МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ В ІНВЕСТИЦІЙНІЙ СФЕРІ ГЕОЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

Короткий опис

Національна академія державного управління
при Президентові України

На правах рукопису

ШАТИЛО Олексій Анатолійович

УДК 351.82:339.97

МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ В ІНВЕСТИЦІЙНІЙ СФЕРІ ГЕОЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Розпутенко Іван Васильович,
доктор наук з державного управління, професор

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1 СИСТЕМОФОРМУЮЧІ ОСНОВИ НАЦІОНАЛЬНИХ
ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ УКРАЇНИ 14
1.1. Утвердження пріоритетів забезпечення національних інтересів в
умовах змін 14
1.2. Методологічні засади системного аналізу державної політики реалізації
національних економічних інтересів в інвестиційній сфері 27
1.3. Створення умов реалізації національних економічних
інтересів 49
Висновки до розділу 1 58
РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ МЕХАНІЗМІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ В ІНВЕСТИЦІЙНІЙ СФЕРІ 61
2.1. Закономірності та особливості розвитку інноваційно–інвестиційного
ринку в Україні 61
2.2. Проблеми державного регулювання інноваційно–інвестиційної
діяльності в Україні 76
2.3. Інституційно–правові аспекти механізмів державного регулювання
інноваційно–інвестиційним ринком в Україні 97
2.4. Фінансово–економічні важелі впливу на розвиток
інноваційно–інвестиційного ринку 124
Висновки до розділу 2 139
РОЗДІЛ 3 ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МЕХАНІЗМІВ
ДЕРЖАВНОГО ВПЛИВУ НА РЕАЛІЗАЦІЮ НАЦІОНАЛЬНИХ
ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ 143
3.1. Модернізація складових елементів нормативної бази механізмів
державного впливу на інноваційно–інвестиційну діяльність 143
3.2. Шляхи гармонізації відносин між державними і ринковими інтересами
на ринку інвестицій 152
3.3. Удосконалення структури механізмів забезпечення національних
інтересів 159
Висновки до розділу 3 168
ВИСНОВКИ 171
ДОДАТКИ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 187

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВВП – Валовий внутрішній продукт
МПП – Міжнародний поділ праці
НЕІ – Національні економічні інтереси
ПІІ – Прямі іноземні інвестиції
С(В)ЕЗ – Спеціальна (вільна) економічна зона
Т(Б)НК – Транснаціональна (багатонаціональна) корпорація
ТПР – Територія пріоритетного розвитку
ТП – Технологічні парки
Держінвестицій – Державне агентство України з інвестицій та інновацій
Укрзовнішінвест – Національне агентство України з іноземних інвестицій та розвитку
УДІК – Українська державна інноваційна компанія
ДІФКУ – Державна інноваційна фінансово–кредитна установа
РІ – Рада інвесторів при Кабінеті Міністрів України
МР – Міжвідомча рада з питань інвестицій та інноваційного розвитку
КСДВ – Комісія із сприяння досудовому врегулюванню спорів між інвесторами та органами виконавчої влади, або органами місцевого самоврядування
НДДКР – Наукові дослідження та дослідно–конструкторські розробки
БРІК – Бразилія, Індія, Росія, Китай
УЦСІІ – Український центр сприяння іноземному інвестуванню
НПФ – Недержавні пенсійні фонди
ОВФ – Основні виробничі фонди

ВСТУП
Світова економічна система на даному етапі розвитку характеризується значною активізацією глобалізаційних процесів. Стираються формальні межі між національними економіками, поглиблюється міжнародний поділ праці (МПП), небачених розмірів досягають обсяги транскордонного переміщення капіталів, зокрема у формі прямих іноземних інвестицій. Останні виступають, за твердженням багатьох науковців, каталізатором сучасного економічного розвитку. Залежно від стану економічного розвитку конкретно взятої країни суттєво відрізняються і спрямування та технологічне наповнення інвестиційних потоків. Так, у державах з низьким рівнем технологічного та економічного розвитку іноземні інвестиції за умови провадження ліберально орієнтованої державної політики у зазначеній сфері сприятимуть зростанню виробництва й наповненню товарами національного ринку.
Однак технологічного прориву країни за таких умов досягти не вдасться, оскільки розвиток економічної системи підпорядкований певним закономірностям, тому рух інвестицій відбуватиметься по шляху найменшого опору, який передбачає максимізацію прибутку та мінімізацію витрат. З огляду на це жоден інвестор не проводитиме дорогі наукові дослідження та дослідно-конструкторські розробки, якщо існуватиме можливість без додаткових затрат експлуатувати низькотехнологічне застаріле виробництво та організувати випуск конкурентоспроможної продукції. Крім того, слід зважати і на так звані “технологічні” бар’єри між країнами, що зумовлюється державною політикою, яку явно чи приховано проводять високорозвинені держави світу. Отож без активної державної інноваційно-інвестиційної політики забезпечення економічного зростання можливе, однак останнє матиме характер відновлювального або ж наздоганяючого, але аж ніяк не випереджального, що в сучасних умовах може базуватись лише на інноваційній основі.
Зі здобуттям незалежності Україна активно долучилась до світових інтеграційних процесів, у тому числі і в економічній сфері. При цьому жодним чином доцільність інтеграції обґрунтовувалась не національними інтересами, а необхідністю реформування економіки, що звелось до самоусунення держави від управління інвестиційним процесом. Однак очікуваних результатів, а саме модернізації вітчизняної економіки та залучення України до міжнародного поділу праці як технологічно розвиненої держави досягти не вдалось. Більше того, за умов відкритості національного ринку та конкурентного середовища Україна в 1990–х рр. минулого століття втратила половину валового внутрішнього продукту, який мала на початку реформ. У структурі експорту левову частку зайняла сировинна та низькотехнологічна продукція. Держава, яка на початку реформ входила до 20 розвинених країн світу, на чей час, за розрахунками міжнародної організації World Economic Forum опинилась на 82-му місці [192, с. 13]. Це пояснюється тим, що на сьогодні основні виробничі фонди в Україні катастрофічно застаріли, знос останніх на 2007 р. становив 59,3% [129, с. 225], розірвався зв'язок між наукою та виробництвом, на якому базується економічний розвиток на інноваційній основі, а прямі іноземні інвестиції, які мали стати головним джерелом коштів для фінансування інноваційної діяльності та імпорту новітніх технологій, переважно спрямовуються у сфери зі швидкою окупністю невиробничого характеру.
Актуальність теми. Наукова значимість роботи полягає у створенні теоретичної основи для поєднання понять “інвестиції” (у тому числі іноземні) та “інноваційна діяльність”, розробці інструментів їх взаємоінтеграції та включення їх як цілісного комплексу до категорії національних економічних інтересів України. З практичного погляду дослідження дасть можливість розробити механізми для активізації інвестиційної діяльності в пріоритетних галузях національної економіки з метою забезпечення стійкого розвитку на інноваційній основі. Політична значимість дисертації полягає в розробці конкретних пропозицій щодо забезпечення зв’язку між іноземними інвестиціями та інноваційною діяльністю в Україні. З ідеологічного погляду основні положення дисертації сприятимуть розробці власної системи економічного зростання та формуванню ставлення до іноземних інвестицій передусім як до джерела коштів для фінансування інноваційної діяльності.
