Державне управління соціальним захистом населення в умовах європейської інтеграції України

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

БОНДАРЕНКО Юрій Миколайович
УДК351.84 (ЄС)

Державне управління соціальним захистом населення в умовах
європейської інтеграції України

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Бульба Володимир Григорович
к. і. н., доц.

Харків - 2008
ЗМІСТ

ВСТУП3
РОЗДІЛ І. Теоретичні основи соціальної політики і соціального захисту
в умовах європейської інтеграції України...12
1.1. Теоретичні аспекти соціальної політики держави..12
1.2. Дослідження сутності соціального захисту населення
в Україні27
1.3. Європейські тенденції соціального захисту населення..37
Висновки до І розділу...58
РОЗДІЛ 2. Соціальний захист населення: умови, форми і
напрями реалізації...60
2.1. Реформування українського законодавства соціального захисту
населення в контексті європейської інтеграції...................................60
2.2. Інституційне забезпечення соціального захисту в умовах
трансформації українського суспільства....76
2.3. Сучасні проблеми соціального захисту населення в Україні....91
Висновки до 2 розділу.108
РОЗДІЛ 3. Удосконалення державних механізмів регулювання
соціального захисту населення..110
3.1 Основні складові системи соціального розвитку і соціального
захисту населення ..110
3.2. Соціальний моніторинг рівня захищеності окремих
категорій населення....120
3.3.Напрями вдосконалення державних механізмів соціального захисту 152
Висновки до 3 розділу.164
ВИСНОВКИ.166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..171
ДОДАТКИ189

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова української державності за принципами демократії об’єктивно зумовила переосмислення основних напрямків соціальної політики. Одним з базових завдань державного управління повинно стати формування нової національної соціальної стратегії.
У комплексі кардинальних проблем розвитку української держави, пов’язаних з пошуком шляхів розбудови та трансформації її економіки на ринкових засадах, поступовим подоланням кризових явищ в економічному і суспільному житті, особливого значення набуває вирішення завдань відтворення та розвитку людського потенціалу, що передбачає формування надійної системи соціального захисту населення.
Трансформаційні прояви сучасних економічних процесів (роздержав­лення, приватизація, розвиток підприємництва, торгівлі тощо) водночас актуалізували структурну невідповідність попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці, загострили безробіття, інфляцію, неузгодженість платіжного балансу та бюджету, що призвело до напруженості у забезпеченні його соціальних статей. Відтак утворилась значна розбіжність в рівнях життя, мають місце малозабезпеченість і бідність, надмірна диференціація стартових можливостей різних категорій населення, обмеженість в реалізації базових потреб, а в кінцевому підсумку дефіцит соціальної захищеності.
Об’єктивний діагноз соціального стану українського суспільства свідчить про те, що основні соціальні ризики бідність, майнова диференціація населення, відчуженість значної кількості громадян від суспільного життя, звуження їх доступу до освіти, медицини і культури досягли масштабів, які можуть становити реальну загрозу національній безпеці держави. Практично за всіма найважливішими соціальними показниками світового цивілізаційного розвитку Україна продовжує перебувати на небезпечній межі [69].
Необхідною умовою розв’язання проблем соціального захисту є послідовне здійснення стратегії економічного зростання та реалізація адекватної державної соціальної політики. Саме тому соціальна політика держави визначається як планомірна діяльність організацій та установ, уповноважених державою виступати від його імені, що спрямована на врегулювання соціальної сфери.
Соціальна політика покликана вирішувати три взаємозалежні проблеми: по-перше, забезпечувати стабільність суспільного життя (функція стабільності), по-друге, створювати необхідні умови для розвитку суспільства та його інститутів, тобто сприяти адаптації суспільства до нових зовнішніх і внутрішніх викликів ( функція розвитку), по-третє, створювати орієнтовану на ринковий контекст систему соціального захисту людей, не здатних за об’єктивними причинами на рівних з іншими конкурувати на ринку праці (функція захисту). А в умовах перехідної економіки Україна спроможна захищати своє населення лише на рівні мінімальних соціальних стандартів та нормативів, що зумовлено головним чином обмеженістю фінансових ресурсів. Тому при опрацюванні стратегії її соціальної політики першочерговим стає вдосконалення механізмів соціального захисту та їх ефективне поєднання з формуванням і активізацією самозахисних спроможностей населення.
Чинна Конституція України в своїй першій статті визначила нашу державу як демократичну, соціальну, правову [1]. Але, як вважають деякі українські дослідники, ці конституційні положення в державно-управлінській практиці України втілюються поки що не повною мірою [ 144, с.24]. Більше того, навіть такий термін як соціальна держава” рідко вживається в державних документах, що свідчить про недооцінку органами державної влади важливості проблеми, пов’язаної із формуванням такої держави.
