Державний механізм регулювання інноваційних процесів на основі дослідження та оцінки конкурентоспроможності промислової продукції

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ
На правах рукопису
ЧЕРНОВ Сергій Олександрович
УДК 330.341.1:351
державний механізм регулювання інноваційних процесів на основі дослідження та оцінки конкурентоспроможності промислової продукції
Спеціальність 25.00.02 Механізми державного управління
Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Ткачова Наталія Миколаївна, кандидат економічних наук, доцент

Донецьк - 2004
ЗМІСТ стор.

Вступ

3

Розділ 1 Сутність і особливості державного управління конкурентоспроможним інноваційним процесом

11

1.1 Інновація як конкурентна складова ефективного розвитку держави

11

1.2 Конкурентоспроможність як об¢єкт державного управління інноваційним процесом

32

1.3 Зарубіжний досвід формування системи важелів державного управління конкурентним інноваційним розвитком

51

Висновки за розділом 1

66

Розділ 2 Науково-методологічні основи формування конкурентної політики держави в управлінні інноваційним процесом

70

2.1 Аналіз існуючого державного механізму економіко-правового регулювання інноваційного розвитку

70

2.2 Дослідження внутрішніх складових формування конкурентоспроможного інноваційного потенціалу Донецького регіону

84

2.3 Застосування багатофакторного аналізу до розробки державної стратегії інноваційного розвитку регіону, галузі, підприємства

100

Висновки за розділом 2

119

Розділ 3 Структура державного механізму забезпечення конкурентоспроможності промислової продукції

123

3.1 Метод оцінки внутрішніх складових потенціалу конкурентоспроможності підприємства

123

3.2 Методичні рекомендації щодо оцінки рівня конкурентоздатності інноваційної продукції органами державної влади в ринкових умовах

144

3.3 Оптимізація державного механізму формування та управління конкурентним середовищем інноваційної діяльності

