ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ГЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

ДАУДОВА Галина Володимирівна

УДК 351.84: 364.144

ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ
ДЕРЖАВНОЇ ГЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
ХОМУЛЕНКО Тамара Борисівна,
доктор психологічних наук,
професор

ХАРКІВ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП ...........................................................................................

3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ГЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ ....................

10

1.1.Зміст гендера та гендерних відносин у соціальних комунікаціях ...................................................................................................

10

1.2. Еволюція уявлень про гендерну рівність у суспільстві .........

29

1.3. Засади формування державної гендерної політики ..........

45

Висновки до першого розділу........................................................

62

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ГЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ ТА В ІНШИХ КРАЇНАХ ...

65

2.1. Світовий досвід формування та реалізації гендерної політики держави...........................................................................

65

2.2. Організаційно-правове забезпечення гендерної рівності в Україні

77

2.3.Досягнення гендерного паритету в системі державного управління в Україні ..................................................................................

90

Висновки до другого розділу ........................................................

114

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ГЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ ............................................

117

3.1. Формування дієвого механізму реалізації державної гендерної політики .....................................................................................

117

3.2. Зміна гендерної свідомості працівників органів влади .......

127

3.3. Удосконалення інституційного забезпечення реалізації державної гендерної політики ..................................................................

146

Висновки до третього розділу ......................................................

164

ВИСНОВКИ ..................................................................................

168

ДОДАТКИ ......................................................................................

171

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................