Питання становлення та розвитку інноваційної і інвестиційної діяльності розкриваються у працях Дж.Кейнса [65], П.Кузнеца [192], М.Портера [88, 194], А.Сміта [144], Дж.Стігліца [199], Й.Шумпетера [175].
В Україні становлення та розвиток інноваційно–інвестиційної сфери досліджувалось у працях вітчизняних дослідників: Г.Андрощук [4], Ю.Бажала, В.Базилевича [62], В.Бакуменка [78], М.Білинської [31], В.Бодрова [78], В.Воротіна [149], Б.Гаврилишина [29, 30], А.Гальчинського [29, 30], О.Гаврилюка [14], В.Гейця [15, 146, 147], Б.Данилишина [21], М.Зубця [59], Ю.Ковбасюка [31], Т.Крейдича [68], О.Мазура [71], В.Мартиненка [76], О.Оболенського [82], А.Пересади [85], Г.Пухтаєвич [135], І.Розпутенка [139], Є.Ромата, П.Саблука [59], В.Семиноженка [15, 146, 147], В.Трощинського [31], Л.Федулової [152, 165], С.Шумської [176] та ін.
Крім перелічених вітчизняних дослідників, окреслені питання розкривались і в науковому доробку зарубіжних науковців: О.Бланчарда [178], Є.Домара [183], В.Полтеровича [87], Х.Рігса [195], Б.Санта [140],
Б.Твисса [151], І.Тідда [204], Р.Харрода [187], В.Хіппеля [189] та багатьох інших.
Питання формування та реалізації національних інтересів, у тому числі економічних, досліджувалися вченими: І.Біньком [174], В.Горбуліним [17], М.Єрмошенком [34], Л.Ільченко–Сюйвою [60], О.Кілієвичем, Н.Малиш [74], А.Михненком [31], В.Полтеровичем [87], А.Поручником [89],
І.Розпутенком [137, 138], Г.Ситником [141], В.Шлемком [174] та ін.
Поряд з тим недостатньо дослідженими залишаються питання взаємоінтеграції категорій інноваційної та інвестиційної діяльності і визначення місця та ролі системи державного управління у об’єднаному процесі. Окрім того, не зважаючи на широке застосування у політичних та наукових колах категорій “національні інтереси”, “національні економічні інтереси”, в тому числі і в інноваційно-інвестиційній сфері, їх змістовне наповнення залишається нечітко визначеним.
Указані проблеми, їх актуальність, теоретична і практична значущість і визначили напрям дисертаційного дослідження, його мету й завдання.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась на кафедрі економічної політики Національної академії державного управління при Президентові України (далі – Національна академія) за комплексним науковим проектом “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0199U002827) у межах науково-дослідної роботи кафедри “Геоекономічна політика України” (номер державної реєстрації 0109U003018), у рамках якої обґрунтовано доцільність посилення ролі держави у сфері регулювання та стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, а також, поряд з їх чітким визначенням – послідовної реалізації національних інтересів держави, у тому числі й економічних.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є теоретико–методологічне обґрунтування механізмів забезпечення національних інтересів в інвестиційній сфері геоекономічних процесів.
У контексті досягнення мети поставлено такі завдання:
– проаналізувати вітчизняну та зарубіжну літературу з тематики дослідження;
– розкрити структуру системи забезпечення національних інтересів в інвестиційній сфері;
– дослідити сучасний стан інноваційно-інвестиційної діяльності у світовій практиці та в Україні;
– класифікувати національні інтереси України та визначити у них місце і роль інноваційно–інвестиційної діяльності;
– розробити пропозиції щодо удосконалення нормативно–правової бази в інноваційно–інвестиційній сфері.
Об’єкт дослідження – процес забезпечення національних інтересів в інвестиційній сфері геоекономічних процесів.
Предмет дослідження – інноваційно–інвестиційна політика як складова забезпечення національних економічних інтересів України.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувався комплекс методів пізнання політико-правових та економічних явищ і проблем, зокрема:
– метод порівняльного аналізу – під час розгляду праць вітчизняних та зарубіжних дослідників, а також аналізу показників міжнародних економічних організацій;
– метод аналізу документів – у процесі дослідження нормативно-правових актів у сфері інноваційно-інвестиційної політики;
– метод системного аналізу – при розгляді нормативно-правових, фінансово-економічних та організаційних механізмів реалізації державної інноваційно-інвестиційної політики;
– метод моделювання – у процесі розробки схем структури та взаємовпливів національної інноваційно-інвестиційної політики;
абстрактно-логічний метод – при підготовці пропозицій, спрямованих на удосконалення механізмів забезпечення національних інтересів в інвестиційній сфері геоекономічних процесів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в роботі, яка є комплексним науковим дослідженням завдань теоретико–методологічного обґрунтування механізмів забезпечення національних інтересів в інвестиційній сфері геоекономічних процесів, розкрито науково–теоретичні підходи до напрямів удосконалення державної інноваційно–інвестиційної політики та забезпечення національних економічних інтересів.

У дисертації
уперше:
– теоретично обґрунтовано необхідність переходу державної політики стимулювання інвестиційної діяльності на реалізацію інтересів інноваційного оновлення національної економіки шляхом вжиття комплексу заходів інституційного характеру, таких як: консолідація органів, спеціально уповноважених на забезпечення інвестиційної та інноваційної політики, виведення з функціонального підпорядкування профільного міністерства спеціально уповноваженого органу з питань інноваційно–інвестиційної політики та забезпечення координації діяльності останнього безпосередньо Кабінетом Міністрів України;
– визначено складові трансформації територій пріоритетного розвитку і спеціальних економічних зон в організаційні форми стимулювання інноваційно–інвестиційної діяльності шляхом удосконалення законодавчих основ їх діяльності з метою виключення низькотехнологічних галузей з переліку тих, що підпадають під пільговий режим, і перегляду кількості існуючих спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку;
удосконалено:
– підходи до модернізації нормативно–правової бази регулювання та стимулювання інноваційно–інвестиційної діяльності шляхом класифікації новизни інновацій; віддавання пріоритету національним інвесторам над іноземними за відносної рівності інших умов; зменшення адміністративного навантаження на корпоративний сектор через скорочення переліку суб’єктів державної влади, що мають право вимагати звітність; проведення амністії капіталів; надання фінансової підтримки маркетинговому супроводу вітчизняних інновацій;
– концептуальні підходи щодо необхідності посилення ролі держави у сфері регулювання та стимулювання інноваційно–інвестиційної діяльності шляхом побудови вертикалі управління інноваційно–інвестиційним процесом під керівництвом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері інноваційно–інвестиційної політики;
– теоретичні підходи до обґрунтування доцільності класифікації національних інтересів України за сферами їх реалізації, серед яких виділено: політичні, економічні, соціальні, екологічні, внутрішньобезпекові, духовні, а також наведено примірний перелік національних економічних інтересів України, основними з яких є: створення гнучкої системи зовнішньоекономічного протекціонізму, реалізація комплексу заходів зі зниження споживання енергоресурсів, стимулювання виробництва продукції кінцевого споживання, підтримка діючих високотехнологічних галузей та виробництв, а також стимулювання створення нових, сприяння концентрації капіталів національного походження, формування ефективної аграрної політики, провадження виваженої та прогнозованої грошово–кредитної політики з виділенням інтегруючого значення для всіх груп національних інтересів необхідності розбудови національної науково–технологічної системи;
набули подальшого розвитку теоретико–методологічні засади необхідності проведення політики захисту національного ринку і мотивації консолідації фінансових ресурсів національного походження через удосконалення внутрішніх умов ведення підприємницької діяльності та розвитку фінансових організацій.
