РОЗВИТОК механізмів Державного регулювання регіонального ринку праці

Короткий опис

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Сай Ірина Анатоліївна

УДК 351.5.024.5

РОЗВИТОК механізмів Державного регулювання регіонального ринку праці

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Огаренко Віктор Миколайович,
доктор наук з державного управління,
професор

Запоріжжя 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ

9

1.1.Ринок праці та його місце в системі соціально-економічного розвитку регіону

9

1.2.Регіональне регулювання в загальній системі державного управління ринку праці

26

1.3.Зарубіжний досвід регулювання ринку праці

47

Висновки до розділу 1

53

РОЗДІЛ2.ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ МЕХАНІЗМІВ РЕГУЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ ПРАЦІ

57

2.1.Аналіз стану ринку праці в регіонах України

57

2.2.Оцінка ефективності заходів забезпечення зайнятості засобами інформаційного проектування в регіоні

70

2.3.Розвиток інфраструктури регіонального ринку праці

83

Висновки до розділу 2

103

РОЗДІЛ3.ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ ПРАЦІ

106

3.1.Моніторинг стану регіонального ринку праці

106

3.2.Розробка заходів регулювання регіонального ринку праці

123

3.3.Регулювання інформаційної асиметрії на регіональному ринку праці

134

Висновки до розділу 3

151

ВИСНОВКИ

153

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

159

ДОДАТКИ

170

ВСТУП

Актуальність теми. Стабільність держави базується, передусім, на наявності національного ресурсного потенціалу, споконвічною складовою якого є потенціал людський. Як і будь-який інший матеріальний ресурс, людський потенціал може вичерпуватися. Кінцевою стадією цього процесу є втрата відтворювальної спроможності. Причому чим довший період занепаду в процесі відтворення, тим менша ймовірність поновлення не тільки оптимальних, а й навіть вихідних з початку процесу погіршення параметрів людського ресурсу. Як правило, втрата людського капіталу, його знецінення відбуваються внаслідок інерційного характеру демографічних процесів та їх слабкої керованості заходами державної політики. Саме на значні втрати людського капіталу, відчутне погіршення його якості вказує ситуація, що склалася сьогодні на українському ринку праці.
Державна політика зайнятості виконує специфічну функцію поєднання й узагальнення економічної та соціальної політики держави, детермінує ієрархію цілей та завдань регулювання макроекономічних пропорцій та сприяння соціальному розвитку і зростанню добробуту населення. Саме політика зайнятості надає визначеності системі пріоритетів державного втручання в економіку країни, дає змогу обґрунтовано розрізняти цілі державного регулювання та засоби їх досягнення.
Зазначена проблематика перебуває в полі зору вчених, її різні аспекти досліджували такі українські науковці, як: Д.Богиня, Л.Беззубко, А.Дєгтяр, Ю.Краснов, Б.Кравченко, Л.Костровець, А.Ліпенцев, В.Мандибура, В.Мартиненко, О.Мельников, А.Мерзляк, О.Мордвінов, Н.Нижник, В.Огаренко, Е.Лібанова, Л.Лісогор, С.Серьогін, В.Токарева, А.Чемерис, П.Шевчук, І.Шумляєва та ін. Серед зарубіжних учених ці проблеми вивчали Д.Рікардо, В.Савченко, Ж.Сей, А.Сміт, Л.Харріс, А.Філліпс, Ф.Хайєк та інші.
Проте, незважаючи на цінність проведених досліджень, окремі аспекти проблеми державного регулювання ринку праці залишились невирішеними. Так, потребують подальшого дослідження теоретичні засади та методичні підходи щодо державного регулювання ринку праці в системі соціально-економічного розвитку регіону. Не до кінця визначено регіональну складову в загальній системі державного управління ринку праці. Відсутні комплексні підходи щодо визначення оцінки ефективності заходів забезпечення зайнятості. Потребує вдосконалення моніторинг стану регіонального ринку праці та регулювання інформаційної асиметрії на регіональному ринку праці.
Актуальність теми, її практичне значення і недостатня теоретична розробленість зумовили вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були здійснені в межах теми Класичного приватного університету «Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів» (номер державної реєстрації 0102U003195). Роль автора полягає у впровадженні методики визначення ефективності забезпечення зайнятості населення на основі структурно-логічної моделі.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування й розробка рекомендацій щодо розвитку механізмів державного регулювання регіонального ринку праці як складової державного регулювання суспільного розвитку України.
