МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Короткий опис

Міністерство освіти і науки України
АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

БОРЕЦЬКА Наталя Олександрівна

УДК 351.851

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Спеціальність 25.00.02 – механізми механізмів державного регулювання

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Гаман Петро Ілліч,
доктор наук з державного управління,
професор

Київ – 2013

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ 15
1.1. Поняття та зміст механізмів регулювання ринку освітніх послуг в державі 15
1.2. Історичні передумови, етапи становлення й розвитку державного регулювання ринку освітніх послуг 30
1.3. Адаптація зарубіжного досвіду формування і державного регулювання ринку освітніх послуг до українських реалій 54
Висновки до розділу 1 76
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ 83
2.1. Нормативно-правове регулювання діяльності ринку освітніх послуг в Україні 83
2.2. Аналіз основних тенденцій розвитку і функціонування ринку освітніх послуг та особливостей державних механізмів його регулювання в сучасних умовах 101
2.3. Інфраструктурне забезпечення державного регулювання ринку освітніх послуг 117
Висновки до розділу 2 135
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ 142
3.1. Раціоналізація процесу фінансування ринку освітніх послуг в Україні 142
3.2. Модернізація системи державного контролю за якістю освітньої сфери України 161
3.3. Шляхи оптимізації стратегічних напрямів та механізмів державного регулювання ринку освітніх послуг в контексті створення європейського освітнього простору 183
Висновки до розділу 3 201
ВИСНОВКИ 209
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 214
ДОДАТКИ 241

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

HEFCE – анг¬лійська рада з фінансування вищої освіти;
ВНЗ – вищі навчальні заклади;
ВСП – відокремлені структурні підрозділи;
ДН – дистанційне навчання;
ЄС – Європейський Союз;
ІКТ – інноваційно-комунікаційні технології;
ІНО – інститути народної освіти;
МНО – Міністерство народної освіти;
МОНмолодьспорт України – Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України;
НКО – Народний комісаріат освіти;
НКЦ – навчально-консультаційний центр;
НКЦ – навчально-консультаційні центри;
РНК – Рада Народних Комісарів;
ССВО – система стандартiв вищоï освiти Украïни;
США – Сполучені Штати Америки;
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка;
ЦВК – Центральний виконавчий комітет;
ЮНЕСКО – Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

ВСТУП

Актуальність теми. У комплексі проблем розбудови України як незалежної, демократичної, правової держави на основі інноваційної моделі розвитку особливого значення набуває створення відповідної системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців, які визначають темпи й рівень науково-технічного, економічного та соціально-культурного прогресу і здатні до постійного оновлення наукових знань, професійної мобільності, швидкої адаптації до змін у соціально-економічній сфері, у галузях науки, техніки й технології. У контексті цього, актуальними стають завдання формування в Україні ефективної системи надання освітніх послуг, побудованих на нових організаційно-економічних засадах, а відтак і оптимізації процесу державного регулювання ринку освітніх послуг, який передбачає застосування сучасного інструментарію, методів і концепцій, оскільки організація освітньої системи є складовою загальноекономічного державного управління, що спрямоване на забезпечення становлення високорозвиненої держави європейського типу.
Значущість інноваційного удосконалення організації надання освітніх послуг зумовлена також і швидкою зміною технологій під впливом науково-технічного прогресу, що супроводжується прискореним старінням набутих знань та вимагає необхідність їх оновлення впродовж усього життя. Більше того, Україна не може бути поза процесами глобалізації та тенденцій світового розвитку міжнародного ринку праці. Тому необхідно на державному рівні забезпечувати організацію освітніх послуг з урахуванням нових вимог до фахівців європейського рівня. Це дає підстави вважати, що розробка стратегічних напрямів розвитку ринку освітніх послуг та удосконалення державних механізмів регулювання його діяльності вбачається нагальним завданням сьогодення, що визначає актуальність пропонованого дослідження.
Дисертаційна робота ґрунтується на фундаменті теоретичних та методологічних положень, нагромаджених у галузях науки державного управління, економіки, менеджменту, маркетингу.
Певну увагу проблемам державного регулювання ринку освітніх послуг у загальному контексті розвитку приділяли відомі вчені П. Гаман, О. Дем’янчук, Н. Дем’яненко, В. Євтушевський, В. Журавський, О. Лапшова, А. Мазак, С. Майборода, А. Сухорукова. У роботах вітчизняних науковців Л. Антошкіної, М. Головатого, О. Горбаня, М. Євтуха, В. Кременя, В. Кудіної, О. Лапшової, Л. Марченко, І. Олійченка та інших висвітлені окремі організаційно-економічні проблеми функціонування освітньої сфери. Проте ринкові умови функціонування вищої освіти вимагають напрацювання нових механізмів регуляторної діяльності держави в сфері її управління. Питання реформування вищої освіти вивчали такі фахівці, як: О. Алєксєєва, В. Андрущенко, О. Бабіна, Є. Бойко, А. Василюк, Л. Герасіна, А. Жук, М. Карпенко. Окремі загальні аспекти вдосконалення системи професійної освіти, проблеми її розвитку, сучасний стан досліджували В. Бабак, Н. Бабічева, О. Грішнова, А. Данильєв, І. Каленюк, В. Коцур, А. Роговець. Деякі адміністративно-правові проблеми означеної теми досліджувались у працях таких вітчизняних та зарубіжних фахівців у сфері адміністративного права, як В. Володька, Л. Ковальчука, А. Мазаракі, С. Ніколаєнка, С. Сисоєвої.
Аналіз чинних нормативно-правових актів, сучасних монографічних праць та публікацій з питань теорії та практики науково-методичних основ державного регулювання вищої освіти свідчить про фрагментарність досліджень освітянської сфери. Відтак, економічні, контрольні, організаційні аспекти, що пов’язані з державним регулюванням вищої освіти та наданням її послуг у ринкових умовах, майже не привертають достатньої уваги, незважаючи на те, що вона формує та відтворює інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства.
При цьому потребують обґрунтування та подальшого комплексного, ґрунтовного дослідження механізми досягнення ефективності освітньої сфери, сучасний стан регулювання системи вищої освіти, напрями вдосконалення бюджетного фінансування вищої освіти та оцінювання її якості, питання адміністративно-правового регулювання вищої освіти в Україні в сучасних умовах, що й зумовлює актуальність даного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Академії муніципального управління «Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування» (номер державної реєстрації 0108U008164). Внесок автора полягає в дослідженні теоретичних питань і практичних рекомендацій щодо розвитку механізмів державного регулювання ринку освітніх послуг в Україні.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних, методологічних засад та розробка практичних пропозицій щодо державного регулювання ринку освітніх послуг в Україні.
Для досягнення цієї мети поставлено до вирішення такі завдання:
– систематизувати теоретичні підходи щодо визначення сутності механізмів регулювання ринку освітніх послуг;
– виділити історичні передумови та етапи становлення й розвитку державного регулювання ринку освітніх послуг в Україні;
– визначити основні зарубіжні моделі та підходи стосовно механізмів державного регулювання ринку освітніх послуг з точки зору їх можливої адаптації до українських реалій;
– проаналізувати та з’ясувати стан нормативно-правового регулювання діяльності ринку освітніх послуг в Україні;
– виявити основні тенденції розвитку і функціонування ринку освітніх послуг та особливостей державних механізмів його регулювання в сучасних умовах;
– оцінити сучасний стан і перспективи розвитку інфраструктурного забезпечення державного регулювання ринку освітніх послуг;
– виявити проблемні питання фінансування ринку освітніх послуг в Україні та шляхи їх вирішення;
– визначити перспективні напрями підвищення якості освітньої сфери України;
– сформулювати пропозиції та практичні рекомендації щодо шляхів оптимізації стратегічних напрямів та механізмів державного регулювання ринку освітніх послуг у контексті створення європейського освітнього простору.
