Діагностика соціально-економічного розвитку території як елемент механізму державного управління

Короткий опис

ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Миколайчук Микола Миколайович

УДК 352.075:338

Діагностика соціально-економічного розвитку території як елемент механізму державного управління

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Науковий керівник :

Ахламов Анатолій Геннадійович
доктор економічних наук, професор

Одеса - 2004

ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................ 4
РОЗДІЛ 1 Теоретичні основи діагностики територіального розвитку як інструменту державного управління...................................... 13
1.1. Об’єктивна необхідність удосконалення на сучасному етапі механізму державного управління територією............................................................. 13
1.2. Сутність та критерії ефективності економічного розвитку території. 31
1.3. Системний підхід до оцінювання соціально-економічного розвитку території............................................................................................................................ 47
1.4 Висновки до першого розділу................................................................. 60
РОЗДІЛ 2 Методи діагностики ефективності розвитку території................. 62
2.1. Методичні основи діагностики ефективності розвитку території на регіональному рівні........................................................................................ 62
2.2. Методи оцінювання ступеню використання потенційних можливостей економічного розвитку території.................................................................. 81
2.3. Чинникі, що зумовлюють зростання валового внутрішнього
продукту........................................................................................................... 95
2.4. Удосконалення методики визначення індексу людського розвитку регіону. 101
2.5. Висновки до другого розділу................................................................ 124
Розділ 3 діагностика ОКРЕМИХ СКЛАДОВИХ СИСТЕМИ РЕГІОНУ як необхідна умова ЕФЕКТИВНого ФУНКЦІОНУВАННЯ механізму державного управління............................................................................................... 127
3.1. Концептуальні засади удосконалення механізму державного управління на регіональному рівні...................................................................................... 127
3.2. Особливості діагностики ефективності розвитку районів області. 133
3.3. Порівняльна характеристика ефективності галузей на регіональному рівні. 149
3.4. Методичні основи оцінки стану економічного розвитку підприємств регіону 170
3.5. Інформаційно-аналітична підтримка прийняття управлінських рішень на рівні регіону............................................................................................................. 190
3.6. Висновки до третього розділу.............................................................. 212
Загальні висновки.............................................................................. 214
ЛІТЕРАТУРА................................................................................................. 218
Додатки...................................................................................................... 236

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Кожна з держав світу має свою історію економічного розвитку. Об’єднує їх лише те, що економіка кожної країни проходить крізь сплески росту та падіння, щоправда з різною циклічністю та глибиною кризових явищ.
Перехід до нових економічних відношень завжди викликає необхідність переорієнтування на роботу в нових умовах не тільки промислових підприємств і організацій, а й органів державної влади та місцевого самоврядування, оскільки саме вони спроможні поліпшити або погіршити умови перехідного” періоду. Це полягає в удосконаленні механізму реалізації державної політики в першу чергу за рахунок забезпечення інформацією потенційних інвесторів та прогнозування можливих критичних зрушень у соціально-економічному розвитку країни та її регіонів.
На жаль, Україна, поряд з іншими країнами СНД, внаслідок спаду виробництва опинилась у третій категорії категорії країн, що розвиваються (периферійних). Це гальмує процес інтеграції України у світове співтовариство на правах рівноправного партнера. Однією з умов для такої інтеграції є підвищення рівня соціально-економічного розвитку нашої Батьківщини до сучасного рівня розвитку країн-партнерів. Це завдання потребує виявлення причин занепаду та пошуку шляхів забезпечення сталого розвитку економіки нашої держави.
Порівняння людського, науково-технічного та виробничого потенціалу із ступенем його реалізації у країнах СНД та Японії чи інших держав Великої сімки свідчать про низький рівень організованості нашого суспільства, відсутність механізму цільового управління, який повинен базуватися на світовому досвіді та враховувати національні особливості економіки України.
Основою успіху багатьох країн є стратегічний підхід до соціально-економічного розвитку на різних рівнях управління.
Суспільство кожної держави складається з соціальних об’єктів меншого масштабу територій, які в свою чергу об’єднують безпосередніх виробників продукції чи послуг: підприємства, організації, навчальні заклади, лікарні та інше.
В умовах нестабільного економічного середовища набуває надважливого значення застосування системного підходу до управління, який дає змогу кожній ланці великомасштабних систем використати свій шанс стати творцем позитивних суспільних змін, сприймати нестабільність як джерело творчості, узгоджувати локальні цілі із загальносистемними. У економічній системі кожної держави визначну роль відіграють регіони. Їх збалансований соціально-економічний розвиток сприяє забезпеченню економічної незалежності країни та підвищенню її конкурентоспроможності у світовому угрупуванні. Для вирішення проблеми підвищення ефективності регіонального розвитку необхідна розробка стратегій розвитку регіонів та окремих їх частин, які відрізняються специфікою соціально-економічних проблем.
