ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ЛОПУШИНСЬКИЙ Іван Петрович

УДК 351:8:37 (477)

ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ
МОВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ОСВІТИ УКРАЇНИ

25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант
доктор педагогічних наук, професор,
заслужений працівник освіти України
Протасова Наталія Георгіївна

КИЇВ-2008

З М І С Т
ВСТУП..4
РОЗДІЛ І. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ
ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ
В ГАЛУЗІ ОСВІТИ УКРАЇНИ18
1.1. Науково-термінологічний апарат дослідження..........18
1.2. Науково-теоретичні основи формування та реалізації державної
мовної політики в галузі освіти України47
1.3. Стан розробленості в науковій літературі проблеми формування
та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України...81
Висновки до розділу І..........93
РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНА МОВНА ПОЛІТИКА
В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ УКРАЇНИ......96
2.1. Правова й організаційна база формування державної мовної політики
в галузі освіти України та нормативно-правове регулювання
мовних відносин у країнах Європи96
2.2. Європейський досвід щодо розв’язання мовних проблем
на національному та регіональному рівнях.123
2.3. Міжнародні зобов’язання України щодо вирішення мовних проблем
у суспільстві145
Висновки до розділу 2169
РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ
МОВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ОСВІТИ УКРАЇНИ172
3.1. Особливості інституту освіти як основного суб’єкта формування
та реалізації державної мовної політики ..172
3.2. Політичні, соціально-економічні, правові та організаційні механізми..189
3.3. Чинники впливу на процес формування та реалізації державної
мовної політики в галузі освіти України..197
Висновки до розділу 3248
РОЗДІЛ 4. КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ
ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ
В ГАЛУЗІ ОСВІТИ УКРАЇНИ255
4.1. Узагальнена характеристика концептуальної моделі як системи:
принципи, компоненти, умови функціонування255
4.2. Етносоціолінгвістичні основи формування та реалізації державної
мовної політики в галузі освіти України273
4.3. Перспективне нормативно-правове регулювання мовної ситуації
в галузі освіти України.284
Висновки до розділу 4..297
РОЗДІЛ 5. ВПРОВАДЖЕННЯ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ
АЛЬТЕРНАТИВНИХ МОДЕЛЕЙ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ
ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ОСВІТИ300
5.1. Структурно-функціональна характеристика альтернативних моделей300
5.2. Умови ефективного впровадження на регіональному рівні
альтернативних моделей формування та реалізації державної
мовної політики в галузі освіти України308
5.3. Рекомендації органам державної влади та місцевого самоврядування
щодо управління процесом реалізації державної мовної політики
в галузі освіти370
Висновки до розділу 5..382
ВИСНОВКИ..389
ДОДАТКИ.398
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 451

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. З проголошенням Україною незалежності, виходом її на шляхи демократичного державотворення особливої ваги й актуальності набули питання мовного відродження. В умовах сьогодення постає завдання цілісного українознавчого підходу до розв’язання мовних проблем, визначення ролі української мови в осмисленні націєтворчих і загальнодержавних процесів, оскільки усвідомлення належності до однієї мовно-культурної спільноти запорука політичної стабільності національної держави. Євроінтеграційний рух України означає, зокрема, й визнання європейських стандартів і в галузі мовної політики, оскільки світовий досвід доводить вирішальну роль мовно-культурного фактора у формуванні національних спільнот і що поширення однієї мови є найдієвішим чинником консолідації населення в межах однієї держави. Передові європейські країни насамперед прагнуть забезпечити повноцінне функціонування державної (офіційної) мови, гарантують збереження, розвиток і використання національних та регіональних мов, сприяють вивченню щонайменше двох іноземних мов.
Виходячи з того, що чільне місце в становленні державності української мови належить галузі освіти, Державна національна програма Освіта” (Україна ХХI століття”) стратегічним завданням реформування змісту освіти вважає вивчення української мови в усіх навчально-виховних закладах, утвердження її як основної мови функціонування загальноосвітньої, професійної та вищої школи [92]. Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти у державі створюється система неперервної мовної освіти, що має забезпечити обов’язкове оволодіння нашими громадянами державною (українською) мовою, можливість опанувати рідну (національну) мову і практично володіти хоча б однією іноземною мовою [295].
Водночас мовна ситуація в галузі освіти України на сьогодні залишається складною, характеризується низкою негативних явищ і тенденцій та потребує істотних змін. Насамперед наразі суттєво сповільнився процес переходу загальноосвітніх навчальних закладів на навчання державною мовою, учні шкіл національних меншин недостатньо володіють державною мовою для їхньої соціалізації в українському суспільстві, принципових змін вимагає вивчення іноземних мов. Така ситуація яскраво свідчить про те, що потрібні нові, дієві механізми формування і реалізації державної мовної політики та вироблення належної практики функціонування державної (української) мови, мов національних меншин та іноземних мов в галузі освіти України. Саме тому й розробка наукових засад системи формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України в умовах сьогодення, адекватної європейському вибору нашої держави, набуває особливої актуальності.
Мовна політика в державі в цілому, і зокрема в галузі освіти, в усі часи привертала до себе пильну увагу вітчизняних і зарубіжних дослідників. Ґрунтовні, часом навіть полярні дослідження різних аспектів мовної політики нашої держави як в Україні, так і за її межами, здійснили в своїх працях українські вчені Б.Ажнюк [5; 7], В.Брицин [65], Л.Булаховський [44], А.Бурячок [46], М.Вашуленко [29; 49; 50], І.Вихованець [57], В.Демченко [89-91], С.Єрмоленко [126-129], А.Загнітко [140;141], В.Кононенко [174-176], М.Кочерган [202; 203], В.Кубайчук [213], О.Куць [221], В.Лизанчук [233-236], Л.Масенко [255-258, Л.Мацько [263-265], В.Німчук [154], М.Пентилюк [269;270;332;333], А.Погрібний [344;346], О.Пономарів [350; 546], І.Попеску [351; 352], Ю.Прадід [362-364], Я.Радевич-Винницький [152; 459], В.Радчук [460; 461], В.Русанівський [279; 478-478], О.Сербенська [487], Л.Ставицька [504], О.Тараненко [517-520], О.Ткаченко [527-530], І.Фаріон [555; 556], А.Фомін [561], В.Чапленко [567; 568], О.Чередниченко [281], Ю.Шевельов [578; 579], М.Шульга [107; 587-591], І.Ющук [599-604] та ін.
