ДУБИЧ Клавдія Василівна МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ДУБИЧ КЛАВДІЯ ВАСИЛІВНА

УДК 35.01:351.84

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
СИСТЕМОЮ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант –
Скуратівський Віталій Андрійович,
доктор філософських наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України

КИЇВ – 2015

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ 22
1.1 Стан наукової розробленості механізмів державного управління
системою надання соціальних послуг 22
1.2 Сутність, види та принципи надання соціальних послуг 45
1.3 Система надання соціальних послуг і механізми державного
управління з забезпечення її функціонування 66
Висновки до розділу 1 93
РОЗДІЛ 2 ЕВОЛЮЦІЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ 96
2.1 Становлення, розвиток та особливості державного управління в системі надання соціальних послуг до проголошення незалежності України 96
2.2 Нормативно-правовий механізм державного управління
вітчизняною системою надання соціальних послуг 117
2.3 Сучасна модель фінансового механізму державного управління
системою соціальних послуг 132
2.4 Кадровий, освітній і науково-прикладний механізми в
державному управлінні системою надання соціальних послуг 145
Висновки до розділу 2 162
РОЗДІЛ 3 ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМИ ПОСЛУГАМИ 166
3.1 Реалізація інструментів державного управління системою
соціальних послуг в країнах Євросоюзу 166
3.2 Моделі взаємодії держави з недержавними організаціями щодо
надання соціальних послуг 183
3.3 Сучасні зарубіжні парадигми реформування державного управління системою надання соціальних послуг 198
Висновки до розділу 3 224

РОЗДІЛ 4 ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ТА ІНФОРМАЦІЙНИЙ
МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ
НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ 227
4.1 Інтегральні функції інститутів в організаційному механізмі
державного управління системою надання соціальних послуг 229
4.2 Інструменти організаційного механізму державного управління
системою надання соціальних послуг в Україні 247
4.2.1 Соціальне замовлення в системі надання соціальних послуг 248
4.2.2 Стандартизація соціальних послуг, як державно-управлінський
інструмент 259
4.2.3 Управління якістю соціальних послуг 269
4.2.4 Державно-громадське співробітництво з питань надання
соціальних послуг 280
4.3 Інформаційний механізм державного управління в системі
надання соціальних послуг 289
Висновки до розділу 4 297
РОЗДІЛ 5 ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ
МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ
НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ 300
5.1 Концепція модернізації системи надання соціальних послуг як імператив удосконалення механізмів державного управління цією системою 300
5.2 Шляхи удосконалення механізмів державного управління
системою надання соціальних послуг 329
5.2.1 Напрями вдосконалення системи надання соціальних послуг
через нормативно-правовий, фінансовий та організаційний механізми державного управління 329
5.2.2 Удосконалення кадрового забезпечення, професійної та
наукової підготовки фахівців системи надання соціальних послуг 353
5.2.3 Пріоритети вдосконалення інформаційного механізму та державно-громадського співробітництва в системі надання соціальних послуг 364
Висновки до розділу 5 373
ВИСНОВКИ 376
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 387
ДОДАТКИ 428

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ,
ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ
АІССП – автоматизована інформаційна система соціальних послуг
АТО – антитерористична операція
ВДФ – відсоток державного фінансування
ВНЗ – вищий навчальний заклад
ВРУ – Верховна Рада України
Держбюджет – Державний бюджет України
ДСТУ – Державний стандарт України
ЗМІ – засоби масової інформації
ЗСУ – Збройні Сили України
ЄС – Європейський Союз
ІЗЛП – індекс розвитку людського потенціалу
ІКТ – інформаційно-телекомунікаційні технології
КМУ – Кабінет Міністрів України
МВФ – Міжнародний валютний фонд
МДА – місцеві державні адміністрації
Мінсоц-політики – Міністерство соціальної політики України
Мінфін – Міністерство фінансів України
МОН – Міністерство освіти і науки України
МОС – Міжнародна організація зі стандартизації
НАН – Національна академія наук України
НДО – недержавні організації
НМК – науково-методична комісія
НПО – неприбуткові організації
ОЕСР – Організація економічного співробітництва і розвитку
ОМС – органи місцевого самоврядування
ООН – Організація об’єднаних націй
Соцзабез – соціальне забезпечення
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ЦОВВ – центральний орган виконавчої влади

ВСТУП
Актуальність теми. Сучасний етап розвитку України як незалежної та соціальної держави відбувається в умовах суспільної та економічної кризи, що спонукає органи державного управління до пошуку шляхів оптимізації соціальних видатків, осучаснення та підвищення ефективності системи надання соціальних послуг як важливої складової соціального захисту населення. Сьогодні існує нагальна потреба в економії, раціональному використанні бюджетних коштів шляхом розроблення та впровадження ефективних і дієвих механізмів державного управління соціальними послугами. В умовах недореформування соціальної сфери, існування системних деформацій знижується життєвий рівень населення країни, поглиблюється його поляризація на “заможні” та “зубожілі” соціальні верстви, зростає нерівність у доступі до соціальних послуг, невдоволення рівнем соціального забезпечення. Це призводить до масштабної маргіналізації, соціального відторгнення жителів багатьох територій, підвищення в суспільстві соціального напруження, соціальних заворушень.
Відповіддю на ці та інші виклики, які постають сьогодні перед Україною, покликана стати модернізація вітчизняної системи надання соціальних послуг, ефективне функціонування якої мають забезпечити науково обґрунтовані механізми державного управління. Соціальні послуги повинні стати сучасним, визнаним у світі форматом надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які через інвалідність, вік, за станом здоров’я, соціальним становищем перебувають у складних життєвих обставинах, не можуть самостійно їх подолати, піклуватися про себе. Як свідчить практика, кількість осіб, що потребують надання соціальних послуг, і потреба в їх обсягах збільшуються.
Незважаючи на те, що в 2003 р. було прийнято Закон України “Про соціальні послуги”, положення цього закону на практиці повною мірою не виконуються, а стан реалізації Стратегії реформування системи надання соціальних послуг є незадовільним. Діюча система надання соціальних послуг в Україні є неефективною, оскільки вона:
– по-перше, і надалі підміняється громіздкою системою пільг, соціальних виплат, іншими анахронізмами радянської моделі соціального забезпечення (далі  модель соцзабезу), які в сучасних реаліях суспільного розвитку є економічно необґрунтованими, неефективними та нераціональними;
– по-друге, за параметрами не відповідає вимогам, нормам і стандартам Євросоюзу, що з огляду на стратегічний євроінтеграційний курс державної політики України потребує її гармонізації та адаптації.
Ключовою причиною такого стану є недоліки механізмів державного управління системою надання соціальних послуг, які перебувають на стадіях розроблення, апробації або впровадження. Виходячи з цього дослідження механізмів державного управління системою надання соціальних послуг є актуальним, таким, що відповідає вимогам часу і пов’язане з важливими практичними завданнями, віднесеними до пріоритетів сучасного розвитку українського суспільства.
Теоретичні, практичні аспекти та проблеми державного управління аналізувалися В. Авер’яновим 44; 47, М. Білинською 13, Н. Діденко 50; 51, Ю. Ковбасюком 38; 39; 43; 151, В. Князєвим 45; 317; 112; 318, О. Лебединською 167, В. Луговим 39; 43;178; 318, Т. Лукіною 172, А. Мерзляк 176, А. Попком 48; 199, А. Рачинським 253-256, В. Тертичкою 40; 258; 302, В. Трощинським 48; 111; 259; 307 та ін. Понятійно-термінологічний апарат дисертаційного дослідження базується на визначеннях і тлумаченнях, наведених в енциклопедичних виданнях з державного управління 45; 111-115; 252; 346; 347.
Спектр соціальних проблем, теоретичні аспекти і практичні питання розроблення й реалізації соціальної політики в Україні розкрито в роботах В. Голубь 29, О. Іванової 128, Л. Ільчук 132, О. Палій 276; 277, О. Петроє 194; 310, Т. Семигіної 265-268, П. Ситника 41; 259; 307, В. Скуратівського 41; 259; 276; 277; 308; 315, В. Трощинського 41; 259; 307-310; 315, Л. Четверікова 325 та ін. Соціальна держава є предметом дослідження в працях В. Гошовської 36, Л. Ільчук 36; 132, Л. Четверікова 326, а соціальна робота  П. Бересфорд 337, Л. Домінеллі 345, С. Крофт 337, І. Мигович 22, М. Панасик 28, В. Пічі 21 та ін. Для дисертаційного дослідження важливе значення мали наукові положення, висновки та пропозиції Н. Кабаченко, Т. Кічі, Е. Лібанової, О. Савченко та ін., у наукових публікаціях яких висвітлюється вказана вище тематика, а також конструктивні ідеї щодо вдосконалення системи надання соціальних послуг, викладені в працях В. Бабаєва, В. Дзюндзюка, Д. Карамишева, В. Мамонової, Н. Мельтюхова, Г. Одінцової, Л. Сідєльнік та ін.
