливостей образу людини у класичній та посткласичній філософських парадигмах через їх кореляцію. Для досягнення мети поставлені такі завдання:
- уточнити та зіставити зміст ключових понять «образ», «лик», «маска»;
- визначити методологічну базу дослідження образу людини у класичній та посткласичній філософських парадигмах;
- виявити специфіку розуміння образу людини в античній філософії;
- встановити сутнісні риси образу людини в релігійно-філософських концепціях Середньовіччя;
- окреслити основні підходи до осмислення образу людини у філософії Нового часу;
- виявити відмінності в розумінні образу людини в матеріалістичних концепціях ХІХ століття;
- встановити сутнісні риси образу людини в некласичних філософських концепціях та літературно-художніх творах кінця ХІХ –ХХ століть;
- виявити трансформації образу людини в неокласичних філософських підходах ХХ – початку ХХІ століть.
Об’єктом дослідження є образ людини у філософії.
Предметом дослідження ‘ образ людини у філософсько-антропологічному контексті через кореляцію уявлень у класичній та посткласичній філософських парадигмах.
Методологічну основу дослідження складають культурно-історичний, соціокультурний та компаративний підходи у їх діалектичному зв’язку, а також методи культурно-семантичного аналізу, історизму та інші. На підставі компаративного аналізу виокремлюються окремі складові досліджуваних парадигм, досліджуються взаємозв’язки між ними у залежності зі сформованим в їх межах образом людини.
При вирішенні більш конкретних завдань дисертаційного дослідження застосовувалися принципи співпадання історичного і логічного, доповняльності, відносності, аналогії та інші.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що в ньому вперше у вітчизняній філософії з позиції філософської антропології встановлено особливості образу людини у класичній та посткласичній філософських парадигмах через їх кореляцію.
Наукова новизна розкривається у таких теоретичних положеннях, що виносяться на захист.
Вперше:
– встановлено, що сутнісними рисами образу людини в класичній парадигмі були певні ідеальні загальнолюдські цінності, які виявляються у високій моральності, прагненні до краси, до життя в гармонії з природою. Показано, що посткласична парадигма стверджує поведінкові реально існуючі образи людини, в яких досліджують такі модуси буття, як самотність, відчай, усвідомлення власної трагічної сутності, відчуженість, схильність до споживацтва;
– виявлено трансформації образу людини в неокласичних підходах ХХ – ХХІ століть. Показано, що дані зміни виявилися у формуванні образу людини, як «людини-кочівника» (homo nomados), «людини віртуальної» (homo virtualis), «людини замкненої» (homo clausus). Досліджено образ людини радянського періоду homo sovieticus у зв’язку з антиутопіями ХХ століття. На підставі компаративного методу показані спільні та відмінні риси образів «людини релігійної», як образу християнської антропології та homo religiosus, як образу «людини віруючої» взагалі.
Отримало подальший розвиток:
– визначено методологічну базу дослідження образу людини у класичній та посткласичній філософських парадигмах. Встановлено, що ефективними засобами виявлення сутнісних рис образу людини в досліджуваних парадигмах є культурно-історичний, соціокультурний, компаративний підходи у їх діалектичній єдності, яким підпорядковані методи культурно-семантичного аналізу, історизму, герменевтики;
– осмислення специфіки розуміння образу людини в античній філософії. Виявлено, що останній були притаманні такі основні підходи: образ «людина – герой – напівбог» (homo heroicus) (Гомер, Гесіод), образ «атлет-переможець» (як уособлення найкращих рис учасників Олімпійських ігор), образ «людина розумна» (homo sapiens) (Анаксагор, Платон), образ «людина політична» («політична тварина», homo politicus) (Арістотель);
– аналіз сутнісних рис образу людини в релігійно-філософських концепціях Середньовіччя. Показано, що в них образ людини репрезентується через співвідношення «тіло (сома) – плоть», «тіло – душа – дух». Виявлено особливості образів «людина релігійна» (Августин Блаженний, Фома Аквінський), «людина-мандрівник» (homo viator) (Дунс Скот), «монах-аскет» (Григорій Палама), які розмежовують розуміння людини у різних релігійних напрямках. Показано, що в пізньому Середньовіччі образ людини виступав у вигляді «homo triumphans» як ідеального творіння природи (Ф. Петрарка, М. Фічино);
– осмислення філософських концепцій образу людини у філософії Нового часу. Обґрунтовано, що основні підходи тут базуються на формуванні образів «людина-машина» (Т. Гоббс, Р. Декарт), «людина-жадання» (Вольтер), «людина природна» та «людина освічена» (Д. Дідро, Д’Аламбер). Виявлено, що образ «людина економічна» (homo economicus) та його трансформація в образ «людина соціоекономічна» (homo socioeconomicus) зароджується в Новий час (як панівний образ, характерний для буржуазного суспільства), а зазнає трансформацій у марксистських і неомарксистських концепціях ХІХ – ХХ століть. Показано, що образ homo hobbesians («людина Гоббса»), стверджений Т. Гоббсом у Новий час через вияв основного принципу взаємодії між людьми: «Людина людині вовк», відроджується у ХХІ столітті в образі «людини проклятої» (homo sacer) (Дж. Агамбен). Останній образ виявляє не тільки особливості відносин між людьми, але й показує значення «голого» життя, яке в будь-який момент може перестати ним бути;
– теоретичне положення щодо образу людини в некласичних філософських концепціях ХІХ – ХХ століть. Встановлено, що кожна з них репрезентує специфічні образи людини – «надлюдина» (Ф. Ніцше), «масова людина» (Х. Ортега-і-Гассет), «людина-бунтівник» (А. Камю). Вони виявляють в даних концепціях панування негативізму, споживацької філософії (як стосовно навколишнього світу, так і стосовно інших людей), поглинання людини самотністю, відчаєм, усвідомленням власної трагічної сутності.
Уточнено:
– зміст понять «образ», «лик», «маска». Під «образом» розуміється сукупність певних стереотипів поведінки, звички, погляди, які людина сприймає як самоочевидності; прагнення, соціальні, політичні й особистісні уявлення про те, якою людина має бути (тобто, набір психосоціальних ролей людини). Поняття «лик» репрезентує справжнє існування людини, тобто вказує на те, якою людина виявляється у безпосередніх стосунках з іншими людьми. Поняття «маска» означає «дещо», що видає себе за «лик», проте це «дещо» є порожнім, як у духовному, так і у фізичному сенсі. Поняття «образ» є основоположним і родовим стосовно інших понять, які його репрезентують. Його зміст містить у собі всі характеристики споріднених визначень людини. Поняття «образ» містить зовнішні риси людини (тобто її зображення), її психофізіологічні, моральні та духовні характеристики (втілені в поняттях «лик», «обличчя»), а також психосоціальні ролі й стереотипи (влучно відображені поняттями «личина», «маска»);
– відмінності у розумінні образу людини в матеріалістичних концепціях ХІХ століття. Обґрунтовано, що домінантним є образ «людини працюючої» як соціальної істоти, сутністю якої є праця, виробництво матеріальних цінностей. Проте даний образ висвітлений двояко. З однієї сторони – людині властива індивідуалістська поведінка, прагнення до задоволення власних потреб і бажань, з іншої – людська праця повинна бути суспільно-корисною, важливою не стільки для окремого індивіда, скільки для суспільства та всього людства загалом.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його висновки можуть бути використані для прогнозування перспектив розвитку особливостей рецепції образу людини майбутнього; виявлення рис, здатних деструктивно впливати на поведінку людини з метою їх подальшої модифікації.
