ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕРЕБУДОВОЮ ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УМОВАХ ОБМЕЖЕНИХ РЕСУРСІВ В УКРАЇНІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

СОЛОНЕНКО Надія Дмитрівна

УДК 351.713:614.8

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕРЕБУДОВОЮ
ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
В УМОВАХ ОБМЕЖЕНИХ РЕСУРСІВ В УКРАЇНІ

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Науковий керівник
ЖАЛІЛО Любов Іванівна,
доктор біологічних наук, професор

КИЇВ 2004

ЗМІСТ

ВСТУП

5

РОЗДІЛ 1
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ СУСПІЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ

14

1.1. Еволюція суспільних потреб та перебудова системи охорони здоров’я в сучасних умовах ..

14

1.2. Державне управління реформуванням охорони здоров’я: вітчизняний та світовий досвід

18

1.3. Концептуально-методологічні засади аналізу державної політики та державного управління з перебудови охорони здоров’я

46

Висновки до розділу 1

51

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ЧИННИКІВ ЕВОЛЮЦІЇ СУСПІЛЬНИХ ПОТРЕБ З ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ В УКРАЇНІ

53

2.1. Зростання видатків на охорону здоров'я..

53

2.2. Зміна суспільних поглядів та очікувань громадян щодо охорони здоров’я і медичного забезпечення

62

2.3. Обмеженість ресурсів в галузі охорони здоров'я.

64

2.4. Еволюція парадигми державної політики та управління охороною здоров’я .

66

Висновки до розділу 2

80

РОЗДІЛ 3
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕРЕБУДОВОЮ ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УМОВАХ ОБМЕЖЕНИХ РЕСУРСІВ В УКРАЇНІ ...

81

3.1. Оптимізація фінансування охорони здоров’я в умовах обмежених ресурсів

81

3.2. Удосконалення організації охорони здоров’я та функціонально-структурна перебудова галузі

96

3.3. Контрактний механізм розміщення
фінансових ресурсів в системі охорони здоров’я.

114

3.4. Підвищення ефективності оплати надавачів медичних послуг ...

123

3.5. Державне регулювання галузі охорони здоров’я в умовах її перебудови...

139

3.6. Оптимізація суспільних потреб та соціальний маркетинг в охороні здоров’я.

151

3.7. Взаємодія механізмів державного управління охороною здоров’я в умовах перебудови галузі в Україні

161

Висновки до розділу 3.

172

ВИСНОВКИ...

176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..

182

ДОДАТКИ..

209

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АМН

-

Академія медичних наук

ВВП (GDP)

-

Валовий внутрішній продукт (Gross Domestic Product )

