МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Короткий опис

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

КІКТЕНКО Оксана Володимирівна

УДК 353.1(477)

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник -
Мерзляк Анжела Віталіївна,
доктор наук з державного управління, професор

Запоріжжя 2008

ЗМІСТ
ВСТУП.................................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Науково-теоретичні засади державного регулювання інноваційного розвитку......9
1.1. Інноваційні процеси як об’єкт державного регулювання.......9
1.2. Зарубіжний досвід інвестиційно-інноваційної діяльності....26
1.3. Принципи й механізми регулювання та саморегулювання інноваційного розвитку.........47
Висновки до розділу 1......................................................................................................68
РОЗДІЛ 2. Оцінка стану механізмів державного регулювання інноваційного
розвитку регіону ...70
2.1. Формування передумов реалізації переваг інноваційного регулювання регіону.....70
2.2. Інституційно-правове регулювання інноваційного розвитку регіону.. 86
2.3.Державний механізм стимулювання розвитку інновацій на різних рівнях управління.........102
Висновки до розділу 2.131
РОЗДІЛ 3. Удосконалення механізмів державного регулювання інноваційного розвитку регіону..133
3.1. Зміцнення регіонів за рахунок прискорення інноваційного розвитку.. .133
3.2. Фінансове забезпечення розвитку механізмів державного регулювання інновацій в регіоні..............................................................................................147
3.3. Механізм сприяння регіональному розвитку інноваційного процесу............161
Висновки до розділу 3....................................................................................................174
ВИСНОВКИ....................................................................................................................177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................................182

ВСТУП
Актуальність теми. Державне регулювання інноваційних перетворень передбачає визначення особливостей і принципів інноваційного розвитку країни та дотримання норм чинного законодавства з питань інноваційної економіки. Здійснення необхідних змін щодо державного регулювання інноваційної діяльності приведе до стрімкого інноваційного розвитку регіонів країни, вдосконалення систем та механізмів стимулювання на підприємствах і в організаціях (випуск продукції, технології, організаційні структури та ін.).
У сучасних умовах труднощі реалізації стратегії інноваційного розвитку зумовлені рядом причин, однак головна з них незадовільний, організаційний та регуляторний стан економіки країни, що впливає на її потенціал. Актуальним є перетворення малих інноваційних підприємств регіонів на компанії з конкурентоспроможними обсягами випуску високотехнологічної продукції. Це дасть змогу сучасним наукоємним підприємствам України стати відомими на світовому ринку та забезпечити зростання високотехнологічної продукції в експорті країни. Необхідність підвищення рівня інноваційних перетворень в Україні пов’язана з нестабільністю соціальноекономічних процесів, неефективною системою контролю за інноваційними процесами як на державному, так і на регіональному рівні. Усе це знижує ефективність управління, упровадження нових принципів та механізмів інноваційних процесів і залучення інвестиційних ресурсів для реалізації програм інноваційного розвитку.
Окремі аспекти державного регулювання інноваційного розвитку в своїх працях розглядали такі зарубіжні та вітчизняні вчені як: Г.В. Атаманчук, Л.К. Безчасний, Р.Р. Блейк, В.Г. Бодров, А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, Г.Я. Гольдштейн, В.Ф. Гриньов, С.М. Ілляшенко, А.Ф. Мельник, М.І. ТуганБарановський, Л.Д. Тулуш, Й. Шумпетер, Н.М. Фонштейн та ін. Важливий аналітичний та емпіричний матеріал щодо механізмів державного регулювання інвестиційно-інноваційного розвитку, шляхи вирішення пов’язаних з ним проблем містять праці таких учених, як: Ю.М. Бажал, С.О. Біла, І.А. Бланк, В.Є. Воротін, М.В. Гаман, В.Г. Герасимчук, А.О. Дєгтяр, С.Є. Захаров, О.М. Іваницька, М.Х. Корецький, Т.В. Майоров, В.Ф. Мартиненко, А.В. Мерзляк, О.Г. Мордвінов, В.М. Огаренко, А.А. Пересада, В.Л. Пілюшенко, та ін.
