Гирик Максим Анатолійович. Інституціоналізація участі громадян у здійсненні державного управління

Короткий опис

Гирик Максим Анатолійович. Інституціоналізація участі громадян у здійсненні державного управління.- Дисертація канд. наук з держ. упр.: 25.00.02, Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - Київ, 2015.- 203 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ГИРИК Максим Анатолійович

УДК 351.751:35.086

ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ УЧАСТІ ГРОМАДЯН У ЗДІЙСНЕННІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Рачинський Анатолій Петрович
доктор наук з державного управління,
професор

КИЇВ – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП 2

РОЗДІЛ 1 2
КОНЦЕПТУАЛЬНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УЧАСТІ ГРОМАДЯН У ЗДІЙСНЕННІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ 2
1.1 Інститут участі громадян у здійсненні державного управління: поняття, сутність і зміст, ключові ознаки 2
1.2 Генезис інституту участі громадян у здійсненні
державного управління 2
1.3 Методологія дослідження інституту участі громадян в здійсненні державного управління 2
Висновки до розділу 1 2

РОЗДІЛ 2 2
МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНСТИТУТУ УЧАСТІ ГРОМАДЯН У ЗДІЙСНЕННІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ 2
2.1. Поняття механізму участі громадян у здійсненні
державного управління 2
2.2 Законодавчий механізм участі громадян і інститутів громадянського суспільства у здійсненні державного управління в Україні 2
2.3 Організаційне забезпечення громадян і інститутів громадянського суспільства у здійсненні державного управління в Україні 2
Висновки до розділу 2 2

РОЗДІЛ 3 2
ОСНОВНІ ШЛЯХИ І НАПРЯМКИ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ УЧАСТІ ГРОМАДЯН У ЗДІЙСНЕННІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ 2
3.1 Тенденції розвитку інституціоналізації участі громадян в управлінні державними справами в Україні 2
3.2 Вплив адміністративної реформи на інституціоналізацію
участі громадян в управлінні державними справами 2
3.3 Сприяння держави розвитку громадянського суспільства як чинник інституціоналізації участі громадян в управлінні
державними справами 2
Висновки до розділу 3 2

ВИСНОВКИ 2
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 2

ДОДАТКИ 2
Додаток А 2

ВСТУП

Актуальність теми. Конституцією України у ст. 1 і 5 Україна проголошується демократичною правовою державою, в якій конституційний лад та організація всієї публічної влади ґрунтуються на визнанні народу джерелом влади. При цьому народ України здійснює свою владу безпосередньо або через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб. На сьогодні в Україні сформувалися та діють інститути безпосередньої та представницької демократії. А Революція гідності 2014 р. довела спроможність Українського народу захищати своє повновладдя, використовуючи демократичний потенціал.
Водночас у XXI ст. європейська та американська політико-правова думка і відповідна державно-управлінська практика виокремлюють і інший прогресивний тип народовладдя – “демократію участі”, або ж учасницьку демократію. Її сутність полягає в інституціоналізації державою різних легітимних видів, форм і способів впливу громадян на прийняття управлінських рішень на загальнодержавному та місцевому рівнях.
Очевидно, що механізм взаємодії громадянського суспільства і держави вимагає інституціоналізації, тобто створення відповідно до вимог чинного законодавства легітимного статусно-рольового механізму взаємовідносин названих соціальних суб’єктів. Чільне місце у цьому механізмі належить інституціоналізації прямої та опосередкованої участі громадян у здійсненні державного управління через традиційні й нові форми, передбачені Конституцією та законами України, іншими актами чинного законодавства (рівний доступ до державної служби, електронне урядування, громадські консультації та обговорення, організація та діяльність громадських рад при органах державного управління всіх рівнів, лобіювання тощо).
Виходячи з цього наукове завдання щодо обґрунтування теоретико-методологічних і практичних аспектів інституціоналізації участі громадян у державному управлінні в контексті подальшого розвитку громадянського суспільства та розбудови правової держави є актуальним. Його вирішення має не лише наукове, а й прикладне значення для проведення низки реформ у сфері державного управління, започаткованих Президентом України П.Порошенком.
Водночас роботи таких визнаних вітчизняних фахівців у галузі державного управління, як В.Авер’янов [1], О.Андрійко [5], В.Бакуменко [12], О.Баштанник [17], Р.Войтович [34], В.Голубь [44], Ю.Гаряча [41], В.Горбатенко [45-46], Н.Грицяк [51], Н.Діденко [63-64], Ю.Кальниш [70], В.Князєв [76], Ю.Ковбасюк [78], В.Кремінь [89], І.Кресіна [90], Н.Нижник [116-119], О.Пухкал [165], А.Рачинський [166-168], В.Ребкало [169], Г.Рябцев [177], В.Романов [175], А.Савков [179], В.Саламатов [180], Г.Ситник [182], Ю.Сурмін [196], С.Телешун [198], В.Трощинський [208], В.Удовиченко [209] та ін., створили належне теоретико-методологічне підґрунтя для дослідження питань, пов’язаних з інституціоналізацією участі громадян в управлінні державними справами.
Значний вплив на результати дослідження справили роботи українських учених, які вивчали питання громадянського суспільства, народовладдя та “демократію участі” таких, як М.Банчук [15], Ю.Барабаш [16], В.Ковальчук [77], А.Колодій [82], Р.Максакова [101], М.Орзіх [128], В.Нестерович [113-114], В.Погорілко [138-139], Д.Прокопов [164], О.Скрипнюк [185-186], Ю.Тодика [210-203], В.Федоренко [212-214], М.Цвік [222], В.Шаповал [230], Я.Пасько [131], В.Паталаха [132], Ю.Рожков [173], В.Скворець [184], Ю.Узун [210], О.Чувардинський [227] та ін.
Українська філософська та політико-правова спадщина з питань впливу взаємодії громадян і суспільства на процеси національного державотворення відображена в наукових розвідках М.Грушевського [7], С.Дністрянського [7], М.Драгоманова [7], М.Коркунова [2], П.Лодія [7], І.Франка [7] та ін. Основоположні ідеї щодо раціональної побудови відносин між людиною, суспільством і державою обґрунтовувалися в роботах таких відомих мислителей, як І.Бентам [2], М.Вебер [31], Т.Гоббс [2], Дж.Локк [2], К.Маркс [102], Ш.Монтеск’є [108], К. Поппер [144], А.де’Токвіль [204], А.Фергюссон [205] та ін.
