ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ДУХОВНО-ЦІННІСНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

МИСІВ Любомир Володимирович

УДК 351.85:304.444 (477)

ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
В СФЕРІ ДУХОВНО-ЦІННІСНОГО РОЗВИТКУ
УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

25.00.01 − теорія та історія державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
СИТНІК Петро Кононович,
доктор філософських наук,
професор

КИЇВ - 2008

ЗМІСТ

ВСТУП.. 4
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ДУХОВНО-ЦІННІСНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА.. 12
1.1. Цінність як наукова категорія: аналіз зарубіжних та вітчизняних теорій. 12
1.2. Особливості системи духовних цінностей українського суспільства. 27
1.3. Державне управління у сфері духовно-ціннісного розвитку українського суспільства (теоретико-методологічний аналіз) 38
Висновки до 1-го розділу. 49
РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТИВНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ НОВОЇ МОДЕЛІ ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКОГО ВПЛИВУ НА ДУХОВНО-ЦІННІСНІ ПРОЦЕСИ УКРАЇНСЬКОГО СОЦІУМУ. 52
2.1. Аналіз кризових явищ гуманітарної сфери в контексті духовно-ціннісного розвитку українського суспільства. 52
2.2. Особливості державної політики щодо розвитку духовності українського суспільства 81
Висновки до 2-го розділу. 117
РОЗДІЛ 3
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ДУХОВНО-ЦІННІСНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА.. 120
3.1. Концептуальні засади державно-управлінського впливу на духовно-ціннісні процеси соціуму. 120
3.2. Суб’єкти державної політики щодо формування та розвитку духовних цінностей українського суспільства. 133
3.3. Пріоритети державної політики щодо розвитку духовно-ціннісної системи українського соціуму. 152
Висновки до 3-го розділу. 163
ВИСНОВКИ.. 166
ДОДАТКИ.. 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 181

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Процеси сучасного державотворення в Україні відбуваються в епоху глобалізації та стирання меж між культурами і народами. Крах радянської ідеології та відповідної системи духовних цінностей створили своєрідний ціннісний вакуум, який значною мірою заповнюється псевдоцінностями, породженими масовою культурою. Такі процеси криють у собі руйнівний потенціал, оскільки зсередини розкладають національну свідомість, нищать самобутню духовність українського народу.
Побудова нової держави неможлива без створення й утвердження нових ідеалів суспільного розвитку з певними цінностями, нормами, орієнтирами. Відсутність конкретної національної ідеї та гіпертрофовані процеси деідеологізації, які призвели до втрати в суспільстві основних духовних орієнтирів, гальмують процеси перетворень в Україні. Потужне піднесення духовних сил нації наприкінці 2004 р. під час помаранчевої революції створило передумови для переосмислення керівництвом держави ролі духовно-ціннісних чинників у загальносуспільному поступі. Перед науковцями і державними службовцями постало завдання створити й реалізувати ефективну модель державно-управлінського впливу в сфері духовно-ціннісного розвитку українського суспільства як складової загальнодержавної політики щодо національного духовного поступу. Це й зумовило вибір теми і визначило напрями дисертаційного дослідження.
Сформульовані в дисертації теоретичні висновки й практичні рекомендації ґрунтуються на працях вітчизняних і зарубіжних учених, які вивчали загальні проблеми теорії та практики державного управління: В. Авер’янова [54], Г. Атаманчука [7], В. Бакуменка [11; 70], В. Бодрова [19], В. Князєва [58], О. Лебединської [51], В. Майбороди [135], А. Мельника [57], П. Надолішного [12], І. Надольного [59], Н. Нижник [53; 54; 153−155], О. Оболенського [57], В. Ребкала [37; 47], І. Розпутенка [206], Г.Ситника [213], В. Скуратівського [219; 221; 222], В. Трощинського [221] та ін.

Документальною базою для визначення рівня наукової розробки теми є нормативно-правові документи і матеріали: Конституція України, законодавчі акти, укази та послання Президента України, постанови Кабінету Міністрів, різноманітні звіти центральних органів виконавчої влади, урядові програми, резолюції парламентських слухань, статистичні дані, результати соціологічних досліджень.