Крім того, важливим чинником, що зумовлює актуальність обраної теми дослідження, є той факт, що Україна пов’язує перспективи свого подальшого розвитку з входженням в європейські структури. Це зобов’язує дотримуватися відповідних європейських стандартів в найважливіших галузях, в т.ч. в сфері соціального захисту. Зокрема, ще у 1998 р. серед завдань Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу” визначалося досягнення загальноєвропейського рівня соціального забезпечення і захисту населення.
Це зумовлює потребу теоретичного переосмислення причин виникнення, еволюції та структури, функцій та принципів соціальної політики та соціальної держави, перспективи її розвитку в сучасній Україні з позицій науки державного управління. Окрім своєї теоретичної актуальності, це має важливе практичне державно-управлінське значення, оскільки фактично йдеться про стратегічний напрямок державотворчого процесу, розвитку держави, реальне забезпечення прав і свобод громадян України.
Стан наукової розробки. Методологічні, методичні та прикладні питання багатоаспектної проблеми соціального захисту населення та його регулювання залишаються в центрі постійного наукового інтересу. Різні фундаментальні підходи, а також особливості соціальної політики української держави досліджувались та розроблялись багатьма вітчизняними вченими. Серед них: В.Я.Бідак [48], В.І.Гайдуцький [64], Л.Я.Гончарук [71], Е.М.Лібанова [104-106], О.М.Палій та В.А.Скуратівський [148; 149], А.О.Сіленко [144], С.Сіденко [143] та інші. В них запропоновані наявні підходи та спроби розв’язання поставлених завдань державною. Разом з тим, в цих наукових дослідженнях не завжди приділяється значна увага проблемам регіонального рівня реалізації соціальної політики держави.
Особливу увагу вивченню механізмів активізації соціальної політики на державному рівні надають такі відомі вітчизняні науковці, як А.І. Амоша [36-38], Н.П.Борецька [54;55], С.Й.Вовканич [60], Т.А.Заєць [83], А.С.Крупнік [99], В.О.Мандибура [108], В.М.Новиков [121], О.Ф.Новікова [122], У.Я.Садова та Л.К.Семів [140], П.І.Шевчук [171]. Окремі аспекти проблеми з точки зору державного управління розглядали А.О. Дегтяр [77], Д.В. Карамишев [91], В.В. Нікітін [120], Г.С. Одинцова [125] та інші.
Правові проблеми соціальної політики, проблеми соціального захисту та соціального забезпечення залишаються предметом дослідження у наукових працях українських вчених, а саме: І.М.Сироти [145; 146], В.В.Жернакова [82], К.Г.Волинки [62], О.В.Скрипнюка [147], І.В.Яковюка [175] та інших.
Значний внесок в опрацювання даної теми зробили українські соціологи Р. Ануфриева [42], Є. Головаха [69], О. Іващенко [87], Н. Паніна [70], І. Прибиткова [135]. Їх наукові розвідки, що спираються на результати численних соціологічних досліджень, багаторічних моніторингів, дають необхідний фактичний матеріал для ілюстрації і обґрунтування теоретичних положень дисертаційної роботи.
Разом з тим, бракує наукових досліджень правового статусу соціальної держави, організаційно-правових форм соціального забезпечення. Тому, на нашу думку, набуває актуальності проблема висвітлення особливостей правового регулювання соціального захисту в Україні. Важливість і нагальність таких наукових пошуків визначається необхідністю вдосконалення шляхів реформування сучасної системи соціального забезпечення в умовах ринкової економіки.
Динамічний характер соціально-економічних процесів, пов’язаний з рин­ко­вою трансформацією економіки, поглиблення соціального розшарування на­се­лення вимагає подальшого теоретико-методологічного осмислення діючої по­лі­тики щодо соціального захисту та пошуку шляхів вдосконалення дер­жав­них механізмів її реалізації на загальнодержавному і регіональному рівнях.