Проте, незважаючи на цінність проведених досліджень, окремі аспекти проблеми державного регулювання інноваційного розвитку залишились висвітлені не повною мірою. Так, потребують подальшого дослідження теоретичні засади державного регулювання інноваційного розвитку на регіональному рівні. Водночас потребують удосконалення механізми реалізації державної політики на інноваційному ринку, інформаційне забезпечення управління інноваційним розвитком, який на сьогодні є головним напрямом економічного зростання країни. Науково-теоретична та практична значущість зазначених проблем зумовили актуальність теми дисертаційної роботи, мету та її змістовне висвітлення.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною наукових розробок зі створення і впровадження механізму державного регулювання інновацій в умовах ринкової економіки, виконаних безпосередньо автором і за його участю в межах наукових тем Класичного приватного університету: Механізми управління об’єктами і процесами ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0105U002566), Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів” (номер державної реєстрації 0102U003195). У рамках цих тем автором розроблено пропозиції щодо вдосконалення механізмів інноваційного розвитку регіону за рахунок взаємодії органів державної влади країни.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання інноваційного розвитку регіону як складової державного регулювання соціально-економічного розвитку на регіональному рівні.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
- розглянути теоретичні засади інноваційного розвитку країни на основі аналізу наукових праць українських і зарубіжних учених;
- уточнити сутність механізмів державного регулювання інноваційної діяльності;
- визначити особливості та принципи інноваційного розвитку країни;
- здійснити оцінку стану державного регулювання інноваційної діяльності регіону;
- обґрунтувати необхідність державного регулювання економіки країни щодо забезпечення стимулювання інноваційного розвитку регіону;
- дослідити заходи щодо активізації фінансового забезпечення інноваційного розвитку регіону;
- розробити рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного регулювання інноваційного розвитку регіону, які б сприяли загальній економічній рівновазі країни;
- запропонувати складові механізмів регулювання інноваційного розвитку регіону, які визначать взаємодію органів державної влади країни.
Об'єктом дослідження є процеси державного регулювання інноваційного розвитку регіону.
Предметом дослідження є механізми здійснення державного регулювання інноваційного розвитку на регіональному рівні.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що існуючі механізми державного регулювання інноваційної діяльності не забезпечують досягнення належних результатів, а науково обґрунтовані механізми державного регулювання інноваційного розвитку є необхідною умовою сприяння інноваційному розвитку на регіональному рівні.
Методи дослідження. Методологічною базою дослідження є теоретичні положення сучасної теорії державного управління та економічної теорії, наукові праці українських і зарубіжних науковців, присвячені проблемам інноваційної діяльності у сфері державного управління. У дисертації використані такі методи дослідження, як: історичний і логічний для аналізу літературних джерел, вивчення рівня розробленості проблеми у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі; аналіз та синтез для встановлення причиннонаслідкових зв’язків при виявленні тенденцій функціонування інноваційної діяльності підприємств, які впроваджують інновації; статистичне групування для виділення засад стимулювання державою інноваційної діяльності підприємств з метою обґрунтування відповідних управлінських рішень; метод порівняльного аналізу для дослідження особливостей інноваційного розвитку територій та забезпечення механізмів державного регулювання інноваційної діяльності; програмно-цільовий для розробки науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи державного управління у сфері інновацій. Теоретичною й методологічною базою дослідження є праці українських та зарубіжних авторів, фундаментальні дослідження в галузі державного управління, нормативноправові акти України, що регулюють інноваційну діяльність. Інформаційною базою дослідження були матеріали статистичних щорічників, статистичні дані про стан інноваційної діяльності окремих регіонів України, що дало змогу зробити певні висновки щодо причин виникнення проблем у сфері інноваційного розвитку регіонів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:
уперше:
розроблено механізми сприяння інноваційному розвиткові регіону як сукупність основних складових і технологічних процесів органів управління та інформаційного забезпечення взаємодії органів влади щодо інноваційного розвитку;
удосконалено:
визначення поняття державне регулювання інноваційного розвитку” як сукупності заходів і механізмів прямого та непрямого впливу держави на інноваційну діяльність, що забезпечують соціально-економічний розвиток країни та її регіонів на інноваційній основі;
теоретичні підходи до державного регулювання інноваційного розвитку регіону, які передбачають заходи щодо активізації фінансового забезпечення інноваційного розвитку регіону, посилення результативності контролю з боку держави на всіх рівнях інноваційного процесу, реалізацію ефективної державної інноваційної політики;
