Сегеда Тетяна Миколаївна. Інституційні механізми реалізації публічної політики

Короткий опис

Сегеда Тетяна Миколаївна. Інституційні механізми реалізації публічної політики.- Дисертація канд. наук з держ. упр.: 25.00.02, Нац. акад. держ. упр. при Президентиові України, Львів. регіон. ін-т держ. упр. - Львів, 2015.- 205 с.

Національна академія державного управління при Президентові України
Львівський регіональний інститут державного управління

На правах рукопису

СЕГЕДА ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА

УДК 351/321:323

ІНСТИТУЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Руденко Ольга Мстиславівна,
доктор наук з державного управління,
доцент

Львів - 2015
ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ПУБЛІЧНА ПОЛІТИКА В ТЕОРІЇ І ПРАКТИЦІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
13
1.1. Публічна політика та публічна влада: концептуальні підходи до аналізу
13
1.2. Поняття механізмів реалізації публічної політики в теорії державного управління
36
1.3. Методологічні аспекти дослідження інституційних механізмів реалізації публічної політики
50
Висновки до розділу 1 63
РОЗДІЛ 2 ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ТА МЕХАНІЗМИ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ
68
2.1. Зарубіжний досвід вироблення і реалізації публічної політики 69
2.2. Механізми реалізації публічної політики та інституційний розвиток державного управління
89
2.3. Інституціалізація діалогу влади та громадянського суспільства 100
Висновки до розділу 2 110
РОЗДІЛ 3 ОПТИМІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В КОНТЕКСТІ УДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНИХ МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

115
3.1. Формування інституційних механізмів реалізації публічної політики в Україні: комунікативний діалог між владою та суспільством

116
3.2. Інституційні механізми реалізації публічної політики в контексті демократичного розвитку громадянського суспільства
127
3.3. Комплексний інституційний механізм реалізації публічної політики

146
Висновки до розділу 3 167
ВИСНОВКИ 173
ДОДАТКИ 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183