Об’єктом дослідження є державне управління освітою України.
Предмет дослідження – механізми державного регулювання ринку освітніх послуг в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є методи фундаментальної і загальнонаукової методології пізнання явищ і процесів, що досліджуються, а також спеціальні методи. Зокрема: порівняльно-правовий метод (використано для дослідження суб’єктного складу галузі вищої освіти, характеристики правових засад адміністративно-правового регулювання вищої освіти в Україні, розгляду особливостей адміністративно-правового статусу вищих навчальних закладів); системно-структурний метод (для уточнення ролі вищої освіти, вивчення організаційних засад науково-методичного забезпечення діяльності у сфері освіти, визначення системи принципів та джерел фінансування освіти, засад цільового використання фінансових ресурсів у сфері освіти, з’ясування сутності ринку освітніх послуг і аналізу його елементів, визначення напрямів вдосконалення методів та інструментів державного регулювання вищої освіти); статистичний і документальний аналіз (застосовувались для визначення недоліків правового та організаційного забезпечення державного регулювання ринку освітніх послуг в Україні); методи логічного узагальнення (дозволили сформувати структуру та зміст механізму державного регулювання ринку освітніх послуг і розробити концептуальні положення їх організації); системний підхід (використаний при дослідженні стану та розвитку установ вищої освіти в Україні, обсягів підготовки та випуску фахівців з вищою освітою, їх розподіл по сферах діяльності, зайнятості); економіко-математичного моделювання (при розробці механізму узгодженого збалансованого формування конкурентоспроможного ринку освітніх послуг та ринку праці як важливої умови оптимізації їх обсягів і структури); історико-еволюційний (для аналізу зміни освітньої парадигми, становлення і розвитку вищих навчальних закладів); теоретичного порівняння і узагальнення (при порівнянні державних і приватних вищих навчальних закладів, позитивних і негативних наслідків проникнення ринкових механізмів у сферу вищої освіти); економіко-статистичного аналізу (при дослідженні тенденцій та закономірностей розвитку ринку освітніх послуг в Україні); синергетичний підхід (для удосконалення механізму багатоканального фінансування системи вищої освіти); абстрактно-логічний метод (при визначенні теоретико-методологічних засад розвитку системи вищої освіти і державного регулювання сфери освіти та для теоретичного узагальнення й формулювання висновків).
Інформаційною базою дисертаційної роботи є офіційні матеріали комітетів Верховної Ради України, міністерств та регіональних органів влади, монографії, дані річних звітів, інформаційних та аналітичних бюлетенів, науково-методичні публікації, матеріали Інтернет-ресурсів, яка загалом дозволила скласти об’єктивне уявлення про наявний стан, проблеми і перспективи функціонування механізмів державного регулювання ринку освітніх послуг в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів визначається особистим внеском автора у вирішення актуального наукового завдання в галузі державного управління, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад та практичних пропозицій щодо формування механізмів державного регулювання ринку освітніх послуг в Україні. Основні наукові положення, які найбільшою мірою визначають новизну дослідження й характеризують відмінність одержаних результатів від існуючих розробок, полягають у тому, що в дисертаційній роботі:
удосконалено:
– нормативно-правовий механізм державного регулювання ринку освітніх послуг в умовах європейської інтеграції освіти шляхом: внесення змін і доповнень до положень Закону України «Про освіту» стосовно фінансування ринку освітніх послуг, державного контролю за їх якістю; адаптації українського законодавства до принципів повної автономії вищих навчальних закладів, свободи у визначенні академічних стратегій та підходів, а також їх права самостійно розпоряджатися власними коштами; деталізації і конкретизації в численних підзаконних нормативних актах повноважень органів державного управління, в підпорядкуванні яких знаходяться вищі навчальні заклади, і власне самих вищих навчальних закладів через розмежування їх діяльності таким чином, щоб органи державного управління переважно відповідали за розробку і втілення державної політики в галузі освіти, науки та інновацій, а вищі навчальні заклади здійснювали весь обсяг повноважень, пов’язаних з якісною підготовкою кваліфікованих кадрів, виконанням наукових досліджень та інноваційною діяльністю; кодифікації та систематизації у напрямах спеціалізації освіти законодавства України з метою оптимізації стратегічних напрямів та механізмів державного регулювання ринку освітніх послуг, що в кінцевому результаті сприятиме підвищенню якості, доступності та ефективності вищої освіти у відповідності з європейськими нормами і цінностями її функціонування;
– фінансовий механізм державного регулювання ринку освітніх послуг на основі нових підходів і форм фінансування вищої освіти, що ґрунтуються на новаторських принципах (стратегічної орієнтованості, системності, узгодженості, збалансованості інтересів, децентралізації, ефективності освітньої діяльності, диверсифікації джерел фінансування) та консолідованій участі різних джерел фінансування – від громадських (державний і місцевий бюджет), приватних, комерційних (банківські позики) до міжнародних організацій і фондів;
– інституційний механізм державного регулювання розвитку ринку освітніх послуг, який передбачає формування нових державних органів управління, а саме: тимчасових робочих груп з метою розробки системних програмних механізмів подальшого розвитку інфраструктури ринку освітніх послуг (до їх складу мають входити вчені, урядовці, пересічні громадяни); спеціалізованих акредитаційних та ліцензійних комісій; незалежних агентств гарантування якості вищої освіти і моніторингу освітніх послуг; вузівських науково-дослідних центрів колективного користування; корпоративних університетів, навчальних консорціумів; Центрів планування кар’єри та працевлаштування (посере¬дників між підприємцями й студента¬ми в питаннях ефективних місць практик та працевлаштування і пошуку потенційних працівників); координаційного органу – Регіональної ради з регулювання ринку освітніх послуг;
– методичні підходи до оптимізації стратегічних положень та механізмів державного регулювання ринку освітніх послуг у контексті створення європейського освітнього простору, в основу яких покладено не жорстку політику автоматичного скорочення кількості вищих навчальних закладів, а гнучкий організаційно-економічний механізм, де перевага надається створенню споживчих цінностей освітньої послуги з орієнтацією на формування конкурентоспроможного фахівця для існуючих вимог ринку праці України;
дістали подальшого розвитку:
 інструментарій державного регулювання ринку освітніх послуг у напрямах: формування Національної рамки кваліфікацій; створення нових державних стандартів вищої освіти; розроблення стратегії міжнародного співробітницт¬ва з закладами вищої освіти; запровадження довгострокової Державної цільової програми освітнього розвитку України; впровадження державної Концепції вдосконалення функціонування ринків освітніх послуг, основною метою якої має бути визначення принципів та пріоритетів, обґрунтування соціально-економічних та соціокультурних засад освітнього розвитку України як необхідної передумови реалізації потенціа¬лу кожного її громадянина, забезпечення конкурентоспроможності держави і нації в сучасному світі;
 процес адаптування до українських реалій зарубіжного досвіду державного управління вищою освітою з метою подальшого вдосконалення національних механізмів державного регулювання ринку освітніх послуг, який передбачає: зміщення функцій державних органів управління у бік вироблення стратегії та політики розвитку освіти, координації зусиль і ресурсів, необхідних для нормальної діяльності освітніх систем; надання вищим навчальним закладам самостійності у вирішенні бага¬тьох питань освітньої діяльності; співучасть у сфері освіти органів державної влади з громадськістю; індивідуалізацію навчання; гуманітаризацію, гуманізацію та диверсифікацію освіти; перехід до масової вищої освіти; зростання вимог до професійної підготовленості викладачів; зміщення площини розгляду педагогічних процесів від діяльнісного до особисто центрового; відхід від авторитарних методів і жорстких форм управління освітніми системами до демократичних; конвергенцію централізованих та децентралізованих систем управління.
