МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ ТА СПОРТОМ В УКРАЇНІ

Короткий опис

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА

На правах рукопису

ГАСЮК Ігор Леонідович

УДК 796.062..005.2(477)(043.5)

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ФІЗИЧНОЮ
КУЛЬТУРОЮ ТА СПОРТОМ В УКРАЇНІ

25.00.02 – механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня доктора наук
з державного управління

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………. 6

РОЗДІЛ 1 ОРГАНІЗАЦІЙНІ, ФУНКЦІОНАЛЬНІ ТА ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ І СПОРТОМ……………………………………………… 21

1.1 Генезис організаційно-правових основ державного управління фізичною культурою і спортом на українських землях наприкінці ХІХ століття та в радянський період... ........................ 21

1.2 Нормативно-правові засади функціонування галузі “Фізична культура і спорт”.…………………………………………………... 53

1.3 Організаційно-функціональні основи діяльності державних органів влади сфери фізичної культури і спорту………………… 77

1.4 Реалізація державної політики розвитку фізичної культури і спорту в Україні.…………………………………………………… 95

РОЗДІЛ 2 МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПРИНЦИПИ, ФУНКЦІЇ, МЕТОДИ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ І СПОРТОМ….…………………………… 115

2.1 Методико-організаційні основи дослідження системи державного управління фізичною культурою і спортом………... 115

2.2 Науково-теоретичне обґрунтування принципів оптимізації державного управління фізичною культурою і спортом………... 128

2.3 Функції та методи державного управління фізичною культурою і спортом в Україні………….……………………………………... 144

РОЗДІЛ 3 МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СФЕРИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ……………………….......................

161

3.1 Механізми державного управління інформаційно-ресурсним забезпеченням фізичної культури і спорту…….………………… 161

3.2 Механізми фінансування сфери фізичної культури і спорту........ 177

3.3 Нормативно-правові засади медичного забезпечення діяльності галузі “Фізична культура і спорт”…………………………………
194

3.4 Механізми державного управління господарською діяльністю в сфері фізичної культури і спорту………...……….……………… 212

3.5 Кадрові процеси в сфері фізичної культури і спорту……………. 239

РОЗДІЛ 4 МОДЕЛЬ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ……………….......... 259

4.1 Організація та функції державного управління сферою фізичної культури і спорту в законодавстві провідних країн світу……………………………………..…………………………... 259

4.2 Модель системи державного управління розвитком фізичної культури і спорту ………………………………………………….. 286

4.3 Програмно-цільовий підхід в державному управлінні розвитком фізичної культури і спорту……………...…………………………. 309

4.4 Модель прогнозування стану розвитку сфери фізичної культури і спорту……………………………………………………………… 325

РОЗДІЛ 5 ПЕРСПЕКТИВНІ ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ І СПОРТОМ……………………………………………… 346

5.1 Критерії ефективності та оцінка діяльності органів державної влади в сфері фізичної культури і спорту в Україні……….…….. 346

5.2 Економіко-правові аспекти стимулювання розвитку фізичної культури і спорту………...………………………………………… 366

5.3 Пріоритетні напрями удосконалення системи державного управління фізичною культурою і спортом……...………………. 408

ВИСНОВКИ………………………………………………………………. 420

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………… 428

ДОДАТКИ………………………………………………………………..... 520

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ
Умовне позначення, скорочення Розшифрування умовних позначень та скорочень
ВУЦВК Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет
РНК УРСР Рада Народних Комісарів Української Радянської Соціалістичної Республіки
ЦККПУ Центральний Комітет Комуністичної Партії України
РМ УСРР Рада Міністрів Української Соціалістичної Радянської Республіки
КГПО Комплекс "Готовий до праці й оборони"
КМУ Кабінет Міністрів України
КК України Кримінальний Кодекс України
ЦК України Цивільний Кодекс України
ГК України Господарський Кодекс України
ЗУ Закон України
ФКіС Фізична культура і спорт
НОК Національний олімпійський комітет
НКСІ Національний комітет спорту інвалідів
СКУ Спортивний комітет України
ШВСМ Школа вищої спортивної майстерності
ДЮСШ Дитячо-юнацька спортивна школа
ДСТ Добровільне спортивне товариство
МОНМС Міністерство освіти і науки, молоді та спорту
МОЗ Міністерство охорони здоров’я

