Управління загальноосвітніми навчальними закладами в Польщі: стан та перспективи розвитку

Короткий опис

ËܲÂÑÜÊÈÉ ÐÅòÎÍÀËÜÍÈÉ ²ÍÑÒÈÒÓÒ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
національної АКАДЕМІї ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТові УКРАЇНИ

На правах рукопису

Пендель Антоні Йозеф

УДК 35:373(438)

Управління загальноосвітніми навчальними закладами в Польщі: стан та перспективи розвитку

Спеціальність 25.00.02 Механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управлiння

Науковий керівник
доктор iсторичних наук, професор
Красівський О.Я.

Львів 2003 Список умовних скорочень

TQM Комплексне управління якістю
ISO Міжнародна система стандартів
СОDN Центральний осередок удосконалення вчителів
СМРРР Центр методичної педагогічно-психологічної допомоги
РСN Полонійний учительський центр
CEM Центр медичної освіти
OCEN Загальнопольський центр нестаціонарної освіти
ZNР Союз польських учителів
PERT, RAMPS прийоми мережевого планування

Зміст

ВСТУП ................................................................................................................

4

Розділ1.Теоретико-методологічні засади реформу-вання управління загальноосвітніми закладами В Польщі

1.1. Законодавча основа та нормативно-правова база середньої освіти в умовах трансформації польського суспільства ..

9

1.2. Проблеми управління загальноосвітніми закладами в науковій літературі ................................................................

30

Висновки до розділу

53

Розділ2.Сучасні тенденції в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами

2.1. Специфіка управління загальноосвітньою середньою школою як соціальною організацією .....................................

54

2.2. Проблеми в управлінні середньою школою в Підкарпатському воєводстві ...................................................

70

2.3. Нові методи мотивації та педагогічного контролю (нагляду) в управлінні загальноосвітньою середньою школою ..........

87

Висновки до розділу

115

Розділ3.Перспективні напрямки змін в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами в Польщі

3.1. Новітні прийоми та стилі керівництва в управлінні середньою школою ..................................................................

116

3.2. Планування розвитку школи ....................................................

137

3.3. Нові завдання та ролі керівника середньої школи .................

150

Висновки до розділу

169

Висновки .......................................................................................................

171

Список використаних джерел та літератури .........................

