СОЦІОКУЛЬТУРНІ СКЛАДОВІ ДЕРЖАВНОГО МЕХАНІЗМУ СПРИЯННЯ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

Костенок Ігор Володимирович

УДК 351:352

СОЦІОКУЛЬТУРНІ СКЛАДОВІ ДЕРЖАВНОГО МЕХАНІЗМУ СПРИЯННЯ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

25.00.02 – Механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
Поважний Олександр Станіславович,
доктор економічних наук, професор

Донецьк – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
4
РОЗДІЛ 1. СОЦІОКУЛЬТУРНІ СКЛАДОВІ ДЕРЖАВНОГО МЕХАНІЗМУ СПРИЯННЯ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАД: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ. . . . . . . . . . . . . . . .

19
1.1. Інституціоналізація місцевого самоврядування як об’єкт демократичного державотворення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
18
1.2. Теоретико-методологічні засади соціокультурного підходу у вивченні державного механізму сприяння процесам інституціоналізації взаємодії влади та громади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

44
1.3. Теорія культурних трансферів та її евристичні можливості у поясненні сучасної специфіки заходів державної влади у створенні сприятливого середовища для інституціоналізації діяльності місцевих громад . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

68
Висновки до розділу 1. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94
РОЗДІЛ 2. ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ВЛАДИ ТА ГРОМАД У СВІТЛІ ДЕРЖАВНИХ ВПЛИВІВ: РІВЕНЬ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

97
2.1. Місцеве самоврядування як складова системи єдиного державного механізму управління суспільством: закордонна практика та основні моделі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

97
2.2. Вплив історичного досвіду державотворення в Україні на формування сучасного державного механізму сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

121
2.3. Державне управління та практики місцевого самоврядування в системі сучасної публічної влади: цінності, норми, принципи, проблеми рівноваги. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

142
Висновки до розділу 2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159
РОЗДІЛ 3. ЛЮДСЬКИЙ ПОТЕНЦІАЛ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО МЕХАНІЗМУ СПРИЯННЯ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ . . .

162
3.1. Особливості та параметри громадянської участі в процесах державотворення та управління в Україні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
162
3.2. Держслужбовці та посадові особи органів місцевого самоврядування як агенти змін: основні соціально-демографічні параметри . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

189
3.3. Корупція як чинник дегармонізації взаємодії влади та громади та показник необхідності удосконалення механізму цієї взаємодії . . . .
220
Висновки до розділу 3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 255
РОЗДІЛ 4. УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО МЕХАНІЗМУ СПРИЯННЯ ПРОЦЕСУ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ З УРАХУВАННЯМ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ЧИННИКІВ. . …………………………………..

260
4.1. Перспективи та способи вдосконалення інституту місцевого самоврядування в Україні: правовий та соціокультурний аспекти державно-управлінських заходів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

260
4.2. Соціальне партнерство як механізм пожвавлення громадянської участі та способи його активізації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
291
4.3. Державні механізми оптимізації співвідношення інтересів держави та місцевих громад з урахуванням соціокультурних чинників. . . . . . . . . .
309
Висновки до розділу 4. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 339
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 342
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 350
ДОДАТОК А . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 384
ДОДАТОК Б . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 393

