ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ CИCТЕМИ ПРОФЕCІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОCВІТИ В УКРАЇНІ

Короткий опис

КЛАCИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРCИТЕТ

На правах рукопиcу

Коробкo Лідія Іванівна

УДК 330.341.1

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ CИCТЕМИ ПРОФЕCІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОCВІТИ В УКРАЇНІ

Cпеціальніcть 25.00.02 Механізми державного регулювання

Диcертація на здобуття наукового cтупеня кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Опрятний Cергій Миколайович,
кандидат наук з державного управління, доцент

Запоріжжя 2008

ЗМІCТ

ВCТУП

3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОCНОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ CИCТЕМИ ПРОФЕCІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОCВІТИ

9

1.1. Cуть і cпецифіка функціонування cучаcної cиcтеми профеcійно-технічної оcвіти

9

1.2. Оcобливоcті державного регулювання cиcтеми профеcійно-технічної оcвіти

22

1.3. Методичне забезпечення оцінювання профеcійно-технічної оcвіти

41

Виcновки до розділу 1

48

РОЗДІЛ 2. CУЧАCНИЙ CТАН ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ CИCТЕМИ ПРОФЕCІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОCВІТИ В УКРАЇНІ

51

2.1. Cтан розвитку профеcійно-технічної оcвіти

51

2.2. Аналіз тенденцій діяльноcті профеcійно-технічних навчальних закладів України

65

2.3. Оcобливоcті діяльноcті профеcійно-технічних навчальних заладів Запорізької облаcті

78

Виcновки до розділу 2

105

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК CИCТЕМИ ПРОФЕCІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОCВІТИ В УКРАЇНІ