181

додатки

200

Вступ

Актуальність теми. Динаміка розвитку інформаційного суспільства наприкінці ХХ на початку ХХІ ст. засвідчує вихід на передній план новітніх інформаційних технологій, інтелектуалізації суспільно-політичного життя, що відповідно, актуалізує проблеми освіти, її розвитку та удосконалення. Нові вимоги до рівня знань та вмінь, норм поведінки людини потребують переосмислення парадигми освіти, якості загальноосвітнього рівня особистості, ціннісних орієнтацій у всіх сферах суспільного життя. Це стосується, насамперед, реформування усіх ланок державного управління, особливо тих, які відповідають за навчання та виховання людини. Саме середні освітні навчальні заклади є лабораторією, в якій закладаються основи знань та вмінь.
Зміна соціально-політичного устрою в країнах колишнього соціалістичного табору призвела до активізації реформаторських рухів в усіх напрямках. Майже усі пострадянські країни отримали в спадщину однакові проблеми, особливо у тих галузях, які забезпечують соціальні потреби нації, зокрема, в освіті, культурі, охороні здоров’я та інших. Польща, як країна соціалістичного табору, так само як і Україна, успадкувала від соціалізму систему загальноосвітніх навчальних закладів, яка мала вагомі недоліки, що негативно впливали на соціально-економічний розвиток країни. Майже одночасно Україна та Польща розпочали реформи в галузі освіти. Однак польська реформа сьогодні випереджає українську. Польщею досягнуті значні результати, які потребують ретельного аналізу, а польський досвід заслуговує на увагу українських освітян та управлінців, які активно працюють над системою удосконалення системи середньої освіти.
Реформування загальної середньої освіти потребує не тільки зміни ціннісних орієнтацій, впровадження нових технологій у навчанні та вихованні, а, передусім, зміни технології управління загальноосвітніми навчальними закладами. У країнах з розвиненим рівнем демократії увага вчених та професійних менеджерів останнім часом приділяється саме оптимізації управління закладами освіти.
Проблеми управління закладами освіти, оцінка ефективності діяльності усіх управлінських структур були в центрі уваги українських дослідників. Серед сучасних досліджень варто відзначити роботи В.Худякової, В.Бегеля, І.Ельнікової, В.Бондаря, А.Даниленка, Н.Островерхової, М.Кириченко, В.Лугового, А.Василюк, К. Корсака та інших, які зробили вагомий внесок в теорію та практику управління загальноосвітніми навчальними закладами.
Передові погляди на середню освіту та управління навчальними закладами, роль та функції директора, педагогічних колективів, учнів, на організаційну культуру школи висловили у своїх роботах вчені США та Європи. Серед них: К.Еверард, Г.Моріс, В.Басне, А.Етзіоні, Р.Біттель, Х.Аргіріс, Г.Девіс та інші.
Водночас, нова парадигма управління середньою школою в Польщі та в Україні сьогодні потребує особливої уваги науковців теоретиків та практиків національних шкіл. Насамперед, у зв’язку з тим, що новий соціально-політичний устрій країн, нові умови господарювання, проблеми глобалізації та євроінтеграції передбачають принципові зміни у підходах до організації управління загальноосвітніми навчальними закладами. Окрім того, в науці сьогодні бракує досліджень проблем управління середньою школою з врахуванням національно-ментальної специфіки. Рух України та Польщі в напрямку подальшої демократизації, становлення громадянського суспільства ставлять нові вимоги до результатів діяльності середньоосвітньої ланки. Це потребує нових підходів до здійснення управлінських функцій та формування стилів керування середньою школою. Школа повинна переорієнтуватися на надання якісних освітніх послуг, виходячи із інтересів споживача, враховуючи необхідність виховання гідного члена суспільства. Названі завдання середньої школи, зміни в системі управління потребують вивчення ролі директорів шкіл у сучасних умовах. Особливо важливим питанням є визначення умов забезпечення автономізації управління школою та її стосунків з органами державної влади й місцевого самоврядування.
Актуальність і наукова значимість окреслених проблем зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили предмет і об’єкт, мету і конкретні завдання дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, зокрема, планової теми Механізми підвищення ефективності державного управління” (№ держреєстрації 0100V002070)” та напрямку тематики досліджень Вищої електротехнічної школи м.Ніско (Республіка Польща).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз реформування управління середньою освітою в Польщі, розробка теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо змін в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами в сучасних умовах.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення наступних завдань:
- проаналізувати нормативно-правову базу управління загальноосвітніми навчальними закладами в Польщі;
- окреслити основні напрямки та проблеми реформування управління середньою освітою в Польщі, вивчити можливість використання позитивного досвіду;
- провести прикладні соціологічні дослідження для з’ясування реального стану управління середніми школами на прикладі Підкарпатського воєводства Речіпосполитої;
- проаналізувати особливості стилів керування загальноосвітнім навчальним закладом;
- розкрити нові пріоритети в управлінні середньою школою в сучасних умовах;
- з’ясувати сутність нових завдань керівника середньоосвітного навчального закладу та розробити рекомендації щодо їх вирішення;
- вивчити основні проблеми у взаємовідносинах між директорами шкіл, органами державної влади та місцевого самоврядування та окреслити шляхи їх розв’язання.
Об’єктом дослідження є теоретико-концептуальні та прикладні аспекти функціонування загальноосвітніх навчальних закладів Польщі.
Предметом даної роботи є процес управління загальноосвітніми навчальними закладами в період реформування системи освіти Польщі.
Методи дисертаційного дослідження. Методологічною основою дисертації є класичні та сучасні концепції управління, загальнонаукові методи (аналіз, синтез), метод структурно-функціонального аналізу та соціологічний метод експертного опитування шляхом анкетування, аналітичні методи та системний підхід.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:
- вперше здійснено системний аналіз теоретико-методологічних засад управління загальноосвітнім навчальним закладом в умовах реформування управління освітою в Польщі;
- розроблено нові підходи до здійснення управлінських функцій мотивації, планування, педагогічного нагляду;
- запропоновано нові підходи до формування стилів керування середньою школою;
- визначено нові напрямки в діяльності керівника
загальноосвітнього навчального закладу в сучасних умовах господарювання;
- набула подальшого розвитку методологія здійснення педагогічного контролю в процесі функціонування загальноосвітнього навчального закладу;
- розроблено рекомендації щодо перетворення школи в організацію що навчається”;
- запропоновано методику внутрішнього діагностування роботи школи, обгрунтовано практичні рекомендації щодо покращання якості педагогічного контролю у середній школі;
- окреслені перспективи розвитку діяльності загальноосвітнього навчального закладу в Польщі.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обґрунтовані наукові положення, висновки та практичні рекомендації є основою для вирішення теоретично-прикладних проблем в управлінні загальноосвітнім навчальним закладом.
Основні теоретичні розробки можуть бути використані у процесі викладання спеціальних курсів для студентів педагогічних ВУЗів та в системі підвищення кваліфікації працівників органів управління освітою, працівників загальноосвітніх навчальних закладів, працівників органів державної влади та місцевого самоврядування. Досвід впровадження нових технологій управління середніми школами може бути використаний в Україні.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Висновки, пропозиції і рекомендації, що характеризують наукову новизну, отримані автором на підставі досвіду роботи в якості директора загальноосвітнього навчального закладу у м.Ніско (Республіка Польща).
Апробація результатів дослідження. Основні методологічні положення й висновки дисертаційного дослідження були викладені у доповідях, обговорювалися та отримали схвалення на науково-практичних конференціях:
22 січня 2001 р. Еволюція системи освіти в Польщі і в Україні в період переходу від тоталітаризму до демократії”; 22 січня 2002 р. Ефективність державного управління в контексті становлення громадянського суспільства”; 23 січня 2003 р. Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика”, які проходили у ЛРІДУ НАДУ;
Народна освіта в Польщі” 26 квітня 2001 р., в інституті наук й виховання педагогічної академії в Кракові (Республіка Польща).
Результати дисертаційного дослідження доповідалися на засіданні кафедри політичних наук та філософії ЛРІДУ НАДУ при Президентові України.
Публікація результатів: матеріали дисертації знайшли своє відображення у 16 друкованих роботах опублікованих у фахових виданнях республіки Польща і 3 статтях у фахових наукових виданнях України.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (240 найменувань), трьох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 214 сторінок, з них 180 сторінок основного тексту.