Практичне значення роботи полягає в тому, що її висновки можуть бути застосовані в сфері діяльності державних установ для вироблення ефективної політики щодо роботи з молоддю. Отримані результати також можна використовувати в навчальному процесі: при викладанні філософської антропології, філософії історії, психології; при розробці спецкурсів та при написанні підручників, навчальних посібників із відповідних дисциплін.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Висновки і положення наукової новизни одержані автором самостійно на основі результатів, отриманих в процесі дослідження.
Апробація результатів дослідження. Положення дисертації оприлюднені у виступах на Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених «Політ» (VII, VІІІ, ІХ, Київ, 2007 – 2009 р.), ІХ Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених «Гуманітарна освіта» (Київ, 2009 р.), науковій конференції «Проблема людини та міжособистісної комунікації в художній і епістолярній творчості А. П. Чехова» (до 150-річчя від дня народження А. П. Чехова) (Київ, 2010 р.), науково-теоретичній конференції «Гармонізація науки і вищої освіти в інформаційному суспільстві» (Київ, 2011 р.), науково-практичній конференції , присвяченій 140-річчю від дня народження Лесі Українки «Людиновимірний характер творчості Лесі Українки» (Київ, 2011 р.), конференції «Наука та прогрес» (Київ, 2012 р.), Міжнародній конференції «Розвиток гуманітарних наук» (Познань, Польща, 2012 р.), міжнародній науково-теоретичній конференції «Антропологічні та соціокультурні виміри глобалізованого світу» (Київ, 2012 р.), міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету – 2012» (Київ, 2012 р.), методологічних семінарах аспірантів кафедри філософії Національного авіаційного університету (Київ, 2008 − 2012 рр.).
Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображений в 11 наукових публікаціях – п’яти статтях у збірниках, зареєстрованих Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України як фахові, та шести тезах, опублікованих у матеріалах конференцій.
Структура дисертації спрямована на досягнення поставленої мети та завдань дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку використаних джерел. Повний обсяг тексту дисертації становить 197 сторінки, основний текст – 169 сторінок. Список використаних джерел містить 269 одиниць (з них джерел іноземною мовою – 13) та складає 25 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації відповідно до мети й завдань роботи на основі органічного поєднання системного, культурно-історичного та компаративного підходів проведено цілісне філософсько-антропологічне дослідження особливостей формування образу людини у класичній та посткласичній філософських парадигмах. Це дозволило сформулювати такі висновки.
1. У ході дослідження було встановлено неоднозначність тлумачення понять «образ» та «образ людини», що зумовило необхідність уточнення змісту даних понять, а також їх зіставлення з такими поняття як «лик» і «маска». У результаті цього встановлено, що сутнісні риси образу людини містять певні стереотипи поведінки, звички, погляди, що сприймаються людиною як самоочевидності. Окрім цього, він містить у собі певні прагнення, соціальні, політичні й особистісні уявлення про те, якою людина має бути; тобто мова йде про певний ціннісний ідеал людського.
На основі культурно-історичного та компаративного аналізу проблеми образу людини з’ясовано, що в різні історичні періоди образ людини осмислювався по-різному.
2. У період Античності образ людини розуміли як вияв найкращих й ідеальних рис людини. Філософія Античності ствердила такі основні течії у розумінні людини – образ «людина-герой-напівбог» (homo heroicus), образ «атлет-переможець», образ «людина розумна» (homo sapiens), образ «людина політична» (homo politicus). Виникненню такої рецепції людини сприяли зовнішні умови проживання, міфологічні вірування, сприйняття людини як розумної, раціональної істоти. У пізній Античності був сформований образ «людини недосконалої», який став основою для розуміння сутності людини в релігійних концепціях Середньовіччя.
3. У релігійно-філософських концепціях Середньовіччя сутнісними рисами образу людини можна вважати прагнення до Бога, до вічного праведного життя, до спокутування гріхів; даний образ просякнутий релігійними, переважно християнськими, догмами. Образ «людини релігійної» доповнений образом «монаха-аскета», який зміг запропонувати можливість своєрідного обожнення людини через праведне, «святе» життя. Таке розуміння людини стало базою для формування образу «людини досконалої», а також «святої людини» в релігійній антропології. Альтернативний образ «людини мандрівника» є також релігійно зорієнтований. Особливість людини, що мандрує зумовлена її символічним перебуванням у земному життя як подорожнього.
Єдиний образ, який зміг відірватися від християнського тлумачення людини, – це ренесансний образ «homo triumphans», людини як ідеального творіння природи.
4. Осмислення образу людини у філософії Нового часу відбувалося в напрямку механістичного пояснення природи людини. Образ «людини-машини», уявлення людського організму як механізму є панівними у даний період. Пізніше рецепція образу повернулася в протилежний бік «людини-жадання», а згодом і «людини економічної» та «людини природної». Останній був удосконалений до образу «людини освіченої», який характеризував людину як обізнану, ерудовану особистість, яка живе в гармонії з природою.
5. У матеріалістичних концепціях ХІХ століття був сформований образ «людини працюючої» (homo faber), який виявляв людську природу через працю (причому, як фізичну, так і розумову), а також похідного від марксистської філософії образу «людини радянської» (homo sovieticus). Сформовані з початком переходу Радянського союзу від революційних змін до мирного життя, образи «маленької людини» і «колективної людини», були похідними та, водночас, складовими образу homo sovieticus. Класичні концепції ХІХ століття сформували образ «людини моральної» (homo moralis), який позначає людину як високоморальну свободну істоту, яка прагне розвивати свої чесноти та виявляти їх безкорисливо.
6. Некласичні концепції кінця ХІХ – початку ХХ століть явили нові образи людини, не властиві філософській думці класичного періоду. Окрім концепцій про Надлюдину, всі решта образи містять описи реальної людини, в яких окреслено чіткі поведінкові лінії, досягнення яких цілком можливе пересічною особистістю. Вірніше, даних образів не потрібно прагнути – вони вже представлені в суспільстві, наприклад, образи «людини споживача» (homo consumens), «масова людина», «людина, яка грає» (homo ludens). Показано, що образ homo ludens виявляється набором масок, які людина одягає при необхідності, а також – відмінність між образом «людини релігійної», як представника певної релігії, та образом «людини віруючої», як вияв потреби людини у вірі.
