СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК КОНСУЛЬТАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КРАСНЕЙЧУК Алла Олексіївна

УДК 351:35.073.354

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК КОНСУЛЬТАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Науковий керівник
Бакуменко Валерій Данилович, доктор наук з державного управління, професор

КИЇВ 2008

ЗМІСТ
ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ I АНАЛІЗ СТАНУ ТА ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ КОНСУЛЬТУВАННЯ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ 10
1.1. Консультаційна діяльність як об’єкт наукового пізнання. 10
1.2 Теоретичні підходи до поняття та видів консультаційної діяльності 26
1.3. Становлення консультаційної діяльності в державному управлінні України 45
Висновки до розділу 1: 56
РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ КОНСУЛЬТАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ.. 59
2.1. Зміст, основні риси та процес консультаційної діяльності 59
2.2. Суб’єкти та об’єкти консультаційного процесу, особливості їх взаємовідносин 88
2.3. Види консультаційної діяльності в державному управлінні України та місце консультаційних послуг в системі державно-управлінських послуг. 111
Висновки до розділу 2: 129
РОЗДІЛ 3 МЕХАНІЗМИ ВПРОВАДЖЕННЯ КОНСУЛЬТАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ.. 132
3.1. Ресурсне забезпечення консультаційної діяльності 132
3.2. Стандарти якості в консультаційній діяльності 146
3.3. Перспективи впровадження консультаційної діяльності в державне управління України. 155
Висновки до розділу 3: 166
ВИСНОВКИ.. 169
ДОДАТКИ.. 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 189

ВСТУП
Актуальність теми. Становлення України як правової, соціальної та демократичної держави диктує нові форми і методи роботи для державних органів. Цей процес має відповідати основним світовим тенденціям розвитку державного управління й передбачає підвищення ефективності функціонування всіх його складових. Це вимагає нових методичних рішень, нових технологій управління та якісної організації управлінських процесів. Перебудова інститутів влади пов’язана із сучасною консультаційною діяльністю, яка у найширшому розумінні розглядають як вид інтелектуальної діяльності. Її основним завданням є аналіз та обґрунтування перспектив щодо розвитку і використання науково-технічних та організаційно-економічних інновацій у предметній сфері застосування.
Підвищення ефективності розв’язання управлінських завдань визначається здійсненням якісного аналізу і на цій основі реорганізацією технологічних та організаційних процесів ухвалення управлінських рішень, що обумовлює зростання потреб у якісних консультаційних послугах, за допомогою яких повинна здійснюватися консультаційна діяльність у державному управлінні України.
На сьогодні у теорії й практиці консультування нагромаджено досвід, що може бути слушним для використання у системі державного управління. Аналізуючи сучасні наукові праці, слід зазначити, що до питань розробки, обґрунтування механізмів консультування звертаються АльошниковаВ.І. [9], ВанєєваІ.В., Шарбаєва Я.О. [21], ВербаВ.А., РешетнякТ.І. [26], ЖаворонковаГ.В. [54], Іванов М.А., Шустерман Д.М. [69], КарамушкаЛ.М. [73], КоростильовВ.А. [81], Мілан Кубр [92, 93], Мекхем К. [111], ПосадськийО.П. [130], ПригожинА.І [133‑136], РогошевськийІ.Г. [155], ТрофімоваО.К. [181‑183], ХабакукМ.Я [190], ХайнишС.В. [191], ШереметТ.Г. [196], ЮксвяровР.Х. [203]та інші дослідники.
Для дослідження велику цінність становлять праці як вітчизняних, так і зарубіжних учених, що стосуються різних аспектів історії, теорії та методології розвитку консультаційної діяльності. Про історичний аспект становлення та розвитку йдеться у наукових розвідках ВербиВ.А. [27], БліноваА.О., БутирінаГ.Н., ДобреньковоїЄ.В. [16], БольшаковаВ.В. [17], ВарламовоїЕ.П., СтепановаС.Ю. [22], ВяткинаВ.Н., Шевлякова В.М., Сєрова В.Н. [31], РогошевськогоІ.Г. [155], ТрофімовоїО.К. [181] та ін.