ВСТУП

Актуальність теми. Інституційний розвиток держави і громадянського суспільства у напрямі забезпечення суспільної стабільності, громадянського миру та злагоди, успішних реформ багатьох сфер життєдіяльності суспільства вимагає від органів державної влади та сучасного політикуму розширення співпраці з громадськістю як одним з головних суб’єктів вироблення і реалізації публічної політики як основи управління суспільним розвитком.
Інституційні перетворення, які відбуваються поряд зі змінами у суспільному-політичному житті сучасної України, суттєво підвищують відповідальність державного управління за наслідки суспільних трансформацій, актуалізуючи роль держави як головного актору вироблення і реалізації публічної політики, в межах якої зіштовхуються інтереси різних суспільних, громадських, політичних груп. Відмова від формалізації інституціональної складової державного управління суспільним розвитком, наближення її до потреб демократизації суспільного життя вказують на необхідність формування та впровадження в реальну державно-управлінську практику ефективних демократичних механізмів реалізації публічної політики. При цьому необхідним є використання кращих світових практик забезпечення процесу вироблення і реалізації публічної політики, що спирається на ефективні механізми, які спрямовані на найповніше використання інтелектуального потенціалу суспільства, створення системи консенсусу і партнерства, відкритого діалогу між державним управлінням, політичною елітою та громадянським суспільством.
Теоретичні проблеми державного управління, його функції, методи і механізми їх реалізації, співвідношення публічної політики, державної політики і державного управління, відносин між політичною владою, державною владою та громадянським суспільством, застосування системного підходу в державному управлінні досліджували такі зарубіжні і вітчизняні вчені, як В. Авер’янов [2], Г. Атаманчук [6], В. Бакуменко [88], Т. Борзель [188-189], Дж. Бьюкенен [20], С. Вершинина [24], Д. Вітер [25-26], О. Дем’янчук [36], Н. Діденко [40], О. Іваницька [54], Ю. Кальниш [59], А. Машков [86], В. Парсонс [102], П. Петровський [106], Р. Роудс [128], О. Руденко [129], О. Сунгуров [150], В. Тертичка [154-157], В. Токовенко [28] та інші. У сучасних дослідженнях також розглянуто питання формування та реалізації ефективної моделі публічної політики як основи вироблення та впровадження в державно-управлінську практику відповідних механізмів її реалізації, які були у центрі уваги таких вітчизняних та зарубіжних науковців, як Дж. Андерсон [4], Н. Беляєва [11-14], С. Борисевич [17], Х. Воллос [209], С. Вировий [32], М. Гілл [197], О. Джонс [199], Б. Ейгл [183], Д. Жовнерик [47], М. Карсон [193], О. Кілієвич [64], В. Купрій [75], О. Лазарєва [79], Х. Лассуел [202], П. Мінаков [90], П. Мюлер [197], К. Паттон [206], І. Рейтерович [32], Д. Савітськи [206], Г. Саймон [197], С. Ситник [144-146], В. Сичова [147], Ю. Сорокін [148], О. Титаренко [32], Р. Ткачук [17], Г. Чапала [171], Н. Шматко [175] та інші.
Різні аспекти взаємодії політичної влади, державного управління та громадянського суспільства та окремі питання вироблення інституційних механізмів реалізації публічної політики були предметом досліджень таких науковців, як Дж. Алмонд [184], О. Гордєєв [29], В. Корнєєв [72], П. Кеннет [62], М. Лендьел [81], О. Лощихін [84], В. Міхєєв [91], Л. Ніковська [96-98], Н. Піроженко [108], Л. Приходченко [114-116], А. Семенова [143], С. Телешун [151-153] та інші.
Проте, навіть зважаючи на численні наукові розробки з питань формування механізмів реалізації публічної політики, питання теоретико-методологічного обґрунтування інституційних механізмів її реалізації в державному управлінні залишаються малодослідженими, увагу на чому зосереджує автор.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота висвітлює результати наукових досліджень автора, одержаних у процесі виконання комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” за темами науково-дослідної роботи: “Державне управління в умовах інтеграції України до світового співтовариства: сценарні моделі розвитку суспільства” (номер державної реєстрації 0112U002458) та “Інституційний розвиток місцевого самоврядування в Україні в умовах державно-управлінських реформ” (номер державної реєстрації 0111U000135), в яких відповідно визначено та охарактеризовано механізми реалізації публічної політики у зарубіжному досвіді державного та політичного управління; формалізовано процес формування інституційних механізмів публічної політики в Україні у контексті комунікативного діалогу між владою та суспільством.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретико-методологічне обґрунтування напрямів удосконалення інституційних механізмів реалізації публічної політики в системі державного управління.
Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання:
