Розвиток КОМУНІКАТИВНої компетентноСТі державних службовців засобами модульної технології навчання

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ДЕМЕДИШИНА Наталія Іванівна

УДК 35.088.6:378.147

розвиток КОМУНІКАТИВНої компетентноСТі державних службовців засобами модульної технології навчання

25.00.03 державна служба

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
ПЛОТНИЦЬКА Інна Михайлівна,
кандидат філологічних наук, доцент

Київ 2009

Зміст
ВСТУП. 3
РОЗДІЛ1 РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ЯК НАУКОВО-ПРАКТИЧНА ПРОБЛЕМА.. 11

1.1.Питання комунікативної компетентності державних службовців у працях українських і зарубіжних науковців: стан дослідження проблеми. .11
1.2.Особливості комунікативної діяльності як детермінанти розвитку комунікативної компетентності державних службовців. 36
Висновки до розділу 1. 55
РОЗДІЛ2 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ.. 57

2.1.Сутність комунікативної компетентності як наукового поняття. 57
2.2.Комунікативна компетентність державних службовців: професійний контекст. 84
2.3.Визначення змісту та формування профілю комунікативної компетентності державних службовців. 97
Висновки до розділу 2. 123
РОЗДІЛ3 РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ЗАСОБАМИ МОДУЛЬНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ В процесі підвищення кваліфікації 125

3.1.Розвиток комунікативної компетентності державних службовців в процесі підвищення кваліфікації 126
3.2.Модульна технологія навчання як засіб розвитку комунікативної компетентності державних службовців. 148
3.3.Модель розвитку комунікативної компетентності державних службовців. 166
Висновки до розділу 3. 183
ВИСНОВКИ.. 185
ДОДАТКИ.. 190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 238

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Професіоналізація як один зі стратегічних напрямів розвитку державної служби потребує вирішення проблеми кадрового забезпечення на засадах компетентнісної концепції професіоналізму. Професійно-особистісні характеристики державних службовців мають відповідати сучасним потребам державної служби та високим вимогам, що висуваються до професіоналізму державних службовців. Саме тому останнім часом все більша увага приділяється формуванню комплексу компетентностей, необхідних державним службовцям для виконання функціональних обов’язків.
Серед компетентностей важлива роль належить комунікативній, оскільки завдяки їй здійснюється професійна діяльність у цілому та, зокрема, надаються державні послуги. Недостатній же рівень володіння державними службовцями комунікативною компетентністю призводить до неналежного виконання службових обов’язків і неякісного надання державних послуг, що, зрештою, й спричинило порушення проблеми розвитку комунікативної компетентності державних службовців.
На сьогодні в українській науці розкрито широкий спектр розв’язання актуальних проблем державного управління, що відображено в результатах досліджень відомих науковців: М.Білинської [15], В.Бодрова [246], В.Голубь [293], Н.Гончарук [3132], І.Грицяка [36], Ю.Кальниша [86], Ю.Ковбасюка [95], О.Лазора[109], О.Лебединської [176], Н.Липовської [116], Т.Мотренка [149150], О.Оболенського [162167], В.Олуйка [171173], Т.Пахомової [183184], Л.Пашко[185186], Я.Радиша [242], В.Рижих [247], І.Розпутенка [69, 248], Є.Ромата[250], С.Серьогіна [257259], А.Сіцінського [265266], Г.Ситника [262], С.Сьоміна [287], В.Трощинського [294], Л.Шкляра [316], праці яких слугували ґрунтовною науково-методологічною базою для здійснення дослідження.
Питання професійного розвитку управлінців розглядалися в контексті багатьох наук, зокрема: державного управління, політології, соціології, педагогіки, філософії, що свідчить про наявність різних підходів до професіоналізації кадрів (В.Авер’янов[46; 51], О.Амосов [5], В.Бакуменко [8; 50], В.Гошовська [33], Н.Грицяк [203], В.Князєв [91], В.Луговий [122127], В.Майборода [129], Н.Нижник[160], М.Пірен[286], Г.Почепцов [200], Н.Протасова [237238], В.Ребкало[286], М.Рудакевич [251], В.Скуратівський [267], Ю.Сурмін [285] та ін.).