Теоретичні, практичні і науково-прикладні аспекти системи соціального захисту, сфери соціального забезпечення населення розглянуто в наукових працях таких українських учених, як І. Арістова 8, О. Афенкіна 10, Н. Болотіна 14, І. Гнибіденко 26; 27; 286, М. Кравченко 162; 286; 308, К. Міщенко 181, І. Рудкевич 263; 264, Б. Сташків 295; 296, М. Туленков 311, А. Халецька 320; 321, І. Ярошенко 334 та ін. Ідеї щодо використання соціального замовлення як державно-управлінського інструменту для формування, надання та фінансування соціальних послуг висували сучасні дослідники, зокрема С. Горбуновою-Рубан 30, Н. Гілберт 351, К. Кордері 344, А. Крупник 165; 283, Р. Синельниковою 269 та ін.
Питання стандартів і ознак державних послуг, співвідношення соціальних послуг із публічними та адміністративними, їх класифікації, аналізу їх змісту, подібностей і відмінностей досліджували Н. Кабаченко 140, І. Коліушко 153, О. Поляк 198, С. Серьогін [319], Л. Сідєльнік 292, Л. Скоропада 274; 314, В. Сороко 278-280, І. Студеняк 299, В. Тимощук 153; 303, І.Хожило 319, О. Черниш 323, Г. Чміленко [327], О. Шапран 327, Н. Ярош 331-333 та ін.
Джерельною базою дисертації слугувала низка наукових робіт, у яких крізь призму різних галузей науки досліджувалися різні аспекти системи надання соціальних послуг, найбільш значними з яких є дисертації та монографії вітчизняних науковців: Я. Бєлєвцової 12, К. Гафарової 25, Ю. Горемикіної 31; 32, Н. Кривоконь 162, В. Литвиненко 170, Л. Ільчук 129; 130, О. Стефанової 297, О. Шапран 327, О. Черниш 323; 324, Н. Ярош 308; 331; 332; 333 та ін. Соціальні послуги були об’єктом науково-прикладних досліджень і таких вітчизняних дослідників, як В Дьяченко 106, Л. Ільчук 129; 130, О. Іляш 131, Н. Кабаченко 138; 139; 140; 314; 330, М. Карлсон 141, Л. Качан 142-145, Т. Кіча 148; 284, О. Кочемировської 159; 160, К. Павлюк 191, О. Пищуліна 159; 160, Т. Семигіна 22; 266; 267; 268; 284, Л. Сідєльнік 141; 271-273; 292, Л. Скоропада 275; 314, І. Студеняк 299, а також міжнародних експертів і закордонних науковців  П. Бересфорд 337, Н. Буллаїн 342, Р. Тофтісової-Матерон 304-306, М. Дімітрова 52; 306, К. Кордері 344, М. Престлі 363; 364, І. Фулц 197 та ін.
Наукові джерела перерахованих вище вчених були підґрунтям для окреслення проблемних напрямів, визначення мети та завдань дисертаційного дослідження.
Ґрунтовний аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що, незважаючи на значний науковий інтерес дослідників до вивчення різних аспектів соціального захисту та соціальних послуг, механізми державного управління системою надання соціальних послуг у вітчизняній юридичній, економічній, соціологічній та іншій науковій літературі розкриваються фрагментарно. На сьогодні відсутнє цілісне комплексне дослідження, в якому крізь призму вітчизняної державно-управлінської науки систематизовано державно-управлінські механізми системи надання соціальних послуг, недостатньо дослідженими в науці державного управління є природа, зміст і сутність цих механізмів.
З огляду на глибинні зміни, які відбуваються в українському суспільстві, та враховуючи незадовільний стан функціонування вітчизняної системи надання соціальних послуг, питання розроблення, науково-теоретичного дослідження та практичного впровадження механізмів державного управління системою надання соціальних послуг набувають особливого значення та актуальності. В контексті викладеного вище і обґрунтовується вибір автором теми дисертації, виділення її в окремий напрям наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі соціальної і гуманітарної політики Національної академії державного управління при Президентові України (далі – Національна академія) в рамках комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР № 0199U002827) за темами науково-дослідних робіт (НДР): “Теоретико-методологічні засади реформування соціальної сфери в Україні” (ДР № 0112U002457), “Соціогуманітарні пріоритети суспільного розвитку” (ДР № 0113U002445), “Європейські стандарти соціогуманітарного розвитку: сутність та можливості застосування в Україні” (ДР № 0114U002854); “Теоретико-методологічні та організаційні засади підготовки до видання “Енциклопедії державного управління в Україні” (ДР № 0110U000381); “Створення системи моніторингу професійного навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування України” (ДР № 0111U000141); “Теоретико-методологічні засади соціологічного моніторингу адміністративної реформи в Україні” (ДР № 0112U002451).
Роль автора у виконанні вказаних вище НДР полягала у визначенні, класифікації й теоретичному обґрунтуванні механізмів державного управління системою надання соціальних послуг, розкритті їх змісту, сутності, визначенні й обґрунтуванні принципів їх розроблення та впровадження, дослідженні відповідного зарубіжного досвіду і аналізі можливостей його упровадження в Україні, а також стану реформування вітчизняної системи надання соціальних послуг.
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення, теоретико-методологічне обґрунтування механізмів державного управління системою надання соціальних послуг та розроблення Концепції модернізації цієї системи в Україні.
Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
 охарактеризувати стан наукової розробки механізмів державного управління системою надання соціальних послуг, виокремити проблемні поля та напрями дисертаційного дослідження;
 розкрити крізь призму державного управління сутність категорії “соціальні послуги”, класифікувати і теоретично обґрунтувати види їх надання, конкретизувати співвідношення досліджуваної категорії з поняттями “соціальне забезпечення”, “соціальне обслуговування” та “соціальний захист”;
 змоделювати інтегральний механізм державного управління системою надання соціальних послуг, визначити його структуру, класифікувати та охарактеризувати механізми державного управління соціальними послугами як ключові компоненти цієї системи, сформулювати визначення понять “система надання соціальних послуг” і “механізми державного управління системою надання соціальних послуг”;
 проаналізувати ґенезу, особливості державного управління соціальними послугами в Україні до проголошення незалежності, сучасний стан реформування діючої системи надання соціальних послуг, механізмів державного управління такою системою;
 дослідити сучасні реалії, проблеми впровадження нормативно-правового і фінансового механізмів державного управління системою надання соціальних послуг;
 охарактеризувати кадровий, освітній і науково-прикладний механізми державного управління системою надання соціальних послуг в умовах сьогодення України;
 дослідити кращий зарубіжний досвід щодо застосування інструментів державного управління соціальними послугами, взаємодії інститутів державного і недержавного секторів з питань надання таких послуг;
 здійснити аналіз сучасних зарубіжних парадигм реформування державного управління соціальними послугами;
 розкрити в межах організаційного механізму державного управління системою надання соціальних послуг інтегральні функції державних інститутів, дослідити сучасний стан розроблення і впровадження інструментів цього механізму в Україні;
 визначити роль інформаційного механізму державного управління системою надання соціальних послуг;
 розробити Концепцію модернізації системи надання соціальних послуг в Україні, визначити її мету, пріоритети та завдання реалізації цієї Концепції в коротко-, середньо- і довгостроковий періоди;
 визначити, обґрунтувати, спираючись на Концепцію модернізації системи надання соціальних послуг, напрями вдосконалення механізмів державного управління такою системою, сформулювати відповідні практичні рекомендації.
Об’єкт дослідження – державне управління соціальними послугами.
