Палагнюк Юліана Вікторівна. Механізми формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України

Короткий опис

Палагнюк Юліана Вікторівна. Механізми формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України.- Дисертація д-ра наук з держ. упр.: 25.00.02, Чорномор. держ. ун-т ім. Петра Могили. - Миколаїв, 2015.- 475 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ

На правах рукопису

ПАЛАГНЮК ЮЛІАНА ВІКТОРІВНА

УДК 351(477):327.39(4)ЄС

МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

25.00.02 – механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
Багмет Михайло Олександрович,
доктор історичних наук, професор

Миколаїв – 2015

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ
19
1.1. Сутність феномену «державна євроінтеграційна політика» 19
1.2. Еволюція науково-теоретичних основ євроінтеграційного процесу у зарубіжній науці 42
1.3. Державна євроінтеграційна політика України як об’єкт наукових досліджень 60
Висновки до розділу 1 82
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ 87
2.1. Методичні засади, підходи і принципи формування та реалізації державної євроінтеграційної політики 87
2.2. Обґрунтування механізмів формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України 108
2.3. Європейська практика формування та реалізації державної євроінтеграційної політики 126
Висновки до розділу 2 161
РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕХАНІЗМІВ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ЗМІН 166
3.1. Ретроспективний аналіз інституційного механізму формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України 166
3.2. Оцінка ефективності механізмів формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України в умовах сучасних змін 184
3.3. Чинники впливу на ефективність механізмів формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України в умовах сучасних змін 209
Висновки до розділу 3 232
РОЗДІЛ 4. СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ЗМІН 238
4.1. Узагальнена характеристика структурно-функціональної моделі як системи 238
4.2. Перспективне нормативно-правове регулювання державної євроінтеграційної політики України 263
4.3. Економічні та соціологічні основи формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України 285
Висновки до розділу 4 300
РОЗДІЛ 5. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ЗМІН 305
5.1. Презентація проекту державно-управлінської Стратегії інтеграції України до ЄС на 2015-2025 рр. 305
5.2. Удосконалення інформаційно-контрольного механізму реалізації державної євроінтеграційної політики України 319
5.3. Рекомендації органам державної влади щодо удосконалення механізмів реалізації державної євроінтеграційної політики України 340
Висновки до розділу 5 358
ВИСНОВКИ 364
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 372
ДОДАТКИ 452

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВРУ – Верховна Рада України
ЄЄА – Єдиний європейський акт
ЄІС – Європейський інструмент сусідства
ЄІСП – Європейський інструмент сусідства й партнерства
ЄК – Європейська Комісія
ЄП – Європейський Парламент
ЄПС – Європейська політика сусідства
ЄР – Європейська Рада
ЄС – Європейський Союз
ЗВТ – Зона вільної торгівлі
КМУ – Кабінет Міністрів України
МЗС – Міністерство закордонних справ
НАТО – Організація Північноатлантичного договору
ОДА – Обласна державна адміністрація
ПДА – Порядок денний асоціації Україна—ЄС
РФ – Російська Федерація
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
СНД – Співдружність Незалежних Держав
СОТ – Світова Організація Торгівлі
СхП – Східне Партнерство
УПС – Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС
УА – Угода про асоціацію між Україною та ЄС
ЦСЄ – Центральна та Східна Європа

ВСТУП

Актуальність теми. Європейська інтеграція є головним та незмінним пріоритетом розвитку України, що закріплений у Законах України «Про основи національної безпеки України» (2003 р.) та «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» (2010 р.). Державна євроінтеграційна політика України почала формуватися після проголошення незалежності. Прагнення отримати членство в Європейському Союзі були визначені Україною і визнані ЄС після ратифікації Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС разом із затвердженням 11 червня 1998 р. Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу Указом Президента України. Отже, реалізація державної євроінтеграційної політики України відбувалася переважно під час імплементації положень Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС.
Однак із підписанням 2014 р. нової посиленої Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, що також передбачає створення Зони вільної торгівлі між Сторонами, наразі необхідним є вжиття заходів для імплементації її положень для подальшої успішної реалізації державної євроінтеграційної політики України та отримання повноправного членства в Євросоюзі в майбутньому. З цією метою важливим є оцінювання формування та реалізації державної євроінтеграційної політики для її коригування шляхом вироблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення та оптимізації механізмів реалізації державної євроінтеграційної політики України на сучасному етапі інтеграції нашої держави до ЄС.
З огляду на вищезазначене, актуальним є аналіз механізмів формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України, на що й спрямоване це дослідження.
Вивченню теорії і практики інтеграції України до ЄС відводилося чільне місце в працях багатьох вітчизняних учених. Окремі проблеми державного управління, формування та реалізації державної політики України, зокрема у сфері євроінтеграції, висвітлюють у своїх роботах такі вчені в галузі державного управління, як В. Бакуменко [11, 134], В. Баштанник [23–24], М. Білинська [136], Т. Безверхнюк [25], О. Васильєва [44–47], І. Грицяк [81–87], Н. Грицяк [88], С. Домбровська [117–119], В. Ємельянов [131], Л. Івашова (Пісьмаченко) [158, 159, 312–314], Ю. Кальниш [165–167], Д. Карамишев [169], О. Кілієвич [2, 51, 103], Ю. Ковбасюк [137, 263], М. Лахижа [227, 228], І. Лопушинський [231–234], О. Малиновська [245–247], В. Мартиненко [250–251], П. Надолішній [135], П. Петровський [310], А. Попок [335], Л. Приходченко [340], Л. Прокопенко [341], С. Серьогін [138], Г. Ситник [424], C. Сорока [429–431], О. Сушинський [440], С. Телешун [140, 444], В. Тертичка [2, 51, 103, 447, 448], С. Хаджирадєва [477], А. Халецька [478–479] та інші.
Водночас М. Басараб [22], А. Береза [26, 27], Н. Буренко [37–40], Н. Гордіюк [75], О. Дем’янчук [101, 102], О. Дем’янець [99, 100], Д. Дубов [122], Л. Кіцила [177, 178], І. Коваль [179, 180], О. Ковальова [183–187], С. Кондратюк [194, 195], В. Копійка [197–200], А. Костенко [203, 204], В. Панова [305, 306], О. Полтораков [332, 333], Н. Рудік [413], О. Семенюк [422], О. Снигір [426], Р. Філоненко [473, 474], О. Яніна [502, 503], Л. Ярова [505–508] та інші українські політологи приділяли увагу розвитку відносин України та ЄС, так само як і історики: М. Багмет [9, 10], І. Березовська [28–31], Т. Герасимчук [60–62], С. Євагелос [124], В. Завадський [146–148], Є. Кіш [172–176], О. Лященко [239], А. Мартинов [252], І. Тодоров [451–453] тощо. Вітчизняні економісти, серед яких А. Балян [12–16], В. Гурова [90, 91], Л. Демиденко [97, 98], Н. Дунас [123], Н. Кавценюк [164], К. Кейданський [170], Р. Мадяр [240, 241], В. Орлова [280], Т. Рожкова [407, 408], С. Селінков [420, 421], Ю. Федунь [469], І. Хаджинов [476], Н. Чала [481], І. Черкаський [483, 484], О. Шнирков [495, 496], А. Яценко [509], досліджували економічні аспекти європейської інтеграції України. Науковці України в галузі права, у тому числі І. Березовська [28–31], Т. Білозерська [32–34], В. Воробйов [54], О. Гладенко [63, 64], Л. Грицаєнко [79], Я. Костюченко [205, 206], О. Лаба [221], Л. Луць [235–237], М. Микієвич [260–262], В. Муравйов [266–269], Р. Петров [309, 631], К. Рудой [415], В. Сало [417], Н. Сюр [442] та інші, присвячували свої праці основам функціонування ЄС і процесу входження правової системи нашої держави до європейського правового простору.