Практичне значення одержаних результатів. У дисертаційній роботі сформульовані теоретичні положення та обґрунтовані практичні рекомендації, які спрямовані на розвиток механізмів державного регулювання ринку освітніх послуг в Україні. Основні ідеї та висновки дослідження доведено до рівня конкретних пропозицій, придатних для впровадження в управлінську практику органів державної влади.
Пропозиції автора щодо удосконалення нормативно-правої бази в освітній сфері використані Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти (довідка № 76-987/4 від 16.01.2013 р.). Результати досліджень використані Київською обласною державною адміністрацією при реалізації механізмів регулювання ринку освітніх послуг у Київській області (довідка № 8790/3-7 від 23.10.2012 р.). Зокрема, автором внесено конкретні пропозиції щодо удосконалення інституційних механізмів регулювання розвитку освіти.
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Академії муніципального управління при викладанні таких дисциплін: «Державне управління», «Державне регулювання економіки» (довідка № 764 від 10.12.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Усі дослідницькі процедури у межах наукового вивчення заявленої теми дисертації було здійснено самостійно. Положення, висновки і рекомендації, запропоновані у дисертаційному дослідженні, є особистим здобутком автора. У дисертації розкрито авторський підхід щодо напрямів удосконалення механізмів державного регулювання ринку освітніх послуг в Україні.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи були викладені на міжнародних науково-практичних конференціях: «Проблеми і механізми відтворення ресурсного потенціалу України в контексті євроінтеграції» (м. Рівне, 2012), «Актуальні проблеми та перспективи розвитку публічного управління в Україні» (м. Запоріжжя, 2012), «Сталий розвиток підприємств, регіонів, країн» (м. Дніпропетровськ, 2012), «Економіка, організація та управління підприємствами в сучасних економіко-правових умовах» (м. Дніпропетровськ, 2012 р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць, загальним обсягом 4,2 обл. вид. арк., з них 4 статті у наукових фахових виданнях з державного управління, 2 статті в інших виданнях, 4 тези доповідей на конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи – 246 сторінок, у тому числі 1 таблиця на 1 сторінці та 3 рисунки на 3 сторінках. Список використаних джерел нараховує 217 найменувань – на 26 сторінках. Дисертація містить 5 додатків на 5 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено нове вирішення наукового завдання, яке полягає у дослідженні теоретико-методологічних засад, виявлені особливостей державного регулювання ринку освітніх послуг в Україні, а також розробці та обґрунтуванні напрямів удосконалення механізмів його здійснення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій теоретичного та практичного змісту, спрямованих на досягнення поставленої мети.
1. Систематизовано теоретичні підходи щодо визначення сутності механізмів регулювання ринку освітніх послуг. Уточнено та розширено понятійно-категоріальний апарат державного управління, зокрема поглиблено такі поняття, як «послуга», «освітня послуга» та «ринок освітніх послуг», які розглянуто як складний комплекс економічних відносин суб’єктів системи вищої освіти, що покликаний задовольняти потреби суспільства у фахівцях і споживачів в отриманні певної кваліфікації за відповідною спеціальністю.
Уведено в науковий обіг державного управління дефініцію «державне регулювання ринку освітніх послуг», що являє собою сукупність засобів, прямих і непрямих форм, методів, прийомів та інструментів, за допомогою яких держава систематично й послідовно впливає на кон’юнктуру ринку освітніх послуг і діяльність закладів освіти з метою створення оптимальних педагогічних, соціальних, кадрових, правових, організаційних, матеріально-фінансових та інших умов їх функціонування й розвитку, забезпечення високої якості освітніх послуг, створення рівного доступу всіх верств населення до вищої освіти, інтеграції вітчизняної системи освіти у європейський освітній простір. При цьому, державний вплив формує, з одного боку, попит на освіту, а з іншого – пропозицію освітніх послуг.
2. Виділено історичні етапи становлення та розвитку ринку освітніх послуг в контексті й у взаємозв’язку з відповідними змінами його державного регулювання. При цьому виділено такі етапи державного управління ринку освітніх послуг в Україні: інституціональний етап; період виникнення держави; початковий період утворення вищих навчальних закладів та становлення державних органів управління освітою; етап реструктуризації системи адміністративних органів у сфері надання освітніх послуг; період впровадження радянської моделі управління в освітній галузі; етап реорганізації державних органів управління та уніфікації адміністративно-правового регулювання вищої освіти; період утвердження і розвитку соціалістичних основ адміністративно-правового впливу на освітній процес у вищій школі. З’ясовано, що тільки після проголошення неза¬лежності Україна почала формувати і втілювати в життя власну політику щодо вищої освіти та її системи.
3. Шляхом порівняння систем та механізмів державного регулювання ринку освітніх послуг зарубіжних країн, напрямів формування освітньої політики та ступінь втручання держави в цей процес, визначено основні моделі функціонування та регулювання ринків освітніх послуг, а саме: модель посткомуністичних держав Центрально-Східної Європи, американську та французьку модель.
Доведено, що цінним досвідом з точки зору наявних можливостей його застосування в Україні є: надання вищим навчальним закладам самостійності у вирішенні бага¬тьох питань освітньої діяльності; індивідуалізація навчання; гуманітаризація і гуманізація освіти; перехід до масової вищої освіти; зростання вимог до професійної підготовленості викладачів; орієнтація на загальнолюдські цінності; конвергенція централізованих та децентралізованих систем управління; диверсифікація вищої освіти.
4. Проаналізоване чинне нормативно-правове регулювання діяльності ринку освітніх послуг в Україні. З’ясовано, що в Україні створена певна законодавча база для регулювання та функціонування освітянської сфери, нормативні акти якої регулюють відносини за такими напрямами: удосконалення системи управління осві¬тою; стандартизація змісту освіти, ліцензу¬вання, атестація та акредитація навчальних закладів; гуманізація та демократизація освіти, методологічна переорієнтація процесу навчання на розвиток особистості.
Обґрунтовано необхідність прийняття Освітнього кодексу України та внесення змін і доповнень до Закону України «Про освіту», а також деталізації і конкретизації його норм у численних підзаконних нормативних актах і актах саморегулятивних організацій щодо освітньої сфери, які б встановили об’єктивні критерії для регулювання правовідносин, що виникають у цій галузі.
5. Виявлено основні тенденції розвитку і функціонування ринку освітніх послуг та особливості державних механізмів його регулювання в сучасних умовах. З’ясовано, що система державного регулювання ринку освітніх послуг країни характеризується несистемністю, непрозорістю, несвоєчасністю, неритмічністю, законодавчо-неоформленістю, несформованістю інституційних структур, відривом деяких заходів державної підтримки від інших форм регулювання. Проаналізувавши вищезазначене, відмічено, що в існуючих умовах для стійкого розвитку українського ринку освітніх послуг пріоритетними напрямами діяльності управлінських структур сьогодні й на перспективу має стати становлення системи вищої освіти в умовах ринкових відносин і забезпечення її розвитку з урахуванням кардинальних змін в організаційно-економічних, правових, соціально-психологічних відносинах, що склалися як у ній, так і в суспільстві в цілому.