Разом із тим, незважаючи на дослідженість багатьох питань, пов’язаних з демократизацією державного управління та оптимізацією механізмів залучення громадян до участі в державному управлінні, проблеми теорії та практики інституціоналізації участі громадян у державному управлінні на належному рівні в Україні не вивчалися.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на кафедрі державної служби та кадрової політики Національної академії державного управління при Президентові України (далі – Національна академія) в межах комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” Національної академії
(ДР № 019911002827) відповідно до тематики науково-дослідних робіт (НДР): “Розробка системи оцінювання результативності та ефективності публічного управління соціальною та економічною сферою” (ДР № 0110U001492), у якій автором аргументовано необхідність акцентування уваги на основних напрямах взаємодії держави і громадянського суспільства, зокрема досягненні необхідного рівня громадянської культури, формуванні навичок соціально-політичної діяльності в умовах демократії та ін.; “Кадрова політика в системі державної служби на сучасному етапі державотворення України” (ДР № 011U000145), у рамках якої автором проаналізовано існуючі в Україні тенденції розвитку механізмів участі громадян в управлінні державними справами, а також вплив адміністративної реформи на оптимізацію цих механізмів; “Публічне управління: системність і інституціональність” (ДР № 0113U002449), у межах якої автором обґрунтовано методологічні підходи до визначення основних тенденцій інституціоналізації участі громадян у вітчизняному та зарубіжному державному управлінні, зокрема через глобалізацію “демократії участі” та імплементації в національне законодавство міжнародних стандартів щодо участі громадян у державному управлінні тощо).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування інституціоналізації участі громадян у здійсненні державного управління, самостійно та через інститути громадянського суспільства, і розробка на цій основі пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та відповідної державно-управлінської практики.
Досягнення поставленої мети передбачало вирішення таких завдань:
 зробити аналіз сутності, змісту і основних форм участі громадян у здійсненні державного управління та запропонувати авторське визначення поняття “інститут участі громадян у здійсненні державного управління”;
 розкрити зміст інституціоналізації участі громадян у здійсненні державного управління;
 проаналізувати законодавчий механізм реалізації інституту участі громадян у здійсненні державного управління в Україні, виявити його ознаки й основні складові елементи;
 дослідити організаційний механізм участі громадян та інститутів громадянського суспільства в процесі формування, прийняття та реалізації державно-управлінських рішень в Україні;
 виявити основні тенденції інституціоналізації участі громадян в управлінні державними справами в Україні та за кордоном;
 обґрунтувати концепт сприяння держави розвитку громадянського суспільства як важливий чинник інституціоналізації участі громадян у здійсненні державного управління;
 сформулювати пропозиції з удосконалення чинного законодавства та правозастосовної практики щодо участі громадян у здійсненні державного управління.
Об’єктом дослідження є взаємодія громадян і держави у формуванні, прийнятті та реалізації державно-управлінських рішень.

Предметом дослідження є інституціоналізація участі громадян у здійсненні державного управління в Україні.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і вирішення завдань використовувалася наукова методологія, представлена системою філософсько-світоглядних, загальнонаукових принципів і підходів та спеціально-наукових методів пізнання процесу, механізму й результатів інституціоналізації участі громадян у здійсненні державного управління в Україні.
Філософською світоглядною основою дослідження стали положення діалектики, на яких базувалося вивчення механізмів участі громадян та інститутів громадянського суспільства у здійсненні державного управління в Україні, а також генезис цього інституту в контексті розвитку взаємодії людини, громадянського суспільства та держави. Аксіологічний підхід використовувався для з’ясування призначення інституту участі громадян у здійсненні державного управління та основних механізмів і форм такої участі в контексті парадигми взаємодії громадянського суспільства та правової держави. Історичний підхід дав змогу вивчити державно-управлінські властивості досліджуваного інституту в динаміці: – від часу його утвердження до виявлення сучасних тенденцій і шляхів його подальшого розвитку.
Позитивним для виявлення сутності та змісту процесу інституціоналізації участі громадян у здійсненні державного управління стало й застосування потенціалу синергетичної методології. Це дало змогу розглянути інституціоналізацію як синергетичний процес трансформації від самоорганізованих явищ до керованих державно-управлінських відносин.
З допомогою методів аналізу та синтезу досліджено нормативно-правові та організаційні механізми реалізації інституту участі громадян у здійсненні державного управління, а також виявлено основні тенденції розвитку досліджуваного інституту в політико-правових і управлінських реаліях сьогодення.
У роботі використано і спеціальні наукові методи дослідження: системний та структурно-функціональний, порівняльно-правовий, формально-логічний, статистичні методи (вибіркового статистичного спостереження, зведення та групування статистичних показників) та ін. Зокрема, системний і структурно-функціональний методи слугували для з’ясування призначення інституту участі громадян у здійсненні державного управління в системі взаємодії громадянського суспільства та держави, а також виокремлення видів і форм такої участі громадян; порівняльно-правовий метод – для зіставлення юридичних понять, явищ і процесів, визначення їх спільних та специфічних ознак, з’ясування співвідношення форм участі громадян у здійсненні державного управління в Україні та за кордоном; формально-логічний – для визначення понять і категорій інституту участі громадян у здійсненні державного управління; статистичні методи – для одержання, узагальнення, групування та аналізу кількісних і якісних характеристик застосування в Україні механізмів участі громадян у здійсненні державного управління.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є одним із перших в Україні комплексних наукових досліджень, у якому вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в обґрунтуванні інституціоналізації участі громадян у здійсненні державного управління та розробці на її основі пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства й відповідної державно-управлінської практики оптимізації взаємодії громадян і держави у формуванні, прийнятті та реалізації державно-управлінських рішень. Результати дослідження конкретизовано в положеннях, у яких:
уперше:
 доведено, що інститут участі громадян у здійсненні державного управління являє собою впорядковану сукупність (систему) державно-управлінських та інших соціальних правил поведінки і діяльності, статусів та режимів, що забезпечують пряму або опосередковану участь громадян у державному управлінні;
 розкрито сутність інституціоналізації участі громадян у здійсненні державного управління як цілеспрямованого процесу трансформації соціальних відносин у державно-управлінські з їх наступною регламентацією та юридичною легалізацією і організаційним забезпеченням;
удосконалено:
 трактування участі громадян у державному управлінні як важливої форми реалізації їхнього конституційного права на участь в управлінні державними справами, зміст якої визначено через пряму (професійна діяльність на державній службі) чи опосередковану (консультації з громадськістю, участь у роботі громадських рад при органах державного управління тощо) участь громадян у здійсненні державного управління у межах і у спосіб, встановлені чинним законодавством;
 усталені в науці державного управління методологічні підходи до визначення поняття, сутності, змісту та ключових ознак інституту участі громадян у здійсненні державного управління, зокрема обґрунтовано твердження про те, що участь громадян у здійсненні державного управління повинна мати певні конститутивні ознаки (властивості) та бути публічною, добровільною, свідомою, легітимною і спрямовуватися на розбудову громадянського суспільства та правової держави;
 понятійно-категорійний апарат інституціоналізації участі громадян у здійсненні державного управління, зокрема визначено зміст категорій “механізм реалізації інституту участі громадян у державному управлінні”, під яким розуміється система законодавчих (нормативно-правових) та організаційних механізмів забезпечення реалізації права громадян на участь у здійсненні державного управління; “громадянське суспільство” – сукупність усіх громадян з високим рівнем суспільної свідомості та політичної культури, які проживають на території держави, їх вільних об’єднань та асоціацій, пов’язаних певними суспільними відносинами, що перебувають за межами директивного регулювання й регламентації держави, але гарантуються та охороняються встановленим нею законодавством;
 типологію форм участі громадян у здійсненні державного управління в Україні, до яких віднесено: пряму участь шляхом здійснення професійної діяльності на державній службі; опосередковану, самостійну та/або участь через інститути громадянського суспільства; стихійну, самоорганізовану та інституціоналізовану участь; участь на загальнодержавному, регіональному, місцевому (локальному) рівнях;
набули подальшого розвитку:
 основні тенденції інституціоналізації участі громадян у вітчизняному та зарубіжному державному управлінні (модернізація чинного законодавства про участь громадян у державному управлінні, зокрема шляхом його процесуалізації; глобалізація “демократії участі” та імплементація в національне законодавство міжнародних стандартів щодо участі громадян у державному управлінні; пошук нових організаційних форм реалізації права громадян на участь у здійсненні державного управління тощо);
 положення про те, що цілеспрямована діяльність держави, пов’язана зі сприянням розвиткові громадянського суспільства та його інститутів, позитивно впливає на утвердження гарантій участі громадян у здійсненні державного управління як самостійно, так і через інститути громадянського суспільства;
 принципи розвитку в Україні громадянського суспільства, зокрема такі, як: багатопартійність, створення державою однакових умов для діяльності політичних партій, громадських об’єднань та інших інститутів громадянського суспільства, заборона на рівні Основного Закону будь-якій політичній силі привласнювати право здійснювати державну владу і державне управління; економічна різноманітність, рівність усіх форм власності, невтручання держави в безпосередню господарську діяльність підприємств незалежно від форм їх власності, свобода підприємництва; ідеологічний плюралізм і деідеологізація освіти, науки та культури, всієї духовної сфери суспільства; відповідальність держави перед людиною за свою діяльність; невідчужуваність та непорушність прав і свобод людини та ін.;
 обґрунтування сутності, змісту і структури організаційного механізму реалізації інституту участі громадян у здійсненні державного управління як системи статусів, компетенцій, процедур і режимів, що належать органам державного управління та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам, інститутам громадянського суспільства, міжнародним органам і організаціям, здійснюються ними та забезпечують ефективну участь громадян у державному управлінні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в сукупності вони становлять теоретичну і методологічну базу для практичного вдосконалення чинного законодавства та відповідної державно-управлінської практики оптимізації взаємодії громадян і держави у формуванні, прийнятті та реалізації державно-управлінських рішень. Зокрема, деякі результати дисертаційного дослідження використані:
 Комітетом з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Верховної Ради України при підготовці проектів законів України “Про внесення змін до деяких законів України щодо участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики, вирішенні питань місцевого значення” від 26 січня 2009 р.; “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законотворчого процесу та взаємодії комітетів Верховної Ради України із структурами громадянського суспільства” від 12 квітня 2010 р. (довідка від 6 грудня 2012 року № 04-15/16-3259);
 Робочою групою Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Верховної Ради України при опрацюванні і підготовці до другого читання проекту Закону України “Про місцевий референдум” (реєстраційний № 0867), створеною рішенням Комітету від
20 лютого 2013 р. (протокол № 3) (довідка від 6 грудня 2012 року № 04-16/15-587);
 Центром нормопроектного забезпечення діяльності Президента України Національного інституту стратегічних досліджень у процесі розробки проекту Закону України “Про громадські організації” на виконання п. 1.2 “Плану наукової, науково-організаційної та нормопроектної діяльності Національного інституту стратегічних досліджень на 2010 р.” у частині визначення механізмів участі громадських організацій у здійсненні державного управління (акт від 2 березня 2012 року № 293/225);
 Інститутом лідерства та соціальних наук Київського університету імені Бориса Грінченка в частині визначення механізмів участі громадських організацій у здійсненні державного управління освітньою галуззю в процесі розробки навчального курсу “Гуманітарна експертиза навчального закладу”, в якому здобувачем було підготовлено розділ “Умови, методи та схема проведення гуманітарної експертизи у навчальному закладі” (довідка від
27 березня 2012 року № 158).
Апробація результатів дослідження. Результати досліджень, викладених у дисертації, доповідалися на науково-практичних конференціях, у тому числі всеукраїнських і за міжнародною участю, а також на науковому семінарі: “Галузь науки “Державне управління”: історія, теорія, впровадження” (Київ, 2010); “Менеджмент-орієнтовані підходи до здійснення змін в публічному управлінні” (Дніпропетровськ, 2010); “Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики” (Київ, 2011); “Державотворення та правотворення в період реформ: питання теорії та практики” (Київ, 2012); “Права та свободи людини в контексті модернізації Конституції України” (Київ, 2014); “Актуальні питання становлення та розвитку держави і права України” (Івано-Франківськ, 2014).
Публікації. Результати дослідження відображено в 15 наукових публікаціях, серед яких 8 статей надруковано у наукових фахових виданнях з державного управління, 1 стаття – у науковому періодичному виданні іноземної держави та 6 тез доповідей – у матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 203 сторінки, із них 175 сторінок основного тексту. Список використаних джерел складається з
241 найменування.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нові підходи до вирішення конкретного наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні концептуальних основ інституціоналізації участі громадян у здійсненні державного управління та розробці на її основі пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства і відповідної державно-управлінської практики. Доведено, що саме участь громадян у державному управлінні наповнює реальним змістом їх взаємодію з державою, легітимізує державно-управлінські рішення та розширює потенціал “демократії участі”.
Апробація одержаних результатів, їх використання в практичній діяльності підтверджують правильність методології, покладеної в основу дослідження, що свідчить про досягнення мети та виконання поставлених завдань і дає змогу сформулювати такі висновки.
1. На основі аналізу сутності, змісту і основних форм участі громадян у здійсненні державного управління встановлено, що “інститут участі громадян у здійсненні державного управління” є важливою формою реалізації їх конституційного права на участь в управлінні державними справами, зміст якої полягає в прямій (професійна діяльність на державній службі) або опосередкованій (консультації з громадськістю, участь у роботі громадських рад при органах державного управління тощо) участі у здійсненні державного управління в межах і у спосіб, встановлені чинним законодавством.
До базових принципів такої участі громадян віднесено її публічність, добровільність, свідомість, цілеспрямованість, системність, результативність, легітимність, різноманітність. Удосконалено типологію форм участі громадян у здійсненні державного управління в Україні, якими є: пряма участь (шляхом здійснення професійної діяльності на державній службі); опосередкована, самостійна та/або участь через інститути громадянського суспільства; стихійна, самоорганізована та інституціоналізована участь; участь на загальнодержавному, регіональному, місцевому (локальному) рівнях.
Установлено, що інститут участі громадян у здійсненні державного управління є системою державно-управлінських та інших соціальних правил поведінки і діяльності, статусів та режимів, яка забезпечує пряму або опосередковану участь громадян у державному управлінні. Відповідний інститут є результатом і наслідком процесу інституціоналізації.
2. Розкрито сутність та зміст інституціоналізації участі громадян у здійсненні державного управління, в основу якої покладено цілеспрямований процес трансформації соціальних відносин у державно-управлінські, утвердження відповідно до вимог чинного законодавства легітимного статусно-рольового механізму взаємодії громадян безпосередньо або через інститути громадянського суспільства з державою у сфері державного управління з їх наступною регламентацією і юридичною легалізацією та організаційним забезпеченням.
Визначено, що витоки інституціоналізації участі громадян в державному управлінні та управлінні державними справами загалом мають давні витоки. Основними періодами генезису інституту участі громадян в державному управлінні в Україні є: 1) утвердження перших практик участі громадян в служінні державі на українських землях (IX – поч. XX ст.);
2) започаткування в Україні державної служби і форм участі громадян в державному управлінні в період національно-визвольних змагань (1917-1921 рр.); 3) розвиток й інституціоналізація радянської моделі участі громадян в управлінні державними справами (1919-1991 рр.); 4) започаткування державної служби і державного управління в незалежній Україні (1991-1993 рр.); 5) конституційне закріплення засад участі громадян в управлінні державними справами (1993-1996 рр.); 6) інституціоналізація участі громадян у здійсненні державного управління (1996-2010 рр.); 7) проведення адміністративної реформи і реформування державної служби, оптимізація механізмів залучення громадян і інститутів громадянського суспільства в державному управління. Фіаско реформ через формалізацію залучення громадян до державного управління (2010-2014 рр.); 8) реформування інституту участі громадян в управлінні державними справами (2014 р. – донині).
3. Проаналізовано вітчизняний законодавчий механізм реалізації інституту участі громадян у здійсненні державного управління. У результаті цього встановлено, що під механізмом реалізації інституту участі громадян у державному управлінні слід розуміти систему взаємозумовлених законодавчих (нормативно-правових) і організаційних механізмів забезпечення реалізації права громадян на участь у здійсненні державного управління.
Законодавчий механізм реалізації інституту участі громадян у здійсненні державного управління є системою взаємозумовлених та ієрархічно вибудуваних актів чинного законодавства (Конституція та закони України, правові акти Президента України і Кабінету Міністрів України), які встановлюють індивідуально та через інститути громадянського суспільства цілі, завдання, принципи, суб’єктів, види, форми і процедури участі громадян у державному управління. У XXI ст. законодавчий механізм забезпечення реалізації інституту громадян на участь у здійсненні державного управління доповнюється такими структурними складовими, як:
а) міжнародні стандарти у сфері “демократії участі”;
б) рішення Конституційного Суду України відповідного змісту;
в) рішення Європейського суду з прав людини.
Наведені складові мають додатковий характер і, вдало доповнюючи систему чинного законодавство щодо участі громадян у державному управлінні, надають їй комплексного характеру.
Якісними ознаками механізму реалізації інституту участі громадян у здійсненні державного управління на сьогодні є: його дієвість як критерій ефективності функціонування, легітимність, структурованість; динамічність; взаємозв’язок з механізмами реалізації інших інститутів державного управління. Доведено, що основними елементами внутрішньої побудови механізму реалізації інституту участі громадян у державному управлінні є законодавчий і організаційний елементи.
1. Організаційний механізм участі громадян та інститутів громадянського суспільства в процесі формування, прийняття і реалізації державно-управлінських рішень в Україні слід розглядати насамперед як систему статусів, компетенцій, процедур та режимів, що належать органам державного управління та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам, інститутам громадянського суспільства, міжнародним органам і організаціям, здійснюються ними та забезпечують ефективну участь громадян у державному управлінні.
При цьому, основними організаційними формами участі громадян у здійсненні державного управління в Україні слід вважати: 1) доступ громадян до професійної державної служби в органах державного управління та місцевого самоврядування; 2) консультації з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики; 3) організація та діяльність громадських рад при органах державного управління; 4) проведення громадської експертизи; 5) участь громадян в роботі інститутів громадянського суспільства (громадські, релігійні, благодійні організації, професійні спілки і їх об’єднання, творчі спілки, асоціації, організації роботодавців, недержавні засоби масової інформації (ЗМІ) та інші непідприємницькі товариства і установи, легалізовані згідно з чинним законодавством), чия статутна діяльність передбачає взаємодію з органами державного управління, чи контроль за їх діяльністю; 6) вплив громадськості на правотворчу діяльність парламенту, глави держави і уряду (лобіювання); 7) залучення наукового та експертного середовища до розробки і експертизи державно-управлінських рішень.
2. Основними тенденціями інституціоналізації участі громадян в управлінні державними справами в Україні та за кордоном на сьогодні слід вважати:
а) формування новітньої управлінської філософії та ідеології легітимації державно-управлінських рішень;
б) модернізація чинного законодавства щодо участі громадян у державному управлінні, зокрема шляхом його процесуалізації;
в) поширення “демократії участі” під впливом глобалізаційних процесів у державному управлінні та імплементація в національне законодавство міжнародних стандартів і позитивних універсальних практик участі громадян у державному управлінні;
г) пошук нових організаційних форм реалізації права громадян на участь у здійсненні державного управління на центральному рівні (“електронне урядування” тощо) та на місцях;
ґ) активізація процесів формування в органах державного управління PR-структур, а в інститутах громадянського суспільства – GR-структур, покликаних сприяти соціально відповідальному партнерству суспільства та держави;
д) удосконалення механізмів створення умов для рівного доступу громадян до професійної державної служби;
е) започаткування нових навчальних спеціалізацій і професій щодо забезпечення участі громадян у здійсненні державного управління в Україні.
3. Із метою забезпечення інституціоналізації участі громадян у здійсненні державного управління відповідні державно-управлінські реформи сьогодні необхідно проводити за такими напрямами:
а) розробка ефективного механізму надання органами державного управління доступних адміністративних послуг;
б) удосконалення механізму реалізації участі громадян у здійсненні державного управління та створенні механізмів і форм їх безпосереднього впливу на державно-управлінські рішення з метою їх легітимації;
в) реформування інституту державної служби і забезпечення громадянам рівного доступу до професійної державної служби, підвищення соціальних і правових гарантій державних службовців;
г) оптимізація системи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади шляхом усунення взаємодублювання їх функцій та укрупнення;
ґ) децентралізація державного управління через реформування місцевого самоврядування та державного управління на місцях шляхом перезакріплення в Конституції та законах України функцій місцевих державних адміністрацій за виконкомами місцевих рад, а також удосконалення територіальної організації публічної влади в Україні.
4. За основу перспективної для України моделі взаємодії громадян та інститутів громадянського суспільства з державою і органами державного управління покладено необхідність:
 розробки державою за активної участі громадськості доктрин, стратегій і програм сприяння розвиткові громадянського суспільства та залучення громадськості до формування державної політики і здійснення державного управління;
 запровадження дієвого громадського контролю за роботою органів державного управління;
 відмови держави від дозвільного порядку реєстрації інститутів громадянського суспільства на користь повідомлюваного, в тому числі й через глобальну мережу Інтернет;
 державного фінансування інститутів громадянського суспільства, задіяних у неприбуткових соціально значущих проектах;
 запровадження відкритого та прозорого електронного урядування;
 посилення інститутів місцевого самоврядування та підтримки самоорганізованих форм участі громадян у державному управлінні.
У цьому контексті, перспективною для України моделлю взаємодії громадян і інститутів громадянського суспільства з державою та органами державного управління, зокрема, полягає в формуванні державою, за активної участі громадськості, доктрин, стратегій і програм сприяння розвиткові громадянського суспільства та залучення громадськості до формування державної політики і здійснення державного управління; в запровадженні дієвого громадського контролю за роботою органів державного управління; у відмові держави від дозвільного порядку реєстрації інститутів громадянського суспільства на користь повідомлю вального, в тому числі й через глобальну мережу Internet; у державному фінансування інститутів громадянського суспільства, задіяними в неприбуткових соціально значущих проектах; у запровадженні відкритого та прозорого електронного врядування; в посиленні інститутів місцевого самоврядування та підтримка самоорганізованих форм участі громадян у державному управлінні та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Адміністративне право України : Академічний курс / В. Авер’янов : у 2 т. Т. 1. Загальна частина. – К. : Юрид. думка, 2004. – 583 с.
2. Административная юстиция: конец ХІХ – начало ХХ века: Хрестоматия. – Ч. 2 / Сост. и вступит. ст. Ю. Н. Старилова. – Воронеж : Изд-во Воронежского государственного университета, 2004. – 367 с.
3. Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи : монографія / за заг. ред. Н. Р. Нижник, Н. Т. Гончарук. – Дніпропетровськ : Моноліт, 2009. – 384 с.
4. Актуальні проблеми теорії держави та права. – Ч. I: Актуальні проблеми теорії держави : навч. посіб. / [С. М. Тимченко, С. К. Бостан, С. М. Легуша, Н. М. Пархоменко, Т. О. Пікуля, Н. В. Пронюк]. – К . : КНТ, 2007. – 288 с.
5. Андрійко О. Ф. Деякі проблеми адміністративної реформи в Україні [Текст] / О. Ф. Андрійко // Правова держава: Щорічник наук. праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Вип.13. – К . : Вид. Дім ”Юрид. кн.”, 2002. – С. 284-289.
6. Антонович М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини. – К . : Вид. дім “KM Academia”, 2000. – 262 с.
7. Антологія української юридичної думки. В 10 т. / Редкол. Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Том 4 Конституційне (державне) право / Упорядники В. Ф. Погорілко, О. В. Батанов, В. Л. Федоренко; відп. ред. В. Ф. Погорілко. – К.: Вид. Дім “Юридична книга”, 2003. – 600 с.
8. Аристотель. Сочинения : в 4 т. Т. 4. Политика / Аристотель. – М. : Мысль, 1984. – С. 375-644.
9. Афанасьев В. Г. Человек в управлении обществом / В. Г. Афанасьев - М.: Политиздат, 1977. – 382 с.
10. Байме К. Політичні теорії сучасності ; Пер. з нім. / Клаус фон Байме. – К . : Стилос, 2008. – 98 с.
11. Баймуратов М. А. Международное право : учебн. / М. А. Баймуратов. – Харьков : Одиссей, 2000. – 736 с.
12. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики : монографія / В. Д. Бакуменко. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 324 с.
13. Балінський О. В. Роль права у формуванні громадянського суспільства: історико-правовий дискурс / О. В. Балінський // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – Вип. 36. : Зб. наук. пр. – К . : Ін-т держави і права НАН України, 2007. – С. 117-123.
14. Бандурка О. О. Державне управління: проблеми уточнення поняття та визначення меж його використання / О. О. Бандурка // Наук. вісн. Нац. акад. внутріш. справ України. – 2004. – № 3. – С. 26-32.
15. Банчук М. Громадянське суспільство в Україні: поняття і реальність / М. Банчук // Людина і політика. – 2003. – № 1. – С. 42-49.
16. Барабаш Ю. Г. Державно-правові конфлікти в теорії та практиці конституційного права: монографія / Ю. Г. Барабаш; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х.: Право, 2008. – 220 c.
17. Баштанник В. Владний характер діяльності політичних партій як фактор становлення громадянського суспільства / В. Баштанник // Вісн. УАДУ. – 2001. – № 1. – С. 285-295.
18. Бобылев А. И. Общество, гражданское общество, личность, государство, право. Их взаимодействие на современном этапе / А. И. Бобылев // Право и политика. – 2001. – № 3. – С. 70-79.
19. Бойко Н.Л . Взаємовідносини “громадянин – держава” як соціологічна проблема: досвід аналізу взаємозалежності та перспективи створення громадянського суспільства / Н. Л. Бойко // Соціол. наука і освіта в Україні, 2000. – Вип. 1. – С. 234-238.
20. Бойцов В. Политическая нейтральность государственных служащих в Англии / В. Бойцов, Л. Бойцова // Государство и право. – 1992. – № 9. – С. 117-123.
21. Бостан С. К. До питання про побудову в Україні парламентсько-президентської республіки / С. К. Бостан // Вісн. Акад. прав. і соц. відносин Федер. профспілок України. – 2003. – № 1. – С. 4-7.
22. Букач В. В. Поняття конституційних політичних прав та свобод / В. В. Букач // Держава і право: Зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. - К. : ІДП ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – Вип. 10. – С.187 – 192.
23. Бухарин Н. И. Строительство гражданского общества в странах Центральной и Юго-Восточной Европы. 90-е годы ХХ века – начало ХХI века / Н. И. Бухарин // Новая и новейшая история. – 2005. – № 1. – С. 26-49.
24. Быков В. В. Методы науки / В. В. Быков. – Б.м. : Наука, 1974. – 215 с.
25. Валевський О. Л. Державна політика в умовах трансформації українського суспільства (концептуальні засади, планування, впровадження): монографія / О. Л. Валевський. – К. : Вид-во НАДУ, 2008. – 386 с.
26. Валевський О. Розмежування політичних і адміністративних функцій – стратегія реформування державного управління / О. Валевський // Нац. інтерес. – 2005. – Груд. – С. 9-14.
27. Валлерстайн И. Конец знакомого мира: Социология XXI века / Центр исследований постиндустриального общества; Пер. с англ. / Иммануэль Валлерстайн. – М . : “Логос”, 2003. – 355 с.
28. Василенко И. А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия / И. А. Василенко. – М. : Логос, 2000. – 200 с.
29. Варламова Н. В. Политико-правовое сознание и развитие самоуправления: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Н. В. Варламова / ИГПАН СССР. – М ., 1991. – 25 с.
30. Взаємодія держави та інституцій громадянського суспільства: Роз’яснення Міністерства юстиції України від 3 лютого 2011 року. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. – Назва з екрану.
31. Вебер М. Политика как призвание и профессия / М. Вебер // Избранные произведения. – М. : Прогресс, 1990. – С. 644-706.
32. Висоцький О. Ю. Основи державного управління : Конспект лекцій / О. Ю. Висоцький, О. Є. Висоцька, Ю. П. Шаров. У двох частинах. Частина І. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2008. – 52 с.
33. Власть // Политология : энциклопед. словарь / общ. ред. и сост. : Ю. И. Аверьянов. – М. : Изд-во Моск. коммерч. ун-та, 1993. – 22 с.
34. Войтович Р. Вплив глобалізації на систему державного управління: Теоретико-методологічний аналіз. – К .: НАДУ. – 2007. – 640 с.
35. Волков Ю. Е. Сущность социального управления. Общее понятие об управлении / Ю. Е. Волков // Социология власти : Вестн. социол. центра РАГС. – М. : Изд-во РАГС. – 2005. – № 3. – С. 5-23.
36. Воронов І. О. Феномен влади: горизонти людського і політичного виміру / І. О. Воронов ; НАН України. Ін-т політ. і етнонац. дослідж. – К. : Генеза, 2005. – 288 с.
37. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство / Ю. Габермас ; пер. з нім. А. Онишко. – Львів : Літопис, 2000. – 218 с.
38. Гаврилов Н. И. Феномен государственной власти народа / Н. И. Гаврилов. – Севастополь : Вебер, 2003. – 300 с.
39. Ганьба Б. Системний підхід у державно-правових дослідженнях / Б. Ганьба // Вісник Львів. ун-ту. Серія юридична. – Л., 2000. – Вип. 35. – С. 61.
40. Гирик М. А. Інституціоналізація участі громадян у здійсненні державного управління в Україні / М. А. Гирик // Зб. наук. пр. НАДУ. – 2014. – Вип. 1. – C. 93–102.
41. Гаряча Ю. Адаптація національного законодавства до acquis communautaire як складник процесу європейської інтеграції: досвід для України / Ю. П. Гаряча // Стратег. пріоритети. – 2012. – № 2 (23). – С. 181–184.
42. Герасіна Л. Громадянське суспільство і колізії в процесі реалізації політичної влади / Л. Герасіна // Вісник Академії правових наук України. - 2008. - № 3 (54). - С. 43-51.
43. Гоббс Т. О гражданине / Т. Гоббс // Избр. произведения : в 2 т. – М. : Мысль, 1965. – Т. 1. – С. 287-410.
44. Голубь В. Політико-адміністративні аспекти формування громадянського суспільства в транзитивних суспільствах / В. Голубь // Вісник НАДУ. – 2010. – № 1. – С. 183-192.
45. Горбатенко В. П. Громадськість / В. П. Горбатенко // Юридична енциклопедія : у 6 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (гол. ред.) та ін.]. – К . : Укр. енцикл., 2001. – Т. 3. – С. 640.
46. Гончарук Н. Т. Управління керівним персоналом у сфері державної служби України: теорія та практика [Текст] : монографія / Н. Т. Гончарук ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр. – Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2012. – 344 с.
47. Градовский А. Д. Существо государственных должностей и учение о службе гражданской // Градовский А.Д. Начала русского государственного права : в 2 т. / А.Д. Градовский ; под ред. и с предислов. В.А. Томсинова. – М. : Издательство “Зерцало”, 2006. – Т. 2 : Органы управления. – С. 1-194.
48. Гражданское общество: истоки и современность / Научн. ред. И. И. Кальной, И. Н. Лопушанский, 2-изд., доп. – СПб. : Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2002. – 296 с.
49. Гринюк Р. Ф. Ідея правової держави: теоретико-правова модель і практична реалізація / Р. Ф. Гринюк. – К. : Концерн “Видавн. Дім “Ін Юре”, 2004. – 388 с.
50. Грицяк І. А. Європейське управління: теоретико-методологічні засади : монографія / І. А. Грицяк. – К. : К.І.С., 2006. – 398 с.
51. Грицяк Н. В. Електронна демократія як механізм політичної взаємодії [Текст] : наук.-метод. розроб. / Н. В. Грицяк, С. Г. Соловйов ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Упр. орг. фундам. та приклад. дослідж., Каф. інформ. політики та технологій. – К . : НАДУ, 2013. – 42 с.
52. Громадянське суспільство в Україні: проблеми забезпечення правотворчої діяльності: Матеріали міжнародної наукової конференції
(7 квітня 2008 р., м. Київ) / За ред. О. В. Скрипнюка. – К.: НДІ приватного права і підприємництва, 2008. – 348 с.
53. Громадянське суспільство: політичні та соціально-правові проблеми розвитку : монограф. / Ю. Г. Васильєв, В. Д. Воднік, О. В. Волянська та ін. ; за ред. М. П. Требіна. – Х. : Право, 2013. – 536 с.
54. Дегтярёв А. А. Политическая власть как регулятивный механизм социального общения / А. А. Дегтярев // Полис. – 1996. – № 3. – С. 108-120.
55. Денисюк М. В. Теоретико-правові засади взаємодії держави та інститутів громадянського суспільства : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень / М. В. Денисюк. – К., 2014. – 209 с.
56. Держава і громадянське суспільство в Україні: проблеми взаємодії [Текст] : монографія / І. О. Кресіна, О. В. Скрипнюк [та ін.] ; ред. І. О. Кресіна ; НАН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : Логос, 2007. – 314 с.
57. Державне управління : словник-довідник / уклад. : В. Д. Бакуменко та ін. ; за заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 228 с.
58. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади : навч. посіб. / за заг. ред. проф. Н. Р. Нижник, С. Д. Дубенко, В. І. Мельниченка та ін. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 164 с.
59. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади : навч. посіб. / за заг. ред. Н. Р. Нижник та В. М. Олуйка. – Львів : Вид-во Нац. ун-ту “Львів. політехніка”, 2002. – 352 с.
60. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
61. Державне управління: теорія і практика / за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. В. Б. Авер’янова. – К. : Юрінком-Інтер, 1998. – 432 с.
62. Дзюндзюк В. Б. Методологічні засади оцінки та підвищення ефективності діяльності органів влади як публічних організацій: автореф. дис. ... д-ра наук з держ. управління : 25.00.02 / В. Б. Дзюндзюк. – Донецьк, 2006. – 35 с.
63. Діденко Н. Г. Вплив державного управління на розвиток ефективних соціальних комунікацій та зв’язків з громадськістю / Н. Г. Діденко // Філософія фінансової цивілізації: людина у світі грошей: зб. наук. пр. / редколегія; відп. секретар З. Е. Скринник. – К. : УБС НБУ, 2013. – С. 332-337.
64. Діденко Н. Г. Державно-управлінський аспект процесів політичної соціалізації в сучасній Україні / Н. Г. Діденко, Н. І. Олійник // Публічне управління: теорія та практика. – 2013 – Випуск 3 (15) – С. 26-34.
65. Дмитриев Ю. А. Гражданское общество в России. Проблемы становления и развития: учеб. пособие / Ю. А. Дмитриев, А. Г. Кучерена. – М. : ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2009. – 255 с.
66. Енциклопедія державного управління : у 8 т. / Нац. акад.. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. колегія: Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. Т. 1. Теорія державного управління. – К. : НАДУ, 2011. – 748 с.
67. Європейські принципи державного управління / пер. з англ. О. Ю. Куленкової. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 52 с.
68. Іщенко О. М. Політичні механізми регулювання владних відносин в умовах трансформації українського суспільства: історико-політичний аналіз : автореф. дис. … канд. політ. наук : 23.00.02 – політичні науки і процеси / О. М. Іщенко – К., 2006. – 20 с.
69. Калініченко М. Влада громадянського суспільства : монографія / М. Калініченко. – Суми : ВТД “Університ. кн.”, 2006. – 175 с.
70. Кальниш Ю. Г. Політична аналітика в державному управлінні: теоретико-методологічні засади : монографія / Ю. Г. Кальниш. – К. : Вид-во НАДУ, 2006. – 272 с.
71. Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях / А. Карась. – Київ; Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. - 520 с.
72. Кин Дж. Демократия и гражданское общество : пер. с англ. / Дж. Кин. ; послесл. М. А. Абрамова. – М. : Прогресс-Традиция, 2001. – 400 с.
73. Клюев А. В. Особенности развития политической активности граждан при социализме // Политические институты и процессы: Ежегодник. – 1985 / Гл. ред. Д. А. Керимов. – М.: Наука, 1986. – С. 121-129.
74. Ковлер А. И. Исторические формы демократии: проблемы политико-правовой теории / А. И. Ковлер. – М .: Наука, 1990. – 256 с.
75. Ковлер А. И. Демократия и участие в политике: Критические очерки истории и теории / А. И. Ковлер, В. В. Смирнов. – М.: Наука, 1986. – 192 с.
76. Князєв В. М. Держава й людина в умовах формування громадянського суспільства в Україні / В. Князєв // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні : матеріали наук.-практ. конф. / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – С. 8-10.
77. Ковальчук В. Б. Правові засади взаємодії громадянського суспільства та державної влади в процесі демократичної легітимації : монограф. / В. Б. Ковальчук, С. І. Іщук. – Острог : Вид-во Нац. ун-ту “Острозька академія”, 2013. – 268 с.
78. Ковбасюк Ю. Стан і перспективи реформування державної служби в умовах європейської інтеграції // Новітні стратегії реформування державної служби в Україні в умовах європейської інтеграції / За аг. ред. проф.-ів Ю. В. Ковбасюка і В. Л. Федоренка; матеріали круглого столу за міжнародною участю (м. Київ, 05 грудня 2014 р.). – К. : Ліра-К, 2014. – С. 6-8.
79. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 80731-Х // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
80. Козаков В. М. Соціально-ціннісні засади державного управління в Україні : монографія / В.М. Козаков. – К. : Вид-во НАДУ, 2007. – 284 с.
81. Козлов Ю. М. Соотношение государственного и общественного управления в СССР. – М.: Юрид. лит., 1966. – 215 с.
82. Колодій А. М. Принципи права України : монограф. / А. М. Колодій . – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 206 с.
83. Кондратьев С. А. Конституционное право граждан на участие в управлении государственными делами в условиях формирования правового демократического государства / С. А. Кондратьев : Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. – М ., 1999. – 143 с.
84. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність [Текст] / НАН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького ; упоряд. : І. О. Кресіна ; відп. ред. Ю. С. Шемшученко. - К. : [б.в.], 2001. – 400 с.
85. Конституційне право України : [підруч. для студ. вищих навч. закладів / за ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського]. – К . : Видавничий дім “Ін Юре”, 2002. – 544 с.
86. Конституции стран Европейского Союза / под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М. : Норма Инфра-М, 1997. – 816 с.
87. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
88. Коэн Л. Дж. Гражданское общество и политическая теорія : пер. с англ. / Л. Дж. Коэн, Э. Арато ; общ. ред. И. И. Мюрберг. – М. : Весь мир, 2003. – 784 с.
89. Кремінь В. Фінансова криза – етап ствердження фінансової цивілізації / В. Кремінь, В. Ільїн // Вища освіта України. – 2009. – № 3. – С. 14-20.
90. Кресіна І. О. Інститут імпічменту [Текст] : порівняльний політико-правовий аналіз / І. О. Кресіна [и др.] ; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К . : Юридична думка, 2004. – 173 с.
91. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2003 р. № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
92. Кудряченко А. І. Політична система і громадянське суспільство: європейські і українські реалії / А. І. Кудряченко, В. М. Бебик, В. І. Бортніков, О. Р. Гаврилюк, В. П. Горбатенко. – К. : НІСД, 2007. – 39 с.
93. Лазарев Б. М. Государственное управление на этапе перестройки / Б.М. Лазарев. – М.: Юрид. лит., 1988. – 320 с.
94. Ледяев Д. Г. Власть, интерес и социальное действие / Д. Г. Ледяев // Социол. журн. – 1998. – № 1-2. – С. 79-94.
95. Лейст О. Є. Гражданское общество и современное государство / О. Э. Лейст, И. Ф. Мачин // Весник московского университета. Серия 11, Право. - 1995. - № 4. – С. 28-36.
96. Лелеченко А. П. Децентралізація в системі державного управління в Україні: теоретико-методологічний аналіз : автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25.00.01 / А. П. Лелеченко. – К., 2006. – 20 с.
97. Любимов А. П. Лоббизм как конституционно-правовой институт / А. П. Любимов. – М . : ИГП РАУ, 1998. – 256 с.
98. Любченко П. М. Конституційно-правові основи розвитку місцевого самоврядування як інституту громадянського суспільства / П. М. Любченко. – Х. : Одіссей, 2006. – 352 с.
99. Магазинер Я. М. Избранные труды по общей теории права / Я. М. Магазинер ; отв. ред. А. К. Кравцов. – СПб. : Издательство Р. Асланова ”Юридический центр Пресс”, 2006. – 352 с.
100. Макиавелли Н. Государь / Н. Макиавелли. – М. : Планета, 1990. – 84 с.
101. Максакова Р. М. Конституційно-правові проблеми установчої влади в Україні / Р. М. Максакова : Автореф. дис…. док. юрид. наук: 12.00.02. – К., 2013. – 36 с.
102. Маркс К. Сочинения: В 50 т. – Изд. 2-е. / К. Маркс, Ф. Энгельс – М. : Издательство политической литературы, 1955. – Т. 3. – 650 с.
103. Мартиненко В. Структурно-логічні моделі формування та реалізації системи державної влади і управління суспільства / В. Мартиненко // Вісн. НАДУ. – 2004. – № 1. – С. 42-47.
104. Меркель В. Формальные и неформальные институты в дефектных демократиях / В. Меркель, А. Круассан // Полис. – 2002. – № 1. – С. 6-17; № 2. – С. 20-30.
105. Методологія державного управління як галузі науки : наук. розробка / авт. кол.: Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. О. Краснейчук. - К. : НАДУ, 2010. – 32 с.
106. Місюра В. Громадська ініціатива в системі місцевого самоврядування України / В. Місюра // Вісн. НАДУ. – 2005. – № 1. – С. 288-294.
107. Модернізація політичних інститутів та оптимізація взаємовідносин між суб’єктами політичного процесу. Політичні партії і вибори 2002 року : матеріали круглого столу / за ред. О. П. Якубовського. – Одеса : Оптімум, 2001. – 180 с.
108. Монтескье Ш. Л. О духе законов / Ш. Л. Монтескье // Антология мировой философии : сб. филос. текстов / сост. М. А. Парнюк, В. И. Даниленко. – К. : УМК ВО, 1991. – Т. 1. – Ч. 2 – 308 с.
109. Мурашин А. Г. Непосредственное народовластие в системе социалистического самоуправления народа : монограф. / А. Г. Мурашин. – К.: Вища школа, 1989. – 199 с.
