МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В АСПЕКТІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Короткий опис

ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

КРУК В’ячеслав Юлійович

УДК 353.9:574 (075.8):323.174

МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В АСПЕКТІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник –
Светлічний Володимир Іванович,
кандидат історичних наук, доцент

Одеса – 2009
ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………........ 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ………………………………..

11
1.1. Державна екологічна політика як об’єкт наукового аналізу……. 12
1.2. Концептуальні засади державної екологічної політики на регіональному рівні в аспекті охорони довкілля………………...
30
1.3. Нормативні та регуляторні документи у сфері охорони довкілля 49
Висновки до першого розділу……………………………….………… 60
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ТА МЕХАНІЗМІВ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ……………………….......
63
2.1. Сучасний стан регіональної екологічної політики в Україні…… 64
2.2. Аналіз чинних механізмів реалізації регіональної екологічної політики …………………………………………………………….
82
2.3. Механізми реалізації стратегії охорони довкілля в країнах-членах Ради Європи………………………………………………
110
2.4. Регіональна екологічна демократія як пріоритетний напрям модернізації механізмів охорони довкілля на регіональному рівні ………………………………………………………………..

124
Висновки до другого розділу…………….…………………………… 146
РОЗДІЛ 3. КОМПЛЕКСНИЙ МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ………………..…………………………………

148
3.1. Основні напрями удосконалення механізмів охорони довкілля у напряму розвитку регіональної екологічної демократії………...
148
3.2. Модель комплексного механізму реалізації регіональної екологічної політики …………………..……….............................
161
Висновки до третього розділу…………………….………………........ 169
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………. 171
ДОДАТКИ……………………………………………………………………. 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………… 188

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Необхідність забезпечення охорони довкілля та більш ефективного використання природних ресурсів була задекларована, як пріоритет, у ряді офіційних документів. Проте, наголос на соціально-економічні реформи в країні призвів до послаблення екологічної політики та інституцій, дієвості контролю за дотриманням екологічних вимог, сповільнення необхідних змін у законодавстві. Ці фактори обумовили істотне зниження ефективності системи управління в сфері охорони довкілля на державному та регіональному рівнях. Інституційна неузгодженість в розподілі повноважень й відповідальності, дублювання окремих функцій, ускладнили координацію й погодженість дій в сфері охорони довкілля та, відповідно, не забезпечили необхідний рівень інтеграції управління економікою з природоохоронним управлінням на окремій території. Це призвело до неефективності планування і використання інвестицій природоохоронного призначення, а також унеможливило врахування територіальних інтересів щодо екобезпечного навколишнього природного середовища.
Розробка на рубежі ХХ-ХХІ століть концепції екологічного менеджменту, як більш прогресивної моделі організації управління природокористуванням, було відповіддю на суспільний запит в умовах ринкових трансформацій та реструктуризації економіки. В сучасний період фінансово-економічної кризи, яка призвела до подальшого загострення екологічної ситуації у регіонах, особливого значення набуває переосмислення місця і ролі екологічного елементу в стратегіях державного управління та його демократизація. Показником екологічної демократизації управління на регіональному рівні є співробітництво місцевих органів виконавчої влади з громадськістю, з неурядовими екологічними організаціями. Розвиток екологічної демократії на регіональному рівні – це найбільш адекватний та дієвий напрям удосконалення механізмів реалізації державної екологічної політики, враховуючи той факт, що саме на регіональному рівні найбільш продуктивно працюють демократичні важелі впливу як на представницькі і виконавчі органи державної влади, так і на бізнес-структури, діяльність яких пов’язана з певною територією.
Проблема формування дієвих механізмів реалізації державної екологічної політики на засадах регіональної екологічної демократії пов’язана з кількома аспектами сучасних державно-управлінських досліджень в екологічній сфері. По-перше, це низка фундаментальних наукових напрацювань в галузі екологічної політики, зокрема роботи О. А. Васюти, О. О. Веклича, В.О. Дьомкіна, В. С. Крисаченка та М. І. Хілька, І. М. Синякевича, ін. По-друге, це коло наукових розвідок, які стосуються дослідження проблеми охорони довкілля на регіональному рівні. Протягом останніх років ці питання розглядалися у роботах А.Л. Антонова, М.М. Білинської, В.А. Голяна, Т.І. Грушевої, І.А. Карагодова, О.Є. Купцової, О.Я. Лазора, С.О. Линника, О.А. Лук’янихіної, В.О. Мартиненка, ін., в яких визначено теоретичні проблеми реформування системи регіонального екологічного управління та формування державних механізмів регулювання природокористування на регіональному рівні. По-третє, наукові дослідження, які присвячені осмисленню та узагальненню процесів демократизації суспільства, що відбуваються на регіональному рівні. У цьому напряму привертають увагу роботи Т.М. Безверхнюк та С.Є.Саханенка щодо європейських стандартів врядування на регіональному рівні; Б.В. Буркінського та Н. Г. Ковалевої стосовно поширення актуальної екологічної інформації та стратегій управління у сфері захисту довкілля у Південному регіоні України.
Надбання вітчизняної та зарубіжної теорії створили передумови для продовження досліджень в даному напрямку, зокрема, для наукового аналізу назрілої і ще мало дослідженої проблеми формування дієвих механізмів реалізації державної екологічної політики на засадах регіональної екологічної демократії з метою подолання тенденції виснаження природно-ресурсного потенціалу територій, забезпечення комплексного і збалансованого розвитку кожного регіону і країни в цілому.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося у межах науково-дослідної теми Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України «Вдосконалення механізму взаємовідносин місцевих державних адміністрацій з територіальними підрозділами центральних органів виконавчої влади на територіальному рівні» (№ держреєстрації 0105U002536), в якій дисертант брав участь як виконавець. Особистий внесок автора полягає у дослідженні особливостей взаємодії місцевих державних адміністрацій з територіальними підрозділами центральних органів виконавчої влади при реалізації завдань державної екологічної політики.
Дослідження здійснено з урахуванням основних положень Концепції Стратегії національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 року № 880-р, в контексті демократичних принципів регіональної екологічної політики.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування ролі демократичних чинників у реалізації державної екологічної політики та розроблення адекватних сучасним умовам механізмів охорони довкілля на регіональному рівні.