7. Описаний у неокласичних філософських підходах образ людини більше схожий на перелік залежностей та патологічних схильностей. У них відсутній єдиний ціннісний стрижень, який зміг би утримувати людину в цілісності. Панівні образи спрямовані на практичну діяльність – споживання, гру, віртуальність (тобто заміну реально існуючого світу будь-якими способами), виживання – проте не дають того ціннісного, до чого можна прагнути. Основними прикладами образів людини, сформованих у неокласичних філософських підходах, можуть слугувати образи «людина віртуальна» (homo virtualis), «людина залежна» (homo addictus), «людина кочівник» (homo nomados), «людина проклята» (homo sacer). На даний момент часу домінуючим стосовно інших є образ «людини віртуальної», хоча він не є цілісним образом людини, а лише набором віртуальних масок, які можна використовувати на просторах Мережі.
У неокласичних філософських підходах також розвинулися ідеї антиутопій, що виявилися у формуванні образів «людини-ґаджета» (homo techicus), «людини, поглинутої власними машинами» (homo fabricatus). Починають формуватися перспективні образи людини майбутнього – постлюдини, «людини екологічної» (homo ecologus). Показана необхідність розвитку таких образів як «людина-герой» та «людина-естетична», які сьогодні є забутими та незначними.
8. Згідно з проведеним аналізом можна стверджувати різну природу «образів людини» – ідеальну та реальну. Ідеальні відображають той образ, до якого людині потрібно прагнути, щоб у певний спосіб змінити своє життя – осягнути свою сутність, пізнати Бога, віднайти щастя та сенс буття, стати успішним і перемагати тощо. Прикладами таких ідеальних образів можуть слугувати «людина-герой-напівбог» (як домінантний ідеальний образ ранньої Античності), «людина досконала» (запропонована представниками ісихастської антропології). Реальний образ – такий, що був сформований поведінкою людей певного періоду під впливом зовнішніх умов (політичних, економічних та ін.), зумовлений розвитком науки, технологій, чи викладений у працях учених певної галузі знань. Саме за таких умов були сформовані homo sovieticus (як образ людини, необхідної для комуністичної системи), homo economicus (образ, реалізований в економічній теорії для позначення поведінки людини-споживача), homo techicus (як позначення поведінки переважної більшості людей, які захоплюються технічними новинками) та інші.
9. Отримані результати дисертаційного дослідження можуть стати майбутньою базою для подальшого аналізу образу людини. Зокрема, можливе дослідження особливостей рецепції образу людини постсучасності, а також розкриття можливих наслідків поширення таких образів як «homo sacer», «homo virtualis» тощо. Останні можуть скласти переломні моменти для розвитку людства. Дані образи можуть стати предметом майбутніх дисертаційних розробок. Основні напрямки дисертаційного дослідження матимуть важливе значення і в практичній сфері. Їх можна застосувати в сфері діяльності державних установ для вироблення ефективної політики щодо роботи з молоддю, а також при розробці практичних курсів з філософської антропології, філософії психології, філософії історії, психології тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Н. Т. Несловесное мышление. / Н. Т. Абрамова. – М. : ИФРАН, 2002. – 236 с.
2. Августин Блаженный. О количестве души. / Об истинной религии. Теологический трактат. – Мн. : Харвест, 1999. – С. 214-299.
3. Аврелий Августин. О свободе воли. Книга вторая. / Пер. М. Е. Ермаковой, А. Шарниной. // Антология средневековой мысли. В 2 т. – Т. 1. – СПб. : РХГИ, 2001. – С. 19-112.
4. Автономов В. С. Человек в зеркале экономической теории (Очерк истории запада экономической мысли). / В. С. Автономов. – М. : Наука, 1993. – 176 с. – Режим доступу : http://ek-lit.narod.ru/avtosod.htm
5. Автухович Н. В. Проблема «лица» и «маски» в «Максимах» Ларошфуко. / Н. В. Автухович. // XVII век в диалоге эпох и культур: Материалы научной конференции. Серия «Symposium». – Выпуск 8. – СПб. : Изд-во Санкт-Петербургского философского общества, 2000. – С. 84-86.
6. Агамбен Дж. Homo sacer. Суверенная власть и голая жизнь. / Дж. Агамбен. – М. : Издательство «Европа», 2011. – 256 с.
7. Акулов А. С. К дефиниции феномена «человек» / А. С. Акулов // Человек постсоветского пространства : Сборник материалов конференции – Выпуск 3. / Под ред. В. В. Парцвания. – СПб. : Санкт-Петербургское философское общество, 2005. – С. 66-68.
8. Алейник Р. М. Образ человека во французской постмодернистской литературе / Р. М. Алейник // Спектр антропологических учений. – М. : ИНФРА, 2006. – С. 199-214.
9. Алёшина И. В. Паблик Рилейшнз для менеджеров / И. В. Алёшина. – М.: ЭКМОС, 2002. – 480 с.
10. Андреев Ю. В. Цена свободы и гармонии. Несколько штрихов к портрету греческой цивилизации. / Ю. В. Андреев. – СПб. : Алетейя, 1998. – 400 с.
11. Аристотель. Никомахова этика. Большая этика. // Аристотель. Соч. в 4-х тт., Т. 4. / Общ. ред. А. И. Доватура. – М. : Мысль, 1983. – 830 с. – (Философское наследие).
12. Аристотель. Политика. // Мыслители Греции. От мифа к логике. – М. : ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс; Х. : Фолио, 1998. – С. 441-699.
13. Афанасьева В. В.Homo Virtualis: психологические характеристики. / В. В. Афанасьева. // Известия Саратовского университета. Т. 10. Серия Философия. Психология. Педагогика, 2010. – вып. 2. – С. 59-64.
14. Басин Е. Портрет в изобразительном искусстве. / Е. Басин. // Онлайн Энциклопедия Кругосвет. – Режим доступу : http://www.krugosvet.ru/enc/kultura_i_obrazovanie/izobrazitelnoe_iskusstvo/PORTRET_V_IZOBRAZITELNOM_ISKUSSTVE.html?page=0,1
15. Бердяев Н. А. О рабстве и свободе человека (Опыт персоналистической философии). / Н. А. Бердяев. – М. : Республика, 1995. – 375 с.
16. Бердяев Н. А. Судьба человека в современном мире. К пониманию нашей эпохи. // Бердяев Н. А. Философия свободного духа. – М. : Республика, 1994. – С. 318-363.
17. Бердяев Н. А. Философия свободного духа. / Н. А. Бердяев. – М. : Республика, 1994. – 480 с. – (Мыслители ХХ века).
18. Берн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры: Психология человеческой судьбы. / Э. Берн. // Пер. с англ. – 4-е изд. – Мн. : ООО «Попурри», 2005. – 512 с.
19. Бернацкая С. Н. Преемственность идеологических ценностей украинского просвещения. / С. Н. Бернацкая. // Вісник ЛНУ ім. Т. Г. Шевченка. – № 23 (186). – Ч. 1., 2009. – С. 39-43.
20. Бёме Я. Истинная психология, или сорок вопросов о душе. / Я. Бёме. – М. : Издательство «София», 2004. – 306 с.
21. Бігун В. С. Людина в праві: аксіологічний підхід: Автореф. дис. … канд. юр. Наук / Національна академія внутрішніх справ України МВС України. – К., 2004. – 19 с.
