ЗАСТОСУВАННЯ ЗАГАЛЬНИХ ТА СПЕЦІАЛЬНИХ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

Короткий опис

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Онищенко Оксана Анатоліївна

УДК664:347.435

ЗАСТОСУВАННЯ ЗАГАЛЬНИХ ТА СПЕЦІАЛЬНИХ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

Спеціальність 25.00.02 механізми державного регулювання

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
д.держ.упр., професор
Огаренко Віктор Миколайович

Запоріжжя 2008

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

10

1.1. Сучасна парадигма державного регулювання економіки та її сфер

10

1.2. Концепції державного стимулювання зовнішньоекономічної діяльності країни

35

1.3. Вплив інтеграційних процесів на систему державного регулювання зовнішньоекономічної сфери

63

Висновки до розділу 1

79

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАГАЛЬНИХ І СПЕЦІАЛЬНИХ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ В РОЗВИНУТИХ КРАЇНАХ СВІТУ ТА УКРАЇНІ

82

2.1. Особливості державного регулювання економіки та зовнішнього сектору США

84

2.2. Практика державного регулювання економіки та зовнішньоекономічної діяльності у Франції

96

2.3. Поєднання загальних та спеціальних методів регулювання економіки та зовнішньоекономічної діяльності в Україні

108

Висновки до розділу 2

139

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ

141

3.1. Концепція державного регулювання процесів інтеграції України у світогосподарський простір

