НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ПОЖИВІЛОВА Олена Володимирівна

УДК 351.77 : 614.2 : 001.89

НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
РОЗВИТКОМ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
РАДИШ Ярослав Федорович,
доктор наук з державного управління, професор

КИЇВ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………7
РОЗДІЛ 1 НАУКОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ 19
1.1. Функціональна роль освіти та науки в забезпеченні розвитку системи державного управління охороною здоров’я України 20
Державне управління як соціальний феномен 27
1.2. Науковий супровід реформування системи охорони здоров’я України: стан і тенденції розвитку 66
1.3. Теоретичні проблеми державного управління системою охорони здоров’я в дисертаційних роботах українських науковців 88
Висновки до розділу 1 105
РОЗДІЛ 2 ПРОГРАМА, МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 109
2.1. Програмно-цільова структура дисертаційної роботи 109
2.2. Категорійно-понятійний апарат наукового супроводу державного управління системою охорони здоров’я України 118
2.3. Державне регулювання підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів у зарубіжних країнах: досвід для України 150
Висновики до розділу 2 164
РОЗДІЛ 3 МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ НАУКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я 167
3.1. Державна політика України в галузі охорони здоров’я як організаційно-нормативна система владних дій та управлінських рішень, основний регулятор здоров’я нації 167
3.2. Репродуктивне здоров’я української нації – актуальна проблема наукових досліджень 195
3.3. Реформування системи охорони здоров’я України на засадах загальної практики - сімейної медицини 205
Висновки до розділу 3 222
РОЗДІЛ 4 ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ І ВДОСКОНАЛЕННЯ НАУКОВОГО СУПРОВОДУ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ 226
4.1. Моделювання процесу управління системою охорони здоров’я в дослідженнях українських науковців 226
4.2. Інформаційні технології в системі охорони здоров’я 243
4.3. Вплив інформаційних технологій на охорону здоров’я: досвід для України …………………………………………………...249
Висновки до розділу 4 256
РОЗДІЛ 5 КОНЦЕПЦІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НА НАУКОВІЙ ОСНОВІ 257
5.1. Єдиний медичний простір – нова парадигма розвитку системи охорони здоров’я України 258
5.2. Розвиток приватного сектора здоровоохоронної сфери України – важливий напрям реформування галузі 280
5.3. Модель фахівця в галузі управління охороною здоров’я України 299
Висновки до розділу 5 326
ВИСНОВКИ 328
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 337

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВВП – внутрішній валовий продукт;
ВМА – Всесвітня медична асоціація;
ВМД – види медичної допомоги;
ВМНЗ – вищі медичні навчальні заклади;
ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я;
ДМС – добровільне медичне страхування;
ДПСУ – Державна Прикордонна служба України;
ІЛР – індекс людського розвитку;
ЄС – Європейський Союз;
ЗЦРМС – загальнодержавний центр розробки та моніторингу дотримання медичних стандартів;
ЗС – Збройні сили;
ЗУ – Закон України;
КК – Кримінальний Кодекс;
КМУ – Кабінет Міністрів України;
КН – клінічної настанови;
КППМС – кооператив щодо придбання полісів медичного страхування;
ЛПЗ – лікувально-профілактичні заклади;
МВС – Міністерство внутрішніх справ;
МНС – Міністерство з надзвичайних ситуацій;
МО – Міністерство оброни;
МОЗ України – Міністерство охорони здоров’я України;
Національна академія – Національна академія державного управління при Президентові України;
НАМН України – Національна академія медичних наук України;
НДУ – науково-дослідні установи;
НіНМ – Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини;
ОЗ – охорона здоров’я;
ОМС – обов’язкове медичне страхування;
ПДГ – програма державних гарантій;
ПМСД – первинна медико-санітарна допомога;
РІЛЦ – регіональний інформаційно-логістичний центр (РІЛЦ);
РФ – Російська Федерація;
СБУ – Служба безпеки України;
СМД – стандарти медичної допомоги;
СНІД – синдром набутого імунодефіциту;
СНД – Союз незалежних держав;
ФОП – фонд оплати праці;
ЧАЕС – Чорнобильська атомна електростанція.

ВСТУП
Сполучені Штати Америки виділяють на науку багато грошей не тому, що ми багаті, але ми багаті тому, що виділяємо на науку багато грошей
Рональд Рейган, президент США 1981 – 1989 рр.

У Сполучених Штатів сьогодні чотири пріоритети: наука, наука, наука і наука.
Ненсі Пелосі, спікер Конгресу США, 2009 р.

Однією з найсерйозніших, не виключено – головною, перепоною на шляху розвитку нашої держави є хронічне нерозуміння її керманичами,
а заодно й усім українським суспільством, ролі та місця науки в сучасному світі.
Вадим Локтєв, академік НАН України,
“Дзеркало тижня”, № 42 (822), 13 – 19 листопада 2010 р., с. 1, 11.

Актуальність теми. Наш час називають епохою науки. Дана умова зумовлена не тільки глибокими перетвореннями, які переживає сьогодні сама наука, а й тими змінами, зростанням ролі, які вона відіграє в житті та розвитку сучасного суспільства.
Наука – явище історичне. За останні роки наука корінним чином змінила життя людини і суспільства в цілому. Багато з того, що нами розуміється сьогодні звичним і необхідним, ще зовсім недавно було немислимим без науково-технічних досягнень. На переконання багатьох дослідників, не буде перебільшенням той факт, що життя людини і суспільства багато в чому залежить від функціонування і стану наукових знань. Американський соціолог і футуролог Елвін Тоффлер стверджує, що в сучасному суспільстві провідна роль належить послугам, науці та освіті. Корпорації з часом повинні звільнити місце для університетів, а бізнесмени – вченим.
Пройшло достатньо часу, щоб оцінити результати реформування системи охорони здоров’я в Україні. Ці результати широко обговорюються науковою громадськістю. Як свідчить здійснений нами аналіз, реформа здоровоохоронної галузі поки-що дала мало позитивних результатів. По-перше, це можна пояснити тим, що реформування охорони здоров’я відбувалося в умовах загальноекономічної кризи. По-друге, на результатах діяльності системи охорони здоров’я негативно позначився і взятий на початку реформ курс на скорочення кількості лікувально-профілактичних закладів та, відповідно, скорочення кількості медичного персоналу. А, по-третє, впродовж досліджуваного періоду знизився інтерес керівництва галузі до наукових напрацювань, що навіть стало причиною поширення думки про те, що з переходом до ринкових відносин роль науки в державному управлінні охороною здоров’я зменшується.
Як свідчить аналіз, науковий потенціал системи охорони здоров’я включає 57 науково-дослідних установ (НДУ), підпорядкованих МОЗ і НАМН України та наукові підрозділи 15 вищих медичних навчальних закладів (ВМНЗ) і 3 закладів післядипломної освіти системи МОЗ України. Серед НДУ 44 установи мають клінічний профіль.
Кадровий науковий потенціал системи охорони здоров’я на сьогодні нараховує 1260 науковців, які працюють у 22 НДУ, підпорядкованих МОЗ України, з яких 98 – доктори наук, 344 – кандидати наук; 2943 науковці 37 установ системи НАМН України, з яких 569 – доктори наук та 1433 – кандидати наук. Науково-педагогічний потенціал ВМНЗ системи охорони здоров’я нині становить 9490 осіб, з них 1456 – доктори наук, 5884 – кандидати наук.