Предмет дослідження – механізми державного управління системою надання соціальних послуг.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в процесі дисертаційного дослідження використовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні наукові методи, зокрема:
– структурно-функціональний та системний, які дали змогу всебічно вивчити структуру системи надання соціальних послуг, її складові, зв’язки між ними, з’ясувати взаємовідносини між суб’єктами, що надають соціальні послуги, їх повноваження та особливості виконуваних ними функцій;
– аналізу для вивчення розробленості в науковій літературі механізмів державного управління системою надання соціальних послуг, кращої вітчизняної практики та зарубіжного досвіду їх упровадження і реалізації;
– хронологічний, з допомогою якого в часовій послідовності досліджено зміни в механізмах державного управління соціальними послугами в системі надання таких послуг в Україні внаслідок її реформування;
– історичний, з використанням якого було досліджено історичну ретроспективу, еволюцію вітчизняної системи надання соціальних послуг та державного управління цією системою до проголошення незалежності України;
– екстраполяції, який дав змогу оцінити можливості упровадження елементів зарубіжного досвіду та механізмів надання соціальних послуг у вітчизняну державно-управлінську практику;
– синтезу та моделювання, за допомогою яких сформовано Концепцію модернізації системи надання соціальних послуг, розроблено інтегральний механізм державного управління цією системою;
– логіко-семантичний, методи сходження від абстрактного до конкретного і від конкретного до абстрактного, що дали змогу сформулювати базові поняття, категорії, розширити і доповнити понятійно-категорійний апарат дослідження, класифікувати та визначити сутність і зміст механізмів державного управління соціальними послугами.
Для визначення напрямів удосконалення механізмів державного управління системою надання соціальних послуг в Україні було використано методи моделювання, узагальнення та програмно-цільовий.
Інформаційну базу дослідження становлять закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, офіційні дані Державної служби статистики України, Міністерства соціальної політики України, інших міністерств і відомств. Як джерела інформації використано теоретичні та методичні розробки вітчизняних і зарубіжних учених, монографії, наукові публікації, звітні матеріали наукових досліджень і розробки Національної академії тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розв’язанні актуальної проблеми в галузі державного управління щодо визначення, науково-теоретичного обґрунтування механізмів державного управління системою надання соціальних послуг та розроблення Концепції модернізації системи надання соціальних послуг в Україні. Зокрема, в дисертації:
вперше:
 змодельовано інтегральний механізм державного управління системою надання соціальних послуг, як складного державно-управлінського та соціально-економічного утворення, що включає: сукупність державних органів і недержавних організацій, діяльність яких спрямована на надання соціальних послуг особам, окремим соціальним групам, що перебувають у складних життєвих обставинах, не можуть самостійно їх подолати і потребують сторонньої допомоги; концептуально визначено базові складові такої системи (мета, цілі, завдання, ресурси, результати, критерії їх оцінювання, суб’єкти, об’єкти, принципи, механізми державного управління), встановлено та проаналізовано зв’язки між ними;
 здійснено за специфічними рисами, змістом, спрямованістю організації та впровадження класифікацію базових механізмів державного управління системою надання соціальних послуг, які в результаті взаємодії утворюють інтегральний механізм державного управління системою надання таких послуг; розкрито їх зміст, сутність та взаємозв’язок, зокрема: організаційного через децентралізацію державного управління системою надання соціальних послуг та реалізацію принципу субсидіарності, що передбачає делегування в цій системі дискретних повноважень, ресурсів у достатніх обсягах від вищих рівнів управління до місцевого рівня і безпосередньо суб’єктам, що надають такі послуги; нормативно-правового через розроблення і прийняття пакету правових актів, що регулюють механізми державного управління соціальними послугами, приведення національного законодавства, що регламентує питання надання соціальних послуг, у відповідність із вимогами і стандартами Євросоюзу; фінансового шляхом передбачення в бюджетному законодавстві можливості отримання недержавними суб’єктами, що надають соціальні послуги, бюджетного фінансування, підвищення раціональності та ефективності використання бюджетних видатків на соціальні послуги; інформаційного з допомогою державної політики інформування населення про соціальні послуги, створення єдиної бази даних отримувачів усіх видів соціальних послуг та інтегрування її в єдину систему обліку соціальних виплат; науково-прикладного шляхом проведення науково-прикладних досліджень механізмів державного управління соціальними послугами, включення галузі знань “Соціальна робота” до галузі науки в Україні, широкого використання в практиці надання соціальних послуг сучасних технологій та інновацій; освітнього через державну політику професійного навчання, підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та атестації фахівців у системі надання таких послуг, запровадження спеціалізацій на рівні магістра з підготовки фахівців для роботи з конкретними категоріями отримувачів соціальних послуг; кадрового через підвищення престижу професії соціальних працівників і їх соціальних гарантій, забезпечення працевлаштування випускників за фахом “соціальний працівник”, здійснення кадрової політики у сфері соціальних послуг відповідно до вимог, норм та стандартів ЄС;
 визначено концептуальні підходи до модернізації системи надання соціальних послуг, що базуються на засадах децентралізації та субсидіарності, відповідно до яких соціальні послуги мають бути децентралізованими (дискретні повноваження, ресурси і відповідальність щодо їх надання передаються з вищих рівнів державного управління на нижчі), автономно керованими, надаватися на максимально наближеному до їх отримувача рівні, а держава повинна мінімізувати втручання в процес надання таких послуг, зосередившись на визначенні пріоритетів, формуванні політики та ухваленні стратегічних рішень у цій сфері;
 запропоновано авторську Концепцію модернізації системи надання соціальних послуг, яка за своїм змістом є комплексною дослідницькою моделлю процесу вдосконалення механізмів державного управління такими послугами; визначено базові компоненти Концепції: мету (підвищення ефективності функціонування цієї системи); принципи (децентралізації, субсидіарності, адресності, партнерства та рівноправності сторін, прозорості, підзвітності та ін.); механізми; стратегічні цілі в короткостроковий (розв’язання нагальних питань надання соціальних послуг), середньостроковий (приведення національної системи надання соціальних послуг у відповідність з нормами, вимогами і стандартами ЄС) і довгостроковий періоди (запобігання негативним суспільним явищам, які призводять до виникнення в населення складних життєвих обставин, створення можливостей для самостійного розв’язання ним життєвих проблем, інтеграція в суспільне життя), а також інструменти довгострокового періоду реалізації Концепції (монетизація пільг і трансформування їх у систему надання соціальних послуг, підвищення зайнятості, доходів і життєвого рівня населення, протидія корупції);
удосконалено:
 визначення поняття “соціальні послуги”, яке, на відміну від існуючих та крізь призму науки державного управління, запропоновано розуміти, як сукупність заходів, що спільно формуються та вживаються органами державної влади, фізичними особами і недержавними організаціями, спрямованих на пом’якшення або подолання складних життєвих обставин окремих осіб, груп населення для повернення їх до повноцінної життєдіяльності, а також досліджено теоретико-методологічні підходи до уточнення змісту понять, пов’язаних з державним управлінням соціальними послугами;
 понятійно-категорійний апарат галузі науки державного управління шляхом розширення змісту термінів “соціальне замовлення”, “управління якістю соціальних послуг” та введення до наукового обігу понять “механізми державного управління системою надання соціальних послуг”, “науково-прикладний механізм державного управління системою надання соціальних послуг”, “кадровий механізм державного управління системою надання соціальних послуг”, “організаційний механізм державного управління системою надання соціальних послуг”, “освітній механізм державного управління системою надання соціальних послуг” та “інформаційний механізм державного управління системою надання соціальних послуг”;
 структуризацію стратегічних напрямів удосконалення механізмів державного управління системою надання соціальних послуг в Україні, які згруповано в такі блоки: нормативно-правовий, фінансовий, інформаційний, організаційний, кадровий, науково-прикладний та освітній;
 дослідження європейських моделей співробітництва між державними і недержавними організаціями в системі надання соціальних послуг: скандинавської, континентальної, англосаксонської та перехідних, їх відмінностей за такими параметрами, як активність і частка фінансування державою недержавних організацій, що надають соціальні послуги;
 логічно-модельну схематизацію нормативно-правового механізму державного управління системою надання соціальних послуг в Україні, в якій виокремлено ієрархічні рівні (конституційний, законодавчий і підзаконний), узагальнення та систематизацію правових актів, якими врегульовуються правові відносини у вказаній системі на кожному рівні;
набули подальшого розвитку:
 систематизація етапів еволюції дослідження вітчизняної системи надання соціальних послуг, особливостей здійснення державного управління такою системою до проголошення незалежності України в умовах функціонування радянської моделі соціального забезпечення і підтвердження оцінок науковців щодо “системної неефективності” цієї моделі, підміни соціальних послуг громіздкою, неефективною системою пільг, надмірного опікунства держави над громадянами та одержавлення сфери соціального обслуговування населення;
 актуалізація та узагальнення європейського досвіду щодо застосування інструментів державного управління соціальними послугами (соціальне контрактування, стандартизація та ліцензування) в контексті реалізації державної політики інтеграції України до ЄС, аргументація необхідності реформування вітчизняної системи соціальних послуг, гармонізації, адаптації та приведення її у відповідність з визначеними ЄС вимогами, нормами і стандартами;
 дослідження менеджеріалізму як сучасної концепції, парадигми реформування державного управління, що базується на широкому впровадженні в практичну діяльність державного сектору конкуренції, механізмів ринку та бізнес-стилю управління, її ґенези, передумов виникнення і сучасних особливостей застосування у сфері надання соціальних послуг у розвинутих країнах Заходу, зокрема у Великобританії та США; “держави загального добробуту” як сучасної ліберальної моделі соціального захисту та надання соціальних послуг у розвинутих країнах світу, а також можливостей упровадження її елементів у вітчизняну практику в реаліях сьогодення;
 обґрунтування необхідності широкого використання державою на центральному і місцевому рівнях управління діалогу та співробітництва інститутів державного і недержавного секторів як ефективного державно-управлінського інструменту у сфері надання соціальних послуг, обов’язковими умовами функціонування якого мають бути рівноправність сторін і конструктивізм у взаємовідносинах, посилення інституційної спроможності й достатнє ресурсне забезпечення громадських організацій;
 аналіз проблем, пов’язаних з розробленням, упровадженням та реалізацією механізмів державного управління системою надання соціальних послуг (монополізація державою ринку соціальних послуг, нормативно-правова неврегульованість, низькі рівні ефективності, адресності, якості, доступності та недостатність обсягів надання таких послуг, нераціональне використання виділених коштів, а також незадовільний сучасний стан реформування вказаної системи в Україні, характерними рисами якого є непослідовність, несистематичність, епізодичність, неефективність та недофінансування).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації теоретичні положення, висновки, розроблені Концепція та практичні рекомендації можуть слугувати науково-методологічним підґрунтям для таких цілей: формування в Україні системи соціальних послуг європейського типу, європейського державного управління, політики в цій сфері; розроблення, вдосконалення нормативно-правової бази механізмів державного управління соціальними послугами; підвищення в системі державної служби ефективності навчального процесу з питань державного управління соціальними послугами; подальшого розвитку теорії та практики державного управління системою надання соціальних послуг.