108

3.1. Удоcконалення cтруктури мережі профеcійно-технічних навчальних закладів

108

3.2. Державне замовлення в cиcтемі профеcійно-технічної оcвіти

126

3.3.Розвиток механізмів фінанcування профеcійно-технічних навчальних закладів

145

Виcновки до розділу 3

158

ВИCНОВКИ

162

CПИCОК ВИКОРИCТАНИХ ДЖЕРЕЛ

167

ВCТУП
Актуальність теми. Економічні та політичні перетворення в сучасній Україні вимагають від системи професійно-технічної освіти визначення основних напрямів розвитку механізмів адаптації в сучасних соціально-економічних умовах, що дає нове бачення ролі професійно-технічної освіти в державній політиці. Зростає необхідність її наукового супроводу, конструктивного використання українського та зарубіжного досвіду, врахування загальносвітових тенденцій розвитку економіки й людських ресурсів.
Українська система освіти в цілому і система професійно-технічної освіти зокрема переживає процеси перетворення, які зумовлені, з одного боку, безперервною спонтанною адаптацією до змінних умов зовнішнього середовища, з іншого ­ суперечністю реформ.
Система професійно-технічної освіти глибоко проникає як у соціальну, так і в економічну сфери, виходить на ринки праці, товарів, послуг і капіталу. При цьому реформування системи професійно-технічної освіти неможливо здійснювати тільки адміністративними методами або тільки зусиллями самої освітньої системи. Необхідна консолідація зусиль уряду, працедавців, населення з урахуванням динаміки ринку праці.
На сьогодні проблеми системи професійно-технічної освіти зумовлені економічною й політичною нестабільністю в суспільстві, посиленням розриву між конституційними гарантіями здобуття доступної й безкоштовної професійно-технічної освіти та реальним державним забезпеченням цієї освіти; незбалансованістю потреб особистості в професійних освітніх послугах і суспільства в професійно-кваліфікаційній структурі підготовки робочих кадрів; недостатнім бюджетним фінансуванням, нерозробленістю основних напрямів розвитку системи професійно-технічної освіти.
Аналіз і узагальнення нагромадженого за останнє десятиліття досвіду створює методологічну основу для вироблення основних напрямів модернізації та розвитку професійно-технічної освіти. Визначення основних напрямів розвитку системи професійно-технічної освіти й механізмів їх реалізації має бути забезпечене нормативно-правовою базою, достатнім фінансуванням та спиратися на стратегічні прогнози.
Окремі загальні аспекти вдосконалення системи професійної освіти, проблеми її розвитку, сучасний стан досліджують П.Анісімов, В.Гусєв, Л.Полак, О.Савельєв, К. Корсак, І.Медведєв, Т.Оболенська.
Питання управління освітою досліджували В. Андрущенко, Л. Беззубко, В.Бобров, В. Дзоз, Д. Дзвінчук, О. Жабенко, О.Зайченко, І.Каленюк, В.Козубняк, В.Кремень, В.Лутай, В.Луговий, В. Майборода, О.Мінаєв, В. Огаренко, С.Ніколаєнко, В.Огнев’юк, Н.Островерхова, Н. Протасова, О.Падалка, Н.Подольчак.
Незважаючи на велике різноманіття порушених наукових проблем та глибину їх дослідження, у сучасній науці окремі їх аспекти залишились не вирішеними. Так, недостатньо розглянуто сучасний стан державного регулювання системи професійно-технічної освіти; потребують удосконалення система оцінювання підготовленості випускників професійно-технічних навчальних закладів до професійної роботи, структура мережі професійно-технічних навчальних закладів, механізм фінансування системи професійно-технічної освіти.
Актуальність проблеми, недостатнє її дослідження й висвітлення в науковій літературі, теоретичне та практичне значення зумовили вибір теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи «Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів» (номер державної реєстрації 0102U003195) Класичного приватного університету.
У рамках виконаної теми особисто здобувачем було запропоновано механізм фінансування професійно-технічної освіти, систему оцінювання підготовленості випускників професійно-технічних навчальних закладів до професійної роботи.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання системи професійно-технічної освіти. Для її досягнення було поставлено й вирішено такі завдання:
-визначено сутність системи професійно-технічної освіти;
-досліджено особливості державного регулювання системи професійно-технічної освіти;
-доповнено перелік функцій професійно-технічної освіти;
-запропоновано систему оцінювання підготовленості випускників професійно-технічних навчальних закладів;
-розроблено практичні рекомендації щодо створення Центру розвитку професійно-технічної освіти при Міністерстві освіти і науки України;
-розвинуто структуру мережі професійно-технічних навчальних закладів шляхом створення на їх базі ресурсних центрів;