Аналіз наукових джерел дає підстави стверджувати, що вивченню напрямів, засобів, механізмів та особливостей державного управління формуванням та розвитком духовних цінностей українського суспільства у сучасній українській науці не приділялося належної уваги. Незважаючи на досить велику кількість праць, присвячених державному управлінню в гуманітарній сфері, зокрема С. Вдовенка [29], В. Грабовського [42], В. Дрешпака [62], О. Жабенка [67], Ю. Кальниша [99], В. Карлової [103], С. Кіндзерського [109], О. Кірєєвої [110], Н. Колісніченко [111], Т. Лукіної [131], А. Мазака [132], С. Майбороди [134], Л. Руїс Мендісабаль [207], С. Чукут [250] в управлінській науковій практиці відсутні дослідження, в яких би комплексно розглядалися концептуальні засади державного управління в сфері духовно-ціннісного розвитку суспільства. Окремі аспекти цієї проблеми висвітлювали у своїх роботах Г. Атаманчук [7], О. Гаєвська [36],М. Кравченко [121], П.Ситник [215], В. Скуратівський [219; 221; 222], Ю. Сурмін [232], В. Трощинський, С. Чукут [221], В. Храмов [245], М. Шевченко [222] та ін.
Виходячи з умов становлення нашої держави згадані науковці розглядали та досліджували процеси, які відбуваються в духовно-ціннісній сфері українського суспільства, вплив зовнішніх чинників на ціннісні орієнтації населення, нівелювання багатьох цінностей, підвищення ролі матеріальних цінностей у життєдіяльності громадян країни тощо.
Актуальність теми та відсутність системних вітчизняних досліджень із вказаної проблеми визначають об’єктивну необхідність теоретико-методологічного вивчення особливостей державно-управлінського впливу на процеси формування й розвитку духовних цінностей українського суспільства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась на кафедрі соціальної і гуманітарної політики Національної академії державного управління при Президентові України в межах планової теми Цілі та механізми державної політики в соціогуманітарній сфері суспільства” (номер державної реєстрації 0106U004373) комплексного наукового плану Державне управління та місцеве самоврядування”. Автор дисертації брав безпосередню учать у підготовці розділу Державна політика у сфері гуманітарного розвитку сучасного українського суспільства” в частині дослідження нормативно-правових засад державної політики щодо суспільного духовного становлення та особливостей державно-управлінських відносин у сфері формування та розвитку духовних цінностей.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування засад державного управління формуванням та розвитком духовних цінностей українського суспільства і розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення діяльності органів державної влади у цій сфері. Реалізація мети передбачає вирішення низки взаємопов’язаних завдань:
розкрити на основі аналізу наукових праць вітчизняних та зарубіжних учених сутність і зміст духовних цінностей як наукового поняття й суспільного феномена;
дослідити особливості становлення системи духовних цінностей українського народу від часів Київської Русі до здобуття незалежності наприкінці ХХ ст.;
виявити основні кризові явища та суперечності розвитку гуманітарної сфери українського суспільства з точки зору його духовно-ціннісного розвитку;
проаналізувати особливості державної політики щодо формування та розвитку духовних цінностей на сучасному етапі державотворення в Україні та сформулювати концептуальні засади державно-управлінського впливу на духовно-ціннісні процеси соціуму;
визначити основні суб’єкти державної політики у сфері духовно-ціннісного розвитку українського суспільства та структуру їх взаємодії;
запропонувати і теоретично обґрунтувати основні пріоритетні цілі діяльності органів державної влади щодо розв’язання суперечностей і подолання кризових явищ, що супроводжують розвиток системи духовних цінностей нації, та підвищення ефективності управлінського впливу на духовне життя суспільства.
Об’єкт дослідження − державно-управлінські відносини, пов’язані з процесами формування та розвитку духовних цінностей українського суспільства.