Підходи до розробки такої стратегії у розвинутих країнах та в Україні суттєво відрізняються за підходом до організації цього процесу. Це полягає у тому, що в Україні поки ще цей процес ініціюється та виконується органами державної влади; при створенні планів все домінує застарілий галузевий підхід, хоча деякі кроки у зміцнення позицій регіонів зроблені, принайми, на законодавчому рівні [106, с. 66 67]. Інша розбіжність полягає в тому, що стратегічне планування в розвинутих країнах є більш-менш усталеною процедурою і тому є циклічним процесом, основним завданням якого є аналіз та коригування розроблених програм на різних етапах їх реалізації. В нашій державі стратегії розвитку регіонів розробляються вперше, тому найважливішого значення набуває визначення стартових позицій, головних проблем розвитку, бажаних результатів та шляхів їх досягнення.
Велику увагу розв’язанню багатопланових проблем регіонального управління приділяли в своїх роботах такі вітчизняні та закордонні учені як: Амоша О., Бекофф Р, Геєць В., Долішній М., Дорогунцов С., Заяць Т., Лукінов І.,. ЛюкДж., Мамутова В., Натт П., Паламарчук М., Рід Б., Топчієв О., Харічков С., Чумаченко М.
Значний внесок у вирішення питань моделювання, прогнозування та створення автоматизованих систем для аналізу соціально-економічного стану територій зробили Айвазян С., Бакаєв О., Бакуменко В., Глушков В., Костіна Н., Ситник В. та інші.
Питання підвищення ефективності механізмів державного управління розглядаються у роботах Атаманчука Г., Гурне Б., Нижник Н., Райта Г., Розпутенка І., Осауленка О., Парфьонцевої Н. та інших.
Але теоретичні засади оцінки ефективності соціально-економічного розвитку регіонів та їх складових з точки зору використання аналізу як інструменту розробки та реалізації стратегії регіонального розвитку залишаються недостатньо розробленими. Тому процес стратегічного планування розвитку територій має здебільшого адміністративний, а не партнерський характер. Необхідно уточнити сутність та визначити основні чинники економічного зростання, розробити методику оцінювання ефективності розвитку для різних рівнів управління та інформаційно-аналітичної підтримки процесу діагностики соціально-економічного стану території, що сприятиме взаємодії між органами державної влади, місцевого самоврядування та представниками підприємств та організацій на регіональному рівні. Це дозволить досягти більшої прозорості процесу стратегічного планування розвитку регіонів та можливості залучення широких мас громадськості до їх реалізації. Очевидна актуальність вирішення відзначених проблем обумовила вибір теми , мету та завдання дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексного наукового плану Одеського регіонального інституту державного управління Української академії державного управління при Президентові України за темою: Удосконалення методів та засобів управління економічними процесами у регіоні у контексті адміністративної реформи в Україні” (на прикладі Південного регіону), номер державної реєстрації 0101U006947. Автор безпосередньо брав участь у роботі за наступними напрямками: розробка методики вибору оптимальної системи показників для державних підприємств; проведення порівняльного аналізу методологій оцінки інвестиційного клімату регіону та визначення найбільш придатної для застосування всіма зацікавленими сторонами органами державної влади та місцевого самоврядування, потенціальними інвесторами та безпосередньо підприємцями або їх уповноваженими представниками.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у теоретичному обгрунтуванні напрямків удосконалення механізмів державного управління соціально-економічним розвитком території, а саме: розробці моделі діагностики ефективності економічного розвитку регіону в цілому та його складових, структури системи інформаційно-аналітичної підтримки процесу обгрунтування управлінських рішень щодо розвитку регіону.
З метою досягнення поставленої мети у роботі послідовно розв’язувались наступні завдання:
§ виявити відмінні риси систем та механізмів управління регіоном (областю), обгрунтувати необхідність їх удосконалення та запропонувати критерії оцінки ефективності економічного розвитку території на регіональному рівні;
§ визначити основні чинники зростання ефективності соціально-економічного розвитку території, які формуються на регіональному рівні та розробити на їх основі методики розрахунку системи взаємопов’язаних показників для оцінювання розвитку регіону та його складових;
§ обгрунтувати принципи формування елементів системи інформаційно-аналітичної підтримки прийняття рішень як інструменту механізму державного управління соціально-економічним розвитком території на регіональному рівні;
§ розробити науково-практичні рекомендації щодо реформування системи взаємодії між органами державної влади і місцевого самоврядування з одного боку та уповноваженими представниками підприємств усіх форм власності з іншого.
Об’єктом дисертаційного дослідження є процес державного управління регіональним розвитком.