ВІЛ

Вірус імунодефіциту людини

ВРУ

-

Верховна Рада України

ВООЗ

-

Всесвітня організація охорони здоров’я

ЄС

-

Європейський Союз

ЛПЗ

-

Лікувально-профілактичні заклади

МОЗ

-

Міністерство охорони здоров’я

ОEСР

-

Організація економічної співдружності і розвитку

ОМС

Обов’язкове медичне страхування

НАДУ

-

Національна академія державного управління при Президентові України

ПМСД

-

Первинна медико-санітарна допомога

СНІД

Синдром набутого імунодефіциту

ФОМС

-

Фонд обов’язкового медичного страхування

ВСТУП

Актуальність теми. Політичні й соціально-економічні перетворення в українському суспільстві, утвердження демократичних засад, формування нової концепції державного управління в галузі охорони здоров’я, особливо в умовах обмежених ресурсів вимагають наукового обґрунтування й удосконалення механізмів державного управління перебудовою галузі відповідно до суспільних потреб та міжнародних норм і стандартів. Необхідна розбудова комплексної системи, функціонування якої може бути зміненим та удосконаленим застосуванням певних механізмів державного управління, що дозволить досягнути визначених цілей і результатів діяльності системи охорони здоров’я. Механізми державного управління є визначальними детермінантами діяльності системи охорони здоров’я, тобто відображають окремі рівні функції й структури системи і є об’єктом змін, направлених на покращення охорони здоров’я в Україні. Такий підхід підтверджений міжнародним досвідом.
Аналіз та вибір механізмів державного управління перебудовою системи охорони здоров’я в Україні орієнтований на сучасні суспільні потреби, потреби перетворень у галузі та вимоги міжнародних норм і стандартів. Насамперед, необхідний аналіз джерел формування сукупного бюджету охорони здоров’я, механізму його розміщення, методів оплати надавачів медичних послуг, дослідження їх зв’язку з потоками ресурсів через організацію сектору охорони здоров’я на системному рівні, а також аналіз неринкових стимулів, створених шляхом регулювання сектору охорони здоров’я. Щоб зрозуміти, як різні чинники взаємодіють необхідно провести аналіз внутрішньої організації надавачів медичних послуг і поведінку як надавачів, так і пацієнтів. Хоча вдосконалення кожного окремого механізму управління, які становлять наукове обґрунтування для реформування сектора охорони здоров’я, є важливим для перебудови галузі охорони здоров’я, однак їх взаємозв’язок має бути зрозумілим і керованим. Для успішної перебудови галузі охорони здоров’я потрібно точно визначити цілі, на які спрямовані перетворення, а також результати, яких необхідно досягнути. Ураховуючи обмеженість ресурсів, слід застосувати такі методи оплати, організації і регулювання, щоб підвищити ефективність системи. Тому актуальною і важливою для України є необхідність удосконалення механізмів державного управління системою охорони здоров’я відповідно до сучасних суспільних потреб.
Аналіз стану наукових розробок із вказаної проблеми у вітчизняній літературі показує, що українськими ученими належить вагомий теоретичний доробок щодо вдосконалення державного управління системою охорони здоров’я в умовах суспільних трансформацій. Цьому присвячені наукові праці В.Д.Бакуменка [2, 28], В.Г.Бодрова [7], Ю.В.Вороненка [70], Л.І.Жаліло [39-44], В.М.Лехан [83-85], В.Ф.Москаленка [101, 136], Н.Р.Нижник [106, 108], В.М.Князєв [61], І.В.Розпутенка [35-37], В.А.Скуратівського [137, 138], В.П.Троня [163] та інших.
Значний розвиток отримали окремі аспекти розглядуваної проблеми в працях зарубіжних дослідників, зокрема T.Ewans (Канада) [205], J.Kutzin [225, 226], M.Romer [250], R.Saltman (США) [252], І.М.Шеймана (Російська Федерація) [178] та інших. Разом з тим, комплексний аналіз механізмів державного управління системою охорони здоров’я та обґрунтування напрямів їх удосконалення в умовах глобальних суспільних перетворень в Україні до цього часу не проводився.
Незважаючи на численні теоретичні й практичні розробки, пов’язані з окремими складовими перебудови галузі охорони здоров’я, наукове обґрунтування вдосконалення механізмів державного управління перебудовою окремо та в їх взаємодії відповідно до сучасних суспільних потреб, їх адаптація до міжнародних норм і стандартів загалом залишається недостатнім. Зазначене стало підставою для вибору теми дисертаційного дослідження, визначення його мети й завдань і свідчить про їх актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Проведене дослідження є фрагментом комплексної програми науково-дослідних робіт Національної академії державного управління при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування” (державна реєстрація № 0101U002899), в яких автор дисертації брав участь як розробник окремих розділів.
Крім того, дисертація виконана відповідно до Концепції розвитку охорони здоров’я населення України (2000) та Міжгалузевої комплексної програми Здоров’я нації” на 2002-2011 рр.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні вдосконалення механізмів державного управління перебудовою галузі охорони здоров’я в Україні в умовах обмежених ресурсів та їх системної взаємодії і на цій основі виявленні можливостей та визначенні шляхів застосування отриманих наукових результатів як основи підвищення ефективності діяльності галузі.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
- здійснити системний аналіз світових документальних інформаційних джерел щодо підвищення ефективності державного регулювання ресурсів галузі охорони здоров’я відповідно до суспільних потреб, потреб перебудови галузі та гармонізації їх з міжнародними нормами і стандартами;
- з’ясувати стан суспільних потреб щодо медичного забезпечення як підґрунтя перебудови галузі охорони здоров’я;