Для досягнення мети дисертаційної роботи були поставлені та вирішені такі завдання:
визначити теоретичні засади та методичні підходи щодо державного регулювання ринку праці;
дослідити зарубіжний досвід регулювання ринку праці;
проаналізувати стан ринку праці та визначити показники оцінки ефективності заходів забезпечення зайнятості;
обґрунтувати розвиток інфраструктури регіонального ринку праці;
запропонувати заходи регулювання регіонального ринку праці;
розробити класифікацію заходів, які регулюють кон’юнктуру на регіональному ринку праці.
Об’єктом дослідження є процес державного регулювання регіонального ринку праці.
Предмет дослідження механізм державного регулювання регіонального ринку праці.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що цілеспрямована соціальна політика, програмно-цільовий метод регулювання ринку праці та зайнятості в регіоні, запровадження моніторингу регіонального ринку праці сприятимуть ефективному державному регулюванню ринку праці в регіоні.
Методи дослідження. Теоретичною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних учених, наукові дослідження в галузі програмно-цільового управління, законодавчі та нормативно-правові акти, що встановлюють правові й організаційні основи суспільних відносин у сфері регулювання ринку праці в Україні та регіоні.
Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених із ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи для дослідження теоретичних засад зайнятості населення; абстрактно-логічний для теоретичного узагальнення й формулювання висновків; економіко-статистичний для аналізу сучасного стану ринку праці та політики зайнятості населення в регіоні; методи аналізу й синтезу для розробки ефективного механізму реалізації державної політики у сфері зайнятості; експериментальний для формування напрямів удосконалення державного регулювання ринку праці в регіоні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:
вперше:
запропоновано класифікацію заходів державного впливу на регіональний ринок праці відповідно до пріоритетів державного та ринкового механізму регулювання, що включає формування ринку праці, активне сприяння працевлаштуванню, переорієнтацію системи професійної освіти, організацію стимулюючих форм матеріальної підтримки;
удосконалено:
моніторинг стану регіонального ринку праці шляхом виділення в системі моніторингу не тільки кількісних показників, а й якісних: рівень зареєстрованого безробіття та молодіжного безробіття; навантаження на одне вільне робоче місце; середня тривалість тривалого безробіття; питома вага тривалого та застійного безробіття; рівень працевлаштування службою зайнятості; рівень економічної активності населення регіону; рівень безробіття та середня тривалість безробіття, обчисленого за методикою МОП; рівень вимушеної неповної зайнятості; співвідношення невиплаченої та нарахованої до виплати заробітної плати; питома вага працівників, яким було нараховано заробітну плату в межах встановленого мінімального її рівня та в межах прожиткового мінімуму для працездатних; частка населення працездатного віку, яке зневірилося у пошуках роботи; частка кількості вибулих та прийнятих у % до середньооблікової кількості працюючих;
методику визначення ефективності забезпечення зайнятості населення на основі структурно-логічної моделі, яка включає багатофакторну оцінку ефективності за запропонованими екстенсивними та інтенсивними показниками, рейтингове позиціонування, що дає змогу провести систематизацію за ефективністю забезпечення зайнятості;
складові механізму підвищення інформаційної забезпеченості суб'єктів ринку праці шляхом запровадження системи показників, які формують у населення уявлення про ситуацію на регіональному ринку праці: показники безробіття; ціни угод, які здійснюються на ринку праці, та альтернативних видів доходів; зайнятості; показники, які характеризують співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці та умови угод на ринку праці; показники, які характеризують діяльність державної служби зайнятості;
набуло подальшого розвитку:
напрями використання понятійного апарату «ринок праці» при аналізі ринкових аспектів у сфері зайнятості, безробіття та формування трудового потенціалу;
