СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ ЯК АНАЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС : СТРАТЕГИЧЕСКОЕ ПЛАНИРОВАНИЕ В ГОСУДАРСТВЕННОМ УПРАВЛЕНИИ КАК АНАЛИТИЧЕСКИЙ ПРОЦЕСС

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

БЕРЕЖНИЙ Ярослав Вікторович

УДК 351.07:005.21

СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ
ЯК АНАЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС

Спеціальність: 25.00.02 – механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
ТЕРТИЧКА Валерій Володимирович,
доктор наук з державного управління, доцент

Київ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ ЯК АНАЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ 13
1.1. Роль та місце стратегічного планування в державному управлінні 13
1.2. Поняття стратегічного планування як аналітичного процесу 23
1.3. Стратегічне планування в державному управлінні: зміст 39
Висновки до розділу 1 52
РОЗДІЛ 2. ІНТЕРПОЛЯЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ ЯК АНАЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ 54
2.1. Сутність інтерполяційного підходу в державному управлінні 54
2.2. Обмеження та аналітичні інструменти середньо- та довгострокового планування при виробленні державної політики 79
2.3. Особливості стратегічного планування як процесу 106
2.4. Стратегічне планування в країнах світу та Україні 131
Висновки до розділу 2 153
РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ ВИКОРИСТАННЯ МОЖЛИВИХ ВПЛИВІВ НЕПЕРЕДБАЧУВАНИХ СИТУАЦІЙ МАЙБУТНЬОГО В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ 157
3.1. Матриця застосування інтерполяційного підходу до стратегічного планування при вироблені управлінських рішень 157
3.2. Алгоритм використання впливів в державному управлінні 165
3.3. Оцінювання в стратегічному плануванні для державного управління за інтерполяційного підходу 174
Висновки до розділу 3 181
ВИСНОВКИ 184
ДОДАТКИ 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 215
ВСТУП

Актуальність теми. Новітній період розбудови Української держави в умовах зростання глобалізації в сучасному світі та конкуренції між державами продемонстрував її надмірну вразливість до зовнішніх впливів та, здалося б, прогнозованих циклічних коливань в розвитку суспільних систем. Відтак про-цеси кардинальної політичної, економічної та соціальної трансформації, що ві-дбуваються в Україні, лише актуалізують проблеми державного управління, зумовлюють необхідність суттєвого підвищення ефективності управління сус-пільними справами та загострюють увагу на відсутності дієвих механізмів з ви-роблення управлінських рішень органами державної влади у змінних умовах сьогодення.
Сучасні проблеми державного управління та їх зв’язок з виробленням управлінських рішень як і формування механізмів державного управління, в своїх працях, розглядалися широким колом науковців: Г.Атаманчуком [8], Е.Афоніним [9], В.Бакуменком [10], В.Бодровим [38], В.Гейцем [55; 77], В.Гошовською [61], І.Грицяком [62], В.Князєвим [70; 109], В.Ковбасюком [76], О.Лебединською [98] П.Лебединським [155], В.Луговим [109], О.Машковим [117], П.Надолішнім [111], В.Нудельманом [122], Н.Нижник [117; 120], І.Розпутенком [156], Ю.Сурміним [175], Г.Ситником [168], П.Трощинським [76], Л.Шкляром [154] та іншими. Результати їх досліджень наголошують на тому, що вироблення таких рішень все більше пов’язано з переходом до нової суспільної формації – формування громадянського та інформаційного суспільства. Де необхідність встановлення адекватних стратегічних цілей для держави і суспільства з використанням новітніх технологій, в тому числі й суспільних, стає визначальною в глобальному конкурентному середовищі.
У цьому контексті, на думку науковців, однією зі складових розвитку українського суспільства і держави є етап модернізації, що прямо пов’язаний з процесом зміни рівня стратегічної культури управлінців та громадської свідо-мості українців через перегляд існуючих та застосування нових механізмів державного управління з метою зниження рівня невизначеності майбутнього – забезпечення впевненості громадян в майбутньому своєї країни.
З огляду на це дослідження стратегічного планування в державному управлінні як аналітичного процесу набуває актуальності з позицій сучасного розуміння особливостей функціонування механізмів державного управління та їх здатності до застосування в окремих суспільних системах, спрямованості на задоволення потреб громадян і зумовлено пошуком нових можливостей до розробки управлінських технологій прискорення суспільного, а також окремо економічного, соціального та політичного розвитку України.
Формування перших світоглядних засад розуміння нових технологій як методів (механізмів) зниження рівня невизначеності в оточуючому середовищі, простежується в працях Ф.Бекона [42], М.Вебера [47], Г.Ґадамеpа [65], М.Гайдеггеpа [197; 198], Г.Гегеля [54], Р.Декаpта [67] та інших. Безпосередньо ж до розробки стратегічного планування та його компонентів, закладання ініціативи у дослідження цього механізму в розгорнутому управлінському контексті, здійснили В.Глушков [167], В.Леонтьєв [4] та М.Кондратьєв [96], які у власних прикладних напрацюваннях першими звернулися до перспективного планування у формі прогнозування та аналізу державної політики для складних управлінських систем, заклали ініціативу щодо дослідження цього механізму в розгорнутому управлінському контексті. Проте повноцінним предметом наукових досліджень стратегічне планування стало в результаті пошуку: І.Ансоффа [5;208], А.Чандлера [216], К.Ендрюса [207], Ж.Бовера [210], К.Шендела [253], М.Літтла [116], М.Портера [133], Р.Паскаля [114], А.Атоса [114], Ш. Бартлетта [114], С.Гошаля [110], Р.Калорі, П.Лоуренса [235], Г.Хемела [226; 227], К.Прахалада [226; 227], Ж.Мілана [72], А.Томпсона [180], А.Стрікленда [180] та інших. Перелічені дослідники все ж робили наголос більше на його прикладному застосуванні в комерційній сфері, хоча і не відмовлялись від загальноуправлінських означень.
Знаковою для усвідомлення придатності стратегічного планування для державного управління стали праці Дж.Брайсона [39; 40]. Що знайшло свій від-голос в роботах таких науковців-прктиків як: Ф.Алстон [214], М.Алісон [206], Дж.Кайє [206], Г.Фішер [220], Г.Мінцберг [110; 240], К.Паттон [243], Д.Савицький [243], Р.Розенфельд [157], Дж.Штайнер [254] та інші. Де вони, в першу чергу, звертали увагу на методику використання інструментів, процес стратегічного планування для різних бюджетних і неприбуткових організацій на основі апробованого раніше досвіду в комерційному секторі. Поряд з цим, до суміжних досліджень стратегічного планування через аналіз державної політики долучилися: П.Браун [41], К.Г.Вайс [43], Е.Ведунг [48], Р.Вілсон [222], К.Гіліан [222], Б.Гогвуд [57], Л.Ган [57], В.Дан [66], П.Кньопфель [94; 231], Л.Пал [128], Г.Саймон [166] та ряд інших зарубіжних і вітчизняних аналітиків, науковців, практиків.