141

3.2. Державна підтримка експортерів в Україні

155

Висновки до розділу 3

165

ВИСНОВКИ

168

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

173

ВСТУП

Актуальність дослідження. Історія розвитку ринкових відносин в Україні за часів її незалежності свідчить про те, що державне регулювання економіки та зовнішньоекономічної сфери потребує вдосконалення форм і методів його реалізації. Cучасна парадигма державного управління відстоює думку про застосування спеціальних механізмів регулювання певної сфери. Водночас стратегія регулювання зовнішньоекономічних відносин потребує поєднання усього спектра методів і механізмів державного управління. Відзначимо, що сучасна політика регулювання зовнішньоекономічної діяльності України спрямована не на довгострокову перспективу, а на пошук шляхів виходу із кризових ситуацій, тому така політика часто не дає позитивних результатів.
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має стати пріоритетним завданням влади. Міжнародна торгівля досягла стану, за яким втручання держави необхідне. Основною концепцією має стати посилення ролі держави в управлінні економічною діяльністю в аспекті врахування інтеграційних тенденцій.
При визначенні впливу держави на зовнішню торгівлю не можна протиставляти діаметрально протилежні напрями протекціонізм і лібералізм. Превалювання кожного з них при регулюванні зовнішньоекономічної діяльності не виведе країну із кризового стану. Разом з тим необхідно враховувати розвиток загальних механізмів державного управління.
Проблеми державного регулювання економіки досліджувало багато українських та зарубіжних учених. Значні наукові результати у сфері регулювання економіки отримані в дослідженнях вітчизняних науковців: А.Александрова, А.Базилюка, О.Богуцького, В. Бодрова, А.Гальчинського, В.Гейця, М.Долішного, О. Іваницькою, Г.Клімка, І.Лукінова, В.Марцина, С.Мочерного, В. Огаренка, Ю.Палкіна, М.Пилипчука, В.Черняка.
Ідея об’єктивності державного регулювання економічних процесів знаходить підтримку з боку багатьох авторитетних українських учених. Вагомий внесок у розробку окремих аспектів теорії державного регулювання економіки зробили В.Братишко, А.Гош, І.Михасюк, Б.Пасхавер, А.Покритан, М.Чумаченко та інші. Останніми роками робота щодо дослідження вказаної проблематики активізувалася. Посилення інтересу до цієї проблеми свідчить про її актуальність і практичну значущість для сучасної України, яка розбудовує власну високоефективну економіку.
Питання державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності досліджували такі вчені, як О.Акопова, А.Голиков, Г.Гутман, І.Герчикова, О.Кіреєв, Н.Кузнєцов, А.Кредисов, В.Колесов, М.Колосовський, С.Максименко, Ю.Макогон, І.Миколаєва, І.Піддубний, А.Погорлетський, А.Румянцев, В.Фомічов, А.Філіпенко, А.Шуркалін та ін.
Проте, незважаючи на велике різноманіття порушених наукових проблем та глибину їх дослідження, у сучасній науці недостатньо уваги приділяється систематизації науково-теоретичних засад застосування загальних та спеціальних методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Поза увагою фахівців і вчених залишається значний пласт загальнотеоретичних розробок у теорії державного управління. Ми ставили собі за завдання ставилося поєднати підхід до застосування загальних та спеціальних механізмів регулювання зовнішньоекономічної сфери. Зокрема, належним чином не розкрито механізму векторних геополітичних пріоритетів зовнішньоекономічній діяльності України, концепції державного регулювання інтеграції України у світогосподарський простір; потребує вдосконалення інформаційне забезпечення вітчизняних експортерів, що не знайшло достатнього методичного обґрунтування.
Актуальність проблеми, недостатнє її дослідження й висвітлення в літературі, теоретичне та практичне значення зумовили вибір теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були здійснені в межах наукової теми Класичного приватного університету Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів” (номер державної реєстрації 0102U003195). У межах теми автором були запропоновані складові механізму векторних геополітичних пріоритетів зовнішньоекономічній діяльності України; концепція державного регулювання процесів інтеграції України у світогосподарський простір.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання економіки у сфері зовнішньоекономічної діяльності України.
Для досягнення мети досліджень було поставлено такі завдання:
-визначити особливості державного регулювання економіки та зовнішньоекономічної діяльності, використання спектра механізмів державного управління;
-охарактеризувати загальні та спеціальні методи державного регулювання зовнішньоекономічної сфери;
-проаналізувати зарубіжний досвід застосування загальних і спеціальних механізмів державного регулювання зовнішньоекономічного сектора;
-запропонувати механізм векторних геополітичних пріоритетів зовнішньоекономічної діяльності України;