Впродовж останніх років в Україні здійснюються заходи, що спрямовані на розвиток вітчизняної медичної науки, визначення і підтримку пріоритетних наукових напрямів, проведення фундаментальних та прикладних досліджень у галузі медицини та охорони здоров’я. Як відомо, за цей період Президентом України та Урядом держави були започатковані заходи щодо реформування галузевої медичної науки, оптимізації мережі та інфраструктури НДУ. Так, у 1991 р. у підпорядкування МОЗ України були передані галузеві НДУ та медичні заклади післядипломної освіти союзного підпорядкування. У 1993 р. з ініціативи АМН України та МОЗ України Указом Президента України була заснована Академія медичних наук України (зараз – НАМН України). Відповідними постановами Уряду та наказами МОЗ і НАМН України до підпорядкування НАМН України було передано низку НДУ, створено низку нових. Слід наголосити на тому, що співпраця МОЗ і НАМН України здійснюється за такими напрямами, як фундаментальні та прикладні дослідження за пріоритетними галузями медичної науки; медико-соціальні проблеми охорони здоров’я; медичні наслідки аварії на ЧАЕС; надання висококваліфікованої спеціалізованої допомоги населенню; здійснення заходів щодо інформатизації галузі; удосконалення інноваційної політики в системі охорони здоров’я, розроблення, координація та реалізація спільних проектів та програм наукових досліджень. Досвід багаторічної спільної роботи наукових установ на закладів освіти МОЗ, наукових установ НАМН та НАН України у сфері реалізації програм різних рівнів переконливо свідчить про ефективність такого співробітництва. Зокрема, це стосується результатів спільних наукових розробок на виконання Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації».
З метою подальшого розвитку й удосконалення науково-інформаційної та патентно-ліцензійної роботи в системі охорони здоров’я, підвищення ефективності використання науково-інфораційних ресурсів і координації діяльності установ галузі з питань охорони об’єктів інтелектуальної та промислової власності МОЗ України у 1996 р. був створений Український центр медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи. Для вдосконалення екстреної медичної допомоги під час ліквідації медико-санітарних наслідків екстремальних ситуацій постановою Кабінету Міністрів України у 1997 р. у Києві був створений Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України. На початку 90-х років в Україні розпочалося реформування інноваційної діяльності у системі охорони здоров’я. З цією метою у 1993 р. МОЗ України було започатковано формування Реєстру галузевих нововведень – офіційного видання МОЗ, яке містить пропозиції галузевих НДУ та ВМНЗ, інших наукових установ і закладів охорони здоров’я, рекомендовані для впровадження в системі охорони здоров’я. Щорічно спеціалістами галузі пропонується близько 200 пропозицій.
Серед пріоритетних напрямів з удосконалення інноваційної політики та з метою підвищення ефективності використання наукового потенціалу у сфері охорони здоров’я слід виокремити наступні:
 запровадження багатоканальності фінансування медичної науки за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів, забезпечення їх раціонального використання для першочергового фінансування конкурентоспроможних наукових розробок фундаментального та прикладного характеру;
 планування наукових досліджень на конкурентних засадах та спрямування їх на отримання конкретних результатів, впровадження принципів незалежної експертизи наукових проектів та їх результатів, виділення спеціальних грандів під реалізацію проектів – переможців конкурсу;
 забезпечення підтримки визнаних вітчизняних наукових шкіл, підвищення вимог до підготовки наукових кадрів, раціональне використання науково-інформаційних ресурсів.
Життя і здоров’я – найвищі людські цінності. Здоров’я, як відомо, є найбільшим природним багатством людини. Адже ще древні римляни зауважували: «Valetudo magnum bonum est» (Здоров’я – найбільше багатство). Здоров’я людини, звичайно, залежить від багатьох факторів, у тому числі й від належних суспільних умов життя. Останні ж значною мірою визначаються ефективністю державного управління.
Виходячи з викладеного вище, маємо всі підстави наголосити на тому, що актуальність і своєчасність дослідження теорії та практики державного управління системою охорони здоров’я України обумовлюється, передусім тим, що XXI ст. має стати епохою наукового державного управління. Це, на наше глибоке переконання, надасть суспільству можливість контролювати засоби існування шляхом систематичної організації не тільки економічних, соціальних, духовних, але й інших наявних ресурсів. Така стратегія, в свою чергу, мусить передбачати перехід українського суспільства до нової управлінської ідеології. А мистецтво управляти, як неодноразово підкреслював один із основоположників теорії державного управління – німецький соціолог, історик, економіст і юрист Макс Вебер (1864–1920), – найважче із мистецтв.
Виходячи з викладеного вище, можна стверджувати, що подолання кризового стану, в якому вже тривалий час перебуває здоровоохоронна галузь України, має здійснюватися на основі наукового забезпечення розвитку державного управління даною сферою. За таких умов виникає об’єктивна необхідність обґрунтування теоретико-методологічних засад та розроблення практичних рекомендацій щодо наукового забезпечення державного управління розвитком національної системи охорони здоров’я.
На актуальність проблеми наукового забезпечення державного управління трансформаційними процесами галузі охорони здоров’я вказують численні теоретичні дослідження та узагальнення як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, зокрема: праці С. Антонюка [7], М. Банчука [15], М. Білинської [22; 23], І. Бедрик, Л. Буравльова [19], О. Виноградова [30], Ю. Вороненка [34], В. Лехан [112], В. Лобаса [117], В. Мегедя [132; 137], Н. Мєзєнцевої [147], В. Москаленка [152], З. Надюка [156 – 158], Я. Радиша [227; 229; 234; 240; 244], І. Рожкової [257 – 259], В. Рудого [262], І. Солоненка [271], Н.Солоненко [274], С. Стеценка [277], М. Шутова [329] та інших дослідників [13; 325].
Незважаючи на різноплановість підходів до висвітлення цієї тематики у наукових працях, недостатньо вивченими залишаються проблеми розроблення складових державної політики України в галузі охорони здоров’я, визначення структури наукового забезпечення державного управління здоровоохоронною сферою, розроблення сучасної наукової концепції державного управління розвитком національної системи охорони здоров’я, що враховує нову роль держави як суб’єкта управління.
Необхідність теоретичного та практичного вирішення зазначених проблем зумовили вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану комплексного наукового проекту «Державне управління та місцеве самоврядування» (номер державної реєстрації 0199U002827) Національної академії державного управління при Президентові України, в межах НДР «Теоретико-методологічні засади державного управління реформуванням системи охорони здоров’я в Україні» (державний реєстраційний номер 0112U002459). У зазначеній науково-дослідній роботі автором на громадських засадах і розроблено сучасну наукову концепцію державного управління розвитком національної системи охорони здоров’я, що враховує нову роль держави як суб’єкта управління, запропоновано систему заходів її наукового забезпечення.
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розкритті теоретико-методологічних основ оптимізації наукового забезпечення державного управління розвитком системи охорони здоров’я України в умовах ринкових відносин.
Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
 провести комплексний аналіз літературних джерел щодо стану наукового забезпечення державного управління розвитком системи охорони здоров’я в Україні та світі й визначити напрями, які досі ще належно не розкриті і потребують поглибленого наукового дослідження;
 виявити існуючі в системі державного управління охороною здоров’я України сутнісні суперечності та з’ясувати їх вплив на ефективність функціонування здоровоохоронної галузі;
 узагальнити теоретичні надбання вітчизняних учених щодо формування категорійного апарату і конкретизації змісту основних понять у сфері державного управління розвитком системи охорони здоров’я України;
 здійснити аналіз стану здоров’я населення України та виявлення тенденцій у його змінах;
 оцінити державну політику України в галузі охорони здоров’я як основного регулятора здоров’я нації;
 охарактеризувати науковий потенціал системи охорони здоров’я України та виявити пріоритетні напрями з удосконалення інноваційної політики та з метою підвищення ефективності використання наукового потенціалу у сфері охорони здоров’я;
 здійснити аналіз використання наукових звітів, монографій, кандидатських і докторських дисертацій, які містять науково обґрунтовані рекомендації щодо оптимізації державного управління системою охорони здоров’я України;
 розробити наукову концепцію державного управління розвитком національної системи охорони здоров’я, що враховує нову роль держави як суб’єкта управління, запропонувати систему заходів щодо її наукового забезпечення;
 обґрунтувати освітньо-професійну модель сучасного фахівця з управління охороною здоров’я;
 узагальнити одержані результати та запропонувати науково-практичні рекомендації з удосконалення механізмів державного управління розвитком національної системи охорони здоров’я в умовах глобалізації та інтеграції України в європейський інформаційно-медичний простір на основі вивчення міжнародного досвіду.