концептуальні погляди на систему механізмів державного регулювання інноваційного розвитку регіону за рахунок теоретичного обґрунтування включення до неї економічних механізмів, які стимулюватимуть розробку інноваційних підприємств та інноваційної інфраструктури, запровадження перспективних інноваційних проектів і технологій;
набуло подальшого розвитку:
напрями активізації системи забезпечення стратегії інноваційноінвестиційного розвитку регіону шляхом цілеспрямованого поєднання поточних цілей інноваційного розвитку та механізмів стимулювання інноваційної діяльності на різних рівнях державного управління;
уточнення принципів державного регулювання інноваційного розвитку, які характеризують основні положення, закономірності, критерії визначення ключових параметрів (структура, організація і процеси управління, напрями) державної інноваційної політики.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення й висновки роботи доведені до рівня конкретних пропозицій, мають придатну для застосування в процесі діяльності форму, можуть бути використані для обґрунтування й розробки заходів державної інноваційної політики. Матеріали дисертації можуть також бути підґрунтям для подальших досліджень відповідної сфери. Результатами дослідження використано в діяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків м. Запоріжжя (довідка № 10393/10 від 15.10.2007 р.), у діяльності Головного управління економіки Запорізької обласної державної адміністрації (довідка № 09-01/1298 від 29.10. 2007 р.). Теоретичні положення, узагальнення й висновки дисертації знайшли застосування у Класичному приватному університеті при викладанні таких дисциплін: Державне регулювання економіки”, Державне управління”, Інноваційний менеджмент” (довідка № 811 від 27.04.07р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Висновки й результати, у тому числі ті, що характеризують наукову новизну, отримані й сформульовані автором самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційної роботи, доповідалися та обговорювалися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: Дні науки” (Запоріжжя, 2004-2007 рр.); Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 2005-2007 рр.); Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (Київ, 2005 р.); Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006 р.); Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007 р.); Теорія і практика економіки та підприємництва” (Алушта, 2007 р.); Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (Харків, 2007 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 15 наукових праць загальним обсягом 4,83 друк. арк., з яких 8 у фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 197 сторінок, з яких 14 рисунків і 12 таблиць, список використаних джерел (188 найменувань) на 16 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання щодо удосконалення механізмів державного регулювання інноваційного розвитку регіону на основі визначення теоретичних підходів, напрямів та обґрунтування практичних рекомендацій. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дослідження дають підстави сформулювати висновки й рекомендації.
1. Розглянуто теоретичні засади інноваційного розвитку країни, на основі аналізу наукових праць українських і зарубіжних учених, дають змогу зробити висновки про те, що інноваційний тип суспільного розвитку передбачає інше змістовне навантаження поняття державного регулювання інноваційного розвитку як сукупності заходів впливу держави на інноваційну діяльність та механізмів державного регулювання шляхом взаємодії органів влади, яка спрямована на створення нової моделі соціально-економічного зростання держави. Пріоритетні напрями інноваційного розвитку України охоплюють та характеризують економічні процеси і визначають нові вагомі пріоритети: добробут громадян, умотивована інтелектуалізація виробничої діяльності, упровадження високих інформаційних технологій, екологічна безпека тощо.
2. Визначено, що сутність механізмів державного регулювання інноваційного розвитку країни та термінологічний апарат містить такі базові поняття: інновації”, інноваційний процес”. Здійснення інноваційних перетворень передбачає застосування ефективних механізмів, спрямованих на перебудову інноваційної діяльності та формування єдиного механізму державного регулювання інноваційного розвитку країни. Сутність механізмів державного регулювання інноваційної діяльності полягає в такому: вдосконалення нормативноправової бази інноваційної діяльності, у тому числі адаптації національного законодавства до відповідних стандартів СОТ; побудова загальнообов’язкового страхування інноваційних проектів; узгодження нормативноправових актів щодо наукової та науковотехнічної діяльності й відносин інтелектуальної власності; забезпечення достатності та ефективності фінансування освіти та науки, інноваційного бізнесу; посилення кредитного забезпечення впровадження науковотехнічних розробок; створення дієвої інноваційної інфраструктури, що відображає сукупність взаємозумовлених та цілеспрямованих засобів і способів досягнення загальної мети інноваційного розвитку регіону. Серед методів здійснення дослідження були обрані такі, що дали змогу найповніше вивчити теоретичну базу дослідження, надати оцінку виробничій та інноваційній діяльності підприємств регіону.