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний вибір України на користь демократії змушує її активно включитися у світову систему демократичних країн, швидкими темпами здолавши відстань між собою та ними через систему запозичень, що охоплюють майже усі сфери життя суспільства. Викликані сьогоденням темп та одночасність змін роблять їх процесуальними, незавершеними, такими, що утворюють в суспільній свідомості відчуття недосконалості вітчизняної демократії. З огляду на це значною мірою зростає роль державно-управлінських заходів, націлених на створення сприятливих умов пожвавлення громадської активності, без якої демократичне суспільство як таке не існує.
Традиційна у вітчизняній управлінській практиці абсолютизація інституціональних перетворень без урахування культурної складової, що втілюється у ціннісних орієнтаціях членів суспільства, робить неможливим розбудову дієвого механізму державного управління та прийняття управлінських рішень. Некритичне запозичення пострадянськими країнами моделей та стандартів західних демократій без урахування соціокультурного контексту та домінуючих систем цінностей продемонструвало свою неефективність. Розвиток демократичних форм та інститутів влади, безумовно, є важливим, проте зводити весь зміст демократизації лише до перетворень інституціональної структури неправомірно. Саме тому теза «інститути мають значення», що тривалий час домінувала у більшості управлінських та суспільствознавчих дисциплін, поступилася місцем твердженню, що «значення має культура».
Важливим елементом демократизації та інструментом активізації громадянської активності в Україні постає місцеве самоврядування, становленню та розвитку якого за часів української незалежності приділено чимало уваги. Однак відзначимо, що наявні наукові розробки та практичні заходи розгортаються передусім у площині політико-правовій та економічній, натомість ціла група найважливіших у сучасному світі чинників – соціокультурних – і надалі залишається поза увагою науковців та практиків. Останнім часом спостерігається активізація уваги до евристичних можливостей соціокультурного підходу у вивченні соціальної дійсності, що передбачає інтегроване бачення суспільства та культури, однак і надалі стикаємося швидше з висвітленням окремих культурних феноменів, що вбудовуються у традиційні схеми пізнання та, відповідно, якісно не змінюють фрагментарного бачення «людини політичної», «людини економічної» тощо, без цілісного розуміння сучасного суспільства в усьому розмаїтті його проявів.
Фрагментарне та схематизоване бачення численних проблем сучасності, артикульоване різними акторами – окремою людиною, лідером, асоційованою особою, спільнотою, громадською організацією, громадянським суспільством тощо – призводить до продукування формалізованих механізмів та моделей управління, результативність яких часто не витримує перевірки життям.
Відтак сьогоднішня державно-управлінська практика повинна набути якісно нового змісту, особливо коли йдеться про роль державної влади у створенні сприятливих умов для інституціоналізації місцевого самоврядування та розвитку громадянського суспільства в Україні. Заходи останньої повинні бути максимально виваженими та ґрунтованими на кваліфікованій оцінці дійсності і розгортатися у площині соціального партнерства й за допомогою формування інституту посередництва комунікативних міждисциплінарних груп.
Тож, розглядаючи державний механізм сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування, говоримо не про прямий управлінський вплив, а швидше про загальне корегування соціальної дійсності у напрямку підвищення сприятливості умов для розвитку громадянської участі у численних управлінських процедурах, зокрема – у місцевому самоврядуванні.
Соціальна затребуваність даної тематики зумовлює чималий науковий інтерес до окремих її аспектів та питань, а її міждисциплінарний характер дозволяє залучати наукове знання з різних дисциплінарних ракурсів. Так, основи розуміння громадської активності заклали класики світової думки А. Сміт, А. де Токвіль, Дж. Локк, сучасну теорію комунікативної демократії запропонував Ю. Габермас, вивченню демократичних транзитів присвятили свої праці А. Мелвіль, К. Оффе.
Чимале значення для сучасних оцінок ступеня залучення українців до суспільно-політичних процесів має концепція Р. Інглхарта та К. Вельцеля.
Теоретичне підґрунтя соціокультурного підходу заклали М. Вебер, П. Сорокін, П. Бурдьє, Н. Луман, Дж. Александер, соціокультурну модель для інтерпретації суспільних трансформацій застосовують у своїх дослідженнях А. Ахієзер, Л. Іонін, Н. Костенко, О. Куценко, М. Лапін, Л. Малес, В. Степаненко, В. Щербина, А. Ручка, Р. Шульга, які відзначають актуальність, евристичність і водночас складність соціокультурного аналізу.
Про проблеми співвідношення держави, громадянського суспільства та місцевого самоврядування писали вітчизняні та зарубіжні вчені О. Алексєєва, А. Балобанов, Т. Безверхнюк, В. Борденюк, О. Власенко, О. Генісаретський, Т. Голікова, Н. Гринчук, А. Дементьєв, Г. Дилигенський, В. Дорофієнко, В. Кампо, М. Карецький, С. Кіндзерський, І. Козюра, Дж. Колмен, О. Лебединська, М. Мартинов, О. Пухтинський, О. Поважний, С. Поважний, В. Рубцов, С. Саханенко, О. Стогова та інші.
Означена постановка проблеми зумовлює й звернення до праць таких класиків та сучасних дослідників соціальних інститутів, як Е. Гідденс, Т. Парсонс, Дж. Тернер, Д. Норт, М. Глотов, С. Макеєв, В. Радаєв, С. Кирдіна та інші. Історичний ракурс формування та розвитку місцевого самоврядування в Україні знаходимо у працях істориків О. Багалія, М. Грушевського, І. Каманіна, М. Костомарова та інших. Необхідність звернення до історичних чинників у формуванні сучасних практик місцевого самоврядування в Україні обстоювали такі вчені, як М. Баймуратов, В. Григорьєв, В. Кравченко, П. Музиченко, політологічні та правові аспекти означеної проблеми досліджували О. Бейко, А. Гук, В. Князєв, Б. Кухта, В. Толкованов, О. Яцунська та інші.
Питання розмежування функцій між органами державної влади та місцевого самоврядування висвітлювали О. Батанов, В. Карпенко, В. Кравченко, В. Мамонова, М. Орзих, М. Пітцик, О. Рябченко, О. Томкіна. Громадянська активність сучасних українців опинилася у фокусі уваги наступних дослідників: Л. Абрамова, Т. Азарової, Є. Афоніна, Н. Бойко, О. Вишняка, О. Владико, Л. Гонюкова, Н. Паніної, О. Резніка, І. Скалабан, Н. Ходорівської, М. Шульги та інших.
Чималу роль у вивченні соціального партнерства, соціального капіталу та пов’язаної з ними довіри відіграють праці Р. Патнама, Дж. Коулмана, Ф. Фукуями, дослідження російських авторів та авторів з країн СНД С. Климова, А. Кокшарова, Р. Нурєєва, В. Якимця та інших. Серед українських авторів відзначимо М. Братковського, К. Гутуряк, Н. Діденко, В. Жукова, Г. Задорожного, Л. Івашову, В. Ільяшенко, Г. Осового, Н. Побєду, В. Руденко, В. Скуратівського, В. Токареву.
Підсумовуючи суспільні та академічні аспекти актуальності теми, можемо виокремити її наукову проблему. На сьогодні державно-управлінська практика пожвавлення громадянської активності, громадянської участі, залучення населення до самоврядних функцій зберігає обмежений характер через брак як теоретичних схем, так і практичного досвіду взаємодії чи впливу, які б ґрунтувалися на глибокому науковому розумінні соціокультурної ситуації. Відтак, подолання спрощеного та схематизованого бачення комунікації між владою та громадою за допомогою самоврядних практик полягає у комплексному та системному вивченні державного механізму сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування в Україні з урахуванням соціокультурних чинників.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу підготовлено відповідно до плану науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України. За участю дисертанта у 2007-2013 рр. виконувалася робота за темою «Механізми соціалізації державної економічної політики» (номер державної реєстрації 0107U010126), у межах якої автором підготовлені пропозиції щодо необхідності врахування соціокультурних чинників при розробці державної економічної політики; у 1999-2004 рр. здійснювалася робота за темою «Ринкове реформування управління економікою України: регіональний аспект» (номер державної реєстрації 0100U003069), особистий внесок автора полягає у розробці рекомендацій щодо вибору механізмів активізації реформаційного потенціалу підприємців регіону для пожвавлення економічного розвитку.
Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення державного механізму сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування в Україні з урахуванням соціокультурних чинників.
Реалізація поставленої мети передбачає послідовне розв’язання наступних наукових задач:
проаналізувати та систематизувати теоретичний доробок щодо вивчення процесу інституціоналізації місцевого самоврядування як об’єкта демократичного державотворення;
визначити реальне та потенційне значення соціокультурного підходу до налагодження взаємодії влади та громади;