Розв’язанням проблем формування та реалізації державної і зокрема мовної політики в різних сферах життєдіяльності переймаються й зарубіжні дослідники, зокрема Г.Базарбаєва [17 ], Ю.Бахарєв [309 ], Р.Белл [24 ], Е.Вайнінг [51 ], Д.Веймер [51], А.Вілдавскі [627], К.Ганді [70], А.Домашнєв [108;109], В.Лєзіна [224], Т.Мікуліч [276], Г.Нещименко [300;301], Л.Пал [328 ], К.Погорєлая [343], І.Поттер [624], Я.Рудницький [474], Г.Степанов [507], Д.Тухватулліна [538], А.Фергюсон [559], А.Швейцер [577], М.Штець [586] та ін.
Державно-управлінські аспекти, які мають загальнотеоретичне значення для дослідження проблем державної мовної політики в галузі освіти України здійснили В.Бакуменко [18], Н.Грицяк [75;452], О.Кілієвич [10], В.Князєв [168;516], Ю.Куц [220], О.Лазор [223], А.Леонова [228;229], В.Луговий [242], Т.Лукіна [243;244], С.Майборода [247], О.Малиновська [125;249], В.Малиновський [250],В.Мартиненко [254], П.Надолішній [18], Ю.Оболенський [96], В.Огаренко [317], І.Плотницька [341;342], Н.Протасова [452; 457; 458], В.Ребкало [48;93;462], І.Розпутенко [452], М.Рудакевич [473],В.Скуратівський [494-496], Ю.Сурмін [514], В.Трощинський [124;125;146;271;494], В.Тертичка [93;521;522], В.Токовенко[531 ], С.Хаджирадєва [562],С.Чукут [494;574] та ін.
Визнаючи безперечні досягнення вітчизняних і зарубіжних науковців з теорії мовної політики в галузі освіти, зазначимо, що поза їх увагою залишаються важливі теоретико-методологічні та практичні питання, насамперед щодо ролі і завдань Української держави в цій сфері, багато питань потребують дальшого наукового дослідження. Спеціальні монографічні дослідження в галузі формування і реалізації державної мовної політики в галузі освіти України відсутні.
Отже, назріла нагальна потреба в повноцінному аналізі зазначених проблем, вивченні особливостей формування і реалізації державної мовної політики в галузі освіти України як невід’ємної складової державної етно- і культурної політики. Таким чином, актуальність теми дисертаційного дослідження випливає насамперед з необхідності виокремлення адекватних наукових підходів до вироблення гармонійної державної мовної політики в галузі освіти України, досягнення максимально можливого балансу між загальнонаціональними та етнічними інтересами щодо ролі і статусу мов, запобігання політизації на мовному ґрунті, мовної самоізоляції, визначення механізмів формування та особливостей реалізації мовної політики в галузі освіти України в умовах євроінтеграційних процесів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційну роботу виконано на кафедрі управління освітою Національної академії державного управління при Президентові України в рамках комплексного наукового проекту ”Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації ДР-ОК 0201U004833), зокрема при розробці наукової теми Науково-методичний супровід спеціальності ”Освітня політика та державне управління в освіті” (номер державної реєстрації 0108U002027), у межах якої автором як науковим співробітником розроблено концептуальну модель формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України; написано розділ 2 Загальні принципи державної мовної політики” та пункт б) Механізми реалізації концепції” 3-го розділу Забезпечення реалізації засад концепції” ”Концепції державної мовної політики України”, розробленої Міністерством культури та туризму України; подано пропозиції до розділу VII Система забезпечення державної мовної політики” та розділу VIII ”Механізми реалізації державної мовної політики” ‘Концепції державної мовної політики України, підготовленої Державним комітетом телебачення і радіомовлення України; підготовлено проекти статті 17 Мова навчання та виховання” та статті 27 Допомога у задоволенні мовних потреб українців, які проживають за межами України” проекту Закону України Про розвиток і застосування мов в Україні”, розробленого Міністерством освіти і науки України та проекти статті 3 Мова національних меншин” і статті 27 Мова вищої освіти” проекту Закону Про мови”, поданого до Верховної Ради України народним депутатом В.Кириленком.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України в умовах євроінтеграційних процесів.
З огляду на поставлену мету слід було вирішити такі дослідницькі завдання:
- проаналізувати рівень розробленості проблеми у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі, визначити методологію теоретичного та емпіричного пошуку в контексті предмета дослідження;
- уточнити термінологічне визначення сутності понять ”мовна політика”, державна мовна політика”, національна мовна політика”, регіональна мова”, мова національної меншини”, мовна освіта” (в частині регіоналізації навчання мови), подати авторське визначення поняття державна мовна політика в галузі освіти”;
- виявити специфіку формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України в умовах євроінтеграційних процесів, на цій основі визначити можливості використання досвіду провідних європейських країн щодо розв’язання мовних проблем на національному та регіональному рівнях;
- проаналізувати ефективність політичних, соціально-економічних, правових і організаційних механізмів формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України, зокрема: а) встановити фактори, що впливають на мовну ситуацію в державі, б) довести потребу внесення змін до чинного законодавства України щодо реалізації мовних прав громадян в галузі освіти, в) виявити шляхи реформування наявних та створення нових організаційних структур для реалізації мовної політики;
- розробити та науково обґрунтувати концептуальну модель формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України, що базується на системі наукових підходів, нормативно-правових документах та емпіричних даних щодо мовної ситуації в галузі освіти України;
- визначити та обґрунтувати умови впровадження на регіональному рівні альтернативних моделей ( Урівноваження національно-мовного співвідношення населення України”, Перебудова мовної політики в галузі освіти України за регіональним принципом”, Статус-кво”) формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України;
- розробити рекомендації органам державної влади та місцевого самоврядування щодо управління процесом реалізації державної мовної політики в галузі освіти України.
Об’єктом дослідження є державна мовна політика в галузі освіти України.
Предметом дослідження є механізми формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України в умовах євроінтеграційних процесів.
