ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ НА ПРИРОДНІ РЕСУРСИ

Короткий опис

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРИСТЕТ

На правах рукопису

АНТОНОВ АНДРІЙ ЛЕОНІДОВИЧ

УДК 351.82: 334.012

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ НА ПРИРОДНІ РЕСУРСИ

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Дєгтяр Андрій Олегович,
доктор наук з державного управління,
професор

Запоріжжя 2008

ЗМІСТ
ВСТУП......................................................................................................................... 2
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ НА ПРИРОДНІ РЕСУРСИ.................................................................. 2
1.1. Відносини власності на природні ресурси як об'єкт державного регулювання 2
1.2. Специфіка державного регулювання відносин власності на природні ресурси................................................................................................ 2
1.3. Інструменти державного регулювання використання природних ресурсів.. 2
Висновки до розділу 1............................................................................................. 2
РОЗДІЛ 2. СТАН ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ НА ПРИРОДНІ РЕСУРСИ......................................................................................... 2
2.1. Ефективність системи державного регулювання відносин власності на природні ресурси................................................................................................ 2
2.2. Державне регулювання взаємодії форм власності на природні ресурси....... 2
2.3. Державне регулювання використання природно-ресурсного потенціалу..... 2
Висновки до розділу 2............................................................................................. 2
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ НА ПРИРОДНІ РЕСУРСИ.................................................................. 2
3.1. Концептуальні основи створення регіональної системи державного регулювання відносин власності на природні ресурси................................................................ 2
3.2. Шляхи вдосконалення системи державного регулювання відносин власності на природні ресурси................................................................ 2
3.3. Державна підтримка фінансування інвестицій природоохоронного призначення.................................................................................................................................. 2
Висновки до розділу 3............................................................................................. 2
ВИСНОВКИ................................................................................................................ 2
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................... 2

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах ринкової економіки експлуатація природних ресурсів здатна забезпечити значну частку бюджетних надходжень, виступаючи як основне джерело забезпечення ресурсної незалежності національної економіки. З цього погляду характер відносин власності на природні ресурси є однією з ключових проблем трансформації економіки, оскільки вони зачіпають інтереси всього населення України, визначають становище країни у світовій господарській системі. Від її вирішення істотно залежить розвиток міжрегіональних відносин всередині країни та зміцнення державного устрою. Нерозвиненість інституціональної системи використання природних ресурсів, в основу якої покладені відносини власності, зумовлює зниження ефективності експлуатації природних ресурсів, марнотратний характер їх використання, нераціональний перерозподіл рентних доходів між власниками і користувачами, консервує” сировинний характер економіки.
Аналіз проблем природокористування виразно демонструє неспроможність ринкових інститутів на даному етапі виступати ефективними регуляторами розширеного відтворення природних ресурсів і їх раціонального освоєння. Враховуючи, що Україна стоїть на порозі вступу до СОТ, особливої актуальності набуває питання ціноутворення на продукцію національного виробника, що істотно залежить від вартості імпортованих енергоносіїв. Проте Україна володіє значними запасами природних ресурсів, які здатні забезпечити більший рівень її енергетичної незалежності. Нераціональне використання потенціалу природних ресурсів непоправне, і можна припустити, що держава повинна здійснювати функції регулювання використання природних ресурсів, які належать народові України, більш ефективно, забезпечуючи синергетичний ефект при взаємодії різних форм власності.
Аналіз економічних проблем щодо власності природних ресурсів досліджували у своїх працях А.Сміт, Д.Рікардо, Дж.Мілль, К.Маркс, А.Маршалл та ін. Інституціональні концепції щодо належності природних ресурсів розглянуто в працях Д.Бромлі, Р.Хардіна, Г.Демзетца. Нові умови функціонування української економіки зумовлюють всебічний інтерес учених і фахівців до природних ресурсів країни, можливостей їх раціонального використання, теоретичних доробок. Ці проблеми проаналізовано у монографіях, статтях, дослідженнях Ю.П.Белова, К.Г.Гофмана, А.Д.Думнова, С.І.Івановського, В.І.Канона, С.А.Кимельмана, Д.С.Львова, Н.Д.Найдьонова, П.Д.Половинкина, Ю.В.Разовського та ін. Важливим аспектом у вивченні цієї проблематики, на наш погляд, є необхідність урахування регіональної специфіки. Окремі аспекти проблем використання можливостей власника природних ресурсів для економічного розвитку регіонів розглянуто у працях учених Н.М.Горбунова, Д.Ф.Єфремова, В.І.Ішаєва, О.Б.Коротича, Ю.О.Куца, В.В.Мамонової, А.С.Шейнгауза та ін.