визначення поняття «інфраструктури ринку праці» як сукупність організаційної, інституційної й інформаційної підсистем, що включають інститути сприяння працевлаштуванню, інформаційне забезпечення і регулюючі механізми, визначальні економічно вигідні умови для ефективної взаємодії між попитом і пропозицією на ринку праці то що забезпечують адекватність попиту і пропозиції людського капіталу, реалізацію права на працю і соціальний захист найбільш ефективним способом;
обґрунтування розвитку регіональної організації процесу працевлаштування через впровадження мережі віртуальних кадрових агентств, що дає змогу подолати інформаційну асиметрію попиту та пропозиції на регіональному ринку праці.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження використані Запорізьким обласним центром зайнятості при впровадженні в діяльності показників моніторингу стану регіонального ринку праці, спрямованих на поліпшення ситуації на регіональному ринку праці у 20072008 рр. (довідка №1247-9 від 23.03.2008р.). Торгово-промисловою палатою в Запорізькій області було впроваджено елементи механізму підвищення інформаційної забезпеченості суб'єктів ринку праці шляхом запровадження системи показників (довідка №440/8 від 07.05.2008р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні таких дисциплін: «Управління персоналом», «Теорія державного управління», «Державне регулювання економіки», а також у системі підвищення кваліфікації державних службовців (довідка №163-57 від 19.04.2008р.).
Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблено автором особисто й викладено в одноосібних наукових працях.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях, конгресах: «Формування управлінського потенціалу суспільного розвитку України в умовах євроінтеграції» (м.Запоріжжя, 2006р.), «Проблеми державного управління та місцевого самоврядування в умовах сучасного політичного вибору України» (м.Запоріжжя, 2007р.), «Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні», (м.Дніпропетровськ, 2005р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у 9 публікаціях, із них 6 у наукових фахових виданнях загальним обсягом 5,1 обл.-вид. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації 185 сторінок, із них 11 рисунків, 14 таблиць, 2 додатки, список використаних джерел з 152 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми вдосконалення механізмів державного регулювання регіонального ринку праці шляхом визначення теоретичних підходів, напрямів його вдосконалення. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1.Розглядаючи еволюцію теорій ринку праці в узагальненому вигляді, можна дійти висновку, що вони розвивалися поступово і можуть бути згруповані у три напрями: класична модель функціонування ринку праці, в основі якої пояснення причин виникнення безробіття зростанням заробітної плати; кейнсіанська модель пояснює причини безробіття занадто низьким рівнем споживчого та інвестиційного попиту; монетариська модель причинами безробіття визнає порушення рівноваги між попитом і пропозицією робочої сили в різних сферах економічної діяльності.
Порівняльний аналіз теоретичних підходів до проблем зайнятості, безробітття та державного регулювання ринку праці показав, що не всі економічні школи органічно включають у себе методологію державного регулювання. Необхідність жорсткого державного втручання в економіку відстоювали лише представники кейнсіанства. Сучасні методи регулювання ринку праці мають багато спільного з кейнсіанським інструментарієм: жорстка фіскальна політика, організація робочих місць і суспільно-громадських робіт під контролем держави, цільові державні інвестиції. В практиці використовуються інші методологічні підходи, пов’язані з обмеженням грошової маси в обігу, грошово-кредитними методами регулювання, законодавчими обмеженнями та інші заходи.
2.Запропоновано використовувати при аналізі ринкових аспектів трудових відносин поняття ринок праці у вузькому значенні у трьох сферах: у сфері зайнятості, у сфері незайнятості (безробіття), у сфері формування трудового резерву. Такий методологічний прийом може примирити судження про тісний або не тісний їх взаємозв'язок. При цьому пропонується використовувати у сфері зайнятості поняття «ринок праці», у сфері безробіття «ринок робочої сили», а в сфері формування трудового резерву «ринок трудових ресурсів».
