МОДЕРНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КРАВЧЕНКО МІЛЕНА В’ЯЧЕСЛАВІВНА

УДК 351.83/.84:304

МОДЕРНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ
У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант Скуратівський Віталій Андрійович,
д.філос.наук, професор

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..5
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА………………………….19
1.1 Соціальний захист населення як система та соціальна функція держави.19
1.1.1. Ключові поняття дослідження: аналіз дефініцій…………………..19
1.1.2. Сутність соціального захисту населення в сучасних умовах……..24
1.1.3. Компоненти системи соціального захисту та їх взаємодія………..30
1.1.4. Об’єкти і суб’єкти системи соціального захисту…………………..37
1.2 Система соціального захисту населення в умовах правової соціальної держави та ринкової економіки…………………………………………………44
1.2.1. Соціальний захист у концепції та моделях сучасної соціальної держави……………………………………………………………………...44
1.2.2. Принципи соціального захисту……………………………………..53
1.2.3. Вплив міжнародних стандартів забезпечення соціальних прав і свобод людини на формування системи соціального захисту населення України………………………………………………………………………57
1.2.4. Соціально-економічні показники у системі соціального захисту...65
1.3 Теорія модернізації як методологічна основа дослідження соціальних змін………………………………………………………………………………..79
1.3.1. Сучасні підходи до сутності модернізації………………………….79
1.3.2. Модернізація як ідеологія трансформації суспільного розвитку…85
Висновки до розділу 1………………………………………………………….112
РОЗДІЛ 2 ПРОБЛЕМИ ТА СУПЕРЕЧНОСТІ ПОСТРАДЯНСЬКОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ…………………………………………………………………...116
2.1 Базові чинники формування нової системи соціального захисту населення……………………………………………………………………….116
2.1.1. Суспільно-політичні засади системи соціального захисту………116
2.1.2. Наслідки трансформації економіки для системи соціального захисту……………………………………………………………………..126
2.1.3. Духовні детермінанти системи соціального захисту…………......133
2.2 Фактори, які стримують створення сучасної системи соціального захисту населення в українському суспільстві………………………………………...139
2.2.1. Наслідки деформації соціальної структури для системи соціального захисту……………………………………………………….139
2.2.2. Вплив демографічної кризи на систему соціального захисту…...150
2.2.3. Проблеми зовнішньої трудової міграції у контексті соціального захисту населення…………………………………………………………163
2.2.4. Регіональні диспропорції та система соціального захисту населення…………………………………………………………………..175
Висновки до розділу 2………………………………………………………….184
РОЗДІЛ 3 ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОДЕЛІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ПОСИЛЕННЯ…………………………………………………………………..189
3.1 Організаційно-інституційні засади державного управління у сфері соціального захисту населення………………………………………………..189
3.2 Нормативно-правове регулювання системи соціального захисту в Україні у контексті відповідності його міжнародному праву………………………...212
3.3 Фінансово-економічне забезпечення соціального захисту………………238
Висновки до розділу 3………………………………………………………….249
РОЗДІЛ 4 ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ………………………253
4.1 Оплата та умови праці у системі соціальної безпеки……………………253
4.2 Особливості соціального страхування на сучасному етапі розвитку…...270
4.3 Проблеми вітчизняної системи пенсійного забезпечення……………….284
4.4 Соціальна допомога як ресурс для малозахищених категорій громадян.302
4.5 Соціальне обслуговування та соціальні послуги для громадян, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги………………………………………………………………………...313
4.6 Соціальні та професійні пільги як складова соціального захисту………324
Висновки до розділу 4………………………………………………………….335
РОЗДІЛ 5 ШЛЯХИ ТА МЕХАНІЗМИ ВПРОВАДЖЕННЯ МОДЕРНІЗАЦІЙНИХ ЗМІН ЗА НАПРЯМАМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ……………...339
5.1 Основні принципи модернізації системи соціального захисту населення………………………………………………………………………..339
5.2 Напрями та механізми модернізації державної політики у сфері соціального захисту населення………………………………………………..350
5.2.1. Загальний соціальний захист населення………………………… 353
5.2.2. Соціальний захист економічно активного населення…………….370
5.2.3. Соціальний захист окремих категорій громадян…………………393
5.3 Умови та чинники успішної модернізації державної політики у сфері соціального захисту населення………………………………………………..416
Висновки до розділу 5………………………………………………………….439
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….448
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………456
ДОДАТКИ………………………………………………………………………515

ВСТУП
Актуальність теми. Нинішня соціально-економічна ситуація свідчить про те, що багато держав, у тому числі й Україна, ввійшли в друге десятиріччя ХХІ ст. у кризовому стані. Криза вразила всі підсистеми життєдіяльності – політичну, економічну, соціальну та духовну. Поглиблюється нерівність між бідними та багатими країнами, а також всередині держав. У сучасному світі гостро постала проблема зміни державних економічних і соціальних стратегій, вироблення нових засад державного управління. Нова модель суспільного розвитку повинна забезпечувати необхідний баланс між економічною ефективністю та соціальною справедливістю, між стимулюванням економічного розвитку і підтримкою соціально вразливих верств населення, між державним регулюванням та індивідуальною ініціативою. Зазначене суттєво актуалізує дослідження проблем соціального розвитку суспільства, забезпечення його соціальної безпеки.
Практично за всіма найважливішими соціальними показниками світового цивілізаційного розвитку Україна продовжує перебувати на небезпечній межі. Тому важливо здійснювати кардинальні заходи з метою покращення соціальної ситуації. Вітчизняні науковці та практики вважають, що подолання системної кризи в Україні можливе через модернізацію суспільства і передусім через модернізацію економіки та модернізацію соціальної сфери. Успішна модернізація є запорукою динамічного та демократичного поступу суспільства. Перед Україною постає завдання в короткий історичний період здійснити певні модернізаційні перетворення та інтегруватися в європейське та світове співтовариство.
Такий стан обумовлює перегляд цілей суспільного розвитку, коригування та уточнення пріоритетів соціального розвитку, необхідність формування нових, сучасних підходів до забезпечення соціальної безпеки і насамперед соціального захисту населення, а також вироблення основних напрямів державної політики, заходів і механізмів щодо їх реалізації. Тому не випадково дослідженню проблем соціального розвитку, зокрема соціального захисту, приділяють значну увагу багато вітчизняних і зарубіжних науковців. Питання реформування системи соціального захисту населення є предметом багатьох досліджень з різних галузей науки: економіки, юриспруденції, соціології, політології, філософії, демографії, державного управління, що свідчить про широкий науковий інтерес до означеної теми, підкреслює її актуальність та підтверджує важливість соціального захисту населення.
Важливе місце в окресленні проблемного поля і постановки низки питань, пов’язаних з проблемами соціального розвитку суспільства, його соціальної безпеки, посідають фундаментальні положення, які розробили в своїх працях видатні мислителі і вчені минулого: Платон [148, 470], Арістотель [1, 7], Н.Макіавеллі [114, 148], Б.Спіноза [470], Т.Гобс [470], Дж.Локк [470], Ш.Монтеск’є [297], Ж.-Ж.Русо [470], І.Кант [470], Г.Гегель [470], Г.Спенсер [470]; соціологи-класики – О.Конт [411], Е.Дюркгейм [411], Г.Зіммель [378], М.Вебер [411], П.Сорокін [142]; економісти-класики – А.Сміт [271, 406], А.Маршалл [316], У.Беверідж [471], Дж.Кейнс [271], Л.Ерхард [496], Ф.Хайек [271]; ідеологи різних течій соціалізму – А.Сен-Сімон [142, 272], Ш.Фур’є [411], Р.Оуен [272], К.Маркс [142, 251], В.Ленін [114, 251], А.Богданов [272], М.Бухарін [251]; видатні представники української інтелектуальної думки – М.Драгоманов, І.Франко, М.Грушев-ський, М.Міхновський, В.Винниченко, В.Липинський [114, 115].