189

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова незалежної, демократичної, соціальної, правової Української держави, створення для жінок і чоловіків рівних умов реалізації своїх можливостей в усіх сферах суспільно-політичного та економічного життя країни, з огляду на соціальну специфіку обох статей, має на меті подальшу демократизацію суспільства, інтеграцію країни у європейський та євроатлантичний простір. Усвідомлення рівності чоловіків і жінок, визнання партнерських відносин між ними, необхідність збалансованості їх інтересів у процесі державного управління потребує удосконалення механізмів формування та реалізації державної гендерної політики, забезпечення гендерного паритету на керівних посадах в органах державного управління різних рівнів та у представницьких органах влади.
Незважаючи на важливість вирішення цих питань, необхідно визнати, що законодавча база, система інститутів, державно-управлінські механізми формування гендерної політики на сучасному етапі державотворення в Україні досліджуються недостатньо. Разом з тим, ігнорування гендерних проблем у стратегії розбудови державності може спричинити серйозні негативні наслідки.
Стан наукової розробки проблеми. Загальні питання підвищення ефективності і якості державного управління, що певною мірою стосуються і даної теми, досліджуються в наукових працях О.Амосова, Г.Атаманчука, Ю.Битяка, А.Васильєва, І.Голосніченка, А.Дєгтяра, В.Князєва, А.Колпакова, В.Корженка, В.Лугового, В.Мартиненка, А.Мельника, Н.Мельтюхової, Г.Одінцової, В.Олуйка, В.Тація, Т.Хомуленко, О.Чаплигіна, Г.Щокіна та ін.
Методологічні та правові засади щодо участі жінок у суспільному житті України розробляються в наукових публікаціях А.Андерсена, М.Буроменського, В.Гошовської, Н.Корабльової, К.Левченко, А.Олійник, Ю.Тодики та ін.
Гендерний аналіз державної політики базується на окремих ідеях В.Тертички, Т.Мельник, Н.Болотіної, І.Лаврінчук, В.Романова, О.Рудіка та ін.
Окремі питання процесу формування гендерної політики та визначення шляхів її реалізації висвітлюють у своїх роботах М.Богачевська-Хомяк, К.Верес, І.Голубєва, Н.Гога, Р.Рубань, Л.Кобелянська, Л.Кормич, А.Комарова, М.Орлик, А.Пашко, С.Станік, Е.Лібанова, Л.Смоляр, Н.Чухим, Н.Шпак, І.Богословська, В.Довженко, Л.Морозко.
Гендерні аспекти державної служби стали предметом для узагальнень Т.Василевської, Н.Грицяк, О.Іваницької, Б.Кравченка та М.Пірен. Упровадженню гендерних підходів у теорію та практику державного управління присвятили свої праці В. Близнюк, Н. Ковалішина, О. Кулачек, М. Попов, І. Розпутенко та ін.
Розробці гендерної проблематики в різних сферах життєдіяльності суспільства сприяє мережа гендерних ресурсних і освітніх центрів ("Чоловіки проти насильства", Харківського та Київського центрів гендерних досліджень, Херсонського обласного гендерного ресурсного центру, лабораторії гендерних досліджень Вінницького національного технічного університету, Кіровоградської обласної інформаційної служби з актуальних питань жіноцтва, інформаційно-освітнього центру "Жіноча мережа", громадської організації "Крона" та ін.). Однак їх методичним розробкам бракує комплексного осмислення проблем функціонування існуючих механізмів формування та реалізації державної гендерної політики. Хоча гендер і залишається одним з організуючих принципів системи суспільних відносин, його недостатнє теоретичне обґрунтування негативно впливає на подолання застарілих стереотипів поведінки, викриття фактів дискримінації жінок, зокрема, пов’язаної з їх кар’єрним просуванням.
Забезпечення гендерної рівності потребує гендерного підходу до створення нових політичних і правничих інститутів, які б виступали гарантами рівноправного становища жінок і чоловіків, докорінного переосмислення ціннісних орієнтирів державно-управлінських відносин та формування гендерно-чутливої системи державного управління. Усе це й обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження, визначає його мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної роботи кафедри політології та філософії Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України "Політична модернізація регіональних органів влади в нових суспільно-політичних умовах України" (державний реєстраційний номер 0106U003925). Особистий внесок здобувача у виконання НДР полягає в розробці теоретичних та методичних положень щодо удосконалення державної гендерної політики на рівні регіону.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення та теоретичне обґрунтування напрямів удосконалення механізмів формування та реалізації державної гендерної політики в Україні.
Досягнення зазначеної мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:
систематизувати принципи здійснення державної гендерної політики, визначити її зміст у контексті забезпечення рівних політичних і громадянських прав жінок і чоловіків у суспільстві, а також складові та пріоритети цієї політики;
проаналізувати сучасний стан забезпечення гендерного паритету в державно-управлінській сфері України;
з’ясувати чинники та механізми реалізації гендерної рівності в державному управлінні, особливості їх взаємозв’язку;
розкрити зміст механізму формування та реалізації державної гендерної політики й визначити перспективні напрямки його удосконалення.
Об’єкт дослідження гендерна політика держави в умовах соціальних трансформацій.
Предмет дослідження удосконалення механізму формування та реалізації державної гендерної політики в Україні.
Методи дослідження. Для вирішення завдань дослідження використано комплекс загальнонаукових методів, які дозволили забезпечити досягнення визначеної мети. На основі історичного та правового методів, методу порівняльного аналізу охарактеризовано існуючу в суспільстві гендерну нерівність, підходи до визначення соціального статусу жінки, узагальнено досвід формування та реалізації гендерної політики в країнах сталої демократії, організаційно-правового забезпечення гендерної рівності в українському суспільстві. Метод соціологічних досліджень використано при аналізі емпіричної інформації стосовно участі жінок у державному управлінні, а системно-структурний та логічний методи при визначенні масштабів та форм обмеження прав жінок у вирішенні питань суспільного життя, обґрунтуванні механізмів їх інтеграції в систему управління державою. Структурно-функціональний та психологічний підходи використано з метою з’ясування уявлень у суспільстві про мотиви поведінки чоловіків і жінок.