Різні аспекти консультаційної діяльності в державному управлінні та місцевому самоврядуванні розглядають науковці у цій галузі, а саме: муніципального консалтингу Молодцов О.В. [113], Саханенко С.Є. [158]; політичного консультування Токовенко В.В. [179]; психологічних аспектів консультаційної діяльності Молчанова Ю.О [114]; консультування в агропромисловому комплексі Сурай І.Г. [171], надання послуг з управління АлександровВ.Т., ГусєвВ.О. [7], ВойтовичР.В. [29], Долечек В.С.[46], ЛіпенцевО.В., ПолякО.В. [101], СорокоВ.М [169]. У той же час бракує узагальнюючих наукових досліджень, присвячених питанням становлення і розвитку консультаційної діяльності в державному управлінні України.
Методологія дослідження ґрунтується також на працях відомих вітчизняних і зарубіжних учених, таких як Авер’яновВ.Б. [41], АтаманчукГ.В. [12], БакуменкоВ.Д. [14], Ігнатенко О.С. [108], КнязєвВ.М. [42], Луговий В.І. [42], МотренкоТ.В. [116, 117], Нижник Н.Р. [118], Оболенський О.Ю. [40], Радиш Я.Ф. [153], РозпутенкоІ.В. [197], Ромат Є.В. [156], Сурмін Ю.П. [172] та ін.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематики досліджень Національної академії державного управління при Президентові України в межах комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве самоврядування” за темою Розроблення науково-методичного та технічного забезпечення щодо аналізу і вдосконалення інформаційної взаємодії при прийнятті управлінських рішень” (номер державної реєстрації 0104U003262), де автор була виконавцем.
Мета і завдання дослідження.
Мета дослідження полягає у виявленні передумов та науковому обґрунтуванні механізмів становлення і розвитку консультаційної діяльності в державному управлінні України.
Здійснення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
проаналізувати стан розробки наукової теми та розглянути теоретичні підходи до неї, виявити перспективні напрями дослідження;
уточнити зміст поняття консультаційна діяльність в державному управлінні України” й визначити її принципи;
дослідити основні риси консультаційної діяльності в державному управлінні, механізми її становлення і розвитку; охарактеризувати статус учасників консультаційного процесу, визначити його етапи;
виявити види консультаційної діяльності в державному управлінні та визначити місце консультаційних послуг у системі державно-управлінських послуг;
окреслити роль пріоритетних напрямів ресурсного забезпечення консультаційної діяльності в державному управлінні та підходи до консультування якості в контексті стандартизації послуг системи державного управління;
розробити науково-практичні рекомендації щодо механізмів упровадження консультаційної діяльності в державне управління України.
Об’єкт дослідження консультаційна діяльність як вид суспільної діяльності.
Предмет дослідження механізми становлення і розвитку консультаційної діяльності в державному управлінні України.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що упорядкування консультаційної діяльності в державному управлінні, зокрема впровадження запропонованих у дисертаційній роботі підходів, моделей, рекомендацій і пропозицій сприятиме вдосконаленню державно-управлінської діяльності в Україні на засадах якості та раціональності.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань дисертантом використано загальнонаукові та спеціальні сучасні методи пізнання: діалектико-матеріалістичний, системний, ситуаційний, історичний, порівняльний, структурно-функціональний, прогнозування, методи емпіричних досліджень (спостереження, порівняння) тощо. Під час вивчення, аналізу й узагальнення матеріалів, наукового обґрунтування теоретичних положень і висновків, розробки практичних пропозицій та рекомендацій застосовано діалектичний метод пізнання реальної дійсності, що передбачає зв'язок теорії і практики, взаємодії зовнішнього і внутрішнього, об’єктивного і суб’єктивного. Методи аналізу і синтезу задіяно під час усієї роботи над дисертацією, починаючи від аналізу фактичного матеріалу для даного дослідження, вивчення праць науковців та нормативної й емпіричної бази до обґрунтування висновків. Для визначення консультаційної діяльності в державному управлінні, формування висновків і рекомендацій були задіяні методи прогнозування, моделювання, узагальнення незалежних характеристик, аналогії. Метод моделювання використано під час дослідження моделей консультаційної діяльності.
Дисертант, враховуючи головні засади економічних наук та науки державного управління, використовував: системний підхід на всіх етапах аналізу та синтезу консультаційного процесу; історичний підхід, що дав можливість на основі світового розвитку консалтингу, простежити його становлення в Україні. Структурно-функціональний підхід дозволив виділити в консультаційній діяльності базові елементи (компоненти, підсистеми) і визначати їх ролі та функції у системі.