- здійснити аналіз наукового доробку щодо процесу вироблення, імплементації публічної політики та механізмів реалізації публічної політики у процесах політичного та державного управління;
- розширити понятійно-категоріальний апарат науки державне управління, зокрема шляхом визначення поняття “інституційні механізми реалізації публічної політики” та уточнення понять “публічна політика”, “публічна влада”;
- виділити характерні ознаки та структурні елементи інституційних механізмів реалізації публічної політики;
- узагальнити зарубіжний досвід щодо особливостей обґрунтування та впровадження в державно-управлінську практику інституційних механізмів реалізації публічної політики;
- дослідити взаємодію держави, бізнесу і громадянського суспільства на основі принципу вираження інтересів, пріоритетів та цілей публічної сфери у процесі реалізації публічної політики щодо вироблення механізмів міжсекторного партнерства;
- виявити та систематизувати інституційні механізми реалізації публічної політики в аспекті взаємодії між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та інститутами громадянського суспільства;
- визначити напрями удосконалення системи державного управління в контексті удосконалення інституційних механізмів реалізації публічної політики.
Об’єкт дослідження – процес вироблення і реалізації публічної політики.
Предмет дослідження – інституційні механізми реалізації публічної політики.
Методологія дослідження. Для реалізації мети й завдань дослідження використовувався комплекс сучасних загальнонаукових та специфічних підходів, принципів, методів, зокрема:
 діалектичний підхід, який детермінує гіпотезу, проблемне поле та одержані результати; ситуаційний підхід, що визначає методологію дослідження інституційних механізмів реалізації публічної політики в державному управлінні, відповідно до мети, в її взаємозалежності від внутрішніх факторів та факторів зовнішнього середовища; комплексний та системний підходи, які дали змогу конкретизувати базові складові комплексного інституційного механізму реалізації публічної політики в державному управлінні; проблемно-орієнтовний підхід, що дозволив визначити напрями оптимізації системи державного управління шляхом удосконалення механізмів реалізації публічної політики в контексті підвищення ефективності та результативності взаємодії політичної влади, державного управління та інститутів громадянського суспільства;
 принципи сходження від абстрактного до конкретного – від розкриття загального змісту базових понять до з’ясування особливостей інституційних механізмів реалізації публічної політики в державному управлінні;
 методи логічного узагальнення окремих фактів та результатів досліджень, дедукції та індукції, аналізу та синтезу, класифікації об’єктів і процесів, які використані під час розробки науково-теоретичних засад дослідження, вироблення та імплементації інституційних механізмів реалізації публічної політики в державному управлінні; ефективного політичного управління та оптимальності, на основі якого в роботі запропоновано шляхи оптимізації системи державного управління в контексті удосконалення інституційних механізмів реалізації публічної політики.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є комплексним дослідженням у науковій галузі державного управління, що розкриває теоретико-методологічне обґрунтування інституційних механізмів реалізації публічної політики та напрями впровадження цих механізмів у державно-управлінську практику.
У дисертаційній роботі:
уперше:
 обґрунтовано необхідність створення та впровадження у практику державного управління комплексного інституційного механізму підвищення ефективності взаємодії уряду, державного управління та політичної влади з інститутами громадянського суспільства у процесі реалізації публічної політики, який поєднує групи політичних механізмів (регулюють, регламентують і характеризують ступінь забезпечення стабільності політичної системи суспільства), антикризових механізмів (забезпечують функціональність системи державного управління в кризових ситуаціях), механізмів соціального партнерства (сприяють підвищенню ефективності процесу забезпечення у суспільстві соціального діалогу) та механізмів громадських зв’язків (спрямовані на підтримку громадських ініціатив, зниження рівня та обмеження засобів маніпулювання суспільною свідомістю та громадською думкою);
 систематизовано інституційні механізми реалізації публічної політики на основі критеріального підходу (за змістом, метою та спрямованістю): механізм впливу на реальну владу, механізм інтеракції держави та громадянського суспільства, інформаційний механізм, механізм публічного вираження суспільної думки, механізм рівноважної взаємодії, механізм контролю влади і політичної участі мас, механізм соціальної відповідальності механізм взаємодії держави, бізнесу і громадянського суспільства, механізм міжсекторного партнерства, механізм глобальних узгоджень;