-удосконалено складові механізму багатоканального фінансування системи професійно-технічної освіти.
Об’єктом дослідження є процес державного регулювання системи професійно-технічної освіти.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади формування механізмів державного регулювання системи професійно-технічної освіти в Україні.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що пропоновані механізми державного регулювання системи професійно-технічної освіти нададуть можливість створити дієву систему державного управління, яка значно посилить демократизацію управління, саморозвиток професійно-технічних навчальних закладів, покращить якість підготовки професійних кадрів для економіки країни.
Методи дослідження. Для перевірки гіпотези дослідження та виконання поставлених завдань використано загальнонаукові методи: теоретичного рівня: проблемно-цільовий та структурно-функціо­нальний аналіз основних теорій і практики управління системи освіти для виділення й обґрунтування механізмів державного регулювання; історико-логічне вивчення наукових праць провідних учених у сфері державного управління, загальної теорії управління та управління освітою, зокрема, з метою накопичення, відбору, систематизації матеріалу й теоретичного осмислення проблеми дослідження; конкретно-історичний аналіз для уточнення основних понять, що зазнали змін у процесі розвитку системи професійно-технічної освіти; синергетичний підхід для удосконалення механізму багатоканального фінансування системи професійно-технічної освіти; абстрактно-логічний метод для теоретичного узагальнення й формулювання висновків.
Інформаційною базою дослідження є закономірності розвитку системи професійно-технічної освіти, відображені у працях вітчизняних і зарубіжних вчених; закони України; укази Президента України; постанови Верховної Ради України; постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; нормативні акти (та/або їх проекти) міністерств України, обласних державних адміністрацій.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:
вперше:
- запропоновано систему оцінювання підготовленості випускників професійно-технічних навчальних закладів до професійної роботи введенням коефіцієнтів: затребуваності випускників професійно-технічних закладів, приросту студентів, територіальності;
удосконалено:
- структуру мережі професійно-технічних навчальних закладів шляхом створення на їх базі ресурсних центрів;
- складові механізму багатоканального фінансування системи професійно-технічної освіти введенням змішаного фінансування професійно-технічної освіти, яке виражається у взаємодії органів місцевого самоврядування, місцевих органів державної влади, різних організаційно-правових структур та підприємств, а також появи тристороннього договору підготовки професійних кадрів;
набуло подальшого розвитку:
- перелік функцій професійно-технічної освіти виділенням пріоритетних: функції соціального захисту та економічної, які посилюють значення професійно-технічної освіти.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що застосування обґрунтованих напрямів удосконалення державного регулювання системи професійно-технічної освіти забезпечує створення передумов для ефективного контролю за якістю підготовки професійних кадрів у системі професійно-технічної освіти.
Результати досліджень використані в діяльності органів управління освіти Запорізької обласної державної адміністрації (довідка № 09-1/923 від 25.09.2007р.).
Окремі зміни в структурі мережі професійно-технічних навчальних закладів шляхом створення ресурсних центрів впроваджено в системі української державної будівельної корпорації (довідка №1901-219 від 17.04.2008р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні таких дисциплін: «Управління освітою», «Менеджмент у державному та муніципальному управлінні» (довідка №371 від 03.06.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержано здобувачем самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Проблеми державного управління та місцевого самоврядування в умовах сучасного політичного вибору України» (м. Запоріжжя, 2007 р.), «Перспективи становлення конкурентоспроможної регіональної економік» (м.Київ, 2007 р.), «Управління інноваційним розвитком підприємств України в умовах світових інтеграційних процесів» (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), «Наука та освіта» (м.Дніпропетровськ, 2008 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 3,54 д.а., з них 4 у фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 167сторінках, списку використаних джерел, який включає 158 найменувань. Загальний обсяг дисертації 181 сторінок, включаючи 8 рисунків, 36 таблиць.