Проблеми європейської інтеграції знайшли відображення в працях багатьох зарубіжних учених минулого і сучасності, а саме: Х. Воллес [636, 637], Ю. Габермас [572], С. Гікс [575–577], М. Гілберт [567, 568], С. Гоффман [578–579], Д. Дайнен [537, 538], В. Лакер [591], Л. Ліндберг [594], Д. МакКормік [602, 603], Д. Мітрані [606, 607], Ж. Моне [609], Е. Моравчік [610–614], Д. Най [616, 617], Д. Піндер [633], Б. Розамонд [646], А. Спінеллі [659, 660], А. Стааб [661], П. Тейлор [665], Е. Хаас [570, 571], У. Хічкок [574], Ф. Шіммельфеніг [650–652] тощо.
Незважаючи на те, що багатоаспектна проблематика європейської інтеграції України була і залишається предметом та об’єктом постійних наукових досліджень, водночас існує потреба продовження наукових розробок з означеної наукової проблеми в Україні, оскільки за межами дослідницького інтересу в галузі державного управління залишилися питання, пов’язані з комплексним дослідженням механізмів формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України. Це зумовило вибір теми та структурно-логічну побудову дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах науково-дослідної роботи Інституту державного управління Чорноморського державного університету імені Петра Могили за темами «Європейська інтеграція: впровадження європейських стандартів та принципів в Україні» (номер державної реєстрації 0113U001704), «Дослідження та викладання міжнародних проблем: світовий досвід та Україна» (номер державної реєстрації 0113U001705), а також «Розвиток системи державної служби в Україні на шляху до Європейського Союзу» (номер державної реєстрації 0109U002111). Особистий внесок автора в дослідження за темами полягає в обґрунтуванні теоретичних засад дослідження державної євроінтеграційної політики України, розробці пропозицій щодо вдосконалення механізмів її реалізації.
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування механізмів формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України в умовах сучасних змін та розробка науково-прикладних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів її реалізації.
Для досягнення мети дослідження поставлено такі завдання:
- уточнити шляхом узагальнення та систематизації понятійно-категоріальний апарат із зазначеної проблематики з метою чіткого використання термінів і понять у галузі науки державного управління;
- систематизувати теоретичні засади дослідження формування та реалізації державної євроінтеграційної політики і виявити рівень розробленості проблеми в зарубіжній і вітчизняній літературі;
- визначити методологічні основи формування та реалізації державної євроінтеграційної політики, а також виокремити механізми формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України;
- узагальнити особливості європейської практики щодо механізмів формування та реалізації державної євроінтеграційної політики;
- охарактеризувати цілі і функції органів державної влади України щодо формування та реалізації державної євроінтеграційної політики;
- оцінити ефективність механізмів формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України в умовах сучасних змін і чинники впливу на процес її формування та реалізації;
- розробити та науково обґрунтувати структурно-функціональну модель формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України в умовах сучасних змін;
- обґрунтувати державно-управлінську стратегію реалізації державної євроінтеграційної політики України в умовах сучасних змін та взаємодію з громадськістю як умову ефективного впровадження механізмів реалізації державної євроінтеграційної політики України;
- внести практичні пропозиції щодо вдосконалення механізмів реалізації державної євроінтеграційної політики України в умовах сучасних змін.
Об’єкт дослідження – державна євроінтеграційна політика.
Предмет дослідження – механізми формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України.
Методи дослідження. Для реалізації мети і завдань дослідження використовувалися сучасні загальнонаукові підходи і спеціальні методи. Серед загальнонаукових методів використовувалися методи аналізу та синтезу. У ході дослідження механізмів формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України автором застосовувалися як якісні, так і кількісні методи аналізу. Системний аналіз, в основу якого покладено системний підхід, дав змогу розглянути процес формування і реалізації державної євроінтеграційної політики України як систему, ураховуючи впливи різних чинників на її результат. Ситуаційний аналіз, що є інструментом ситуаційного підходу, допоміг автору осмислити євроінтеграційну політику України, механізми її формування і тенденції реалізації. Історичний науковий підхід дав можливість зрозуміти ґенезу державної євроінтеграційної політики України. Підхід до аналізу державної політики як до процесу допоміг розподілити складний процес державної політики на етапи й охарактеризувати їх. Метод структурно-функціонального аналізу дав можливість виокремити основні механізми формування і реалізації євроінтеграційної політики України та елементи їх взаємодії. Причинно-наслідковий аналіз дав автору змогу визначити причини прийняття і наслідки реалізації державної євроінтеграційної політики України. Компаративний метод дав можливість порівняти євроінтеграційну політику України та держав Центральної та Східної Європи і виявити сучасний стан державної політики України у сфері євроінтеграції на основі розуміння варіацій у результатах державної політики. За допомогою формально-логічного аналізу нормативно-правових баз охарактеризовано нормативно-правові акти щодо регулювання сфери євроінтеграції України і держав Центральної та Східної Європи, а також функціонування і розширення ЄС. Метод аналізу ситуацій дав змогу показати механізми формування і реалізації державної євроінтеграційної політики на прикладі України, а також охарактеризувати такі документи, як Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС і Угода про асоціацію між Україною та ЄС. Метод моделювання дозволив створити модель формування та реалізації державної євроінтеграційної політики, ґрунтуючись на європейському досвіді, у зв’язку з підписанням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Проблемний аналіз використано для характеристики Угоди про асоціацію між Україною та ЄС як об’єкт суперечностей між назрілою потребою суспільних дій у цьому напрямі та проблемними умовами її реалізації, а нормативний прогностичний аналіз допоміг не лише проаналізувати цю Угоду, а й розробити варіанти розвитку державної євроінтеграційної політики України в майбутньому. Метод статистичного аналізу дав змогу узагальнити статистичні дані щодо різних аспектів державної політики у сфері європейської інтеграції. Метод класифікації дав можливість сучасні вітчизняні дослідження у сфері євроінтеграції розподілити за галузями наук. Використано інформаційний потенціал спілкування з фахівцями у сфері євроінтеграції з Великої Британії, Канади, Німеччини, Угорщини, Норвегії, Португалії, Румунії та Грузії. Метод експертного опитування використаний для оцінювання ефективності реалізації державної євроінтеграційної політики України. Для експериментальної перевірки ефективності отриманих оцінок, висновків і рекомендацій із використанням адаптованого до українських умов зарубіжного досвіду, з отриманням остаточних висновків застосовано метод упровадження.
Інформаційними джерелами дослідження стали закони України, укази Президента України, постанови і рішення Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові та програмні документи центральних органів державної влади України, нормативно-правові документи ЄС та держав Центральної та Східної Європи, дані вітчизняних і європейських дослідних центрів та соціологічних служб, фундаментальні розробки з теорії державного управління, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем європейської інтеграції, особисті дослідження автора.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею в галузі державного управління, у якому автором отримано нові науково обґрунтовані результати, що розкривають теоретичні, методологічні засади та механізми державної євроінтеграційної політики України. Дисертація є першим комплексним дослідженням механізмів формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України із застосуванням підходу до аналізу державної політики відповідно до її етапів.
