Майорова Людмила Вікторівна. Розвиток державного управління соціально-економічними процесами у регіоні

Короткий опис

Майорова Людмила Вікторівна. Розвиток державного управління соціально-економічними процесами у регіоні.- Дисертація канд. наук з держ. упр.: 25.00.02, Акад. муніцип. упр. - Київ, 2015.- 233 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
АКАДЕМІЯ МУНІЦІПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

МАЙОРОВА ЛЮДМИЛА ВІКТОРІВНА

УДК 353:331.5

РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ У РЕГІОНІ

Спеціальність 25.00.02 – Механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
наук з державного управління

Науковий керівник:
ІВАНОВА Тамара Вікторівна,
доктор наук з державного управління, професор, Заслужений працівник освіти України

Київ - 2015

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ У РЕГІОНІ
1.1. Поняття і роль розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні 12

12
1.2. Структурні елементи розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні 39
1.3. Фактори розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні 53
Висновки до розділу 1 65
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ У РЕГІОНІ
2.1. Оцінка розвитку регіональної соціально-економічної політики 68

68
2.2. Моніторинг ефективності регіональної системи зайнятості населення як ключового індикатора розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні 83
2.3. Оцінка результативності інструментів регіональної політики збереження людського потенціалу 105
Висновки до розділу 2 128
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ У РЕГІОНІ
3.1. Структурно-логічне проектування етапів розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні 130

130
3.2. Цільові сценарії стратегії соціально-економічного розвитку регіону з урахуванням перспективних напрямів 147
3.3. Розробка моделі комплексного підходу до регулювання процесу збереження людського потенціалу регіону 159
Висновки до розділу 3 184
ВИСНОВКИ 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 192
ДОДАТКИ 219