3. Визначено особливості та принципи, тенденції інноваційного розвитку країни, які потребують застосування нової фінансово-кредитної політики, що мінімізує ризики й максимізує віддачу, проведення ефективних механізмів стимулювання інновацій, розширення до реально можливих меж наукоємних галузей, оптимального залучення до виробництва та послуг малого і середнього бізнесу, дієвого розвитку венчурного підприємництва, залучення ризикового капіталу до фінансування інноваційного бізнесу. До принципів державного регулювання інноваційного розвитку віднесено: програмноцільовий; принципи комплексності, доповнюваності, зворотності та збалансованості.
4. Оцінка стану державного регулювання інноваційної діяльності регіону показала, що інноваційна політика держави має бути спрямована на зростання обсягів платоспроможності попиту, підвищення обсягу випуску інноваційної продукції. Стан державного регулювання відображає специфіку інноваційного процесу як виду діяльності і являє собою сукупність форм, методів, інструментів та важелів управління розвитком інноваційного процесу. Аналіз кількості підприємств, які впроваджували інновації у промисловості, засвідчує, що в Україні спостерігається тенденція коливань. Так, у 2006 р. порівняно з 2005 р. їх кількість зменшилась на 36,7%, хоча порівняно з 2000 р. на 18,4%. Позитивним є те, що у промисловості спостерігається тенденція зростання обсягу реалізованої інноваційної продукції. У 2006 р. обсяг реалізованої інноваційної продукції промислових підприємств в Україні становив 30,9 млрд грн, що в 2,5 разів більше, ніж у 2000 р. Створення відповідних умов для оптимального розвитку науковотехнічного потенціалу національної економіки стає одним з найважливіших принципів створення системи й формування механізму управління інноваційною політикою. Стабілізація економіки неможлива без пожвавлення інноваційноінвестиційного процесу, оновлення основного капіталу на принципово новій конкурентоспроможній основі.
5. Обґрунтовано необхідність державного регулювання економіки країни для забезпечення стимулювання інноваційного розвитку регіону та ступінь використання потенційних можливостей регіону, які дають змогу з'ясувати перспективи вдосконалення нормативноправової бази інноваційної діяльності. Економічний потенціал сприятливого інноваційно-інвестиційного клімату в регіоні визначається такими чинниками: вигідним геополітичним розташуванням регіону; відновленими зв’язками з окремими промисловими ринками; відносною політичною стабільністю; високим рівнем освіти та пропозицією висококваліфікованої праці; відносною енергетичною незалежністю. Основними труднощами, які виникають під час реалізації інноваційних процесів у регіоні, вважається відсутність необхідної нормативноправової та ресурсноінвестиційної бази, відсутність диференційованої системи мотивації інноваційної діяльності.
6. В умовах інноваційного розвитку особливого значення набувають інвестиційноправові чинники інноваційної діяльності підприємств. Досліджено заходи з активізації фінансового забезпечення розвитку інноваційного регіону за рахунок створення спеціалізованих інноваційних банків, забезпечення попиту і пропозиції на інноваційному ринку, що є головним чинником стимулювання інноваційної діяльності. Також на основі результатів аналізу визначено, що економічний апарат держави повинен працювати на перспективу забезпечувати функціонування інноваційної моделі розвитку економіки і промисловості, розробляти гнучкі механізми підтримки інноваційних виробництв, реформувати амортизаційну політику, вживати заходів щодо підвищення рівня самофінансування компаній, активніше інтегруватися в міжнародний інвестиційний ринок тощо. Нормативно-правова база інноваційної діяльності в Україні недосконала й потребує істотних змін і доповнень у таких сферах, як: кадрове і фінансове забезпечення науководослідної та інноваційної діяльності, визначення доцільності пільгових банківських ставок при кредитуванні інноваційних підприємств.
7. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного регулювання інноваційного розвитку регіону: врегулювати питання взаємодії всіх структур інноваційного процесу; створити умови дієвості механізмів державного регулювання; забезпечити інформаційну прозорість всіх державних структур та результативність контролю з боку держави на всіх рівнях інноваційного процесу; розмежувати функціональні повноваження серед контрольних органів інноваційної діяльності; фінансування потоків повинно чітко контролюватися щодо їх раціонального використання, що дасть змогу удосконалити державну підтримку інноваційної економіки і сприятиме загальній економічній рівновазі країни. Недосконалість проведення державної економічної політики зумовлює потребу в посиленні ролі держави у процесі інноваційного розвитку та формуванні мотивації суб’єктів господарювання до інновацій, яке буде проводитися шляхом створення достатнього рівня фінансування, з урахуванням сучасного стану промисловості.
8. Запропоновано складові механізмів інноваційного розвитку регіону, які визначають, створення регіональних філій Української державної інноваційної компанії, що підпорядковуються Державному агентству з інвестицій та інновації. Доцільність створення таких регіональних філій Української державної інноваційної компанії обґрунтовано тим, що недостатньо уваги приділяється з боку держави проблемам інноваційної діяльності саме на регіональному рівні. Створення таких регіональних філій Української державної інноваційної компанії допоможе підвищити ефективність роботи та створити дієві механізми регулювання інноваційного розвитку регіону. Інноваційний механізм дасть змогу покращити реалізацію та підвищити ефективність інноваційної продукції в державному регулюванні інноваційного ринку.
9. Здійснення інноваційних перетворень в Україні передбачає застосування ефективних механізмів, спрямованих на системну перебудову інноваційної діяльності та формування єдиного механізму державного регулювання інноваційного розвитку країни. Запропоновано такі практичні рекомендації органам державної влади, щодо регулювання інноваційної сфери економіки України: створення регіональних філій Української державної інноваційної компанії та Агенцій регіонального розвитку; формування регіонального реєстру професійних установ, які займаються інноваційною діяльністю; введення мереж галузевих консультаційних центрів з питань реалізації інноваційних проектів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. Інновація: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Монографія. К.: КНЕУ, 2003. 394 с.
2. Атаманчук Г.В. Государственное управление: Учеб. пособ. М., 2000. С. 26.
3. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
4. Бажал Ю.М. Інноваційний розвиток економіки та напрямки його прискорення: Наук. доп. / Ю.М. Бажал, І.В. Одотюк, М.С. Донько та ін.; За ред. В.П. Александрової. К.: Інт економічного прогнозування, 2002. 80 с.
5. Бандурка И.В., Захарченков С.П., Товажнянская Е.Л. Технологическая инновационная деятельность: Финансовоэкономический аспект: Монография. Харьков: НТУ ХПИ”, 2003. 320 с.
6. Бауэр Рой и др. Управление инвестиционным проектом: Опыт IBM / Пер. с англ. М.: ИНФРАМ, 1995. 208 с.
7. Безчасний Л.К., Мельник В.П., Білоцерківська О.І. Інноваційна складова економічного розвитку / Ред. кол.: Л.К. Безчасний (відп. ред.) та ін. К., 2000. 262 с.
8. Безчасний Л., Онишенко С. Тенденції на світовому ринку капіталів та їх вплив на інвестиційну діяльність в Україні // Економіка України. 2001. № 3. С. 4-12.
9. Біла С. Структурна політика в системі державного регулювання трансформаційної економіки: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 408 с.
10. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. К.: МП «ИТЕМ» ЛТД, «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995. 448 с.
11. Блейк Роберт Р., Моутон Дж.С. Научные методы управления. К.: Наукова думка, 1990. 250 с.
12. Бовин А.А. Управление инновациями в организации: Учеб. пособ. / А.А. Бовин, Л.Е. Чередникова, В.А. Якимович. М.: Омега Л, 2006. 415 с.
13. Бодюк А. Інновації технологічних перетворень. К.: Наукова думка, 1995. 127 с.
14. Бондаренко А.Ф. Инновационный бизнес. Суммы: Слобожанщина, 1998. 168 с.
15. Бражко О.В. Інноваційна модель економічних перетворень і джерела її фінансового забезпечення // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. 2004. № 4. С. 36-41.
16. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал. СПб.: Питер, 2001. 288 с.
17. Бубенко П., Гусєв В. Ключові моменти формування регіональних інноваційних систем в Україні // Економіка України. 2007. № 8. С. 33-45
18. Бузько И.Р. Экономический риск и управление инновационной деятельностью. К., 1996. 216 с.