167

Висновки за розділом 3

188

Висновки

191

Список використаних джерел

194

Додатки

213

ВСТУП

Актуальність теми. Регулювання державою інноваційної діяльності є однією з головних задач господарського механізму в розвинутих країнах. Це зумовлено тим, що ряд проблем в інноваційній сфері не можуть бути вирішені без участі держави: високі витрати на НДДКР, значний ризик при виборі пріоритетних напрямів інвестування тощо.
Попри чисельні рішення на державному рівні щодо активізації інноваційної діяльності та розробки політики держави в цій сфері, вітчизняне ринкове господарство поки що само не продукує потреби в інноваціях. Першочерговою задачею власників підприємств, у тому числі й тих, що є частково або повністю роздержавленими, в більшості випадків залишається покращення поточних фінансових результатів господарчої діяльності. Підприємства, що подекуди переходять до виробництва конкурентної інноваційної продукції та модернізації виробництва, зумовлюють потребу в інноваціях звичайним розширенням виробництва і лише в рідких випадках обґрунтованим ринковим прогнозом або довгостроковою конкурентною стратегією.
Сьогодні конкурентоспроможність українських підприємств є фактично явищем статичним і складається під впливом макроекономічної ситуації в країні та на світових ринках, вона практично некерована з боку підприємств. Зменшення цього ризику можливо через створення адаптивного державного механізму підтримки інноваційного розвитку підприємств за умови наявності в останніх достатнього потенціалу конкурентоспроможності, тобто сукупності природних і трудових ресурсів, організаційних, інформаційних та методичних компонентів, матеріальних умов, що є взаємозв’язаними елементами системи, спрямованої на створення сприятливих умов для інноваційної діяльності та успішної реалізації її результатів на ринку.
Пряме регулювання конкурентних умов з боку державних органів влади не сприяє формуванню ефективного конкурентного середовища для українських підприємств на внутрішньому ринку і, відповідно, зацікавленості підприємств у підвищенні своєї конкурентоспроможності за рахунок впровадження інновацій.
Це потребує від держави застосування ринкових важелів в стимулюванні підприємств до інтенсифікації інноваційної діяльності через визначення параметрів інноваційного розвитку економіки і формування ефективного конкурентного середовища на основі дослідження та оцінки конкурентоздатності окремих підприємств, промислової продукції, створення організаційних умов розвитку та впровадження інновацій, а також активних заходів щодо формування та прогнозування попиту на інновації.
Важливий внесок у розв’язання проблем створення та функціонування ефективного механізму державного управління та регулювання економіки в період її структурної перебудови внесли відомі українські вчені О. Амоша, Б. Буркинській, О. Власюк, І. Галіца, А. Гальчинський, Г. Губерна, В. Дорофієнко, В. Кардаш, І. Лукінов, В. Мединський, І. Михасюк, Л. Нейкова, С. Поважний, Д.Черваньов, М. Чумаченко та ін.
Разом з тим, в теорії і практиці залишаються недостатньо розробленими питання застосування ринкового інструментарію в державному управлінні процесами технологічного оновлення виробництва, створення нової високотехнологічної конкурентноздатної продукції на основі дослідження та оцінки її конкурентоздатності.
Розробка концептуальних засад і методологічного забезпечення управління процесами діагностики конкурентоспроможності підприємств на рівні регіону та галузі, впровадження адекватних заходів для стимулювання інноваційного розвитку економіки на базі ринкового аналізу і прогнозування є важливою задачею держави в процесі інтеграції до світового ринкового простору і визначає актуальність теми дисертаційної роботи.
Зв¢язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідних робіт кафедри маркетингу Донецького державного університету управління в рамках наукової теми 99.03 Теоретико-методичні основи розвитку маркетингу в управлінні економікою України” (номер держреєстрації 0100U003067), підтеми 99.03.05 Теоретичні та методологічні основи стратегії оцінки інвестиційного потенціалу регіону” протягом 2000-2004 років. В рамках цих тем автором було запропоновано комплексний підхід щодо оптимізації структури державного механізму регулювання інноваційних процесів на основі дослідження та оцінки конкурентоспроможності промислової продукції.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування і розробка теоретико-методологічних підходів, методичного інструментарію і практичних засад державного механізму управління інноваційними процесами на основі дослідження та оцінки конкурентоздатності промислової продукції.
Досягнення мети дисертаційного дослідження зумовило необхідність вирішення таких основних задач теоретичного та практичного характеру:
критичного аналізу існуючих теоретичних підходів до визначення природи інновації, управління інноваційними процесами, ролі маркетингу в управлінні інноваціями, використання державних регуляторів в регулюванні конкурентоспроможного інноваційного розвитку та оцінки можливостей їх адаптації до вітчизняних умов;
дослідження існуючого державного механізму управління інноваційним розвитком економіки України (на прикладі Донецького регіону), зокрема, підприємств чорної металургії;
аналізу основних тенденцій розвитку та конкурентоспроможності інноваційних процесів в Донецькому регіоні;
виявлення основних факторів, що формують рівень конкурентоспроможності підприємств, дослідження існуючого економіко-правового механізму державного регулювання регіонального інноваційного розвитку та розробка рекомендацій щодо його вдосконалення;
визначення методологічних основ оцінки механізму, який формує конкурентоспроможний потенціал підприємств і системи факторів, що на нього впливають прямо або опосередковано;
розробки рекомендацій щодо оптимізації роботи центральних та місцевих органів влади в сфері державного регулювання інноваційних процесів на основі дослідження та оцінки конкурентоздатності промислової продукції в ринкових умовах.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є процеси державного управління та регулювання діяльності підприємств шляхом створення сприятливих умов для їх інноваційного розвитку відповідно до вимог ринкового середовища.
Предмет дослідження. Предметом дослідження є державний механізм регулювання інноваційних процесів в промисловості.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження і розробки наукової концепції засад державного механізму управління інноваційними процесами послужили наукові положення, викладені в працях вітчизняних та іноземних вчених, законодавчі та нормативні документи України.
В роботі використовувалися методи логічного, системного аналізу, комплексний підхід при дослідженні принципів, методів, теоретичних та практичних засад управління інноваціями в регіоні.
Для аналізу та прогнозування тенденцій протікання інноваційних процесів в Донецькому регіоні застосовано ретроспективний аналіз, методи статистичного та логіко-індуктивного аналізу, графічний метод.
Методи екстраполяції та синтезу використано при застосуванні багатофакторного аналізу до управління потенціалом конкурентоспроможності підприємства.
Методи групування показників, апріорного ранжирування, математичної статистики застосовано при розробці методичних рекомендацій щодо оцінки внутрішніх складових потенціалу конкурентоспроможності підприємства та конкурентоздатності його продукції.
Розробку наукових положень, методичних і практичних рекомендацій здійснено на підставі критичного вивчення опублікованих наукових праць, аналізу статистичних матеріалів, дослідження реальних процесів державного управління в Україні, використання особистого досвіду дисертанта.
Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні необхідності вдосконалення та методичному структуруванні державного механізму регулювання регіональних інноваційних процесів, у комплексному підході до оптимізації структури державного механізму регулювання інноваційних процесів через визначення параметрів конкурентного середовища та конкурентоспроможності промислової продукції. Наукова новизна полягає в наступному.
Вперше:
з метою більш ефективного управління з боку держави інноваційними процесами в дисертаційній роботі поєднано макро- та мікроекономічний підходи щодо процесу створення та реалізації інновацій;
доведено, що, оскільки виміром ринкових перспектив інновації є її конкурентноздатність, саме ринковий аналіз конкурентноздатності підприємств та параметрів конкурентного середовища, прогнозування розвитку інноваційного ринку визначатимуть пріоритети державної підтримки інноваційного розвитку підприємств;
сформульовано поняття потенціалу конкурентоспроможності підприємства, як сукупності природних і трудових ресурсів, матеріальних, організаційних, інформаційних та методичних компонентів, що є взаємозв’язаними елементами системи, спрямованої на створення сприятливих умов для інноваційної діяльності та успішної реалізації її результатів на ринку.

