РОЗВИТОК БІОЕТИКИ В УКРАЇНІ (ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ)

Короткий опис

ЛЬВІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Терешкевич Галина Тарасівна

УДК 614.21(477):614.253:577

РОЗВИТОК БІОЕТИКИ В УКРАЇНІ
(ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Кашуба Марія Василівна
доктор філософських наук,
професор

ЛЬВІВ - 2004

ЗМІСТ
Вступ...................3
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади біоетики
1.1. Історичні корені біоетики..........11
1.2. Епістемологія та етико-культурні моделі біоетики............................24
1.3. Методологічна основа дослідження.........38
Висновки до розділу 1..... .....................51
Розділ 2. Правові й медико-соціальні аспекти державного регулювання системи охорони здоров’я на засадах біоетики
2.1. Стан і перспективи розвитку біоетики в Україні ...................54
2.2. Вплив біоетики на ефективність діяльності органів управління охороною здоров’я..........63
2.3. Біоетичний аспект проблеми алкоголізму......76
2.4. Проблеми профілактики наркоманії та СНІДу й реабілітації
та ресоціалізації наркозалежних та хворих на СНІД.......................85
Висновки до розділу 2 ................95
Розділ 3. Державне регулювання біомедичних втручань в організм людини на засадах біоетики
3.1. Інформована згода й експериментування над людиною...........97
3.2. Біоетика і трансплантація органів.........111
3.3. Біоетична концепція демографії...............................................123
3.4. Евтаназія в контексті біоетики......................143
Висновки до розділу 3.. ........162
Висновки......................................166
Список використаних джерел.............171

Вступ

Актуальність теми. У процесі формування національної системи охорони здоров’я України та реформування медичної науки перед органами державного управління постає необхідність розвитку біоетики, яка розглядає людину як особистість, передусім, з її духовними цінностями і потребами, слугує їй, є відкритою для нових наукових знань, ґрунтується на моральних засадах, зорієнтованих на пошану гідності людини, збереження її життя та здоров’я.
Науково-технічний прогрес спричинив зміну поглядів на морально-етичні відносини між лікарем і пацієнтом, що формувалися століттями. Поява складних досліджень та методів лікування, винайдення нових ліків, досягнення науки вимагають морально-етичної і правової регламентації. Тут переплелись інтереси медиків, біологів і юристів, політиків та філософів, економістів і соціологів, тому це не можуть залишити поза увагою і органи державного управління.
Сучасні досягнення технічних наук, біології та медицини повинні слугувати на користь людству, а не бути інструментом маніпуляцій та зловживань, скерованих проти людей. Відбудеться це за умови, якщо здобутки людства ґрунтуватимуться лише на справжніх цінностях і об’єктивних моральних нормах.
Біоетика - порівняно молода наука, покликана вирішувати проблеми ставлення до людського життя в усіх його проявах, через оцінку моральності діяльності людини як у біологічно-медичній галузі, так і в системі охорони здоров’я стосовно відповідності їх моральним нормам та цінностям. Ця дисципліна, за твердженням фахівців, опрацьовує методологію прийняття рішень, адекватних з соціальної, медичної, психологічної та правової точок зору.
Моральні критерії біомедичного втручання у людське життя та здоров’я містяться в людині, як особистості. Саме тому, що людина є особистістю, вона є цінністю об’єктивною, надприродною і недоторканою.
Людина є суспільною істотою, її здоров’я й хвороби, погіршення чи покращення рівня життя позначаються на стані суспільства і одночасно є похідними від нього. Суспільству належить моральний обов’язок охороняти життя і здоров’я усіх членів спільноти. У понятті охорони життя і здоров’я людини може бути приховане втручання, яке не має нічого спільного з охороною, як це бачимо на прикладі деяких аспектів генної інженерії або клонування, а перед тим в експериментах на практиці нацистів і расистів.
На сучасному етапі розвитку суспільства виникла потреба переглянути основні нормативно-правові акти, що визначають функціонування системи охорони здоров'я та скласти нові із врахуванням положень біоетики
Утвердження засад біоетики вносить свою частку в реалізацію заходів щодо поглиблення духовності, усвідомлення цінності людського життя, підвищення моральності та формування здорового способу життя громадян.
Сформульовані тут методологія дослідження, теоретичні висновки та практичні рекомендації ґрунтуються на працях українських та зарубіжних вчених, а саме: Р.Поттера, Е.Згреччі, А.Геллегерса, С. Спінзанті, В.Райха, Е.Пеллєгріно, Д.Томазми, Ю. Кундієва, П. Вітте, М.Чащина, В. Кулініченка, С. Вєковшиніної, О.Коваленка, В.Загороднього, М. Кисельова, О. Єрмоленка, Л. Сидоренка, І. Вітенка, І. Солоненка, Л. Пирога, О. Насінника, Я. Базилевича, Б. Зіменковського, А. Чемериса, П. Шевчука, І. Держка, М. Гжегоцького, М. Слабого, Т. Калинюка та інших.