-розробити концепцію державного регулювання процесів інтеграції України у світогосподарський простір;
-визначити систему фінансово-кредитних установ сприяння експортерам;
-внести пропозиції щодо вдосконалення інституційної основи інформаційного забезпечення вітчизняних експортерів в Україні.
Об’єктом дослідження є організаційно-економічні відносини, що складаються при здійсненні державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в умовах розширення міжнародної співпраці.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади застосування механізмів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що застосування досягнень наукового обґрунтування засад державного управління в загальнотеоретичному аспекті та в ракурсі розробки спеціальних методів і механізмів регулювання конкретної галузі, а також використання цих розробок у державній політиці регулювання зовнішньоекономічної сфери сприятиме ефективності державних заходів, зміцненню позицій експортерів та набуттю Україною паритетної позиції на світогосподарських ринках.
Методи дослідження. Методологія роботи базується на загально­теоретичному осмисленні й окресленні об’єктивних закономірностей застосування загальних та спеціальних механізмів державного регулювання економіки у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У процесі дослідження використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи, серед них: абстрактно-логічний, історичний, індукції та дедукції, системний.
Абстрактно-логічний метод застосовувався при визначенні структури роботи і схеми побудови дослідження, найбільш суттєвих понять, класифікацій, удосконалення концепції державного регулювання процесів інтеграції України. За допомогою методу дедукції було виокремлено складові кредитної експортної інфраструктури, з’ясовано її сутність. Метод індукції застосовувався при висуванні і перевірці наукової гіпотези, узагальненні практики застосування загальних та спеціальних методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Системний підхід дав змогу розглянути поняття загальних та спеціальних механізмів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності комплексно і всебічно. При удосконаленні інституційної основи інформаційного забезпечення вітчизняних експортерів, визначенні основних функцій інституцій використовувався метод аналізу ієрархій.
Інформаційною базою дослідження є основні досягнення зарубіжної та вітчизняної наукової думки, що були творчо опрацьовані та осмислені; законодавчі та нормативно-правові акти з питань зовнішньоекономічної діяльності.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що:
вперше:
запропоновано з метою підвищення результативності заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності поєднати загальні та спеціальні механізми регулювання економіки зовнішньоекономічної діяльності, при цьому до загальних зараховано: міру та характер втручання держави в ринкові процеси, стимулювання підприємницької діяльності, формування інвестиційного клімату для прямих та портфельних інвестицій, розвиток різноманітних форм партнерства приватного сектора, методи грошово-кредитного регулювання, інноваційний розвиток економіки, створення інформаційного простору, сприяння різноманіттю форм господарської діяльності, антимонопольне регулювання, ветеринарний контроль, технічні норми та норми санітарного і ветеринарного контролю, державні бюджетні замовлення, стимулювання експорту, здійснення державних видатків, а до спеціальних: митно-тарифне регулювання, квотування, ліцензування, галузеве програмування;
удосконалено:
- підхід до визначення системи фінансово-кредитних установ, які сприятимуть діяльності експортерів, а саме кредитної експортної інфраструктури, що призначена для обслуговування вітчизняних експортерів, та механізму гарантування і страхування експортних кредитів;
- механізм векторних геополітичних пріоритетів зовнішньоекономічної діяльності України як спеціальний механізм регулювання зовнішньоекономічної сфери, який дає змогу визначити напрями та форму інтеграції України з регіональними інтеграційними утвореннями;
набуло подальшого розвитку:
- концепція державного регулювання процесів інтеграції України у світогосподарський простір, сутність якої полягає у визначенні послідовності заходів щодо інтенсифікації взаємодії господарських систем та збільшення зовнішньоторговельного обороту країнчленів регіонального інтеграційного утворення;
- інституційна основа інформаційного забезпечення вітчизняних експортерів в Україні шляхом створення Національного центру сприяння експорту при Міністерстві економіки України та Центру інформації та документації СОТ, бізнес-офісів за кордоном при посольствах України в іноземних державах.