Предмет дослідження − теоретико-методологічні та концептуальні засади здійснення державного управління у сфері духовно-ціннісного розвитку сучасного українського соціуму.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що науково обґрунтоване державне регулювання в гуманітарній сфері є необхідною умовою реалізації ефективної державної політики щодо формування і розвитку системи духовних цінностей українського суспільства.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є комплекс філософських, соціологічних і загальнонаукових методів дослідження, зокрема системний підхід і структурно-функціональний аналіз, на основі використання яких одержано важливі наукові й практичні результати. Вивчення стану розробленості досліджуваної проблеми та історичний аналіз процесів, описаних у дисертаційній роботі, здійснено з допомогою методів теоретичного історико-еволюційного та порівняльного аналізу. Методи систематизації і узагальнення отриманих результатів, їх теоретичний аналіз були покладені в основу інтерпретації отриманих результатів; прогностичні методи використано для обґрунтування шляхів оптимізації діяльності органів державного управління щодо формування та розвитку духовних цінностей українського суспільства.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації комплексно досліджуються теоретичні засади та шляхи удосконалення державного управління в сфері духовно-ціннісного розвитку українського суспільства. Вона базується насамперед, на тому, що
уперше:
розроблено теоретичну модель державно-управлінського впливу на духовно-ціннісні процеси соціуму, яка базується на поєднанні самоуправлінських чинників і об’єктивних закономірностей духовного життя зі свідомим та цілеспрямованим впливом держави на згадані процеси;
запропоновано та окреслено теоретичне бачення структури взаємодії основних суб’єктів державного управління, яка ґрунтується на програмно-цільовій організаційній основі діяльності органів державної влади, в процесі здійснення впливу на духовно-ціннісне поле суспільства з урахуванням найважливіших складових гуманітарної сфери;
удосконалено:
визначення понять цінність”, духовні цінності” в контексті їх застосування в практиці державного управління, зокрема під час розробки нормативних та програмних засад діяльності органів державної влади;
наукове бачення концептуальних засад державного управління у сфері формування та розвитку духовних цінностей суспільства та ключових принципів діяльності держави у цій царині;
виокремлення й аналіз шляхів оптимізації діяльності органів державного управління в освітній, культурній, мовній, інформаційній та релігійній сферах для подолання наявних суперечностей у розвитку гуманітарної складової нації і підвищення ефективності управлінського впливу на духовне життя;

дістали подальшого розвитку:
наукові підходи до класифікації та систематизації духовних цінностей українського народу в процесі розробки державної політики у гуманітарній сфері;
дослідження особливостей діяльності органів державної влади щодо формування та розвитку духовно-ціннісної системи в період незалежності України, зокрема еволюції нормативно-правової бази у цій сфері;
аналіз кризових явищ гуманітарної сфери в контексті духовно-ціннісного становлення українського суспільства, на основі якого запропоновано й теоретично обґрунтовано комплекс основних пріоритетів державної політики формування та розвитку духовних цінностей українського суспільства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення й висновки, викладені у дисертації, є теоретичною й методологічною основою для розв’язання практичних проблем, пов’язаних з державним управлінням у сфері духовно-ціннісного розвитку українського суспільства. Сформульовані в ній пропозиції та висновки можуть бу­ти використані:
у науково-дослідній роботі для подальшого аналізу і розв’язання наукових та практичних проблем стосовно реалізації державно-управлінського впливу на духовно-ціннісні процеси;
у правотворчій діяльності як теоретичний матеріал і практичні пропозиції для вдосконалення та подальшої розробки нормативно-правової бази у сфері державної гуманітарної політики і вироблення програмних засад державної політики щодо духовного розвитку українського суспільства;
у навчальному процесі для підготовки і викладання відповідних лекційних курсів, проведення практичних та семінарських занять з державного управління, соціології, політології, соціальної філософії, культурології, педагогіки, соціальної і гуманітарної політики, при формуванні й оновленні навчальних планів та програм підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації державних службовців.