З огляду на мету визначено такі дослідницькі завдання:
- проаналізувати основні теоретичні та організаційно-правові засади реалізації державної екологічної політики на регіональному рівні і оцінити її сучасний стан;
- уточнити зміст ключових понять дослідження: «довкілля», «охорона довкілля», «механізм реалізації державної екологічної політики», «екологічна демократія», ін;
- дослідити комплекс діючих механізмів реалізації державної екологічної політики на регіональному рівні, визначити фактори, що впливають на їх дієвість;
- з’ясувати сутність охорони довкілля на регіональному рівні, як однієї із стратегічних цілей державної екологічної політики, та роль демократичних чинників у її реалізації;
- проаналізувати принципи та положення, сформульовані в законодавчих документах, що регламентують природоохоронну діяльність в країнах-членах Ради Європи, охарактеризувати механізми їх реалізації та напрями гармонізації вітчизняного законодавства з європейськими вимогами;
– обґрунтувати засади регіональної екологічної демократії як напряму модернізації механізмів охорони довкілля на регіональному рівні;
- розробити модель комплексного механізму реалізації державної екологічної політики щодо охорони довкілля на регіональному рівні та рекомендації з її запровадження.
Об’єктом дослідження є державна екологічна політика в Україні.
Предметом дослідження – механізми державного забезпечення охорони довкілля на регіональному рівні.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що чинні механізми реалізації державної екологічної політики на регіональному рівні не повною мірою забезпечують досягнення цілей, визначених Концепцію Стратегії національної екологічної політики України на період до 2020 року. Запровадження ж механізмів, орієнтованих на охорону довкілля, через розвиток екологічної демократії на регіональному рівні – використання внутрішніх регіональних ресурсів, залучення зовнішніх інвестицій, партнерство публічної влади, бізнесу, громадських організацій і науки – забезпечить комплексний та збалансований розвиток регіонів, їх утвердження в ролі реальних суб’єктів регіональної політики і ринкових відносин.
Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять сучасні теорії і концепції публічного управління, сталого розвитку та регіональної демократії, а також сформульовані вітчизняною і зарубіжною наукою теоретико-методологічні підходи до аналізу і вдосконалення механізмів реалізації державної екологічної політики.
Автором використано загальнонаукові і спеціальні методи дослідження. Системний підхід надав можливість розглянути державну екологічну політику як складну систему з певною структурою і механізмами реалізації; завдяки системно-синергетичному підходу доведено об’єктивну необхідність та можливість принципової переорієнтації механізмів реалізації державної екологічної політики на залучення потенціалу громадської діяльності для здійснення природоохоронних заходів. Функціонально-структурний метод використано при аналізі діяльності органів державного управління різних рівнів. Метод порівняльного аналізу забезпечив обґрунтування перспектив запровадження досвіду природоохоронної діяльності країн-членів Ради Європи у вітчизняну практику. Моделювання, програмно-цільові методи використані при виробленні рекомендацій щодо вдосконалення механізмів реалізації державної екологічної політики.
Правову основу дослідження складають Конституція України, закони України, інші загальнодержавні політико-правові документи з питань реалізації завдань державної екологічної політики та природоохоронної діяльності, міжнародні правові акти, що визначають принципи демократичного врядування на регіональному рівні та регламентують природоохоронну діяльність.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що на основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду реалізації державної екологічної політики на регіональному рівні обґрунтовано напрями модернізації механізмів охорони довкілля на регіональному рівні з орієнтацією на розвиток регіональної екологічної демократії. Зокрема,

уперше:
– обґрунтовано модель комплексного механізму реалізації державної екологічної політики щодо охорони довкілля на регіональному рівні, яка передбачає взаємодію: економічного механізму реалізації екологічних цільових програм; організаційного механізму участі громадськості у вирішенні екологічних проблем; адміністративного механізму залучення всіх суб’єктів екологічного управління до використання широкого кола засобів екологізації; правового механізму комплексної регламентації екологічних відносин на регіональному рівні, що здійснюється через єдину систему інформаційно-аналітичного забезпечення суб’єктів державної екологічної політики;
– визначено роль демократичних чинників у реалізації державної екологічної політики на регіональному рівні, що дозволило обґрунтувати засади розвитку регіональної екологічної демократії: формування партнерських відносин органів державної влади з органами місцевого самоврядування, бізнесом та громадськістю й визнання їх рівноправності у вирішенні екологічних проблем; реалізація Стратегії корпоративної соціальної відповідальності; активізація політичної діяльності громадян за розширення та гарантування своїх екологічних прав; екологізація ідейно-політичної думки;
удосконалено:
– визначення сукупності факторів, що обумовлюють ефективність системи управління в сфері охорони довкілля на державному та регіональному рівнях;
– методичні підходи до формування екологічної свідомості як складової інформаційного механізму реалізації державної екологічної політики. Запропоновано групу систематичних механізмів розвитку екологічної освіченості державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування;

набуло подальшого розвитку:
– обґрунтування пріоритетів розвитку та інструментів реалізації національної екологічної політики на шляху гармонізації з вимогами природоохоронного законодавства Європейського Союзу.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що основні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи мають практичне спрямування та можуть бути враховані в процесі гармонізації вітчизняного законодавства з вимогами природоохоронного законодавства Європейського Союзу, при впровадженні дієвих інституціональних та правових механізмів регламентації екологічних відносин на регіональному рівні, в обґрунтуванні структури системи інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття рішень суб’єктами екологічного управління, для розвитку партнерських відносин публічної влади, бізнесу, громадських організацій і науки. Висновки та рекомендації наукового дослідження використано в поточній діяльності Управління екологічної безпеки Одеської міської ради (довідка від 28.04.2009 № 231/017).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Усі наукові результати, які викладені у дисертації, отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати дослідження обговорювалися на методологічних семінарах та засіданнях кафедри філософських та соціально-політичних наук Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України. Результати роботи доповідались автором на: науково-практичних конференціях за міжнародною участю «Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення» (м. Київ, 2005 рік), «Державна служба в Україні: сучасний стан та напрями адаптації до стандартів ЄС» (м. Одеса, 2005 рік); щорічній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку» (м. Одеса, 2005 рік); щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (м. Одеса, 2009 рік).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць, у тому числі 5 – у наукових фахових виданнях, які включено до переліку ВАК України.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (304 найменування) і додатків. Обсяг основного змісту дисертації становить 175 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання щодо теоретичного обґрунтування ролі демократичних чинників у реалізації державної екологічної політики та розроблення адекватних сучасним умовам механізмів охорони довкілля на регіональному рівні. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає можливість сформулювати відповідні висновки і рекомендації.