22. Блаватская Е. П. Феномен человека. / Е. П. Блаватская. / Пер. с англ. – М. : Сфера, 2004. – 480 с. – (Серия «Елена Блаватская – потомкам»).
23. Благодетелова-Вовк С. І. Підприємство як мікроцивілізація: монографія [Текст] / С. Л. Благодетелова-Вовк. – Черкаси : Брама-Україна, 2010. – 402 с.
24. Блаженный Иоанн Дунс Скот. Избранное. / Сост. и общ. ред. Г. Г. Майорова. – М. : Издательство Францисканцев, 2001. – 584 с.
25. Бодріяр Ж. Симулякри і симуляція. / Jean Baudrillard. Simulacres et simulation. / пер. з фр. В. Ховхун. — К. : Видавництво Соломії Павличко «ОСНОВИ», 2004. — 230 с.
26. Большой энциклопедический словарь. Языкознание. / Под ред. В. Н. Ярцевой. – М. : Большая Российская энциклопедия, 2000. – 688 с.
27. Бондаренко В. Контуры будущего и настоящего: две парадигмы развития. / В. Бондаренко. – Режим доступу : http://wpf.unesco-tlee.org/rus/offpap/top12/valbon.htm
28. Брачули И. Я. Три пути познания человека. / И. Я. Брачули. // Человек: соотношение национального и общечеловеческого. Сборник материалов международного симпозиума (г. Зугдиди, Грузия, 19-20 мая 2004 г.). – Выпуск 2. / Под ред. В. В. Парцвания. – СПб. : Санкт-Петербургское философское общество, 2004. – С. 52-54.
29. Брюґґер В. Образ людини у концепції прав людини / В. Брюґґер // Проблеми філософії права. Том 1. – Київ-Чернівці : Рута, 2003. – С. 136-146.
30. Буруковська Н. В. Постмодерністські тенденції у сфері гуманітарного знання: компаративний аналіз як новий методологічний інструментарій. / Н. В. Буруковська. – Електронна бібліотека Житомирського державного університету. – Режим доступу : http://eprints.zu.edu.ua/172/2/FB135D2D.pdf
31. Буркхардт Я. Культура Возрождения в Италии. Опыт исследования. / Я. Буркхардт. – М. : Юристъ, 1996. – 591 с. – (Лики культуры).
32. Вагимов Э.К. Проблема идеала в философии И.Канта / Э.К.Вагимов. // Кантовский чтения в КРСУ (22 апреля 2004 г.); Общечеловеческое и национальное в философии : ІІ международная начно-практическая конференция КРСУ (27-28 мая 2004 г.). Материалы выступлений. / Под общ. ред. И.И.Ивановой. – Бишкек, 2004. – С. 65-74.
33. Вагимов Э.К. Человек как философская проблема. / Э.К.Вагимов. // Вызовы современности и философия: Материалы «Круглого стола», посвященного Дню философии ЮНЕСКО. Кыргызско-Российский Славянский университет. / Под общ. ред. И.И.Ивановой. – Бишкек, 2004. – С. 57-68.
34. Васильєва І. В. Людина у релігійному вимірі: методологічні аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. доктора філос. наук : спец. 09.00.11 «Релігієзнавство». / І. В. Васильєва. – Київ, 2010. – 37 с.
35. Васильчук Ю. Образность в философских текстах. / Ю. Васильчук. // Языки культур: образ – понятие – образ: Сб. – СПб. : Изд-во Русской христианской гуманитарной академии, 2009. – С. 61-82.
36. Вейз Дж. Э. Времена постмодерна: христианский взгляд на современную мысль и культуру. / Дж. Э. Вейз. – М. : Фонд «Лютеранское наследие», 2002. – 240 с.
37. Величенко А. Е. Учение о сверхчеловеке : диалог Востока и Запада / А. Е. Величенко. // Россия – Запад – Восток : компаративные проблемы современной философии. Сайт «Философская антропология». – Режим доступу : http://anthropology.ru/ru/texts/velichenko_ae/russia_os.html
38. Виговський Л. Світогляд постмодерну як чинник буденних та функціональних трансформацій в релігійних інституціях та організаціях. / Л. Виговський. // Релігія та соціум, 2008. – № 1. – С. 38-41.
39. Л. да Винчи. Анатомия. Записи и рисунки. / Пер. с итал. / Ред. и комментарии Терновского В.Н. – М. : Наука, 1965. – 586 с.
40. Войтыла К. – Папа Иоанн-Павел II. Память и идентичность. / Giovanni Paolo II. Memoria e identita. – М. : Изд-во Францисканцев, 2007. – 252 с.
41. Войцицька М. О. Пошуки «сучасної людини» через практики віртуальності. / М. О. Войцицька. // Маґістеріум. Культурологія. – 2007. – Випуск 26. – С. 26-32.
42. Вольтер. Философские сочинения. / Вольтер. / Пер. с франц. / Институт философии. («Памятники философской мысли»). – М. : Наука, 1996. – 560 с.
43. Гайденко П. П. Нравственная природа человека в европейской традиции XIX-XX вв. / П. П. Гайденко. // Этическая мысль. – Вып. 1. – М. : ИФ РАН, 2000. – С. 88-105.
44. Гартман Н. Проблема духовного бытия. Исследования к обоснованию философии истории и наук о духе. / Н. Гартман. // Культурология. ХХ век. Антология. – М. : Юристъ, 1995. – С. 608-653.
45. Гегель Г. В. Ф. Философия духа. / Г. В. Ф.Гегель. // Энциклопедия философских наук. – Т. 3. – М. : Мысль, 1977. – С. 411-448.
46. Гегель Г. В. Ф. Философия права. / Г. В. Ф. Гегель. – М. : Мысль, 1990. – 528 с.
47. Геллер М. Машина и винтики: история формирования советского человека. / М. Геллер. – М. : «МИК», 1994. – Режим доступу : http://royallib.ru/read/geller_mihail/mashina_i_vintiki.html#0
48. Гоббс Т. Левиафан // Гоббс Т. Сочинения в 2 томах. – Т. 2. – М. : 1991. – С. 5-285.
49. Гоббс Т. О теле // Гоббс Т. Сочинения: в 2 т. – Т. 1. – М. : Мысль, 1989. – 622 с.
50. Говорунов А. В. Страсти человека: человеческое и нечеловеческое / А. В. Говорунов // Сайт «Философская антропология». – Режим доступу : http://anthropology.ru/ru/texts/govorun/passion.html
51. ГОРСТ Р ИСО 9000-2008. Системы менеджмента качества. Основные приложения и словарь / ISO 9000:2005 Quality management systems – Fundamentals and vocabulary (IDT). – М. : Стандартинформ, 2009. – 30 с.
52. Горький М. По Союзу Советов. / М. Горький. // Собрание сочинений: В 18-ти тт. – М. : Гослитиздат, 1963. – Т. 11. – С. 220-316.
53. Горький М. Предрассудки съедают миллионы пудов сена. / М. Горький. // Собрание сочинений: В 30-ти тт. – М. : «Государственное издательство художественной литературы», 1953. – Т. 26. – С. 300-303.