Проте, необхідно зазначити, що комплексні дослідження, які містять аналіз діяльності органів державного управління у сфері впровадження принципів біоетики в суспільну практику, досі не проводилися.
Актуальність та наукова й суспільна значимість окреслених проблем зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, зокрема Інституту біоетики ім. Ярослава Базилевича як його окремого підрозділу, кафедри філософії та економіки, кафедри організації і управління охороною здоров’я Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, за темою: Механізми підвищення ефективності державного управління” (номер держреєстрації 0100V002070) та напряму тематики досліджень Київської медичної академії післядипломної освіти ім.Л.П.Шупика).
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в комплексному аналізі та науковому визначенні змісту, історичних коренів та епістемології біоетики як нової галузі науки, і на основі цього опрацювання теоретичних положень та практичних рекомендацій органам державного управління щодо зміни в оцінці стану здоров’я населення; переосмислення стосунків лікаря-пацієнта; ставлення до осіб із алкогольною та наркотичною залежністю, ВІЛ-інфікованих тощо; захисту прав ембріона людини, а також морального статусу понять: абортів, контрацепції та природних методів планування сім’ї, штучного запліднення, біомедичних маніпуляцій, генної інженерії, клонування, експериментування над людиною, трансплантації органів, евтаназії та паліативного лікування.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:
- розкрити історичні корені біоетики, її місце серед інших морально-етичних і правових дисциплін та етико-культурні моделі біоетики, її філософські засади як теоретико-методологічну базу;
- дослідити специфіку біоетичних проблем в українському суспільстві, стан і перспективи розвитку біоетики, вплив принципів біоетики на ефективність діяльності органів охорони здоров’я в Україні;
- дослідити можливості органів державного управління у впровадженні засад біоетики в суспільну практику при вирішенні проблем алкоголізму, наркоманії, СНІДу, трансплантації органів і експериментування над людиною в галузі охорони здоров’я;
- розробити науково-обґрунтовані пропозиції щодо шляхів і засобів державного регулювання біомедичних втручань у людський організм на засадах біоетики, зокрема в сфері демографії.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, які випливають із теоретико-концептуальних та прикладних аспектів функціонування засад біоетики в українському суспільстві.
Предметом дослідження є етичні цінності біомедичного втручання в організм людини та механізми їх функціонування в управлінні системою охорони здоров’я України.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що впровадження принципів біоетики в діяльність органів державного управління у сфері охорони здоров’я дасть змогу дотримуватися у практичній діяльності засад, що позитивно впливають на якість та ефективність діагностики, лікування, реабілітації та профілактики захворювань, збереження та зміцнення здоров’я населення, продовження тривалості життя.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є феноменологічний та герменевтичний методи, які допомагають вияснити сутність феномену людської особистості, цінність її життя та здоров’я, а також аналітичний метод, що дозволяє розкрити особливості біоетики як науки, показати різноманітні аспекти її прояву. Метод системного аналізу застосований для розгляду людини як складної системи, що водночас є елементом системи суспільної. Життя і здоров’я окремої людини впливає на стан суспільства як системи загалом. Індуктивний та дедуктивний методи були застосовані при узагальненні та аналізі емпіричної інформації по тематиці дослідження.
Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає у комплексному дослідженні принципів біоетики в діяльності органів державного управління й суспільства загалом як органічне поєднання знання і духовності на основі поваги до гідності людини як особистості та її відповідальності за збереження життя і здоров’я. У дисертації:
- уперше в галузі науки з державного управління прослідковано й систематизовано історичні корені біоетики, епістемологію біоетики як науки, моделі біоетики та її філософсько-методологічні засади, на основі чого обґрунтовано необхідність впровадження принципів біоетики в практику діяльності органів державного управління, у систему підготовки медичних працівників, а також розповсюдження їх в суспільстві, особливо щодо втручань у людський організм, пов’язаних із розвитком нових технологій у біології та медицині;
- доведено, що актуальність та необхідність розвитку біоетики в Україні зумовлена не лише слабкістю гуманітарного потенціалу, а й нерозвинутістю механізму коеволюційної взаємодії науки, етики й політики, а також неефективністю комунікативного механізму при створенні високорозвинутого й духовно багатого суспільства;
- визначено концептуальні засади впровадження принципів біоетики у практику державного управління в галузі охорони здоров’я, зокрема щодо: етичного обмеження надмірного розвитку біомедицини, проникаючого впливу новітніх біомедичних технологій на людське життя; зосередження уваги не лише на органі чи організмі, а на хворому, як особистості; вирішення кризи відносин лікаря-пацієнта на основі відновлення принципу автономії пацієнта та через вплив цієї проблеми на суспільну думку; культивування загальнолюдських цінностей; запропоновано шляхи й засоби такого впровадження через створення відповідної законодавчої бази з біоетики та залучення зарубіжного досвіду;