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення і розвиток України як незалежної, суверенної, демократичної та соціально зорієнтованої держави зумовлює необхідність удосконалення й підвищення дієвості системи державного управління загалом і державного управління фізичною культурою та спортом зокрема. Радикальні перетворення в соціально-економічному житті й державно-політичній організації країни пов’язані зі значними змінами у сфері фізичної культури і спорту. Конституційно затверджене право кожного громадянина на охорону здоров’я, підвищення особистої фізичної культури може бути повною мірою реалізоване лише за умови впровадження новітніх технологій, інноваційних підходів до розроблення, прийняття і впровадження управлінських рішень, удосконалення теоретико-методологічних функціонально-організаційних засад державного управління фізичною культурою і спортом, їх наукового обґрунтування і впровадження в повсякденну діяльність.
У Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2012-2016 роки визначено, що спосіб життя населення України та стан сфери фізичної культури і спорту створюють загрозу та є суттєвим викликом для Української держави на сучасному етапі її розвитку, що характеризуються певними чинниками, серед яких: демографічна криза, що зумовлюється зменшенням чисельності населення України з 52,2 млн у 1992 р. до 45,8 млн у 2010 р.; несформованість сталих традицій та мотивацій щодо фізичного виховання і масового спорту як важливого чинника фізичного та соціального благополуччя, поліпшення стану здоров’я, ведення здорового способу життя і подовження його тривалості; погіршення стану здоров’я населення з різко прогресуючими хронічними хворобами, що призводить до зменшення кількості осіб, які можуть бути залучені до спорту вищих досягнень та досягати високих спортивних результатів; збільшення на 40% порівняно з 2007 р. кількості осіб, які віднесені за станом здоров’я до спеціальної медичної групи, що спричинило зменшення кількості залучених дітей і молоді до занять у дитячо-юнацьких школах на 110 тис. осіб; нескоординованість роботи між суб’єктами фізичної культури і спорту на етапах спортивного вдосконалення спортсменів; посилення впливу на спортивні результати інноваційних технологій; невідповідність вимогам сучасності та значне відставання від світових стандартів ресурсного забезпечення сфери фізичної культури і спорту, а саме організаційного, кадрового, науково-методичного, медико-біологічного, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного; загострення проблем, пов’язаних із застосуванням спортсменами заборонених допінгових препаратів під час спортивних заходів тощо.
Основними причинами виникнення проблем, пов’язаних із кризовою ситуацією у сфері фізичної культури і спорту, є: низька відповідальність за дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів щодо організації фізичного виховання в системі освіти; обмежена рухова активність, нераціональне й незбалансоване харчування громадян, фактори асоціальної поведінки у суспільстві; невідповідність потребам населення послуг, що надаються засобами фізичної культури і спорту за місцем проживання, роботи громадян та в місцях масового відпочинку, в тому числі в сільській місцевості, і потребам осіб з інвалідністю; недостатнє ресурсне забезпечення дитячо-юнацького та резервного спорту; відсутність спортивної інфраструктури, здатної задовольнити потреби населення в щоденній руховій активності відповідно до фізіологічних потреб, у тому числі осіб з обмеженими фізичними можливостями; невідповідність баз олімпійської та паралімпійської підготовки світовим стандартам якості; низький рівень пропаганди в засобах масової інформації та просвіти населення щодо усвідомлення цінності здоров’я, відповідального ставлення батьків до виховання своїх дітей тощо; невисока престижність професій у сфері фізичної культури і спорту, низький рівень матеріального заохочення працівників бюджетного сектору, а також медичного та медико-біологічного забезпечення осіб, що займаються фізичною культурою і спортом та спортсменів високого класу; вкрай недостатнє бюджетне фінансування та неефективне залучення позабюджетних коштів; відсутність товаровиробників доступного і високоякісного спортивного обладнання та інвентарю, які здатні задовольнити попит населення й конкурувати з іноземними виробниками; недосконалість організаційно-правового та економічного механізму державної політики у сфері фізичної культури і спорту, слабка міжвідомча координація та взаємодія органів державної влади й органів місцевого самоврядування.
Про велике значення фізичної культури і спорту для становлення і розвитку Української держави, підвищення рівня та якості життя населення, усунення загроз і викликів безпеці країни свідчить Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 р. № 360-р “Про заходи щодо підготовки та проведення в Україні у 2012 році Року спорту та здорового способу життя 2012 року”.
З огляду на викладене вище дослідження системи державного управління фізичною культурою і спортом набуває великого значення, насамперед у контексті здатності вивести галузь “Фізична культура і спорт” на якісно новий рівень функціонування, забезпечити поступальний розвиток фізичної культури і спорту в країні.
Науково-теоретичні, методологічні, структурно-функціональні, організаційно-змістові, нормативно-правові основи функціонування та концептуальні засади вдосконалення системи державного управління в Україні розкриті в наукових працях провідних учених В.Б.Авер’янова [135], В.Д.Бакуменка [15, 16, 17, 18, 19], В.Б.Дзюндзюка [166, 304], В.Ю.Керецмана [134], В.М.Князєва [245], О.І.Кулинича [270, 271, 272], О.Я.Лазора [387], М.А.Латиніна [133], В.К.Майбороди [286, 287], В.Я.Малиновського [289, 290, 291, 292], Н.Р.Нижник [343, 344, 345, 346, 347], О.Ю.Оболенського [360, 361], В.М.Олуйка [236, 367, 368, 369], Я.Ф.Радиша [138], А.П.Рачинського [472], В.М.Рижих [137], В.В.Токовенко [372, 551, 552], В.В.Цвєткова [778] та ін.
Упродовж останніх десятиліть проблема вдосконалення системи державного управління фізичною культурою і спортом стала об’єктом уваги багатьох вітчизняних учених різних галузей знань, у працях яких висвітлено теоретичні та практичні аспекти цієї актуальної проблеми.
Соціально-педагогічне значення в контексті історико-системних тенденцій розвитку фізичної культури і спорту в Україні досліджувалося в працях українських вчених О.М.Вацеби [41, 42, 43, 44], Л.П.Лютої [232], А.О.Кухтія [276, 377], М.С.Солопчука [234], С.М. Філя [235], А.В.Цьося [788] та ін.
Питання досягнення збалансованої та оптимальної організаційної структури системи державного управління фізичною культурою і спортом, механізми та теоретико-методологічні основи державного управління галуззю фізичної культури і спорту розглядали такі вчені, як В.М.Гузарь [103], Ю.І.Довгенько [169, 464], М.В.Дутчак [172, 173], В.Л.Жуков [183], В.Є.Куделко [268, 381], Ю.П. Мічуда [320, 775] М.О.Олійник [536], В.М.Платонов [405, 406, 407], Ю.М.Шкребтій [801, 802] та ін.
Удосконаленню і розвитку національної системи фізичного виховання дітей, учнівської та студентської молоді присвятили свої праці такі вчені, як В.Г.Арєф’єв [469], А.Д.Дубогай [170], М.Д.Зубалій [469], Т.Ю.Круцевич [265, 266], А.С.Куц [277], Р.Т.Раєвський [469], С.М.Сінгаєвський [497], Б.М.Шиян [547] та ін.
Отримані результати та розроблені науково-методичні рекомендації за окресленими напрямами досліджень можуть бути екстрапольовані на вирішення нагальних сучасних проблем управління галуззю, а саме сприяти підвищенню ефективності діяльності органів державної влади в розвитку фізичної культури і спорту. Разом з тим системний аналіз наявних джерел свідчить про їх надто загальний або вузькопрофесійний характер. Теоретико-методологічні основи державного управління фізичною культурою і спортом розглядаються епізодично, без застосування комплексного підходу, що призводить до відсутності науково обґрунтованих висновків, рекомендацій та пропозицій, які мали б сприяти якісному вирішенню завдань щодо розвитку галузі.
У процесі дослідження встановлено, що успішний розвиток галузі фізичної культури і спорту в Україні можливий лише за умови впровадження ефективних методів, засобів, форм, технологій державного управління, які мали б ґрунтуватися на адаптованій до сучасних реалій нормативно-правовій базі і були здатні вирішувати соціально-економічні проблеми, пов’язані із функціонуванням та розвитком галузі. Як показує практика, труднощі та помилки, властиві державному управлінню фізичною культурою і спортом в Україні, зумовлені відсутністю комплексних теоретичних розробок у цій сфері, які мають охоплювати та моделювати систему державного управління фізичною культурою й спортом з усіма її функціональними складовими. Тому актуальною є необхідність подальшої розробки теоретичних і методологічних засад системи державного управління фізичною культурою й спортом в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося в межах науково-дослідної роботи Хмельницького університету управління та права “Управлінське та правове забезпечення сталого розвитку України як Європейської держави” (ДР № 0108U008927), участь у якій автора полягала в розробці та науково-практичному і теоретичному обґрунтуванні нормативно-правових, організаційних, методологічних засад державного управління фізичною культурою й спортом в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є концептуальне обґрунтування теоретико-методологічних основ та визначення перспективних шляхів удосконалення системи державного управління фізичною культурою і спортом в Україні.
Відповідно до мети було поставлено такі завдання:
 дослідити і розкрити зміст організаційних, функціональних та правових основ державного управління фізичною культурою та спортом;
 проаналізувати та розширити зміст окремих термінів категорійно- понятійного апарату, зокрема: “система державного управління розвитком фізичної культури і спорту”; “організаційна структура державного управління розвитком фізичної культури і спорту”; “стратегія розвитку фізичної культури і спорту”; “кадрова політика у сфері фізичної культури і спорту”; “програмно-цільовий підхід”; “програмно-цільовий метод”; “ефективність державного управління розвитком фізичної культури і спорту”; “державне стимулювання розвитку фізичної культури і спорту”;
 визначити принципи, функції, методи державного управління фізичною культурою та спортом і навести їх характеристики;
 дослідити й охарактеризувати механізми інформаційно-ресурсного, фінансового, медичного, кадрового забезпечення функціонування сфери фізичної культури і спорту, механізми державного управління господарською діяльністю в галузі;