3.Регулювання ринку праці на сучасному етапі економічного розвитку здійснюється через політику зайнятості. Визначено, що стратегія регулювання ринку праці повинна будуватися за такими чотирма принципами: підпорядкованість вимогам розвитку суспільства, економіки; пріоритетність заходів, які забезпечують соціально-політичну стабільність у суспільстві; створення економічних умов для гідного рівня добробуту людей; усунення або мінімізація нерівності в одержанні і збереженні роботи, рівня життя, що виникає з причин інвалідності, сімейних обставин і інших об'єктивних факторів тощо.
4.У загальній системі державного регулювання ринку праці поряд з макро- і мікрорівнем важливе місце займає регіональне регулювання. Склад елементів регулювання ринку праці на рівні регіонів вужче, ніж на загальнодержавному рівні. Частина напрямів регулювання здійснюється переважно на державному рівні: демографічна політика, зовнішньоекономічна політика (курс гривні, розміри митних зборів, ліцензії і квоти), основні напрями фінансово-кредитної політики. Порівняно з державним рівнем регіони можуть регулювати доходи, рівень життя, рівень пропозиції робочої сили в регіоні; демографічну якість населення (зниження захворюваності, травматизму, пияцтва, смертності працездатного населення), міграційні процеси. На регіональному рівні в інтересах ринку праці здійснюються програми житлового, транспортного і виробничого будівництва; цільове надання підприємствам дотацій, кредитів і податкових пільг (місцеві податки), спрямовані на підтримку і розвиток виробництва (робочі місця) у пріоритетних галузях. На регіональному рівні в багатьох випадках більш ефективні, ніж на загальнодержавному, заходи підтримки фермерства, індивідуального і малого бізнесу. Регіональне регулювання повинне не просто враховувати інтереси ринку праці, а й зробити їх рівними з іншими пріоритетами регіональної політики. Визначено основні ключові проблеми розвитку ринку праці на регіональному рівні: недостатня реформованість трудової сфери; зниження трудового потенціалу кваліфікованих і висококваліфікованих кадрів за рахунок скорочення виробництва в оборонно-промислових, аграрних комплексах, сільгоспмашинобудуванні, металургійному виробництві; тривале падіння попиту на робочу силу, дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили на ринку праці області; погіршення якісних характеристик робочих місць, збільшення серед них частки морально і фізично застарілих; недостатність інвестицій у нові технології; система державної професійної освіти; брак житла і низькі доходи населення; збереження селективного підходу при вивільненні робочої сили і прийомі на роботу залежно від статі, віку, національності, стану здоров'я; проблеми працевлаштування окремих соціально-демографічних груп населення; диференціація локальних ринків праці; наявність значних розмірів прихованого безробіття з яскраво вираженим сезонним характером у несезонних галузях; зниження мотивації до праці в значної частини безробітних; збільшення загальної заборгованості платників у Фонд зайнятості.
5.Рівень гостроти ситуації на ринку праці обумовлюється причинами безробіття, які є свідченням про рівень конкурентоспроможності окремих груп населення і, відповідно, про їх потенційний вплив на інноваційну роль трудового потенціалу. Середня тривалість незайнятості громадян становить майже два роки, що вкрай негативно впливає на якість трудового потенціалу, оскільки спричинює втрати кваліфікації працівників, соціально-психологічні проблеми, відсутність мотивації до повернення до зайнятості. Чисельність працівників, які вибувають з підприємств, перевищує чисельність осіб, прийнятих на роботу. Це притаманно більшості регіонів, а позитивні тенденції щодо перевищення чисельності прийнятих працівників відносно до тих, які вибули з підприємств, спостерігаються лише у Дніпропетровській області та м. Києві.
6.У межах дослідження вдосконалено методику визначення ефективності забезпечення зайнятості населення на основі структурно-логічної моделі, яка включає компаративний аналіз стану зайнятості, структурний аналіз заходів щодо сприяння зайнятості, багатофакторну оцінку ефективності заходів щодо сприяння зайнятості, позиціювання суб'єктів ринку праці за ефективністю забезпечення зайнятості за допомогою рейтинг-технології.