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток державного управління соціально-економічними процесами у регіоні нині є важливим аспектом сучасної теорії та практики державного управління соціальним розвитком. Протягом всієї історії людства в діяльності держави реалізовувалися різноманітні варіанти економічної та соціальної політик, які базувалися на сформованих в суспільстві уявленнях про обов’язок, справедливість, взаємовідносини держави та суспільства.
Сьогодення визначається високим рівнем динамізму соціальної реальності, супроводжується глобалізаційними процесами, розвитком «економіки знань» та інформаційного суспільства, змінами ролі соціальної сфери. Це ускладнює дослідження та наукове обґрунтування розвитку державного управління соціально-економічними процесами, як на національному, так і на регіональному рівнях. В умовах глобалізації постають питання про нові способи організації соціального життя, роль соціальної взаємодії та створення умов для реалізації людських потреб в сучасному суспільстві. В ХХІ столітті основним напрямом розвитку стає людський капітал та людський розвиток, що визначив важливість інвестицій в соціальну сферу, які визнаються значно ефективнішими, ніж вкладення в матеріальне виробництво. Основним пріоритетом у проведенні реформ в соціальній сфері стає підвищення життєвого рівня та якості життя населення, а скорочення бідності та протидія соціальній ізоляції – найважливішими напрямами роботи з реалізації зазначеного пріоритету.
Це доводить необхідність змін, як самих пріоритетів соціального розвитку та соціально-економічної політики, так і вдосконалення механізмів розвитку державного управління соціально-економічними процесами в регіоні. Особливо актуальним дане питання є в Україні, оскільки в державі нині відсутня обґрунтована та несуперечлива соціально-економічна політика, а перехід до ефективної моделі соціальної політики характеризується складністю необхідних глибинних перетворень і вимагає комплексного, системного підходу.
Основою для проведення теоретико-методологічного аналізу основних положень державного управління та його механізмів слугували праці багатьох науковців, серед яких: В. Авер’янов, О. Амосов, Г. Атаманчук, В. Бакуменко, О. Валевський, П. Гаман, В. Говоруха, О. Дацій, А. Дєгтяр, О. Іваницька, Т. Іванова, Ю. Кальниш, М. Корецький, В. Корженко, М. Логунова, Н. Нижник, В. Олуйко, І. Пушкарь, В. Ребкало, Р. Рудніцька, О. Сидорчук, О. Стельмах, Ю. Сурмін та інші.
Основні теоретичні підходи до формування державного управління соціально-економічними процесами у регіоні досліджувались та розроблялись такими вітчизняними вченими, як: В. Бідак, Н. Борецька, О. Воронін, В. Воротін, В. Дерега, Н. Діденко, Л. Ільчук, А. Крупнік, Е. Лібанова, О. Палій, І. Рудкевич, В. Скуратовський, В. Тертичка, П. Шевчук, Н. Школьна.
Проблемам людського розвитку, питанням соціальної згуртованості та соціального включення, пошуку шляхів підвищення рівня та якості життя населення присвятили свої дослідження такі зарубіжні та вітчизняні науковці, як: А. Аткінсон, В. Білан, А. Волкер, Д. Гордон, А. Гриненко, О. Грішнова, Т. Заславская, Л. Ільчук, В. Кирилюк, А. Колот, Р. Леноїр, Е. Лібанова, Р. Лістер, О. Макарова, І. Курило, Л. Рибчинська, В. Роїк, А. Сен та інші.
Незважаючи на проведені численні дослідження та отримані вагомі наукові результати, тривалий час не проводився аналіз теоретичних проблем державної політики розвитку соціальної сфери у взаємозв’язку з іншими сферами регулювання. Недостатньо приділялося уваги вивченню питань життєзабезпечення людини, аналізу середовища її перебування, одержанню освіти, кваліфікації, охорони здоров’я тощо. Актуальною залишається проблематика, що пов’язана з теоретичними основами зазначеної сфери наукових досліджень, розкриттям сутності соціального розвитку та соціально-економічної політики, а також окремих її складових, напрямами вдосконалення підходів щодо розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Академії муніципального управління «Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування» (номер державної реєстрації 0108U008164). Внесок автора полягає в дослідженні теоретичних питань і практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретично-методичних засад та науково-практичних рекомендацій щодо розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні.
Для досягнення мети дослідження було поставлено наступні завдання:
- систематизувати теоретичні засади й уточнити зміст понятійно-категоріального апарату дослідження;
- виявити основні структурні елементи та фактори розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні;
- оцінити стан розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні;
- визначити результативність інструментів регіональної політики збереження людського потенціалу та вдосконалити підходи до їх оцінки;
- обґрунтувати структурно-логічне проектування етапів розвитку державного управління соціально-економічним процесами у регіоні;
- вдосконалити методичні засоби регулювання процесу збереження людського потенціалу;
- визначити фактори впливу на процес побудови сучасної соціальної політики та її ефективність;
- запропонувати практичні рекомендації щодо розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні.
Об’єктом дослідження є державне управління соціально-економічними процесами.
Предмет дослідження – розвиток державного управління соціально-економічними процесами у регіоні.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стало поєднання діалектичного, дедуктивного та системного підходів.