- конкретизувати зміст, цілі, завдання й функції механізмів державного управління перебудовою галузі охорони здоров’я в Україні в умовах обмежених ресурсів;
- визначити концептуальні підходи стосовно вдосконалення механізмів державного управління перебудовою галузі охорони здоров’я в Україні в умовах обмежених ресурсів, зокрема фінансування галузі, організації надання медичної допомоги, розміщення фінансових ресурсів, методів оплати виробників медичної допомоги, державного регулювання та соціального маркетингу;
- дослідити організаційно-функціональну модель, принципи, алгоритми державного управління та розробити рекомендації щодо вирішення проблеми обмежених ресурсів охорони здоров’я в умовах глобальних трансформаційних перетворень;
- сформулювати на основі результатів дослідження рекомендації та пропозиції з удосконалення механізмів державного управління перебудовою галузі охорони здоров’я в Україні та їх взаємодії як основи підвищення її ефективності.
Об’єкт дослідження система державного управління перебудовою галузі охорони здоров’я в Україні.
Предмет дослідження механізми державного управління перебудовою галузі охорони здоров’я в умовах обмежених ресурсів в Україні та їх адаптація до міжнародних норм і стандартів.
Головна ідея і основні положення концепції дослідження зосереджені в загальній гіпотезі, що базується на припущенні, згідно з яким науково обґрунтована впорядкована система державного управління реформуванням галузі охорони здоров’я здатна ефективно та з економічною вигодою зробити значний внесок в оздоровлення нації шляхом забезпечення якісно нової за змістом та формами медичної допомоги. Теоретичні положення, висновки, управлінські технології стосовно вдосконалення механізмів державного управління охороною здоров’я відповідно до суспільних потреб, потреб перебудови галузі та гармонізації їх з міжнародними нормами і стандартами дадуть змогу більш ефективно здійснювати перетворення системи охорони здоров’я.
Методи дослідження. У дисертаційній роботі використано сучасні методи дослідження, а саме системного аналізу, статистичний та структурно-логічний, семантичний, експертних оцінок та метод аналізу перспективної моделі шляхом моделювання і логічного узагальнення її функцій з метою дослідження організаційно-функціональної моделі, принципів, алгоритмів, організаційно-комунікаційних каналів процесу державного управління перебудовою галузі охорони здоров’я в умовах обмежених ресурсів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором:
уперше:
- визначено сутність, конкретизовано зміст та науково обґрунтовано цілі, завдання й функції механізмів державного управління перебудовою галузі охорони здоров’я в Україні в умовах обмежених ресурсів відповідно до суспільних потреб перебудови галузі та міжнародних норм і стандартів;
- здійснено системний аналіз еволюції суспільних потреб щодо охорони здоров’я та медичного забезпечення в умовах трансформаційних процесів;
- обґрунтовано необхідність становлення та розвитку соціального маркетингу, як механізму державного регулювання суспільних потреб в Україні;
- удосконалено механізми державного управління перебудовою галузі охорони здоров’я в Україні в умовах обмежених ресурсів, зокрема формування сукупного бюджету галузі, організації надання медичної допомоги, розмежування розпорядника коштів і суб’єктів надання медичної допомоги та встановлення договірних стосунків між ними, методів оплати виробників медичної допомоги, державного регулювання та соціального маркетингу;
- науково обґрунтовані та розроблені організаційно-правові засади перебудови галузі охорони здоров’я, адаптовані до міжнародних норм і стандартів та спрямовані на вирішення проблеми обмежених ресурсів у процесі реформування галузі в Україні;
- дістали подальший розвиток визначення та обґрунтування напрямів удосконалення механізмів державного управління, а також соціально-економічне обґрунтування нової концептуальної моделі охорони здоров’я та її реформування.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення роботи доведені до рівня конкретних пропозицій і можуть використовуватися в практиці державного управління охороною здоров’я форми та в науковому обґрунтуванні і впровадженні:
- комплексу заходів щодо удосконалення механізмів державного управління галузі охорони здоров’я в Україні в умовах її перебудови при обмежених ресурсах;
- у навчальному процесі Національної академії державного управління при Президентові України та інших вищих навчальних закладів за програмами підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, працівників органів місцевого самоврядування і керівників галузі охорони здоров’я, зокрема при розробці або удосконаленні навчальних курсів.
Результати дослідження щодо розробки та удосконалення механізмів державного управління перебудовою галузі охорони здоров’я в Україні в умовах обмежених ресурсів впроваджені:
Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства при доопрацюванні проекту Закону України Про фінансування охорони здоров’я та медичне страхування” (довідка № 171 від 17 червня 2004 р.);
кафедрою управління охороною здоров’я Національної академії державного управління при Президентові України у навчальному процесі при підготовці магістрів державного управління із спеціальності управління охороною здоров’я” при викладанні наступних дисциплін: Державне управління охороною здоров’я”, Економіка охорони здоров’я”, Фінансування охорони здоров’я”, Теорія і практика медичного страхування”, Порівняльний аналіз зарубіжних систем охорони здоров’я” (довідка № 95 від 29 червня 2004 р.).