Актуальність і наукова значущість окреслених проблем зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили предмет і об’єкт, мету і конкретні завдання дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з науково-дослідними роботами та програмами, що виконуються на кафедрі соціальної і гуманітарної політики Харківського регіонального інституту державного управління у 2004-2006рр. за участю автора (позаштатний науковий співробітник) згідно з кафедральною темою: Соціальна політика української держави та особливості її реалізації на регіональному рівні.”(державний реєстраційний номер 01054002742) Доробок автора у цільовій програмі стосується вивчення досвіду демократичних країн світу з проблем соціальної політики та адаптація цього досвіду в умовах європейської інтеграції України; дослідження передового досвіду роботи місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань забезпечення соціального політики і соціального захисту населення.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення державних механізмів регулювання соціального захисту населення та розробка методичних і практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення їх результативності.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:
- здійснити аналіз наукових концепцій соціальної політики в аспекті розкриття її захисної функції;
- уточнити сутність і зміст понятійного апарату, що стосується проблеми соціального захисту населення в ринкових умовах;
- проаналізувати соціальні моделі в країнах Європи в контексті європейських прагнень України;
- узагальнити існуючий досвід побудови системи соціального захисту, зокрема роль і місце державного регулювання в соціально-захисних процесах;
- визначити основні соціальні проблеми населення України та розробити шляхи їх локалізації та методи подолання;
- розробити методичний підхід до соціальної діагностики рівня захищеності окремих категорій населення на базі соціологічного моніторингу;
- обгрунтувати науково-методичні підходи до проектування соціальної захищеності населення регіону як основи програмно-цільового забезпечення в системі управління регіональною соціально-захисною політикою;
- запропонувати напрями вдосконалення державних механізмів соціального захисту з урахуванням бюджетної політики, цільових фондів та соціальних програм.
Об’єктом дослідження є соціальна політика України щодо формування соціальної держави в умовах європейської інтеграції.
Предметом дослідження стають механізми регулювання соціального захисту населення та напрями їх вдосконалення в ході реалізації соціальної політики в Україні.
Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційної роботи є методи фундаментальної і загальнонаукової методології пізнання досліджуваних явищ і процесів. В дослідженні використовуються методи системного, порівняльного, економіко-статистичного, соціологічного аналізу, експертних оцінок. Інформаційною базою підготовки дисертації послужили офіційні статистичні дані, матеріали моніторингу макропоказників по Україні і регіонах, законодавчі та нормативні документи Верховної Ради України, Укази і розпорядження Президента України, Постанови Уряду України, результати соціологічних досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів. Відповідно до мети дисертаційної роботи, наукові результати, що одержані автором і складають предмет захисту, полягають в наступному:
Вперше:
- запропоновано нове тлумачення сутності соціальної політики як системи заходів, які спрямовані на регулювання державними і громадськими організаціями соціальних відносин у реформуванні системи страхування, охорони праці, здоров’я, пенсійного забезпечення, політики зайнятості та інших галузей соціальної політики відповідно до стандартів ЄС ;
- запропоновано схему проектування соціальної захищеності населення регіону, що включає конкретні програми з питань соціального захисту і соціального забезпечення, які базуються на матеріалах соціальних паспортів територіальних суб’єктів управління на рівні адміністративно-територіальних одиниць (району, міста, області), а також соціальної діагностики рівня захищеності населення;
удосконалено:
- підходи до моделювання ефективної системи соціального захисту, з яких принципове значення мають: упереджувально-профілактична спрямованість заходів соціального захисту як основи протидії поширенню бідності; демократизація цієї системи через раціональне перенесення соціально-захисних функцій держави на регіональний рівень влади; диференційоване застосування соціальних стандартів і нормативів стосовно відповідних категорій населення з урахуванням особливостей трансформаційної економіки;
- визначення категорії соціального захисту як державно-регіональної системи підтримки належного рівня життя населення з метою досягнення суспільної стабільності за допомогою законодавчого, економічного та організаційно-програмного забезпечення;
дістало подальшого розвитку:
- діагностика соціальної захищеності окремих категорій населення, в основу якої покладено соціальний моніторинг комплексу чинників особистісної і суспільно-громадянської облаштованості;
- вдосконалення державних механізмів регулювання соціального захисту населення на основі системного підходу до використання соціально правових гарантій, фінансово-економічної бази, інформаційно-програмного і організаційного забезпечення.
Теоретичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційного дослідження дають підстави для подальшого вивчення теорії та практики соціальної держави в Україні та інститутів соціального захисту як складової соціального державотворення. Дисертантом уточнений теоретико-методологічний зміст проблем соціальної політики держави та її захисних функцій, визначені основні принципи соціального захисту населення в Україні, запропоновані теоретичні аспекти механізмів вдосконалення соціального захисту населення.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації поглиблюють положення теорії та практики розбудови соціальної держави, ролі інститутів соціального захисту населення у цих процесах, дають підстави для подальшого вдосконалення захисних функцій держави та процесів державотворення. Висновки і рекомендації, викладені в роботі, мають практичне значення та адресну спрямованість.