Теоретико-методологічні та прикладні питання соціального захисту населення та його регулювання як на загальнодержавному, так і регіональному рівнях досліджують такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як О.Амоша [3, 260, 464], В.Антропов [5,6], Д.Богиня [415], Н.Борецька [33], В.Бульба [283], Н.Власенко [152], Н.Волгін [44, 408, 409], Т.Ганслі [425], Є.Гонтмахер [66], В.Гошовська [68–70], І.Гнибіденко [59–61, 413, 419, 420], О.Грішнова [75], А.Гриненко [71], Б.Дікон [94], Г.Еспін-Андерсен [508–510], Т.Заяць [421], С.Кадомцева [139], І.Калачова [140, 414], А.Колот [150, 151, 413], І.Курило [262], В.Куценко [247, 248, 421], Х.Ламперт [412], Е.Лібанова [252–257, 262, 404], О.Макарова [152, 262, 266], Б.Надточій [301], А.Нечай [312], В.Новіков [284], О.Новікова [260, 315, 413, 419, 420, 464], О.Палій [402], О.Пищуліна [121, 161, 344, 461], Т.Семигіна [415, 423], В.Скуратівський [395–403, 418, 466], П.Спікер [428], Д.Ролз [382], І.Рудкевич [384], Л.Ткаченко [450, 451, 518], В.Толуб’як [453], А.Халецька [473], Л.Церкасевич [478], О.Черниш [423, 424], П.Шевчук [486-489], О.Яременко [501], В.Яценко [503] та ін.
Різні аспекти модернізаційних теорій розвивали і продовжують розвивати зарубіжні та вітчизняні вчені Дж.Александер [39, 114], Г.Алмонд [126], Д.Аптер [116], У.Бек [67, 126], С.Верба [32, 114], С.Гавров [51], С.Гантінгтон [32, 67, 115, 493], В.Геєць [56, 258, 433], Е.Гідденс [39, 114], А.Гриценко [72, 258], Ш.Ейзенштадт [116], В.Іноземцев [131], Т.Карозерс [114], В.Красильщиков [241], А.Лейпхарт [114], Е.Лібанова [258], С.Ліпсет [116], Ю.Пахомов [258], О.Радченко [114], І.Розпутенко [114], У.Ростоу [126], Ю.Сурмін [436], Фр.Фукуяма [51, 67, 114], П.Штомка [39, 114] та ін.
Теоретико-методологічні засади державного управління, його механізми, шляхи вирішення ключових питань реалізації державної політики в умовах модернізації українського суспільства досліджують у своїх наукових працях В.Авер’янов [114], Г.Атаманчук [115], Е.Афонін [9, 10, 157], В.Бакуменко [12-14, 306], М.Білинська [25, 342], В.Бодров [29, 30], К.Ващенко [38], Р.Войтович [43, 440], В.Воротін [45–47, 90, 461], В.Голубь [65, 452], Л.Гонюкова [157], В.Гошовська [68–70], І.Грицяк [114], Н.Грицяк [73], Г.Дмитренко [95–99], І.Дробот [105], О.Іваницька [132], О.Ігнатенко [89, 414], Ю.Каракай [355], Д.Карамишев [145, 278], В.Князєв [306, 440], Ю.Ковбасюк [114, 115], В.Козаков [369], О.Лебединська [89, 414], Т.Лукіна [259], С, Майборода [147], О.Малиновська [267–270], В.Мамонова [278, 280, 444], А.Мерзляк [87], П.Надолішній [114], Н.Нижник [115], П.Петровський [306], О.Поважний [348], А.Попок [353], Я.Радиш [265, 367, 368], А.Рачинський [114], Н.Рингач [375, 376], І.Розпутенко [111, 358], А.Семенченко [388], Г.Ситник [391], А.Терент’єва [442], В.Тертичка [157], В.Трощинський [158, 282, 366, 418, 454, 466], І.Хожило [160, 475, 476] та ін.
Незважаючи на значний науковий доробок, актуальною залишається спрямованість теорії та практики державного управління на реформування не лише окремих складових системи соціального захисту, а й на розробку та впровадження комплексного підходу до її напрямів і механізмів. Це потребує наукового обґрунтування та практичної реалізації сучасних механізмів управління. У цілому можна констатувати, що питання сутності модернізації державної політики у сфері соціального захисту залишається недостатньо дослідженим. З огляду на характер і глибину змін, які відбулися в українському суспільстві, та з урахуванням незадовільного стану і тенденцій погіршення соціального розвитку обґрунтування, розроблення та здійснення продуманої й узгодженої з логікою реформ модернізації державної політики у сфері соціального захисту набуває особливої актуальності. Система соціального захисту потребує принципово нових ідей, політичних та управлінських рішень, засобів і механізмів її модернізації, які здатні забезпечити високий рівень соціальної безпеки. На сьогодні актуальним є формування та реалізація принципів соціально-справедливого суспільства, яке передбачає реальне забезпечення соціальних гарантій людям, рівність шансів на життєвому старті та “соціальний ліфт” протягом періоду працездатності, запровадження дієвого соціального вирівнювання та подолання соціального виключення. Вищезазначене зумовило вибір теми, мети та завдань дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація висвітлює результати наукових досліджень, які отримані в процесі виконання науково-дослідних робіт у межах комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України (далі – Національна академія) “Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР № 0199U002827) за темами кафедри соціальної і гуманітарної політики Національної академії: “Державна політика в соціогуманітарній сфері суспільства” (ДР № 0103U006822), “Цілі та механізми реалізації державної політики в соціогуманітарній сфері України” (ДР № 0106U004374), “Організаційно-правові засади регіональної політики в соціогуманітарній сфері” (ДР № 0107U005892), “Соціальне самопочуття населення України: регіональні виміри” (ДР № 0108U002015), “Дослідження концептуальних основ державної політики в соціогуманітарній сфері як напряму для професійної діяльності фахівців публічного управління” (ДР № 0109U003004), “Інструменти та механізми вирішення суперечностей розвитку соціогуманітарної сфери” (ДР № 0110U002467), “Теоретико-методологічні засади реформування соціальної сфери в Україні” (ДР № 0112U002457). Роль автора полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних підходів до формування та реалізації вітчизняної державної політики у сфері соціального захисту, в доведенні доцільності використання концептуального підходу щодо побудови механізмів державного управління сферою соціального захисту та в розробці пропозицій щодо шляхів модернізації державної політики у сфері соціального захисту населення України.
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування процесів модернізації державної політики у сфері соціального захисту населення України, її напрямів, механізмів і пріоритетів.
Досягнення мети передбачає вирішення комплексу взаємопов’язаних проблем, зміст та актуальність яких визначається як зовнішніми чинниками, так і внутрішніми особливостями державної політики у сфері соціального захисту населення України. З урахуванням цього, а також ґрунтуючись на аналізі вітчизняних і зарубіжних наукових та інформаційних джерел, у дисертації було поставлено такі завдання:
• обґрунтувати теоретико-методологічні засади дослідження системи соціального захисту населення з погляду науки державного управління;
• конкретизувати тлумачення дефініції “державна політика у сфері соціального захисту населення України” та запропонувати визначення поняття “модернізація державної політики у сфері соціального захисту населення України”;
• проаналізувати основні проблеми, суперечності та особливості пострадянської трансформації системи соціального захисту населення;
• розкрити сутнісні характеристики української моделі державної політики у сфері соціального захисту населення;
• проаналізувати основні напрями та сучасний стан державної політики у сфері соціального захисту населення;
• розробити концептуальні засади модернізації державної політики у сфері соціального захисту населення України;
• запропонувати базові принципи здійснення модернізації державної політики у сфері соціального захисту населення;
• структурувати напрями модернізації державної політики у сфері соціального захисту населення України з урахуванням диференційованого підходу до різних соціально-демографічних груп і категорій громадян та виокремити пріоритети і механізми їх реалізації;
• визначити умови та чинники забезпечення успішної модернізації державної політики у сфері соціального захисту населення України.
Об’єкт дослідження – соціальна політика як система цілеспрямованої діяльності суб’єктів суспільно-політичного життя щодо забезпечення соціальної безпеки.
Предмет дослідження – модернізація державної політики у сфері соціального захисту населення України.