Практичне значення одержаних результатів. Наукові положення, сформульовані в дисертації, використані центральними і місцевими органами виконавчої влади та навчальними закладами, зокрема:
– Українським центром сприяння іноземному інвестуванню при розробці програмних документів щодо покращення інвестиційної роботи з іноземними інвесторами, а також враховані рекомендації щодо удосконалення нормативно–правової бази з питань інвестиційної діяльності (довідка
від 28 квітня 2010 р. № 193);
– кафедрою економічної політики Національної академії у науково–дослідній та навчально–методичній роботі в процесі підготовки та викладання курсів лекцій “Державне управління в економічній сфері”, “Державна політика: аналіз та механізми впровадження” (акт про впровадження від 11 травня 2010 р.);
– Коростенською районною державною адміністрацією при розробці програм і планів соціально–економічного розвитку району загалом та інноваційно–інвестиційного зокрема (довідка від 18 травня 2010 р.
№ 02–16/31).
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати дисертаційної роботи отримані автором самостійно. У друкованих працях, опублікованих у співавторстві, автору належать: у статті “Регіональний аспект адаптації аграрного сектора до умов СОТ” (с. 134, 136); у статті “Успіхи і проблеми регіональної інвестиційної політики на Житомирщині” (с. 3–5); у тезах доповіді на конференції “Роль держави в управлінні ЗЕД аграрних підприємств в контексті глобалізаційних трансформацій економіки” (с. 139–140); у тезах доповіді на конференції “Основні напрями регулювання інвестиційних процесів: регіональних аспект” (с. 57).
Апробація результатів дисертації. Основні результати наукових досліджень, викладених у дисертації, доповідалися на міжнародних та Всеукраїнських конференціях, зокрема: міжнародних науково-практичних конференціях “Стратегия развития Украины в глобальной среде”
(Сімферополь, 2007), “Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку” (Київ, 2010); науково-практичних конференціях за міжнародною участю “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008), “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (Київ, 2009), “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2009), “Галузь науки “Державне управління”: історія, теорія, впровадження” (Київ, 2010); ІХ і Х міжнародних наукових конгресах: “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2009, 2010); Науково-практичних конференціях: “Розвиток публічного адміністрування на засадах менеджменту: європейський контекст” (Дніпропетровськ, 2009), “Європеїзація публічного адміністрування в Україні в контексті європейської інтеграції” (Дніпропетровськ, 2009); VI международной научно-практической конференция “Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования” (Мінськ, 2010), IV Всеукраїнській науково-практичній конференції за міжнародною участю “Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади” (Полтава, 2009).
Публікації. Результати дисертації оприлюднено в 26 наукових працях, з них, 12 – у наукових фахових виданнях, 12 тезах доповідей на конференціях та двох статтях в інших наукових виданнях.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, трьох додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 206 сторінок, у тому числі 174 сторінки основного тексту. Робота включає 10 таблиць, 6 рисунків та 3 додатки. Список використаних джерел налічує 208 позицій.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації вирішено актуальне наукове завдання щодо удосконалення механізмів забезпечення національних інтересів в інвестиційній сфері геоекономічних процесів, а також наведено теоретичні узагальнення та подано практичні рекомендації інституційного та нормативно–правового характеру.
Результати проведеного дослідження дали підстави сформулювати такі висновки:
1. Як показав проведений аналіз, у літературних джерелах наводяться варіативні визначення національних інтересів загалом та національних інтересів в економічній сфері, а також представлені їх приблизні переліки, сформовані за різними критеріями. Визначено, що національні інтереси, в тому числі і в економічній сфері, розглядаються крізь призму національної безпеки, що трактується як рівень захищеності національних інтересів. Порівняння елементів систем національної безпеки Європейського Союзу, Російської Федерації, Сполучених Штатів Америки та України засвідчило найвищий пріоритет таких систем у державній політиці цих країн. З’ясовано, що переважна більшість дослідників не виділяє в окрему категорію національні економічні інтереси, які визначаються як сукупність об’єктивних економічних потреб певної країни, а розглядають останні як складові переліку національних інтересів. Досліджено, що у світовій науковій думці інвестиційні та інноваційні фактори, що виступають елементами національних економічних інтересів, розглядаються як ключові у забезпеченні економічного зростання. Відбувся лише послідовний перехід від пріоритету інвестицій до інновацій, їх подальшої взаємоінтеграції з провідною роллю на цей час інновацій.
2. У процесі розкриття структури систем забезпечення національних інтересів в інвестиційній сфері було з’ясовано, що державна політика їх реалізації не була системною протягом усього періоду після здобуття незалежності. Створювались і ліквідовувались органи державного регулювання та дорадчі структури, проводились експерименти щодо упровадження різних форм сприяння іноземному інвестуванню, зокрема спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку, які не принесли очікуваних результатів. З’ясовано, що на сучасному етапі розвитку структура забезпечення національних інтересів в інвестиційній сфері пронизує всю владну вертикаль та об’єднує: суб’єктів – Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні галузеві органи виконавчої влади, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань інвестиційної політики, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування; об’єктів – фізичних та юридичних осіб – донорів та реципієнтів інвестиційних ресурсів, консалтингові компанії, фінансові організації.