Проблеми кадрового забезпечення та професіоналізації державної служби України, підготовки державних службовців, підвищення їхньої кваліфікації, розвитку компетентності стали предметом наукової уваги О.Воронька [27], Т.Гречко [34], В.Гущенко [203], Д.Дзвінчука [5455], Н.Довгань [62], С.Дубенко [6768], В.Журавського [76], В.Козловського [98], Т.Кошової [103], А.Ліпенцева [118], В.Малиновського [133], О.Мельникова [143], М.Міненка [146], Ю.Молчанової [148], Л.Нестеренко [159], І.Нинюк [161], О.Пархоменко-Куцевіл [182], Л.Плаксій [191], А.Почтовюка [201], А.Рачинського [243244], Н.Синициної [261], В.Сороко [275279], А.Чемериса [115, 309], В.Чмиги [312], В.Яцюка [325] та ін.
У полі зору науковців перебувають також комунікативні питання, серед яких на сьогодні досліджено ті, що стосуються професійно-мовленнєвої комунікації (С.Хаджирадєва [304]), комунікативної діяльності (Н.Драгомирецька [64]), державної мовної політики (І.Лопушинський [121]), української мови в державному управлінні (І.Плотницька [194]), управлінського спілкування (С.Загороднюк [78]), культури мовлення (О.Козієвська [97]), понятійного апарату державного управління (О.Сацюк [255]), ділової іноземної мови (С.Опрятний [175]).
Системне вивчення джерельної бази дослідження свідчить про те, що окремі комунікативні аспекти індивідуальної професіоналізації державних службовців привертають увагу науковців. Однак, незважаючи на те що в галузі науки державного управління наявні такі дослідження, усе ще доводиться констатувати, що комунікативна компетентність у їхньому контексті розглядається фрагментарно, часто ототожнюється з компетенцією, її сутність розкривається крізь призму інших компетентностей. Недостатнє науково-теоретичне обґрунтування поняття комунікативної компетентності й актуалізувало потребу в його всебічному вивченні.
Суспільний прогрес, зміна парадигми державної служби вимагають постійного оновлення інтелектуальних ресурсів, але традиційна система навчання державних службовців неспроможна повною мірою задовольнити їхні освітні потреби та забезпечити професійний розвиток. Тому праці, спрямовані на вивчення прогресивних методів індивідуальної професіоналізації державних службовців, зокрема щодо розвитку їхньої комунікативної компетентності, стали об’єктивною науковою необхідністю.
З огляду на зазначене вибір теми дослідження зумовлений відсутністю окремого комплексного дослідження проблеми розвитку комунікативної компетентності державних службовців і нагальною потребою в науково-теоретичному обґрунтуванні шляхів її розв’язання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконувалося відповідно до Комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування” в рамках науково-дослідної роботи за темами:Підвищення мовної культури державних службовців (усне ділове мовлення)” (номер державної реєстрації 0105U000837); Підвищення управлінської мовної культури” (номер державної реєстрації 0107U005904);Створення системи тестування з ділової української мови для державних службовців” (номер державної реєстрації 0108U002026), у яких роль автора як виконавця полягала в розкритті особливостей комунікативної компетентності державних службовців та обґрунтуванні шляхів її розвитку.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи науково-теоретичне обґрунтування комунікативної компетентності державних службовців і побудова моделі її розвитку з використанням засобів модульної технології навчання.
Для досягнення мети визначено такі завдання:
проаналізувати ступінь розробленості проблеми розвитку комунікативної компетентності державних службовців в українських і зарубіжних наукових джерелах;
виявити особливості комунікативної діяльності як детермінанти розвитку комунікативної компетентності державних службовців;
визначити сутність і розкрити зміст поняття комунікативна компетентність державного службовця”; сформувати профіль комунікативної компетентності державного службовця;
охарактеризувати підвищення кваліфікації як один з елементів системи навчання державних службовців і теоретично обґрунтувати шляхи його вдосконалення;
розробити модель розвитку комунікативної компетентності державних службовців;
сформулювати практичні рекомендації щодо розвитку комунікативної компетентності державних службовців із використанням модульної технології навчання та визначити напрями подальших наукових досліджень.
Об’єкт дослідження комунікативна діяльність державних службовців як основа професійної діяльності та засіб надання державних послуг.
Предмет дослідження розвиток комунікативної компетентності державних службовців засобами модульної технології навчання в процесі підвищення їхньої кваліфікації.
Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження: аналізу наукових українських і зарубіжних джерел, нормативно-правових документів; класифікації наукових розробок щодо розгляду поняття комунікативної компетентності та шляхів її розвитку; порівняння та систематизації визначень комунікативної компетентності, поданих у різних галузях наук; моделювання розвитку комунікативної компетентності державних службовців; екстраполяції розробок модульної методології (методики розроблення та впровадження модульної технології у сферу навчання); констатувального експерименту для підтвердження актуальності в предметі дослідження, у контексті якого застосовано й інші методи: анкетування, тестування, спостереження щодо визначення потреби в розвитку комунікативної компетентності державних службовців. Завдяки логіко-семантичному та компаративному методам досліджено понятійний апарат; для розробки профілю комунікативної компетентності державного службовця та побудови технологічної схеми організації модульного навчання використано структурно-функціональний метод.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дослідженні розроблено конкретні наукові положення та отримано нові результати в галузі науки державного управління, які в сукупності розв’язують важливе науково-практичне завдання розвитку комунікативної компетентності державних службовців засобами модульної технології навчання в процесі підвищення їхньої кваліфікації. Зокрема, в дисертації:
уперше:
здійснено спеціальне комплексне дослідження феномена комунікативної компетентності як окремої категорії державного управління та професійно-особистісної характеристики державного службовця, у результаті чого сформовано профіль комунікативної компетентності державного службовця як комплекс його професійно-комунікативних умінь;
розроблено модель розвитку комунікативної компетентності держав­них службовців; теоретично обґрунтовано її структурні компоненти: базову (загальну) модель, що відображає етапи індивідуальної професіоналізації (освітній, освітньо-професійний, професійний), у контексті яких відбувається формування та розвиток комунікативної компетентності державних службовців; професійно спрямовану (спеціальну) модель, яка репрезентує технологію організації модульного навчання щодо розвитку комунікативної компетентності в процесі підвищення кваліфікації державних службовців;
удосконалено:
понятійний апарат державного управління, зокрема: сформульовано авторське визначення терміна комунікативна компетентність державних службовців”; уточнено зміст поняття комунікативна діяльність державних службовців”; розкрито сутність понять: модульний блок”, навчальний елемент” у контексті розвитку комунікативної компетентності державних службовців;
зміст комунікативної компетентності шляхом виділення структурних компонентів: основних видів комунікативної компетентності, комунікативних навичок, комунікативних дій;
технологію організації навчального процесу в умовах підвищення кваліфікації державних службовців як результат визначення та схематичного відображення конкретних дій і засобів з розроблення й упровадження модульного навчання щодо розвитку комунікативної компетентності державних службовців;
дістали подальшого розвитку:
зміст навчання державних службовців (комунікативна компетентність) і методи його реалізації на основі використання модульної технології навчання;
форми індивідуальної професіоналізації державних службовців унаслідок побудови моделі розвитку комунікативної компетентності;
наукові підходи щодо практико-орієнтованої індивідуальної професіоналізації державних службовців (компетентнісний) і формування змісту підвищення кваліфікації державних службовців (модульний).
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його науково-практичні результати реалізовано в закладах післядипломної освіти, на базі яких здійснюється підвищення кваліфікації державних службовців. Зокрема, модульна технологія організації навчання застосовувалася під час проведення лекцій-практикумів, практикумів, круглих столів, тренінгів за професійними програмами підвищення кваліфікації державних службовців упродовж 20062008 рр. у Державному інституті розвитку сім’ї та молоді Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту (акт від 22жовтня 2008року).
Теоретичні положення дисертації щодо сутності та розкриття змісту комунікативної компетентності державних службовців, а також практичної доцільності її розвитку використано під час проведення аудиторних занять за відповідною тематикою в Рівненському обласному центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій (акт від 08жовтня 2008року), Київському міжгалузевому інституті підвищення кваліфікації (акт від 05листопада 2008року №395), Київському міському центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій (довідка від 05червня 2007року №135).
Практико-орієнтовані результати дисертаційного дослідження, зокрема комплекс вправ, а також модульний підхід до організації навчання застосовано з метою забезпечення розвитку комунікативної компетентності державних службовців у Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій при Київській обласній державній адміністрації (довідка від 06жовтня 2008року №73).
Запропоновані в дослідженні наукові положення, висновки та рекомендації доцільно використовувати в діяльності органів державної влади й у навчальних закладах для з’ясування практичних потреб державних службовців у розвитку їхньої комунікативної компетентності, за результатами чого мають формуватися зміст навчання, укомплектовуватися цільові групи слухачів. Результати дослідження практичного спрямування (технологія організації навчання, модель розвитку комунікативної компетентності) можуть бути корисними для застосування в цілому в системі навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема в Національній академії державного управління при Президентові України та її регіональних інститутах, а також під час підготовки науково-педагогічних кадрів, покликаних забезпечувати навчальний процес за модульною технологією.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи викладені в наукових доповідях і повідомленнях на таких комунікативних заходах: науково-практичних конференціях за міжнародною участю: Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006), Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007), Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008), Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування” (Львів, 2008); науково-практичній конференції Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження” (Одеса, 2006); міжнародній науково-практичній конференції Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика” (Львів, 2007); міжнародному науковому конгресі Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2008).