- обґрунтовано необхідність: створення етичних комітетів в усіх установах охорони здоров’я; активізації роботи депутатських комісій з охорони здоров’я щодо впровадження в лікарську практику принципів біоетики; пропагування й формування здорового способу життя населення; створення центрів і кафедр біоетики у навчальних закладах медичного профілю з метою розповсюдження знань з біоетики та проведення наукових досліджень; створення громадських асоціацій та інститутів з біоетики в Україні;
- у контексті державного управління визначено необхідність створення відповідної законодавчої основи функціонування біоетики як нового мислення в системі суспільної свідомості, що засвідчує як глобальність осмислюваних біоетикою проблем, так і синкретичність тих цінностей, які є для неї орієнтиром;
- на прикладі законодавства України стосовно регуляції виробництва й торгівлі алкоголем продемонстровано невідповідність низки положень таких законів і постанов пропаганді обмеження його вживання: поставлено на перший план проблеми ринкової економіки, а не особистість і цінність життя людини. Встановлено, що стан наркоманії в українському суспільстві потребує перегляду не лише законодавчих актів, які регулюють виробництво й обіг наркотичних речовин, покарання за несанкціоноване розповсюдження, але й тих, що гарантують активну психологічну допомогу наркозалежним та сприяють їх реабілітації, координацію таких зусиль у міжнародному масштабі; запропоновано шляхи ресоціалізації хворих на алкоголізм, наркозалежних та хворих на СНІД із запозиченням зарубіжного досвіду в цій сфері;
- доведено, що ефективного державного регулювання, зокрема біоетичної експертизи на державному рівні, вимагає проблема трансплантації органів та експериментування над людиною, передусім забезпечення дотримання принципу інформованої згоди, переваги можливого успіху над ризиком спричинення негативних наслідків для життя і захисту субстанційної цілісності особистості людини;
- доведено необхідність негайного перегляду існуючих законодавчих актів та прийняття нових законів на основі принципів біоетики щодо втручання в людський організм, спричиненого розвитком науки і біомедичних технологій, оскільки їх неконтрольоване застосування загрожує гуманності всього суспільства. Оцінка життя людини з точки зору біоетики однозначна: людське життя повинно користуватися повагою і захистом з моменту запліднення до природної смерті. Не можна допустити його зневаги через штучний аборт, контрацепцію, стерилізацію, штучне запліднення, біомедичні маніпуляції, генну інженерію, клонування, евтаназію.
Практичне значення отриманих результатів полягає у розв’язанні теоретичних проблем щодо впровадження принципів біоетики в систему державного управління України, зокрема в галузі охорони здоров’я, формування основи для подальшого наукового вивчення гуманітарних проблем біотехнології та медичної науки, що сприятиме підвищенню ефективності вітчизняної системи державного управління.
Висновки та рекомендації, що випливають із дисертаційного дослідження, можна використовувати як у практичній діяльності органів державного управління в системі охорони здоров’я, так і в навчальному процесі, спрямованому на підготовку фахівців у галузі державного управління.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням автора. Висновки, пропозиції та рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, отримані автором особисто в процесі тривалого вивчення проблем біоетики, зокрема під час стажування в Італії.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладені у чотирьох статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, а також у численних матеріалах науково-практичних конференцій і семінарів з питань біоетики міжнародного, національного та регіонального масштабу. Дослідження випливає з досвіду викладання курсу біоетики й християнської етики у Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького (з 1998 р.), у системі підвищення кваліфікації працівників органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України та інших навчальних закладах. Автором розроблені навчальні програми, інші навчально-методичні матеріали для викладання біоетики. Результати дослідження знайшли своє відображення у програмі з біоетики для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації у Центральному методичному кабінеті з вищої медичної освіти МОЗ України. За участю автора дисертації створено громадську організацію Інститут біоетики ім. Ярослава Базилевича” на базі Львівського регіонального інституту державного управління, Національної академії державного управління при Президентові України і Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького (інститут біоетики увійшов до складу Світової федерації інститутів персоналістичної біоетики, створеної в м. Римі, 9-10 червня 2003 р.), організовано і проведено Міжнародну науково-практичну конференцію з проблем біоетики (2003 р.), створено навчально-методичний кабінет біоетики у Львівському національному медичному університеті ім.Данила Галицького. Автор дисертації є науковим керівником секції біоетики Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.
Результати дослідження обговорювались на спільному засіданні кафедри політичних наук та філософії і сектора охорони здоров’я кафедри державного управління та місцевого самоврядування Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, на численних науково-практичних конференціях і семінарах з питань біоетики міжнародного, національного та регіонального масштабу.

Структура й обсяг дисертації. Логіка дослідження зумовила таку структуру дисертації: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел (200 найменувань) та додатки (5). Обсяг основного змісту дисертації становить 170 сторінок, а загальний 250 сторінок.

