РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ: СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ (ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ)

Короткий опис

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПАРАМОНОВА Марина Юріївна

УДК 35.073.53

РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ: СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ (ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ)

25.00.01 теорія та історія державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
ПЛАХОТНЮК Наталія Григорівна
кандидат юридичних наук, доцент

КИЇВ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ 1. 9
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ.. 9
1.1. Наукове осмислення проблеми ресурсного забезпечення діяльності Верховної Ради України. 9
1.2. Сутність, необхідність і види ресурсного забезпечення діяльності Верховної Ради України. 29
1.3. Зарубіжний досвід ресурсного забезпечення діяльності парламентів. 45
Висновки до першого розділу. 63
РОЗДІЛ 2. 67
СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ ПРАВОВОГО, ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ТА КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ.. 67
2.1. Правове забезпечення реалізації функцій Верховної Ради України: стан і тенденції 67
2.2. Організаційне забезпечення функціонування Верховної Ради України. 82
2.3. Стан кадрового забезпечення діяльності парламенту та шляхи його удосконалення 108
Висновки до другого розділу. 126
РОЗДІЛ 3. 129
ІНФОРМАЦІЙНЕ, ФІНАНСОВЕ, МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ШЛЯХИ ЇХ УДОСКОНАЛЕННЯ.. 129
3.1. Забезпечення діяльності Верховної Ради України інформаційними ресурсами: характеристика, оцінка, потреби удосконалення. 129
3.2. Стан та подальший розвиток фінансового забезпечення діяльності парламенту України. 146
3.3. Відповідність матеріально-технічного забезпечення Верховної Ради України її функціональній структурі та напрями його розвитку. 157
Висновки до третього розділу. 168
ВИСНОВКИ.. 172
ДОДАТКИ 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 209