виявити евристичний потенціал залучення теорії культурних трансферів до пояснення сучасної специфіки заходів державної влади щодо створення сприятливого середовища для інституціоналізації діяльності місцевих громад;
узагальнити світовий досвід інституціоналізації місцевого самоврядування як складової системи єдиного державного механізму управління суспільством та надати характеристику його основних відомих на сьогодні моделей;
висвітлити вплив історичного досвіду державотворення в Україні на формування сучасного механізму сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування;
охарактеризувати основних акторів системи публічного управління (державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, громадян держави) із зазначенням їх потенціалу як агентів змін у системі державно-управлінських впливів щодо розгортання практик місцевого самоврядування в Україні;
виокремити та систематизувати соціокультурні чинники розповсюдження корупції в системі державного управління та місцевого самоврядування та окреслити можливі шляхи розв’язання цієї проблеми;
запропонувати можливі державно-управлінські заходи щодо створення сприятливих умов для формування практик соціального партнерства та посередництва, що у комплексі можуть виступати як механізм сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування в Україні;
розробити напрями та відповідні інструменти державного механізму сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування в Україні з урахуванням соціокультурної складової.
Об’єктом дослідження є державний механізм сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування в Україні.
Предмет дисертаційного дослідження – теоретико-методологічні засади формування державного механізму сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування в Україні з урахуванням соціокультурних чинників.
Методи дослідження зумовлені характером теми, поставленою метою та особливостями наукової проблеми. Теоретичним та методологічним підґрунтям роботи є фундаментальні положення науки державного управління та споріднених з нею наук. Парадигмально роботу написано у межах соціокультурного підходу із залученням надбань неоінституціоналізму, теорії інституціональних матриць та теорії культурних трансферів. Головним принципом дослідження є принцип наукової об’єктивності.
Для досягнення поставленої мети та розв’язання сформульованих у роботі завдань були застосовані історичний, системний, логіко-діалектичний підходи та використані методи: історико-хронологічний – для вивчення історичного спадку українських традицій самоврядування, а також історії становлення західних самоврядних моделей; аналітико-монографічний – при вивченні та критичному переосмисленні праць попередників; структурно-функціональний – для вивчення взаємодії між органами державної влади та місцевого самоврядування на місцях, розподілу функціонального навантаження між ними тощо.
Крім того, були застосовані методи статистичних порівнянь, групування, узагальнення – для аналізу статистичної інформації щодо специфіки та рівня громадської участі в процесах самоврядування, дослідження соціально-демографічних параметрів сучасного українського держслужбовця та посадовця в органах місцевого самоврядування; соціологічні методи – для проведення опитування серед населення міста Донецька про рівень довіри до представників управлінських структур різного рівня та спеціалізації, ступеня політичної активності та участі в громадському житті. Також у роботі були використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, індукції та дедукції.
Інформаційною базою дослідження є законодавча та нормативно-правова база України, офіційні статистичні дані Національної державної служби України, офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, аналітичні огляди та записки, продуковані структурами, що опікуються проблемами розвитку місцевого самоврядування в Україні та Росії, а також монографії та наукові статті вітчизняних та зарубіжних вчених, особисті дослідження автора.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена залученням соціокультурного підходу до вивчення державного механізму сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування. Найбільш важливими науковими результатами, що відображають ступінь та характер новизни дослідження та виносяться на захист, є такі:
вперше:
визначено специфічні методологічні риси сучасного наукового пізнання, що негативно позначаються на теорії та практиці державного управління, зокрема: недостатнє врахування культурного контексту, абстрактність та універсалізм пропонованих теоретичних механізмів та моделей, недостатня рефлексія соціальної та культурної належності суб’єктів управління, низька чутливість до культурних змін, дисциплінарна герметичність;
розроблено концептуальні підходи до оцінки перспектив та можливостей застосування у державній практиці теорії інституціональних матриць щодо визначення перспектив розвитку місцевого самоврядування в Україні, попередньої оцінки успішності чи неуспішності соціальних новацій, доведено, що у процесі державного сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування соціокультурні чинники є одними з найважливіших детермінант формування кадрового, ресурсного та владного потенціалу муніципальних утворень;
обґрунтовано можливість об’єктивної оцінки результативності державного сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування в Україні через визнання процесуальності самоврядності, перебування у постійному пошуку форм та практик за умов культурних трансферів як невід’ємних складових сучасних глобалізаційних процесів;
запропоновано комплексну систему механізмів та заходів соціокультурного державного сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування, що поєднують практики міжсекторного соціального партнерства, посередництва та коуч-технології на основі комплексної характеристики соціокультурних чинників, виявлення та урахування яких дозволяє зробити більш ефективними державні впливи на процеси усталення самоврядних практик та активізації громадянського потенціалу в системі публічної влади в Україні;
удосконалено:
категоріальний апарат, що забезпечує дослідження явищ, процесів та зв’язків у напрямку соціокультурного бачення державного механізму сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування та дозволяє виокремлювати та аналізувати явища, які до цього часу залишалися поза увагою дослідників;
методологічні підходи до модернізації державного управління процесами взаємодії влади та громади з урахуванням сучасної соціокультурної ситуації в Україні, зокрема висвітлено проблему неоднорідності громади, різновекторність очікувань та вимог її окремих сегментів, що ускладнює комунікацію між представниками владних структур та організованого соціуму;
теоретичну схему розуміння механізмів взаємодії влади та громади крізь призму соціокультурного підходу та положення щодо первинності громадянських структур у владних відносинах як запоруки становлення та розвитку демократії;
комплексну програму та структуру системи підготовки та перепідготовки державних службовців та посадових осіб у органах місцевого самоврядування на основі вивчення їх потенціалу як агентів змін та з урахуванням настанов системи безперервної освіти;
подальшого розвитку дістали:
науково-методичні основи комплексного бачення державно-управлінських заходів щодо активізації місцевого самоврядування з урахуванням соціокультурних чинників та можливих сфер, каналів та засобів сприяння державної влади процесам інституціоналізації місцевого самоврядування;
науково-теоретичне осмислення та концептуальні моменти щодо ідентичності сучасних українських посадовців, оцінка їх потенціалу як агентів змін, що необхідні для формування певних «точок зростання», з яких могла б розпочатися якісна зміна усієї системи державного управління;
теоретичне осмислення феномену корупції за рахунок залучення нового емпіричного матеріалу та його концептуалізації на тлі соціально-демографічних та статистичних даних стосовно сучасних українських посадовців;
визначення особливостей політичної участі та політичної активності громадян сучасної України з метою вдосконалення державно-управлінських заходів сприяння активізації громадянського потенціалу в країні.
Практичне значення дисертації полягає у можливості застосування матеріалів комплексного наукового дослідження для написання узагальнюючих праць, підручників та посібників з державного управління, підготовки лекційних курсів з широкого кола питань взаємодії влади та громади тощо. Матеріали дослідження вже пройшли апробацію у процесі викладання дисципліни: «Адміністративна діяльність у громадських та політичних організаціях» у навчальному процесі в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (Довідка 1 № 01-12/392 від 20.03.2013).