Матеріали дисертації обговорювалися на розширеному засіданні кафедри української та іноземних мов Національної академії державного управління при Президентові України (протокол від 11 листопада 2008 року № 4).
Публікації. Основні положення, висновки та пропозиції дисертації викладено в 13 наукових працях, зокрема в 6 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації 273сторінки, її загальний обсяг 189 сторінок. Дисертація містить 4 рисунки, 2таблиці, 9 додатків. Список використаних джерел становить 340 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання, яке полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні моделі розвитку комунікативної компетентності державних службовців та особливостей її формування із використанням засобів модульної технології навчання, яка в цілому призначена для професіоналізації державних службовців у процесі підвищення кваліфікації.
У результаті дослідження досягнуто мети та виконано завдання роботи, що дало можливість сформулювати відповідні висновки та рекомендації:
1. Проаналізовано ступінь розробленості проблеми розвитку комунікативної компетентності державних службовців в українських і зарубіжних наукових джерелах, у результаті чого встановлено, що вчені розглядають певні аспекти цієї проблеми, однак феномен комунікативної компетентності як окремої категорії державного управління та професійно-особистісної характе­ристики державного службовця до цього часу не вивчався, а питання розвитку комунікативної компетентності державних службовців не було предметом спеціального комплексного дослідження. Це стало підставою для висновку, що науково-теоретичне обґрунтування теми дослідження є недостатнім, тому згадана вище проблема потребує всебічного вивчення.
2. Виявлено особливості комунікативної діяльності як детермінанти розвитку комунікативної компетентності державних службовців на основі встановлення змісту їхнього зв’язку, суть якого полягає в тому, що по-перше, розвиток комунікативної компетентності державного службовця як його професійно-особистісної характеристики диктується діяльнісним контекстом практичною доцільністю реалізовувати конкретні функції; по-друге, державний службовець потребує цілеспрямованої індивідуальної професіоналізації через заповнення різниці між наявними знаннями, уміннями та навичками і професійними потребами на основі компетентнісного підходу. Уточнено зміст поняття комунікативна діяльність державного службовця” як комунікативних дій, спрямованих на надання державних послуг і виконання інших завдань і функцій держави, що потребує для свого забезпечення професійно необхідної комунікативної компетентності.
3. Визначено сутність поняття комунікативна компетентність державного службовця” та подано авторське визначення зазначеного терміна. Встановлено багатогранність комунікативної компетентності як явища, що розглядається як категорія державного управління та інтерпретується як професійно-особистісна характеристика державного службовця. Зокрема: як категорія державного управління комунікативна компетентність становить систему теоретичних знань про комунікативну діяльність у державному управлінні, знань, що містять комунікативний зміст, а також необхідних і достатніх практичних комунікативних умінь та навичок управлінців, синтез яких на практиці є одним із чинників сприяння ефективності та результативності професійної діяльності; як професійно-особистісна характеристика комунікативна компетентність відображає, по-перше, здатність державного службовця до цілеспрямованого застосування на практиці необхідних комунікативних ресурсів (комунікативних знань, умінь, навичок), достатніх для якісного виконання професійних завдань, по-друге, уміння варіювати комунікативні ресурси в процесі комунікативної діяльності й можливість адаптовувати їх до професійних ситуацій та умов.
Розкрито зміст поняття комунікативна компетентність державного службовця”, у результаті чого сформовано та охарактеризовано його структуру. Установлено, що до структурних компонентів комунікативної компетентності державних службовців належать: види компетентності (мовна, мовленнєва, культурно-етична, комунікативна), що відображають практично необхідні напрями знань і вмінь державного службовця; комунікативні навички, кожна з яких є сукупністю комунікативних дій державного службовця, виконуваних у контексті професійної діяльності та обумовлених нею; комунікативні дії як послідовні кроки застосування комунікативних навичок у професійній діяльності.