Список літератури

висновки

Результати проведеного дослідження процесу розвитку біоетики в Україні та впливу її засад на державне регулювання системи охорони здоров’я дозволяють зробити такі висновки та рекомендації:
1.Встановлено, що виникнення біоетики, яка сформувалася як нова наука наприкінці ХХ століття, зумовлене найновішими досягненнями біології і медицини, новітніми біомедичними технологіями, обмеженим підходом до хворого, кризою патерналістських стосунків лікар-пацієнт. За епістемічною структурою біоетика як наука вивчає моральні виміри поведінки людини в біомедичній галузі та системі охорони здоров’я.Філософські засади біоетики сягають своїм корінням вчення Томи Аквінського, виводяться з філософії екзистенціалізму (Г.Марсель), опрацьовані феноменологією (Е. Гуссерль) та особливо філософською антропологією (М. Шелер) і персоналізмом.
2.Виділено з усіх наявних у науці концепцій-моделей біоетики ліберально-радикальної, прагматично-утилітарної, соціо-біологічної тощо персоналістичну модель, яка знаходить моральні критерії біомедичного втручання у людське життя в самій людині як особистості. Людина проголошується об’єктивною та недоторканою цінністю, яка має нормативний зміст, що гарантує право на життя, свободу вибору й відповідальність за нього. Нове мислення на засадах біоетики вимагає підвищення відповідальності як лікаря, так і пацієнта за ставлення до організму людини й збереження її життя як найвищої цінності. Засади персоналістичної біоетики: засада охорони фізичного життя; засада цілісності чи терапевтичного принципу; засада свободи-відповідальності; засада соціальності-субсидіарності є провідними при виконанні професійного обов’язку в біомедичній сфері.
3. Продемонстровано, що процес адаптації основних принципів біоетики у нашому суспільстві поряд із засвоєнням і трансформацією демократичних цінностей визначається культурними, економічними, історичними, духовними та національними особливостями. Суспільство, де за результатами соціологічних опитувань, досить висока довіра до релігії та церкви, зможе віддати перевагу принципам і правилам біоетики в системі охорони здоров’я, освіти, у сфері екології та охорони природних багатств. Над такою перспективою і працюють організації з біоетики державні та громадські, а активізувати їх діяльність й наповнити її конкретними справами завдання органів державного управління. Предмет Біоетика” потребує статусу базової навчальної дисципліни для державних службовців у сфері охорони здоров’я, що сприятиме запобіганню негативних наслідків у розвитку медицини.
4.Показано, що в умовах, коли принципово змінюються функції держави, культивування принципів біоетики як певної системи моральних норм і правил сприяє спрощенню структур управління, підвищенню відповідальності його нижчих ланок, формуванню громадянського суспільства.
5.Наголошено, що державне регулювання системи охорони здоров’я на засадах біоетики має передбачати перегляд низки законодавчих актів щодо їх відповідності фундаментальним критеріям моральності, якими є розвиток людини як особистості та пошана її гідності; збереження людського життя та здоров’я; філософське усвідомлення нових можливостей медичної й біологічної науки та їх співвідношення з правами людини; пошук шляхів подальшої гуманізації медицини.
6.Визначено, що удосконалюючи чинну нормативно-правову базу у системі охорони здоров’я, органам державного управління необхідно сприяти розробці та прийняттю біоетичних нормативно-правових актів, які б одночасно з декларуванням біоетичних принципів передбачали механізми контролю за їх дотриманням, зокрема Етичного кодексу лікаря України, Етичного кодексу медичної сестри України, Медичного кодексу України, у яких закріплювались би основи біоетики. Доречно розробити закон про правові основи біоетики, у якому буде визначено принципи біоетики, державну політику у цій сфері та статус органу, який буде зобов’язаний вирішувати проблеми біоетики у сфері охорони здоров’я..
7.Доведено, що кожен науковий проект, який передбачає досліди на людях, кожне клінічне випробування нових ліків чи діагностичних засобів і нових медичних технологій, потребує біоетичної експертизи. Її мають здійснювати комітети з біоетики, які необхідно створити при всіх наукових закладах, де проводяться дослідження над людьми, у всіх лікувально-профілактичних установах. Підтримані й заохочувані органами державного управління та громадськістю, біоетичні комітети, які у своїй діяльності керуються принципом поваги до життя та гідності людини і ставлять її інтереси у всіх без винятку випадках вище від інтересів науки і суспільства, надійно захищають життя людини з моменту запліднення до природної смерті, здатні подолати нездорові тенденції в суспільстві, протистояти знахарству і чаклунству, що завдають величезної шкоди здоров’ю населення. Успішна акцепція міжнародного досвіду в галузі впровадження в практику суспільного життя й державного управління принципів біоетики важлива для України з огляду на її інтеграцію у європейську спільноту. Засвоєння міжнародного досвіду є умовою формування коеволюційного розвитку політики, етики й науки як визначального фактора подальшої демократизації суспільства.