Об’єкт дослідження – процес державного управління розвитком системи охорони здоров’я України.
Предмет дослідження – наукове забезпечення державного управління розвитком системи охорони здоров’я України.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської та інших, споріднених з нею, наук. У роботі використано методи: системного підходу та системного аналізу під час дослідження фактичного та ретроспективного станів об’єкта, а також для визначення факторів, що впливали і впливатимуть у подальшому на його розвиток; історичний метод – для дослідження стану і перспектив розвитку системи охорони здоров’я України; інформаційний метод – для проведення систематизації інформації та її наукового аналізу; метод моделювання – для проведення функціонально-структурного аналізу системи охорони здоров’я; метод прогнозування – для формулювання висновків, рекомендацій і визначення шляхів подальшого розвитку здоровоохоронної галузі; економічний метод – для аналізу ефективності впровадження медико-організаційних заходів; метод експертних оцінок – для оцінки різних моделей системи охорони здоров’я.
Наукова новизна одержаних результатів визначається особистим внеском автора у вирішення актуальної наукової проблеми в галузі державного управління, що полягає в розробці й обґрунтуванні теоретичних і науково-методологічних засад, а також у виробленні на цій основі напрямів наукового забезпечення державного управління розвитком системи охорони здоров’я України. Найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, які містять наукову новизну, полягають у тому, що:
вперше:
 розроблено теоретико-методологічні засади наукового забезпечення державного управління розвитком системи охорони здоров’я України шляхом систематизації таких його складових, як: удосконалення державної політики України в галузі охорони здоров’я як організаційно-нормативної системи владних дій та управлінських рішень; виокремлення репродуктивного здоров’я української нації як актуальної проблеми наукових досліджень; розвиток і вдосконалення організаційних форм господарювання в галузі на засадах загальної практики-сімейної медицини; вдосконалення функціонування елементів системи охорони здоров’я шляхом запровадження у практичну діяльність сучасних моделей управління здоровоохоронною сферою та розширення інформатизації медичної галузі;
 розроблена наукова концепція державного управління розвитком системи охорони здоров’я України, що враховує нову роль держави як суб’єкта управління розвитком системи охорони здоров’я, основними положеннями якої є: виділення єдиного медичного простору України в єдиний об’єкт управління електронною охороною здоров’я; чітке визначення прав приватної форми власності в галузі охорони здоров’я та переорієнтація державних функцій від управління окремими елементами системи до координації та економічного регулювання галузевих і міжгалузевих зв’язків; комплектування галузі компетентними управлінськими кадрами; супровід з боку наукових центрів процесу формування державної політики в галузі охорони здоров’я та вироблення проектів управлінських рішень;
 обґрунтовано і розроблено освітньо-професійну модель сучасного фахівця з управління охороною здоров’я з точки зору науки «державне управління»;
удосконалено:
 методологію наукового забезпечення державного управління розвитком системи охорони здоров’я України, яка, на відміну від усталеної, передбачає вдосконалення і узагальнення ідей і методів для їх практичного використання при вирішенні державних управлінських завдань, зокрема: узагальнення змісту і обсягу функцій, що підлягають виконанню; аналіз існуючої системи наукового забезпечення розвитку системи охорони здоров’я; оцінка впливу чинників і визначення можливих й пріоритетних заходів;
 систему визначення пріоритетів реалізації державних цільових програм щодо покращення здоров’я громадян України, яка, на відміну від діючої, на перший план висуває наступне: застосування в здоровоохоронній сфері ресурсоощадних технологій, раціональних та оптимальних схем і методів їх використання з урахуванням регіональних особливостей і розвиток сільської охорони здоров’я;
 теоретичні підходи до визначення понять «державне регулювання суспільних відносин в галузі охорони здоров’я», «єдиний медичний простір України» та «державна політика України в галузі охорони здоров’я»;
 систему державної підтримки здоровоохоронної галузі, яка передбачає адекватне її фінансування;
дістали подальший розвиток:
 механізми державного управління науковим забезпеченням розвитку системи охорони здоров’я України шляхом аналізу використання органами державної влади наукових звітів, монографій, кандидатських і докторських дисертацій, які містять науково обґрунтовані рекомендації щодо оптимізації державного управління здоровохоронною сферою;
 теоретичні узагальнення щодо існуючих в системі державного управління охороною здоров’я України сутнісних суперечностей та виявленні їх впливу на ефективність функціонування здоровоохоронної галузі;
 теоретичні засади об’єктивності наукового супроводу державного управління розвитком системи охорони здоров’я як спосіб мобілізації ресурсів для виходу здоровоохоронної сфери з глибокої системної кризи, органічного поєднання прогнозування, стратегічного планування і заходів державного впливу на різні сфери охорони здоров’я.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені теоретичні та методологічні положення логічно доведені до рівня конкретних пропозицій, придатних для впровадження в управлінську практику, а також у науковому обґрунтуванні напрямів наукового забезпечення розвитку системи державного управління в досліджуваній сфері.
Результати досліджень використані: Державним закладом «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр МОЗ України», що дозволило сформулювати та впровадити в практичну діяльність науковообґрунтовану стратегію лікувально-профілактичної та реабілітаційної допомоги контингентові, що обслуговується в закладі (акт впровадження від 22.12.2011р.); Управлінням охорони здоров’я Департаменту забезпечення Державної прикордонної служби України при відпрацюванні нових економічних механізмів у діяльності закладів охорони здоров’я прикордонного відомства (довідка від 07.12.2011 р.); Харківським регіональним інститутом державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при розробці дидактичних матеріалів, читанні лекцій. Проведенні практичних і семінарських занять з дисциплін «Державна політика в сфері охорони здоров’я», «Теорія і практика державного управління охороною здоров’я», «Економіка та фінансування охорони здоров’я» (довідка від 17.02.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Основні ідеї і розробки, виконані в рамках дисертаційної роботи, в тому числі ті, що характеризують наукову новизну, методологічні засади та методичні підходи до вирішення досліджуваної проблеми, теоретичну цінність роботи і практичне значення одержаних результатів, отримані здобувачем особисто. Внесок автора у статтях, надрукованих у співавторстві, полягає в аналізі стану державної політики щодо наукового супроводу державного управління розвитком системи охорони здоров’я України та розробці її пріоритетних напрямів [1; 3; 13–26; 29–31].
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідалися і обговорювалися на конференціях різних рівнів, зокрема: «Теорія та практика державної служби: сучасні пріоритети регіональної кадрової політики» (м. Дніпропетровськ, 5–6 листопада 2010 р.), «Сучасна регіональна політика: освіта, наука, практика» (м. Одеса, 28 жовтня 2011 р.), «Модернізація системи державного управління: теорія та практика» (м. Львів, 20 квітня 2012 р.).
