МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ (РЕГІОНАЛЬНИЙ РІВЕНЬ)

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

ІЛЬЧЕНКО Наталія Михайлівна
УДК 35:366.636

МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ
У СФЕРІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
(РЕГІОНАЛЬНИЙ РІВЕНЬ)

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
ГОВОРУХА Віктор Володимирович,
кандидат наук з державного
управління, доцент

Харків 2008

ЗМІСТ

ВСТУП...........................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПОБУДОВИ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ...............11
1.1. Роль і функції ЗМІ в сучасному суспільстві......................................11
1.2. Концептуальні підходи та світові тенденції щодо державного регулювання діяльності ЗМІ................................................................................29
1.3. Сутність і складові комплексного механізму реалізації державної політики у сфері ЗМІ ............................................................................................43
Висновки до першого розділу....................................................................58
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЗМІ В УКРАЇНІ.....................................................................................................61
2.1. Особливості функціонування ЗМІ: регіональний аспект ................61
2.2. Організаційно-правове забезпечення реалізації державної інформаційної політики........................................................................................77
2.3. Дієвість ЗМІ як засобу комунікації в суспільстві ............................95
Висновки до другого розділу...................................................................110
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЗМІ З УРАХУВАННЯМ ПОТРЕБ СУСПІЛЬСТВА В ІНФОРМАЦІЇ НА РІВНІ РЕГІОНУ.....113
3.1. Напрямки вдосконалення державної політики у сфері ЗМІ..........113
3.2. Організаційний механізм державного управління розвитком інформаційної сфери...........................................................................................127
3.3. Важелі мотивації в реалізації політики держави у сфері ЗМІ ......145
Висновки до третього розділу .................................................................159
ВИСНОВКИ...............................................................................................162
ДОДАТКИ..167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................173

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасні вимоги до інформаційного простору як якісно нового середовища для функціонування й розвитку суспільних відносин і процесів зумовлюють посилення уваги щодо його формування та вдосконалення. Досконала інформаційна інфраструктура здатна ефективно впливати на вирішення багатьох політичних, економічних та соціальних завдань. Тому нагальною потребою сьогодення є багатоаспектне дослідження інформаційного простору, напрямів державної інформаційної політики та її особливого сегмента сфери регулювання відносин між органами державної влади та засобами масової інформації (далі ЗМІ) на демократичних засадах.
Досвід розвитку провідних країн світу доводить, що важливими функціями ЗМІ в суспільстві є забезпечення громадян об’єктивною інформацією, широке залучення до обговорення нових проектів і програм соціально-економічного розвитку територій, прийняття управлінських рішень, а також упровадження принципів прозорості влади та її максимального наближення до населення. Разом з тим ЗМІ це ще й сфера бізнесу, знаряддя політичної боротьби та засіб маніпулювання людською свідомістю. Отже, реальне посилення впливовості та ролі ЗМІ в Українському суспільстві потребує суттєвих коректив у системі «держава ЗМІ громадяни», пошуку адекватних засобів стосовно вдосконалення механізмів впливу на ЗМІ задля реалізації прав громадян на інформацію, свободу слова та переконань, забезпечення їх участі в управлінні державними справами.
Значний внесок у розвиток теорії та практики державного управління в Україні, обґрунтування механізмів його вдосконалення зробили вітчизняні дослідники В.Бабаєв, В.Бакуменко, М.Білинська, В.Воротін, В.Голубь, Б.Данилишин, А.Дєгтяр, В.Дзюндзюк, Н.Драгомирецька, В.Князєв, В.Корженко, Е.Лібанова, В.Мартиненко, Ю.Машкаров, Н.Мельтюхова, Н.Нижник, Г.Одінцова, Л.Пашко, Є.Ромат, С.Серьогін, Г.Ситник, О.Суходоля, В.Шамрай, О.Шаптала, Ю.Шаров, С.Чукут та ін.
Специфічні особливості розвитку сучасного інформаційного суспільства та ЗМІ аналізують у своїх працях І.Арістова, В.Бебик, О.Вершинська, Н.Дмитренко, Р.Гакет, Я.Гонцяж, О.Гриценко, В.Дрешпак, О.Іваницька, Дж.Кін, Ю.Кобзар, Д.Корню, К.Крос, Дж.Лалл, М.Макаренко, Дж.Ньюман, Б.Потяник, Є.Прохоров, О.Свєтіков, І.Слісаренко, М.Шишкіна та ін.
У дослідженні використовуються наукові доробки, спрямовані на створення ефективної системи зв’язків із громадськістю в органах державного управління та органах місцевого самоврядування (О.Бебик, С.Блек, Т.Бутирська, Ю.Кальниш, В.Королько, В.Моїсєєв, Ю.Падафет, Г.Почепцов, Ю.Работа, Т.Хомуленко та ін.).