У роботі застосовуються й інші методи: кількісного та якісного аналізу (при вивченні ролі й статусу жінки в політиці та врегулюванні ціннісних орієнтирів державно-управлінських відносин через державне управління); історичний та діалектичний (для визначення гендерних аспектів у прийнятті управлінських рішень); аналізу та синтезу, індукції та дедукції (для обґрунтування шляхів реалізації та вдосконалення гендерної політики в Україні).
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані Головного управління державної служби України, Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Державного комітету статистики України, центрів гендерних досліджень, обласних державних адміністрацій, матеріали науково-практичних конференцій, публікації у наукових виданнях, дані соціологічних опитувань.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні механізмів реалізації державної гендерної політики на основі принципу статевої рівності й конкретизується в таких положеннях:
уперше
обґрунтовано соціоповедінковий підхід до формування механізмів реалізації державної гендерної політики, що враховує вимогу якісного виконання органами державного управління основних функцій (планування, організації, мотивації, контролю) та їх мотиваційну діяльність;
удосконалено
змістовні характеристики механізмів формування та реалізації державної гендерної політики (ідеологія рівності та гендерна свідомість суспільства; фінансові, матеріальні, інформаційні, людські ресурси; спеціальні інститути в судовій системі тощо), підходи до визначення її пріоритетів та забезпечення гендерної паритетності в суспільстві (адаптація вербальної методики „Особисте визначення” А.Едвардса, застосування методики „виваженого діалогу”);
концептуальні засади державного управління щодо забезпечення на галузевому рівні збалансованого співвідношення працівників жіночої і чоловічої статі (гендерні команди управління в органах влади, включення гендерної компоненти до нормативно-правових актів, моніторинг результатів упровадження гендерної політики);
механізм гендерної збалансованості в органах державної влади
шляхом формування доброзичливого ставлення до гендерної проблематики в суспільстві;
дістало подальший розвиток
застосування гуманітарного менеджменту для формування позитивного соціально-психологічного клімату в управлінському колективі і цивілізованих міжособистісних відносин на рівні персоналу, що сприяє вирішенню завдання збалансованості інтересів жінок і чоловіків;
обґрунтування гендерних особливостей державного управління та
необхідності гендерної освіти державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування;
визначення поняття "державна гендерна політика", у межах якого
зміщується акцент на формування гендерної культури та гендерної свідомості в українському суспільстві.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони доведені до рівня конкретних рекомендацій щодо реалізації державної гендерної політики на національному та місцевому рівнях, які можуть бути корисними для міністерств, центральних органів виконавчої влади, обласних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, неурядових організацій при розробці Національного плану дій, створенні нових організаційних структур для виконання спеціальних функцій в гендерній сфері, оптимізації методів діяльності існуючих суб’єктів реалізації гендерної політики. Результати дисертаційного дослідження також можуть бути використані у сфері правотворчості для внесення змін до законодавчої бази з питань утвердження гендерної рівності, приведення галузевих нормативно-правових актів у відповідність із Законом України „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено Управлінням у справах сім’ї та молоді Харківської обласної державної адміністрації при розробці проекту регіональної програми щодо утвердження гендерної рівності в українському суспільстві (довідка про впровадження №485 від 25.03.2007 р.). Базові положення висновків стосовно залучення інтелектуального потенціалу жінок до прийняття управлінських рішень використані виконавчим комітетом Комінтернівської районної у м. Харкові ради при розробці пропозицій щодо удосконалення кадрової політики (довідка про впровадження № 52 від 17.01.2008 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, у якій вирішується конкретне наукове завдання теоретичного обґрунтування та розробки методичних рекомендацій щодо гендерних перетворень в Україні. Усі сформульовані в ній висновки, методичні положення та пропозиції ґрунтуються на особистих дослідженнях автора. З наукової праці, підготовленої у співавторстві з Хомуленко Т.Б., у дисертації використано лише ті положення, що сформульовані здобувачем.
Апробація результатів дисертації. Основні результати і висновки дисертації обговорено та оприлюднено на V,VI,VII та VІII міжнародних наукових конгресах "Державне управління та місцеве самоврядування" (м. Харків, 2005 р.; м. Харків, 2006 р.; м. Харків, 2007 р.; м. Харків, 2008 р.); міжнародних науково-практичних конференціях "Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика" (м. Львів, 2007 р.), "Гендерна політика міст: історія і сучасність" (м. Харків, 2007 р.); регіональній науково-практичній конференції Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження” (м. Одеса, 2006 р.); науково-практичній конференції Тенденції та перспективи розвитку державно-управлінських відносин” (м. Харків, 2007 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено в 7 наукових працях, 4 з яких опубліковано у виданнях, що входять до переліку фахових у галузі науки "Державне управління". Загальний обсяг публікацій становить 3,2 авт. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, чотирьох додатків (на 18 сторінках) і списку використаних джерел (169 назв на 15 сторінках). Повний обсяг дисертації становить 203 сторінки, у тому числі 8 рисунків (на 4 сторінках) і 8 таблиць (на 4 сторінках).