Результати дисертації доцільно використовувати в процесі підготовки навчально-методичних посібників, розробки навчальних планів і програм та читання лекцій для слухачів Національної академії державного управління при Президентові України; розробки спеціальних курсів з питань державного управління у центрах підвищення кваліфікації державних службовців та працівників органів місцевого самоврядування.
Практичні і теоретичні рекомендації дисертаційної роботи можуть використовуватись з метою подальшого розвитку наукових досліджень проблем ефективності державного управління.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що основні ідеї та розробки стосовно визначення змісту та наукового обґрунтування удосконалення механізмів державного управління перебудовою галузі охорони здоров’я в умовах обмежених ресурсів в Україні належать авторові. Дисертантом самостійно складено програму та опрацьовано і реалізовано методику дослідження, узагальнено результати, підготовлено рукопис, публікації та форми впровадження основних положень щодо удосконалення механізмів державного управління охороною здоров’я в умовах перебудови галузі. Результати дослідження одержані, систематизовані та проаналізовані самостійно автором. Наукові ідеї та розробки співавторів в даному дисертаційному дослідженні не використовувались.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені на міжнародному рівні: на 6-й щорічній конференції Асоціації інститутів та шкіл з державного управління країн Центральної та Східної Європи Державне управління та соціальна політика в країнах Центральної та Східної Європи” (Прага, Чехія, 1998); 1-й міжнародній конференції з охорони здоров’я в Україні (Вашингтон, США, 1999); Українсько-канадській науково-практичній конференції Ефективність реформи охорони здоров’я” (Київ, 1997); міжнародній науково-практичній конференції Актуальні питання реформування охорони здоров’я в Україні” (Київ, 1997); Міжнародній науково-практичній конференції Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи та світовий досвід” (Київ, 2000); на національному рівні: на всеукраїнській науково-практичній конференції Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування” (Ірпінь, Київська обл., 2001); науково-практичних конференціях за міжнародною участю Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика” (Львів, 2003) та Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003), всеукраїнській науково-практичній конференції Фінансово-економічні засади реформування охорони здоров’я в Україні: нові законодавчі ініціативи” (Київ, 2004), а також на засіданнях кафедри управління охороною здоров’я Національної академії державного управління при Президентові України (Київ, 2004).
Публікації за темою дисертації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження опубліковані в 14 наукових та навчально-методичних працях. Серед них 6 статей у наукових фахових виданнях, 3 колективні навчальні посібники та методичні рекомендації.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 228 сторінок, з них основного тексту 170 сторінок, 20 сторінок додатків. Дисертація включає 28 таблиць, 12 рисунків, список використаних джерел містить 269 найменувань, у тому числі 149 зарубіжних.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження й узагальнення його результатів підтверджують, що поставлені завдання виконані, мета досягнута, отримані наукові результати, які характеризуються науковою новизною, практичним значенням, підтверджують гіпотезу дослідження.
Результати дисертаційного дослідження дають змогу зробити певні висновки і запропонувати рекомендації.
1. Аналіз джерел літератури вказує на те, що державне управління охороною здоров’я в Україні не відповідає суспільним потребам та перетворенням економіки перехідного періоду, про що свідчать незадовільний стан громадського здоров’я, недосконалість механізмів державного захисту громадян від фінансового ризику на випадок захворювання, економічна неефективність діяльності галузі та недостатнє задоволення потреб громадян у послугах з охорони здоров’я та медичної допомоги.
2. У дисертації розроблено концептуально-методологічні засади вдосконалення механізмів державного управління перебудовою охорони здоров’я в умовах глобальних суспільних трансформацій, еволюції суспіль­них потреб, потреб у перебудові галузі та відповідно до міжнародних норм і стандартів. Раніше вказана проблема спеціально не досліджувалась у науковій літературі, хоча окремі аспекти державного управління охороною здоров’я були об’єктом уваги вітчизняних та зарубіжних учених і практиків. Відсутність науково обґрунтованої стратегії вдосконалення механізмів державного управління охороною здоров’я, яка б базувалася на аналізі світового досвіду та окремих експериментальних моделей в Україні, є однією з основних причин низки негативних явищ охорони здоров’я.
3. Дослідженням визначено, що у період глобальних суспільних трансформацій українського суспільства спостерігається зростання очікувань громадян щодо системи охорони здоров’я. Основними факторами, що зумовлюють потребу в збільшенні видатків на охорону здоров’я в Україні, є істотні демографічні зміни, дедалі більше поширення соціально значущих захворювань, необхід­ність запровадження нових медичних технологій, підвищення вартості фармацевтичних препаратів. В умовах економіки перехідного періоду в Україні відзначається зворотний кореляційний зв’язок між суспільними потребами в послугах з охорони здоров’я і медичної допомоги та можли­востями їх фінансування з державного бюджету.