Методи дослідження. Для реалізації визначених мети та завдань у процесі дослідження використовувався комплекс взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих загально¬наукових і спеціальних методів, спрямованих на отримання об’єктивних і достовірних результатів. Зокрема: метод загальнонаукового аналізу застосовано в процесі дослідження наукових джерел і нормативно-правових документів, що регламентують діяльність державної політики у сфері соціального захисту; метод функціонально-структурного аналізу – для вивчення досліджуваної проблеми, що дав змогу простежити причинно-наслідкову та історичну зумовленість її виникнення; метод порівняльного та статистичного аналізу фактів і явищ, їх синтезу – в процесі дослідження нормативно-правового забезпечення та динаміки розвитку фінансово-економічних засад системи соціального захисту; метод контент-аналізу використано для уточнення поняття “державна політика у сфері соціального захисту населення України” та визначення поняття “модернізація державної політики у сфері соціального захисту населення України”. Системний і комплексний підходи забезпечили цілісність дослідження та дали можливість розглянути систему соціального захисту як комплекс взаємопов’язаних підсистем і з’ясувати властивості досліджуваної системи, її внутрішні та зовнішні зв’язки. Методи експертних оцінок, узагальнення, а також прогностичний метод застосовувалися з метою формулювання висновків, рекомендацій та пропозицій; графічний метод – для схематичного зображення теоретичних і практичних положень дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що розроблені нові наукові положення та отримані нові науково доведені результати в сукупності розв’язують важливу науково-прикладну проблему, яка полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні процесів модернізації державної політики у сфері соціального захисту населення України, її напрямів, механізмів і пріоритетів.
У дисертації вперше:
• розроблено концептуальні засади модернізації державної політики у сфері соціального захисту населення України з урахуванням сучасних викликів і векторів розвитку суспільства та кращого зарубіжного досвіду, які базуються на теоретико-методологічних підходах науки державного управління, новітніх західних стратегіях і міжнародних стандартах у зазначеній сфері, оцінці стану та проблем вітчизняної системи соціального захисту населення, принципах, механізмах, напрямах і заходах модернізації та їх моніторингу, а також полягають у широкому застосуванні інновацій: реформування оплати праці та пенсійного забезпечення; створення єдиної електронної бази даних отримувачів соціальної допомоги, пільг, пенсій, соціальних послуг, а також єдиної інформаційно-аналітичної системи у сфері соціального захисту; персоніфікація та монетизація пільг; модернізація існуючих і запровадження нових видів соціальних послуг; запровадження непрямих методів оцінювання доходів громадян, які претендують на соціальну допомогу, забезпечення індивідуальної соціальної програми підтримки та супроводу виведення сім’ї зі стану нужденності; стимулювання соціальних інвестицій; модернізація соціальних служб і закладів; запровадження інклюзивного навчання у навчальних закладах та інші;
• запропоновано базові принципи здійснення модернізації державної політики у сфері соціального захисту: принцип соціальної справедливості (на основі якого має здійснюватися перерозподіл доходів між різними верствами населення шляхом створення справедливої системи податків, раціоналізації соціальних трансфертів, впорядкування системи пільг, реформування пенсійної системи тощо) та принцип соціальної відповідальності держави, підприємців і громадян (реалізація в повному обсязі державних соціальних гарантій і соціальних стандартів, створення дієвих податкових механізмів, запровадження жорсткої дисципліни соціальних відрахувань; своєчасна сплата податків і соціальних внесків, підтримання гідного рівня оплати праці, створення якісних робочих місць, розвиток соціальної інфраструктури; практична реалізація трудового потенціалу в легальній економічній сфері, свідома передача податків і соціальних внесків на суспільні витрати тощо);
• визначено умови та чинники забезпечення успішної модернізації державної політики у сфері соціального захисту населення України (провідна роль держави у цих процесах; формування сучасної системи соціальних цінностей і модерністської системи поглядів усіх суб’єктів системи забезпечення соціальної безпеки, їх готовність до реформ; реформування політичного життя; модернізація економіки; систематичний діалог, довіра і взаємодія між державою, роботодавцями, громадськими організаціями та окремими громадянами; роз’яснювальна робота; системність заходів; оперативність здійснення проголошених заходів);
удосконалено:
• понятійно-категорійний апарат галузі науки державного управління шляхом розширення змісту дефініції “державна політика у сфері соціального захисту населення України” та введення у науковий обіг поняття “модернізація державної політики у сфері соціального захисту населення України”;
• структуризацію напрямів модернізації державної політики у сфері соціального захисту населення України з урахуванням диференційованого підходу до різних соціально-демографічних груп і категорій громадян, у результаті чого виокремлено пріоритети та механізми їх реалізації (організаційно-інституційний, нормативно-правовий, фінансово-економічний, інформаційний, кадровий);
набули подальшого розвитку:
• теоретико-методологічні засади дослідження системи соціального захисту шляхом аналізу та уточнення компонентів, об’єктів і суб’єктів, сучасних принципів функціонування системи соціального захисту тощо;
• аналіз основних проблем, суперечностей та особливостей пострадянської трансформації системи соціального захисту шляхом їх систематизації (суспільно-політична ситуація, трансформація економіки, амбівалентність суспільної свідомості, деформація соціальної структури, демографічна криза, проблеми зовнішньої трудової міграції та регіональні диспропорції соціального розвитку);
• сутнісні характеристики української моделі державної політики у сфері соціального захисту населення, зокрема організаційно-інституційні засади державного управління, нормативно-правове регулювання та фінансово-економічне забезпечення;
• аналіз основних напрямів державної політики у сфері соціального захисту населення, внаслідок чого визначено низку проблем: недосконала система оплати праці, соціально несправедливе пенсійне забезпечення, неефективна система пільг і недієва система соціальних послуг, неадресний характер надання соціальної допомоги, високий рівень бідності тощо.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені теоретичні положення логічно доведені до рівня конкретних пропозицій. Їх впровадження в практику державного управління дозволить підвищити якість управлінських рішень щодо розробки програм соціального розвитку в умовах модернізації українського суспільства.
На сьогодні частина одержаних у дисертаційній роботі наукових результатів відображена в проектах нормативно-правових актів, у науково-практичних розробках органів державної влади та використана в аналітичній, науково-дослідній і викладацькій роботі, зокрема (Додаток А):
• Міністерством соціальної політики в процесі підготовки проекту Закону України “Про інформаційно-аналітичну систему управління коштами соціальної сфери та електронну соціальну картку” у частині модернізації інформаційно-аналітичної системи соціального захисту населення (довідка про впровадження від 29 грудня 2011 року № 13303/0/14-11/55);
• Головним управлінням праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації в процесі підготовки Обласної комплексної програми соціального захисту інвалідів на 2013–2017 роки для аналізу проблем державно-управлінського забезпечення соціального захисту інвалідів, а також при обґрунтуванні пропозицій щодо модернізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів (довідка про впровадження від 25 грудня 2012 року № 6305/01);
• Головним управлінням Пенсійного фонду у Київській області для обґрунтування шляхів реформування кожної складової системи пенсійного забезпечення – солідарної пенсійної системи, недержавного пенсійного забезпечення, обов’язкової накопичувальної пенсійної системи з метою підготовки заходів щодо реалізації нових соціальних ініціатив Президента України (довідка про впровадження від 16 січня 2013 року № 325/01);
• Відділом у справах сім’ї та молоді Маріупольської міської ради для обґрунтування основних принципів модернізації, умов і чинників здійснення успішної модернізації державної політики, які використані під час підготовки проекту міської програми “Сім’я. Молодь на 2013–2017 роки” (довідка про впровадження від 12 лютого 2012 року № 13-022);
• Черкаською обласною радою під час здійснення науково-аналітичної діяльності та підготовки обласних програм у частині розробки напрямів і механізмів модернізації державної політики, зокрема шляхів реформування системи соціального захисту дітей, які впроваджені в “Соціальній програмі реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на 2012–2017 роки”; “Програмі з забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа на 2013–2015 роки”; “Програмі з виконання Національного плану дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2012–2016 роки” (довідка про впровадження від 25 січня 2013 року № 29/01);
• Закладом післядипломної освіти “Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади” у процесі розробки навчально-методичних матеріалів та проведення лекцій і ділових ігор для серії тематичних семінарів щодо перспектив реформування вітчизняної системи соціального захисту, модернізації державної політики у цій сфері, проведення пенсійної реформи, які викладалися протягом 2007–2011 років спеціалістам райдержадміністрацій, міськрад, головних управлінь, особам, зарахованим до кадрового резерву на посади начальників управлінь праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на курсах підвищення кваліфікації (довідка про впровадження від 27 грудня 2011 року № 153);
• Національною академією у навчальному процесі для підготовки магістрів державного управління, а саме у чотирьох навчальних програмах нормативних дисциплін та одній дисципліні спеціалізації, у тому числі у двох дистанційних курсах навчальних дисциплін: “Механізми модернізації системи соціального захисту в умовах сучасних викликів” і “Соціальний і гумані-тарний розвиток” для спеціальності “Управління суспільним розвитком”; “Управління соціальним і гуманітарним розвитком” для спеціальності “Державне управління”; “Соціальний розвиток” для спеціальності “Публічне адміністрування”; “Державна політика у соціогуманітарній сфері” для нових спеціальностей в освітній галузі “Державне управління”; у 10 навчально-методичних матеріалах до навчальних курсів; в 11 навчальних підручниках та посібниках, у тому числі з грифом Міністерства освіти і науки України; у 3 монографіях; в Енциклопедії державного управління (15 понять) та в Енциклопедичному словнику з державного управління (2 поняття) (довідка про впровадження від 18 грудня 2012 року № 14).