Список літератури

Висновки

1. Середня школа є основним освітнім закладом на загальноосвітньому рівні в польській і українській системах освіти. Збільшується кількість завдань, які покладаються на школу, а відповідно і функції, які здійснює керівництво школи. Управління школою стає складнішим процесом і вимагає від директора бути першим” вчителем і вихователем, а також ефективним менеджером.
2. Обов`язковий в Польщі з 1999 року новий принцип здійснення педагогічного нагляду (наближений до західноєвропейської практики) уточнює його цілі, до яких належать постійне вдосконалення освітньої системи, що передбачає якісний розвиток школи з концентруванням зусиль на розвитку учня і професійному розвитку вчителя. Реформа освіти в Польщі передбачає значні зміни та вдосконалення механізмів і методів педагогічного контролю (нагляду). Передбачається використання системи нагляду для: стимулювання; підтримки; моніторингу; поточної діагностики; евалюації і модифікації визначених реформою напрямків і ділянок змін як на рівні державного управління освітою, так і конкретних інституцій. Нові тенденції в управлінні освітою передбачають значну суб`єктивізацію учнів і вчителів. Логіка змін передбачає необхідність обмеження тотального, традиційного контролю на користь: самоконтролю; стилю управління шляхом співучасті; введення стратегічного контролю (нагляду), що спирається на партнерство і співпрацю керівників і підлеглих осіб.
3. Педагогічний контроль (нагляд) має цільове спрямування на основну діяльність школи, як-от: навчання, виховання, опіку над молоддю та культуротворчу роль школи в місцевій громаді.
Нами узагальнено основні з поширених в Польщі форм здійснення педагогічного контролю (нагляду) керівником школи:
- вивчення (оцінка) результатів роботи вчителя, здебільшого на основі аналізу успіхів і досягнень учнів, а також під час відвідувань і дослідження компетенцій учнів;
- методичні поради вчителям щодо навчання, виховання і опіки учнів;
- заохочення вчителів під час спілкування до впровадження інновацій і новаторських досліджень;
- інвестиції в професійний розвиток вчителів: організація системи внутрішкільного навчання; забезпечення участі вчителів у системі професійного підвищення кваліфікації і перепідготовки поза школою;
- здійснення оцінювання роботи вчителів на основі систематизації та аналізу інформації про відвідування і оцінки якості роботи;
- ознайомлення вчителів з актуальними освітянськими проблемами, законодавчо-нормативними актами, вимогами керівних установ;
- комплексна оцінка роботи школи за навчальний рік і обговорення педагогічною радою її результатів.
4. У Польщі необхідність створення нової концепції педагогічного нагляду актуалізувала три моменти:
1. Децентралізація держави і передача управління та бюджетування шкіл інституціям місцевого самоврядування, збільшення автономії шкіл.
2. Реформування освіти.
3. Неефективність існуючого педагогічного контролю (нагляду).
Новий педагогічний нагляд це оцінювання якості роботи школи, що повинно спричинити якісний розвиток шкіл, який, власне, назовні виявляється в розвитку кожного учня і фаховому розвитку вчителів. Нагляд повинен створювати можливості для формування школи як організації, яка навчається і вдосконалюється. У новому педагогічному нагляді відокремлено контрольні і оцінювальні функції від підтримки і консультацій. Стратегія проведення педагогічного контролю не повинна зводитись лише до пошуку помилок в роботі школи чи вчителя. Педагогічний контроль повинен бути спрямований на об’єктивний аналіз не лише помилок, але й оцінку досягнень школи в її оточенні, повинен вказувати перспективи розвитку. Важливим є те, що під час проведення педагогічного контролю директор школи співпрацює з педагогічною радою, а завідувач відділу освіти співпрацює з директорами шкіл. Це означає диференціацію стратегії педагогічного нагляду залежно від специфіки, потреб і умов окремих шкіл, а також потреб освіти у воєводстві.
5. Створення у школах власних концепцій розвитку, а також способів оцінки якості реалізації, є атрибутом їх автономії. Одночасно місцеві, районні і обласні потреби, а також завдання держави в галузі освіти, повинні вести до створення освітньої політики гміни, району і воєводства, яка б відповідала потребам території, з врахуванням завдань держави. Визначені стратегії повинні призвести до:
- формування в школах внутрішньої системи оцінки якості роботи з врахуванням їх статуту;
- створення у воєводствах гнучкої системи зовнішньої оцінки якості роботи школи, яка враховує територіальну специфіку.
Процедури оцінки якості скеровані на одержання інформації, яка дозволяє оцінити якість освітньої послуги. До цих процедур, необхідних для проведення педагогічного нагляду, належить: зовнішня і внутрішня оцінка досягнень учнів у навчанні; навчальне діагностування разом з відвідуваннями, спрямованими на спостереження за учнями та евалюацією, в результаті якої оцінюються досягнення і планується подальший розвиток.
6. Визнаючи, що окремі результати роботи школи мають універсальний характер, можна говорити про чотири основні стандарти якості роботи школи:
- в школі створені умови для розвитку кожного учня, що забезпечують йому можливість досягнення потенціального успіху в подальшому навчанні чи професійній роботі;
- клімат школи сприяє ефективній роботі вчителів і учнів;
- матеріальні умови і кваліфікація педагогічних кадрів забезпечують можливість реалізації затверджених в школі навчальних програм;
- школа представляє свої можливості і позитивно сприймається у зовнішньому оточенні.
Стандарти якості роботи школи обумовлюють якість освітніх послуг. З огляду на те, що педагогічний нагляд якості роботи школи здійснює завідувач відділу освіти, стандарти якості роботи школи повинні враховувати, крім власних внутрішніх стандартів, також зовнішні стандарти, які повинні у сукупності створити цілісну систему.