Разом з тим багато положень, що містяться в науковій літературі, є дискусійними. Існує необхідність критичного осмислення рекомендацій, основаних на зарубіжних теоріях і практичному досвіді, що визначається неможливістю орієнтації на існуючі моделі розвитку, випробувані світовою економікою, у зв'язку зі складністю і неоднозначністю економічних змін, що відбуваються у Україні. Недостатньо досліджено можливості і перспективи державного регулювання природних ресурсів, співвідношення інститутів загальнодержавної власності й державної комунальної власності. Відсутні також наукові концепції щодо регулювання відносин власності на природні ресурси на регіональному і загальнодержавному рівнях. Цим визначається актуальність обраної теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були отримані в межах наукової теми Класичного приватного університету Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів” (номер державної реєстрації 0102U003195). У межах виконання цієї науково-дослідної роботи автором було визначено особливості існуючого механізму державного регулювання прав власності на природні ресурси в інноваційному відтворенні та обґрунтовано основні напрями його вдосконалення.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних і прикладних засад державного регулювання відносин власності на природні ресурси та пріоритетних напрямів його вдосконалення.
Реалізація поставленої мети зумовлює вирішення таких завдань:
виявити специфіку власності на природні ресурси як об'єкта державного регулювання;
вивчити методологічні й теоретичні підходи щодо аналізу державного регулювання відтворення і використання природних ресурсів;
розкрити зміст відносин власності на природні ресурси, їх роль в умовах трансформації економіки та необхідність зміцнення міжрегіональних відносин, провести аналіз взаємодії основних інститутів власності;
дослідити специфіку державного регулювання відносин власності на прикладі Харківської області;
розробити концептуальні основи регіональної системи державного регулювання відносин власності на природні ресурси;
визначити ключові напрями вдосконалення процесу державного регулювання відносин власності на природні ресурси у Харківській області;
розробити заходи державної підтримки фінансування інвестицій природоохоронного призначення.
Об'єктом дослідження є процес становлення та розвитку державного регулювання відносин власності на природні ресурси в Україні в умовах трансформації економіки.
Предмет дослідження відносини власності на природні ресурси і їх регулювання у загальнодержавній і регіональних системах господарювання.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що механізми, методи, організаційні та економічні відносини з приводу вдосконалення державного регулювання відносин власності на природні ресурси є достатніми умовами розвитку національної економіки.
Методи дослідження. У процесі дослідження використано такі методи проведення економічних досліджень: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення й формування висновків), статистико-економічний (аналіз сучасного стану реалізації державного регулювання відносин власності на природні ресурси), розрахунково-конструктивний (удосконалення державного регулювання відносин власності на природні ресурси) та інші.
Теоретичну та методологічну основу дисертаційної роботи становлять фундаментальні праці і розробки вітчизняних і зарубіжних авторів з проблем ефективного державного регулювання економіки, економіки природних ресурсів, формування відносин власності на них, управління державною власністю, поєднання і розмежування повноважень органами центральної та місцевої влади.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:
вперше:
розроблено й обґрунтуванні економічні основи концепції щодо ефективного державного регулювання відносин власності на природні ресурси у загальнодержавних і регіональних системах господарювання;
удосконалено:
теоретичні підходи до вивчення економічної сутності державного регулювання відносин власності на природні ресурси як сукупності заходів і методів із раціонального збалансованого використання, розвитку, відтворення природних ресурсів у господарській діяльності, спрямованих на задоволення потреб людей і поліпшення якості їх життя;
специфічні характеристики державного регулювання відносин власності на природні ресурси в Україні в умовах трансформації соціально-економічної системи, суть яких визначається: по-перше, тим, що держава виступає одночасно як власник природних ресурсів і регулятор змішаної економіки в цілому; по-друге, специфікою об'єкта природних ресурсів (природне походження, рідкість, вичерпаність, різноякісність, невіддільність від навколишнього середовища); по-третє, специфікою трансформаційного етапу: відсутністю умов для розвитку приватної власності на більшість природних ресурсів;
зміст критеріїв віднесення природних ресурсів до загальнодержавної власності і власності суб'єктів місцевого самоврядування: відповідність функціям загальнодержавних і регіональних органів влади; унікальність природного об'єкта, географічні рамки; соціальний критерій та екологічна доцільність. При цьому загальнодержавна власність розглядається як загальнонаціональна, включаючи населення регіону України, на території якого знаходиться природний об'єкт; власність, що перебуває у віданні регіонів розглядається як власність населення даної території. На основі критеріїв проводиться розмежування різних видів природних ресурсів між рівнями державної влади;
набули подальшого розвитку:
визначення сутності системного підходу у державному регіональному регулюванні відносин власності на природні ресурси, що полягає в узгодженні цілей, завдань, методів, процедур, принципів участі органів влади на державному та регіональному рівнях у природокористуванні на основі врахування специфіки і стратегії розвитку;
пріоритетні напрями державного регулювання використання природно-ресурсного потенціалу на основі аналізу регіональних процесів використання природних ресурсів: введення єдиного обліку природних ресурсів, удосконалення платежів за користування природними ресурсами, систематизація і впорядкування відносин у галузі природокористування, структурні перетворення в природно-ресурсному секторі економіки.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці практичних рекомендацій Харківській обласній державній адміністрації щодо прийняття комплексу заходів, спрямованих на посилення та підвищення ефективності системи державного регулювання відносин власності на природні ресурси (дов. №01-01/2990від 25.10.2007р.). Розробки автора використані Харківською обласною радою під час розробки стратегії державного регулювання відносин власності в природно-ресурсному секторі з урахуванням можливостей розподілу і поєднання повноважень центральних органів державної виконавчої влади та місцевих органів влади (дов. №04/772від 27.12.2007р.). Створення на основі запропонованої в роботі концепції системи державного регулювання відносин власності на природні ресурси на регіональному рівні сприятиме досягненню ефективного природокористування і розширеного відтворення ресурсів, підвищенню результативності економічної політики, укріпленню державного устрою.