110. Мэннинг Н. Реформа государственного управления: Международный опыт / Ник Мэннинг, Нил Парисон ; пер. с англ. – М. : Весь мир, 2003. – 496 с.
111. Надолішній П. Організаційно-функціональна структура державного управління: поняття і соціальна практика / П. Надолішній // Вісн. НАДУ. – 2003. – № 3. – С. 31-42.
112. Нестеренко А. В. Демократия: проблема субъекта // Общественные науки и современность / А. В. Нестеренко. – 2002. – № 4. – С.49-54.
113. Нестерович В. Вплив громадськості на прийняття нормативно-правових актів: проблеми конституційної теорії та практики : монограф. / МВС України, Луганськ. держ. ун-т внутр. справ ім. Е .О. Дідоренка. – Руганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2014. – 736 с.
114. Нестерович В. Ф. Конституційно-правові засади інституту лобіювання: зарубіжний досвід та перспективи для України: Монографія / В. Ф. Нестерович; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2010. – 752 с.
115. Нерсесянц В. С. Философия права / В. С. Нерсесянц: учебн. пособ. – М. : Норма, 2004. – 647 с.
116. Нижник Н. Державна влада та державне управління в Україні / Н. Нижник // Вісн. УАДУ. – 1997. – № 2. – С. 11-24.
117. Нижник Н. Р. Впровадження моделі “парламентська більшість – коаліційний уряд”: аналіз проблеми / Н. Р. Нижник, І. І. Черленяк // Стратег. панорама. – 2004. – № 4. – С. 54-60.
118. Нижник Н. Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе / Н. Р. Нижник. – К. : Ин-т государства и права НАН Украины, 1995. – 207 с.
119. Нижник Н. Р. Системний підхід в організації державного управління : навч. посіб. / Н. Р. Нижник, О. А. Машков ; за заг. ред. Н. Р. Нижник. – К. : Вид-во УАДУ, 1998. – 160 с.
120. Новак-Каляєва Л. М. Права людини у державному управлінні: теоретико-методологічний аспект : монографія / Л. М. Новак-Каляєва; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Львів. регіон. ін-т держ. упр. – Л. : ЛРІДУ НАДУ, 2013. – 395 c.
121. Новий тлумачний словник української мови(у трьох томах). том 1, А – К / Укладачі: В. В. Яременко, О.М. Сліпушко. – Київ : Вид-во “АКОНІТ”, 2006. – 926 с.
122. Оболенський О. Ю. Розвиток суспільства та публічне управління [Текст] / О. Ю. Оболенський // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України : наук. журн. = Visnyk Natsionalnoi academii derzhavnogo upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy : acad. j. – 2013. – № 3. – С. 27-33.
123. Оболонский А. В. Человек и государственное управление : монограф. / А. В. Оболонский. – М.: Наука, 1987. – 254 с.
124. Озірська С. Системи державної служби європейських країн: Велика Британія, Російська Федерація, Україна, Французька Республіка : наук.-аналіт. вид. / С. Озірська, Ю. Полянський. – К. : Вид-во УАДУ, 1999. – 168 с.
125. Олефіренко О. В. Громадські ради при Головних управліннях юстиції як засіб взаємозв’язку з громадськістю // О. В. Олефіренко // Вісник НАДУ. – 2014. – № 3. – С. 109-116.
126. Оніщук М. В. Референдна демократія: проблеми конституційної теорії та практики : монографія / М. В. Оніщук. – К. : Видавництво Європейського університету, 2009. – 399 с.
127. Оптимізація взаємодії політичного керівництва та державного управління в умовах модернізації політико-адміністративної системи України : автореф. дис. ... д-ра наук з держ. упр. : 25.00.01 / В. В. Токовенко. – К., 2004. – 36 с.
128. Орзіх М. До питання форми державного правління в Україні: пошук моделі: [інтерв’ю учасника Всеукраїнського форуму учених-правознавців ”Як ефективніше облаштувати владу в Україні” М. Орзіха / запитання ставив О. Святоцький] [Текст] / М. Орзіх // Право України. – 2009. – № 10. – С. 26-31.
129. Орлова О. В. Разнообразие общественно-политической активности – закономерность становления гражданского общества / О.В . Орлова // Гражданское общество и правовое государство: предпосылки формирования. – М.: АН СССР, 1991. – С. 66-76.
130. Павленко Р. Динаміка громадянського суспільства в Україні / Р. Павленко, С. Рябов // Нова політика. – 1996. – № 5.
131. Пасько Я. Соціальна держава і громадянське суспільство: співпраця versus протистояння [Текст] : монографія / Я. І. Пасько. – К . : ПАРАПАН, 2008. – 272 с.
132. Паталаха В. Ф. Інтеграції громадян в соціально-політичному розвитку суспільства [Текст] : автореф. дис. ... канд. філос. наук : 09.00.03 / В. Ф. Паталаха // Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К ., 2010. – 18 с.
133. Патнам Р. Творення демократії: традиції громадської активності в сучасній Італії / Р. Патнам, Р. Леонарді, Р. Й. Нанетті. – К. : Основи, 2001. – 301 с.
134. Пейн Т. Права людини / Томас Пейн. Пер з англ. Ігор Савчак. – Львів : Літопис, 2000. – 288 с.
135. Петришин О. В. Громадянське суспільство – підґрунтя формування правової держави в Україні / О. В. Петришин // Вісник академії правових наук України. – 2003. – № 2-3. – С. 142-161.
136. Піроженко Ю. Специфіка застосування системного підходу в теорії управління / Ю. Піроженко // Вісн. НАДУ. – 2005. – № 4. – С. 52-61.
137. Платон. Государство / Платон / Пер. с древнегреч. А. Н. Егунова. Вступ. стат. Е. Н. Трубецкого. Коммент. В. Ф. Асмуса. – М. : Академический проект, 2015. – 398 с.
138. Погорілко В. Конституційне право України: підруч. / В. Ф. Погорілко, В Л. Федоренко / за заг. ред. проф. В. Л. Федоренка. – 4-вид., перероб. і доопр. – К.: Видавництво “Ліра-К”, 2012. – 576 с.
139. Погорілко В. Ф. Референдне право України : навч. посібник / В. Ф. огорілко, В. Л. Федоренко. – К. : вид-во “Ліра-К”, 2006. – 366 с.
140. Політичні інститути та процеси в умовах трансформації українського суспільства : навч. посіб. / Р. В. Войтович, Л. В. Гонюкова, Ю. Г. Кальниш та ін. ; заг. ред. А. М. Пойченка. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2006. – 416 с.
141. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В. П. Горбатенко; За ред.. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. – 2-е вид., доп. і перероб. – К . : Генеза, 2004. – 736 с.
142. Политология : Учебник / Под ред. М. А. Василика. – М .: Юристъ, 2001. – 592 с.
143. Пономарьов С.М. Механізм реалізації конституційного права на об’єднання в громадські організації : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право / С.М. Пономарьов. – К., 2014. – 207 с.
144. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги / К. Поппер / пер. з англ. О. Коваленка. – К. : Основи. 1994. – Т. 1. – 444 с.
145. Права человека: учебник для вузов / Отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2001. – 573 с.
146. Муравйов В. Правові засади гармонізації законодавства в Європейському Сою