Вони прийняті до впровадження Міністерством праці та соціальної політики України (довідка про впровадження № 171/0/014/92-08 від 21.01.08), Головним управлінням зовнішньоекономічних зв’язків і європейської інтеграції Харківської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження № 01-16/227 від 11.01.08), Управлінням праці і соціального захисту населення Харківської міської ради ( довідка про впровадження № 1823/0148-08 від 19.01.08 ). Отримані результати використані в підготовці факультативного навчального курсу спеціалізації «Соціальна політика в державах Європи» ( Акт про впровадження від 04.02.08), а також можуть бути використані в учбовому процесі при викладанні навчального курсу Управління соціальним і гуманітарним розвитком”. Окремо слід зазначити, що матеріали дисертаційного дослідження будуть корисні для використання на факультеті підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені в дисертації отримані автором одноосібно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї і положення, які є результатом особистих досліджень автора.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри соціальної і гуманітарної політики Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, доповідались на науково-теоретичній конференції „Рациональность и коммуникация”( секция 2. Рациональность и социальная ответственность) в м. Санкт-Петербург ( 2007 р.), на круглому столі проекту „Трансформація місцевого самоврядування обмін досвідом Чехії і України” ( м. Донецьк, 2007р.), на науково-практичних конференціях „Парламентські вибори 2007: виклики та перспективи” (м. Київ, 2007 р.), „Економічна ефективність і державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів” ( м. Запоріжжя, 2007 р.), „Управління інноваційним розвитком України в умовах інтеграційних процесів” ( м. Дніпропетровськ, 2007 р.). Науково-методичні розробки дослідження використані при підготовці „Соціального паспорту Харкова” (м. Харків, 2006 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 9 наукових статтях, 4 з яких надруковані в фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура роботи та обсяг дисертаційного дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (193 найменування) та додатків. Загальний обсяг роботи 197 сторінок, з яких - 170 сторінок основного тексту.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми державного управління соціальним захистом населення шляхом визначення теоретичних підходів та напрямів його вдосконалення. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. В процесі дослідження запропоновано таке розуміння соціальної політики: Соціальна політика це система заходів, принципів рішень, дій держави та інших суспільних суб’єктів, що сформувалася в суспільстві на певному історичному етапі його розвитку і спрямована на забезпечення позитивних змін у соціальному просторі”. В роботі доведено, що саме захисна функція виступає основоположною на етапі радикальних ринкових трансформацій. Адже за функцією розвитку соціальна політика сприяє розв’язанню завдань максимізації благополуччя, за захисною мінімізації неблагополуччя та соціальних ризиків.
2. З урахуванням практики вирішення соціальних питань в країнах Європейського Союзу, а також в країнах з перехідною економікою, при моделюванні державної системи соціального захисту важливого значення набуває проблема застосування моделей соціальної політики. Модель соціальної політики України повинна базуватися на достатньо складному соціальному механізмі, дія складових якого має бути диференційована по групах населення.
Тобто в межах такого механізму необхідно побудувати ієрархізовану систему, в якій мають бути закладені різні підходи до різних верств і груп населення. При цьому, корекція соціальної політики України за умов трансформації суспільства повинна йти шляхом реформування системи соціального захисту, який є об’єктивною економічною категорією, що пов’язана з відтворенням, збереженням та розвитком основної продуктивної сили суспільства людського потенціалу.
3. Для ефективного вирішення соціальних проблем у період становлення ринкової економіки необхідно застосовувати комплексний підхід, який дасть змогу використовувати широкий спектр методів: економічних, соціальних, правових, організаційних та ін. Це дозволить визначити пріоритети в соціальній політиці, створювати відповідну нормативно-правову базу, розробляти механізми здійснення соціальних заходів та удосконалювати їх фінансове забезпечення і, що дуже важливо, створити на цій основі умови для забезпечення дієвого соціального захисту населення.
4. Чинна в Україні законодавча база не завжди є достатнім підґрунтям для проведення частини запропонованих перетворень з удосконалення діючої системи соціального захисту населення. Отже, вдосконалення законодавчо-правового елементу механізму соціального захисту населення має бути спрямоване на підвищення якості законодавчого та нормативно-правового забезпечення системи конституційних прав і соціальних гарантій.
5. Необхідно законодавчо закріпити статус частково безробітного”, розробити механізми соціального захисту вивільнених у разі банкрутства підприємств працівників, внести зміни до чинного трудового законодавства щодо причин звільнення працівників. Доцільним є юридичне закріплення трьох причин вивільнення, а саме через: економічну необхідність, припинення строкового договору або контракту, за власним бажанням. В залежності від причини вивільнення визначатимуться форми соціального захисту.
6. Створення системи соціального захисту в Україні має свої особливості, пов’язані із затяжним характером реформ, відсутністю на певному етапі економічного пожвавлення в економіці, одночасним зростанням зубожіння переважної частини населення та соціальної поляризації в суспільстві — при кризі державних фінансів, що обмежує соціальні заходи.