удосконалено:
 понятійно-категоріальний апарат науки державного управління, зокрема шляхом визначення поняття “інституційні механізми реалізації публічної політики” та уточнення понять “публічна політика”, “публічна влада”, “інституційні механізми”, “механізми державного управління”;
 наукові підходи до реалізації механізмів міжсекторного партнерства шляхом обґрунтування необхідності запровадження новітніх соціальних технологій у процесі оптимізації механізму взаємодії держави, бізнесу і громадянського суспільства на основі принципу вираження інтересів, пріоритетів та цілей публічної сфери;
дістало подальшого розвитку:
 наукове обґрунтування теоретичних засад дослідження інституційних механізмів реалізації публічної політики, які детерміновано концепцією публічності та публічної сфери, теорією поля та теорією політичної комунікації, принципами відкритості та комунікації тощо на основі розкриття сутності та напрямів підвищення ефективності каналів зв’язку інститутів громадянського суспільства та органів державної влади щодо шляхів вирішення актуальних проблем розвитку суспільства і держави;
 шляхи та напрями вдосконалення імплементації інституційних механізмів реалізації публічної політики у державно-управлінську практику в контексті адаптації європейських норм демократичного урядування до процесу вироблення, прийняття та реалізації публічно-політичних і державно-управлінських рішень, закріплення дієвих інституційних механізми впливу суспільства на політику держави у сфері реалізації публічних інтересів, взаємодії політичної влади, державного управління та інститутів громадянського суспільства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення й висновки щодо теоретико-методологічного обґрунтування інституційних механізмів реалізації публічної політики в державному управлінні можуть бути використані у підготовці та узгодженні державно-управлінських та суспільно-політичних рішень при виробленні та реалізації публічної та державної політики, розробці практичних рекомендацій органам державної влади та органам місцевого самоврядування.
Так, оригінальні методики і практичні рекомендації, що містяться в дисертаційному дослідженні, використовувалися Прилуцькою міською радою Чернігівської області: при підготовці Розпорядження міського голови від 23.03.2012 № 65р “Про систему обліку публічної інформації та забезпечення доступу до неї” (розробка методики надання відповіді на запит на інформацію та системи контролю за наданням відповіді); Положення про громадську раду при виконавчому комітеті Прилуцької міської ради від 11.03.2013 та рішення виконавчого комітету міської ради від 12.03.2013 № 125 “Про громадську раду при виконавчому комітеті Прилуцької міської ради (в частині 1 – визначення поняття “Громадська рада при виконавчому комітеті Прилуцької міської ради”; частині 3 – розробка основних завдань громадської ради; частині 13 – форми роботи громадської ради); Рішення міської ради від 21.06.2013 № 9 “Про делегування комітетам самоорганізації населення міста повноважень міської ради та її виконавчих органів” (в частині 1.3 – уточнення понять “комітети самоорганізації населення” та “делеговані повноваження”); Статут територіальної громади міста Прилуки , затверджений рішенням міської ради від 30.05.2013 № 10 (розділ 2, частина 7 – визначення принципів здійснення місцевого самоврядування на території міста Прилуки; розділ 4 – визначення та характеристика форм здійснення місцевого самоврядування членами територіальної громади міста, зокрема розробка системи участі у здійсненні місцевого самоврядування через діяльність місцевих територіальних організацій об’єднань громадян) (довідка про впровадження від 15.09.2014 р. № 02-22/98). Також розробки автора використано навчально-науковим інститутом післядипломної освіти Національного університету біоресурсів і природокористування України при розробці навчально-методичних матеріалів для підготовки слухачів освітньо-кваліфікаційного рівня “Магістр” спеціальності 8.15010002 “Державна служба” (дисципліна “Державна служба”); концепції спеціальності 8.15010009 “Місцеве самоврядування” (дисципліни “Публічне управління”, “Політика і управління”, “Кадрова політика в системі місцевого самоврядування”); досліджень за напрямами наукової роботи кафедри державного управління щодо визначення механізмів реформування системи державного управління в умовах демократизації громадянського суспільства; розробки комплексу механізмів підвищення ефективності взаємодії уряду, державного управління та політичної влади з інститутами громадянського суспільства у процесі реалізації публічної політики на основі критеріального підходу (довідка про впровадження від 17.06.2014 р. № 281/06-08).