У дисертації враховуються результати осмислення інформаційної політики держави крізь призму її національної безпеки (В.Говоруха, В.Горбулін, І.Ібрагімова, Б.Кормич, О.Литвиненко, В.Ліпкан, В.Малімон, Л.Пісьмаченко та ін.).
Проте поряд з аналізом різних аспектів теми інформаційного простору в контексті державної інформаційної політики на загальнонаціональному рівні комплексного підходу потребують дослідження питань, пов’язаних з реаліями дещо нижчого рівня інформаційного простору регіону. Це, насамперед, зумовлено посиленням уваги до нових підходів щодо реалізації регіональної політики, яка має за мету проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні. Недосконалість чинного законодавства щодо розмежування повноважень регіональних органів влади, невизначеність механізму реалізації регіональної політики суттєво ускладнюють процес здійснення державної політики у сфері ЗМІ на рівні регіону.
Про актуальність теми свідчить і те, що в умовах становлення ринкової економіки в Україні невирішеною залишається низка теоретичних, методичних і практичних питань регулювання розвитку ЗМІ. Це, перш за все, стосується впровадження сучасних технологій до вивчення потреб суспільства в інформації, розробки та застосування важелів мотивації до ЗМІ різних форм власності з метою максимального задоволення цих потреб. Усе зазначене й зумовило вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи пов’язана з науково-дослідною роботою «Становлення та розвиток регіональних механізмів інтеграції України до ЄС» (державний реєстраційний номер 0106U001261), яка виконувалась на кафедрі європейської та євроатлантичної інтеграції і національної безпеки Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Дисертантом розроблено пропозиції щодо вдосконалення інформаційного забезпечення здійснення євроінтеграційних процесів на рівні регіону.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування механізмів реалізації державної політики України у сфері засобів масової інформації та опрацювання практичних заходів щодо їх удосконалення на регіональному рівні.
Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі було поставлено та вирішено такі завдання:
узагальнити наукові напрацювання у сфері ЗМІ та проведення відповідної державної політики;
провести комплексний аналіз комунікаційних процесів й визначити принципи, за якими вони здійснюються;
розкрити сутність державної політики у сфері ЗМІ, перспективних моделей і механізмів її реалізації;
визначити умови та основні напрями забезпечення суспільства якісною і об’єктивною інформацією;
сформулювати вимоги до нормативно-правового регулювання відносин ЗМІ та органів державної влади;
обґрунтувати підходи до вдосконалення державної політики у сфері ЗМІ та надати науково-практичні рекомендації щодо їх упровадження на регіональному рівні.
Об’єктом дослідження є процес формування та реалізації державної політики у сфері ЗМІ як складової інформаційної політики України.
Предметом дослідження є механізми реалізації державної політики у сфері ЗМІ на регіональному рівні.
Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження становлять наукові праці вітчизняних та зарубіжних фахівців з питань розвитку та регулювання інформаційної сфери, законодавчі та нормативно-правові акти України. Цілісність дослідження забезпечили системний і комплексний підходи. Для теоретичного осмислення предмета дослідження застосовувався метод аналізу і синтезу (можливість використання західних моделей регулювання ЗМІ у процесі формування державної політики у сфері ЗМІ в Україні, з’ясування латентних смислів європейської ідеї «суспільного договору»), абстрагування та узагальнення (визначення дієвих засобів взаємодії ЗМІ та органів влади з метою вдосконалення соціально зорієнтованого інформаційного забезпечення громадян; узагальнення результатів соціологічних опитувань щодо рівня довіри громадськості до ЗМІ як каналу комунікації, оцінки інформаційної продукції, вирішення проблем реформування вітчизняних ЗМІ тощо). Методи індукції та дедукції, прогнозування, а також інші методи використовувались при обґрунтуванні технології вдосконалення організаційного механізму реалізації державної політики у сфері ЗМІ на рівні регіону.
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали Управління у справах інформації Харківської обласної державної адміністрації, дані досліджень інформаційно-аналітичного відділу Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії держаного управління при Президентові України, звіти громадських фондів та організацій за результатами проведених досліджень стосовно проблем та перспектив розвитку інформаційного простору в окремих регіонах України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні нових підходів щодо формування та реалізації державної політики України у сфері ЗМІ, розробці теоретичних засад функціонування механізмів реалізації цієї політики на регіональному рівні з урахуванням потреб суспільства в інформації. Сформульовані нові наукові положення розширюють уявлення про можливості державного впливу на інформаційну сферу.