При визначенні комплексу проблем розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні використано проблемний та причинно-наслідковий методи наукового дослідження. Для дослідження еволюції постановки проблеми і подальшого її вирішення використано історичний та логічний методи. Для теоретичного узагальнення і формування висновків використано абстрактно-логічний метод. Методи системного та структурного аналізу отримали своє відображення при аналізі законодавчо-нормативної, інституційної, інформаційної бази державного управління соціально-економічними процесами у регіоні. За допомогою методів аналізу, синтезу, порівняння, деталізації, узагальнення, аналогії, а також соціологічного та структурно-функціонального методів визначено цілі, завдання, особливості розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні. При обробці, узагальненні, аналітичній оцінці первинної фактичної інформації були використані методи експертних оцінок, статистичного, порівняльного та ситуативного аналізу.
Інформаційною базою дослідження є Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Державної служби статистики України, дослідження вітчизняних і зарубіжних учених, інформаційні матеріали ряду міжнародних асоціацій та рейтингових агентств, інтернет-ресурс.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена вирішенням важливого наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад та практичних пропозицій щодо розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні.
Зокрема, у дисертаційному дослідженні:
вдосконалено:
- підхід до регулювання процесу збереження людського потенціалу регіону на основі єдності та взаємозв’язку фаз виробництва, стадій життєвого циклу, рівнів збереження та сфер економіки, який здійснюється шляхом введення «о-фази» (прегравідарної підготовки), що дозволить підвищити якість процесу формування та збереження людського потенціалу;
- класифікацію чинників розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні шляхом їх поділу на трансформаційні та трансакційні, що дає можливість визначати їх вплив на розвиток соціальної, економічної, бюджетної сфер регіону та відображати стан інформаційно-комунікаційної, організаційно-управлінської, інституціональної складових;
- комплексне оцінювання ефективності та результативності інструментів регіональної політики збереження людського потенціалу шляхом його доповнення інтегральним показником індексу здоров’я людського потенціалу;
- механізм структурно-логічного проектування розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні, що, на відміну від широко застосованих, визначає організаційно-правові та фінансово-економічні чинники функціонування регіону, які позитивно вплинуть на ефективність реалізації програми соціально-економічного розвитку регіону;
- підхід до формування соціальної політики на засадах трипаризму, як форми соціального партнерства в Україні, шляхом підвищення відповідальності соціальних партнерів, подальшого розвитку діяльності Національної тристоронньої соціально-економічної ради на основі відповідних змін у законодавчо-нормативній базі;
дістали подальшого розвитку:
- концептуальні положення розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні на засадах структурного, суб’єктно-об’єктного та динамічного підходів, які дозволяють охарактеризувати регіон як субнаціональну одиницю та відносно самостійний об’єкт господарювання з певними особливостями (економічними, соціальними, політичними, адміністративними, екологічними та інноваційними, неоднорідним просторовим забезпеченням ресурсами, товарами та послугами);
- підходи до визначення впливу на регулювання процесу збереження людського потенціалу інвестицій у розвиток людини (інвестицій у покращення здоров’я, підвищення рівня і якості освіти, поліпшення матеріального добробуту населення, розвиток регіональних ринків праці) з метою вдосконалення умов розвитку людського потенціалу в регіонах України;
- підходи до визначення пріоритетів розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні, які ґрунтуються на європейському досвіді та враховують вітчизняні особливості, а саме: реалізацію адміністративно-територіальної реформи; поглиблення бюджетної децентралізації; збільшення обсягів фінансування освіти та охорони здоров’я; створення та розвиток інституту партнерства між державою та приватними агентами.
Практичне значення одержаних результатів. Загальним результатом дослідження є розробка теоретичних, методичних та практичних пропозицій щодо розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні.
Результати дисертаційного дослідження у форм рекомендацій та теоретико-методичних розробок були використані Комітетом Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики за напрямом ефективності реалізації державного управління соціально-економічними процесами у регіоні (довідка № 57/93-09 від 23.09.2014 р.). Київською обласною радою використані науково-методичні розробки та рекомендації щодо ефективного державного управління соціально-економічними процесами у регіоні, а саме: використано методику визначення оцінки ефективності інструментів регіональної політики збереження людського потенціалу (довідка № 3569/34-11 від 14.11.2014 р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Академії муніципального управління при розробці програм навчальних дисциплін з державного управління, соціальної і гуманітарної політики, соціальної відповідальності (довідка № 54-12 від 17.12.2014 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею з проблематики розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні. Всі сформульовані у ньому теоретичні положення, висновки та пропозиції ґрунтуються на одноосібних дослідженнях здобувача.