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею і містить отримані автором результати у сфері науки державного управління, що в сукупності розв’язують важливе наукове завдання теоретико-методологічного обґрунтування інституційних механізмів реалізації публічної політики в державному управлінні. У дисертаційній роботі не використовувалися оригінальні ідеї або розробки, що належать співавторам, зокрема дисертантом у статті [136] розкрито теоретичні засади аналізу публічної влади в структурі політичної системи, у статті [140] виокремлено показники та характеристики стабільності політичної системи, у роботі [135] – з’ясовано функції політичної системи відповідно до цілей, шляхів та напрямів розвитку суспільства, у роботі [141] – узагальнено підходи до розуміння державної влади як інституційного механізму інтеграції суспільства.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені на науково-практичних конференціях, у тому числі й міжнародних, зокрема: Сучасна регіональна політика: освіта, наука, практика (Одеса, 2011), “Актуальні проблеми та перспективи розвитку публічного управління в Україні” (Запоріжжя, 2012), “Завдання державного, регіонального та муніципального управління в контексті нових реалій національного розвитку” (Київ, 2012), “Інституційні механізми розширення партнерських зв’язків України з країнами ЄС у соціогуманітарній сфері” (Острог, 2012), “Розвиток єдиного європейського простору: поєднання зарубіжного досвіду з національними традиціями” (Україна – Словаччина – Угорщина, 2013), “Актуальні проблеми європейської інтеграції та євроатлантичного співробітництва України” (Дніпропетровськ, 2013), “Модернізація системи державного управління” (Львів, 2013), “Правові аспекти публічного управління: теорія та практика” (Дніпропетровськ, 2013), “Публічне управління: виклики ХХІ століття” (Харків, 2013, 2014), “Модернізаційні процеси державного та муніципального управління” (Київ, 2014), “Багатостороннє співробітництво між Україною та ЄС” (Донецьк, 2014), “Tanamedrove menejmentis teoria da praqtika” (Батумі, 2014).
Публікації. Основні результати дослідження висвітлено у 14 наукових працях, у тому числі: 6 статтях у наукових фахових виданнях з державного управління, 1 зарубіжній публікації, 6 тезах у матеріалах науково-комунікативних заходів, 1 монографії (у співавторстві). Загальний обсяг публікацій 5, 1 д.а.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 205 сторінок. Обсяг основного тексту становить 178 сторінок. Список використаних джерел на 21 сторінці включає 209 найменувань. Дисертація містить 2 таблиці та 2 рисунка.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації розв’язано актуальне наукове завдання, що полягає у виробленні комплексного підходу до визначення та систематизації інституційних механізмів реалізації публічної політики в державному управлінні в контексті забезпечення результативності та підвищення ефективності взаємодії політичної влади, державного управління та інститутів громадянського суспільства. На основі дослідження сформульовано такі висновки й пропозиції.
1. Системний аналіз наукових напрацювань щодо дослідження процесу вироблення та реалізації публічної політики дає підстави стверджувати, що переважна більшість досліджень за даною проблематикою стосується визначення поняття публічна політика, розкриття її відмінностей від державної політики, дослідженню функцій, завдань та сутності публічної політики; імплементації державної політики через визначення її суб’єктів, концептуальних засад, типів, етапів та індикаторів упровадження публічної політики; взаємозв’язку розуміння публічної політики з поняттям громадської участі у прийнятті владних рішень; визначення та класифікації недержавних політичних акторів і інститутів щодо їх включення у процеси максимально широкого і публічного попереднього обговорення прийнятих рішень, а також у процес безпосереднього “вироблення політики”; виділення основних ознак, специфіки громадських організацій як соціально-політичних інститутів, розкриття змісту і характеру їх участі у процесі вироблення суспільної політики; взаємодії громадськості, органів державної влади, органів місцевого самоврядування; питань формування та функціонування інституційних механізмів, зокрема у сфері вирішення проблем функціонування економічних систем тощо. Відтак, значний обсяг невирішених питань в науці державного управління становлять проблеми дослідження теоретико-методологічних аспектів вироблення та імплементації у державно-управлінську практику інституційних механізмів реалізації публічної політики.
2. Розширено понятійно-категоріальний апарат науки державне управління, зокрема шляхом визначення поняття “інституційні механізми реалізації публічної політики” сукупності формальних і неформальних інститутів, що забезпечує узгодження та коригування інтересів різних суспільних груп, координацію спільної діяльності та взаємодії з органами державної влади з метою реалізації специфічних функцій держави та громадянського суспільства щодо підвищення ефективності управління суспільним розвитком. Уточнено поняття “публічна політика” (легітимізований на рівні громадянського суспільства спосіб формування органами державної влади у взаємодії із суспільними акторами стратегічних суспільно-політичних та державно-управлінських рішень, в якому реалізується публічна влада), “публічна влада” (інституціоналізована соціальна владу, що реалізує важливі суспільні інтереси та пріоритети з метою забезпечення і відображення єдності суспільства та держави як цілісної системи).