Використання систем автоматизації для аналізу інформаційних потоків і оцінки реалізації функцій дало змогу інтерпретувати поняття інфраструктури ринку праці як сукупності організаційної, інституційної та інформаційної підсистем, що включають інститути сприяння працевлаштуванню, інформаційне забезпечення і механізми, які забезпечують адекватність попиту і пропозиції людського капіталу, реалізацію права на працю і соціальний захист найбільш ефективним способом. Інформаційна інфраструктура ринку праці є сукупністю інформаційних ресурсів і засобів інформаційної взаємодії, що забезпечує функціонування і розвиток інформаційного простору.
7.Виділено такі напрями вдосконалення інфраструктури ринку праці: врахування в інформаційній інфраструктурі організації взаємодії інформаційних потоків на основі процесних моделей служби зайнятості; створення аналітичних блоків у рамках автоматизованих інформаційних систем, на основі яких можливі моніторинг та оцінювання не лише стану ринку праці і зайнятості населення, а й ступеня його інформаційного забезпечення; вдосконалення організаційної інфраструктури за допомогою включення в процес працевлаштування віртуальних кадрових агентств на основі розробленої авторської моделі.
8.Обґрунтовано розвиток регіональної організації процесу працевлаштування шляхом впровадження мережі віртуальних кадрових агентств, що дасть можливість подолати інформаційну асиметрію попиту та пропозиції на регіональному ринку праці. Формування мережі віртуальних кадрових агентств в рамках удосконалення організаційної інфраструктури ринку праці дає змогу одержувати переваги порівняно з традиційними формами організації працевлаштування, а саме: скоротити трансформаційні витрати; збільшити кількість потенційних користувачів; оперативно надавати актуальну інформацію суб'єктам ринку праці в режимі реального часу з каналами зворотного зв'язку; створити високотехнологічні комунікації; збільшити географічний обхват послугами; зробити багатофакторний пошук.
9.Встановлено, що стан регіонального ринку праці характеризують в основному тільки кількісні його показники. Тому запропоновано в системі моніторингу регіонального ринку праці виділяти не тільки кількісні показники, а й якісні: рівень зареєстрованого безробіття та молодіжного безробіття; навантаження на одне вільне робоче місце; середня тривалість безробіття; питома вага тривалого та застійного безробіття; рівень працевлаштування службою зайнятості; рівень економічної активності населення регіону; рівень безробіття та середня тривалість безробіття, обчисленого за методикою МОП; рівень вимушеної неповної зайнятості; співвідношення невиплаченої та нарахованої до виплати заробітної плати; питома вага працівників, яким було нараховано заробітну плату в межах встановленого мінімального її рівня та в межах прожиткового мінімуму для працездатних; частка населення працездатного віку, яке зневірилося у пошуках роботи; частка кількості вибулих та прийнятих у % до середньооблікової кількості працюючих.
10.Запропоновано основні напрями вдосконалення моніторингу регіонального ринку праці: виділення об'єктів дослідження, що потребують додаткового вивчення на основі соціологічних опитувань; розробка основних показників для проведення досліджень; встановлення відповідальних органів за здійснення досліджень; пошук і виділення нових проблем, які потребують вивчення, з урахуванням поведінки населення. Запропоновано класифікацію заходів державного впливу на ринок праці відповідно до пріоритетів державного та ринкового механізму регулювання, які передбачають формування ринку праці, активне сприяння працевлаштуванню, переорієнтацію системи професійної освіти, організацію стимулюючих форм матеріальної підтримки.
11.На функціонування регіонального ринку праці значно впливає фактор недостатності або перекрученості інформації, тому єдиним способом боротьби з інформаційною асиметрією є підвищення рівня інформаційного забезпечення суб'єктів ринку праці. Для підвищення інформаційної забезпеченості суб'єктів ринку праці запропоновано систему показників, які формують у населення уявлення про ситуацію на регіональному ринку праці: показники безробіття; ціни угоди, які здійснюються на ринку праці, та альтернативні види доходів; показники, які характеризують співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці та умови угод на ринку праці; показники, які характеризують діяльність державної служби зайнятості.
