МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Короткий опис

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

МАКАРЕНКО Ірина Олегівна

УДК 351: 330.341:338.45

МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Бутко Микола Петрович,
доктор економічних наук,
професор

Чернігів – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ 10
1.1. Теоретичні підходи до формування державної промислової політики 10
1.2. Механізми державного регулювання промислового комплексу в умовах розвитку постіндустріального суспільства 24
1.3. Методи та інструменти державної промислової політики 42
Висновки до розділу 1 57
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 61
2.1. Забезпечення реалізації державної промислової політики в умовах глобалізації 61
2.2. Чинники розвитку промислової політики в окремих галузях промисловості України 74
2.3. Державна підтримка розвитку високих технологій та інвестиційно-інноваційної діяльності в промисловості України 90
Висновки до розділу 2 109
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 114
3.1. Напрями розвитку державної науково-технологічної політики в промисловості 114
3.2. Обґрунтування механізму державної підтримки кластерізації промислового виробництва 127
3.3. Розробка заходів з підтримки національних товаровиробників у просуванні товарів та послуг вітчизняного виробництва на внутрішньому та зовнішньому ринках 141
Висновки до розділу 3 155
ВИСНОВКИ 160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 165

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток України в умовах глобальних викликів світової економіки вимагає продукування нових підходів до державного регулювання промисловості, як основної ланки реального сектору економіки. У промисловості переважають галузі з низьким рівнем технологічної укладності, продукція кінцевого призначення здебільшого є неконкурентоспроможною на зовнішніх ринках, що уповільнює зростання національної економіки в цілому.
Багатоаспектність цієї проблеми зумовлює необхідність розробки державної регуляторної політики промислового розвитку з пристосуванням її структури до суспільних потреб. У цьому контексті необхідні ефективні засоби впливу органів державного управління на підвищення рівня передбачуваності й керованості промисловим комплексом та вирішення проблем його розвитку, що зумовлені як об’єктивними, так і суб’єктивними економічними процесами.
Вагомий внесок у розробку теоретико-методологічних та організаційно-практичних засад розвитку державної промислової політики внесли такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як О. Амоша, Д. Белл, В. Бєсєдін,
Б. Буркинський, М. Бутко, З. Варналій, А. Гранберг, Е. Гувер, Є. Денісон,
У. Ізард, М. Некрасов, М. Чумаченко та ін.
У своїх дослідженнях вплив даного чинника на формування промислового комплексу постіндустріального типу розглядали
В. Александрова, Ю. Бажал, А. Гальчинський, В. Геєць, М. Данько,
О. Кондрашов, О. Лапко, М. Пашута, В. Семиноженко, Л. Федулова,
М. Якубовський та ін.
Проте, в науковій літературі з даної проблематики недостатньо висвітлені питання удосконалення механізм реалізації науково-технологічного розвитку промисловості органами державної влади. Потребують подальшої розробки напрями державної промислової кластерної політики. Не достатньо обґрунтувані напрями підтримки просування товарів та послуг вітчизняного виробництва на зовнішні ринки та механізми попередження недобросовісної конкуренції з боку іноземних виробників на внутрішньому ринку.
Необхідність теоретичного, методологічного та практичного значення вирішення зазначених проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах наукової теми Чернігівського державного технологічного університету “Організація регіональної системи інформаційного забезпечення”, що є складовою науково-дослідної роботи Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України “Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0106U005193), в рамках якої дисертантом здійснено розробку теоретико-методологічних та організаційно-практичних засад розвитку державної промислової політики України.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування теоретичних та методологічних засад, розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів реалізації державної промислової політики України.
Відповідно до мети в роботі поставлено та вирішено такі завдання:
- дослідити теоретичні підходи до формування державної промислової політики в Україні;
- визначити механізми державного регулювання промислового комплексу в умовах розвитку постіндустріального суспільства;
- обґрунтувати основні цілі реалізації державної промислової політики України на сучасному етапі;
- дослідити стан державної промислової політики України в нових умовах глобалізаційних змін та розробити відповідні завдання на переспективу;
- удосконалити механізм реалізації науково-технологічного розвитку промисловості органами державної влади;
- розробити напрями державної промислової кластерної політики;
- обґрунтувати напрями підтримки просування товарів та послуг вітчизняного виробництва на зовнішні ринки та механізми попередження недобросовісної конкуренції з боку іноземних виробників на внутрішньому ринку.
Об’єктом дослідження є процес реалізації державної промислової політики.
Предметом дослідження є механізми реалізації державної промислової політики України.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано методи: абстрактно-логічний (узагальнення теоретичних засад механізмів реалізації державної промислової політики України), аналізу і синтезу (для встановлення причинно-наслідкових зв’язків і закономірностей застосування механізмів реалізації державної промислової політики України), системного аналізу (аналіз функцій та інструментів реалізації державної промислової політики України), експериментальний (розробка основних напрямів і заходів удосконалення державної промислової політики України) та інші.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:
вперше:
- обґрунтовано основні цілі реалізації державної промислової політики України на сучасному етапі шляхом узагальнення теоретичних розробок вітчизняних та зарубіжних вчених та практику індустріально розвинених країн світу: створення високої доданої вартості промисловості з взаємоузгодженням загальнонаціональних інтересів із застосуванням таких засобів: укріплення конкурентних позицій, перебудова промислової структури, зростання інвестиційних надходжень, підвищення рівня інновативності, соціально-екологічна спрямованість промислового розвитку;
удосконалено:
- механізми державного регулювання промислового комплексу в умовах розвитку постіндустріального суспільства шляхом застосування кластерного принципу, що передбачає взаємодію держави, приватного сектора, торговельних асоціацій, дослідницьких і освітніх установ в інноваційному процесі;
- механізм реалізації науково-технологічного розвитку промисловості органами державної влади, в якому передбачається наступне: здійснення управління промисловістю як єдиним комплексом, що включає всі галузі промислового виробництва; зосередження в Державному бюджеті коштів на розвиток цільової програми науково-технологічного розвитку промисловості, у місцевому бюджеті – коштів на пріоритетні програми і проекти, підвищення зацікавленості комерційних банків до фінансування цих проектів; виконання обласними державними адміністраціями разом із галузями промисловості аналітичної функції вироблення заходів щодо реалізації промислової політики і її стратегічних напрямків, розробки програм інноваційно-технологічного розвитку та пріоритетних проектів, здійснення контролю за їх виконанням;
- систему підтримки просування товарів та послуг вітчизняного виробництва на зовнішні ринки та механізми попередження недобросовісної конкуренції з боку іноземних виробників на внутрішньому ринку шляхом можливості попередження та зняття існуючих торговельних обмежень на ринках: Російської Федерації через активну участь підприємств в процесі проведення обмежувального розслідування та перегляду існуючих санкцій, підписання відповідних угод про поставку товарів; на ринку ЄС – зняття обмежувальних заходів щодо вітчизняної промислової продукції має передбачати безпосередню участь асоціацій та залучення високваліфікованих юристів з ймовірним залученням коштів виробників; на ринку США – зняття санкцій шляхом ініціації самими промисловими підприємствами проміжних переглядів та застосування добровільних цінових зобов’язань експортера;
дістали подальшого розвитку:
- теоретичні підходи до формування напрямів державної промислової політики в Україні, що базуються на концепції інноваційного оновлення постіндустріального типу, а саме: структурна перебудова у промисловому секторі; розвиток пріоритетних галузей промисловості; створення сучасної інноваційної інфраструктури; державне стимулювання наукомістких і високотехнологічних виробництв, повне та ефективне використання науково-технічних розробок; здійснення переходу від низько- та середньотехнологічних до високотехнологічних наукомістких виробництв; удосконалення інвестиційної політики держави; послідовність в проведенні регіональної промислової політики; удосконалення грошово-кредитної та податкової політики;
- напрями державної промислової кластерної політики, а саме: виявлення і моніторинг ситуації розвитку промислових кластерів на територіальному рівні; формування комунікаційних площадок для потенційних учасників територіальних кластерів; сприяння консолідації учасників кластера; розвиток інформаційно-комунікаційної інфраструктури в регіонах; формування інституціонального середовища для розвитку регіональних промислових кластерів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці пропозицій щодо обґрунтування механізму реалізації державної промислової політики для Чернігівської обласної державної адміністрації (довідка № 559/3-2 від 30.01.2010 р.). Розроблені рекомендації для Головного управління промислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації щодо вдосконалення системи функцій і структури органів державного управління (довідка № 887-9/36 від 25.02.2010 р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Чернігівського державного технологічного університету при викладанні таких дисциплін: „Державне управління”, „Менеджмент” (довідка № 591 від 20.02.2010 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить отримані автором особисто результати в галузі науки державного управління, що опубліковані в одноосібних наукових працях.
Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на таких науково-практичних конференціях, як: «Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), „Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку” (м. Київ, 2010 р.), „Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків, 2010 р.), „Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (м. Полтава, 2010 р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 8 наукових праць, загальним обсягом 3,1 обл.вид.арк., у тому числі 5 статтей - у наукових фахових виданнях з державного управління.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 181 сторінка, в тому числі 21 рисунок, 3 таблиці. Список використаних джерел налічує 201 джерело.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання розробки теоретичних, методичних засад та практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів реалізації державної промислової політики України. Основні висновки та рекомендації, які отримані в процесі дослідження, зводяться до наступного:
1. Визначено, що при формуванні державної промислової політики слід орієнтуватися на структурну перебудову промислового комплексу на основі інноваційної моделі розвитку та враховувати наслідки економічної кризи в Україні. Розроблені напрями промислової політики взаємопов’язані та доповнюють один одного. Зокрема, структурна перебудова у промисловому секторі економіки має пріоритетне значення для національної економіки та передбачає орієнтування на розвиток пріоритетних галузей промисловості, державне стимулювання наукомістких і високотехнологічних виробництв, повне та ефективне використання науково-технічних розробок. Насичення вітчизняного ринку конкурентоспроможною промисловою продукцією можливо забезпечити також заходами ефективної інвестиційної, грошово-кредитної та податкової політики. Так, податкова політика має стимулювати інвестиції та інновації у високотехнологічні галузі; а в заходах грошово-кредитної політики повинно бути кредитування пріоритетних галузей промисловості під державні гарантії тощо.
2. Встановлено, що для переходу України до п’ятого та шостого технологічних укладів та відповідності промислового комплексу європейським критеріям розвитку необхідним є створення мережі науково-промислових інноваційних осередків (кластерів). Серед інструментів підвищення інноваційної активності промисловості України визначено кластерний принцип державного регулювання, що передбачає концентрацію ресурсів держави на підтримку галузевих кластерів. Кластерний підхід дозволяє підвищити ефективність взаємодії приватного сектора, держави, торговельних асоціацій, дослідницьких і освітніх установ в інноваційному процесі, що є основою розвитку науки і виробництва, шляхів найбільш ефективної реалізації наявних інвестиційних можливостей і необхідних заходів державної політики.
3. Узагальнюючи теоретичні розробки вітчизняних та зарубіжних вчених та практику індустріально розвинених країн можна визначити основні цілі реалізації державної промислової політики України на сучасному етапі. Стратегічною метою державної промислової політики є створення високої доданої вартості промисловості. Вона може бути досягнута шляхом такими засобами: укріплення конкурентних позицій, перебудова промислової структури, зростання інвестиційних надходжень, підвищення рівня інновативності, соціально-екологічна спрямованість промислового розвитку. Отже вона спрямована на прискорене зростання обсягів конкурентоспроможної продукції та створення диверсифікованої промислової структури для забезпечення суспільних потреб у випуску промислової продукції кінцевого призначення з взаємоузгодженням загальнонаціональних інтересів.
Реалізація цих цілей та ефективне застосування інструментів державного регулювання сприятиме створенню умов для пристосування промислової структури до внутрішніх і зовнішніх чинників з взаємоузгодженням загальнонаціональних інтересів та ефективного використання місцевих ресурсів для забезпечення суспільних потреб у випуску промислової продукції кінцевого призначення.
4. Визначено, що динамічність світових економічних процесів - глобалізація, інтеграція, конкуренція, інновація - ставлять перед державною промисловою політикою нові цілі та завдання, які є на порядок складнішими і масштабнішими від тих, що вирішувалися промисловістю в попередні роки. У відповідності з цим розроблено Концепцію проекту Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості України на період до 2017 року.
Останніми роками в промисловості відбулося суттєве зниження обсягів виробництва товарної продукції через вплив світової фінансово-економічної кризи на розвиток економіки України. Найбільше масштабно криза торкнулася двох галузей - металургійної і хімічної. Нині продовжуються рецесійні процеси у вітчизняному промисловому комплексі. Проте остатнім часом відбувається поступове нарощування обсягів виробництва. Тому одним із основних завдань органів державної влади є забезпечення реалізації державної інноваційної політики у сфері промисловості. Для цього необхідно змінити організаційну структуру інноваційного процесу і спрямувати зусилля на тісне поєднання науки, виробництва і бізнесу. Важливим напрямом державної промислової політики є енергозбереження та енергоефективність.
5. Встановлено, що у зв'язку зі зниженням активності на ринках споживання галузі промисловості вимушені стримувати виробництво своєї продукції. Крупні підприємства промисловості мають значні труднощі - проблеми з постачанням сировини, брак іноземних замовлень, перехід на неповний робочий тиждень, скорочення обсягів виробництва. Створений у галузях промисловий потенціал нині цілком забезпечує потреби внутрішнього ринку. Однак більшість товарів через високу їхню собівартість унаслідок високих цін на енергоносії, сировину і матеріали виявилися неконкурентоспроможними на внутрішньому і зовнішньому ринках. Тому органи державної влади повинні активно працювати над розробкою основних засад формування державної промислової політики і забезпечувати їхню реалізацію.
6. Визначено, що структурна державна промислова політика повинна бути спрямована на вдосконалення пропорцій промислового виробництва і мати на меті формування структури випуску промислової продукції, яка відповідає потребам ринку, збалансуванню виробничих потужностей промисловості. У всіх галузях необхідно стимулювати і підтримувати процеси їх технологічного оновлення та переоснащення на інноваційній основі, що сприятиме зменшенню рівня технологічного відставання від закордонних конкурентів. Промислова політика у розвитку експортного потенціалу галузей промисловості повинна бути спрямована, в першу чергу, на підвищення конкурентоспроможності промислової продукції, вдосконалення законодавства у сфері зовнішньоекономічних відносин. Важливим завданням промислової політики є збільшення питомої ваги вітчизняних товарів кінцевого споживання у сукупному пропонуванні продукції на внутрішньому ринку.
7. Удосконалено механізм реалізації науково-технологічного розвитку промисловості органами державної влади, в якому передбачається наступне: здійснення управління промисловістю як єдиним комплексом, що включає всі галузі промислового виробництва; зосередження в Державному бюджеті коштів на розвиток цільової програми науково-технологічного розвитку промисловості, у місцевому бюджеті – коштів на пріоритетні програми і проекти, підвищення зацікавленості комерційних банків до фінансування цих проектів; виконання обласними державними адміністраціями разом із галузями промисловості аналітичної функції вироблення заходів щодо реалізації промислової політики і її стратегічних напрямків, розробки програм інноваційно-технологічного розвитку та пріоритетних проектів, здійснення контролю за їх виконанням.
8. Запропонована побудова стратегії науково-технологічного промислового розвитку України на кластерному підході. Функції дослідження, аналізу і контролю, залучення нових компаній, співробітництва та партнерства повинна взяти обласна державна адміністрація. До числа напрямків державної промислової кластерної політики віднесені: виявлення і моніторинг ситуації розвитку промислових кластерів на територіальному рівні; формування комунікаційних площадок для потенційних учасників територіальних кластерів; сприяння консолідації учасників кластера; розвиток інформаційно-комунікаційної інфраструктури в регіонах; формування інституціонального середовища для розвитку регіональних промислових кластерів.
9. Розроблено напрями підтримки просування товарів та послуг вітчизняного виробництва на зовнішні ринки та механізми попередження недобросовісної конкуренції з боку іноземних виробників на внутрішньому ринку, а також можливість попередження та зняття існуючих торговельних обмежень. Основним шляхом вирішення проблем з доступом української продукції на ринок Російської Федерації є активна участь підприємств в процесі проведення обмежувального розслідування та перегляду існуючих санкцій. Ефективним методом уникнення запровадження тарифних обмежень є підписання відповідних угод про поставку товарів. Зняття обмежувальних заходів щодо вітчизняної промислової продукції на ринку ЄС має передбачати безпосередню участь асоціацій та залучення високваліфікованих юристів з ймовірним залученням коштів виробників. Шляхом зняття санкцій на ринку США є ініціація самими промисловими підприємствами проміжних переглядів та застосування добровільних цінових зобов’язань експортера.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александрова В.П. Пріоритети технологічного розвитку економіки України перехідного періоду // Економіка і прогнозування. – 2003. - № 1. – С. 70-85.
2. Алимов О. М., Гончарова Н. П. Структура промислового виробництва в системі ринкової економіки / НАН України; Інститут економіки. — Препр. — К., 2000. — 56с.
3. Амоша А. И., Биренберг Б. М., Вишневский В. П. Концепция организационно-экономического механизма стабилизации промышленного производства / НАН Украины; Институт экономики промышленности. — Препр. доклада — Донецк, 1996. — 48с.
4. Амоша А. И., Иванов Н. И., Алымов В. А. Развитие промышленного производства: проблемы и решения / НАН Украины; Институт экономики промышленности / Николай Иванович Иванов (науч.ред.). — К. : Наукова думка, 2003. — 340с. — (Проект "Наукова книга").
5. Амоша О. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення // Економіст. – 2005. - №6. – С.28-32.
6. Анализ и прогнозирование экономики региона/ под ред. Н.Г. Чумаченка. – К.: Наукова думка, 1991. – 228 с.
7. Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації. – К.: КНЕУ, 2003. – 394с.
8. Бабенко Г. Трансформація промисловості Криму // Економіка України. – 2001. - №5. – С.39-43.
9. Бажал Ю. М., Барановський О. І. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / НАН України; Інститут економічного прогнозування / за ред. В.М. Гейця — К. : Інститут економічного прогнозування НАН України ; Фенікс, 2003. — 1008 с.
10. Бариз В., Лебедур Л. Нові регіональні економіки. – Львів: Літопис, 2003. – 196с.
11. Безвушко Є. Кластери та їх роль у відродженні економіки Поділля // Перспективи дослідження. – 1999. - №2. – С.17-20.
12. Белл, Д. Грядущее постиндустриальное общество / Перевод с английского под ред. В.Л. Иноземцева. – Москва, 1999.
13. Бернар І., Коллі Ж.К. Толковый экономический и финансовый словарь. Французская, русская, английская, немецкая, испанская терминология: в 2 т. Т.2 / Пер. с фр. – М.: Междунар. Отношения, 1994 - 720 с.
14. Біла С. Структурна політика в перехідній економіці України: теоретико-методологічний аспект // Вісник Української Академії державного управління. – 1999. - №1. – С.107-117.
15. Білорус О. Глобалізація і нова парадигма глобального постіндустріального розвитку // www. soskin. info
16. Браун П. Посібник з аналізу державної політики/ Пер. з англ. – К.: Основи, 2000. – 243 с.
17. Буркинський Б.В., Степаненко Є.Ф. Регіональна промислова політика // Вісник Академії економічних наук України. – 2004.-№1. – С.3-9.
18. Варналій З. Регіональний розвиток України: проблеми та пріоритети // Економіст. – 2005. - №6. – С.24-27.
19. Васильчук Ю.В. Постиндустриальная экономика и развитие человека. Статья первая // МЭ и МО. – 1997. - №9. – С.71-86.
20. Вашека Г.В. Структурно-інноваційні перетворення у промисловому комплексі України // Проблеми науки. – 2003. - №7. – С.14-21.
21. Висоцька І. Створення гнучкої системи пріоритетів інноваційного розвитку промисловості України // Проблеми науки. – 2004. - №3. – С.23-27.
22. Витковский О.В. География промышленности зарубежных стран. – М.: Изд-во Московского Университета, 1997. – 116с.
23. Від кризи до росту. Концепції довгострокової промислової політики та економічного співробітництва України: Методичні рекомендації/ Геєць В., Степанкова Т., Кваснюк Б. та ін. / НАН України; Інститут економіки. — К., 1995 — 88с.
24. Вітлінський В.В. Моделювання економіки. – К.: КНЕУ, 2003. – 408с.
25. Галиця І. Державне регулювання в умовах ринкових відносин// Економіка України. – 2002. - №6. – С. 52-55.
26. Галюк І.Б. Регулювання розвитку інноваційного підприємництва на державному та регіональному рівнях // Вісник інституту економічного прогнозування. - 2004. – С.36-41.
27. Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. Інноваційна стратегія українських реформ. – К.: Знання України, 2002. – 336 с.
28. Геєц В.М., Семиноженко В.П. Інноваційні перспективи України. – Харків: Константа, 2006. – 272с.
29. Геєць В. М., Александрова В. П., Барановський О. І. Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання / Інститут економічного прогнозування НАН України / за ред В.М. Гейця. — К. : Форт, 2000. — 422с.
30. Герасимчук З.В., Ковальська Л. Обґрунтування вибору стратегії формування та нарощення виробничого потенціалу регіонів України// Регіональна економіка. – 2002. - №4.- С. 82-90.
31. Герасимчук М. Тенденції розвитку промисловості України на сучасному етапі. // Економіка України. – 2002. - № 3. – С.24 - 28.
32. Гладій М., Долішній М., Писаренко С., Янків М. Регіональний менеджмент і моніторинг. – Л., 1998 – 67 с.
33. Глазьєв С.Ю. О стратеги развития российской экономики: Научный доклад/ РАН – М., 2001. – 73 с.
34. Гончаров Ю.В. Промислова політика України: проблеми і перспективи. – К.: Наукова думка, 1999. – 277с.
35. Господарський Кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2003. – N 18, N 19-20, N 21-22. – Ст.144
36. Гранберг А., Артоболевский С., Ковалева Г. и др. Реструктуризация старопромышленных регионов: опыт России и мира // Региональное развитие и сотрудничество. – 1998. - №1,2.
37. Гусєв В., Горник В. Кластерна модель інноваційної реструктуризації регіональної економічної системи // Управління сучасним містом. – 2004. - №10-12. – С.118-125.
38. Денисенко М.П., Гречан А.П. Тенденції розвитку на інноваційних засадах галузевої структури промисловості України // Проблеми науки. – 2006. - №7. – С.9-15.
39. Денисюк В. Інноваційна активність національної економіки: вдосконалення методології, показники промислових підприємств, державна підтримка// Економіст – 2005. - №8. – С. 45-49.
40. Дідківська Л.Г., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2002. – 214с.