Список літератури

ВИСНОВКИ

У сукупності результати дисертаційного дослідження дозволяють вирішити важливе для розвитку вітчизняної науки державного управління
науково-прикладне завдання, що полягає в удосконаленні механізмів державного управління реалізацією державної гендерної політики в Україні.
Основні висновки дослідження зводяться до таких положень:
1.Незважаючи на законодавче закріплення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у громадсько-політичній та соціально-економічній сферах, в Україні мають місце деформації гендерної державної політики, що зумовлюють викривлення збалансованого представництва працівників різної статі в органах державного управління та органах місцевого самоврядування. Гендерна асиметрія потребує вдосконалення механізмів формування та реалізації державної гендерної політики на всіх рівнях влади.
2.Досягнення гендерної паритетності в суспільстві як неодмінної умови його стабільного розвитку неможливе без послідовних дій вищого законодавчого органу і органів виконавчої влади щодо формування гендерної культури взаємовідносин в управлінській сфері, зміни гендерної свідомості посадовців, урахування гендерних підходів у всіх стратегічних напрямках діяльності інститутів держави і громадянського суспільства.
3.З урахуванням теоретичних досліджень гендера та гендерних відносин, що розкривають соціально-філософські, соціологічні, політологічні, психологічні, культурологічні концепції чоловічої й жіночої ідентичності, державну гендерну політику варто розглядати як цілеспрямовану взаємопов’язану діяльність інститутів держави і громадянського суспільства щодо забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам для повної реалізації їх інтересів.
4.Конституційні засади державної гендерної політики в Україні не повною мірою відповідають міжнародним правовим нормам та стандартам у сфері забезпечення гендерної рівності і залишаються переважно декларативними, зокрема щодо рівних можливостей статей у виборчому процесі, сферах підприємництва та соціального захисту, органах державного управління та органах місцевого самоврядування, у праці та одержанні винагороди за неї, під час укладання колективних договорів, що виключає можливість демократичного впливу на досягнення гендерної рівності в усіх сферах суспільного життя.
Розв’язання гендерних питань вимагає проведення гендерно-правової експертизи існуючих законодавчих актів і внесення до них відповідних змін, включення гендерної компоненти до галузевих нормативно-правових актів, усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків щодо участі в управлінні державними справами, встановлення конкретних санкцій за порушення чинного законодавства.
5.Використання на практиці правових документів, що враховують гендерний підхід до оцінки діяльності організаційно-функціональних структур влади, потребує удосконалення організаційного механізму реалізації державної гендерної політики шляхом утворення нових інституцій, зорієнтованих на забезпечення гендерної рівності, перерозподіл функцій між суб’єктами державної гендерної політики, зміну гендерної свідомості посадових осіб.
6.Система гендерної освіти працівників владних структур має кардинально відрізнятися від масової підготовки громадян, оскільки успіх розпочатих реформ значною мірою визначається наявністю якісного кадрового потенціалу в країні, рівнем освіченості національної управлінської еліти з гуманістичним світоглядом, її психологічною підготовкою та кваліфікацією службовців. Гендерна освіта управлінців це невід’ємний елемент підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, що передбачає зміну їх організаційної культури шляхом використання спеціальних соціально-психологічних методів і методик, забезпечення реального гендерного паритету в системі державного управління.
7.Методичні підходи до дослідження гендерних аспектів, які охоплюють кількісну та якісну оцінку гендерної рівності в суспільстві, доцільно доповнити показниками особистісних індексів мотивації до державно-управлінської діяльності як жінок, так і чоловіків, що дозволить створити сприятливі умови залучення жінок до державного управління.