4. Сформовано профіль комунікативної компетентності державного службовця як комплекс його професійно-комунікативних умінь, у якому сконцентровано загальні (професійно обумовлені) та спеціальні (посадово обумовлені) комунікативні уміння і навички, що у свою чергу базуються на знаннях, закладених у нормативно-правових документах. Професійно обумовлені комунікативні уміння та навички державного службовця стосуються володіння державною мовою й належного рівня її застосування в професійному контексті (грамотності); діловодства; продукування текстів документів; підготовки та проведення комунікативних заходів, публічних виступів; внутрішньої та зовнішньої комунікації; надання державних послуг; роботи зі зверненнями громадян; службового листування; службових телефонних розмов. Основними посадово обумовленими комунікативними уміннями та навичками державного службовця названо володіння іноземною мовою чи мовами; забезпечення міжнародної взаємодії та міжкультурної комунікації.
5. Охарактеризовано підвищення кваліфікації як один з елементів системи навчання державних службовців, унаслідок чого виявлено такі особливості, що сприяють забезпеченню практико-орієнтованого розвитку комунікативної компетентності державних службовців: систематичність навчання впродовж періоду професійної діяльності; адаптивність до освітньо-професійних потреб державних службовців; наближеність до органів державної влади, яка ґрунтується на співпраці щодо формування змісту та форм підвищення кваліфікації на основі актуальних професійно-освітніх запитів; гнучкість, що полягає в можливості забезпечити оперативне оновлення змісту, форм і методів навчання з урахуванням практичної необхідності. На основі зазначених особливостей засвідчено доцільність упровадження в процесі підвищення кваліфікації державних службовців модульної технології навчання.
6. Теоретично обґрунтовано шляхи вдосконалення процесу підвищення кваліфікації державних службовців, що полягають у застосуванні модульної технології навчання. Розкрито специфіку модульної технології навчання й особливості її застосування як засобу розвитку комунікативної компетентності державних службовців, з урахуванням чого структурований зміст комунікативної компетентності комунікативні навички та комунікативні дії трансформовано в модульні блоки та навчальні елементи. У роботі поняття модульний блок” розглядається як навчальна форма комунікативної навички, навчальний елемент” як навчальна форма комунікативної дії, які трактуються водночас як логічно завершені одиниці навчального матеріалу комунікативно-діяльнісного змісту, призначені для подальшого засвоєння державним службовцем.
З урахуванням зазначеного встановлено, що підвищення кваліфікації державних службовців потребує чіткої організації, у зв’язку з чим запропоновано технологічну схему, що складається з процесів розроблення та застосування модульного навчання, кожен з яких репрезентує послідовність дій і відповідних засобів, спрямованих у сукупності на забезпечення розвитку комунікативної компетентності державних службовців.
7. Розроблено модель розвитку комунікативної компетентності державних службовців. Теоретично обґрунтовано її структурні компоненти: базову (загальну) модель, яка відображає основні етапи індивідуальної професіоналізації державних службовців (освітній, освітньо-професійний, професійний), у контексті яких відбувається формування та розвиток комунікативної компетентності; професійно спрямовану (спеціальну) модель, в основу якої покладено технологічну схему організації навчання, яка репрезентує власне процес розвитку комунікативної компетентності державних службовців. Доведено, що професійно спрямована модель зорієнтована на уникнення дублювання набутих державними службовцями комунікативних знань і вмінь завдяки обов’язковому встановленню наявного рівня володіння комунікативною компетентністю та призначена для добору оптимального змісту підвищення кваліфікації з питань розвитку комунікативної компетентності кожного державного службовця відповідно до його посади та функціональних обов’язків, тобто визначення професійно обумовлених індивідуальних потреб.
8. Основні наукові результати дисертації дають підстави сформулювати низку рекомендацій, зокрема:
а)органам державної влади, причетним до формування та реалізації державної політики у сфері державної служби щодо:
використання матеріалів дослідження для розроблення методичних рекомендацій, пов’язаних з оцінюванням діяльності державних службовців, визначенням їхніх професійних характеристик, з метою формування профілів компетентності;
організації навчання науково-педагогічних працівників Національної академії державного управління при Президентові України та її регіональних інститутів для здобуття сертифікатів у відповідних закладах, де здійснюється підготовка фахівців з модульного навчання;
б)навчальним закладам, які забезпечують підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, щодо:
розроблення спецкурсу з основ модульної технології навчання в державному управлінні;
запровадження практики застосування модульної технології навчання в процесі підготовки державно-управлінських кадрів;
створення центру модульного навчання для науково-педагогічних працівників регіональних інститутів і методичних служб для працівників закладів післядипломної освіти, що забезпечують підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій;
застосовування технологічної схеми модульного навчання для вдосконалення процесу підвищення кваліфікації;
використання анкет для визначення потреб державних службовців у розвитку комунікативної компетентності, що в подальшому впливає на формування змісту підвищення кваліфікації.