3. Виділено характерні ознаки та особливості інституційних механізмів реалізації публічної політики на наднаціональному, державному, регіональному та локальному рівнях щодо здійснення суспільно-політичних функцій. Охарактеризовано структурні елементи інституційних механізмів: суб’єкти формування та реалізації механізму; об’єкти дії механізму; суб’єкт-суб’єктна, суб’єкт-об’єктна та об’єкт-суб’єктна взаємодія; цілі, на реалізацію яких спрямована дія механізму; інформаційне, аналітичне, науково-технологічне та методологічне забезпечення публічної політики; практичні засоби реалізації механізму; етапи формування, реалізації та визначення ефекту від дії інституційного механізм.
4. Узагальнено зарубіжний досвід щодо особливостей обґрунтування та впровадження в державно-управлінську практику інституційних механізмів реалізації публічної політики. З’ясовано, що механізми реалізації публічної політики у зарубіжному досвіді (країни ЄС) пов’язані з особливостями політичного та державного управління, практикою вироблення та реалізації публічної політики ЄС, яка ґрунтується на рівноправності всіх держав, що входять до ЄС, тобто на принципі співуправління, застосування якого передбачає створення додаткової кількості структур та систем узгодження інтересів між країнами та урядами, національними, над-національними та міжнародними організаціями, інституціями та структурами, які представляють інтереси всіх соціальних та політичних акторів.
5. Досліджено взаємодію держави, бізнесу і громадянського суспільства на основі принципу вираження інтересів, пріоритетів та цілей публічної сфери у процесі реалізації публічної політики. Обґрунтовано, що від організації публічної сфери, розвиненості її ключових інститутів та механізмів значною мірою залежить характер публічної політики, сутність якої полягає у вираженні на державно-політичному рівні інтересів, пріоритетів, цілей публічної сфери, що дозволяє оптимізувати механізм взаємодії держави, бізнесу і громадянського суспільства (розвиток міжсекторного соціального партнерства на основі застосування механізму міжсекторного партнерства). Відтак, публічна політика виконує чотири важливіші функції взаємодії влади та суспільства у формуванні публічної політики: артикуляція суспільних інтересів; публічний контроль діяльності влади та стану справ у суспільстві, державі, економіці та соціокультурній сфері; вплив на формування державної політики; політична просвіта громадян.
6. Виявлено та систематизовано інституційні механізми реалізації публічної політики в аспекті взаємодії між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та інститутами громадянського суспільства: механізм впливу на реальну владу (залучення громадян до процесу здійснення публічної влади), механізм інтеракції держави та громадянського суспільства (участь громадян у прийнятті законів та інших нормативно-правових документів; присутність держави; застосування новітніх інформаційних технологій), інформаційний механізм (засоби масової інформації, що безпосередньо впливають на зміну підходів до розуміння публічної сфери та її основних суб’єктів), механізм публічного вираження суспільної думки (свобода доступу до джерел інформації в органах державної влади, сприятливі умови діяльності засобів масової інформації та комунікації), механізм рівноважної взаємодії (присутність держави; регулювання та регламентування), механізм контролю влади і політичної участі мас (публічність політики в умовах представницької демократії), механізм соціальної відповідальності (вирішення соціальних конфліктів та проблем у межах соціальної справедливості), механізм взаємодії держави, бізнесу і громадянського суспільства (регулювання та регламентування), механізму міжсекторного партнерства (передбачає реалізацію основних функцій інститутів громадянського суспільства та органів державної влади щодо стратегічного планування у сфері вироблення та реалізації публічної політики), механізм глобальних узгоджень (спрямований на забезпечення ефективності стратегій і тактик глобальних суб’єктів співуправління щодо вироблення і утвердження нових норм і правил взаємодії нових сформованих політичних акторів, інститутів громадянського суспільства тощо).