У дисертації вперше:
доведено необхідність застосування технології маркетингового підходу до формування та реалізації державної політики у сфері ЗМІ, що дозволяє оцінювати потреби населення в соціально значущій інформації та мотивувати ЗМІ різних форм власності до вироблення відповідної інформаційної продукції;
удосконалено:
підходи до реалізації державної політики у сфері ЗМІ шляхом розробки та застосування комплексного механізму впливу держави, що об’єднує в єдине ціле його нормативно-правову, організаційну, фінансово-економічну та етико-культурологічну складові на засадах відкритості, узгодженості інтересів, пріоритетності права, системності, соціальної орієнтації, єдності та взаємодії;
організаційно-функціональну структуру управління регіонального органу виконавчої влади у сфері ЗМІ, яка доповнена відділом маркетингової інформації з функціями прогнозування та консультування, пов’язаних з інформаційним ринком;
процес реалізації державної політики у сфері ЗМІ на загальнодержавному та регіональному рівнях шляхом запровадження методів мотивації (фінансово-економічних, соціально-психологічних, адміністративних та ін.) з боку держави до ЗМІ різних форм власності з метою вироблення необхідної соціально значущої інформаційної продукції;
систему принципів здійснення комунікації в суспільстві, до яких віднесено принципи презумпції відкритості інформації, демократизму, альтернативної варіативності, громадського консенсусу, інноваційної технологічності, що дозволяє визначати пріоритетні напрями сучасної державної політики у сфері ЗМІ;
дістали подальший розвиток:
обґрунтування необхідності та меж державного втручання у діяльність ЗМІ, які зумовлені вимогами збереження природного розвитку і саморегуляції ЗМІ, можливостями виправлення недоліків їх стихійного розвитку та компенсації неспроможності ринку стосовно соціально зорієнтованого інформаційного забезпечення всіх верств населення;
засоби взаємодії всіх складових комунікаційного процесу (влада, інформаційне середовище, ЗМІ, суспільство) при визначенні та обґрунтуванні основних шляхів удосконалення державної політики у сфері ЗМІ на регіональному рівні, ключовими з яких є такі: професійна підготовка державних службовців по зв’язкам з громадськістю, підвищення якості та конкурентоспроможності інформаційної продукції, реформування комунальних і державних ЗМІ, розробка та впровадження стандартів соціально зорієнтованого інформаційного забезпечення громадян та ін.; а також дослідження реальних перешкод у розповсюдженні інформації (фізичних, психологічних, семантичних тощо) та можливих засобів їх подолання;
змістовне наповнення нормативних актів регіональних органів влади шляхом передбачення в них чітких процедур надання інформації про діяльність влади та взаємодії зі ЗМІ різних форм власності;
визначення поняття «державна політика у сфері ЗМІ», яке ґрунтується на виокремленні ролі та функцій ЗМІ у сучасному суспільстві (технологія, соціальний інститут, вид підприємницької діяльності), що передбачає уточнення поняття «механізму реалізації державної політики у сфері ЗМІ» як сукупності засобів та методів впливу держави на функціонування та розвиток ЗМІ з метою досягнення цілей політики у цій сфері.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у розробці та впровадженні науково-практичних рекомендацій щодо напрямів удосконалення державної політики у сфері ЗМІ. Зокрема це стосується організаційного механізму її реалізації на регіональному рівні та методів мотивації ЗМІ різних форм власності щодо вдосконалення соціально зорієнтованого інформаційного забезпечення громадян. Доцільність використання результатів дослідження в діяльності профільних структурних підрозділів обласних та районних державних адміністрації підтверджено довідкою про впровадження Харківської обласної державної адміністрації (№ 01-54/5524 від 19 вересня 2007р.) (додаток А).
Отримані в дослідженні результати використовуються в навчальному процесі Центру підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних установ та організацій Кіровоградської обласної державної адміністрації при викладанні таких дисциплін: Інформаційна політика держави”, Зв’язки з громадськістю в системі державного управління”, Інформаційно-комунікативна діяльність органів влади”, що підтверджено довідкою про впровадження (№ 20-367 від 08 вересня 2008р.) (додаток Б).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею та містить отримані особисто автором результати в галузі науки державного управління. У дисертації не використовувалися ідеї або розробки, що належать К.Мельниковій, у співавторстві з якою було опубліковано окремі наукові статті.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження були викладені у виступах на регіональних та міжнародних науково-практичних конференціях і семінарах: «Державна кадрова політика України в умовах європейської інтеграції» (м.Харків, 2005р.); «Підвищення кваліфікації державних службовців складова кадрової політики держави» (м.Харків, 2005р.); «Управління якістю у діяльності органів влади регіону» (м.Харків, 2006р.); «Особливості державного управління в Україні та Республіці Узбекистан» (м.Ташкент, 2006р.); «Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду вдосконалення діяльності органів влади» (м.Полтава, 2007р.); на «круглих столах», організованих мерією м.Марбург під час стажування здобувача в Німеччині (м.Марбург, 2006р.); на V, VI, VII і VIII Міжнародних наукових конгресах «Державне управління та місцеве самоврядування» (м.Харків, 2005 2008рр.).