41. Долішній М. І., Стадницький Ю. І., Загородній А. Г. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посіб. / Національний ун-т "Львівська політехніка" — Л.: Національний ун-т "Львівська політехніка" (ІВЦ "ІНТЕЛЕКТ+" ІПДО), 2003. — 256с.
42. Дорогунцов С. І., Чернюк Л. Г., Борщевський П. П., Данилишин Б. М., Соціально-економічні системи продуктивних сил регіонів України / Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. — К. : Нічлава, 2002.
43. Економіка підприємства: Підручник/ За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2005. - 528 с.
44. Економіка України: потенціал, реформи, перспективи: в 5 томах. Т. 4 : Соціальна та регіональна політика в умовах переходу до ринкової економіки / Науково- дослідний економічний ін-т / за ред. В. Ф. Бесєдіна. — К., 1996. — 432с.
45. Економічна енциклопедія: У трьох томах. / Редкол.: С.В. Мочерний та ін. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2000.
46. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / За ред. Ю.М. Бажала. – К.: Ін-т екон. прогнозування НАН України, 2002. – 320с.
47. Економічний розвиток і державна політика. Навч. посібник / Ю. Бажал, О. Кілієвич, О. Мертенс та ін.; За заг. ред. Ю. Єханурова, І Розпутенка. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 480с.
48. Емельянов С.В. США: Международная конкурентоспособность национальной промышленности. – М.: Международные отношения, 2001. – 405с.
49. Європейська Хартія місцевого самоврядування // Пер. з англ. мови Є.М. Вишневського. – Б.м.: Рада Європи, Б.р. – 10с.
50. Єгоров О. Функціонування місцевих органів державної влади в Україні // Управління сучасним містом. – 2004. - №1-3. – С.72-78.
51. Ємченко В.Н. Концептуальные основы новой промышленной доктрины// Стратегія економічного розвитку – 2002. - Вип.4 (11) – с. 111-129.
52. Заблоцький Б.Ф. Перехідна економіка: Посібник. – К.: Вид. центр «Академія», 2004. – 512с.
53. Завгородня О. Структурна динаміка як фактор інноваційного розвитку національної економіки // Економіка України. – 2004. - №5. – С.34-42.
54. Зайцева Л. М., Серьогін С. М., Коніщева Н. Й., Зайцев В. Є., Савостенко Т.О. Регіональне управління: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів / Українська академія держ. управління при Президентові України / Л. М. Зайцева (ред.). — Д. : ДФ УАДУ, 2000. — 240с.
55. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" // Відомості Верховної Ради України (ВВР) , №29, 1991, ст.397. Із змінами внесеними згідно із Законами України в 1993-2002 роках.
56. Закон України "Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу"// Відомості Верховної Ради. – 2002. - № 24.
57. Закон України “ Про енергозбереження” ”// Відомості Верховної Ради. – 1994. - N 30, зі змінами і доповненнями.
58. Закон України “ Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”// Відомості Верховної Ради. – 2004. - N 9.
59. Закон України “ Про місцеві державні адміністрації”// Відомості Верховної Ради. – 1999. - № 20-21, зі змінами і доповненнями.
60. Закон України “ Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності”// Відомості Верховної Ради. - 2003. – N13.
61. Закон України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”// Відомості Верховної Ради. – 2000. - N 25.
62. Закон України “Про державні цільові програми” ”// Відомості Верховної Ради. - 2004. – N25.
63. Закон України “Про інвестиційну діяльність”// Відомості Верховної Ради. – 1991. - N 47, зі змінами і доповненнями.
64. Закон України “Про інноваційну діяльність”// Відомості Верховної Ради. – 2002. - N 36, зі змінами і доповненнями.
65. Закон України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”// Відомості Верховної Ради. – 2001 - N 21, зі змінами і доповненнями.
66. Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність”// Відомості Верховної Ради. – 1992. - N 12, зі змінами і доповненнями.
67. Закон України “Про природні монополії”// Відомості Верховної Ради. - 2000. - N30, зі змінами і доповненнями.
68. Закон України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки”// Відомості Верховної Ради.- 2001. – N48.
69. Закон України “Про розвиток автомобільної промисловості України”// Відомості Верховної Ради. – 2004. - N 26.
70. Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків”// Відомості Верховної Ради. – 1999. - N 40, зі змінами і доповненнями.
71. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності", 1 грудня 1998 року № 284- ХІV, ВВР, 1999 № 2-3, ст. 20 // www. zakon.rada.gov.ua.
72. Закон України ”Про оподаткування прибутку підприємств”// Відомості Верховної Ради. - 1995. – N4, зі змінами і доповненнями.
73. Закон України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні» // Офіційний вісник України. – 1999. - №52, ст. 2587.
74. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24. – С. 170.
75. Закон України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні", № 433-IV від 16.01.2003 // www. zakon.rada.gov.ua
76. Закон України "Про науково-технічну інформацію" № 3322-XXI від 25 червня 1993 року // Голос України. – 1993. – 27 червня.
77. Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, 13 жовтня 1992 р., №2673-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 50. - Ст. 676.
78. Закон України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу» // Урядовий кур’єр. – 2002. - №63.
79. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів України» // www. zakon.rada.gov.ua
80. Занг В.-Б. Синергетическая экономика: Время и перемены в нелинейной экономической теории / Пер. с англ. – М.: Мир, 1999. – 335с.
81. Злупко С. Економічна наука і наукознавство: Монографія. – Львів: Тріада плюс, 2006. – 776с.
82. Иванов В.В. Национальная инновационная система как институциональная основа экономики постиндустриального общества / Инновации. – 2004. - №5. – С.3-10.
83. Изард У. Методы регионального анализа: введение в науку о регионах / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1966. – 659 с.
84. Иноземцев В.Л. На рубеже эпох. Экономические тенденции и их неэкономические следствия. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2003. – 776с.
85. Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. – К.: Знання України, 2002. – 336с.
86. Інноваційне законодавство України: Повне зібрання нормативно-правових актів: у 3-х т. – К., 2003.
87. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / За ред. Л.І. Федулової. – К.: «Основа», 2005. – 552с.
88. Інтелектуальний потенціал та науково-технічна політика / Під наук. ред. акад. НАНУ М.І. Долішнього. – Львів: ІРД НАНУ, 1999. – 234с.
89. Карлик А., Комаров А. Промышленная политика и развитие регионов // Проблемы теории и практики управления. – 2005. - №3. – С.66-71.
90. Керецман В.Ю. Державне регулювання регіонального розвитку: теоретичні аспекти. – К.: УДАУ, 2002. – 188 с.
91. Кириченко В. «Шокова терапія» по-бразильські: дещо корисне і для нас // Економіка України. - 1993. - №10. – С.74-79
92. Козир З. Кластери як основна форма організації виробництва і виробничих відносин регіонального рівня // Підприємництво, господарство, право. – 2004. - №7. – С.146-149.
93. Колодинський С.Б. Стратегічне управління інноваційним розвитком підприємств регіону // Вісник Академії економічних наук України. – 2004. - №1. – С.95-98.
94. Коломойцев В. Е. Структурна трансформація промислового комплексу України. — К. : Українська енциклопедія, 1997. — 304с.
95. Колот І.П., Внукова Н.М., Косарєва І.П. Регіональна інвестиційна політика: проблеми іперспективи. – Х.: ТОВ “Модель Всесвіту”, 2000. – 148 с.
96. Кондрашов О.М. Промислова політика в Україні: теорія, методологія, практика управління: Монографія. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, ЛТД», 2008. – 367 с.
97. Конституція України”// Відомості Верховної Ради. - 1996. - N30.
98. Концептуальні засади науково-технічного розвитку регіону / НАН України; Інститут економіки промисловості / за ред. О.І. Амоша — Донецьк, 2002. — 172с.
99. Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України // Голос України. – 1999. – 03 серпня.
100. Корецький Ю.М., Рудь Н.Т. Методичні аспекти оцінки інноваційного потенціалу регіону // Стратегія розвитку України: Науковий журнал, 2004. - № 1-2. – С.418-430.
101. Коротич О.Б. Підвищення ролі системи місцевого самоврядування в управлінні розвитком регіонів України // Вісник Академії економічних наук України. – 2004. - №1. – С.37-42.
102. Кривенко Л.В. Інноваційна стратегія економічного розвитку як ключовий імператив загальнодержавної політики // Вісник інститут економічного прогнозування. – 2004. – С.3-7.
103. Кузнєцова Л. Структурні зміни у промисловості України: критерії прогресивності // Економіст. – 2005. - № 8. – С.50-55.
104. Кузьменко В.П. Инвестиционная политика в регионе / АН Украины. СОПС. – К.: Наукова думка, 1992. – 250с.
105. Куликов Г.В. Японский менеджмент и теория международной конкурентоспособности. – М.: Экономика, 2000. – 348с.
106. Куценко Т.Ф., Олешко А.А. Деякі аспекти впливу собівартості промислової продукції на податкові надходження регіону// Матеріали науково-практичної конференції „Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми” – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004 – С. 212 – 215.
107. Ландик В.І. Промислова політика України в контексті переходу до інноваційної моделі зростання // Вісник Академії економічних наук України. – 2003. - №1. – С.53-57.
108. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. – К.: ІЕП НАНУ, 1999. – 254с.
109. Леш А. Географическое размещение хазяйства / Пер. с англ. – М.: Изд. иностр. лит., 1959. – 455 с.
110. Ліндсей Франклин А. Перебудова в промисловості: Американський досвід. — К., 1996. — 36с. — Моніторинг економіки України. Додаток до N 5(12), травень 1996р.
111. Лукінов І. Методи і засоби державного регулювання економіки перехідного періоду // Економіка України -1999 - № 5 – С. 8-10.
112. Льюис Д. Методы прогнозирования экономических показателей . – М.: Финансы, 1986. - 135 с.
113. Макаренко І.В. Системний аналіз механізмів фінансової стабілізації машинобудівного підприємства / І.В. Макаренко // Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – Вип. 2. – С.177-182.
114. Макаренко І.О. Концептуальні підходи до формування державної промислової політики / І.В. Макаренко // Економіка та держава. – 2010. – № 4. – С. 42-44.
115. Макаренко І.О. Напрями державної кластерної промислової політики / І.В. Макаренко // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 4. – С. 22-25.
116. Макаренко І.О. Сучасний стан здійснення вітчизняної промислово-інноваційної політики за галузями / І.В. Макаренко // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 5. – С. 31-34.
117. Макаренко І.О. Сучасні складові державної промислової політики України // [Електронний ресурс] / І.В. Макаренко // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2010. – №3. – Режим доступу до журналу: http: // www.dy.nayka.com.ua.
118. Макконнелл Кэмпбелл Р., Брю Стенли Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: Учебник/ Пер. с англ. — М. : ИНФРА-М, 2003. — 972 с.
119. Мартюшева Л.С, Калишенко В.О. Інноваційний потенціал підприємства як об’єкт економічного дослідження // Фінанси України. – 2002. - № 10. – С.61-66.
120. Масловська Л.Ц. Сталий розвиток продуктивних сил регіонів; теорія, методологія, практика: Монографія. – К.: КНЕУ, 2003. – 365с.
121. Матвиенко В. Прогностика: Прогнозирование социальных и экономических процессов. Теория, методика, практика. - К.: Українські пропілеї, 2000. – 518 с.
122. Мельник А.Ф. Державне регулювання економіки перехідного періоду (світовий досвід і проблеми України), Тернопіль: Ви-во “Збруч”, 1995 – 181 с.