8.Суттєвим інструментом реалізації державної гендерної політики повинна стати взаємоузгодженість дій інститутів держави і громадянського суспільства, здатних підтримувати гендерно чутливу систему державного управління у стані результативного функціонування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абубакирова Н.И. Что такое "гендер"? // Общественные науки и современность. 1996. № 6. С. 123-125.
2. Адміністративна реформа в Українї: Матеріали конференції // Вісн. УАДУ. 1998. № 1. С. 61.
3. Айвазова С.К. К истории феминизма // Общественные науки и современность. 1992. № 6. С. 153-168.
4. Ажгихина Н. Спорный вопрос о правах человека // Политические исследования. 2005. № 4. С. 19-25.
5. Альгин А. Риск и его роль в общественной жизни. М.: Мысль, 1981. 187 с.
6. Аристотель. Политика // Аристотель. Соч.: В 4 т. / Пер. с древнегреч.; Общ. ред. А.И. Доватура. М.: Мысль, 1983. 830 с.
7. Афонін Е., Донченко О. Психокультура України: "помаранчовий перехід" // Політичний менеджмент. 2006. № 5. С. 13-18.
8. Батлер Д. Гендерное беспокойство // Антология гендерных исследований: Сб. пер. / Сост. и комментарии Е.А. Гаповой, А.Р.Усмановой. Минск: Пропилеи, 2000. 384 с.
9. Батлер Д. Психика власти: теории субъекции. Х.: ХЦГИ, 2002. 168 с.
10. Башляр Г. Психология огня. М.: Прогресс, 1993
11. Бем С. Трансформация дебатов о половом неравенстве // Феминизм и гендерные исследования: Хрестоматія / Под общ. ред. В.И. Успенской. Тверь: Аско, 1999. С. 68-82.
12. Бовуар С. де. Друга стать: В 2 т. / Пер. з франц. К.: Основи, 1994. 390 с.
13. Богачевська-Хомяк М. Суспільство переосмислює ролі жінок і чоловіків в Україні // Очима жінок. 1998. № 3 С. 19-26.
14. Браун П. Посібник з аналізу державної політики / Пер. з анг. К.: Основи, 2000. 243 с.
15. Бурдье П. Университетская докса и творчество: против схоластических делений // Socio-Logos'96: Альманах Российско-французского центра социологических исследований Института социологии РАН. М.: Socio-Logos, 1996. С. 8-31.
16. Вардимар Е. Женщина в древнем мире. М.: Наука, 1990. С. 335.
17. Василенко В.А. Теорія і практика управлінських рішень: Навч. посіб. К.: ЦУЛ, 2003. С. 44-48.
18. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2002. 1440 с.
19. Воронина О.А. Феминизм и гендерное равенство. М.: Эдиториал УРСС, 2004. 320 с.
20. Воронина Т.П. Информационное общество: сущность, черты, проблемы. М.: ИО ЦАГИ, 1995.
21. Впровадження гендерних підходів у діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування: Практикум / Н.В. Грицяк, О.І. Кулачек, Т.Е. Василевська, В.В. Близнюк; За заг. ред. І.В. Розпутенка. К.: К.І.С., 2003. 100 с.
22. Ганс Иоган. Гностицизм. СПб.: Лань, 1998.
23. Гендерна експертиза українського законодавства (концептуальні засади) / Відп. ред. Т.М. Мельник. К.: Лотос, 2001. 120 с.
24. Гендерная реконструкция политических систем / Под ред. Н.М. Степановой, Е.В. Кочкиной. СПб.: Алетейя, 2004. С. 20.
25. Гендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства. 2-е вид., допов., уточ. К.: Укр. ін-т соціальних досліджень, 2003. 129 с.
26. Гендерные проблемы и развитие. Стимулирование развития через гендерное равенство в правах, в доступности ресурсов и возможности выражать свои интересы. М.: Весь Мир, 2001. 408 c.
27. Гендерні аспекти державної служби: Моногр. / М. Пірен, Н. Грицяк, Т. Василевська, О. Іваницька; Заг. ред. Б. Кравченко. К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2002. 335 с.
28. Гидденс Э. Социология. М., 1999. С. 219.
29. Грицяк Н. Теоретико-методологічні засади формування й реалізації гендерної політики в Україні: автореф.дис.на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ упр.: спец. 25.00.01 „Теорія та історія державного управління” / Н. В. Грицяк. К., 2005. 36 с.
30. Даль Р. Демократия и её критики. М.: СОЦИС, 2003. 576 с.
31. Дармограй Н. Культура тендерної рівності в політиці// Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2001. Вип. 2. С. 276-287.
32. Даудова Г.В. Актуальні проблеми реалізації гендерної політики на рівні регіональних органів влади // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2006. № 2 (29): У 2 ч. Ч. 2. С. 138-146.
33. Даудова Г.В. Методологічні контексти подолання впливу гендерних стереотипів при прийнятті управлінських рішень // Зб. наук. пр. НАДУ. К.: Вид-во НАДУ, 2006. Вип. 2. С.237-248.