Проведене дослідження повною мірою не вирішує проблеми розвитку комунікативної компетентності державних службовців. Складність досліджуваної проблеми, її новизна та значущість підтверджують, що не всі порушені питання вичерпно обґрунтовані та доведені. Запропонована модель розвитку комунікативної компетентності державних службовців засобами модульної технології навчання є лише частиною складної та багатогранної роботи в контексті професіоналізації державної служби. Перспективи подальших досліджень вбачаються, по-перше, в комплексному підході до розв’язання проблеми розвитку комунікативної компетентності в системі навчання державно-управлінських кадрів, по-друге, в розробленні методології та концепції модульного навчання в державному управлінні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адміністративні послуги місцевих органів державної виконавчої влади: монографія / [ЧемерисА.О., ЛесечкоМ.Д., КаляєвА.О., ПолякО.В. та ін.]; за заг. ред. ЧемерисаА.О. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2004. 152 с.
2. АлександровВ. Шлях до системного вирішення проблеми ефективного навчання державних службовців / В.Александров // Вісн. держ. служби України. 2005. № 3. С. 4750.
3. АлексюкА.М. Педагогіка вищої школи. Курс лекцій: модульне навчання/ А.М.Алексюк. К.: Владос, 1993. 220 с.
4. АлюшинаН. Професійна компетентність кадрового корпусу державної служби як необхідна умова її ефективності / Н.Алюшина // Зб. наук. пр. НАДУ. Вип.1 / за заг. ред. О.Ю.Оболенського, С.В.Сьоміна. К.: Вид-во НАДУ, 2008. С. 2334.
5. АмосовО.Ю. Концепція формування компетенції керівника / О.Ю.Амосов // Державне управління та місцеве самоврядування: матеріали Першого мiжнар. наук. конгресу / редкол.: Г.I.Мостовий (кер.) та iн. Х., 2001. Вип.1. Ч.VІ. С.45.
6. АртеменкоН.Ф. Мотивація як чинник підвищення професійної компетентності та кар’єрного зростання державних службовців [Електронний ресурс] / Н.Ф.Артеменко // Теоретичні та прикладні питання державотворення. 2008. №2. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/2008-2/08anfzds.htm/odyframe.htm
7. АтаманчукГ.В. Теория государственного управления: курс лекцій / Г.В.Атаманчук. М.: Омега-Л, 2006. 584 с.
8. БакуменкоВ.Д. Теоретичні та організаційні засади державного управління: навч. посіб. / В.Д.Бакуменко, П.І.Надолішній. К.: Міленіум, 2003. 256с.
9. БабинІ.І. Модульна організація процесу навчання в загальноосвітній середній школі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 Загальна педагогіка, історія педагогіки та освіти” / І.І.Бабин. Х., 1998. 16 с.
10. БацевичФ.С. Основи комунікативної лінгвістики: підруч. / Ф.С.Бацевич. К.: Видавничий центр Академія”, 2004. 344 с.
11. БеликовВ. Программно-методический компонент повышения квалификации государственных служащих [Электронный ресурс] / В.Беликов, И.Кучер. Режим доступа: http://www.rags.ru/akadem/all/22-2003/
12. БеспаловП.В. Акмеологическая концепция формирования информационно-технологической компетентности государственных служащих / П.В.Беспалов; Рос. акад. гос. службы при Президенте Рос. Федерации. М.: ИКФ Каталог, 2002. 236 с.
13. БыстрыхЛ.Ф. Развитие речевой культуры государственных служащих в процессе профессионального самосовершенствования: автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. психол. наук: спец. 19.00.13 Психология” / Л.Ф.Быстрых. М., 2003. 20с.
14. БибиковаЭ.В. Формирование основ иноязычной коммуникативной компетентности у будущих экологов: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. пед наук: спец. 13.00.08 Теория и методика профессионального образования”/ Э.В.Бибикова. Майкоп, 2006. 23с.
15. БілинськаМ.М. Розвиток інтелектуального та кадрового менеджменту в державному управлінні охороною здоров’я [Електронний ресурс] / М.М.Білинська, ПопченкоТ.П. // Державне управління: теорія та практика. 2006. № 1. Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2006-1/txts/GALUZEVE/06bmmuoz.pdf
16. БілорусовС. Розвиток професіоналізму та визначення ділових якостей державних службовців / С.Білорусов // Вісн. держ. служби України. 2005. №2. С. 3236.