Публікації. Основні результати, висновки та рекомендації дисертаційної роботи викладені в 31 науковій праці, з яких три монографії (одна із них – одноосібна), 23 публікації у наукових фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації – 391 сторінки, з них 322 сторінки основного тексту. Робота ілюстрована таблицями і рисунками, містить додатки та список використаних джерел, який налічує 335 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дослідженні зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуальної наукової проблеми, що полягає в необхідності обґрунтування теоретико-методологічних засад щодо вдосконалення механізмів державного управління науковим забезпеченням розвитку системи охорони здоров’я України, визначенні форм, методів, інструментів діяльності органів державної влади і виробленні практичних рекомендацій з розробки пріоритетних напрямів державної політики в галузі охорони здоров’я з метою виведення здоровоохоронної сфери із затяжної системної кризи. Отримані в процесі дослідження результати, реалізована мета і завдання дослідження дають підстави зробити такі основні висновки.
1. Визначено, що дослідження питань, які відносяться до сутності науки, її світоглядних і методологічних основ, ролі, зумовленої вимогами сучасності, набувають особливої актуальності. З другого боку, актуальність досліджуваної проблеми значною мірою посилюється ще й тим, що нові наукові знання сьогодні є одним із найважливіших індикаторів, що віддзеркалює зміни, пов’язані з утвердженням нового типу наукового світоосягнення, участю науки в пошуках нових світоглядних орієнтирів і нових стратегій цивілізованого розвитку.
2. Обґрунтовано, що життя людини в суспільстві великою мірою залежить від функціонування і стану наукових знань. Виявлено, що науковий бюджет США становить 3% ВВП, Китаю – 2%, Росії – понад 1%, НАН України – 0,4%.
3. Виявлено, що Україна стала першою серед країн пострадянського простору, де була запроваджена нова галузь науки «Державне управління», яка покликана забезпечити супровід економічних, соціальних та політичних реформ у процесі розбудови молодої незалежної держави. Наголошено, що широкий дослідницький інтерес до проблем державного управління в Україні взагалі збігається у часі й з активним дослідженням різних аспектів державного управління здоровоохороною сферою.
4. Встановлено, що науковий потенціал системи охорони здоров’я включає 57 науково-дослідних установ, підпорядкованих МОЗ і НАМН України та наукові підрозділи 15 вищих медичних навчальних закладів і 3 закладів післядипломної освіти системи МОЗ України. Серед науково-дослідних установ 44 установи мають клінічний профіль. Кадровий науковий потенціал системи охорони здоров’я на сьогодні нараховує 1260 науковців, які працюють у 22 науково-дослідних установах, підпорядкованих МОЗ України, з яких 98 – доктори наук, 344 – кандидати наук; 2943 науковці 37 установ системи НАМН України, з яких 569 – доктори наук та 1433 – кандидати наук. Науково-педагогічний потенціал вищих медичних навчальних закладів системи охорони здоров’я нині становить 9490 осіб, з них 1456 – доктори наук, 5884 – кандидати наук.
5. Встановлено, що серед пріоритетних напрямів з удосконалення інноваційної політики та з метою підвищення ефективності використання наукового потенціалу у сфері охорони здоров’я є такі: запровадження багатоканальності фінансування медичної науки за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів, забезпечення їх раціонального використання для першочергового фінансування конкурентоспроможних наукових розробок фундаментального та прикладного характеру; планування наукових досліджень на конкурентних засадах та спрямування їх на отримання конкретних результатів, впровадження принципів незалежної експертизи наукових проектів та їх результатів, виділення спеціальних грандів під реалізацію проектів – переможців конкурсу; забезпечення підтримки визнаних вітчизняних наукових шкіл, підвищення вимог до підготовки наукових кадрів, раціональне використання науково-інформаційних ресурсів тощо.
6. Обґрунтовано, що сучасний етап реформування системи охорони здоров’я характеризується подальшою розбудовою спеціалізованої служби – вторинної медичної допомоги, з метою раціоналізації її діяльності, збереження доступності для населення, підвищення її якості та ефективності. Вторинна медична допомога надається переважно багатопрофільними міськими та районними лікарнями. Водночас існує також широка мережа спеціалізованих психіатричних, протитуберкульозних, дерматовенерологічних, офтальмологічних та інших лікарень, що негативно впливає на комплексність медичної допомоги. При лікуванні основного захворювання доволі часто супутня патологія враховується лише в третині випадків при тому, що в більшості половини випадків її наявності вона впливає на перебіг основного захворювання. Іншою проблемою вторинної медичної допомоги залишається відсутність диференціації ліжкового фонду від інтенсивності лікування. В стаціонарах вторинного рівня на одному і тому ж ліжку можуть отримувати медичну допомогу хворі, що потребують інтенсивного, протирецидивного лікування, медико-соціальної допомоги, термінальні хворі, хоч надання допомоги різним групам пацієнтів потребує застосування різних технологій та відповідної організації лікувально-діагностичного процесу.
7. Опрацювання дисертаційних робіт, в яких досліджуються різні аспекти державного управління системою охорони здоров’я, стало підставою для виокремлення двох, надзвичайно важливих питань.
По-перше, встановлено що нові доктрини, програми, концепції, розробки, рекомендації тощо, які розробляються і пропонуються для реалізації, практично не залучаються до вироблення стратегічного курсу розвитку здоровоохоронної галузі. Не припустимим є і те, що наукові звіти, монографії, кандидатські та докторські дисертації, які містять науково обґрунтовані рекомендації щодо оптимізації державного управління системою охорони здоров’я України, не використовуються для вирішення проблеми щодо стратегії збереження і зміцнення здоров’я населення, а осідають на полицях наукових бібліотек. А сьогодні накопичена необхідна база для переведення досліджень на якісно новий рівень, у тому числі і особливо узагальнюючого, концептуального та міждисциплінарного, а головне – проектувального характеру. Потрібно зламати традиції, при яких інтелектуальні наробки, узагальнення та оцінки залишаються надбанням певного кола дослідників, залишаються у своїй більшості у виданнях з обмеженими тиражами. Потрібно розширити ці рамки і забезпечити вихід усіх небайдужих на широку громадськість. Тоді Україна матиме власного відповідального громадянина.
По-друге, мова йде про рівень доступності результатів тих чи інших досліджень до науковців різних фахів. Відомо, що на підставі відповідних Постанов здобувачі наукових степенів кандидата та доктора наук зобов’язані опублікувати визначену кількість наукових праць у фахових виданнях. Дана норма, звичайно, є абсолютно справедливою і ніяких заперечень не викликає. Але трапляються і такі ситуації, коли результати досліджень в галузі медицини (а це може бути й освіта, економіка, юриспруденція або військова сфери) стають основою для розвитку іншого важливого наукового напряму – державного управління. У зв’язку з цим, доцільно ширше практикувати міжгалузеву спрямованість фахових наукових видань. Запровадження міжгалузевої спрямованості фахових видань буде надзвичайно корисним не тільки для конкретних дослідників, які вивчають міждисциплінарні проблеми, але й для української науки і практики взагалі.
8. Системний аналіз літературних джерел за темою дослідження дав можливість зробити висновки про існування в сфері охорони здоров’я низки суперечностей та їх наслідків, зокрема:
 суперечність між обсягом фінансування з державного бюджету системи охорони здоров’я України і потрібним обсягом інвестицій для розвитку здоровоохоронної сфери до стандартів передових країн, що призводить до поступового зниження ефективності складових наявної інфраструктури охорони здоров’я України;
 суперечність між необхідністю юридичного формування системи державного управління охороною здоров’я для забезпечення координування дій її складових та відсутністю належної нормативної бази для інтегрування складових системи охорони здоров’я різних відомств в єдиний медичний простір України, що призводить до нецілеспрямованого й безпланового розвитку складових галузі;
 суперечність між вартістю на медичні послуги і неспроможністю пенсіонерів споживати ці послуги внаслідок низького рівня пенсійного забезпечення, що призводить до обмеження можливостей періодичного відновлення їх здоров’я і, як наслідок, до зниження рівня і середньої тривалості життя в Україні в умовах активного збільшення кількості людей пенсійного віку;
 суперечність між потребою створення в лікувально-профілактичних закладах України медичних послуг високого рівня для забезпечення конкуренції на ринку медичних послуг та відсутністю достатньої кількості фахівців для їх вироблення, що призводить до відпливу бажаючих отримувати медичні послуги;
 суперечність між прагненням до централізації управління всіма складовими національних ресурсів з охорони здоров’я з боку одного органу державного управління – Міністерства охорони здоров’я України та відсутність в МОЗ України координаційного органу, який дозволив би в умовах наявності відомчої медицини забезпечувати гармонійний розвиток системи охорони здоров’я в Україні.