Серед українських дослідників до теми стратегічного планування в дер-жавному управлінні, а також його поєднання з аналізом державної політики, вивченню змісту цього механізму в соціокультурному і практичному вимірах, звертались: В.Бакуменко [10], О.Берданова [15], Р.Брусак [73], Т.Брус [52], В.Вакуленко [44], О.Валевський [45], В.Воротін [51], В.Голубь [180], Н.Грицяк [63], Г.Дробенко [73], Я.Жаліло [77], Ю.Кальниш [89], О.Кілієвич [91], С.Кравченко [76], М.Лесечко [99], В.Мамонова [165], В.Матвієнко [105], В.Мартиненко [104], А.Мерзляк [106], А.Наливайко [114], Н.Нижник [119], Ю.Полянський [127], Я.Радиш [151], І.Радзієвський [150], В.Ребкало [154], В.Романов [52], О.Рудік [52], Ю.Свірський [73], І.Санжарський [165], В.Тертичка [178; 86], Ю.Шаров [203] та інші. Крім того, існує значний доробок російських досідників цієї проблематики: О.Алексєєва [1], О.Віхарського [50], А.Долгорукова [71], Л.Зайцева [78], А.Козбаненка [59], З.Уткіна [172] та інших. І українські, і російські дослідники слідом за своїми західноєвропейськими та американськими колегами в своїх дослідженнях підкреслюють значення стра-тегічного планування в процесі формування державної політики на місцевому та національному рівні, описують вплив та роль суспільного середовища на його використання. Визначають місце стратегічного планування як механізму в державному управлінні.
Попри високі теоретичні та практичні здобутки зарубіжних і вітчизняних учених у дослідженні цієї проблематики слід зауважити, що основна увага бі-льшості авторів при цьому зосереджувалась на сегментованому стратегічному плануванні в державному управлінні: більше для органів державної влади, окремого розвитку регіонів, територіальних громад, ніж у сфері формування державної політики на основі стратегічного планування як всеохопного проце-су. Постають малорозробленими прикладні технології, процедури та підходи до застосування стратегічного планування в державному управлінні як комплексного механізму прийняття управлінських рішень.
Саме тому автор спрямовує свої зусилля на перегляд класичних підходів стратегічного планування в державному управлінні з метою набуття нових яко-стей сучасним управлінням, досягнення Україною нових конкурентних можливостей в сучасному світі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта-ційне дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт кафедри державної політики та управління політичними процесами Національної академії державного управління при Президентові України (далі – Національна академія), що виконувались автором у межах комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” як молодшим науковим співробітником (2008, 2010 рр.) та виконавцем на громадських засадах (2009 р.) за двома науковими темами: “Концептуальні засади взаємодії політики і управління”
(ДР № 0108U002012) та “Удосконалення державно-управлінських відносин в умовах трансформації українського суспільства” (ДР № 0110U002466). У кон-тексті першої теми автор розробив узагальнюючі наукові положення щодо фо-рмування системи та понятійно-процесуального змісту стратегічного планування й управління в Україні та країнах світу, його значення у системі стримувань і противаг децентралізованого державного управління та виробив алгоритм удосконалення оцінювання в цьому процесі; другої – визначив зміст нормативних засад аналізу державної політики в стратегічному плануванні.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування інтерполяційного підходу та практичних засад його втілення і застосування в стратегічному плануванні як аналітичному процесі щодо використання можливих впливів непередбачуваних ситуацій майбут-нього в державному управлінні.
Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:
– розкрити закономірності розвитку наукової думки зі стратегічного планування для з’ясування його ролі та місця в державному управлінні;
– установити природу і зміст інтерполяційного підходу до стратегічного планування в державному управлінні як аналітичного процесу;
– дослідити об’єктивні обмеження застосування класичної процесуальної моделі стратегічного планування з метою виявлення прихо-ваних можливостей до її удосконалення в державному управлінні;
– узагальнити та порівняти тенденції запровадження стратегічного пла-нування в державному управлінні країн світу та в Україні щодо сукупного вра-хування особливостей існуючих механізмів його використання;
– визначити практичні засади застосування інтерполяційного підходу в стратегічному плануванні як аналітичному процесі на основі використання мо-жливих впливів непередбачуваних ситуацій у державному управлінні.
Об’єкт дослідження – стратегічне планування в державному управлінні.
Предмет дослідження – інтерполяційний підхід до стратегічного плану-вання в державному управлінні як аналітичному процесі.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що використання (не подолання чи попередження) можливих впливів непередбачуваних ситуацій майбутнього в діяльності органів державної влади істотно впливає на зниження рівня операційних витрат під час вироблення управлінських рішень та сукупних витрат на їх реалізацію, сприяє прискоренню реформування системи державного управління та суспільної системи в цілому.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи стали базові міждисциплінарні положення науки державного управління та низка загально¬наукових методів. Для вирішення більшості завдань дослідження засто¬совано такі методи, як: порівняльно-ретроспективний (історичний), узагальнення, структурного аналізу, причинно-наслідкового аналізу, аналізу та синтезу, індукції та дедукції, системного підходу, моделювання, у тому числі графічного.
Метод аналізу і синтезу, індукції та дедукції, структурного аналізу та ме-тод моделювання склали методологічний ґрунт, що дало змогу шляхом деком-позиції об’єкта дослідження здійснити його послідовне розкладання на складові частини. Це забезпечило досягнення певного рівня спрощення та умовності, що надало уявлення про придатність гіпотези дослідження та можливості стратегічного планування в державному управлінні. Розкрито теоретичну і практичну сутність інтерполяційного підходу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в науці державного управління обґрунтовано інтерполяційний підхід як один з напрямів розвитку досліджень, спрямованих на пізнання сутності, зв’язків і закономірностей реалізації стратегічного планування в державному управлінні як аналітичного процесу, його впливу на реформування системи державного управління та суспільної системи в цілому. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку положень, узагальнень, висновків і пропозицій, що складають наукову новизну, зокрема:
уперше:
– запропоновано інтерполяційний підхід до стратегічного планування в державному управлінні як аналітичному процесі. У вітчизняний науковий обіг введено термін “інтерполяційний підхід у державному управлінні” – це прин-цип у дослідженні та застосуванні стратегічного планування в державному управлінні, що ґрунтується на конструюванні реальності віддаленого в часі майбутнього суб’єктами формування державної політики;
– доведено можливість практичного використання інтерполяційного підходу в межах класичної процесуальної моделі стратегічного планування через зведення її розрізнених аналітичних компонентів в один інтегрований аналітичний блок;
– установлено нові лінійні залежності між основними інструментами стратегічного планування, що полягають у перехресному структуруванні нелі-нійних зв’язків середовища функціонування системи управління. Вони знайш-ли своє відображення в матриці аналізу впливів непередбачуваних ситуацій майбутнього в державному управлінні;
удосконалено:
– теоретико-методологічні підходи до використання стратегічного пла-нування як аналітичного процесу, що полягає у комбінуванні аналітичних ін-струментів зважаючи на існуючі об’єктивні обмеження вироблення державної політики в межах особливостей стратегічного планування як процесу;
– практичні засади застосування оцінювання в діяльності органів держа-вної влади завдяки використання зворотного критеріального аналізу з огляду на інтерполяційний підхід у стратегічному плануванні;
набули подальшого розвитку:
– теоретичні засади вивчення змістовно-структурної характеристики та еволюції стратегічного планування як категорії в процесі суспільних та держа-вних перетворень шляхом розгляду його функціонального призначення в дер-жавному управлінні;
 наукові підходи до дослідження шляхів структурування та формування систем стратегічного планування в країнах світу та Україні через зміщення ак-центів від уваги на інструментальному забезпеченні процесу запровадження стратегічного планування в суспільному управлінні до його тенденційних за-сад.