 розкрити сутність організації та функцій державного управління сферою фізичної культури і спорту провідних країн світу;
 розробити та обґрунтувати модель організаційної структури державного управління фізичною культурою і спортом, процесуальну модель державного управління розвитком галузі, структурно-функціональну модель державного управління якістю розвитку фізичної культури та спорту, модель прогнозування стану розвитку галузі;
 розширити системне уявлення про сутність програмно-цільового підходу в державному управлінні розвитком галузі;
 розробити та обґрунтувати критерії оцінки ефективності діяльності органів державної влади щодо розвитку фізичної культури і спорту;
 визначити напрями та завдання економіко-правового стимулювання розвитку фізичної культури і спорту в Україні, пріоритетні напрями вдосконалення системи державного управління фізичною культурою і спортом.
Об’єкт дослідження – державне управління фізичною культурою та спортом.
Предмет дослідження – механізми державного управління фізичною культурою та спортом в Україні.
Методи дослідження. Методологічною базою дослідження є сучасні теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних учених з проблем державного управління фізичною культурою і спортом, яке розглядається крізь призму взаємозв’язку та єдності теорії і практики, змісту та форми, загального, особливого й одиничного.
З метою комплексного, всебічного дослідження системи державного управління фізичною культурою та спортом, визначення її організаційної структури, функцій і методів, функціональних взаємозв’язків між окремими її елементами, особливостей взаємодії між ними та середовищем оточення, впливу ендогенних і екзогенних факторів на функціонування галузі, встановлення суттєвих ознак процесу кількісного та якісного розвитку сфери фізичної культури і спорту в роботі використано системний, структурно-функціональний, діалектичний, ситуаційний, нормативний та кількісний підходи.
У дисертації використовувалися методи індукції, дедукції, абстрагування, узагальнення, аналізу і синтезу для теоретичного узагальнення й формулювання мети, завдань, об’єкта і предмета роботи, гіпотези, висновків, удосконалення категорійно-понятійного апарату.
З допомогою формально-логічних методів досліджено сутність державного управління фізичною культурою і спортом в Україні, а саме:
 із застосуванням проблемного аналізу було здійснено проблемне структурування, виокремлено комплекс проблемних питань і визначено їх типологію та характеристики;
 системний аналіз використовувався з метою визначення характеристик, структури, функцій, особливостей взаємодії системи із зовнішнім та внутрішнім середовищем;
 каузальний аналіз був спрямований на встановлення причин, які призвели до виникнення проблемної ситуації, а також їх наслідків; праксеологічний аналіз передбачав діагностику змісту діяльності в ситуації, що виникла, її моделювання і оптимізацію;
 аксіологічний аналіз мав на меті побудову системи оцінок досліджуваних явищ, діяльності, процесів, ситуацій з позицій певної ціннісної системи, ситуаційний аналіз – моделювання ситуації, її складових, умов, наслідків;
 прогностичний аналіз передбачав здійснення прогнозів відносно потенційного та бажаного майбутнього стану розвитку фізичної культури та спорту;
 рекомендаційний аналіз був спрямований на розробку рекомендацій.
Історико-ретроспективний аналіз та порівняльно-правовий метод застосовувалися для дослідження стану розробки проблеми в науковій літературі, працях вітчизняних і зарубіжних учених, історичної спадщини з питань організації державного управління фізичною культурою і спортом, періодизації законодавства з формування організаційної структури державного управління фізичною культурою і спортом, удосконалення категорійно-понятійного апарату.
У дисертації використано специфічні методи дослідження систем управління, а саме: метод дослідження документів, Інтернет-ресурсів, метод соціологічного анкетування, соціометричних оцінок, які були спрямовані на визначення специфіки об’єкта дослідження, його предмета і завдань, оцінку стану системи управління за напрямами її діяльності.
Математико-статистичні методи використовувалися з метою достовірного визначення рівня інформаційного, кадрового, матеріально-технічного забезпечення галузі, фінансовий аналіз – рівня забезпечення галузі фінансовими ресурсами, джерелами їх формування, питомої ваги кожного із них у консолідованому бюджеті галузі, дослідження механізмів розподілу грошових коштів та оцінки ефективності і раціональності їх використання.
Методи математичного моделювання, формально-прогностичний метод використовувалися для опису окремих складових моделі прогнозування та оцінки якісного стану галузі в процесі застосування програмно-цільового підходу до її розвитку. В роботі застосовувалися метод статистичних рівнянь залежностей, факторний, кореляційний, регресійний аналізи, індексний та графічний методи тощо. Обробка статистичних даних і комп’ютерне моделювання проводилися з допомогою пакетів прикладних математико-статистичних програм SPSS, AnyLogic, Statistіca та програми розрахунку статистичних рівнянь залежностей Р.О. Кулініча.
Інформаційну й емпіричну базу дослідження становили Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти України, монографії з досліджуваної проблеми, публікації в наукових періодичних виданнях, переважно фахових, матеріали офіційних сайтів органів державної виконавчої і законодавчої влади України та провідних країн світу, органів місцевого самоврядування, неурядових організацій, довідкові й статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є комплексною науковою роботою, в якій обґрунтовано теоретико-методологічні основи державного управління фізичною культурою і спортом, розроблено концептуальні засади розвитку галузі на основі вдосконалення механізмів державного управління нею. У роботі розв’язується важлива наукова проблема оптимізації та підвищення ефективності державного управління фізичною культурою і спортом. З огляду на це наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
уперше:
 здійснено періодизацію генезису організаційних, функціональних, правових основ державного управління фізичною культурою та спортом, яка полягає в системному узагальненні їх змісту, висвітленні організаційного та правового механізмів шляхом систематизації нормативно-правових актів кожного з трьох етапів державного управління галуззю;
 розроблено та обґрунтовано принципи оптимізації державного управління фізичною культурою та спортом, а саме: структурно-функціональні – принцип діалектичної взаємодії явищ симетрії та асиметрії, принцип взаємодії процесів між суб’єктом і об’єктом управління, принцип інтенсифікації державного управління розвитком галузі фізичної культури і спорту, випереджального стану відображення дійсності, критеріальності в державному управлінні розвитком фізичної культури і спорту, принцип структурно-ієрархічної побудови та розмежування владних повноважень у процесі розвитку фізичної культури і спорту; процесуальні – принцип диверсифікованого цілепокладання, результативно-оцінний, причинно-наслідкової обумовленості, ресурсної спроможності та об’єктивної достатності, доцільної відповідності;
 визначено зміст спеціальних функцій як чинників формування і функціонування механізмів державного управління фізичною культурою та спортом, а саме: пріоритетно-цільової, критеріально-прогнозуючої, оптимізуючої, програмно-реалізаційної, контрольно-результативної; функцій процесу управління розвитком фізичної культури і спорту в межах функціонально-ієрархічних повноважень: пошуково-діагностичної, проблемно-аналітичної, структурно-цільової, оцінно-прогностичної, програмно-організаційної, контрольно-облікової, підсумково-коригуючої;
 розроблено процесуальну модель державного управління розвитком фізичної культури і спорту, що побудована відповідно до процесуальних принципів оптимізації державного управління галуззю, яка має трирівневу структуру інформаційних потоків і в якій обґрунтовано зміст аналітично-узагальнюючого етапу, етапу цілепокладання, прагматично-прогностичного, реалізаційного, контрольно-оцінного, рефлексивно-коригувального етапів;
 розроблено структурно-функціональну модель державного управління якістю розвитку фізичної культури та спорту, що базується на уніфікації та стандартизації процесів управління якістю і здійснюється на системно-структурному, нормативно-правовому, функціонально-об’єктному, операційно-реалізаційному рівнях;
 вироблено критерії ефективності державного управління розвитком фізичної культури та спорту на основі їх цільової спрямованості, гнучкості, сумісності, інформативності, надійності, вимірюваності, важливості за окремими підсистемами галузі: організаційної – документообігу, регламентації діяльності, зв’язків з громадськістю; економічної – продуктивності праці, матеріально-технічного забезпечення, інтенсивності експлуатації наявної інфраструктури; функціональної – програмного, методичного, інформаційного, кадрового забезпечення; соціальної – результатів навчальної, виховної діяльності, якості послуг, безпеки життєдіяльності, суспільно-виховного впливу, рівня фізичного стану та здоров’я;
удосконалено:
 модель організаційної структури державного управління фізичною культурою і спортом, яка передбачає створення самостійного, відокремленого центрального органу державної виконавчої влади у сфері фізичної культури та спорту, є трирівневою і забезпечує оптимізацію управлінських взаємозв’язків, побудову ієрархічності за територіальним та функціональним принципами, оптимізацію кількості управлінських елементів з чітким розмежуванням повноважень та поля управлінського впливу, поглиблення функціональної централізації;
 модель прогнозування стану розвитку фізичної культури та спорту, яка базується на використанні регресійного і факторного аналізу, методу статистичних рівнянь залежностей і в якій обґрунтовано необхідність прогнозування стану розвитку сфери фізичної культури та спорту на основі демографічних показників, показників соціально-економічного розвитку регіону, матеріально-технічного, кадрового, фінансового забезпечення, показників рівня та якості життя населення, результуючих показників діяльності сфери фізичної культури та спорту;
 процеси стратегічного управління, планування й цільового програмування в діяльності органів державної влади у сфері фізичної культури та спорту в частині розуміння сутності програмно-цільового підходу як механізму державного управління розвитком фізичної культури та спорту, який забезпечує шляхом застосування відповідних управлінських технологій (планування, прогнозування, програмування, моніторинг, оцінювання), методів і засобів досягнення цілей та вирішення програмних завдань на основі дотримання принципів і вимог до предметної сфери його застосування;