12.До напрямів подальшого дослідження розвитку механізмів державного регулювання регіонального ринку праці належать: підвищення інформаційної забезпеченості суб'єктів ринку праці, впровадження мережі віртуальних кадрових агентств, створення сприятливих умов для активізації діяльності на регіональних ринках праці, створення різноманітних аналітичних систем забезпечення діяльності суб’єктів регіонального ринку праці, підвищення ефективності моніторингу держави за динамікою кон’юнктури на регіональному ринку праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агабекян Р.Л., Авагян Г.Л. Современные теории занятости. М.: ЮНИТИДАНА, 2001. 190 с.
2. Адамчук В.В., Ромашов О.В., Сорокина М.Е. Экономика и социология труда: Учебник для вузов. М.: ЮНИТИ, 1999. 407 с.
3. Александров Ю. Бегство от социализма // Pro et Contra. Том 6. № 3. 2001. С. 23 45.
4. Антропов В.В. Опыт регулирования рынка труда в ФРГ // Труд за рубежом. 2001. № 4. С. 3354.
5. Балацкий Е. Монетаристские программы и безработица // МЭ и МО. 1995. № 1. С. 8797.
6. Близнюк В. Оцінка регіональних ринків праці на основі інтегральних індексів розвинутості // Україна: аспекти праці. 2000. № 8. С. 1521.
7. Бондаренко А. Управление персоналом по-японски // Персонал. 1996. № 4. С. 1628.
8. Борщ Л. Инвестиции в человеческий капитал основа экономического роста Украины // Персонал. 2001. № 4. С. 6465.
9. Брич В.Я. Регулювання ринку праці: регіональні аспекти. К.: Центр з проблем зайнятості населення та ринку праці, 1997. 216 с.
10. Буртник Л. Партнерство як перспектива на шляху до розв’язання соціальноекономічних проблем // Україна: аспекти праці. 2002. № 1. С. 4749.
11. Бухалков М., Бабордина О. Эффективная занятость персонала как фактор роста продуктивности труда // Человек и труд. 2001. №10. С. 5153.
12. Васильченко В.С. Продуктивна зайнятість населення // Зайнятість та ринок праці. Вип.4. 1996. С. 1530.
13. ВейтУилсон Дж. Государство благосостояния: проблема в самом понятии // Pro et Contra. Том 6. № 3. 2001. С. 128 157.
14.Вишневская Н. Законодательство о защите занятости и рынок труда // Вопросы экономики. 2003. № 4. С. 114 122.
15. Геєць В. Фактори і умови формування середнього класу як стабілізуючого ядра суспільного розвитку в Україні // Україна: аспекти праці. № 8. С.6 14.
16.Генри Дж. Прогресс и бедность: исследование причины промышленных застоев и бедности, растущей вместе с ростом богатства. Средство избавления: / Пер. с англ. М.: Генри Джордж Фондейшен, 1992. 384с.
17. Герасимчук В.І. Проблеми трансформації зайнятості і ринку праці України (методологія, аналіз, шляхи вдосконалення). К.: ПКПринт Експрес”, 2001. 503 с.
18.Герасимчук В.І. Ринкова інфраструктура та її вплив на ринок праці . К.: Укр. інт соц. досліджень: ПК Принт Експрес”, 1999. 33 с.
19. Горловський Р. Мінімальна заробітна плата як інструмент мотивації праці // Україна: аспекти праці. 2003. № 1. С. 4347.
20. Государственная программа занятости населения на 20012004 годы // Голос Украины. 2002. № 76. С. 611.
21. Гошовська В. Стабілізуюча роль середнього класу в Україні // Україна: аспекти праці. 2002. № 8. С.1519.
22. Гэлбрейт Дж.К. Экономические теории и цели общества: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1979. 406 с.
23. Грейсон Дж., О’Делл К. Американский менеджмент на пороге ХХІвека //Пер. с англ. М.: Экономика, 1991. 319 с.
24. Грішна О. Освіта і професійна мобільність // Україна : аспекти праці. 1999. № 1 С.36.
25. Данюк В.М., Колот А.М. Управління трудовими ресурсами. К.: Міністерство праці. Державний центр зайнятості. Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 1995. С. 80.
26. Дієсперов В. Продуктивність сільськогосподарської праці // Україна : аспекти праці. 2000 № 5. С. 30.
27. Демографический энциклопедический словарь. М.: Сов. Энциклопедия, 1985, 608 с.
28. Добровольська Л.М. Соціальні видатки бюджету України // Фінанси України. 2002. № 2. С. 1318.
29.Дяків О. Формування механізмів регулювання зайнятості // Україна: аспекти праці. 1998. № 5. С. 2023.
30.Економіка України за 2002 рік // Урядовий кур’єр. 2003. № 13. С.1, 89.
31.Економічна енциклопедія: У трьох томах, Т. 1 / Редкол.: С.В. Мочерний (від ред.) та ін. К.: видавничий центр Академія”, 2000. 864 с.
32.Загальноекономічні показники розвитку // Бюлетень НБУ. 2002. № 12. С. 4857.
33.Загальноекономічні показники розвитку // Бюлетень НБУ. 2003. № 1. С. 5067.
34.Каленюк І. Деякі проблеми організації та фінансування професійної підготовки кадрів // Україна: аспекти праці. 2001. № 8. С. 1417.
35.Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. [Пер. с англ.]. М.: Гелиос АРВ, 1999 352 с.
36.Кеннеди Пол. Вступая в ХХІ век: Пер. с англ. М.: Издво «Весь мир», 1997. 480 с.