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні таких дисциплін: Державне регулювання економіки”, Менеджмент у державному та муніципальному управлінні”, Правове забезпечення державного регулювання” Інвестиційний менеджмент” (дов. №231від 17.08.2007р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить отримані автором особисто результати в галузі науки державного управління, що в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо вдосконалення державного регулювання відносин власності на природні ресурси.
Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне використання обговорювалися на науково-практичних конференціях: Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (м.Одеса, 2007р.), Стратегии развития Украины в глобальной среде” (м.Сімферополь, 2007р.), Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м.Харків, 2007).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10наукових праць (7 у наукових фахових виданнях) загальним обсягом 4,9обл.-вид. арк.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового питання вдосконалення державного регулювання відносин власності на природні ресурси шляхом визначення теоретичних підходів та заходів, що сприяють підвищенню його ефективності. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Природні ресурси характеризуються певними властивостями, що дає підстави виділити їх як особливі об'єкти власності, котрі підлягають державному регулюванню: еволюційне, природне походження; диференційованість, різноякісність; вичерпність; невіддільність від навколишнього середовища. Внаслідок свого природного еволюційного походження природні ресурси виступають як об'єкти, що характеризуються відсутністю сукупних суспільних витрат. Деякі природні ресурси є неподільними, тобто, виступаючи об'єктами природного середовища, об'єктивно не можуть виступати як предмет привласнення і перетворення на приватну власність. Важливість природних ресурсів для добробуту нації випливає, перш за все, з їх винятковості й вичерпності. Нераціональне використання природних ресурсів загрожує добробуту майбутніх поколінь. Диференціація, монополізація природних ресурсів як об'єктів господарювання й об'єктів власності є причиною утворення диференціальних доходів під час їхнього використання.
2. Вплив державного регулювання відносин власності на природні ресурси в сучасних умовах розглянуто в економічній літературі за двома стратегіями: дерегулювання та детальне державне регулювання. Обидві ці стратегії не можуть слугувати підґрунтям для державної політики в Україні. Через особливості перехідного періоду, важливість для розвитку відносин найбільш доцільною формою власності на всі основні рентодавчі” природні ресурси сьогодні є державна та комунальна (регіональна) власність, що реалізує державні (регіональні) і суспільні інтереси за рахунок привласнення певної частки результатів (ренти) від використання природних ресурсів.
3.Державне регулювання відносин власності визначено нами як сукупність заходів і методів з раціонального збалансованого використання, розвитку, відтворення природних ресурсів у господарській діяльності, спрямованих на задоволення потреб людей, поліпшення якості їхнього життя. Держава реалізує прямі методи впливу і здійснює непряме регулювання відносин власності на природні ресурси. При цьому повинні виконуватися такі завдання: розмежування прав власності на природні ресурси; формування відповідної інституціональної структури; визначення екологічних, економічних та інших обмежень на засоби використання природних ресурсів; підвищення якості управління державними підприємствами сировинного сектора; визначення механізму вилучення і перерозподілу доходів від експлуатації природних ресурсів; стимулювання раціонального природокористування і впровадження інновацій.
4. Аналіз відносин власності на природні ресурси з початку 1990-хрр. по теперішній час в Україні дав змогу зробити такі висновки: управління державною власністю на природні ресурси зведено до функцій розподілу і споживання. Функція володіння фактично державою не виконується; відсутня адекватна оцінка природних ресурсів, що виводить їх за межі економічних об'єктів власності; рівень реалізації права власності в доходах, що отримує держава від використання природних ресурсів, слід визначити як низький.
Ці негативні результати є наслідком ухвалення ліберальної економічної доктрини, що заперечує втручання держави в механізм ринкової економіки. Разом з тим об'єктивно існує необхідність у посиленні імперативного (прямого) впливу держави стосовно: виконання ліцензій, вилучення рентних доходів, максимізації фіксованих рентних доходів.
5. Одним із пріоритетних напрямів удосконалення державного регулювання відносин власності на природні ресурси виступає розмежування державної власності між державним і регіональним рівнями. Існує необхідність управління взаємодією цих форм з урахуванням того, що державна власність є, по суті, опосередкованою реалізацією власності населення країни на природні ресурси, але не власністю адміністративного апарату. Обґрунтоване розмежування має базуватися на врахуванні змісту критеріїв, таких як: відповідність функціям загальнодержавних і регіональних органів влади; унікальність природного об'єкта; географічні межі; соціальний критерій і екологічна доцільність.
6. Механізм реалізації вилучення рентних доходів від державної власності (яка може бути самостійною або перехідною формою власності) повинен враховувати інтереси держави (що переслідують власницькі повноваження населення країни в цілому) регіонів (що переслідують власницькі повноваження населення даних регіонів) приватних користувачів природних ресурсів. Рентні доходи треба розподіляти між державою й регіонами на основі врахування специфіки регіонів (необхідності вирішення проблем розвитку). Разом з тим диференціальна рентаІІ, що пов'язана з ефективністю економічної розробки родовищ, підприємницькими здібностями користувача, повинна розподілятися між підприємцями, що їх реалізували.