4. При вивченні механізмів фінансування системи охорони здоров’я в Україні встановлено, що одноканальний механізм фінансування галузі із загальних податків та відсутність законодавчо визначеної частки від валового внутрішнього продукту на її фінансування не дають змоги задовольнити потреби громадян України в медичній допомозі в законодавчо гарантованому обсязі. Найбільш раціональною моделлю формування консолідованого бюджету на охорону здоров’я в умовах перехідної економіки та з урахуван­ням суспільних потреб є багатоканальне фінансування, основними складо-вими якого є кошти державного бюджету, внески обов’язкового медичного страхування, співоплата громадян, добровільне медичне страхування тощо. В умовах обмежених фінансових ресурсів з державного бюджету для фінансування системи охорони здоров’я в Україні співоплата громадян є важливою складовою оплати вартості медичних послуг і має отримати законодавче забезпечення. Але незахищеним верствам населення (дітям, пенсіонерам, інвалідам та деяким іншим соціальним групам) необхідно забезпечити вільний та безоплатний доступ до послуг охорони здоров’я.
5. Основними напрямами вдосконалення організаційного механізму державного управління системою охорони здоров’я визначено її структурну пере­будову з пріоритетним розвитком первинної медико-санітарної допомоги та на її основі інтеграцію всіх рівнів надання медичної допомоги, раціональне поєднання децентралізованих і централізованих методів управління, зміну статусу лікувально-профілактичних закладів та сприяння конкуренції між ними, розробку та запровадження прозорого визначення пріоритетів системи охорони здоров’я та формування на його основі базового пакету медичних послуг, які держава гарантує населенню за рахунок державного бюджету.
6. Аналіз теоретичних розробок вітчизняних і зарубіжних учених з урахуванням міжнародної практики вказує на те, що розміщення фінансових ресурсів серед надавачів медичних послуг на основі інтегрованої моделі в умовах, коли фондотримач одночасно фінансує і керує надавачами, є неефективним через відсутність механізмів контролю за ціноутворенням та якістю послуг. Основним принципом удосконалення розміщення фінансових ресурсів є розмежування функцій фондотримачів і надавачів медичних послуг та запровадження договірних відносин між ними. Наявність єдиного платника (розпорядника коштів) дає можливість перетворити сторону, що фінансує, в раціонального стратегічного покупця медичної допомоги в інтересах населення.
7. Установлено, що метод оплати надавачів медичних послуг на засадах постатейного бюджету при обмежених ресурсах є неефективним. В умовах перехідної економіки найбільш раціональним, таким, що створює стимули для оптимізації обсягів і структури стаціонарної допомоги, є метод глобального бюджету. Найбільш перспективним методом оплати первинної медико-санітарної допомоги є поособовий метод за моделлю часткового фондотримання та поєднання його з іншими методами за певні медичні послуги. Фондотримання створить принципово нові можливості для інтеграції системи медичної допомоги різних рівнів, оскільки в цьому разі первинна медико-санітарна допомога відповідальна не тільки за свою безпосередню діяльність, а й за виконання організаційно-розподільчої функції.
8. Як показують результати дослідження, в умовах обмежених ресурсів галузі та недосконалості ринку в охороні здоров’я вдосконалення державного регулювання має стати невід’ємною складовою забезпечення суспільних потреб. Необхідне відпо­відне нормативне регулювання, оскільки без наявності або зміни зако­нодавчо-нормативної бази повноцінна перебудова галузі охорони здоров’я неможлива. Для забезпечення поступальності процесу перебудови галузі потрібно створити систему стандартизації в охороні здоров’я, зміцнити адміністративну інфраструктуру, переорієнтувати систему підготовки і навчання кадрів, а при введенні обов’язкового медичного страхування й відповідно відрегулювати страхову діяльність.
9. З’ясовано, що соціальний маркетинг як механізм державного управління спря­мо­ваний на корекцію особистісних факторів ризику захворювань, формування суспільного сприйняття природи соціальних проблем і прийняття відповідних рішень щодо державної політики, а також на суспільну підтримку заходів державної політики. З допомогою заходів соціального маркетингу можна справляти вплив на зміну цінностей цільової аудиторії стосовно охорони здоров’я (формування нових соціальних цінностей).
10. Дослідженням визначено, що в умовах соціально-економічних та політичних трансформаційних процесів в Україні, еволюції суспільних потреб стосовно охорони здоров’я, обмежених ресурсів галузі, а також орієнтації на міжнародні норми і стандарти механізми державного управління охороною здоров’я потребують певної адаптації до сучасних вимог та основних цілей державної політики. Зокрема, такі механізми державного управління охороною здоров’я, як оплата надавачів медичних послуг, організація системи та державного регулювання мають бути спрямовані на підвищення ефективності функціонування системи. Ці заходи слід підпорядкувати суспільним потребам щодо видів, обсягів та якості медичних послуг. З метою покращання стану громадського здоров’я необхідне посилення стимулів стосовно відповідальності організацій охорони здоров’я через такі механізми, як оплата та регулювання, і підвищення їх здатності відповідати цим стимулам через такий механізм, як організація. Слід ураховувати і співвідношення між попитом і пропозицією медичних послуг. Існують певні межі того, наскільки державне регулювання може змінювати споживчі преференції громадян стосовно використання тих чи інших видів медичної допомоги. Пропозиція медичних послуг має бути організована у такий спосіб, який заохочує їх використання. Додаткові заходи щодо впливу на індивідуальну поведінку необхідно зосереджувати, передусім, на задоволенні основних потреб громадян, а не тільки на спробі змінити ці потреби, орієнтуючись на технократичний раціоналізм.