54. Григорій Палама та обожнення людини. Рецензія з сотеріології на працю Г. Мандзарідіса «Обожнення людини» згідно з ученням Григорія Палами». – Режим доступу : http://znamyboh.blogspot.com/2010/11/blog-post_9306.html
55. Гринів О. І. Йосиф Сліпий як історик, філософ, педагог. / О. І. Гринів. – Львів : Місіонер, 1994. – 160 с.
56. Гриценко В. П. О диалектике дискретно-дискурсивного и образно-эмоционального в познании. / В. П. Гриценко. // Философские науки, 1990. – № 6. – С.123-126.
57. Гришин В. В. Марксистский проект человека. / В. В. Гришин. // Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского. Серия Социальные науки, 2011. – № 2 (22). – С. 74-79.
58. Громыко Н. В. Западноевропейская философия воспитания эпохи Просвещения. / Н. В. Громыко. – Луганск, 2000. – 180 с.
59. Гуревич П. С. Философия человека. / П. С. Гуревич. – М. : Ифран, 1999-2001. – Режим доступу : http://www.psylib.ukrweb.net/books/gurep01/index.htm
60. Гусейнов А. А. Античная этика. / А. А. Гусейнов – М. : Гайдарики, 2003. – 270 с.
61. Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии. Т. 1. / Пер. с нем. А. В. Михайлова, вступ. ст. В. А. Куренного. – М. : Академический проект, 2009. – 486 с.
62. Дашкова С. С. Психолого-исторические особенности понимания человека в творческом наследии Леонардо да Винчи. / С. С. Дашкова. // Вопросы психологии, 1988. – № 6, 88. – С. 78-84.
63. Декарт Р. Страсти души. / Р. Декарт. // Сочинения: В 2-х тт. – Т. 1. – М. : Мысль, 1989. – С. 481-572.
64. Делёз Ж. Логика смысла. / Ж. Делёз. / Пер. с фр. М. Фуко / Theatrum philosophicum / Пер. с фр. – М. : «Раритет», Екатеринбург : «Деловая книга», 1998. – 480 с.
65. Делёз Ж. Платон и симулякр / Ж. Делез // Интенциональность и текстуальность. Философская мысль Франции ХХ века. – Томск : Водолей, 1998. – С. 226-241.
66. Делез Ж., Гватари Ф. Капитализм и шизофрения. Анти-Эдип. / Ж. Делез, Ф. Гватари. / Реферативное изложение М. А. Рыклина – М. : ИНИОН РАН, 1990. – 108 с.
67. Доній Н. Є., Марченко С. П. Імідж соціальної служби: напрямки формування та управління. / Н. Є. Доній, С. П. Марченко. // Науковий вісник ЧДІЕУ. – 2010. – № 1(5). – С. 131-145.
68. Дондюк А. Багатомірність людського буття та сутності людини. / А. Дондюк. // Філософія. Світ людини. / В. Табачковський, М. Булатов, Н. Хамітов, Є. Андрос та ін. – К. : Либідь, 2003. – С.121-134.
69. Драгоманов М. Літературно-публіцистичні праці: У 2-х томах. / М. П. Драгоманов. / Упоряд. І. С. Романченко, гол. ред. О. Є. Засенко. – К. : Наукова думка, 1970. – Т. 1. – 531 с.
70. Драч Г. В. Рождение античной философии и начало антропологической проблематики. / Г. В. Драч. – Ростов-на-Дону : Изд-во Ростовского государственного университета, 2001. – 483 с.
71. Дротянко Л. Г. Феномен фундаментального і прикладного знання: Постнекласичне дослідження. / Л. Г. Дротянко. – К. : Вид-во Європ. ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджм. і бізнесу, 2000. – 423 с.
72. Душин О. Э. Homo currens как modus vivendi в культуре постмодерна. / О. Э. Душин. // Человек постсоветского пространства: Сборник материалов конференции. – Выпуск 3. / Под ред. В. В. Парцвания. – СПб. : Санкт-Петербургское философское общество, 2005. – С. 237-244.
73. Дыдров А. А. Основополагающие черты образа и фрагментарность образа будущего. / А. А. Дыдров. // Образ человека будущего: Кого и как воспитывать в подрастающих поколениях: коллективная монография. / Под ред. О. А. Базалука. – К. : Кондор, 2011. – Т. 1. – С. 94-101.
74. Жичкина А. Е. Стратегии самопрезентации в Интернет и их связь с реальной идентичностью. / А. Е. Жичкина. – Режим доступу : http://flogiston.ru/articles/netpsy/strategy
75. Елхова О. И. Множественность идентичности в виртуальной коммуникации. / О. И. Елхова. // Антропологическая соразмерность. 2-ая всероссийская научная конференция. Доклады. Казань: КГТУ. – 2010. – С. 85-91.
76. Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей [Текст] / За ред. Барбари Кассен. – Том 1. – К. : Дух і літера, 2009. – 576 с.
77. Заутер Г. Во что верит «homo oeconomicus?». / Г. Заутер. – Режим доступу : http://www.iguw.de/pgs/autoren/beitraege.php?autorid=25
78. Зейналов Г. Г. Человек экологичный: возвращение в мир природы. / Г. Г. Зейналов. // Образ человека будущего: Кого и как воспитывать в подрастающих поколениях: коллективная монография. / Под ред. О. А. Базалука. – К. : Кондор, 2011. – Т.1. – С. 124-137.
79. Зенько Ю. М. Проблемное поле православной антропологии и психологи. / Ю. М. Зенько. – Режим доступу : http://www.zenko.orthodoxy.ru/probl.html
80. Зенько Ю. М. Святые отцы о составе человеческого существа по книге архим. Киприана (Керна) «Антропология св. Григория Паламы». / Ю. М. Зенько. – Режим доступу : http://www.zenko.orthodoxy.ru/articles/dokl-1.html
81. Зиновьев А. Иди на Голгофу. Гомо советикус. Распутье. Русская трагедия. / А. Зиновьев. – М. : АСТ, 2011. – 893 с.
82. Зубань Г. О. Кордоцентричні інтенції та роль обоження у філософії ісихазму [Текст] / Г. О. Зубань // Мультиверсум: Філософський альманах: [збірник наукових праць] / Нац. акад. наук України, Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. – К., 2008. – Вип. 69. – С. 177-187.
83. Зубов В. П. Аристотель. Человек. Наука. Судьба наследия. / В. П. Зубов. – М. : Эдиториал УРСС, 2000. – 368 с.
84. Иванов Д. В. Критическая теория и виртуализация общества / Д. В. Иванов // Социлогические исследования. – 1999. – №8. – С. 32-40.
85. Иннокентий III. О презрении к миру, или о ничтожестве человеческого состояния. // Итальянские гуманисты эпохи Возрождения : Сб. текстов. / Под ред. С. М. Стама. – Саратов : Изд-во Сарат.ун-та, 1988. – Ч. 2. – С. 117-122.