Практичне значення одержаних результатів роботи полягає в тому, що сформульовані висновки та пропозиції дослідження доведено до конкретних положень, прикладних методик і рекомендацій зі вдосконалення механізмів ви-роблення управлінських рішень у діяльності органів державної влади та місце-вого самоврядування. Зокрема, вони використані в роботі:
– Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Верховної Ради України в процесі підготовки до розгляду проектів законів: “Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії”; “Про державне регулювання в енергетиці України”, “Про енергетичний аудит”, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо виконання повною мірою функцій державного нагляду з ядерної та радіаційної безпеки)”, “Про Загальнодержавну програму зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему” (довідка про впровадження від 28 жовтня 2008 р. № 04-25/24-439);
– Департаменту стратегічного розвитку економіки Міністерства економі-ки України під час розробки програмних документів економічного і соціального розвитку, методичних рекомендацій з підготовки державних цільових програм та узагальнених висновків щодо виконання чинних. Ураховано рекомендації щодо удосконалення нормативно-правової бази зі стратегічного планування (довідка про впровадження від 22 травня 2009 р. № 2901-26/99);
– Програми розвитку та інтеграції Криму ПРООН в Україні в процесі підготовки методично-прикладних рекомендацій та проведення тренінгу з питань використання SWOT-аналізу й причинно-наслідкового аналізу під час розробки стратегії району для застосування в роботі зовнішніх експертів, спеціалістів виконавчих органів місцевих рад та місцевих державних адміністрацій в Бахчисарайському, Джанкойському, Первомайському і Совєтському районах Автономної Республіки Крим – учасниках проекту “Стратегічне планування та стратегічна екологічна оцінка в АРК” (акт про впровадження від 16 березня 2010 р.);
– Тернопільського регіонального центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самовря-дування, державних підприємств, установ і організацій під час розробки навча-льних курсів для керівників та спеціалістів юридичних служб органів місцевого самоврядування всіх рівнів, зокрема щодо планування діяльності, організації та аналітичного супроводу правової роботи. Використовуються розроблені здобувачем у співавторстві “Методичні рекомендації з використання інструментарію стратегічного планування в роботі юридичних служб органів місцевого самоврядування” (довідка про впровадження від 20 серпня 2010 р. № 141/1).
Крім того, матеріали дисертації можуть застосовуватись під час розробки навчальних програм зі стратегічного планування в державному управлінні.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науко-вою працею автора. У ній не використовувалися ідеї та розробки, що належать О.Слобожану. У спільній публікації [18] здобувачем обґрунтовано та розроблено прикладний алгоритм використання інструментів стратегічного планування в роботі юридичних служб органів місцевого самоврядування на основі власних наукових напрацювань.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисе-ртаційного дослідження оприлюднені автором у низці наукових доповідей та повідомлень: на науково-практичній конференції “Державне та муніципальне управління в умовах політико-адміністративної реформи” (Луцьк, 2007); II Все-українській конференції “Соціально-економічні трансформації в епоху глобалі-зації” (Полтава, 2007); науково-практичній конференції “Стратегія реформу-вання системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007); симпозіумі “Проблеми й тенденції розвитку галузі науки “Державне управління” в Україні: від теорії до практики” (Київ, 2007); VIII Міжнародному науковому конгресі “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2008); науково-практичній конференції “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008); V Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: освітній вимір” (Полтава, 2008); науково-практичній конференції до 90-річчя державної служби України “Державна служба України в історичному контексті: проблеми становлення та розвитку” (Київ, 2008); підсумковій науково-практичній конференції за міжнародною участю “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2008); круглому столі “Публічна служба в Україні: проблеми та перспективи розвитку” (Тернопіль, 2008); науково-практичній конференції за міжнародною участю “Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій” (Львів, 2009); міжнародних науково-практичних конферен-ціях “Розвиток публічного адміністрування на засадах менеджменту: європей-ський контекст” (Дніпропетровськ, 2009) та “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (Київ, 2009); науково-практичній конференції за міжнарод-ною участю “Антикризові механізми регіонального та муніципального розвит-ку” (Київ, 2010); VI Міжнародній науково-практичній конференції “Державне регулювання економіки і підвищення ефективності діяльності суб’єктів госпо-дарювання” (Мінськ, 2010); науково-практичній конференції за міжнародною участю “Галузь науки “Державне управління: історія, теорія, впровадження” (Київ, 2010).
Результати дослідження здобувача обговорювалися і були схвалені на за-сіданнях кафедри державної політики та управління політичними процесами Національної академії та на теоретико-мето¬дологічних семінарах.
Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковано в 23 науко¬вих працях, у тому числі в п’яти одноосібних статтях у наукових фахо-вих виданнях України з державного управління. Серед публікацій, що додатково відображають наукові результати дисертації, одноосібна стаття, одне наукове видання у співавторстві та 16 тез доповідей на науково-практичних конференціях та інших комунікативних заходах. Загальний обсяг публікацій автора за темою дослідження становить 6,57 друк. арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі всту-пу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 236 сторінок, з яких 188 – основного тексту. Робота містить 4 таблиці, 23 рисунки, 8 додатків. Список використаних джерел налічує 260 найменувань (з них 56 іншомовних джерел).

Список літератури

ВИСНОВКИ

На основі проведеного у роботі дослідження теоретично обґрунтовано
інтерполяційний підхід до стратегічного планування в державному управлінні як аналітичного процесу та розроблено практичні засади його застосування в діяльності органів державної влади під час вироблення управлінських рішень.
Апробація отриманих результатів підтверджує гіпотезу та методологію, закла-дену в дисертаційну роботу, і дає можливість зробити такі висновки:
1. Здійснене на основі системного підходу та поєднання порівняльно-ретроспективного і структурного методів аналізу дослідження сучасного стану наукової розробки цієї проблематики свідчить, що стратегічне планування в державному управлінні як аналітичний процес розглядається у ролі механізму структурування проблем, подолання чи/та попередження їх виникнення в державній політиці, передумови застосування якого пов’язані зі зростанням складності управлінських процесів, потреб і інтересів громадян та загальною зміною парадигми державного управління. До закономірностей цього процесу належить набуття стратегічним плануванням інструментальної природи як об’єкту дослідження, досягнення дзеркальності щодо системи управління та встановлення понятійної однозначності. Сформувалося цілісне бачення такого виду планування при збереженні його двоїстості як процесу та продукту, одночасно. Уникнення цієї неоднозначності для державного управління вказало на необхідність дослідження стратегічного планування як процесу формування продукту (стратегічного плану) через його компоненти: планування, прогнозування, аналіз державної політики і організаційну складову їх поєднання. Відтак автором обґрун¬товано власне визначення змісту стратегічного планування в державному управ¬лінні – це аналітичний процес постійного прийняття та коригування управлінського рішення в часі й просторі суб’єктами вироблення державної політики.
2. Запропоновано та теоретично обґрунтовано інтерполяційний підхід у державному управлінні для стратегічного планування як аналітичного процесу. Цього було досягнуто шляхом розгляду методів структурних компонентів стратегічного планування щодо адекватності відображення ними природи явищ у середовищі управлінських систем. Зокрема, акцентування у дослідженні на стратегічній культурі суспільства як ключовій підставі реалізації стратегічного планування в державному управлінні вказало на першість методів прогнозування. Використання порівняльного і критеріального аналізу придатності застосування цих методів до його внутрішніх процесів (здатність враховувати елементи планування та аналізу державної політики) дозволило виділити метод інтерполяції. До основних критеріїв за якими відбувалося зіставлення їх потенціалів автором було віднесено: суб’єктивізм; комплексність (ширше – масштаб поширення) та гнучкість.