3. Досліджено, що сучасна інноваційно–інвестиційна діяльність провідних країн світу, таких як Сполучені Штати Америки, Федеративна Республіка Німеччина, Французька Республіка та Японія, що мають сформоване інноваційно–інвестиційне середовище, є пасивною у сфері залучення іноземних інвестицій, при цьому останні приділяють особливу увагу розвитку саме інноваційного аспекту національної економіки. Україна на сьогодні характеризується низьким інноваційним розвитком та сировинним спрямуванням, підтвердженням чого є рейтингова оцінка вітчизняного економічного розвитку за даними низки авторитетних міжнародних організацій, серед яких United Nation Committee for Trade and Development, Doing Business, Heritage Foundation, International Institute for Management Development, Transparency International, World Economic Forum. Поряд з цим держава усвідомила необхідність активної реалізації інноваційно–інвестиційної політики, а тому докладає зусиль щодо розбудови інфраструктури у зазначеній сфері. Так, на чей час базові інфраструктурні компоненти в Україні, які відповідають сучасним тенденціям світового економічного розвитку, кількісно вже сформовано, однак ефективність останніх все ще залишається низькою, що випливає зі статистичних показників виробництва інноваційної продукції та кількості підприємств, які упроваджували інновації. Причиною такої ситуації є відсутність цілеспрямованого та послідового підходу, що конкретно виражається в недосконалій правовій основі інноваційно–інвестиційної діяльності, галузевій розпорошеності та невзаємоузгодженості регулювання та стимулювання у цій сфері. Крім того, на відміну від зазначених розвинених країн світу, в Україні незначна увага приділяється розвиткові фінансово–економічних важелів впливу на інноваційно–інвестиційну діяльність. Водночас в Україні податкові та інші стимули до упровадження інновацій зосереджені лише у межах інвестиційних проектів технологічних парків. Спеціальні економічні зони, що покладені у основу “економічного дива” низки країн світу і на сучасному етапі використовуються навіть високорозвиненими країнами для стимулювання інноваційно–інвестиційних процесів, та території пріоритетного розвитку як різновид вільних економічних зон в Україні дискредитовано, скасовано пільговий податковий та митний режими.
4. Класифіковано національні інтереси за галузевим спрямуванням та запропоновано виділити низку сфер, серед них: політичні, економічні, соціальні, екологічні, внутрішньобезпекові та духовні. Наведено орієнтовний перелік національних економічних інтересів, до яких запропоновано включити: створення гнучкої системи зовнішньоекономічного протекціонізму, реалізацію комплексу заходів зі зниження споживання енергоресурсів, стимулювання виробництва продукції кінцевого споживання, підтримка діючих високотехнологічних галузей та виробництв, а також стимулювання створення нових, сприяння концентрації капіталів національного походження, формування ефективної аграрної політики, провадження виваженої та прогнозованої грошово–кредитної політики. Обґрунтовано інтегруюче значення у системі національних інтересів України та ключову роль у структурі національних економічних інтересів необхідності розвитку національної науково–технологічної системи.
Розроблено пропозиції щодо удосконалення нормативно–правових основ в інноваційно–інвестиційній сфері, які умовно розподілено на три групи: “Власність”, “Пріоритети” та “Фінансування”, котрі є взаємопов’язаними. Так, пропонується у групу “Власність” включити заходи із стимулювання розвитку інноваційно–інвестиційної діяльності всіма суб’єктами, однак з визначенням пріоритетності громадян та організацій національного походження за умови відносної рівності усіх інших умов. До заходів групи “Пріоритети” варто віднести необхідність скорочення переліку окреслених на цей час пріоритетів інноваційного розвитку, виділивши кілька сфер з найвищим рівнем технологічного розвитку. Крім того, необхідно навести класифікацію інновацій: новаторські світового значення, модифікаційні світового значення, модифікаційні національного значення тощо. До складової “Фінансування” слід віднести низку заходів з концентрації національних фінансових ресурсів та їх спрямування на інноваційну діяльність. З огляду на це доцільними будуть такі заходи: амністія капіталів, податкове стимулювання та компенсація протягом трьох місяців витрат на маркетингові заходи до 50% їх вартості з просування інноваційної продукції вітчизняного походження, що вперше з’явилась на ринку, виробленої за вітчизняною новітньою технологією.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеєнко А. М. Економічний словник: банківська справа, фондовий ринок (українсько–англійсько–російський тлумачний словник)
/ А. М. Алексеєнко, В. М. Олексієнко, А. І. Юркевич. – К. : Видавничий будинок “Максимум”, Тернопіль : “Економічна думка”, 2000. – 592 с.
2. Аналіз діяльності технологічних парків України у 2008–2009 рр. – Режим доступу : www.mon.gov.ua/science/innovation/analiz2008_2009.doc.
3. Андреїшин М. В. Чорноземи України, скільки їх? / М. В. Андреїшин // Львівська газета. – 2007. – № 97 (167). – С. 3.
4. Андрощук Г. О. Програма інноваційного розвитку економіки Німеччини: Стратегія високих технологій / Г. О. Андрощук // Наука та інновації. – 2009. – № 3. – С. 72–88.
5. Асоціація агенцій регіонального розвитку України. – Режим доступу : www.narda.org.ua/.
6. Барчан Г. Функціонування вільних економічних зон у ринковій економіці / Г. Барчан // Персонал. – 2006. – № 9. – С. 24–28.
7. Бугай С. М. Формування інституційної структури забезпечення регіонального розвитку в Україні / С. М. Бугай, Е. В. Щепанський // Університетські наукові записки. – 2006. – № 1 (17). – С. 285–290.
8. Бутенко О. І. Інфраструктурні компоненти інноваційної моделі економіки / О. І. Бутенко, Є. В. Лазарєва // Економіка і прогнозування. – 2008. – № 4. – С. 69–81.
9. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник / Василик О.Д. – К. : НІОС, 2000. – 416 с.
10. Відкрита заява національних екологічних громадських організацій щодо загроз громадянському суспільству України. – Режим доступу : www.helsinki.org.ua/index.php?id=1264685182.
11. Висновок Головного науково–експертного управління на проект Закону про засади національних інтересів України. – Режим доступу : http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=12451.
12. Возженников А. В. Национальная безопасность: теория, практика, стратегия / А. В. Возженников. – М. : НПО “Модуль”, 2000. – 240 с.
13. Воробей В. Соціальна відповідальність бізнесу. Українські реалії та перспективи / В. Воробей, І. Журовська. – Режим доступу : www.svb.org.ua/.
14. Гаврилюк О. Методи регулювання діяльності іноземних інвесторів у країнах–рецепієнтах / О. Гаврилюк // Економіка України. – 2000. – № 3. – С. 79–87.
15. Геєць В. М. Спеціальні економічні зони: “чорні діри” чи точки економічного зростання? / В. Геєць, В. Семиноженко // Дзеркало тижня. – 2006. – № 44 (623) 18 – 24 листопада.
16. Гейєр Г. В. Основные направления совершенствования законодательства Украины в сфере инновационной деятельности / Г.В. Гейєр // Економіка та право. – 2008. – № 2. – С. 50–55.
17. Горбулін В. П. Методологічні засади розробки стратегії національної безпеки / В. П. Горбулін А. Б. Качинський // Страт. панорама. – 2004. –
№ 3. – С. 15 – 24.
18. Государственная Дума Российской Федерации. – Режим доступу : www.duma.gov.ru/.
19. Гош О. Про об’єктивний економічний лад постсоціалістичної України
/ О. Гош // Економіка України. – 1998. – № 6. – С. 57–61.
20. Груба Г. І. Державний вплив на функціонування інвестиційного ринку в Україні / Г. І. Груба // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2009. – № 2.– Режим доступу : http://www.dy.nayka.com.ua/.