Наведені суперечності визначають наявність загальної проблеми державного управління системою охорони здоров’я України в умовах переходу від командно-адміністративної системи до ринкових відносин.
9. Визначено, що під державним регулюванням медичної діяльності слід розуміти систематичний організуючий вплив з боку держави, що спрямований на забезпечення і захист права на охорону здоров’я населення України як найважливішої складової її національного багатства, який полягає у створенні необхідної нормативно-правової бази, формуванні та ефективному використанні кадрових, фінансово-економічних і матеріальних ресурсів в єдиному медичному просторі держави .
Суспільні відносини в галузі охорони здоров’я – це врегульована нормами права та суспільної моралі взаємодія між лікувально-профілактичними закладами різних форм власності, медичними працівниками та населенням з приводу особистих немайнових благ людини – життя і здоров’я. Взаємовідносини медичного працівника і хворого (пацієнта) є різновидом правових відносин, за яких обидва є носіями суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.
Державне регулювання суспільних відносин в галузі охорони здоров’я – це систематичний організуючий вплив з боку держави, що спрямований на забезпечення медичної діяльності з метою реалізації державної політики України в здоровоохоронній сфері.
Єдиний медичний простір України – це система загальнонаціональної мережі лікувально–профілактичних закладів України різних форм власності,
Державна політика України в галузі охорони здоров’я – це комплекс прийнятих загальнодержавних рішень чи взятих зобов’язань щодо збереження та зміцнення фізичного і психічного здоров’я населення України як найважливішої складової її національного багатства шляхом реалізації сукупності політичних, організаційних, економічних, правових, соціальних, культурних, наукових, профілактичних та медичних заходів з метою збереження генофонду української нації, її гуманітарного потенціалу та врахуванням вимог нинішнього і майбутніх поколінь, в інтересах як конкретної людини (особистості), так і суспільства в цілому.
Показниками ефективності державної політики в галузі охорони здоров’я є стан здоров’я людей у суспільстві, ступінь захисту громадян від фінансового ризику на випадок захворювання і рівень задоволення потреб окремої людини та суспільства загалом в охороні здоров’я і медичній допомозі.
10. Обґрунтовано, що рівень здоров’я населення України сьогодні кваліфікується як незадовільний, оскільки впродовж останнього десятиріччя спостерігається зростання рівня загальної смертності населення в межах 4%, тоді як у країнах Європи, навпаки – на 4% відбулося його зниження, а середня тривалість очікуваного життя на 5-10 років менша, ніж в економічно розвинених європейських державах. За вказаний період рівень загальної захворюваності зріс на 10,6%, поширеності хвороб – на 38,9%, природний приріст носить від’ємний характер і коливається від –5,8 до –7,8 на 1000, загальна чисельність населення скоротилася на 7,7%, що вірогідно загрожує національній безпеці держави.
Ситуація ускладнюється деструктивними процесами в економіці і зни¬жен¬ням національного прибутку, внаслідок чого вкрай обмеженими стають ви¬датки на охорону здоров’я, які у 2009 р. становили лише 723 грн. в розрахунку на 1 жителя України, що в доларовому еквіваленті вдвічі менше рівня 1990 р. та у 20-30 разів – від інших країн Європи. Украй незадовільними залишаються стан навколишнього середовища та умови праці.
11. Розроблена наукова концепція державного управління розвитком системи охорони здоров’я України, що враховує нову роль держави як суб’єкта управління розвитком системи охорони здоров’я, основними положеннями якої є: виділення єдиного медичного простору України в єдиний об’єкт управління електронною охороною здоров’я; чітке визначення прав приватної форми власності в галузі охорони здоров’я та переорієнтація державних функцій від управління окремими елементами системи до координації та економічного регулювання галузевих і міжгалузевих зв’язків; комплектування галузі компетентними управлінськими кадрами; супровід з боку наукових центрів процесу формування державної політики в галузі охорони здоров’я та вироблення проектів управлінських рішень.
12. Обґрунтована освітньо-професійна модель фахівця з управління охороною здоров’я, в основу якої покладався принцип взаємовпливу її основних елементів: професійного призначення лікаря за другою спеціальністю – «Організація та управління охороною здоров’я»; професійно-психологічних вимог; орієнтації на здобуття знань у галузі управління, менеджменту та маркетингу; спрямування на формування відповідних вмінь і навичок.
13. Комплексний аналіз літературних джерел дав змогу виявити найголовніші складові досліджуваної проблеми, визначити напрями, які досі ще належно не розкриті і потребують поглибленого наукового дослідження, що свідчить про актуальність теми дисертаційної роботи. Це, насамперед, можливість надання медичної допомоги на платній основі; юридична кваліфікація лікарських помилок і дефектів медичної допомоги, які можуть впливати на якість медичної послуги; критерії контролю якості медичної допомоги; вибір та застосування санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов’язань угоди про медичну послугу; питання гармонізації національного законодавства України у галузі охорони здоров’я з правовими стандартами Ради Європи та Європейського Союзу тощо.
Урахування основних наукових результатів виконаного дослідження, вітчизняного й зарубіжного досвіду, потреб сучасного стану системи охорони здоров’я України дозволяють сформулювати та запропонувати для втілення в практичну діяльність здоровоохоронної галузі наступні практичні рекомендації:
- внести необхідні зміни до законодавства України, щодо вдосконалення нормативно-правової бази зі стандартизації медичної допомоги в Україні та її узгодження з міжнародними нормативно-правовими актами;
- прискорити прийняття Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування», нової редакції Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», Законів України «Про права пацієнтів» та «Про права медичних і фармацевтичних працівників».
- розробити та затвердити національну програму безперервного підвищення якості медичної допомоги;
- розробити і прийняти Концепцію формування єдиного медичного простору України з урахуванням результатів даного дисертаційного дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К.: Юрінком, 1996.
2. Ажажа М. А. Категорійно-понятійний апарат механізму державного регулювання інвестицій у людський капітал // Держава та регіони, 2001. - № 1. – с. 4 – 9.
3. Акопов В. И. Медицинское право: книга для врачей, юристов и пациентов. – Москва: ИКЦ “МарТ”; Ростов н/Д: Издательский центр “МарТ”, 2004. - 368 c.
4. Андрієнко М. М. Медико-соціальне обгрунтування стаціонарзамінних технологій у хірургічному лікуванні хворих в амбулаторних умовах: Автореф. дис. канд. мед. наук: 14.02.03. – К., 2010. – 20 с.
5. Андрущенко В. П. Роздуми про освіту: статті, нариси, інтерв”ю. – К.: Знання України, 2005. – 804 с.
6. Антонов С. В. Договір про надання платних медичних послуг: від укладення до виконання // Управління закладом охорони здоров’я. – 2007. – № 3. – С. 18 – 23.
7. Антонюк С., Радиш Я. Державне регулювання розвитку приватного сектора в охороні здоров’я України (на прикладі надання населенню стоматологічної допомоги) // Вісник НАДУ, 2005. - №2. – С.147 – 152.
8. Апанасенко Г. Чи з'явиться у нас міністерство здоров’я? // Дзеркало тижня. Україна, 2011. - № 6. – С. 14.