34. Даудова Г.В. Конституційне підґрунтя здійснення гендерної політики в державному управлінні України // Теорія та практика державного управління. Вип. 2 (11). Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2005. С. 109-115.
35. Декларація Тисячоліття Організації Об’єднаних Націй, Схвалена резолюцією 55/2 Генеральної Асамблеї від 8 вересня 2000 року. // Впровадження гендерних підходів у діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування: Інформаційні матеріали наук.-практ. семінару-тренінгу (17-19 листопада 2003 р.): Програма Розвитку ООН, НАДУ, Ін-т підвищ. кваліф. керівних кадрів, Центр-студія гендерної освіти. Sidа, 2003.
36. Державне управління в Україні: Навч. посіб. / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. В.Б. Авер’янова. К., 1999. С. 432.
37. Джильєн Паскаль, Нік Менінг. Гендерна проблема і соціальна політика: порівняння держав загального добробуту у Центральній та Східній Європі й на території колишнього Радянського Союзу. К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2004. С. 157.
38. Доклад Четвертой Всемирной конференции по положению женщин (Пекин, 14-15 сентября 1995 г.). ООН, 1995.
39. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч.-метод. посіб. / За заг. ред. д-ра юрид.наук, проф. Н. Нижник. К.: Ін Юре, 1999. 244 с.
40. Жеребкина И.А. Гендерные 90-е, или фаллоса не существует. Спб.: Алетейя, 2003. 256 с.
41. Жеребкина И.А. "Прочти мое желание": Постмодернизм. Психоанализ. Феминизм. М.: Идея-Пресс, 2000. 256 с.
42. Жеребкина И. Феминистская теория 90-х годов: проблематизация женской субъективности // Введение в гендерные исследования: Учеб. пособие / под ред. И.А. Жеребкиной: В 3 ч. Х: ХЦГИ, 2001; СПб.: Алтейя, 2001. 335 с.
43. Загальні правила поведінки державного службовця. К.: Наук. світ, 2000; ХЦГИ, 2001. Ч. 1. 352 с.
44. Закон України "Про державну службу" // Уряд. кур’єр. 1994. 3-4 січня. С. 4-6.
45. Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" від 8 вересня 2005 р. № 2866-IV // Нормативно-методичні основи ґендерних перетворень. К.: Мін-во України у справах сім’ї, молоді та спорту, 2005. С. 153-159.
46. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" // Відомості Верховної Ради України. 1997. № 24.
47. Звіт про підсумки діяльності у 2007 році Головного управління державної служби в Україні. К.: Преса України, 2008. 144 с.
48. Здравомыслова Е.А., Темкина А.А. Исследования женщин и гендерные исследования на Западе и в России // Общественные науки и современность. 1999. № 6. С. 177-185.
49. Здравомыслова Е.А., Темкина А.А. Социальная конструкция гендера и гендерная система России // http: // www.ngo.org.ru/ngoss /get/id12672. html.
50. Іваницька О. Сучасні кар’єрні системи і гендерні питання // Гендерні аспекти державної служби: Моногр. / М. Пірен, Н.Грицяк, Т. Василевська, О. Іваницька; За заг. ред. Б. Кравченка. К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2002. С. 178-231.
51. Інтегрування гендерного підходу в державну політику України. К.: Держ. ін-т проблем сім’ї та молоді, 2003. 128 с.
52. Кикоть П. Міністерство центральний орган виконавчої влади України // Право України. 2000. № 1. С. 35-38.
53. Кобилянська Л. Комплексний підхід до вирішення проблем тендерної рівності і міжнародний досвід, українські перспективи // Формування гендерного паритету в контексті сучасних соціально-економічних перетворень: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конференції. К.: Держ. ін-т проблем сім’ї та молоді; Укр. ін-т соц. дослід., 2002. С. 92-94.
54. Ковалко М. Законодавче забезпечення гендерної рівності в Україні // Рівність жінок і чоловіків в Україні: правові аспекти: Матеріали Міжнар. наук.-практ.конференції. К.: 2001. С. 51-55.
55. Классовое общество. Теория и эмпирические реалии. К., 2003. С. 99.
56. Комаров Е.И. Гендерный менеджмент // Управление персоналом. 2001. № 11-12 (65). С. 49-53.
57. Конвенция о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин от 18 декабря 1979 года // Ведомости Верховного Совета СССР. 1982. № 25. С. 464.
58. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. К.: Преса України, 1997. 80 с.
59. Корнилова Т. В. Психология риска и принятия решений: Учеб. пособие для вузов. М.: Аспект Пресс, 2003. 286 с.
60. Кравченко А.И. Социология для экономистов : Учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по экон. Спеціальностям. М.: Юнити, 2000. 335с.