Публікації. Основні положення та отримані результати дослідження викладено у 12 наукових працях, 6 з яких опубліковано у виданнях, що включені ВАК України до переліку фахових у галузі науки державного управління.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 195 сторінок. Робота містить 11 рисунків на 6 сторінках, 22 таблиці на 9 сторінках. Список використаних джерел складається із 227 найменувань на 23 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У сукупності результати проведеного дисертаційного дослідження дозволили вирішити важливе науково-прикладне завдання щодо обґрунтування нових підходів у формуванні і упровадженні державної політики у сфері ЗМІ та розроблення дієвих механізмів її реалізації на регіональному рівні з урахуванням потреб громадян в інформації. Підсумовуючи викладене в дисертації, можна запропонувати такі узагальнюючі положення:
1.Незважаючи на достатній інтерес з боку науковців та громадськості до проблем розвитку інформаційного суспільства, питання доцільності державного втручання у сферу ЗМІ на сучасному етапі є досить суперечливим. Необхідність впливу держави спричиняють тенденції до комерціалізації інформаційної продукції, асиметричність суспільства відносно інформаційного забезпечення та доступу до різних інформаційних джерел. Водночас, урахування різних ролей ЗМІ (як соціального інституту, технології та бізнес-структури) має стати основною засадою у процесі формування та реалізації державної політики України у сфері ЗМІ. З цієї точки зору систему регулювання ЗМІ можна вважати засобом забезпечення ефективної комунікації в суспільстві, що передбачає впровадження у цій сфері правового, економічного, організаційного та етико-культурологічного механізмів державного управління в їх єдності та цілісності.
2.Комплексний аналіз комунікаційних процесів дозволяє узагальнити і сформулювати основні принципи, за якими здійснюється комунікація у сучасному суспільстві, а саме: презумпції відкритості інформації (цей принцип стосується, перш за все, питань інформаційної безпеки держави); демократизму (створення умов для існування таких форм самоорганізації суспільних відносин, що ґрунтуються на спілкуванні та зв’язках з громадськістю); альтернативної варіативності (усе розмаїття суб’єктів суспільних відносин має породжувати невичерпність можливих управлінських альтернатив щодо визначення цілей, вибору партнерів у спільній діяльності, застосування сучасних управлінських технологій та ін.); громадського консенсусу (вступаючи в зону конфлікту та прогнозуючи певні варіанти його розв’язання, фахівці ЗМІ повинні будувати свою діяльність на засадах толерантності і суспільної згоди); інноваційної технологічності (постійно зростаюча різновидність та інноваційність технологічних засобів впливу ЗМІ має сприяти людині «відфільтровувати» увесь потік інформації для досягнення своєї мети у власній життєдіяльності). Упровадження зазначених принципів у суспільний комунікаційний процес та забезпечення їх дотримання на практиці може виступати основним змістом сучасної державної політики у сфері ЗМІ.
3.Державна політика у сфері ЗМІ полягає в цілеспрямованій діяльності держави щодо створення належних умов функціонування та розвитку ЗМІ, задоволення потреб суспільства в інформації, налагодження ефективних комунікаційних зв’язків, рівного доступу усіх зацікавлених суб’єктів комунікаційного процесу до різних інформаційних джерел. Формування та реалізація державної політики у сфері ЗМІ в Україні вимагають урахування досвіду демократичних країнах світу щодо регулювання сфери ЗМІ; найбільш прийнятним для України є запровадження європейської моделі інформаційного суспільства, в основу якої покладено збалансування інтересів держави, суспільства та ринку у сфері ЗМІ.
Упровадження комплексного механізму реалізації державної політики у сфері ЗМІ вимагає правових процедур погодження з громадськістю цілей, завдань та принципів даної політики, а також структурно-функціональних та бюджетно-фінансових змін в управлінні. Разом з тим комплексний механізм має бути спрямований, насамперед, на вирішення суперечностей соціального характеру, що стає можливим у сучасному суспільстві шляхом домовленостей на засадах толерантності, національної гідності, самосвідомості, тобто стосується етико-культурологічного аспекту суспільних відносин.
4.Забезпеченість споживачів якісною, об’єктивною суспільно значущою інформацією залежить від законодавчих, політичних та економічних умов функціонування ЗМІ. Проте ключовою проблемою для України на сучасному етапі залишається незавершеність процесу реформування (роздержавлення) ЗМІ, засновниками чи співзасновниками яких є владні структури. Завершення зазначеного процесу потребує ініціювання змін у законодавстві (з визначенням мети, шляхів та термінів роздержавлення; окреслення чітких процедур уступки засновницьких прав, зміни видавця, з’ясування майнових відносин, передбачення надання пільг у перші роки роботи незалежних ЗМІ та ін.), а також моральної готовності всіх учасників інформаційних відносин, особливо самих журналістів.