Результати дослідження можуть бути взяті до уваги при розробці системи владних заходів щодо активізації громадянського потенціалу, сприяння розгортанню та закріпленню практик місцевого самоврядування, встановлення постійно відтворюваного діалогу між державно-управлінськими структурами та населенням. Зокрема, виявлені тенденції у політичній поведінці та політичній участі українських громадян були використані в процесі роботи Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Верховної Ради України (Довідка 2 № 04-16/15-875 від 26.03.2013). Концептуальний перегляд сутності процесу інституціоналізації місцевого врядування в Україні з урахуванням соціокультурних чинників взятий до уваги фахівцями з Національного агентства України з питань державної служби (Довідка 3 № 1312.42-13 від 20.03.2013).
Пропозиції автора щодо організації системи навчання протягом життя нової генерації чиновників (згідно із загальними настановами сучасної концепції LLL-освіти) були прийняті до використання фахівцями Державного фонду сприяння місцевому самоврядуванню в Україні (Довідка 4 № 89-1/ 02/1/5-13 від 12.02.2013).
Інструментарій опитувань може бути використаний для щорічного моніторингу з питань корупції з метою пошуку заходів щодо обмеження дії цієї проблеми на загальний соціальний клімат у суспільстві, а також взятий до уваги при підготовці рекомендацій щодо реформування системи державних органів, державного управління у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування (Довідка 5 № 44 “m”/T00501-13 від 15.03.2013). Пропозиції автора враховано також фахівцями Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України при підготовці рекомендацій щодо заходів державного сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування у напрямку стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності в регіонах України (Довідка 6 № 0911-10/13 від 20.03.2013).
Пропозиції автора щодо розробки системи механізмів та заходів державного сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування, що поєднують практики міжсекторного соціального партнерства, посередництва та коуч-технології, схвалено та рекомендовано до впровадження керівництвом Міжнародної Бізнес-Асоціації «Росія-Україна-Словенія» для проведення заходів з налагодження ефективної співпраці керівництва з муніципалітетами міст (Довідка 7 № 134-12/13 від 29.03.2013) (Додаток А).
Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки та рекомендації належать особисто здобувачу та є його науковим доробком. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, в якій викладено авторське бачення методології формування державного механізму сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування в Україні. Ідеї співавторів наукових праць у дослідженні не використовувалися.
Апробація результатів дослідження. Наукові результати дисертаційної роботи пройшли апробацію на міжнародних та всеукраїнських наукових, науково-практичних, науково-методичних конференціях, зокрема:
на 13 міжнародних науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми і досвід місцевого самоврядування в Східноукраїнському регіоні” (м. Донецьк, 2001 р.), “Місто, регіон, держава: проблеми розподілу повноважень” (м. Донецьк, 2003 р.), “Актуальні проблеми управління ресурсами міського розвитку” (м. Донецьк, 2003 р.), “Проблеми сучасної економіки та інституціональна теорія” (м. Донецьк, 2007 р.), “Актуальні питання розвитку інноваційної діяльності” (м. Алушта, 2008 р.), “Стан та перспективи інформаційно-інноваційного розвитку ринку туристичних послуг” (м. Святогорськ, 2010 р.), “Економіка України у XXI сторіччі: виклики сучасності” (м. Донецьк, 2011 р.), “Проблеми ефективної реалізації антикорупційної політики в органах виконавчої влади та в органах місцевого самоврядування” (м. Донецьк, 2011 р.), “Регіональний розвиток – основа розбудови української держави” (м. Донецьк, 2012 р.), “Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни” (м. Донецьк, 2012 р.), “Формування регіонального лідера: виклики сьогодення” (м. Хмельницький, 2013 р.), “Сучасні інформаційні технології ефективного управління бізнесом” (м. Донецьк, 2013 р.), “Регіональний розвиток - основа розбудови української держави” (м. Донецьк, 2013 р.).
на 4 всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Теорія і практика економіки та підприємництва” (м. Алушта, 2004 р.), “Підготовка державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування в контексті адміністративної реформи України” (м. Донецьк, 2011 р.), “Екологічний менеджмент як складова частина сталого розвитку” (м. Донецьк, 2011 р.);
на 3 щорічних Рішельєвських академічних читаннях: “Модернізація державного управління, державної служби і кадрової політики” (м. Одеса, 2010 р.), “Лідерство в державному управлінні” (м. Одеса, 2011 р.), “Науково-методичне забезпечення розвитку людського потенціалу на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування” (м. Ялта, 2011 р.), “Розвиток державної служби та служби в органах місцевого самоврядування в умовах реалізації адміністративної реформи в Україні” (м. Одеса, 2012 р.);
на інтерактивному науково-практичному семінарі “Державне управління в Україні на сучасному етапі державотворення” (м. Ялта, 2009 р.), круглих столах “Модернізація державного управління та державної служби: крок до демократичного управління” та “Територіальні підходи до розв’язання конфліктів: фактори успіху” (м. Донецьк, 2010 р.), міжнародному інвестиційному форумі “Ялтинські ділові зустрічі” (м. Ялта, 2011 р.), науково-практичному семінарі “Гармонізація та синхронізація європейських та українських інноваційних програм” (м. Донецьк, 2011 р.), Першому регіональному форумі представників малого та середнього бізнесу (м. Донецьк, 2011 р.), міжнародному інвестиційному форумі “Ялта-Азов'я 2012” (м. Ялта, 2012 р.), міжнародному форумі “Створення транскордонних центрів з інвестицій, інновацій та трансферу технологій” (м. Ужгород 2012 р.), міжрегіональній конференції “Якість життя. Зелена економіка. Міжмуніципальне співробітництво” (м. Краматорськ, 2012 р.);
на щорічних міжнародних інвестиційних самітах (м. Донецьк, 2008-2012 рр.), міжнародних економічних форумах “Відкритий Донбас” (м. Донецьк, 2009-2012 рр.).
Публікації. Основні наукові положення, висновки та рекомендації автора опубліковано у 47 наукових роботах (2 монографії (одна одноосібна), 23 статті у збірниках наукових праць, 9 публікацій у матеріалах наукових конференцій і 13 публікацій, що додатково представляють результати дослідження (серед них 1 навчальний посібник із грифом Міністерства освіти і науки України), загальним обсягом 81,3 д.а., особисто автору належить 39,25, з них – 23 роботи у фахових виданнях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розв’язано важливу та актуальну наукову проблему формування теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення державного механізму сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування в Україні з урахуванням соціокультурних чинників. Проведене дослідження дозволило сформулювати наступні висновки та внести пропозиції, що мають як теоретичне, так і практичне значення:
1. Доведено, що інституціональний розвиток місцевого самоврядування в Україні являє собою процес реалізації суперечливих і фрагментарно актуалізованих уявлень про організацію влади і управління на місцях. Невизначеність інституціонального розвитку зумовила такі специфічні особливості місцевого самоврядування в Україні: відтворення дискретного, маятникового характеру розвитку, інструментальний характер реформ, політизація інституту місцевого самоврядування в цілому, а також діяльності його органів і установ, обмежені ефекти процесу перетворень.
Розвиток інституту місцевого самоврядування у кожному суспільстві має свою історичну обумовленість і спадковість, свою власну специфіку та залежить від динаміки відносин між центральною, регіональною і місцевою владою. Це обумовлює не лише національні та регіональні моделі місцевого самоврядування, але й загальні закономірності його ґенези та еволюції, неможливість простого перенесення або екстраполяції ефективно діючих моделей місцевого самоврядування в інше інституціональне або соціокультурне середовище. Комплексне розуміння означених моментів обґрунтовує необхідність переходу від директивного керівництва місцевим товариством з боку держави до вироблення оптимального державного механізму сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування та визнання останнього необхідною умовою демократичного розвитку як з боку держави, так і з боку самого місцевого співтовариства.
На основі сучасного теоретичного доробку, зокрема неоінституціоналізму та теорії інституціональних матриць, запропоновано розгляд місцевого самоврядування з урахуванням його подвійної природи та потенційно можливих обмежень. Через своєрідну специфіку та виконання особливих функцій в соціальній системі, інститут місцевого самоврядування розглянуто як такий, який містить елементи, що властиві як державі, так і структурам громадянського суспільства. Налагоджуючи взаємодію влади та суспільства, інститут місцевого самоврядування нівелює антагонізм суспільних інтересів та забезпечує суспільний лад через урахування інтересів різних соціальних груп. Відтак, місцеве самоврядування постає як своєрідна сполучна ланка між громадянським суспільством і державою.