61. Кравченко Е.И. Мужчина и женщина: взгляд сквозь рекламу // СОЦИС. 1993. №2. С. 117-131.
62. Крутій О.М. Довіра народу як фактор реалізації діалогу в державному управлінні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2006. № 2 (28): У 2 ч. Ч. 1. С. 322-331.
63. Кулачек О. Розвиток гендерної політики в Україні: Реалії та перспективи // Вісн. УАДУ. 2001. № 4. с. 297-303.
64. Кулачек О. Роль жінки в державному управлінні: старі образи, нові обрії / Моногр. К.: Вид-во Соломії Павлічко "Основи", 2005. 301 с.
65. Лавріненко Н.В. Гендерні відмінності громадської думки в Україні // Україна 2002. Моніторинг соціальних змін / За ред. В. Ворони, М. Шульги. К.: Ін-т соціології НАН України, 2002. С. 176-193.
66. Лавриненко Н.В. Женщина: самореализация в семье и обществе (гендерный аспект). К., 1999. С. 12.
67. Лавріненко Н.В. Гендерний аспект структур влади // Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. К.: Ін-т соціології НАН України, 1999. 396 с.
68. Лавріненко Н.В. Характеристика малих та середніх підриємств в Україні (гендерний аспект) // Проблеми розвитку соціологічної теорії (Четверта Всеукраїнська соціологічна конференція). К., 2004. С. 190.
69. Липовецкий Ж. Третья женщина. СПб.: Алтейя, 2003. С.336-350.
70. Левченко К.Б. Управління процесами формування ґендерної політики в Україні (організаційно-правові аспекти): Дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.07 „Теорія управління; адміністративне право та процес; фінансове право; інформаційне право”/ К.Б. Левченко. Х.: Нац. ун-т внутр. справ., 2003. 420 с.
71. Логунова М. Соціально-психологічні чинники культури державного управління// Вісн. УАДУ. 2000. № 3. С. 299-308.
72. Луговий В.І. Кадрове забезпечення регіонального розвитку // Вісн. УАДУ. 2002. № 2. С. 21-24.
73. Мезенцева Е. Гендерная проблематика в экономической теории // Введение в гендерные исследования: Учеб. пособие / Под ред. И. Жеребкиной: В 3 ч. Х.: ХЦГИ, 2001; СПб.: Алетейя, 2001. Ч. 1. С. 238-276.
74. Мельник Т.М. Гендерна політика в Україні. К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 1999. 65 с.
75. Мельник Т.М. Гендер у політиці. Основи теорії гендеру: Навч. посіб. К.: "К.І.С.", 2004. 536 с.
76. Мельник Т.М. Гендерна експертиза українського законодавства: сутність, необхідність та методологічні основи. К.: Логос, 2001. 46 с.
77. Мид М. Мужское и женское. Исследование полового вопроса в меняющемся мире / Пер. с англ. М.: Росс. полит. энциклопедия, 2004. 416 с.
78. Мюллер В.К. Англо-русский словарь = English-russion dictionary: 70000 слов / Под ред. В.Д. Байкова. Спб.: Димант: Золотой век, 2000. 958 с.
79. Назустріч людям: Програма діяльності Кабінету Міністрів України // Урядовий кур’єр. 2005. № 26. С. 6-12.
80. Новик И.Б. Информационные аспекты риска // Системная концепция информационных процессов: Сб. тр. М.: ВН ИИСИ, 1988.
81. Нормативно-методичні основи гендерних перетворень. К.: Мін-во України у справах сім’ї, молоді та спорту, 2005. 184 с.
82. Одінцова Г.С. Керівник у сфері державного управління: Навч.-метод. вид. Х.: УАДУ (ХФ), 2000. 52 с.
83. Одінцова Г.С. Сучасні проблеми державного управління: Опорний конспект лекцій і метод. вказівки до проведення практичних занять. Х.: УАДУ (ХФ), 1999. 72 с.
84. Орлик М. Проблеми доступу жінок до політичної влади, інтеграції їх в інші владні структури // Жінки в Україні: Міжвідом. наук. зб. / За ред. А. Комарової. К., 2001. Т. 23. С. 114-117.
85. Официальные отчеты Генеральной Ассамблеи ООН, тридцать четвертая сессия. Дополнение № 46 (А/34/46). С. 250-254. Официальный сайт ООН: // http: // www.un.org./ russion/ document/ convents/cedaw.pdf.
86. Официальный сайт Межпарламентского союза: // http://www.ipu.org
87. Официальный сайт ООН: // http://www.un/org/russian/document
88. Парсонс Т. Аналитический подход к теории социальной стратификации // Парсонс Т. О структуре социального действия. М.: Академ. проект, 2000. С. 385-395.
89. Пекинская платформа действий. Итоговый документ ІV Всемирной конференции ООН по положению женщин. ООН, 1995. С. 99.
90. Политическое участие женщин в Казахстане // http: //www.policy.hu/khassanova/content-dem.htm:
91. Політологія: історія і методологія / В.П. Андрющенко, В.Г. Антоненко, Л.Ю. Ануфриев та ін. / За ред.Ф.М. Кирилюка. К.: Здоров'я, 2000. 632 с.