7. Дослідження на прикладі Харківської області впровадження державного регулювання відносин власності на природні ресурси з позицій взаємодії основних форм власності державної власності і державної комунальної власності дало змогу дійти висновку щодо необхідності врахування системності державного регіонального регулювання відносин власності на природні ресурси, що полягає в узгодженні мети, завдань, методів, процедур, принципів участі загальнодержавних і регіональних органів влади в природокористуванні на основі врахування специфіки і стратегії розвитку Харківської області. Запропонована регіональна система державного регулювання відносин власності на природні ресурси визначена як сукупність процесів, методів і заходів, спрямованих на регулювання відносин власності на природні ресурси в регіоні з метою підвищення ефективності природокористування.
8. Обґрунтовано такі пріоритетні напрями вдосконалення державного регулювання щодо відносин власності на природні ресурси в Харківській області з метою досягнення визначених завдань: введення єдиного обліку природних ресурсів як об'єктів власності та формування комплексних кадастрів природних ресурсів регіону (на основі галузевих). Окремо виділяються заходи щодо: підвищення доступності, повноти і достовірності наявної інформації; удосконалення платежів за користування природними ресурсами; систематизації і впорядкування відносин, що склалися з початку 1990-хрр. у сфері природокористування, з позицій економічної та юридичної необхідності; структурних перетворень у природно-ресурсному секторі економіки з урахуванням стратегічних цілей розвитку Харківської області та України в цілому.
9. Встановлено, що реалізація права відносин на природні ресурси передбачає збільшення обсягів фінансування інвестицій природоохоронного призначення. Для підвищення ефективності використання коштів фондів охорони навколишнього природного середовища нами пропонується: змінити структуру розподілу коштів на користь інвестиційних заходів; визначити спільне фінансування пріоритетною формою участі фондів; визначити головним інструментом фінансування відповідних інвестиційних вкладень пільговий інвестиційний кредит; ввести практику розміщення частини платежів підприємств за забруднення навколишнього природного середовища на спеціальних рахунках з наступним цільовим витрачанням коштів за узгодженням з фондами на реалізацію інвестиційних проектів, спрямованих на запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.
10. Для підвищення ефективності процесів акумуляції та витрачання коштів на екологічні потреби в рамках державного бюджету й бюджетів територій ми пропонуємо введення екологічного податку. Платниками зазначеного податку мають бути всі учасники матеріального виробництва, діяльність яких справляє негативний вплив на стан навколишнього середовища, а його впровадження має бути побудоване на принципах цільового, територіального й галузевого оподаткування. Акумульовані таким чином кошти можуть бути спрямовані на фінансування відновлення природних об’єктів, а також бути використані в рамках селективного підходу до пайового фінансування природоохоронних інвестицій інших економічних суб’єктів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АмосовО.Ю. Перетворення механізмів державного регулювання економічного розвитку // Державне управління та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр.: У 2ч. / За заг. ред. Г.І.Мостового, Г.С.Одинцової. Х.: ХарРІ УАДУ, 2001. Вип.2. С.1016.
2. АнтоновА.Л. Природно-ресурсний потенціал розвитку курортно-оздоровчих територій регіону і стан його використання // Теорія та практика державного управління. Вип.2(11). Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр”, 2005. С.211217.
3. АнтоновА.Л. Адміністрування як інструмент державного регулювання природокористування // Теорія та практика державного управління. Вип.3(12). Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр”, 2005. С.236243.
4. АнтоновА.Л. Організаційно-правове забезпечення збереження природного середовища // Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2007. №3. С.813.
5. АнтоновА.Л. Роль держави в управлінні природокористуванням і природоохоронною діяльністю // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. X.: Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр”, 2007. № 2 (32). С. 257264.
6. АнтоновА.Л.Державне регулювання у сфері використання природних ресурсів: теоретичний аспект // Фінансовий механізм державного управління економікою України: Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Т.VIII, вип. 85, серія Державне управління”. Донецьк: ДонДУУ, 2007. С.136146.
7. АнтоновА.Л. Державне регулювання використання природно-ресурсного потенціалу розвитку курортно-оздоровчих територій // Економіка та держава. 2007. №11. С.8486.
8. АнтоновА.Л. Чинники регулювання екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій // Економіка та держава. 2007. №12. С.8991.
9. АнтоновА.Л. Вдосконалення планування та управління природоохоронною діяльністю // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: Матеріали щорічної міжнародної науково-практичної конференції. 31жовтня 2007року: У 2т. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. Т.2. С.45.
10. АнтоновА.Л. Регулювання економічних важелів природокористування // Стратегии развития Украины в глобальной среде: Материалы международной научно-практической конференции 26-28октября 2007г. Симферополь: издательский центр Крымского института бизнеса, 2007. С.8890.
11. АнтоновА.Л. Державні інструменти стимулювання природокористувачів до зменшення шкідливого впливу на довкілля // Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України: Матеріали наук.-практ. конф. м.Харків, 27листопада 2007р. / ХаРРІДУ НАДУ. Х., 2007. С.3.