Удосконалено:
методологічний підхід до аналізу конкурентного стану підприємства шляхом використання ресурсно-факторного методу, який полягає в визначенні ресурсів, що зумовлюють конкурентоспроможність підприємства та факторів, що впливають на неї ззовні;
підхід до визначення поелементного складу системи показників оцінки рівня потенціалу конкурентоспроможності підприємства;
методику оцінки рівня конкурентноздатності інноваційної продукції, яка виробляється підприємствами для розробки державних галузевих та регіональних програм розвитку економіки.
Отримали подальший розвиток:
теоретико-методологічні засади державного механізму регулювання інноваційних процесів в регіоні та галузі на основі застосування ринкового підходу до оцінки потенціалу конкурентоспроможності суб’єктів господарювання та використанням маркетингового методичного інструментарію;
рекомендації відносно концептуальних підходів до оптимізації структури існуючого державного механізму регулювання інноваційного розвитку регіону та галузі на основі застосування ринкового підходу до діагностування конкурентного стану підприємств, конкурентоспроможності інноваційної продукції в процесі розробки державної стратегії їхнього подальшого інноваційного розвитку.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання у практиці роботи органів державної влади всіх рівнів, галузей і окремих підприємств при здійснені: діагностики конкурентного стану підприємств; визначенні пріоритетів у фінансуванні інноваційних проектів; формуванні раціональної структури джерел і видів інвестиційних коштів; розробки державних перспективних програм розвитку окремих підприємств, галузей і територій. Це сприятиме забезпеченню та підвищенню результативності функціонування базових провідних підприємств, збільшенню доходної частини державного бюджету та подальшому економічному зростанню і виконанню соціальних програм. Результати дисертаційного дослідження впроваджені в роботі Донецького інноваційного центру Донецької обласної державної адміністрації, Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради (довідка № 729 від 24.12.03), використані при оцінці конкурентних переваг продукції ВАТ Дніпровський трубний завод” та стали основою розробки стратегії розвитку виробництва, просування продукції на ринки та формуванні інноваційної політики підприємства (довідка № 69-12-198 від 30.12.03) (Додаток А).
Особистий внесок здобувача полягає в розробці методологічних засад державного механізму управління інноваційними процесами на основі використання показників потенціалу конкурентоспроможності підприємства та конкурентоспроможності його продукції, які обчислюються за розробленими і апробованими автором методиками.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідались на III Міжнародній конференції молодих вчених-економістів (Донецьк, 1999 р), II Міжнародній науково-практичній конференції Город, регион, государство проблемы распределения полномочий”, (Донецьк, 2000 р.), Загальноукраїнській науковій конференції студентів та молодих вчених Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (Донецьк, 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції Сучасна концепція маркетингу та її реінтерпретація в умовах перехідного суспільства” (Харків, 24-25 травня 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції Теорія та практика управління у трансформаційний період” (Донецьк, 4-6 жовтня 2001 р.), II Міжнародній науково-практичній конференції Маркетингові дослідження в Україні” (Ялта, Луганськ СНУ 27-31 травня 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції Управління підприємствами: проблеми та шляхи їх вирішення” (Ялта, ДонДУЕТ, ІЕП, 2-3 жовтня 2003 р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових статей [103, 155, 162-165, 181-183].