7. Для забезпечення зайнятості та достатнього рівня доходів, а отже зменшення навантаження на систему соціального захисту, позитивний вплив на етапі переходу до ринкових відносин на макроекономічному рівні можуть мати заходи, що стимулюють економічний ріст, інвестиції в нарощування конкурентоспроможності, включаючи: інвестиції в людський капітал (особливо в освіту і охорону здоров’я), сприяння структурній перебудові економіки, підтримка малого і середнього бізнесу, активну політику на ринку праці (перш за все підвищення кваліфікації та перекваліфікація відповідно до потреб економіки), реформу політики заробітної плати, ефективний розвиток зовнішньоекономічних зв’язків (зокрема, стосовно припливу іноземних інвестицій).
8. В методах фінансування системи соціального захисту в Україні акцент має бути перенесений на методи страхування від різних ризиків. В системах пенсійного забезпечення за віком необхідно активізувати діяльність недержавних та приватних пенсійних фондів, підвищення пенсійного віку виходу на пенсію та впровадження ефективних схем залучення пенсіонерів до роботи.
Водночас, сімейна допомога повинна зберегти свою універсальність та всеохоплюючий характер. Також необхідно створити єдиний підпорядкований Уряду, Центр координації, узгодження та управління соціальним страхуванням. Функціями цього управління мають бути: централізований збір та розподіл між страховими фондами страхових внесків, нагляд за сферою соціального страхування та запобігання зловживанням із страховими коштами; побудова загальної уніфікованої бази даних реципієнтів пенсій та допомоги по соціальному страхуванню.
9. З метою удосконалення відповідної законодавчої бази та з огляду на завдання розвитку відносин України з Європейським Союзом необхідна ратифікація низки конвенцій МОП, зокрема, №95 про охорону заробітків, № 173 про захист вимог працівників на випадок неплатоспроможності роботодавця, № 102 про мінімальні норми соціального забезпечення і вироблення програми поетапного наближення до соціальних стандартів ЄС.
10. Впровадження системного підходу до основних засобів забезпечення соціального захисту населення (законодавчо-правові гарантії та стандарти, фінансово-економічна база, інформаційне забезпечення та соціальна діагностика рівня захищеності, організаційно-програмні засоби) передбачає розробку наукової програми фундаментальних досліджень теорії і механізмів регулювання соціального захисту в ринкових умовах, а в практичному плані - моніторингу застосування граничних стандартів і індикаторів соціальної захищеності населення, спрямованих на реалізацію встановлених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.
11. До напрямів подальшого дослідження розвитку механізмів державного управління соціальним захистом населення в умовах європейської інтеграції України належать: подальше удосконалення загальних та спеціальних механізмів державного регулювання у сфері соціальної політики; визначення основних напрямків державної політики в сфері зайнятості; обгрунтування напрямів інноваційного розвитку країни; створення сприятливих умов для становлення середнього класу; активізація діяльності із заміни однієї частини пільг адресною допомогою, та скасування як не ефективних іншої частини.
Таким чином, впровадження системного підходу до основних засобів забезпечення соціального захисту населення (законодавчо-правові гарантії та стандарти, фінансово-економічна база, інформаційне забезпечення та соціальна діагностика рівня захищеності, організаційно-програмні засоби) передбачає розробку наукової програми фундаментальних досліджень теорії і механізмів регулювання соціального захисту в ринкових умовах, а в практичному плані - моніторингу застосування граничних стандартів і індикаторів соціальної захищеності населення, спрямованих на реалізацію встановлених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. К.: Преса України, 1997. 80 с.
2. Закон України „Про соціальні послуги” від 24 червня 2004 р. № 1891-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 50. Ст. 537
3. Закон України Про державну допомогу сім’ям з дітьми ” // Закони України. Т.4. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. С.247 266.
4. Закон України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058 ІV // Відомості Верховної Ради України. 2003. - №51. Ст. 107.
5. Закон України Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” // Відомості Верховної Ради України. 1998. - №23. С. 6 14.
6. Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” // Відомості Верховної Ради України. 1996. - № 52. Ст. 301.
7. Закон України Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 р. - № 1788 ХІІ // Відомості Верховної Ради України, 1992. - №3. Ст. 10,11.
8. Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” //Відомості Верховної Ради України. 1991. - №21. Ст. 252 ( із змінами).
9. Закон України Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” // Відомості Верховної Ради України. 1998. №23. Ст.121.),
10. Закон України Про державну соціальну допомогу малозабезпечених сім’ям” // Відомості Верховної Ради України. 2000. - №35. Ст.290. ( зі змінами від 24.10. 2002, Закон №208-ІV ).
11. Закон України Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” // Відомості Верховної Ради України. 2000. - №22. Ст.171.
12. Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” // Відомості Верховної Ради України. 1991. - №16. Ст.200; 1992. - №13. Ст. 178; 1993. - №10. Ст. 76; 1995, - №16. Ст. 11; 1996. - №35. Ст. 162; 1997. - №6. Ст. 45; 1998. - №21. Ст. 109; 1999. - №9. Ст. 74.; 2001. №44. Ст.230.; 2003. - №№10-11. Ст. 87.
13. Закон України Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” // Урядовий кур’єр. 2000. 16 серпня.)
14. Закон України Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” // Відомості Верховної Ради України. 1991. - №16. Ст.200; 1992. - №13. Ст. 178; 1993. - №10. Ст. 76; 1995, - №16. Ст. 11; 1996. - №35. Ст. 162; 1997. - №6. Ст. 45; 1998. - №21. Ст. 109; 1999. - №9. Ст. 74.; 2001. №44. Ст.230.; 2003. - №№10-11. Ст. 87),
15. Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” // Відомості Верховної Ради України. 1992. - № 15. Ст. 190; 1997. №12. Ст. 103; №45. - Ст. 228.
16. Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” // Відомості Верховної Ради України. 1993. - № 45. Ст. 425; 1995. - №44. Ст. 329; 1996. - №1. Ст. 1; №3. Ст. 11; 1997. - №8. Ст. 62; 1999. - №24. Ст. 209; 2002. - №35. Ст. 263; № 52. Ст. 379; 2003. - №10-11. Ст. 86; №45. Ст. 359.
17. Закон України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист” // Відомості Верховної Ради України. 1998. - №40-41. Ст. 249; 2001. - №24. Ст. 127; №9. Ст. 38.
18. Закон України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” // Відомості Верховної Ради України. 1994. - №4. Ст. 18 (із змінами).
19. Указ Президента України Про соціальний захист населення в умовах лібералізації цін” // Урядовий кур’єр. 1992. 1 січня
20. Указ Президента України Про основні напрямки соціальної політики на період до 2004 р.” // Відомості Верховної Ради України. 2000. - №21. Ст. 858.
21. Указ Президента України Про положення про Міністерство праці та соціальної політики України” // Офіційний вісник України. 2000. - №35. С. 15.
22. Указ Президента України Про Положення про Пенсійний фонд України” від 01.03.2001 р. // Офіційний вісник України. 2001. - №9. - с.30
23. Указ Президента України Про внесення змін і доповнень до Указу Президента Про положення про Міністерство праці і соціальної політики України” розширялися права міністерства в плані соціального забезпечення громадян // Офіційний вісник України. 2005. - №30. Ст. 756.
24. Указ Президента України Про державну допомогу дітям, які вчаться за гірничими спеціальностями і чиї батьки загинули або стали інвалідами на вугледобувних підприємствах” // Урядовий кур’єр. 1999. 10 червня.
25. Указ Президента України Національна програма Діти України” // Урядовий кур’єр. 1996. - №15-16. 25 січня.
26. Указ Президента України Про затвердження Заходів щодо поліпшення становища дітей-сиріт, які залишила без піклування батьків” // Урядовий кур’єр. 1998. №207-208. 11 листопада,
27. Указ Президента України Про затвердження Комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві” // Урядовий кур’єр. 1998. - №57-58. 26 березня.
28. Указ Президента України Про Національний фонд соціального захисту матерів і дітей Україна - дітям” // Урядовий кур’єр. 1997. - №220-221. 23 листопада.
29. Постанова Кабінету Міністрів України Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян” від 20.11. 2003 р. // Офіційний вісник України. 2003. - №47. - с. 12
30. Про гарантії громадянам країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав (СНД) у галузі пенсійного забезпечення” угода від 13 березня 1992 р. // Урядовий кур’єр. 1996. 20 серпня.
31. Про взаємне визнання пільг та гарантій для учасників і інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців” угода від 15 квітня 1994 р., // Відомості Верховної Ради України. 1996. - №25. Ст.102.
32. Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів” угода від 15 квітня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. 1995. - №29. Ст.221.
33. Положення про Міністерство праці та соціальної політики України: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1543 // Офіційний вісник України. 2006. - №45. Ст.3001
34. Послання Президента України до Верховної Ради України Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки” Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/print/2994.htm. - Офіційний сайт Міністерства закордонних справ України
35. Типове положення про головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації і Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації - постанова Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2000 р. № 1498 // Офіційний вісник України, 2000. - № 40. Ст. 1698
36. Амоша О.І. Напрямки удосконалення управління промисловими підприємствами в сучасних умовах. Донецьк: НАН України, Інститут економіки промисловості, 2000. 290 с.
37. Амоша О.І. Стан, тенденції та основні напрямки розвитку соціально-трудових відносин на державному та регіональному рівнях // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Донецк: ИЭП НАН Украины. 2001. Т.1. Социально-трудовые отношения в современных экономических условиях. С.14-24.