Важливу роль в дослідженні виконують посилання на сучасну законодавчу та нормативно-правову базу, що регламентують консультаційну діяльність у сфері державного управління, зокрема, Закон України від 22лютого 2000 року №1490 Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”. Основні наукові положення, висновки і рекомендації висвітлено крізь призму експертних оцінок, аналіз наукових джерел, дані соціологічного опитування.
Наукова новизна одержаних результатів визначається розробкою наукової методології становлення і розвитку консультаційної діяльності в державному управлінні України. У дисертації
уперше:
систематизовано підходи до становлення і розвитку консультаційної діяльності в державному управлінні України, зокрема щодо видів та перебігу консультаційного процесу, реалізації відповідних суб’єкт-об’єктних відносин;
розроблено модель консультаційного супроводу процесу підготовки, ухвалення й аналізу виконання управлінського рішення, яка пов’язана з прийняттям відповідного нормативно-правового акту. Дана модель передбачає за допомогою використання необхідних видів консультаційної діяльності оцінити ефективність певного управлінського рішення;
виокремлено та систематизовано види послуг, зокрема консультаційних, що здійснюються у сфері державного управління.
удосконалено:
методологічну базу консультаційної діяльності в державному управлінні шляхом зіставлення принципів державного управління і принципів діяльності незалежних консалтингових організацій та розроблення на цій основі принципів консультаційної діяльності в державному управлінні;
організацію консультаційного процесу з урахуванням системи специфічних рис консультаційної діяльності в державному управлінні, елементів суб’єкт-об’єктних відносин;
ресурсне забезпечення консультаційної діяльності на основі використання інформаційних технологій, стандартів якості.

набули подальшого розвитку:
механізм становлення і розвитку консультаційної діяльності на основі розроблення й впровадження відповідної методології, моделювання консультаційного процесу;
науково-понятійне поле державного управління шляхом уточнення змісту понять консультаційна діяльність”, консультаційна діяльність у державному управлінні”, управлінське консультування”, а також розмежування в нормативно-правових актах понять державно-управлінська послуга” та консультаційна послуга”;
схема досліджень консультаційної діяльності в державному управлінні з позиції неформального та інституціоналізованого консультування з погляду зовнішнього та внутрішнього видів.
Практичне значення роботи полягає у розробці та впровадженні науково-практичних рекомендацій щодо механізмів консультаційної діяльності в державне управління України, зокрема консультаційного процесу з використанням інформаційних технологій та стандартів якості, що створює умови для підвищення ефективності системи державного управління.
Можливість і доцільність використання результатів дослідження в державному управлінні України підтверджено довідками:
Чернівецької обласної державної адміністрації при використанні управлінського консультування в діяльності її апарату (№07.48/16-1125 від 11.08.06);
Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України при впровадженні механізмів прозорості процедури державних закупівель (№ 01-24/683 від 10.04.07).
Отримані в дослідженні результати можуть бути використані: у навчальному процесі при викладанні дисциплін Теорія та історія державного управління”, Організаційно-правові засади державного управління”; Теоретичні основи реалізації консультаційної діяльності у державному управлінні”; у нормотворчій діяльності щодо впровадження консультаційної діяльності в роботу державних органів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є автентичною науковою працею. Основні теоретичні положення і висновки, зокрема ті, що характеризують наукову новизну дослідження, отримані та сформульовані автором самостійно. Ідеї та розробки, що належать співавторам, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертації викладено й оприлюднено на науково-практичних конференціях: Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003), Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004), Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (Київ, 2005), Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006), Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007).
Теоретичні положення, наукові висновки дослідження обговорювались на методологічних семінарах і засіданнях кафедри державного управління і менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України.