Найважливіші теоретичні і практичні результати дисертаційного дослідження, які містять наукову новизну, полягають у такому:
уперше:
- розроблено та науково обґрунтовано структурно-функціональну модель формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України, яка, на відміну від раніше описаних у науковій літературі моделей, передбачає налагодження комплексних взаємозв’язків між елементами економічного, інституційного, політичного, організаційного, правового та інформаційно-контрольного механізмів державної євроінтеграційної політики, спрямованих на виконання Копенгагенських критеріїв вступу до Європейського Союзу та успішну імплементацію Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом;
- запропоновано комплексний підхід до формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України, в основу якого покладено положення авторської державно-управлінської Стратегії інтеграції України до ЄС на 2015–2025 рр., що визначають напрями реалізації державної євроінтеграційної політики України; окреслюють організаційне, фінансове, правове та інформаційне забезпечення євроінтеграційного процесу; сприяють прискоренню економічного розвитку, модернізації економічної, політичної та правової системи держави, зменшенню розриву в рівнях галузевого на територіального розвитку; враховують пріоритети зовнішньої та внутрішньої політики України; посилюють роль інструментів громадського контролю;
удосконалено:
- методологічні положення оцінювання ефективності державної євроінтеграційної політики, які ґрунтуються на принципах демократичного врядування, законності, ефективності, відповідальності, справедливості, відкритості і прозорості та передбачають залучення громадськості до процесу формування, реалізації та аналізу результатів для досягнення консенсусу в суспільстві щодо підтримки європейської інтеграції України та успішного проведення євроінтеграційних реформ;
- підходи до формування та реалізації інформаційно-контрольного механізму державної євроінтеграційної політики, що базуються на використанні електронного урядування та європейських технологіях демократії, які орієнтовані на посилення легітимності вироблення і прийняття державно-управлінських рішень та дають змогу скласти цілісну картину сприйняття громадянами євроінтеграційних процесів і врахувати громадську думку в умовах векторних змін;
- інституційний механізм формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України на основі структурно-функціональної реорганізації системи виконавчих органів державної влади щодо реалізації державної євроінтеграційної політики України, посилення кадрового забезпечення та налагодження міжгалузевої координації та взаємодії;
набуло подальшого розвитку:
- понятійно-категоріальний апарат теорії державного управління шляхом виокремлення складових поняття «державна євроінтеграційна політика» і викладення її в авторському визначенні як системної, цілеспрямованої, послідовної, науково обґрунтованої стратегічної діяльності держави з формування та реалізації державної політики в напрямі європейської інтеграції на основі визначення довгострокових цілей органів державної влади, соціально-економічних і політичних завдань, залучення громадськості, упровадження конкретних заходів, засобів, механізмів, інструментів, форм і методів, що мають на меті захист національних інтересів у контексті побудови демократичної, правової, соціально орієнтованої держави з ринковою економікою на базі консолідації суспільства навколо базових національних та європейських цінностей; конкретизації поняття «державна політика», що трактується як ухвалене на конституційних засадах із залученням громадськості стратегічне рішення з чітким визначенням результатів, яке є засобом забезпечення суспільних потреб у тій чи іншій сфері та реалізується органами державного управління; у результаті міждисциплінарного аналізу різних видів інтеграції («політична інтеграція», «економічна інтеграція», «міжнародна інтеграція», «правова інтеграція», «соціальна інтеграція» тощо) запропоновано в державному управлінні визначення поняття «європейська інтеграція» як процесу об’єднання держав Європи, що заснований насамперед на економічній інтеграції, включає в себе інші види інтеграції і потребує вироблення та реалізації спільної наднаціональної політики в різних сферах суспільного життя;
- систематизація теоретичних підходів до формування та реалізації державної євроінтеграційної політики, що дало змогу визначити закономірності досліджень вітчизняними та західними науковцями процесу європейської інтеграції у XXI ст.; виявити суперечності процесу європейської інтеграції після Другої світової війни та з урахуванням необхідності подолання наслідків світової фінансово-економічної кризи окреслити переваги та недоліки стратегій євроінтеграції: повної інтеграції шляхом створення економічного і політичного союзу в Європі («максималістський» підхід) та часткової інтеграції шляхом створення лише економічного і валютного союзу («мінімалістський» підхід);
- концептуальні положення забезпечення ефективності формування та реалізації державної євроінтеграційної політики в Україні на основі визначення зовнішніх (позиція ЄС і Російської Федерації) і внутрішніх (внутрішньополітична стабільність, консенсус у суспільстві щодо підтримки європейської інтеграції України, проведення внутрішніх реформ) чинників, врахування яких дасть можливість створити надійні механізми для подолання потенційних ризиків євроінтеграції, узгодити пріоритети сторін, забезпечити життєво важливі національні інтереси;
- напрями використання європейського досвіду формування механізмів державної євроінтеграційної політики, що базуються на комплементарному підході до визначення базових векторів політичних, економічних та соціальних реформ, стратегічних пріоритетів, напрямів інституційної модернізації органів державної влади, розбудови глибокої і стійкої демократії та підвищення ролі громадянського суспільства.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження знайшли впровадження в діяльності органів державної влади України, у науково-прикладних дослідженнях, а також в аналітичній і навчальній практиці. Зокрема, певні висновки дисертації щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії з метою наближення до європейських стандартів у цій сфері було використано Комітетом з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки Верховної Ради України (довідка про впровадження № 911-88/591 від 11.09.2014). Пропозиції автора щодо активізації залучення громадян до реалізації євроінтеграційної політики використано в діяльності Національного агентства України з питань державної служби (довідка про впровадження № 2250/50-15 від 28.04.2014). Запропонований комплексний підхід до формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України, в основу якого покладено положення авторської державно-управлінської Стратегії інтеграції України до ЄС на 2015–2025 рр., використано в діяльності Департаменту гуманітарної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України (довідка про впровадження № 4250/21-09 від 15.10.2014).
Окремі положення дисертації щодо реалізації принципів відкритості та прозорості, у тому числі шляхом більшого залучення громадян до подальшої імплементації цілей державної євроінтеграційної політики, моніторингу її здійснення, взаємозв’язків із громадськістю та громадського контролю, було використано в роботі Миколаївської обласної ради (довідка про впровадження № 786-15/05-14 від 09.10.2014) та Миколаївської міської ради (довідка про впровадження № 341-21/10-14 від 07.10.2014). Теоретико-методологічні та практичні аспекти реалізації державної інформаційної політики України у сфері європейської інтеграції було використано під час викладання дисциплін з підвищення кваліфікації державних службовців у Миколаївському обласному центрі підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій (довідка про впровадження № 341/07-13/14 від.09.10.2014).
Науково-практична реалізація отриманих автором результатів відбувалася під час виконання програм Міністерства освіти і науки України: «Реалізація навчальних та інформаційно-просвітницьких заходів щодо питань європейської і євроатлантичної інтеграції України в Миколаївській області», яка проходила двома етапами: 1 жовтня – 31 грудня 2007 р., 1 червня – 31 грудня 2008 р. (довідка про впровадження № 08/03-599 від 19.12.2013), а також «Наукове забезпечення впровадження європейських стандартів в південному регіоні України» у 2013–2014 рр. (довідка про впровадження від 05.03.2014).
Отримані в процесі дослідження науково-практичні висновки і пропозиції впроваджувалися під час реалізації програми Жана Моне на тему «Європейська інтеграція: імплементація європейських стандартів та принципів в Україні», відповідно до гранту від Європейської Комісії за напрямом «Інформаційна і дослідницька діяльність з європейської інтеграції» в Чорноморському державному університеті імені Петра Могили з 1 вересня 2012 р. до 31 серпня 2013 р. (довідка про впровадження № 08/03-451 від 20.03.2014).
Результати проведеної автором роботи використовувалися в навчальному процесі Інституту державного управління Чорноморського державного університету імені Петра Могили під час викладання дисциплін з підготовки фахівців з державного управління: «Політика європейської інтеграції», «Зовнішня політика України та інтеграція», «Державна політика: аналіз та механізми впровадження», «Міжнародні організації та Україна» та інші (довідка про впровадження № 08/03-513 від 10.04.2014).
Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки, пропозиції та рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, мету й завдання, методологічні підходи до їх вирішення, теоретичну цінність роботи та практичне значення одержаних результатів, отримано здобувачем особисто в ході дослідження. У дисертаційній роботі не використовувалися матеріали кандидатської дисертації автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертації доповідались та обговорювались на 18 міжнародних, 23 всеукраїнських та регіональних конференціях, конгресах, семінарах і круглих столах, а саме: «Модернізація державного управління та європейська інтеграція України» (м. Київ, 2013 р.), «Державне управління в Україні: історія державотворення, виклики та перспективи» (м. Одеса, 2013 р.), «Ольвійський форум: стратегії України в геополітичному просторі» (м. Ялта, м. Севастополь, м. Миколаїв, 2009–2014 рр.), «Європа XXI століття: інтеграція під час кризи» (Польща, м. Слубіци, 2012–2013 рр.), «Європейська інтеграція: імплементація європейських стандартів та принципів в Україні» (м. Миколаїв–Ялта, 2013 р.), «Європейська інтеграція в контексті світових глобалізаційних процесів» (м. Одеса, 2013 р.), «Актуальні проблеми європейської інтеграції та євроатлантичного співробітництва України» (м. Дніпропетровськ, 2011–2012, 2014 рр.), «Актуальні проблеми міжнародних відносин і зовнішньої політики країн світу» (м. Луцьк, 2011 р.), «Економічні механізми регулювання та контролю зовнішніх та внутрішніх економічних процесів» (м. Київ, 2011 р.), «Євроінтеграційний вибір України та проблеми макроекономіки» (м. Одеса, 2011 р.), «Європейські інтеграційні процеси в Україні: стан, проблеми та перспективи» (м. Херсон, 2011 р.), «Реформування системи державного управління та державної служби: теорія і практика» (м. Львів, 2011 р.), «Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики» (м. Київ, 2011 р.).
Результати дослідження проходили апробацію також під час навчання автора в літній школі з європейської інтеграції «Європа у світі» в Університеті Інституту Лісабона (Португалія, м. Лісабон, 18–30.06.2012) (сертифікат від 23.07.2012); наукових стажувань автора в Норвезькому інституті міських і регіональних досліджень (Норвегія, м. Осло, 23–29.01.2011); Тбіліському державному університеті імені Іване Джавахішвілі (Грузія, м. Тбілісі, 22.05.2011 – 29.05.2011); Університеті Бухаресту (Румунія, м. Бухарест, 31.05.2010 – 07.06.2010), Університеті Саарданда (Німеччина, м. Саарбрюкен, 01.07.2009 – 31.08.2009), Центральноєвропейському університеті (Угорщина, м. Будапешт, 03–08.05.2009, 03–10.11.2013).
Автор також взяла участь у циклі навчальних тренінгів за програмою «Підготовка викладачів у сфері європейської інтеграції в рамках Державної цільової програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2009–2011 роки» (сертифікат від 16.12.2010).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 49 наукових працях, у тому числі 1 – одноосібна монографія, 21 – статті в наукових фахових виданнях, 6 – статті в зарубіжних фахових виданнях, 2 – статті в інших виданнях, 15 – тези конференцій та 4 – навчальні посібники. Загальний обсяг публікацій автора за темою дослідження – 49,9 обл.-вид. арк.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі списку умовних скорочень, вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації – 476 сторінок. Обсяг основного тексту становить 371 сторінку. Список використаних джерел на 80 сторінках включає 681 найменування. Дисертація містить 16 таблиць, 18 рисунків та 11 додатків на 25 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

На основі проведеного аналізу в дисертації наведено нове вирішення актуальної наукової проблеми, що полягає в комплексному аналізі механізмів формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України в умовах сучасних змін. Отримані результати в процесі дослідження дають змогу зробити такі узагальнювальні висновки та рекомендації, що мають теоретичне і практичне значення.
1. Уточнено шляхом узагальнення та систематизації понятійно-категоріальний апарат дослідження з метою чіткого використання термінів і понять у галузі науки «державне управління». Проаналізовано сутність і показано взаємозв’язок категорій, що складають поняття державної євроінтеграційної політики: «державна політика» та «європейська інтеграція». На основі дослідження і зіставлення понять «державна політика» та «європейська інтеграція» уточнено їх дефініції в державному управлінні, а також запропоновано авторське бачення поняття «державна євроінтеграційна політика». Визначено, що для вітчизняних науковців термінологічно різниця між «публічною політикою» та «державною політикою» полягає в незалученні громадянського суспільства до останньої, що означає меншу легітимізацію державної політики. У західній же науковій думці з державного управління таке лінгвістично-термінологічне розрізнення відсутнє. Проведений аналіз дав можливість виявити недостатнє тлумачення в державному управлінні поняття «європейська інтеграція», тому зроблено порівняння різних видів інтеграції («політична інтеграція», «економічна інтеграція», «міжнародна інтеграція», «правова інтеграція» тощо) і докладний міждисциплінарний аналіз підходів до визначення змісту поняття «європейська інтеграція». Запропоновано уточнені власні бачення змісту категорій «державна політика» та «європейська інтеграція».
2. Систематизовано теоретичні засади дослідження формування та реалізації державної євроінтеграційної політики. Проаналізовано еволюцію науково-теоретичних основ державної євроінтеграційної політики в зарубіжній науці, починаючи від засновників теорій європейської інтеграції і закінчуючи вже сучасними західними дослідниками, праці яких переважно присвячено подоланню наслідків світової фінансово-економічної кризи 2008 р., галузевим політикам ЄС, а також удосконаленню системи управління ЄС у складі двадцяти восьми держав-членів. Виявлено суперечності процесу європейської інтеграції як на його початку після Другої світової війни, так і в XXI ст., що полягають у різних основних підходах до розвитку євроінтеграції: повна інтеграція шляхом створення економічного і політичного союзу в Європі («максималістський») або ж створення лише економічного і валютного союзу («мінімалістський»). Установлено, що ці суперечності в підходах лише загострилися після світової фінансово-економічної кризи, а з вирішенням сучасних викликів, які стоять перед ЄС, безпосередньо пов’язані і перспективи подальшого розширення Євросоюзу за рахунок включення нових держав-членів, що є актуальним для України у зв’язку з її державною євроінтеграційною політикою.
3. Визначено методологічні основи формування та реалізації державної євроінтеграційної політики, а також виокремлено механізми формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України. Обґрунтована необхідність залучення громадськості до процесу формування, реалізації та аналізу результатів реалізації державної євроінтеграційної політики з метою досягнення консенсусу в суспільстві щодо підтримки європейської інтеграції України та успішного проведення євроінтеграційних реформ. Визначено, що відповідно до цілей аналізу державної політики дослідження державної євроінтеграційної політики – це аналітично-пояснювальне наукове дослідження, що ставить за мету характеристику процесу формування і реалізації державної євроінтеграційної політики для кращого розуміння її змісту та результатів.
Застосування підходу до комплексного механізму формування та реалізації державної євроінтеграційної політики як до відносно самостійної системи з визначеною структурою, інструментами і першочерговими завданнями дало змогу розробити систему правових, інституційних, організаційних, політичних, економічних, інформаційно-контрольних механізмів, що мають використовуватись у комплексі для досягнення мети державної євроінтеграційної політики України – членства в ЄС.
4. Узагальнення особливостей європейської практики щодо механізмів формування та реалізації державної євроінтеграційної політики дозволило визначити різні механізми її формування і реалізації в державах Центральної та Східної Європи. По-перше, економічний механізм (програми допомоги ЄС державам цього регіону PHARE, SAPARD, ISPA; створення зони вільної торгівлі з ЄС); по-друге, політичний механізм (багатосторонній структурований діалог); по-третє, правовий механізм (укладання і реалізація «Європейських угод» або ж угод про асоціацію з державами Центральної та Східної Європи; гармонізація внутрішнього законодавства асоційованих держав з правом Євросоюзу; ухвалення і реалізація Стратегій інтеграції до ЄС тощо); по-четверте; інформаційно-контрольний механізм (державна інформаційна політика щодо євроінтеграції); по-п’яте, інституційний механізм, установлений в угодах про асоціацію з ЄС (Рада асоціації, Комітет асоціації та Міжпарламентський комітет асоціації як основні інститути в межах асоціації). Крім того, євроатлантичну інтеграцію визначено важливим комплементарним до основних механізмів формування та реалізації державної євроінтеграційної політики держав Центральної та Східної Європи.