9. Аристер Н. И. О качестве научной экспертизы / Н. И. Аристер,
А. И. Муравьев // Бюл. Высш. аттестац. ком. Рос. Федерации. – 1996. – № 1. – С. 22–25.
10. Атестація наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації в Україні у 2008 році : довідник / [Бондаренко В.Д., Шкляр Л.Є., Держалюк М.С. ....Поживілова О.В.]: за заг. ред. В.Ф. Мачуліна. – К.: КНУВС, 2009. – 60 с.
11. Афанасьев А. А. Особенности подготовки научных работников высшей квалификации в условиях инновационного развития экономики /
А. А. Афанасьев, Н. А. Манак // Подготовка научных кадров высшей квалификации в условиях инновационного развития экономики. Региональные, межрегиональные и международные аспекты : материалы междунар. науч.-практ. конф. / под ред. И. В. Войтова. – Минск : ГУ “БелИСА”, 2007. – С. 10–17.
12. Баєва О. В. Менеджмент у галузі охорони здоров’я: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 640 с.
13. Баженов А. М. Источники финансирования здравоохранения в России: состояния и пути развития: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. экон. наук: спец. 08.00.10 «Финансы, денежное обращение и кредит» / А. М. Баженов – Байкальский государственный университет экономики и права. – Иркутск, 2006. – 20 с.
14. Бакуменко В. Д. Динаміка дисертаційних розвідок за спеціальностями галузі науки державного управління / В. Д. Бакуменко // Галузь науки “Державне управління”: історія, теорія, впровадження : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 28 трав. 2010 р. : у 2 т. / за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, С. В. Загороднюка. – К. : НАДУ, 2010. – Т. 1. – С. 15–16.
15. Банчук М. В. Безперервний професійний розвиток лікарів і провізорів та якість підготовки фахівців у сфері здоров’я / М.В.Банчук, О.П.Волосовець, І.І.Фещенко, Т.М.Бойчук, І.Є.Булах // У матеріалах науково-методичної конференції „Проблеми безперервного професійного розвитку лікарів та провізорів”. − Київ: НМАПО, 2007. − С. 3-9.
16. Банчук М. В., Марценюк В. П. Проблеми вдосконалення державного управління освітою керівників галузі охорони здоров’я України / М.В.Банчук, В.П.Марценюк // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_du/2010_3/files/DU310_02.pdf
17. Барвинский А. А. Функциональная роль науки // Наука и образование: современные трансформации: монография / Ин-т философии им. Г.С. Сковороды НАН Украины. – К.: Изд. ПАРАПАН, 2008. – С. 127 – 148.
18. Бахтеєва Т. Медицина – не та галузь, що може почекати до “кращих” часів / Т. Бахтеєва // Ваше здоров’я. – 2009. – 29 трав. – С. 3–4.
19. Бедрик І. О., Буравльов Л. О., Паращич І. М., Радиш Я. Ф. Медична послуга: класифікація та правовий вимір // Медичне право України: проблеми управління та фінансування охорони здоров’я: ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. з мед. права (ІІ Між нар. наук.-практ. конф. з мед. права): 23 – 24 квіт. 2009 р., Львів. – Львів: Вид-во ЛОБФ “Медицина і право”, 2009. – С. 20 – 24.
20. Бедрик І. О. Державне регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні: організаційно-правові засади : автореф. дис. ... канд.наук з держ.упр. : спец. 25.00.02 „Механізми державного управління” / І. О. Бедрик – К., 2006. – 20 с.
21. Бичков В. В., Коваленко О. С., Синекоп Ю. С. Телемедичні технології у медицині катастроф // Україна. Здоров’я нації, 2009. - № 3 (11). – С. 102 – 105.
22. Білинська М. М. Державне управління галузевою стандартизацією в умовах реформування вищої медичної освіти: Автореф. дис. д-ра наук з держ. упр.: 25.00.02. – К., 2005. – 36 с.
23. Білинська М. М. Термінологічні аспекти державного управління в охороні здоров’я: медична допомога та медична послуга / М.М. Білинська, О.В. Виноградов // Вісн. НАДУ. – 2006. – № 2. – С. 382–391.
24. Блейкли Р. Одужие в обмен на стерилизацию / Р. Блейкли // The Times. – 21.03.2008
25. Бугайцов С. Г. Державне управління системою надання онкологічної допомоги населенню України: генезис і тенденції розвитку: Монографія / С.Г. Бугайцов.- К.: Одеса: Друк. Дім, 2007. – 352 с.
26. Буравльов Л., Мєзєнцева Н., Радиш Я. Проблеми державного управління системою охорони здоров’я в дисертаційних дослідженнях українських авторів (1998 – 2007 рр.) // Проблеми й тенденції розвитку галузі науки “Державне управління” в Україні: від теорії до практики: Зб. матеріалів симп. за міжнар. участю / За заг. ред. О.Ю. Оболенського, С.В. Сьоміна, С.В. Загороднюка. – К.: Вид-во НАДУ, 2007. - С. 95 - 98
27. Валеев Г. Х. Экспертиза квалификационных научных исследований / Г. Х. Валеев. – М. : ЛОГОС, 2005. – 112 с.
28. Васюк Н.О., Поживілова О.В. Компетенції у кваліфікованих вимогах до фахівців з державного управління здорово охоронної сфери (пошук моделі) // Матер. наук.практ.конф. «Сучасна регіональна політика: освіта, наука, практика», Одеса, 28 жовтня 2011 р.- С. 206 – 208.
29. Вахштайн В. С. Американская высшая школа / В. С. Вахштайн // Вестн. Рос. акад. наук. – 2007. – № 1. – С. 68–74.
30. Виноградов О. В. Механізми державного управління багатоканальним фінансуванням системи охорони здоров’я в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.н.держ.упр.: спец. 25.00.02 „Механізми державного управління” / О. В. Виноградов // Національна академія державного управління при Президентові України. – К., 2009. – 20 с.
31. Виноградов О. В., Рингач Н. О. Порівняльний аналіз розвитку систем охорони здоров’я деяких країн колишнього СРСР як метод оцінки напрямів державного управління охороною здоров’я України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.academy.gov.ua/ej6/txts/07vvurz.htm
32. Владзимирський А.В., Лобас В.М. Ключові аспекти теорії телемедицини з точки зору державного управління охороною здоров’я // Збірник наукових праць ДонДУУ: “Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія “Державне управління”, т. X, вип. 117. – Донецьк: ДонДУУ, 2009. – С. 187 - 203.
33. Владзимирський А.В. Основні концепції системного використання телемедицини в охороні здоров’я на рівні регіону // Збірник наукових праць ДонДУУ: “Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія “Державне управління”, т. VIII, вип. 90. – Донецьк: ДонДУУ, 2007. – С. 321 – 336.
34. Вороненко Ю. В. Кваліфікаційні вимоги та професійна модель сучас¬ного керівника військово-медичної служби / Ю. В. Вороненко, В. П. Мегедь // Укр. мед. часопис. – 2009. – № 1. – С. 1–6.
35. Вороненко Ю. В., Мегедь В. П. Моделювання процесу управління системою охорони здоров’я Державної прикордонної служби України // Український медичний часопис, 2009. - № 3. – С. 77 – 79.
36. Вороненко Ю. В., Радиш Я. Ф. Медичне право в системі права України: стан і перспективи розвитку // Український медичний часопис, 2006. - № 5 (55). – С. 5 – 10.
37. Гайдаєв Ю. О. Наукове обґрунтування моделі впровадження в Україні Державних цільових програм покращання здоров’я народу: Автореф. дис. д. мед. наук: 14.02.03. – К., 2007. – 26 с.