Практичне значення одержаних результатів. Основні результати роботи використані в діяльності органів управління Запорізької обласної державної адміністрації (довідка № 2/08-163 від 04.04.2007 р.) та Запорізької торгово-промислової палати України (довідка № 83-20 від 20.12.2007 р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні таких дисциплін: Адміністративний менеджмент”, Державне управління”, ”Державне регулювання економіки” Управління зовнішньоекономічною діяльністю” (довідка №12-011/4 від 05.01.2008 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержано здобувачем самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційної роботи доповідались на науково-практичних конференціях, конгресах, теоретичних семінарах, а саме: Актуальні проблеми управління розвитком об’єктів і процесів ринкової економіки” (м. Запоріжжя, 2006 р.), Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів” (м. Запоріжжя, 2007р.), Тенденції та перспективи економічного і правового розвитку України в сучасних умовах” (м.Херсон, 2007 р.), Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м.Харків, 2007).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць (загальний обсяг − 3,8 авт. арк.), 4 з яких (загальний обсяг 2,1 авт. арк.) у фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків. Повний обсяг дисертації становить 188 сторінок, з них 4 рисунки займають 4 сторінки, 5 таблиць 5сторінок, список використаних джерел (206 найменувань) 15сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання щодо застосування загальних та спеціальних механізмів державного регулювання економіки у сфері зовнішньоекономічної діяльності України. Визначено теоретичні підходи до запровадження механізму векторних геополітичних пріоритетів зовнішньоекономічної діяльності, розробки концепції державного регулювання процесів інтеграції України у світогосподарський простір. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Дослідження показало, що державне регулювання економіки є процесом управлінського впливу держави на економіку з метою досягнення збалансованого економічного зростання. Під державним регулюванням зовнішньоекономічної діяльності слід розуміти сукупність різноманітних форм, правових, економічних, адміністративних методів та інструментів, які взаємодіють і доповнюють один одного і виконують функції збалансування зовнішньоекономічної діяльності. Використання механізмів державного управління полягає в тому, щоб стимулювати зовнішньоекономічну діяльність в Україні.
2. У результаті дослідження загальних та спеціальних методів державного регулювання зовнішньоекономічної сфери встановлено, що до загальних методів належать: визначення міри та характеру втручання держави в ринкові процеси, стимулювання підприємницької діяльності, формування інвестиційного клімату для прямих та портфельних інвестицій, розвиток різноманітних форм партнерства приватного сектора, методи грошово-кредитного регулювання, інноваційний розвиток економіки, створення інформаційного простору, сприяння різноманіттю форм господарської діяльності, антимонопольне регулювання, ветеринарний контроль, технічні норми та норми санітарного і ветеринарного контролю, державні бюджетні замовлення, розвиток форм різноманітних кредитних інституцій, стимулювання експортоорієнтованої діяльності, здійснення державних видатків.
До спеціальних методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності належать: заходи митно-тарифного та нетарифного регулювання, валютного регулювання, страхування зовнішньоекономічних операцій, субсидування, дотації виробникам експортної продукції, визначення продажу обсягу частини валютної експортної виручки, застосування «добровільних обмежень».
1. Шляхом дослідження зарубіжного досвіду державного регулювання зовнішньоекономічної сфери встановлено, що США та Франція у періоди стагнації їх економік використовували, передусім, загальні методи регулювання зовнішньоекономічної сфери. У період розвитку економік та їх окремих галузей, у тому числі й експортоорієнтованих, ці розвинуті держави почали використовувати спеціальні методи регулювання зовнішньоекономічної сфери. Крім того, з'ясовано, що державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності у Франції характеризується жорсткими механізмами регулювання. У США натомість уряд держави використовує ліберальні методи державного регулювання зовнішньоекономічного сектора економіки.
2. Встановлено, що для України з метою покращення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності доцільно використовувати досвід досліджуваних у дисертаційній роботі країн з розвинутою ринковою економікою в період загострення економічної кризи в державі в довгостроковому періоді. З метою захисту національних товаровиробників та здійснення політики імпортозаміщення варто використовувати спеціальні методи державного регулювання зовнішньоекономічної сфери в рамках вимог законодавства СОТ. Така стратегія і тактика, на нашу думку, зумовить покращення діяльності суб'єктів господарювання зовнішньоекономічної сфери, приплив іноземної валюти в державу від зростання експорту, інвестиційний клімат та загальноекономічний розвиток України.