86. Ириней Лионский. Доказательство апостольской проповеди. – Режим доступу : http://krotov.info/library/i/iriney/ap_prop.html
87. Иустин Мученик. Диалог с Трифоном-иудеем. – Режим доступу : http://krotov.info/acts/02/02/ius_trif.html
88. Камю А. Бунтующий человек. / А. Камю. / Пер. с франц.; Общ. ред., сост. предисл. и примеч. А. Руткевича. – М. : Терра – Книжный клуб; Республика, 1999. – 416 с.
89. Кант И. Критика чистого разума. / И. Кант. – СПб. : Наука, 1999. – 653 с.
90. Кант И. Основы метафизики нравственности. // Кант И. Сочинения в шести томах. – М. : «Мысль», 1965. («Философское наследие»). – Т. 4. – Ч. 1. – С. 211-310.
91. Кант И. Ответ на вопрос: что такое Просвещение? // Кант И. Соч. на нем. и рус. яз. – Т. 1. – М. : Чоро, 1994. – Т. 8. – С. 29-37.
92. Карлейль Т. Теперь и прежде. / Т. Карлейль. / Сост., подгот. текста и примеч. Р. К. Медведевой. – М. : Республика, 1994. – 415 с.
93. Кассирер Э. Опыт о человеке: введение в философию человеческой культуры // Проблема человека в западной философии / Э. Кассирер. – М. : Прогресс, 1988. – С. 3-30.
94. Кассирер Э. Философия символических форм: В 3 тт. / Э. Кассирер. / Пер. с нем. С. А. Ромашко. – М. – СПб. : Университетская книга, 2001. – Т. 1. Язык. – 271 с.
95. Кибераддикт: образ человека играющего в современной культуре. / Н. А. Лукьянова, Э. Н. Камышев, А. С. Денисюк. // Известия Томского политехнического университета, 2010. – Т. 316. – № 6, Философия, социология и культурология. – С. 152-157.
96. Киселев Г. С. По образу и подобию… [Текст] / Г. С. Киселев. // Вопросы философии. – 2008. – № 1. – С. 3-18.
97. Кирвель Чеслав. Homo Consumens: проблемы духовного вакуума. / Ч. Кирвель. // Філасофія і сучаснасць. Беларуская думка, 2007. – № 11, ноябрь. – С. 80-87.
98. Кіреєва З. Психологічні аспекти моделі образу як динамічної системи значення. / З. Кіреєва. // Психологія пізнання. Соціальна психологія, 2008. – № 3. – С. 68-75.
99. Клагес Л. Сознание и жизнь. / Л. Клагес. – Режим доступу : http://www.i-u.ru/biblio/archive/klages_sosnanie/?search=%fl%ee%e7%ed%e0%ed%e8%e5#st
100. Козолупенко Д. Мифопоэтический образ: точность картинности. / Д. Козолупенко. // Языки культур: образ – понятие – образ. – Сб. – СПб. : Изд-во Русской христианской гуманитарной академии, 2009. – С. 273-284.
101. Колекція «Великі художники»: в 50 т. – Том 43. Феофан Грек. – К. : ЗАТ «Комсомольська правда – Україна», 2011. – 48 с.
102. Колекція «Великі художники»: в 50 т. – Том 3. Леонардо да Винчи. – К. : ЗАТ «Комсомольська правда – Україна», 2010. – 48 с.
103. Комков О. А. Imago hominis: концепции человека в истории европейской культуры. (Ч. 1. Древний мир. Античность. Эллинизм). / О. А. Комков. // Вестник Московского университета. – Серия 19, Лингвистика и межкультурная коммуникация, 2007. – № 3. – С. 184-210.
104. Компанієць Ю. А. Феномен тілесності в сучасному філософсько-культурологічному дискурсі. / Ю. А. Компанієць. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: зб. наук. праць за ред. С.С.Єрмакова. – Харків : ХДАДМ (ХХПІ), 2008. – № 5. – С. 63-68.
105. Кон И. С. В поисках себя. Личность и ее самосознание. / И. С. Кон. – М. : Политиздат, 1984. – 225 с.
106. Кондратьева Л. М. К проблеме идентичности в философии постмодернизма. / Л. М. Кондратьева. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vkhnu/Tk/829/19.html
107. Коновець О. Культурно-просвітницький ідеал українців: історичний досвід Галичини і Наддніпрянщини. / О. Коновець. // Україна – проблема ідентичності: людина, економіка, суспільство. Конференція українських випускників програм наукового стажування у США. Львів, 18 – 21 вересня 2003 р. – С. 101-107.
108. Корабльова В. М. Віртуальна реальність як простір симулякрів у поліонтологічному світі постсучасності. / В. М. Корабльова. // Практична філософія. – 2008. – № 1. – С. 114-120.
109. Котляров А. В. Другие наркотики или Homo addictus: Человек зависимый. / А. В. Котляров. – М. : Изд-во Института Психотерапии, 2006. – 480 с.
110. Кохановский В. П. Философия и методология науки. / В. П. Кохановский. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1999. – 576 с.
111. Кравченко О. П. Людина як найвища цінність у творчому доробку професорів Києво-Могилянської академії [Текст] / О. П. Кравченко. // Мультиверсум: Філософський альманах: [збірник наукових праць] / Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. – К. : Український Центр духовної культури, 2007. – Випуск 64. – С. 157-168.
112. Кузанский Николай. Сочинения в 2-х томах. – М. : Мысль, 1979. – Т. 1. – 488 с.
113. Кузьменко Д. Жіночий портрет Середньовіччя. / Д. Кузьменко. – Режим доступу : http://kuzmenko.org.ua/uk/woman_portrait_medieval
114. Курашов В. И. Концепция антропологической соразмерности. / В. И. Курашов. // Антропологическая соразмерность. 2-ая всероссийская научная конференция. Доклады. Казань : КГТУ. – 2010. – С. 5-24.
115. Кутырев В. А. Реконструкция человека. / В. А. Кутырев. – Режим доступу : http://www.philosophy.ru/library/kutyrev/reconstructionofman.html
116. Кутырев В. А. Пост-пред-гипер-контр-модернизм: концы и начала. / В. А. Кутырев. // Вопросы философии. – М. : 1998. – № 5. – С. 135-143.
117. Куцепал С. В. Французька філософія другої половини ХХ століття: дискурс із префіксом «пост-»: Монографія. / С. В. Куцепал. – К. : ПАРАПАН, 2004. – 424 с.
118. Кьеркегор С. Или – или. Фрагмент из жизни: в 2 ч. / С. Кьеркегор. / Серия «Кьеркегор» / пер. с дат., вступ, ст., коммент., примеч. Н. Исаевой и С. Исаева. – СПб. : Издательство Русской Христианской Гуманитарной Академии: Амфора. ТИД Амфора, 2011. – 823 с.
119. Кьеркегор С. Страх и трепет. / С. Кьеркегор. – М. : «Республика», 1993. – 383 с.
120. Лазарев В. Н. Леонардо да Винчи (1452 – 1519) / В. Н. Лазарев. – М. : Издательство АН СССР, 1952. – 112 с.