Результати дослідження та зроблені на їх основі висновки створюють підґрунтя для подальшого виокремлення нового теоретико-методологічного та практичного підходу до модернізації державної політики у сфері соціального захисту населення України. Запропоновані в дослідженні наукові положення, висновки і рекомендації можуть бути використані центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у процесі розробки цільових програм з підвищення рівня соціального захисту населення, а також використані в навчальному процесі – центрами перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування, вищими навчальними закладами, які здійснюють підготовку державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, а також у процесі викладання та підготовки методичного забезпечення навчальних дисциплін соціального спрямування.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, основні ідеї та розробки, у тому числі й ті, що характе¬ри¬зують наукову новизну, мету і завдання, методологічні засади та методичні під¬ходи до їх вирішення, теоретичну цінність роботи та практичне значення одер¬жаних результатів, отримані здобувачем особисто. У працях, опублікованих у співавторстві, особистий внесок полягає в розробленні шляхів оптимізації інституційного механізму захисту прав та інтересів дітей [239], в обґрунтуванні загальної схеми зміни державного підходу до управління сферою соціального захисту [61].
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, висновки та практичні рекомендації оприлюднені на 26 наукових та науково-практичних конференціях і конгресах, у тому числі 2 міжнародних форумах, зокрема найбільш вагомі з них: “Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003); “Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України” (Київ, 2004); “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2007–2009); “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2007); “Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком” (Дніпропетровськ, 2008; 2010); “Галузь науки “Державне управління”: історія, теорія, впровадження” (Київ, 2010); “Модернізація українського суспільства: чинники, передумови, перспективи” (Київ, 2011); “Проблемы и перспективы государственного и муниципального управления в инновационной экономике посткризисного периода” (Орел, 2011); “Наука як ресурс модернізаційної стратегії держави” (Київ, 2012); “Ресурсне забезпечення процесів суспільного розвитку” (Дніпропетровськ, 2012); “Проблемы и перспективы модернизационного развития славянских государств в современных условиях” (Орел, 2012); “Модернізація державного управління та європейська інтеграція України” (Київ, 2013).
Публікації. Основні положення, висновки та пропозиції за темою дисертаційного дослідження автором висвітлено в 52 наукових публікаціях, з них: одна одноосібна монографія та дві у співавторстві; 23 статті у наукових фахових виданнях з державного управління, 10 статей в інших наукових виданнях; 11 тез у матеріалах наукових конференцій; 5 публікацій в інших виданнях (3 – у навчальних посібниках, 1 – у підручнику, 1 – у навчально-методичних матеріалах).
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку ви¬користаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 537 сторінок, з яких 450 сторінок основного тексту. Робота ілюстрована 5 таблицями, 5 рисунками та 23 додатками. Перелік використаних джерел містить 519 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні та розробці концептуальних засад модернізації державної політики у сфері соціального захисту населення України, в основу якої покладено комплекс взаємопов’язаних елементів для конкретизації та розкриття можливостей використання механізмів державного регулювання процесом модернізації для побудови методів і технологій практичного використання отриманих наукових результатів суб’єктами державного управління.
1. На основі обґрунтування теоретико-методологічних засад дослід-ження системи соціального захисту встановлено, що в соціальній державі система соціального захисту відіграє важливу роль у забезпеченні життєдіяльності людей і покликана зменшувати рівень бідності через мінімізацію соціальних ризиків. Це означає, що соціального захисту потребують не лише соціально вразливі, малозахищені групи населення, але й особи працездатного віку, тобто кожна людина є об’єктом соціального захисту впродовж всього життєвого циклу. Соціальний захист включає заходи від забезпечення виживання окремих верств населення до розширеного відтворення особистості. Відповідно соціальний захист передбачає два взаємопов’язані напрями дій держави: надання всім рівних можливостей для забезпечення власною працею пристойного життя та підтримку недієздатних і соціально вразливих верств населення шляхом перерозподілу частки доходів працездатних громадян. Це обумовлює розмежування об’єктів і суб’єктів соціального захисту, заходів і механізмів державної політики, джерел фінансування, пріоритетів розвитку.
2. Розширено зміст поняття “державна політика у сфері соціального захисту населення України”, що розглядається як цілісна система заходів економічного, правового, соціального й організаційного характеру, спрямована на забезпечення добробуту кожного члена суспільства та поширюється на все населення. Водночас державна політика у сфері соціального захисту має свою специфіку стосовно різних категорій і соціально-демографічних груп населення, яка зумовлена різницею їх інтересів і потреб, а також відмінностями у факторах, які створюють соціальні ризики. Диференціація соціальних ризиків для різних прошарків населення є обов’язковою, оскільки заходи щодо їх запобігання та усунення мають різноплановий характер.
Запропоновано визначення поняття “модернізація державної політики у сфері соціального захисту населення України”, що трактується як комплексний процес реформування існуючих і створення нових політичних, правових, економічних, соціальних і суспільних механізмів та інституцій у сфері соціального захисту населення на принципах соціальної справедливості та соціальної відповідальності держави, підприємців і громадян, а також верховенства права та прав людини, соціальної держави, соціальної ринкової економіки, усталених міжнародних норм співіснування громадян і країн на основі цінностей та норм розвинутих демократичних держав.
3. Дослідження пострадянської трансформації системи соціального захисту підтвердило, що система соціального захисту населення є суперечливою та соціально несправедливою, обтяжливою для державного бюджету та неадекватною сучасним вимогам і суспільним викликам. Серед найбільш важливих суспільних детермінант, які продукують загрози соціальній безпеці та стримують формування сучасної системи соціального захисту, виокремлено такі: нестійкість економічної та політичної систем; відсутність загальноприйнятої системи цінностей та амбівалентність суспільної свідомості; деформація, поляризація соціальної структури суспільства; демографічна криза; проблеми зовнішньої трудової міграції; регіональні диспропорції соціального розвитку.
4. Проведений аналіз дав змогу розкрити сутнісні характеристики української моделі державної політики у сфері соціального захисту населення, які свідчать про те, що широка сфера компетенції суб’єктів системи соціального захисту, багатофункціональність і багатоаспектність її складових створює недосконалість організаційно-інституційного забезпечення зазначеної системи, її основних засад, стратегічних орієнтирів, форм і методів державного регулювання, а також завдань, функцій і повноважень відповідних органів державної влади. Такий стан призводить до значного дублювання в діях, до відсутності чіткої визначеності у функціональних обов’язках структурних підрозділів, до створення локальних баз даних реципієнтів соціальної допомоги, пільг, соціальних послуг тощо.
Аналіз нормативно-правових актів системи соціального захисту дає підстави стверджувати, що на сьогодні нормотворча робота у цій сфері проводиться шляхом вирішення окремих питань без необхідного ступеня узагальнення, без створення єдиної та внутрішньо несуперечливої системи законодавчих актів, які регулюють соціальний захист населення як систему. Сталість відносин у цій сфері унеможливлюється через численні зміни, що постійно вносяться до чинних законів та інших нормативно-правових актів. Доводиться констатувати, що правова основа державної політики у сфері соціального захисту є недієвою.
Обґрунтовано, що фінансово-економічне забезпечення соціального захисту також залишається на неналежному рівні. Практика прийняття рішень без достатнього фінансово-економічного обґрунтування призвела до того, що сукупний обсяг соціальних зобов’язань набагато перевищує можливості системи суспільних фінансів. Криза економіки, податкового та фінансово-бюджетного регулювання соціальної сфери, нерівномірність доступу регіонів до фінансових ресурсів, низька ефективність державних соціальних програм, залучення переважною мірою лише державних коштів поглибили кризу в цій сфері. З урахуванням тіньової економіки виклики і наслідки глобалізації та світової фінансово-економічної кризи ускладнюють проблеми вітчизняної системи соціального захисту населення.