Публікації. Результати дисертаційної роботи висвітлено автором у одинадцяти публікаціях, серед яких шість (із них одна у співавторстві) у наукових фахових виданнях ВАК України з державного управління, п’ять у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи становить 210 сторінок, з яких 174 сторінки основного тексту. Робота містить 8 таблиць, 20 рисунків, список використаних джерел включає 240 найменувань на 22 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації на основі аналізу сучасної теорії та практики науково обґрунтовано становлення і перспективні шляхи розвитку консультаційної діяльності в державному управлінні України. Відповідно до поставлених завдань наведено нове вирішення важливого науково-практичного завдання, що полягає у виявленні науково обґрунтованих механізмів становлення і розвитку консультаційної діяльності в державному управлінні України. Результати, що отримані дисертантом, підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дають можливість зробити такі висновки:
1.Консультаційна діяльність отримала широке суспільне визнання у всьому світі й демонструє постійні тенденції до зростання та розширення. Особливої уваги, в силу її важливості, заслуговує впровадження консультування в діяльність державних органів. Проведений аналіз наукових праць за темою досліджень вказує на те, що комплексні аспекти становлення та розвитку консультаційної діяльності в державному управлінні України, зокрема визначення її механізмів, не були до цього часу предметом спеціального дослідження. У зв’язку з цим, дисертантом проаналізовано теоретико-методологічні підходи до розуміння проблематики консультування в державному управлінні, з’ясовано особливості становлення та розвитку наукових поглядів на дану проблему в контексті зарубіжного та вітчизняного досвіду.
Розроблено напрями дослідження консультаційної діяльності в державному управлінні України, які пов’язані з внутрішнім і зовнішнім консультування. Перше з них на сьогодні застосовується недостатньо ефективно і потребує значного вдосконалення, тоді як друге більш актуальне й обумовлено високим рівнем знань незалежних консультантів, гарантією конфіденційності їх роботи, володінням інформацією щодо глибинних причин виникнення проблем.
Доведено, що залучення зовнішніх консультантів для роботи в органах державного управління ефективніше тоді, коли відповідні процеси у державному секторі ідентичні процесам у приватному секторі й пов’язані з вирішенням економічних питань. Зовнішні консультанти потрібні тільки за умов, коли в стратегії і тактиці державних рішень закладені дії, спрямовані на значне покращання суспільного розвитку, але існує принципова розбіжність у поглядах керівної управлінської ланки.
2.Аналіз формулювань консультаційної діяльності не дає можливості для вибору одного з них за зразок, оскільки кожне фіксує лише певний аспект консультування. На думку дисертанта, симбіоз формулювань цієї діяльності як специфічної форми може дати більш повне і системне визначення.
Консультаційну діяльність у державному управлінні України запропоновано визначити як діяльність суб’єктів консультування, предметом якої є питання, що виникають у сфері розв’язання державними органами проблем, пов’язаних із підготовкою, ухваленням і аналізом виконання управлінських рішень.
При визначенні принципів консультаційної діяльності використовують такі основні підходи: програмно-цільовий, який орієнтує консультаційну діяльність на кінцевий результат, взаємозалежність обраних видів консультування; системний, який виходить з розуміння і вивчення організації як багаторівневої системи, що складається з керівної й керованої підсистем. Проведено зіставлення принципів державного управління та принципів незалежних консультаційних організацій та визначено принципи консультаційної діяльності в державному управлінні України, які можна класифікувати як загальні, структурні та спеціалізовані. До загальних принципів належать принципи законності, об’єктивності науковості, ефективності, конкретності, програмно-цільового підходу. Структурні принципи передбачають комплексне вивчення і консультування, урахування зміни системи, креативність. Спеціалізовані принципи пов’язані з діяльністю консультантів, враховують їх морально-етичні норми, професійні навички. Ці принципи передбачають залучення персоналу до консультаційного процесу, рекомендаційний характер висновків і пропозицій.
3.Визначено, що механізми становлення і розвитку консультаційної діяльності в державному управлінні, крім розроблення і впровадження відповідної методології, потребують організації та послідовного здійснення консультаційного процесу з урахуванням особливостей об’єкт-суб’єктних відносин, що виникають. Кожна організація, у тому числі й державний орган, має характеристики, що безпосередньо або опосередковано впливають на хід процесу та його дієвість, серед них: власна історія; місцезнаходження; склад персоналу (віковий, за освітою, за кваліфікацією тощо); керівників на ключових посадах; неформальні відносини, що значною мірою визначають морально-психологічний клімат у колективі. Унікальність і складність сукупності цих характеристик визначають зміст консультаційної діяльності.
Розроблена модель консультаційного супроводу процесу підготовки, ухвалення й аналізу виконання управлінського рішення. Дана модель є фактично супроводжуючою класичної моделі ухвалення управлінського рішення.