В Україні особливо важливим є поглиблення взаємодії механізмів державного управління з метою розробки загальної довгострокової стратегії перебудови системи охорони здоров’я за умови залучення до цього всіх суспільних і політичних сил, яка б чітко окреслювала і обґрунтовувала цілі та етапи перебудови галузі і впровадження найбільш раціональної для суспіль­них потреб її моделі.
Результати дослідження дають підставу рекомендувати:
центральним органам державної влади прискорити прийняття законо­проектів про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я”, Бюджетного кодексу України, законів України Про підприємства в Україні”, Про закупівлю товарів і послуг за державні кошти” та прийняття проектів законів Про загальнообов’язкове соціальне медичне страхування”, Про права пацієнтів”, Про зміну статусу лікувально-профілактичних закладів”, а також продовжити розробку науково обґрунтованих проектів нормативно-правових актів, спрямованих на створення дієвого механізму захисту населення від фінансових ризиків на випадок захворювання, особливо його незахищених верств, досягнення рівності в доступності охорони здоров’я, обґрунтування і розробку регіональних програм надання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги та легалізації неформальної оплати;
регіональним органам виконавчої влади та місцевого самоврядування передбачити при обґрунтуванні і розробці регіональних програм розвитку охорони здоров’я залучення до їх формування усіх причетних регіональних органів управління, впровадити стратегічне та програмно-цільове планування розвитку охорони здоров’я регіону;
регіональним управлінням охорони здоров’я впровадити планування та дійовий моніторинг стану здоров’я населення і чинників, які на нього впливають, інформування населення про здоровий спосіб життя та фактори ризику з метою формування адекватної поведінки щодо збереження здоров’я.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акопян А.С., Кузьмина Н.Б., Шиленко Ю В. Методы анализа экономической эффективности лечебно-профилактических организаций // Экономика здравоохранения. 1999. № 5, 6 (38). С. 49-54.
2. Бакуменко В., Князєв В., Сурмін Ю. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку // Вісн. УАДУ. 2003. № 2. С. 11-27.
3. Белова Н.В., Суслонова Н.В. О взаимодействии лечебно-профилактических учреждений в условиях реформирования системы здравоохранения // Проблемы управления здравоохранением (Москва). 2004. № 1 (14). С. 7-9.
4. Беляева Н.В. Система счетов здравоохранения России: цели создания и принципы построения // Экономика здравоохранения. 2000. № 9, 10 (48). С. 5-9.
5. Біла С. Тіньова економіка та її вплив на структурне трансформування українського виробництва // Економіка України. 2000. № 10. С. 54-61.
6. Богтня Д., Соболєв В. Проблеми маркетингу в охороні здоров’я // Економіка України. 2001. № 5. С. 93-94.
7. Бодров В.Г. Трансформація економічних систем: концепція, моделі, механізми регулювання та управління: Навч. посіб. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 104 с.
8. Бородіна О. Людський капітал як основне джерело економічного зростання // Економіка України. 2003. № 7. С. 48-53.
9. Буланов Д.Г., Клименко В.Ф. О правовом положении гражданина в системе обязательного медицинского страхования // Экономика здравоохранения. 2004. № 2 (81). С. 51-53.
10. Буланов Д.Г., Клименко В.Ф. Перспективы и тенденции развития обязательного медицинского страхования // Экономика здравоохранения. 2004. № 3 (82). С. 8-11.
11. Буряк П.Ю. Міжбюджетні відносини та перспективи формування місцевих бюджетів // Фінанси України. 2001. № 6. С. 14-23.
12. Быкова Ж.Е., Потемкин Е.Л. Анализ влияния экономических стимулов на деятельность медицинских учреждений // Экономика здравоохранения. 2000. № 9, 10 (48). С. 12-15.
13. Вахрушина М.Н. Вопросы эффективности управленческих решений // Экономика здравоохранения. 2000. № 1 (42). С. 28-35.
14. Власов В.В. Медицина в условиях дефицита ресурсов. М.: Триумф, 2000. 447 с.
15. Воробьев А.А., Деларю В.В., Куцепалов А.В. Влияние информированности пациента на структурирование взаимоотношений в системе врач пациент // Социология медицины. 2004. № 1 (4). С. 39-45.
16. Вторая волна польских реформ / Под ред. Л. Колярской-Бобинской. Варшава: Oficyna Naukowa”, 2000. 209 с.
17. Вялков А.И. Теоретическое обоснование и разработка основ региональной политики в здравоохранении. Автореф. дис. док. мед. наук. М., 1999. 36 с.
18. Гаврилюк О.В. Комплексне дослідження проблем глобалізації // Фінанси України. 2001. № 9. С. 147-152.
19. Геєць В.М. Ринкова трансформація в 1991-2000 роках: здобутки, труднощі, уроки // Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку: Матер. наук. конф. (15-16 листоп. 2000 р., Київ). К., 2001. С. 29-41.
20. Голубчиков М.В. Медична статистика як компонент управління системою охорони здоров’я / Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування: Зб. наук. пр. Академії держ. податк. cлужби України. Ірпінь Київ, 2001. С. 63-66.
21. Голяченко О.М. Реорганізація української охорони здоров’я в умовах перехідного періоду // Проблеми формування регіональної політики в галузі охорони здоров’я: Зб. наук. пр. Укр. Академії держ. упр. при Президентові України: Одес. філ. 2001. Ч. 2. С. 53-62.
22. Гончаров Д.В. Медицинское предпринимательство // Экономика здравоохранения. 2000. № 9, 10 (48). С. 25-28.
23. Горянська С.В. Фінансове забезпечення соціального захисту населення // Фінанси України. 2001. - № 6. С. 87-95.
24. Грузєва Т.С. Обґрунтування та розробка системи досягнення рівності в охороні здоров’я населення в сучасних умовах стратифікації суспільства. Автореф. дис. докт. мед. наук. К., 2004. 26 с.
25. Губар О.Є. Медичне страхування у країнах Європейського Союзу // Фінанси України. 2003. - № 7. С. 130-136.
26. Дейкун М.П. Обґрунтування моделей реорганізації та управління системою охорони здоров'я населення міста. Автореф. дис. канд. мед. наук. К., 2001. 20 с.