1. Аналіз наукових публікацій за темою дисертації засвідчив, що проблема ефективності системи управління в сфері охорони довкілля на регіональному рівнях – один із актуальних напрямів науки державного управління. У працях вітчизняних і зарубіжних авторів висвітлюються основні теоретичні аспекти екологічної політики, пояснюються закономірності та фактори стійкого еколого-безпечного розвитку регіонів, обґрунтовуються підходи до формування дієвих механізмів реалізації регіональної екологічної політики. Останнім часом зросла увага до аналізу принципів гармонізації вітчизняного законодавства з вимогами природоохоронного законодавства Європейського Союзу. Однак залишаються ще недостатньо дослідженими питання впливу демократичних чинників на формування регіональної екологічної політики та дієвих механізмів її реалізації. Існує потреба в подальшому дослідженні теоретичних та організаційно-правових засад розвитку регіональної екологічної демократії як напряму модернізації державних механізмів охорони довкілля на регіональному рівні з позицій новітніх концепцій і теорій публічного управління.
2. На основі системного дослідження концептуальних засад регіональної екологічної політики доведено, що сучасний зміст поняття «охорона довкілля» розкривається не тільки через розуміння його як природоохоронної діяльності органів влади, орієнтованої на досягнення встановлених нормативів якості природного середовища, але й через цільову спрямованість на формування партнерських екологічних відносин між органами публічної влади, приватним сектором і неурядовими організації, визнання їх рівноправності у вирішенні екологічних питань. Стратегія суспільного діалогу зміщую акценти в пріоритетах регіональної екологічної політики, що потребує розробки адекватних механізмів її реалізації.
3. Державна екологічна політика на регіональному рівні, як систематизована діяльність держави щодо визначення стратегії екологічно-безпечного розвитку країни та взаємовідносин з іншими суб’єктами регіональної політики, як партнерами, з метою створення умов стійкого розвитку регіонів, у практичному сенсі має два зрізи. Перший – це екологічна політика держави по відношенню до регіонів, яку реалізують центральні органи виконавчої влади та їх територіальні підрозділи; другий – екологічна політика самих регіонів, що здійснюється регіональними органами публічної влади. Оскільки будь-яка політика покликана обслуговувати певні інтереси, доцільним, за сучасних умов розвитку міжсекторної взаємодії в екологічній сфері, є визнання регіональної екологічної політики як комплексу взаємопов’язаних заходів, що забезпечують реалізацію державних пріоритетів на регіональному рівні і, одночасно, створюють умови для реалізації місцевих екологічних інтересів силами регіонів.
4. Під механізмом реалізації державної екологічної політики на регіональному рівні розуміється сукупність важелів, інструментів і регламентуючих методів, використання яких суб’єктами екологічного управління забезпечує перетворення вихідних рішень (створення еколого-економічних передумов сталого розвитку регіонів) в результат (еколого-безпечне довкілля). Дослідження чинних механізмів екологічного управління показало, що досягнення встановлених цілей можливе лише за умов їх адекватного поєднання, проте рівень їх ефективності безпосередньо залежить від дієвості кожного з них окремо. Так, низька дієвість організаційно-правового механізму (інституційна неузгодженість в розподілі повноважень й відповідальності, дублювання окремих функцій, ускладнення координації і погодженості дій в сфері охорони довкілля) не забезпечила необхідний рівень інтеграції економічного та адміністративного механізмів, що призвело до неефективності планування і використання інвестицій природоохоронного призначення, унеможливило врахування територіальних інтересів щодо екобезпечного навколишнього природного середовища.
5. Реалізація владних повноважень органами публічної влади в органічному взаємозв’язку і за безпосередньою участю громадян, їх організацій у виробленні та реалізації регіональної екологічної політики, стає головним демократичним чинником, що зумовлює зростання екологічної активності та розвиток екологічної демократії. Між тим, зусилля громадських організацій на сучасному етапі розвитку екологічної демократії мають бути сконцентровані не тільки на пошуку порозуміння з державними структурами влади, але і з представниками бізнесових кіл безпосередньо, тобто без посередництва органів місцевого врядування чи державного адміністрування. Стратегія соціальної відповідальності бізнесу вносить певні корективи в актуальне розуміння демократії, зокрема екологічної демократії, яку доцільно розглядати не тільки як запит громадськості до виробничих структур з вимогою виконання екологічних зобов’язань, але і як зворотній запит бізнесу до громадськості з пропозиціями участі у загальних соціальних проектах, що мають екологічну спрямованість.
6. Аналіз принципів і положень, законодавчих документів, які регламентують природоохоронну діяльність в країнах-членах Ради Європи показав, що процес «Довкілля для Європи» виявився результативним у галузі вирішення екологічних проблем Європейського регіону. Свідченням цього є численні документи, прийнятті на Конференціях міністрів охорони довкілля. Найважливішими для України в аспекті охорони довкілля на регіональному рівні є: Оргуська Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля; Європейська ландшафтна конвенція; Загальноєвропейська стратегія збереження біологічного і ландшафтного різноманіття. На шляху до гармонізації вітчизняного законодавства з природоохоронним законодавством Європейського регіону, законодавчі основи охорони довкілля на регіональному рівні потребують адаптації загальних засад правового вирішення соціально-економічних та інших питань, суттєвих для забезпечення збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.
7. Завдання підвищення дієвості та співробітництва суб’єктів екологічного управління у вирішенні питань охорони довкілля на регіональному рівні обумовлює потребу модернізації чинних механізмів з орієнтацією на розвиток регіональної демократії. Слід змінити акценти з декларування пріоритетів на поширення екологічних знань серед населення і підняття значущості екологічного менеджменту серед вищого управління державних і приватних установ. Важливим є визнання того, що кожна людина, будучи кінцевим об’єктом екологічного управління, повинна здійснювати свій власний вплив на формування і реалізацію екологічної політики. Постала об’єктивна необхідність раціоналізації взаємовідносин по горизонталі в системі ЦОВВ і в трикутнику «органи публічної влади – бізнес – неурядові організації». Особливої уваги потребує інформаційний механізм, що має забезпечити, з одного боку, вільний доступ до екологічної інформації, її збір та поширення, а з другого – державну систему моніторингу довкілля, внутрішньоурядову та міжвідомчу інформаційну взаємодію.