Запропоновано організацію консультаційної діяльності в державному управлінні з позиції послідовного здійснення консультаційного процесу в умовах певних об’єкт-субєктних відносин, яким характерні такі специфічні риси: необов’язковість економічного ефекту як наслідку консультаційного процесу (безприбутковість); необхідність врахування змін (політичних, економічних, фінансових, юридичних, соціально-психологічних тощо); створення докорінно нових ситуацій, а не виправлення або удосконалення наявних; велика невизначеність майбутніх результатів; відносна незалежність зовнішніх консультантів щодо органу державного управління тощо.
Показано, що процес консультування це спільна діяльність надавача та отримувача консультаційних послуг. Запропонована дисертантом технологічна схема консультаційного процесу в державному управлінні містить чотири етапи, а саме: підготовку до консультування; діагностику; консультування з розробки альтернативних шляхів вирішення проблем; консультування з впровадження альтернатив.
Учасниками консультаційного процесу є консультант і клієнт. Основною вимогою до консультанта, який працює в органах державного управління, є навчання клієнта самостійній постановці діагнозу й добору відповідних засобів виправлення ситуації, що склалася. Поведінкові ролі консультантів залежать від вибору методологічних видів консультування, зокрема проектного, процесного або навчального.
4.Виявлено два основні види класифікації консультаційної діяльності: предметну, яка вказує на предмет консультування, та методологічну, що професійно зорієнтована на консультантів залежно від вибору ними методів роботи (експертне, процесне, навчальне консультування). З позиції організації робіт, консультаційна діяльність поділяється на консультування проекту, процесу та експертизу.
У державному управлінні виділено такі основні види предметної класифікації консультування: управлінське, юридичне, фінансове, якості, інформаційних технологій, кадрове, зв’язків із громадськістю, навчання, безпеки організації. Консультаційні послуги органу державного управління, що виступає як консультаційний орган, визначаються згідно із Законом України від 22 лютого 2000 року № 1490 Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, як послуги, що пов’язані з консультуванням, експертизою, оцінкою, підготовкою висновків і рекомендацій.
З’ясовано, що управлінське консультування є одним з основних видів предметної класифікації консультаційної діяльності, функцією розвиваючого консалтингу та визначається ситуативно в процесі проведення конкретного консультаційного процесу. Функціями управлінського консультування, що поширюються у державному управлінні, є стратегічне планування та управління, реструктуризація, організаційний розвиток; а послуги, визначені цими функціями організаційна діагностика, антикризове управління, управління організаційними змінами тощо.
Виявлено законодавчо передбачену можливість надання консультаційних послуг державними органами у вигляді консультування, експертизи, оцінки, підготовки висновків і рекомендацій. Останні стосуються тільки організації процедури закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти.
5. З’ясовано, що ресурсне забезпечення консультаційного процесу в певному державному органі має свої особливості, які необхідно враховувати при формуванні загальної схеми консультування, співробітництва об’єкта та суб’єкта консультування у змінному чиннику часу. Зміни умов впливають на попереднє визначення завдань консультування та на весь консультаційний процес. Дисертантом розглянуто інформаційно-аналітичне забезпечення консультаційної діяльності як механізм консультаційного процесу, спрямований на досягнення поставлених цілей. Метою інформаційно-аналітичного забезпечення консультування є збір, обробка, використання, підтримка в актуальному стані баз даних, які гарантують своєчасне та надійне інформаційне забезпечення нормативно-правовою, методичною, прогнозною та поточною інформацією, а також комплексом програмних засобів, необхідних для їх аналізу.
Виявлено, що зовнішнє консультування потребує певних ресурсів, а державні органи можуть просто не мати їх у достатній кількості для організації такої діяльності. Тому на даний час доцільно говорити про використання внутрішнього консультаційного потенціалу, завдяки якому можна утворити мережу загальнодержавного внутрішнього консультування на основі вже створених структурних підрозділів органів та установ. Такий підхід має передбачити систему отримання потрібних ресурсів.
Визначено, що, орієнтуючись на європейський рівень культури управління в органах державної влади та адаптації до сучасних стандартів життєдіяльності, актуальним є впровадження консультування якості в діяльність державних органів. Цей процес має супроводжуватися створенням у них систем управління якістю, що передбачають інвентаризацію і наявність бази даних усіх послуг, моделюванням процесу їх отримання та надання, застосуванням підходу поетапного оцінювання якості надання послуг.