Предметом дисертаційного дослідження є методи діагностики соціально-економічного розвитку регіонів як інструмент реалізації регіональної економічної політики держави.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що необхідною умовою якісної розробки стратегічних планів розвитку території регіону (області) та контролю за їх виконанням з боку як органів державної влади та місцевого самоврядування, так із боку уповноважених представників підприємців та громадськості є розробка методів діагностики соціально-економічного стану адміністративної території, що дозволять визначити слабкі” та сильні” місця та ступінь досягнення кращих показників відповідно до поставленої мети.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є фундаментальні положення сучасної теорії управління економічними системами, а також наукові праці з проблем системного аналізу, регіонального управління тощо.
З метою досягнення поставленої мети та вирішення завдань, перевірки гіпотези дослідження використано наступні загальнонаукові методи:
§ теоретичного рівня:
логічне узагальнення окремих фактів та результатів аналізу щодо визначення моделі державного управління соціально-економічним розвитком регіону (області) залежно від його стану та вимог до інформаційно-аналітичної підтримки прийняття обгрунтованих управлінських рішень на регіональному рівні;
системний аналіз щодо формування критеріїв і показників ефективності соціально-економічного розвитку регіонів та їх складових;
§ емпіричного рівня:
кореляційно-регресійний аналіз (з метою виявлення впливу структурних зрушень в економіці регіонів на ефективність їх розвитку);
бенчмаркінг (з метою оцінювання потенційних можливостей регіонів та підприємств і ступеню їх використання);
§ теоретичного та емпіричного рівня:
моделювання (використовувались при розробці індексу людського розвитку (ІЛР) для регіону, районів, галузей та підприємств).
Емпіричною та інформаційною базою роботи стали законодавчі і нормативні акти України, документальна інформація державних органів статистики.
Наукова новизна результатів дослідження полягає у теоретичному обгрунтуванні та практичному застосуванні нових підходів до оцінки ефективності та виявлення проблем регіонального розвитку, зокрема:
- вперше запропоновано:
§ методики визначення ІЛР для районів та галузей регіону (області), які дозволяють оцінювати розбіжності у розвитку районів, визначати основні проблеми та перспективи розвитку окремих галузей та районів, пріоритетні галузі для регіону, обгрунтовувати стратегічні цілі, формувати план дій на наступні періоди;
§ методика оцінювання ступеня використання потенційних можливостей економічного розвитку території, що дозволяє уявити ідеалізовані результати, оцінити не використані можливості, обгрунтувати цілі подальшого розвитку;
- дістало подальшого розвитку:
§ поняття ефективності регіонального розвитку, що дозволило сформувати багаторівневу систему узгоджених показників ефективності діяльності не тільки регіону, але й його складових: окремих підприємств, галузей, районів;
§ визначення механізму державного управління для регіонального рівня і доведено пріоритетне значення удосконалення таких складових категорії як діагностика стану соціально-економічного розвитку території та інформаційно-аналітична підтримка прийняття управлінських рішень для підвищення ефективності управління; концептуально обгрунтовано необхідність створення системи контролінгу на регіональному рівні.
- удосконалено:
§ методику розрахунку індексу людського розвитку регіону. На відміну від існуючих, запропонована методика заснована на використанні загальнодоступної статистичної звітності та застосуванні чинників, що зумовлюють зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) та тривалості життя. Її застосування дозволяє не лише оцінювати кінцевий результат у регіональному розвитку, а й визначати шляхи його покращання. Причому кожен з чинників може бути скоригованим за рахунок зусиль органів державного управління на рівні регіону (області, району) Ця методика може бути корисною при обгрунтуванні оптимального плану економічного районування ;
§ методику експрес діагностики роботи підприємств, яка забезпечує порівняння з кращими досягненнями у галузі та нормативними значеннями фінансових показників. Це дає змогу оцінити ситуацію на підприємстві та обгрунтувати рішення щодо стратегії подальшого розвитку відповідно до загальнорегіональних проблем.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що викладені у роботі науково-методичні положення і рекомендації щодо удосконалення діагностики ефективності економічного розвитку регіону та його складових реалізовані в наступних документах:
§ методика експрес-діагностики стану економічної діяльності підприємства апробована на ВАТ Херсонський бавовняний комбінат” (довідка від 30.09.2002р.);
§ методика розрахунку індексу людського розвитку (ІЛР) для регіонів, галузей регіону, районів апробована в Головному управлінні економіки Одеської облдержадміністрації (Довідка від 13.10.2003 №1825) та управлінні економіки Херсонської облдержадміністрації (Акт №1 від 30.09.2003 р.) ; Головному управлінні статистики в Автономній республіці Крим.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею Усі наукові результати, які викладені у дисертації, отримані автором особисто. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які отримані в результаті особистої роботи здобувача і становлять індивідуальний внесок автора.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертації апробовані в навчальному процесі, неодноразово обговорювались і доповідались на: щорічній науково-практичній конференції Вдосконалення системи державного управління соціально-економічними і політичними процесами в регіоні на прикладі Півдня України” (Одеса, 1998); міжнародних наукових конференціях: Проблеми економічної інтеграції України в Європейський союз: інвестиційні аспекти” (Ялта-Форос, 1999); Державна регіональна політика: теоретичні засади формування і механізми реалізації” (Одеса, 2000); Пріоритетні напрямки використання ресурсного потенціалу регіону: управлінський аспект” (Одеса, 2001); Вдосконалення методів та засобів управління економічним процесом в регіоні в контексті адміністративної реформи в Україні” (Одеса, 2001); Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування (Запоріжжя, 2001); Всеукраїнській науково-практичній конференції Проблеми теорії і практики залучення інвестицій у розвиток економіки регіонів” (Одеса, 2002); науково-практичній конференції Прогнозування соціально-економічного розвитку Херсонської області” (Херсон, 2003); ІІІ Міжнародному науковому конгресі Теорія та практика державного управління” (Харків, 2003).
Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України видано свідоцтво № 6631 від 21.11.2002 року про реєстрацію авторського права на науковий твір Методика розрахунку індексу людського розвитку (ІЛР) для регіонів, галузей регіону, районів”.
Публікації. За темою дисертації було опубліковано 16 праць загальним обсягом 6,39 др.арк. ( з яких особисто автору належить 5,23 др.арк.), з них 3 у фахових виданнях загальним обсягом 1,49 др.арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 270 сторінок, з них основного тексту 212 сторінок. Дисертаційний матеріал містить 26 додатків обсягом 39 сторінок, 28 рисунків, 34 таблиці, з них 14 повних сторінок. Список використаних джерел складає 200 найменувань.

Список літератури

Загальні висновки

У дисертаційній роботі теоретично обгрунтовано і практично доведено модифікованими методиками визначення індексу людського розвитку нове вирішення питання діагностики соціально-економічного розвитку регіону, яке спрямоване на удосконалення механізму державного управління регіонами.
Відповідно до цілей і задач дослідження отримані такі результати теоретичного та науково-практичного характеру:
1. Показано, що одним з важливих напрямків економічного розвитку України є курс на підвищення ролі регіонів у розв’язанні соціально-економічних питань. Проте реалізація такого курсу вимагає не тільки надання регіонам більшої самостійності, а й перегляду такого поняття як механізм державного управління” стосовно регіонального рівня, визначення критеріїв оцінювання ефективності органів державної влади та місцевого самоврядування. Різні можливості щодо впливу на чинники, які зумовлюють соціально-економічний розвиток, з боку органів центральної влади та регіону дали підставу для визначення двох понять: централізованого та децентралізованого механізмів державного управління регіоном. Найбільш вагомими інструментами децентралізованого механізму слід вважати діагностику ефективності економічної діяльності в регіоні, а також інформаційно-аналітичну підтримку розробки та реалізації стратегії розвитку регіону.
2. Розкрито, що важливою передумовою підвищення ефективності регіонального управління є визначення регіону як складної відкритої достатньо самостійної системи, до управління якою слід підходити як до пов’язано-диверсифікованої системи (ПДС). Управління такою системою потребує вирішення специфічної і дуже важливої проблеми - збереження цілісності системи шляхом координації діяльності окремих підсистем поряд зі збереженням необхідного рівня їх самостійності.
3. Відзначено, що механізм державного управління на рівні регіону потребує удосконалення за деякими напрямками. По-перше, доцільно посилити прозорість діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування (цього вимагає не тільки адміністративна реформа, а й здоровий глузд, оскільки ці структури існують за рахунок мешканців регіону). По-друге, беручи до уваги нестабільність економічної системи, необхідно змінити відношення до систем управління з використанням надбань теорії хаосу та застосування понять хаотичний менеджмент” та управління хаосом”. Тобто, кожен регіон, район, підприємство мають розраховувати на власний ресурсний потенціал і мобілізувати творчі зусилля управлінського персоналу на пошук шляхів самозабезпечення і саморозвитку. Тому в роботі запропоновано схему взаємодії учасників процесу діагностики стану регіонального розвитку як інструменту механізму державного управління, до якої ввійшли Регіональна торгово-промислова палата, підприємства, органи державної влади та місцевого самоврядування на рівні району й області, а також державні органи статистики.
4. Доведено, що в умовах трансформації економіки України виникає необхідність не тільки перебудови системи управління, а й перегляду критеріїв розвитку. Оцінювання ефективності повинно здійснюватись за схемою вертикального” аналізу, тобто одночасно на всіх рівнях управління: державному, регіональному, районному, місцевому, а також окремими підприємствами. Чим вище рівень управління, тим більшу значущість набуває соціальна ефективність. Показники ефективності необхідно обирати такі, що дають змогу не тільки пасивно фіксувати результат, але й керувати процесом досягнення стратегічних цілей.
5. Глобальною національною ціллю, що здатна виконувати об’єднуючу роль у суспільстві, є входження України до кола високорозвинутих країн світу. Рейтинг у світовому співтоваристві оцінюється на основі індексу людського розвитку (ІЛР). Установлено, що для України його доцільно розраховувати для регіонів, районів, галузей на основі ключових факторів зростання складових ІЛР, які формуються на відповідному рівні.