38. Гаєвський Б., Ребкало В. Чи спроможна сучасна наука управління впливати на становлення українського менталітету? / Б. Ребкало, В. Ребкало // Вісн. УАДУ. – 1996. – № 3. – С. 44–57.
39. Галацан О. В. Організаційно-економічний механізм управління охороною здоров'я: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.н.держ.упр.: спец. 25.00.02 „Механізми державного управління” / О.В. Галацан // Національна академія держ. управління при Президентові України. Харківський регіональний ін-т держ. управління. – Х., 2004. – 17с.
40. Гладун З. С. Державне управління в галузі охорони здоров’я. – Т.: Укрмедкнига, 1999. – 312 с.
41. Гладун З. С. Законодательство о здравоохранении: проблемы формирования новой теоретической модели // Государство и право. – 1994. - № 2.
42. Голик Л. А. Система оптимізації медичної допомоги у Збройних Силах України (наукове обгрунтування та реалізація): Автореф. дис. … д. мед. наук: 14.02.03. – К., 2003. – 45 с.
43. Голяченко О. М. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров’я / О. М. Голяченко, А. М. Сердюк, О. О. Приходський. – Тернопіль ; К. ; Вінниця: Джура, 1997. – 327 с.
44. Голяченко А. Наукове обґрунтування оптимізації системи медичної реабілітації в умовах реформування охорони здоров’я в Україні : автореф. дис. д-ра мед. наук : 14.02.03 / А. Голяченко. – К., 2008. – 36 с.
45. Горбатюк Т.В. Парадокси фрідманівської та постфрідманівської парадигми в сучасному науковому свідогляді // Наука и образование: современные трансформации: монография / Ин-т философии им. Г.С. Сковороды НАН Украины. – К.: Изд. ПАРАПАН, 2008. – С. 113 – 126.
46. Господарчий Кодекс України // ВВР. – 2003. - № 24. – 272 с.
47. Гохберг Л. М. Статистика науки / Л. М. Гохберг. – М. : ТЕИС, 2003. – 478 с.
48. Гошовська В. А. Українські реалії соціальної держави : навч. посіб. / В. А. Го¬шовська, Л. І. Ільчук ; за заг. ред. В. А. Гошовської. – К. : Вид-во НАДУ, 2007. – 96 с.
49. Гревцова Р. Ю. Інформована згода пацієнта на медичне втручання: юридичні аспекти отримання і оформлення // Управління закладом охорони здоров’я. – 2007. – № 3. – С. 12 – 17.
50. Гревцова Р. Ю. Правові питання відносин між лікарем і пацієнтом // Therapia. Український медичний вісник, 2007. - № 7 – 8. – С.77.
51. Грузєва Т. С. Обгрунтування та розробка системи досягнення рівності в охороні здоров’я населення в сучасних умовах стратифікації суспільства: Автореф. дис. … д. мед. наук: 14.02.03. – К., 2004. – 39 с.
52. Дані отримано із сайту Національної академії державного управління при Президентові України [Електронний ресурс] – Режим доступу : http:// www.academy.gov.ua/
53. Державна політика: аналіз та впровадження в Україні: Конспект лекцій до навч. модуля / Уклад. В.А. Ребкало, В.В. Тертичка. – К.: Вид–во УАДУ, 2002. – 80 с.
54. Державне управління у сфері охорони здоров’я: суспільні потреби та підготовка кадрів : метод. рек. / авт. кол. : І. М. Солоненко, Л. І. Жаліло, О. І. Мартинюк та ін. ; за заг. ред. д-ра мед. наук І. М. Солоненка. – К. : НАДУ, 2010. – 56 с.
55. Доклад о состоянии здравоохранения в Европе 2009 г. Здоровье и системы здравоохранения / Всемирная организация здравоохранения. – Дания, 2010. – 218 с.
56. Домникова Л. В. Право на охорону здоров’я має кожний / Л. В. Домникова // Вісн. держ. соц. страхування. – 2005. – № 5. – С. 21–28.
57. Досвід країн Європи у фінансуванні галузі охорони здоров’я. Уроки для України / За заг. ред. В.Черненка та В.Рудого. – К.: Академпрес, 2002. – 112 с.
58. Достанко А. П. Актуальные проблемы подготовки научных и научно-педагогических кадров / А. П. Достанко // Наука и образование на пороге ІІІ тысячелетия : материалы Междунар. конгресса (Минск, 3-6 окт. 2000 г.). – Минск : [б. и.], 2001. – С. 682–688.
59. Дрешер Ю. Н. Информационное обеспечение системи здравоохранения: Учеб.-метод, пособие. - Казань: Медицина, 1999. - С 50.
60. Дудіна О. О., Моісеєнко Р. О. Деякі проблеми репродуктивного здоров’я населення України // Україна. Здоров’я нації, 2008. - № 3 – 4 (7 - 8). – С. 28 – 34.
61. Єнікеєва В. М. Наукове обґрунтування функціонально-організаційної моделі збереження репродуктивного здоров’я сільських жінок на регіональному рівні: Автореф. дис. канд. мед. наук.: 14.02.03. – К.:, 2007. – 20 с.
62. Ееро Ліннакко. Критичний аналіз напрямків фінансування та продуктивності у сфері охорони здоров'я країн ЄС / Е. Ліннакко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.healthfin.kiev.ua/pages/ review/analis_u.htm
63. Єрмілов В. Питання медичного страхування в сучасній Україні: пройдені шляхи і перспективи / В. Єрмілов // Соціальне страхування. –2008. – №1. – С. 18 – 21.
64. Жаліло Л., Мартинюк О., Солоненко І. Наукові аспекти державного управління у сфері охорони суспільного здоров’я // Проблеми й тенденції розвитку галузі науки “Державне управління” в Україні: від теорії до практики: Зб. матеріалів симп. за міжнар. участю / За заг. ред. О.Ю. Оболенського, С.В. Семіна, С.В. Загороднюка. – К.: Вид-во НАДУ, 2007. - С. 95 - 98
65. Жаховський В. О. Державне управління системою формування кадрового потенціалу медичної служби Збройних Сил у контексті європейської та євроатлантичної інтеграції України: Автореф. дис. … канд. наук з держ. упр.: 25.00.02. – К., 2006. – 20 с.
66. Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я" від 19 листопада 1992 р. № 2801-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
67. Закон України "Про державні цільові програми" // ВВР України. – 2004. – № 25. – Ст. 352.
68. Закон України "Про захист прав споживачів" від 1 грудня 2005 р. № 3161-15 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
69. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
70. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 квітня 1991 р. № 887-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
71. Закон України “Про рекламу” // ВВР. – 1996. - № 39.
72. Закон України “Про підприємництво”// ВВР. – 1991. - № 14. – 168 с.
73. Запорожан В. М. Біоетика: Підручник / В.М. Запорожан, М.Л. Аряєв. – К.: Здоров’я, 2005. – 288 с.
74. Заходи щодо виконання Міжгалузевої комплексної програми “Здоров’я нації” на 2002-2011 роки / Міністерство охорони здоров’я України, Академія медичних наук. – К.: ДМП “Полімед”. – 2002. - 131 с.
75. Згречча Е., Спаньйоло А. Дж., П’єтро М.Л.ді та інші Біоетика / Переклад з італійської В.Й. Шовкун: підручник. – Львів: Вид-во ЛОБФ “Медицина і право”, 2007. – 672 с.,
76. Зильбер А. П. Этика и закон в медицине критических состояний. “Этюды критических состояний”, т. 4. – Петрозаводськ: Узд-во ПетрГУ, 1998. – 560 с.
77. Зіменковський А. Б. Медична інформація як об’єкт стандартизації на сучасному етапі реформування галузі охорони здоров’я України // Вісник наукових досліджень, 2003. - № 4. – С. 8 – 10.