Список літератури

ВИСНОВКИ

Основна концепція проведеного дослідження складається в розробці комплексного підходу до вирішення проблеми ефективного державного управління інноваційним розвитком промисловості України на основі дослідження та оцінки конкурентоспроможності продукції..
Проведене дослідження дозволило зробити ряд нових висновків, підтвердити деякі з існуючих та запропонувати практичні заходи щодо створення умов та застосування ринкових важелів в державному управлінні інноваційною діяльністю промислових підприємств, спрямованих на підвищення їх конкурентоспроможності.
Відповідно до загальної мети та конкретних задач, основні результати роботи полягають у наступному:
1. На основі аналізу теорії і практики інноваційної діяльності в роботі поглиблено розуміння сутності явища інновацій, як результату наукового, або ринкового дослідження, втіленим у виробництво у вигляді принципово нового або поліпшеного конкурентоспроможного продукту чи способу організації виробництва, технології та набувшим комерційного розповсюдження, головною метою появи якого є отримання прибутку або захват ринку через задовольняння потреб споживачів, або суспільства в цілому. Розширено класифікацію інновацій. Визначено роль та місце маркетингу в процесі управління інноваціями.
2. Визначено, що конкурентноздатність інновації є основним об¢єктом державного управління в інноваційному процесі та визначається як оптимальне співвідношення комплексу споживчих властивостей до його вартісних (цінових) характеристик, що визначає його успіх на ринку в умовах широкої пропозиції конкуруючих аналогів. Саме регулювання умов конкуренції на ринку, створення цивілізованого конкурентного середовища мають бути основними пріоритетами держави в управлінні інноваційним процесом.
3. Досліджено регулюючу роль провідних держав світу в стимулюванні інноваційної діяльності, яка має на меті створення сприятливих умов для НДДКР, підтримку початкових стадій, де недостатньо лише ринкових стимулів.
4. Проведений аналіз стану інноваційної діяльності в промисловості, існуючої політики держави щодо сприяння активізації інноваційної діяльності дозволив виявити численні причини занепаду в цій сфері, основною з яких є недосконалість механізму управління розвитком внутрішнього інноваційного ринку. Діючий на даний час державний економіко-правовий механізм регулювання інноваційного розвитку економіки потребує вдосконалення нормативної бази щодо стимулювання підприємств до активізації інноваційної діяльності, посилення захисної ролі держави по підтримці інтересів вітчизняних виробників на зовнішньому і, особливо, внутрішньому ринках, розробки інструментарію моніторингу та прогнозування розвитку інноваційного ринку в Україні, вдосконалення конкурентних відносин.
4. Виходячи з проведеного дослідження запропоновано багатофакторний підхід, згідно з яким конкурентоспроможність підприємства визначається через наявність в нього керованої сукупності ресурсів: інвестицій до інноваційного розвитку, а також відповідної матеріально-технічної діяльності, інформаційного забезпеченні процесу створення інновацій та їхнього просування у ринковому середовищі, наявності висококваліфікованих кадрів, а також визначається через наявність ефективної маркетингової стратегії розвитку. При цьому особливий вплив на конкурентноздатність підприємства здійснюють зовнішні фактори: споживачі, постачальники, конкуренти, посередники. Опосередковано, проте не менш вагомо, впливають на діяльність підприємства макроекономічні фактори: політико-законодавчий механізм державного регулювання економіки, стан розвитку загальноекономічної кон¢юнктури, рівень розвитку технології виробництва, соціальний фактор та рівень розвитку кон¢юнктури внутрішнього і світового ринку.
5. З метою діагностики конкурентного стану підприємств для розробки державної стратегії інвестування розроблено методику оцінки внутрішніх складових конкурентоспроможного потенціалу підприємства, основою якої є аналіз поєлементного складу внутрішніх факторів, які визначають конкурентоспроможність підприємства.
6. Для підвищення ефективності управління та регулювання діяльності підприємств, її оптимізації розроблені методичні рекомендації щодо оцінки конкурентоздатності продукції, які полягають в пофакторному аналізі на основі апріорного ранжирування факторів із застосуванням експертного опитування та розробці інтегрального показника конкурентоздатності (ціни зваженої одиниці якості).