8.Продемонстровано важливість і актуальність впровадження принципів біоетики в суспільну практику у дисертації на прикладі вирішення проблеми алкоголізму, наркоманії та СНІДу на підставі аналізу досвіду зарубіжних країн. Увага до цих аномалій, що ґрунтується на повазі до людини як особистості, може повернути хворого до нормального життя. Принципи біоетики найкраще сприяють ресоціалізації алкоголіків, наркозалежних та хворих на СНІД, як про це свідчить багатий досвід зарубіжних країн, зокрема США, Італії, і ще мало розвинута практика українського суспільства. Така практика потребує опрацювання відповідного законодавства.
9.Встановлено необхідність забезпечення органами державного управління в системі охорони здоров’я дотримання чітких норм у сфері трансплантації органів та експериментування над людиною, укладених на основі вимог і принципів біоетики, що спрямовані на: захист життя й особистості; правомірність терапевтичного принципу; вирішення соціальних проблем, пов’язаних із розвитком медицини, зокрема впровадженням біоетичної експертизи на державному рівні.
10.Продемонстровано, що негайного реагування органів державної влади потребує проблема біомедичного втручання в людський організм: новітні репродуктивні технології, біомедичні маніпуляції, генна інженерія, контрацепція, стерилізація, аборт, евтаназія, геронтологічні проблеми тощо. Особливої уваги потребує статус ембріона як особистості, що має людську гідність. Насамперед, необхідно активізувати увагу суспільства до зазначених проблем, заохотити допомогу громадськості медичним закладам у питаннях опіки над життям і здоров’ям людини.
11.Доведено, що демографічна ситуація в Україні вимагає перегляду державної політики щодо проблем цінності та гідності людського життя, а ситуація з дитячою вагітністю та абортами заходів щодо відповідної освіти в цій галузі, ширшої пропаганди здорового способу життя. Завданням органів державного управління є турбота про кожне людське життя: у школах виховання відповідальності та поваги до життя; у суспільно-політичному житті поборювання несправедливих проабортних законів і створення нових, що визнають гідність людини; заборона заходів, що руйнують материнство і дитинство.Потрібно на державному рівні категорично засудити евтаназію та зробити пріоритетною політику захисту людського життя, що стосується всього українського суспільства, наголосити на паліативному лікуванні, як цього вимагають принципи біоетики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06. 1996р. К., 1997. 80 с.
2. Бюлетень законодавства і юридичної практики України: Законодавство України про охорону здоров’я від 22.02.2000р. №7. 528 с.
3. Закон України Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини” // Законодавство України про охорону здоров’я. К.: Юрінком-Інтер, 2000. С. 367 374.
4. Звіт законів УРСР: В 16 т. К.: Політвидав України, 1982. Т.8. 221 с.
5. Основи законодавства України про охорону здоров’я від 31.12. 1992р. №23 92.
6. Про порядок штучного переривання вагітності: Постанова Кабінету Міністрів № 992 від 16.03 2000р.
7. Довгострокова програма поліпшення становища жінок, сім’ї, охорони материнства і дитинства, схвалена Постановою Кабінету Міністрів України №431 від 28.07.1992р.
8. Наказ Міністерства охорони здоров’я України: Інструкція щодо констатації смерті людини на констатації смерті мозку №226 від 25.09.2000р.
9. Антична бібліотека. Суд над Сократом. Спб.: Алетейя, 1997. 263с.
10. Антологія біоетики / За ред. Ю.І.Кундієва. Львів: БаК, 2003. 592с.
11. Биомедицинская этика / Под. ред. В.И.Покровского. М.: Медицина, 1997. 224 с.
12. Биоэтика: принципы, правила, проблемы. М.: Эдиториал УРСС, 1998. 312с.
13. БорейкоВ.Е. Порыв в экологическую биоэтику. К.: Киевский эколого-культурный центр. Серия: Охрана дикой природы. Вып.11. 128с.
14. Британська енциклопедія: В 30 т. 1997. Т.1. 456с.
15. ВласовВ.В. Основы современной биоэтики. Саратов, 1982. 90 с.
16. ВековшининаС.В., КулиниченкоВ.Л. Биоэтика: начала и основания (философско-метологический анализ). К.: Сфера, 2002. 152с.
17. ВойдилоЄ. Мій вибір свобода. Львів: Відродження, 1994. 104 с.
18. ВольнийВ., КрукД. Эвтаназия за и против // Проблема медицины. 2000. №3. С. 23 28.
19. Глобальна біоетика: сучасні виміри, проблеми рішення: Матеріали ІІІ Міжнародного симпозіуму з білетики (7 8 квітня 2004р.). К., 2004. 200 с.
20. ГоссопМ., ГрантМ. Профилактика злоупотребления психоактивных веществ и борьба с ним. Женева, 1993. 236с.
21. ГочВ.П., КулиниченкоВ.Л. Жизнь и причинность: методология взаимодействия и познания. К.: Сфера, 2004. 172с.
22. ДанилюкР. Збережемо здоров’я молоді України // Благовіст. 1999. № 40. С.5.