2. Обґрунтовано необхідність урахування загального контексту спільного існування людей, де поєднуються як соціальні, так і культурні чинники, що детермінують відносини між людьми в процесах їх взаємодії і комунікацій. Специфічною рисою соціокультурного підходу є певний універсалізм, що дозволяє оглянути культурні, політичні, історичні та інші елементи суспільного цілого у нерозривній єдності, що ускладнює процес вироблення державного механізму сприяння розгортанню місцевого самоврядування, однак, з іншого боку – сприяє уникненню ситуації спрощення та схематизації цього механізму. А за рахунок співвіднесення з реальним станом суспільства та культури, дозволяє убезпечити соціум від невдалих спроб привнесення готових механізмів та моделей, застосування яких вочевидь буде загальмоване через невідповідність «культурної рамки» суспільства їх основним положенням та вимогам.
Застосування сучасних методологічних надбань соціокультурного підходу до аналізу особливостей державного механізму сприяння процесу інституціоналізації місцевого самоврядування дозволило розглянути останнє як рухливу систему, здатну до динамічного розвитку під впливом активно діючих суб’єктів. При цьому самі суб’єкти діють у межах певної традиції, яка задає граничні рамки можливих новацій. Розуміння цього актуалізує звернення до історичних, географічних, соціокультурних, демографічних та інших умов і обставин, що постають як формуючі чинники інституту місцевого самоврядування.
Запропонований перегляд механізму державного управління з урахуванням соціокультурних чинників зумовлений як станом теоретичного розвитку проблеми, так і наявною ситуацією в Україні. Сучасне державне управління все більше тяжіє до так званого соціального управління, виявляється змушеним глибоко зануритися у розуміння власної «соціальності», стояти на тому, що за сучасних умов ствердження цінностей демократії та громадянського суспільства кожна людина фактично живе в системі управління (виступаючи як її об’єктом, так і активним, творчим суб’єктом, задіяним у щоденному формуванні власного життєвого простору).
Згідно з чималою кількістю теоретичних конструктів система управління часто розглядається як така, що покликана справляти цільовий та лінійний вплив по лінії «суб’єкт – об’єкт». Однак насправді така система відносин виявляється практично нездійсненною, оскільки управлінські структури зазвичай мають справу з рухомими об’єктами, здатними до тимчасової (коротко- чи довгострокової) самоорганізації. У результаті виходить, що зберегти цільовий та лінійний характер впливу доволі складно – навіть за умов дотримання ієрархічного принципу організації влади, представники останньої змушені діяти не згідно з «раз і назавжди» розробленим планом, а гнучко реагувати на запити цільової аудиторії, зважати на її специфіку, встановлювати «людські» стосунки з тими, хто є об’єктом їх володарювання.
Фактично, успішне управління в умовах, коли якість середовища виявляється безпосередньо пов’язаною із якістю та способом життя людей, стає неможливим без детального вивчення усього поля управлінської діяльності, без відповідної соціальної діагностики, яка надасть знання про потенційно можливі реакції та наслідки у тому середовищі, що підлягає управлінському впливові.
3. Обґрунтовано можливість застосування теорії культурних трансферів до вивчення процесу становлення місцевого самоврядування в Україні, пояснення специфіки заходів державної влади щодо створення сприятливих умов для становлення інституту самоврядності, особливостей взаємодії громади та влади.
З позиції теорії культурного трансферу перенесення певних культурних моделей з однієї країни в іншу відбувається не як просте запозичення, а як поступовий процес засвоєння, що передбачає подовжене у часі вбудовування чужорідних елементів у культурну систему цільової країни з урахуванням можливостей їх подальшої трансформації у процесі здійснення культурного перенесення. Усвідомлення подовженості та специфіки цього процесу дозволяє уникнути песимістичних висновків про неможливість побудови демократичних суспільств на пострадянських теренах або про повну нефункціональність західних управлінських та самоврядних моделей в українському контексті. Той темп, з яким Україна засвоїла більшість демократичних форм та інститутів, а також мовленнєвих конструктів, що передають різноманітні сенси самоврядних та управлінських практик, свідчить про те, що українська культурна рамка виявилася придатною для культурних трансферів демократичних цінностей, процедур та інститутів.
4. Проаналізовано основні історичні типи самоврядності як складової державного управління суспільством, що дозволило представити місцеве самоврядування не тільки як інститут, а й як складний механізм, який є автономним (що знаходить вираження у виборності місцевих представницьких органів, наявності у них свого виконавчого апарату, інститутів муніципальної власності тощо), функціонує під контролем центральної влади і в значній мірі є інтегрованим в державний механізм, виконуючи багато функцій загальнонаціонального значення, число яких збільшується з розширенням соціальних функцій сучасної держави.
Саме тому головною проблемою при здійсненні реформ місцевого самоврядування постає не вибір між централізацією або децентралізацією, унітарним або федеративним законодавчим регулюванням, а пошук належного балансу між ними, що адекватно відображав би реальні умови країни, та відповідав би тим завданням, що ставляться перед самоврядуванням.
5. Аргументовано, що головним завданням сучасного етапу створення ефективних органів місцевого самоврядування в Україні представляється розробка дієвих механізмів, у тому числі і державно-управлінських, для залучення широких верств населення до процесу вирішення питань місцевого значення. Безпосередня участь громадян у здійсненні самоврядування дає можливість узагальнити та врахувати інтереси різних груп населення, їхні думки, пропозиції щодо зміни та покращення локального та національного життя, встановлювати, попереджати і усувати різні управлінські помилки, приймати всебічно обґрунтовані та ефективні правові акти, а головне – допомагає виявляти нагальні місцеві потреби, що вимагають якнайшвидшого вирішення.
При розробці державного механізму сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування мусимо враховувати, що Україна успадкувала інституціональну систему від СРСР і не дуже сильно її змінила за роки незалежності. В результаті українська демократія реалізувалася, в першу чергу, на рівні нормативної моделі, інституціонального «каркасу», але поки не переросла в реальну демократію участі. Як відзначається, сьогоднішня ситуація, як і майбутня, безумовно, залежить від культурно-історичних чинників (теорія залежності від попереднього розвитку) – від нашої приналежності до східнохристиянської, а не західнохристиянської цивілізації, від не найкращої в політичному сенсі спадщини Візантії, Російської імперії, тоталітарного СССР. Частиною цієї спадщини є патерналізм і клієнтелізм, колективістська свідомість, переважання вертикальних суспільних зв’язків над горизонтальними, низька якість суспільного капіталу, низький рівень взаємодовіри, солідарності і готовості співпрацювати для досягнення спільних, суспільно значущих цілей тощо. Очевидна неможливість за таких умов постання самоврядних практик «знизу» зумовлює активні державно-управлінські впливи на ситуацію з урахуванням того, що місцеве самоврядування без державної підтримки сформуватися не може, але одночасно воно потребує і надійного захисту від неї ж.
6. На основі детального розгляду показників громадянської участі та громадянської активності надано загальну характеристику інституціонального середовища місцевого самоврядування, що в українській державі характеризується певною парадоксальністю. Загальне позитивне ставлення українців до демократії в цілому поєднується з бажанням зберегти всі завоювання радянського періоду, додавши до них сучасні демократичні цінності. Останнє демонструє суперечливість, амбівалентність масової політичної свідомості населення, у якій поєднуються типові цінності і норми соціалізму з істотно відмінними від них політичними нормами і уявленнями демократичного суспільства. Усе це породжує специфічний рівень громадянської активності, що на сьогодні характеризується низьким рівнем залученості громадян до здійснення будь-яких державно-управлінських функцій, загальною політичною та соціальною апатією, кризою участі та довіри (як інституціональної так і соціальної) тощо. Відтак, державний механізм сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування мусить розроблятися з урахуванням означених соціокультурних особливостей сучасного українського суспільства. Особливої ваги при цьому набуває подолання схематизованого бачення громади як гомогенного середовища, а основних демократичних процедур – як прямої взаємодії влади та громади. Обов’язковим за сучасних умов є врахування неоднорідності та внутрішньої конфліктності самої громади, що актуалізує розробку державного механізму узгодження інтересів різних громадських об’єднань та структур.