19. Бутко М., Подоляк Л. Державне регулювання як інструмент підвищення конкурентоспроможності регіонів // Економіка України. 2007. № 6. С. 36-44.
20. Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и инновации. М. Информационноиздательский дом Филин, 1997. 336 с.
21. Васильєва О., Васильєва Н. Технополіс як інноваційний важіль розвитку регіонів // Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення: Зб. наук. праць НАДУ / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во НАДУ, 2006. Т. 2. C. 2830
22. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент: Навч. посіб. / За ред. В.О. Василенко. К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. 440 с.
23. Варналий З. О составляющих инновационной модели // Інвестиції: практика та досвід. 2006. № 1. С. 10-11.
24. Володина Н. Поисках инновационного прорва // Інвестиції: практика та досвід. 2006. № 11. С. 19-19.
25. Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 392 с.
26. Воротін В.Є. Нова якість економіки України та її регіонів на основі вільного підприємницького середовища // Проблеми державного управління та місцевого самоврядування в умовах сучасного політичного вибору України: Наук.-практ. конфер. ГУ „ЗІДМУ” 11-12 жовтня 2007 р. Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2007. Т. 3. С. 28-31.
27. Гальчинський А., Геєць В., Кінах А., Семиноженко В. Інноваційна стратегія українських реформ К.: Знання України, 2002.
28. Гальчинський А.С., Льовочкін С.В. Становленні інноваційної моделі економічного зростання України // Економіка знань: виклики глобалізації та України. К., 2004. 276 с.
29. Гаман М. Державна стратегія розбудови національної системи інноваційного бізнесу // Вісник НАДУ при Президентові України. 2004. № 3 . С. 199207.
30. Гаман М.В. Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід: Монографія. - К.: Вікторія, 2004. - 312 с.
31. Гаман М. Фінансовокредитна підтримка інноваційної діяльності // Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення: Зб. наук. праць НАДУ / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во НАДУ, 2005. Т. 2. С. 161162.
32. Герасимчук В.Г. Інноваційно-інвестиційний розвиток промисловості України // Інвестиції: практика та досвід. 2006. №12. С. 14-17.
33. Гитман Л.Дж., Джонк М.Д. Основы инвестирования / Пер. с. англ. М.: Дело, 1997. 1008 с.
34. Глазырин М.В. Инновационный социально-производственный комплекс на уровне муниципального образования. М.: Наука, 2007. 307 с.
35. Гольдштейн Г.Я. Инновационный менеджмент. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 1998. 132 с.
36. Гончаров Н.П., Перевоза П.Г. Маркетинг инновационного процесса. К., 1998. 276 с.
37. Горник В.Г., Дацій Н.В. Інвестиційноінноваційний розвиток промисловості: Монографія. К.: Видво НАДУ, 2005. 200 с.
38. Гринев В.Ф. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие К.: МАУП, 2002. 148 с.
39. Гриньова В.М. Функціонально-вартісний аналіз в інноваційній діяльності підприємства: Монографія. Х.: Видавний Дім ІНЖЕК”, 2004. 128 с.
40. Данилишин Б.М., Корецький М.X., Дацій О.І. Інвестиційна політика в Україні: Монографія. — Донецьк: Юго-Восток, Лтд, 2006. 292 с.
41. Данилишин Б., Чижова В. Наукове-інноваційне забезпечення сталого економічного розвитку України // Економіка України. 2004. № 3. с. 4-11.
42. Дацій Н.В. Механізми здійснення інноваційної діяльності у промисловості в умовах ринкової економіки // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємство. 2004. № 5. С. 68-74.
43. Денисюк В. Високі технології і високонаукоємні галузі - ключові напрями в інноваційному розвитку // Економіст. 2004. № 5 с. 78.
44. Деревянко Е., Минченко Г. Система управления рисками // Бизнес. 2003. № 46. С. 5657.
45. Державне управління: Словник-довід. / Уклад. В.Д. Бакуменко (кер. творчого кол.), Д.О. Безносенко, І.М. Варваз, В.М. Князєв, С.О. Кравченко, Л.Г. Штика; За заг. ред. В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
46. Дєгтяр А.О. Інформаційно-аналітична діяльність як засіб підвищення якості державно-управлінських рішень // Вісник НАДУ. 2003. №1. С. 407-415.