Результати наукового дослідження, зокрема запропоновані автором підходи до визначення понять цінності”, духовні цінності”, класифікації та систематизації духовних цінностей, аналіз нормативно-правової бази у сфері державної політики у сфері духовного розвитку українського суспільства були використані в процесі розробки програм, навчально-методичного забезпечення навчальних курсів: Соціологія”, Соціологія освіти”, Соціологія молоді”, Конституційне право України” та Сімейне право України”, що читаються в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка (довідка про впровадження від 29 серпня 2006 р. № 888). Теоретичне обґрунтування моделі державно-управлінського впливу на духовно-ціннісні процеси соціуму, викладене в дисертації, наведено у першому розділі навчального посібника Державна політика в соціогуманітарній сфері”, виданого у Національній академії державного управління при Президентові України (акт про впровадження від 5 червня 2007 р.).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювалися на засіданні кафедри соціальної і гуманітарної політики і на міжкафедральному засіданні кафедр соціальної і гуманітарної політики, управління освітою, та управління охороною суспільного здоров’я Національної академії державного управління при Президентові України. Основні ідеї дисертаційного дослідження були оприлюднені автором на науково-практичних конференціях за міжнародною участю: Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004), Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (Київ, 2005), Проблеми трансформації системи державного управління в у

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснене теоретичне узагальнення і запропоноване нове вирішення наукового завдання, яке полягає в дослідженні особливостей державного управління у сфері духовно-ціннісного розвитку українського суспільства та розробці теоретичної моделі здійснення державно-управлінського впливу на процеси формування та розвитку системи духовних цінностей. Отримані наукові результати підтверджують гіпотезу, покладену в основу дослідження, а реалізована мета й завдання сприятимуть вирішенню наукових проблем, що мають важливе значення для державного управління та загальносуспільного поступу. На основі дослідження змісту духовних цінностей, особливостей розвитку духовно-ціннісної сфери українського соціуму та державно-управлінського впливу у ній можна сформулювати такі висновки та практичні рекомендації:
1. У процесі розв’язання обраної наукової проблеми було виявлено низку питань, які лежали в площині аксіології. Це, насамперед, необхідність уточнити поняття цінності” та духовні цінності”, які є базовими для розуміння проблем у сфері духовно-ціннісного розвитку суспільства. Аналіз наукових праць дав можливість, базуючись на потребовому підході, уточнити поняття цінність” як будь-який предмет чи явище, що усвідомлюється суб’єктом як необхідне, значиме для його життєдіяльності та самореалізації. У свою чергу, духовні цінності розглядаються як феномени суспільної свідомості, що виступають як провідні, значущі ідеали, норми, символи тощо і зумовлюють індивідуальний та суспільний духовний розвиток у цілому. Вони можуть бути відображені у творах мистецтва, науки, нормативно-правових системах тощо.
Обраний підхід до трактування згаданих понять дав підстави стверджувати, що цінність як особлива властивість предметів та явищ має, насамперед, суспільне походження, тобто виникає внаслідок суспільної взаємодії. Тому процеси виникнення, споживання, перетворення цінностей в ході суспільного поступу можуть піддаватися регулюючому впливу, який виникає внаслідок самоуправління соціуму. Цей вплив можуть здійснювати різні суспільні інститути серед яких і держава.
У процесі вироблення державної політики формування та розвитку духовних цінностей українського соціуму запропоновано систематизувати духовні цінності за такими критеріями: абсолютні, вічні цінності; основні національні цінності; основні громадянські цінності; цінності сімейного життя; цінності особистого життя; валео-екологічні цінності тощо. Такий підхід дає змогу більш чітко будувати ієрархію пріоритетних цілей державного управління у цій сфері.
2. Показано, що духовно-ціннісна система українського народу формувалася протягом всього його історичного розвитку і увібрала у себе надбання як язичницької, так і християнської культур. Саме у дохристиянський період внаслідок впливу землеробського способу життя сформувалися такі ціннісні пріоритети як любов до землі, природи, праці, шанобливе ставлення до жінки. Такий економічний устрій зумовив формування у суспільній свідомості прагнення до малих суспільних утворень, перевагу особистих інтересів над груповими, що дало поштовх для формування демократичних поглядів на природу влади та зумовило негативне ставлення до будь-яких проявів авторитаризму.
Прийняття християнства внесло корективи у розвиток ціннісної системи українського народу. Орієнтація в морально-ціннісних нормах змінюється з любові до природи на людинолюбність, людяність, альтруїстичність, що стало характерною особливістю, яка вирізняла українську духовність протягом усього часу її існування.
Із втратою державності основними стрижнями духовного життя українського народу стає збереження мови як основної духовної цінності, своїх традицій та звичаїв, що з часом трансформується у розгортання боротьби за національну незалежність.
У радянський період була зроблена спроба кардинально змінити традиційну систему духовних цінностей українського народу шляхом знищення її ядра передусім християнської моралі та насадження комуністичної ідеоології. Така політика радянських органів державної влади не минула безслідно і практично призвела до ціннісного розколу, який ми переживаємо сьогодні.
3. У результаті аналізу основних складових гуманітарної сфери з точки зору духовно-ціннісного розвитку виявлено наявність у ній кризових явищ та суперечностей. Визначено, що їх причинами є: наслідки тоталітарного минулого, які спричинили фіксацію у суспільній свідомості радянських ідеологічних штампів, що суперечать національній системі духовних цінностей та гальмують суспільний розвиток; відсутність на початку становлення української державності чіткої стратегії духовного розвитку нації та спроби механічного відтворення традиційних українських ціннісних зразків без урахування загальносвітових глобалізаційних процесів та прагматизму в державній політиці; залишковий” принцип у підході держави до духовного розвитку суспільства протягом усього процесу державотворення, постійне недофінансування гуманітарної сфери, яке призвело до невідворотних втрат, насамперед у матеріально-технічній базі духовної культури.