Співвідношення між зовнішніми і внутрішніми вимогами, з яких складається стандарт якості роботи школи, детерміновані загальними вимогами, встановленими державною освітньою політикою, регіональними та місцевими потребами, а також потребами, можливостями і прагненням керівництва школи. Формування стандартів якості школи є перманентним процесом тому, що якість роботи школи є цінністю, що потребує постійного вдосконалення.
Формування стандартів якості роботи школи є першим з кроків в побудові внутрішньої системи забезпечення якості. Стандарти ми вважаємо основою цієї системи. Саме тому від директора школи очікується свідомий і системний підхід до ”управління якістю”, щоб встановлені стандарти залишались не лише декларацією.
Визначені цілі мають стати викликами системи освіти ХХІ століття та конкретними потребами цієї освіти, тобто детермінувати формування стандартів якості роботи в загальноосвітніх навчальних закладах.
7. До основних принципів відвідування нами віднесено:
Системність охоплення відвідуванням всіх вчителів, всіх предметів чи предметних блоків, різних класів.
Суб`єктність вчителя передбачає, що керівництво шкіл зосереджує своєю увагу під час відвідування не стільки на методах роботи вчителя, скільки на досягненнях учнів, їх активній участі і культурі навчання.
Багатофункціональність використання форм відвідування для реалізації різних функцій, наприклад діагностичної, коригуючої, консультаційної і контрольно-оцінювальної.
Організація врахування вимог кожного з етапів організаційного циклу.
Гуманістичний підхід виявляється у доброзичливому ставленні до вчителя, у тактовності і неупередженості, у шануванні його особистості і індивідуальності, в оцінюванні досягнень і в терплячості до його помилок і недоліків. Індивідуалізація диференційований підхід до контрольованих осіб в залежності від кваліфікації, педагогічного досвіду, мотивації до роботи і етапу фахового розвитку.
Результативність це досягнення поставлених цілей, тобто здійснення корисного впливу на контрольованого, який спричинив би позитивні зміни в позиції, роботі і результатах.
8. Вчителі, учні і батьки вважають, що добра школа це школа, у якій: чітко визначено цілі; учні отримують справедливі оцінки; час уроку використовується ефективно; тут здійснюється добра підготовка до вступу у вищі навчальні заклади; керування школою є відповідне; школа добре обладнана навчальними засобами і у ній шанується гідність учнів, толерантність і приязна атмосфера.
Місцева громадськість, батьки учнів і самі учні прагнуть створення демократичного клімату у школі. Школа відчинена для кожного, незважаючи на стать, расу, релігію чи політичні погляди або суспільну позицію. Це можна вважати умовою підготовки молодого покоління до демократичного способу життя в суспільстві. Виникає також потреба: у вихованні, здатності до співвідповідальності і співпраці; постійній опіці учня, індивідуальному підходу до учня і його навчальних результатів та пов`язування проблеми школи з соціальним життям. З точки зору учнівських проблем найважливішими є побудова таких внутрішніх стосунків в школі, які сприяють розвитку демократії в школі, спонукають до особистої відповідальності, детермінують суб`єктивність в прийнятті визначених рішень про власне навчання. Учні вимагають права на самоорганізацію і самоврядування з метою зміцнення їх впливу на власну освіту.
9. Основними завданнями директора школи вважаються:
область і зміст функцій, доручених директорові згідно законодавчо-нормативних актів. Відповідно до Закону Про систему освіти” і Карти вчителя” директор:
- керує школою;
- є її представником назовні;
- начальником для всіх працівників;
- є головою педради і опікуном дітей і молоді.
- розвиток педагогічної думки, яка визначає освітньо-виховній установі цілі і завдання. Розвиток педагогічної думки призвів до того, що цілі і завдання середньої школи окреслюють у ширшому вимірі, через призму її зв’язків з зовнішнім оточенням, в якому вона функціонує. Це призвело до розширення цілей і завдань керівництва школи. Крім турботи про рівень навчально-виховної роботи, до завдань керівництва школи додались ще такі як:
- організація опікунських завдань школи та організація її співпраці з інституціями, що діють у зовнішньому середовищі;
- диференційований підхід до суб’єктів управління за віком, статусом, знаннями, цілями, завданнями, мотивованістю, категоріями людей.
10. Нова мета керівника школи у світі, що глобалізується, створити школу, що навчається. Досягнення цієї мети передбачає низку змін, які вимагають кардинальної реструктуризації школи. Досвід країн з розвиненою демократією, свідчить про те, що реструктуризація з метою побудови школи, що навчається, дозволяє сформулювати нові завдання для керівництва школи.
- Чітко зосереджуватися на змінах.
- Зробити зміну організованою та системною.
- Управляти поточним процесом змін.
- Накопичення державних фондів, призначених на реструктуризацію і сприяння змінам.
Таким чином, системний аналіз законодавчої основи та юридично-нормативної бази освіти і управління, теорії і практики соціального управління в державі, наукових досліджень та реалій управління навчальними закладами дає змогу виокремити, обгрунтувати й систематизувати принципи наукового управління загальноосвітніми навчальними закладами відповідно до сучасних умов. Управлінню сучасним загальноосвітнім навчальним закладом притаманні такі принципи: вирішальності державно-суспільного впливу на мету, зміст і методи управління; гуманізації; науковості; демократизації; єдності централізму і колективізму; психологізації; інноваційності; адаптивності; функціональної структуризації; стимулювання і увага до кадрів; маркетингу; інформаційної надійності; моделюючого прогнозування; оперативної регулятивності; зворотного зв'язку; корекції; фінансово-господарчої раціональності та ділової ініціативи; законоповаги.