17. БогдановаІ.М. Модульний підхід до професійно-педагогічної підготовки вчителя: монографія / І.М.Богданова. Одеса: Маяк, 1998. 284 с.
18. БодалевА.А. Психология межличностного общения / А.А.Бодалев. Рязань: РВШ МВД РФ, 1994. 89 с.
19. Большая советская энциклопедия: в 30т. / гл. ред. А.М.Прохоров [3-е изд.]. М.: Советская энциклопедия, 1976. Т.25. Струнино Тихорецк. 1976. 600 с. С. 537; Т.16. Мезия Моршанск. 1974. 616 с. С. 392393.
20. БроніковаС.А. ПР-діяльність як стратегічний ресурс модернізації системи професійного навчання державних службовців [Електронний ресурс] / С.А.Бронікова // Теоретичні та прикладні питання державотворення. 2007. №1.Режимдоступу:http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/2007-1/07bsands.htm/odyframe.htm
21. БузуноваЛ.Г. Психология общения и деловых отношений: учеб. пособ. / Л.Г.Бузунова. Магнитогорск: МГТУ им.Г.И.Носова, 1999. 255 с.
22. ВасилевськаТ.Е. Професійна етика як складова професіоналізму державного службовця / Т.Е.Василевська // Зб. наук. пр. НАДУ К.: Вид-во НАДУ, 2005. С.111120.
23. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел]. К.; Ірпінь: ВТФ Перун”, 2005. 1728 с.
24. ВинославськаО.В. Розвиток практичної компоненти комунікативної компетентності студентів технічного університету / О.В.Винославська, Н.Г.Андрійченко // Практична психологія та соціальна робота. 2004. № 12. С. 6569.
25. ВишневськийА. Застосування моделі та профілів компетентності для управління персоналом у системі державної служби / А.Вишневський, О.Хмельницька // Вісн. держ. служби України. 2004. № 4. С. 3844.
26. ВолковаН.П. Професійно-педагогічна комунікація: теорія, технологія, практика/ Н.П.Волкова. Д.: Вид-во ДНУ, 2005. 304 с.
27. ВоронькоО.А. Керiвнi кадри: державна полiтика та система управлiння: навч. посiб. / О.А.Воронько. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 156 с.
28. ГогінаЛ.М. Компетенції та компетентності в державній службі України: до проблеми понятійного апарату [Електронний ресурс] / Л.М.Гогіна // Державне управління: теорія та практика. 2007. № 2. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DUTP/2007-2
29. ГодлевськаД.М. Формування професійної комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників в умовах педагогічного університету: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.05 Соціальна педагогіка” / Д.М.Годлевська. К., 2007. 21 с.
30. ГойхманО.Я. Речевая коммуникация / О.Я.Гойхман, Т.М.Надеина. М.: ИНФРА-М, 2007. 272 с.
31. ГончарукН.Т. Керівний персонал у сфері державної служби України: формування та розвиток: монографія. Д.: ДРІДУ НАДУ, 2007. 298с.
32. ГончарукН.Т. Управління керівним персоналом у сфері державної служби України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. упр.: спец. 25.00.03 Державна служба” / Н.Т.Гончарук. Київ, 2008. 37 с.
33. ГошовськаВ. Модернізація підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування / В.Гошовська // Зб. наук. пр. НАДУ/ за заг. ред. О.Ю.Оболенського, С.В.Сьоміна. К.: НАДУ, 2007. Вип.2. С. 7985.
34. ГречкоТ.К. Механізм забезпечення ефективності діяльності державних службовців: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. упр.: спец. 25.00.03 Державна служба” / Т.К.Гречко. Дніпропетровськ, 2006. 20с.
35. ГриненкоВ. Аналіз функцій вищих керівних кадрів державного управління як необхідна умова проектування моделей професійної компетентності та підготовки / В.Гриненко // Вісн. НАДУ. 2005. №4. С. 97106.
36. ГрицякІ.А. Європейський вимір у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації державних службовців: монографія / І.А.Грицяк. К.: Вид-во НАДУ, 2002. 312 с.
37. ГришинаН.В. Психология конфликта / Н.В.Гришина. СПб.: Питер, 2000. 464 с.