Це призвело до поглиблення духовно-ціннісної кризи, основними ознаками якої сьогодні є: існування ціннісного розриву як за географічною ознакою, так і за віковою; порушення механізму ціннісної ретрансляції; негативні тенденції у вихованні молодого покоління; зростання впливу західних ціннісних зразків, орієнтованих на задоволення матеріальних потреб та чуттєвих пристрастей; складна мовна ситуація; розкол православних церков; розмивання основних духовних цінностей, спричинене поширенням масової культури.
4. Вивчення державної політики з точки зору духовно-ціннісного розвитку нації дає підстави стверджувати, що основними здобутками у цій сфері є:
наявність ціннісного аспекту у законодавчих актах, програмних документах та різноманітних концепціях;
створення сучасної законодавчої бази у сфері освіти, орієнтація українського освітнього простору на Болонський процес, що дає змогу узгоджувати кращі зразки європейської ціннісної системи з національною системою духовних цінностей;
визнання пріоритетності розвитку духовної сфери суспільства вищим керівництвом держави після подій помаранчевої революції;
створення при Главі держави Національної Ради з питань культури і духовності як консультативного органу.
На основі аналізу законодавчих актів, програмних документів, статистичних даних установлено, що прорахунками органів державної влади у сфері формування та розвитку духовних цінностей на сучасному етапі державотворення є:
відсутність у державній політиці чіткої стратегії державно-управлінського впливу на становлення та розвиток духовності та культури українського суспільства;
низький рівень фінансування основних гуманітарних галузей та неефективне використання виділених бюджетних коштів, що породжує протиріччя між декларованими завданнями та реальним їх виконанням;
суперечності у реформуванні наукової галузі;
неефективність державної культурної політики, спричинена використанням прямого адміністрування та недостатнім бюджетним фінансуванням мережі державних та місцевих закладів культури;
криза національного кінематографу, руйнування мережі сільських та міських бібліотек, низька конкурентоспроможність українського книговидання;
неврегульованість мовного питання в Україні;
відсутність чіткої політики захисту медіа-простору України, належного законодавчого регулювання цієї сфери та контролю за дотриманням існуючих правових норм;
низька ефективність діяльності органів державного управління щодо пропаганди здорового способу життя, сімейних цінностей, роз’яснення шкідливості тютюнопаління й вживання алкоголю.
5. У дисертації обґрунтовано нову теоретичну модель державного управління формуванням та розвитком духовних цінностей українського суспільства, яка базується на таких концептуальних засадах:
духовне життя суспільства складна саморегульована система;
система духовних цінностей соціуму розвивається під впливом соціального управління, визначальну роль у якому відіграє держава;
ефективна діяльність суб’єктів державного управління у сфері духовно-ціннісного розвитку суспільства можлива за умови комплексного та системного підходу до виконання поставлених завдань і врахування усіх суб’єктивних та об’єктивних факторів духовного життя;
основною метою державної політики формування і розвитку духовних цінностей суспільства є створення умов для гармонійної та активної взаємодії органів державної влади, громадських організацій, наукових закладів з метою формування об’єднаного духовного простору української нації;
державна політика щодо формування та розвитку духовних цінностей українського суспільства виключає некритичне застосування міжнародного досвіду у цій сфері, зважаючи на специфіку розвитку національного духовного простору. Доцільним є використання здобутків розвинутих країн світу, передусім у практиці вирішення проблем матеріально-технічного забезпечення гуманітарної сфери.
6. Розроблено та обґрунтовано модернізовану структуру взаємодії суб’єктів державної політики формування та розвитку духовних цінностей українського суспільства. Окреслено низку моделей управлінського впливу держави на духовні процеси суспільства (агресивна, ліберальна, конструктивна). Доведено, що виходячи із реалій сучасного державотворення найбільш ефективним видається використання конструктивної моделі, яка базується на програмно-цільовій організаційній основі діяльності органів державної влади.
7. Запропоновано й теоретично обґрунтовано комплекс основних пріоритетів державної політики формування та розвитку духовних цінностей українського суспільства, які можуть стати основою державної програми духовно-культурного розвитку держави.