 комплекс методологічних принципів використання програмно-цільового підходу як механізму державного управління фізичною культурою та спортом, які забезпечують його ефективність: системності, пріоритетності і цілеспрямованості, комплексності, оптимальності, збалансованості і пропорційності;
 теоретико-методологічні засади розроблення та функціонування механізмів державного управління фізичною культурою і спортом у частині визначення категорій: “система державного управління розвитком фізичної культури і спорту”, “організаційна структура державного управління розвитком фізичної культури і спорту”, “стратегія розвитку фізичної культури і спорту”, “кадрова політика у сфері фізичної культури і спорту”, “програмно-цільовий метод”, “ефективність державного управління розвитком фізичної культури і спорту”, “державне стимулювання розвитку фізичної культури і спорту”;
дістали подальшого розвитку:
 цільові, функціональні, організаційні складові правового, адміністративного, економічного механізмів державного управління інформаційно-ресурсним, кадровим, фінансовим, медичним забезпеченням галузі на основі деталізованого аналізу динаміки показників розвитку сфери фізичної культури і спорту та окремих її підсистем за 1991-2010 рр.;
 класифікація методів державного управління розвитком фізичної культури і спорту за напрямами та основними завданнями, які вирішуються з їх допомогою, з урахуванням науково-предметної сфери їх застосування, а саме: група аналітичних методів, методи державного регулювання господарської діяльності в галузі, методи планування, практичні методи (адміністративні, економічні, соціально-психологічні), методи прогнозування та моделювання, соціологічні методи, методи контролю;
 розуміння організаційної структури та функцій державного управління фізичною культурою і спортом у провідних країнах світу на основі вивчення нормативно-правових актів досліджуваних країн;
 розуміння галузі фізичної культури і спорту як продуцента послуг фізкультурно-оздоровчого і спортивного характеру, зміст яких обумовлений завданнями та функціональною спрямованістю діяльності відповідних підсистем галузі, що визначає специфіку механізмів державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання в галузі;
 правовий, адміністративний, економічний, організаційний механізми шляхом внесення змін у нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини у сфері фізичної культури та спорту і визначають способи впливу держави в особі законодавчих та виконавчих органів державної влади на рівень матеріально-технічного, ресурсного, фінансового, кадрового, інформаційного, медичного забезпечення з метою створення необхідних умов для досягнення стратегічної мети функціонування галузі відповідно до національної політики у сфері фізичної культури та спорту;
 перспективні напрями вдосконалення системи державного управління фізичною культурою і спортом в Україні, зокрема: реалізація розроблених моделей системи державного управління у сфері фізичної культури та спорту, вдосконалення кадрового забезпечення шляхом упровадження системи підготовки магістрів державного управління у сфері фізичної культури та спорту, нормативно-правова конкретизація і регламентація основних функцій та завдань діяльності центрального органу державної виконавчої влади у сфері фізичної культури та спорту тощо.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони створюють на концептуально-системному рівні методологічні передумови модернізації існуючої системи державного управління фізичною культурою і спортом в Україні. Основні наукові результати використані для вдосконалення нормативно-правової бази сфери фізичної культури та спорту, під час розробки регіональних і місцевих програм розвитку фізичної культури та спорту, впроваджені в навчальний процес підготовки фахівців управлінської ланки галузі, в систему післядипломної освіти фахівців відповідних категорій.
Результати дисертаційного дослідження були використані Підкомітетом з питань державного регулювання бухгалтерського обліку та звітності, аудиторської діяльності Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики при розробці законопроектів № 9696 і 9697 від 12 січня 2012 р. до Бюджетного Кодексу України, Податкового Кодексу України, Закону України “Про фізичну культуру і спорт” (довідка від 13 січня 2012 р. № 01/276).
Результати дослідження впроваджено в Кам’янець-Подільському національному університеті ім. І. Огієнка (акт впровадження від 22 грудня 2011 р. № 150), Хмельницькому національному університеті (акт впровадження від
12 грудня 2011 р. №108/2214), Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії (акт впровадження від 6 грудня 2011 р. № 919), Національному педагогічному університеті ім. М.П. Драгоманова (акт впровадження від 12 грудня 2011 р.
№ 278), Хмельницькому інституті соціальних технологій Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” (акт впровадження від 15 грудня 2011 р. № 924) під час підготовки тематичних планів, програм, лекцій з навчальних дисциплін “Менеджмент і економіка фізичної культури”, “Організація і управління в сфері фізичної культури”, “Спортивне право України”.
Положення дисертаційного дослідження були впроваджені в практичну діяльність управління у справах сім’ї, молоді та спорту Хмельницької обласної державної адміністрації, а саме: використані під час розробки: Комплексної програми реалізації молодіжної політики та розвитку фізичної культури і спорту у м. Хмельницькому на 2012-2016 роки, методичних рекомендацій визначення ефективності діяльності відділів у справах сім’ї, молоді та спорту районних державних адміністрацій Хмельницької області, навчальних планів підвищення кваліфікації державних службовців V-VII категорій посад управління у справах сім’ї, молоді та спорту Хмельницької обласної державної адміністрації, відділів у справах сім’ї, молоді та спорту районних державних адміністрацій Хмельницької області (акт впровадження б/н від 2 грудня 2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною працею і містить ідеї, положення, висновки та наукові результати, отримані безпосередньо автором. Сформульовані в дисертації висновки та рекомендації відповідають її змісту й випливають з основних результатів. У дисертаційному дослідженні не використовувалися матеріали кандидатської дисертації автора, а також ідеї та розробки,що належать співавторам. Зокрема у тезах доповіді на науково-практичній конференції [38], опублікованій у співавторстві, дисертантом досліджено методи і функції державного управління фізичною культурою і спортом.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення й результати дослідження оприлюднені на комунікативних заходах різного рівня, зокрема: на ХІ Міжнародному конгресі “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2011); міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми юридичної науки” (Хмельницький, 2012); першій міжнародній науково-практичній конференції “Ділове та державне адміністрування” (Луганськ–Слов’янськ, 2011); міжнародних науково-практичних конференціях: “Розвиток публічного адміністрування на засадах менеджменту: європейський контекст” (Дніпропетровськ, 2009), “Партнерство вищої освіти та бізнесу: підготовка кадрів для інноваційної економіки” (Сімферополь, 2011); науково-практичних конференціях за міжнародною участю: “Галузь науки “Державне управління”: історія, теорія, впровадження” (Київ, 2010), “Реформування системи державного управління та державної служби: теорія і практика” (Львів, 2011); всеукраїнських науково-практичних конференціях: “85 років освітнього шляху. Сторінки історії Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії” (Хмельницький, 2006); “Професійна підготовка педагогічних кадрів в умовах інноваційної перебудови української національної освіти: сучасний стан, проблеми, перспективи розвитку” (Хмельницький, 2011), “Актуальні проблеми підвищення якості підготовки фахівців у галузі економіки в умовах сталого економічного розвитку регіонів” (Хмельницький, 2011), “Практично-професійна підготовка студентів у системі вищої освіти: проблеми та шляхи вдосконалення” (Харків, 2011), “Здоров’я, фізичне виховання і спорт в умовах сьогодення” (Хмельницький, 2012) тощо.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено в
27 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, монографії, навчальному посібнику, 11 тезах у матеріалах науково-практичних конференцій, інших виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 621 сторінку, обсяг основного тексту – 427 сторінок. Робота містить 14 рисунків, 12 таблиць, 45 додатків на 102 сторінках. Список використаних джерел складається з 813 найменувань на 92 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дає підстави вважати, що сформульована вихідна гіпотеза щодо необхідності впровадження інноваційних механізмів та технологій державного управління розвитком галузі підтверджена отриманими результатами. Насамперед це стосується посилення провідної ролі держави в розвитку соціально-економічної системи “Фізична культура і спорт”, необхідності нівелювання негативних впливів ринкових перетворень, наслідків політичної боротьби, повільного реформування публічної адміністрації шляхом посилення централізації державної влади в сфері фізичної культури і спорту, піднесення на новий якісний рівень функціонування усієї системи державного управління розвитком галузі через оптимізацію організаційно-функціональної структури управління, посилення відповідальності перед суспільством за результати управлінської діяльності, побудови якісно нових відносин з громадськими органами управління в галузі.
У дисертаційній роботі обґрунтовано теоретико-методологічні основи державного управління фізичною культурою і спортом, розроблено концептуальні засади розвитку галузі шляхом удосконалення правового, адміністративного, організаційного, економічного механізмів державного управління нею, що в сукупності дало змогу розв’язати важливу наукову проблему щодо оптимізації та підвищення ефективності державного управління фізичною культурою й спортом в Україні.
На підставі здійсненого дослідження сформульовано такі основні висновки і рекомендації.
1. Установлено, що зміст організаційних, функціональних та правових основ державного управління фізичною культурою і спортом зумовлений особливостями суспільно-політичних відносин, рівнем розвитку та організації державного управлінського апарату, правової визначеності функціональних завдань та регламентованості відносин із суспільством. У процесі дослідження доведено, що ґенеза нормативно-правових та організаційних основ державного управління фізичною культурою і спортом складається з трьох етапів, які характеризуються особливостями організації, функцій, правового підґрунтя державного управління сферою фізичної культури і спорту, що зумовлює рівні розвитку галузі на кожному з них. Системний аналіз нормативно-правових основ функціонування галузі фізичної культури і спорту дає підстави стверджувати, що в Україні відбувається становлення нової комплексної галузі права – спортивного права.