Результати дисертаційного дослідження було використано:
 у законотворчій діяльності Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування при опрацюванні та підготовці до першого читання проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (реєстраційний № 1898 від 30 січня 2015 року, зокрема в частині соціального захисту населення, надання доступних соціальних послуг у територіальних громадах і підвищення їх фінансової самодостатності (довідка про впровадження від 4 березня 2015 року № 04-14/14-1194);
 під час розроблення Центром адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу нової редакції законопроекту “Про державну службу”, при підготовці пропозицій щодо реформування в Україні державної служби, розвитку вітчизняних державних інституцій у контексті європейської інтеграції держави, адаптації їх до стандартів Європейського Союзу; проектів нормативно-правових актів з використанням аналітичних матеріалів та пропозицій щодо запровадження інноваційних інструментів менеджеріалізму в державно-управлінську практику (наказ Національного агентства України з питань державної служби від 29 листопада 2012 року № 226 “Про встановлення критеріїв визначення переліку посад працівників державних органів, органів влади АРК та їх апарату, які виконують функції з обслуговування”, проект Стратегії реформування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування в Україні на період до 2017 року), спрямованих на забезпечення проведення адміністративної реформи, створення передумов для подальшої ефективної роботи державних органів в Україні (довідка про впровадження від 3 березня 2015 року № 02/94-15);
 у нормотворчій діяльності науково-методичною комісією Міністерства освіти та науки України, зокрема при розробленні стандартів ліцензування галузі знань “Соціальна робота”, спеціальностей “соціальна робота” та “соціальна допомога”, при підготовці паспортів наукових спеціальностей галузі знань
“Соціальна робота”, а також при проведенні науково-практичного семінару “Роль науково-прикладного напряму в забезпеченні науковими фахівцями спеціальності “соціальна робота” (довідка про впровадження від 17 березня 2015 року № 311/29);
 у навчальному процесі: Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу при підготовці навчально-методичних комплексів і навчальних програм підвищення рівня професійної компетентності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань надання населенню державних послуг, зокрема в соціальній сфері, та дотримання європейських стандартів (довідка про впровадження від 3 березня 2015 року № 02/94-15); Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Київської міської державної адміністрації при підготовці семінарів з підвищення кваліфікації працівників Управління сім’ї, молоді та спорту вказаного Департаменту (довідка про впровадження від 12 червня 2015 року № 1533); Київського міського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій, зокрема при підготовці професійних програм підвищення кваліфікації, тематичних короткотермінових семінарів та читанні лекційних курсів для проведення навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування столиці України – м. Києва (довідка про впровадження від 20 березня 2015 року № 56); Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації при підготовці та підвищенні кваліфікації працівників департаменту, підготовці науково-практичних семінарів з підвищення кваліфікації працівників районних, міських управлінь, соціальних служб, реабілітаційних центрів (довідка про впровадження від 19 червня 2015 року № 01-18-000/1130); Радивилівського територіального центру соціального обслуговування Рівненської області при підготовці та проведенні занять з підвищення кваліфікації працівників у “Школі соціального працівника” (довідка про впровадження від 21 травня 2015 року № 03-2/317); кафедри соціальної і гуманітарної політики Національної академії під час розробки навчально-методичного забезпечення з нормативної дисципліни “Соціальний і гуманітарний розвиток” для спеціальності “Управління суспільним розвитком” (довідка про впровадження від 17 березня 2015 року № 1/15-02-196); Науково-навчального інституту соціальних технологій Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля зі спеціальності “Управління соціальними закладами” освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр” при підготовці та проведенні лекцій з дисципліни “Управління якістю соціальних послуг та допомог” на кафедрі менеджменту соціального забезпечення (довідка про впровадження від 12 грудня 2014 року № 783/08-12); Чернігівського національного технологічного університету при розробці кафедрою соціальних наук та технологій нормативних дисциплін “Соціальний аудит та інспектування”, “Менеджмент соціальної роботи” (довідка про впровадження від 26 січня 2015 року № 503/08-19); Міжнародного благодійного фон

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації розв’язано актуальну наукову проблему, яка полягає у визначенні, науково-теоретичному обґрунтуванні механізмів державного управління системою надання соціальних послуг та розробленні на основі цього Концепції модернізації вказаної системи в Україні. В процесі дослідження отримано такі основні наукові і теоретичні результати.
1. Аналіз наукових праць, нормативно-правової бази показав, що у вітчизняній державно-управлінській науці немає цілісного комплексного наукового дослідження системи надання соціальних послуг, учені розглядають лише окремі їх аспекти. Виходячи з цього існує потреба в теоретико-методологічному обґрунтуванні вказаних механізмів та розробленні Концепції модернізації системи надання соціальних послуг в Україні, впровадження якої сприятиме реалізації положень Закону України “Про соціальні послуги” повною мірою. Напрями дослідження дисертації актуалізуються з огляду на євроінтеграційний курс державної політики України, що передбачає приведення системи надання соціальних послуг у відповідність з нормами, вимогами і стандартами ЄС.
2. Розкрито крізь призму державного управління сутність категорії “соціальні послуги”, які є: соціальною функцією держави; формою реалізації прав, свобод людини і громадянина, державних соціальних гарантій і зобов’язань; сферою діяльності уповноважених державою органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Соціальні послуги визначено як сукупність спільно розроблених і здійснюваних органами державної влади із зацікавленими сторонами заходів щодо пом’якшення або подолання складних життєвих обставин окремих осіб, соціальних груп та повернення їх до повноцінної життєдіяльності. Класифіковано і теоретично обґрунтовано види надання соціальних послуг, зокрема за формами, за місцем, за способом, за терміном, за критерієм платності. З’ясовано, що соціальні послуги є складовою соціального обслуговування, яке передбачає сприяння, підтримку та надання послуги окремим особам, соціальним групам. За змістом поняття “соціальний захист”, “соціальне забезпечення”, “соціальне обслуговування” є ширшими, ніж поняття “соціальні послуги”. Ці поняття корелюються між собою, як ціле та частина цілого.