Установлено, що стратегічними цілями у цій сфері є:
консолідація української нації навколо загальнонаціональної ідеї суспільного поступу, центральним системоутворюючим чинником якої має стати система національних духовних цінностей;
пом’якшення негативних наслідків трансформаційних процесів у культурній сфері для населення і створення передумов для формування у громадян стійких духовно-ціннісних орієнтацій;
узгодження в умовах європейського вибору нашої держави та загальносвітових глобалізаційних процесів українських духовних цінностей з європейською ціннісною системою шляхом залучення кращих європейських ціннісних зразків та збереження національної духовно-ціннісної ідентичності й самобутності.
Ці пропозиції можуть бути використані органами державної влади під час розробки Програми дій щодо збагачення та розвитку культури і духовності українського суспільства.
Результати дисертаційного дослідження дають підстави запропонувати рекомендації органам державної влади щодо вдосконалення державного управління процесами формування й розвитку духовних цінностей:
прискорити розробку та прийняття Закону України Про культуру”, Концепції державної мовної політики, Концепції державної інформаційної політики з урахуванням особливостей і проблем сучасного духовно-ціннісного життя суспільства;
покращити стан фінансування та матеріально-технічне забезпечення науково-освітньої, культурної сфер, підвищити соціальний статус і матеріальне забезпечення діяльності працівників культури, освіти й науки, надати цільову підтримку бібліотекам України, забезпечити збільшення їх книжкового фонду, відродити діяльність клубних закладів, особливо у сільській місцевості;
змінити статус та функціональні обов’язки Національної ради з питань духовності та культури. Перетворити її на центр з аналізу реального стану духовно-культурного розвитку українського соціуму та розробки стратегії духовного розвитку нації;

прискорити розробку та впровадження Програми духовно-культурного розвитку українського суспільства. Перейти до програмно-цільової організаційної основи в процесі реалізації державної політики щодо формування та розвитку духовно ціннісної системи сучасного українського соціуму.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авалиани С.Ш. Природа знания и ценности. Тбилиси: Мецниереба, 1989. 182 с.
2. Актуальні питання вітчизняної етнополітики: шляхи модернізації, врахування міжнародного досвіду/ Під заг. ред. Ю. Тищенко. − К.: УНЦПД, 2004. − 312 с.
3. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учеб. 2-е изд. М.: Проспект, 1999. 576 с.
4. Андрущенко В.П. Освіта України в контексті суспільних проблем та суперечностей // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 19922002. Х., 2002. Ч. 2. С. 316.
5. Анисимов С.Ф. Духовные ценности: производство и потребление. М.: Мысль, 1988. 253 с.
6. Анисимов С.Ф. Ценности реальные и мнимые (критика христианского истолкования и использования ценностей жизни и культуры). − М.: Мысль, 1970. − 183 с.
7. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. 2-е изд., дополн. − М.: Омега-Л, 2004. − 584 с.
8. Бакиров В.С. Ценностное сознание и активизация человеческого фактора. Х.: Вища шк., 1988. 152 с.
9. Бакіров В.С. Духовні цінності як об`єкт соціологічного аналізу // Філософська думка. 1987. № 4. С.1724.
10. Бакіров В.С. Історичні форми ціннісної свідомості // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. 2001. № 511, Вип. 12. С. 9-15; № 527. Вип. 13. С. 9-13. Сер. соціол. дослідж. сучас. сусп-ва: методологія, теорія, методи.
11. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 324 с.
12. Бакуменко В.Д., Надолішній П.І. Теоретичні та організаційні засади державного управління: Навч. посіб. − К.: Міленіум, 2003. − 256 с.
13. Барановский В.Ф. Духовность личности: социальный механизм развития. − К.: Ин-т философии НАН Украины, Киев. ин-т военно-воздуш. сил, 1995. − 168 с.
14. Бердяев Н.А. Воля к жизни и воля к культуре // На переломе. Философские дискуссии 20-х годов. М.: Политиздат, 1990. С. 73-84.
15. Бердяев Н.А. О назначении человека. М.: Республика, 1993. 383 с.
16. Бердяев Н.А. Самопознание. М.: Книга, 1991. 353 с.
17. Бех І.Д. Цінності як ядро особистості // Цінності освіти і виховання: Наук.-метод. зб. / За ред. О.В. Сухомлинської. К.: АПН України, 1997. − С. 816.
18. Блюмкин В.А. Мир моральных ценностей. М.: Знание, 1989. 36 с.
19. Бодров В.Г. Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання та управління: Навч. посіб. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 102 с.