121. Лакан Ж. Стадия зеркала как образующая функцию «Я», открывающуюся нам в психоаналитическом опыте. // Ж. Лакан. Семинары. – М. : Гнозис/Логос, 1999. – Кн. 2. – С. 508-516.
122. Ламетри Ж. О. Человек машина. // Ламетри Ж. О. Сочинения. – М. : Мысль, 1986. – С. 112-210.
123. Лангер С. Философия в новом ключе: исследование символики разума, ритуала и искусства. / С. Лангер. – М. : Республика, 2000. – 287 с.
124. де Ларошфуко Ф. Мемуары. Максимы и моральные размышления. / Франсуа де Ларошфуко. // Francois de La Rochefoucaulf. Memoires. Reflexions ou sentences et maximes morales. // Пер. Э. Л. Линецкой. – М. : «Наука», 1993. – 280 с. – Серия «Литературные памятники».
125. Леви-Брюль Л. Первобытное мышление. / Л. Леви-Брюль. // Психология мышления. / Под ред. Гиппенрейтер Ю. Б. и Петухова В. В. – М. : Изд-во МГУ, 1980. – С. 130-140.
126. Леонтьев А. Н. К психологии образа / А. Н. Леонтьев // Вестник Московского университета. Серия Психология, 1986. – № 3. – С. 72-76.
127. Лепахин В. В. Функции иконы. Икона и образ. / В. В. Лепахин. – Режим доступу : http://azbyka.ru/tserkov/ikona/lepahin_funktsii_ikony-all.shtml
128. Липовецки Ж. Эра пустоты. Эссе о современном индивидуализме. / Ж. Липовецки. / пер. с франц. В. В. Кузнецова. – СПб. : «Владимир Даль», 2001. – 336 с.
129. Лосев А. Ф. История античной эстетики. История тысчелетнего развития. / А. Ф. Лосев. – Кн. II. – М. : «Искусство», 1969. – Библиотека Фонда содействия развитию психической культуры (Киев). – Режим доступу : http://psylib.org.ua/books/lose008/index.htm
130. Лосев А. Ф. История античной эстетики. Софисты. Сократ. Платон. // История античной эстетики. – Т. 2. – М. : «Искусство», 1969. – Библиотека Фонда содействия развитию психической культуры (Киев). – Режим доступу : http://psylib.org.ua/books/lose002/index.htm
131. Лурия А. Р. Язык сознания. / А. Р. Лурия. / Под ред. Е. Д. Хомской – М. : Изд-во Московского университета, 1979. – 320 с.
132. Люсый А. Понимающий созерцатель / А. Люсый // Языки культур: образ – понятие – образ. – СПб. : Изд-во Русской христианской гуманитарной академии, 2009. – С. 15-34.
133. Лютер М. О рабстве воли. / М. Лютер. // Эразм Роттердамский. Философские произведения. – М. : Наука, 1987. – С. 240-545.
134. Макиавелли Н. Государь. / Н. Макиавелли – М. : Планета, 1990. – 80 с.
135. Малявин В. Китайские импровизации Паунда. / В. Малявин. – Режим доступу : http://daolao.ru/Confucius/Pound/pound_ch.htm
136. Марійко С. Віртуалізоване інформаційне суспільство: нова теорія комунікації. / С. Марійко. // Людинознавчі студії. Філософія. – Випуск 22. – С. 113-124.
137. Марійко С. Типові риси homo virtualis у віртуалізованому інформаційному суспільстві. / С. Марійко. // Актуальні проблеми духовності: зб. наук. праць / Ред. Я. В. Шрамко. – Випуск 11. – Кривий Ріг, 2010. – С. 245-251.
138. Марков Б. В. Метафизика лица и голоса П. А. Флоренского / Б. В. Марков. // «Вече». – № 13. – 2002. – Сайт «Философская антропология». – Режим доступу : http://anthropology.ru/ru/texts/markov/floren.html
139. Марков Б. В. Философская антропология ХХ века / Б. В. Марков // Сайт «Философская антропология». – Режим доступу : http://anthropology.ru/ru/texts/markov/phanxx.html
140. Маркс К. Размышления юноши при выборе профессии года. // Маркс К. Экономическо-философские рукописи 1844 года и другие ранние философские работы. – М. : Академический проект, 2010. – С. 31-37.
141. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. / К. Маркс, Ф. Энгельс. – Т. 3. – М. : Государственное издательство политической литературы, 1985. – 656 с.
142. Маркс К. Экономическо-философские рукописи 1844 года // Маркс К. Экономическо-философские рукописи 1844 года и другие ранние философские работы. – М. : Академический проект, 2010. – С. 31-37.
143. Маркузе Г. Эрос и цивилизация. Одномерный человек. Исследование идеологии развитого индустриального общества. / Г. Маркузе. / Пер. с англ., примеч. А. А. Юдина; сост., предисл. В. Ю. Кузнецова. – М. : ООО «Издательство АСТ», 2002. – 526, [2] с. – (Philosophy).
144. Марунчак И. А. Интеллигенция и героический идеал. / И. А. Марунчак. // Ученые записки Таврического государственного университета им. В. И. Вернадского. Серия «Философия. Социология». – Том 21 (60). – № 3, 2008. – С. 113-117.
145. Меньчиков Г. П. Об исходных началах неоклассической философии. / Меньчиков Г. П., Бажанова Р. К., Гаязов Р. К., Липатова О. Я. // Идеалы «Пайдейи» в Евразийских реалиях начала XXI века. Матер. науч.-практич. конф. – Казань : КГТУ, 2002. – С. 73-76.
146. Микешин М. И. «Божественный» разум Просвещения. / М. И. Микешин. // Философский век. Альманах. Вып. 24. История философии как философия. Часть 1. / Отв. редакторы Т. В. Артемьева, М. И. Микешин. – СПб. : Санкт-Петербургский Центр истории идей, 2003. – С. 147-155.
147. Мілова О. Є. Філософсько-педагогічна концепція постмодернізму. / О. Є. Мілова. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/Portal/soc-gum/ppmb/texts/2007-02/07monlsp.pdf
148. Монтень М. Опыты. В 3 кн. / М. Монтень. – Калининград : Янтарный сказ, 2001. – Кн. 2. – 480 с.
149. Нестеров В., Нестерова E. Карнавальная составляющая как один из факторов коммуникативного феномена чатов. / В. Нестеров, Е. Нестерова. – Режим доступу : http://flogiston.ru/articles/netpsy/nesterov
150. Нестеров В. К вопросу об эмоциональной насыщенности межличностной коммуникации в Интернете. / В. К. Нестеров. – Режим доступу : http://psynet.carfax.ru/texts/nesterov1.htm
151. Ницше Ф. Так говорил Заратустра. Книга для всех и ни для кого. / Ф. Ницше. / Перевод В. В. Рынкевича под ред. И. В. Розовой. – М. : «Интербук», 1990. – 432 с.
152. Новейший философский словарь / Сост. А. А. Грицанов. – Мн. : Изд-во В. М. Скакун, 1998. – 896 с.