6.На підставі проведеного дослідження та отриманих результатів сформовано такі рекомендації щодо становлення і розвитку консультаційної діяльності в державному управлінні України, а саме:
внести зміни до Закону України від 22 лютого 2000 року № 1490 Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, роз’яснивши законодавчо визначений термін консультаційні послуги” щодо змісту цих послуг, обов’язковості чи можливості їх надання державними органами та для них;
розробити механізм покриття внутрішньою консультаційною мережею діяльність органів законодавчої і виконавчої влади в Україні вже наявними структурними підрозділами цих органів та установ;
у рамках проведення адміністративної реформи шляхом підготовки й ухвалення відповідного нормативно-правового акту врегулювати питання становлення і розвитку консультаційної діяльності в державному управлінні України.

Подальші дослідження в предметній сфері мають здійснюватися за напрямками розвитку й застосування одержаних результатів і висновків стосовно механізмів становлення і розвитку консультаційної діяльності в державному управлінні України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В.Б. До питання про поняття так званих управлінських послуг” // Право України. 2002. ‑ № 6. С. 125127.
2. Авонин А.С. Консалт-менеджмент экспортоориентированных предприятий // Зовнішня торгівля: проблеми та перспективи.: Зб. наук. пр. УАЗТ. К., 1999. Вип.3. 410 с.
3. Административная юстиция в новых европейских демократиях: Практ. исслед. в сфере адм. права и процесса в Болгарии, Эстонии, Польше и Украине / Пер. с англ.: ред. Д.Дж.Галличан и др. К.: АртЭК; Будапешт: ОСИ/КОЛПИ, 1999. 688 с.
4. Адміністративна процедура та адміністративні послуги.: Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Авт.-уклад. В.П. Тимощук; Центр політико-правових реформ. К.: Факт, 2003. 496 с
5. Алдохин И., Губенко И. Теория принятия решений. К., 1990. 160 с.
6. Александров В.Т. Освітня послуга: суть та моделі якості // Освіта і управління”. 2006 Т.9. № 1. С.156164.
7. Александров В.Т., Гусєв В.О. Послуги системи державного управління // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Д.: ДРІДУ НАДУ, 2003. Вип. 4(14). С. 108‑124.
8. Алексеєнко Л.М., Олексієнко В.М., Юркевич А.І. Економічний словник: банківська справа, фондовий ринок (українсько-англійсько-російський тлумачний словник. К: Видавничий будинок Максимум”; Тернопіль: Економічна думка”, 2000. 592 с.
9. Алешникова В.И. Использование професиональных консультантов. М.: Новости, 1999. 214 с.
10. Аналіз вигід і витрат: Практ. посіб. / Пер. з англ. С. Соколик. К.: Основи, 2000. 175 с.
11. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия.: Пер.с англ. СПб: Питер Ком, 1999. 416 с.
12. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления.: Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
13. Бакуменко В., Кравченко М. Моделювання проблемного поля державно-управлінських реформ // Вісн. НАДУ. 2006. № 2.С.1321.
14. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики: Монографія К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
15. Балабанова Л.В., Коломицева С.И. Концепция маркетинга: теория и практика использования в менеджменте предприятий Украины // Матеріали наук.-практ. симпозіуму Розповсюдження інновацій з економіки сталого розвитку”. Донецьк: Дон. держ. ун-т економіки і торгівлі, 2001. С. 4245.
16. БлиновА.О., БутыринГ.Н., ДобреньковаЕ.В. Управленческий консалтинг корпоративных организаций: Учебник. М.: ИНФРА-М, 2002. 192 с.
17. Большаков В. Раджюкинас Ю. Управленческая инфраструктура и основные направления ее развития: Аналит. Обзор. Вильнюс: ЛитНИИНТИ, 1988. 37 с.
18. Бондаренко И. Что делают в Украине консалтинговые группы? //Рынок капитала. 1999. № 6. С. 913.
19. Боссард Д., Деммке К. Державна служба у країнах-кандидатах до вступу в ЄС: Нові тенденції та вплив інтеграційного процесу. К.: Міленіум, 2004. 128 с.
20. Браун М. Пол. Посібник з аналізу державної політики: Пер. з англ. К.: Основи, 2000. 243 с.
21. ВанееваИ.В., ШарбаеваЯ.О. Подходы к классификации консалтинговых услуг // Экономика и практика управления. 2005. №23. С. 1114.
22. Варламова Е.П., Степанов С.Ю. Управленческое консультирование: социопсихологический срез // Социологические исследования. 1995. № 6. С. 3742.
23. Василенко И.А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия. М.: Логос, 1998. 168 с.