21. Данилишин Б. М. Інноваційна модель економічного розвитку: роль вищої освіти / Б. М. Данилишин, В. П. Куценко // Вісн. НАН України. – 2005. –
№ 9. – С. 26–35.
22. Данилишин Б. М. Механізм державно–приватного партнерства дає кращі можливості отримати бажаний рівень ефективності.– Режим доступу : www.me.gov.ua/.
23. Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг в Україні. – Режим доступу : www.dfp.gov.ua/.
24. Державне агентство України з інвестицій та розвитку. – Режим доступу : www.in.gov.ua/.
25. Державне регулювання економіки: Навч. посібник / С. М. Чистов,
А. Є. Никифоров, Т. Ф. Куценко та ін. – К. : КНЕУ, 2000. – 316 с.
26. Державний комітет статистики України. – Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua/.
27. Державний реєстр фінансових установ. – Режим доступу : www.reestr.dfp.gov.ua/.
28. Економічна безпека: концептуальне визначення та механізм
забезпечення. – Режим доступу : www.dffd.gov.ua/download/book/GumSotsEk/33.
29. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Б. Д. Гаврилишин,
А. С. Гальчинський, В. М. Геєць та ін.; Редколегія : С. В. Мочерний
(відп. ред.) та ін. – К. : Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.
30. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Б. Д. Гаврилишин,
А. С. Гальчинський, В. М. Геєць та ін.; Редколегія : С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К. : Видавничий центр “Академія”, 2001. – 848 с.
31. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад.:
Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін.; за ред.
Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К. : Національна академія, 2010. – 820 с.
32. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / Р. С. Дяків,
А. В. Бохан, В. М. Горбаль та ін.; під ред. Р. С. Дяківа. – К. : Міжнародна економічна фундація, 2002. – 703 с.
33. Євростат. – Режим доступу : www.epp.eurostat.ec.europa.eu.
34. Єрмошенко М. М. Національні економічні інтереси: реалізація і захист
/ М. М. Єрмошенко // Актуальні проблеми економіки. – К. : НАУ. – 2001. –№ 1–2.
35. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.2005 р. № 2505–IV.
36. Закон України “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій” від 14.09.2006 р. № 143–V.
37. Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” від 13.10.1992 р. № 2673–ХІІ.
38. Закон України “Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій” від 09.04.2004 р. № 1676–IV.
39. Закон України “Про затвердження Загальнодержавної цільової науково–технічної космічної програми України на 2008–2010 роки” від
30.09.2008 р. № 608.
40. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991 р. № 1560–ХІІ.
41. Закон України “Про інноваційну діяльність” від 04.07.2002 р. № 40–IV.
42. Закон України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15.03.2001 р. № 2999–ІІІ.
43. Закон України “Про Кабінет Міністрів України” від 16.05.2008 р.
№ 279–VI.
44. Закон України “Про концесії” від 16.07.1999 р. № 997–XIV.
45. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.2007 р.
№ 280/97–ВР.
46. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 09.04.1999 р.
№ 586–XIV.
47. Закон України “Про наукову і науково–технічну експертизу” від 10.02.1995 р. № 51/95–ВР.
48. Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення” від 09.07.2003 р.
№ 1057–IV.
49. Закон України “Про основи державної політики у сфері науки і науково–технічної діяльності” від 12.12.1991 р. № 1977–ХІІ.
50. Закон України “Про основи національної безпеки України” від
19.06.2003 р. № 964–IV.
51. Закон України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” від 16.01.2003 р. № 433–IV.
52. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами” від 16.03.2000 р. № 1547–ІІІ.
53. Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 19.03.1996 р.
№ 93/96–ВР.
54. Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області” від
03.12.1999 р. № 1276–XIV.
55. Закон України “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” від 16.07.1999 р. № 991–XIV.
56. Закон України “Про угоди про розподіл продукції” від 14.09.1999 р.
№ 1039–XIV.
57. Закон України “Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження” від 17.02.2000 р. № 1457–ІІІ.
58. Зленко А. Нейтралітет чи позаблоковість: чи це в інтересах України?
/ А. Зленко // Віче.– Режим доступу : www.viche.info/journal/1418/.
59. Зубець М. В. Інноваційно–випереджальна модель якісно нового розвитку агропромислового виробництва / М. В. Зубець, П. Т. Саблук,
С. О. Тивончук // Економіка АПК. – 2008. – № 12. – С. 3–8.
60. Ільченко–Сюйва Л. Державне регулювання у сфері кооперативного фінансування в умовах геоекономічних змін / Л. В. Ільченко–Сюйва // Науково–інформаційний вісник з державного управління. – К. : Національна академія, 2009. – № 2. С. 29–34.
61. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності: статистичний збірник / Державний комітет статистики України. – К. : Держкомстат України, 2008. – 56 с.
62. Історія економічних вчень / В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська,
Т. В. Гайдай, П. М. Леоненко, А. П. Нестеренко. – К. : Знання, 2004.–
1300 c.
63. Історія економічних вчень: Навчальний посібник / В. В. Кириленко,
О. М. Стрішенець, М. М. Фаріон та ін. – Тернопіль : “Економічна думка”, 2007. – 233 с.
64. Канцуров О. О. Аналіз розвитку інноваційної діяльності в Україні за інституціональним підходом / О. О. Канцуров // Інвестиції та інноваційний розвиток. – 2009. – № 1. – С. 15–18.
65. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег / Дж. М. Кейнс; Пер. с англ., общ. ред. и предисл. А. Г. Милейковского и И. М. Осадчей. – М. : Прогресс, 1978. – 495 с.
66. Колесников А. Перспективы для транзита / А. Колесников // Порты Украины. – 2007. – № 5.– С. 17–19.
67. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України
28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – № 30. – С. 141.
68. Крейдич Т. В. Тенденции транснационализации мировой экономики в условиях глобализации / Т. В. Крейдич // Вестник МГТУ. – 2010. – том 13, № 1. – С. 209–214.
69. Крисоватий А. Податкова гармонізація та національні особливості оподаткування високорозвинених країн / А. І. Крисоватий, Т. В. Кощук // Економіка та прогнозування. – 2009. – № 4. – С. 126–139.
70. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання: Монографія / О. Лапко. – К. : Ін–т економ. прогноз. НАН України, 1999. – 254 с.
71. Мазур О. А. Технологічні парки. Світовий та український досвід /
О. А. Мазур, В. С. Шовкалюк. – Режим доступу : www.tp.paton.kiev.ua/about/publis/tpukrword.doc.
72. Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – Москва : Дело, Вита–пресс, 1996. – 544 с.
73. Майорова Т. В. Інвестиційна діяльність: Навч. посіб. / Т. В. Майорова. –
К. : ЦУЛ, 2003. – 376 с.
74. Малиш Н. Соціально–гуманітарні інтереси як втілення національних інтересів країни / Н. А. Малиш. – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/e–jornals/tppd/2009–1/index.htm.