3. Змодельовано інтегральний механізм державного управління системою надання соціальних послуг і визначено його структуру, ключовими елементами якого є: суб’єкти – уповноважені органи державної влади, суб’єкти, що надають соціальні послуги (державні, комунальні, недержавні, фізичні особи); об’єкти – отримувачі соціальних послуг (особи, окремі соціальні групи, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати); взаємозв’язки, взаємовідносини між ними, які базуються на певних принципах і реалізуються через механізми державного управління вказаною системою. Доведено, що система надання соціальних послуг є складним, багатогранним утворенням, що потребує застосування механізмів державного управління: нормативно-правового; фінансового; організаційного; кадрового; інформаційного; науково-прикладного; освітнього. З’ясовано, що такі механізми базуються на сукупності зв’язків, взаємодій між потребами, інтересами отримувачів таких послуг, суб’єктами та об’єктами управління цією системою. Сформульовано авторське визначення понять: “система надання соціальних послуг” як складної соціально-економічної системи, що включає сукупність зв’язків, відносин між державними органами та недержавними організаціями, діяльність яких спрямована на надання соціальних послуг; “механізми державного управління системою надання соціальних послуг” як сукупності практичних заходів, способів, форм, методів, принципів, інструментів за допомогою яких реалізуються державно-управлінські впливи, державна політика в системі надання соціальних послуг.
4. Аналіз дав змогу встановити, що в радянський період історії України соціальні послуги мали переважно медичну спрямованість, надавалися в системі соціального забезпечення (соцзабез) уразливим і незахищеним категоріям населення: громадянам похилого віку, психічно хворим, інвалідам шляхом тривалого утримання їх у стаціонарних закладах (будинках-інтернатах, госпіталях, психіатричних лікарнях та ін.).
Обґрунтовано, що сучасна система надання соціальних послуг в Україні є недостатньо реформованою і має низку анахронізмів, притаманних радянській моделі соцзабезу, до яких належать: домінування державних суб’єктів у наданні соціальних послуг, підміна їх громіздкою, неефективною системою пільг, матеріальної допомоги і виплат, фінансування соціальних видатків переважно з державного бюджету та ін. Визначено недоліки системи соціальних послуг в Україні, до яких належать: нормативно-правова неврегульованість; неефективність, нераціональність у підходах до фінансування та управління виділеними коштами; державна монополізація ринку соціальних послуг і розподілу замовлень; недостатня розробленість механізмів державного управління соціальними послугами та їх впровадженні; ускладненість процесу організації й надання соціальних послуг, прояви бюрократизму, корупції.
5. У процесі дослідження з’ясовано, що нормативно-правовий механізм державного управління системою надання соціальних послуг реалізується на трьох рівнях: конституційному, законодавчому і підзаконному. Визначено правові акти, якими врегульовується вказаний механізм на кожному рівні: Конституцією України (ст. 36, 40, 46-48, 52 та ін.); кодексами України, законодавчими актами; відповідними підзаконними актами. Наголошено на тому, що суб’єкти законотворчої, нормотворчої діяльності, розробляючи правові акти, пов’язані з наданням соціальних послуг, мають враховувати положення і вимоги міжнародних правових документів (Загальної декларації прав людини, Європейської соціальної хартії, Європейського кодексу соціального забезпечення та ін.). Визначено недоліки нормативно-правового механізму державного управління системою надання соціальних послуг, зокрема: прогалини в бюджетному законодавстві; неузгодженість між правовими актами, колізії в нормах права, що регламентують надання соціальних послуг; невизначеність нормативно-правової термінології сфери надання соціальних послуг.
Показано, що недоліки у фінансовому механізмі державного управління системою надання соціальних послуг перешкоджають реалізації положень Закону України “Про соціальні послуги”. В контексті інтеграції України до ЄС такий формат фінансування системи надання соціальних послуг не відповідає європейським нормам і вимогам у цій сфері. Аналіз положень статей Бюджетного кодексу України, які визначають порядок фінансування соціальних послуг, дав змогу виявити порушення принципу рівноправності суб’єктів, що надають соціальні послуги, в отриманні бюджетного фінансування. Такий фінансовий механізм порушує конкуренцію на ринку соціальних послуг, призводить до монопольного становища державних суб’єктів – надавачів цих послуг і їх низької якості.
6. Дослідження дало змогу виявити взаємодоповнюваність кадрового та освітнього механізмів державного управління системою надання соціальних послуг, визначити базові складові цих механізмів. Акцентовано увагу на їх важливості для забезпечення належного функціонування системи надання соціальних послуг. Визнано, що стан упровадження та реалізації в Україні кадрового та освітнього механізмів державного управління системою надання соціальних послуг є незадовільним, і виявлено причини цього: низька мотивація соціальних працівників до роботи (невисока зарплата, неналежні соціально-побутові умови та недостатні соціальні гарантії); дефіцит і низька кваліфікація кадрів із соціальної роботи; “тінізація” ринку праці; відсутність систем безперервного професійного навчання кадрів, моніторингу і прогнозування потреб у кваліфікованих кадрах; нерозробленість державної кадрової політики у сфері надання соціальних послуг, а також стандартів ліцензування напряму підготовки “соціальна робота” галузі знань “Соціальна робота” та ін. Обґрунтовано потребу в науково-прикладному механізмі державного управління системою надання соціальних послуг, який має базуватися на використанні результатів науково-прикладних досліджень, науково-інноваційних розробок, упровадженні технологій і методик, сучасних технічних засобів реабілітації у цій сфері. Установлено, що визначені Законом України “Про соціальні послуги” механізми державного управління системою надання соціальних послуг потребують наукового обґрунтування.
7. Визначено, що за кордоном контрактування (замовлення) є ефективним інструментом державного управління соціальними послугами, який реалізується на засадах: субсидіарності, децентралізації, прозорості, відкритості; збалансування дискретних повноважень; фінансової достатності й відповідальності; належного кадрового забезпечення та інституційної спроможності. Контрактування соціальних послуг має такі переваги: підвищення адресності, якості, доступності, обсягів надання таких послуг; заощадження і залучення додаткових ресурсів та ін. Передумовами запровадження цього інструменту є: стандартизація, акредитація, ліцензування соціальних послуг; установлення мінімальної вартості соціальної послуги на одну особу.
Показано, що ліцензування як інструмент державного управління соціальними послугами виконує такі ключові функції: забезпечення захисту отримувачів цих послуг від низької їх якості; здійснення державою моніторингу, контролю за цими послугами. З’ясовано, що ліцензійні умови, вимоги, критерії отримання ліцензії мають бути однаковими для юридичних і фізичних осіб, державних і недержавних суб’єктів, що надають соціальні послуги.
Досліджено, що в європейському державному управлінні соціальними послугами застосовують міжсекторальне співробітництво державних і недержавних секторів, яке функціонує на засадах рівноправності, конструктивізму сторін у взаємовідносинах, достатності інституційної спроможності та ресурсного забезпечення. Цей інструмент дає змогу: бути краще поінформованим про потреби отримувачів соціальних послуг, проблеми, пов’язані з їх наданням; швидше, якісніше, гнучкіше й адекватніше задовольняти потреби в соціальних послугах отримувачів; зменшити прояви бюрократизму у наданні таких послуг; генерувати альтернативні джерела фінансування, додаткові ресурси; ефективно контролювати використані кошти. Виокремлено європейські моделі міжсекторальної взаємодії з питань надання соціальних послуг (скандинавська, англосаксонська, континентальна, перехідні) та виявлено відмінності між ними (за активністю, часткою державного фінансування недержавних організацій).
8. У процесі аналізу вставлено, що сучасною парадигмою реформування державного управління соціальними послугами в розвинутих країнах світу є менеджеріалізм, який спрямовано на надання громадянам якісних послуг, зокрема соціальних. Визначено передумови впровадження менеджеріалізму: зменшення бюджетних видатків, підвищення спроможності держави надавати якісні послуги, усунення проявів бюрократизму та ін. З’ясовано, що реформи менеджеріалізму, які базуються на впровадженні в практику державного управління ринкових механізмів, бізнес-стилю управління, децентралізованого фінансового менеджменту, управління персоналом і якістю роботи, дали змогу підвищити конкуренцію на ринку соціальних послуг, їх якість, адресність і обсяги надання. Показано, що концепція “держава загального добробуту”  сучасна парадигма реформ, здійснюваних у системі соціальних послуг розвинутих держав Заходу. З’ясовано, що втручання держави в соціальні послуги, надання яких делеговано приватному сектору, є мінімальним.