6. Розроблено методику розрахунку ІЛР регіону, яка на відміну від методики ПРООН, передбачає використання інтегрованих показників, що відображають основні чинники формування ВВП та умов життєдіяльності. Її використання дозволить не тільки оцінювати кінцеві результати людського розвитку регіону, а й визначати шляхи їх покращення.
7. З метою орієнтації керівництва та громадськості регіону на досягнення стратегічних цілей створено методику оцінювання ІЛР районів області на основі індикаторів випуску сільськогосподарської та промислової продукції, надання послуг, а також чинників, які зумовлюють тривалість життя. Це дозволить не тільки узгодити критерії оцінки на різних рівнях управління, але й визначати напрямки необхідних дій щодо поліпшення стану людського розвитку на субрегіональному рівні .
8. Промислове виробництво регіонів, як і України в цілому, потребує структурної перебудови. Для визначення внеску окремих галузей до умов людського розвитку в межах території регіону, обгрунтування рішень щодо визначення пріоритетних галузей розроблено методику оцінювання ІЛР галузі промисловості на основі чинників, які зумовлюють зростання ІЛР регіонів.
9. Відзначено, що з метою залучення широкого кола підприємців до формування та контролю за виконанням стратегічного плану розвитку регіону (області) доцільно впровадити контролінг на регіональному рівні з дорученням Регіональній торгово-промисловій палаті виконання функцій незалежного громадського контролера.
10. Розроблені програми розрахунку ІЛР областей, районів та галузей області з можливістю виявлення слабких ланок у формуванні індексу людського розвитку для певної області, району та галузі області, узагальнення результатів анкетування, за яким оцінюється соціально-економічний стан підприємства та виявляються його слабкі місця, виступили основою дієвості запропонованої схеми інформаційно-аналітичної підтримки прийняття управлінських рішень на регіональному рівні щодо формування умов для ефективного розвитку промислового виробництва.
11. Аналіз можливості використання розробленої методики визначення ІЛР регіону (області) дозволив довести перспективність застосування методики визначення ІЛР регіону, поряд з існуючими методами, щодо створення оптимальної схеми районування.
12. Проведене дисертаційне дослідження дозволило висунути актуальні пропозиції щодо подальшого вивчення порушеної проблеми. Зокрема, враховуючі різні економічні, екологічні та географічні умови, в яких перебувають території, поряд з оцінюванням ІЛР, доцільно проводити порівняльний аналіз існуючих досягнень та наявних перспектив, які визначаються як межа можливостей при найбільш ефективному використанні ресурсів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр пер. с англ./ Научн. ред. и авт. предисл. Л.И. Ивенко. М.: Экономика, 1989. 519 с.
2. Антонова І.М. До питання управління розвитком і ефективністю використання трудового потенціалу регіону. // Региональная экономика.- 1999. №4. С. 239 241.
3. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. М.: Юрид.лит., 1997. 400 с.
4. Аханов С.А. Эффективность общественного производства: Три уровня анализа: народнохозяйственный, региональный, хозрасчетный. М.: Мысль, 1987. 165 с.
5. Ахламов А.Г., Миколайчук М.М. Моделі та методи комплексного аналізу стану соціально-економічного розвитку регіону : Препр./ НАН України. Ін-т кібернетики ім. В.М.Глушкова; 2002-9. К.: 2002. 24 с.
6. Бакуменко В. Методологічна база державно-управлінських рішень // Вісник УАДУ. 2000.- №1. С. 5 18
7. Бакуменко В. Підходи і моделі у сучасному програмно-цільовому управлінні // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг.ред. Лугового В.І., Князева В.М. К.: Вид-во УАДУ,2000. Вип.1.- С. 440 451.
8. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом ? М.: Финансы и статистика. 1995. 384 с.
9. Бєляєв О., Масліченко С. Трансформація державного регулювання на сучасному етапі суспільного розвитку // Аналітично-інформаційний журнал Схід. 2002. №1. С. 17 21.
10. Біла С. Державне регулювання галузевої структури економіки України // Економіка України. 2001. №5. С. 30 39.
11. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. К.: Атика. 1995. 315 с.
12. Бодров В. Державне регулювання економік регіонів: проблеми теорії і політики // Зб. наук. пр. УАДУ / за заг.ред. Лугового В.І., Князева В.М. К.: Вид-во УАДУ,2000, Вип.2 В 4ч.,ч. IV С. 16 20.
13. Борецька Н.П. Регіональні аспекти соціального захисту населення // Региональная экономика. 2000. №3. С. 83 87.
14. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. К.: Молодь, 1997. 1000 с.
15. Будзан Б. Менеджмент в Україні: сучасність і перспективи. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2001. 349 с.
16. Булай Т. Краткосрочные модели прогнозного расчета реального ВВП // Экономика Украины. 1999 №12. С. 35 38.