8. Здійснення загальнодержавних природоохоронних заходів чи вирішення екологічних проблем регіонального рівня – це екологічні програми, реалізація яких можлива тільки через комплекс взаємопов’язаних механізмів, скоординованих між собою за термінами і ресурсним забезпеченням. На фоні обов’язкових адміністративного та економічного механізмів реалізації програм, домінуючу роль починає грати організаційний механізм залучення громадськості до їх підготовки, що сприяє як залученню додаткових ресурсів і формуванню міжсекторальних інтересів, так і координації діяльності різних галузевих та територіальних ланок управління, в тому числі і через Координаційну раду. Ефективність екологічних програм та їх узгодження між собою безпосередньо залежить від моделі механізму їх реалізації, підґрунтям якої є система інформаційно-аналітичного забезпечення координації дій.
9. У контексті поставленої проблеми важливого значення набувають подальші наукові дослідження з питань взаємодії Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади з місцевими органами публічної влади, приватним сектором, неурядовими організаціями, щодо здійснення регіональної екологічної політики як запоруки сталого розвитку регіонів і країни в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агентство регіонального розвитку в Україні: становлення та перспективи / С. Бугай, М. Лендьел, Є. Кіш та ін. – К. : Міленіум, 2002. – 302 с.
2. Адміністративні послуги місцевих органів державної влади / [за заг. ред. А.Чемериса]. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2004. – 148 с.
3. Акти європейського права з питань регіональної політики та місцевого самоврядування / [заг. ред. А.П. Яценюка]. – К. : Парламентське вид –во, 2007. – 608 с.
4. Амджадин Л. Социальная составляющая современной экологической политики: экологически ответственный бизнес / Л. Амджадин // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2004. – № 1. – С. 63–72.
5. Андреева Н., Харичков С. Влияние экологического фактора на формирование современной системы международных экономических отношений / Н. Андреева, С. Харичков // Регіональна економіка. – 2004. – № 2. – С. 142–153.
6. Андрейцев В. Право екологічної безпеки: проблеми формування об'єктивного складу / В. Андрейцев // Право України. – 2001. – № 10. – С. 9–12.
7. Андрійчук О. Україна–Європа: тести на сумісність / О. Андрійчук. – К. : Смолоскип, 2007. – 373 с
8. Аршакян Д. Управление ресурсосберегающей деятельностью в странах с ограниченными ресурсами / Д. Аршакян // Проблемы теории и практики управления. – 2001. – № 3. – С. 37–40.
9. Афонін Е. А. Громадська участь у творенні та здійсненні державної політики / Е. Афонін, Л. Гонюкова, Р. Войтович. – К. : ЦСІРДС, 2006. –160 с. – (Бібілотека молодого державного службовця)
10. Балабаєва З. Демократичне врядування: поняття та сутність / З. Балабаєва // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. – Вип. 3 (31). – С. 4–11.
11. Балабаєва З. В. Виклик демократії в умовах глобалізації / З. Балабаєва // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. – Вип. 2 (30). – С. 11–16.
12. Балацький О. Екологічний менеджмент і перспективи становлення та розвитку / О. Балацький, В. Лук’яніхін, О. Лук’яніхіна // Економіка України. – 2000. – № 5. – С. 67–73.
13. Бандур С. І. Сучасна регіональна соціально-економічна політика держави: теорія, методологія, практика / С. Бандур. – К. : РВПС України, 2002. – 250 с.
14. Безверхнюк Т. М. Європейські стандарти врядування на регіональному рівні : [монографія] / Безверхнюк Т.М., Саханенко С.Є., Топалова Е.Х. ; за заг. ред. Т. М. Безверхнюк. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. – 328 с.
15. Безверхнюк Т. Н. Геоэкологические основы управления / Т. Тезверхнюк. – Одесса : Астропринт, 2002. – 128 с.
16. Бейко О. В. Механізми вдосконалення управління на місцевому рівні та наближення його до європейських стандартів : [Електронний ресурс] / О. Бейко // Державне управління: теорія і практика. – 2005. – № 1. – Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej1/txts/Beyko.htm.
17. Бердоус Н. О. Системний підхід у сфері екологічної освіти та вихованні / Н. Бердоус // Екологічний вісник. – 2004. – № 2(24) – С. 27–28.
18. Бистряков І. К. Екологічний імператив регіону / І. Бистряков // Віче. – 1995. – № 6. – С. 86–93.
19. Бігун У. Партнерські стосунки неурядових організацій і органів влади в розробці екологічної політики / У. Бігун // Ресурси забезпечення місцевого і регіонального розвитку : всеукр. семінар, 27 листопада 2001 р. : тези доп. – К. : Логос, 2002. – С. 250–260
20. Білинська М.М. Міжсекторальне співробітництво як базис оцінки впливу політичних рішень на стан довкілля в Україні / М. Білинська // Державне управління – теорія і практика : [Електронне фахове наукове видання]. 2007. – № 1. – 2007. – Режим доступу : http://www.academy.gov.ua/ej1/txts/ Bilinska.htm.
21. Білобран О. Процес «Довкілля для Європи»: від Добриша до Києва / О. Білобран : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://kyiv2003.mama –86.org.ua/pub/bilobran1.htm
22. Бойко-Бойчук О. Типологізація механізмів державного регулювання розвитку міст / О. Бойко-Бойчук // Вісник НАДУ. – 2008. – №2. – С. 124–132.
23. Браун Лестер Р. Виклики нового століття. Стан світу 2000. «Порядок денний на ХХІ століття» та Інститут сталого розвитку : [пер. з англ. : ВГО «Україна»] / Р. Браун Лестер. – К. : Інтелсфера, 2000. – 305 с.
24. Брунелло Е., Костюківський Б. Аналіз перспектив України на міжнародному ринку торгівлі квотами на викиди парникових газів / Е. Брунелло, Б. Костюківський // Україна. – 2001. – 98 с.
25. Буркинский Б. В. Природопользование: основы экономико-экологической теории / Б. Буркинский, В. Степанов С. Харичков. – Одесса : ИПРЭЭИ НАН Украины, 1999. – 350 с.
26. Буркинский Б. В., Ковалева Н. Г. Экологизация политики регионального развития / Б. Буркинский, Н. Ковалева. – Одесса : Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2000. – 328 с.
27. Буркинський Б. В. Еколого-економічні орієнтири стратегії сталого розвитку України / Б. Буркинский, В. Степанов С. Харичков // Проблеми сталого розвитку України. – К. : «БМТ», 1998. – № 2. – С.100–111.