В теорії управління функції розглядаються з різних позицій: цільових, які визначаються головними напрямками змісту діяльності; процесуальних, що відображають послідовні операції безпосередньої діяльності (проектування, організація, контроль тощо); соціально-психологічних - зорієнтованих на врахування психологічних чинників діяльності (орієнтація, мотивація, запобігання конфліктам, стимулювання тощо). Загальноприйнятих назв, структуризації та визначеної послідовності здійснення функцій управління у працях з проблем соціального і педагогічного управління не існує, хоча послідовність їх здійснення у багатьох авторів досить близька.
1. Нові соціально-політичні та економічно-господарські умови передбачають кардинальне реформування системи управління середньою освітою у Республіці Польща макро-, мезо- та мікрорівнях.
2. Нова модель управління середньою освітою на усіх рівнях є відкритою і демократичною.
3. Виступаючи однією із детермінант соціальних трансформацій, середня освіта потребує об’єктивної оцінки змін, що відбуваються, як у системі управління галуззю, так і в системі управління середньою школою.
4. Середня школа є основним освітнім закладом на загальноосвітньому рівні в польській і український системі освіти. Збільшується кількість завдань, які покладаються на школу, а, відповідно, і функції, які здійснює керівництво школи. Управління школою стає все більш складним процесом і вимагає від директора бути першим” вчителем і вихователем, а також ефективним менеджером.
5. Проведене нами конкретне соціологічне дослідження експертне опитування шляхом анкетування дозволило з’ясувати реальний стан функціонування системи управління середніми школами у Підкарпатському воєводстві Республіки Польща.
6. Директорами шкіл багато уваги приділяється опрацюванню концепції педагогічного нагляду 100% шкіл має власну концепцію.
7. Залучення громадськості до участі в управлінні обмежується батьківською радою учні практично не задіяні, про що свідчить те, що лише 5% шкіл узгоджують навчальні програми із шкільною радою.
8. Недостатньо уваги приділяється розвитку авторських навчальних програм лише 10% керівників шкіл підтримують інноваційні підходи до навчання.
9. Багато уваги приділяється різним формам діагностування потреб учнів, але лише у 62% шкіл з розвиненою є практика проведення заходів, які інтегрують учнівський колектив.
10. Лише 17% керівників шкіл мають або набувають управлінську освіту, що значно зменшує загальні можливості оптимізації систем управління середніх шкіл Підкарпатського воєводства. Це проявляється у тому, що 62% респондентів відчувають брак управлінських знань та навичок.
11. Школа виявляє риси типові для організованих систем. Тому управління середньою школою необхідно розглядати з позицій сучасних теорій організації.
12. Школа повинна враховувати, як потреби суспільства, так і потреби кожного учня. Принципи відповідності потребам суспільства і кожної особи не повинні протиставлятися, а мають доповнювати одна одну.
13. Розвиток сучасної школи (творчої, ефективної, такої зростає та навчається) передбачає суттєві зміни в управлінні:
- об’єктивізація оцінки діяльності школи;
- демократизація управління;
- оптимізація кадрового менеджменту;
- варіативність управління;
- застосування новітніх підходів до управління.
14. Існують численні недосконалості у плануванні роботи школи:
- відсутність знань, навичок і вмінь у керівництва шкіл у здійсненні планування;
- недостатня замученість викладацького складу до участі у плануванні;
- відсутність стратегічного планування і неперервності у плануванні.
15. Доцільно для здійснення планування застосовувати синтез двох існуючих підходів прогностичного” та діагностичного”.
16. У середніх школах Підкарпатського воєводства відсутня цілісна система мотивації.
17. Для покращення мотиваційного процесу необхідно креативно підійти до застосування матеріальних і нематеріальних винагород, а також доцільно запровадити мотиваційний моніторинг.
18. Основні принципи відвідування занять: системність, суб’єктивність вчителя, багатофункціональність; організація; гуманістичний підхід; індивідуалізація.
19. Функція педагогічного контролю потребує гуманізації засад здійснення та комплексного підходу при виборі форм.
20. Прийоми (підходи) до управління відрізняються від стилів управління тим, що є продуманими діями, попередньо запланованими і частково формалізованими. Стиль управління реалізується у особистому, інтеракційному впливі керівництва на підлеглих в безпосередньому контакті з ними.
21. До суб’єктивних факторів, що впливають на стиль керівництва нами віднесені: психофізіологічні та особистісні особливості підлеглих; соціально-психологічні особливості колективу; психологічні особливості колективу; психофізіологічні та особистісні якості керівника; компетентність керівника; обізнаність керівника щодо особливостей колективу.
22. Загалом керівники середніх шкіл зорієнтовані на тактичну (річну) перспективу; як мінімум на квартал здійснюють планування основних ресурсів і інтенсивно розвивають здібності підлеглих; розвивають у підлеглих активне і творче ставлення до роботи.
23. Ефективність школа це така школа, образ і цілі, якої є спільними для адміністрації, вчителів, учнів та персоналу школа, яка створює умови для навчання, в якій помічаються всі успіхи, викладання і навчання є в ній найважливішими процесами, а всі добрі результати досліджуються і впроваджуються.