9. Сформульовано дефініцію поняття “організаційний механізм державного управління системою надання соціальних послуг”, крізь призму якого проаналізовано інтегральні функції в системі соціальних послуг, що виконують державні інститути на загальнодержавному та регіональному рівнях відповідно до визначених правовими актами функціональних повноважень. Установлено, що практична діяльність у цій системі державних інститутів є надмірно регламентованою, а недержавних  недостатньо врегульованою, що призводить до низької інституційної спроможності останніх надавати соціальні послуги. В процесі аналізу виявлено громіздкість системи соціальних послуг, порушення принципів субсидіарності та децентралізації в державному управлінні цією системою.
Виокремлено ключові інструменти організаційного механізму державного управління системою надання соціальних послуг (соціальне замовлення, управління якістю соціальних послуг, стандартизація, державно-громадське співробітництво з питань надання соціальних послуг), сформульовано визначення цих інструментів та доведено їх важливість у системі надання таких послуг в Україні. Акцентовано увагу на тому, що умовами впровадження та ефективного функціонування інструменту соціального замовлення є: делегування державою недержавним суб’єктам, що надають соціальні послуги, повноважень і ресурсів в обсягах, достатніх для реалізації визначених угодою завдань, покладання на цих суб’єктів обов’язків і відповідальності; здійснення моніторингу і контролю за якістю наданих послуг. Виокремлено сучасні проблеми, переваги та недоліки впровадження вказаного інструменту в Україні. Розроблено “життєвий цикл” стандартизації соціальної послуги, визначено і обґрунтовано базові етапи і теоретичні засади формування і реалізації цього інструменту. Розкрито сутність управління якістю соціальних послуг, зроблено акцент на потребі в оцінюванні якості таких послуг за результатами опитувань, анкетувань, інтерв’ю, експертних спостережень тощо. З’ясовано, що впровадження цього інструменту в Україні має супроводжуватися формуванням в отримувачів соціальних послуг активної громадянської позиції щодо оцінки якості отриманих ними послуг. Показано, що в Україні потенціал державно-громадського співробітництва з питань надання соціальних послуг використовується недостатньо: нівелюється роль меценатів, волонтерів, неприбуткових організацій. Виявлено недоліки, пов’язані з упровадження цього інструменту: нормативно-правова неврегульованість; дискримінація громадських організацій у доступі до отримання бюджетного фінансування; низький рівень співпраці з громадськими організаціями; заборона здійснювати їм комерційну діяльність та ін.
10. Визначено, що інформаційне забезпечення системи надання соціальних послуг є ефективним механізмом державного управління цією системою, який має важливе значення в сучасному інформаційному суспільстві. Сформульовано дефініцію поняття “інформаційний механізм державного управління системою надання соціальних послуг”, виявлено проблеми (відсутність офіційної статистики про соціальні послуги, єдиного електронного реєстру суб’єктів, що надають такі послуги, переліку соціальних послуг і бази обліку їх отримувачів, незадовільний стан інформування населення про соціальні послуги, неможливість для отримувачів соціальних послуг звернутися зі скаргами до органів місцевої влади, пропозиціями щодо надання таких послуг через веб-сторінку та ін.), пов’язані з його впровадженням і реалізацією в Україні. Одним із інструментів інформаційного механізму державного управління системою надання соціальних послуг визначено державно-громадське консультування з питань надання таких послуг, розкрито його сутність як ефективної форми обміну інформацією, зворотного зв’язку в системі надання соціальних послуг та особливості його здійснення в умовах сьогодення.
11. Розроблено Концепцію модернізації системи надання соціальних послуг в Україні, базовими складовими якої є: мета (підвищення ефективності функціонування цієї системи); принципи (децентралізації та субсидіарності, адресності, партнерства і рівноправності сторін, прозорості та підзвітності тощо); механізми; стратегічні цілі в короткостроковий (розв’язання нагальних питань надання соціальних послуг), середньостроковий (приведення національної системи надання соціальних послуг у відповідність з нормами, вимогами і стандартами ЄС) і довгостроковий періоди (запобігання виникненню негативних суспільних явищ, які зумовлюють появу складних життєвих обставин, створення можливостей для самостійного їх подолання особами, що перебувають у складних життєвих обставинах, інтеграція їх у суспільне життя); очікувані результати її реалізації. Доведено, що на функціонування і розвиток системи надання соціальних послуг певною мірою впливають екзогенні фактори (глобалізація, політичний, економічний, соціально-демографічний, науково-технологічний та ін.), які мають бути віднесені до об’єктів державного управління цією системою. Виділено такі базові механізми довгострокового періоду реалізації Концепції: монетизація пільг і трансформування їх у систему надання соціальних послуг; підвищення зайнятості, доходів і життєвого рівня населення; протидія корупції.
12. Визначено пріоритетні напрями вдосконалення механізмів державного управління системою надання соціальних послуг в Україні, в межах яких сформульовано такі практичні рекомендації, що можуть бути використані Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади, ключовим з яких є Міністерство соціальної політики України, комітетами Верховної Ради України при розробленні відповідних правових актів:
 нормативно-правовий блок  гармонізувати законодавчі та підзаконні правові акти, що регулюють надання соціальних послуг, з відповідними вимогами, нормами і стандартами законодавства Євросоюзу; внести зміни та доповнення до кодексів України (Бюджетного, Господарського, Цивільного та Податкового), інших законодавчих актів України стосовно забезпечення для всіх суб’єктів, що надають соціальні послуги, рівних можливостей доступу до отримання бюджетного фінансування; узгодити закони України “Про соціальні послуги”, “Про місцеві державні адміністрації” (ст. 22, 23) і “Про місцеве самоврядування” в частині розширення власних і делегованих повноважень органів місцевого самоврядування та органів місцевої влади, включити до сфери соціального обслуговування населення надання соціальних послуг за місцем проживання, підвищити адресність таких послуг; завершити розробку підзаконних актів, що регламентують інструменти державного управління соціальними послугами, зокрема стандарти, ліцензування соціальних послуг, акредитацію суб’єктів, що надають такі послуги, тощо, і прийняти такі акти;
 організаційний блок  здійснити децентралізацію державного управління системою надання соціальних послуг шляхом передачі від вищого до найнижчого рівня державного управління цією системою визначених дискретних повноважень, необхідних у достатніх обсягах фінансових та інших ресурсів, а також відповідальності щодо надання таких послуг, організувати надання соціальних послуг на засадах субсидіарності; впровадити в систему надання соціальних послуг ринкові механізми, забезпечувати їх упровадження суб’єктами, що надають вказані послуги; запровадити інструмент міжсекторального суспільного співробітництва щодо надання таких послуг; забезпечити реальну участь отримувачів, надавачів соціальних послуг і зацікавлених сторін у розробленні і прийнятті рішень щодо надання цих послуг; утворити в структурі Міністерства соціальної політики України Департамент з питань стандартизації та відповідні територіальні органи виконавчої влади, до компетенції яких віднести питання, пов’язані з розробленням, упровадженням, реалізацією, моніторингом та оцінкою стандартів соціальних послуг;
 фінансовий блок  здійснювати фінансування сфери надання соціальних послуг у повних обсягах і за окремою статтею соціальних видатків з Державного бюджету України, підвищити ефективність використання бюджетних видатків на соціальні послуги; врегулювати бюджетне законодавство стосовно можливості спрямування бюджетних соціальних видатків недержавним суб’єктам, що надають соціальні послуги; здійснити перехід від кошторисного фінансування суб’єктів, що надають соціальні послуги, до прямого фінансування – замовлення соціальних послуг; ухвалити програму державних гарантій, у якій передбачити надання безоплатних соціальних послуг за їх видами, диференційовані нормативи фінансування в розрахунку на одну особу та з урахуванням якості надання таких послуг, нормативи фінансових витрат на одиницю обсягу соціальної послуги;