28. Вакулюк П. Екологія і культура / П. Вакулюк // Українська культура. – 1998. – №1. – С. 26–27.
29. Валитова А. И. Экологическое сознание: сравнительный анализ / А. Валитова // Социологические исследования. – 1999. – № 3. – С. 129–134.
30. Варда Я., Клосовскі В. Острови надій: розробка стратегій локального розвитку : [пер. з пол. ; 2–е вид., стереотип] / Я. Варда, В. Клосовскі. – К. : Молодь, 2005. – 311 с.
31. Васюта О. А. Проблеми екологічної стратегії України в контексті глобального розвитку / О. Васюта. – Тернопіль : «Гал–Друк», 2001. – 600 с.
32. Введение стандартов экологического менеджмента на предприятиях Украины : Материалы семинара в рамках проекта «Стандарты экологического менеджмента для предприятий Украины» программы ТАСИС Европейского Союза, 21 октября 2003 г. – Львов, 2003 – 256 с.
33. Веклич О. О. Економічний механізм екологічного регулювання в Україні / О. Веклич. – К. : Український інститут досліджень навколишнього природного середовища і ресурсів, 2003. – 88 с.
34. Веклич О., Яхеєва Т. Урахування природного капіталу як базового компонента економічного розвитку України / О. Веклич, Т. Яхеєва // Економіка України. – 2004. – № 12. – С. 73–80.
35. Винников А. «Экологическая информация» в европейском правовом пространстве / А. Винников // Персонал. – 2001. – № 2. – С.18–21.
36. Галушкина Т. Екологічний менеджмент в Україні / Т. Галушкіна // Економіка України. – 1999. – № 6. – С. 78–83.
37. Галушкина Т. П., Харичков С. К. Экологический менеджмент в Украине: реалии и перспективы / Т. Галушкина, С.Харичков. – Одесса : Институт проблем рынка и экономико–экологических исследований НАН Украины, 1998. – 107 с.
38. Герасимчук З. В., Вахович І. М. Організаційно-економічний механізм формування та реалізації стратегії розвитку регіону : [монографія] / З. Герасимчук, І. Вахович. – Луцьк : ЛДТУ, 2002. – 248 с.
39. Голубець М. А. До питання про ландшафтну різноманітність / М. Голубець // УГЖ. – 2005. – №4. – С.11–15.
40. Голубець М. А. Що ж таке біотична і ландшафтна різноманітність? / М. Голубець // Укр. ботан. журн. – 2006. – Т. 63. – №4. – С. 457–469.
41. Гор А. Земля у рівновазі. Екологія і людський дух / А. Гор ; [пер. з англ.]. – К. : Інтелсфера, 2001. – 404 с.
42. Города Европы на пути к устойчивому развитию : Хартия / Одобрена участниками Европейской Конференции по устойчивому развитию больших и малых городов Европы. – Ольборг. – 27 мая. – 1994 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:www.sustainable–cities.eu/upload/pdf_files/ac_russian.pdf.
43. Гречановская И. Г. Экономико-экологическое регулирование предпринимательской деятельности / И. Гречановська. – Одесса : АОЗТ ИРЭНТТ, 1997. – 182 с.
44. Гриневецкий С. Р. Черноморский узел / С. Гриневецкий, С. Жильцов, И. Зонн. – М. : Междунар. отношения, 2007. – 195 с.
45. Грицишин П. Формування місцевих планів дій з охорони довкілля – інструмент реалізації політики сталого розвитку сільських громад / П. Грицишин // Регіональна економіка. – 2004. – № 1. – С. 146–152.
46. Грицяк І. А. Європейське управління: теоретико-методологічні засади : [монографія] / І. Грицяк. – К. : К.І.С., 2006. – 395 с.
47. Громадські організації в Одеській області (районний аспект): Статистичний бюлетень. – Одеса : Держкомстат України, 2005. – 54 с.
48. Данилко В. К. Методологічні підходи до формування екологічної статистики в Україні / В. Данилко // Статистика України. – 2004. – № 1. – С. 13–16.
49. Дейли Г. Поза зростанням: екологічна теорія сталого розвитку / Г. Дейли : [пер. з англ.]. – К. : Основи, 2002. – 238 с.
50. Декларация Рио–де–Жанейро по окружающей среде и развитию от 14.07.1992 // Международное публичное право : сборник документов. – М. : БЕК, 1996. – Т. 2. – С. 135–138.
51. Декларація та план виконання рішень Всесвітньої зустрічі на вищому рівні зі сталого розвитку (26 серпня – 4 вересня 2002 р., Йоханесбург). – К. : «Муніципальна програма сталого розвитку України», 2004. – 73 с.
52. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація : [монографія / колектив авторів. ; відпов. ред. Н. Р. Нижник]. – К. : Вид –во УАДУ, 1997. – 448 с.
53. Дмитриев М., Бычкова Е. Экологические аспекты государственного регулирования / М. Дмитриев, Е. Бычкова // Экономист. – 2005. – №. 4. – С. 73–79.
54. Долішній М., Гринів Л. Соціоекологічна функція регіональної економіки / М. Долішній, Л. Гринів // Вісник НАН України. – 2000. – № 3. – С. 25–33.
55. Домаранський А. О. Значення ландшафтного різноманіття як глобального об’єкту природоохоронної діяльності / А. Домаранський // Проблеми збереження ландшафтного, ценотичного та видового різноманіття басейну Дніпра : зб. наук. праць. – Суми : СумДПУ ім. А.С.Макаренка. – 2003. – С. 22–25.
56. Домаранський А. О. Концепція ландшафтного різноманіття в контексті формування національної екомережі / А. Домаранський // Україна: географічні проблеми сталого розвитку : зб. наук. праць ; [в 4 –х т.]. – К. : ВГЛ Обрії. – 2004. – Т. 2. – С. 82–84.
57. Доповідь Інституту Всесвітнього спостереження про прогрес до сталого суспільства за 2000–й рік. Стан світу 2000. – К., 2000. – 356 с.
58. Дорогунцов С., Федорищева А. Проблемы экологизации промышленности в региональной политике / С. Дорогунцов, А. Федорищева // Регіональна економика. – 1998. – № 1. – С. 18–23.
59. Доступ до екологічної інформації : [навч. посіб. / за ред. Козак З. Я.]. – Львів : ЕПЛ, 2006. – 43 с.