78. Зіменковський А. Б. Наукове обгрунтування концептуальної моделі управління якістю в охороні здоров’я України шляхом системного розвитку медичної стандартизації: Автореф. дис. д. мед. наук: 14.02.03. – К., 2007. – 36с.
79. Иванов В. В., Богаченко П. В. Медицинский менеджмент. – М.: ИНФА-М, 2007. – 256 с.
80. Іванова І. В. Професіоналізація менеджменту: Монографія. - К.: Нац. торг.-екон. ун-т, 2006. - 695 с.
81. Камалов Р. Х. Реформування системи управління стоматологічним забезпеченням Збройних Сил України: Автореф. дис. … канд. мед. наук: 14.02.03. – К., 2006. – 20 с.
82. Кант И. Из „Лекций по этике” (1780 – 1782 гг.) // Этическая мысль: Научн.-публицистич. чтения. – М., 1988.
83. Карамишев Д. В. Концепція інноваційних перетворень: міжгалузевий підхід до реформування системи охорони здоров’я (державно-управлінські аспекти): [Моногр.] – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. – 304 с.
84. Карамишев Д. В. Стратегічне управління інноваційними процесами в системі охорони здоров’я: державні механізми: [Моногр.] – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. – 304 с.
85. Князевич В. М., Мегедь В. П. Місце і роль медичної служби прикордонного відомства у зміцненні національної системи охорони здоров’я України // Україна. Здоров’я нації, 2009. - № 1- С. 48 – 52.
86. Князевич В. М. Медична галузь потребує системних змін / В. М. Князе¬вич // Зб. наук. пр. співробіт. НМАПО ім. П. Л. Шупика. – К. : НМАПО ім. П. Л. Шу¬¬пика, 2008. – С. 5–7.
87. Князевич В. Ми твердо переконані, що всі наші сьогоднішні дії та плани є реальними для подальшого розвитку галузі / В. Князевич // Ваше здоров’я. – 2009. – 29 трав. – С. 2.
88. Князевич В. М. Наукове обґрунтування оптимізації системи інтенсивної медичної допомоги населенню України: Автореф. дис. … д-ра мед. наук: 14.02.03. – К., 2009. – 36 с.
89. Князевич В. М. Розвиток національної системи охорони здоров’я: стан, перспективи та шляхи розбудови / В. М. Кня¬зевич // Східноєвроп. журн. громад. здоров’я. – 2008. – № 3 (3). – С. 23–37.
90. Ковжарова Е. Міжнародний досвід вирішення проблеми фінансування системи охорони здоров’я: Практичні висновки для України // Формування демократичного та ефективного державного управління в Україні: Матеріали наук.-практ. семінару 11-12 берез. 2002 р. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – С. 65 - 77.
91. Ковжарова Е. В. Організаційно-економічні основи системи охорони здоров'я в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.е.н. : спец. 08.09.01 „Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика” / Е.В. Ковжарова // НАН України. Рада по вивченню продукт. сил України. – К., 2005. – 19 с.
92. Козеркевич Адам. Охорона здоров'я як частина системи громадського захисту в європейських країнах / А. Козеркевич / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.healthfin.kiev.ua/pages/review/res_3u.htm
93. Козуліна С. О. Механізми державного управління діяльністю закладів охорони здоров’я (організаційно-правовий аспект): Дис. … канд. наук. з держ. упр. 25.00.02. – Одеса, 2004. – 191 с.
94. Колодюк І. В. Народна медицина у традиційній культурі українців Полісся (остання чверть хх – початок ххі століття): Автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.05. – К., 2005. – 26 с.
95. Корнацький В. М. Адаптаційні технології оптимізації первинної медико-санітарної допомоги дорослому населенню із кардіологічною патологією: Автореф. дис. д. мед. наук: 14.02.03. – К., 2002. – 36 с.
96. Кравченко О. М. Истинность и герменевтическое пространство науки ХХІ века. Современная космофизика // Наука и образование: современные трансформации: монография / Ин-т философии им. Г.С. Сковороды НАН Украины. – К.: Изд. ПАРАПАН, 2008. – С. 60 – 89.
97. Кризина Н. П. Державна політика України в галузі охорони здоров’я: генезис, тенденції та закономірності розвитку (Монографія). – К.: Вид-во НАДУ, 2007. – 224 с.
98. Кризина Н. П., Кондратюк Н. Ю., Слабкий Г. О. Розвиток сімейної медицини в Україні у 2006 – І півріччі 2009 р. // Україна. Здоров’я нації, 2009. - № 3 (11). – С. 38 - 41.
99. Кризина Н. П., Мегедь В. П. Державна політика як організаційно-нормативна система владних дій та управлінських рішень, основний регулятор життєдіяльності суспільства (теоретико-методологічні засади) // Україна. Здоров’я нації, 2008. - № 3 - 4 (7 - 8). – С. 258 - 262.
100. Кринична І. П. Державне управління процесами забезпечення радіаційної безпеки в Україні: Монографія. / І.П. Кринична. – Д.: Пороги, 2009. – 304 с.
101. Крыштопа Б. П., Андреева И. М. Менеджер в здравоохранении. – К.; 1995. – 118 с.
102. Крушельницька О. В. Методологія і організація наукового дослідження: навч. посіб. / О. В. Крушельницька. – К. : Кондор, 2006. – 206 с.
103. Кулиниченко В. Л. Современная медицина: трансформація парадигм теории и практики: (Филос.-методол. анализ). – К.: Центр практичної філософії, 2001. – 240 с.
104. Кундієв Ю. З висоти – стрімголов, або чому реформи охорони здоров’я є неефективними? // Дзеркало тижня, 2008. - № 1 (680). – С.15.
105. Курило Т. М. Державне управління підготовкою керівників для охорони здоров’я України в умовах європейської інтеграції : автореф. дис. ... канд.наук з держ.упр. : спец. 25.00.02 „Механізми державного управління” / Т.М.Курило. – К., 2006. – 20 с.
106. Кучеренко О. О. Державна політика: теоретико-методологічні засади дослідження процесу формування та здійснення : автореф. дис. … канд. наук з держ. упр. : 25.00.01 / О. О. Кучеренко. – К., 2000. – 20 с.
107. Ларіна Р. Р. Державний механізм забезпечення інформатизації системи охорони здоров’я: монографія / Р.Р. Ларіна, А.В. Владзимирський, О.В. Балуєва; Донецька державна академія управління, Донецький національний медичний університет ім. Горького; [під заг. ред. проф. В.В. Дорофієнка]. – Донецьк: “Вебер” (Донецька філія), 2008. – 252 с.
108. Латишев Є. Є. Моніторинг розвитку сімейної медицини як складова частина технології управління первинною ланкою охорони здоров’я / Є.Є. Латишев // Формування системи сімейної медицини в Україні. – К., 2005. – С. 31 – 38.
109. Латишев Є. Є. Наукові основи формування трудових ресурсів охорони здоров’я в процесі розвитку сімейної медицини в Україні: Автореф. дис. д. мед. наук: 14.02.03. – К., 2009. – 36 с.
110. Лебедь А. Е. Мировоззренческий потенциал науки ХХІ века // Наука и образование: современные трансформации: монография / Ин-т философии им. Г.С. Сковороды НАН Украины. – К.: Изд. ПАРАПАН, 2008. – С. 293 - 306.
111. Левченко Ф. М., Мегедь В. П., Радиш Я. Ф. До проблеми державного управління військовою медициною // Лікарська справа-Врачебное дело, 2005. - № 7. – С.79 - 87.
112. Лехан В. М. Стратегія розвитку системи охорони здоров’я : український вимір: Лехан В.М., Слабкий Г.О., Шевченко М.В. – К.: Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України, 2009. – с.34.
113. Ліпенцев А. В., Тимошенко О. В. Розв