Гіпотеза дослідження міститься в припущенні про те, що формування та реалізація державної мовної політики в галузі освіти України в ході європейської інтеграції здійснюватиметься ефективніше за умов: а) розробки її теоретичних засад; б) прийняття та впровадження концептуальної моделі формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України, яка базується на системі наукових підходів, нормативно-правових документах й емпіричних даних щодо мовної ситуації в галузі освіти України, імплементації міжнародних документів з питань мовного регулювання до вітчизняного законодавства та внесення відповідних змін до чинних нормативно-правових актів; в) створення нових та поліпшення діяльності наявних державно-громадських структур для реалізації державної мовної політики; г) удосконалення політичних, соціально-економічних, правових і організаційних механізмів формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України; ґ) визначення статусу, місця і ролі регіональних мов, мов національних меншин (зокрема російської), в системі освіти держави та розв’язання проблеми українсько-російської двомовності; д) визначення умов впровадження на регіональному рівні альтернативних моделей формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України.
Методи дослідження. Вибір об’єкта, предмета і завдань дослідження визначив його методологію, а саме вивчення і аналіз теорії й практики формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти.
Виходячи з цього, методологічною основою дослідження є як загальнонаукові (аналіз, синтез, порівняння, індукція, дедукція), так і спеціальні методи, зокрема:
- історико-генетичний метод ─ для встановлення змін у мовній політиці; виявлення особливостей розвитку мовних ситуацій та чинників, що їх зумовлюють;
- методи математичної статистики ─ для оброблення, підтвердження та узагальнення даних соціолінгвістичного опитування;
- емпіричні методи ─ для вивчення документальних джерел, що стосуються мовної політики;
- анкетування ─ для з’ясування комунікативних сфер функціонування мов, їх співвідношення, встановлення типів мовних ситуацій, типів білінгвізму, виявлення ставлення білінгвів до кожної з двох мов, принципів визначення кількісних і якісних показників мов у білінгвальній ситуації, даних щодо мотивації мовної поведінки та характеристики мовних середовищ;
- спостереження ─ для підтвердження і доповнення результатів анкетування, з’ясування суб’єктивного сприйняття мовно-культурної ситуації, оцінного ставлення до її розвитку.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розв’язанні актуальної наукової проблеми теорії державного управління, а саме в розробці теоретико-методологічних засад формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України, спрямованих на посилення її результативності з урахуванням тенденцій європейського розвитку, сучасних та ймовірних сприятливих можливостей Української держави та наявних перешкод на шляху забезпечення ефективної державної мовної політики. На основі проведених досліджень запропоновано методологію вдосконалення механізмів її функціонування та розвитку. У підсумку розроблено концептуальну модель, визначено механізми та виділено пріоритетні напрями формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України, розроблено та обґрунтовано практичні рекомендації органам державної влади та місцевого самоврядування щодо управління процесом реалізації державної мовної політики в галузі освіти України.
Вирішення поставленої наукової проблеми в дисертаційному дослідженні представлено сукупністю нових методологічних та теоретичних положень, висновків і рекомендацій, наукова новизна яких полягає, зокрема, в тому, що:
вперше:
- розроблено та науково обґрунтовано концептуальну модель формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України, яка базується на системі наукових підходів, нормативно-правових документах та емпіричних даних щодо мовної ситуації в галузі освіти України і, крім того, передбачає внесення змін до чинного законодавства України щодо статусу мов, кадрове, програмне та підручникові забезпечення мовної освіти;
- визначено умови впровадження на регіональному рівні альтернативних моделей (Урівноваження національно-мовного співвідношення населення України”, Перебудова мовної політики в галузі освіти України за регіональним принципом”, Статус-кво”) формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти, серед яких: потреби ринків праці, нормативно-правова база системи освіти, стан управління освітньою галуззю, роль політичних партій та громадськості у здійсненні освітньо-виховного процесу, суспільна думка щодо мовної освіти молоді тощо;
- запропоновано законодавчо закріпити (відповідно до нормативної класифікації ООН та світових стандартів) належність України до однонаціональних держав, поділ меншин та їх мов на національні та регіональні, що забезпечить ефективне функціонування в суспільстві державної (української), національних та регіональних мов;
- визначено і теоретично обґрунтовано систему соціально-політичних, правових, економічних та організаційних механізмів формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України, що включає специфічну сукупність процедур та послідовність їх застосування, спрямовану на посилення ефективності державного управління процесом мовної підготовки молоді;
- наведено механізми формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України відповідно до функцій органів виконавчої влади, забезпечення вертикальної і горизонтальної координації діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, політичних партій і громадських організацій, у яких враховано можливості адаптації організаційної структури органів державної влади, що опікуються галуззю освіти, до європейських умов;
удосконалено:
- зміст зваженої державної мовної політики як форми підтримки євроінтеграційних процесів України та політичної стабільності і поглиблення міжетнічної злагоди в державі, до якого, на відміну від відомих, було додатково запроваджено регіональний компонент;
- нормативно-правову базу реалізації державної мовної політики (пропозиції щодо змін до Конституції України, законів Про національні меншини”, Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин”, Про мови, Державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004 2010 роки” та ін.);
- організаційну структуру державно-громадських органів управління для формування і реалізації мовної політики (пропозиції щодо поновлення роботи Ради з питань мовної політики при Президентові України, створення Департаменту (Інституту) державної мовної політики та вертикалі відповідних державних виконавчих органів, мовних інспекцій, служб мови тощо;
дістало подальший розвиток:
- обґрунтування передумов, причин та наслідків переходу (на початковому етапі) та поглиблення (на сучасному етапі) українізації освіти, їх взаємозв’язків із суспільно-політичними процесами в новій Українській державі в цілому та в умовах існування Української Народної Республіки, Гетьманату, Директорії, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Української Радянської Соціалістичної Республіки зокрема;
- типологія станів (мовної ситуації, мовної політики), регіонів України (Захід та частина Центру; Чернівецька і Закарпатська області; частина Центру (Дніпропетровська область), Південь та Схід; Автономна Республіка Крим), білінгвізму (українсько-російський, російсько-український), статусу мов (українська як державна, російська як державна (офіційна), українська і російська як державні, російська як регіональна (меншинна), українська як регіональна (меншинна), підходів до кадрової політики в освітній галузі (підтримка українськомовних учителів (викладачів) та вчителів (викладачів) української мови, внутрішньодержавна ротація педагогічних кадрів, їхня періодична атестація на досконале знання державної мови тощо);
- визначення чинників здійснення зваженої мовної політики в галузі освіти України (забезпечення повноцінного державного статусу української мови, здійснення скоординованої мовної політики, посилення демографічної та комунікативної потужності української мови, вибору батьками мови освіти для своїх дітей, престижності української мови і переваг володіння державною мовою).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені теоретичні положення формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України логічно доведені до рівня конкретних пропозицій, придатних до впровадження в практику діяльності Президента України, Верховної Ради України, зокрема Комітету з питань науки і освіти, Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, його структурних підрозділів у регіонах держави.