Встановлено, що метод інтерполяції у контексті замкнутості його існую-чих математичних понять та взаємозв’язків між ними (сталості математичних процедур) під час формування моделей у сфері управління суспільними спра-вами необхідно використовувати як підхід до стратегічного планування в дер-жавному управлінні шляхом відмови від різноманіття сценаріїв досягнення пе-вної мети державної політики на користь формування гнучкої мети для зни-ження витрат всіх видів ресурсів, особливо часу, і, як наслідок, сприяння досягненню вищого рівня розвитку системи управління. На прикладі графічної моделі доведено гіпотезу дослідження. Відтак визначено поняття “інтерполяційний підхід у державному управлінні” – це принцип у дослідженні та застосуванні стратегічного планування в державному управлінні, що ґрунтується на конструюванні реальності віддаленого в часі майбутнього суб’єктами формування державної політики.
3. На підставі джерельної бази дослідження, структурного та причинно-наслідкового аналіз у сукупності з методом аналізу і синтезу підготовки до реалізації та реалізації стратегічного планування як процесу в існуючих суспільних умовах за класичної моделі здійснення стратегічного планування в державному управлінні, автором охарактеризовано параметри об’єктивних обмежень, що постають у процесі вироблення управлінських рішень органами державної влади під час використання стратегічного планування. Серед них: певна стратегія поведінки суб’єкта державної політики та аналізу неоднорідностей середовища, принципи стратегічного планування в межах існуючих закономірностей державного управління, ціннісні засади аналізу державної політики. Наголошено на значенні стратегічного мислення фахівців з розробки стратегічних документів та його стимулювання загалом. Вивчено основні інструменти стратегічного планування в державному управлінні на предмет збалансування та врахування розглянутих обмежень, а саме: SMART-goals підхід, SWOT-аналіз, PEST-аналіз та інтегрований у структуру кожного з них причинно-наслідковий аналіз. З’ясовано, що особливості процесуальної моделі стратегічного планування вкладаються у покрокову, часто паралельну, черговість етапів реалізації та зводяться до розробки програмних документів без чіткого дотримання певної регламентації. Незважаючи на це, процес стратегічного планування в основі залишається сталим, практично набуваючи класичних форм та понятійних категорій. Визначальне місце посідає етап моніторингу та оцінки, що хоча й виступає завершальним в його алгоритмі, проявляється як повсюдна процедура.
Доведено, що стратегічне планування в державному управлінні – це гнучкий механізм реалізації стратегії поведінки в оточуючому середовищі, що має характер нелінійного процесу, призначеного передбачати можливі впливи непередбачуваних ситуацій майбутнього завдяки обмеженню суб’єктивізму в державній політиці під час варіювання часових горизонтів на основі стратегічного мислення в системі управління. Докладені на цьому шляху зусилля викликані намаганнями встановити параметри майбутнього для системи управління. При цьому рівень його можливостей у застосуванні та вивченні безпосередньо пов’язаний з побудовою та використанням нових практик планування, що за змістом відповідають комбінуванню серед аналітичних методів та інструментів.
4. Узагальнення та порівняння досвіду втілення стратегічного планування в державному управлінні країн світу дало змогу визначити загальні тенденції та вказало на напрям його подальшого впровадження в Україні через існуючу систему довгострокового планування. Встановлено, що спільним напрямом у всіх практиках є орієнтація планування на досягнення суспільного ефекту, а не тільки певного кількісного результату. Усвідомлення його значення, насамперед, відображається в чотирьох процесах вироблення та реалізації державної політики: бюджетуванні, плануванні, оцінюванні, координації. Часто цей механізм працює не на основі законодавства, а завдяки відповідним традиціям, політичній і поведінковій культурі.
5. Побудовано алгоритм і матрицю використання впливів майбутнього в діяльності органів державної влади під час вироблення управлінських рішень, що ґрунтується на методологічному та методичному перегляді класичної моделі стратегічного планування шляхом лінійного відображення нелінійних впливів середовища системи управління на ґрунті нових комбінацій основних інструментів стратегічного планування з універсальними критеріями аналізу державної політики та удосконалення порядку оцінювання цього процесу. Ви-роблення такого комбінованого інструменту надало всьому процесу стратегіч-ного планування в державному управління більшої циклічної жорсткості на основі “ланцюгового” взаємоз’язку між етапами реалізації та чітко окреслило і відділило реалізацію стратегічного плану та поточні, більше організаційні, дії від безпосередньо аналітичних.
Розроблено практичні положення застосування інтерполяційного підходу до стратегічного планування в державному управлінні на основі поєднання таких засад як: 1) прозорість, доступність та об’єктивність процесу аналізу середовища; 2) чіткість структурної підрядності та однозначність кроків реалізації процесу; 3) пропорційність та співмірність інструментів стратегічного планування; 4) консолідованість і наскрізний характер пропонованих рішень.
Установлення перелічених наукових висновків дало змогу сформулювати практичні пропозиції, що можуть бути застосовані:
– суб’єктами законодавчої ініціативи: Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України під час широкого запровадження стратегічного планування й управління в Україні через законодавче закріплен-ня у формі принципу державного прогнозування та стратегічного планування висновку роботи про необхідність досягнення в програмних документах не тільки певного кількісного результату розвитку, а безпосередньо суспільного ефекту, що ґрунтується на процесах бюджетування, планування, оцінювання та координації в державному управлінні;
– Міністерством економіки України в процесі вдосконалення механізмів державного прогнозування та стратегічного планування на національному та регіональному рівнях щодо використання інструментів планування на основі інтерполяційного підходу шляхом встановлення практики застосування матриці аналізу впливів, зокрема під час опрацювання даних економіко-математичної моделі “Таблиці “витрати-випуск” (міжгалузевого балансу) та внесення змін до процедури оцінювання стратегічних планів та програм на національному рівні;
– місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самов-рядування в процесі цільового програмування та комплексної розробки стратегій розвитку регіонів завдяки використанню отриманого під час дослідження алгоритму оцінювання стратегічних планів;
– у системі підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців під час розробки навчально-методичного забезпечення дисциплін, що вклю¬ча-ють вивчення стратегічного планування в державному управлінні.
Крім того, з метою прискорення розгляду та прийняття адміністративних рішень, застосування матриці аналізу впливів є можливим у діяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх структурних підрозділів, де рівень інформаційного навантаження на особу, яка приймає рішення, набуває форми постійного професійного напруження.
Виявлені в роботі можливості стратегічного планування як аналітичного процесу є підставою для подальших наукових досліджень, розробок механізмів і технологій підвищення рівня дієвості органів державної влади під час вироблення управлінських рішень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев О. Б. Стратегическое управление в государственном и муниципаль-ных секторах // Стратегическое планирование в муниципальном управлении: Введение в предмет / Сост. и ред. А. Е. Балобанов,О. И. Генисаретский. – М. : Московский общественный научный фонд, 2000. – С. 12 – 59.
2. Аналіз державної політики в Україні : навчальна дисципліна, сфера професій-ної діяльності, галузь прикладних досліджень. Збірка документів і матеріалів / Укл. О.І. Кілієвич, В.В. Тертичка. – К. : “К.І.С.”, 2004. – 210 с.
3. Аналітична записка “Стратегічне управління та планування” / Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції – 2002. – 11 с.
4. Аналітична записка. Структурні співвідношення в економіці Україні за дани-ми ТВВ, 2001-2007 рр. – К: Мін. економ. України, 2009. – 121 с.
5. Ансофф И. Стратегическое управление. – М . : Экономика, 1989. – 519 с.
6. Антология миpовой философии – М. : АСТ, 2001. – 958 с.