Список використаних джерел та літератури

1. Нормативно-правові акти
1. Конституція України. К.: Центр політико-правових реформ, 1998. 60 с.
2. Закон України Про освіту” // Освіта України: Нормативно-правові документи. К., Міленіум, 2001. С.11-38.
3. Закон України Про загальну середню освіту” // Освіта України. Нормативно-правові документи. К., Міленіум, 2001. С.103-127.
4. Закон України Про вищу освіту” // Офіційний вісник Ураїни. 2002. №8. С.1-43.
5. Про затвердження положення про загальноосвітній навчальний заклад: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 964 // Освіта України. Нормативно-правові документи. К.: Міленіум, 2001. С.138-153.
6. Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти: Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 14 грудня 2000 р. №588 // Освіта України. Нормативно-правові документи. К.: Міленіум, 2001. С.215-222.
7. Про затвердження положення про піклувальну раду загальноосвітнього навчального закладу: Наказ Міністерства освіти і науки від 5 лютого 2001 року №45 // Освіта України. Нормативно-правові документи. К.: Міленіум, 2001. С.223-226.
8. Державна національна програма Освіта” (Україна ХХІ століття”) // Освіта. 1993. Груд. №44. С.45-62.
9. Державна національна програма: Освіта України XXI століття. K., Міленіум, 1994.
10. Державні стандарти загальної середньої освіти України // Освіта України. 1996. №3. С.13-25.
11. Концепція адміністративної реформи в Україні. К., Міленіум, 1998. 60 с.
12. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХ ст. (проект) // Освіта України. 2001. №29. С.1-15.
13. Edukacja w warunkach zagrożenia // Podstawowe tezy raportu Komitetu Ekspertów do spraw Edukacji Narodowej. Warszawa Kraków: MEN, 1990. s.13-25.
14. Konstytucja Rzeczpospolitej Polskiej z dnia 2 2 kwietnia 1997 roku w art.70, ust 3 gwarantuje nie tyko wolność wyboru przez rodziców szkół innych niż publiczne, ale ustanawia dodatkowo zasadę pluralizmu oświatowego, która polega na zapewnieniu obywatelom i instytucjom prawa do zakładania szkół podstawowych, średnich i wyższych oraz zakładów wychowawczych. Warszawa, 1997. 41 s.
15. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 3 sierpnia 2000 r. w sprawie uzyskiwania stopni awansu zawodowego przez nauczycieli (DzU z 2000 r. nr 70. poz.825)
16. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej i Sportu z dnia 31 stycznia 2002 roku w sprawie ramowych statutów publicznego przedszkola oraz publicznych szkół. (Dz. U. Nr 10, poz. 96).
17. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 11 maja 2000 r. w sprawie wysokości minimalnych stawek wynagrodzenia zasadniczego nauczycieli, sposobu obliczania wysokości stawki wynagrodzenia zasadniczego za jedną godzinę przeliczeniową, wykazu stanowisk oraz dodatkowych zadań i zajęć uprawniających do dodatku funkcyjnego, ogólnych warunków przyznawania dodatku motywacyjnego, wykazu trudnych i uciążliwych warunków pracy stanowiących podstawę przyznania dodatku za warunki pracy oraz szczególnych przypadków zaliczania okresów zatrudnienia i innych okresów uprawniających do dodatku za wysługę lat (DzU z 2000 r. nr 39, poz.455)
18. RozporządzenieMinistra Edukacji Narodowej z dnia 26 marca 1999 r. zmieniające rozporządzenie w sprawie wynagradzania nauczycieli (DzU z 1999 r. nr 27, poz.248)
19. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 18 lutego 1999 r. w sprawie utworzenia okręgowych komisji egzaminacyjnych oraz określenia ich zasięgu terytorialnego (DzU z 1 999 r. nr 14', póz. 1 34)
20. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 13 sierpnia 1999 roku w sprawie szczegółowych zasad sprawowania nadzoru pedagogicznego, wykazu stanowisk wymagających kwalifikacji pedagogicznych niezbędnych do sprawowania nadzoru pedagogicznego, a także kwalifikacji osób, którym można zlecać prowadzenie badań i opracowanie ekspertyz (Dz. U. Nr 67, poz. 759).
21. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 14 lipca 2000 r. w sprawie wymagan jakim powinni odpowiadać eksperci wchodzący w skład komisji egzaminacyjnych i kwalitficacyjnych dla nauczycieli ubiegających się (DzU z 2000 r. nr 70. poz.822)
22. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 14 lipca 2000 r. zmieniające rozporządzenie w sprawie wymagań, jakim powinny odpowiadać osoby zajmujące stanowiska dyrektorów oraz inne stanowiska kierownicze w przedszkolach oraz w poszczególnych typach szkol i placówek (DzU z 2000 r. nr 70. póz.823)
23. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 15 lutego 1999 r. w sprawie sposobu i terminów dostosowania działalności dotychczasowych szkół podstawowych do wymogów nowego systemu szkolnego oraz tworzenia gimnazjów (DzU z 1999 r nr 14, póz 124)
24. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 15 lutego 1999 r. w sprawie wymagań, jakim powinny odpowiadać osoby zajmujące stanowiska dyrektorów oraz inne stanowiska kierownicze w przedszkolach oraz w poszczególnych typach szkol i placówek (DzU z I999 r. nr 14, póz. 126)
25. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 15 lutego 1999 r. Zmieniające rozporządzenie w sprawie szczegółowych kwalifikacji wymagamch od nauczycieli oraz okre ślenia szkol i wypadków, w których można zatrudnić nauczycieli me majacych wyzszego wykształcenia (DzU z 1999 r. nr 14. póz. 127)
26. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 15 lutego 1999 r. w sprawie ramowych planów nauczania w szkołach publicznych (DzU z 1999 r. nr 14. póz. 128)
27. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 16 grudnia 1999 r. w sprawie zasad podziału części oświatowej subwencji ogólnej dla jednostek samorządu terytorialnego (DzU z 1999 r. nr 111, póz. 1284)
28. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 17 sierpnia 1992 roku w sprawie ogólnych przepisów bezpieczeństwa i higieny w szkołach i placówkach publicznych (Dz. U. z 1992 roku Nr 65, poz. 331).
29. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 18 lutego 1999 r. w sprawie utworzenia okręgowych komisji egzaminacyjnych oraz określenia ich zasięgu terytorialnego (DzU z 1 999 r. nr 14', póz. 1 34)
30. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 21 lutego 2000 r. zmieniające rozporządzenie w sprawie warunków i trybu przyjmowania uczniów do publicznych przedszkoli i szkół oraz przechodzenia z jednych typów szkół do innych (DzU z 2000 r. nr 12. póz. 142)
31. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 21 lutego 2000 r. w sprawie standardów wymagań będących podstawą przeprowadzania sprawdzianów i egzaminów (DzU z 2000 r. nr 17, poz.215)
32. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 24 stycznia 2000 r. w sprawie zasad wydawania oraz wzorów świadectw, dyplomów państwowych i innych druków szkolnych. sposobu dokonywania ich sprostowań i wydawania duplikatów, a także zasad legalizacji dokumentów przeznaczonych do obrotu prawnego z zagranicą oraz zasad odpłatności za wykonywanie tych czynności (DzU z 2000 r. nr 6, poz.13)
33. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 26 marca 1999 r. zmieniające rozporządzenie w sprawie wynagradzania nauczycieli (DzU z 1999 r. nr 27, poz.248)
34. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 3 sierpnia 2000 roku w sprawie uzyskiwania stopni awansu zawodowego przez nauczycieli (Dz. U. Nr 70, poz. 825).
35. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 30 czerwca 1999 r. zmieniające rozporządzenie w sprawie warunków i sposobu organizowania nauki religii w szkołach publicznych i DzU z 1999 r. nr 67, póz. 753 )
36. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 30 czerwca 1999 r. zmieniające rozporządzenie sprawie podstaw programowej kształcenia ogólnego (DzU z 1999 r. nr 60, póz 642)
37. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 31 maja 1999 r. zmieniające rozporządzenie sprawie klasyfikacji zawodów szkolnictwa zawodowego (DzU z 1999 r nr 52)
38. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 7 grudnia 1999 r. zmieniające rozporządzenie w sprawie szczegółowych zasad i warunków udzielania i cofania zezwolenia na założenie szkoły publicznej przez osobę prawną lub fizyczną (DzU z 2000 r. nr 2, póz. 19)
39. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 9 sierpnia 1999 r. zmieniające rozporządzenie sprawie zakładów kształcenia nauczycieli (DzU z 1999 r. nr 67. póz 755)
40. Ustawa z dnia 18 lutego 2000 roku o zmianie ustawy Karta Nauczyciela oraz ozmianie niektórych innych ustaw (Dz. U. Nr 19, poz. 239).
41. Ustawa z dnia 26 czerwca 1974 roku - Kodeks Pracy (tekst jednolity: Dz. U. z 1998 roku Nr 21, póz. 94 ze zmianami: Dz. U. z 1998 r. Nr 113, póz. 717 i Nr 106, póz. 668; z 1999 r. Nr 199, póz. 152; z 2000 roku Nr 19, póz. 239).
42. Ustawa z dnia 26 stycznia 1982 roku - Karta Nauczyciela (tekst jednolity: Dz. U. z 1997 roku, Nr 56, póz. 357 ze zmianami: Dz. U. z 1998 r. Nr 106, póz. 668 i Nr 162, póz. 1118 oraz z 2000 r. Nr 1 2, póz. 136 i Nr 19, póz. 239).
43. Ustawa z dnia 7 września 1991 roku o systemie oświaty Dz. U. z 1996r., Nr 67, poz. 329 z późniejszymi zmianami.

2. Наукові видання
44. Андрущенко В. Економіка освіти ринкового спрямованого суспільства // Вища освіта України, 2002. №2. С.24.
45. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Моногр. К.: Вид-во