23. ДаннД. Бог есть и для алкоголиков. М., 1998. 186 с.
24. Данн Х. Христианский брак глазами врача. К., 1997. 175 с.
25. Довбуш О. Право на гідну смерть // Іменем закону. 1999. №44. С.5 11.
26. ДюркгеймЕ. Самогубство, соціологічне дослідження. К.: Основи, 1998. 519 с.
27. Етичні комітети. Становлення, структура, функції / Під. ред. В.Л.Кулініченка, С.В.Вєковшиніної. К.: Видавець КарпенкоВ.М., 2002. 160с.
28. ЗавяловВ.Ю. Психологические аспекты формирования алкогольной зависимости. Новосибирск, 1988. 526 с.
29. ЗильберА.П. Медицинские действия и бездействия при окончании жизни // Етюды критической медицины: Этика и закон в МКС. Петрозаводск, 1998. Т.IV. 415с.
30. ИванюшкинА.Я. Смерть и умирание, эвтаназия // Введения в биоэтику: Учебное пособие. М., 1998. С. 265 293.
31. ИванюшкинА.Я., ДубоваЕ.А. Эвтаназия: проблема, суждения, поиск альтернативы // Вестник АМН СССР. 1984. №6. С. 45 53.
32. Іван Павло II / Лист до сімей / Документ Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. Вибране від Лева ХІІІ до Івана Павла ІІ. Львів, 2002. Т.І. 286 с.
33. ІвашкевичГ.А. Злочин без покарання // Евтаназія та канони медицини. Львів: Край, 1995. 106с.
34. КазютинскийВ.В. Истина и ценности в научном познании // Проблема ценностного статуса науки на рубеже ХХI века. Спб.: Изд-во русского христианского гуманитарного института, 1999. С. 53 60.
35. КисельовМ.М., КанакФ.М. Національне буття серед екологічних реалій. К.: Тандем, 2000. Розділ 4. 318 с.
36. КиселевН.Н. Мировозрение и екология. К.: Наукова думка, 1990.
37. Кодекс медицинской деонтологии. К.: Дух и література; Сфера, 1998. 164 с.
38. КруглянськийВ.Ф. Наркомании и токсикомании у подростков. Минск, 1989. 96 с.
39. КулиниченкоВ.Л. Современная медицина: трансформация парадигм теории и практики (филос.-методол. анализ). К.: Центр практичної філософії, 2001. 240 с.
40. ЛисенкоІ.П. Психологічна корекція у лікуванні хворих на наркоманію. Соціально-педагогічні та медико-психологічні заходи протидії вживанню наркогенних засобів неповнолітніми і молоддю. К.: А.Л.Д., 1995. С. 73.
41. ЛисицынЮ.П. Алкоголизм. М., 1990. 526 с.
42. МалеинаМ.Н. Уйти достойно // Биоэтика: принципы, правила, проблемы. М.: Эдиториал УРСС, 1995. 276 с.
43. Маркевич А. Життя людини найбільша таємниця Творця // Колегія. 1995. №6. 120с.
44. Матеріали Міжнародного симпозіуму з біоетики, присвяченого пам’яті В.Р.Поттера (4 6 березня 2002р.). К., 2002. 243 с.
45. МОЗУ: Керівництво по плануванню сім’ї. К., 1999. 49 с.
46. Морально-этические проблемы искусственного аборта. Введение в биоэтику: Учебное пособие. М.: 1998. С. 34 39.
47. НасінникО., ПирігЛ., ВєковшинінаС., КулініченкоВ. Етичний кодекс українського лікаря (Проект). К.: Сфера, 2002. 24 с.
48. НищукМ.І. Евтаназія право та безправ’я вибору смерті // Практична медицина. 1999. № 1/2. С. 115.
49. Ніцше Ф. Так казав Заратустра. К., 1993. 176 с.
50. Перший національний конгрес з біоетики: Тези доповідей. К., 2001. 144 с.
51. ПирігЛ.А. Медицина і українське суспільство: Збірка медикопубліцистичних праць. К., 1998. Розділ 3. 234 с.
52. ПоваляєваС. Чи є життя після пологів? // ПіК. 1999. № 35. 127 с.
53. Погорілко В.Ф. Конституційне право України. К.: Наукова думка, 1999. 290 с.
54. ПотебенькоМ.О., ГончаренкоВ.Г. Науково-практичний коментатор до Кримінального Кодексу України. К.: Форум 2001(від 5 квітня 2001р.). 1104с.
55. ПоттерВ.Р. Биоэтика: мост в будущее / Пер. с англ. Под. ред. ВековшининойС.В., КулиниченкоВ.Л. Киев, 2001. 216с.
56. Права пацієнта права людини в системі охорони здоров’я та медицини: Збірка міжнародних документів К.: Сфера, 2004. 216 с.
57. Принципы медицинской этики и аннотации к их применению в психиатрии // Вісник Асоціації психіатрів України. 1994. №1. С. 17 24.