7. З метою вдосконалення роботи державних органів, до функцій яких входить управління інноваційною діяльністю, розроблені методологічні рекомендації щодо оптимізації структури державного механізму управління інноваційними процесами. Виділено основні логіко-функціональні блоки механізму: інформаційний (аналітико-прогнозний), захисний, стимулюючий. Запропоновано заходи оптимізації щодо кожного блоку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адамов В.Е. Факторный индексный анализ. - М.: Статистика, 1971.
2. Амбарцумов А.А., Стерликов Ф.Ф., 1000 терминов рыночной экономики: Справочное учебное пособие. М.: Крон-пресс, 1993. 302 с.
3. Амитан В. Инновационное развитие будущее Донецкого региона//Деловые вести, 2001. - №125-126. с. 11 12.
4. Амоша О.І., Чумаченко М.Г., Кацура С.М. та ін. Регіональні проблеми інноваційної політики та її активізація: наукова доповідь. Донецьк, 1999. 47 с.
5. Андрощук Г., Денисюк В. Государственная инновационная политика в США//Бизнес-информ, 1998. - №17-18. с. 33 40.
6. Ансофф А. Стратегическое управление. М.: Экономика, 1989. 279 с.
7. Атаманчук Г.В. Государственное управление: Организационно-функциональные вопросы. Учебное пособие. М.: Экономика, 2000. 301 с.
8. Афонин С.З., Астраханцев В.В. Конкурентоспособность продукции черной металлургии // Сталь, 1993. -№2. - с.84 - 88.
9. Бажал Ю. Актуальність інноваційної теорії економічного розвитку//Економіка України: минуле, сучасне і майбутнє. - К.: Наукова думка, 1993. с. 13 17.
10. Байрака В.М. Механізми управління експортом інноваційної продукції//Маркетинг в Україні, 2002. - №2. с. 45 47.
11. Баранчеев В., Стрижов С. Анализ и оценка маркетингового потенциала предприятия // Маркетинг, 1996. -№5 .- с. 42-50.
12. Баркан Д.И., Ходяченко В.Б., Валдайцев С.В. и др. Как создаются коммерчески успешные товары и услуги: маркетинг и нововведение. Л.: Аквилон, 1991. 126 с.
13. Безчасний Л., Мельник В. Інновації як засіб підйому економіки України//Економіка України: минуле, сучасне і майбутнє. - К.: Наукова думка, 1993. с. 17 - 22.
14. Белая С.А. Инновационные аспекты структурной трансформации экономики Украины//Инновации, 1999. - №9-10. с. 88 92.
15. Бендерский Е. Роль инвестиций и инноваций в реструктуризации экономики//Экономика Украины, 1996. - №3. с. 39 47.
16. Бетухина Е., Пойсик М. Мировая практика формирования научно-технической политики. - Кишинев, 1990.
17. Біляцький С. Державне регулювання економіки в Україні ключ до її стабілізацій й відродження. // Розбудова держави. 1996. - №12. С.33-37.
18. Близнюк А.М., Кукуй Д.П., Перспективы развития чёрной металлургии Донецкой области//Металл и литьё Украины, 2001. - №7-9. с. 5 11.
19. Бобровников Г.Н., Клебанов А.И. Прогнозирование в управлении техническим уровнем и качеством продукции. М.: Изд-во стандартов, 1984. 189 с.
20. Богун Ю.Б., Гриценко М.С., Богун И.А. Проблемы и перспективы реализации металлопродукции на внутреннем рынке Украины//Вестник Донецкой государственной академии управления «Менеджер», 2002. - №2. с. 31 - 36.
21. Большаков В.И. Научно-техническое обеспечение программы развития металлургии Украины. Металлургическая и горнорудная промышленность.- 1997.-№1.- с. 3-6.
22. Бородкіна Н.A. Моніторинг інформаційного забезпечення маркетингового супроводу процесу реконструкції вугільної галузі України // Сучасний менеджмент та маркетинг: теорія та практика, проблеми підготовки фахівців. 25-26.04.1996р. - Київ, КДЕУ.- с. 5 - 6.
23. Борщевский В., Олейник А. Либерализация инстинктов: Главный «рынок» в Украине административный. // День. 2000. 7 ноября (№203) . С.5.
24. Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и инновации. М.: Филинъ, 1997. 186 с.
25. Владимиров О.Ю. Інтегральна оцінка конкурентоздатності товарів//Маркетинг в Україні, 2000. - №4. с. 37-38.
26. Водачек Л., Водачкова О. Стратегия управления инновацией на предприятии. - М.: Экономика, 1989.
27. Галица И. Коммерциализация интеллектуальной собственности и прикладных научных исследований//Экономика Украины, 2001. - №2. с. 62 65.
28. Галиця І. Методичні підходи до управління державним сектором в ринкових умовах. // Регіональна економіка. Львів, 2000. - №2. С.37-43.
29. Галиця І. Ринок + державне управляння = ефективна економіка. // Урядовий кур’єр. 2000. 28 вересня (№177). С.4.
30. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність. К.: Вища школа, 1997. 214 с.
31. Герасимчук М. Інвестиційні проблеми України//Економіка України: минуле, сучасне і майбутнє. - К.: Наукова думка, 1993. с. 99 - 115.
32. Гладун В., Кигель В., Коваленко И., Марченко В. К методике оценки влияния неблагоприятных факторов на основные экономические показатели инновационных проектов // Экономика Украины, 1997.-№9.- с.44-51.
33. Глазунова Н.И. Система государственного управления: Учебник для вузов. - М.: Юнити, 2002. 283 с.
34. Глазьев С.Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития. - М.: Влад-Дар, 1993.
35. Гольцов А.. Новиков Ф. Использование стратегического маркетинга в Российской экономике переходного периода // Маркетинг, 1996. - № 4.- с. 31-42.
36. Гончарова Н.П., Перерва П.Г. и др. Маркетинг инновационного процесса: Учебное пособие. К., 1998. 267 с.
37. Горбашко Е.А. Менеджмент качества и конкурентоспособности: Учебное пособие. СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 1998. 207 с.
38. Государственная служба: Учебное пособие для вузов / А. Оболонский, Л. Саменникова, А. Ноздрачев и др. 2-е издание. М.: Дело, 2000. 439 с.
39. Губерная Г.К. Наследство в управлении страной и реформами//Вестник Донецкой государственной академии управления Менеджер”, 2002, №4/20. - с.156-161.
40. Губерная Г.К., Ильшенко В.Г. Власть и управление//Вестник Донецкой государственной академии управления Менеджер”, 2003, №2/24. - с.7-12.
41. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. К.: Наукова думка, 1998. 390 с.
42. Гунин В., Баранчеев В. Маркетинг на стадии коммерциализации интеллектуальных продуктов в инновационном процессе//Маркетинг, 1998. - № 5. с. 51 65.
43. Гуревичев М. Государственное регулирование переходной экономики: опыт Украины. // МЭ и МО. 1997. - №7. С.62-73.
44. Гурне, Бернар. Державне управління/Інститут державного управління і самоврядування при Каб. мін. України.; Пер. з франц. В. Шовкун. К.: Основи, 1993. 165 с.
45. Гуров В.М. Проблема выбора//Металл, 2002. - №4. - с. 17 19.
46. Гуров В.М., Власюк В.С., Крайніков О.В., Поважнюк С.С. Невідкладні заходи промислової політики в чорній металургії України//Актуальні проблеми економіки, 2002. - №3. с. 2- 13.
47. Дагаев А.А. Механизмы венчурного (рискового) финансирования: мировой опыт и перспективы развития в России//Менеджмент в России и за рубежом, 1998. - №2. с. 101 117.
48. Денисенко М.П. Вплив інновацій на прискорення розвитку економіки//Проблеми науки, 2002. - №2. с. 14 21.
49. Дергачёв В. А. Международный инвестиционный проект ЕВРАГЕЙТ. Стратегия развития свободных экономических зон. Одесса: Логос, 1994. 98 с.
50. Державне управління: теорія і практика / НАН України; Інститут держави і права ім. В. Корецького: За ред. В.Б. Авер’янова. К.: Юрінком Інтер, 1998. 432 с.
51. Долгоруков Ю., Майорченко В., Гончаров Ю. Экономический эксперимент в металлургии//Экономика Украины, 2000. - № 1. с. 20 - 23.
52. Долинская И.А., Соловьёв И.А. Маркетинг и конкурентоспособность промышленной продукции. М.: Изд-во стандартов, 1991. 280 с.
53. Дорофиенко В.В., Долгалева Е.В. О принципах формирования научно-технических программ и методах повышения конкурентоспособности украинских технологий и продукции на мировом рынке//Збірник наукових праць ДонДАУ, том 3, Серія ”Державне управління”, Донецьк, 2002. с. 3-8.
54. Дорофиенко В.В., Гавриленко А.Г., Жеребьев Я.И. Проблемы менеджмента качества продукции и пути их решения (на примере предприятий строительного комплекса региона)// Сборник научных трудов ДонДУУ, том 2, Серия ”Государственное управление”, Донецк, 2001. с. 3-19.
55. Дорофиенко В.В., Колосюк В.П. Управление научно-технической деятельностью в научно-производственном объединении или технопарке//Сборник научных трудов ДонДУУ, том 1, Серия ”Государственное управление”, Донецк, 2000. с. 102-110.
56. Дракер П.Ф. Управление, нацеленное на результаты: Пер. с англ.: - М.: Технол. шк. бизнеса, 1993.- 198с.
57. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року (із змінами і доповненнями станом на 1 березня 1996 року)//Закони України. - К., 1996. Т.2. с 173 - 181.
58. Закон України «Про інноваційну діяльність»//Урядовий кур¢єр, 2002. 7 серпня (№143). с. 5.
59. Закон України «Про лізинг»//Відомості Верховної Ради України, 1998. - №16. с. 68.
60. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»//Урядовий кур¢єр, 1997. 22 травня с. 12.
61. Закон України «Про подальший розвиток гірничо металургійного комплексу»//Відомості Верховної Ради України, 2002. - №17. с. 122.
62. Закон України «Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу»//Відомості Верховної Ради України, 1999. - №38. с. 338.
63. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків»//Відомості Верховної Ради України, 1999. - №40. с. 363.
64. Закон України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області»//Відомості Верховної Ради України, 1999. - №7. с. 50.
65. Запоточний І.В., Захарченко В.І. Державне регулювання регіональної економіки. Харків: Одіссей, 2003. 591 с.
66. Збірник наукових праць української академії державного управління при Президентові України. / УАДУ К.: Видавництво УАДУ. Вип. 1/2000. 2000. 455 с.
67. Золотых Н.А., Цыганов С.С. Государственная поддержка инновационной деятельности//Инновации, 1999. - №9-10. с. 58 61.
68. Иванова Н. Национальные инновационные системы//Вопросы экономики, 2001. - №7. с. 33 - 41.
69. Идрисов А.Б., Картышев С.В., Постников А.В. Стратегическое планирование и анализ эффективности инвестиций. Издание 2-е, стереотипное.- М.: Информационно-издательский дом "Филинъ", 1997.- 272с.
70. Ильенкова Н.Д. Спрос: анализ и управление. - М.: Финансы и статистика, 1997.
71. Ильенкова С.Д. Инновационный менеджмент. М.: Банки и биржи, 1997. 283 с.
72. Инновационный менеджмент/ Под. Ред. Л.Н. Оголевой. - М.: Инфра-М. 2001. 237 с.
73. Инновационный процесс в странах развитого капитализма (методы, формы, механизм)./ Под ред. Рудаковой И.Е. - М.: Изд-во МГУ, 1991.
74. Ионов М. Регулирование инвестиционной и инновационной деятельности//Экономика Украины, 1997. - №6. с.36 44.
75. Каныгин Ю.М. Научно-технический потенциал. Новосибирск: Наука. Сибир. отд-е, 1974. 225 с.
76. Кардаш В.Я. Товарна інноваційна політика. К.: КНЕУ, 1999. 121 с.
77. Квинт В.Л. Управление научно-техническим прогрессом: Региональный аспект (вопросы методологии и практики). М.: Наука, 1986. 215 с.
78. Кирина Л.В., Кузнецова С.А. Стратегия инновационной деятельности предприятия/ Сб. научных трудов. Формирование механизма управления предприятием в условиях становления рынка”. Под ред. д.э.н. Титова В.В. и Марковой В.Д., Новосибирск, 1995г.
79. Кирнос А. Формирование регионально-экономического механизма//Бизнес-информ, 1999. - №3-4. с. 114.
80. Кізіма Т.О. Іноземне інвестування в умовах інтеграції України у світову економіку//Фінанси України, 2001. - №10. - с. 22 27.
81. Кінах А. Ефект випередження. Уряд поглиблює роботу з розвитку інноваційної справи в Україні//Урядовий кур¢єр, 2002. - №134. с. 2 - 3.
82. Клименко И. Государственная политика как концентрированное выражение теневой экономики? // День. 1999. 27 января. (№14). с.5.
83. Ковалев А.И., Войленко В.В. Маркетинговый анализ.-М.: Центр экономики и маркетинга, 1996.- 176с.
84. Ковтун П.Г., Ковтун О.П. Шаблон і граблі як інструмент ринкових перетворень: Критичний аналіз стану державного регулювання економіки в Україні. // Профспілки України. 2001. -№4. С.73-78.
85. Комплексна програма розвитку внутрішнього ринку//Постанова Кабінету Міністрів України №1635 від 4.12.2001. К., 2001.
86. Комплексная оценка эффективности мероприятий, направленных на ускорение научно-технического прогресса. Методические рекомендации и комментарии по их применению. - М.: Информэлектро, 1989.
87. Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики.- М.: Экономика, 1989.-525с.
88. Контуры инновационного развития мировой экономики. М.: Наука, 2000. 238 с.
89. Концепция программы Донецкая область 2010», Донецк, 1999.
90. Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України, Київ, 1999.
91. Концепція розвитку гірничо металургійного комплексу України до 2010 року»//Відомості Верховної Ради України, 1995. - №39. с. 295.
92. Котлер Ф. Основы маркетинга. С.-Петербург, 1994. 698с.
93. Кузьменко О. Організаційні механізми і пріоритети фінансування інноваційного науково-технічного розвитку промислових підприємств Донецького регіону//Схід, 2002. - №2. с.10 12.
94. Куликов В.И. История государственного управления в России: Учебник для вузов. - М.: Мастерство, 2001. 270 с.
95. Кульман А. Экономические механизмы /Пер. с франц. СПб., 1997. 178с.