37.Кисільова Т. Державна служба зайнятості і приватні агентства зайнятості: не конкуренти, а потенційні партнери // Соціальний захист. 2002. № 8. С. 1921.
38. Кір’ян Т., Шаповал М. Середній клас основа стабільності держави // Україна: аспекти праці. 2002. № 8. С. 2023.
39. Коваленко Н.І. Категорія продуктивна зайнятість: якісні характеристики // Зайнятість та ринок праці. 1999. Вип. 10. С. 4348.
40. Кодекс законів про працю України. 3е вид. із змінами та доповненнями станом на 1 грудня 2000 р.. К.: Парламентське видавництво, 2000. 112 с.
41.Колот А. Проблеми розбудови національної моделі соціально-трудових відносин // Україна: аспекти праці. 2002. № 5. С.2328.
42.Колот А. Теоретичні й прикладні аспекти впливу заробітної плати на мотивацію трудової діяльності // Україна: аспекти праці. 2000. № 8. С. 814.
43.Комаров И. Гарантии занятости и мотивация персонала // Персонал. 2001. № 4. С. 4045.
44.Костровець Л.Б. Методологічні підходи до вивчення ринку праці // Збірник наукових праць ДонДАУ: „Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія „Державне управління”, т.ІІІ, вип.18.- Донецьк: ДонДАУ, 2002.- С. 94-100.
45.Котляр З.А. Структура занятости населения: проблемы совершенствования. М.: Наука, 1989. 120 с.
46.Краснобаєва В., Омельченко Г. Мале підприємництво як чинник підвищення зайнятості окремих слабозахищених верств населення // Україна: аспекти праці. 2003. № 1. С. 1416.
47. Краснов Ю., Карпенко О. Структурні зрушення зайнятості населення України в умовах реформування економіки // Україна: аспекти праці. 2000. № 5. С. 1419.
48. Кузьмин С.А. Эффективная занятость населения. М.: Экономика, 1990. 144 с.
49. Куліков Г. Підвищення реальної заробітної плати як провідний фактор мотивації праці в перехідній економіці України // Україна: аспекти праці. 2002. № 6. С. 1217.
50.Куценко В.І., Євтушенко Г.І. Людський капітал як фактор соціального захисту населення: проблеми зміцнення // Зайнятість та ринок праці. 1999. Вип. 10. С.136145.
51.Куценко В. І. Зміцнення соціальної бази реформ - шлях до подолання бідності // Економіка України. 2002. № 2. С. 27-34.
52.Лебедева И. Особенности управления трудом на мелких и средних предприятиях Японии // Проблемы теории и практики управления”. 2000. № 6. С. 101105.
53.Лебединська Л.Д. Теоретичні аспекти ринку робочої сили та проблеми його трансформації // Зайнятість та ринок праці. 1999. Вип. 10. С. 2836.
54. Лібанова Е. Середній клас в Україні: сучасні масштаби і проблеми розвитку // Україна: аспекти праці. 2002. № 8. С. 2732.
55.Лісогор Л. Головні тенденції розвитку ринку праці України // Україна: аспекти праці. 2001. № 7. С. 37.
56.Лісогор Л. Оптимізація професійно-кваліфікаційних параметрів як умова підвищення конкурентоспроможності робочої сили в Україні // Україна: аспекти праці. 2003. № 3. С. 3338.
57.Люблинский В. Социальный потенциал собственности // Человек и труд. 2001. № 10. С. 3437.
58.Лютов А.А. Проблемы занятости и администрация Буша // США и Канада: экономика, политика и культура. 2003. № 3. С. 5366.
59.Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. Таллинн, 1993. 400 с.
60. Мальтус Т., Кейнс Д., Ларин Ю. Анатомия экономической классики. М.: Эконом Ключ”, 1993. С. 3137.
61. Мандибура В. Вплив політики доходів на формування «середнього класу» в Україні // Україна: аспекти праці. 2002. № 8. С. 3335.
62. Мандибура В. О. Рівень життя населення України та проблеми реформування механізмів його регулювання. К.: Парламентське видавництво, 1998 С. 60.
63.Маркс К. Капитал. Т. 1 // Маркс К., Энгельс Ф. Соч., , т. 23. 2е изд. М.: Политиздат, 1960. 908 с.
64.Маркс К. Капитал. Т. 2 // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. , т. 24. 2е изд. М.: Политиздат, 1961. 648 с.
65.Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т. 21. 2е изд. М.: Политиздат, 1961. 745с.
66. Маршалл А. Принципы экономической науки: В 3 т. // пер. с анг. М: Прогресс, 1993. С.1535.
67. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы: Науч. изд.: Пер. с англ. М.: Смысл, 1999. 425 с.
68. Матросова М. Шведская модель занятости // Персонал. 1996. № 4. С. 3642.
69. Мацонашвили Т. Проблемы перестройки социального государства в Западной Европе// Pro et Contra. Том 6. № 3. 2001. С. 105 127.
70. Мескон М.Х., Альберт М.О., Хедоури Ф. Основы менеджмента. Пер. с англ. М.: Дело, 1992. 702 с.
71. Мельник Л.Ю., Карпенко А.М., Корецький М.Х., Плаксієнко В.Я., Сафронов О. С. Экономическая теория: Учебное пособ. Дніпропетровськ: Січ, 1998. С. 273303.