60. Дробноход М. Концептуальні засади переходу України до стійкого екологічно безпечного розвитку : Електронний ресурс / М. Дробноход. – Режим доступу : http://novaxvylya.iatp.org.ua/ua/archive/2007/ novyny57d8.htm.
61. Дробноход М., Вольвач Ф. Екологічний імператив та його виміри / М. Дробноход, Ф. Вольвач // Освіта і управління. – 2004. – Т. 7. – № 2. – С. 47–59.
62. Дюканова О. Гнучкі механізми Кіотського протоколу як джерело коштів для структурно–інноваційної перебудови національної економіки / О. Дюканова // Економіст. – 2004. – № 8. – С. 28–31.
63. Дьомкін В. Вступ до екологічної політики / В. Дьомкін. – К. : Тандем, 2000. – 194 с.
64. Европейская хартия регионального / пространственного планирования; Торремолинская хартія : принята на VI Конференции министров пространственного планирования (СЕМАТ) в Торремолиносе (Испания) 20 мая 1983 г. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.vasilievaa.narod.ru/mu/csipfo/kpr/frames/guide/erchapregspatplann.htm
65. Екологічна безпека – основа національної безпеки : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.greenparty.ua/news/development/development –news_13880.html
66. Екологічна експертиза: право і практика / [за заг. ред. В. Андрейцевої, М. Пустовойта]. – К. : Урожай, 1992. – 253 с.
67. Екологічне громадське здоров'я: від теорії до практики / [за заг. ред. К. Чу, Р. Сімпсона]. – Кам'янець-Подільський : Абетка-Нова, 2002. – 289 с.
68. Екологічне законодавство України : зб. норм. актів. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 416 с.
69. Екологічні проблеми: шляхи та перспективи їх вирішення в регіонах України : матер. міжнар. конф. та всеукр. екологіч. ярмарку. – Черкаси : РВВЧДУ ім. Б. Хмельницького, 2001. – 172 с.
70. Екологія : [підручник] / С. І. Дорогунцов, К. Ф. Коценко, М. А. Хвесик та ін. – К. : КНЕУ, 2005. – 371 с.
71. Екологія і закон: Екологічне законодавство України : [у 2–х кн. / відповід. ред. В. І. Андрейцев]. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – Кн.1 – 698 с.
72. Екологія і закон: Екологічне законодавство України : [у 2–х кн. / відповід. ред В. І. Андрейцев]. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – Кн.2. – 574 с.
73. Європейська ландшафтна конвенція від 07.09.2005 № 2831-IV : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_154
74. Європейський вибір : Послання Президента України до Верховної Ради України 2002 р. – К. : Преса України. – 2002. – 94 с.
75. Загальноєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття від 23-25 жовтня 1995 р. – К., 1998. – 52 с.
76. Закон України від 21 вересня 2000 р. № 1989-III «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 –2015 роки» // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 47. – С.402–413.
77. Закон України від 18 березня 2004 р. № 1629-IV «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу». – К. : ВД «Ін Юре», 2004. – 26 с.
78. Закон України від 19 червня 2003 року № 964–ІУ «Про основи національної безпеки України» // Офіційний вісник України. – 2003. – № 29. – С. 38–49.
79. Закон України від 21 травня 1997 р. №280/97–ВР «Про місцеве самоврядування» // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – С. 170–175.
80. Закон України від 24 червня 2004 р. № 1861–ІУ «Про транскордонне співробітництво» : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua
81. Закон України від 24 червня 2004 року, № 1864–ІУ «Про екологічну мережу України» : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua
82. Закон України від 25 червня 1991 р. № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – С. 546–561.
83. Закон України від 6 липня 1999 р. № 832–ХІУ «Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 34. – С. 178–183.
84. Закон України від 9 квітня 1999 р. № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20 – 21. – С. 190–207.
85. Закон України від 9 лютого 1995 р., № 45/95–ВР «Про екологічну експертизу» : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua
86. Збірник нормативно-правових актів Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього середовища. – Львів, 2004. – 192 с.
87. Звіт про стан навколишнього природного середовища в Одеській області у 2007 році : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ecology.odessa.gov.ua/Main.aspx?sect=Page&IDPage=11192&id=280
88. Зібрання чинних міжнародних договорів України. – К. : Знання-Пресс, 2006. – №5. – 470 с.
89. Зміна клімату: фізична наукова база. Стислий виклад для вищих управлінців. – К. : Британська Рада в Україні, 2007. – 27 с.
90. Інститути та інструменти розвитку територій на шляху до європейських принципів / [за ред. С. Максименка]. – К. : Міленіум, 2001. – 244 с.
91. Как наладить диалог с общественностью / Гусева Т. В., Дайман С. Ю., Михайлиди Д. Э., и др. – К. : Социально-Экологический Союз, 1998. – 90 с.
92. Калитчак Р. Регіоналізм у європейських інтеграційних процесах / Р. Калитчак. – К. : Знання, 2007. – 303 с
93. Камбур О. Л. Екологічні платежі та квоти в удосконаленні регуляторного впливу на природокористування : автореф. дис.. на здобуття наук ступеня канд. економічних наук : спец : 08.00.06 «Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища» / О. Камбур. – Одеса, 2008. – 20 с.
94. Каракаш И. И., Короткий Т. Р. Региональное сотрудничество государств в области охраны морской среды / И. Каракаш, Т. Короткий. – Одесса : Латстар, 2001. – 95 с.
95. Каракаш І. Право поділеної власності на природні ресурси у законодавстві України / І. Каракаш // Право України. – 2001. – № 3. – С. 81–84.
96. Качинський А. Б., Туровець Л. О. Коли екологія стає політикою: політика промислово розвинених держав у сфері міжнародної екологічної безпеки та національні пріоритети України / А. Качинський, Л. Туровець // Політика і час. – 2001. – № 6. – С. 75–81.
97. Кащенко О. Л. Фінанси природокористування / О. Кащенко. – Суми : Університетська книга, 1999. – 421 с.
98. Кісельов М. Екологічна свідомість українців / М. Кісельов // Науковий світ. – 2002. –№ 7. – С. 28–29.
99. Коваленко Г. Соціально–екологічні проблеми сьогодення / Г. Коваленко // Соціальний захист. – 2001. – № 3. – С. 54–57.