5. Проаналізовано основні напрями та сучасний стан державної політики у сфері соціального захисту (оплата та умови праці, соціальне страхування, пенсійне забезпечення, соціальна допомога, соціальне обслуговування та соціальні послуги, соціальні та професійні пільги).
У результаті проведеного аналізу встановлено, що у сфері оплати праці проблемами залишаються: значний розрив між мінімальною та максимальною заробітною платою, високі міжрегіональні відмінності у рівнях заробітної плати та за видами економічної діяльності; заборгованість з виплати заробітної плати; значна частка заробітної плати, яка виплачується “в конвертах” тощо. Реформування оплати праці потребує посилення її залежності від результатів праці, запровадження додаткових стимулів для роботодавців щодо її підвищення та виведення з “тіні”, повномасштабне впровадження Єдиної тарифної сітки, вдосконалення оплати праці в бюджетній сфері тощо. Актуальною є диверсифікація джерел доходів громадян, удосконалення політики вирівнювання доходів населення.
Пенсійне забезпечення є соціально несправедливим для пенсіонерів і демотивуючим для працюючих осіб на фоні значного дефіциту Пенсійного фонду та недосконалого пенсійного законодавства. Існує значна розбіжність у розмірах пенсій; розмір трудових пенсій практично не залежить від стажу та сплачених внесків; надто складними та непрозорими є процедури призначення та перерахунку пенсій. Пріоритетами державної політики у цій сфері залишаються питання уніфікації пенсійного законодавства на тлі численних пенсійних пільг, подолання ухиляння від сплати пенсійних внесків, обчислення розмірів пенсій незалежно від року їх призначення, посилення диверсифікованості механізмів пенсійного забезпечення на засадах накопичування тощо.
Соціальна допомога організована таким чином, що не забезпечує соціальної підтримки тих осіб, які дійсно її потребують. Сучасна система соціальної підтримки має сприяти подоланню надмірної нерівності, соціального відторгнення та маргіналізації осіб і бути спрямованою на посилення адресності та ефективного використання видатків бюджету соціального спрямування, удосконалення системи контролю за додержанням законодавства у цій сфері, продовження роботи з виконання Державної цільової програми з подолання та запобігання бідності тощо.
Серед основних проблем системи соціального обслуговування та надання соціальних послуг визначено: державну монополію у сфері надання соціальних послуг; недосконалість законодавства, нечітку схему повноважень і розподілу функцій профільних міністерств, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та надавачів соціальних послуг; недосконалість механізму трансфертів фінансових ресурсів держави на рівень територіальної громади; відсутність механізмів державного та незалежного моніторингу якості соціальних послуг тощо. Встановлено, що підвищення якості надання послуг залежить від децентралізації та диверсифікації надавачів послуг, а також раннього виявлення та своєчасного надання послуг сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Пільгове забезпечення залишається гострою проблемою, ним охоплено майже 40% громадян, що нівелює саме поняття пільг і соціальну справедливість, оскільки не враховуються доходи і матеріальний добробут пільговика та його сім’ї. Актуальним є врегулювання права на пільги та посилення адресності надання пільг, особливо за професійною ознакою.
Визначено основні причини, що перешкоджають вирішенню проблем у сфері соціального захисту: політична нестабільність у державі; економічна криза, незавершеність реформ, корупція; неоптимальна податкова політика; недосконале та невпорядковане законодавство; приховування прибутків підприємствами та фізичними особами, масштабна неформальна зайнятість, наявність “зарплати в конвертах”, мінімізація зобов’язань зі сплати соціальних внесків; слабкий розвиток інститутів громадянського суспільства; неефективне управління соціальними процесами на всіх рівнях управління, що потребує комплексної модернізації соціальної сфери.
6. Розроблено концептуальні засади модернізації державної політики у сфері соціального захисту населення України з урахуванням сучасних викликів і векторів розвитку суспільства та кращого зарубіжного досвіду, які базуються на теоретико-методологічних підходах науки державного управління, новітніх західних стратегіях і міжнародних стандартах у зазначеній сфері, оцінці стану та проблем вітчизняної системи соціального захисту населення, принципах, механізмах, напрямах і заходах модернізації та їх моніторингу, а також полягають у широкому застосуванні інновацій.
Модернізація державної політики у сфері соціального захисту передбачає сукупність управлінських рішень: оптимізацію соціальних і державних інститутів (структурно-функціональна обумовленість міністерств, відомств, відповідних управлінь у місцевих органах влади, соціальних служб тощо); диференційований підхід до різних категорій осіб; створення єдиної системи соціального права; здійснення ефективних і раціональних фінансово-економічних заходів; реалізацію технологічних та інноваційних проектів (електронні бази отримувачів соціальної допомоги, пільг, соціальних послуг тощо); налагодження взаємозв’язку з отримувачами послуг; підготовку кваліфікованих кадрів відповідного рівня компетентності та професіоналізму; розробку системи критеріїв та індикаторів досягнення цілей, моніторинг основних заходів модернізації.
Модернізація існуючої системи соціального захисту дасть можливість більш чітко збудувати систему державної політики на загальнодержавному і регіональному рівнях, уникнути непотрібних дублювань повноважень і сфер компетенції різних управлінських органів, системно вписати державну політику у сфері соціального захисту населення в загальну стратегію розвитку України. Одержані результати показують, що ефективність системи соціального захисту та рівень соціальної безпеки залежать від комплексної політики держави, яка передбачає цілісність, концептуальність і прогностичність, узгодження національних і регіональних цілей та пріоритетів розвитку, основних ресурсних та інституційних джерел забезпечення державної політики.
7. Обґрунтування теоретико-методологічних засад та аналіз сучасного стану вітчизняної системи соціального захисту дали змогу запропонувати базові принципи здійснення модернізації державної політики у сфері соціального захисту: принцип соціальної справедливості та принцип соціальної відповідальності держави, підприємців і громадян.
На основі принципу соціальної справедливості має здійснюватися перерозподіл доходів між різними верствами населення шляхом створення справедливої системи податків, раціоналізації соціальних трансфертів, впорядкування системи пільг, реформування пенсійної системи тощо. Принцип соціальної відповідальності держави, підприємців і громадян передбачає реалізацію у повному обсязі державних соціальних гарантій і соціальних стандартів, створення дієвих податкових механізмів, запровадження жорсткої дисципліни соціальних відрахувань; своєчасну сплату податків і соціальних внесків, підтримання гідного рівня оплати праці, створення якісних робочих місць, розвиток соціальної інфраструктури; практичну реалізацію трудового потенціалу в легальній економічній сфері, свідому передачу податків і соціальних внесків на суспільні витрати тощо.
8. На основі диференційованого підходу до різних соціально-демографічних груп і категорій громадян структуровано напрями модернізації державної політики у сфері соціального захисту: загальний соціальний захист населення (удосконалення державних соціальних стандартів і гарантій, подолання бідності та поліпшення якості життя громадян, реформування системи пенсійного забезпечення, нормалізація та покращення демографічної ситуації, результативність надходжень та оптимізація витрат на соціальний захист); соціальний захист економічно активного населення (реформування системи оплати праці, підвищення рівня зайнятості та розвиток ринку праці, удосконалення системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, покращення безпеки та охорони праці, вирішення проблем зовнішніх трудових мігрантів); соціальний захист окремих категорій громадян (реформування системи соціальної допомоги, врегулювання питання надання пільг, створення сучасної системи соціальних послуг, вирішення проблем інвалідів, удосконалення соціальної підтримки сімей з дітьми та дітей, позбавлених батьківського піклування, соціальний захист молоді, подолання бездомності громадян і безпритульності дітей). Такий підхід дозволить більш повно враховувати особливості соціального захисту різних категорій осіб, виокремлювати політику держави залежно від об’єктів, робити її адресною та ефективною, а також вивільнити бюджетні кошти тощо.
Для кожного напряму модернізації державної політики у сфері соціального захисту визначено пріоритети щодо їх реалізації, виокремлено відповідні механізми (організаційно-інституційний, нормативно-правовий, фінансово-економічний, інформаційний, кадровий) з конкретними заходами та вказано очікувані результати. Обґрунтовано, що напрями та механізми модернізації управлінської діяльності у сфері соціального захисту можуть бути втілені лише на основі системного підходу.