7. Визначено напрями оптимізації системи державного управління в контексті удосконалення інституційних механізмів реалізації публічної політики, зокрема, розроблено та запропоновано комплексний інституційний механізм реалізації публічної політики, який буде складатися з наступних елементів, що вказують на суб’єктів реалізації механізму, тобто основні інститути, що беруть участь у процесах формування і реалізації публічної політики на всіх рівнях (суто державні структури, у тому числі, представники місцевого самоврядування, структури політичного спрямування, нак звана “еліта нації”, інститути громадянського суспільства, у тому числі представники наукової спільноти, публічні внституції); на рівень складності об’єкту (зважаючи на те, що кожен із зазначених суб’єктів одночасно або в різний період виступатиме і об’єктом, а також вони можуть поєднуватися структурно, організаційно, функціонально тощо); на форму прояву конкретного механізму (мається на увазі, що комплексний механізм суміщатиме в собі різні групи найбільш пріоритетних механізмів в залежності від конкретної ситуації, відтак вони можуть змінюватися від найбільш простих, коли вирішення питання може бути забезпечено з мінімальним використанням ресурсів, до глобалізаційних, коли виникають проблеми міждержавного рівня, які вимагають залучення зовнішніх ресурсів); на специфічні сфери суспільного розвитку (суспільно-політична, зовнішньополітична, публічна, нормативно-правова або законодавча, інституційна, соціально-економічна, фінансова, інформаційна, соціогуманітарна, гуманістична, ідеологічна тощо); на особливості здійснення процесу реалізації (передбачає розподіл функцій, обов’язків, розподіл та перерозподіл ресурсів, максимальне делегування повноважень інститутам громадянського суспільства щодо участі у розробці концептуальних та стратегічних документів, контролю за їх прийняття та виконанням, відповідне корегування діяльності) на динаміку розвитку та змін (головними критеріями будуть ефективність в економічному розумінні, якість щодо надання послуг та інноваційність на рівні розвитку суспільства, за якими можемо говорити або про прогрес, або про застій). При цьому слід враховувати, що в кінцевому результаті, перш ніж відбудеться корегування, контроль змін повинен бути спрямований в суспільному масштабі на два вектори – рівень змін (наскільки вони суттєві і значні) та напрям змім (чи є вони позитивними чи руйнівними)
8. Сформульовано наступні пропозиції щодо вдосконалення інституційних механізмів реалізації публічної політики:
 легітимізація та нормативно-правове врегулювання діяльності громадських рад, надання їх відповідного статусу, а також можливості представлення інтересів громадськості в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. При цьому важливим є залучення до такої діяльності широкого кола науковців та фахівців за відпвідними профелями;
 забезпечення прозорості та відкритості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування на засадах публічності, що здатне мінімізувати нехтування інтересами та позицією громадян; залучення до процесів інформування державних органів інститути громадянського суспільства, зокрема урахування результатів громадських слухань, консультацій, обговорень тощо;
 законодавче та нормативно-правове забезпечення інституційного розвитку громадянського суспільства з метою забезпечення ефективності процесу вироблення, прийняття та реалізації публічно-політичних і державно-управлінських рішень, закріплення дієвих інституційних механізми впливу суспільства на політику держави у сфері реалізації публічних інтересів;
 підвищення ефективної діяльності дорадчо-консультативних, перш за все, громадських органів при органах влади різних рівнів на основі формалізації взаємодії між дорадчими радами і державними органами;
 створення системи моніторингу громадської думки з питань ефективності публічної політики на державному, регіональному та місцевому рівнях; визначення та закріплення правових норм критеріального відбору дієвості та ефективності конкретної громадської інституції у сфері публічної політики;
 забезпечення публічності процедури підготовки і прийняття публічно-політичних і державно-управлінських рішень на основі залучення громадських інституцій на етапах їх вироблення, контролю за реалізації з метою своєчасного та адекватного реагування на проблеми, що виникають, з урахуванням громадської думки;
 забезпечення відкритого, своєчасного та всебічного доступу до інформації про діяльність та рішення державних органів (за винятком інформації з обмеженим доступом) з метою належного контролю за прийняттям і реалізацією суспільно значимих публічно-політичних і державно-управлінських рішень;
 реалізація правових норм, закріплених у вітчизняному законодавстві та нормативно-правовій базі щодо легітимації та підвищення ефективності діяльності інститутів громадянського суспільства у виробленні та реалізації публічної політики;
 розширення сфери публічності на основі створення сприятливих умов для функціонування різноманітних форм громадської активності з метою подолання негативних суспільних явищ (корупція тощо).