72. Монусова Г. Незанятость в России: вынужденная или добровольная? // Вопросы экономики. 2001. № 9. С. 113129.
73. Мортіков В. Взаємодія попиту на працю й заробітної плати в ринковій економіці // Україна: аспекти праці. 1998. № 7. С. 1621.
74.Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник для студентів вищих закладів освіти. К.: Видавничий центр «Академія», 1999. 592 с.
75.Назаретян А.П. Векторы исторической эволюции // Общественные науки и современность. 1999. № 2. С. 112 126.
76.Никифорова А. О соотношении роста производительности и заработной платы // Общество и экономика. 2001. № 78. С. 94 110.
77.Никифорова А.А. Рынок труда: занятость и безработица. М.: Межд. отношения, 1991. 184 с.
78. Новіков В. Подолання бідності нагальна проблема соціальної політики // Україна: аспекти праці. 2001. № 1. С. 23 26.
79. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки: Пер. з англ. К.: Основи, 2000. 198 с.
80.Ойкен В. Основные принципы экономической политики. М.: Прогресс, 1995. 486 с.
81. Осовий Г. Профспілковий рух в Україні: нова соціальна роль, стан та перспективи розвитку // Україна: аспекти праці. 2001. № 8. С. 1826.
82. Островская Е. Франция // Мировая экономика и международные отношения. 2001. № 8. С. 89 97.
83. Павловська Н. Необхідність та шляхи забезпечення випереджаючого зростання заробітної плати // Україна: аспекти праці. 2001. №2. С. 1016.
84. Павловська Н., Савкова С.О., Шелешкова С.М. Про стан і перспективи розвитку середнього класу в Україні // Довідник кадровика. 2002. № 3. С. 4649.
85. Паламарчук В. Суспільно-політичні перетворення та становлення середнього класу в Україні // Україна: аспекти праці. 2002. № 8. С.3639.
86. Петрова І. Економіко-правові засади забезпечення зайнятості населення України // Україна: аспекти праці: 2002. № 6. С. 811.
87. Петюх В.М. Ринок праці: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 1999. 288 с.
88. Петти У. Экономические и статистические работы. М:, Политиздат, 1940. С. 40, 55,
89. Пирожков С. До осмислення категорії «середній клас» як основи стабільності суспільства // Україна: аспекти праці. 2002. № 8. С. 4044.
90. Письмак В. Шляхи стійкого функціонування соціально-економічної моделі України // Економіст. 2003. № 1. С. 3438.
91. Подолання бідності державна стратегія // Соціальний захист. 2002. № 8. С. 1618.
92. Позняк О. Теоретико-методичні основи дослідження самозайнятості в Україні // Україна: аспекти праці. 2000. № 8. С. 37.
93.Покрищук В., Ковальський В. Реформування економіки і актуальні проблеми використання робочої сили // Україна: аспекти праці. 2002. № 1. С. 2730.
94.Покрищук В., Пазюк О., Власенко О. Особливості визначення показників безробіття у розрахунку на повний обсяг руху робочої сили в Україні // Україна: аспекти праці. 2000. № 7. С. 1115.
95.Пухлій В.Т. Трудові ресурси як об’єкт соціально-економічного дослідження: просторово-часовий аспект // Зайнятість та ринок праці. 2001. Вип. 15. С. 38 51.
96.Ратніков Д. До питання про соціально-економічну сутність категорії «конкурентоспроможність робочої сили» // Україна: аспекти праці. 2003. №3. С. 3943.
97. Рікардо Д. Сочинения М: Политиздат, 1955. С. 9, 10, 30.
98. Ринок праці (соціальнодемографічні аспекти) / Лібанова Е.М. Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості. К.: 1996. 132 с.
99. Рудченко О., Пономарьова О. Підвищення ефективності використання трудового потенціалу на підприємствах різних форм власності в умовах роздержавлення // Україна: аспекти праці. 2003. № 1. С. 3539.
100. Сай І.А. Інформаційна асиметрія регіонального ринку праці// Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2006. №1. С. 132 137.
101. Сай І.А. Показники формування та ефективності використання трудових ресурсів // Економіка та держава. 2008. №1. С. 101104.
102. Сай І.А. Порівняльна характеристика різних моделей державного регулювання зайнятості // Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2006. №3. С. 154 158.
103. Сай І.А. Особливості формування трудових ресурсів в економіці // Економіка та держава. 2008. №2. С. 103104.
104. Сай І.А. Розробка заходів державного регулювання регіонального ринку праці // Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2006. №3. С. 154 158.
105. Сай І.А. Формування ефективної моделі державного управління трудовими ресурсами // Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2007. №4. С. 192 196.
106.