9. Встановлено, що забезпечення успішної модернізації державної політики у сфері соціального захисту населення України повинно базуватися на певних умовах і чинниках, серед яких визначено такі: провідна роль держави у цих процесах; формування сучасної системи соціальних цінностей і модерністської системи поглядів усіх суб’єктів системи забезпечення соціальної безпеки, їх готовність до реформ, суспільний консенсус; реформування політичного життя; модернізація економіки; систематичний діалог, довіра і взаємодія між державою, роботодавцями, громадськими організаціями та окремими громадянами; роз’яснювальна робота; системність заходів; оперативність здійснення проголошених заходів тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аквінський Т. Коментарі до Аристотелевої “Політики” / Т. Аквінський. Пер. з латини О. Кислюка; Передм. В. Котусенка. – К. : Основи, 2003. – 794 с.
2. Акти європейського права із соціальних питань / За ред. В. М. Литвина. – К. : Парламентське видавництво, 2005. – 543 с.
3. Амоша О. Соціальна відповідальність у контексті розвитку людського потенціалу / О. Амоша, О. Новікова // Публічне управління : теорія і практика: зб. наук. пр. Асоціац. д-рів наук з держ. упр. : спец. вип. – Х. : Вид-во “ДокНаукДержУпр”, 2011. – С. 217–222.
4. Андрусенко Н. Українську модель надання соціальних послуг потрібно створювати за європейськими стандартами – думка експерта проекту ТАСІС Р. Тофтісова-Матерон // Міністерство соціальної політики України [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.mlsp.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=93306&cat_id=363
5. Антропов В. В Социальная рыночная экономика: путь Германии / В. В. Антропов (Soziale Marktwirtschaft: der Weg Deutschland / Vladislav Antropov). – М. : ЗАО “Издательство “Экономика”, 2003. – 223 с.
6. Антропов В. В. Социальная защита в странах Європейського союза / В. В. Антропов. – М. : Экономика, 2006. – 276 с.
7. Аристотель Сочинения : в 4 т. / Аристотель, т. 4. – М., 1983, – 830 с.
8. Арсеенко А. Г. Вызовы глобализации и Украина / А. Г. Арсеенко, А. Н. Малюк, Н. В. Толстых. – К. : Институт социологии НАН Украины, 2011. – 417 с.
9. Афонін Е. Універсальне і унікальне в процесі суспільної трансформації / Е. Афонін, А. Мартинов // Публічне управління : теорія і практика: зб. наук. пр. Асоціац. д-рів наук з держ. упр. : спец. вип. – Х. : Вид-во “ДокНаукДержУпр”, 2011. – С. 115–122.
10. Афонін Е. А. Соціальна сфера і проблеми державного управління: Євроінтеграційний досвід Естонії / Е. А. Афонін, В. О. Чмига // Економіка і держава. – 2007. – № 2. – С. 110–117.
11. Багдасарян В. Э. Высшие ценности Российского государства. Серия “Политическая аксиология”. Научная монографія / В. Э. Багдасарян, С. С. Сулакшин. – М. : Научный эксперт, 2012. – 624 с. [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://rusrand.ru/public/public_559.html
12. Бакуменко В. Д. Прийняття рішень в державному управлінні: Навчальний посібник (у 2 ч.) / В. Д. Бакуменко // ч. 1. Теоретико-методологічні засади. – К. : ВПЦ АМУ, 2010. – 276 с.
13. Бакуменко В. Д. Прийняття рішень в державному управлінні: Навчальний посібник (у 2 ч.) / В. Д. Бакуменко // ч. 2. Науково-прикладні аспекти. – К. : ВПЦ АМУ, 2010. – 276 с.
14. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики / В. Д. Бакуменко // Монографія – К. : Вид-во УАДУ, 2000 р. – 328 с.
15. Балакірєва О. Громадська думка на межі 2007–2008 рр. : постелекторальні оцінки, рівень довіри до соціальних інститутів та політиків, оцінка змін соціально-економічного становища країни та власного матеріального становища різних верств населення / О. Балакірєва, Д. Дмитрук // Український соціум. – 2008. – № 1 (24). – С. 140–159.
16. Балакірєва О. М. Соціально-економічне самопочуття населення України наприкінці 2011 р. / О. М. Балакірєва, Д. А. Дмитрук, Ю. В. Середа // Український соціум. – 2011. – № 4. – С. 159–179.
17. Баланда А. Л. Соціальні детермінанти національної безпеки України / А. Л. Баланда. – К. : НАН України; Інститут демографії та соціальних досліджень, 2008. – 414 с.
18. Балашов А. М. Державна політика соціального захисту молоді в Україні / А. М. Балашов // Держава та регіони, серія “Державне управління”. – 2009. – № 4. – С. 138–141.
19. Барбер Б. Сильна демократія: політика учасницького типу / Б. Барбер // Демократія : Антологія / Упоряд. О. Проценко. – К. : Смолоскип, 2005. – С. 254–262.
20. Беньє Ж.-М. Роздуми про мудрість / Ж.-М. Беньє // Пер. з фр. – К. : Ніка-центр, 2003. – 168 с.
21. Бизнес как субъект социальной политики : должник, благодетель, партнер? / А. Е. Чирикова, Л. С. Шилова, Н. Ю. Лапина, С. В. Шишкин – М. : Изд. Дом ГУ ВШЭ, 2005. – 232 с.
22. Бідність населення України: методологія, методика та практика аналізу / Лібанова Е. М. – К. : КНЕУ, 2008. – 330 с.
23. Білоус І. Досвід країн ЄС у сфері соціальної підтримки населення / І. Білоус // Світ фінансів. – 2006. – № 4. – С. 165–169.
24. Білоусов В. Огляд зарубіжного досвіду в сфері реформування системи пенсійного забезпечення. Перспективи для України / В. Білоусов // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 3. – С. 4–9.
25. Білинська М. М. Державне управління галузевими стандартами в умовах реформування вищої медичної освіти в Україні : монографія / М. М. Білинська. – К. : Вид-во НАДУ, 2004. – 248 с.
26. Бобирь О. І. Фінансовий механізм системи пенсійного забезпечення: монографія / О. І. Бобирь, С. О. Смирнов. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2008. – 249 с.
27. Богданов С. Профілактика нещасних випадків – складова безпеки праці / С. Богданов // Уряд. кур’єр. – 2008. – № 79. – 28 квіт. – С. 4.
28. Богданов С. Соціальний захист інвалідів. Український та польський досвід / С. Богданов, наук. ред. О. М. Палій. – К. : Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2002. – 93 с.
29. Бодров В. Г. Державне регулювання економіки та економічна політика : навч. посіб. / В. Г. Бодров, О. М. Сафронова, Н. І. Балдич. – К. : Академвидав, 2010. – 520 с. – (Серія “Альма-матер”).
30. Бодров В. Г. Модернізація національної економіки та пріоритети реформування державного управління / В. Г. Бодров // // Галузь науки “Державне управління”: історія, теорія, впровадження : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 28 трав. 2010 р.) : у 2 т. / за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського. – К. : НАДУ, 2010. – Т. 1. – С. 435–439.
31. Болотіна Н. Б. Право соціального захисту : становлення і розвиток в Україні / Н. Б. Болотіна. – К. : Знання, 2005. – 381 с.
32. Бондарець М. В. Соціально-економічні імперативи сталого розвитку в умовах глобальної модернізації // Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.nas.gov.ua
33. Борецька Н. П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. Монографія / Н. П. Борецька. – Донецьк : Янтра, 2001. – 352 с.
34. Бортніков В. “Розмежування” в Україні в контексті ціннісної ідентифікації населення / В. Бортніков // Політичний менеджмент. – 2007. – № 1. – С. 36–47.
35. Бураковський І. В. Глобальна фінансова криза: уроки для світу та України / І. В. Бураковський, О. В. Плотніков. – Х. : Фоліо, 2009. – 299 с.
36. Валевський О. Міф “сильної держави” в трансформації українського суспільства / О. Валевський // Публічне управління : теорія і практика : збірник наукових праць Асоціації докторів наук з державного управління: Спеціальний випуск. – Х. : Вид-во “ДокНаукДержУпр”, 2011. – 354 с. – С. 223–229.