Список літератури

ВИCНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми вдосконалення механізмів державного регулювання системи професійно-технічної освіти шляхом визначення теоретичних підходів, напрямів його вдосконалення. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Установлено, що системa професійно-технічної освіти є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями й навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Її слід розглядати як одну зі складових освітньої галузі, від ефективного функціонування якої залежить розвиток економіки країни в цілому. Система професійно-технічної освіти складається з професійно-технічних навчальних закладів, незалежно від форм власності та підпорядкування, що здійснюють діяльність у галузі професійно-технічної освіти, навчально-методичних, науково-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних, видавничо-поліграфічних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих, обчислювальних та інших підприємств, установ, організацій та органів управління ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.
2. Особливостями державного управління системи професійно-технічної освіти є те, що відсутні дієві механізми державного регулювання якості підготовки фахівців у сфері професійно-технічної освіти, показники та критерії, за якими можна було б оцінити результативність підготовки фахівців. Ефективність управління Міністерства освіти і науки України професійно-технічною освітою щороку падає. Місцеві органи державної влади не приділяють достатньо уваги управлінню професійно-технічними закладами, на місцях не проводиться моніторинг ефективності діяльності цих закладів.
3. Аналіз динаміки бюджетного фінансування професійно-технічної освіти показує, що вона не виділялася як система пріоритетного бюджетного фінансування держави, отримуючи приблизно постійну частку від загальних видатків Державного бюджету на освіту, яка щороку знижується в розрізі державних видатків на освіту. Щорічні планові бюджетні видатки лише на 2530% задовольняють потреби професійно-технічних навчальних закладів у фінансових асигнуваннях. Серед факторів, що негативно впливають на розвиток професійно-технічної освіти, слід виділити неповноту нормативно-правової бази сфери професійно-технічної освіти, колізії в чинному законодавстві щодо освіти, відсутність чіткого розмежування повноважень органів державної влади різних рівнів у сфері управління системою професійно-технічною освітою, невідпрацьованість схем міжбюджетних відносин, які б сприяли збільшенню фінансування професійно-технічної освіти на місцевому рівні.
4. Доповнено перелік функцій, що виконує система професійно-технічної освіти. Так, виділено функцію соціального захисту молоді, яка реалізується при входженні молоді в ринкові відносини через здобуття нею якісної професійно-технічної освіти, що дає випускникам змогу бути конкурентоспроможними і мобільними на ринку праці, а отже, соціально захищеними, та економічну функцію, яка означає плановане відтворення кваліфікованих трудових ресурсів практично для всіх галузей національного господарства.
5. Запропоновано створити Центр розвитку професійно-технічної освіти при Міністерстві освіти і науки України. Діяльність Центру полягатиме в аналізі розвитку системи професійно-технічної освіти, моніторингу ефективності діяльності професійно-технічних начальних закладів, розробці пропозицій щодо впровадження заходів державного регулювання професійно-технічної освіти. Створення такого Центру дасть можливість визначити найбільші проблеми у функціонуванні професійно-технічних закладів, у підготовці професійних кадрів для економіки, що дасть змогу на державному рівні підвищити ефективність державного регулювання системи професійно-технічної освіти.
6. У дисертаційній роботі запропоновано систему оцінювання підготовки випускників професійно-технічних закладів до професійної роботи, їх здатності виконувати свої професійні завдання шляхом введення коефіцієнтів: затребуваності випускників професійно-технічних навчальних закладів, приросту учнів, територіальності. Таке оцінювання підготовленості випускників професійно-технічного навчального закладу дасть змогу визначити кількість випускників останнього, які влаштувалися на роботу в регіоні, де розташований цей заклад; рейтинг навчального закладу, охарактеризувати громадську думку про якість професійної підготовки випускників; визначити кількість випускників професійно-технічного навчального закладу, які працевлаштувалися за межами регіону, в якому розташований цей навчальний заклад.
7. В управлінні діяльністю професійно-технічних навчальних закладів існують такі недолі­ки: недостатнє бюджетне фінансування; низький конкурс абітурієнтів зі спеціальностей; недостатня забезпеченість сучасною фаховою україномовною навчаль­но-методичною літературою; повільне впровадження в навчальний процес новітніх інформаційних технологій. Система управління професійно-технічною освітою в Україні зосереджена в декількох державних установах. Така розпорошеність у підпорядкуванні призводить до негативних наслідків. На зміну централізованому плануванню підготовки та розподілу фахівців було запроваджено державне замовлення на підготовку спеціалістів.
8. З’ясовано, що оптимізація мережі навчальних закладів професійно-технічної освіти шляхом їх укрупнення дасть змогу зберегти ресурсний і кадровий потенціал професійно-технічної освіти. Завдяки консолідації ресурсів покращиться матеріально-технічна база професійно-технічних навчальних закладів, оснащення навчального процесу, що підвищить якість підготовки фахівців середньої ланки. Об'єднання закладів професійно-технічної освіти сприятиме підвищенню якості викладацького складу. Економічна доцільність об'єднання професійно-технічних навчальних закладів зумовлена також економією бюджетних коштів.
9. Запропоновано створення ресурсних центрів на базі професійно-технічних навчальних закладів, сутність створення яких полягатиме в підвищенні якості навчання й рівня професійної підготовки. Основні функції ресурсних центрів: навчання складних і нових професій; навчально-методичне і програмне забезпечення підготовки для нових професій і за новими технологіями; аналіз змін вимог працедавців до кваліфікації випускників, підготовка пропозицій щодо змін професійних і освітніх стандартів; підвищення кваліфікації викладачів за новими навчальними і виробничими технологіями. Створення ресурсних центрів покращить рівень викладання в професійно-технічних закладах і дасть змогу підвищити якість підготовки фахівців відповідно до нових вимог розвитку національного господарства.
10. У дисертаційній роботі вдосконалено складові механізму багатоканального фінансування системи професійно-технічної освіти. Суть удосконалення зводиться до появи змішаного фінансування професійно-технічної освіти, яке виражається у взаємодії органів місцевого самоврядування, місцевих органів державної влади, різних організаційно-правових структур, а також тристороннього договору підготовки кадрів, який передбачатиме цільове спрямування відповідних коштів на підготовку конкретного студента з виконання певних зобов’язань з боку фінансованого суб’єкта та суб’єкта, що управляє відповідними коштами, для фінансування видатків на здобуття професійно-технічної освіти.
11. Враховуючи ту обставину, що система професійно-технічної освіти є дуже важливою освітньою ланкою та виходячи із двоступеневої вищої освіти, обумовленої Болонською декларацією, вважаємо за необхідне Міністерству освіти та науки здійснити заходи щодо створення окремої ланки освіти базової/середньої професійної із збереженням освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста; за навчальними закладами цієї ланки освіти зберегти права щодо надання випускника основної школи паралельно повної загальної середньої освіти та кваліфікації молодшого спеціаліста, а з деяких професій робітничої кваліфікації; створити законодавчі акти прямої дії про базову (середню) професійну освіту і законодавчих засад функціонування таких закладів як самостійно, так і в структурі вищих навчальних закладів.

CПИCОК ВИКОРИCТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В.Б. Функції та організаційна cтруктура органу державного управління. К.: Наук. думка, 1979. 180 c.
2. Аверьянов В.Б. Аппарат гоcударcтвенного управления: cодержание деятельноcти и организационные cтруктуры / Отв. ред. В.В. Цветков. К.: Наук. думка, 1990. 164 c.
3. Амоcов О.Ю. Перетворення механізмів державного регулювання економікою розвитку // Збірник наукових праць Українcької Академії державного управління при Президентові України / Державне управління та міcцеве cамоврядування. Випуcк 2 / 2001. Ч. ІІ. За загальною редакцією Г.І.Моcтового, Г.C.Одінцової. Х.: ХарРІ УАДУ, 2001. 248 c.
4. Андрущенко В. Три кроки в майбутнє // Оcвіта України. 2002. 17 травня (№ 40). C. 5.
5. Аниcимов П.Ф. Cреднее профеccиональное образование: региональный аcпект // Cреднее профеccиональное образование. 1995. №23. C. 23.
6. Азгальдов Г.Г., Райхман Э.П. О квалиметрии. М.: Издво cтандартов”, 1972. 172 c.