На сьогодні частина одержаних у роботі наукових результатів відображена в нормативно-правових актах, що діють у галузі освіти України, у науково-практичних розробках органів державної влади, енциклопедичних та довідкових виданнях і використовуються в аналітичній та науковій роботі.
Зокрема, доведено, що:
- законодавче закріплення понять однонаціональна держава”, національні меншини”, регіональні меншини”, мова національної меншини” та мова регіональної меншини” буде значним поштовхом до вироблення в галузі освіти України відповідної новітньої мовної практики, зорієнтованої на вирішення мовних питань у державі згідно з європейською традицією;
- завершення розроблення та затвердження Концепції державної мовної політики в Україні, внесення змін до Конституції України (закріплення переліку національних і регіональних меншин, визначення поняття корінний народ”, зняття особливого статусу російської мови), Закону Про національні меншини” (розмежування понять національні” і регіональні” меншини), Закону Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин” (зміна означеної назви Закону на назвуПро ратифікацію Європейської хартії регіональних або міноритарних мов”, перегляд переліку регіональних мов шляхом вилучення з нього національних мов, а також сфер їх використання, зокрема в галузі освіти тощо) сприятиме поліпшенню міжетнічних стосунків в Україні, визначенню статусу російської мови та вдосконаленню практики державного регулювання мовних відносин у галузі освіти;
- використання регіонального підходу в навчанні мов, а саме розробка різного роду програм і підручників, підготовка відповідних педагогічних кадрів, удосконалення навчальних планів відповідно до регіональних потреб, активне використання запропонованих моделей навчання тощо забезпечать належну мовну підготовку учнів і студентів, сприятиме їхній активній соціалізації в українському суспільстві та інтеграції до європейського співтовариства;
- втілення в освітню практику основних наукових положень концептуальної моделі формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України дасть можливість задовольнити в основному мовні запити населення країни, забезпечити знання кожною молодою людиною української (державної), національної або регіональної мови, а також як мінімум однієї іноземної мови, що сприятиме її інтеграції як у вітчизняний, так і в європейський освітній, мовний і культурний простір.
Запропоновані науково-практичні розробки можуть бути використаними в діяльності:
- Президента України, органів законодавчої та виконавчої влади (Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти, народних депутатів України, Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України) при підготовці та прийнятті відповідних законодавчих та підзаконних актів щодо реалізації мовної політики в галузі освіти України;
- органів місцевого самоврядування при реалізації делегованих державою повноважень в освітянській галузі України, зокрема здійсненні мовної політики в сфері освіти;
- при завершенні розроблення проектів Концепції державної мовної політики України” та Закону Про мови”;
- у навчальному процесі під час викладання дисципліни Мовна політика” для державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, керівників освітніх установ та студентів класичних і педагогічних вищих навчальних закладів.
Результати досліджень щодо вдосконалення механізмів державного регулювання мовної політики в галузі освіти України впроваджено:
- Міністерством освіти і науки України у розробці 2006 року нового проекту Закону України Про розвиток і застосування мов в Україні” (стаття 17 Мова навчання та виховання”, стаття 27 Допомога у задоволенні мовних потреб українців, які проживають за межами України”) та Заходів щодо виконання Державної програми розвитку і функціонування української мови на 20042010 роки (Вступна частина”) (довідка № 2/2-15-413 від 28.02.2007 р.);
- Міністерством культури і туризму України у розробці протягом 20062007 рр. проекту Концепції державної мовної політики України (Розділ 2 Загальні принципи державної мовної політики”, пункту б) Механізми реалізації концепції” 3-го розділу Забезпечення реалізації засад концепції”) (довідка № 124/8-6/35-07 від 02.11.2007);
- Державним комітетом телебачення і радіомовлення України у розробці впродовж 20032005 рр. проекту Концепції державної мовної політики України (розділ VII Система забезпечення державної мовної політики”, розділ VIII ”Механізми реалізації державної мовної політики”) (довідка № 5/6-07 від 21.06.2007 р.);
- Херсонською обласною державною адміністрацією у розробці програми розвитку і ф

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичні узагальнення й нове вирішення наукової проблеми теорії державного управління, що полягає в розробці та науковому обґрунтуванні концептуальної моделі формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України в умовах євроінтеграції, яка базується на системі наукових підходів, нормативно-правових документах та емпіричних даних щодо мовної ситуації в галузі освіти України. На основі проведених досліджень запропоновано методологію вдосконалення механізмів формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу. Підсумки дослідження дають змогу визначити напрями подальшого розвитку і вдосконалення мовної політики в галузі освіти України. За результатами здійсненого дослідження нами сформульовано такі висновки і рекомендації, що мають теоретичне й практичне значення:
1. Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури і практики показав, що питання формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України до цього часу вивчалося лише фрагментарно і не було предметом окремо комплексного наукового дослідження. Переважна більшість публікацій написана авторами-філологами та істориками, які висвітлюють формування та реалізацію державної мовної політики лише побіжно. Здебільшого поза їх увагою залишаються питання впливу мовного чинника на перебіг процесу мовної підготовки на всіх рівнях освіти, реформування мовної освіти в освітніх закладах України відповідно до європейських стандартів, формування правової бази утвердження в освіті української мови як державної, мов національних та регіональних меншин, стану українськомовної освіти в діаспорі, становлення адекватної до сучасної потреб суспільства мовної політики в галузі освіти України. На разі назріла нагальна потреба в повноцінному аналізі зазначених проблем, вивчення особливостей формування і реалізації державної мовної політики в галузі освіти України, виходячи з умов євроінтеграції та серйозності мовної ситуації, що склалася в Україні впродовж усіх років незалежності.