20. Бойко О.Д. Історія України: Посібник. 2-е вид., доповн. − К: Альма-матер, 2002. − 656 с.
21. Бондаренко Г.І. Загальнолюдські й національні морально-духовні цінності як основа формування особистості // Проблеми освіти: Науково-метод. зб. / Гол. ред. В.О.Зайчук. К.: Наук.-метод. центр вищ. освіти, 2000. Вип. 20. С.193-201.
22. Боришевський М.Й. Духовні цінності як детермінанта громадянського виховання особистості // Цінності освіти і виховання: Наук.-метод. зб. / За ред. О.В. Сухомлинської К.: АПН України, 1997. − С. 2125
23. Борусевич О.А. Міжпоколінна трансформація етнічних цінностей (на прикладі українського етносу України): Дис. ... канд. соціол. наук: 22.00.03. К., 1999. 183 с.
24. Бутківська Т.В. Проблема цінностей у соціалізації особистості // Цінності освіти і виховання: Наук.-метод. зб. / За ред. О.В. Сухомлинської К.:АПН України, 1997. − С. 2731.
25. Василенко В.А. Ценность и ценностные отношения // Проблема ценности в философии / Под ред. А.Г. Харчева. М.-Л.: Наука, 1966. 260 с.
26. Василенко В.О. Цінність і оцінка. К.: Наук. думка, 1964. 160 с.
27. Ващенко Г. Виховний ідеал. Полтава: Полтав. вісн., 1994. − 199 с.
28. Ващенко І.В., Петруновська Н.В. Статусно-ієрархічна система виховних цінностей // Цінності освіти і виховання: Наук.-метод. зб. / За ред. О.В. Сухомлинської К.: АПН України, 1997. − С. 31-34.
29. Вдовенко С.М. Соціально-економічні та управлінські основи реформування гуманітарної сфери регіону в умовах перехідної економіки: Дис. ... канд. наук з держ. упр.: 25.00.04. К., 1998. — 171 с.
30. Вебер М. Избранное. Образ общества. М.: Юрист, 1994. 704 с.
31. Вебер М. Избранные произведения. М.: Мысль, 1990. 345 с.
32. Виндельбанд В. Философия культуры: избранное. М.: Изд-во Рос. АН, 1994. 349 с.
33. Висоцька О.Є. Моральні цінності як основи взаємодії суспільства з природою: Дис. ... канд. філос. наук: 09.00.03. Д., 2002. — 194 с.
34. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки: Навч. посіб. − Дрогобич: Коло, 2003. − 528 с.
35. Возняк С.М. та ін. Духовні цінності українського народу. К.; Івано-Франківськ: Плай, 1999. 293 с.
36. Гаєвська О.Б. Управління як соціальний феномен. К.: КНЕУ, 2000. 168 с.
37. Гаєвський Б. А., Ребкало В. А., Туленков М. В. Політичне управління: Навч.посіб. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 160 с.
38. Гаєвський Б.А. Ребкало В.А. Культура державного управління: організаційний аспект. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 144 с.
39. Гегель. Энциклопедия философских наук: В 3 т. Т. 1. Наука логики. − М.: Мысль, 1974. 452 с.
40. Головатый Н.Ф. Социлогия молодежи: Курс лекций. − К.: МАУП, 1999. − 224 с.
41. Гончаренко С.І. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 376 с.
42. Грабовський В.А. Державно-громадське управління загальною середньою освітою на районному рівні: Дис. ... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02. К., 2006. 239 с.
43. Гринів О.І. Ціннісні орієнтації в перехідному суспільстві: природа суперечностей і їх подолання на християнських засадах // Православні духовні цінності і сучасність. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Київ 21 берез. 2003 р. К.: МАУП, 2003, С. 6874.
44. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // Відом. Верховної Ради УРСР 1990. № 31. С. 429.
45. Декларація про загальні засади державної молодіжної політики в Україні // Відом. Верховної Ради України. 1993. № 16. Ст.166.
46. Державна національна програма Освіта” (Україна ХХІ століття): Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 3 листоп. 1993 р. № 896 [Електрон. ресурс] // Верховна Рада України: Офіц. веб-сайт. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=896-93-%EF. Заголовок з екрана.
47. Державна політика: аналіз та впровадження в Україні: Конспект лекцій до навч. модуля / Уклад.: В.А. Ребкало, В.В. Тертичка. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 80 с.