Обґрунтовано використання не жорсткої політики автоматичного скорочення кількості вищих навчальних закладів, а гнучкого організаційно-економічного механізму, у якому перевагу потрібно надавати формуванню споживчих цінностей освітньої послуги з орієнтацію на формування конкурентоспроможного фахівця для існуючих вимог ринку праці України.
6. Проведено оцінку сучасного стану і перспектив розвитку інфраструктурного забезпечення державного регулювання ринку освітніх послуг. Встановлено, що інфраструктурні елементи ринку освітніх послуг не відповідають вимогам створення ефективної конкурентоспроможної вітчизняної освіти. Виявлено основні чинники, які гальмують їх розвиток, а саме: процеси приватизації; рівень безробіття; підпорядкованість навчальних закладів; невідпрацьованість ме¬ханізму державного регулювання освітньої сфери; необґрунтована централізація галузі освіти; недосконалість чинної законодавчої бази, що регулює порядок їхнього утворення та діяльності.
У зв’язку з цим, обґрунтовано об’єктивну необхідність в удосконаленні нормативно-правової бази, створенні тимчасових робочих груп, які розробляли б системні програмні механізми подальшого розвитку інфраструктури ринку освітніх послуг.
7. Виявлено проблемні питання фінансування ринку освітніх послуг в Україні та шляхи їх вирішення. З’ясовано, що у сучасному освітньому секторі України фінансові ресурси використовуються достатньо нераціонально, не створено інструментів заохочення бізнесу до співфінансування освітньо-наукової сфери, суспільство не забезпечує належного впливу на формування соціально-збалансованої моделі фінансової підтрим¬ки вищої школи. Доведено, що за цих обставин потрібні нові підходи і формули фінансування вищої освіти, які базуються на консолідованій участі різних джерел фінансування – від громадських, приватних, комерційних до міжнародних організацій і фондів. Аргументовано доцільність при побудові фінансового механізму системи вищої освіти використовувати такі принципи: стратегічної орієнтованості; системності; узгодженості; збалансованості інтересів; децентралізації; ефективності освітньої діяльності; диверсифікації джерел фінансування; багатоканального фінансування вищої освіти із залученням позабюджетних джерел.
8. Визначено напрями забезпечення підвищення якості освіти в Україні, серед яких: впровадження комплексної системи державного контролю за якістю; створення спеціалізованих акредитаційних комісій; розробка нових національних стандартів забезпечення якості освітніх послуг; посилення вимоги до якості навчально-методичної бази; забезпечення навчального процесу новими та сучасними засобами і методами пізнання, що пов’язані з передовими інформаційними технологіями; активне залучення до управлінської діяльності у вищих навчаль¬них закладах талановитої молоді; впровадження методології загального управління якістю; ведення постійного, прозорого моніторингу рівня якості освіти; створення незалежних агентств гарантування якості вищої освіти. Передбачено необхідність застосування таких основних підходів до оцінювання якості освіти: репутаційний; результативний; загальний; традиційний; науковий; менеджерський; демократичний.
9. Сформульовано пропозиції та практичні рекомендації щодо шляхів оптимізації стратегічних напрямів та механізмів державного регулювання ринку освітніх послуг у контексті створення європейського освітнього простору, які передбачають: впровадження інновацій управління та новітніх технологій; підвищення фахових вимог до викладачів; забезпечення умов для навчання впродовж усього життя; розроблення стратегії міжнародного співробітницт¬ва з закладами вищої освіти; посилення науково-конструктивної взаємодії вузів і суб’єктів господарювання; ство¬рення Центрів планування кар’єри та працевлаштування, Регіональної ради з регулювання ринку освітніх послуг; впровадження державної Концепції вдосконалення функціонування ринків освітніх послуг; розробку довгострокової Державної цільової програми освітнього розвитку України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашкіна Н. В. Принципи майбутнього спрямування у системі професійної освіти ФРН / Н. Абашкіна // Школа і підготовка учнівської молоді до життя та діяльності в умовах ринку: Зб. наук. пр. – Х., 1996. – С. 13–16.
2. Абашкіна Н. Інновації в освіті Німеччини у контексті розвитку європейської інтеграції / Н. Абашкіна // Неперерв. проф. освіта: теорія і практика. – 2003. – Вип. 3/4. – С. 242–248.
3. Абашкіна Н. В. Принципи розвитку професійної освіти в Німеччині: Монографія / Н. В. Абашкіна; АПН України. Ін т педагогіки і психології проф. освіти. – К.: Вища шк., 1998. – 207 с.
4. Абашкіна Н. В. Рушійні сили розвитку вищої професійної освіти в зарубіжних країнах / Н. В. Абашкіна // Наук. зап. Психол.-пед. науки / Ніжин. держ. пед. ун т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2002. – № 4, ч. 1. – С. 45–48.
5. Александров В. Освітня послуга: суть та моделі якості / Вадим Александров // Освіта і упр. – 2006. – № 1. – С. 156–164.
6. Алексєєва О. А. Проблеми модернізації вищої освіти України в контексті Болонського процесу (за результатами соціологічних досліджень) / О. А. Алексєєва // Перспективи розвитку соціогуманітарних наук у класичних університетах (соціологія, психологія, педагогіка): Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – К.: Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2004. – С. 232–236.
7. Андрощук А. Г. Освіта у країнах європейської спільноти: структура і управління / А. Г. Андрощук // Проблеми науки. – 2000. – № 8. – С. 54–60; № 9. – С. 54–59.
8. Андрущенко В. П. Вища освіта XXI ст.: пошук пріоритетів / В. П. Андрущенко // Гуманітарні науки і сучасність: Зб. наук. пр. / Київ. держ. торг. екон. ун-т. – К., 1999. – С. 4–13.
9. Андрущенко В. П. Модернізація вищої освіти в Україні: теоретико-методологічні засади / В. П. Андрущенко // Теорія і практика упр. соц. системами: філос., психологія, педагогіка, соціол. – 2001. – № 1. – С. 21–31.
10. Андрущенко В. П. Освіта України XXI ст.: головні пріоритети / В. П. Андрущенко // Стратегія українського державотворення. – К.; Полтава, 2000. – С. 64–77.
11. Андрющук А. О. Інноваційна технологія ступеневої освіти / А. О. Андрющук, Ю. А. Тищенко // Теоретичні та прикладні проблеми психології та педагогіки: Зб. наук. пр. / Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. – Луганськ, 2001. – № 1. – С. 6–9.
12. Анкудінов В. Є. Метод поопераційного контролю навчального процесу в умовах сучасного вищого навчального закладу / В. Є. Анкудінов // Пробл. освіти: Наук.-метод. зб. – К., 1995. – Вип. 2. – С. 93–98.
13. Антоненко Л. Особливості управління системою вищої освіти на різних рівнях: досвід США та вибір України / Л. Антоненко // Наук. зап. Сер. Педагогіка і психологія / Терноп. держ. пед. ун т ім. В. Гнатюка. – Т., 1998. – № 5. – С. 193–196.