У результаті дослідження встановлено, що на сьогодні не визначено методологію теоретичного та емпіричного пошуку в контексті предмета дослідження, не розроблені конструктивні моделі й методики, не визначені методичні підходи до формування політичних, соціально-економічних, правових і організаційних механізмів формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти. Потребують суттєвого вдосконалення категорійно-понятійний апарат, система нормативно-правових документів щодо мовної освіти, методи обґрунтування варіантів вирішення мовної проблеми в галузі освіти і прогнозування їх можливих негативних наслідків. На часі розроблення концептуальної моделі формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти.
2. У дисертаційній роботі уточнено термінологічне визначення сутності понять мовна політика”, державна мовна політика”, національна мовна політика”, регіональна мова”, мова національної меншини”, мовна освіта” (в частині регіоналізації навчання мови), подано авторське визначення поняття державна мовна політика в галузі освіти України” як свідомий вплив держави, спрямований на практичне кероване наскрізне застосування державної (української), національних, регіональних та іноземних мов у навчально-виховному процесі загальноосвітніх закладів різних рівнів, незалежно від типу, форм власності, а також форм отримання освіти, з метою консолідації українського суспільства на основі єдиної державної (української) мови, забезпечення міжнаціонального миру і злагоди, створення сприятливих умов для європейської та світової інтеграції як української держави в цілому, так і її громадян.
Для розробки дієвої Концепції державної мовної політики в галузі освіти України було уточнено і переосмислено дотичні категоріальні поняття, зокрема „однонаціональна держава”, „національні” і „регіональні” меншини; статус російської мови як національноменшинної тощо. Показано, що для просування вперед на шляху мовної реформи слід конституційно і законодавчо закріпити ці поняття, передусім дійшовши повної згоди в науковому співтоваристві щодо їх однозначного тлумачення.
3. У дослідженні проаналізовано передовий європейський досвід вирішення мовних проблем у галузі освіти, що передбачає регіоналізацію мовної підготовки, забезпечення вивчення, крім державної і рідної, як мінімум двох іноземних мов, зокрема тих, що в найближчій часовій перспективі будуть достатньо комунікативно потужними. Виявлено специфіку формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України в умовах євроінтеграційних процесів. Доведено, що оновлені стандарти української мовної освіти мають поєднувати національні та загальноєвропейські компоненти, ураховувати факти загальноєвропейського розвитку, включаючи необхідні знання про Європу, європейські надбання (у тому числі національні та регіональні мови), цінності та орієнтири. Зміни в змісті української мовної освіти мають постати основним дієвим інструментом її реформування та приведення відповідно до загальноєвропейського контексту і потреб сьогодення. Зазначені процеси викликають насамперед потребу у визначенні, гармонізації та затвердженні нормативно-правового забезпечення в галузі мовної освіти з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем стандартів та сертифікації. Визначено, що за умови приведення нормативно-правових документів України до європейських стандартів, перебудови організаційно-функціональної структури для реалізації мовної політики використання досвіду провідних європейських держав щодо розв’язання мовних проблем на національному і регіональному рівнях є цілком можливим.
4. Визначено та теоретично обґрунтовано систему соціально-політичних, правових, економічних й організаційних механізмів формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України. Виявлено шляхи реалізації державної мовної політики в галузі освіти України відповідно до функцій органів виконавчої влади, забезпечення вертикальної і горизонтальної координації діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, політичних партій і громадських організацій. Показано такі тенденції розвитку мовної політики в галузі освіти України: 1) Українська мова ще не набула належного застосування в галузі освіти, рівень її престижу неадекватний її використанню. 2) Освітній простір в Україні є двомовним. 3) Відставання темпів удосконалення нормативно-правової бази реалізації мовної політики від потреб сучасності. 4) Несформованість українськомовного простору в сфері освіти. 5) Недостатня увага з боку органів державної влади пріоритету рідної (української) мови у становленні та розвитку громадянина України.
У результаті дослідження виявлено такі першочергові шляхи оптимізації правових та організаційно-структурних механізмів формування і реалізації державної мовної політики в галузі освіти України, як: 1) внесення змін до Конституції України, прийняття нових законів та вдосконалення чинних; 2) ухвалення „Концепції державної мовної політики”; 3) розроблення дієвих механізмів реалізації державної мовної політики в галузі освіти України; 4) оптимізація організаційно-функціональної структури формування і реалізації державної мовної політики в галузі освіти України; 5) вироблення моделей забезпечення освітянської мовної політики.
Доведено, що для прискорення суспільної трансформації й оптимізації мовно-культурного простору в Україні необхідно законодавчо закріпити розроблену Концепцію державної мовної політики”, ухвалити нові закони Про державну мову України”, Про мови”, Про національні та регіональні меншини”, внести зміни до Закону України Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин”, які б ефективно захищали і утверджували українську мову як мову національної єдності й українського громадянства, гарантували рівноправність етнічних груп, гармонізували національне мовне законодавство з європейським і світовим, послідовно виконували зобов’язання України за міжнародними договорами та міжнародно-правовими документами. Доводиться нагальна потреба у відновленні діяльності Ради з питань мовної політики при Президентові України, створенні системи структур з реалізації мовної політики в органах виконавчої влади, починаючи від Кабінету Міністрів України і закінчуючи державними адміністраціями на місцях. Стверджується, що нове мовне законодавство повинне ліквідувати потенційні джерела напруженості у відносинах між різними мовними групами суспільства, між східним і західним регіонами України, прискорити процес євроінтеграції, формування української політичної нації, громадянського суспільства, етнічної, політичної і мовної культури громадян. У новому мовному законодавстві має бути закріплено належну державну фінансову підтримку та відповідні протекціоністські заходи щодо розвитку української мови, слід конкретизувати її статус, функції і консолідуючу роль.