7. Арбатаускас А. Составление стратегического плана деятельности институ-ции. Литовский ИГУ// конспект лекций – К. : НАДУ, 2005. – 10 с.
8. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функцио-нальные вопросы) : Учеб. пос. – М. : ОАО “НПО “Экономика”, 2000. – 302 с.
9. Афонін Е.А., Бандурка О.М., Мартинов А.Ю. Велика розтока (глобальні про-блеми сучасності: соціально-історичний аналіз) – К.: Видавець ПАРАПАН, 2002. – 352 с.
10. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень : проблеми тео-рії, методології, практики : Моногр. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 328 с.
11. Бакуменко В., Князєв В., Сурмін Ю. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку // Вісн. УАДУ. – 2003. - № 2. – С. 11-27.
12. Бакуменко В., Сурмін Ю. Методологічні “наголоси” прийняття сучасних управлінських рішень // Вісн. НАДУ. – 2003. – № 3. – С. 22.
13. Башляр Г. Новый рационализм – М. : Прогресс, 1987. – 243 с.
14. Берданова О., Вакуленко В., Тертичка В. Стратегічне планування. Навчальний посібник – Л. : ЗУКЦ, 2008. – 138 с.
15. Берданова О.В., Тертичка В.В. Основи стратегічного планування. Опорний конспект лекцій; Нац. Акад. держ. упр. при Президентові України, – К. : (еле-ктронна версія рукопису), 2005. – 124 с.
16. Бережний Я. В. До питання про визначення понять і змісту стратегічного планування / Я. В. Бережний // Державне та муніципальне управління в умо-вах політико-адміністративної реформи : матеріали наук.-практ. конф. (Луцьк, 17–18 трав. 2007 р.) / відп. ред. В. Я. Малиновський. – Луцьк, 2007. – С. 35–38.
17. Бережний Я. В. Інституційний характер державної політики та стратегічне планування у розвитку державної служби / Я. В. Бережний // Державна слу-жба України в історичному контексті: проблеми становлення та розвитку : матеріали наук.-практ. конф. до 90-річчя держ. служби України (Київ, 18 листоп. 2008 р.) : у 2 т. / за заг. ред. О. Ю. Оболенського, С. В. Сьоміна. – К. : НАДУ, 2009. – Т. 2 : у 3 ч. – Ч. 2. – С. 57–59.
18. Бережний Я. В. Методичні рекомендації з використання інструментарію стра-тегічного планування в роботі юридичних служб органів місцевого самовря-дування / Я. В. Бережний, О. В. Слобожан. – К. : “К.І.С.”, 2010. – 28 с. – Авт.: С. 11–24.
19. Бережний Я. В. Нормативні засади аналізу державної політики в стратегічно-му плануванні / Я. В. Бережний // Галузь науки “Державне управління”: істо-рія, теорія, впровадження : матеріали наук.-практ. конф. (Київ, 28 трав. 2010 р.) : у 2 т. / за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка та ін. – К. : НАДУ, 2010. – Т. 2. –
С. 368–369.
20. Бережний Я. В. Оцінювання як компонент стратегічного планування в держа-вному управлінні / Я. В. Бережний // Теорія та практика держ. упр. : зб. наук. пр. ХарРІ НАДУ. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2009. – Вип. 2 (25). – С. 276–282.
21. Бережний Я. В. Оцінювання: основний компонент стратегічного планування за інституційного характеру державної політики / Я. В. Бережний // Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади : матер. III Всеукр. наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Полтава, 26 листоп. 2008 р.) : у 2 ч. – Полтава : РВВ ПУСКУ, 2009. – Ч. 1. – С. 111–115.
22. Бережний Я. В. Роль стратегічного планування в державному управлінні та місцевому самоврядуванні / Я. В. Бережний // Публічна служба в Україні: проблеми та перспективи розвитку : матеріали круглого столу (Тернопіль, 25 груд. 2008 р.). – Тернопіль : ТОВ “Джура”, 2008. – С. 12–15.
23. Бережний Я. В. Стратегічне мислення в аналізі державної політики / Я. В. Бе-режний // Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: українсь-кий досвід : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 30 трав. 2008 р.) : у 3 т. / за заг. ред. О. Ю. Оболенського, С. В. Сьоміна. – К. : НАДУ, 2008. – Т. 1. – С. 279–281.
24. Бережний Я. В. Стратегічне планування в демократичному врядуванні / Я. В. Бережний // Ефективність держ. упр. : зб. наук. пр. ЛРІДУ НАДУ. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2009. – № 18–19. – С. 290–298.
25. Бережний Я. В. Стратегічне планування в державному управлінні на регіона-льному рівні: оцінювання / Я. В. Бережний // Стратегія регіонального розвит-ку: формування та механізми реалізації : матеріали підсумк. наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Одеса, 31 жовт. 2008 р.). – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. – С. 38–40.
26. Бережний Я. В. Стратегічне планування в державному управлінні як аналітичний процес [Електронний ресурс] / Я. В. Бережний // Держ. упр.: тео-рія та практика. – 2008. – № 2 (8). – Режим доступу : http://www.academy.gov.ua/ej8/ doc_pdf/berezhnyj.pdf
27. Бережний Я. В. Стратегічне планування в державному управлінні: прогнозу-вання на національному рівні / Я. В. Бережний // Наук. вісн. Акад. муніцип. упр. : Серія “Управління”. Держ. упр. та місцеве самоврядування. – 2010. – Вип. 3. – С. 450–457.
28. Бережний Я. В. Стратегічне планування в системі стримувань і противаг децентралізованого державного управління / Я. В. Бережний // Суспіл. політика та стратег. менеджмент. – 2008. – № 1. – С. 59–67.
29. Бережний Я. В. Стратегічне планування економічного розвитку в державно-му управлінні як механізм подолання кризових явищ у суспільстві / Я. В. Бережний // Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 9 квіт. 2010 р.) : у 2 ч. / за заг. ред. В. К. Присяжнюка та ін. – К. : ВПЦ АМУ, 2010. – Ч. 1. – С. 266–268.
30. Бережний Я. В. Стратегічне планування та моделювання державної політики в умовах демократичного врядування // Демократичне врядування: наука, освіта, практика : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 29 трав. 2009 р.) : у 4 т. / за заг. ред. В. П. Приходька, С. В. Загороднюка. – К. : НАДУ, 2009. – Т. 2. – С. 279–281.
31. Бережний Я. В. Стратегічне планування та публічне адміністрування: удоско-налення управлінських технологій / Я. В. Бережний // Розвиток публічного адміністрування на засадах менеджменту: європейський контекст : матеріали наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 15–16 трав. 2009 р.) / за заг. ред. С. М. Серьогіна. – Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2009. – С. 159–161.
32. Бережний Я. В. Стратегічне планування як процес вироблення управлінсько-го рішення / Я. В. Бережний // Наук. вісн. Акад. муніцип. упр.: Серія “Управління”. Держ. упр. та місцеве самоврядування. – 2008. – Вип. 4 (6). – С. 142–149.
33. Бережний Я. В. Стратегічне планування: досягнення бажаного розвитку суспільства в сучасних умовах державотворення / Я. В. Бережний // Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 31 трав. 2007 р.) : у 4 т. / за заг. ред. О. Ю. Оболенського, С. В. Сьоміна. – К. : Вид-во НАДУ, 2007. – Т. 4. – С. 78–80.