14. Антонюк Л. Освіта Австрії – стан і тенденції розвитку / Л. Антонюк, К. Корсак // Освіта і упр. – 2002. – № 2. – С. 188–196.
15. Антошкіна Л. І. Сучасний етап і тенденції розвитку вищої освіти в умовах переходу до інформаційного суспільства / Л. І. Антошкіна // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. пр. / М-во економіки України. НДІ. – К., 2004. – Вип. 11. – С. 18–22.
16. Бабаєвська В. Л. Європейські інтеграційні процеси у сфері освіти й Україна / В. Л. Бабаєвська // Зб. наук. пр. Східноукр. ун-ту ім. В. Даля. – Луганськ, 2004. – Ч. 2. – С. 3–4.
17. Бабак В. П. Стан та перспективи розвитку вищої освіти в Україні / В. П. Бабак // Структура освіти в регіоні: проблеми оптимізації. – Х., 1996. – С. 10–14.
18. Бабіна O. I. До проблеми реформування системи вищої освіти України у світлі Болонського процесу / О. І. Бабіна // Пед. науки: Зб. наук. пр. Сум. держ. пед. ун-ту ім. А. С. Макаренка. – Суми, 2005. – Ч. 1. – С. 3–6.
19. Бабічева Н. О. Сучасна система вищої освіти в Україні та США – порівняльний аналіз / Н. О. Бабічева // Вісн. Луган. нац. пед. ун ту ім. Т. Шевченка. Пед. науки. – Луганськ, 2005. – № 10. – С. 13–19.
20. Бакіров В. Висока якість університетської освіти – вимога часу: [Аспекти модернізації університет. освіти та підвищення її якості в Харків. нац. ун-ті ім. В. Н. Каразіна / В. Бакіров, З. Зиман, Ю. Холін // Вища освіта України. – 2005. – № 1. – С. 15–19.
21. Барно О. Демократизація та гуманізація вищої освіти – запорука формування високопрофесійного спеціаліста XXI століття / О. Барно // Імідж сучас. педагога. – 2003. – № 5/6. – С. 6–12.
22. Бесчастний В. М. Стандартизація освітніх систем на етапі входження України до Болонського процессу / В. М. Бесчастний //Економіка та держава. – 2009. – №9. – С.77–79.
23. Бєланова Р. А. Гуманізація та гуманітаризація освіти в класичних університетах (Україна – США): Монографія / Р. А. Бєланова. – К.: Пульсари, 2002. – 214 с.
24. Бєлова Л. О. Становлення системи управління навчально-виховним процесом у вищих навчальних закладах України: нові умови та нові вимоги / Л. О. Бєлова // Педагогіка і психологія. – 2002. – № 3. – С. 27–29.
25. Биков В. Ю. Інтеграція системи освіти України у світовий освітній простір: проектний підхід як ефективний інструмент її реалізації / В. Ю. Биков // Професійна освіта: педагогіка і психологія: Пол.-укр. журн., укр.-пол. [щоріч.] / За ред. Т. Левицького, І. Вільш, І. Зязюна, Н. Ничкало. – Ченстохова; К., 2001. – Вип. 3. – С. 65–73.
26. Биков В. Ю. Методичні системи сучасних інформаційно-освітніх технологій / В. Ю. Биков // Пробл. та перспективи формування нац. гуманіт.-техн. еліти: Зб. наук. пр. / АПН України, Нац. техн. ун-т «ХПІ»; За ред. Л. Л. Товажнянського та О. Г. Романовського. – Х., 2002. – Вип. 3. – С. 73–83.
27. Бідюк Н. Зумовленість професійної підготовки у вузах Великобританії вимогами інформаційно-технологічної революції / Н. Бідюк // Наук. зап. Сер. Педагогіка / Терноп. держ. пед. ун т ім. В. Гнатюка. – Т., 1999. – № 5. – С. 99–105
28. Бірюкова М. В. Прогностичні тенденції розвитку системи вищої освіти в Україні / М. В. Бірюкова // Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. – К., 1998. – Вип. 22. – С. 18–26.
29. Боголіб Т. Гармонізація вищої освіти в умовах Болонського процесу / Т. Боголіб // Гуманіт. вісн. Переяслав-Хмельниц. держ. пед ун ту ім. Г. Сковороди: Наук.-теорет. зб. – Переяслав-Хмельницький, 2005. – Спец. вип.: Педагогіка. Вища освіта і Болонський процес: Матеріали Всеукр. конф., секція 2. – С. 36–42.
30. Боголіб Т. М. Фінансове забезпечення розвитку вищої освіти і науки в трансформаційний період / Т. М. Боголіб. – К.: Міленіум, 2006. – 508 с.
31. Бойко Є. М. Сучасний стан і напрями реформування системи вищої освіти / Є. М. Бойко // Фінанси України. – 2009. – № 9. – С. 46–51.
32. Бойцун Н. Є. Проблеми інтеграції вищої школи України в європейську систему освіти / Н. Є. Бойцун // Борисфен. – 2000. – № 8. – С. 3–5.
33. Болюбаш Я. Основна ідея – внутрішня модернізація вищої освіти / Я. Болюбаш // Освіта України. – 2003. – 28 лют. (№ 16). – С. 2, 5.
34. Бондар В. Технологізація підготовки фахівців в умовах запровадження державних стандартів освіти / В. Бондар // Освіта і упр. – 2005. – № 2. – С. 86–90.
35. Бондар М. Вдосконалення законодавства в сфері освіти / М. Бондар // Освіта України. - № 64. - 30 серпня. - 2005. - С.6.
36. Борецька Н. О. Основні етапи інноваційного розвитку освіти / Н. О. Борецька // Інвестиції: практика та досвід. – 2012. – №17. – С.99-102.
37. Борецька Н.О. Підготовка фахівців у системі динамічної адаптації до швидкозмінних вимог національного та міжнародного рівнів праці // електронне видання// [Електронний ресурс] / Н.О. Борецька // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2011. – №.7 – Режим доступу до журналу: http: // www.dy.nayka.com.ua
38. Борецька Н.О. Гранична корисність споживачів освіти як приріст вимірних знань і вмінь в державі / Н.О. Борецька // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 19. – С.90-92.
39. Борецька Н.О. Форми та методи державного регулювання сфери вищої освіти / Н.О. Борецька // Наукові праці: науково-методичний журнал. – Вип. 182. Т. 194. Державне управління. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. – С.51-55.
40. Борецька Н.О. Реалізація державної освітньої політики в контексті європейської інтеграції / Н.О. Борецька // Економіка та держава. – 2012. – № 10. – С. 112-114.
41. Борецька Н.О. Сутність освітніх послуг як об’єкта державного управління / Н.О. Борецька // Проблеми і механізми відтворення ресурсного потенціалу України в контексті євроінтеграції: матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф., НУВГП, 18-19 жовтня 2012 р., м. Рівне. – С. 94-96.
42. Борецька Н.О. Державне регулювання відтворення інтелектуального потенціалу на рівні освітніх установ / Н.О. Борецька // Актуальні проблеми та перспективи розвитку публічного управління в Україні : матеріали ІV Всеукраїнської науково-практичної конференції 11 жовтня 2012 р. / за ред. В.М. Огаренка, А.О. Монаєнка та ін. – Запоріжжя : КПУ, 2012. – С.73-75.