75. Маркс К. Манифест коммунистической партии / К. Маркс и Ф. Энгельс. Сочинения. Изд. 2–е. – Т.4. – М., 1955.
76. Мартиненко В. Ф. Державне управління інвестиційним процесом в Україні: Монографія / В. Ф. Мартиненко. – К. : Вид–во Національна академія, 2005. – 296 с.
77. Мартиненко В. Ф. Державне управління інвестиційним процесом в Україні: навч. посіб. / В. Ф. Мартиненко. – К. : НАДУ, 2008. – 300 с.
78. Методологія державного управління: Словник–довідник /
В. Д. Бакуменко, Д. О. Безносенко, С. В. Бутівщенко та ін.; під ред.
В. І. Лугового, В. М. Князева, В. Д. Бакуменка. – К. : Вид–во Національної академії, 2004. – 196 с.
79. Мунтіян В. І. Бюджетна політика як чинник економічної безпеки України / В. І Мунтіян // Проблеми національної безпеки в процесах державотворення: зб. праць. – Т. 1. – К.: НВІЦ, 2004. – С. 273–278.
80. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: статистичний збірник, [2007] / Державний комітет статистики України – К. : ДП “Інформаційно–видавничий центр Держкомстату України”, 2008. – 361 с.
81. Національний банк України. – Режим доступу : www.bank.gov.ua/.
82. Оболенський О. Ю. Державне управління та державна служба: Словник–довідник / Упоряд. О. Ю. Оболенський. – К. : КНЕУ, 2005. – 480 с.
83. Овсій І. О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. Посібник / О. І. Овсій. – К. : Либідь, 2002. – 240 с.
84. Онопрієнко В. Інноваційна економіка: методологія, прогнози, реалії
/ В. Онопрієнко, В. Соловйов // Вісник НАН України. – 2005. – № 12. –
С. 42–50.
85. Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом / А. А. Пересада. – К. : Лібра, 2002. – 472 с.
86. Подолинський С. А. Вибрані твори / С.А. Подолинський. – К. : Поліграф–Сервіс, 2008. – 128 с.
87. Полтерович В. М. Промышленная политика, тарифы и золотовалютные резервы на разных стадиях развития / В. М. Полтерович, В. В. Попов // Стратегические проблемы национального развития и международного сотрудничества: дальневосточный вектор. – Хабаровск : РАН, 2005. –
С. 77–143.
88. Портер М. Конкуренция / М. Портер. – М. : Вильямс, 2001. – 608 с.
89. Поручник А. М. Національний інтерес України: економічна самодостатність в глобальному вимірі: Монографія / А. М. Поручник. –
К. : КНЕУ, 2008. – 352 с.
90. Послання Президента України Віктора Януковича до українського народу 03.06.10 р. – Режим доступу : www.president.gov.ua/news/17307.html.
91. Постанова Верховної Ради України “Про концепцію (основи державної політики) національної безпеки України” від 16.01.1997 р. № 3/97–ВР.
92. Постанова Верховної Ради України “Про Концепцію науково–технологічного та інноваційного розвитку України” від 13.07.1999 р.
№ 916–XIV.
93. Постанова Верховної Ради України “Про Основні напрями зовнішньої політики України” від 18.03.1993 р. № 3076–ХІІ.
94. Постанова Верховної Ради України “Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до Концепції (основ державної політики) національної безпеки” від 20.02.2003 р. № 573–IV.
95. Постанова Верховної Ради України “Про рекомендації парламентських слухань “Зовнішня політика України як інструмент забезпечення національних інтересів держави: здобутки, реалії та перспективи” від 19.02.2004 р. № 1531–IV.
96. Постанова Кабінету Міністрів України “Деякі питання Державного агентства України з інвестицій та інновацій” від 16.05.2007 р. № 749.
97. Постанова Кабінету Міністрів України “Питання Української державної інноваційної компанії” від 25.07.2002 р. № 1061.
98. Постанова Кабінету Міністрів України “Про вдосконалення порядку здійснення організаційно–структурних змін у сфері забезпечення інформаційної безпеки України” від 22.07.1998 р. № 811/98.
99. Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України” від 08.08.2007 р. № 1007.
100. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Державне агентство з інвестицій та розвитку” від 17.05.2010 р. № 356.
101. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державної програми розвитку державних підприємств “Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова” і Конструкторське бюро “Південне” імені М. К. Янгеля” від 10.04.2009 р.
№ 491.
102. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави” від 23.12.2004 р. № 1734.
103. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Комісію з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів” від 06.08.2003 р. № 1219.
104. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок передачі резидентам окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації у сфері національної безпеки і оборони” від 26.07.2009 р. № 1354.
105. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів” від 22.05.1996 р. № 549.
106. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку надання фінансової підтримки суб'єктам інноваційної діяльності за рахунок коштів державного бюджету шляхом здешевлення довгострокових кредитів” від 17.11.2004 р. № 1563.
107. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку формування, експертизи та обговорення пріоритетних напрямів інноваційної діяльності” від 17.07.2003 р. № 1094.
108. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002–2010 роки” від 28.12.2001 р.
№ 1801.
109. Постанова Кабінету Міністрів України “Про подання на ратифікацію Верховною Радою України Угоди між Урядом України та Європейським космічним агентством щодо співробітництва у використанні космічного простору в мирних цілях” від 09.07.2008 р. № 614.
110. Постанова Кабінету Міністрів України “ Про затвердження Рамкової угоди між Урядом України і Урядом Алжирської Народної Демократичної Республіки про співробітництво у сфері дослідження та використання космічного простору в мирних цілях” від 05.11.2008 р. № 964.
111. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Рамкової угоди між Урядом України і Урядом Арабської Республіки Єгипет про співробітництво у сфері дослідження та використання космічного простору в мирних цілях” від 17.12.2008 р. № 1101.
112. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Рамкової угоди між Урядом України та Урядом Аргентинської Республіки про співробітництво у сфері використання космічного простору в мирних цілях” від 26.09.2007 р.№ 1171.
113. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Рамкової угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь про співробітництво у сфері дослідження і використання космічного простору в мирних цілях” від 07.10.2009 р. № 1052.
114. Постанова Кабінету Міністрів України “Про подання на ратифікацію Верховною Радою України Рамкової угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Індонезія про співробітництво у сфері дослідження та використання космічного простору в мирних цілях” від 09.09.2009 р. № 958.
115. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Корея щодо співробітництва у використанні космічного простору в мирних цілях” від 25.07.2007 р. № 962.
116. Постанова Кабінету Міністрів України “ Про укладення угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі створення та експлуатації ракетної та ракетно-космічної техніки” від 08.02.1995 р. № 95.
117. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Рамкової Угоди між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Бразилія про співробітництво у використанні космічного простору в мирних цілях” від 24.10.2001 р. № 1392.
118. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про додаткові заходи зміцнення довіри та безпеки” від 08.09.2004 р. № 1171.
119. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Концепцію регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки” від 01.06.1995 р. № 384.