3. У роботі запропоновано механізм векторних геополітичних пріоритетів зовнішньоекономічної діяльності України як спеціальний механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що дає змогу сформулювати головну умову інтеграції України у світове господарство оптимальне поєднання різних інтеграційних рівнів: міжнародного, міжрегіонального, міждержавного, міжрегіонального прикордонного. Таке поєднання можливе тільки в рамках правильного вибору економічних пріоритетів у зовнішньоекономічній політиці та форм її реалізації. Перевага запропонованого підходу порівняно з існуючими сьогодні полягає в тому, що він дає змогу розробляти інструментарій не тільки для проведення детального аналізу й оцінки кожного інтеграційного рівня та напряму, конкретної форми їх реалізації, а й є психологічно важливим для того, щоб різні інтеграційні вектори не вважалися конкурентами. Крім того, векторна риторика надасть змогу сприймати різні інтеграційні напрями як рівнозначні орієнтири для розвитку в Україні зовнішньоекономічної сфери.
4. У дисертаційній роботі уточнена концепція державного регулювання процесів інтеграції у світогосподарський простір. Реалізація цієї концепції дасть можливість Україні створити умови для інтеграції власної господарської системи з країнамичленами СНД, інтенсифікувати економічні зв'язки, збільшити зовнішньоторговельний оборот між цими країнами, у стислі строки стати одним зі світових регіональних центрів глобальної економічної системи, оскільки в умовах об’єднання в рамках СНД відсутня необхідність вирівнювання економічних умов господарювання держав-членів для суб'єктів господарювання, що інтегруються, на відміну від країнчленів Європейського Союзу.
5. Запропоновано основні напрями державної підтримки експортних галузей національної економіки, серед яких: фінансово-кредитне забезпечення інноваційної діяльності, впровадження альтернативних технологій біологічного та органічного виробництва у сфері сільського господарства, державна підтримка наукової-дослідної діяльності, створення бізнес-інкубаторів, провайдерських та інжинірингових фірм, інформаційних центрів, всебічне стимулювання інвестиційного процесу, впровадження інформаційних технологій, комп’ютеризація та створення інформаційно-аналітичної системи з розгалуженою мережею регіональних та місцевих інформаційних центрів.
6. Для вдосконалення інституційної основи інформаційного забезпечення вітчизняних експортерів в Україні у дисертаційному дослідженні запропоновано створення структур, діяльність яких фінансувалась би їх членами та за рахунок доходів, одержаних у ході їх діяльності, а також які б мали підтримку держави. Так, запропоновано створення Національного центру сприяння експорту при Міністерстві економіки України, у якому концентрувалася б повна база даних українських підприємств та їх торговельних партнерів; Центру інформації та документації СОТ щодо стандартизації, сертифікації і технічних бар’єрів у торгівлі вітчизняною продукцією; системи інформатизації щодо сучасних науково-технологічних досягнень у виробництві; автоматизованої системи інформаційно-аналітичного забезпечення з питань зовнішньої торгівлі вітчизняною продукцією України з іншими країнами; бізнес-офісів за кордоном, які б представляли експортні можливості засновників цих структур та інших зацікавлених підприємців і в межах діяльності яких можна було б здійснювати як оптовий, так і роздрібний продаж продукції. Запропоновані пропозиції щодо вдосконалення інституційної основи інформаційного забезпечення вітчизняних експортерів в Україні підвищать ефективність діяльності вітчизняних експортерів на світових ринках та зроблять більш доступною інформацію щодо потенційних торговельних партнерів.
7. До напрямів подальшого дослідження розвитку механізмів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності належать: подальше удосконалення загальних та спеціальних механізмів державного регулювання економіки у сфері зовнішньоекономічної діяльності, визначення загальноекономічних пріоритетів держави, обгрунтовання напрямів інноваційного розвитку країни, створення сприятливих умов для активізації діяльності експортерів на зовнішніх ринках, створення різноманітних аналітичних систем забезпечення діяльності суб’єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності, підвищення ефективності моніторингу держави за динамікою зовнішньоекономічної кон’юнктури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л. Роль государства в становлении и регулировании рыночной экономики // Вопросы Экономики. 1997. № 6. С. 4 12.
2. Абалкин Л. Экономическая безопасность России: угроза и их отражение // Вопросы экономики. 1994. №12. С. 3-10.
3. Албеда В. Государство и социальное партнерство в Голландии // Вопросы экономики. 1994. № 5. С 97 102.