27. Демографічна криза в Україні: проблеми дослідження, витоки, складові, напрями протидії / За ред. В.Стешенко. К.: Ін-т економіки НАН України, 2001. 560 с.
28. Державне управління: Словн.-довідн. / За заг. ред. В.М.Князєва, В.Д.Бакуменка. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
29. Державне управління охороною здоров’я: Навч. програма та метод. рекомендації / Укл: І.Солоненко, Л. Жаліло, О.Кунгурцев та ін.). К.: Вид-во УАДУ, 2002. 76 с.
30. Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / Пер. з англ. К.: Основи. 1998. 497 с.
31. Десять лет переходного периода // Региональний мониторинговый доклад. ЮНИСЕФ. 2001. № 8. 199 с.
32. Джафарова Д., Бойченко С. Значення стратегічного планування діяльності закладів охорони здоров’я в умовах реформування галузі // Вісн. УАДУ. 2000. № 2. С. 400-403.
33. Досвід країн Європи у фінансуванні галузі охорони здоров’я. Уроки для України / За заг. ред. В.Г.Черненка та В.М. Рудого. К.: Академпрес, 2002. 112 с.
34. Євсєєв В.І., Шевченко М.В. Механізми фінансування первинної медико-санітарної допомоги в сучасних умовах // Проблеми формування регіональної політики в галузі охорони здоров’я: Зб. наук. пр. УАДУ: Одес. філ. О., 2001. Ч. 2. С. 252-259.
35. Ефективність державного управління. Вип.1: Ефективність європейського вибору: Практикум / Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України; За заг. ред. І.Розпутенка. К.: Вид-во К.І.С.”, 2002. 176 с.
36. Економічний розвиток і державна політика. Вип. 11: Державна політика та економіка охорони здоров’я в Україні: Практикум / Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України; За заг. ред. І.Розпутенка та І.Солоненка. К.: К.І.С.”, 2002. 216 с.
37. Економічний розвиток і державна політика: Навч. посібник / За заг.ред. Ю.Єханурова, І.Розпутенка. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 480 с.
38. Ермаков С.П., Вохлонен И., Пестун А.М. Новые возможности совершенствования управления в здравоохранении: финансовый микроанализ // Профилактика заболеваний и укрепления здоровья.2000. № 3. С. 10-18.
39. Жаліло Л., Солоненко І., Волос Б. та ін. Охорона громадського здоров’я: управлінські аспекти: Навч. посіб. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 142 с.
40. Жаліло Л., Солоненко І., Кунгурцев О. та ін. Засади системного підходу в підготовці рішень управління охороною здоров’я // Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи та світовий досвід: Зб. наук. пр. УАДУ. К.: Вид-во УАДУ, 2000. С. 331-336.
41. Жаліло Л., Солоненко І., Кунгурцев О. та ін. Управління здоров’ям населення: проблеми перехідного періоду // Вісн. УАДУ. 2000. № 4. С. 392-400.
42. Жаліло Л., Солоненко І., Кунгурцев О. та ін. Наукові засади реформування охорони здоров’я в Україні. Повідомлення 2: Здоров’я громадян як складова національної безпеки: системний аналіз // Вісн. УАДУ. 2001. № 3. С. 413-421.
43. Жаліло Л., Солоненко І., Кунгурцев О. та ін. Науковий підхід до питання громадянського сприяння реформам в охороні здоров’я // Матер. наук.-пр. конф. Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні”: К.: Вид-во УАДУ. 2000. С. 236-241.
44. Жаліло Л., Солоненко І., Скуратівський В. Охорона громадського здоров’я як соціальна інституція // Вісн. УАДУ. 2003. № 2. С. 72-77.
45. Журавель В.І. Організація системи медичної допомоги населенню на солідарній громадській засаді // Ліки України. 2001. № 4. С. 11-18.
46. Загородній В.В. Механізми державного регулювання реформуванням системи охорони здоров’я: Автореф. дис. канд. наук з держ. упр: 25.00.05 / УАДУ. К., 2001. 17 с.
47. Загородній В.В. Системний аналіз в управлінні охороною здоров’я в період її реформування // Вісн. УАДУ. 1999. № 4. С. 367-370.
48. Загородній В.В. Державне управління реформуванням охорони здоров’я: економічні аспекти // Вісн. УАДУ. 1999. № 2 С. 250-256.
49. Загородній В.В. Державне управління реформуванням охорони здоров’я в м. Києві // Вісн. УАДУ. 2000. № 4. С. 215-224.
50. Закон України Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” від 22 лютого 2000 р. № 1490-ІІІ від 22.02.2000 // Відомості Верховної Ради. 2000. № 20. Ст. 148.
51. Закон України Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” (за станом на 12 серпня 2003). К.: Парламент. вид-во, 2003. 32 с.
52. Залєтов О.М. Державна політика на страховому ринку України // Фінанси України. 2001. № 11. С. 119-126.
53. Здоровье 21: Основы политики достижения здоровья для всех в Европейском регионе Всемирной организации здравоохранения. Копенгагент: ВОЗ: Европ. регион. бюро, 1999. 310 с.
54. Камінська Т. Про економічну сутність медичної послуги // Економіка України. 2003. № 8. С. 50-55.
55. Капитоненко Н.А., Свистунов В.А., Чебоненко В.П. Разграничение полномочий в управлении здравоохранением // Экономика здравоохранения. 1999. № 7, 8 (39). С. 28-31.
56. Каратаев М.М. Распределение финансовых средств на одного жителя // Экономика здравоохранения. 2001. № 2 (52). С. 15-16.
57. Карпишин Н.І. Еволюція фінансового забезпечення охорони здоров’я в Україні // Фінанси України. 2001. № 10. С. 145-151.
58. Катков А. Л. Обоснование новой парадигмы и концепции экономики здоровья // Экономика здравоохранения. 1999. № 11, 12 (41). С. 14-17.
59. Кичко І.І. Макроекономічний механізм фінансування охорони здоров’я // Фінанси України. 2003. № 4. С. 71-76.
60. Климкин М.В. Система счетов здравоохранения России. Разработка. Опыт. Проблемы // Экономика здравоохранения. 2000. № 9, 10 (48). С. 10-11.
61. Князєв В., Бакуменко В. Філософсько-методологічні засади державно-управлінських рішень // Вісн. УАДУ. 2000. № 2. С. 341-358.
62. Коваленко В.М. Інвестиційний потенціал домашніх господарств // Фінанси України. 2001. № 4. С. 71-76.