7. Проаналізовано соціально-демографічні показники та результати соціологічних досліджень щодо державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, що дозволило поглибити їх розуміння і як сегмента акторів змін, і як соціально-професійної групи, активно включеної у державні механізми управління суспільством. За рахунок цього були розглянуті причини домінування у свідомості сучасних українських чиновників короткострокових стратегій над довгостроковими, зниження мотивованості до роботи; виявлено гендерну асиметрію в системі шансів та можливостей кар’єрного зростання; встановлено вплив плинності кадрів на загальний професійний рівень посадовців та їх компетентність та запропоновано нову комплексну систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та осіб місцевого самоврядування.
На основі результатів соціологічного дослідження розглянуто ставлення чиновників до проблеми корупції, а також до її причин та способів подолання. Отримані дані дозволили сформулювати комплексну та трирівневу систему заходів стосовно обмеження корупції в Україні на рівні держави в цілому, певної організації та окремої особистості.
8. Виявлено, що умови оптимізації місцевого самоврядування формуються під впливом таких чинників, як наявність ефективно функціонуючих і апробованих форм соціальної взаємодії; міжособистісна та інституційна довіра; рівень та обсяг соціального капіталу місцевої спільноти; соціальна відповідальність учасників взаємодії і наявність між ними неформальних горизонтальних зв’язків. Відтак основними заходами держави у сфері сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування повинна стати робота у напрямку мінімізації впливу причин, що перешкоджають цьому процесові, зокрема таких, як недовіра між суб’єктами партнерської взаємодії, невизначеність громадянських цінностей, правовий нігілізм, обмеженість та недосконалість відповідної правової бази, закритість місцевої влади для населення.
9. Розроблено державний механізм сприяння процесу інституціоналізації місцевого самоврядування з урахуванням соціокультурних чинників, в основу якого покладено такі явища, інструменти та технології пожвавлення громадської активності та підвищення професійної компетентності як соціальний капітал, соціальне партнерство, технології посередництва за допомогою комунікативних міждисциплінарних груп та коуч-технології.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Европейская хартия местного самоуправления от 15.10.85 // Социологические исследования. – 1997. – № 1. – С. 90-97.
2. Костенок І.В. Управління сучасним містом // Соціологія міста : навчальний посібник / Л.В. Малес, В.В. Середа, М.О. Соболевська, І.В. Костенок, Ю.Г. Сорока та ін. ; за заг. ред. О.К. Міхеєвої. – Донецьк : вид-во “Ноулідж” (Донецьке відділення), 2010. – С. 149-165.
3. Дилигенский Г.Г. Что мы знаем о демократии и гражданском обществе? [Текст] / Г.Г. Дилигенский // Pro et Contra. – 1997. – №4. – С.4-10.
4. Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення місцевого самоврядування, держави та громадянського суспільства / В. Борденюк // Право України. – 2001. – № 12. – С. 24 – 27.
5. Токвиль А. де. Демократия в Америке / А. де Токвиль. – М.: Прогресс, 1992. – 554 с.
6. Локк Дж. Сочинения [Текст]. В 2-х т. Т.1./ Дж. Локк – М.: Знание, 1989. – 520 с.
7. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / А. Смит. – М.: Эксмо, 2007. – (Серия: Антология экономической мысли) – 960 с.
8. Пейн Т. Избранные сочинения / Т. Пейн. – М.: Наука, 1959. – 328 с.
9. Токвиль А. де. Демократия в Америке / А. де Токвиль. – М.: Прогресс, 1992. – 554 с.
10. Ионин Л.Г. Социологическая концепция Фердинанда Тённиса / Л.Г. Ионин // История буржуазной социологии XIX – начала XX века / Под ред. И.С. Кона. Утверждено к печати Институтом социологических исследований АН СССР. – М.: Наука, 1979. – 344 c.
11. Местное управление и самоуправление в России и за рубежом / Отв. ред. В.В. Малаков, В.В. Фадеев. – М. : ИНИОН, 2000. – 301 с.
12. Дементьев А. Теории местного самоуправления и их современные интерпретации / А. Дементьев // Конституционное и муниципальное право. – 2009. – № 4 – С. 18-24.
13. Костенок І.В. Інституціоналізація місцевого самоврядування як об’єкт демократичного державотворення: нові теоретичні підходи та можливості вивчення / І.В. Костенок // Інвестиції: практика та досвід. – 2013. - № 7. – С. 119-122.
14. Парсонс Т. Очерк социальной системы / Т. Парсонс // О социальных системах / перевод с английского А.Харраша; под редакцией В.Ф.Чесноковой и С.А.Белановского. – М.: Издательство «Академический проект», 2002. – C. 545-687.
15. Гидденс Э. Элементы теории структурации / Э. Гидденс // Современная социальная теория: Бурдье, Гидденс, Хабермас. – Новосибирск: НГУ, 1995. – 426 c.
16. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики / пер. с англ. А.Н. Несторенко / Д. Норт. – М.: Начала,1997 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.liberal.ru/library_all/north/north.pdf - Назва з екрану.
17. Тернер Дж. Структура социологической теории / Дж. Тернер. – М.: Прогресс, 1978 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/412699/ – Назва з екрану.
18. Макеев С. Социальные институты: классические толкования и современные подходы к изучению / С. Макеев // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2003. – № 4. – С. 5-20.
19. Коуз Р. Фирма, рынок и право: сб. статей / пер. с англ. Б. Пинскера; науч. ред. Р. Капелюшников / Р. Коуз. – М.: Новое издательство, 2007. – 224 с. – Серия «Библиотека Фонда Либеральная миссия». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://inliberty.ru/assets/files/ coasepdf.pdf – Назва з екрану.
20. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики / пер. с англ. А.Н. Нестеренко. / Д. Норт. – М.: Начала,1997 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.liberal.ru/library_all/north/north.pdf – Назва з екрану.
21. Глотов М. Социальный институт: определение, структура, классификация / М. Глотов // Социологические исследования. – 2003. – № 10. – С. 13-19.
22. Радаев В. Новый институциональный подход: построение исследовательской схемы / В. Радаев // Журнал социологии и социальной антропологии. 2001. – Т. 4 – № 3. – С. 109-130.
23. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики / пер. с англ. А.Н. Несторенко / Д. Норт. – М. : Начала, 1997 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.liberal.ru/library_all/north/north.pdf – Назва з екрану.
24. Самойлова А. С. Институциональные условия реализации модели сити-менеджмента в городском управлении / А. С. Самойлова // Вестник Томского государственного университета. Философия. Социология. Политология. – 2010. – № 1 (9). – С. 154-170 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lib.tsu.ru/mminfo/000063105/phil/09/image/09-154.pdf – Назва з екрану
25. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики. / пер. с англ. А.Н. Нестеренко, пред. и науч. ред В.З. Мильнера. М.: Фонд экономической книги «Начала», 1997. – 180 с.
26. Хантингтон С. Политический порядок в меняющихся обществах. – М.: Прогресс-Традиция, 2004. – 480 с.
27. Головаха Е., Панина Н. Постсоветская деинституционализация и становление но¬вых социальных институтов в украинском обществе // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2001. — № 4. — С. 5-22.
28. Кирдина С.Г. Институциональные матрицы: макросоциологическая объяснительная гипотеза / С.Г. Кирдина // Социологические исследования. – 2001. – № 2. – С. 13-23.
29. Нуреев Р.М. «Великая трансформация» Карла Поланьи: прошлое, настоящее, будущее / Под общей ред. Р.М. Нуреева. М.: ГУ-ВШЭ, 2007. (Серия «Конференции Департамента экономической теории ГУ-ВШЭ») [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rustem-nureev.ru/wp-content/uploads/2011/01/277.pdf – Назва з екрану.
30. Эйзенштадт Ш. Революция и преобразование обществ. Сравнительное изучение цивилизаций / Ш. Эйзенштадт. – М. : Аспект Пресс, 1999. – 416 с.
31. Кирдина С.Г. Х-эффективность и Х-экономики: синтез теоретических подходов / С.Г. Кирдина // TERRA ECONOMICUS. – 2007. – Т. 5. – № 2. – С. 9-26 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ecsocman.edu.ru/data/157/885/1219/journal5.2-2.pdf – Назва з екрану.
32. Кирдина С. Социокультурный и институциональный подходы как основа позитивной социологии в России / С. Кирина // Социологические исследования – 2002 – № 12. – С. 23-33.
33. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики / Д. Норт / пер. с англ. А.Н. Нестеренко. – М.: Начала, 1997 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.liberal.ru/library_all/north/north.pdf - Назва з екрану.