38. ДанченкоГ.В. Психологічні детермінанти розвитку комунікативної компетентності менеджера освіти шкільного рівня: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.07 Психологія” / Г.В.Данченко. К., 2002. 20 с.
39. ДемедишинаН. Дослідження актуальних питань комунікації в зарубіжній літературі / Н.Демедишина // Вісн. НАДУ. 2007. № 3. С. 370378.
40. ДемедишинаН. Особливості застосування модульної технології для вдосконалення комунікативної компетентності державних службовців у процесі підвищення кваліфікації / Н.Демедишина // Ефективність державного управління: зб. наук. пр. ЛРІДУ НАДУ / за заг. ред. проф. В.С.Загорського, доц. А.В.Ліпенцева. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2008. Вип. 14/15 С. 415421.
41. ДемедишинаН. Питання мовленнєвої та комунікативної діяльності державних службовців у працях українських дослідників / Н.Демедишина// Вісн. НАДУ. 2007. № 2. С. 7076.
42. ДемедишинаН. Підвищення кваліфікації як ефективна форма вдосконалення комунікативної компетентності державного службовця / Н.Демедишина // Держава та регіони: наук.-вироб. журн. 2008. №1. С. 6974. (Серія Державне управління”).
43. ДемедишинаН. Роль комунікативного аспекту в професійній діяльності державних службовців / Н.Демедишина // Зб. наук. пр. НАДУ / за заг. ред. О.Ю.Оболенського, С.В.Сьоміна. К.: Вид-во НАДУ, 2007. Вип. 2. С. 97105.
44. ДемедишинаН. Удосконалення комунікативної компетентності як умова професіоналізму державного службовця / Н.Демедишина // Вісн. НАДУ. 2007. № 4. С. 7479.
45. Державна кадрова політика: теоретико-методологічне забезпечення: монографія/ [В.М.Олуйко, В.М.Рижих, І.Г.Сурай та ін.]; за заг. ред. д-ра наук з держ. упр., проф. В.М.Олуйка. К.: НАДУ, 2008. 420 с.
46. Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку / за заг. ред. В.Б.Авер’янова; кол. авт.: В.Б.Авер’янов, С.Д.Дубенко, Н.Р.Нижник та iн. К.: Вид. дім Ін-Юре”, 1999. 273 с.
47. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів: ДСТУ 4163-2003. [Чинний від 2007-07-01]. К.: Держспоживстандарт України, 2003. (Національний стандарт України).
48. Державне управління: навч. посіб. / МельникА.Ф., ОболенськийО.Ю., ВасінаА.Ю., ГордієнкоЛ.Ю. / за заг ред. МельникА.Ф. К.: Знання-Прес, 2003. 343 с.
49. Державне управління та державна служба: словник-довідник / [уклад. О.Ю.Оболенський]. К.: КНЕУ, 2005. 480 с.
50. Державне управління: словник-довідник / [уклад. В.Д. Бакуменко та ін.; за заг. ред. В.М.Князєва, В.Д.Бакуменка]. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
51. Державне управління: теорія і практика / за заг. ред. Авер’яноваВ.Б. К.: Юрінком Інтер, 1998. 432 с.
52. Державний службовець в Україні (пошук моделі) / Н.Р.Нижник, В.В.Цвєтков, Г.І.Леліков та ін. К.: Ін Юре, 1998. 272 с.
53. Деякі аспекти історичного досвіду підготовки кадрів управління в Україні в контексті вдосконалення професійного навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування в сучасних умовах / [П.Назимко, Л.Гогіна, О.Воронько, Ю.Іванченко] // Вісн. НАДУ. 2006. № 2. С. 8190.
54. ДзвінчукД.І. Психолого-методичні засади розробки програм підвищення кваліфікації державних службовців (освітня сфера): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр.: спец. 25.00.05 Галузеве управління: управління освітою” / Д.І.Дзвінчук. К., 1999. 19 с.
55. ДзвінчукД. Удосконалення неперервного професійного навчання державного службовця вимога сьогодення / Д.Дзвінчук, А.Мазак // Вісн. держ. служби України. 2008. № 1. С. 8385.
56. ДичківськаІ.М. Інноваційні педагогічні технології / І.М.Дичківська. К.: Академвидав, 2004. 352 с.
57. Ділове спілкування у сфері державного управління / [НижникН.Р., ПашкоЛ.А., ОлуйкоВ.М., КіндзерськийС.А.]. Хмельницький, 2005. 196 с.
58. ДмитренкоГ.А. Управління людськими ресурсами / Г.