 блок інформаційного забезпечення  розробити та здійснювати державну політику інформування населення про соціальні послуги, і суб’єктів, що їх надають, зокрема через веб-сторінки, телефонні “гарячі” та консультаційні лінії, он-лайн та особисте консультування, теле- та радіоінформування, друковані інформаційні матеріали, зовнішню рекламу та ін.; створити єдину базу даних отримувачів усіх видів соціальних послуг, інтегрувати її в єдину систему обліку надання соціальних виплат, допомоги, що функціонує в системі соціального захисту населення; забезпечувати інформаційну безпеку суб’єктів, що надають та отримують соціальні послуги; запровадити систему статистичної звітності надання соціальних послуг на державному і регіональних рівнях;
 блок кадрового забезпечення  запровадити систему оплати праці соціальних працівників, яка базується на складності виконуваної ними роботи, її обсягах, підвищення престижу професії та соціальних гарантій соціального працівника; оцінювати результати професійної діяльності соціальних працівників на базі стандартів якості надання соціальних послуг; розробити та впровадити на державному рівні уніфіковану модель фахової підготовки соціальних працівників за спеціалізацією, єдиних стандартів ліцензування та акредитації напряму підготовки “соціальна робота”; проводити профнавчання соціальних працівників на безперервній основі та з урахуванням специфіки їх роботи; здійснити детінізацію ринку праці; посилити протидію та запобігання корупції, іншим зловживанням роботодавців у трудових відносинах; забезпечити працевлаштування випускників за фахом “соціальний працівник”; прогнозувати потреби в підготовці кваліфікованих кадрів та фахівців з вищою освітою в системі соціальних послуг; розробити та здійснювати кадрову політику у сфері соціальних послуг відповідно до вимог, норм і стандартів ЄС;
 науково-прикладний блок  провести всебічні наукові дослідження механізмів державного управління системою надання соціальних послуг та розробити наукове обґрунтування таких положень статей Закону України “Про соціальні послуги”, як “види соціальних послуг”, “інститути системи соціальних послуг”, “форми власності та управління соціальними послугами”, “основні засади, принципи надання соціальних послуг”, “співробітництво в організації надання соціальних послуг”, “фінансування соціальних послуг” та ін.; включити галузь знань “Соціальна робота” до галузі науки НАН України та здійснювати підготовку наукових, науково-педагогічних кадрів в аспірантурі та докторантурі; використовувати в практиці надання соціальних послуг, зокрема особам з фізичними вадами, обмеженнями в здоров’ї або інвалідам, сучасні технології, технічні засоби реабілітації, базуючись на інноваційних науково-прикладних дослідженнях;
 освітній блок  розробити і впровадити державну політику щодо професійного навчання, підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та атестації фахівців у системі надання соціальних послуг, невід’ємними складовими якої мають бути відповідні державні професійні стандарти, система ліцензування та акредитації ВНЗ; посилити взаємодію між Мінсоцполітики України і МОН України, між ВНЗ і суб’єктами, що надають соціальні послуги, територіальними органами соціального захисту, освіти, представниками міжнародних проектів з питань удосконалення навчально-методичного забезпечення студентів сучасними підручниками, посібниками та практичною підготовкою з набуття професійних компетенцій, умінь і навичок на базі позитивного міжнародного досвіду та інноваційних технологій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. у 2 томах : Т. 1. / Ред. В. Б. Авер’янов. – К. : Вид-во “Юридична думка”, 2004. – 584 с.
2. Адміністративне право України : підруч. / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.
3. Актуальні проблеми теорії та практики соціальної роботи на межі тисячоліть : моногр. / автор. кол. В.П. Андрущенко, М.П. Лукашевич, В.П. Бех та ін.  Кн. 1. «Соціальна робота».  К. : УДЦССМ, 2001.  344 с.
4. Аналітична доповідь до Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2015 році». – К. : НІСД, 2015. – 684 с.
5. Аналітична доповідь Національного інституту стратегічних досліджень до позачергового Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України у сфері національної безпеки». – К. : НІСД, 2014. – 148 с.
6. Антонова Н.Б. Теория и методология государственного управления : курс лекций / Н.Б. Антонова, Л.М. Захарова, Л.С. Вечер. – 3-е изд., доп. – Минск : Акад. упр. при Президенте Респ. Беларусь, 2005. – 231 с.
7. Антропов В.В. Социальная защита в странах Европейского союза. История, организация, финансирование, проблемы / В.В. Антропов. – М. : Экономика, 2006. – 271 с.
8. Арістова І.В. Соціальна функція держави як визначальна категорія права соціального забезпечення України / І.В. Арістова // Форум права : електрон. науково-фахове видання. – 2006. – № 2. – с. 18-21.
9. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: курс лекцій / Г.В. Атаманчук. – 4-е изд., стер. – М. : Омега-Л, 2006. – 584 с.
10. Афенкіна О.Г. Інноваційні підходи в реалізації соціального захисту населення на регіональному рівні : автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 / О.Г. Афенкіна; НАДУ при Президентові України.  К., б. в., 2010.  20 c.
11. Багатомовний електронний словник ABBYY LINGVO 12 / Програмне забезпечення (носій – CD / DVD). – К. : ТОВ «АБІ Україна», 2006.
12. Бєлєвцова Я.С. Механізм підвищення якості соціальних послуг на рівні місцевих органів влади : автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 / Я.С. Бєлєвцова. – Харків. регіон. ін-т держ. упр. НАДУ при Президентові України. – Х., 2011. – 20 с.
13. Білинська М.М. Державне управління галузевою стандартизацією в умовах реформування вищої медичної освіти в Україні : автореф. дис... д-ра наук з держ. упр.: спец. 25.00.02 / М.М. Білинська. – НАДУ при Президентові України. – К., 2004. – 36 с.
14. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту : становлення і розвиток в Україні : монографія / Н.Б. Болотіна. – К. : Знання, 2005. – 381 с.
15. Бюджетний кодекс України: [Кодекс, Закон України від 8 лип. 2010 р. № 2456-VI (із змінами, внесеними згідно із 28 Законами України в 2010-2013 рр.)] // Офіц. вісн. України. – 2010. – 3 серп. (№ 59). – С. 9. – Ст. 2047.
16. В Україні триває активне реформування системи надання соціальних послуг : Електронний ресурс // Урядовий веб-портал.  2012.  14 лист.  Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=
245792123&cat_id=244276429.
17. Великий тлумачний словник сучасної української мови : 5-е видання / ред. В.Т. Бусел, М.Д. Василега-Дерибас, О.В. Дмитрієв, Г.В. Латник, Г.В. Степенко.  К. : Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005.  1728 с.
18. Взаємодія влади і громадськості через механізм громадських рад : стан і перспективи / С. Панцир, А. Крупник [За ред. Г. Усатенко]. – К. : Фонд “Європа ХХІ”, 2008. – 92 с.
19. Взаємодія органів державної влади та громадянського суспільства : навч. посіб. / за наук. ред. Ю.П. Сурміна, А.М. Михненка ; авт. кол. : Ю.П. Сурмін, А.М. Михненко, Т.П. Крушельницька та ін.  К. : НАДУ, 2011.  388 с.
20. Вінніков О.Ю. Як здійснювати благодійну діяльність в Україні згідно з новим Податковим кодексом / О.Ю. Вінніков, М.В. Лациба; Укр. незалеж. центр політ. дослідж. – К. : Агентство «Україна», 2011. – 124 с.
21. Все про соціальну роботу : навч. енциклопед. словник-довідник / За ред. В. М. Пічі. Вид. 2-ге, виправлене, перероблене та доповнене.  Львів : «Новий Світ – 2000», 2013.  616 с.
22. Вступ до соціальної роботи : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. Т.В. Семигіної, І.І. Миговича. – К. : Академвидав. – 2005. – 304 с.
23. Вступне слово Прем’єр-міністра України Миколи Азарова на засіданні Уряду 12 вересня 2012 р. : Електронний ресурс // Урядовий веб-портал.  2012.  12 вер.  Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/
article?art_id=245576563&cat_id=244823857.
24. Гайдуцький П.І. Незалежна економіка України / П. І. Гайдуцький.  К. : ТОВ «Інформ. системи», 2014.  528 с.
25. Гафарова К.Е. Глобальна трансформація системи соціальних послуг : автореф. дис. ... канд. екон. наук : спец. 08.00.02 / К.Е. Гафарова. – К., ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана», 2011. – 20 с.
26. Гнибіденко І.Ф. Соціальна безпека : теорія та українська практика : моногр. / І.Ф. Гнибіденко, А.М. Колот, О.Ф. Новікова, В.М. Новіков, Б.Й. Пасхавер. Київський нац. економ. ун-т ім. Вадима Гетьмана / І.Ф. Гнибіденко (ред.).  К. : КНЕУ, 2006.  291 с.
27. Гнибіденко І. Ф. Фінансово-економічна криза: стан та перспективи її подолання / І. Ф. Гибіденко // Ринок праці та зайнятість населення. – 2009. – № 1. – С. 11–16.
28. Головатий М. Ф. Соціальна політика і соціальна робота : Термінологічно-понятійний словник / М. Ф. Головатий, М. Б. Панасик.  К. : МАУП, 2005. 506 с.