17. Бурда Майкл, Винлош Чарлз. Макроекономіка: Європейський контекст / пер. з англ. К.: Основи, 1998. 682 с.
18. Бурега В.В. Социально-адекватний менеджмент В поисках новой парадигмы К.: Изд.центр Академия, 2001. 272 с.
19. Бутко М. Розв’язання проблем регіонального розвитку // Економіка України. 2000. №1. С. 12 16.
20. Веклич О. Феномен экологической” поляризации современного украинского общества // Экономика Украины. 1999. №12. С. 49 54.
21. Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация. Луганск : Изд-во Восточно-украинского национального университета ,2000. 325 с.
22. Герасимчук З.В. Сталий розвиток держави: теоретичний аспект // Региональная экономика. 2000. №3. С. 112 118.
23. Грейсон Дж.К.мл., О’Делл К. Американский менеджмент на пороге ХХІ века / Пер. с англ. / Авт.пред. Мильнер Б.З. М.: Экономика, 1991. 319 с.
24. Гриньова В. Принципи та структура систем управління промисловим виробництвом у регіоні. // Зб. Наук. пр. УАДУ / за заг. ред. Лугового В.І., Князева В.М. К.: Вид-во УАДУ,2000. Вип.2 В 4ч.,ч IV. - С. 46 52.
25. Гурне Б. Державне управління / пер. з франц. Шовкуна В. Київ: Основи, 1996 165 с.
26. Дербін Е., Кілієвич О. Економічна теорія і державний сектор: теорія, практика, термінологія, джерела / Навчальний посібник. К.: УАДУ, 1997. 108 с.
27. Деревянко Е. Основные направления системной трансформации пищевой промышленности Украины // Экономика Украины. 2000 №1 С. 45 50.
28. Державне регулювання економіки / Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залюга З. / За ред.д-ра екон.наук, проф., акад. А.Н. вищої школи України Михасюка І.Р. / Львівський національний університет ім.І.Франка. Підручник. Друге видання, виправлене і доповнене.-К.: Атіка, 2000. 592 с.
29. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник / Чистов С.М., Никифоров А.Є., Куценко Т.Ф. К.: КНЕУ,2000. 316 с.
30. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навчальний посібник / За заг.ред. Нижник Н.Р., Олуйка В.М. Львів: Видавництво Національного університету Львівська політехніка”, 2002 352 с.
31. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади: Навчальний посібник/ Нижник Н.Р., Дубенко С.Д., Мельниченко В.І. та ін.; За заг. ред. проф. Нижник Н.Р. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 164 с.
32. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: Монографія / Кол.авт.; Відпов. ред. проф. Нижник Н.Р. К.: УАДУ, 1997. 448 с.
33. Дзись Г.Роль регионов в становлении национальной економики Украины // Экономика Украины. 1999. №10. С. 19 28.
34. Дзюбик С. Від економічного спаду до макроекономічних умов зростання. Україна: поступ у ХХІ століття К.:Вид-во УАДУ, 2000. С. 22 32
35. Дзюбик С. Стратегія економічного зростання: регіональний аспект // Зб. наук. пр. УАДУ / за заг.ред. Лугового В.І., Князева В.М. К.:Вид-во УАДУ,2000 Вип.2 В 4ч,ч IV С. 52 - 57.
36. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник 2-ге вид., перероб і доп. К.: Знання-Прес, 2002. 214 с. (Вища освіта ХХІ).
37. Дмитренко Г. Может ли Украина стать великой ? // Персонал. 1998. №4. С. 4 11.
38. Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика. СПб:Издательство Питер, 1999. 560 с.
39. Долішній М.І. Вплив глобалізації на формування регіональної політики України // Вісник АЕН України. 2002. №1. С. 9 12.
40. Дорогунцов С., Федорищева А. Устойчивость развития эколого-экономического потенциала Украины и ее регионов // Экономика Украины. 1996. №7. С. 4 12.
41. Єпіфанов А.О., Сало І.В. Регіональна економіка К.: Наукова думка, 1999. 344 с.
42. Жаліло Л. Проблеми зміцнення здоров’я населення України: Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи та світовий досвід // Зб. наук. пр. / за заг. ред. Князєва В.М. К.: Вид-во УАДУ, 2000. С. 325 331.
43. Забелин П.В. Основы корпоративного управления концернами М.: Издательство ПРИОР”, 1998. 176 с.
44. Забелин П.В.,Моисеева Н.К. Основы стратегического управления, 2-е изд. М.: Информационно-внедренческий центр Маркетинг”, 1998. 195 с.
45. Зайцева Л. Формування цілей,завдань функцій управління економікою органів виконавчої влади в умовах перехідної економіки // Зб. наук. пр. УАДУ / за заг.ред. Лугового В.І., Князева В.М. К.:Вид-во УАДУ,2000. Вип.2 В 4ч.,ч.IV С. 54 59.