34. Бережний Я. В. Сутність стратегічного планування у вищих навчальних за-кладах / Я. В. Бережний // Проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: освітній вимір : матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. (Полтава, 21 трав. 2008 р.). – Полтава : РВЦ ПУСКУ, 2008. – С. 34–37.
35. Бережной Я. В. Стратегическое планирование в государственном управлении как механизм регулирования национальной экономики / Я. В. Береж¬ной // Го-сударственное регулирование экономики и повышение эффективности деяте-льности субъектов хозяйствования : VI Междунар. науч.-практ. конф. (Минск, 22–23 апр. 2010 г.) : в 2 ч. – Минск : Акад. упр. при Президенте Респ. Беларусь, 2010. – Ч. 1. – С. 88–91.
36. Блейклі Едвард Дж. Планування місцевого економічного розвитку (теорія і практика) : [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.management. com.ua/books/view-books.php?id=83
37. Богут М. И. История философии в кратком изложении (перевод с чеш.). – М. : Мысль, 1991. – 590 с.
38. Бодров В. Г. Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механіз-ми регулювання та управління: Навч. посіб. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 104 с.
39. Брайсон Дж. Стратегічне планування для державних та неприбуткових організацій // Пер. з англ. А.Кам'янець. – Л. : Літопис, 2004. – 352 с.
40. Брайсон Дж., Алстон Ф. Створення і реалізація вашого стратегічного плану: Робочий зошит для державних і неприбуткових організацій // Пер. з англ. – Сан Франциско : Вид-во Jossey-Bass, 1996. – 117 с.
41. Браун П. Посібник з аналізу державної політики: Пер. з англ.– К. : Основи, 2000. – 243 с.
42. Бэкон Ф. Новый Органон. // Соч. : В 2-х т. – М, 1976. – Т. 1 – 142 c.
43. Вайс, Керол Г. Оцінювання: Методи дослідження програм та політики // Пер. з англ. Р. Ткачука та М. Корчинської. Наук. ред. пер. О. Кілієвич. – К. : Основи, 2000. – 671 с.
44. Вакуленко В. М., Мамонова В. В., Шаров Ю. П. Стратегічне планування на місцевому та регіональному рівнях. – Ужгород : Патент, 2004. – 198 с.
45. Валевський О.Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження: Монографія – К. : НІСД, 2001. – 240 с.
46. Василенко В. А. Стратегічне управління : навч. посіб. / В. А. Василенко,
Т. І. Ткаченко. – К. : ЦУЛ, 2003. – 396 с.
47. Вебер М. Избранное. Образ общества // Пер. с нем. – М.: Юрист, 1994. – 704 с.
48. Ведунг, Еверт. Оцінювання державної політики і програм // Пер. з англ.
В. Шульга. – К. : Все увито, 2003. – 350 с.
49. Веймер Д. Л., Вайнінґ Е. Р. Аналіз політики: концепції, практика // Пер. з англ. І.Дзюби, А. Олійника; Наук. ред. О. Кілієвич. – К. : Основи, 1998. – 654 с.
50. Виханский О.С. Стратегическое управление // Учеб. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Гардарика, 1998. – 296 с.
51. Воротін В. Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних ринкових трасформацій: Монографія. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 284 с.
52. Вступ до аналізу державної політики: Навч. посів. В. Романов, О. Рудік,
Т. Брус – К. : Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2001. – 238 с.
53. Вудмензі Дж. Бачення бажаного майбутнього міста громадою: залучення громадян до участі у стратегічному плануванні // Аспекти самоврядування. – 2000. – № 2. – С. 21-38.
54. Гегель Г. Наука логики. В 3-х Т. – М., 1989. – 412 с.
55. Геєць В. Характер перехідних процесів до економіки знань // Економіка Укра-їни. – 2004. – № 4. – С. 4-14; № 5. – С. 4-13.
56. Говлет М., Рамеш М. Дослідженні державної політики: цикли та підсистеми політики // Пер. з англ. О.Рябова. – Л. : Кальварія, 2004. – 264 с.
57. Гогвуд, Б., Ган Л. Аналіз політики для реального світу // Пер. з англ. А. Олій-ник; Наук. ред. пер. В. Тертичка. – К. : “Основи”, 2004. – 396 с.
58. Горбатенко В. П., Бутовська І. О. Політичне прогнозування: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2005. – 152 с.
59. Государственное управление: Основы теории и организации // Рос. Акад. гос. службы при Президенте Российской Федерации ; Под ред. В.А. Козба-ненко. – М. : Статут, 2000. – 912 с.
60. Государственное управление : политика в действии // Ред. кол.: В.В. Русаке-вич, В.М. Михеев и др. – Минск : Беларусь, 2000. – 472 с.
61. Гошовська В. А. Соціальна реальність у контексті розбудови демократичного суспільства / А. В. Гошовська // навч. посіб. – К. : НАДУ, 2008. – 290 с.
62. Грицяк І. А. Європейське управління : теоретико-методологічні засади // Мо-ногр. – К. : Вид-во “К.І.С.”, 2006. – 398 с.
63. Грицяк Н. В. Україна в 2009 році : конституційний процес і перспективи краї-ни // За заг. ред. Ю.Г.Рубана. – К. : НІСД, 2009. – Авт.: с.143 – 172 .
64. Грязнов Б. С. Логика, рациональность, творчество. – М. : 1997. – 237 с.
65. Ґадамеp, Ганс-Ґеоpг. Істина і метод. Основи філософської герменевтики. В 2-х – Т. 1. – К. : 2000. – 457 с.
66. Дан Вільям Н. Державна політика: вступ до аналізу // Пер. з англ. Г. Є. Крас-нокутського; наук.ред. М.О. Баймуратов – Одеса: АОБАХВА, 2005. – 504 с.
67. Декаpт Рене. Міpкування пpо метод : Щоб пpавильно спpямовувати свій pозум і відшуковувати істину в науках – К.: Тандем, 2001. – 101 с.
68. Державна політика: аналіз та впровадження в Україні: Конспект лекцій до на-вчального модуля // В. А. Ребкало, В. В. Тертичка. – К.: УАДУ, 2002. – 80 с.
69. Державна політика: аналіз та механізм її впровадження в Україні // Навч. по-сіб. Кол. авт. : О. І. Валевський, В. А. Ребкало, М. М. Логунова та ін.; За заг. ред. В. А. Ребкала, В. В. Тертички. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 230 с.
70. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми: Моногр. // За ред. В. М. Князєва; Кол. авт. : В. М. Князєв, І. Ф. Надольний, М. І. Мельник та ін. – К.: Міленіум, 2003. – 320 с.
71. Долгоруков A. M. Стратегическое искусство: целеполагание в бизнесе, разра-ботка стратагем, воплощение. – М . : ООО “1С-Паблишинг”, 2004. – 367 с.
72. Доленко Л. Х. Теория стратегии предприятия. – Одесса: Аст-ропринт, 1998. – 160 с.
73. Дробенко Г. О., Брусак Р. Л., Свірський Ю. А. Стратегічне планування розвитку територіальних громад – Вид. 2-ге – Л.: Вид-во “СПОЛОМ”, 2001. – 118 с.
74. Економіка знань: виклики глобалізації та Україна // За заг. ред. А. П. Гальчин-ського, С. Б. Льовочкіна, В. П. Семиноженка. – К., 2004. – 261 с.
75. Економіка України : стратегія і політика довгострокового розвитку // За ред. акад. НАН України В. М. Гейця. – К. : Інститут економічного прогнозування, Фенікс, 2003. – 1008 с.
76. Енциклопедичний словник з державного управління: довідк. вид. / НАДУ; ук-лад.: Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко [та ін.] ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – 819 с.