63. Козлов А.В., Нестеренко Е.И., Полунина Н.В. К вопросу об актуальности экономического регулирования в здравоохранении на современном этапе // Экономика здравоохранения. 1999. № 5, 6 (38). С. 12-14.
64. Колоденко В.О. Принципи та стратегії контрактно інтегрованої системи охорони здоров'я // Проблеми формування регіональної політики в галузі охорони здоров’я: Зб. наук. пр. УАДУ / Одес. філ. О., 2001. Ч. 2. С. 89-98.
65. Коломин Е.Н. Страхование как экономическая категория // Экономика здравоохранения. 1998. № 2. С. 48-53.
66. Комаров Ю.М. Приоритетные проблемы здоровья и здравоохранения. М.: Медсоцекономинформ”, 1995. 346 с.
67. Комягин Д.Л. Критерии определения бюджетных средств // Экономика здравоохранения. 2000. № 9, 10 (48). С. 19-20.
68. Кондратюк С.Я. Позабюджетні надходження медичних закладів держави // Фінанси України. 2001. № 8. С. 71-83.
69. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. С. 141.
70. Концепція розвитку охорони здоров’я населення України. Затверджена Указом Президента України від 7 грудня 2000 р. №1313/2000 // Офіційний вісник України. 2000. № 49. Ст. 2116.
71. Корчагин В.П. Организационно-экономические аспекты реализации концепции развития здравоохранения и медицинской науки в Российской федерации // Экономика здравоохранения. 1998. № 8,9/33. С. 17-2
72. Корчагин В.П. Стоимость медицинских услуг: реальный объем и информационная составляющая // Экономика здравоохранения. 1997. № 16 (18). С. 5-8.
73. Костицький В.В. Зарубіжний досвід медичного страхування: соціально-економічні та політико-правові проблеми / Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування: Зб. наук. пр. Академії держ. податк. служби України. Ірпінь Київ. 2001. С. 115-118.
74. Кремлева Н.И., Омельченко В.Н., Власов А.Д. Частичное фондодержание как способ управления ресурсами и качеством амбулаторно-поликлинической помощи населению // Экономика здравоохранения. 1999. № 7,8/39. С. 44-42.
75. Криштопа Б.П. Управління медичною галуззю в Україні // Мед. всесвіт. 2001. № 1. С. 132-137.
76. Кузьмина Н.Б., Голухов Г.Н., Шиленко Ю.В. Оценка экономической эффективности здравоохранения // Экономика здравоохранения. 2000. № 1 (42). С. 23-27.
77. Куликов М.П. Механизм повышения эффективности деятельности больницы восстановительного лечения // Экономика здравоохранения. 2000. № 1 (42). С. 20-22.
78. Куценко В., Богуш Л. Потенціал сфери охорони здоров’я: регіональні аспекти // Економіка України. 1999. № 3. С. 61-69.
79. Кучма Л.Д. Україна: підсумки соціально-економічного розвитку та погляд у майбутнє // Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку. Матер. наук. конф. (15-16 листоп. 2000 р., Київ). К., 2001. С. 7-21.
80. Ластовецкий А,Г., Евтеева Л.А. Развитие стандартизации в отрасли здравоохранения на современном этапе // Экономика здравоохранения. 2001. № 2 (52). С. 9-12.
81. Левченко Ф.М. Управління кваліфікованою медичною допомогою в системі лікувально-евакуаційного забезпечення військ: Автореф. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.05 / УАДУ. К., 1998. 18 с.
82. Лесечко Н., Чемерис А. Інвестування у соціальний капітал: проблеми, досвід, результати // Вісн. УАДУ. 2003. № 2. С. 488-500.
83. Лехан В.Н. Реформа системы здравоохранения в Украине: результаты и перспективы // Мед. газета Medicus Amicus”. 2003. № 3. С. 8-9, № 4. С. 8-9, № 5. С. 5.
84. Лехан В.М. Перспективи запровадження соціального медичного страхування в Україні // Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування: Зб. наук. пр. Академії держ. податк. служби України. Ірпінь Київ, 2001. С. 123-126.
85. Лехан В.М., Губар І.О., Крячкова Л.В. Концептуальні підходи до моделювання оптимальної структури медичної допомоги населенню // Проблеми формування регіональної політики в галузі охорони здоров’я: Зб. наук. пр. УАДУ: Одес. філ. О., 2001. Ч. 2. С. 135-142.
86. Лібанова Е.М. Соціальні аспекти політики економічного зростання в Україні // Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку: Матер. наук. конф. (15-16 лист. 2000 р., Київ). К., 2001. С. 64-78.
87. Лившиц С.А. Некоторые механизмы повышения ефективности функционирования лечебного учреждения в современных условиях // Экономика здравоохранения. 2004. № 2 (81). С. 23-27.
88. Лисицын Ю.П. Концепция «человеческого капитала»: медико-экономический аспект // Экономика здравоохранения. 1998. № 2. С. 5-9.
89. Лисицын Ю.П. ”Модус здоровья россиян // Экономика здравоохранения. 2001. № 2 (52). С. 32-37.
90. Литвак А. Аналіз змін у системі охорони здоров’я і напрями її подальшого розвитку // Проблеми формування регіональної політики в галузі охорони здоров’я: Зб. наук. пр. УАДУ: Одес. філ. О., 2001. Ч. 1. С. 79-88.
91. Лихотоп Р.Й., Рингач Н.О., Лихотоп О.Р. Плюси і мінуси медичного страхування в Російській Федерації / Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування: Зб. наук. пр. Академії держ. податк. служби України. Ірпінь Київ. 2001. С. 134-137.
92. Луговий В.І., Князєв В.М. Державне управління як галузь професійної діяльності, академічної підготовки, наукових досліджень // Вісн. УАДУ. 1997. № 3-4. С. 9-12.
93. Магуайр Е., Гендерсон Д., Муні Г. Економіка охорони здоров’я. К.: Основи, 1998. 292 с.
94. Макаров А.И., Тавровский В.М. Об оплате конечных результатов медицинской деятельности поликлиники в условиях медицинского страхования // Экономика здравоохранения. 1998. № 1. С. 24-26.
95. Манихас Е.М. Отдельные эпизоды экономики обеспечения лечебного процесса // Экономика здравоохранения. 1998. №4, 5 (29). С. 20-24.
96. Матеріали звіту на Дні уряду України” у Верховній Раді України Стан фінансування системи охорони здоров’я України та невідкладні заходи щодо його поліпшення” (14 лист. 2000 р., МОЗ України). Київ. 2001. 72 с.
97.