46. Зайцева Л., Савостенко Т. Нові підходи до планування розвитку економіки України та її регіонів // Вісник УАДУ. 2000. №3. С. 29 32.
47. Закон України. Про Генеральну схему планування території України // Відомості Верховної Ради (ВВР). 2002. №30, ст. 204.
48. Закон України. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України // Відомості Верховної Ради (ВВР). 2000. №25, ст. 195.
49. Закон України. Про торгово-промислові палати // Відомості Верховної Ради (ВВР). 1998. №30, ст. 204.
50. Захарченко В.И. Обоснование территориальной концепции экономиической безопасности // Региональная экономика. 2000. №2. С. 120 124.
51. Збаражская Л. Макропропорции украинской промышленности и пріоритетные задачи промышленной политики // Экономика Украины. 2000. №5. С. 19 27.
52. Звіт про світовий розвиток: Важке завдання розвитку / Пер.з англ. К.: Абрис, 1994. 270 с.
53. Иващенко Н.С. Современные тенденции развития текстильной промышленности в системе показателей оценки прогрессивности и уровня развития производства // Известия ВУЗов. Технология текстильной промышленности. 1988. №6. С. 36
54. Игорь Каганец. Украинская модель менеджмента // Персонал. 1999. №3. С. 38 47.
55. Інвестиційний рейтинг регіонів України 2002: [Електронний ресурс] / Недержавний аналітичний центр Інститут реформ” / Інвестиційний рейтинг регіонів України / Режим доступу до док.: http:// www.ir.org.ua Загл. з екрану. мов. укр.
56. Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. К.: Знання України, 2002. 326 с.
57. Карпій С.В., Семко Я.І., Дьоміна В.М. Тенденції структурних змін зайнятості в промисловому секторі Миколаївської області // Региональная экономика. 1999. №4. С. 259 266.
58. Качан Є.П., Царик Т.Є. Міжгалузеві комплекси України: проблеми розвитку і розміщення: Науково-навчальне видання. Тернопіль: Економічна думка, 1999. 216 с.
59. Козлов Н.В., Бочаров Е.П. Перспективный экономический анализ. М.: Финансы и статистика, 1987. 256 с.
60. Колина А. Межсистемное состояние экономики Украины как объект методологического анализа // Персонал. 1999. №2. С. 39 42.
61. Коно Т. Стратегия и структура японских предприятий : Пер. с англ. М.: Прогресс, 1987. 384 с.
62. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. К.:Україна,1996. 80 с.
63. Контроллинг как инструмент управления предприятием / Ананькина Е.А., Данилочкин С.В., Данилочкина Н.Г. и др. / Под.ред. Данилочкиной Н.Г. М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. 279 с.
64. Костіна Н.І., Алексеєв А.А., Василик О.Д. Фінанси: система моделей і прогнозів: Навчальний посібник К.: Четверта хвиля, 1998. 304 с.
65. Крайник О. Планування регіонального економічного розвитку // Зб. наук. пр. УАДУ / за заг. ред. Лугового В.І., Князева В.М. К.:Вид-во УАДУ,2000. Вип.2-В 4ч, ч IV С. 110 115.
66. Крайник О. Складові економічного розвитку регіону / Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи та світовий досвід : Зб. наук. пр. / за заг. ред. Князєва В.М. К.: Вид-во УАДУ, 2000. С. 109 116.
67. Крайник О. Стратегічне планування економічного розвитку регіону / Суспільні реформи та становлення громадського суспільства в Україні: Матеріали науково-практичної конференції. / За заг. ред. Лугового В.І., Князева В.М. К.:Вид-во УАДУ, 2001. С. 132 136.
68. Крейнина М.Н. Анализ финансового состояния и инвестиционной привлекательности акционерніх обществ в промышленности, строительстве и торговле. М.: АО ДИС”, МВ Центр”,1994 256 с.
69. Кужель О. Інвестиційна привабливість країни: регіональний контекст // Український регіональний вісник. 2000 №5. С. 2.
70. Кульман А. Экономические механизмы: Пер. с фр. / общ. ред. ХрусталевойН.И.- М.: А/О Издательская группа Прогресс”, Универс”, 1993. 192 с.
71. Куценко В.І. Україна в лабіринті соціальних проблем: шляхи їх розв’язання // Региональная экономика. 2000. №4. С.16 26.
72. Лазор О.Я. Державне управління у сфері реалізації екологічної політики в Україні: організаційно-правові засади: Монографія. Передмова і загальна наукова редакція проф.Лесечка М.Д. Львів: Ліга-Прес, 2003. 542 с.
73. Лука Барбоне Реформа місцевого самоврядування, регіональні розбіжності та регіональна політика.Перспективи світового банку. // Вісник УАДУ. 2000. №3. С. 29 32.