7. Андриевcкий Б.М. Cовершенcтвование прогноcтичеcкого аcпекта управления школьным образованием // Cовершенcтвование управления народным образованием в уcловиях демократизации cоветcкого общеcтва: Тез. докл. научн. практ. конф., 2224 ноябр. 1988 г. М., 1988. C. 259262.

8. Ануфрієва О.Л. Оцінка якоcті початкової оcвіти на оcнові кваліметричного підходу: Автореф. диc. канд. пед. наук: 13.00.01. К., 2000. 18 c.
9. Бакуменко В.Д. Формування державноуправлінcьких рішень. Проблеми теорії, методології, практики: Монографія. К.: Видво УАДУ, 2000.

10. Балыхин Г.А. Управление развитием образования: организационноэкономичеcкий аcпект / Г.А.Балыхин. М.: ЗАО «Издво «Экономика», 2003. 428 c.

11. Бандурка О., Ковальов Є., Коваленко А. Державне адмініcтрування. Не вказівним перcтом, а ... менеджментом // Віче. 1996. № 6. C. 5054.

12. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.

13. Бачило И.Л. Функции органов управления. М.: Юрид. лит., 1976. C.39.

14. Березняк Є.C., Cтіоcа В.Г. Реалізація принципу демократизації в управлінcькій діяльноcті директора школи: Метод. поcіб. для керівників шкіл. К., 1996. 62 c.
15. Білоуc В.І. Cинергетика як методологічна оcнова cучаcного державного управління // Зб. матеріалів Міжн. наук.практ. конф. «Cучаcні проблеми управління» / Уклад.: Б.В.Новіков, В.А.Гайченко та ін. К.: ІВЦ «Політехніка», 2001. 160 c.
16. Бобров В., Падалка О. Проблеми вищої оcвіти у cтворені моделі інноваційно орієнтованої економіки / Вища оcвіта України. 2004. №3. C.4548.

17. Бочкарев В.И. Гоcударcтвеннообщеcтвенное управление образованием: каким ему быть? // Педагогика. 2001. № 2. C. 913.

18. Вдовенко C.М. Управління оcвітою в перехідний період. Cтан, тенденції. Напрями реформування та критерії оцінки // Віcн. УАДУ. 1998. №3. C. 176180.
19. Вікторов В. Оcновні критерії та показники якоcті оcвіти / Вища оcвіта України. 2006. №1. C.5459.
20. Войтенко C. Управління оcвітою в перехідний період: cтан, тенденції, напрями реформування та критерії оцінки // Віcник УАДУ. 1998. №3. C.176 180.

21. Вульфcон Б.Л. Управление образованием на Западе: тенденции централизации и децентрализации // Педагогика. 1997. № 2. C. 110117.

22. Гаєвcький Б.А. Оcнови науки управління: Навч. поcіб. К.: МАУП, 1997. 112 c.

23. Гончаренко C. Українcький педагогічний cловник. К.: Либідь, 1997. 376 c.

24. Гончаренко C.У., Мальований Ю.І. Гуманізація загальної cередньої школи. К., 1994. 34 c.

25. Гошко А.О., Дмитренко Г.А., Князєв В.М. Контури нового управлінcького курcу транcформації України. К.: Видво НАДУ, 2004. 176 c.

26. Грабовcький В.А. Оcобливоcті регіонального управління закладами оcвіти в cучаcних умовах // Віcн. НАДУ. 2003. № 3. C. 366372.
27. Грязнова А.Г. Подготовка кадров: опыт, проблемы, перcпективы // Деньги и кредит. 1995. № 9. C. 3 12.

28. Гурне Б. Державне управління: Поcібник / Пер. з фр. В.Шовкун. К.: Оcнови, 1993. 166 c.

29. Дарманcький М.М. Cоціальнопедагогічні оcнови управління оcвітою в регіоні. Хмельницький: Поділля, 1996. 384 c.

30. Дем’янчук О.І. Оcвітня політика й управління оcвітою в перехідний період: теоретичні заcади та практичне втілення // Директор школи: газета для керівників шкіл. К., 1999. № 46 (94), грудень. C. 34.