5. Характеристику цілей і функцій органів державної влади України щодо процесу формування та реалізації державної євроінтеграційної політики в ретроспективі було зроблено, по-перше, відповідно до конституційних реформ та зміни форм правління, а по-друге, згідно зі створенням внутрішніх механізмів забезпечення євроінтеграційного процесу в Україні. Визначено, що ефективність формування та забезпечення реалізації державної євроінтеграційної політики органами державної влади складно оцінювати однозначно, адже їхні функції та цілі, у тому числі у сфері євроінтеграції, залежать від конституційних повноважень, які змінювалися чотири рази в процесі формування і реалізації державної євроінтеграційної політики України.
Виявлено, що під час президентсько-парламентської республіки в Україні 1996–2004 рр., а також 2010 р. – початку 2014 р. керівна роль у сфері європейської інтеграції належала Президенту України. При цьому органи виконавчої влади, у тому числі Кабінет Міністрів України, відігравали невелику роль у визначенні стратегічних завдань європейської інтеграції. Обґрунтовано, що після створення Комітету з питань європейської інтеграції у 2002 р. відбулося посилення ролі Верховної Ради України як органу інституційного забезпечення євроінтеграції України. Установлено, що в результаті проведення конституційної реформи в Україні і створення парламентсько-президентської республіки, що функціонувала в Україні впродовж 2005–2010 рр., відбулося зменшення впливу Глави держави на реалізацію євроінтеграційної політики України з одночасним збільшенням повноважень у цій сфері Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України. Відтак, наприклад, було запроваджено нову посаду Віце-прем’єр-міністра з питань європейської інтеграції у зв’язку з більш значною роллю Кабінету Міністрів України у цій сфері. Доведено, що повернення України в лютому 2014 р. знову до Конституції України, що встановлює парламентсько-президентську республіку, актуалізує потребу переоцінки і реформування тих організаційних механізмів державної євроінтеграційної політики, що існували з 2010 до 2014 р. і були орієнтовані переважно на Президента України.
6. Оцінювання ефективності механізмів формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України в умовах сучасних змін шляхом розробки, проведення й узагальнення результатів експертного опитування показало, що найкраще функціонує політичний механізм формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України. Найгіршу оцінку ефективності формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України було надано таким механізмам: інституційний механізм, організаційний механізм та інформаційно-контрольний механізм. Установлено, що зазначені механізми насамперед потребують удосконалення в умовах сучасних змін для успішної реалізації державної євроінтеграційної політики України. Визначено, що одним із головних механізмів формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України є правовий механізм – нормативно-правове забезпечення державної євроінтеграційної політики. Аналіз змісту нормативно-правових документів України щодо євроінтеграції показав, що в період імплементації Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС було прийнято значну кількість комплексних стратегічних документів, а процес її імплементації визначив економічні, політичні, інституційні, організаційні та інші механізми реалізації державної євроінтеграційної політики України.
Визначено важливі зовнішні чинники, що впливають на ефективність реалізації державної євроінтеграційної політики України: позицію ЄС щодо перспективи членства України в ЄС, яка виражається в таких ініціативах Євросоюзу, як Європейська політика сусідства, Східне Партнерство і фінансових інструментах співробітництва, а також окремих держав-членів ЄС і Російської Федерації щодо євроінтеграції нашої держави. Найбільш важливими внутрішніми чинниками ефективності реалізації державної євроінтеграційної політики України названо внутрішньополітичну стабільність у державі на засадах демократії і верховенства права, для чого, у тому числі, має бути консенсус в суспільстві щодо підтримки євроінтеграції України, а також успішне проведення євроінтеграційних реформ для досягнення Копенгагенських критеріїв членства в Євросоюзі.
7. Розроблено і науково обґрунтовано структурно-функціональну модель формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України в умовах сучасних змін, яка базується на системі наукових підходів, принципах демократичного врядування із залученням громадян до процесу її формування, реалізації та оцінювання, ґрунтується насамперед на успішній імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та отриманні членства в Євросоюзі нашою державною в майбутньому після виконання Копенгагенських критеріїв членства, використовуючи, у тому числі, фінансові інструменти ЄС для євроінтеграції України. Запропоновано альтернативну модель реалізації державної євроінтеграційної політики України, яка ґрунтується на тому, що європейські держави – не члени ЄС беруть участь у багатьох політиках, а тому без повноправного членства в Євросоюзі європейська держава, у тому числі й Україна, може бути сильно інтегрованою до ЄС, беручи участь у багатьох його спільних політиках.
Обґрунтовано, що в межах запропонованої структурно-функціональної моделі економічні і соціологічні основи формування та реалізації державної євроінтеграційної політики України є важливим чинником її успішної реалізації у зв’язку з тією роллю і значенням, що надається створенню Зони вільної торгівлі і Платформи громадянського суспільства з залученням представників громадянського суспільства двох Сторін у межах Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Доведено, що врахування громадської думки щодо євроінтеграції є важливим чинником у ході реалізації державної євроінтеграційної політики, а також оцінювання її результатів та окреслення можливих перспектив на майбутнє. Установлено в результаті аналізу громадської думки щодо євроінтеграції нашої держави з 2004 до 2014 р., що до цього процесу немає позитивного ставлення абсолютної більшості всіх громадян України незалежно від регіональних і вікових відмінностей, хоча думка громадян почала дещо змінюватися наприкінці 2013 – на початку 2014 р. з тенденцією до збільшення громадської підтримки євроінтеграції України. Визначено, що єдиним однаково важливим чинником для відчуття себе європейцями в усіх регіонах України та серед усіх вікових груп населення є саме наближення до європейських соціально-економічних стандартів життя. Отже, доведено, що державна політика України, спрямована на реформування насамперед соціально-економічної сфери і вихід держави з фінансово-економічної кризи, є комплементарною і на сьогодні найбільш важливою для подальшої успішної реалізації державної євроінтеграційної політики України.
8. Обґрунтовано державно-управлінську стратегію реалізації державної євроінтеграційної політики України в умовах сучасних змін і розроблено проект державно-управлінської Стратегії інтеграції України до ЄС на 2015–2025 рр., що засновується на тому, що в результаті підписанням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС 2014 р. наразі є необхідним вжиття заходів для успішної імплементації її положень для реалізації державної євроінтеграційної політики. Проект державно-управлінської Стратегії визначає основні напрями євроінтеграції України задля отримання членства в ЄС. Розділ 1 має чотири підрозділи, які розроблено відповідно до положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і Копенгагенських критеріїв членства в Євросоюзі: 1) зовнішня політика, політика безпеки та політичний діалог; 2) юстиція, питання безпеки і свободи; 3) економічна інтеграція та створення глибокої та повномасштабної Зони вільної торгівлі з ЄС; 4) зближення законодавства України з правом ЄС. У розділі 2 визначено внутрішнє забезпечення процесу реалізації державної євроінтеграційної політики України в таких сферах, як організаційне, фінансове, правове й інформаційне забезпечення. Ухвалення оновленої державно-управлінської Стратегії інтеграції України до ЄС у межах запропонованої структурно-функціональної моделі визначено як механізм реалізації державної євроінтеграційної політики України, виконання Копенгагенських критеріїв і отримання членства в ЄС до 2025 р. Доведено, що взаємодія з громадськістю під час реалізації Стратегії інтеграції України до ЄС є умовою ефективного впровадження механізмів реалізації державної євроінтеграційної політики України.