2. У результаті аналізу змісту окремих термінів категорійно- понятійного апарату державного управління фізичною культурою та спортом шляхом конкретизації та доповнення було сформульовано визначення таких понять: “система державного управління розвитком фізичної культури і спорту”, “організаційна структура державного управління розвитком фізичної культури і спорту“, “стратегія розвитку фізичної культури і спорту”, “кадрова політика у сфері фізичної культури і спорту”, “програмно-цільовий підхід”, “програмно-цільовий метод”, “ефективність державного управління розвитком фізичної культури і спорту”, “державне стимулювання розвитку фізичної культури і спорту”.
3. У процесі дослідження визначено, що механізм державного управління розвитком фізичної культури і спорту – це сукупність принципів, функцій і методів, засобів, важелів впливу, який має забезпечити найбільш раціональний спосіб організації управління справами фізичної культури та спорту з метою ефективної реалізації цілей управління галуззю. Принципи оптимізації державного управління розвитком фізичної культури і спорту згруповано за структурно-функціональною і процесуальною ознаками.
До групи структурно-функціональних принципів віднесено: принцип діалектичної взаємодії явищ симетрії та асиметрії, принцип взаємодії процесів між суб’єктом і об’єктом управління, принцип інтенсифікації державного управління розвитком галузі фізичної культури і спорту, випереджального стану відображення дійсності, критеріальності в державному управлінні розвитком фізичної культури і спорту, принцип структурно-ієрархічної побудови та розмежування владних повноважень у процесі розвитку фізичної культури і спорту, до процесуальної групи – принцип диверсифікованого цілепокладання, результативно-оцінний, причинно-наслідкової обумовленості, ресурсної спроможності та об’єктивної достатності, доцільної відповідності. Спеціальні функції державного управління розвитком фізичної культури і спорту включають: пріоритетно-цільову, критеріально-прогнозуючу, оптимізуючу, програмно-реалізаційну, контрольно-результативну, функції процесу управління – пошукова-діагностичну, проблемна-аналітичну, структурно-цільову, оцінно-прогностичну, програмно-організаційну, контрольно-облікову, підсумково-коригуючу.
Методи державного управління розвитком фізичної культури і спорту класифіковано за напрямами та основними завданнями, які вирішуються з їх допомогою, з урахуванням науково-предметної сфери їх застосування, а саме: група аналітичних методів, методи державного регулювання господарської діяльності, методи планування, група практичних методів, адміністративні методи, економічні методи, соціально-психологічні методи, методи прогнозування, методи моделювання, група соціологічних методів, методи контролю.
4. Дослідження результативності та ефективності механізму державного управління інформаційно-ресурсним, фінансовим, медичним забезпеченням, господарською діяльністю галузі дало можливість установити, що:
 в Україні спостерігається збільшення кількості спортивних споруд різного призначення, що свідчить про поступальний розвиток галузі в складних соціально-економічних умовах. Нагальною є потреба в реконструкції багатьох спортивних споруд відповідно до вимог Державних будівельних норм. Інформаційне забезпечення функціонування галузі вимагає посилення уваги з боку держави, а саме щодо нівелювання негативного впливу алкогольної реклами на свідомість громадян під час трансляції спортивних програм, шляхом прийняття відповідних законодавчих актів.
Також необхідно активізувати просвітницьку роботу з молоддю шляхом широкого висвітлення в засобах масової інформації питань, пов’язаних із здоров’ям та здоровим способом життя, агітаційно-пропагандистську роботу із широким використанням соціальної реклами, телебачення, радіо;
 розширення дохідної частини у фінансуванні програм фізичної культури і спорту видається можливим шляхом введення в дію механізму відрахування частини акцизного збору від реалізації алкогольної та тютюнової продукції та цілеспрямованого фінансування державних програм капітального бюджетування галузі за рахунок частки у сплачуваному підприємствами податку на прибуток. Цей механізм частково компенсує негативні наслідки для здоров’я нації від діяльності вищезазначених підприємств. Доцільним є спрямування частки прибутку, отриманого від ігорної та лотерейної діяльності, на потреби розвитку галузі;
 удосконалення механізму медичного забезпечення кожної із підсистем галузі можливе шляхом прийняття Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування”, внесення відповідних змін до Закону України “Про фізичну культуру і спорт”, галузевих нормативно-правових актів;
 державні програми розвитку підприємницької діяльності в галузі фізичної культури і спорту характеризуються низькою ефективністю, що вимагає оптимізації і приведення у відповідність з економічними реаліями законодавчої бази щодо створення сприятливих умов розвитку мережі продуцентів високоякісних послуг фізкультурно-спортивного та оздоровчого характеру;
 стан кадрового забезпечення галузі вимагає вжиття заходів нормативно-правового та соціально-економічного характеру, спрямованих на досягнення структурної збалансованості та оптимізації як у галузі загалом, так і в окремих її підсистемах, а процеси євроатлантичної інтеграції України вимагають приведення у відповідність з міжнародними стандартами якості вищої фізкультурної освіти, нормативно-правового, організаційного забезпечення підготовки фахівців фізичної культури та спорту з дотриманням вихідних положень Болонської декларації.
5. Установлено, що в усіх провідних країнах світу управління галуззю є прерогативою держави і здійснюється відповідними центральними державними виконавчими органами влади, а відмінність полягає лише в ступені децентралізації і фокусуванні певних повноважень із управління галуззю на рівні суб’єктів федерації або інших територіально-адміністративних одиниць. Законодавчі акти переважно спрямовані на врегулювання діяльності установ, організацій, підприємств фізичної культури і спорту, їх відносин із державою, визначення механізмів фінансового та інших видів забезпечення, соціальних та інших гарантій у галузі, боротьби із насильством у спорті, протидії вживанню заборонених речовин, питань гендерної рівності тощо.
6. Обґрунтовано, що ефективність державного управління розвитком фізичної культури і спорту значною мірою залежить від збалансованості, оптимальності, належної функціональності, гнучкості, економності, стійкості, оперативності організаційних структур управління. Розроблено модель загальної організаційної структури державного управління фізичною культурою і спортом, яка передбачає насамперед створення самостійного центрального органу державної виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту із спеціальним статусом – Державного комітету фізичної культури та спорту України. Процесуальна модель державного управління розвитком галузі побудована відповідно до процесуальних принципів оптимізації управлінської діяльності і складається з шістьох етапів: аналітично-узагальнюючого, цілепокладання, прагматично-прогностичного, реалізаційного, контрольно-оцінного, рефлексивно-коригувального.
Визначено, що державне управління розвитком галузі не може бути ефективним без контролю за якістю, по-перше, повсякденного функціонування галузі, по-друге, реалізації програм розвитку галузі. Розроблена структурно-функціональна модель державного управління якістю розвитку фізичної культури і спорту складається з чотирьох рівнів: системно-структурного, нормативно-правового, функціонально-об’єктного, операційно-реалізаційного, відповідно до яких здійснюється управління якістю розвитку галузі.
Обґрунтовано необхідність розробки прогнозних моделей розвитку галузі на прикладі Хмельницької області у якій пропонується використовувати 5 груп показників, з яких перші 4 групи – показники ресурсного забезпечення, макроекономічні показники стану економіки, показники розвитку галузевої інфраструктури, групи демографічних показників та мотиваційно-суб’єктивної сфери можна віднести до аргументів, тобто незалежних показників, які певною мірою впливають на динаміку залежних показників, а саме рівня розвитку галузі, які сформовані відповідно до основних завдань і стратегічної мети функціонування галузі та окремих її підсистем.
7. У роботі з’ясовано, що програмно-цільовий підхід – це механізм державного управління розвитком фізичної культури та спорту, який забезпечує шляхом застосування відповідних управлінських технологій (планування, прогнозування, програмування, моніторинг, оцінювання), методів та засобів досягнення цілей і вирішення програмних завдань на основі дотримання принципів та вимог до предметної сфери його застосування. Програмно-цільовий метод – це інструментальна складова програмно-цільового підходу, яка забезпечує взаємодію між суб’єктом (органи державної влади у сфері фізичної культури і спорту) та об’єктом управління (галузь фізичної культури та спорту), здійснює регламентацію способів використання управлінських засобів у частині реалізації управлінських технологій – планування, програмування, прогнозування, моніторингу, оцінки ефективності реалізації програм.
8. Визначено поняття “ефективність державного управління розвитком фізичної культури та спорту” як цільову реалізацію соціальних, економічних, організаційних функцій суб’єкта управління щодо розвитку галузі з використанням оптимально-достатніх матеріально-технічних, фінансових, трудових ресурсів і, як наслідок, отримання соціально-корисного, позитивного ефекту, здатного задовольнити інтелектуальні, духовні, фізичні потреби населення у сфері фізичної культури та спорту.
Розроблено й охарактеризовано критерії організаційної, економічної, функціональної, соціальної ефективності державного управління розвитком галузі фізичної культури та спорту за її окремими підсистемами. Економічна, функціональна, соціальна ефективність державного управління розвитком фізичної культури та спорту в освітній сфері визначається на основі 16 критеріїв; у підсистемі галузі “Спорт для всіх та фізкультурно-оздоровча робота з інвалідами” – за 18 критеріями, в підсистемі галузі “Спорт вищих досягнень, олімпійський, дефлімпійський, паралімпійський спорт” – за 23 критеріями.