74. Лукінов І. Реформи в Україні: потрібні реалістичні підходи // Економіка України. 1995. №2. С. 3
75. Лукінов І. Ринкові реформи у подоланні кризи // Економіка України. 1996. №1. С. 4.
76. Мазаракі А.А.,Воронова Є.М. Причорноморський регіон України в економічному просторі Чорноморського Економічного Співробітництва: Сб. научн. раб. // Экономические инновации. Тенденции глобализации и регионализации социально-экономического развития (экономические трансформации, экономика и экология). - Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. 2001. Выпуск 10. 298 с.
77. Мазур А. Методологические системы становления и развития региональной экономики // Экономика Украины.-2000. №4. С. 43 48.
78. Мазур А.Г. Цілі регіонального управління в перехідний період // Регіональна економіка. 2000. №1. С. 168 175.
79. Майер Э. Контроллинг как система мышления и управления / Пер. с нем. Жукова Ю.Г. и Зайцева С.Н. / Под ред. Николаевой С.А. М.: Финансы и статистика, 1993. 96 с.
80. Малиновський В. Особливості реалізації економічних функцій державного управління в умовах ринкової трансформації та децентралізації влади // Зб. наук. пр. УАДУ / за заг.ред. Лугового В.І., Князева В.М. К.: Вид-во УАДУ. 2000. Вип.2 В 4ч., ч. IV. С. 117 123.
81. Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. Вид. 2-е, доп. та перероб. К.:Атіка, 2003. 576 с.
82. Маляренко Т.А. Стратегическое планирование конкурентоспособности продукциии // Управление экономикой переходного периода. Донецк.:ИЭП НАН Украины. 1998. с. 191 199.
83. Мельник С.А. Управління регіональною економікою / Навч.посібник.-К.: КНЕУ, 2000. 124 с.
84. Менеджмент организации. Учебное пособие. / Румянцева З.П., Соломатин Н.А., Акбердин Р.З. и др. М.: ИНФРА-М., 1995. 432 с.
85. Мескон М.Х., Альберт М.,Хедоури Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ.-М.: Дело, 1990. 702 с.
86. Миколайчук М.М. Методи та засоби діагностики економічного стану підприємств регіону. // Вісник соціально-економічних досліджень: Зб.наук.пр. Одеса: ОДЕУ, 2003. Вип. 14 С. 218 222.
87. Миколайчук М.М. Питання застосування різних підходів до оцінки інвестиційної привабливості регіону // Вісник соціально-економічних досліджень: Зб.наук.пр. Одеса: ОДЕУ, 2002. Вип.13 С. 443 446.
88. Миколайчук М.М. Аналіз впливу розташування підприємств харчової промисловості регіону на ефективність їх діяльності // Труды Одесского политехнического университета. Одесса, 2003. Выпуск №1(19). С. 286-288.
89. Миколайчук М.М. Вдосконалення критеріїв та показників ефективності виробництва на макро- та мікроекономічному рівні // Зб. наук. пр. ОФ УАДУ Одеса: ОФ УАДУ, Оптімум, 2001. Вип.6. С. 235 246.
90. Миколайчук М.М. Застосування методик оцінки ефективності економічного розвитку регіонів для визначення економічного районування України // Зб. наук. пр. ОРІДУ НАДУ Одеса: Оптімум, 2003. Вип.15. С. 112 122.
91. Миколайчук М.М. Інформаційно-аналітична підтримка прийняття управлінських рішень на рівні району // Вісник ЗІДМУ. 2002. № 4. С. 23 36.
92. Миколайчук М.М. Методи комплексної діагностики підприємств на міжгалузевому рівні // Вісник Академії митної служби України. 2003. №1(17). С. 11 15.
93. Миколайчук М.М. Напрями трансформації регіонального управління ефективністю соціально-економічного розвитку. // Зб. наук. пр. ОРІДУ УАДУ. Одеса: ОРІДУ УАДУ, Оптімум, 2003. Вип.11. С. 145 155.
94. Миколайчук М.М. Проблеми управління процесом підвищення ефективності промислового виробництва у Чорноморському регіоні // Автоматика. Автоматизация. Электротехнические комплексы и системы. 1999. №1. С. 167 170.
95. Миколайчук М.М. Роль регіонального управління у відродженні економіки України // Экономика Крыма. 2003. №6. С. 18 22.
96. Миколайчук М.М. Сучасні аспекти управління економічним розвитком в Україні. // Вдосконалення системи державного управління соціально-економічними і політичними процесами в регіоні (на прикладі півдня України): Зб. наук. пр. ОФ УАДУ. Одеса: ОЦНТІ С. 97 99.
97. Миколайчук М.М. Формування системи показників для управління ефективністю виробництва у регіоні // Вестник ХГТУ. 1999. №2 (6). С. 68 70.
98. Миколайчук Н.С., Миколайчук М.М. Вплив структурних змін на ефективність економічного розвитку // Вісник технологічного університету Поділля. 2002. № 4, ч.2, т.2. С. 200 201.