47. Дєгтяр А.О. Організаційне забезпечення контролю реалізації державно-управлінських рішень // Вісник НАДУ. 2003. №4. С. 14-18.
48. Дєгтяр А.О. та ін. Механізми прийняття управлінських рішень органами державної влади щодо соціально-економічного розвитку регіонів / А.О. Дегтяр, О.Ю. Амосов, В.М. Мартиненко, В.О. Черепанова, І.Л. Шевчук та ін. Харків: ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. 368 с.
49. Дідівська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. 2-е вид. перероб і доп. К.: ЗнанняПрес, 2002. 214 с.
50. Завлин П.Н., Васильев А.В. Оценка эффективности инноваций. СПб.: БизнесПресса, 1998. 215 с.
51. Завлин П.Н., Казанцева А.К., Миндели Л.Э. Инновационный менеджмент: Справочное пособие. М.: Центр исследований и статистики науки, 1998. 512 с.
52. Задихайло Д.В., Атоманова Ю.Є., Мілаш В.С. та ін. Актуальні питання господарсько-правового забезпечення інноваційної політики держави: омографія / За заг. наук. ред. канд. юрид. наук Д.В. Задихайло. Харьків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006. 256 с.
53. Закон України Про інвестиційну діяльність” // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 47.
54. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 4.07.02 № 40-1V // Відомості Вер­ховної Ради України. — 2002. — № 36. — С. 882—892.
55. Закон України Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків // Урядовий кур’єр. 1999. 1 вересня. С. 57.
56. Закон України Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльністі” // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 13.
57. Закон України Про наукову і науковотехнічну експертизу” від 10.02.1995 р. № 51/95ВР.
58. Закон України Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. № 283/97ВР (за змінами і доповнюваннями).
59. Закон України "Про стимулювання розвитку регіонів" від 8 вересеня 2005 р. № 2850-IV. База даних Законодавство України” [Електронний ресурс]. Режим доступ: http://zakonl.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/mair.cgi?nreg=1001-2006-%EF.
60. Запоточний І.В. Державне регулювання регіональної економіки / За заг. ред. д.е.н. проф. В.І.Захарченко. Харків Львів Одеса: ТОВ „Одіссей”, 2003. 592 с.
61. Захарін С.В. Активізація інноваційної діяльності промислових підприємств // Фінанси України. 2003. № 1. С. 1320.
62. Захарін С. Інвестиційне забезпечення відтворення основних фондів // Економіка України. - 2007. - № 5. - С. 43-51.
63. Захаров С.Е., Дрофиенко В.В. Инновационное развитие как система факторов и условий // Зборник межвузовских научных трудов студентов, магистров, аспирантов и соискателей. Вып. 2. Макеевка: ДонГАСА, 2003. С. 6263.
64. Захаров С.Е. Условие обеспечения инновационного развития // Соціальний менеджмент і управління інформаціними процессами. Серія Державне управління: Збірник наукових праць ДонДАУ. Т. IV, Вип. 21. Донецьк: ДонДАУ, 2003. С. 7678.
65. Іваницька О. Врахування тенденцій розвитку глобальних фінансових ринків при запровадженні фінансової політики України // Вісник Національної Академії державного управління. 2004. - № 1. - С. 224231.
66. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним ризиком: Навч. посіб. 2-е вид., перероб. і доп. Суми: ВТД „Університетська книга”; К.: Видавничий дім „Княгиня Ольга ”, 2005. 324 с.
67. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: Навч. посіб. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2003. - С. 278.
68. Інноваційний менеджмент: Навч. посіб. / За ред. В.О. Василенко. К.: ЦУЛ, Фелікс, 2003. 440 с.
69. Инновационный менеджмент: Справ, пособие / Под ред. П.Н. Завлита. - СПб.: Наука, 1997. - С. 286.
70. Інноваційна складова економічного розвитку: Моногр. / НАН України, Ін-т економіки; Відп. ред. Л.К. Безчасний. К., 2000. 261 с.
71. Інноваційна стратегія українських реформ / А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, А.К. Кінах, В.П. Семиноженко - К.: Знання України, 2002. 336 с.
72. Илляшенко С.Н. Инновационное развитие рыночных возможностей: проблемы управления. Суммы: ВВП «Мрія 1», ЛТД, 1999. 222 с.