92. Попов М. Пріоритети та напрями реформування інституційних механізмів державного управління гендерною політикою // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Х.: ХарРІ НАДУ, 2006. № 1 (27). С. 125-133.
93. Постанова Верховної Ради України від 5 березня 1999 р. "Про декларацію про загальні засади державної політики в Україні стосовно сім’ї та жінок" // Відомості Верховної Ради. 1999. - № 17 від 30.04.1999. С.368-369.
94. Постанова Верховної Ради України від 29 березня 2007 р. № 817-У "Про рекомендації парламентських слухань "Сучасний стан та актуальні завдання у сфері попередження гендерного насильства” // Нормативно-законодавче забезпечення гендерної рівності в Україні: Посібник для державних службовців, представників органів місцевого самоврядування та ЗМІ. / Управління у справах сім’ї та молоді ХОДА, Харківська жіноча організація „Крона”. Х.: Райдер, 2007. С.38-44.
95. Постанова Верховної Ради України від 26 червня 2007 р. №1241-V
"Про Рекомендації парламентських слухань "Рівні права та рівні можливості в Україні: реалії та перспективи" // Нормативно-законодавче забезпечення гендерної рівності в Україні: Посібник для державних службовців, представників органів місцевого самоврядування та ЗМІ. / Управління у справах сім’ї та молоді ХОДА, Харківська жіноча організація „Крона”. Х.: Райдер, 2007. С.46-53.
96. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1999 р. "Концепція державної сімейної політики" // http portal.rada.gov.ua MSN.com
97. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. № 479 "Про Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадження гендерної рівності в суспільстві на 2001-2005 роки" // Офіц. вісн. України. 2001. № 34. С.4155.
98. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 634 "Про затвердження Комплексної програми реалізації на Національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому самміті зі сталого розвитку, на 2003-2015 роки" // " // http portal.rada.gov.ua MSN.com
99. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1834 "Про затвердження Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року" // Нормативно-законодавче забезпечення гендерної рівності в Україні: Посібник для державних службовців, представників органів місцевого самоврядування та ЗМІ. / Управління у справах сім’ї та молоді ХОДА, Харківська жіноча організація „Крона”. Х.: Райдер, 2007. С.20-29.
100. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 р. № 741 "Про підготовку та проведення Року гендерної рівності” // Нормативно-законодавче забезпечення гендерної рівності в Україні: Посібник для державних службовців, представників органів місцевого самоврядування та ЗМІ. / Управління у справах сім’ї та молоді ХОДА, Харківська жіноча організація „Крона”. Х.: Райдер, 2007. С.45.
101. Право вибору: політичні партії та виборчі блоки / Упоряд. М. Томенко, О. Проценко. К., 2002.
102. Психология: Словарь. М.: Политиздат, 1990.
103. Радченко О.В. Влада і вибори: інституційна взаємодія в демократичному суспільстві: Моногр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2006. 244 с.
104. Рейкін П. Гендер і державна політика. Гендерні складові процесу розвитку. Витяг зі Звіту Світового Банку. К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2004. С. 19.
105. Розпорядження Прем’єр-міністра України від 10 липня 2003 р. № 14454 // Впровадження гендерних підходів у діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування: Інформаційні матеріали наук.-практ. семінару-тренінгу (17-19 листопада 2003 р.): Програма Розвитку ООН, НАДУ, Ін-т підвищ. кваліф. керівних кадрів, Центр-студія гендерної освіти. Sidа, 2003.
106. Российское интеллектуальное агенство. г. Санк-Перербург. e-mail: alicewonderland mail. ru
107. Роулз Дж. Теория справедливости: Пер. с англ. Новосибирск, 1995.
108. Рубан В.В.; Серегина Н.С. Многопартийная система Украины: как она есть. Х.: Ксилон, 1998. 138 с.
109. Рюс Ж. Поступ сучасних ідей. Понорама новітньої науки / Пер. з франц. В. Шовкуна. К.: Основи, 1998. 669 с.
110. Силласте Г.Г. Гендерная социология как частная социологическая теория // Будущее России и новейшие социологические подходы: Материалы конференции (Москва, 10-12 февраля 1997 г.). М., 1997. Ч. II. С. 7.
111. Словарь гендерных терминов / Под ред.