5. На основі проведених досліджень запропоновано методологію вдосконалення механізмів формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України. Аналіз ефективності політичних, соціально-економічних, правових і організаційних механізмів формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України дає можливість: а) встановити фактори, що впливають на мовну ситуацію в державі (соціальний стан суспільства та стан його економіки, державне та політичне керівництво, політичні партії і громадські організації, духовний стан суспільства, українськомовна і російськомовна церкви, патріотичні прагнення інтелігенції, державна та мовна єдність громадян, вплив західної і східної діаспори, зовнішні чинники (Російська Федерація) тощо); б) довести потребу внесення змін до чинного законодавства України щодо реалізації мовних прав громадян у галузі освіти, оскільки відсутність упродовж тривалого часу досконалої законодавчої основи („Концепції мовної політики”, сучасного базового закону „Про мови”, плутанина в законах України (Про національні меншини”, Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин” та ін.) певних визначень і понять та їх невідповідність європейським та світовим стандартам не дали змоги українській мові посісти належне по праву їй місце в галузі освіти Української держави; в)виявити шляхи реформування чинних та створення нових організаційних структур для ралізації мовної політики (пропозиції про поновлення діяльності Ради з питань мовної політики при Президентові України, створення відповідних структур в Секретаріатах Президента України та Кабінету Міністрів України, Державного департаменту (Інституту) мовної політики та його структур у вертикалі органів державної виконавчої влади та виконавчих органах місцевого самоврядування, мовних інспекцій, служб мови тощо).
6. Нагальна потреба забезпечення реалізації сучасної мовної політики в галузі освіти України спонукала нас до розробки та наукового обґрунтування концептуальної моделі, що базується на системі наукових підходів, нормативно-правових документах та емпіричних даних щодо мовної ситуації в галузі освіти України. Запропонована концептуальна модель передбачає віднесення України до однонаціональних держав (з кількома наявними багатонаціональними регіонами); визначення державного статусу української мови як єдиної державної в Україні; визнання російської мови однією із мов національних меншин в Україні, а також мов міжнаціонального спілкування на пострадянському і постсоціалістичному просторі, принаймні впродовж найближчих десятиріч (на противагу думкам щодо російської мови як другої державної, офіційної, регіональної, місцевої, меншинної тощо); усвідомлення потреби вивчення російської мови в школах з українською мовою навчання, починаючи з 7-го, а не 5-го класу, як це передбачено інваріантною частиною шкільної програми (для більш пізнього розмежування при вивченні близькоспоріднених української і російської мов); усвідомлення потреби вивчення першої іноземної мови, починаючи з 2-го класу, другоїз 5-го, третьої із 7-го класу (за бажанням учнів і батьків); потребі в регіоналізації мовної освіти в Україні; необхідність кількох варіантів (за ступенем складності) програм і підручників з української мови, призначених для різних регіонів України; вимозі належного знання державної та хоча б однієї іноземної мови всіма випускниками навчальних закладів України, у т.ч. й шкіл з мовами навчання національних меншин.
7. Визначено та обґрунтовано умови впровадження на регіональному рівні альтернативних моделей формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України, перша з яких „Урівноваження національно-мовного співвідношення населення України” передбачає забезпечення загальнонаціонального статусу української (рідної) мови, друга „Перебудова мовної політики в галузі освіти України за регіональним принципом” має за мету досягнення загальнодержавного статусу української (державної) мови, третя „Статус-кво” у разі недосягнення згоди в українському суспільстві і політикумі насамперед передбачає забезпечення неухильної й послідовної реалізації чинного законодавства щодо функціонування української та мов національних меншин в освітній галузі нашої держави. Визначено, що умовами впровадження на регіональному рівні запропонованих альтернативних моделей є кадрове, програмне та підручникове забезпечення освітньої галузі, потреби ринків праці, нормативно-правова база системи освіти, стан управління освітньою галуззю, роль політичних партій та громадськості у здійсненні освітньо-виховного процесу, суспільна думка щодо мовної освіти молоді тощо. Показано, що в умовах сьогодення консенсус у мовній сфері має бути вигідним (політично і фінансово) як українськомовній, так і російськомовній спільнотам в Україні, а також усім наявних на теренах нашої держави національним та регіональним меншинам.
8. Для належного управління процесом реалізації державної мовної політики в галузі освіти України органам державної влади та місцевого самоврядування нами розроблено такі рекомендації:
- через систему неперервної мовної освіти у політиці держави слід забезпечити мовний прорив, що дасть можливість кожному громадянину України оволодіти державною (українською), рідною (національною) і хоча б однією іноземною мовою;
- у навчальних закладах, де навчання здійснюється мовами національних меншин, слід створити виключно сприятливі умови для належного опанування державної мови, що дасть можливість безболісного входження представників національних і регіональних меншин в українське суспільство, забезпечить їм доступ до державної служби, війська, науки, культури та інформаційної сфери. Разом з тим слід гідним чином забезпечити право національних і регіональних меншин на задоволення освітніх потреб рідною мовою, збереження та розвиток етнокультури, її підтримку та захист державою;
- повсюдне впровадження державної (української) мови, поділ класів на підгрупи для вивчення української мови в школах з мовами навчання національних меншин безперечно потребує додаткової кількості українськомовних учителів та вчителів української мови. Міністерству освіти і науки України поряд із збільшенням набору до педагогічних ВНЗ таких категорій майбутніх учителів виключно за кошти державного бюджету слід забезпечити також суттєве підвищення їхньої фахової підготовки, особливо на філологічних факультетах. При цьому слід застосувати практику підготовки вчителів для східного і південного регіонів із числа мешканців центральних і західних областей, забезпечивши їхнє належне працевлаштування на новому місці. Потребує невідкладного вирішення питання щодо якості підготовки студентів-україністів, де одну з першочергових ролей відіграє рівень фахової підготовки професорсько-викладацького складу ВНЗ, ступінь володіння ними українською (державною) мовою, зрештою, їхні патріотичні почуття та почуття громадянського обов’язку;
- слід невідкладно завершити роботу над новою редакцією Українського правопису” і запровадити його в навчальний процес освітніх закладів України всіх рівнів та засоби масової інформації;
- на сьогодні, як і раніше, залишається особливо актуальним питання забезпечення державних навчальних закладів України українськомовною навчальною літературою, відео- та аудіовізуальними навчальними посібниками, комп’ютеризації, створення веб-сторінок навчальних закладів та підключення їх до мережі Інтернет. За умов переходу до інформаційного суспільства, включення України до глобалізаційних світових процесів особливо гостро постає питання використання в навчальному процесі електронних технологій на українськомовній основі. Водночас поєднання інтересу учнів і студентів до високотехнологічних видів діяльності з українськомовною основою спонукатиме їх до глибокого оволодіння українською мовою, створення належного мовленнєвого середовища як в освітніх закладах, зокрема, так і в українському суспільстві в цілому.