58. РиккертГ. Науки о природе и науки о культуре. М.: Республика, 1998. 413с.
59. Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. М., 1930. Вып.V. 342с.
60. СгреччаЭ., ТамбонеВ. Биоетика // Библейско-богословский институт святого Апостола Андрея. М., 2002. 413 с.
61. Семінар у медицині та фармації: Збірник науково-методичних праць (на матеріалах науково-методичної конференції, м. Київ, КМАПО ім.П.Л.Шупика, 21 22 жовтня 1999 р.). К., 2000. 200 с.
62. СидоренкоЛ.І. Сучасна екологія. Наукові, етичні та філософські ракурси. К.: Вид. Парапан, 2002. 152 с.
63. СилуяноваИ. Этика врачевания // Физика и метафизика смерти. М., 2001. С. 32 41.
64. СилуяноваИ.В. Биоэтика в России: ценности и законы. М., 2001. 192с.
65. Соціополіс і нова етика: Матеріали наукового симпозіуму з міжнародною участю Соціополіс в Україні: технології практичної побудови”, м. Київ 11 13 грудня 2001р.
66. Судо Ж. Аборт // Семья и биоэтика: Матер. междун. симпозиума 20 23 мая 1998 года. Спб., 1998. 312 с.
67. Тези доповідей 64-ї студентської наукової конференції // Студентське наукове товариство. Львів, 2003. 425 с.
68. Тези доповідей 65-ї студентської наукової конференції // Студентське наукове товариство. Львів, 2003. 564 с.
69. ТихоненкоВ.А. Жизненный смысл выбора смерти // Биоэтика: Принципы, правила, проблемы. М.: Едиториал УРСС, 1998. С. 118 125.
70. ТихоненкоВ.А., ПокуленкоТ.А. Основы профессиональной этики в психиатрии (принципы, нормы, механизмы) // Социальная и клиническая психиатрии. 1992. Т.2. Вып.4. С. 74 86.
71. ТищенкоП.Д. Этические правила взаимоотношений медицинских работников и пациентов // Биоэтика: принципы. правила, проблемы. Москва: Эдиториал УРСС, 1998. С. 56 63.
72. Требование биоэтики: Медицина между надеждой и опасениями / Под ред. Ф. Бриссе-Виньо. К.: Сфера, 1999. 248 с.
73. Українська Радянська Енциклопедія. К., 1959. Т.1. 552 с.
74. УманскийК.Г. Неврология мифы и реалии // Медицинская газета. 1988. №12. 26 окт.
75. ФедакЛ. Права Церкви, права держави // Стосунки між Церквою і державою: протистояння, стіна розмежування” чи співпраця?: Матер. студентської наук.-практ. конф. Львів, 1998. С. 18 24.
76. Федоров Н.Ф. Сочинения . М.: Мысль, 1982. 711 с.
77. Формування особистості студентів як майбутніх фахівців лікарської справи, працівників охорони здоров’я та інших соціально-орієнтованих установ у контексті біоетики: Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції. Львів, 2003. 194 с.
78. Франкл В. Доктор и душа. Спб: Ювента, 1997. 287 с.
79. Хартія працівників охорони, здоров’я, п. 17, Папська Рада до справ душпастирства в охороні здоров’я. Ватикан, 1995. Львів, 1999. 128 с.
80. ХомасуридзеА., ШакаршивилиА. Аборт // Руководство по контрацепции. Джорджия-Москва, 1994. 104 с.
81. ЧешкоВ.Ф., КулиниченкоВ.Л. Наука, этика, политика: социо-культурные аспекты современной генетики. К.: Парапан, 2004. 228 с.
82. ШвейцерА. Культура и этика. Философия культуры. Часть вторая: Благоговение перед жизнью. М.: Прогресс, 1992. С. 44 240.
83. ШвейцерА. Проблема этики в ходе развития человеческой мысли // Благоговение перед жизнью. М.: Прогресс, 1992. С. 56 79.
84. Этика практической психиатрии: Руководство для врачей / Под ред. В.А.Тихоненко. Москва: ГНЦ СиСП им. В.П.Сербского, 1998. 252с.
85. BaumgärtelF., MeyerR:, ScweiserE. Sarx. Grande Lessico del Nuovo Testamento. XI, Brescia, 1976. 93 р.
86. Beauchamp T.L., ChildressJ.F. Principles of biomedical ethics. Oxford New York: University Press, 1994. 546 p.
87. BenthamJ., An introduction to the principles of moral and legislations.- London, 1970. 245 р.
88. BerlinguerG., Questioni di vita. Torino: Einaudi, 1991. 365р.
89. CallahanD., The Hosting Center. A short and long 15 years. New York, 1984. 523 p.
90. CasiniC. La legislazione e difesa della vita in Dol.Hom.” 28/a.X №1. 1995.
91. CasiniC., (a cura di), Il Parlamento Europeo per uno statuto giuridico dell’embrione umano. Roma: Ed. Cinque Lune, 1989. 1046 р.