4. Александрова В., Бажал Ю. Економічні проблеми державного програмування науково-технічного розвитку // Економіка України. 1999. №10. С.29-37.
5. Алла М. Единственный критерий истины согласие с данными опыта (интервью с Нобелевским лауреатом.) // Мировая экономика и международные отношения. 1989. №1. С. 28-34.
6. Андрианов В. Роль государства в формировании рыночной модели динамичной экономики в Южной Корее // Экономист. 1994. №8. С.90-98.
7. Андрійчук В. Напівдорозі до СОТ // Політика і час. 2001. № 6. С. 16-23.
8. Анисимов А. Феномен крупной корпорации, или какой рынок нам нужен. // Российский экономический журнал. 1992. №8. С. 16-24.
9. Базилюк А. Визначальні проблеми соціального розвитку України // Економіка України. 1996. №12. С.27-34.
10. Байбаков М. Государство должно обеспечить границы своей ответственности // Экономист. 1999. №6. С.49-55.
11. Башнянін Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв Є.С. Політична економія: Підручник для студентів вузів. К:. Ніка-Центр, Ельга, 2000. 527с.
12. Бевз В. Павленко Ю. Теория рыночной экономики и практика перехода Украины к рынку, тема 11. Социальная защита населения в условиях перехода к рынку” // Экономика Украины. 1993. № 2. С.62-76.
13. Беляева И.Ю. Интеграция корпоративного капитала и формирование финансово-промышленной элиты: Российский опит. М.: ФА, 1999. 296с.
14. Березин И. Социальная дифференциация в переходный период // Вопросы экономики. 1993. №12. С. 37-44.
15. Бернард Фильдерер, Штефан Хомбург. Макроекономіка і нова макроекономіка. К.: Либідь: Нічлава, 1998. 376 с.
16. Бернштам М. Ключ к спасению в разделении финансов государства и предприятий // Российский экономический журнал. 1992. №12. С. 47-54.
17. Бертони С.Л. Тойотизм” как новая форма взаимоотношений труда капитала // Вопросы экономики. 1994. №3. С. 14-22.
18. Біла С. Проблеми структурної політики держави в економічній літературі України та Росії в першій третині ХХ століття // Економіка України. 1999. №12. С. 73-80.
19. Біляцький С. Якщо самі собі не вороги : Світова практика регулювання ринкової економіки // Політика і час. 1997. №2. С.25-32.
20. Блейзи Джозеф. Компании с собственностью работников в экономике США // Проблемы теории и практики управления: Международный журнал. 1992. №5. С. 49-54.
21. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. К.: Либідь, 1995. 319с.
22. Богачев В.Н. Кризис и рынок // Экономические науки. 1992. №12. С. 49-55.
23. Богачев В.Н., Михайловский А.Г. Рыночные отношения в переходной экономике Украины: Учебное пособие. К.: Таксон, 1996. 272с.
24. Богиня Д. Актуальні проблеми регулювання доходів і організації оплати праці на етапі трансформації економіки України // Україна: аспекти праці. 2000. №6. С.3-11.
25. Богиня Д., Волинський Г. Державне регулювання перехідних процесів // Економіка України. 1999. №5. С.12-21.
26. Богуцький О., Богуцький Ю. Проблеми вартості робочої сили в галузях економіки України // Економіка України. 1999. №2. С. 50-55.
27. Брагина Е. Роль государства в переходной период к рыночной экономике // Мировая экономика и международные отношения. 1994. №8‑9. С.119-122.
28. Бункина М.К., Семёнов В.А. Макроэкономика: Учебное пособие. М.; 1997. 320с.
29. Бычков А.П. Рынок и собственность // Монополия и конкуренция при переходе к регулированному рынку: Тезисы докладов российской научно-практической конференции. 20-21 сентября 1992 г. Кемерово, -1992 Ч. 1 С. 3-4.
30. Варга В. Роль государства в рыночном хозяйстве // Вопросы экономики. 1992. №10. С. 24-32.
31. Варга В. Роль государства в рыночном хозяйстве. // Мировая экономика и международные отношения. 1992. № 11. С. 131-140.
32. Вегера С. Жінка у системі соціально-трудових відносин в Україні. // Україна: аспекти праці 2000. №8. С.27-32.
33. Вершинин А.П. Внешнеэкономическое право. Введение в правовое регулирование внешнеэкономической деятельности. М.: Издательство НОРМА-ИНФРА М, 2001. 256 с. (Краткие учебные курсы юридических наук).
34. Волинський Г. Державне регулювання ринкової економіки // Економіка України. 1996. №11. С. 69-75.
35. Волынский Г., Тодрина И. Что такое социальное рыночное хозяйство” // Бизнес Информ. 1998. №23-24. C.28-34.
36. Гальперин В.М., Гребенников П.И. и др. Макроэкономика. Учебник. М.; 1996. 384с.
37. Гальчинський А. Відновити дієздатність держави // Економіка України. 2000. №5. С. 7-15.
38. Гальчинський А. Складним шляхом реформ: деякі підсумки і перспективи // Економіка України. 1999. №6. С.4-12.
39. Геєць В. Ще раз про складові економічного піднесення в Україні // Економіка України. 1998. №12. С.4-15.
40. Голіков В. Приватизація як фактор переходу України до ринкової економіки // Економіка України. 1996. №8. С.13-19.
41. Государственное регулирование экономики: Учеб. пособ. для вузов / Т.Г.Морозова, Ю.М.Дурдыев, В.Ф.Тихонов и др.; Под ред. проф. Т.Г.Морозовой. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. 255 с.