43. Борецька Н.О. Функції управлінського аналізу в регулюванні розвитку закладів освіти / Н.О. Борецька // Економіка, організація, та управління підприємтсвами в сучасних економіко-правових умовах: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 21 листопада 2012 р. – Дніпропетровськ, Державний вищий навчальний заклад : „Національний гірничний університет” . – С. 342-343.
44. Борецька Н.О. Освітня політика як орієнтир людського розвитку України / Н.О. Борецька // Сталий розвиток підприємств, регіонів, країн: матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції, 5 листопада 2012 р. – Дніпропетровськ – Хмельницький, Державний вищий навчальний заклад : «Національний гірничний університет». – С. 192-194.
45. Бочарова О. А. Адаптація вищої освіти Франції до європейського освітнього простору / О. А. Бочарова // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Зб. наук. пр. / Східноєвроп. нац. ун т ім. В. Даля. – Луганськ, 2004. – Вип. 5. – С. 36–42.
46. Буяльська Т. Гуманізація освіти – вичерпане гасло чи (не) виконане завдання?: [Пробл. гуманізації вищої освіти та досвід експерим. впровадж. концепції гуманізації та гуманітаризації техн. освіти у Вінниц. нац. техн. ун ті] / Т. Буяльська // Освіта України. – 2006. – 21–28 черв. (№ 26/27). – С. 4–5.
47. Василенко С. Д. Україна і Європа: взаємний розвиток освіти, культури в аспектах європейської інтеграції (історія та сучасність) / С. Д. Василенко // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. – К., 1996. – Вип. 6. – С. 28–34.
48. Василенко С. Д. Вища освіта в Європі: традиційні і нові підходи в аспектах європейської інтеграції / С. Д. Василенко // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. – К., 1997. – Вип. 7. – С. 155–160.
49. Василюк А. Вища освіта Польщі: структура, управління, фінансування, підготовка кадрів / А. Василюк // Освіта і упр. – 1998. – № 2. – С. 154–163.
50. Василюк А. Нові підходи до планування і реформування освіти (зарубіжний досвід) / А. Василюк, Л. Ляшенко // Освіта і упр. – 2002. – № 1. – С. 59–68.
51. Васюк О. Реформування вищої освіти Німеччини / О. Васюк // Вісн. Книжк. палати. – 2006. – № 4. – С. 48–50.
52. Васюк О. Тенденції розвитку недержавної вищої освіти в Польщі / О. Васюк // Вісн. книжк. палати. – 2006. – № 8. – С. 27–28.
53. Васюк О. В. Вища освіта Німеччини: структура, доступ / О. В. Васюк, М. Ю. Богдан // Наук. вісн. Нац. аграр. ун ту. – 2005. – Вип. 88. – С. 45–51.
54. Вернидуб Р. М. Організація і управління навчальним процесом у вищому навчальному закладі: Навч. посіб. / Р. М. Вернидуб; Нац. пед. ун т ім. М. П. Драгоманова. – К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. – 110 с.
55. Вища освіта і наука – пріоритетні сфери розвитку суспільства у XXI столітті: Рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 28.02.2003 р. № 2/3–4 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?code
56. Вища освіта України: стан та тенденції: Матеріали до підсумк. колегії М ва освіти і науки України / За ред. В. Г. Кременя. – К., 2000. – 225 с.
57. Вікторов В. Г. Управління якістю освіти (соціально-філософський аналіз) / В. Г. Вікторов; АПН України. Ін т вищої освіти. – Д.: Пороги, 2005. – 286 с.
58. Вікторов В. Г. Моніторинг якості / В. Г. Вікторов // Наук. часоп. Нац. пед. ун ту ім. М. П. Драгоманова. Сер. 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філос. – К., 2005. – Вип. 6. – С. 51–58.
59. Вікторов В. Г. Моніторингові системи і програми оцінки якості освіти / В. Г. Вікторов // Вища освіта України. – 2006. – № 1. – С. 42–50.
60. Вікторов В. Г. Якість освіти: основні наукові підходи та уявлення / В. Г. Вікторов // Актуальні філософ. та культурол. пробл. сучасності: Альманах. – К., 2004. – Вип. 14. – С. 208–214.
61. Вінюков-Прощенко А. С. Модернізація вищої освіти України та її адаптація до європейських стандартів. / А. С. Вінюков-Прощенко // Наука і молодь: Зб. наук. пр. / Нац. авіац. ун т. – К., 2004. – Вип. 4: Гуманіт. серія. – С. 11–14.
62. Володько В. М. Нормативне забезпечення індивідуалізації процесу навчання у вузі / В. М. Володько // Педагогіка і психологія. – 1996. – № 1. – С. 61–66.
63. Волощук О. М. Інформаційні технології в навчальному процесі: проблема підвищення комп’ютерної компетентності вчителів / О. М. Волощук // Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства: Матеріали міжнар. наук.-теорет. конф. до 80-ї річниці Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова, 18–19 жовт. 2000 р. – К., 2000. – Вип. 1. – С. 182–184.
64. Воробйова Л. С. Досвід західних країн у подоланні кризи вищої освіти / Л. С. Воробйова // Психолого-педагогічні основи гуманізації виховання і навчання в школах і вищих навчальних закладах: Зб. наук. пр. / АПН України, Рівнен. екон.-гуманіт. ін-т. – Рівне, 2000. – С. 86–90.
65. Герасіна Л. М. Вища школа: реформування в демократичному суспільстві / Л. М. Герасіна, А. Д. Ятченко. – К.: Акта, 1998. – 272 с.
66. Головатий М. Організаційно-методичні засади інтеграції національної системи освіти України в європейську систему освіти відповідно до Болонського процесу // Освіта і управління. – 2005. – Т. 8. – № 3-4. – С. 157–160.
67. Головенкін В. П. Ступені освіти та рівні кваліфікації / В. П. Головенкін, В. О. Чобіток, В. І. Шеховцов // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. – К., 1996. – Вип. 6. – С. 8–14.
68. Голубенко О. До проблеми оновлення стандартів вищої освіти в контексті Болонських реформ / О. Голубенко, Т. Морозова // Вища школа.-2006. – № 5–6. – С.10–18.
69. Гончаров С. М. Франція: Сучасні аспекти освіти і науки / С. М. Гончаров, Т. А. Костюкова // Технології навчання: Наук.-метод. зб. / Нац. ун т водного госп ва та природокористування. – Рівне, 2004. – Вип. 9. – С. 32–36.
70. Горбань О. В. Національна вища освіта в контексті інтеграції в єдиний європейський освітній простір (філософсько-світоглядні засади) / О. В. Горбань // Гуманіт. вісн. Запоріз. держ. інж. академії. – Запоріжжя: ЗДІА, 2006. – Вип. 24. – С. 51–52.
71. Гофрон А. Культурно-епістемологічні положення освітніх концепцій у вибраних країнах Європи / А. Гофрон. – К.: Вища шк., 2003. – 300 с.
72. Грішнова О. Розвиток вищої освіти в Україні: тенденції, проблеми та шляхи їх вирішення / О. Грішнова // Вища шк. – 2001.– № 2/3. – С. 22–33.
73. Гуревич І. Вища освіта в Німеччині / І. Гуревич // Шлях освіти. – 1999. – № 5. – С. 25–28.
74. Гурч Л. Деякі аспекти впровадження європейської системи ECTS у вищу освіту України / Л. Гурч // Освіта і управління – 2005. – № 3/4. – С. 185–189.
75. Данильєв А. Пріоритети розвитку освіти в умовах глобалізації / А. Данильєв // Освіта на Луганщині. – 2003. – № 1. – С. 22–26.