73. Інтелектуальна власність, стандартизація і сертифікація: Навч. посіб. / В.М. Огаренко, Г.П. Брехаря, О.М. Горбань, І.С. Педак. Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2005. 244 с.
74. Калугин В. Инновационное развитие украинской экономики // Бизнес. - 2004. - № 17. С.4245.
75. Каракай Ю. Роль держави у стимулюванні інноваційної діяльності // Економіка України. 2007. - № 3. - С. 14-21.
76. Катаєв О. Підходи до управління інноваційною діяльністю науково-освітнього комплексу // Економіка України. 2007. - № 1. - С. 88-93.
77. Кіктенко О.В. Реалізація динамічного інноваційного процесу // Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2007. - № 2. - С. 44-48.
78. Кіктенко О.В. Зарубіжний досвід інвестиційно-інноваційної діяльності // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІНАДУ „Магістр”, 2007. Вип. 2 (17). С. 159-164.
79. Кіктенко О.В. Налагодження системи управління інноваційної діяльності та її регулювання // Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2005. - № 2. С. 94-98.
80. Кіктенко О.В. Удосконалення механізмів сприяння регіонального розвитку інноваційної діяльності // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3-х т. / ГУ „ЗІДМУ”, 5-6 жовтня 2006 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2006. С. 128-129.
81. Кіктенко О.В. Державна фінансова підтримка науково-технічної інноваційної діяльності // Проблеми забезпечення економічного розвитку підприємств: Матеріали всеукраїнської наукової конференції студентів і молодих вчених (29-30 квітня 2005 р.): В 2 ч. - Ч. 2. Донецьк: ДонУЕП, 2005. - С. 359-360.
82. Кіктенко О.В. Фінансування механізму інноваційного розвитку Запорізького регіону // Зб. наук. пр. ДонДУУ: „Державне регулювання економічного розвитку регіону та підприємств”. Серія „Державне управління” Т. V. Вип. 42. - Донецьк, 2005. С.184-190.
83. Кіктенко О.В. Підтримка та стимулювання інноваційної діяльності на різних рівнях державного управління: Зб. наук. пр. ДонДУУ: „Управління діяльністю органів державної влади”. Серія „Державне управління” Т. VII. Вип. 71. - Донецьк, 2006. С. 19-25.
84. Кіктенко О.В. Механізми державного регулювання інноваційного розвитку національної економіки України // Економіка та держава. - 2006. - № 11. - С. 53-57.
85. Кіктенко О.В. Інституціональне регулювання інноваційної діяльності // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2006. - № 4. С.82-88.
86. Кіндзерський Ю. Інституціональні аспекти відтворення у контексті структурних трансформацій // Економіка України. - 2007. - № 2. - С. 4-12.
87. Клейнер Г.Б. и др. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратегия, безопасность. М.: ОАО «Изд-во «Экономика», 1997. 288 с.
88. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. 1996. - № 30.
89. Концепція науковотехнологічного і інноваційного розвитку України: Постанова Верховної Ради України від 13.07.1999 р. № 916XIV // Відомості Верховної Ради. 1999. № 37. С. 336.
90. Концепція державної регіональної політики: Указ Президента України від 25.05.2001 р. // Офіційний вісник України. 2001. - (№ 22). С. 20-28.
91. Коренной А. Курс инновационного менеджменту / Под. ред. А. Коренного. К.: НИИ Статистика, 1997. 336 с.
92. Корецький М.Х. Державний інструментарій регулювання інноваційного розвитку підприємств // Менеджер. Вісник Донецького державного університету управління. 2004. № 3(29). С. 8490.
93. Корпаративное управление инновационным развитием: Монография / Под ред. Ю.П. Анискина. - М.: Омега- Л, 2007. 411 с.
94. Круглова Н.Ю. Инновационный менеджмент: Учеб. Пособие. - 2-е изд. М.: Изд-во РДЛ, 2001. С.131-133.
95. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. Л: Видавничий центр Львівського національного університету ім. Івана Франка, 2001. С. 608.
96. Лапечук П. Підтримка інноваційної діяльності. Досвід економічно розвинутих держав та України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://justinian.com.ua/article.php? Id=912.
97. Лапко О.О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. К.: ІЕП НАНУ, 1999. 254 с.
98.