9. У процесі дослідження визначено перспективні напрями вдосконалення системи державного управління розвитком галузі фізичної культури і спорту: створення самостійного центрального органу державної виконавчої влади зі спеціальним статусом; нормативно-правова конкретизація та регламентація основних функцій та завдань діяльності центрального органу державної виконавчої влади у сфері фізичної культури та спорту; впровадження в процес стратегічного планування запропонованої в роботі процесуальної моделі розвитку галузі; впровадження в практику діяльності органів державної виконавчої влади в сфері фізичної культури і спорту розробленої в дисертації структурно-функціональної моделі державного управління якістю розвитку фізичної культури та спорту; впровадження системи прогнозування розвитку галузі за окремими напрямами роботи, підсистемами, розвитку окремих видів спорту, спортивно-масової роботи за відповідними рівнями територіально-адміністративного охоплення та конкретизації; впровадження розроблених у процесі дослідження критеріїв та методики оцінки ефективності державного управління розвитком фізичної культури і спорту; забезпечення належного рівня фінансування діяльності галузі, яке можливе за рахунок удосконалення механізмів фінансування та використання наявної ресурсної бази; впорядкування діяльності суб’єктів фізичної культури і спорту шляхом реорганізації існуючих фізкультурно-спортивних товариств; підвищення престижності праці в галузі фізичної культури та спорту, стимулювання припливу талановитої молоді до її кадрового корпусу, підготовка магістрів зі спеціальності “Державне управління в сфері фізичної культури та спорту”.
Основні наукові результати дисертаційного дослідження дають підстави запропонувати внесення відповідних змін до нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері фізичної культури і спорту, за окремими підсистемами галузі в частині вдосконалення механізмів кадрового, фінансового, ресурсного, інформаційного, медичного забезпечення, а саме: Закону України “Про фізичну культуру і спорт”, проектів законів України “Про фізичну культуру і спорт”, “Про загальнообов’язкове державне медичне соціальне страхування”, Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України, а також зумовлюють необхідність розробки та прийняття Закону України “Про професійний спорт”.
Подальші наукові дослідження мають бути спрямовані на вдосконалення окремих механізмів державного управління розвитком галузі фізичної культури і спорту, його функціонально-організаційної структури, нормативно-правових засад діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С.С. Общая теория права: [учеб. пособ.] / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., Т.1. – 1981. – 360 с.
2. Амосов Н.М. Раздумья о здоровье / Н.М. Амосов. – М.: Физкультура и спорт, 1987. – 64 с.
3. Анатович Н.А. Методология политического анализа эффективности государственного управления / Н.А. Анатович // Проблемы управления. – 2009. – № 4 (33). – С. 95-99.
4. Андрєєва О. Стан і напрями удосконалення системи підготовки кадрів з рекреації та оздоровчої фізичної культури / О. Андрєєва, О. Благій, Л. Фандикова // Теорія і методика фіз. виховання і спорту. – 2002. – № 2-3. – С. 24-26.
5. Андрушко В. Поняття та принципи реструктуризації регіонального агропромислового виробництва / В. Андрушко // ВУАДУПУ. – 2001. – № 2. – С.154-162.
6. Антикризисное управление: в 2 т.: [учеб. пособ.] / [отв. ред. Г.К. Таль.] – М.: ИНФРА-М, Т. 2.: Экономические основы – 2004. – 1027 с.
7. Антонова Н.Б. Государственное регулирование экономики: [ученик] / Н.Б. Антонова – Мн: Академия управления при Президенте Республики Беларусь, 2002. – 775 с.
8. Антохонова И.В. Методы прогнозирования социально-экономических процессов: [учеб. пособ.] / И.В. Антохонова. – Улан-Удэ: Изд-во ВСГТУ, 2004. – 212 с.
9. Апанасенко Г.Л Валеология на рубеже веков / Г.Л. Апанасенко // Наука в олимпийском спорте. – 2000. – Специальный выпуск. – С. 14-20.
10. Апанасенко Г.Л. Здоровье спортсмена: критерии оценки и прогнозирования / Г.Л. Апанасенко, Ю.С. Чистякова // Теория и практика физ. культуры. – 2006. – № 1. – С. 19-22.
11. Архітектурно-планувальні особливості проектування бейсбольних споруд в Україні / О.С. Слєпцов, Г.Д. Підгорна // Містобудування та терит. планув. – 2006. – Вип. 25. – С. 239-251.
12. Бабосов Е.М. Общая социология: [учеб.пособие для студ. вуз.] / Е.М. Бабосов [2-е изд. стер.] – Мн.: “ТетраСистемс”, 2004. – 640 с.
13. Базылюк Т.А. Соответствие подготовки специалистов направления “физическое воспитание и спорт” требованиями рынка услуг / Т.А. Базилюк // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – 2006. – № 10. – С. 81-84.
14. Байцим В.Ф. Ефективність державного регулювання економіки регіону. / В.Ф. Байцим // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. – Харків, № 1 (31) 2007. – С. 41-51.
15. Бакуменко В. Державне управління і державно-управлінські рішення: вступ до досліджень / В. Бакуменко // ВУАДУПУ. – 1999. – № 4. – С. 68-79.
16. Бакуменко В. Методологічний аналіз проблем діяльності через системний взаємозв’язок теорії та практики / В. Бакуменко // ВУАДУПУ. – 1999. – № 2. – С. 256-268.
17. Бакуменко В. Щодо напрямів розвитку досліджень та базової системи принципів формування державно-управлінських рішень / В. Бакуменко // ВНАДУПУ. – 2002. – № 2. – С.5-10.
18. Бакуменко В., Князєв В., Сурмін Ю. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку / В. Бакуменко, В. Князєв, Ю. Сурмін // ВУАДУПУ. – 2003. – № 2. – С. 11-27.
19. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики: [моногр.] / В.Д. Бакуменко. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 328 с.
20. Балдин К.В. Антикризисное управление: макро- и микроуровень: [учеб. пособ.] / К.В. Балдин, О.Ф. Быстров, А.В. Рукосуев. – М.: Издательско-торговая корпорация “Дашков и К”, 2005. – 316 с.
21. Банкрутство. Правозастосування та судова практика / [упоряд.: Б.М. Грек та ін.] – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 304 с.
22. Барский А.Б. Нейронные сети: распознавание, управление, принятие решений / А.Б. Барский. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 176 с: ил. – (Прикладные информационные технологии).
23. Баскаков А.Я. Методология научного исследования: [учеб. пособ.] / А.Я. Баскаков, Н.В. Туленков [2-е изд., испр.] – К.: МАУП, 2004. – 216 с.: ил. – Библиогр.: с. 208-212.
24. Бережная Е.В. Математические методы моделирования экономических систем: [учеб. пособ.] / Е.В. Бережная, В.И. Бережной [2-е изд., перераб. и доп.] – М.: Финансы и статистика, 2006. – 432 с.
25. Бережний Я.В. Стратегічне планування в державному управлінні як аналітичний процес [Електронний ресурс] / Я.В. Бережний // Державне управління: теорія та практика. – 2008/2. - № 8. – Режим доступу до журналу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2008-2/.
26. Беседін В. Логіка стратегічного планування: сутність, реформування, напрями вдосконалення / В. Беседін, О. Пенькова // Економіка & держава. – 2010. – № 10. – С. 9-14.
27. Бобровська О.Ю. Удосконалення системи оцінювання соціально-економічного розвитку міст як чинник підвищення ефективності місцевого самоврядування [Електронний ресурс] / Бобровська О.Ю. // Публічне адміністрування: теорія та практика. – 2009/1. – № 1. – Режим доступу до журналу: http://www.nbuv.gov.ua/e–journals/Patp/2009–01/index.html.
28. Бордюгова А.Ю. Правові аспекти професійної діяльності спортсмена / А.Ю. Бордюгова // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – 2004. – № 5. – С. 9-14.
29. Бордюгова А.Ю. Правовые аспекты социальной защиты спортсменов / А.Ю. Бордюгова // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – 2004. – № 10. – С. 79-84.
30. Бордюгова А.Ю. Спорт та допінг: Правопорушення чи “вирок” обставин / А.Ю. Бордюгова // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – 2004. – № 14. – С. 3-7.
31. Борисенко М.Б. Формування доктрини інноваційного розвитку промисловості [Електронний ресурс] / М.Б. Борисенко // Державне будівництво. – 2008. – № 2. – Режим доступу до журналу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2008-2/index.html.