77. Жаліло Я. А. Економічна стратегія держави : теорія, методологія, практика : Монографія. – К. : НІСД, 2003. – 368 с.
78. Зайцев Л. Г., Соколова М. И. Стратегический менеджмент: Учеб. – М.: Эко-номистъ, 2002. – 416 с.
79. Закон РФ “О государственном прогнозировании и программах социально-экономического развития РФ” от 20 июля 1995 г. № 115-ФЗ
80. Закон РФ “О принципах и порядке разграничения предметов ведения и пол-номочий между органами государственной власти субъектов РФ” от 24 июня 1999 г. №119-ФЗ
81. Закон України “Про Генеральну схему планування території України”
від 7 лютого 2002 року № N 3059-III
82. Закон України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” від 23 березня 2000 року № 1602-III
83. Закон України “Про державні цільові програми” від 18 березня 2004 року
№ 1621-IV
84. Закон України “Про основи національної безпеки України” від 19 червня
2003 року № 964-IV
85. Законом України “Про стимулювання розвитку регіонів” від 8 вересня
2005 року № 2850-IV
86. Запровадження стратегічного планування в Україні: Збірка документів і мате-ріалів: Укл. В.Тертичка. – К.: ЦДАР НАДУ, 2004. – 437 с.
87. Засади конкурентоспроможності в реаліях економіки знань: Колективна монографія / Міжнародний інститут менеджменту (МІМ_Київ); За наук. ред. Ю.В.Полунєєва. – К. : ТОВ “Інжиніринг”, 2007. – 256 с.
88. Засади публічної політики для громадських організацій. Практичні рекомен-дації щодо робіт / В. М. Гнат, О. В. Гуменюк, В. Т. Нанівська, В. А. Нікітін,
Н. В. Сунгуровський – За ред. В.Т.Нанівської. – К.: Оптима, 2004. – 208 с.
89. Кальниш Ю. Г. Політична аналітика в державному управлінні: теоретико-методологічні засади: монографія / Ю.Г. Кальниш. – К. : НАДУ, 2006. – 271 с.
90. Касьян В. І. Філософія навчальний посібник. – К. : “Знання” 2004 . – 406 с.
91. Кілієвич О. Англо-український ґлосарій термінів і понять з аналізу державної політики та економіки. – К. : “Основи”, 2003. – 510 с.
92. Кіфлюк Р. Світовий досвід використання критеріїв оцінки діяльності органів місцевої влади. Частина перша: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://rkiflyuk.kam-pod.net.ua/index.php?id=statti&st_id=4
93. Кнорринг В. И. Искусство управления: Учеб. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 288 с.
94. Кньопфель П., Корін Л., Фредерік В., Малишева Н. Аналіз і пілотаж публічної політики. – К.: Алерта, 2010. – 424 с.
95. Колпаков В. М., Дмитренко Г. А. Стратегический кадровый менеджмент: Учеб.пос. – 2-е изд. перер. и доп. – К.: МАУП, 2005. – 752 с.
96. Кондратьев Н. Д. Проблемы экономической динамики / Н.Д. Кондратьев; Ред.: Л.И. Абалкин, С.С. Шаталин и др. – М. : Экономика, 1989. – 526 с.
97. Крозбі Б. Л. Стратегічне планування та стратегічний менеджмент: чим вони відрізняються // Проект USAID “Впровадження змін в політиці”, 1997. – 12 c.
98. Лебединська О. Ю. Стратегічне планування і визначення стратегічних пріоритетів соціально-економічного розвитку регіонів / О. Лебединська // Управління сучасним містом. – 2003. – № 10/12. – С. 102-107.
99. Лесечко М. Д. Стратегічне планування: навч. посіб. / М. Д. Лесечко, Р. М. Ру-дніцька; Львів. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2004. – 73 с.
100. Логунова М., Шахов В., Шевченко М. Концептуальні засади теорії політики. – К., 1999. – 159 с.
101. Луговий В. І., Князєв В. М. Державне управління як галузь професійної діяльності, академічної підготовки, наукових досліджень // Вісн. УАДУ. – 1997. – № 3-4. – С. 9-12.
102. Малиновський В. Я. Дєржавнє управління: Навчальний посібник. Вид. 2-е, доп. та перероб. – К. : Атіка, 2003. – 576 с.
103. Малиновський В. Я. Словник термінів і понять з державного управління. – К. : Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2005. – 254 с.
104. Мартиненко В.М. Державне управління: шлях до нової парадигми (теорія та методологія): моногр. / В.М. Мартиненко. – Х. : Вид-во ХарРІДУ НАДУ “Ма-гістр”, 2003. – 220 c.
105. Матвієнко В.Я. Прогностика – К.: Українські пропілеї, 2000. – 484 с.
106. Мерзляк А. В. Стратегія держави та аспекти управління інвестиціями // Вісн. УАДУ. – 2001. - № 3. – С. 112-121.
107. Методичні матеріали зі стратегічного планування Фонду з міжнародного роз-витку США: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://led.net.ua/ukr/ tools/53.html
108. Методичні рекомендації щодо запровадження стратегічного планування у практику роботи центральних органів виконавчої влади / Міністерство еконо-міки та з питань європейської інтеграції – 2003. – 11 с.
109. Методологія державного управління: Слов.- довід. / Уклад.: В. Д. Бакуменко (кр. автор. кол.), Д. О. Безносенко, С. В. Бутівщенко, Л. М. Гогіна, Ю. Г. Іванченко, В. М. Князєв, І. В. Козюра, С. О. Кравченко, Ю. Г. Кальниш, В. І. Луговий, О. М. Руденко, Ю. П. Сурмін, Л. Г. Штика; За заг. ред. В. І. Луго-вого, В. М. Князєва. – К. : Вид-во НАДУ, 2004. – 196 с.
110. Минцберг Г., Брайан К. Дж., Гошал С. Стратегический процесс: концепции, проблемы, решения. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://wantus. homeunix.org/lib/exe/fetch.php/books:strateg:mintsbergstrategicheskiy-process.pdf
111. Надолішній П. Організаційно-функціональна структура державного управлін-ня: поняття і соціальна практика // Вісн. НАДУ. – 2003. – № 3. – С. 31–42.
112. Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 29 липня 2002 № 224 “ Про затвердження Методичних рекомендацій щодо формування регіональних стратегій розвитку”
113. Наказ Міністерства фінансів України від 29 грудня 2002 року № 1098 “Про паспорти бюджетних програм” (зареєстровано в Міністерстві юстиції Украї-ни 21 січня 2003 року за № 47/7368
114. Наливайко А. П. Теорія стратегії підприємства. Сучасний стан та напрямки розвитку: Монографія. – К. : КНЕУ, 2001. – 227 с.
115. Нелеп В. М. Планування на аграрному підприємстві: [Електрон. ресурс]. – Ре-жим доступу: http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid, 36/catid,146/id,5020/
116. Нємцов В. Д., Довгань Л. С. Стратегічний менеджмент. – К.: ТОВ “УВПК ”Екс об”, 2002. – 560 с.
117. Нижник Н. Р., Машков О. А. Системний підхід в організації державного управління. - К.: Вид-во УАДУ, 1998. – 160 с.
118. Нижник Н. Р., Мосов С. П. Про державне управління, об’єкт і предмет його теорії // Вісн. УАДУ. - 2000. - №3. - С.56-61.
119. Нижник Н. Стратегічне планування в діяльності органів місцевого самовряду-вання Великобританії / Н. Нижник, О. Ігнатенко, В. Тимків // Вісник НАДУ. – 2003. – № 4. – С. 436–441.