9. Внесено науково обґрунтовані практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів реалізації державної євроінтеграційної політики України в умовах сучасних змін:
- сприяти більш активному залученню громадян до розробки, реалізації й оцінки державної євроінтеграційної політики;
- посилити громадський контроль за процесом реалізації державної євроінтеграційної політики України та збільшити роль і значення її інформаційно-контрольного механізму;
- забезпечити реформування системи державного управління в Україні з метою зменшення демократичного дефіциту для завчасного виконання Україною одного з напрямів Копенгагенських критеріїв членства в ЄС – критерію демократії та верховенства права, що включає децентралізацію та структурну реформу системи державного управління;
- для підвищення рівня кадрового забезпечення розробити Державну цільову програму підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської інтеграції України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акуленко Л. В. Європейська політика сусідства як приклад міждержавного співробітництва ЄС з третіми країнами / Л. В. Акуленко // Науковий вісник Академії муніципального управління. Збірник наукових праць. Серія «Управління». – Випуск 3/2010. – К., 2010. – С. 431–439.
2. Аналіз державної політики в Україні: навчальна дисципліна, сфера професійної діяльності, галузь прикладних досліджень. Збірка документів і матеріалів / уклад. О. І. Кілієвич, В. В. Тертичка. – К. : Вид-во «К.І.С.», 2004. – 210 с.
3. Андрейчук С. Управлінські засади розвитку вищої освіти України в умовах інтеграції в європейський освітній простір / С. Андрейчук // Ефективність державного управління. – Л. : Вид-во Львів. регіон. ін-ту держ. управління, 2007. – Вип. 12. – С. 13–18.
4. Андрейчук С. К. Державне управління реформуванням вищої освіти в Україні в контексті Болонського процесу : автореф. дис... канд. наук з держ. упр. : 25.00.01 / Андрейчук Станіслав Казимирович ; Львів. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – Л., 2007. – 19 с.
5. Антонова О. В. Середовище вироблення державної політики (теоретико-методологічні аспекти) 2005 року : автореф. дис… канд. наук з держ. упр. : 25.00.01 / Ольга Валеріївна Антонова ; Дніпропетр. регіон. ін.-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2005. – 20 с.
6. Асланян Г. Проблеми імплементації Угоди про партнерство і співробітництво між Європейськими Співтовариствами та їх державами – членами та Україною [Електронний ресурс] / Г. Асланян // Часопис ПАРЛАМЕНТ. – 2004. – № 5. – Режим доступу : http://parlament.org.ua/index.php?action=magazine&id=9&ar_id=682&iar_id=618&as=2. – Назва з екрану.
7. Асланян Г. Проблеми удосконалення інституційних механізмів європейської інтеграції України / Г. Асланян, Д. Ковриженко // Часопис ПАРЛАМЕНТ. – 2005. – № 5. – С. 19–28.
8. Бабець І. Удосконалення механізмів державного управління міжнародним співробітництвом областей України в умовах євроінтеграції / І. Бабець // Ефективність державного управління. Збірник наукових праць. – 2009. – Вип. 21. – С. 202–208.
9. Багмет М. Організаційно-освітянські заходи щодо реалізації європейського та євроатлантичного курсу в південному регіоні України / М. Багмет // Науково-аналітичний бюлетень «Євроатлантикінформ» Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України. – 2006. – № 2 (8). – С. 67–68.
10. Багмет М. О. Науково-просвітницькі євроінтеграційні доробки Чорноморського державного університету імені Петра Могили / М. О. Багмет // Наукові праці : Науково-методичний журнал. Політологія. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2014. – Вип. 218. Т. 230. – С. 6–14.
11. Бакуменко В. Д. Наукометричний аналіз становлення та розвитку галузі наук «державне управління» (1997-2009 рр.) / В. Д. Бакуменко // Науковий вісник Академії муніципального управління. Збірник наукових праць. Серія «Управління». – Випуск 3/2010. – К., 2010. – С. 11–21.
12. Балян А. В. Міжрегіональне, транскордонне співробітництво України за умов розширення Європейського Союзу (на прикладі прикордонних регіонів України та Угорщини) / А. В. Балян. – Ужгород : Ліра, 2005. – 325 с.
13. Балян А. В. Особливості та принципи здійснення регіональної політики в країнах – членах ЄС / А. В. Балян // Економіст. – 2005. – № 2. – С. 50–51.
14. Балян А. В. Пріоритетні напрямки регіональної політики Європейського Союзу / А. В. Балян // Вісник аграрної науки. – 2005. – № 3. – С. 59–61.
15. Балян А. В. Форми та механізми активізації єврорегіонального транскордонного співробітництва України та держав центральної Європи / А. В. Балян // Науковий вісник Ужгородського державного університету. Серія «Економіка». Випуск 17. Ужгород – 2005. – С. 80–88.
16. Балян А. В. Міжрегіональне транскордонне співробітництво України та Угорщини в умовах розширення Європейського Союзу (питання методології, методів і практики) : автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.10.01 / Ануш Валеріївна Балян ; Ін-т регіон. дослідж. НАН України. – Л., 2006. – 36 с.
17. Барановський Ф. Чинники та мотиви європейської інтеграції України / Ф. Барановський // Політичний менеджмент. – 2007. – № 6. – С. 115–125.
18. Баровська А. Порівняльний аналіз української та польської програми інформування населення стосовно європейської інтеграції / А. Баровська // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць Одеського регіонального інституту державного управління. – Вип. 2 (26). – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. – С. 135–142.
19. Баровська А. Принципи державної інформаційної політики в сфері європейської інтеграції / А. Баровська // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – К. : Вид-во НАДУ, 2008. – № 2 – С. 201–208.
20. Баровська А. В. Механізми реалізації державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції [Текст] : автореф. дис. ... канд. наук з держ. управління : 25.00.02 / Баровська Анастасія Валеріївна ; Акад. муніципального упр. – К., 2010. – 20 с.
21. Барінгольц О. Інтеграція України до Європейського економічного простору / О. Барінгольц // Вісник КНТЕУ. – 2006. – № 3. – С. 27.
22. Басараб М. Б. Досвід європейської інтеграції Польщі: перспективи для України : автореф. дис... канд. політ. наук : 21.01.01 / Мирослав Богданович Басараб ; Нац. ін-т стратег. дослідж., Нац. ін-т пробл. міжнар. безпеки. — К., 2004. — 15 с.
23. Баштанник В. В. Трансформація державного управління в контексті європейських інтеграційних процесів [Текст] : монографія / В. В. Баштанник ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2010. – 389 с.
24. Баштанник В. В. Реформування державного управління в контексті європейських інтеграційних процесів [Текст] : автореф. дис. ... д-ра наук з держ. упр. : 25.00.01 / Баштанник Віталій Володимирович ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2011. – 36 с.
25. Безверхнюк Т. М. Європейські стандарти врядування на регіональному рівні : монографія / Т. М. Безверхнюк [и др.] ; Національна академія держ. управління при Президентові України, Одеський регіональний ін-т держ. управління. – О. : Видавництво ОРІДУ НАДУ, 2008. – 326 c.
26. Береза А. В. Інституційні моделі регіональної політики в європейських країнах / А. В. Береза // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – Вип. 28. – С. 680–687.
27. Береза А. В. Регіональна політика як чинник суспільної стабільності: європейський досвід і Україна: автореф. дис... канд. політ. наук : 23.00.02 / Анатолій Валентинович Береза ; НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2007. — 19 с.
28. Березовська І. А. Становлення інституту асоціації в практиці Європейського Союзу / І. А. Березовська // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. – К., 2001. – Вип. 28, ч. ІІ. – С. 150–161.
29. Березовська І. А. Правове регулювання відносин України з ЄС в світлі перспективи створення асоціації / І. А. Березовська // Актуальні проблеми міжнародних відносин : Зб. наук. пр. – К., 2001. – Вип. 30, ч. ІІ. – С. 152–157.
30. Березовська І. А. Правова природа асоціації в праві Європейського Союзу / І. А. Березовська // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. – К., 2002. – Вип. 34, ч. ІІ. – С. 138–142.