100. Ковпак Л. В. Природоохоронна політика / Л. Ковпак // Україна: утвердження незалежної держави (1991 –2001). – К. : Ін-т історії України НАН України, 2001. – С. 341–347.
101. Козаков В. М. Соціально–ціннісні засади державного управління в Україні : [монографія] / В. Козаков. – К. : Вид-во НАДУ, 2007. – 84 с.
102. Комплексна програма реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку, на 2003-2015 роки. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 634 // Офіційний вісник України вiд 23.05.2003. – 2003. – № 18. – Стор. 116. – Ст. 847.
103. Конвенция о биологическом разнообразии // Программа действий. Повестка дня на 21 век и другие документы конференции в Рио-де-Жанейро в популярном изложении. – Женева : Центр «За наше общее будущее», 1993. – 70 с.
104. Конвенція від 25 червня 1998 р. № 994_015 «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : kyiv2003.mama –86.org.ua/files/aarhus_convention_u.htm
105. Конвенція про біологічне різноманіття : прийнята 5 червня 1992 р. (Ріо-де-Жанейро, Бразилія) ; ратифікована Законом України від 29 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 50. – С. 277–189.
106. Коник Д. Л. Соціальна відповідальність бізнесу в Україні : матер. експертного дослідження / Д. Коник, М. Олійник, Ю. Привалов. – К. : Батискаф, 2002. – 71 с.
107. Конституція України : за станом на 7 грудня 2004 р. / Верховна Рада України. – Офіційне вид. – К. : Парлам. вид–во, 2005. – 68 с. – (Бібліотека офіційних видань).
108. Концепція державної регіональної політики : затв. Указом Президента України № 341/2001 від 25 травня 2001 р. ; [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. president.gov.ua/officdocuments/ 82563326html.
109. Концепція екологічної освіти України від 20.12.2001 р. № 13/6-19 // Інформаційний збірник МОН України. – 2002. – № 7. – С. 3–23.
110. Концепція національної екологічної політики України на період до 2020 року : затв. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. № 880–р : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua
111. Концепція охорони та відтворення навколишнього природного середовища Азовського та Чорного морів : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.98 р. № 1046-98-п : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua
112. Концепція переходу України до сталого розвитку : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.greenparty.ua/news/greenparty/green–party_17371.html
113. Коренюк П. І. Менеджмент навколишнього природного середовища : [монографія] / П. Коренюк. – Дніпропетровськ : НГА України, 2001. – 222 с.
114. Коротич О. Б. Державне управління регіональним розвитком України / О. Коротич. –Х. : ХарРІ НАДУ, 2006. – 219 с
115. Короткий Т. Р., Каракаш И. И. Международно-правовые основы сотрудничества Причерноморских государств в сфере охраны вод Черного моря / Т. Короткий, И. Каракаш // Причорноморський екологічний бюлетень. – 2003. – Грудень № 4(10). – С. 53–58.
116. Корсак Н. В. Про стан виконання загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі / Н. Корсак // Екологічний вісник. – 2003. – № 3–4(13–14). – С. 2–4.
117. Костицький В. Екологічна криза і складові її подолання / В. Костицький // Право України. – 1988. – № 4. – С. 33–36.
118. Кравців В. Екологічна безпека як об'єкт регіональної політики / В. Кравців // Регіональна економіка. – 1999. – № 1. – С. 124–135.
119. Кравченко С. Що таке Оргуська конвенція? – Екологічні права громадян відповідно до Оргуської конвенції / С. Кравченко. – Бельгія : PLAN INC. – EEB, 2000. – 10 с.
120. Краснова М. Право громадян на екологічну інформацію: проблеми гарантій, реалізації та захисту / М. Краснова // Право України. – 1997. – № 3. – С. 42–48.
121. Крисаченко В. С., Хилько М. І. Екологія. Культура. Політика : [монографія] / В. Крисаченко, М. Хилько. – К. : Знання України, 2001. – 598 с.
122. Куценко В. І. Сировинні ресурси України / В. Куценко // Україна на зламі тисячоліть: історичний екскурс, проблеми, тенденції та перспективи. – К. : МАУП, 2000. – 384 с.
123. Лазор О. Я. Екологічна політика України: європейський вибір / О. Лазор // Вісн. НАДУ. – 2003. – №3. – С. 443–449.
124. Лапко О. Екологічній фактор в інноваційній діяльності / О. Лапко // Економіка України. – 1998. – № 8. – С. 69–75.
125. Летуча О. Механізм державного регулювання еколого-економічних процесів в Україні / О. Летуча // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. – Дніпропетровськ : ДФ УАДУ, 2000. – № 3. – С. 92–96.
126. Литвин Р. Огляд перспектив підтримки біорізноманіття в Україні через призму економічних аспектів / Р. Литвин // Збереження і моніторинг біологічного та ландшафтного різноманіття в Україні. – К. : Національний екологічний центр України. – 2000. – 173 с.
127. Лобановская О. И., Швебс Г. И. Формирование экологического сознания и ноосферного общества / О. Лобановская, Г. Швебс // Экология. – 2001. – № 1. – С. 16–18.
128. Лоза В. А. Економіка сталого розвитку базується на законодавчому фундаменті / В. Лоза // Екологічний вісник. – 2004. – Травень – Червень № 3 (25). – С. 17–18.
129. Людина і довкілля : [у 2-х книгах : кн. 2.] Людина і довкілля в українській духовності. – К. : Заповіт, 1995. – 432 с.
130. Людина і довкілля : [у 2-х книгах : кн.1.] Природа і людність в пам'ятках світової національної культури. – К. : Заповіт, 1995. – 413 с.
131. Маєвська Н. В. Механізми державного управління екологізацією надрокористування у вугільній промисловості України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : спец 25.00.02 «Механізми державного управління» / Н. Маєвська. – Донецьк : ДДУУ, 2007. – 21 с.
132. Мак–Комбс М. Встановлення пріоритетів: масмедії та громадська думка / М. Мак-Комбс ; [пер. з англ. М. Давиденко]. – К. : К.І.С., 2007. – 256 с.
133. Максимів Л. Механізм формування системи екологічного аудиту в Україні / Л. Максимів // Регіональна економіка. – 2004. – № 2. – С.174–181.
134. Малахов І. М. Місцевий план дій з охорони довкілля (МПЛДОД) : [посібник для тренерів та громадян] / Малахов І. М., Павличенко П. Г., Грицишин П. М. – К. : ДіА, 2003. – 95 с.