37. Васильченко В. Основні проблеми формування середнього класу в Україні / В. Васильченко, Л. Щетініна // Україна: аспекти праці. – 2006. – № 3. – С. 23–28.
38. Ващенко К. А. Пенсии “чернобыльцев” приведут к единым стандартам / К. А. Ващенко // [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://finance.ua/25.02.2011
39. Виганд В. К. Ориентализация мировой системы – угроза Западу? / В. К. Виганд // Глобальное общество: Картография постсовременного мира; ред. А. И. Неклесса и др. – М. : Вост. лит., 2002. – С. 382.
40. Виступ Президента України В. Ф. Януковича на розширеному засіданні Кабінету Міністрів України 7 березня 2012 р. // Кабінет Міністрів України [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245024482&cat_id=244276429.
41. Вишневский А. Г. Серп и рубль : консервативная модернизация в СССР / А. Г. Вишневский. – М. : ОГИ, 1998. – С. 48.
42. Вишневський А. План модернізації державного управління: пропозиції щодо приведення державного управління та державної служби України у відповідності з принципами і практиками демократичного урядування / А. Вишневський, В. Афанасьєва, Р. Гекалюк – К., Центр адаптації державної служби до стандартів ЄС, 2010. – 396 с.
43. Войтович Р. В. Вплив глобалізації на систему державного управління (теоретико-методологічний аналіз): монографія / Р. В. Войтович, за заг. ред. В. М. Князєва. – К. : Вид-во НАДУ, 2007. – 680 с.
44. Волгин Н. А. Социальная политика: учебник / Н. А. Волгин. – 2-е изд. Стереотип – М. : Экзамен, 2004. – 736 с.
45. Воротін В. Є. Соціальні проекти як об’єкт державного управління на регіональному рівні / В. Є. Воротін, Р. Є. Демчак // Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. – 2011. – № 2. – С. 75–87.
46. Воротін В. Є. Соціальний захист населення як об’єкт державного управління в конкурентоспроможній економіці України / В. Є. Воротін // Теоретичні та прикладні питання економіки: зб. наук. пр. – К. : КДУ ім. Тараса Шевченка, 2012. – Вип. 27. – Т. 1 – С. 120–127.
47. Воротін В. Є. Стратегічні напрями вдосконалення соціального захисту населення як об’єкту державного управління в Україні: методологічні підходи / В. Є. Воротін, Р. Є. Демчак // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності: зб. наук. пр. – Маріуполь: ДВНЗ “ПДТУ”, 2012. – Вип. 1. – Т. 3 – С. 12–18.
48. Вплив децентралізації на соціальну політику в Україні (за результатами соціологічного дослідження) / [А. В. Ліпенцев, Л. Є. Музичук, А. О. Чемерис, В. М. Ципук] – Львів, 2002. – 144 с.
49. Врегулювання проблемних питань працевлаштування та захисту прав інвалідів у сфері праці : практ. посіб. / [уклад. О. В. Бабак, І. В. Гладка, Н. М. Малиновська, В. Й. Скаковська] ; за заг. ред. В. М. Дьяченка, М. Л. Авраменка. – К. : “Університет Україна”, Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів, 2007. – 156 с.
50. Гаврилюк О. Таргетинг як інструмент стратегій глобальної експансії й модернізації // Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.nas.gov.ua
51. Гавров С. Н. Модернизация незападных обществ: соотношение локального и универсального / С. Н. Гавров // Вестник Московского государственного университета культуры и искусств. – 2003. – № 2. – С. 5–11.
52. Гайдуцкий А. П. Миграционный капитал в Украине / А. П. Гайдуцкий. – К. : ТОВ “Инфосистем”, 2009. – 244 с.
53. Гайдуцький П. Зростання економіки і добробуту людей: пошук оптимальних пропорцій / П. Гайдуцький // Уряд. кур’єр. – 2007. – № 66. – 13 квіт.
54. Гальчинський А. Кінець капіталізму можна цілком обґрунтовано трактувати як його тріумф / А. Гальчинський // Дзеркало тижня. Україна. – 2012. – № 4. – 3 лют. – С. 3.
55. Геєць В. Конфігурація геополітичної карти світу та її проблемність / В. Геєць // Економіка України. – 2011. – № 1. – С. 4–15.
56. Геєць В. Ліберально-демократичні засади : курс на модернізацію країни / В. Геєць // Економіка України. – 2012. – № 3. – С. 4–20.
57. Геополітичні орієнтація населення і безпека України. За даними соціологів. [Упорядник М. О. Шульга]. – К. : ТОВ “Друкарня “Бізнесполіграф”, 2009. – 80 с.
58. Герасименко Г. В. Гендерні аспекти соціальної політики в Україні / Г. В. Герасименко. – Умань: СПД Сочінський, 2008. – 250 с.
59. Гнибіденко І. Ф. Соціальна безпека: теорія та українська практика: монографія / [І. Ф. Гнибіденко, А. М. Колот, О. Ф. Новікова, В. М. Новіков, Б. Й. Пасхавер]. Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана / І. Ф. Гнибіденко (ред.). – К. : КНЕУ, 2006. – 291 с.
60. Гнибіденко І. Ф. Ринок праці та соціальна інфраструктура на селі: можливі перспективи розвитку / І. Ф. Гнибіденко // Демографія та соціальна економіка. – 2009. – № 2 (12). – С. 79–89.
61. Гнибіденко І. Ф. Управління соціальним захистом населення України / [І. Ф. Гнибіденко, М. К. Орлатий, М. В. Кравченко, Н. А. Сич]. // Науковий вісник Академії муніципального управління: зб. наук. пр. – К. : АМУ, 2010. – Вип. 1. – С. 12–20.
62. Головаха Є. Соціальні зміни в Україні та Європі : за результатами “Європейського соціального дослідження” 2005–2007 років / Є. Головаха, А. Горбачик. – К. : Ін-т соціології НАН України, 2008. – 133 с.
63. Головаха Є. Українське суспільство 1992–2008: Соціоло¬гічний моніторинг / Є. Головаха, Н. Паніна. – К. : Ін-т соціології НАН України, 2008. – 232 с.
64. Головко-Гавришева О. І. Правове регулювання соціальної політики у Європейському Союзі: теоретичні аспекти: монографія / О. І. Головко-Гавришева. – Львів, 2008. – 220 с.
65. Голубь В. Модернізаційні реформи як реалізація нової управлінської парадигми в контексті соціального розвитку / В. Голубь // Проблеми і тенденції розвитку науки “Державне управління” в Україні: від теорії до практики: Зб. матеріалів симпозіуму за міжнародною участю; [за заг. ред. Оболенського О. Ю., Сьоміна С. В., Загороднюка С. В.]. – К. : Вид-во НАДУ, 2007. – 116 с.
66. Гонтмахер Е. Ш. Социальная политика России: уроки 90-х / Е. Ш. Гонтмахер – М. : Гелиос АРВ, 2000. – 336 с.
67. Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть / В. П. Горбатенко. – К., 1999. – 240 с.
68. Гошовська В. А. Відповідність українських норм соціального забезпечення європейським та міжнародним вимогам : навч. посіб. / В. А. Гошовська. – К. : НАДУ, 2008. – 52 с.
69. Гошовська В. А. Соціальна реальність у контексті розбудови демократичного суспільства : навч. посіб. / В. А. Гошовська. – К. : НАДУ, 2008. – 292 с.
70. Гошовська В. А. Державне управління соціальною сферою в Україні: навч. посіб. / В. А. Гошовська, Л. І. Ільчук [за заг. ред. В. Гошовської]. – К. : НАДУ, 2008. – 52 с.
71. Гриненко А. М. Соціальна справедливість як ключовий принцип у реалізації соціальної політики держави / А. М. Гриненко // Наукові праці Чорноморського держ. ун-ту ім. Петра Могили. Серія “Педагогіка”. – 2009. – Вип. 99. – С. 104–107.
72. Гриценко А. Методологічні основи модернізації України / А. Гриценко // Економіка України. – 2011. – № 2. – С. 4–12.
73. Грицяк Н. В. Формування гендерної політики в Україні: проблеми теорії, методології, практики: монографія / Н. В. Грицяк ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2004. – 382 с.
74. Гріневецька С. Наднорматив соціальних витрат – патологія державного управління в економіці / С. Гріневецька // Публічне управління : теорія і практика: зб. наук. пр. Асоціац. д-рів наук з держ. упр. : спец. вип. – Х. : Вид-во “ДокНаукДержУпр”, 2011. – С. 218–223.