153. Образ в системе психической регуляции деятельности. / Н. Д. Завалова, Б. Ф. Ломов, В. А. Пономаренко / Отв. ред. Ю. М. Забродин. – М. : Наука, 1986. – 174 с.
154. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс. / Х. Ортега-и-Гассет. – М. : АСТ, 2008. – 352 с. – (Philosophy).
155. Панарин А. С. Православная цивилизация в глобальном мире. / А. С. Панарин. – М. : АЛГОРИТМ-КНИГА, 2002. – 416 с.
156. Паскаль Б. Мысли. / Б. Паскаль. – М. : Сабашниковы, 1995. – 480 с.
157. Первушина О. Н. Образ человека и неопределенность. / О. Н. Первушина. // Модели человека в современной философии и психологии. Сборник материалов Всероссийской конференции 18-19 мая 2005 г. – Новосибирск : Редакционно-издательский центр НГУ, 2006. – С. 38-47.
158. Печеранський І. «Образ людини» в українській філософії епохи Відродження XV – XVI ст. / І. Печеранський. // Електронне наукове фахове видання «Українознавство». – Режим доступу : http://www.ualogos.kiev.ua/fulltext.html?id=239
159. Пиаже Ж. Схемы действия и усвоения языка. / Ж. Пиаже. // Семиотика. / Сост., вступит. статья и общ. ред. Ю. С. Степанова. – М. : «Радуга», 1983. – С. 133-137.
160. Пико делла Мирандола Дж. Речь о достоинстве человека. / Дж. Пико делла Мирандола. // История эстетики. Памятники мировой эстетической мысли: В 5-ти тт. / Пер. Л. Брагиной. – Т. 1. – М. : Искусство, 1962. – С. 506-514.
161. Пиков Г. Г. О соотношении «Возрождения», «Реформации» и «Просвещения» в истории Европы. / Г. Г. Пиков. // Вестник Томского государственного университета, 2009. – № 2 (6). – С. 139-142.
162. Платон. Собрание сочинений. В 4 т. / Под общ. ред. А.Ф.Лосева, В. Ф. Асмуса, А. А. Тахо-Годи. (Серия «Философское наследие»). – М. : «Мысль», 1990-1994. – Т. 1, 1990, 864 с.; Т. 2, 1993, 528 с.; Т. 3, 1994, 656 с.; Т. 4, 1994, 832 с.
163. Полисаєв О. П. Суспільний ідеал як складова трансісторичності міфологічної свідомості. / О. П. Полисаєв. // Вісник Національного авіаційного університету. Серія: Філософія. Культурологія : Збірник наукових праць. – № 1 (9). – К. : Вид-во «НАУ-друк», 2009. – С. 161-165.
164. Потебня А. А. Эстетика и поэтика. / А. А. Потебня. – М.: Искусство, 1976. – 618с.
165. Поуп А. Опыт о человеке. // Поуп А. Поэмы. – М. : «Художественная литература», 1988. – Режим доступу : http://www.lib.ru/POEZIQ/POUP/pope_opyt.txt
166. Прядко Н. А. Людина у контексті релігійно-філософської рефлекції І. Гізеля: Автореф. дис. … канд. філос. наук / Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка. – К., 2005. – 18 с.
167. Психология: словарь / под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. – М. : Политиздат, 1990.– 494 с.
168. Психологическая энциклопедия. – Режим доступу : http://enc-dic.com/enc_psy/Obraz-CHeloveka-17655.html/
169. Радбрух Г. Людина в праві. / Г. Радбрух. // Проблеми філософії права, 2004. – Т. ІІ. – С. 71-82.
170. Роттердамский Эразм. Философские произведения. / Эразм Роттердамский. – М. : Наука, 1986. – 701 с.
171. Рубинштейн С. Л. Бытие и сознание. / С. Л. Рубинштейн. – М. : Издательство АН СССР, 1957. – 328 с.
172. Руссо Ж.-Ж. Рассуждение о происхождении и причинах неравенства между людьми. // Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре. // Трактаты / Пер. с фр. – М. : «КАНОН-Пресс», «Кучково поле», 1998. – С. 51-150.
173. Савинська І. В. Метафізична антропологія: буттєвий аспект людської особи. / І. В. Савинська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. 91-93/2009. – С. 123-126.
174. Сакс О. «Человек, который принял жену за шляпу» и другие истории из врачебной практики. / Оливер Сакс. – СПб. : Science Press, 2006. – 301 с.
175. Сартр Ж. - П. Воображаемое. Феноменологическая психология воображения. / Ж. - П. Сартр. – СПб. : Наука, 2001. – 319 с. – (Серия: Французская библиотека).
176. Сартр Ж. - П. Экзистенциализм – это гуманизм. / Ж. - П. Сартр. // Сумерки богов. – М. : Политиздат, 1990. – С. 319-344.
177. Сатин Д. К. Проблема сетевой идентичности. / Д. К. Сатин. // Виртуальная «личность». Круглый стол «Психология и Интернет». – Режим доступу : http://www.psychology.ru/internet/round/140400/05_ident.stm
178. Святитель Григорий Нисский. О душе и воскресении. Диалог с сестрой Макриной. // Восточные отцы и учителя Церкви IV века. Антология. – Т. 2. – М. : МФТИ, 1999. – С. 200-256.
179. Сероштан С. И. Маска и ее место в триаде «лик-лицо-личина». / С. И. Сероштан. // Ученые записки ТНУ, 2006 – Т. 19. (58) – № 1. – С. 182-184.
180. Сенека Л. А. Нравственные письма к Луцилию. / Л. А. Сенека. – Кемерово : Кн. изд-во, 1986. – 463 с.
181. Сінькевич О. Морально-етична проблематика у філософській та літературній творчості Івана Франка. / О. Сінькевич. // Іван Франко і світова культура, 2008. – Вип. 3. – С. 60-67.
182. Сковорода Г. Пізнай в собі людину. / Г. Сковорода. – Л. : Світ, 1995. – 528 с.
183. Сковорода Г. Твори : У 2 т. / Г. Сковорода. – К. : АТ «Обереги», 1994. – Т. 1. – 528 с.; Т. 2. – 480 с.
184. Смирнов С. А. Человек перехода. / С. А. Смирнов. //Модели человека в современной философии и психологии. Сб. материалов Всероссийской конференции 18-19 мая 2005 г. – Новосибирск : Редакционно-издательский центр НГУ, 2006. – С. 48-72.
185. Соболь О. М. Постмодерн і майбутнє філософії. / О. М. Соболь. – К. : Наукова думка, 1997. – 187 с.
186. Соколов В. В. Философия Древности и Средневековья. / В. В. Соколов. // Антология мировой философии. – Т. 1, Ч. 1. – М. : Мысль, 1969. – 576 с.
187. Соловьёв В. Об упадке средневекового миросозерцания. // В. С. Соловьёв. Сочинения: В двух томах. – Том 2. – М. : Мысль, 1990. – С. 339-350.
188. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество. / П. А. Сорокин. / Общ. ред., сост. и предисл. А. Ю. С