38. Амоша Экономическая эффективность улучшений условий труда: ( предпосылки, анализ, прогнозирование ). Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. 378 с.
39. Англо-русский словарь. М.: Советская энциклопедия”, 1984. 1192 с.
40. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР. М.: Изд-во Юридическая литература, 1974. 256 с.
41. Антропов В.В. Социальная защита в странах Европейского Союза. История, организация, финансирование, проблемы / В.В.Атропов. М.: ЗАО Издательство Экономика, ” 2006. 271 с.
42. Ануфрієва Р. Люди похилого віку: проблеми адаптації в умовах глобальних суспільних змін // Соціальний ареал життя особистості. К.: Інститут соціології НАН України, 2005. С. 369-399.
43. Арістотель. Політика / Пер. З давньогр. та передм. О.Кислюка. К.: Основи, 2000. 239 с.
44. Атаманчук Г. Теория государственного управления: Курс лекций / Г.В.Атаманчук. Изд. 3-е доп. М.: Изд-во ОМЕГА Л, 2005. 584 с.
45. Базова захищеність населення України (за матеріалами вибіркового соціально-демографічного обстеження). К.: Держкомстат України, 2006. 45 с.
46. Баркер С. Словарь социальной работы // Пер. с англ. М.: Наука, 1994. 345 с.
47. Безпала Н.О. Розвиток державної податкової політики в Україні. Дис. . канд. наук. з держ. упр. Харків.: 2006. 168 с.
48. Бідак В.Я. Соціальний за хист населення та вдосконалення державних механізмів його регулювання. Дис. канд. екон. наук. Львів, Інститут регіональних досліджень НАН України, 2004. 250 с.
49. Бойко А. М., Вайсман З. Соціальна робота та роль соціально орієнтованих неурядових організацій. Український і закордонний досвід. К.: Громада, 2004. 40 с.
50. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України: Навчальний посібник. Вид. 3-е, доп. та перероб. К.: Атака, 2006. 380 с.
51. Болотіна Н. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблеми термінів і понять // Право України. 2000. - № 4. С.35 39.
52. Бондар І. Зайнятість, ринок праці, рівень життя // Праця і зарплата. 1997. - №10. С.20-21.
53. Бондаренко Ю.М. Теоретичні аспекти соціальної політики держави та її захисні функції. // Теорія та практика державного управління. Вип. 3(18).- Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр”, 2007.- С. 177-182.
54. Борецька Н.П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. Донецьк: Янтар, 2001. 540 с.
55. Борецька Н.П. Соціальний захист населення в умовах ринкової трансформації економіки. Дис. доктора екон. наук. К.: Київський Національний Університет, 2002. 375 с.
56. Бриттан С. Капитализм с человеческим лицом. М.: Економика, 1998. 317 с.
57. Бульба В.Г., Тамм А.Є. Соціальна політика в умовах переходу до ринкової економіки. Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр”, 2005. 75 с.
58. Бурега В. Социально-адекватный менеджемт. В поисках новой парадигмы: Монография. К.: Академия, 2001. -272 с.
59. Вітте Л. Європейська соціальна модель і соціальна згуртованість: яку роль відіграє ЄС? / Фонд ім. Фрідріха Берта. Регіональне представництво в Україні та Білорусі. К.: Заповіт, 2006. 44с.
60. Вовканич С.Й. Духовно-інтелектуальний потенціал України та її національна ідея. Львів: ЛБА, 2001. 540 с.
61. Волгин Н.А. Социальная политика. М.: Экзамен, 2002. -512 с.
62. Волинка К.Г. Механізми забезпечення прав і свобод особи: питання теорії і практики. Дис. канд. ю. наук. К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 2000. 194 с.
63. Воронін О.Д. Завдання і можливості соціальної політики на сучасному етапі демократичних реформ в Україні // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. К. Миколаїв. 2004. Вип.. 5. С.316 324.
64. Гайдуцький П., Подолєєва О. Фінансування соціальної політики. К.: Українська Академія державного управління, 1995. 326 с.
65. Ганслі Теренс М. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки. К.: Основи, 1996. 238 с.
66. Гегель Г. Политические произведения. М.: Изд-во Наука”, 1978. 438 с.
67. Гогоц Т. Соціальне забезпечення житлом // Предпринимательство, хозяйство и право. 2002. -№12. С.51-53.
68. Головатий М.Ф. Соціальна політика і соціальна робота: Термінологічно-понятійний словник / М.Ф. Головатий, М.Б. Панасюк. К.: МАУП, 2005. 560 с.
69. Головаха Є. Суспільство, що трансформується. Досвід соціологічного моніторингу в Україні. К.: Социс, 1997. 156 с.