75. Грішнова О. А. Соціальна відповідальність у контексті подолання системної кризи в Україні / О. А. Грішнова // Демографія та соціальна економіка. – 2011. – № 1. – С. 39–46.
76. Гура М. Пенсійна реформа: виклики для України / М. Гура [за ред. М. Свєнчіцкі, І. Чапко, А. Єрмошенко]. – К. : Аналітично-дорадчий центр блакитної стрічки ПРООН, 2008. – 62 с.
77. Г’юм Д. Трактат про людську природу : спроба запровадження експериментального методу міркувань про об’єкти моралі / Д. Г’юм, [за ред. та передм. Е. Мосснера; з англ. пер. П. Насада]. – К. : Вид. дім “Всесвіт”, 2003. – 552 с.
78. Данилишин Б. Українська економіка: курс на модернізацію / Б. Данилишин // Уряд. кур’єр. – 2009. – № 186. – 9 жовт. – С. 6–7.
79. Данилишин Б. Україна в міжнародних рейтингах сталого розвитку / Б. Данилишин, О. Веклич // Економіка України. – 2008. – № 7 – С. 13–23.
80. Данилишин Б. Соціальна безпека – підґрунтя сталого розвитку / Б. Данилишин, В. Куценко // Вісник НАН України. – 2010. – № 1. – С. 20–28.
81. Декларация социального прогресса и развития. Провозглашена резолюцией 2542 (XXIV) Генеральной Ассамблеи от 11 декабря 1969 года // [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.un.org/russian/documen/ declarat/socdev.htm
82. Декларация тысячелетия Организации Объединенных Наций. Утверждена резолюцией 55/2 Генеральной Ассамблеи от 8 сентября 2000 года [Електронний ресурс] // Режим доступу : //http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?page=3&user=11899726135
83. Декларация МОТ о социальной справедливости в целях справедливой глобализации. Международная конференция по труду, 97 сессия. Женева, “Publications du BIT”, 2008. – 26 с.
84. Декларація про права на розвиток, прийнята ГА ООН у грудні 1986 року [Електронний ресурс] // Режим доступу : //http://www.un.org/russian/documen /gadocs/convres/r41-128.pdf.
85. Демографічні чинники бідності (колективна монографія) / За ред. Е. М. Лібанової. – К. : Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України. – 2009. – 184 с.
86. Державна політика в соціогумантарній сфері: підручник / [авт. кол. В. А. Скуратівський, В. П. Трощинський, П. К. Ситник та ін.] ; за заг. ред. В. А. Скуратівського, В. П. Трощинського. – К. : НАДУ, 2010. – 284 с.
87. Державна політика у сфері управління соціальними ризиками : сутність, формування та реалізація / А. В. Мерзляк, Т. В. Кравченко // Держава та регіони. Сер. Держ. упр . – 2010. – Вип. 4. – С. 170–176.
88. Державна служба зайнятості [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.dcz.gov.ua
89. Державне регулювання розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів України / [В. М. Вакуленко, О. С. Ігнатенко, О. Ю. Лебединська, Ю. П. Лебединський, О. В. Лугова, Ю. О. Лупенко, М. К. Орлатий, В. П. Рябоконь]; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2002. – 112 с.
90. Державне управління регіональним розвитком України: монографія / За ред. В. Є. Воротіна, Я. А. Жаліла. – К. : НІСД. – 2010 р. – 288 с.
91. Державні соціальні стандарти у сфері охорони здоров’я України : монографія / Ярош Н. П. – К. : НАДУ, 2006. – 196 с.
92. Державна служба статистики України [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua
93. Дігтяр Д. С. Новий етап соціальних реформ у країнах Центральної та східної Європи / Д. С. Дігтяр // Проблеми прогнозування. – 2008. – № 3. – С. 59–65.
94. Дікон Б. Глобальна соціальна політика. Міжнародна організація й майбутнє соціального добробуту / [Б. Дікон, М. Халс, П. Стабс; Пер. з англ. А. Олійник та ін.] – К. : Основи, 1999. – 346 с.
95. Дмитренко Г. В. Державне управління в контексті ефективності використання бюджетних коштів, виділених на оздоровлення та відпочинок дітей / Г. В. Дмитренко // Інвестиції: практика та досвід : наук.-практ. журн. – 2010. – № 10. – С. 73–76.
96. Дмитренко Г. В. Державне управління в контексті ефективності використання бюджетних коштів, виділених на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи / Г. В. Дмитренко // Інвестиції: практика та досвід : наук.-практ. журн. – 2010. – № 9. – С. 82–85.
97. Дмитренко Г. В. Модернізація державного фінансового контролю в Україні / Г. В. Дмитренко // Статистика України. – 2009. – № 3. – С. 118–123.
98. Дмитренко Г. В. Проблеми узгодження економічних і соціальних пріоритетів бюджетної політики України / Г. В. Дмитренко // Зб. наук. праць НАДУ / За заг. ред. В. П. Приходька. – К. : НАДУ, 2009. – Вип. 1. – С. 58–66.
99. Дмитренко Г. В. Фінансовий контроль в Україні: проблеми і шляхи розвитку : монографія / Г. В. Дмитренко. – К. : К.І.С., 2010. – 374 с.
100. Доклад о мировом развитии 2004 года. Как повысить ефективность услуг для бедного населения: пер. с англ. – М. : Изд-во “Весь мир”: Всемирний банк, 2004. – 352 с.
101. Доклад о развитии человека 2007/2008. Борьба с изменениями климата : человеческая солидарность в разделенном мире / Пер. с англ. – М. : Изд-во “Весь мир”, 2007. – С. 59.
102. Доклад о развитии человека 2009. Преодоление барьеров : человеческая мобильность и развитие / Пер. с англ.; ПРООН – М. : Изд-во “Весь мир”, 2009. – 232 с.
103. Доклад о развитии человека 2010. Реальное богатство народов : пути к развитию человека / Пер. с англ.; ПРООН. – М. : Изд-во “Весь мир”, 2010. – 244 с.
104. Доклад о человеческом развитии 2011. Устойчивое развитие и равенство возможностей : лучшее будущее для всех / пер. с англ.; ПРООН. – М. : Изд-во “Весь мир”, 2011. – 188 с.
105. Дробот І. О. Гарантування місцевого самоврядування: теоретико-методологічний аспект: монографія / І. О. Дробот ; Львів. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – Л., 2006. – 252 c.
106. Дубровський І. М. Соціальна безпека: щодо питання про концептуалізації / І. М. Дубровський // Право і безпека. – 2009. – № 2. – С. 182–185.
107. Думанська В. П. Освіченість і народжуваність: взаємодія у соціодемографічному просторі / В. П. Думанська // Демографія та соціальна економіка. – 2009. – № 1 (11). – С. 152–160.
108. Економіка України на шляху від депресії до зростання: джерела, важелі, інструменти / [Я. А. Жаліло, Д. С. Покришка, Я. В. Белінська та ін.] – К. : НІСД, 2010. – 96 с.
109. Економіка України: шокові впливи та шлях до стабільного розвитку / [О. Г. Білоцерківець, Т. В. Бурлай, Н. Ю. Гончар та ін.] – К. : Ін-т економіки та прогнозування, 2010. – 480 с.
110. Економічна криза в Україні : виміри, ризики, перспективи : аналіт. доп. – К. : НІСД, 2009. – 52 с.
111. Економічний аналіз реалізації соціально-гуманітарної політики України : монографія / [Л. В. Ільченко-Сюйва, О. І. Кілієвич, І. В. Розпутенко, О. П. Романюк]; за заг. ред. І. В. Розпутенка. – К. : НАДУ, 2008. – 124 с.
112. Економічний розвиток і державна політика. Практикум / [Ю. М. Бажал, Т. Вюртенбергер, С. В. Грищенко та ін.] ; за заг. ред. І. В. Розпутенка, К. : Вид-во “К.І.С”, 2002. – 232 с.
113. Експортоорієнтована сфера послуг – новий вектор економічного зростання України? / Е. А. Афонін, С. Л. Благодєтєлєва-Вовк // Український соціум. – 2012. – № 4. – С. 141–160.
114. Енциклопедія державного управління : у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. колегія : Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. – К. : НАДУ, 2011.
115. Енциклопедичний словник з державного управлі