96. Ламбен Ж.Ж. Стратегический маркетинг (Европейская перспектива): Пер. с франц. СПб.: Наука, 1996. 649 с.
97. Лапин Н.И., Пригожин А.И., Сазонов В.В., Толстой В.С. Нововведения в организациях//Структура инновационного процесса. М.: ВНИЦ системных исследований, 1981. 153 с.
98. Лапко І. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. К., 1999. 254 с.
99. Лукашевич И. Развитие идей Н.Д.Кондратьева в теориях длинных волн нововведений//Вопросы экономики. - 1992г., № 3.
100. Лукинов И. Механизмы государственного и рыночного регулирования социально-экономических процессов в Украине. // Общество и экономика. 1999. - №10/11. С.131-138.
101. Макогон Б.П., Коновалов А.Ф. Региональные аспекты инновационной деятельности//Матеріали науково-практичної конференції Донбас-2010: наука і техніка виробництву”, Донецьк, 5-6 лютого 2002 року. ДонНТУ. с. 945.
102. Маншилин А.Г., Кукуй Д.П. Новый подход к реализации разработанных ресурсосберегающих технологий в металлургических процессах//Металл и литьё Украины, 2001. - №7-9. с. 3 4.
103. Маншилін О.Г., Чернов С.О. Механізм державної підтримки та сприяння конкурентному розвитку металургійних підприємств Донецького регіону та напрямки його вдосконалення// Збірник наукових праць ДонДАУ Стратегія маркетингу в управлінні регіоном та підприємством” серія Державне управління”, Донецьк, 2000
104. Маркетинг: Учебник / А.Н. Романов, Ю.Ю. Корлюгов, С.А. Красильников и др.; Под ред. А.Н. Романова.- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.- 560с.
105. Медынский В.Г. Инновационный менеджмент. - М.: Инфра-М. 2002. 294 с.
106. Медынский В.Г., Ильдеменов С.В. Реинжиниринг инновационного предпринимательства: Учебное пособие для ВУЗов / Под ред. В.А. Ирикова. М.: ЮНИТИ, 1999. 253 с.
107. Медынский В.Г., Шаршукова Л.Г. Инновационное предпринимательство. -М.: Инфра-М, 1997. 248 с.
108. Методические указания по оценке эффективности инвестиционных проектов для их финансирования. - М.: Информэлектро, 1990.
109. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки. Львів: «Українські технології», 1999. 350с.
110. Моисеева Н.К., Анискин Ю.П. Современное предприятие: конкурентоспособность, маркетинг, обновление”, т. 1 и 2, М. Внешторгиздат”, 1993г.
111. Молчанов Н.Н. Инновационный процесс: организация и маркетинг. СПб., 1995. 236 с.
112. Момот С.В. Чёрная металлургия Украины в контексте мировых тенденций развития//Вестник Донецкой государственной академии управления «Менеджер», 2000. - №1(8). с. 37 - 42.
113. Морозов Ю.П. Управление технологическими нововведениями в условиях рыночных отношений”, Н. Новгород, 1995г.
114. Наливайченко С. Анализ регулирующей роли государства в различных хозяйствующих системах рыночной экономики. // Економіст. К., 2000. - №11. С.34-41.
115. Наливайченко С. Регулююча роль держави в реалізації науково-технічної політики в умовах ринку//Схід, 2002. - №3. с. 17 19.
116. Національна програма розвитку гірничо-металургійного комплексу України до 2010 року, Київ, 2002.
117. Нгуен Ань Куан Инновационная методика количественной оценки повышения конкурентоспособности предприятий//Проблеми науки, 2002. - №3. с. 60 62.
118. Оганян Г. Держава господар чи нічний сторож? Проблема втручання держави в економічне життя в умовах ринкових відносин. // Віче. 1992. - №3. С.36-49.
119. Озірська С.М., Полянський Ю.Д. Системи державної служби європейських країн: Велика Британія, Російська Федерація, Україна, Французька Республіка: Науково-аналітичне дослудження. К.: УАДУ, 1999. 168 с.
120. Олійник Д.І. Інвестиційний маркетинг та його застосування для ефективності формування ринкової інфраструктури. Автореф. дис. к.е.н. 08.06.03. / Українська академія зовнішньої торгівлі. К., 1997.-16с.
121. Оніщук М. Нова економічна мораль для суспільства: крок до справжньої свободи: Відносини між підприємством і державою. // Урядовий кур’єр. 2001. 25 вересня (№173). С.5.
122. Павловський М. Новий курс” себе вже виправдав: Від кризи до стабілізації через державне регулювання. // Голос України. 1995. 2 листопада. (№209). С.8.
123. Паламарчук А.С. Реконструкция предприятий и эффективность производства. М.: Знание, 1981. 64 с.
124. Панасюк Б. Некоторые подходы к прогнозированию научно-технологической и инновационной сфер//Экономика Украины, 1998. - №6. с. 10 20.
125. Панфилова Т.С., Норова Е.Г. Методологические основы оценки конкурентоспособности предпр