12. БакуменкоВ., КнязевВ., СурмінЮ. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку // Вісник УАДУ. 2003. №2. С.1127.
13. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. М.: Дело Лтд, 1994. 720с.
14. БоковіковаЮ.В. Визначення стратегічних напрямків надрокористування // Збірник наукових праць Технологічного університету Поділля. 2005. №2(24). С.201210.
15. БоковіковаЮ.В. Мінерально-сировинний потенціал як складова регіонального розвитку // Збірник наукових праць Технологічного університету Поділля. 2005. №3/25. С.131136.
16. БоковіковаЮ.В. Особливості державного регулювання використання мінерально-сировинних ресурсів на регіональному рівні // Збірник наукових праць Технологічного університету Поділля. 2005. №5(27). С.5962.
17. БоковіковаЮ.В. Питання контролю в галузі надрокористування // Міжбюджетні відносини та податкова політика в Україні: Матеріали наук.-практ. конференції, 30листопада 2004р. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр”, 2005. С.6870.
18. БолтенковаЛ.Ф. Договоры между органами государственной власти РФ и органами государственной власти субъектов РФ о разграничении предметов ведения и полномочий [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.ieie.nso.ru:8101/tacis/boltenk/htm.
19. Бортніков Є.Г. Економічна ефективність використання природно-ресурсного потенціалу // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. праць. Вип.2(17). Х.: Вид-во Хаар РІ НАДУ Магістр”, 2007. С.9192.
20. Веймер Л.Девід, Вайнінг Р. Ейден. Аналіз політики: Концепції і практика / Пер. з англ. Іван Дзюб, Анатолій Олійник; Наук. ред. О.Кілієвич. К.: Основи, 1998. 654с.
21. Вехи экономической мысли. М.: Экономическая школа, 1999. Т.3. Рынки факторов производства. 496с.
22. ВинярскиБ., ШниперР.И., НовоселовА.С. Воспроизводственный аспект планового управления региональными системами. М.: ИЭиОПП СО РАН, 1989. 51с.
23. Віскузі В. Кіп та ін. Економічна теорія регулювання та антимонопольна політика: Пер. з англ. / В. Кіп Віскузі, Джон М.Верном, Джозеф Е.Гарингтон (мол.); Наук. ред. пер. та авт. передм. О.Кілієвич. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2004 1047с.
24. ВолковГ.А. Законодательное регулирование права государственной собственности на природные ресурсы // Государство и право. 1996. №4 С.4453.
25. ГавриловВ., Ивановский С. Реформирование собственности на землю и природные ресурсы // Российский экономический журнал. 1995. № 3. С. 5964.
26. ГлазуновВ.В. Олигархический вектор развития экономики: тенденции и технологии // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії: Збірник наукових праць / Гол. ред. В.Г.Воронкова. Запоріжжя: Вид-во ЗДІА, 2007. Вип.29. С.41.
27. ГолубА.А., СтруковаЕ.Б. Экономика природных ресурсов. М.: Аспект Пресс, 1999. 319с.
28. ГорбуновН.М. Межрегиональное сотрудничество в период реформ. М.: Наука, 2000. 231с.
29. Государственное регулирование рыночной экономики: Учебник для вузов / Под общ. ред. В.И.Кушлина, Н.А.Волгина. М.: ОАО НПО Экономика”, 2000. 735с.
30. Государственное управление: основы теории и организации: Учебник: В2т. Изд. 2-е, с изм. и доп. М.: Статут, 2002. Т.1 / Под ред. В.А.Козбаненко. 366с.
31. ГофманД.К. Экономическое регулирование природопользования и управления природными ресурсами // Экономика и математические методы. 1992. Т.2. Вып.1. С.1531.
32. ГофманК.Г. Экономический механизм природопользования в условиях перехода к рыночной экономике // Экономика и математические методы. 1991. Т.27. Вып.2. С.315321.
33. ГриньоваВ.М., КоюдаВ.О. Тлумачний словник економічних термінів: Навчальний посібник. Х.: ВД ІНЖЕК”, 2003. С.22.
34. Данилов-ДанильянВ.И. Природная рента и управление использованием природных ресурсов // Экономика и математичкские методы. 2004. Т.40. Вып.2 С.315.
35. ДаниловаН.В.Право государственной собственности на природные ресурсы: проблемы разграничения // Вісник НАДУ. 1999. №2. С.5461.
36. ДемченкоО., Недодаєва Н. Економічні складові державного механізму забезпечення природокористування у вугільній галузі // Вісник НАДУ. 2002. №2. С.6168.
37. Державна стратегія управління місцевим і регіональним розвитком (реформування місцевих органів виконавчої влади та системи місцевого самоврядування): Матеріали громадських слухань. Донецьк: Новий мир, 2003. 126с.
38. Державне управління і менеджмент: Навч. посіб. у табл. і схемах / Г.С.Одинцова, Г.І.Мостовий, О.Ю.Амосов та ін.; За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Г.С.Одинцової. Х.: ХарРІ УАДУ, 2002. 492с.
39. Дуднікова І.І. Економіко-правові засади екологічного менеджменту // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії: Збірник наукових праць / Гол. ред. В.Г.Воронкова. Запоріжжя: Вид-во ЗДІА, 2007. Вип. 29. С.234241.