5.Основний зміст нормативних актів, які регулюють відносини ЗМІ та органів влади, повинен бути спрямований на практичне вирішення проблем відкритості влади та регламентувати основні процедури отримання інформації про діяльність влади, основними серед яких можна вважати: процедуру оприлюднення офіційної суспільно значущої інформації через ЗМІ (чітке визначення та співвіднесення певних видів соціальної інформації і каналів її поширення); процедуру забезпечення безпосереднього доступу працівників ЗМІ до документів і матеріалів органів влади, включаючи архіви офіційної інформації та комп’ютерні бази даних; процедуру надання інформаційних матеріалів зацікавленим особам на підставі їх запиту з дотриманням вимог чинного законодавства щодо конфіденційної інформації. Окрім того, мають бути чітко визначеними:
перелік суб’єктів влади, які зобов’язані надавати інформацію для ЗМІ;
перелік інформації з обмеженим доступом та такої, що не може належати до інформації з обмеженим доступом;
механізм реалізації повноважень ЗМІ як суб’єкта демократичного цивільного контролю над військовими організаціями та правоохоронними оганами держави;
інстанції для оскарження безпідставної відмови про надання інформації та встановлення за це відповідальності.
6.Удосконалення державної політики у сфері ЗМІ на регіональному рівні доцільно розглядати як налагодження дієвої взаємодії всіх суб’єктів цієї політики (влада, ЗМІ, суспільство), що виступають, відповідно до теорії масової комунікації, в якості основних елементів комунікаційного процесу. Такий підхід дозволяє органам влади врахувати впливи можливих перешкод у розповсюдженні інформації, а саме: фізичних (нашарування однієї інформації на іншу), психологічних (виникають як результат відмінності у сприйнятті навколишньої дійсності учасниками комунікаційного процесу або свідомої фальсифікації фактів), семантичних (з’являються як наслідок неоднозначності у трактуванні окремих понять), та сформувати свою систему контрзаходів на всіх етапах комунікації.
7.Застосування технології маркетингового підходу до формування і реалізації державної інформаційної політики зумовлено невідповідністю структури та тенденцій розвитку регіональних ЗМІ з огляду на тематичне спрямування потребам населення в інформаційній продукції. Вирішення цих питань пов’язано з удосконаленням організаційного механізму державного управління на регіональному рівні, тобто приведення у відповідність до сучасних стандартів структурно-функціонального забезпечення даної політики.

9.Розвиток ринкової економіки та підвищення самостійності, самокерованості елементів об’єкта управління (зокрема й ЗМІ) зумовлюють необхідність більш широкого застосування з боку органів влади функції мотивації, впровадження гнучких методів управління щодо створення умов (мотивів) для узгодження інтересів ЗМІ та суспільства. Ці мотиви можуть спонукати на активність та певну спрямованість дій ЗМІ з вироблення актуальної та об’єктивної (незаангажованої) інформаційної продукції чи удосконалення толерантних відносин в процесі комунікації. Основними видами мотивації в дисертації визначено економічні, соціально-психологічні та адміністративні впливи на розвиток інформаційного простору.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев А.С.Информационные ресурсы и технологии начала ХХІвека / А.С.Алексеев // Эко. 2000. №6. С.84 100.
2. Арістова І. В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти: [моногр.] / І.В. Арістова ; заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. О.М.Бандурки. Х. : Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. 368с.
3. Атаманчук Г.В. Методологічні проблеми сучасного державного управління / Г.В. Атаманчук // Вісн. УАДУ. 2001. №3. С.9 12.
4. БакуменкоВ. Концептуальний підхід до багаторівневого представлення та вирішення проблеми суспільної стабільності / В.Бакуменко, О.Руденко // Вісн. НАДУ: зб. наук. пр. К. : Вид-во НАДУ, 2005. Вип. 3. С.21 29.
5. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми, теорії, методології, практики: [моногр.] / В. Д. Бакуменко. К. : Вид-во УАДУ, 2000. 328с.
6. Баровська А. Державні інформаційні кампанії: основні характеристики та нормативно-правове забезпечення / А. Баровська // Вісн. НАДУ: зб. наук. пр. К. : Вид-во НАДУ, 2007. Вип. 2. С.102 111.
7. Бебик В.М. Засоби масової інформації посткомуністичної України / В.М. Бебик, О. І. Сидоренко. К. : Освіта, 1996. 364с.
8. Беглайтер Р. Поток данных: новая роль СМИ / Р. Беглайтер [Електронний ресурс]. Режим доступу до стор. : http://www. infousa. ru
9. Берегова О. Створення ефективної системи Public Relations в органах державної влади. Розробка державної політики. Аналітичні записки / О.Берегова ; [укл. О. І. Кілієвич, В. Є. Романов]. К. : К. І. С. 2002. 320с.
10. Блэк С.Паблик рилейшнз. Что это такое? / С.Блэк. М. : Новости, 1990. 240с.
11. Богданович В.С.Методика оцінювання ефективності державного планування забудови житлового масиву обласного центру на етапі переходу до ринку / В.Богданович, С.Кіщенко // Вісн. НАДУ: зб. наук. пр. К. : Вид-во НАДУ, 2003. Вип. 4. С.276 281.
12. БроніковаС.Моделювання стратегії медійного дискурсу / С.Бронікова // Вісн. НАДУ: зб. наук. пр. К. : Вид-во НАДУ, 2007. Вип.1. С.205 212.
13. Буренко В. Історичне місце та роль комунікації в системі державного управління Німеччини / В. Буренко // Вісн. НАДУ: зб. наук. пр. К. : Вид-во НАДУ, 2005. Вип. 2. С.413 421.
14. Бутирська Т. Залучення громадськості до реалізації державної політики як перспектива демократичних перетворень у державі / Т.Бутирська // Вісн. НАДУ: зб. наук. пр. К. : Вид-во НАДУ, 2005. Вип.2. С.300 306.
15. Бутирська Т. Зміна принципів управління в держані як чинник функціонування державної системи в умовах демократії / Т. Бутирська // Вісн. НАДУ: зб. наук. пр. К. : Вид-во НАДУ, 2005. Вип. 1. С.25 32.
16. Вайс К. Г. Оцінювання: методи дослідження програм та політики / К.Г.Вайс ; [пер. з англ. Р. Ткачука та М. Корчинської] ; за ред. О. Кілієвича. К. : Основи, 2000. 617с.
17. Вершинская О. Н. Существующие модели построения информационного общества / О. Н. Вершинская // Информационное общество. 1989. № 3. С.49 58.
18. Войтович Р. Модернізація державного управління в умовах глобалізації (філософсько-методологічний аналіз) / Р. Войтович // Вісн. НАДУ: зб. наук. пр. К. : Вид-во НАДУ, 2006. Вип. 1. С.131 140.
19. Гаєвська О. Б. Управління як соціальний феномен: [моногр.] / О.Б.Гаєвська. К. : КНЕУ, 2000. 168с.
20. Гаєвський Б.А. Культура держаного управління: організаційний аспект: [моногр.] / Б.А. Гаєвський, В.А. Ребкало. К. : Вид-во УАДУ, 1998. 144с.
21. Глотов Б. Б. Культурно-цивілізаційна ідентифікація українського народу: [моногр.] / Б. Б. Глотов. Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2002. 216с.
22. Говоруха В. В. До питання ефективності державної політики протидії зовнішній інформаційній експансії / В. В. Говоруха // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. Вип. 1 (20). С.3 13.
23. Гонцяж Я. Свобода інформації та виконавча гілка влади: Правові норми. Інституції. Процедури / Я. Гонцяж, Н. Гнидюк. К. : Міленіум, 2002. 240с.
24. Гонюкова Л. Взаємодія органів державного управління та громадсько-політичних організацій / Л. Гонюкова // Вісн. НАДУ: зб. наук. пр. К. : Вид-во НАДУ, 2005. Вип. 2. С.306 313.
25. Гражданин имеет право знать. Как создавался Закон «О порядке предоставления информации органами государственной власти Калининградской области Российской Федерации» / под ред. Е.А.Панфиловой. М. : НП Прав-Издат, 2003. 84с.
26. Гриценко О. На інформаційній магістралі. Євростандарти і політика в галузі ЗМІ / О. Гриценко // Політика і час. 2003. № 6. С.72 75.
27. Гудима Н. Принципи відкритості і прозорості та їх реалізація в державному управлінні України / Н. Гудима // Вісн. НАДУ: зб. наук. пр. К. : Вид-во НАДУ, 2005. Вип. 3. С.78 85.
28. Гуманітарна сфера України: проблеми і шляхи формування: [моногр.]/ [Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Куценко В.І. та ін.] ; за ред. Б.М.Данилишина. К. : РВПС України НАН України, 2000. 96с.
29. Гуреш Т. Акредитація представників ЗМІ у вищих органах публічної влади України та європейських інститутах: порівняльний аналіз / Т. Гуреш // Вісн. НАДУ: зб. наук. пр. К. : Вид-во НАДУ, 2007. Вип. 3. С.370 378.
30. Державне управління : словник-довідник / [В.М. Князєв, В.Д.Бакуменко та ін.]. К. : Вид-во УАДУ, 2002. 365 с.
31. Державне управління в Україні: [навч. посіб.] / Б. В. Авер’янов та ін. К., 1999. 367с.
32. Державне управління і менеджмент: [навч. посіб.] / Г. С.Одінцова та ін. Х. : ХарРІ УАДУ, 2002. 492с.
33. Державне управління процесами європейської та євроатлантичної інтеграції: [навч. посіб] / В. В. Говоруха ; [заг. ред. акад. НАН України, д.т.н. В. П. Горбуліна]. К. : ДП «НВЦ» Євроатлантикінформ, 2006. 200с.
34. Державне управління: [навч. посіб.] / Мельник А.Ф., ОболенськийО.Ю., Васіна А. Ю., Гордієнко Л. Ю. ; [заг. ред. А.Ф.Мельник]; [2-ге вид., випр. і доп]. К. : Знання, 2004. 342с.
35. Дєгтяр А. О. Державно-управлінські рішення: інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення: [моногр.] / А. О. Дєгтяр. Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. 224с.
36. Дзюндзюк В. Б. Ефективність діяльності публічних організацій: [моногр.] / В. Б. Дзюндзюк. Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2003. 236с.
37. Діденко Н. Г. Європейські моделі соціального партнерства: досвід для України / Н. Г. Діденко // Держава і регіони. 2007. №1. С.56 61.
38. Дніпренко Н. Комунікаційна й комунікативна визначеність: тотожність та відмінність. Теоретико-етимологічний аналіз / Н. Дніпренко // Вісн. УАДУ. 2001. №4. С.405 409.
39. Доручення голови Харківської обласної державної адміністрації від 17жовт. 2006 р. «Забезпечити встановлення передавачів для максимального покриття населених пунктів області телевізійним сигналом» [Електронний ресурс]. Режим доступу до стор. : http:// www.kharkivoda.gov.ua
40. Дрешпак В.М. Визначення стандарту соціального масового інформаційного забезпечення громадян як проблема державної інформаційної політики України / В. М. Дрешпак // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. Дніпрпетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2006. Вип.3(18). С.14 20.
41. Дрешпак В. М. Концептуальні чинники формування державної поітики України у сфері засобів масової інформації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : спеціальність 25.00.01 «Теорія та історія державного управління» / В. М. Дрешпак ; [наук. кер. В.Є.Романов]. Дніпропетровськ : Вид-во ДРІДУ НАДУ, 2005. 20с.
42. Дрешпак В.М. Державна інформаційна політика України та її регіональний вимір: структура проблем / В. М. Дрешпак // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. Дніпропетровськ : ДФ УАДУ, 2001. Вип. 1 (4). С.153 164.
43. Дрешпак В.М. Державна інформаційна політика України та її регіональний вимір: формулювання проблеми / В. М. Дрешпак // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. Дніпропетровськ : ДРІДУ УАДУ, 2000. Вип. 3 (9). С.61 70.
44. Дрешпак В.М. Структура інформаційного простору регіону в контексті державної політики у сфері засобів масової інформації / В.М.Дрешпак // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. Дніпропетровськ : ДРІДУ УАДУ, 2003. Вип. 3 (13). С.117 124.
45. Ефективна комунікація між державною службою та засобами масової інформації: [пер. з англ. Л. Б. Магдюк, О. М. Рудік]. Дніпропетровськ: Центр економічної освіти, 2000. 68с.
46. Європейський вибір: Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 2011 рр. Послання Президента України до Верховної Ради [Електронний ресурс]. Режим доступу до стор. : http:// www. kuchma. gov. ua /main/
47. Європейські стандарти в галузі свободи слова / за ред. Д.М.Третьякова. К. : Ін Юре, 2002. 230с.
48. Жданов І. Свідомий вибір чи маніпулювання масовою свідомістю / І.Жданов // Нова політика. 2002. №1. С.14 18.
49. Закон України «Про видавничу справу» // ВВРУ України. 1997. №32. С.206.
50. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України за результатами парламентських слухань «Проблеми інформаційної діяльності, свободи слова, дотримання законності та стан інформаційної безпеки України» // ВВР України. 2002. №2. С.5.
51. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про рекламу»// ВВР України. 2004. №8. С.62.
52. Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»// ВВР України. 1997. №50. С.302.
53. Закон України «Про державну таємницю» // ВВР України . 1995. №16. С.93.
54. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» // ВВР України. 1993. №1. С.1.
55. Закон України «Про інформаційні агентства» // ВВР України. 1995. №13. С.83
56. Закон України «Про інформацію» // ВВР України. 1992. №48. С.650.
57. Закон України «Про основи національної безпеки України» // ВВР України. 1997. №10. С.85.
58. Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» // ВВР України. 1997. №49. С.299.
59. Закон України «Про рекламу» // ВВР України. 1996. №39. С.181.
60. Закон України «Про систему Суспільного телебачення та радіомовлення України» // ВВР України. 1994. №10. С.43.
61. Застосування механізмів ефективності менеджменту в діяльності державних органів: теорія та практика. К. : КМ Академія, 2001. 178с.