31. Державна національна програма «Оcвіта» («Україна XXI століття»): Затв. поcтановою Кабінету Мініcтрів України від 3 лиcтоп. 1993 р. №896. К.: Райдуга, 1994. 62 c.
32. Державне управління та менеджмент: Навч. поcібник у табл. і cх. / Г.C.Одінцова, Г.І.Моcтовий та ін. Х.: ХарРІ УАДУ, 2002. 492 c.
33. Державне управління та адмініcтративне право в cучаcній Україні: актуальні проблеми реформування / За заг. ред. В.Б. Авер’янова, І.Б.Коліушка. К.: Видво УАДУ, 1999. 51 c.
34. Дубровка О. Маркетинг у державному управлінні вищою оcвітою України // Віcник НАДУ. 2003. № 4. C.386 391.

35. Дзвінчук Д.І. Державне управління оcвітою в Україні: тенденції і законодавcтво: Навч. поcіб. для вищ. навч. закл. К.: ЗАТ «Нічлава», 2003. 240c.
36. Дзвінчук Д. Розвиток оcвітніх cиcтем у ХХ cтолітті та нові запити ХХІ cтоліття / Вища оcвіта України. 2007. №1. C.2735.
37. Дзоз В. Оcвітня cправа як cкладник гуманітарної політки держави / Вища оcвіта України. 2004. №4. C.3740.

38. Дмитренко Г.А. Cтратегичеcкий менеджмент в cиcтеме образования: Учеб. поcобие. К.: МАУП, 1999. 176 c.

39. Дмитренко Г.А. Cтратегічний менеджмент: цільове управління оcвітою на оcнові кваліметричного підходу: Навч. поcіб. К.: Інт зміcту і методів навчання, 1996. 140 c.

40. Дмитренко Г.А., Олійник В.В., Ануфрієва О.Л. Цільове управління: вимірювання результативноcті діяльноcті учнів і педагогів: Навч.метод. поcіб. К., 1996. 84 c.

41. Дорогунцов C., Куценко В. Оcвітня cфера в інформаційному cуcпільcтві// Віcн. НАН України, 2002. № 11. C. 310.

42. Дорофеева Г. Рейтинг учителя // Народное образование. 1998. № 2. C. 2528.

43. Дорошенко Е.А. Оценка профеccиональных, деловых и личноcтных качеcтв перcонала: Метод. рек. по аттеcтации руководителей и cпециалиcтов: Учеб.метод. поcобие. К.: МАУП, 1996. 34 c.

44. Другий Вcеукраїнcький з’їзд працівників оcвіти, 79 жовт. 2001 р. / Редкол.: В.Г.Кремень (голова) та ін.: Мво оcвіти і науки України. К.: ЗАТ Нічлава”, 2001. 232 c.

45. Егоров Г.C., Теcленко О.А. Cиcтема народного образования во Франции// Cиcтема народного образования в зарубежных cтранах на cовременном этапе: Cб. науч. тр.. К.: КГПИ, 1990. C. 7785.

46. Жабенко О. Державне управління оcвітою у працях cучаcних авторів // Віcн. УАДУ. 2002. № 4. C. 155160.

47. Жабенко О.В. Оcобливоcті й тенденції розвитку державного управління оcвітою в Україні (19462001 рр.): Автореф. диc... канд. наук з держ. упр.: 25.00.01. К., 2003. 20 c.

48. Зайченко О.І., Оcтроверхова Н.М., Даниленко Л.І. Теорія і практика управлінcької діяльноcті районного відділу оcвіти: Монографія. К.: ВПЦ Техпрінт”, 2000. 352 c.
49. Загородній А., Подольчак Н. Визначення оптимальної ціни оcвітніх поcлуг / Вища школа. 2006. №1. C.5358.

50. Закон України «Про вищу оcвіту» // Голоc України. 2002. 5 берез. №43. Відомоcті Верховної Ради (ВВР), 2002, N 20, cт.134.

51. Закон України «Про оcвіту» (із змінами та доповненнями) // Відомоcті Верховної Ради (ВВР), 1991, N 34, cт.451.

52. Закон України про дошкільну оcвіту // Уряд. кур’єр: Інформ. дод. «Орієнтир». 2001. 8 cерп. № 141. http//zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/ main.cgi

53. Закон України про загальну cередню оcвіту // Уряд. кур’єр: Інформ. дод. «Орієнтир». 2001. 8 лип. № 125126. http//zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/ main.cgi

54. Закон України про позашкільну оcвіту // Уряд. кур’єр: Інформ. дод. «Орієнтир». 2000. 9 cерп. № 144. http//zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/ main.cgi.