70. Головаха Є., Паніна Н. Динаміка соціального самопочуття населення України: 1995-2006 // Українське суспільство 1992-2006. Соціологічний моніторинг / За ред. В.Ворони, М.Шульги. К.: Інститут соціології НАН України, 2006. С. 201-209.
71. Гончарук Л.Я. Ефективність соціальної політики в умовах ринкових перетворень: проблеми соціалізації економічного розвитку. Дисертація канд. екон. наук. Львів.: Інститут регіональних досліджень, 2001. 187 с.
72. Григорьева И. Социальная политика и социальное реформирование в России в 90-х годах. СПб,1998. 145 с.
73. Громадська думка на межі 2007-2008 рр.: оцінка року, що минає, та погляд у майбутнє. Опитування Українського інституту соціальних досліджень та Центру Соціальний моніторинг”. Режим доступу: http://www.uisr.org.ua/uploads/PR_2007_12_27.pdf. - Заголовок з екрану.
74. Гумбольд В. Язык и философия культуры. М.: Мысль, 1985. 287 с.
75. Давидюк О.О. Соціальна безпека: проблеми теоретичного аналізу та побудови системи показників. Режим доступу: http:// www.cpsr.org.ua. - Центр перспективних соціальних досліджень.
76. Дайнен Д. Дедалі міцніший союз. Курс європейської інтеграції / Пер. з англійської. К.: К.І.С., 2006. 696 с.
77. Дєгтяр А.О., Карамишев Д.В. Підвищення ефективності державноуправлінських рішень щодо розв'язання демографічних проблем в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. — Х.: Видво ХарРІ НАДУ Магістр”, 2006. — №2(29).ч.2. - С. 1624.
78. Действующее международное право. Сборник документов. М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1997. Т.2.- С.5.
79. Демоскоп weekly. Электронная версия бюллетеня Население и общество”. Режим доступу до журн.: http//www. demoscope.ru /weekly /2007/0309/barom01.php.
80. Державне регулювання економіки: Навч. посібник / С.М.Чистов, А.Є.Никифоров, Т.Ф.Куценко. К.: КНЕУ, 2000. 316 с.
81. Подолання бідності, соціальний захист (питання пільг) та пенсійна політика” у програмних та виборчих документах основних політичних сил, які беруть участь у виборах до Верховної Ради України у 2006 р. Режим доступу: http://www.svidomo2006.org.ua/data?t=1&q=425. Заголовок з екрану.
82. Жернаков В.В. Пенсійне забезпечення в Україні/ Підручник. К.: Юрінком, 2000. 380 с.
83. Заєць Т.А. Економічне регулювання сфери відтворення робочої сили. К.: Ленвіт, 1997. 157 с.
84. Злобіна О., Тихонович В. Особистість сьогодні: адаптація до суспільної нестабільності. К.: Інститут соціології НАН України, 1996. 97 с.
85. Злупко С.М., Раденький Й.І. Людський потенціал, зайнятість і соціальний захист населення в Україні: Навч. посібник. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І.Франка, 2001. 192 с.
86. Зомбарт В. Идеалы социальной политики / пер. с нем. СПб, 1996. 294.
87. Іващенко О. Зайнятість і професійна освіта: до питання взаємо відповідності // Українське суспільство 1992-2006. Соціологічний моніторинг / За ред. В.Ворони, М.Шульги. К.: Інститут соціології НАН України, 2006. С. 47-55.
88. Історія економічних учень / За ред..: Корнійчук Л.Я., Титаренко Н.О. - К.: Основи, 2000. 572 с.
89. Капильцова В.В. Соціальні гарантії в умовах ринкових відносин. Автореф. дис канд. екон. наук. Донецьк, 2002. 20 с.
90. Капицын В. Социальная политика и право: сущность и взаимозависимость // Российский журнал социальной работы. 1998. - №8. С.18 28.
91. Карамишев Д. В. Соціальна ефективність як складова об'єктивізації державного управління. // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. ОРІДУ. - О., 2006. - Вип. 2 (26). - С. 178-182.
92. Карцев В. Основні компоненти структури суспільства: структурофіксуюча складова // Людина і політика, 2001. - №2. С. 51-63.
93. Катаєв С.Л. Сучасне українське суспільство: Навч. посібник. Центр навчальної літератури, 2006. 200 с.
94. Кича Т., Зябрев Л. Пенсійна культура частина економічної культури // Пенсійний кур’єр. 2004. - №19. С.2
95. Климанська О., Космічна Я. Соціальна, правова держава // Людина і влада. 2000. - №7. С.4 12.
96. Колков В. Социальная безопасность. Ч.1. М.: Интерпракс, 1998. 246 с.
97. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібн