СТАБІЛІЗАЦІЙНА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ В ЕПОХУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

УДК 338.2:330.101:336.7

ЮРЧИШИН Василь Володимирович

СТАБІЛІЗАЦІЙНА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ
В ЕПОХУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант
доктор економічних наук, професор

Дзюбик Степан Данилович

Київ 2003

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ .......................................................

4

Вступ .............................................................................................................

5

Розділ 1
Глобалізація чинник реформувань економіки та державного управління ................................................................

16

1.1. Сучасний глобалізаційний контекст ........................................

18

1.2. Витоки сучасних програм економічної стабілізації
та нова роль держави ........................................................................

54

1.3. Чинники прискорення глобалізації ..........................................

68

1.4. Тенденції та суперечності розвитку міжнародної торгівлі ....

86

Висновки до розділу 1 ......................................................................

92

Розділ 2
Макроекономічні чинники стабілізації та зростання української економіки .....................................................................

96

2.1. Базові співвідношення у макроекономічних рахунках .........

98

2.2. Макроекономічні зміни в структурі ВВП ...............................

106

2.3. Приватизація чинник інвестиційного та інституційного розвитку .............................................................................................

126

Висновки до розділу 2 ......................................................................

143

Розділ 3
Монетарна та валютна складові стабілізаційної політики ......................................................................................................

146

3.1. Вплив режиму валютного курсу на формування стабілізаційної політики ..................................................................

148

3.2. Вплив потоків капіталів на формування валютного курсу ....

178

3.3. Міжнародний досвід реалізації валютної політики як основи стійкого економічного середовища ................................

193

Висновки до розділу 3 .....................................................................

209

Розділ 4.
Утвердження стабілізаційних процесів в Україні ..............

213

4.1. Скорочення бюджету основа макроекономічної стабілізації

214

4.2. Наслідки успішного монетарного розвитку ...........................

227

4.3. Становлення стабілізаційних процесів в Україні ..................

239

Висновки до розділу 4 ......................................................................

270

Розділ 5
Перспективи міжнародної економічної інтеграції для України .......................................................................................................

273

5.1. Політики використання конкурентних переваг .....................

275

5.2. СОТ стратегічний орієнтир української політики ..............

295

5.3. Напрямки та завдання інтеграції України ..............................

313

Висновки до розділу 5 .....................................................................

331

Висновки ...................................................................................................

334

Список використаних джерел .....................................................

343

Додатки ......................................................................................................

372

Додаток А. Порівняння окремих економічних показників 1999 та 2002 рр. ..........................................................................................

373

Додаток Б. Впровадження заходів стабілізаційної політики
у країнах Балтії ..................................................................................

376

Додаток В. Особливості використання та обробки статистичних даних...........................................................................

381

Додаток Г. Проста економетрична модель української економіки (фрагмент)........................................................................

384

ВСТУП

Актуальність теми. Україна, попри складності та суперечності перехідного періоду, поступово утверджується як відкрита демократична держава, прискорює входження у світовий економічний простір. Водночас виклики глобалізації, яка стає одним з найвагоміших чинників світового розвитку у ХХІ сторіччі, ставлять перед країнами більш складні завдання порівнянно з недалеким минулим. Традиційні заходи та інструменти державного управління, спрямовані на економічне прискорення, в сучасному глобалізованому світі потребують нового осмислення та реалізації. Однак політичні та економічні рішення, що приймаються в одній країні, можуть безпосередньо впливати на формування державної політики в іншій. Наслідком таких суперечливих тенденцій є посилення нових ризиків, які можуть стати стримувальним чинником на шляху стабілізації макроекономічного простору країни, розбудови сучасних ринкових та позаринкових інститутів, підвищення добробуту громадян країни.
Тому завдання розвитку стабілізаційної політики стають все більш актуальними, враховуючи необхідність активного включення країни у висококонкурентний світовий простір, де поряд з вигодами існують високі ризики, які для країн з невиваженою економічною політикою можуть перетворитись на джерела кризи та занепаду. На жаль, доводиться констатувати, що Україні, незважаючи на високий інтелектуальний, гуманітарний та економічний потенціал, не вдалося реалізувати свої відносні переваги, сформувати економічну доктрину розвитку, що відповідає реаліям сьогодення, а також досягти консенсусу щодо шляхів розвитку між політичними силами країни. Загалом поняття стабілізаційної політики є широкоаспектним. Втім, не заперечуючи значимості інституційної, соціальної, управлінської, гуманітарної та інших складових, саме макроекономічна стабілізація є ключовим чинником розвитку та підвищення добробуту населення.
Актуальність теми дослідження також визначається тим, що стабілізаційна політика, впроваджувана в 90-ті роки минулого століття, не сприяли прискоренню реформування, спрямованого на розвиток, підвищення ефективності та конкурентоспроможності української економіки. Незважаючи на трирічне зростання виробництва, макроекономічна стабільність не стала стійкою або захищеною від зовнішніх та внутрішніх шоків. Таким чином, існує потреба в уважному, неупередженому аналізі формування та розвитку стабілізаційних процесів в Україні, впливу найважливіших чинників на них, особливо в умовах глобалізації, вироблення політичних рекомендацій, адекватних викликам сучасності.
Складність завдання підвищується, оскільки актуальним є проведення саме комплексного дослідження взаємодії та взаємовпливу ключових макроекономічних чинників та складових. Дослідження окремих секторів чи окремих галузей, безумовно, сприятиме формуванню економічної політики, проте саме макроекономічні чинники, складові та індикатори закладають основи економічної стабільності. З огляду на це слід враховувати вплив глобалізації на прийняття державних рішень, а також вплив рішень, прийнятих в одних країнах, на політику інших чи навіть світовий розвиток загалом.
Причому однаково актуальним є розгляд як теоретичних концепцій та моделей, так і практичних застосувань політичних інструментів у різних економічних середовищах, що дасть змогу сформулювати більш чіткі та виважені політичні рекомендації. Теоретичні положення та концепції важливі з погляду як узагальнення міжнародного досвіду, так і їх інтерпретації для нових середовищ або аналізу можливих майбутніх виявів. Важливість таких узагальнено для України не можна недооцінювати.
Методологічним підґрунтям для проведення комплексного дослі­дження стали наукові розробки стосовно актуальних проблем становлення та розвитку стабілізаційних процесів, економічного аналізу України та інших країн з трансформаційною економікою, сучасних інтеграційних процесів. Незаперечний вплив на формування сучасних наукових знань про природу та динаміку розвитку сучасних стабілізаційних процесів, завдань України щодо активного включення в сучасні світогосподарські зв’язки, а також на вироблення авторського підходу до визначеної проблематики справляли роботи українських та зарубіжних авторів. Це, передусім, праці визнаних зарубіжних вчених та фахівців Л.Бальцеровича, М.Бруно, М.Домбровського, Р.Дорнбуша, А.Іларіонова, Е.Істерлі, Г.Колодко, Я.Корнаї, Й.Лінна, В.Мау, Дж.Сакса, Дж.Сороса, Дж.Стігліца, С.Фішера, М.Хана, Дж.Хансена, М.Шимаї [8, 9, 74-76, 90-93, 104-105, 107, 115, 122-124, 180-182, 194, 199-201, 215, 233-234, 276-278, 292, 319, 321-324] та інших. Серед вітчизняних авторів, праці яких вплинули на формування авторської думки та напрямів досліджень, слід вказати, насамперед, Л.Безчасного, О.Білоруса, В.Бодрова, І.Бураковського, В.Воро­тіна, В.Врублевського, П.Гайдуцького, А.Гальчинського, В.Геєця, Б.Губсь­кого, М.Дехтярчук, С.Дзюбика, М.Долішнього, Б.Кваснюка, І.Луніну, В.Мунтіяна, В.Найденова, О.Осауленка, Ю.Пахомова, В.Пятницького, І.Роз­путен­ка, О.Романюк, М.Савлука, А.Савченка, А.Філіпенка, В.Хорошков­ського, А.Чухна [12, 14, 15-17, 19-22, 33-40, 42-52, 65, 69, 70, 73, 79, 133, 135, 146-148, 153, 165, 170, 171, 173, 175-177, 210-212, 217-222, 231, 286, 287]. Що ж стосується розкриття проблеми взаємозв’язку макроекономічної стабілізаційноі політики та глобалізаційних чинників, їх вияву в українському економічному середовищі, то такі комплексні зв’язки належно не висвітленні у вітчизняній літературі. Крім того, наукові та науково-методичні роботи науковців і фахівців, присвячені іншим аспектам державного управління в умовах трансформаційних перетворень, зокрема В.Бакуменка, О.Кілієвича, В.Князєва, Б.Кравченка, Е.Лібанової, В.Лугового, Н.Нижник, Н.Парфенцевої, В.Ребкала, В.Скуратівського, В.Тертички, В.Троня [5, 99, 100, 109, 116, 138, 139, 152, 167, 189-190, 206], а також безпосередні обговорення та дискусії з фахівцями на офіційних і неформальних заходах, сприяли ширшому й точнішому усвідомленню проблематики, шляхів пошуку раціональних рішень.
Зазначимо, що чимало питань в аналізованій проблематиці є дискусійними, що свідчить про високу актуальність та складність розгляду. Поряд із цим у світовій практиці нагромаджено великий досвід упровадження стабілізаційних програм та подолання кризових явищ, що зумовлює необхідність його використання та узгодження із специфічними особливостями української економіки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану Комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве самоврядування” Української Академії державного управління при Президентові України, державний реєстраційний номер 0199U002827 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23696843). Автор був також керівником окремих дослідницьких проектів Агентства гуманітарних технологій та Агенції соціального проектування, особисто брав участь в підготовці низки важливих документів Верховної Ради України як помічник-консультант народного депутата України, а також Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції як радник міністра.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - науково-теоретичне узагальнення та обґрунтування методологічних засад, системи заходів та практичних рекомендацій щодо формування та підвищення результативності механізмів державного управління, спрямованих на утвердження стабілізаційних процесів в Україні, активне включення країни у сучасне світове господарство.
Досягнення мети передбачає розв’язання комплексу взаємопов’язаних проблемних питань, зміст і пріоритетність яких визначається актуальністю, станом та динамікою розвитку економічних процесів, міжнародними та зовнішньоекономічними чинниками. З урахуванням цього, а також на основі аналізу вітчизняних та зарубіжних літературних та інформаційних джерел у дисертації були визначені основні напрями дослідження, в межах яких поставлені і вирішуються такі завдання:
· провести комплексний аналіз сучасних глобалістичних тенденцій та їх вплив на визначення місця України у світі, на основі чого виявити нові завдання держави в епоху глобалізації;
· встановити та дати оцінку викликам, на які Україна має відповісти для розвитку партнерських відносин з цивілізованими країнами світу;
· охарактеризувати сучасний стан макроекономічного середовища в Україні, окреслити принципові сфери взаємовпливу утвердження стабілізації та вдосконалення середовища на мікрорівні, встановити якісні зміни, що формуються на етапі започаткування економічного зростання, і необхідні структурні перетворення, які стануть додатковими чинниками зростання та розвитку країни;
· дослідити та узагальнити чинники, моделі та характерні вияви реалізації монетарної та валютної політики як складових стабілізаційної політики;
· визначити й обгрунтувати завдання України у валютно-фінансовій сфері, які сприятимуть подальшому утвердженню стабілізаційних процесів;
· виявити динаміку й тенденції реалізації стабілізаційної політики, успіхи та невдачі впровадження стабілізаційних заходів і на цій основі сформулювати завдання макроекономічної політики, що сприятимуть довгостроковому стійкому підвищенню добробуту населення, припливу інвестицій, включенню країни у світові інтеграційні процеси;
· розкрити значення та вплив на економічний простір України міжнародних торговельних та фінансових потоків, завдання співробітництва з міжнародними економічними інститутами для забезпечення економічного зростання та формування плідних партнерських відносин.
Об’єктом дослідження є економіка України, можливості її розвитку у сучасному глобалізованому світі та інтеграції в міжнародний економічний простір.
Предмет дослідження - сучасний стан і динаміка економіки України, чинники та заходи економічної політики, що сприяють утвердженню стабілізаційних процесів в Україні та сталому розвиткові.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що теоретичні розробки та положення, висновки та пропозиції сприятимуть виробленню раціональної та ефективної державної політики, а впровадження запропонованих механізмів, інструментів та заходів - прискоренню трансформаційних перетворень і стійкому підвищенню добробуту населення.
Методи дослідження. У процесі виконання дисертаційної роботи застосовано системний метод наукового пізнання, згідно з яким всі явища та процеси розглядаються й аналізуються у взаємозв’язку, взаємозалежності й розвитку, що і становить теоретико-методологічну основу роботи. У роботі використано: методи аналізу і синтезу, які дають змогу виділити систему пріоритетних показників або базових процесів з наступними їх узагальненнями, узгодженнями та встановленням взаємозалежностей; історичного і логічного аналізу літературних та інформаційних джерел з метою дослідження еволюції постановки проблеми, підходів та спроб її розв’язання у вітчизняній та зарубіжній літературі; системно-історичного аналізу - для встановлення та оцінки історичних передумов започаткування та розвитку стабілізаційних процесів в Україні та інших країнах світу. Економіко-статистичні методи використані для проведення комплексних досліджень основних макроекономічних показників та їх взаємозв’язків, встановлення тенденцій та закономірностей. Це є основою дослідження впливу чинників та заходів стабілізаційної політики, обґрунтування її рекомендацій, спрямованих на формування та реалізацію державної політики сприяння розвитку України в сучасних умовах глобалізації. Програмно-цільові методи також є базою для формування науково-практичних рекомендацій стосовно завдань політики стабілізації та розвитку.
У дисертації проаналізовані та частково використані нормативні документи, дані статистичних довідників, інформаційно-аналітичних бюлетенів і оглядів, монографії, довідкова література, включаючи зарубіжну, численні публікації у вітчизняних та зарубіжних виданнях, рекомендації міжнародних експертів, офіційні публікації міжнародних інститутів та організацій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:
- здійснено комплексний аналіз чинників глобалізації, місця та значення міжнародних торговельних та фінансових потоків, а також їх вплив на формування нових вимог до системи державного управління і впровадження стабілізаційних програм в Україні, серед найактуальніших з яких (вимог) є прозорість політики, послідовна лібералізація зовнішньоторговельного сектора та потоків інвестиційних капіталів, що нерозривно пов’язана із захистом від недобросовісної конкуренції на міжнародних ринках;
- досліджено стан і динаміку розвитку макроекономічного сере­довища в Україні, визначено якісні та структурні зміни, зокрема ті, що базуються на зменшенні перерозподілу ресурсів через бюджет, монетарному стимулюванні, розширенні імпорту для збільшення інвестицій і підвищення добробуту, які сприяли економічній стабілізації, інвестиційній привабливості, зовнішньо­економічному розширенню та започаткуванню економічного зростання;
- встановлено, змістовно обґрунтовано і доведено макроекономічну залежність між інвестиціями, приватизацією та експортною спроможністю, яка полягає в тому, що сприяння припливу інвестицій у поєднанні з прозорими приватизаційними процесами є необхідною умовою для інтеграції на міжнародних ринках і в сукупності стають визначальними чинниками економічного зростання та розвитку;
- розкрито міжнародну систему валютних резервів, на основі чого обґрунтовані і визначені завдання держави для укріплення макроекономічного та валютного середовища, де серед ключових визначається пріоритетність політики наповнення резервів порівняно з курсовою динамікою;
- охарактеризовано та узагальнено уроки валютно-фінансових криз останніх років, що мали світовий вияв, а також розкрито наслідки розвитку кризових виявів у країнах світу для українського економічного та фінансового середовища, які вказують, що виваженість валютної політики є передумовою макроекономічної стабільності, а непослідовна макроекономічна політика та переобтяженість економічних рішень політичними чинниками призводять до стрімкого поглиблення криз на національному та регіональному рівнях;
удосконалено:
- методологічні основи формування системних завдань та пріоритетів політики економічних реформ в умовах глобалізаційних виявів щодо вдосконалення та підвищення ефективності стабілізаційних заходів;
- концептуальні засади реалізації валютної політики в умовах глобалізації, а також теоретичні аспекти впливу валютного курсу на впровадження стабілізаційних програм, що забезпечує послідовність та передбачуваність вироблення державної політики;
- інтерпретацію моделей реалізації монетарної та валютної політики як базових складових стабілізаційної політики, що сприяє результативності застосування визначених політичних інструментів;
дістали подальшого розвитку:
- нові завдання державного управління в умовах викликів та ризиків глобалізації, першочерговими з яких є створення інститутів, що забезпечуватимуть функціонування ринків, а також формування системних вимог стосовно впорядкування партнерських відносин України з найвпливовішими геополітичними та геоекономічними країнами сучасного світу;
- обґрунтування необхідності прискореного включення у світовий економічний простір, насамперед шляхом запровадження вільного режиму для всіх видів прямих іноземних інвестицій, які стали ключовим чинником поширення та поглиблення інтеграційних процесів для підтримки стійкого довгострокового розвитку;
- завдання України у сфері валютної та грошово-кредитної політики, яка в сучасних умовах відповідає завданням і потребам економічного розвитку країни, забезпечує стабілізацію валютного курсу та наповнення міжнародних резервів для досягнення їх адекватності іншим найвагомішим макроекономічним параметрам, а тому сприяє подальшому утвердженню стабілізаційних процесів;
- напрями та перспективи розвитку міжнародної економічної політики, механізми державної політики сприяння співпраці України зі Світовою організацією торгівлі з метою розширення та поглиблення інтеграційних процесів.
Практичне значення отриманих результатів. Системне дослідження стабілізаційних процесів є методологічною базою розробки та впровадження державної політики в процесі розбудови української економіки, формування базису довгострокового стійкого розвитку, входження України в світовий економічний простір та утвердження партнерських міжнародних відносин.
Висновки та пропозиції дослідження прийняті до впровадження Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України (акт впровадження № 72-30/47 від 18 квітня 2003 р.).
Наукові результати дослідження використовуються в навчальному процесі в Національній академії державного управління при Президентові України в курсах Макроекономічна політика”, Аналіз вигід і витрат у державному секторі”, Міжнародна економіка і стабілізаційна політика” (акт впровадження № 18 від 21 квітня 2003 р.).
Окремі наукові положення, висновки, пропозиції можуть стати основою подальших наукових досліджень стосовно утвердження та подальшого розвитку економіки України, забезпечення економічної стабільності з метою підвищення добробуту громадян України.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки і рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, одержані автором особисто. Розробки співавторів, з якими були підготовлені окремі статті, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертаційної роботи. Результати дослідження апробовані на наукових та науково-практичних конференціях, на семінарах, форумах і симпозіумах національного та міжнародного рівнів, зокрема на семінарі банку Міжнародних Розрахунків у Віденському Об’єднаному Інституті (травень 1997; Відень, Австрія), конференції Української Академії державного управління при Президентові України Актуальні проблеми реформування державного управління” (травень, 1997; Київ, Україна), семінарі Міністерства закордонних справ Великобританії (червень, 1998; Лондон, Англія), семінарі Бюджетного комітету Верховної Ради України Бюджет-2000: прорив у нову економічну політику” (червень, 1999; Київ, Україна), форумі експертів Система державних фінансів України: шляхи забезпечення прозорості та оптимальної децентралізації фінансових потоків” (березень, 2001; Київ, Україна), конференції 10 років економічних трансформацій” (серпень, 2001; Хельсінкі, Фінляндія), 14-му Українсько-німецькому економічному симпозіумі Україна та світова економіка: оцінка ризиків та рекомендації щодо економічної політики” (квітень, 2002; Київ, Україна), конференції Світ без кордонів: виклики для лідерства, інновацій, інтеграції та технологій” (червень, 2002; Рим, Італія), семінарі Фінансово-банківська система України у європейському вимірі” (грудень, 2002; Київ, Україна), конференції Української Академії державного управління при Президентові України СОТ: проблеми членства України та його наслідки” за участю українських експертів та міжнародних консультантів (травень, 2003; Київ, Україна), а також у викладацькій роботі автора в Національній академії державного управління при Президентові України.
Основні положення дисертації обговорювались на кафедрі економічної політики Національної академії державного управління при Президентові України, розглядались на експертних радах та нарадах у Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України.
Публікації. Основні положення, висновки та пропозиції опубліковані автором самостійно та у співавторстві в 54 працях, в тому числі в трьох монографіях (одна з них у співавторстві), 27 статтях у фахових виданнях, шести наукових працях, представлених на наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, викладених на 342 сторінках. Список використаних джерел містить 357 назв. По тексту розміщено 21 таблиця, 63 рисунки. Дисертації також включає 4 додатки на 17 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження й узагальнення його результатів підтверджують основну гіпотезу й дають можливість зробити висновки стосовно розвитку та утвердження стабілізаційних процесів в Україні, а також виробити рекомендації державної політики, спрямовані як на включення країни в інтеграційні процеси сучасного глобалізаційного світу, так і на стійке підвищення життєвого рівня громадян України.
1. Системний аналіз літературних та інформаційних джерел за тематикою дисертації показав, що впродовж останніх років у центрі уваги вітчизняних дослідників щодо проблем державного управління у сучасних умовах були питання формування макроекономічного базису, впровадження антиінфляційних заходів, аналіз та оцінка соціально-економічних перспектив країни, дослідження ризиків глобалізації для трансформаційної економіки, визначення стратегічних завдань і джерел фінансування державних програм розвитку, обґрунтування завдань держави та підвищення ефективності діяльності у нових історичних умовах. Однак, проблемні питання державного управління стосовно реалізації стабілізаційної політики в Україні комплексно не розглядались.
Головними тенденціями в сучасній геоекономічній ситуації, незважаючи на деяке призупинення темпів світового економічного зростання, залишаються відкриття національних ринків, залучення прямих іноземних інвестицій, сприяння розвиткові конкуренції, підтримка вітчизняних виробників на міжнародних ринках. В сучасному геоекономічному просторі формується новий тип економічних відносин, які базуються не на торговельній кооперації, а на пріоритеті інвестиційних зв’язків. Саме новій інвестиційній моделі властиві переваги глобалізації, яка знижує (а надалі й ліквідує) бар’єри на шляхах транскордонного переміщення товарів, капіталів та послуг, що, у свою чергу, позитивно впливає на відносини між країнами, в тому числі політичні. Тому для країн і співтовариств, які хочуть скористатися досягненнями і можливостями сучасної цивілізації, одним з найвагоміших завдань державного управління є впровадження заходів щодо якнайшвидшого включення країни в новий сучасний геоекономічний простір.
2. Україна, утверджуючи статус стабільної економіки, об’єктивно перебуває на перетині глобалістичних тенденцій, що надає країні як унікальний шанс, скориставшись її вигодами, швидко увійти у світове співтовариство, так і посилює ризик бути відкинутою на узбіччя світового процесу. Оцінки ступеня інтеграції України в процеси глобалізації досить суперечливі, а невизначеність України у своїх геополітичних та геоекономічних пріоритетах утруднює вироблення політики. Тому завданням Української держави є сприяння розвиткові конкурентоспроможної економіки, активізація дво- та багатосторонніх переговорів в рамках міжнародних інститутів, імплементація та неухильне додержання прийнятих економічних та політичних зобов’язань, пошук та розширення прибуткових ніш у світогосподарському механізмі. Стверджується, що ефективність національної політики визначається не захистом внутрішніх ринків від міжнародної конкуренції, а стимулюванням вітчизняного бізнесу з метою активного включення у світові економічні процеси.
3. Визначено, що глобальна економіка вимагає створення інститутів, що насамперед забезпечуватимуть функціонування ринків. При цьому національні та міжнародні інвестори вимагають наявності прозорої правової держави, стабільних систем прав власності та особистості, отож національні держави покликані відігравати більш вагому роль в інтегрованому світі. Спеціальна роль держави полягає в тому, щоб створити умови зростання і компенсувати наслідки недобросовісної економічної конкуренції стосовно національних виробників на міжнародних ринках.
Розширення ринків вимагає, щоб практично кожна держава у світі зважала на ситуацію (насамперед, економічну), яка склалася в сусідніх країнах чи країнах-партнерах. Тому перед державою постає завдання розробки та впровадження нових управлінських стратегій, спрямованих на координацію та узгодження заходів економічної політики з міжнародними процесами і врахування політичних заходів країн-партнерів.
4. Макроекономічна стабілізація нерозривно пов’язана з фінансовою стабілізацією, залученням міжнародних капіталів, насамперед у формі прямих іноземних інвестицій. Завданням держави є послідовне впровадження заходів, які підвищують інвестиційну привабливість країни загалом та її регіонів зокрема, у тому числі шляхом надання більших прав і повноважень органам місцевого самоврядування.
Високий рівень державного споживання, який все ще залишається, ускладнює економічний розвиток. Визначено, що зниження державних витрат на неефективні державні програми може вивільнити певні кошти для інвестицій держави в інфраструктуру, що стане додатковим чинником економічних перетворень та інвестиційної привабливості. Середньо- та довгостроковим завданням держави є утвердження інвестиційно-інноваційної політики, що, в свою чергу, сприятиме включенню країни у глобалізаційні процеси.
5. Важливий висновок економічної політики випливає з аналізу балансу попиту-пропозицій у системі національних рахунків, згідно з яким внутрішнє виробництво (додана вартість) та імпорт дорівнюють поглинанню (споживання плюс інвестиції) та витратам іноземців на вітчизняні товари (експорт). Тоді будь-які обмеження на компоненту пропозиції (наприклад, імпорт) безпосередньо негативно позначаються і на складових попиту - це вимагає скорочення поглинання або експорту, внаслідок чого зменшується доход країни. Додатковим наслідком є те, що будь-які штучні обмеження на імпорт (для підтримки або поліпшення рахунку поточних операцій) незмінно знизять також обсяг інвестиційного капіталу і надходження від його реалізації.
Таким чином, завданням державного управління є поширення та посилення заходів, що не обмежують, а підтримують складові пропозиції (додана вартість та імпорт). Це сприятиме підвищенню доходу країни та розширенню її експортних можливостей.
6. Іншим ключовим встановленим взаємозв’язком є те, що національна приватизаційна стратегія і приплив прямих іноземних інвестицій у країну є взаємозалежними категоріями як у короткостроковому, так і довго­строковому періоді, причому приватизація впливає на характер таких інвестицій через сформовану структуру власності. Незаперечним наслідком для державного управління є необхідність підтримки максимально відкритих і зрозумілих приватизаційних програм та схем для того, щоб інвестиційне середовище справді могло вважатися привабливим з погляду міжнародних інвесторів.
Отже, можна зробити такі принципові висновки, спрямовані на подальший розвиток економічної політики стосовно поліпшення інвестиційно-приватизаційного середовища:
- чим більше країна залучає прямих іноземних інвестицій, тим більшим буде нарощування її експорту, і тим більше змінюватиметься (в позитивному напрямі) структура експорту;
- ліберальні зовнішня торгівля та інвестиційний режим є найважливішою умовою залучення прямих іноземних інвестицій; водночас спеціальні поступки і пільги іноземним інвесторам хоча й мають короткочасний стимулюючий характер, проте загалом вносять деструктивні елементи у формування інвестиційного середовища;
- приватизація великих державних стратегічних підприємств за участю зовнішніх інвесторів є найбільш ефективним способом залучення ресурсів, спрямованих на реформування і розвиток, створює середовище, що стимулює прямі іноземні інвестиції також у сектори економіки з одночасною підтримкою зовнішньоторговельного розвитку;
- політична невизначеність (зокрема, напередодні виборів) змушує інвесторів відкладати прийняття стратегічних рішень; прямі іноземні інвестиції не надходять у країну тоді, коли вона їх особливо потребує. Для їх залучення має бути створене сприятливе ділове середовище.
7. Обґрунтовано, що ключовим чинником позитивної спрямованості макроекономічної стабілізації є виважена валютна політика, недопущення розгортання валютних криз. Для зняття напруження на валютних ринках країни вдаються до девальвації національної грошової одиниці.
Однак номінальна девальвація проявляється у двох протилежних” для вітчизняної економіки напрямах: призводить до реальної девальвації, а отже до подорожчання імпортних товарів, здешевлення вітчизняного експорту, наслідком чого є зменшення величини імпорту, або ж спричиняє підвищення внутрішнього рівня інфляції, знижує купівельну спроможність та добробут населення. Інакше кажучи, девальвація не означає автоматичного поліпшення торговельного балансу, принаймні за відсутності структурних реформувань і/або зміни зовнішньоторговельної структури девальвація може призвести навіть до менших обсягів залученої валюти.
Потребують також вдосконалення механізми протидії девальваційним тискам. Тимчасові заходи підтримки національної валюти шляхом валютних інтервенцій за відсутності реформувань, що підвищували б інвестиційну привабливість країни, означають лише втрату валютних резервів, підвищення в подальшому девальваційного тиску.
8. Світова тенденція до нарощування міжнародних резервів, а також необхідність забезпечення міцної національної грошової одиниці ставить завдання щодо продовження політики залучення валютних ресурсів. Встановлено, що існуючий рівень міжнародних резервів в Україні ще не адекватний високим вимогам утвердження стабілізації та реалізації довгострокової політики стійкого зростання. Тому ключовим завданням у сфері валютної політики як базової компоненти впроваджуваної в Україні стабілізаційної політики є спрямованість у середньо- та довгостроковій перспективі на нарощування валютних резервів, їх адекватність розвиткові економічного національного та світового середовища.
9. Визначено, що стабільність курсу, утримувана в останні три роки загалом ринковими засобами, надавала можливість розширення зовнішньоекономічної діяльності. Справедливим є і зворотне - зовнішньоторговельний успіх дав змогу отримати ресурси, які сприяли уникненню валютної кризи, ризик якої на початку 2000 і 2001 років був високим.
Експортна спроможність в найближчі роки залежатиме від розвитку конкурентоспроможних ефективних підприємств, їх залучення до міжнародного бізнесу. Враховуючи встановлений у роботі системний макроекономічний зв’язок між стабілізацією, приватизацією та експортною спроможністю, завданням державної політики є необхідність подальшого розвитку прозорих приватизаційних процесів, лібералізація зовнішньо­торговельної політики, що, в свою чергу, сприятиме стабілізації та подаль­шому розширення припливу капіталів.
10. Дискусійним є питання стосовно розширення сфери євро як резервної валюти, подальшої взаємної динаміки долара та євро. Перспективи євро здебільшого визначатимуться ставленням до цієї валюти приватного сектора, бажанням утримувати та підтримувати валютну стабільність, оскільки оцінка валюти як несприятливої” для приватного сектора матиме розбалансувальний вплив на світові фінансову та валютну системи. Тому завданням Національного банку України є поступове розширення портфелю” міжнародних резервів відповідно до позиції євро у системі валютних резервів світу загалом.
11. В Україні припинення (з початку 2000 р.) нарощування креди­тування уряду на противагу тому, що відбувалося протягом 90-х років, мало найсприятливіший вплив на розвиток стабілізаційної політики, і було суттєвим чинником послаблення інфляційного та девальваційного тисків. Доведено, що в найвагомішій стабілізаційній складовій - нарощуванні резервів - монетарна і валютна політика, запроваджувані Національним банком України, в цілому відповідали завданням макроекономічної стабілізації і наповнення резервів, що, в свою чергу, слугувало запорукою підтримки національної грошової одиниці. Отже, завданням держави є недопущення включення політичних чинників у визначення політики органів грошово-кредитного регулювання і принесення в жертву” стабільності валютної та монетарної політики заради підтримки окремих галузей чи виробників, а також недопущення популістських передвиборчих великих бюджетних виплат, фінансованих центральним банком країни.
Також обґрунтовано, що фінансова система України залишатиметься слабкою, поки не буде реформовано систему власності, створено сучасну інфраструктуру сприяння розвитку відносин власності, досягнуто включеності до міжнародних фінансових потоків. Тому в умовах глобалізації реформування фінансової системи має бути узгодженим і проводитися якнайшвидше з метою недопущення втрат фінансово-банківської системи, пов’язаних з подальшою лібералізацією світогосподарських зв’язків.
12. Визначення європейської інтеграції як стратегічного завдання України вимагає розробки та впровадження низки заходів щодо розбудови та поліпшення економічних відносин між Україною та країнами Європейського Союзу. Саме від раціональності та ефективності торговельних зв’язків залежить і формування привабливого інвестиційного клімату, і підвищення суспільно-політичного іміджу нашої країни, і можливості активізації її участі в європейських та міжнародних інститутах. При цьому визначається, що стимулами для реформувань мають бути внутрішні чинники і метою має стати суттєве підвищення життєвого рівня українського народу.
13. Вступ до Світової організації торгівлі потребує системних перетворень, у тому числі і щодо формування та реалізації економічної політики держави, а тому є складною і всеохопною програмою. Більше того, саме через цю організацію будуть впроваджуватись та поширюватись нові принципи та інструменти державного регулювання економічних і соціальних процесів. Визначено, що запровадження норм та правил Світової організації торгівлі є фактично реформуванням українського регулятивного середовища, продовженням і поглибленням реформування соціально-економічного середовища загалом. Стверджується, що внаслідок кращого доступу на зовнішні ринки після приєднання до Світової організації торгівлі, навіть за умови зростання обсягів імпорту, платіжний баланс не зазнає значних втрат, а тому і не справлятиме суттєвого негативного впливу на макроекономічну стабільність взагалі.
14. Першочергового вирішення на державному рівні в середньостроковій перспективі потребують завдання з прискорення процесу гармонізації законодавства до норм та принципів Світової організації торгівлі, що вимагає узгодження дій Верховної Ради та уряду. Результативність вступу України до Світової організації торгівлі (і надалі набуття членства в ній) є одним з інтегрованих критеріїв ефективності державної політики: дотримання оголошених намірів підтверджуватиме ефективність впроваджуваних політичних заходів; провал згаданих процесів (якими б аргументами він не виправдовувався) означатиме також неефективність інституту держави; і разом з тим жодні окремі успіхи не зможуть розцінюватись як стратегічні досягнення, якщо втрачаються стратегічні цілі та орієнтири. Отож забезпечення вказаної результативності належить до ключових завдань сучасної Української держави.
15. Доведено, що макроекономічна стабілізація та інституційне будівництво на сьогодні мають розглядатися з єдиних позицій, взаємно доповнюватись та підкріплюватись для реального економічного і фінансового розвитку, і зовнішньоекономічна лібералізація в такій системі перебуває на ключових позиціях. Запропоновані заходи розвитку стабілізаційної політики сприятимуть виробленню раціональної та ефективної державної політики загалом, а впровадження запропонованих механізмів, інструментів та заходів надасть країні позитивного імпульсу з прискорення трансформаційних перетворень й стійкому підвищенню добробуту населення. Урахування результатів дослідження також дає змогу сформулювати такі практичні рекомендації:
- Верховній Раді України прискорити прийняття законів щодо укріплення інституту приватної власності, гарантування прав кредиторів та інвесторів, розбудови ринкових та позаринкових інститутів, ширшого залучення прямих іноземних інвестицій; не допускати застосування популістських заходів (зокрема нормативних актів), що можуть порушити макроекономічну стійкість навіть за наявності короткострокових несистемних ускладнень на окремих ринках; якнайшвидше прийняти Податковий кодекс, затвердити довгострокову Стратегію розвитку України; вдосконалити аналіз відповідності нових законодавчих актів положенням Світової організації торгівлі , накласти мораторій на прийняття законодавчих актів, запровадження яких може суперечити вимогам цієї організації;
- Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції і надалі спрямовувати зусилля на якнайшвидший вступ країни до Світової організації торгівлі (до кінця 2004 року); послідовно впро­ваджувати заходи щодо підвищення інвестиційної привабливості як країни загалом, так і окремих підприємств зокрема, у тому числі на регіональному рівні; приватизаційна програма має стати складовою структурної політики та узгоджуватися із стратегією країни на підвищення добробуту її громадян.

- Національному банку України проводити раціональну стимулюючу монетарну політику, що узгоджується із середньостроковими та стратегічними завданнями уряду України, забезпеченням вчасного і повного виконання країною зовнішніх зобов’язань. Політика наповнення резервів має стати домінуючою, відповідати завданням досягнення стабільності національної грошової одиниці і не може підпорядковуватись згладжуванню короткострокових курсових коливань або визначатись політичними мотивами.

Список використаних джерел

1.

Абыкаев Н. Инвестиционный потенциал и экономический рост (методологический аспект) // Экономист. 2000. № 6. С. 58-66.

2.

Алексашенко С., Астапович А., Клепач А., Лепетиков Д. Российские банки после кризиса // Вопросы экономики. 2000. № 4. С. 54-82.

3.

Аналітичні матеріали німецької консультативної групи при уряді України. К, 19992001 (різні випуски).

4.

Андронов О., Береславская Е. Проблемы валютного рынка Украины // Финансовые риски. 1998. № 3. С. 15-20.

5.

Бакуменко В., Князєв В., Сурмін Ю. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку // Вісн. УАДУ. 2003. № 2. С. 11-27.

6.

Бакун О., Юрчишин В. Замечания к построению модели украинской экономики в среднесрочном периоде // Финансовые риски. 1998. № 3. С. 87-92.

7.

Балацкий Е. Факторы формирования валютных курсов: плюрализм моделей, теорий и концепций // Мировая экономика и международные отношения. 2003. № 1. С. 46-58.

8.

Бальцерович Л. Соціалізм, капіталізм, перетворення. Х.: Видво Каравела, 2000. 416 с.

9.

Бальцерович Л. Свобода і розвиток. http://www.jimagazine.lviv.ua/jilibrary/balcerowycz/balczmist.htm

10.

Бачурин А. Основные условия устойчивости экономики // Экономист. 1998. № 11. С. 27-41.

11.

Бедратий В. Макроекономічні наслідки антикризових заходів НБУ // Економіст. 1998. № 1.

12.

Безчасний Л., Онишко С. Тенденції на світовому ринку капіталів та їх вплив на інвестиційну діяльність в Україні // Економіка України. 2001. № 4. С. 4-12.

13.

Береславская Е. Анализ тенденций состояния валютного рынка Украины в 1999 году. // Финансовые риски. 2000. № 1. С. 1722.

14.

Білорус О. Імперативи стратегії розвитку України в умовах глобалізації // Економіка України. 2001. № 11. С. 4-13.

15.

Білорус О. Глобалізація і нова парадигма глобального пост-індустріального розвитку // Економічний часопис-ХХІ. 2002. С. 37.

16.

Бодров В. Державне регулювання трансформаційних процесів в економіці: інституційний підхід // Вісн. УАДУ. 2002. № 3. С. 55-69.

17.

Бодров В. Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання: Навч. посіб. К.: Видво УАДУ, 2002. 104 с.

18.

Бондарчук І. До питання щодо проблем залучення інвестицій в економіку України // Вісн. УАДУ. 1999. № 2. С. 4653.

19.

Бураковський I. Міжнародна торгівля та економічний розвиток країн з перехідною економікою (теоретикометодологічний аналіз механізму взаємозв”язку). К.: „К.І.С.”, 1998. 120 с.

20.

Бураковський I., Білецький B. Шлях України до Європейського Союзу. Погляд з України. К.: „К.І.С.”, 1999. 78 с.

21.

Бураковський І. Міжнародна торгівля. К.: Основи, 2000.

22.

Бураковський І. Економічні наслідки розширення ЄС для України //
Європейська інтеграція та Україна. Навчальнометодичний посібник. К.: Видво Макрос, 2002. С. 393-408.

23.

Бурлачков В. Спрос на деньги: теория и практика оценки // Вопросы экономики. 2002. № 12. С. 17-35.

24.

Бурнашов И. Великобритания и евро // Мировая экономика и международные отношения. 2002. № 9. С.70-75.

25.

Бьюкенен Дж. Конституция экономической политики. Расчет согласия. Границы свободы / Нобелевские лауреаты по экономике. М.: Таурус Альфа, 1997. 556 с.

26.

Бюллетень Національного банку України. К.: НБУ, 1998-2003 (Щомісячне статистичне видання НБУ).

27.

Валютные режимы и экономические показатели развивающихся стран / Курс по финансовому программированию и макроэкономической политике. МВФ: Инт МВФ, 1998. Т. 3. 39 с.

28.

Вахненко Т. Теоретичні засади регулювання міждержавного руху капіталів// Економіка України. 2001. № 8. С. 12-21.

29.

Веймер Д., Вайнінг Е. Аналіз політики: Концепція і практика. К.: Основи, 1998. 654 с.

30.

Величко О. Становлення і розвиток грошовокредитної системи України // Економіка України. 2001. № 5. С.8-13.

31.

Вінценц Ф., Тіссен У. Щодо середньострокової стратегії політики України на 19962004 роки // Економіст. 1998. № 5. С. 20-24.

32.

Вишневський В., Гречишкин А. Влияние режима налогообложения на миграцию капитала // Мировая экономика и международные отношения. 2002. № 12. С. 18-24.

33.

Воротін В. Напрямки, завдання та форми впливу держави на трансформаційні економічні процеси в умовах глобалізації // Вісн. УАДУ. 2001. № 3. С. 98-103.

34.

Воротін В. Державне регулювання інтеграційних процесів в Україні та його вплив на економічне зростання // Вісн. УАДУ. 2001. № 4. С. 174-186.

35.

Воротін В. Ринкова модифікація державного регулювання економіки в умовах глобалізації // Вісн. УАДУ. 2003. № 1. С. 128-132.

36.

Воротін В. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій. К.: Видво УАДУ, 2002. 392 с.

37.

Врублевський В., Хорошковський В. Український шлях. Начерки: геополітичне становище України та її національні інтереси. К.: Демократична Україна, 1997. 426 с.

38.

Врублевський В., Хорошковський В. Нова Україна: виклики ХХІ століття / Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. К.: Інт соціології НАН України, 1999. С. 70-85.

39.

Врублевський В. Інтелект нації та виклики глобалізму // Україна: інтелект нації на межі століть. К.: Інтелект, 2000. С. 7378.

40.

Врублевський В., Довгань О. Нова парадигма прогресу України як вирішальна умова зростання добробуту народу // Вісн. Технологічного унту Поділля. 2001. № 2. Ч. 1 (30). С. 201-203.

41.

Гавриленков Е. Российская экономика: перспективы макроэкономической политики // Вопросы экономики. 2000. № 4. С. 2135.

42.

Гайдуцький П., Подолєва О. Структура і механізм функціонування і регулювання ринку. К.: УСГА, 1992 р. 142 с.

43.

Гайдуцький П., Каракай Ю., Грамотнєв В. та інші. Інвестиційний клімат в Україні. К.: Нора-друк, 2002. 246 с.

44.

Гайдуцький П., Баліцька В., Каракай Ю. та інші. Інфраструктура інвестиційного розвитку. К.: Міленіум, 2003. 218 с.

45.

Гальчинський А. Теорія грошей . К.: Основи, 1998. 413 с.

46.

Гальчинський А. Україна: поступ у майбутнє. К.: Основи, 1999. 220 с.

47.

Гальчинський А. Монетарна складова стратегії економічного розвитку // Економіка України. 2002. № 7. С. 4-9.

48.

Геєць В. Питання теорії і практики макроекономічної стабілізації в аспекті переходу від економічної кризи до зростання // Вісн. Нац. Банку України. 1997. № 9. С. 1017.

49.

Геєць В. Розширена економетрична модель фінансового програмування та вихідні положення політики економічного зростання в умовах фінансової нестабільності // Економіст. 1998. № 5. C. 12-21.

50.

Геєць В. Ще раз про складові економічного піднесення в Україні // Економіка України. 1998. № 12. С. 4-15.

51.

Геєць В., Скрипниченко М., Соколик М., Шумська С. Секторальні макромоделі прогнозування економіки України // Економіст. 1998. № 5. С.12-19.

52.

Геєць В. Ринкова трансформація в 19912000 роках: здобутки, труднощі, уроки // Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія реформ. Матер. Наук. Конф. К.: НУТУ „КПІ”, 2001. С.32-33.

53.

Герасименко В. Управление инвестициями: поиск новых ориентиров. // Вопросы экономики. 2001. № 4. С. 154-155.

54.

Герасимчук М. Джерела і структура капітальних вкладень // Економіка України. 1998. № 12. С. 16-24.

55.

Глобализация: благо или угроза. http://www.cer.uz/Review/9803R/Ru/

56.

Глобализация: взгляд с периферии. Аналитический доклад / В.Грановский, Т. Хариманга, В.Юрчишин. К.: АГТ, 2002. 62 с.

57.

Глобализация и Россия (Круглый стол) // Мировая экономика и международные отношения. 2002. № 9. С.3-25.

58.