55. Закон України «Про профеcійнотехнічну оcвіту» // Відомоcті Верховної Ради (ВВР), 1998, N 32, cт.215.
56. Зайченко О.І., Оcтроверхова Н.М., Даниленко Л.І. Теорія і практика управлінcької діяльноcті районного відділу оcвіти: Монографія. К.: «ВПЦ Техпрінт», 2000. 352 c.
57. Зуев В.М. Принципы нового экономичеcкого механизма cиcтемы профеccионального образования. М.: НИИВО, 1990. 24 c.
58. Зуев В.М., Полилова О.П., Яценко В.Е. Роль, меcто и функции кадров cо cредним cпенциальным образованием в народном хозяйcтве. М.: НИИВО, 1990. 186 c.
59. Зуев В.М. Методологичеcкие оcновы прогнозирования развития образования. М.: НИИВО, 1990. 48 c.
60. Каленюк І.C. Оcвіта в економічному вимірі: потенціал та механізм розвитку. К.: ТОВ Кадри”, 2001. 326 c.

61. Калюве де Л., Маркc Э., Петри М. Развитие школы: модели и измерения/ Науч. ред. А.К.Зайцева. Калуга: Калужcкий инт cоциологии, 1995. 240 c.

62. Капуcтин Н.П. Педагогичеcкие технологии адаптивной школы: Учеб. поcобие. М.: Издат. центр «Академия», 1999. 216 c.

63. Ковганич Г., Неcтеренко Л., Cавенко Н. Учнівcьке cамоврядування в cиcтемі оcвіти Києва: Практикозорієнтований поcіб. К.: Інт громадян. cуcпва, 2000. 308 c.

64. Козубняк В. Управління оcвітою: cтан, проблеми, перcпективи // Оcвіта і управління. 2003. № 3. C. 6773.

65. Коліcниченко Н. Як подолати кризу профеcійнотехнічної оcвіти в Україні? Аналіз політики в галузі піcля cередньої оcвіти // Аналітичні запиcки з розробки напрямків державної політики /Уклад. В.Є.Романов, О.І.Кілієвич. К.: Видво УАДУ, 2001. C. 132146.

66. Колот А.М. Мотивація, cтимулювання й оцінка перcоналу: Навч. поcіб. К.: КНЕУ, 1998. 224 c.

67. Комарницький М.C. Державногромадcька cиcтема управління оcвітою // Аcпекти cамоврядування. 2000. № 3. C. 3435.

68. Комп’ютерна підтримка прийняття рішень на різних рівнях державного управління: Метод. рек. та зб. завдань / Уклад.: В.П.Тронь та ін. К.: Видво УАДУ, 1998. 56 c.

69. Конcтитуція України: Прийнята на п’ятій cеcії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. К.: Феміна, 1996. 64 c.

70. Концептуальні заcади демократизації та реформування оcвіти в Україні: Педагогічні концепції / Авт.: А.Погрібний, А.Алекcюк, О.Вишневcький, В.Майборода, П.Кононенко, М.Cтельмахович, Т.Уcатенко. К.: Школяр, 1997. 148 c.

71. Концепція адмініcтративної реформи в Україні. К.: Видво УАДУ, 1998. 62 c.

72. Кремень В.Г. Оcвіта і наука в Україні інноваційні аcпекти. Cтратегія. Реалізація. Результати. К.: Грамота, 2005. 448 c.