40. ЖароваЛ.В. Механизм обеспечения устойчивого пространственного развития: современные подходы // Современные напрвления теоретических и прикладных исследований: Сб. науч. трудов по мат. конф. Сер. Экономика. Одесса, 2006. С.4344.
41. Закон України Про власність” від 07лютого 1991р. №697-ХІІ зі змінами [Електронний ресурс ]. Режим доступу: http: //www.rada.kiev.ua.
42. Закон України Про охорону навколишнього природного середовища” // Відомості Верховної Ради (ВВР). 1991. №41. Ст.546.
43. Закон України Про Державний бюджет України на 2001рік” [Електронний ресурс ]. Режим доступу: http:// www.gov.kiev.ua.
44. Закон України Про Державний бюджет України на 2002рік” [Електронний ресурс ]. Режим доступу: http:// www.gov.kiev.ua.
45. Закон України Про Державний бюджет України на 2003рік” [Електронний ресурс ]. Режим доступу: http:// www.gov.kiev.ua.
46. Закон України Про Державний бюджет України на 2004рік” [Електронний ресурс ]. Режим доступу: http:// www.gov.kiev.ua.
47. Закон України Про Державний бюджет України на 2005рік” [Електронний ресурс ]. Режим доступу: http:// www.gov.kiev.ua.
48. ШамхановФ.И. Государство и экономика: (власть и бизнес). М.: ОАОИзд-во Экономика”, 1999. 414с.
49. Закон України Про ліцензування певних видів господарської діяльності” // ВВР України. 2000. №36. С.299.
50. Закон України Про місцеве самоврядування” від 21травня 1997р. // ВВР України. 1997. №24. Ст.1.
51. Заострмцев А. Рентоориентированное поведение: потери общества // Вопросы экономики. 2000. №5. С.3144.
52. Земельні відносини в Україні. Організаційно-правовий механізм // Збірник основоположних актів законодавства / Під заг. ред. д. е. н. А.С.Даниленка К.: К.І.С., 2001. 128с.
53. ИвановскийС.И. Кому принадлежит и на кого должна работать” рента // Федерализ. 2000. №2. С.159178.
54. ИвановскийС.И. Рента и государство // Вопросы экономики. 2000. №8. С.8497.
55. Иллюстрированный энциклопедический словарь Ф.Брокгауза и И.Ефрона. М.: Эксмо, 2007. С.500.
56. КановВ.И. Отношения собственности на природные ресурсы. М.: МГУ, 1991. 191с.
57. КанторовичЛ.В. Экономический расчёт наилучшего использования ресурсов. М.: Изд-во АН СССР, 1960. 347с.
58. КапелюшниковР.И. Экономическая теория прав собственности. М.: ИМЭМО, 1990. 92с.
59. Каспер В. Конкурентный федерализм. Принципы конструктивной власти и гражданского контроля // Politekonom. 1997. №2. С.3753.
60. КаширинВ., Каширина О. Философия экономики: вопросы методологии // Обозреватель Observer. 2005. №6 (185). С.516.
61. КерецманВ.Ю. Державне регулювання регіонального розвитку: теоретичні аспекти: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 188с.
62. КовальовМ.О. Проблеми вдосконалення місцевого самоврядування і земельної власності в Україні. Адміністративне реформування територіальних органів влади: Матеріали науково-практичної конференції. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ. 2002. С.5963.
63. Конституція України. Х.: ТОВ Одісей”, 2006. 48с.
64. Концепція сталого розвитку населених пунктів, затверджена постановою Верховної Ради України 24грудня 1999р. №1359 // Офіцыйний вісник України. 2000. №1. Ст.6.
65. КоротичО.Б. Державне управління регіональним розвитком України: Монографія. Х.: Вид-во ХаарРІ НАДУ Магістр”, 2006. 220с.
66. КрушП.В., КожемяченкоО.О. Регіональне управління: Навчальний посібник. К.: Центр учбової літератури, 2007. 248с.
67. ЛексинВ.П., ШвецовА.Н. Государство и регионы. Теория и практика государственного регулирования территориального развития. М.: Наука, 2000. 368с.
68. ЛьвовД.С. Нужна ли России своя философия экономики? // Обозреватель Observer. 2005. №5(184). С.516.
69. МазурА.Г. Регіональна економіка: проблеми відтворення та управління: Монографія / Рада по вивченню продуктивних сил України. Вінниця, 2000. 263с.
70. Маковская М. Экономико-правовые аспекты природопользования в Австралии // Мировая экономика и международные отношения. 2000. №7. С.106110.
71. Мамонова В. Концептуальні засади створення нової національної системи планування розвитку регіонів // Управління сучасним містом. 2002. №13(5). С.4349.
72. МамоноваВ.В. Методологія управління територіальним розвитком: Монографія. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр”, 2006. 196с.
73. Маршал А. Принцип экономической науки: В 3 т. М.: Прогресс, 1993. Т.1. С.5131.
74. МасловД.Г. Проблема собственности на природные ресурсы в экономической теории // Актуальные проблемы переходной экономики: теория и практика. М.: Скала, 1997. С.120127.