123. Методичні рекомендації по розробці схеми (прогнозу) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України / С.І. Дорогунцов (розроб.), П.П. Борщевський (розроб.). — К., 2001. — 330с.
124. Мингалева Ж., Ткачева С. Кластеры и формирование структуры региона // МЭ и МО. – 2000. - №5. – С.97-102.
125. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки / За ред. І. Р. Михасюка. – Львівський національний університет ім. І. Франка. Підручник. – К.: Атіка, Ельга-Н, 2000 – 592с.
126. Михасюк І.Р., Мельник А.Ф., Крупка М.І., Залога З.М. Державне регулювання економіки. – Львів, 1999. – 640с.
127. Мікловда В. П. Ринкова трансформація економіки регіону (на матеріалах Закарпатської області). — Ужгород : Карпати, 2000. — 185с.
128. Мочерний С. Синергетичний підхід в економічному дослідженні // Економіка України. – 2001. – № 5. – С. 44–51
129. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. – Статистичний збірник Держкомстату України. – К., 2007. – 350с.
130. Невелєв О. М., Данилишин Б. М. Сталий розвиток регіону: стратегічні напрями та механізми. — К., 2002. — 128с.
131. Немецкая банковская система. – Кельн: Федеральный союз немецких банков, 1993. – 46 с.
132. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління / За заг. ред. Н.Р. Нижник. – К.: Вид-во УАДУ, 1998.
133. Никифоров А.Є. Промислова політика: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 306 с.
134. Олейніков О. Сучасні тенденції світового ринку високотехнологічної продукції та місце України на ньому // Проблеми науки. – 2006. - №1. – С.30-37.
135. Олешко А. Методи державного регулювання промислового розвитку регіону// Науковий вісник Національної академії ДПС України. – 2004. - № 1 (23) – С. 20 - 27.
136. Онищенко О., Юрчишин В. Соціально-економічна реформа: тільки шлях до ринку чи й побудова нового суспільного ладу? // Економіка України. – 1994. - №3. – С.18-28.
137. Оппенлендер К. Европейская промышленная политика – необходимость и принципы. – МЭ и МО. – 1994. - № 5. – С.127-137.
138. Орешин В.П., Потапов Л.В. Управление региональной экономикой. – М.: ТЕИС, 2003. – 330с.
139. Павлов В.І., Лукін С.О. Економічний потенціал регіону: діагностика та реалізація: монографія. – Луцьк: Надстир я , 2002. – 160с.
140. Павловський М.А. Стратегія розвитку суспільства: Україна і світ. – К.: Техніка, 2001. – 312с.
141. Панасюк Б. Економічна політика в Україні наприкінці ХХ століття. К.: Науковий друк, 2002. – 744 с.
142. Пашута М.Т., Каліна А.В. Прогнозування та макроекономічне планування: Навч. Посібник. – К.: МАУП, 1998. – 192 с.
143. Переметчик М.М. Екологічна політика держави // www2.meria.dp.ua
144. Перспективи інноваційного розвитку України: Зб. наук. ст.- К.: Альтерпрес, 2002. - (Сер. "Безпека економічних трансформацій"; Вип. 21). – Електронна версія - http:// www.niss.gov.ua/table.htm
145. Пила В.И. Програмно-целевое планирование промышленного комплекса. – К.: Вища школа, 1989. – 120 с.
146. Пирожков С.І. Моделі і сценарії структурно-інноваційної перебудови економіки України / Інвестиційно-інноваційна стратегія розвитку національної економіки: Зб. наук. пр. / ОІЕ НАН України, відп. ред. Сухоруков А.І. — К., 2004.
147. Поповкін В. А. Регіонально-цілісний підхід в економіці. – К.: Наукова думка, 1993. – 218 с.
148. Портер М. Конкуренция / Пер. с англ. – М., 2000. – 540с.
149. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.07.2003 №1174 “Про схвалення Державної програми розвитку промисловості на 2003-2011 роки”.
150. Притикіна О.Л., Стасюк Ю.М., Щипанова О.В. Інноваційна політика України та інтеграція до ЄС // Фінанси України. – 2005. - №5. – С.36-43.
151. Прогнозування і розробка програм: Метод. рек. / Науково-дослідний економічний ін-т / за ред. В.Ф. Бесєдіна. — К. : Науковий світ, 2000. — 468с.
152. Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр. У 2 ч. / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України / С.І. Дорогунцов (відп.ред.). — К. : РВПС України НАН України, 2002. – 329 с.
153. Продуктивні сили України: прогноз розвитку і розміщення на період до 2010 р.: В 2 т. / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України.
154. Промисловий потенціал України: проблеми та перспективи структурно-інноваційних трансформацій / Відп. ред. Ю.В. Кіндзерський. – К.: Ін-т економіки та прогнозування НАНУ, 2007. – 408с.
155. Промисловість в національній інноваційній системі України / М.Т. Пашута, Л.І. Федулова, О.М. Кондрашов. – К.: Наук. світ, 2005. – 76с.
156. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. – М.: Инфра. - М, 1997. – 496с.
157. Регіональна політика Європейського Союзу: історія і сучасність // www.old.europexxi.kiev.ua
158. Родионова И.А. Промышленность мира: территориальные сдвиги во второй половине ХХ в. – М.: Московский лицей, 2002. – 368с.
159. Рыгалин Л.Б. и др. Высокотехнологические кластеры в России: комплекс мер по развитию инновационного потенциала региональных межотраслевых комплексов // Инновации. – 2005. - №4(81). - С.4-10.
160. Савченко А., Москалюк Н. Прискорена амортизація у системі державного регулювання// Фінанси України. – 2003. - № 7. – С. 68 – 74.
161. Савченко В.Ф. Держава і регіон: регулювання соціально-економічного розвитку: в 3 кн. – К.: Знання, 1999.