24. Ведунг Е. Оцінювання державної політики і програм: Навч. посіб. Пер. з англ. В. Шульга. К.: Всеувито, 2003. 350 с.
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ Перун”, 2005. 1728 с.
26. Верба В.А. Решетняк Т.І. Організація консалтингової діяльності: Навч. посіб. К.: КНЕУ, 2000. 244 с.
27. Верба В.А. Управлінський консалтинг в Україні: місія нездійснена? //Синергія. 2004. № 3. С. 1218.
28. Виноградов В. Программа жизни в режиме развития: Европейская Хартия городов пример идеального политического консалтинга, стратегия и практика для российского города // Муниципальная власть. 2001. № 6. С. 7275.
29. Войтович Р.В. Ідеологія, технологія та стиль у державному управлінні: Навч.-метод. посіб. К.: Вид-во НАДУ, 2003. 192 с.
30. Встановлення критеріїв оцінювання, оцінювання і стратегічний менеджмент у державному секторі Пер. з англ. Р.Федушинська, М.Коваль. Л.:ЛРІДУ УАДУ, 2000. 136 с.
31. Вяткин В.Н., Шевляков В.М., Серов В.Н. Организационное проектирование управленческих нововведений. Пермь, 1990. 135 с.
32. Гаськов В. Лузин А. Опыт международного управленческого консультирования // Проблемы теории и практики управления. 1987. № 1. С. 9193.
33. Герасимчук В.Г.Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання:Навч. посіб. К.: КНЕУ, 2000. 360 с.
34. Гнидюк Н. Засади функціонування системи державного управління (уроки з досвіду країн Центральної та Східної Європи, що готується до вступу в ЄС). Тернопіль: Лілея, 2001. 40 с.
35. Головдержслужба сертифікувала систему управління якістю. // Вісн. держ. служби України. 2005. № 4. С. 56.
36. Гончарова И. Некоторые аспекты работы консалтинговых фирм //Предпринимательство, хозяйство и право. 1998. № 7. С. 4041.
37. Гончарук В.А. Маркетинговое консультирование. М.: Дело, 1998. 248 с.
38. Горбановська О. Консалтинг без таємниць, або як обрати консультанта? // Синергія.2004. № 3. С. 3241.
39. Дергачева В.В. Экономический рост как фактор обеспечения устойчивого развития и конкурентоспособности национальной экономики // Енергетика: економіка, технологія, екологія. 2002. №4. С. 1217.
40. Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф.Мельник, О.Ю.Оболенський, А.Ю.Васіна, Л.Ю.Гордієнко. К.: Вид-во Знання-Прес”, 2003. 343 с.
41. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. К.: Факт, 2003. 384 с.
42. Державне управління: Словник-довідник / Уклад.: В.Д.Бакуменко (кер. творчого кол.); За заг.ред. В.М.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228с.
43. Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016-97 затверджений і введений в дію наказом Держстандарту України від 30 грудня 1997 р. №822 //http://met-online.kiev.ua/menu/dovidka/derg/
44. Діордіца С. Роль консалтінгової фірми як елементу інфраструктури ринку інвестицій // Фінанси України. 1999. № 3. С. 47‑53.
45. До стандартів Європейського Союзу Головдержслужба сертифікувала систему управління якістю // Вісн. держ. служби України. 2005. № 4. C. 46.
46. Долечек В. С. Надання управлінських послуг населенню органами виконавчої влади України: організаційно-правовий аспект: Дис канд.н.держ.упр.: 25.00.02. К., 2005. 222 с.
47. Долечек В.С. Якість надання управлінських послуг населенню: зарубіжний досвід. // Управління сучасним містом. 2003. № 1012. С.3743.
48. ДСТУ ISO 9000-2001, ДСТУ ISO 9001-2001, ДСТУ ISO 9004-2001. http://www.guds.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=53745&cat_id=53688.
49. Дудченко В.С. Из опыта управления профессиональных консультантов в России // Социс. 1996. № 3. С. 3148.
50. Економічна енциклопедія / Редкол.: Б.Д. Гаврилишин, С.В. Мочерний (відп. ред.), О.А. Устенко (заст. відп. ред.) та ін. К.; Тернопіль: ВЦ Академія”: Академія народного господарства, 2000. Т. 1. 864 с.
51. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / За ред. Р. Дяківа. К.: Між нар. екон. фундація, 2000. 704 с.