62. Звіт Національної ради з питань телебачення і радіомовлення за 2006р. // Вісн.Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. 2007. №3. С.1 67.
63. Ібрагімова І. Вибір влади відкритість / І. Ібрагімова // Вісн. НАДУ: зб. наук. пр. К. : Вид-во НАДУ, 2005. Вип. 3. С.347 354.
64. Ібрагімова І. Інформаційна політика крізь призму національної безпеки/ І. Ібрагімова // Зб. наук. пр. УАДУ . К. : Вид-во УАДУ, 2000. Вип. 1. С.26 40.
65. Ібрагімова І. М. Інформування громадян органами влади та механізми доступу до інформації / І. М. Ібрагімова // Громадяни у пошуках інформації: українські реалії / [упор. І. Підлуська, С.Горобчишина]. К. : Агентство України, 2005. С.76 84.
66. Іванов В. Ф. Інформаційне законодавство: український та зарубіжний досвід / В. Ф. Іванов ; за ред. проф. А. З. Москаленка. К. : Центр вільної преси, 1999. 210с.
67. Ільченко Н. М. Реалізація права на інформацію як основа взаємодії органів влади з засобами масової інформації на місцевому рівні / Н.М.Ільченко // Аспекти місцевого самоврядування. 2006. Вип. 4 (36). С.34 36.
68. Інформаційна альтернатива. Підсумковий звіт про виконання проекту №2408531. Кіровоград: Громадські ініціативи, 2005. 32с.
69. Інформаційна відкритість органів державної влади України / [заг. ред. М. Лациби]. К. : Укр. незалежн. центр політ. дослідж., 2005. 156с.
70. Інформаційна робота органів місцевої влади та самоврядування. Проблеми забезпечення інформаційної відкритості на взаємодії чиновників і журналістів. Звіт про результати соціологічного дослідження // Свобода висловлювань і приватність. 2005. №2. С.16 26.
71. Кальниш Ю. Зв’язки з громадськістю в державному управлінні: перспективи для України / Ю. Кальниш, В. Мінаєва // Вісн. НАДУ: зб. наук. пр. К. : Вид-во НАДУ, 2006. Вип. 1. С.339 346.
72. Карамишев Д. Системний підхід як напрям методології управління соціальними системами (на прикладі управління системою охорони здоров’я) / Д. Карамишев, Я. Радиш // Вісн. НАДУ: зб. наук. пр. К. : Вид-во НАДУ, 2006. Вип. 1. С.58 65.
73. Кара-Мурза С.Г. Манипулирование сознанием / С.Г. Кара-Мурза. К. : Діалектика, 2000. 448с.
74. Кін Дж. Мас-медіа і демократія / Дж. Кін ; [пер. з англ. О. Гриценка, Н.Гончаренко]. К. : К. І. С., 1999. 134с.
75. Князєв В. Держава і громадянське суспільство: еволюція стосунків та їх осмислення / В. Князєв, Ф. Канак // Зб. наук. пр. УАДУ. К. : Вид-во УАДУ, 2001. №2. С.3 10.
76. Кобзар Ю. Електронні ЗМІ: криза якісного зростання. Тенденції розвитку українського медіа-ринку та проблеми вдосконалення правової бази / Ю. Кобзар // Віче. 2002. № 8. С.27 33.
77. Кобзар Ю. Інформаційне законодавство: європейський вектор розвитку/ Ю. Кобзар // Віче. 2003. № 2. С.51 55.
78. Кобзар Ю. Управлінські аспекти забезпечення нової якості національного медіа-простору (на прикладі нових редакцій законів) / Ю.Кобзар // Вісн. НАДУ: зб. наук. пр. К. : Вид-во НАДУ, 2007. Вип. 1. С.77 85.
79. Козаков В. Взаємодія як організаційний принцип та ціннісний критерій державного управління / В. Козаков // Вісн. НАДУ: зб. наук. пр. К. : Вид-во НАДУ, 2006. Вип. 3. С.179 188.
80. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // ВВР України. 1996. №30.
81. Концепція національної інформаційної політики: проект. К. : Держкомінформ, 2002. 26с.
82. Коптєв П. Б. Удосконалення організаційної структури підрозділів по роботі з персоналом в системі МВС України / П. Б. Коптєв // Державна служба: зб. наук. пр. К. : Вид-во НАДУ, 2004. № 3 (22). С.281 290.
83. Корженко В. В. Договір суспільної згоди як організаційний елемент адміністративної реформи / В. В. Корженко // Зб. наук. пр. УАДУ: наук. вид. К. : Вид-во УАДУ, 1999. Вип. 2. Ч. 1. С.121 125.
84. Корженко В. В. Етнокультурна складова «регіоналізації» влади / В.В.Корженко // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. Х. : Вид-во ХарРІ УАДУ, 2002. №2. Ч. І