120. Нижник Н., Мосов С. Формування рішень органами державного управління // Вісник УАДУ. – 2000. – №2. – С. 13–18.
121. Новий словник української мови / В.Яремко, О.Сліпушко : В 4 т. – Т. 4. – К.: Аконіт, 1999. – С. 417.
122. Нудельман В., Санжаровський I. Розробка Стратегії розвитку територіальної громади : загальні засади методики / Київ. Центр Ін-ту Схід-Захід. – К. : “Дата Банк Україна”, 2002. – 232 с.
123. Ожегов С. И. Словарь русского языка. – М. : Рус. Яз., 1988. – С. 630
124. Ортега-і-Гасет, Х. Чиста філософія // Вибрані твори (переклад з іспанської) – К. : Основи, 1994. – 424 с.
125. Осовська Г. В. Стратегічний менеджмент: теорія та практика: навч. посіб. / Г.В. Осовська, О.Л. Фіщук, І.В. Жалінська. – К. : Кондор, 2003. – 193 с.
126. Оценка программ: методология и практика / Под. ред. А. И. Кузьмина, Р. О. Салливан, И. А. Кошелевой. – М. : Изд. “Престо-РК”, 2009. – 396 с.
127. Оцінювання державної політики і програм: Конспект лекцій до навч. дисцип-ліни / Уклад. : В. А. Ребкало, Ю. Д. Полянський. – К. : НАДУ, 2005. – 72 с.
128. Пал, Леслі А. Аналіз державної політики // Пер. з англ. Іван Дзюб. – К.: Осно-ви, 1999. – 422 с.
129. Пашута М. Т., Калина А. В. Прогнозування та макроекономічне планування: Навч.пос. – К. : МАУП, 1998. – 192 с.
130. Петерсон М. Принципи розробки стратегічного бачення // Аспекти самовря-дування. – 2000. – № 2. – С.38–39.
131. Персонал. Эффективный управляючий / Петер Ф. Друкер. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://www.management.com.ua/bp/bp020.html
132. Поняття інтерполяції. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/
133. Портер Е. Майкл. Конкурентная стратегия: Методика анализа отраслей и кон-курентов / М. Е. Портер. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2005. – 454 с.
134. Послання Президента України до Верховної Ради України: Європейський ви-бір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки (редакція від 30 квітня 2002 року)
135. Постанова ВРУ від 24 грудня 1999 року № 1359-XIV “Про концепцію сталого розвитку населених пунктів”
136. Постанова КМУ від 13 липня 2004 р. № 910 “Про затвердження Стратегії роз-витку державної статистики на період до 2008 року”
137. Постанова КМУ від 15 травня 2003 року № 695 “Про визначення критеріїв ві-днесення підприємств (організацій) до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави”
138. Постанова КМУ від 16 січня 2007 р. № 34 “Про затвердження Стратегії моде-рнізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-15 рр.”
139. Постанова КМУ від 21 грудня 2005 р. № 1257 “Про затвердження Стратегії розвитку системи державних закупівель на 2005-10 рр.”
140. Постанова КМУ від 21 липня 2006 року № 1001 “Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 р.”
141. Постанова КМУ від 24 червня 2006 р. № 879 “Про затвердження Стратегії де-мографічного розвитку в період до 2015 року”
142. Постанова КМУ від 24 липня 2003 р. № 1156 “Про затвердження Стратегії розвитку системи державного фінансового контролю, що здійснюється орга-нами виконавчої влади”
143. Постанова КМУ від 26 квітня 2003 року № 621 “Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту державного бюджету”
144. Постанова КМУ від 5 квітня 2006 р. № 447 “Про затвердження Порядку орга-нізації та фінансування стратегічного планування у сфері оборони і військового будівництва”
145. Постанова КМУ від від 28 грудня 1992 р. № 727 “Про впровадження системи національних рахунків”
146. Постанова КМУ вiд 2 квітня 2009 року. № 309 “Про утворення Ради з питань регіонального розвитку та місцевого самоврядування”
147. Постанова КМУ вiд 24 червня 2006 року № 860 “Про Про затвердження По-рядку здійснення моніторингу показників розвитку регіонів, районів, міст республіканського в Автономній Республіці Крим і обласного значення для визнання територій депресивними”
148. Постановление правительства РФ от 23 марта 1996 года № 327 “Основные положения региональной политики в Российской Федерации”
149. Проект Закону України “Про державне прогнозування та стратегічне плану-вання в Україні”(схвалено Кабінетом Міністрів України від 23 вересня 2009 року) [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://me.kmu.gov.ua
150. Радзієвський І. Трансформація системних характеристик державного управ-ління в умовах глобалізації // Автореф. дисер. на здобуття наук. ступ. к.держ. упр. за спец. 25.00.01 – теор. та істор. держ. упр. – НАДУ. – Київ, 2007. – 16 с.
151. Радиш Я. Ф. Мистецтво результативного управління (проблемні лекції) : мо-нографія / Я. Ф. Радиш, О. І. Щербак. – 2-ге вид. – К. : б. в., 2000. – 170 с.
152. Рачинський А. П. Стратегічна культура управлінської діяльності керівника органу державної влади / А. П. Рачинський // Вісник НАДУ. – 2009. – № 4. –
С. 35-43.
153. Рачинський А. П. Стратегічне мислення як важлива складова стратегічної діяльності керівника органу державної влади / А. П. Рачинський // Економіка і держава. – 2010. – № 2. – С. 95–96.
154. Ребкало В. А., Шкляр Л. Є. Політичні інститути в процесі реформування сис-теми влади. – К. : Вид-во НАДУ. – Міленіум, 2003. – 172 с.
155. Розвиток партнерства між місцевою владою та недержавним сектором у сфері надання громадських послуг: монографія / За ред. Ю. П. Лебединсько-го; Кол. авт.: О. В. Берданова, В. М. Вакуленко, М. Д. Василенко та ін. – Ужгород : УАДУ, ПАТЕНТ, 2003. – 192 с.
156. Розвиток суспільства : монографія / За заг. ред. І. Розпутенка, Б. Лессера; Кол. авт.: Е. Афонін, Ю. Бажал, В. Бакуменко та ін. - К. : К.І.С., 2004. – 340 с.
157. Розенфельд, Реймонд А. Лекції з державної політики. – К.: К.І.С., 2002. – 60 с.
158. Розпорядження КМУ від 15 березня 2006 р. № 145-р. “Про схвалення Енерге-тичної стратегії України на період до 2030 року”
159. Розпорядження КМУ від 25 липня 2002 р. N 413-р “Про схвалення Концепції розвитку системи національних рахунків”
160. Розпорядження КМУ від 4 жовтня 2006 року № 504-р “Про Концепцію вдос-коналення системи прогнозних і програмних документів з питань соціально-економічного розвитку України”
161. Розпорядження КМУ від 9 серпня 2001 р. № 341-р “Про заходи з удоскона-лення роботи із складання національних рахунків”
162. Розпорядження Президента України від 20 лютого 2006 року № 32/2006-рп “Про робочу групу з розроблення проекту Стратегії національної безпеки України” (втратило чинність)
163. Розпорядження Президента України від 21 грудня 2001 року № 372/2001-рп “Про підготовку проекту Стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”
164. Розпорядження Президента України від 8 листопада 2002 року № 385/2002-рп ”Про розроблення проекту Стратегії економічного та соціального розвитку України до 2011 року”
165. Розроблення та впровадження страте