34. Мартынов М. Местное сообщество и социально-экономическая основа местного самоуправления / М. Мартынов // Социологические исследования – 2003 – № 8. – С. 50-53.
35. Костенок І.В. Соціокультурний підхід та його можливості у вивченні сучасних практик місцевого самоврядування / І.В. Костенок // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2012. – № 4 (40). – С. 165-168.
36. Николаев В.Г. Социокультурная система / В.Г. Николаев // Культурология ХХ век. – СПб.: Университетская книга, 1998. – С. 447 с.
37. Тайлор Э. Первобытная культура / Э. Тайлор – Москва.: Изд-во полит.литературы, 1989. – 574 с.
38. Вебер Макс. Протестантська етика і дух капіталізму. – К. : Основи, 1994. – 261 с.
39. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество / П. Сорокин / Пер с англ. Под общ. ред. А.Ю. Согомонова. – М.: Политиздат, 1992. – 543 с.
40. Малес Л.В. Соціокультурний аналіз : всеохопність vs обмеженість / Л.В. Малес // Методологія, теорія иа практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Зб. наукових праць. В 2-х т. Т 1. – Х. : ХНУ ім. Каразіна, 2006. – С. 18-22
41. Кирдина С. Социокультурный и институциональный подходы как основа позитивной социологии в России / С. Кирдина // Социологические исследования. – 2002. – № 12. – С. 23-33.
42. Лапин Н. И. Социокультурный подход и социетально-функциональные структуры / Н.И. Лапин // Социологические исследования. – 2000. – № 7. – С. 3-12.
43. Лапин Н. И. Социокультурный подход и социетально-функциональные структуры / Н.И. Лапин // Социологические исследования. – 2000. – № 7. – С. 3-12.
44. Темницкий А.Л. Социокультурные факторы трудового поведения промышленных рабочих: 1990-е годы / А.Л. Темницький // Социологический журнал. – 2002. – № 2. – С. 76-93.
45. Львов Д.С. Экономический манифест: будущее российской экономики / Д.С. Львов. – М.: Экономика, 2000. – 54 с.;
46. Неформальная экономика. Россия и мир / Под ред. Т. Шанина. Пер. и редактирование И. Давыдовой, Е. Ковалева, А. Никулина. М.: Логос. – 1999. – 575с.
47. Булгаков С.Н. Философия хазяйства / С.Н. Булгаков. – М. : Наука, 1990. – 412 с.
48. Ходжсон Дж. Экономическая теория и институты. Манифест современной институциональной экономической теории / Дж. Ходжсон. – М. : Дело, 2003. – 464 с.
49. Гудкова Т.В. Роль культурного фактора в функционировании фирмы / Т.В. Гудкова : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. экон. наук: 08.00.01. – М., 2005. – 26 с.
50. Черныш Н. Основные понятия и положения социокультурного подхода и специфика применения их в социологии / Н. Черныш, О. Ровенчак // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2006. – № 1. – С. 37-53.
51. Ионин Л.Г. Основания социокультурного анализа / Л.Г. Ионин – М.: Рос. гос. гуманит. Ун-т, 1996. – 152 c.
52. Ахиезер А.С. Философские основы социокультурной теории и методологии / А.С. Ахиезер // Вопросы философии. – 2000. – № 9. – С. 29-45.
53. Лапин Н. И. Социокультурный подход и социетально-функциональные структуры / Н.И. Лапин // Социологические исследования. – 2000. – № 7. – С. 3-12.
54. Инглхарт Р. Постмодерн: меняющиеся ценности и изменяющиеся общества [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sociology. mephi.ru/docs/polit/html/ingl.htm. – Назва з екрану.
55. Norris Pippa, Ronald Inglehart. Sacred and Secular: Religion and Politics Worldwide. Cambridge, UK: Cambridge University Press, 2004, 329 р.
56. Культура имеет значение. Каким образом ценности способствуют общественному прогрессу / Под ред. Л. Харрисона и С. Хантингтона. – М.: Изд-во Моск. шк. полит. Исслед., 2002. – 328 с.
57. Колмэн Дж. Капитал социальный и человеческий / Дж. Комен // Общественные науки и современность. – 2001. – № 3. – С. 122-139.
58. Putnam, Robert D. Bowling Alone: The Collapse and Revival of American Community / Robert D. Putnam. – NY, 2000: Simon and Schuster, 541 p.
59. Pichler, Florian and Wallace, Claire (Social Capital and Social Class in Europe: The Role of Social Networks in Social Stratification / Florian Pichler, Claire Wallace // European Sociological Review, 2009. – № 25 (3). – рр. 319-332.
60. Гудков Л. Проблема повседневности и поиски альтернативной теории социологии / Л. Гудков // ФРГ глазами западногерманской социологии. М., 1989. – С. 296-329.
61. Костенок І.В. Соціокультурний підхід та його можливості у вивченні сучасних практик місцевого самоврядування [Текст] / І.В. Костенок // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2012. - № 4 (40).- С. 165-168.
62. Дмитриева Е. Теория культурного трансфера и компаративный метод в гуманитарных исследованиях: оппозиция или приемственность / Е. Дмитриева // Вопросы литературы. – 2011. – № 4 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://magazines.russ.ru/voplit/2011/4/dm16.html
63. Дмитриева Е. Теория культурного трансфера и компаративный метод в гуманитарных исследованиях: оппозиция или приемственность / Е. Дмитриева // Вопросы литературы. – 2011. – № 4 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://magazines.russ.ru/voplit/2011/4/dm16.html
64. Лобачева Д.В. Культурный трансфер: определение, структура, роль в системе культурных взаимодействий / Д.В. Лобачева // Вестник ТГПУ. – 2010. – Вип. 8 (98). – С. 23-27.
65. Дмитриева Е. Теория культурного трансфера и компаративный метод в гуманитарных исследованиях: оппозиция или приемственность / Е. Дмитриева // Вопросы литературы. – 2011. – № 4 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://magazines.russ.ru/voplit/2011/4/dm16.html
66. Костенок І.В. Соціокультурні чинники розвитку місцевого самоврядування в Україні / І.В. Костенок // Державне управління та місцеве самоврядування. – 2011. – Вип. 1(8). – С. 288-294.
67. Caroters T. The end of the Transitional Paradigm / Т. Caroters // Journal of Democracy, 2002, vol.13, № 1, p. 6-21
68. Авдеенко Т. Граница по судьбе. История Руссо-украинского села Успенка / Т. Авдеенко, Л. Журавлева // Отечественные записки. – 2007. – № 1. – С. 338-355.
69. Авдеенко Т. Граница по судьбе. История Руссо-украинского села Успенка / Т. Авдеенко, Л. Журавлева // Отечественные записки. – 2007. – № 1. – С. 338-355.
70. Ільяшенко В.А. Формування державної соціальної політики України / В.А. Ільяшенко // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2010. – № 1. – С. 10-13.
71. Как добиться прозрачного местного самоуправления в Восточной Европе // Трансформація. – 2000-2001. – № 6. – С. 32-33.
72. Кутафин О. Е., Фадеев В. И. Муниципальное право Российской Федерации / О.Е. Кутафин, В.И. Фадеев. – М. Юристъ, 2004. – 559 с.
73. Мамонова В.В., Сівєріна М.В. Організація державного управління та місцевого самоврядування в Україні: проблеми адміністративно-територіального устрою // Міжвузівська науково-практична конференція „Актуальні проблеми державного управління та державної служби” 22 лютого 2011 р., Харківський національний економічний університет.
74. Аборвалова О.Н. Территориальное общественное самоуправление в системе самоуправления современной России : Автореф. на стиск. канд.соц.н. / О.Н. Аборвалова – Саратов, 1999. – 19 с.
75. Аборвалова О.Н. Территориальное общественное самоуправление в системе самоуправления современной России: Автореф. на стиск. канд.соц.н. / О.Н. Аборвалова – Саратов, 1999. – 19 c.
76. Шевырёв И. Становление и развитие местного самоуправления на Украине: проблемы и перспективы их разрешения / И. Шевырев // http://www.yurclub.ru/docs/other/article90.html
77. Аналітичний ресурс місцевого і регіонального розвитку (Проект Делегації України в Конгресі місцевих і регіональних влад Європи (КМРВЄ)
78. Козюра І.В. Місцеве врядування в Канаді. – К. : Вид-во Української Академії державного управління, 2001. – 155 с.
79. Козюра І.В., Лебединська О.Ю. Місцеве самоврядування в Україні (становлення та еволюція): Навч. Посіб. – Ужгород: Патент, 2003. – 224 с.
80. Конференція «Розвиток місцевого самоврядування в Україні у контексті євроінтеграції» (22-23.06.2004), 15 листопада 2006 року у конференц-залі НІСД відбувся «круглий стіл» на тему «Регіональна політика та розвиток місцевого самоврядування».
81. USAID Ukraine. Місцеве самоврядування [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine.usaid.gov/ukr/lib/Fact_sheets/localgov_ukr.pdf
82. Гельман В. А. Социокультурные факторы развития предпринимательской деятельности в трансформирующемся российском обществе (на материалах Республики Бурятия): автореф. дисс. канд. социол. наук: специальность 22.00.04 «Социальная структура, социальеные институты и процессы» / В. Гельман [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cheloveknauka.com/sotsiokulturnye-faktory-razvitiya-predprinimatelskoy-deyatelnosti-v-transformiruyuschemsya-rossiyskom-obschestve.
83. Соловьев А.И. Политическая стабильность в социокультурном измерении: российские иллюстрации / А.И. Соловьев // Государственное управление. Электронный Вестник. – 2003. – Вып. №1. - С.1 23 сентября 2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: e-journal.spa.msu.ru/images/File/2003/ solovjev.pdf.