Сучасна мовна ситуація в галузі освіти України свідчить, що лише проголошення декларації щодо статусу української мови для її утвердження в цій сфері недостатньо. Необхідні дієві механізми формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти. Послідовна й планомірна реалізація завдань державної мовної політики в освітянській сфері має забезпечити вільний і безконфліктний розвиток усіх наявних на теренах України національних і регіональних мов, створити необхідні умови для утвердження державності української мови, набуття нею рис престижності, авторитетності та перспективності.
Виконана дисертація не вичерпує всіх питань означеної проблеми формування та реалізація державної мовної політики в галузі освіти України. Подальшими напрямами наукових досліджень цієї сфери могли б бути:
- завдання держави щодо вироблення наукового підходу до питань правового регулювання процесів функціонування мов в українському суспільстві (створення Мовного кодексу” як цілісного юридичного документа для регулювання застосування мов в Україні);
- забезпечення регулювання реалізації державного статусу української мови в інформаційній та культурній сферах українського суспільства;
- створення цілісної методології функціонування української (державної) мови в галузях життєдіяльності України;
- оптимізація вивчення мов національних меншин відповідно до національного складу населення України та запитів українського суспільства;
- забезпечення мовних потреб закордонних українців;

- вдосконалення державного впливу на процеси вивчення іноземних, насамперед європейських, мов.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аврорин В.А. Двуязычие и школа //Проблемы двуязычия и многоязычия. М., 1972. С.4962.
2. Аврорин В.А. Проблемы изучения функциональной стороны языка. Ленинград: Наука, 1975. 175 с.
3. Аврорин В.А.Ленинская национальная политика и развитие литературных языков народов СССР //Вопросы языкознания. 1960. № 4. С.89.
4. Агатангел Кримський. Нариси життя і творчості /О.Д.Василюк та ін. (відп. ред.); Е.Г.Циганкова та ін. (передм.); НАН України. Інститут сходознавства ім.А.Кримського. К.: [Видавничий дім Стилос”], 2006. 563 с.
5. Ажнюк Б. М. Еволюція української мови в діаспорі (етно- і соціолінгвістичні аспекти): Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.02.01; К., 1999. 38 с.
6. Ажнюк Б. У Фінляндії двомовність. Але чому і яка? //Урок української. 2001. № 4. С.6364.
7. Ажнюк Б.М. Мовна єдність нації: діаспора й Україна. К.: Рідна мова, 1999. 452 с.
8. Алексеев В.А., Ахматзян И.А, Баграмов Э.А., Бельков О.А, Берков А.А. Россия на пороге ХХI века: Современные проблемы национально-государственного строительства РФ /Всероссийское государственно-патриотическое объединение Духовное наследие” /В.Н.Кожемякин (ред.); А.И.Подберезкин (ред.). М.: Обозреватель , 1996. 336 с.
9. Алпатов В.М. 150 языков и политика. 1917-1997: Социолингвистические проблемы СССР и постсоветского пространства /РАН, Інститут востоковедения. М., 1997. 192 с.
10. Аналітичні записки з розробки напрямків державної політики /Українська академія держ. управління при Президентові України; Центр дослідження адміністративної реформи /В.Є.Романов (уклад.), О.І.Кілієвич (уклад.). К.: Видавництво УАДУ, 2001. 234 с.
11. Андреев А.Л., Андреева Л.А., Ахиехер А.С., Баграмов Э.А., Беляев В.И. Российская цивилизация: Этнокультурные и духовные аспекты: Энциклопедический словарь /Российский независимый ин-т социальных и национальных проблем; Исследовательський центр Религия в современном обществе” (М.П.Мчедлов (отв. ред. редкол.). М.: Республика, 2001. 543 с.
12. Андрухович Ю. Орім свій переліг... і сіймо слово. У кн.: Мова і політика. К.: Інститут відкритої політики, 2000. 64 с.
13. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. К.: Либідь, 1991. 252 с.
14. Антоненко-Давидович Б.Д. Вибрані твори: Навч.посіб. для уч. загальноосвіт. навч. закл. /О.Б.Ткаченко (упоряд., передм. та прим.). К.: Грамота, 2006. 495 с.
15. Антонович М. Законодавство України та зарубіжних країн щодо статусу державної мови (порівняльний аспект) //Право України. 1999. № 6. С.73 74; 83.
16. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
17. Базарбаева Г.А. Становление и развитие языковой политики в Республике Казахстан: Автореф. дис.канд. полит. наук: 23.00.02. Алматы, 2002. 28 с.
18. Бакуменко В.Д., Надолішній П.І. Теоретичні та організаційні засади державного управління: Навч. посіб. К.: Міленіум, 2003. 256 с.
19. Баурінг, Білл. Мовна політика в Україні. Міжнародні норми та зобов’язання і український закон та законодавство. У кн.: Мовна політика та мовна ситуація в Україні: Аналіз і рекомендації /За ред. Юліане Бестерс-Дільгер . Вид. дім Києво-Могилянська академія”, 2008. - С.55-95.
20. Без освіти немає науки і навпаки. Вл. інф. //Голос України. 2006, 24 листопада.
21. Беликов В.И., Крысин Л.П. Социолингвистика:Учебник для вузов. М.: Рос. гос. гум. ун-т, 2001. 439 с.
22. Беліцер Н.В., Бугаєв С.В., Варивода Я.О., Євтух В.Б., Кравець Т.А. Актуальні питання вітчизняної етнополітики: шляхи модернізації, врахування міжнародного досвіду /Ю.Тищенко (заг. ред.). К.: Український незалежний центр політичних досліджень, 2004. 312 с.