162. Сакс Дж., Ларрен Ф. Макроекономіка: Глобальный подход / Пер. с англ. – М.: Дело, 1996 – 847 с.
163. Самуельсон П. Экономика / Пер. с англ. - Т.2. - М.: НПО «Алгон», ВНИИСИ, 1992. – 415 с.
164. Санто Б. Инновация как средство экономического развития. – М.: Прогресс, 1990. – 291с.
165. Секторальні моделі прогнозування економіки України/ За ред. В.М. Гейця. - К.: Фенікс, 1999. –304 с.
166. Серегина С.Ф. Роль государства в экономике. Синергетический подход. – М.: Изд-во «Дело и Сервис», 2002.-288с.
167. Синергетика. Пер. с англ. // Под ред. Б.Б. Кадомцева. – М.: Мир, 1984. – 248с.
168. Системи підтримки прийняття рішень / Ситник В. Ф., Олексюк О. С., Гужва В. М. та ін.; за ред. В. Ф. Ситника. — К.: Техніка, 1995. — 162 с.
169. Скаленко О. Стратегічні основи інноваційної економіки (методологічні аспекти) // Економіка промисловості. – 2004. - №2. – С.14-29.
170. Статкевич М. Наслідки реформування та перспективи конкурентоздатності української економіки // www.dialogs.org.ua
171. Степанов А.Г. Государственное регулирование экономики региона. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 240с.
172. Степанов А.П., Емченко В.Н. Научные основы формирования новой промышленной доктрины // Стратегія економічного розвитку України. – 2002. - Вип.2 (9). – с. 11-19.
173. Стеченко Д.М. Інноваційні форми регіонального розвитку: Навч. посіб. – К.: Вища шк.., 2002. – 254с.
174. Стиглиц Дж. Лекции по экономической теории государственного сектора / Пер. с англ. – М.: Аспект Пресс, 1995. – 832 с.
175. Столерю Л. Равновесие и экономический рост. / Пер. с фр. – М.: Статистика, 1974 – 472 с.
176. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) «Шляхом Європейської інтеграції» / Авт. кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін.; Нац. ін-т стратег. дослідж., Ін-т екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європейської інтеграції України. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416с.
177. Указ Президента України «Про концепцію державної промислової політики» // Офіційний вісник України. – 2003. - №7, ст. 278.
178. Указ Президента України «Про концепцію державної регіональної політики» // Офіційний вісник України. – 2001. - №22, ст. 983.
179. Указ Президента України «Про структурну перебудову вугільної промисловості» // www. zakon.rada.gov.ua
180. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / А.С. Філіпченко, В.С. Будкін, А.С Гальчинський та ін. – К.: Либідь, 2002. – 470с.
181. Федоренко В. Г., Іткін О. Ф., Степанов Д. В., Інвестиційні процеси в промисловості України / за ред .В. Г. Федоренка. — К. : Науковий світ, 2001. — 447с.
182. Федулова Л. Проблеми інноваційних трансформацій у корпоративному секторі економіки України // Економіст. – 2005. - №2. – С.38-40.
183. Федулова Л. Управління інноваційним розвитком регіону // Регіональна економіка. – 2005. - №2. – С.37-47.
184. Френкель А. Прогнозирование роста промышленного производства// Вопросы статистики. - 2002.- № 2. – С. 10 -15.
185. Хэзлитт Г. Типичные ошибки государственного регулирования экономики. – М.: Серебряные нити, 2000. – 160с.
186. Хэй Д., Морис Д. Теория организации промышленности: Учебник в 2 т./ Пер. с англ. – С.-Петербург: “Экономическая школа”, 1998.
187. Хэйр Пол Дж. Промышленная реструктуризация как средство усиления национальной конкурентоспособности // Проблемы теории и практики управления. – 2002. - № 4. – С.18-23
188. Чумаченко М. Г., Амоша О. І., Іванов М. І., Баранов С. В., Біренберг Б. М. Концепція державної промислової політики України / НАН України; Інститут економіки промисловості. — Донецьк : ІЕП НАН України, 2000. — 424с.
189. Чумаченко Н. Проблемы региональной политики в Украине // Людина і політика. – 1999. - №3. – С.51-60.
190. Чумаченко Н.Г., Биренберг Б. М., Вожик М.М. Самоуправление и самофинансирование регионов: теория и практика. – К.: Наукова думка, 1994. – 209 с.
191. Ягодка А., Диба М., Кондратюк С. Перекоси регіональної економічної політики держави / Економіка України. – 2004. - №8. – С.28-35.
192. Яковенко Л. І. Промислова політика в трансформаційній економіці. — Полтава : Скайтек, 2000. — 315с.
193. Якубовський М., Новицький В. Кіндзерський Ю. Концептуальні основи стратегії розвитку промисловості України на період до 2017 року // Економіка України. – 2007. - №11. – С.4-20.
194. Adair J. Effective innovation: How to stay ahead of the competition – L.: PAN books, 1996, 292 p.
195. Bell D. The Coming of Post-industrial Society. A Venture in Social Forecasting. – N.Y.: Basic Books, Inc., 1973.
196. Kahn H., Brown, W. and Martell L. The Next 200 Years. A Scenario for America and the World. – New York, 1976. – 241р.
197. Hoover, Edgar, Frouh Grarratani An Introduction to Regional Economics. – New York: Alfred a Knopf – 446 p.
198. Servan-Schreiber, J.J. Le défi mondial. – Paris, 1980. – 477р.
199. Toffler, A. The Third Wave. - New York, 1984. – 560р.
200. Masuda Y. The Information Society as Post-Industrial Society. – Wash.: World Future Soc., 1983. – 178p.
201. Feldman V.P., Audretsch D.B. Innovation in Cities: Science based Diversity, Specialization and Localized Competition-European Economic Review. - 1999. - №43. - P.409-429.