84. Балобанов А.Е. Социокультурные и управленческие составляющие местного самоуправления / А.Е. Балобанов // Симпозиум «Время культурологии» (Российский інститут культурологии). – 23-26 май, 2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.riku.ru/confs/ vrem_cul/BalobTxt.htm
85. Дубин Б. Культура современной России. Публічна лекція / Б Дубин [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://polit.ru/article/ 2008/01/31/culture/
86. Дементьев А. Теории местного самоуправления и их современные интерпретации / А. Дементьев // Конституционное и муниципальное право. – 2009. – № 4. – С. 18-24.
87. Европейская хартия местного самоуправления от 15.10.85 // Социологические исследования. – 1997. – № 1. – С. 90-97.
88. Либоракина М.И. Зарубежный опыт организации местного самоуправления / М.И. Либоракина // Полития. – 2003. – № 4. – С. 225-226.
89. Мамонова В.В. Європейська стратегія інновацій та доброго врядування на місцевому рівні: імплементація в Україні // Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади: Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції за міжнародною участю, 11 листопада 2010 р. – Ч. II. – Полтава: ПолтНТУ, 2010. – С. 85-87.
90. Воронков А. Основные тенденции в развитии отношений государственной власти и местного самоуправления / А. Воронков // Власть. – 2007. – № 9. – С. 19-24 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.library.ru/help/docs/n44809/Osn.pdf - Назва з екрану.
91. Дементьев А. Теории местного самоуправления и их современные интерпретации / А. Дементьев // Конституционное и муниципальное право. – 2009. – № 4 – С. 18-24.
92. Грин Дж. Возращение в гражданское общество: Социальное обеспечение без участия государства / пер. с англ. М.: Новое изд-во, 2009. – 274 с.
93. Stoker G. Comparative local governance // The Oxford handbook of political institutions/ R.A.W. Rhodes, S.A. Binder, B.A. Rockman (eds.). Oxford: Oxford University Press, 2006.
94. Thoening J.-C. Institutional Theories and Public Institutions: Traditions and Appropriateness // Peters B. G., Pierre J. (eds). Handbook of public administration. L.: SAGE, 2003. P. 129.
95. Евдокимов В.Б., Старцев Я.Ю. Местные органы власти зарубежных стран: правовые аспекты / В.Б. Евдокимов, Я.Ю. Старцев. – М. : Спарк, 2001. – С. 68-69.
96. Местное самоуправление в зарубежных странах (информационный обзор) / Под общей ред. Медведевой Н.П. – М.: Юридическая литература, 1994. – 80 с.
97. Социально ориентированное местное управление: опыт городов Германии для России / Под ред. Б.М. Гринчеля, Н.Е. Костылевой. – М. : Наука, 1999. – 377 с
98. Харлоф Э. Местные органы власти в Европе / Э. Харлоф – М. : Финансы и статистика, 1992. – С. 152-155.
99. Трофимова И.Н. Трансформация отношений центральной и местной власти в процессе децентрализации управления (опыт европейских стран) – [Електронний ресурс] – Режим доступу: ars-administrandi.com/article/Trofimova_2011_2.pdf
100. Зарубежный опыт территориальной организации местного самоуправления [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.urbaneconomics.ru/texts.php? folder_id=197& mat_id=220 – Назва з екрану.
101. Гессер А. «Свобода муниципальных образований как спасение Европы» / А. Гессер [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.urbaneconomics.ru/texts.php7 folder id=l97&mat id=220 – Назва з екрану.
102. Johannisson J. Sustainable development and regionalization in swedish cultural policy // Paper submitted to the 7th International Conference on Cultural Policy Research (ICCPR 2012), Barcelona, July 9-12, 2012, included in panel session «Investigating Culture, Cultural Policy, and Sustainable Development» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.culturalsustainability.eu/ICCPR12_Johannisson.pdf
103. Евдокимов В.Б., Старцев Я.Ю. Местные органы власти зарубежных стран: правовые аспекты / В.Б. Евдокимов, Я.Ю. Старцев. – М. : Спарк, 2001. – С. 68-69.
104. Местное самоуправление в зарубежных странах (информационный обзор) / Под общей ред. Медведевой Н.П. М. : Юридическая литература, 1994. – 80 с.
105. Костенок І.В. Історичне підгрунтя державного механізму сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування в Україні [Текст] / І.В. Костенок // Менеджер: Вісник Донецького державного університету управління. – 2013. - №1 (63). – С. 98-103.
106. Зарубежный опыт территориальной организации местного самоуправления. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.urbaneconomics.ru/texts.php? folder_id=197&mat_id=220 – Назва з екрану.
107. Социально ориентированное местное управление: опыт городов Германии для России / Под ред. Б.М. Гринчеля, Н.Е. Костылевой. М. : Наука, 1999. – 377 с.
108. Костенок І.В. Західні моделі місцевого самоврядування: перспективи та обмеження культурних трансферів / І.В. Костенок // Державне управління та місцеве самоврядування. – 2013. – Вип. 1(16). – C. 296-306.
109. Костенок І.В. Історичне підґрунтя державного механізму сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування в Україні / І.В. Костенок // Менеджер: Вісник ДонДУУ. – 2013. - №1 (63). – С. 36-43.
110. Карлов А.А. Формирование института местного самоуправления / А.А. Карлов. – К., 1993. – С.4.
111. Токвиль А. де. Демократия в Америке / А. де Токвиль. – М. : Прогресс, 1992. – 554 с.
112. Грушевський М.С. Iсторiя Украiни – Pycи / М.С. Грушевський; изд. в 11 т., 12 кн. – Т.5. – К., 1994. – 654 с.
113. Музиченко П. Iсторичнi джерела сучасного етапу розвитку самоврядування в Украiнi / П. Музиченко // Юридический вестник. – 1995. – № 2. – С. 21-27.
114. Каманин Н. Последние годы самоуправления Киева по Магдебургскому праву / Н. Каманин // Киевская старина. – Киев, 1888. – № 5, с. 140-168; № 8. – С. 157-195; № 9. – С. 597-622.
115. Багалій О. Д. Історія військових поселень в Україні. Із неопублікованої спадщини / О. Д. Багалій. – Харків, 2007. – 348 с.
116. Соціологія міста: навчальний посібник / Л.В.Малес, В.В.Середа, М.О.Соболевська, Ю.Г.Сорока та ін.; за заг. ред. О.К. Міхеєвої. – Донецьк: ДонДУУ, 2010. – 463 с.
117. Кравченко В. Micцевe самоврядування в icтopiї України / В. Кравченко // Мiсцеве самоврядування Україні: історія, проблеми, пропозиції. – К., 1994. – С. 8-17.
118. Грушевський М.С. Iсторiя Украiни – Pycи / М.С. Грушевський. Изд. В 11 т., 12 кн. – Т.5. – К., 1994. – 654 с.
119. Бутко I. До питания про статус українського мicтa / І. Бутко // Мiсцеве та peгioнальне самоврядування Украiни. Bип. 1-2. – 1994. – С.58-69.
120. Марченко О.М. Мiське самоврядування на пiвднi Украiни у другiй половинi ХIХ ст.: Дис… канд. істор. наук: 07.00.01 / О.М. Марченко. – Одеса, 1997. – 180 с.
121. Друзюк С. Проблеми інституту мicцeвoгo самоврядування в аспектi конституцiйних поглядiв М.С.Грушевського / С. Друзюк // Право України. – 1998. – № 3. – С.87-88.
122. Григорьев В. Пути становления и конституционного закрепления принципа разделения государственной власти и местного самоуправления в Украине / В. Григорьев // Юридический вестник. – 2001. – №1. – С.84-88.
123. Баймуратов М.А. Муниципальная власть: актуальные проблемы становления и развития в Украине / М.А. Баймуратов, В.А. Григорьев. – Одесса: Юрид. лит., 2003. – 284 с.
124. Мармазов В. До питання про типологію місцевого самоврядування // Становлення і розвиток місцевого самоврядування в суверенній українській правовій державі. Тези науково-практичної конференції. – Львів, 1992. – С. 29-30.
125. Григорьев В. Идейные и институциональные истоки местного самоуправления в Украине (до середины ХIХ века) / В. Григорьев // Юридический вестник. – 1998. – № 2. – С. 75-81.
126. Лазаревский Н.И. Лекции по русскому государственному праву Т.1: Конституционное право / Н.И. Лзаревский. – СПб. : Типография акціонерного общества «Слово», 1910. – 479 с.
127. Дементьев А.Н. О системе Советов и земских учреждениях в России: возможные исторические параллели / А.Н. Дементьев // Государство и право. –1996. – № 8. – С. 112-119.
128. Григорьев В.А. Местное самоуправление: сравнительно-правовой анализ основ организации и деятельности / В.А. Григорьев – Одесса: Юрид. Лит., 2001. – 196 с.
129. Ткачук А. Мiсцеве самоврядування: свiтовий та украiнський досвид / А. Ткачук, Р. Агранофф, Т. Браун. – К. : Заповіт, 1997. – 186 с.
130. Орзих М.Ф. Государственное устройство Украины в условиях государственно-правовой реформы / М.Ф. Орзих // Юридический вестник. – 1999. – № 2. – С. 92-101.
131. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве (понятие, виды, государственные юридические лица): Юридическое Издательство Министерства Юстиции СССР / С.Н. Братусь. – М.,1947. – 561 c.
132. Закон «Про загальні засади місцевого самоврядування і місцевого господарства в СРСР» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v1417400-90
133. Закон «Про місцеве самоврядування в СРСР» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ Z901744.html – Назва з екрану.
134. «Про місцеві ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/534-12