32. Боровиков В. STATISTICA. Искусство анализа данных на компьютере: для профессионалов / В. Боровиков [2-е изд.] – СПб.: Питер, 2003. – 688 с.
33. Бріжатая І. Формування культури фізичного здоров’я учнів в системі профілактики шкільного травматизму / І. Бріжатая // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – 2003. – № 17. – С. 33-39.
34. Бурик З.М. Моніторинг у програмно-цільовому управлінні регіональним розвитком [Електронний ресурс] / З.М. Бурик // Демократичне врядування. – 2008/1. – № 1. – Режим доступу до журналу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeVr/2008-01/zmist.html.
35. Бурик З.М. Оцінка ефективності програм регіонального розвитку (на прикладі Львівської області) [Електронний ресурс] / З.М. Бурик // Державне управління: теорія та практика. – 2008/1. – № 7. – Режим доступу до журналу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2008-1/.
36. Бусленко Н.П. Моделирование сложных систем / Н.П. Бусленко. – М.: Наука, 1978. – 400 с.
37. Быкова А. Организационные структуры управления / А. Быкова. – М.: ОЛМА-ПРЕСС Инвест: Институт экономических стратегий, 2003. – 160 с.
38. Бюджет в умовах трансформації економіки України: автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.00.08 / К.В. Павлюк; Н.-д. фін. ін-т при М-ві фінансів України. – К., 2007. – 40 с.
39. Бююль А. SPSS: искусство обработки информации. Анализ статистических данных и восстановление скрытых закономерностей: [пер. с нем.] / Ахим Бююль, Петер Цёфель – СПб.: ООО "ДиаСофтЮП", 2005. – 608 с.
40. Вайдлих Вольфганг. Социодинамика: системный подход к математическому моделированию в социальных науках: [пер. с англ.] / [под ред. Ю.С. Попкова, А.Е. Семечкина]; изд.2-е. – М.: Едиториал УРСС, 2005. – 480 с.
41. Вацеба О. Діяльність українського науково-дослідного інституту фізичної культури (1931-1939) як науково-організаційна основа формування та розвитку державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту в сучасній Україні / О. Вацеба // Актуальні проблеми фізичної культури і спорту. – 2003. – №1. – С.39-45.
42. Вацеба О. Сучасна парадигма понять “фізична культура” і “спорт” / О. Вацеба // Теорія і методика фіз. виховання і спорту. – 2002. – № 1. – С. 82-85.
43. Вацеба О. Суть і зміст організаційних основ фізкультурно-спортивного руху в теорії фізичної культури / О. Вацеба, А. Кухтій // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – 2003. – № 15. – С. 91-86.
44. Вацеба О.М. Характеристика основ розвитку фізичної культури і спорту у вітчизняній та сучасній українській науково-методичній думці / О.М. Вацеба, А.О. Кухтій // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – Х., 2002. – № 12. – С. 19-26.
45. Введение в философию: [учеб. для вузов] / [под общ. ред. И.Т. Фролова.] – М.: Ч.2. – 1989. – С. 174.
46. Ведунг Е. Оцінювання державної політики та програм / Е. Ведунг; [пер. з англ. В. Шульга.] – К.: Всеувито, 2003. – 350 с.
47. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел.] – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2005. – 1728 с.
48. Визитей Н.Н. Социальная природа современного спорта / Н.Н. Визитей. – Кишинев: Штиница, 1979. – 84 с.
49. Визитей Н.Н. Физическая культура личности / Н.Н. Визитей. – Кишинев: Штиница, 1989. – 85 с.
50. Виханский О.С. Стратегическое управление: [учебн.] / О.С. Виханский [2-е изд. перераб.и доп.] – М.: Гардарика. – 1998. – 296 с.
51. Вітлінський В.В. Моделювання економіки: [навч. посібн.] / В.В. Вітлінський. – К.: КНЕУ, 2003. – 408 с.
52. Волков Б.С. Методология и методы психологического исследования [учебн. пособ. для вузов] / Б.С. Волков, Н.В. Волкова, А.В. Губанов [науч. редактор Б.С. Волков]; 4-е изд., испр. и доп. – М.: Академический Проект; Фонд “Мир”. – 2005. – 352 с.
53. Волков Л.В. Современные требования к профессиональной деятельности тренера детского и юношеского спорта / Л.В. Волков // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – 2005. – № 10. – С. 208-212.
54. Волкова Н.В. Визначення ефективності державного управління освітою [Електронний ресурс] / Н.В. Волкова // Державне управління: теорія та практика. – 2009/1. – № 9. – Режим доступу до журналу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2009-1/.
55. Воробйов М.І. Передумови та шляхи формування сучасної системи Післядипломної освіти фахівців з фізичного виховання і спорту в Україні / М.І. Воробйов, Ю.П. Мічуда // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – 2004. – № 21. – С. 3-8.
56. Воробйов М.І. Перепідготовка фахівців з фізичного виховання і спорту як вимога сучасного ринку праці в Україні / М.І. Воробйов, Ю.П. Мічуда // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – 2005. – № 9. – С. 3-9.
57. Воробйов М.І. Підвищення кваліфікації державних службовців як фактор вдосконалення управління галуззю “Фізична культура і спорт” / М.І. Воробйов, Ю.П. Мічуда // Теорія і методика фіз. виховання і спорту. – 2004. – № 2. – С. 157-161.
58. Всемирная энциклопедия: Философия / [главн. научн. ред. и сост. А.А. Грицанов.] – М.: АСТ, Мн.: Харвест – Современный литератор, 2001. – 1312 с.
59. Вучкович А. Оценка результатов деятельности: [метод. пособие прилож. к журн. “Справочник по управлению персоналом”.] / А. Вучкович. – М.: ОАО “Типография “Новости”, 2010. – 111 с.
60. Гайдачук Д. Стан фінансового забезпечення сфери фізичної культури і спорту України та шляхи його вдосконалення / Д. Гайдачук // Теорія і методика фіз. виховання і спорту. – 2002. – № 1. – С. 86-88.
61. Гайдачук Д. Удосконалення фінансового забезпечення підготовки спортсменів високого класу до чемпіонатів світу, Європи і Олімпійських ігор / Д. Гайдачук // Теорія і методика фіз. виховання і спорту. – 2002. – № 4. – С. 71-74.
62. Гайдачук Д.Л. Результати досліджень з питань використання фінансових ресурсів організаційно-управлінськими структурами у спорті вищих досягнень / Д.Л. Гайдачук // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – 2004. – № 13. – С. 29-39.
63. Гайдачук Д.Л. Розрахунок вартості медалі – як один з етапів визначення пріоритетів у процесі розподілу фінансових ресурсів у спорті вищих досягнень / Д.Л. Гайдачук // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – 2004. – № 15. – С. 26-33.
64. Гайдышев И. Анализ и обработка данных: [спец. справочн.] / И. Гайдышев. – СПб: Питер, 2001. – 752 с.
65. Галкин В.В. Экономика спорта и спортивный бизнес: [учебн. пособ.] / В.В. Галкин. – М.: КНОРУС, 2006. – 320 с.
66. Галух Г.А. Территориальные различия развития спорта высших достижений в АР Крым / Г.А. Галух, Н.С. Сахнова // Культура народов Причерноморья. – 2001. – № 26. – С. 249-251.
67. Гасюк І.Л. “Фізична культура в освітній сфері”: перспективні шляхи державного стимулювання розвитку / І.Л. Гасюк // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 12. – С. 95-99.
68. Гасюк І.Л. Державна політика й галузеві програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні / І.Л. Гасюк // Університетські наукові записки: часопис ХУУП. – Х.: Вид-во ХУУП – 2010. – № 1(33). – С. 185-195.
69. Гасюк І.Л. Державне управління якістю діяльності та розвитком фізичної культури і спорту: процесуальне моделювання / І.Л. Гасюк // Університетські наукові записки: часопис ХУУП. – Х.: Вид-во ХУУП – 2011. – № 1(37). – С. 363-371.
70. Гасюк І.Л. Еволюція організаційно-правових основ державного управління фізичною культурою і спортом на українських землях наприкінці ХІХ ст. та в радянський період / І.Л. Гасюк // Університетські наукові записки: часопис ХУУП. – Х.: Вид-во ХУУП – 2009. – № 4 (32). – С. 261-272.
71. Гасюк І.Л. Економіко-правові аспекти державного стимулювання розвитку фізичної культури та спорту в Україні / І.Л. Гасюк // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. – О.: Вид-во ОРІДУ НАДУ – 2011. – № 2(46). – С. 58-61.
72. Гасюк І.Л. Інформаційно-ресурсне забезпечення галузі “Фізична культура і спорт”: сучасний стна і тенденції розвитку / І.Л. Гасюк // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2010. – Вип. 3(30) – С. 30-41.
73. Гасюк І.Л. Критерії та оцінка ефективності державного управління розвитком фізичної культури та спорту / І.Л. Гасюк // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. – О.: Вид-во ОРІДУ НАДУ – 2011. – № 1(45). – С. 165-168.