29. Голубь В. Соціальна модернізація у контексті реформ перехідних суспільств : [Електронний ресурс] / В. Голубь // Державне будівництво: електрон. наук. фах. видан. ХарРІ НАДУ. – 2011. – № 11. – Режим доступу до журн. : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2011-1/doc/1/08.pdf. – Назва з екрана.
30. Горбунова-Рубан С.А. Социальный заказ (По опыту работы г. Харькова в сфере социальной защиты населения 1997–2007 гг.) : метод. пособ. / С.А. Горбунова-Рубан. – Х., б. и., 2007. – 36 с.
31. Горемикіна Ю.В. Оцінювання соціальних послуг: теорія і практика : автореф. дис. ... канд. екон. наук : спец. 08.00.07 / Ю.В. Горемикіна; НАН України, Ін-т демографії та соц. дослідж. ім. М. В. Птухи.  К., 2012.  20 c.
32. Горемикіна Ю.В. Проблеми розвитку недержавних організацій у сфері надання соціальних послуг / Ю.В. Горемикіна // Демографія та соціальна економіка.  2009.  № 1.  С. 161-168.
33. Государственное управление: основы теории и организации : учеб. под ред. В.А. Козбаненко в 2 т.]. – М. : Статут, 2002. – Т. 1. – 360 с.
34. Государственный социальный заказ : Электронный ресурс / Международное просветительское общественное объединение «АКТ». – 2006. – Режим доступа : http://adukatar.net/sotsialnyj-zakaz.
35. Господарський кодекс України: Кодекс, Закон України від 16 січ. 2003 р. № 436-IV (із змінами, внесеними згідно із 69 Законами України в 2005-2014 рр.)] // Офіц. вісн. України. – 2003. – 28 бер. (№ 11).  С. 303. Ст. 462.
36. Гошовська В. А. Українські реалії соціальної держави : навч. посіб. / В.А. Гошовська, Л.І. Ільчук За заг. ред. В.А. Гошовської.  К. : Вид-во НАДУ, 2007.  96 с.
37. Громадська участь у творенні та здійсненні державної політики / Уклад. : Е. Л. Афонін, Л. В. Гонюкова, Р. В. Войтович. – К., б. в., 2005. – 250 с.
38. Державна кадрова політика в Україні : стан, проблеми та перспективи розвитку : наук. доп. / авт. кол. : Ю. В. Ковбасюк, К.О. Ващенко, Ю.П. Сурмін та ін.; за заг. ред. Ю.В. Ковбасюка, К.О. Ващенка, Ю.П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2012. – 72 с.
39. Державна політика : підручник / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; ред. кол. : Ю.В. Ковбасюк, К.О. Ващенко, Ю.П. Сурмін та ін. – К. : НАДУ, 2014. – 448 с.
40. Державна політика: аналіз та механізми її впровадження : метод. рек. / уклад. : О. І. Кілієвич, В. В. Тертичка.  К. : НАДУ, 2009.  88 с.
41. Державна політика в соціогумантарній сфері : підручник / [авт. кол. В.А. Скуратівський, В.П. Трощинський, П.К. Ситник та ін.] ; за заг. ред. В.А. Скуратівського, В.П. Трощинського.  К. : НАДУ, 2010. – 284 с.
42. Державне управління : навч. посіб. / [А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко]; за ред. А.Ф. Мельник. – К. : Знання-Прес, 2003. – 343 с.
43. Державне управління : підруч. у 2 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України; ред. кол.: Ю.В. Ковбасюк, К. О. Ващенко, Ю.П. Сурмін та ін. – К. ; Дніпропетровськ : НАДУ, 2012. – Т. 1. – 564 с.
44. Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
45. Державне управління: словник-довідник / [уклад. В. Д. Бакуменко та ін.; за заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка].– К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 228 с.
46. Державне управління та державна служба : словник-довідник / Уклад. О.Ю. Оболенський. – К. : КНЕУ, 2005. – 480 с.
47. Державне управління : теорія і практика / [В.Б. Авер’янов, В.В. Цвєтков, В.М. Шаповал та ін.]. – К. : НАН України, ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
48. Державотворчий процес в Україні : 1991-2006 : моногр. / Етнонаціональна структура сучасного українського суспільства / В.П. Трощинський, А.А. Попок. – К.: Наук. думка, 2007. – 912 с.
49. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників «Випуск 80. Соціальні послуги» : Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 14 жовтня 2005 року № 324 (із змінами і доповн., внесен. Наказом Міністерства в 2006 р.) // Портал «Ліга-Закон» : веб-сайт. – 2014. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua.
50. Діденко Н.Г. Державне управління і соціальне партнерство: актуальні проблеми теорії і практики : моногр. / Н.Г. Діденко. – Донецьк, 2007. – 404 с.
51. Діденко Н.Г. Сучасне соціальне управління: філософія, методологія, практика: моногр. За заг. ред. Н.Г. Діденко. – Донецьк: «ВІК», 2010. – 375 с.
52. Дімітрова М. Соціальне замовлення  форма співпраці влади та громади (з досвіду Болгарії) / Інтерв’ю підгот. Л. Качан // Соц. захист : щомісяч. інформ. та наук.-виробн. журнал. – 2006. – № 12 (7 груд.). – С. 40-42.
53. Діяльність громадських об’єднань в Україні у 2014 р. : Електронний ресурс // Державна служба статистики України : публікація документів. – 2014. – Режим доступу : http://ukrstat.org/uk/druk/publicat/kat_u/publposl_u.htm. – 6 с.
54. Дубич К. В. Актуальні проблеми державного управління соціальним захистом населення України / К.В. Дубич // Соціальна робота і сучасність : теорія та практика : VII міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 16-17 трав. 2012 р.) / уклад. : Б.В. Новіков, Л. М. Димитрова.  К. : КТУУ «КПІ».  2012.  С. 307-309.
55. Дубич К. В. Актуальні проблеми державного управління соціальним захистом населення в Україні / К.В. Дубич // Соціальна робота в Україні : наук.-метод. журнал.  К. :  2012.  № 2 (квіт.-черв.).  С. 99-111.
56. Дубич К. В. Великобританська та американська моделі надання соціальних послуг : євроінтеграційні орієнтири трансформації системи соціальних послуг в Україні / К.В. Дубич // Інвестиції : практика та досвід : журнал.  2014.  № 24.  С. 161-165.
57. Дубич К. В. Вступ до соціальної допомоги : навч. посіб. / К. В. Дубич. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2015. – 224 с.
58. Дубич К. В. Государственное управление системой социального обеспечения Украины до провозглашения независимости / К.В. Дубич, И. Макуховская-Фрыц // Globalizacyjne wyzwania edukacji : Monografia pod redakcją Andrzeja Gawdzika .  Polska: Opole, 2015.  С. 35-43.
59. Дубич К. В. «Держава загального добробуту» в США: генезис і сучасні тенденції розвитку / К. В. Дубич // Вісн. Академії праці і соц. відносин Федерації профспілок України. Сер. : Право та держ. упр. : наук. зб. / Акад. праці і соц. відносин.  К. : Сталь.  2012.  № 3 (7). С. 5-11.
60. Дубич К. В. Державне управління соціальними послугами : термінологічний аналіз : [Електронний ресурс] / К.В. Дубич // Державне управління : теорія та практика : електрон. наук. фахове видання. – 2014. – № 1. С. 47-60. – Режим доступу до журн. : http://academy.gov.ua/ej/ej19/PDF/8.pdf.
61. Дубич К. В. Державно-управлінські аспекти реформування системи надання соціальних послуг / К.В. Дубич // ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. «Соціальна політика : концепції, технології, перспективи» (м. Київ, 17-18 квіт. 2014 р.).  К. : Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, Ін-т соц. роботи та упр.  С. 5-6.
62. Дубич К. В. Зарубіжний досвід щодо стандартизації соціальних послуг як складової механізму державного управління розвитком соціальної сфери / К. В. Дубич // Вісн. Академії праці і соц. відносин Федерації профспілок України. Сер. : Право та держ. упр. : наук. зб. / Акад. праці і соц. відносин.  К. : Сталь.  2014.  № 3-4. С. 6-11.
63. Дубич К. В. Європейський досвід впровадження механізму соціального контрактування соціальних послуг / К.В. Дубич // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. Львів. регіон. ін-ту держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України.  2013.  Вип. 34.  С. 182-191.
64. Дубич К. В. Институ