Апробація результатів дослідження. Основні ідеї та положення дисертаційного дослідження були представлені й обговорювались на конференціях, форумах і семінарах таких, як «Nauka і inowacja - 2014» (Польща, м. Пшемишль, 2014 р.); «Scientific horizons» (Великобританія, м. Шеффілд, 2014 р.); «Реформування публічного управління : теорія, практика, міжнародний досвід» (м. Одеса, 2014 р.); «Досвід та тенденції розвитку суспільства в Україні: глобальний, національний та регіональний аспекти» (м. Миколаїв, 2014 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом 3,9 обл. вид.арк., з них 7 статей у наукових фахових виданнях, 1 стаття – в закордонному виданні за напрямом дослідження, 4 тези конференцій.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст дисертації викладено на 230 сторінках. Робота містить 14 таблиць на 6 сторінках , 15 рисунків на 7 сторінках, 8 додатків на 12 сторінках. Список використаних джерел налічує 245 найменувань на 27 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення та наведено нове вирішення наукового завдання обґрунтування теоретико-методичних засад та практичних пропозицій щодо розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні. Отримані в процесі дослідження наукові результати дали змогу сформулювати такі висновки та внести пропозиції, що мають теоретичне та практичне значення.
1. Систематизовано теоретичні засади та уточнено зміст категоріального апарату дослідження. Визначено основні причини, які гальмують розвиток державного управління соціально-економічними процесами в регіоні на сучасному етапі, серед яких: невідповідність здійснюваних соціальних перетворень та темпів економічного зростання; існуюча недосконалість в процесі формування державного та місцевого бюджетів; інституційна невідповідність стратегії державного управління економічними процесами у регіоні і політики регіональних органів влади та органів місцевого самоврядування; недооцінювання існуючих екологічних проблем та визначення шляхів їх вирішення тощо. Запропоновано та науково-обґрунтовано концептуальні положення розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні на засадах структурного, суб’єктно-об’єктного та динамічного підходів. Дані концептуальні положення дозволяють охарактеризувати регіон як субнаціональну одиницю та відносно самостійний об’єкт господарювання, з певними особливостями (економічними, соціальними, політичними, адміністративними, екологічними та інноваційними, неоднорідним просторовим забезпеченням ресурсами, товарами та послугами).
2. Виявлено основні структурні елементи та фактори розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні. Встановлено, що при визначенні пріоритетів розвитку державного управління соціально-економічними процесами слід використовувати відомий європейський досвід , але при цьому враховувати вітчизняні особливості. Серед основних пріоритетів розвитку державного управління соціально-економічними процесами є: здійснення адміністративно-територіальної реформи, поглиблення та розвиток бюджетної децентралізації; збільшення обсягів фінансування освіти та охорони здоров’я; створення та розвиток інституту партнерства між державою та приватними агентами.
Доведено, що особливість відносин суб’єктів у процесі розвитку державного управління соціально-економічними процесами визначається наявними в регіоні чинниками. Це обумовлює необхідність їхнього виявлення, класифікації й урахування при розробці методики оцінки ефективності державного управління соціально-економічними процесами та визначення напрямів розвитку. Удосконалено класифікацію чинників розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні шляхом їх поділу на трансформаційні та трансакційні, що дає можливість визначати їх вплив на розвиток соціальної, економічної, бюджетної сфер регіону та відображати стан інформаційно-комунікаційної, організаційно-управлінської, інституціональної складових.
3. Оцінено стан розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні. Встановлено, що розвиток державного управління соціально-економічним процесами в регіоні гальмують наступні чинники: нестабільність політичної ситуації та інституційного середовища; існуючий високий рівень централізації та сильної владної вертикалі зі слабкими горизонтальними зв’язками; неузгодження існуючих законодавчих актів та регуляторної політики; відсутність стратегічного бачення розвитку країни при прийнятті рішень у сфері державної регіональної політики; неспроможність регіонів стати рівноправними партнерами з центральним урядом в питаннях реалізації регіональної політики; відсутність адекватного фінансування проектів розвитку в регіонах.
4. Визначено результативність інструментів регіональної політики збереження людського потенціалу. Вдосконалено підходи до її оцінки шляхом доповнення інтегральним показником індексу здоров’я людського потенціалу. Це дає можливість своєчасно корегувати напрями розвитку державної та регіональної соціально-економічної політики, спрямованої на створення умов для зміцнення здоров’я; підтримки й збільшення чисельності працездатного населення; зниження смертності й збільшення тривалості життя на основі дотримання принципу перерозподілу інвестицій в залежності від рівня захворюваності працездатного населення конкретного регіону з урахуванням критерію “гостроти проблеми”.
5. Обґрунтовано, що розвиток державного управління соціально-економічними процесами в регіоні вимагає застосування адекватного механізму структурно-логічного проектування. Запропоновано механізм структурно-логічного проектування розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні, що відрізняється наявністю організаційно-правових та фінансово-економічних чинників функціонування регіону, які позитивно впливають на ефективність реалізації програми соціально-економічного розвитку регіону. Організаційно-правовий блок забезпечує розвиток державного управління соціально-економічними процесами в регіоні із залученням секторів регіональної економіки, державного втручання через існуючі нормативні акти та територіальних громад. Фінансово-економічний блок характеризує фінансово-економічні відносини в суспільстві, дозволяє спрогнозувати можливий соціально-економічний розвиток регіону, виконує функції нагляду та моніторингу динаміки змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі.