135. Маликов В. С. Экологические основы формирования и функционирования региональной системы мониторинга окружающей среды (На примере Воронежской области) : дис. на соиск. уч. степени канд. биол. наук : спец 03.00.16 «Экология» / В. Маликов. – Воронеж, 2004. – 220 c. – РГБ ОД, 61:04 –3/1310
136. Мартиненко В. М. Державне управління: шлях до нової парадигми (теорія та методологія) : [монографія] / В. Мартиненко. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2003. – 220 с.
137. Мартиненко В. М. Управління охороною природного середовища в регіоні / В. Мартиненко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наукових праць : [у 2 ч]. – Х. : Вид-во ХарРІДУ «Магістр», 2004. – № 2 (20). – Ч 1. – С. 46 –50.
138. Мартиненко В. О. Стратегія реформування системи охорони природного середовища в трансформаційному суспільстві: регіональний аспект. – Рукопис : дисертація на здобуття наук. ступ. канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / В. Мартиненко. – Харків, 2007. – 224 с.
139. Масікевич Ю. Г. Участь громадських екологічних організацій Буковини у формуванні місцевих екологічних планів дій / Ю. Масікевич // Екологічний вісник. – 2003. – № 3–4 (13–14). – С. 29–30.
140. Масловська Л. Екологізація суспільних відносин та вдосконалення управління сталим розвитком / Л. Масловська // Регіональна економіка. – 2003. – № 1. – С. 62– 68.
141. Масловська Л. Регіональний аспект трансформації природокористування у контексті сталого розвитку / Л. Масловська // Економіка України. – 2002. – № 2. – С. 64–68.
142. Матеріали Оргуської Конвенції «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля», від 25.06.1998 р. – Рівне, 2000. – 23 с.
143. Мей К. Інформаційне суспільство. Скептичний погляд / К. Мей ; [пер. з англ. М. Войцицька]. – К. : К.І.С., 2004. – 218 с.
144. Мельник Л. Г. Екологічні передумови суспільного розвитку: ретроспективній аналіз, погляд у майбутнє / Л. Мельник // Регіональна економіка. – 1999. – № 2. – С. 25–36.
145. Менеджмент природоохранной деятельности : [монографія] / Ковалев В. Г. и др. – Одесса : Одес. гос. экологич. ун –т, 2001. – 107 с.
146. Методологічні засади розробки стратегії регіонального розвитку / Романюк С. А., Внукова Н. М. та ін. – Х. : ХДЕУ, 2001. – 20 с.
147. Механізми державного управління : сутність і зміст / [Рудніцька Р. М., Сидорчук О. Г., Стельмах О. М. ; за заг. ред. Лесечка М. Д., Чемериса А. О.]. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2005. – 28 с.
148. Механізми підвищення ефективності діяльності органів державного управління на регіональному рівні / [за заг. ред. Г. І. Мостового]. – Х. : ХарРІ НАДУ, 2004. – 207 с.
149. Миколаш Я., Питтерман Л. Управление охраной окружающей среды / Я. Миколаш, Л. Питтерман ; [пер. со словац. под ред. В. Ф. Худолея]. – М. : Прогресс, 1983. – 239 с.
150. Милтон К. Экологизм: антропология, культура и окружающая среда / К. Милтон // Международный журнал социальных наук. – 1998. – № 21. – С. 35–59.
151. Міжнародний досвід застосування економічних важелів для здійснення екологічної політики : матер. семінару, 2 квітня 1997 р. – К. : АМР США, 1997. – 153 с.
152. Місцеве самоврядування. Світовий та український досвід : програма сприяння парламентові України. – К. : Парлам. вид-во,1997. –186 с.
153. Мішина Н. В. Органи самоорганізації населення: минуле, сучасне, перспективи : [монографія] / Н. Мишина. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. – 238 с.
154. Міщенко В. Екоресурсні платежі в Україні / В. Міщенко // Економіка України. – 1998. – № 10. – С. 59–63.
155. Мордвінов О. Управління аграрним природокористуванням в умовах ринкової трансформації : [монографія] / О. Мордвінов. – К. : УАДУ, 2000. – 340 с.
156. Наврузов Ю. В. Конкурентоспроможність регіонів: взаємодія державних установ, підприємницьких і громадських організацій : [монографія] / Ю. Наврузов. – К. : Вид-во НАДУ, 2003. – 208 с.
157. Надолішній П. І. Концепція демократичного урядування: сутність і проблеми формування та реалізації / П. Надолішній // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. – Вип. 2 (30). – С.46–55.
158. Наказ Мінекобезпеки України від 7 червня 1995 р. № 55 «Про затвердження Інструкції про здійснення державної екологічної експертизи» : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua
159. Наказ міністерства екології та природних ресурсів України від 11 серпня 2000 № 108 «Про затвердження Положення про державне управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі» : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua
160. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища України у 2006 році : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua
161. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища України у 2007 році : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua
162. Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі : Спец. вид. до п’ятої Всєєвропейської конф. міністрів навколишнього середовища «Довкілля для Європи». – К. : Парлам. вид-во, 2003. – 172 с.
163. Національна стратегія України щодо спільного впровадження та торгівлі викидами. – К. : Світовий банк. – 2003. – 191 с.
164. Національний звіт України про стан виконання положень «Порядку денного на ХХІ століття» за десятирічний період (1992–2001 рр.). – К. : Рада національної безпеки і оборони України ; Український інститут досліджень навколишнього природного середовища і ресурсів, 2001. – 30 с.
165. Національний посібник з розвитку потенціалу СЕО як інструменту для впровадження Протоколу ЄЕК ООН по СЕО в Україні ; [Електронний ресурс]. – Режим доступу :www.un.kiev.ua/bc/jobs/459
166. НДО та екологічна політика : пропозиції робочої групи 2–го Громадянського форуму, 21–22 червня 2002 р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.civicua.org/ngoforum
167. Нешик С. Сучасний стан природного середовища в Україні / С. Нешик // Управління сучасним містом. – 2004. – № 1/1 – 3 (13). – С.67–72.
168. Ніколаенко Н.В. Виховуємо екологічну свідомість дитини – формуємо майбутню еліту України // Екологічний вісник. – 2003. – № 3 –4 (13 –14). – С. 16 –17.
169. Няйко Н. Перші екологічні громадські організації сучасної України / Н. Няйко // Ефективність державного управління в контексті глоба