42. Грегори Н. М. Принципы экономикс. СПб.: ПИТЕР, 1999. 896 c.
43. Гутник В. Модели социально-экономического развития стран Западной Европы // Общество и экономика. 2006. № 2. С. 92-98.
44. Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності. - К., КТЕІ, 1996. 76 с.
45. Даллаго Б. Есть ли будущее у макроэкономического планирования в Восточной Европе? //Российский экономический журнал. 1992. №4. С.84-91.
46. Декларація про державний суверенітет України. Від 16 липня 1990 року. Закони України: В 13 т. 1996. Т.1. 463 с.
47. Дем’яненко М.Я. Фінанси в період формування ринкових відносин // Економіка АПК. 2002. № 2. С. 53-58.
48. Державне регулювання економіки. Навч. посібник / Чистов С.М., Никифоров А.Є., Куценко Т.Ф. та ін. К.: КНЕУ, 2000. 316 с.
49. Деркач А., Панасюк Б. Концепція побудови соціальної ринкової економіки // Банківська справа. 1999. №1. С.11-23.
50. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії К.: Основи, 1994. 336 c.
51. Дмитриченко Л.И. Государственное регулирование экономики: методология и теория: Монография. Донецк: ИздательствоУкрНТЭК”, 2001. 329 с.
52. Долан Э. Дж. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. Л.; 1991. 493 с.
53. Долішній М., Козоріз М. До стратегії економічних перетворень // Економіка України. 1999. №5. С. 4-7.
54. Долішній М., Козоріз М. Моделі державного регулювання в ринковій економіці // Економіка України. 1999. №6. С.13-22.
55. Дорнбуш Р., Фишер С. Макроэкономика. М.: Изд-во Московский університет: ИНФРА-М, 1997. -783 с.
56. Дудкин В. Саморегулирование и регулирование рыночной экономики //Экономист. -1998. №5. С.40-45.
57. Ебергард Л. Результати соціально-економічних перетворень у Польщі та Україні // Економіка України. 1999. №4. С.80-86.
58. Евстигнеева Л., Евстигнеев Р. Макрорегулирование в переходной экономике // Вопросы экономики. 1997. №8. С.4-11.
59. Економіка України за 11 місяців 2000 року // Урядовий кур‘єр. 2000. №238. 21 грудня. С. 4-5.
60. Жаліло Я. Японський досвід державного регулювання економіки // Економіка України. 2005. №3. С.72-76.
61. Жуков С. Роль государства в сотворении Южнокорейского чуда” // Российский экономический журнал. 1993. №5. С. 98-105.
62. Загруйко И.А., Федоров В.Н. Социальное неравенство: причины, последствия и механизм преодоления в обществе будущего // Вестник Московского университета. Сер. 6: Экономика. 1994. №1. С.30-39.
63. Закон України Про банки і банківську діяльність // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 5-6, ст.30.
64. Закон України Про економічну самостійність України” // Закони України: В 13 т. К., 1996. Т. 1. 463 с.
65. Закон України Про забезпечення виплати заробітної плати працівникам установ та організацій що фінансуються з бюджету та соціальних виплат населенню” // Закони України В 13 т. К., 1996. Т. 1. 463с.
66. Закон України Про зайнятість населення” // Закони України: В 13 т. К., 1996. Т. 1. 463 с.
67. Закон України Про індексацію грошових доходів населення.” // Закони України: В 13 т. К., 1996. Т. 1. 463 с.
68. Закон України Про мінімальний споживчий бюджет // Закони України: В 13 т. К. 1996. Т. 2. 528 с.
69. Закон України Про захист економічної конкуренції” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 12, ст.64.
70. Закон України Про пенсійне забезпечення” // Закони України: В 13 т. К. 1996. Т. 2. 528 с.
71. Закон України Про приватизацію майна державних підприємств.” // Закони України: В 13 т. К. 1996. Т. 3. 407 с.
72. Закон України Про систему оподаткування.” // Закони України: В 13 т. К. 1996. Т. 2. 528 с.
73. Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.” // Закони України: В 13 т. К. 1996. Т. 1. 463 с.
74. Закон України Про ціни та ціноутворення.” // Закони України: В 13 т. К. 1996. Т. 2. 528 с.
75. Закон України про Підвищення соціальних гарантій для трудящих” // Закони України: В 13 т. К. 1996. Т. 2. 528 с.
76. Закон України Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 11, ст. 78.
77. Закон України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 9-10, ст.65.
78. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 29, ст. 377.
79. Закон України " Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 9-10, ст.65.
80. Звернення Президента України до Верховної Ради України у зв’язку з Посланням Президента України до Верховної Ради України Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році"// www.rada.gov.ua.
81. Зельднер А. Государственное регулирование агропромышленного сектора // Вопросы экономики. 1997. №6, С.83-90.
82. Иванченко В. К. новой парадигме государственного регулирования и планологии // Вопросы экономики. 1993. №11. С.72-89.
83. Илышев А. Франция: реформы и государственный апарат // Проблемы теории и практики управления. 2007. № 5. С. 68-73.
84. Инвестиции во Франции // Инвестиционный магазин. 1998. №12. С. 18-19.