48. Державна програма розвитку і функціонування української мови на 2004-2010 рр.: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовт. 2003 р. № 1546 // Офіц. вісн. України. 2003. № 40. С. 37. Ст. 2105.
49. Державна програма розвитку культури на період до 2007 року: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 6 серп. 2003 р. № 1235. // Офіц. вісн. України. 2003. № 32. С. 127. Ст. 1716.
50. Державна програма розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 року: Затв. постановою Ради Міністрів УРСР від 12 лют. 1991 р. № 41 [Електрон. ресурс] // Верховна Рада України: Офіц. веб-сайт. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=41%F0-91-%EF. Заголовок з екрана.
51. Державне регулювання розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів України: Навч. посіб. / Кол. авт: В.М. Вакуленко, О.С. Ігнатенко, О.Ю. Лебединська та ін. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 112 с.
52. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навч. посіб. / За заг ред. Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. Ль.: Вид-во Нац. ун-ту Львів. політехніка”, 2002. 352 с .
53. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади: Навч. посіб. / За заг. ред. Н.Р. Нижник. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 164 с.
54. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: Монографія / Кол. авт.; Відп. ред. Н.Р. Нижник. К.: Вид-во УАДУ, 1997. - 487 с.
55. Державне управління в умовах адміністративної реформи в Україні/ Кол. авт.; За заг. ред.: Н.Р. Нижник, О.Д. Крупчан. К.: Видавн. дім Ін-Юре”, 2002. 95 с.
56. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Монографія/ Кол. авт.; За заг. ред. О. Ю. Оболенського. Хмельницький: Поділля, 1999. 570 с.
57. Державне управління: Навч. посіб./ За ред. А.Ф. Мельника. К.: Знання-Прес, 2003. 344 с.
58. Державне управління: Словник-довідник / За заг. ред. В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
59. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми / Кол. авт.; За ред. В.М. Князєва. К.: Вид-во НАДУ: Міленіум, 2003. 320 с.
60. Довбуш Р.А. Способности и деятельность личности в условиях развитого социализма: Международный аспект. − К.: Вищ. шк.: Голов. изд-во, 1984. − 255 с.
61. ДолженкоВ.А. Взаимодействие общечеловеческих и национальных ценностей как отражение взаимодействия культур // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Зб. наук. пр. / Гол. ред. Г.П.Шевченко. Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В.Даля, 2004. Вип. 6. С.255265.
62. Дрешпак В.М. Концептуальні чинники формування державної політики України у сфері засобів масової інформації: Дис. ... канд. наук з держ. упр.: 25.00.01 Д., 2005. 237 с.
63. Дробницький О.Г. Некоторые аспекты проблемы ценностей // Проблема ценности в философии / Под ред. А.Г. Харчева. М.-Л.: Наука, 1966. 260 с.
64. Дюркгейм Эмиль. Социология. Ее предмет, метод, предназначение / Пер. с фр. А.Б. Гофман. М.: Канон, 1995. 352 с.
65. Дьюи Дж. Реконструкция в философии: Пер. с фр. М.: Логос, 2001. 161 с.
66. Ерасов Б. Социальная культурология: Учеб. пособие. − М.: Аспект-Пресс, 1998. − 591 с.
67. Жабенко О.В. Особливості й тенденції розвитку державного управління освітою в Україні (1946-2001 рр.): Дис. ... канд. наук з держ. упр: 25.00.01 К., 2003. 210 с.
68. Желуденко, М.О. Різні підходи до визначення та класифікації цінностей в педагогічній системі Німеччині // Наукові записки. НПУ ім. М.П.Драгоманова / Гол.ред. М.І.Шкіль. Вип. 49: Педагогічні, історичні та фізико-математичні науки. К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2002. С .6067.
69. Заболотна В.О. Духовно-етичні цінності в умовах глобалізації // Духовні засади розвитку людства в епоху глобалізації та українська перспектива. К.: Нац. акад. упр., 2005. С. 247250.
70. Загальнодержавна програма підтримки молоді на 2004−2008 роки: Затв. Законом України від 18 листоп. 2003 р. № 1281-IV // Відом. Верховної Ради України. 2004. № 11. Ст. 144.
71. Загальнодержавна програма розвитку національної кіноіндустрії на 2003−2007 роки: Затв. Законом України від 25 груд. 2002 р. // Відом. Верховної Ради України. 2003. № 7. Ст. 61.
72. Закон України про бібліотеки та бібліотечну справу // Відом. Верховної Ради України. 1995. № 7. &ndash