31. Березовська І. А. Правове регулювання відносин Європейського Союзу з асоційованими країнами : автореф. дис... канд. юрид. наук : 12.00.11 / Ірина Андріївна Березовська ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005. — 18 с.
32. Білозерська Т. О. Реформування публічної адміністрації в Україні як крок до європейської інтеграції / Т. О. Білозерська // Форум права. – 2007. – № 2 – С. 11–19.
33. Білозерська Т. О. Інституційний механізм адаптації законодавства України до норм та стандартів ЄС / Т. О. Білозерська // Право і безпека. – 2007. – № 6’2 . – С. 15–21.
34. Білозерська Т. О. Адміністративно-правові засади співробітництва України та Європейського Союзу у сучасних умовах : автореф. дис... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Тетяна Олегівна Білозерська ; Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. — К., 2009. — 24 с.
35. Бондаренко Ю. М. Реформування українського законодавства в контексті європейської інтеграції / Ю. М. Бондаренко // Теорія та практика державного управління. – Вип. 1(20). – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. – С. 460–466.
36. Бондаренко Ю. М. Державне управління соціальним захистом населення в умовах європейської інтеграції України : автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 / Бондаренко Юрій Миколайович ; Класичний приватний ун-т. — Запоріжжя, 2008. — 20 с.
37. Буренко Н. М. Політичні складові концепції наближення країн ЦСЄ до стандартів Європейської спільноти. Здобутки та втрати Польщі в процесі опанування досвідом інтеграції / Н. М. Буренко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2001. – Вип.28 (ч.ІІІ). – С. 12–22.
38. Буренко Н. М. Шлях європейської інтеграції, що його застосовують до країн-кандидатів з Центральної Європи / Н. М. Буренко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2001. – Вип.30 (ч.ІІ). – С.19–26.
39. Буренко Н. М. Складові економічної стратегії залучення країн ЦСЄ до ЄС / Н. М. Буренко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2001. – Вип. 31 (ч.І). – С. 59–67.
40. Буренко Н. М. Еволюція політики Європейського Союзу щодо країн Центральної та Східної Європи : автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Наталія Миколаївна Буренко ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2004. — 26 с.
41. Бюджет нової політики сусідства може скласти 16 мільярдів євро [Електронний ресурс] // Представництво Європейського Союзу в Україні. – 05.07.2011. – Режим доступу : http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/press_corner/all_news/news/2011/2011_07_01_uk.htm. – Назва з екрану.
42. Ваксмут Р. Ми, європейці, зараз шукаємо один телефонний номер і одну інституцію, яка дійсно відповідала б за питання європейської інтеграції / Р. Ваксмут // Часопис ПАРЛАМЕНТ. – 2005. – № 5. – С. 30.
43. Валліулліна З. В. Транспортний сектор України в євроінтеграційних процесах / З. В. Валліулліна // Інвестиції : практика та досвід. – 2015. – № 2. – С. 23–26.
44. Васильєва О. І. Європейські орієнтири регіонального управління /
О. І. Васильєва // Державне та муніципальне управління : Зб. наук. праць. – К. : АМУ, 2008. – Вип. 2(4)/2008. – С. 180–187.
45. Васильєва О. І. Регіональне управління в умовах реформування владних відносин [Текст] : монографія / О. І. Васильєва ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – Д.онецьк : Юго-Восток, 2009. – 435 с.
46. Васильєва О. І. Створення сучасної системи врядування (з досвіду реформування в європейських країнах) / О. І. Васильєва // Економіка та держава, 2009. – № 11. – С. 155–158.
47. Васильєва О. І. Транформація регіонального управління в умовах реформування владних відносин в Україні [Текст] : автореф. дис. ... д-ра наук з держ. упр. : 25.00.02 / Васильєва Олександра Іллівна ; НАН України, Рада по вивч. продуктив. сил України. – К., 2010. – 38 с.
48. Васюк Н. О. Україна – Європейський Союз: сучасний стан та перспективи розвитку / Н. О. Васюк // Інвестиції : практика та досвід. – 2014. – № 7. – С. 147–153.
49. Відносини Україна – ЄС [Електронний ресурс] // Представництво України при Європейському Союзі та Європейському Співтоваристві з атомної енергії. – Режим доступу : http://ukraine-eu.mfa.gov.ua/ua/ukraine-eu/relations. – Назва з екрану.
50. Вироблення державної політики: Аналітичні записки / уклад. : О. І. Кілієвич, В. Є. Романов. – К. : Вид-во «К.І.С.», 2003. – 346 с.
51. Вироблення державної політики: рекомендації для України в контексті євроінтгераційного досвіду країн Балтії та Польщі : зб. аналітичних звітів і записок учасників Програми урядового стажування / уклад. : О. І. Кілієвич, В. В. Тертичка. – К. : К.І.С., 2006. – 388 с.
52. Висновки Ради ЄС щодо переговорів стосовно нової посиленої угоди між ЄС та Україною / Україна – ЄС : від Плану дій до посиленої угоди. – К., 2007. – 126 с.
53. Визначено координаторів пріоритетних напрямків Дунайської стратегії // Євробюлетень. – 2011. – № 2, лютий. – С. 6.
54. Воробйов В. П. Правові засади співробітництва України та європейського співтовариства в сфері морського транспорту: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Володимир Петрович Воробйов ; Інститут законодавства Верховної Ради України. — К., 2009. — 19 с.
55. Галаган М. О. Зміни, що відбулися в координатах Лісабонського договору: позитивна практика для України / М. О. Галаган // Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики : матеріали наук-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 27 трав. 2011 р. : у 2 т. / за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, С. В. Загороднюка. – К. : НАДУ, 2011. – Т. 1. – С. 539–540.
56. Ганжуров Ю. Імплементація законодавства України до європейських стандартів як комунікативний процес / Ю. Ганжуров // Політичний менеджмент. – 2007. – № 1. – С. 136–151.
57. Гарань А. В. Украина в Европе: вопросы и ответы / А. В. Гарань. – К. : Стилос, 2010. – 79 с.
58. Гвазанава Н. В. Єврорегіони : досвід та перспективи [Електронний журнал] / Н. В. Гвазанава // Державне будівництво. – 2009. – № 1. – Режим доступу до журн. : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2009-1/doc/5/03.pdf. – Назва з екрану.
59. Геополітичні орієнтації населення і безпека України. За даними соціологів. Упорядник М. О. Шульга. – К. : ТОВ «Друкарня «Бізнесполіграф», 2009. – 80 с.
60. Герасимчук Т. Угода про партнерство та співробітництво як нормативно-правова основа відносин України з ЄС / Т. Герасимчук // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету: Збірник наукових праць. – Рівне : РДГУ, 2005. – Випуск 4. – С. 145–148.
61. Герасимчук Т. Реалізація євроінтеграційної стратегії країнами Центральної Європи (1991-2004) / Т. Герасимчук // ПСС. – 2006. – Т. 4. – С. 60–86.
62. Герасимчук Т. Ф. Країни Центральної Європи в політиці Європейського Союзу (1989 – 2004 рр.) : автореф. дис... канд. іст. наук : 07.00.02 / Таміла Федорівна Герасимчук ; НАН України. Ін-т історії України. — К., 2005. — 23 с.
63. Гладенко О. М. Міжнародно-правові аспекти інтеграції України до Європейського Союзу / О. М. Гладенко // Актуальні проблеми держави і права. зб. наук. праць. – О. : Юрид. л–ра, 2005. – Вип. 24. – С. 130–138.
64. Гладенко О. М. Міжнародно-правове співробітництво України з Європейським Союзом у сфері Спільної зовнішньої політики та політичної безпеки : автореф. дис... канд. юрид. наук : 12.00.11 / Олександр Миколайович Гладенко ; Одес. нац. юрид. акад. — О., 2010. — 21 с.