74. Гасюк І.Л. Методи державного управління фізичною культурою і спортом: методологічний аспект / І.Л. Гасюк // Ефективність державного управління: зб. наук. пр. ЛРІДУ УАДУПУ. – Львів: ЛРІДУ УАДУ. – 2011. – Вип. 25. – С. 196-203.
75. Гасюк І.Л. Механізми державного регулювання господарської діяльності в сфері фізичної культури і спорту / І.Л. Гасюк // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 18 – С. 106-111.
76. Гасюк І.Л. Механізми фінансування галузі “Фізична культура і спорт” / І.Л. Гасюк // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2010. – Вип. 4(31) – С. 264-270.
77. Гасюк І.Л. Нормативно-правові засади медичного забезпечення діяльності галузі фізичної культури і спорту / І.Л. Гасюк // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2010. – № 2 (38). – С. 262-272.
78. Гасюк І.Л. Нормативно-правові засади підготовки фахівців управлінської ланки галузі “Фізична культура і спорт” / І.Л. Гасюк // Економіка та держава. – 2010. – № 10 – С. 122-126.
79. Гасюк І.Л. Організаційна структура державного управління фізичною культурою і спортом в Україні / І.Л. Гасюк // Університетські наукові записки: часопис ХУУП. – Х.: Вид-во ХУУП – 2010. - № 3(35). – С. 195-203.
80. Гасюк І.Л. Організаційно-правові засади господарської діяльності в сфері фізичної культури і спорту / І.Л. Гасюк // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 17 – С. 108-112.
81. Гасюк І.Л. Організаційно-правові засади державного управління фізичною культурою й спортом: сучасний стан і тенденції розвитку / І.Л. Гасюк // Університетські наукові записки: часопис ХУУП. – Х.: Вид-во ХУУП – 2009. – № 2(30). – С. 297-304.
82. Гасюк І.Л. Організаційно-правові основи функціонування фізкультурно-спортивних організацій в Україні / І.Л. Гасюк // 85 років освітнього шляху. Сторінки історії Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії: мат. всеукр. наук.-практ. конф. (Хмельницький, 5-6 жовтня 2006 р.). – Х.: Редакційно-видавничий відділ ХГПА, 2006. – С.110-115.
83. Гасюк І.Л. Підходи до дослідження системи державного управління розвитком фізичної культури і спорту / І.Л. Гасюк // Державне управління та місцеве самоврядування: зб. наук. пр. – Д.: Вид-во ДРІДУ НАДУ, 2010. – № 4(7). – С. 194 - 206.
84. Гасюк І.Л. Програмно-цільовий підхід – наукова категорія теорії державного управління розвитком фізичної культури та спорту / І.Л. Гасюк // Економіка та держава. – 2011. – № 4 – С. 126-128.
85. Гасюк І.Л. Програмно-цільовий підхід як механізм державного управління розвитком фізичної культури та спорту / І.Л. Гасюк // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 5 – С. 95-100.
86. Гасюк І.Л. Професійна модель державного службовця в галузі фізичної культури і спорту / І.Л. Гасюк // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 15 – С. 88-91.
87. Гасюк І.Л. Професіоналізація державного службовця в галузі фізичної культури і спорту: технологія та зміст / І.Л. Гасюк // Економіка та держава. – 2011. – № 8 – С. 119-121.
88. Гасюк І.Л. Соціальні аспекти кадрового забезпечення фізичної культури і спорту в Україні [Електронний ресурс] / І.Л. Гасюк // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2010. – № 6 – режим доступу до журналу: http://www.dy.nayka.com.ua
89. Гасюк І.Л. Сучасний стан і тенденції вдосконалення нормативно-правових основ фізичної культури і спорту в Україні / І.Л. Гасюк // Університетські наукові записки: часопис ХУУП. – Х.: Вид-во ХУУП – 2009. – № 3(31). – С. 243-256.
90. Гасюк І.Л. Теоретичне обґрунтування принципів оптимізації державного управління розвитком фізичної культури і спорту [Електронний ресурс] / І.Л. Гасюк // Публічне адміністрування: теорія та практика. – 2010. – № 1(3) – Режим доступу до журналу: www.nbuv.gov.ua/e-journals/Patp/2010_1/10gilfks.pdf.
91. Гасюк І.Л. Теоретичне обґрунтування складових моделі організаційної структури державного управління фізичною культурою і спортом / І.Л. Гасюк // Університетські наукові записки: часопис ХУУП. – Х.: Вид-во ХУУП – 2010. – № 4(36). – С. 276-281.
92. Гасюк І.Л. Фізична культура та спорт: правові, економічні, управлінські засади діяльності в галузі: [навч. посібн.]/ І.Л. Гасюк. – Х.:Вид-во ХГПА, 2011. – 457 с.
93. Гасюк І.Л. Функції державного управління розвитком фізичної культури і спорту в Україні / І.Л. Гасюк // Ефективність державного управління: зб. наук. пр. ЛРІДУ УАДУПУ. – Львів: ЛРІДУ УАДУ. – 2011. – Вип. 24. – С. 175-179.
94. Герасимов О.В. Проблемы философии и методологии науки: [метод. указ. для студ.] / О.В. Герасимов. – Самара: СамГАПС, 2002. – 22 с.
95. Гладун З. Поняття і зміст державного управління: Адміністративно-правовий аналіз / З. Гладун. – Львів: Львівський філіал УАДУ, 1996. – 20 с.
96. Гончаренко І.В. Програмно-цільовий метод як форма державного впливу на регіональну економічну систему / І.В. Гончаренко // Культура народов Причерноморья. – 2006. – № 95. – С. 116-118.
97. Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Застосування законодавства про банкрутство / [упоряд. Б.М. Поляков; відп. ред. В.С. Москаленко] – К.: Праксіс. – Вип. 2. – 2006. – 544 с.
98. Государственное регулирование рыночной экономики: [учебн.] / [под. общ. ред. В.И. Кушлин]; изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: Изд-во РАГС. – 2005. – 829 с.
99. Государственное регулирование экономики: [учеб. пособ. для вузов] / [Т.Г. Морозова, Ю.М. Дурдыев, В.Ф. Тихонов и др.]; под ред. проф. Т.Г. Морозовой. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 255 с.
100. Григоренко В. Соціальне підкріплення як фактор оптимізації післядипломної підготовки вчителя фізичної культури / В. Григоренко, В. Пристинський, О. Олійник, О. Зінов’єв // Теорія і методика фіз. виховання і спорту. – 2002. – № 2-3. – С. 95-97.
101. Гринь Л.В. Травматизм у спортсменов-борцов и его профилактика / Л.В. Гринь // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – 2002. – № 24. – С. 94-97.
102. Грицяк Н. Принципи державного управління гендерною політикою / Н. Грицяк // ВНАДУПУ. – 2004. – № 2. – С.81-88.
103. Гузарь В.М. Процес управління фізичною культурою і спортом / В.М. Гузарь // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – Х., 2001. – № 17. – С. 9-18.
104. Гулич О.І. Програмно-цільовий підхід як механізм регулювання екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій / О.І. Гулич // Культура народов Причерноморья. – 2004. – № 55, Т.3. – С. 81-83.
105. Гуськов С.И. Государство и спорт / С.И. Гуськов. – М.: 1996. – 176 с.
106. Дамодаран А. Инвестиционная оценка. Инструменты и техника оценки любых активов. /А. Дамодаран; [пер. с англ.] – М.:Альпина Бизнес Букс, 2004. – 1342 с.
107. Данилко М. Тенденції розвитку вищої освіти у галузі фізичного виховання і спорту / М. Данилко // Теорія і методика фіз. виховання і спорту. – 2002. – № 2-3. – С. 49-52.
108. ДБН В.2.2-13-2003 Будинки і споруди. Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди. Організація-розробник “ДБН В.2.2-13-2003 Будинки і споруди. Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди”: КиївЗНдіЕП, Держкомспорт України, КНУБА, Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзеєва АМН України, Елетер. – На заміну ВСН 46-86/ Госгражданстрой – ДП “Укрархбудінформ”, 2004. – 105с.
109. Деминский А.Ц. Основы теории и методики физического воспитания / А.Ц. Деминский. – Донецк: Донеччина, 1995. – 520 с.
110. Денисова Л.В. Гіпермедійна модель побудови учбово-інформаційного середовища підготовки фахівців з фізичного виховання і спорту / Л.В. Денисова // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – 2006. – № 12. – С. 53-57.
111. Державна кадрова політика в регіоні України: формування і реалізація: автореф. дис... канд. наук з держ. управління: 25.00.04 / В.М. Олуйко; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2001. – 20 с.
112. Державна кадрова політика: соціально-психологічний та гуманітарний компоненти удосконалення підготовки управлінських кадрів: автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Л.М. Титаренко; Одес. нац. юрид. акад. – О., 2005. – 20 с.
113. Державна політика: те