52. Ефективність державного управління: Монографія за заг. ред. І.Розпутенка. К.: К.І.С., 2002. 101 с.
53. Європейські принципи державного управління / Пер. з англ. О. Куленкової. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 52 с.
54. Жаворонкова Г. В. Інформаційне підприємство: інновації, консалтинг, маркетинг /Національний авіаційний ун-т. К.: НАУ, 2003. 366 с.
55. ЗагороднюкС., КраснейчукА. Консультування як вид послуг органів державного управління [Електронний ресурс] // Державне управління: теорія та практика. 2006. № 1. Режим доступу: http://www.academy.kiev.ua/ej3/txts/zmist.htm
56. Закон України про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти //Відомості Верховної Ради України. 2007. № 9. Ст. 67.
57. Закон України про внесення змін до Закону України Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти” // Відомості Верховної Ради України. 2006. № 14. Ст. 118.
58. Закон України про внесення змін до Закону України Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності” //Відомості Верховної Ради України. 1999. № 23. Ст. 20.
59. Закон України про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 20. Ст. 148.
60. Закон України про ліцензування певних видів господарської діяльності // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 36. Ст. 299.
61. Закон України про наукову та науково-технічну діяльність // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 12. Ст. 165.
62. Закон України про наукову та науково-технічну експертизу //Відомості Верховної Ради України. 1995. № 9. Ст. 56.
63. Закон України про оподаткування прибутку підприємств // Відомості Верховної Ради України. 1995. № 4. Ст. 28.
64. Закон України про систему оподаткування // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 39. Ст. 510.
65. Закон України про соціальні послуги // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 45. Ст. 358.
66. Закон України про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг // Відомості Верховної Ради України. 2002. №1. Ст. 1.
67. Застосування механізмів ефективності менеджменту в діяльності державних органів: Теорія і практика. К.: КМ Академія, 2001. 178 с.
68. Зволев П. Технология Прорыв”, или как управлять организационным управлением предприятия // Консультант директора. 1996. № 7. С.3148.
69. Иванов М.А., Шустерман Д.М. Организационное развитие как подход к управлению и консультированию // Инструменты развития бизнеса: тренинг и консалтинг / Сост. Л. Кроль, Е. Пуртова. М.: Класс, 2001.78 с
70. Интеллектуальная собственность: Сб. типовых документов. М.: Инфра, 1995. 256 с.
71. Каліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: Монографія К.: Факт, 2002. 260 с.
72. Калянов Г.Н. Консалтинг: от бизнес-стратегии к корпоративной информационно-управленческой системе. М.: Горячая линия Телеком, 2004. 208с.
73. Карамушка Л.М. Основи психолого-управлінського консультування Навч. посіб. К.: МАУП, 2002. 136 с.
74. Карась Л. Управленческая диагностика ‑ основа совершенствования менеджмента // Проблемы теории и практики управления. 1996. №6. С. 7882.
75. Козаченко С. Реструктуризация предприятия: консалтинговые проблемы //Бизнес информ. 1997. №17. С. 2729.
76. Колісник М. Дванадцять суперечливих правил успішного консалтингу // Синергія. 2004. № 3. С. 4953.
77. Консалтинг в контексте американского стиля управліния // Персонал. 2001 № 12. С. 8789.
78. Консалтинг в России: введение в профессиональные методы работы: Практ. пособие / Под ред. А.П. Посадского. М.: Джангл, 1998. 173с.
79. Корнєєва Л., Сіницький Якість освітніх послуг з позиції міжнародних стандартів серії ISO 9000:2000 // Освіта і управління”. 2006 Т.9 №1. С. 8790.
80. Коробцев В.В. Проблемы профессионализации консультантов по управлению // Управленческое консультирование нововведений (индивид в организации): Сб. тр. / ВНИИСИ. М., 1990. Вып. 4. С.8894.
81. Коростельов В.А. Управлінське консультування: Навч. посіб. К.: МАУП, 2003. 104 с.
82. Котлер Ф. Основи маркеринга. СПб.: АО Коруна”; АОЗ Литера плюс”, 1994. 698 с.
83. Краснейчук А.О. Підвищення ефективності витрат на утримання апарату управління: основні напрямки, засоби: Магістерська робота на здобуття кваліфікації магістра державного управління 8.150000 Державне управління”. К. 2003. 76 с.
84. КраснейчукА. Взаємовіднос