65. Гладуняк І. Конституція як основа формування та реалізації державної політики [Електронний ресурс] / І. Гладуняк // Віче. Журнал Верховної Ради України [Електронний журнал] – Режим доступу до журн. : http://www.viche.info/journal/733/. – Назва з екрану.
66. Гнидюк Н. А. Модернізація координаційної взаємодії органів державної влади при розробці та реалізації політики європейської інтеграції України / Н.А. Гнидюк // Теорія та практика державного управління. Збірник наукових праць. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2010. – Вип. 3 (30). – С. 372–379.
67. Гнидюк Н. А. Механізм координації політики європейської інтеграції в Україні: автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 / Наталія Андрііївна Гнидюк ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Одес. регіон. ін-т держ. упр. — О., 2011. — 18 с.
68. Гоблик В. В. Інституційно-правові аспекти розвитку зовнішньоекономічних зв’язків у транскордонних регіонах у контексті європейської інтеграції / В. Гоблик // Інвестиції : практика та досвід. – 2015. – № 3. – С. 19–22.
69. Говлет М. Дослідження державної політики: цикли та підсистеми політики / М. Говлет, М. Рамеш ; [пер. з англ. О. Рябова]. – Л. : Кальварія, 2004. – 264 с.
70. Гогвуд Б. Аналіз політики для реального світу / Б. Гогвуд, Л. Ган ; пер. з англ. А. Олійник ; наук. ред. В. Тертичка. – К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. – 396 с.
71. Голиков А. П. Международные экономические термины : словарь-справочник / А. П. Голиков, П. А. Черномаз. – К. : Центр учебной литературы, 2008. – 376 с.
72. Годлевський С. С. Лісабонський договір і українська перспектива / С. С. Годлевський // Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики : матеріали наук-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 27 трав. 2011 р. : у 2 т. / за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, С. В. Загороднюка. – К. : НАДУ, 2011. – Т. 1. – С. 564–565.
73. Головченко В. В. Юридична термінологія : Довідник / В. В. Головченко, В. С. Ковальський. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 224 с.
74. Гонюкова Л. В. Основні напрями співпраці влади та громади і необхідні для цього умови [Електроний ресурс] / Л. В. Гонюкова // Державне управління : удосконалення та розвиток. Електронне наукове фахове видання. – № 3. – 2015. – Режим доступу : http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=819. – Назва з екрану.
75. Гордіюк Н. П. Політика Європейського Союзу щодо Російської Федерації : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 23.00.04 / Наталія Петрівна Гордіюк ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Ін-т міжнародних відносин. — К., 2010. – 23 c.
76. Грабинський І. М. Потенціал розвитку торгівлі послугами України з ЄС після підписання Угоди про асоціацію з ЄС / І. М. Грабинський, Р. В. Міхель // Економіка та держава. – 2015. – № 3. – С. 6–10.
77. Григор О. О. Формування інформаційного суспільства в Україні в контексті інтеграції в Європейський Союз (державно-управлінський аспект) : автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25.00.01 / Григор Олег Олександрович ; Львів. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. — Львів, 2003. — 20 с.
78. Григорець Т. Європейська політика сусідства та потенціал нової посиленої угоди Україна-ЄС як чинники європейської інтеграції України [Електронний ресурс] / Т. Григорець, С. Гуцал // Національний інститут стратегічних досліджень : Аналітичні записки щодо проблем і подій суспільного розвитку. – листопад 2007 р. – Режим доступу : http://old.niss.gov.ua/Monitor/November/4.htm. – Назва з екрану.
79. Грицаєнко Л. Л. Інституційний механізм Європейського Союзу : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 / Грицаєнко Людмила Леонідівна ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2010. – 19 с.
80. Грицуник І. Інтеграційні процеси країн ЦСЄ в контексті розширення ЄС / І. Грицуник // Дослідження світової політики. – 2005. – № 31. – С. 114–132.
81. Грицяк І. А. «Єврорегіон» як управлінська форма європейської регіональної політики / І. А. Грицяк // Актуальні проблеми державного управління : Зб. наук. пр. / Редкол. : С. М. Серьогін (голов. ред.) та ін. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2004. – Вип. 2 (16). – С. 42–51.
82. Грицяк І. А. Європеїзація державного управління / І. А. Грицяк // Вісник НАДУ. – 2004. – № 4. – С. 38–45.
83. Грицяк І. А. Теоретичні та концептуальні підходи до розуміння євроінтеграційного процесу / І. А. Грицяк // Актуальні проблеми державного управління : Зб. наук. пр. Одес. регіон. ін-ту держ. упр. – О. : ОРІДУ НАДУ, 2005. – Вип. 1 (21). – С. 14 –29.
84. Грицяк І. А. Управління в Європейському Союзі: теоретичні засади : монографія / І. А. Грицяк ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К. : Вид-во НАДУ, 2005. – 235 с.
85. Грицяк І. А. Розвиток європейського управління в контексті впливу на державне управління в Україні : автореф. дис. ... д-ра наук з держ. упр. : 25.00.01 / Грицяк Ігор Андрійович ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. — К., 2006. — 36 с.
86. Грицяк І. А. Особливості європейського управління на національному рівні: методичний аспект / І. А. Грицяк // Стратегічні пріоритети. – № 1 (2) – 2007. – С. 165–172.
87. Грицяк І. А. Лісабонський договір як завершення конституційної кризи в Європейському Союзі / І. А. Грицяк // Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики : матеріали наук-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 27 трав. 2011 р. : у 2 т. / за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, С. В. Загороднюка. – К. : НАДУ, 2011. – Т. 1. – С. 521–523.
88. Грицяк Н. Інформаційні кампанії як механізм підвищення ефективності реалізації державної політики в сфері євроінтеграції / Н. Грицяк, А. Баровська // Стратегічні пріоритети. – 2007. – № 2 (3) – С. 37–44.
89. Громадська думка : підсумки 2014 року [Електронний ресурс] // Фонд «Демократичні ініціативи імені Ільки Кучерева». – Режим доступу: http://www.dif.org.ua/ua/polls/2014_polls/jjorjojkpkhpkp.htm.
90. Гурова В. О. Формування зовнішньоекономічної стратегії України в умовах інтеграції до європейських регіональних структур / В. О. Гурова // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – Донецк : ДонНУ, 2007. – С. 254–260.
91. Гурова В. О. Інтеграція країн у міжнародні регіональні структури : автореф. дис... канд. екон. наук : 08.00.02 / Вікторія Олександрівна Гурова ; Донец. нац. ун-т. — Донецьк, 2007. — 19 с.
92. Дайсон К. Економічний і валютний союз як процес європеїзації / К. Дайсон // Європейська інтеграція / Уклад. : М. Яхтенфукс, Б. Колєр-Кох ; Пер. з нім. М. Яковлєва. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська Академія», 2007. – С. 296–314.
93. Дані загальноукраїнського соціологічного дослідження моніторингу «Україна і українці» [Електронний ресурс] // Центр соціальних та маркетингових досліджень «СОЦИС». Прес-реліз. – 31 січня 2014 р. – Режим доступу : http://www.socis.kiev.ua/ua/press/dani-zahalnoukrajinskoho-sotsiolohichnoho-doslidzhennja-monitorynhu-ukrajina-i-ukrajintsi.html. – Назва з екрану.
94. DW-Trend: підтримка українцями асоціації з ЄС дещо зменшилась [Електронний ресурс] // Deutsche Welle. – 21.10.2013. – Режим доступу : http://www.dw.de.
95. DW-Trend: більшість українців – за вступ до ЄС [Електронний ресурс] // Deutsche Welle. – 18.11.2013. – Режим доступу : http://www.dw.de.
96. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року № 55–ХІІ [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
97. Демиденко Л. М. Фінансовий аспект взаємовідносин України з ЄС / Л. М. Демиденко // Фінанси України. – 1999. – №1. – С. 118–123.
98. Демиденко Л. М. Інтеграція податкової системи України до європейського економічного простору :