75. МельникЛ.Г. Экономические проблемы воспроизводства природной среды. Х.: Вища школа, 1987. 160с.
76. Мікроекономіка і макроекономіка: Підр. для студентів екон. спец. закл. освіти: У 2ч. / С.Будаговська, О.Кілієвич, І.Луніна та ін.; За заг. ред. С.Будаговської. К.: Основи, 1998. С.1222.
77. МироноваН.С., ВерлокаВ.С. Організаційно-правові засади державного управління: Опорний конспект лекцій. Х.: ХарРІ НАДУ, 2002. 108с.
78. Національна доповідь: Звіт Державного управління екології та природних ресурсів Харківської області за 200рік [Електронний ресурс]. Режим доступу: http/www.
79. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2001році. К.: Вид-во Раєвського, 2003. С.50.
80. НайденовН.Д. Рыночные методы регулирования экономики региона. М.: Наука, 1995. 642с.
81. НемчиновВ.С. Общественная стоимость и плановая цена. М.: Наука, 1970. 507с.
82. Нижник Н. України державне управління. Шляхи реформування. К.: АТМиронівська друкарня”, 1997. 72с.
83. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики. М.: Фонд экономической книги Начала”, 1997. 180с.
84. ОльшанскийО.В. Формування ресурсного потенціалу міського розвитку. Адміністративне реформування територіальних органів влади. Матеріали науково-практичної конференції. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ, 2002. С.113116.
85. Основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки // Екологічне законодавство України. Х.: ТОВ Одісей”, 2002. 928с.
86. Пайпс Р. Собственность и свобода. М.: МШПИ, 2000. 416с.
87. Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами” від 02жовтня 2003р. №1540 // Офіційний вісник. 2003. №40. С.2028.
88. Постанова Кабінету Міністрів України Про надання спеціальних дозволів на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення та видобування стратегічно важливих корисних копалин” від 15липня 1997р. №742 // Урядовий кур’єр. 1997. №132. С.7.
89. ПеребийнісВ. Енергетична безпека регіону та підприємства: управлінський аспект // Збірник наукових праць. РІК № 3(18). С.142149.
90. ПінчукН.М. Підвищення ефективності державного управління й фінансування у сфері надрокористування // Фінанси України. 2004. №6. С.5966.
91. Пірожков С. Вступне слово // Нові тенденції у сфері енергетичної безпеки: Зб. ст. на основі матеріалів між нар. наук.-практ. конф., Київ, 2003 / Нац. Ін-т проблем між нар. Безпеки при Раді нац. безпеки і оборони України; Фонд ім.Фрідріха Берта; Ін-т міжнар. відносин; Відп. ред. О.Гриневич. К.: Логос, 2004. С.5.
92. Природные pecypcы, государство и собственники: проблемы взаимоотношений (материалы круглого стола) // НГ 26.09.2001-27.09.2001.
93. Притцль Р. Рентоориентированное поведение и организованная преступность в России, исследование с позиций институциональной экономики // Politekonom. 1997. №1. С.6476.
94. ПрохоровА.П. Русская модель управления: компромисс между системой и населением // Вопросы философии. 2003. №2.
95. РазовскийЮ.В. Горная рента. Экономика и законодательство. М.: Экономика, 2000. 221с.
96. РазовскийЮ.В. Сверхприбыль недр. М.: Эдиторил УРСС, 2001. 224с.
97. Регіоналізація і вибори як засоби удосконалення владних відносин в Україні: Теорія і практика: Монографія / В.В.Лісничий, В.О.Грищенко, О.В.Радченко та ін.; За заг. ред. О.О.Дьоміна; Кер. авт. кол. В.В.Лісничий. Х.: Вид-во Хаар РІ НАДУ Магістр”, 2003. 580с.
98. Регіональна політика: методологія, методи, практика / Відп. ред. акад. НАН України М.І.Долішний; НАН України. Ін-т регіон. досліджень. Л., 2001. 700с.
99. Региональная политика как фактор экономического роста. Интервью с Д.С.Львовым // Проблемы теории и практики управления. 2000. №1. С.2325.
100. Ресурсосбережение и экология / Ю.П.Лебединский, Ю.В.Склянкин, П.И.Попов. К.: Политиздат Украины, 1999. 233с.
101. РябчиковА.К. Собственность на природные объекты: ее экономическое содержание и реализация М.: Экономика, 1990. 12с.
102. Скотт Э. Проблемы управления канадскими ресурсами // США: ИЭП. 1990. №8. С.7176.
103. Силаев А. Система платного недроиспользования // Экономист. 2000. №3. С.8287.
104. Синякевич І.М. Інструменти екополітики: теорія і практика Л.: ЗУКЦ, 2003. 188с.
105. Синякевич И. Концепция по формированию системы инструментов национальной экологической политики // Экономика Украины. 2002. №7. С.7077.
106. Советское природно-ресурсное право. Особенная часть / Ю.К.Вовк, В.В.Гречко, В.К.Попов та ін. Х.: Вища шк., 1987. С.112.
107. Статистичний щорічник України за 2003рік. К.: Консультант, 2004. 664с.
108. Стратегія соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2011року. Х.: Видавничий Дім ІНЖЕК”, 2003. 204с.