6. Вдосконалено методичні засоби регулювання процесу збереження людського потенціалу і запропоновано підходи до визначення впливу на регулювання процесу збереження людського потенціалу інвестицій у розвиток людини (інвестицій у покращення здоров’я, підвищення рівня і якості освіти, поліпшення матеріального добробуту населення, розвиток регіональних ринків праці), які, на відміну від інших підходів, забезпечують визначення пріоритетних напрямів соціального інвестування для всіх його основних суб’єктів з метою удосконалення умов розвитку людського потенціалу в регіонах України.
Розроблено комплексний підхід до регулювання процесу збереження людського потенціалу, який ґрунтується на новому векторі в системі відтворення людського потенціалу. Його зміст полягає у впровадженні “профази процесу відтворення людського потенціалу” – прегравідарної підготовки, тобто наукової підготовки розширеного процесу збереження людського потенціалу. Для забезпечення комплексного підходу до регулювання процесу збереження людського потенціалу регіону запропоновано реалізувати наступні стратегічні напрями: підвищити якість та тривалість життя населення регіону; підвищити розвиток людського потенціалу на основі підвищення розвитку охорони здоров’я, освіти та житлового будівництва; забезпечити асекурацію високих темпів економічного зростання за рахунок зростання конкурентоздатності регіону; створити потенціал випереджального розвитку для реалізації ролі «опорного регіону» на базі створення умов для міжрегіонального й міжнародного екуменізму; ефективізувати розвиток державного управління соціально-економічними процесами на основі формування систем стратегічного управління, просторового й територіального планування.
7. Встановлено визначальні фактори впливу на процес побудови сучасної соціальної політики та її ефективність, серед яких: сувора необхідність функціонуючого якісного законодавства, проведення реформ у напрямі децентралізації влади та подальшого розвитку місцевого самоврядування, забезпечення розвитку публічності функціонування державних інституцій; забезпечення функціонування і розвитку в Україні політичної волі, функціонування політичного та економічного “клімату”; забезпечення балансу інтересів між державою, регіонами та приватним сектором в питаннях проведення соціального діалогу; контроль за процесом обговорення та прийняття рішень у різних формах соціального діалогу, а також за здійсненням державної політики у сфері соціального партнерства з боку громад, незалежних профспілок, неурядових організацій, експертно-аналітичних центрів, правозахисних організацій, громадських рад при органах центральної та місцевої влади; рівноправна участь представників роботодавців, робітників та представників органів державної влади на усіх рівнях соціального діалогу тощо. Обґрунтовано, що активна взаємодія держави та третього сектору на засадах трипаризму, і, відповідно, розвиток соціального діалогу є суттєвою ознакою впровадження повноцінної сучасної моделі соціального партнерства в Україні.
8. Запропоновані практичні рекомендації щодо підвищення ефективності реалізації державного управління соціально-економічними процесам у регіоні, які базуються на проведенні SWOT-аналізу економічної бази та соціального стану Київської області. Встановлено, що основними напрямами роботи в розвитку державного управління соціально-економічними процесами в регіоні мають бути: зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів; посилення стимулюючих чинників у роботі органів місцевого самоврядування щодо наповнюваності дохідної частини бюджету; застосування принципу субсидіарності з метою упорядкування основних видаткових повноважень між рівнями бюджетів. З метою зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування Київської області запропоновано використання моделі децентралізації фінансового забезпечення на основі принципів самостійності, самодостатності, самобутності, самодіяльності. Реалізація запропонованої моделі дозволить отримати фінансову незалежність регіону та його прискореному розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л.И. Роль государства в становлении и регулировании рыночной экономики / Л.И. Абалкин // Вопросы экономики. - 1997 - №6. - С. З-12.
2. Абалкин Л.И. Экономическая политика и ее ответственность за развитие науки (методологические размышления) / Л.И. Абалкин // Экономист. - 2004. - №5. - С. 3-7.
3. Авдеева Н.Н. Человеческий потенциал: опыт комплексного подхода. – М., 1999. – С. 60.
4. Аверянов В.Б. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики/ В.Б. Аверянов. - К.: Факт, 2003. – 384 с
5. Айвазян С.А. Интегральные индикаторы качества жизни населения: их построение и использование в социально-экономическом управлении и межрегиональных сопоставлениях. - М.: ЦЭМИ РАН. - 2000. - 118 с.
6. Айвазян С.А., Мхитаряп B.C. Прикладная статистика и основы эконометрики. В 2т. 2-е изд. - М.: «ЮНИТИ-ДАНА», 2001. - 1088 с.
7. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминол. слов. / Э.Б. Алаев – М.: Мысль, 1983. – 350 с.
8. Амосов А.И. Структурные преобразования в экономике: факторы, тенденции, институты // Научные доклады Института экономики РАН: в 4 т. / РАН, Ин-т экономики; общ. Ред. и предисл. издания А.Я. Рубинштейн. М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2010. - (Библиотека Новой экономической ассоциации / ред. колл.: В.М. Полтсрович [и др.]). Том II. Социально-экономическая стратегия России / отв. ред. Д.Е. Сорокин. - С. 7-34.
9. Амоша О. І. Соціальна відповідальність держави в контексті розвитку людського потенціалу [Електронний ресурс] / О. І. Амоша, О. Ф. Новікова. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pubupr/2011-1/doc/3/01.pdf
10. Амоша О. І. Соціальна відповідальність держави за людський та соціальний розвиток / О. І. Амоша // Формування ринкової економіки : зб. наук. праць: у 3 т. – Т. 1: Соціально-трудові відносини: теорія і практика. – К. : КНЕУ, 2010. – С. 28-33.