76. Дегтярьова Г. Освітні реформи і технології навчання в провідних країнах у другій половині ХХ ст. / Г. Дегтярьова, Є. Клос, Л. Клос // Педагогіка і психологія проф. освіти. – 1997. – № 1. – С. 22–30.
77. Дем’янчук О. П. Управління університетами в умовах демократизації: державний і приватний сектори вищої освіти / О. П. Дем’янчук // Персонал. – 2001. – № 11. – С. 66–71.
78. Дем’яненко Н. М. Принцип автономії в управлінні класичними університетами України: від освітніх реформ початку XIX ст. до Болонської декларації / Н. М. Дем’яненко // Сусп. процеси: психол.-пед. та соц. аспекти: Зб. наук. пр. / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2004. – С. 262–271.
79. Дем’янчук О. П. Політичні та інституційні аспекти впровадження закордонних моделей освіти в Україні / О. П. Дем’янчук // Україна в сучасному світі: Доп. конф. – Ялта, 2002. – Т. 1: Соціальні, етнічні і культурні аспекти глобалізації та України. – С. 95–106.
80. Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»): Постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.1993 р. № 896 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/896-93-п
81. Деякі питання запровадження зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1095 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/2574/
82. Дзоз В. Освітня справа як складник гуманітарної політики держави: [Інтеграц. процеси у сфері вищої освіти, шляхи модернізації в контексті Болонського процесу] / В. Дзоз // Вища освіта України.– 2004. – № 4. – С. 36–40.
83. Дзюба Л. А. Впровадження сучасних освітніх технологій як засіб підвищення ефективності функціонування вищого навчального закладу / Л. А. Дзюба // Теоретичні і прикладні проблеми психології: Зб. наук. пр. / Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. – Луганськ, 2003. – № 1. – С. 41 −45.
84. Добрянський І. А. Приватна вища освіта в незалежній Україні / І. А. Добрянський. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2005. – 287 с.
85. Добрянський І. Вища освіта України: європейський вимір (аспект доступності) / І. Добрянський // Рідна шк. – 2005. – № 9/10. – С. 12–16.
86. Д’яченко Ю. Ю. Вдосконалення діяльності вищих навчальних закладів у контексті входження до європейського освітнього простору / Ю. Ю. Д’яченко // Вісн. Хмельницького нац. ун-ту. – Хмельницьк, 2005. – Ч. 2, т. 3. – С. 95–98.
87. Євтух М. Б. Основні напрями реформування вищої освіти в Україні / М. Б. Євтух // Навчально-виховний процес у вузі і школі та шляхи його розвитку і удосконалення: Зб. пр. Міжнар. наук.-практ. конф., м. Рівне, 14–17 трав. 1999 р. / АПН України, Рівнен. економ.-гуманіт. ін-т та ін. – Рівне, 1999. – Ч. 3. – С. 167–171.
88. Євтух М. Б. Принцип системності будування навчальної діяльності у вищій школі / М. Б. Євтух, О. П. Сердюк // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. / Київ. держ. лінгв. ун-т. – К., 2000. – Вип. 11. – С. 3–10.
89. Євтушевський В. Маркетинг освітніх послуг у системі вищої освіти України / В. Євтушевський, Н. Бутенко // Вища освіта України. – 2004. – № 3. – С. 49–55.
90. Жук А. Я. Щодо проблем реформування системи управління освітою / А. Я. Жук, Н. К. Желябіна, М. П. Ревун // Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку української державності: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 28–30 жовт. 1998 р. – К., 1998. – С. 71–76.
91. Журавська Н. С. Система французької вищої освіти як приклад гуманістичного забезпечення професійної підготовки майбутнього фахівця / Н. С. Журавська // Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти: Матеріали других Ірпінських міжнар. наук.-пед. читань, 21 22 трав. 2004 р. – Ч. 2. – С. 316–322.
92. Журавський В. С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні: Монографія / В. С. Журавський // НАН України. Ін-т держави і права ім. В. Корецького, АПН України. Ін-т вищої освіти. – К.: ІнЮре, 2003. – 415 с.
93. Журавський В. С. Державна освітня політика: поняття, системність, політичні аспекти / В. С. Журавський // Правова держава: Щоріч. наук. пр. / НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2003. – Вип. 14. – С. 20–30.
94. Завацький В. І. До концепції підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах / В. І. Завацький // Педагогічна технологія у сучасному вузі: Матеріали міжнар. наук. практ-конф., 17–18 листоп. 1995 / АПН України, Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки. – Луцьк, 1995. – С. 16.
95. Задорожна О. М. Шляхи підвищення якості підготовки фахівців за умов ступеневої освіти / О. М. Задорожна // Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки: Зб. наук. пр. / Східноукр. нац. ун т ім. В. Даля. – Луганськ, 2001. – № 1. – С. 54–59.
96. Задорожна І. Особливості організації навчального процесу в університетах Великобританії / І. Задорожна // Наук. зап. Сер. Педагогіка / Терноп. держ. пед. ун т ім. В. Гнатюка. – Т., 1998. – № 3. – С. 106–109.
97. Заячук Ю. Д. Багаторівнева система підготовки фахівців-україністів з вищою освітою в канадських університетах / Ю. Д. Заячук // Перспективи розвитку соціогуманітарних наук у класичних університетах (соціологія, психологія, педагогіка): Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 2004 р. / Київ. нац. ун т ім. Т. Шевченка. – К., 2004. – С. 150–154.
98. Каленюк І. С. Вища освіта: стратегічні перспективи розвитку / І. С. Каленюк // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. / Київ. нац. екон. ун-т та ін. – К., 2002. – Вип. 1. – С. 495–499.
99. Карпенко М. М. Проблеми розвитку вищої освіти в Україні в руслі загальноєвропейських тенденцій / М. М. Карпенко // Стратег. панорама. – 2004. – № 3. – С. 165–170.
100. Карпенко М. Пріоритети розвитку вищої освіти в Україні у руслі загальноєвропейських тенденцій / М. Карпенко // Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки – 2005 / Нац. ін-т стратег. досліджень. – К., 2005. – С. 407–416.
101. Каташинська І. В. Сучасні тенденції розвитку моделей вищих навчальних закладів / І. В. Каташинська // Вісник: Педагогіка: Зб. наук. пр. / Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. – К., 2003. – Вип. 9. – С. 56–65.
102. Кемінь В. Ступенева педагогічна освіта в Західній Європі й Україні: порівняльний аналіз / В. Кемінь // Вісн. Львів. нац. ун ту ім. І. Франка. Сер. педагогічна. – Л., 2001. – Вип. 15, ч. 1. – С. 20–26.
103. Коваленко Т. А. Приватні навчальні заклади на Україні: врахування історичного досвіду на сучасному етапі / Т. А. Коваленко // Структура освіти в регіоні: проблеми оптимізації: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 1996 р., 12–14 груд. / Харк. гуманіт. ін-т «Нар. укр. акад.» та ін. – Х., 1996. – С. 181–183.
104. Ковальчук Л. Я. Основні тенденції розвитку світової вищої школи. Впровадження сучасних технологій у навчальний процес Тернопільської державної медичної академії ім. І. Я. Горбачевского: досягнення та перспективи / Л. Я. Ковальчук // Освіта. – 2000. – № 2. – С. 5–11.
105. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28.06.1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov
106. Корольов Б. І. Недержавні заклади освіти та їхній внесок в інтелектуальний потенціал України / Б. І. Корольов // Соціокультурні чинники розвитку інтелектуального потенціалу українського суспільства і молодь: Наук. пр. та матеріали конф. – К., 2001. – Вип. 1. – С. 690–692.
107. Корольов Б. І. Трансформація форм і методів освіти у вищій школі в умовах розвитку освіти в Україні / Б. І. Корольов // Філософія освіти XXI століття: проблеми і перспективи: Зб. наук. пр. / АПН України. Ін-т вищої освіти. – К., 2000. – Вип. 3.– С. 289–291.
108. Корсак К. Інтеграція європейської вищої освіти: стан і перспективи: [Причини й досягнення руху до уніфікації вищої освіти в Європі] / К. Корсак // Україна. – 2004. – № 3. – С. 12–23.
109. Корсак К. Стан і перспективи розвитку Європейського простору вищої освіти / К. Корсак // Психологія і суспільство. – 2004. – № 1. – С. 62–70.
110. Корсак К. Вища освіта Польщі / К. Корсак // Міжнар. освіта. – 1997. – № 4. – С. 44–53.
111. Косарєв В. М. Управління конкурентоспроможністю вищого навчального закладу на основі системного підходу / В. М. Косарєв // Економіка і упр. – 2006. – № 3. – С. 96–102.
112. Коцур В. На шляху реформування вищої школи / В. Коцур // Проф.-техн. освіта. – 2001. –№ 2. – С. 17–18.
113. Кравченко П. Болонський процес та модернізація системи вищої освіти в Україні / П. Кравченко // Імідж сучасасного педагога. – 2004. – № 4. – С. 3–5.
114. Кремень В. Г. Наукове забезпечення вищої освіти України в XXI ст. / В. Г. Кремень // Вища освіта України. – 2001. – № 1. – С. 8–10.
115. Кремень В. Г. Новий етап модернізації вищої освіти / В. Г. Кремень // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: Зб. наук. пр. / АПН України. Ін-т педагогіки і психології проф. освіти, Нац. техн. ун-т «ХПІ «. – Х., 2002. – Ч. 1. – С. 3–6.
116. Кремень В. Єдність завдань реформування й забезпечення стабільності – запорука розвитку вищої освіти: [Пленар. доп.] / В. Кремень // Філософія освіти XXI століття: проблеми і перспективи: Зб. наук. пр. методол. семінару, 22 листоп. 2000 р. / АПН України. Ін-т вищої освіти та ін.; За ред. В. Андрущенка. – К., 2000. – Вип. 3. – С. 4–17.
117. Кремень В. Модернізація системи освіти як важливий чинник інноваційного розвитку держави / В. Кремень // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: Зб. наук. пр. / АПН України, Нац. техн. ун-т «ХПІ». – Х., 2003. – Вип. 1. – С. 3–9.
118. Кремень В. Наукове забезпечення вищої освіти України в XXI столітті / В. Кремень // Вища освіта України. – 2001. – № 1. – С. 8–10.
119. Кубальський О. Н. Вища школа у пошуках відповідей на питання XXI ст. / О. Н. Кубальський // Теоретико-методичні засади вдосконалення підготовки кадрів у вищих закладах освіти І–II рівнів акредитації: Зб. наук. пр. Першої Міжнар. наук.-практ. конф., Київ–Запоріжжя, 1–2 черв. 2000 р. – Запоріжжя: ЗДТУ, 2000. – С. 50–52.
120. Кубіцький С. Оцінка ефективності вищого навчального закладу / С. Кубіцький // Нова пед. думка. – 1999. – № 2. – С. 88–92.
121. Кудіна В. В. Проблеми реформування вищої освіти в Україні / В. В. Кудіна // Післядиплом. освіта в Україні. – 2001. – № 1. – С. 17–19.
122. Курлянд З. Н. Актуальні проблеми вищої освіти зарубіжжя / З. Н. Курлянд // Наук. вісн. Південноукр. держ. пед. ун ту ім. К. Д. Ушинського: Зб. наук. пр. – О., 2001. – Вип. 10, ч. 1. – С. 153–156.
123. Кучма Р. Динаміка форм власності як чинник реформування сучасної вищої освіти в Україні / Р. Кучма // Вища освіта України. – 2002. – № 2. – С. 100−105.
124. Лавриченко Н. Реформування освіти в європейських країнах за умов їх інтеграції / Н. Лавриченко // Шлях освіти. – 1997. – № 2. – С. 20–24.
125. Лапшова О. М. Основи управління освітою в умовах українського державотворення / О. М. Лапшова // Психолого-педагогічні основи гуманізації виховання і навчання в школах і вищих навчальних закладах: Зб. наук. пр. / АПН України, Рівнен. екон.-гуманіт. ін т. – Рівне, 2000. – С. 292−295.
126. Левківський К. Завдання щодо забезпечення якості вищої освіти України в контексті Болонського процесу / К. Левківський, Ю. Сухарніков // Вища шк. – 2004. – № 5/6. – С. 86–106.
127. Ленський П. Реформа вищої освіти в Китайській Народній Республіці: проблеми фінансування та управління / П. Ленський // Освіта і упр. – 2004. – № 2. – С. 146–152.
128. Ліцензування освітніх послуг у вищому навчальному закладі: Метод. рек. / Нац. пед. ун т ім. М. П. Драгоманова; Уклад.: Ж. Г. Петрова, Р. М. Вернидуб. – К., 2004. – 56 с.
129. Локшина О. Моніторинг якості освіти: світовий досвід / О. Локшина // Педагогіка і психологія. – 2003. – № 1. – С. 108–116.
130. Локшина О. Про професійні кваліфікації у Великій Британії / О. Локшина // Теоретико-методичні засади вдосконалення підготовки кадрів у вищих закладах освіти І–ІІ рівнів акредитації: Зб. наук. пр. I Міжнар. наук.-практ. конф., 1–2 черв. 2000 р. – К.; Запоріжжя, 2000. – С. 162–167.
131. Ляшенко Л. Освіта XXI ст.: тенденція професіоналізації / Л. Ляшенко // Вища освіта України. – 2002. – № 1. – С. 83–88.
132. Ляшенко О. І. Якість освіти як основа функціонування й розвитку сучасних систем освіти / О. І. Ляшенко // Педагогіка і психологія. – 2005. – № 1. – С. 5−12.
133. Мадянова О. В. Пропозиції по вдосконаленню ступеневого характеру освіти / О. В. Мадянова // Теоретико-методичні засади вдосконалення підготовки кадрів у вищих закладах освіти I–II рівнів акредитації: Зб. наук. пр. Першої Міжнар. наук.-практ. конф., Київ–Запоріжжя, 1–2 черв. 2000 р. – Запоріжжя: ЗДТУ, 2000. – С. 65–68.
134. Мазак А. Управління освітою в умовах демократизації суспільних процесів / А. Мазак // Освіта і упр. – 2004. – Т. 6, № 4. – С. 49–52.
135. Мазаракі А. А. Модернізація вищої освіти на основі інноваційних технологій / А. А. Мазаракі // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні, 1992–2002: Зб. наук. пр. до 10-річчя АПН України. – Х., 2002. – Ч. 2. – С. 17–28.
136. Майборода С. В. Державне управління вищою освітою в Україні: структура, функції, тенденції розвитку (1917-1959 рр.): Монографія / С. В. Майборода; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. – К.: УАДУ, 2000. – 305