120. Постанова Кабінету Міністрів України “Про ліквідацію деяких консультативних, дорадчих та інших органів, утворених Кабінетом Міністрів України” від 19.03.2008 р. № 207.
121. Постанова Кабінету Міністрів України “Про ліквідацію Комісії із сприяння досудовому врегулюванню спорів між інвесторами та органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування” від 18.06.2008 р. № 553.
122. Постанова Кабінету Міністрів України “Про нормативно–правові акти щодо забезпечення реалізації Закону України “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” від 17.12.1999 р. № 2311.
123. Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення Комісії із сприяння досудовому врегулюванню спорів між інвесторами та органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування” від 16.01.2007 р. № 19.
124. Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення Міжвідомчої ради з питань інвестицій та інноваційного розвитку” від 07.03.2007 р. № 424.
125. Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення Національного агентства України з іноземних інвестицій та розвитку” від 28.01.2009 р.
№ 48.
126. Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення Ради інвесторів при Кабінеті Міністрів України” від 24.01.2007 р. № 37.
127. Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення Українського центру сприяння іноземному інвестуванню” від 02.08.2005 р. № 666.
128. Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення Української державної інноваційної компанії” від 13.04.2000 р. № 654.
129. Потенціал національної промисловості: цілі та механізми ефективного розвитку / Ю. В. Кіндзерський, М. М. Якубовський, І. О. Галиця та ін.; за ред. Ю. В. Кіндзерського; НАН України; Ін–т екон. та прогнозув. – К., 2009 – 928 с.
130. Премьер Коидзуми пошел ва–банк на почту // Комерсант Украина. – 2005. – № 17.– Режим доступу : www.kommersant.ua/.
131. Проект Закону України “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики” від 01.06.2010 р. № 6451.
132. Проект Закону України “Про засади національних інтересів України” від 29.08.2003 р. № 1183. – Режим доступу : www.gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=12451.
133. Проект Податкового кодексу України. – Режим доступу : www.rada.gov.ua/.
134. Професійна Асоціація залучення інвестицій. – Режим доступу : www.ua.proinvest.in.ua/.
135. Пухтаєвич Г. О. Аналіз національної економіки: Навч.–метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / Г. О. Пухтаєвич. — К. : КНЕУ, 2003. — 148 с.
136. Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Стратегії розвитку вітчизняної авіаційної промисловості на період до 2020 року” від 27.12.2008 р. № 1656–р.
137. Розпутенко І. В. Забуття українців / І. В. Розпутенко. – К. : “К.І.С.”, 2008. – 180 с.
138. Розпутенко І. В. Український “Challenge” / І. В. Розпутенко. – К.: “К.І.С.”, 2010. – 158 с.
139. Розпутенко І. В., Лессер Б. Розвиток суспільства: Монографія
/ І. В. Розпутенко, Б. Лессер. – К. : Вид–во “К.І.С”, 2004. – 340 с.
140. Санто Б. Инновация как средство экономического развития / Б. Санто; пер. с венг. Б. В. Сазонова. – М. : Прогресс, 1990. – 296 с.
141. Ситник Г. П. Державне управління національною безпекою України : Монографія / Г. П. Ситник. – К. : Вид–во Національної академії, 2004. –
408 с.
142. Ситник Г. П. Національна безпека України: теорія і практика : Навчальний посібник / Г. П. Ситник, В. М. Олуйко, М. П. Вавринчук. – за заг. ред.
Г. П. Ситника. – К. : Вид–во “Кондор”, 2007. – 616 с.
143. Сірий імпорт м’яса. Чи такий страшний чорт?.. // Агропрофі. – 2007. –
№ 14 (014). – С. 4–5.
144. Сміт А. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй / А. Сміт; наук. ред. Є. Литвин, пер. з англ. О. Васильєва. – К. :
Port–Royal, 2001. – 594 с.
145. Статистичний щорічник України за 2007 рік / Державний комітет статистики України. – К. : ТОВ “Вид–во “Консультант”, 2008. – 572 с.
146. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: в 3 т. Т. 1: Економіка знань – модернізаційний проект України / В. М. Геєць,
В. П. Семиноженко, Л. І. Федулова та ін.; за ред. акад. НАН України
В. М. Гейця, акад. НАН України В. П. Семиноженка, чл.–кор.
НАН України Б. Є. Кваснюка. – К. : Фенікс, 2007. – 544 с.
147. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: в 3 т. Т. 2 : Інноваційно–технологічний розвиток економіки /
В. П. Семиноженко, Л. І. Федулова, С. В. Захарін, В. К. Хаустов; за ред. акад. НАН України В. М. Гейця, акад. НАН України В. П. Семиноженка, чл.–кор. НАН України Б. Є. Кваснюка. – К. : Фенікс, 2007. – 564 с.
148. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів / Авт.–упоряд. : Г. О. Андрощук, І. Б. Жиляєв,
Б. Г. Чижевський, М. М. Шевченко. – К. : Парламентське вид–во, 2009.
– 632 с.
149. Тактичні пріоритети та стратегічні орієнтири економіки України /
Я. А. Жаліло, О. С. Бабанін, Я. В. Белінська та ін.; за ред. В. Є. Воротіна. – К. : НІСД, 2008. – 88 с.
150. Тарангул Л. Л. Розміщення продуктивних сил / Л. Л. Тарангул,
І. О. Горленко, Г. І. Євтушенко. – К., 2000. – 264 с.
151. Твисс Б. Управление научно–техническими нововведениями / Б. Твисс. – М. : Экономика, 1989. – 437 с.
152. Технологічна модернізація промисловості України / Л. І. Федулова,
І. А. Шовкун, С. В. Захарін та ін.; під ред. Л. І. Федулової. – К. : Ін–т екон. та прогнозув. НАН України, 2008. – 472 с.
153. Указ Президента України “Про воєнну доктрину України” від 15.06.2004 р. № 648/2004.
154. Указ Президента України “Про заходи щодо використання космічних технологій для інноваційного розвитку економіки держави” від
06.02.2001 р. № 73/2001.
155. Указ Президента України “Про план першочергових заходів у сфері інвестиційної діяльності” від 10.04.2006 р. № 300/2006.
156. Указ Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 лютого 2007 року “Про заходи щодо запобігання непродуктивному відпливу капіталів за межі України” від 17.03.2007 р.
№ 216/2007.
157. Указ Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2005 року “Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні” та від 28 жовтня 2005 року “Про заходи щодо утвердження гарантій та підвищення ефективності захисту права власності в Україні” від 24.11.2005 р. № 1648/2005.
158. Указ Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 3 липня 2001 року “Про невідкладні заходи щодо виводу з кризового стану науково–технологічної сфери України і створення реальних умов для переходу економіки на інноваційну модель розвитку” від 20.08.2001 р. № 640/2001.
159. Указ Президента України “Про невідкладні заходи з розвитку авіабудівної галузі” від 27.05.2005 р. № 850.
160. Указ Президента України “Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 6 квітня 2006 року “Про стан науково–технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України” від 11.07.2006 р. № 606.
161. Указ Президента України “Про стратегію національної безпеки України” від 12.02.2007 р. № 105/2007.
162. Указ Президента України “Про утворення Державного агентства України з інвестицій та інновацій” від 30.12.2005 р. № 1873/2005.
163. Указ Президента України “Про фінансову підтримку інноваційної діяльності підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави” від 20.04.2004 р. № 454/2004.
164. Українське державне підприємство поштового зв’язку “Укрпошта”. – Режим доступу : www.ukrposhta.com/.
165. Федулова Л. І. Економіка знань / Л. І. Федулова. – К. : Ін–т екон. та прогнозув. НАН України, 2009. – 600 с.
166. Череп А. В. Інвестознавство. Навчальний посібник / А. В. Череп. – К. : Кондор, 2006. – 398 с.
167. Шатило О. А. Джерела фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні / О. А. Шатило // Збірник наукових праць Одеського регіонального інституту державного управління. – 2009. – № 2 (38). –
С. 116–119.
168. Шатило О. А. До питання про національні економічні інтереси України: зміст, сучасний стан та органи регулювання / О. А. Шатило // Збірник наукових праць Ефективність державного управління. – 2009. – № 21. –
С. 426–432.
169. Шатило О. А. Інноваційно–інвестиційний ринок в Україні: особливості розвитку/ О. А. Шатило // Державне управління: теорія і практика. –
2010. – № 1.– Режим доступу : www.academy.gov.ua/.
170. Шатило О. А. Механізми правового забезпечення державного регулювання інвестиційно–інноваційної діяльності в Україні /
О. А. Шатило // Науковий вісник академії муніципального управління. – 2009. – № 3. – С. 286–292.
171. Шатило О. А. Національні економічні інтереси України: інноваційно–інвестиційний аспект / О. А. Шатило // Економіка і держава. – 2009. –
№ 10. – С. 90–92.
172. Шатило О. А. Проблеми державного регулювання інноваційно–інвестиційної політики в Україні / О. А. Шатило // Науковий вісник академії муніципального управління. – 2010. – № 1. – С. 252–258.
173. Шатило О. А. Упровадження інновацій до контексту забезпечення національних економічних інтересів / О. А. Шатило // Теорія та практика державного управління. – 2009. – № 4 (27). – С. 292–298.
174. Шлемко В. Т. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення / В. Т. Шлемко, І. Ф. Бінько : Монографія. — К. : НІСД, 1997. — 144 с.
175. Шумпетер И. А. Теория экономического развития / И. А. Шумпетер. – М. : Прогресс, 1983. – 455 с.
176. Шумська С. С. Втеча капіталу з української економіки: аналіз та оцінка за даними платіжного балансу / С. С. Шумська // Економічна теорія. – 2008. – № 4. – С. 56–77.
177. Щорічне послання Президента України Віктора Ющенка про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2008 році. – Режим доступу : www.president.gov.ua/news/13362.html.
178. Blanchard O. The Economics of Post–Communist Transition / O. Blanchard. – Oxford : Clarendon Press, 1997, P. 77–129.
179. Chang H.–J. Kicking Away the Ladder : Development Strategy in Historical Perspective / H.–J. Chang. – Anthem Press, London, 2002, 187 p..
180. Crane M. U.S. Export controls on technology transfers. – Режим доступу : www.law.duke.edu/journals/dltr/articles/2001dltr0030.html.
181. CRS Report for Congress “Defense Production Act: Purpose and Scope”. – Режим доступу : www.house.gov/.
182. Doing Business. – Режим доступу : www.doingbusiness.org/.
183. Domar Evsey D. Essays in the Theory of Economic Growth / Evsey D. Domar. – New York, Oxford University Press, 1957, 272 p.
184. Edwards S. Crisis and Reform in Latin America: From Despair to Hope /
S. Edwards. – Washington, D.C., The International Bank for Reconstruction and Development, The World Bank, 1995, 247 p.
185. Foreign Ownership and the Consequences of Direct Investment in the United States. New York, “Quorum Books”, 1998, 41 p.
186. Freeman C. The Economics of industrial innovation / C. Freeman. – London, 1982. – 348 p.
187. Harrod R. Economic Dynamics / R. Harrod. – London–New York, Macmillan, St. Martin’s Press, 1973, 210 p.
188. Heritage Foundation. – Режим доступу : www.heritage.org/.
189. Hippel V. U.S. high technology trade and competitiveness. Staf–freport /
V. Hippel. – U.S. Department of Commerce, 1985. – 60 p.
190. International Energy Agency. – Режим доступу : www.iea.org/.
191. Investment to Developing Countries, United Nation Conference on Trade and Development, United Nation, New York and Geneva, 2008, 145 p.
192. Kuznets P. An East Asian Model of Economic Development: Japan, Taiwan and South Korea / P. Kuznets// Economic Development and Cultural Change. – The University of Chicago, 1988. – V. 36. – P. 11–43.
193. National Security Council. The National Security Strategy of the United States of America. – Washington, DC : US Government Printing Office, 2006/ – 54 p.
194. Porter M. E. The Global Competitiveness Report 2008–2009 / M. E. Porter,
K. Schwab. – World Economic Forum, Geneva, Switzerland, 2008. –
500 p.
195. Riggs X. Managing high technology companies Bemont / X. Riggs – N.Y., 1983. – 128 p.
196. Rodriguez F. Trade Policy and Economic Growth: A Skeptic's Guide to the Cross–National Evidence / F. Rodriguez, D. Rodrik // National Bureau of Economic Research Macroeconomics Annual. – 2000. – V. 15. – P. 261–338.
197. Rodrik D. Institutions and Economic Performance in East and South East Asia / D. Rodrik – Tokyo, 1996. – P. 391–429.
198. Roland G. Transition and Economics. Politics, Markets, and Firms / G. Roland – Cambridge Mass. : MIT Press, 2000, 400 p.
199. Stiglitz J. E. Capital Market Liberalization, Economic Growth and Instability /
J. E. Stiglitz // World Development. – V. 28 (6) 2000. – P. 1075–1086.
200. Tassey Gr. The functions of technology infrastructure in a competitive economy / Gr. Tassey. – Research Policy. – 1991. – Volume 20, Issue 4, P. 345–361.
201. The Investment Policy Review of Viet Nam, UNCTAD, United Nation, Geneva, 2008, 177 p.
202. The National Council for Public–Private Partnerships. – Режим доступу : www.ncppp.org.
203. The Role of International Investment Agreements in Attracting Foreign Direct Investment to Developing Countries, UNCTAD, United Nation, New York and Geneva, 2009. – 145 p.
204. Tidd I. Managing innovation / I. Tidd, I. D. Bessant, K. Pavitt. – Chichensen : Iohn wiley & Sons, LTD, 2001. – 238 p.
205. Transparency International. – Режим доступу : www.transparency.org/.
206. World Investment Report 2008: Transnational Corporation an