92. CekieraC. Psyhoprofilaktyka uzaleźnień oras terapia i resocjalizacja osób usaleznionyh. Lublin, 1999. 313 s.
93. ChiarelliB. Bioetica globale. Firenze: Angelo Pontecorboli, 1993. 318р.
94. ClowesB., The Facts of life: an authoritive quide to Life and famili issues. Virginia, 1997. 404 p.
95. ClouserK.D., GertB. Critique of Principialism // Journal of Medicineand Philosophy, 1990. №15. P. 219 236.
96. Comitato Nazionale per la Bioetica. Identitá e statuto dell’embrione uman/ Pressidenza del Consiglio dei Ministri. Dipartimento per l’Informazione e l’Editora. Roma, 1996. 303 p.
97. Comitato Nazionale per la Bioetica. La sperimentazione dei farmaci (cap. VI farmaci orfani). 234р.
98. Committee of Ministers of Council of Europe, Convention for the protection of human rights and dignity of the human being with regard yo the application of biologi and medicine: Convention of human rights and biomedicine. Strasbourg, 1996. 213 р.
99. CompagnoniF., PianaG., PriviteraS. (a cura di), Nuovo dizionario di teologia morale. Milano, 1990. 1066 р.
100. Concilio Vaticano II. Gaudium et Spes: Costituzione Pastorale №22.
101. BompianiA., SgrecciaE. (a cura di). Trapianti d’organo: Conference of Eropean Health Ministers Organ Transplantation, Milano, 1989. 198 р.
102. Congregazione Per Dottrina Della Fede. Istruzione Donum Vitae, Città del. Vaticano, 1987. 168 р.
103. Congregazione per la Dottrina della Fede. Istruzione su Il rispetto della vita umana nascente e la dignita della procreazione” Enchiridion Vaticanum, 10, Dehoniane. Bologna, 1989. 337 р.
104. Conseil l’Europe, Recommandation 1100/1989 sur l’utilisation des embryons et foetus humains dans le recherché scientifique // Medicina e Morale. 1989. №4 445 р.
105. Consiglio Direttivo della societa Italiana di medicina legate. II Documento di Erice sui rapporti della bioetica e della dontologia medica con la medicina legate // Medicina e morale. 1991. №4. 450 р.
106. Convenzione europea la salvaguardia dei dirriti dell’uomo e delle libertà fondamentali. Roma, 1950. 233 р.
107. Cremaschi S., Il concetto di eros in Le deuxième sexe”di Simone de Beauvoir, in AA.VV. Amore e matrimonio nel pensiero filosofico e teologico // Vita e Pensiero, 1976. Р. 34 41.
108. Cuer P. Quelques considérations éthiques, notamment sur l’identité lors de xénotransplantations // Path. Biol. 2000, Р. 48.
109. Declaration universelle sur le genome humain et les droits de l’homme // Medicina e Morale. 1998. № 1. Р. 113 131.
110. DeczewskiJ. Los dzieska poczetego W imieniu dziecka, Pod redacja W.Galkowskiego, I.J.Guli Rzym-Lublin, 1991. Р. 45 55.
111. Dichiarazione suppletiva di alcuni membri del CNB // Comitato Nazionale per la Bioetica, Identita dell’embrione umano. Р. 34 45.
112. Directiva 98/44/CE sulla protezione giuridica delle invenzioni biotecnologiche// Medicina e Morale. 1999. № 4. Р. 169 173.
113. EngelhardtJr., TristramH. Manuale di bioetica. Milano: il Saggaiatore, 1999. 233 р.
114. EnsteinA. Pensieri degli anni difficili. Torino: Boringhieri, 1965. 210р.
115. FaggioniM.P. Il trapianto di gonadi. Storia e attualità // Medicina e Morale. 1998. Р. 48.
116. FagoneN. Il problema dell'inizio della vita del soggetto umano Aborto. Riflessioni di studiosi. Milano, 1975. Р. 23 31.
117. FarriV. I fondamenti etici dello sviluppo // Acta Philosophica. 1992. №38. Р.181.
118. FenigsenR.: Eutanazja smierc z wydoru? Poznan: W drozde, 1994. 178р.
119. FregaP. Рer un’etica dell’ambiente. 1998. 187 р.
120. GasZ.B. Profilaktyka uzaleznien. Warszawa, 1993. 155 р.
121. Giovanni Paollo II. Fides et Ratio // Lettera enciclica circa i rapporti tra fede e ragione 15.10.1998. Milano: Paoline, 1998. 158 р.
122. Giovanni Paolo II. Lettera Enciclica Evangelium Vitae. Città del Vaticano, 25 marzo. 1995. 190 р.
123. Giovanni Paolo II, Discorso ai partecipanti al XVIII Congresso Internazionale della Transplantation Society. Roma, 2000. 231 р.
124. GismondiG., Etica fondamentale della scienza. Roma, 1997. 213 р