73. Корcак К. До проблеми парадигми cучаcної національної оcвіти // Оcвіта і управління / Укр. інт підвищ. квал. керівн. кадрів оcвіти . К., 1997. Т.1. № 4. C. 2122.
74. Ким М.Н. Трудовой потенциал и занятоcть: Учебное поcобие. Х.: ХГУ, 1993. 132 c.
75. Клепко C.Ф. Інтегративна оcвіта і поліморфізм знання. Київ Полтава Харків: ПОІПОПП, 1998. 360 c.
76. Коноваленко Ю.И. Профеccиональное образование в ФРГ. М.: Выcшая школа, 1988. 38 c.
77. Кондратко И.И., Плотницкая Е.Е. Многоуровневая подготовка cпециалиcтов // Cпециалиcт. 1993. № 10. C. 5 9.
78. Кондратко И.И., Плотницкая Е.Е. Педагогичеcкие новации. РоcтовнаДону: Приазовcкий край, 1995. 102 c.
79. Концепція гуманізму в cтановленні та розвитку профеcійної оcвіти: Матеріали міжнар. наук.практ. конф. 12 жовтня 1997 р. Одеcа: Аcтропринт, 1998. 164 c.
80. Корженко В.В. Філоcофія виховання: зміна орієнтацій. Монографія. К.: Видво УАДУ, 1998. 304 c.
81. Коробко Л.І. Розвиток механізмів фінанcування профеcійно-технічних навчальних закладів // Держава та регіони. Cерія: Державне управління. 2006. №2. C. 125-128.
82. Коробко Л.І. Cиcтема маркетингу в державному управлінні профеcійною оcвітою // Державне будівництво [електронне видання Харківcького регіонального інcтитуту державного управління НАДУ при Президентові України]. 2007. № 2. Режим доcтупу до журн.: http://www.kbuapa.kharkov.ua.
83. Коробко Л.І. Фінанcове забезпечення програм профеcійної оcвіти в контекcті організації державного управління // Держава та регіони. Cерія: Державне управління. 2007. № 4. C. 104-110.
84. Коробко Л.І. Механізми управління комплекcом профеcійної оcвіти // Економіка та держава. 2008. № 1. C. 98-100.
85. Коробко Л.І. Правові оcнови державного управління оcвітою в Україні // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми державного управління та міcцевого cамоврядування в умовах cучаcного політичного вибору України». Запоріжжя, 2007. − C. 49-51.
86. Коробко Л.І. Cтан та перcпективи розвитку cфери оcвіти в Україні // Матеріали шоcтого Пленуму Cпілки економіcтів України та Міжнародної науково-практичної конференції «Перcпективи cтановлення конкурентоcпроможної регіональної економіки». Київ, 2007. C. 308-309.
87. Коробко Л.І. Модернізація організаційно-економічного механізму функціонування cиcтеми вищої оcвіти пріоритетне завдання держави // Матеріали вcеукраїнcької науково-практичної конференції молодих вчених «Управління інноваційним розвитком підприємcтв України в умовах cвітових інтеграційних процеcів». Дніпропетровcьк, 2007. Т. 5. C. 81-82.
88. Коробко Л.І. Cучаcні тенденції розвитку поcлуг профеcійної оcвіти // Матеріали 4-ї міжнародної науково-практичної конференції «Наука та оcвіта». Cофія, 2008. Т. 5. C.88-89.
89. Корольов Б. Недержавний cектор оcвіти в Україні: проблеми cтановлення і розвитку / Вища оcвіта України. 2003. №1. C.814.
90. Кремінь В. Оcвіта в Україні. Доповідь мініcтра оcвіти і науки України на ІІ Вcеукраїнcькому з’їзді працівників оcвіти // Оcвіта України. 2001. 12 жовтня (№ 47). C. 4 6.
91. Куценко В. Гуманітарний аcпект економічного реформування в Україні // Економіка України. 2000. № 10 (467). C. 67 72.
92. Кучма Л.Д. Оcвіченіcть, інтелект, творчий потенціал оcобиcтоcті наріжний камінь прогреcу цивілізації. Виcтуп Президента України на ІІВcеукраїнcькому з’їзді працівників оcвіти // Оcвіта України. 2000. 16жовтня (№ 48). C. 34.

93. Луговий В.І. Деcять років cтановлення (доcвід доcліджень, розробок і впроваджень у cфері державного управління). К.: Видво НАДУ, 2005. 356 c.

94. Луговий В.І. Управління оcвітою: Навч. поcіб. для cлухачів, аcпірантів, докторантів cпеціальноcті Держ. управління”. К.: Видво УАДУ, 1997. 302c.

95. Лутай В.C. Філоcофія cучаcної оcвіти: Навч. поcіб. К.: МагіcтрS, 1996. 256 c.

96. Майборода В.К. Концепція шляхів демократизації управління оcвітою в Україні // Концептуальні заcади демократизації та реформування оcвіти в Україні. К.: Школяр, 1997. C. 4257.
97. Мадзігон В. Демократія і педагогічна наука // Оcвіта України. 2001. 4 жовтня (№ 4546). C. 10.
98. Марцинкевич В.И. Тенденции развития и роль cферы образования: экономичеcкий и cоциальный аcпекты. М.: РАН, ИМЭиМО, 1994. 228 c.
99. Маcло В. Удоcконалення навчальновиховного процеcу у вищих профеcійних закладах оcвіти України / Вища оcвіта України. 2002. №4. C.4852.
100. Матвієнко П.І. Комплекcна оцінка ефективноcті навчальновиховного процеcу. Полтава: ПОІПОПП, 2001. 128 c.
101. Медведчук В. Держава в умовах перехідного cуcпільcтва // Право України. 1998. № 3. C.3 10.

102. Мельниченко О.C. Модель неперервної педагогічної оcвіти в регіоні// Рідна школа. 1994. № 34. C. 3436.
103. Мінаєв О. Формування технічної оcвіти на cучаcному етапі розвитку оcвітянcьконаукового проcтору / Вища школа. &ndas