23. Белл, Даниел. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт специального прогнозирования /В.Л.Иноземцев (пер. с анг.). М.: Academia, 1999. 787 с.
24. Белл, Роджер Т. Социолингвистика: Цели, методы и проблемы. [Пер. с анг.] /[Предисл. А.Д.Швейцера]. М.: Междунар. отношения, 1980. 318 с.
25. Белодед И.К. и др. Русский язык как источник обогащения языков народов СССР /И.К.Белодед и др. К.: Рад. школа, 1978. 182 с.
26. Белодед И.К. Русский язык язык межнационального общения народов СССР. К.: Изд-во Акад. наук УССР, 1962. 34 с.
27. Бердник О.П. Свята Україна: Есеї і листи (Б.Арей (упоряд). Передрук самвидавних творів з України. Балтимор, Торонто: Смолоскип, 1980. 206 с.
28. Бердник, Олесь. Терновий вінець України /Вступ. слово В.Барський/. Лондон: Укр. вид. спілка, 1985. 251 с.
29. Бєлкіна Е.В., Бібік Н.М., Вашуленко М.С., Вільчковський Е.С., Глухова Н.Є. Дитина: Метод. рек. до програми виховання і навчання дітей від 3 до 7 років / /Головне управління освіти і науки Київської міської держ. адміністрації; Київський міський педагогічний ун-т ім.Б.Д.Грінченка. 2-е вид. К.: Богдана, 2004. 232 с.
30. Білодід І.К. Ленінська теорія національно-мовного будівництва в соціалістичному суспільстві. К.: Наукова думка, 1969. 92 с.
31. Богородицкий Б.Л. Вопросы развития грамматики и лексики русского языка. /Сборник статей/ . Л., 1968. 194 с.
32. Бодуэн де Куртенэ И.А. Возможно ли мирное сожительство разных народностей в России? //Отечество. Пути и достижения национальных литератур в России. Национальный вопрос. СПб., 1916. С.1931.
33. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию: В 2-х т. М.: Изд-во АН СССР, 1963. Т.1. 384 с; Т.2. 391 с.
34. Бодуэн де Куртенэ И.А. Некоторые общие замечания о языкознании и языке //Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию. Т.1. М., 1963. 69 с.
35. Бойко, Анжела. Проблеми розвитку української освіти в умовах євроінтеграції //Вища освіта України. ─ 2008. ─ № 2 ─ (29). ─ С.34─39.
36. Больман, Івон. Мовні війни в Европі /Пер. з фр. К.: К.І.С.”, 2007. 280 с.
37. Большой юридический словарь. М., 1999. 531 с.
38. Бондаренко, Неллі. Вивчення мови за новою системою: попередні підсумки і найближчі перспективи //Дивослово. 2006. № 1. С.26.
39. Брук С.И., Губогло М.Н. Двуязычие и сближение наций в СССР: По материалам переписи населения 1970 г. //Сов. этнография. 1975. № 4. С.2831.
40. Будагов Р.А. Борьба идей и направлений в языкознании нашего времени /АН СССР. Ин-т языкознания. М.: Наука, 1978. 248 с.
41. Будагов Р.А. Воздействие человека на язык //Современные проблемы литературоведения и языкознания //АН СССР, Отделение лит. и языка. М.: Наука, 1974. С.384397.
42. Будагов Р.А. Человек и его язык. М.: Изд-во Моск. ун-та, 2-е изд., 1979. 429 с.
43. Будагов Р.А. Язык, история и современность. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. 300 с.
44. Булаховський Л.А. Виникнення і розвиток літературних мов. Вибр. праці: У 5 т. Т.1. К., 1978. 496 с.
45. Бурда Т.М. Мовна поведінка особистості в умовах українсько-російського білінгвізму (молодіжне середовище м.Києва): Дис канд. філол. наук: 10.02.01 /Київський національний ун-т ім.Тараса Шевченка. К., 2001. 208 арк.
46. Бурячок А. Просвіта”: історія та сучасність (1868 1998). К.: Веселка, 1998. 308 с.
47. Вайнрайх У. Одноязычие и многоязычие //Новое в лингвистике. Вып. VI. Языковые контакты. М., 1992. 178 с.
48. Валевський О.І., Ребкало В.А., Логунова М.М., Пірен М.І., Пойченко А.М. Державна політика: аналіз та механізми її впровадження в Україні: Навч. посіб. /Українська академія держ. управління при Президентові України (В.А.Ребкало (заг. ред.). К.: УАДУ, 2000. 228 с.
49. Вашуленко М.С. Теорія і практика навчання української мови в чотирирічній початковій школі: Дис д-ра пед.наук: 13.00.02 /КДПІ ім.М.П.Драгоманова. К., 1992. 59 с.
50. Вашуленко М.С. Українська мова і мовлення в початковій школі: Метод. посіб. К.: Освіта, 2006. 268 с.
51. Веймер Д.Л., Вайнінг Е.Р. Аналіз політики: Концепції, практика /Пер. з англ. І.Дзюби, А.Олійника: Наук. ред. О.Кілієвич. К.: Основи, 1998. 654 с.
52. Великий тлумачний словник сучасної української мови /Укладач і голов. ред. В.Т.Бусел. К.: Ірпінь, ВТФ Перун”, 2002. 1444 с.
53. Винниченко В. Відродження нації. У 3 ч. Ч.1. К.: Відень, 1920. 348 c.
54. Виступ Міністра освіти і науки України І.Вакарчука на нараді за участю Президента України В.Ющенка з питань забезпечення функціонування та розвитку освіти //Освіта України. 2008, 29 лютого.
55. Виступ Президента України В.Ющенка на Всеукраїнській нараді з питань забезпечення та розвитку освіти, 26 лютого 2008 р. http: //www.president.gov.ua/news/9118.htm/
56. Виступ Президента України В.Ющенка на Всеукраїнському форумі Турбота про вчителя надія на майбутнє”, 24 травня 2005 року. //http: //www.president.gov.ua/news/370.htm/
57. Вихованець І.Р. Таїна Слова. К.: Рад. шк., 1990. 288 с.