85. Калашник А.Я. та ін. Макроекономіка”: Навч. посіб. / А.Я.Калачник, І.М.Ковальчук, О.О.Пономаренко, В.В Похилюк Полтава, 1996. 138 с.
86. Канов О. Державна власність в економічній системі суспільства: деякі теоретичні аспекти // Економіка України. 1996. №2. С.33-42.
87. Карсекін В., Сипливий Ю. Удосконалення організаційно-економічного механізму державного регулювання діяльності підприємств сфери послуг // Економіка України. 1996. №8 С. 67-72.
88. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег: Избранные произведения. М.: Экономика, 1993. 519 с.
89. Кириченко В. Усиление госрегулирования: углубление или приостановление реформационных преобразований // Российский экономический журнал. 1999. №2 С.59-69.
90. Классики кейнсианства: В 2 т. // Хансен Э., Харрод Р. Экономические циклы и национальный доход. Ч.1-2. М.: 1997. - 416с.
91. Колесов В.П. Социальное измерение экономики // Вестник Московского университета. Серия 6: Экономика. 1994. №1. С. 3-11.
92. Коломойцев В.Е. Аналітична оцінка та розвиток зовнішньоекономічних зв’язків України. Луганськ, СУДУ, 1997. 27 с.
93. Кузьмінський Ю.А., Козак В.Г., Лук’яненко Л.І. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності. - К., 2000. 396 с.
94. Кузнец С.С. Движущие силы экономического роста // Общественные науки за рубежом 1991. №2. С. 13.
95. Кузьмин С. Активная политика социальной защиты населения. // Экономист, 1992. №9. C. 72-81.
96. Куликов В.В. Экономические основы демократизации общества (краткий спецкурс) // Российский экономический журнал. 1995. т №2. С.105-107.
97. Коломацька С.П. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні: правове регулювання та гарантії здійснення. Навчальний посібник. К.: ВД «Професіонал», 2004. 288.
98. Лановик Б.Д. та ін. Економічна історія України і світу: Підручник / Б.Д.Лановик, З.М.Матисякевич, Р.М.Матейко; За ред. Б.Д.Лановика. 4-те вид., випр. і доп. К.: Вікар, 2001. 477 с. (Вища освіта XXI століття).
99. Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей. - М.: Прогресс, 1992. 515 с.
100. Леонов Р. Роль государственных экспортных агентств в финансировании развивающихся стран // Мировая экономика и международные отношения. 2005. № 1. С. 105-108.
101. Леонтьев В.В. Экономическое эссе: Теории, исследования, факты и политика. М.: Политиздат, 1990. 414 с.
102. Линвунд Т., Гайгер В. Макроэкономическая теория и переходная экономика. М.: ИНФРА М, 1996. 254 с.
103. Літум Ю., Куліков Г. Удосконалення державного регулювання оплати праці // Україна: аспекти праці 2000. №2. С.6-8.
104. Лортикян Э. Государство и рынок: взгляды славянских экономистов первой трети ХХ столетия // Бизнес-Инфом 1996. №11. С.52-54.
105. Лортикян Э. Государство и рынок: взгляды славянских экономистов первой трети ХХ столетия // Бизнес-Инфом. 1996. №12. С.10-11.
106. Лукінов І. Активізація створеної політики економічних реформ, сполучення ринкових і державних регуляторів // Економіка України. 1998. №8. С.4-8.
107. Лукінов І. Методи і засоби державного регулювання економіки перехідного періоду // Економіка України. 1999. №5. С.8-11.
108. Луніна І. Державні гарантії у перехідній економіці: теоретичний аналіз і досвід України // Економіка України. 1999. №12. С.19-29.
109. Лютов Л. Идея государственного управления экономикой: уроки и история // Вопросы экономики. 1997. №6. С.91-96.
110. Макашева Н.А. США: консервативные тенденции в экономической теории. М.: Наука, 1998. 245 с.
111. Макмиллан Е. Американская промышленная система. М.: Прогресс, 1998. 131с.
112. Макогон Ю.В. Ляшенко В. Формы и направления межрегионального трансграничного сотрудничества. Донецк: ДонНУ, 2002. 271 с.
113. Мандибура В. Соціальна політика держави та її структурні складові // Україна: аспекти праці. 2000. №7. С.21-23.
114. Мартін Шніцер. Порівняння економічних систем К.: Основи, 1997. 164 с.
115. Марущак В., Хахлюк А., Цветков А. Державне регулювання у системі стабілізаційної політики Росії // Економіка України. 1996. №8. С.72-84.
116. Марчін В. Планомірність при переході до економічних методів регулювання ринку // Економіка України. 1995. №9. С.47-52.
117. Маршалл А. Принципы экономической науки: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1993. Т. 1. 351с.
118. Мау В. Конституционное регулирование // Вопросы экономики. 1999. №4. С. 27-36.
119. Мелентьев А.Ю. О версии кооперативного социализма” и не только о нём // Российский экономический журнал. 1993. №3. С. 68-77.
120. Минюк Д. Адміністративні засоби попередження правопорушень у сфері зовнішньоекономічної діяльності // Підприємство, господарство і право. 2004. - №10. - с.56-59.
121. Мельянцев В.А. Восток и Запад во втором тысячелетии: экономика, история и современность. М.: Изд-во МГУ, 2006. 304 с.
122. Мировая экономика / Под ред. В.К. Ломакина. М.: издательский центр «АНКИЛ», 2004. с. 154-158.
123. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран: Учеб. для вузо