109. Сурмін Ю. Тенденції розвитку державного управління // Вісник НАДУ. 2007. № 3 С.514.
110. Теория системного менеджмента: Учебник / Под общ. ред. П.В.Журавльова, Р.С.Седегова, В.Г.Янчевського. М.: Экзамен, 2002. 512с.
111. Туган-БарановськийМ.І. Політична економія. К.: Наукова думка, 1994. 262с.
112. Турський І.В. Управління економічною власністю в пост трансформаційній економіці // Актуальні проблеми економіки. 2007. №8(74). С.5464.
113. УильямсонО.И. Экономические институты капитализма: Фирмы, рынки, отношенческая” контрактация. М.: CEV Press, 1996. 702с.
114. Управління природокористування / Ю.П.Лебединський, І.М.Потравний, Б.Ю.Краснанський. К.: Урожай, 1987. 253с.
115. Устинов И. Приватизация по-российски // НГ-Политэкономия. 2001. №7. С.39.
116. УшаковЕ. К разгосударствлению земли и других природных ресурсов // РЭЖ. 1994. №11. С.1725.
117. ФоковА.П. К вопросу о собственности в гражнанском праве: проблемы теории и практики // Государство и право. 2003. №10. С.123.
118. Франко І. Зібрання творів у п’ятдесяти томах. К.: Наукова думка, 1985. Т.44. Кн.2 С.100.
119. Фукуяма Ф.Р. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию: Пер с англ. М.: ООО Изд-во АСТ”; ЗАО НПП Ермак”, 2004. 730с.
120. ХвесикМ.А., ЯроцькаО.В. Управління водними ресурсами України. К.: РВПС України НАН України. 2004. 53с.
121. Харченко Г. Особливості права власності в різних правових системах // Право України. 2006. №12. С.4548.
122. ХмільВ.І. Основи теорії менеджменту. - К.: ІСДО, 1995. - 147с.
123. ХрущН.А. Бізнес-реінжиніринг як могутній інструмент якісного перетворення діяльності підприємства // Вісник Технологічного університету Поділля”. - 2003. - №5. Ч.2. Т.2(55). - С.1316.
124. ЧеркасовА.И. Сравнительное местное управлыние: теория и практика / Ин-т гос-ва и права РАН. М.: ФОРУМ ИНФРА М, 1998. 156с.
125. ЧерниловскийЗ.М. Всеобщая история государства и права. М., 1995. С.388.
126. ШамхановФ.И. Государство и экономика: (власть и бизнес). М.: Экономика, 1999. 414с.
127. ШаповалВ.М. Державний лад країн світу. К.: Упр. центр правничих студій, 1999. 320с.
128. ШарийГ.І. Реалізація політики держави у сфері земельних відносин // Збірник наукових праць Технологічного університету Поділля. 2002. №2(24). С.8695.
129. ШевчукА.К., МелехинЕ.С., АртамоновО.В. Практика и проблемы воспроизводства минерально-сырьевой базы страны // Вестник Московского университета. 2001. №4. С.8596.
130. ШмелеваО.Г. Собственность на природные ресурсы: вопросы теории и методологии. М.: Наука, 2000. 162с.
131. ШульськийМ.Г. Земельні відносини у працях І. Франка // Регіональна економіка. 2007. №2. С.248253.
132. ШумейкоВ.Ф. Реформы и федерализм: Социально-экономические очерки. М.: Славянский диалог, 1995. 207с.
133. ЩербінаД.В. Закономірності формування та реалізації економічних інтересів // Автореф. дис канд. наук з держ. упр. Донецьк, 2006. 20с.
134. Экологическая экономика и управление // Праці учасників освітньої програми екологічного менеджменту для працівників місцевих адміністрацій України. Суми: Мрія 1. ЛТД, 1997. 180с.
135. Экономикс: Англо-русский словарь-справочник / Э.Дж.Долан, Б.И.Домненко. М.: Лазурь, 1994. 544с.
136. ЮрьеваТ. Голланская болезнь” России // Интернет-газета Утро.ру. 2002. 13 марта [Электронный ресурс]. Режим доступа: httm:/www.utro.ru/articles/200203130129066246/htm.
137. ЯкубенкоВ.П. Економіко-політичний механізм управління природними монополіями: Автореф. дис канд. наук з держ. упр. Донецьк, 2004.
138. Encyclopedia Britannica 2003: Deluxe Edition: The Complete Library for All Ages // Електронна версія, 1CD-ROM.
139. GordonG.J., MilakovichM.E. Public administration in America. 6th ed. Y.: St. Martin’s. 1998. XIII. 513p.
140. Hardin G. Living within limits. NY, Oxford, University Press, 1993. 339p.
141. MeyersC., Maes R. Region // International encyclopedia of public policy and administration / Editor in chiefJ.M.Shafritz. Boulder: Westview. 1998. Vol.4. P.19301934.
142. SchiferD.M. Winners and Losers: How Sectors Shape the Developmental Prospects of States. Ithaca. N. Y.: Cornell University Press, 1994. 272p.

143. Thornton J. The Exercise of Rights to Resources in the Russian Far East, 2000 [Электронный ресурс]. Режим доступа: http:/www.econ.washington.edu/ user/thornj/ResourceRts.pdf.