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток держави обумовлює появу нових органів державної влади, формування, реалізацію та удосконалення владних відносин, виникнення нових форм і методів реалізації закріплених за державними органами повноважень. Відповідно, діяльність органів державної влади потребує ресурсного забезпечення, адекватного їх функціональній та організаційній структурі. Саме тому функціонування Верховної Ради України (далі ВРУ), яка виходячи з широкого розуміння державного управління виступає його суб’єктом, має бути забезпечено відповідними ресурсами і можливістю розпоряджатися ними. Водночас, як свідчить практика роботи українського парламенту, його ресурсне забезпечення не завжди виступає як планомірно здійснюваний, організований і контрольований процес, воно може не встигати за швидкоплинними змінами, що відповідно обумовлює недостатність або несумісність використовуваних ресурсів. Таким чином, ресурсне забезпечення діяльності ВРУ потребує його комплексного науково-методологічного аналізу й обґрунтування.
Незважаючи на існування великої кількості наукових досліджень, що стосуються діяльності вітчизняного парламенту, здійснених такими відомими вітчизняними вченими, як А.М.Колодій, О.Л. Копиленко, Л.Т.Кривенко, Н.Р.Нижник, В.Ф.Погорілко, Ю.М.Тодика, В.М.Шаповал, питання ресурсного забезпечення законодавчого органу до цього часу залишається вивченим лише фрагментарно. Серед вітчизняних науковців та практиків окремі аспекти питання ресурсного забезпечення діяльності ВРУ досліджувалися: в частині правового забезпечення В.С.Журавським, А.Р.Мацюком, В.М.Олуйком, В.Ф.Опришком, А.М.Ришелюком, О.І.Сушинським; щодо організаційного забезпечення Л.Є.Горьовим, В.О.Зайчуком, М.Ф.Ярошем; в частині інформаційного забезпечення Т.Г.Дрогаль, І.О.Здзебою, Я.С.Мацкевичем та М.Я.Швецем.
Комплексні дослідження щодо забезпечення парламентської діяльності в аспекті порівняльного аналізу здійснювали лише А.З.Георгіца та О.М.Осавелюк. Окремі види ресурсного забезпечення діяльності парламентів у зарубіжних країнах були предметом аналізу науковців-дослідників Програми сприяння парламенту України К.Вінсента, Г.Коуплента, К.Ньюкамера, С.К.Патерсона, Е.Рахімкулова, В.Робінсона і І.В.Хмелько.
В аспекті наукового дослідження автор зверталася і до наукових розробок І.Л.Бачило, М.О.Васєцького, С.Д.Дубенко, В.О.Йолчева, Ю.К.Краснова, В.І.Мельниченка, Т.В.Мотренка, Т.І.Пахомової, Н.Г.Плахотнюк, Л.В.Покрови, Ю.І.Работи, О.В.Сосніна, Л.Є.Шиманського, В.Я.Яковенко та інших науковців, які досліджували питання формування і функціонування органів державної влади чи питання сутності ресурсів або окремих їх видів.
Методологія дослідження ґрунтується також на працях таких вітчизняних і зарубіжних учених, як Г.В.Атаманчук, В.Д.Бакуменко, І.А.Грицяк, В.М.Іванов, В.М.Князєв, Б.З.Мільнер, Г.Мінцберг, В.І.Патрушев, Е.А.Смирнов, В.Є.Чиркін та ін.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося в Національній академії державного управління при Президентові України за науковим проектом Унормування надання адміністративних послуг як пріоритетний напрям вдосконалення державного управління” згідно з Комплексним науковим проектом Національної академії ДР № 0107U005908, у розробці якого дисертант брала безпосередню участь.
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні сутності й видів ресурсного забезпечення діяльності ВРУ і розробці на цій основі практичних рекомендацій щодо його удосконалення.
Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання:
- узагальнити існуючі теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних учених з питань ресурсного забезпечення парламентської діяльності та виокремити питання, що залишилися невирішеними;
- окреслити сутність поняття ресурсне забезпечення діяльності ВРУ”;
- обґрунтувати необхідність та визначити види ресурсного забезпечення діяльності ВРУ;
- дати характеристику зарубіжного досвіду ресурсного забезпечення парламентської діяльності та оцінити можливості його використання в Україні;
- дослідити змістовне наповнення правового, організаційного й кадрового забезпечення діяльності ВРУ та визначити тенденції їх розвитку;
- розкрити зміст інформаційного, фінансового та матеріально-технічного забезпечення та виділити напрями їх удосконалення.
Об’єкт дослідження суспільні відносини, які складаються щодо ресурсного забезпечення діяльності органів державної влади.
Предмет дослідження теоретичні засади ресурсного забезпечення діяльності ВРУ.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що впровадження запропонованих висновків, рекомендацій і пропозицій, які стали результатом здійсненого автором аналізу сутності ресурсного забезпечення діяльності ВРУ та тенденцій його розвитку виходячи з напрямів удосконалення діяльності вітчизняного парламенту, сприятиме удосконаленню реалізації парламентом його функцій.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження використовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні наукові методи. Провідне місце належить діалектичному методу пізнання, на основі якого розглянуті теоретичні підходи до сутності, необхідності, видів ресурсів у забезпеченні діяльності ВРУ. Логіко-семантичний метод дозволив сформулювати окремі ключові категорії й поглибити понятійний апарат, використовуваний у дослідженні, визначити сутність видів ресурсів, що забезпечують діяльність парламенту. Метод порівняльного аналізу дозволив охарактеризувати зарубіжний досвід ресурсного забезпечення парламентської діяльності. Дисертант застосувала методи екстраполяції та організаційного проектування для окреслення тенденцій ресурсного забезпечення діяльності ВРУ.
Висновки і пропозиції, сформульовані в дослідженні, ґрунтуються також на аналізі емпіричних матеріалів: розмірів видатків з Державного бюджету України на утримання ВРУ, статистичних даних стосовно якісної і кількісної характеристики працівників апарату ВРУ та ін.
Наукова новизна одержаних результатів визначається особистим внеском автора у вирішення актуального наукового завдання в галузі державного управління, що полягає в розробці та подальшому обґрунтуванні теоретичних засад ресурсного забезпечення діяльності ВРУ, а також визначенні тенденцій розвитку ресурсного забезпечення діяльності вітчизняного парламенту.
Новизна дисертаційного дослідження конкретизується, зокрема, в науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, найважливішими з яких є наступні:
вперше:
- запропоновано авторське визначення поняття ресурсне забезпечення діяльності ВРУ” як надану парламенту сукупність можливостей (ресурсів), якими він може розпоряджатися і які можуть бути ним використані для реалізації його функцій;
- теоретично обґрунтовано, що стан ресурсного забезпечення діяльності ВРУ обумовлюється такими її існуючими функціями, як регулятивна, контрольна, інституційно-установча, кадрова, бюджетно-фінансова та функція представництва; атенденції новим змістовним наповненням існуючих і становленням територіальної та інформаційної функцій;
дістали подальшого розвитку:
- дослідження зарубіжного досвіду парламентської діяльності в частині узагальнення змістовного наповнення видів ресурсного забезпечення та визначення можливостей його використання в практиці функціонування вітчизняного парламенту;
- обґрунтування необхідності використання елементів матричного типу організаційної структури інституціями, що забезпечують діяльність ВРУ;
- підходи до визначення сутності кадрового забезпечення, змістовним наповненням якого щодо забезпечення діяльності ВРУ слід вважати такі складові, як: кадри; кадрову роботу; управління кадрами;
- теоретичне положення щодо змісту інформаційного забезпечення діяльності ВРУ, яке доцільно розглядати лише в комплексному поєднанні таких складових, як інформаційно-аналітичне, інформаційно-технічне та інформаційно-комунікаційне;
- наукове обґрунтування взаємообумовленості збільшення обсягу фінансового забезпечення парламентської діяльності функціями ВРУ, що має бути основним принципом при складанні щорічного Кошторису витрат на здійснення повноважень ВРУ;
удосконалено:
- теоретичні підходи до сутності правового забезпечення діяльності ВРУ в частині виокремлення змісту та специфіки первинних і вторинних форм правового регулювання парламентської діяльності;
- наукові підходи до критеріїв визначення видів матеріально-технічного забезпечення парламентської діяльності в Україні, до яких слід віднести:суб’єктів забезпечення; діяльність (функція), що забезпечується; предмет забезпечення; стадії процесу забезпечення.
Практичне значення отриманих результатів дослідження і можливість їх використання в практиці функціонування ВРУ полягають у науковій обґрунтованості тенденцій розвитку ресурсного забезпечення діяльності ВРУ, що має сприяти удосконаленню функціонування вітчизняного парламенту.
Отримані в дослідженні результати можуть використовуватися: унавчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін Теорія та історія державного управління”, Організаційно-правові засади державного управління”, Державне будівництво і місцеве самоврядування”; управотворчій діяльності щодо вдосконалення правового регулювання ресурсного забезпечення діяльності ВРУ; унауково-дослідній роботі впроцесі подальшої розробки комплексних науково-практичних проблем ресурсного забезпечення діяльності органів державної влади в Україні загалом і парламенту зокрема.
Результати дисертаційної роботи у формі теоретико-методичних розробок та рекомендацій упроваджені: при розробці навчальної програми з курсу Законотворча діяльність” в Українській школі законотворчості Інституту законодавства ВРУ (довідка від 2 квітня 2007р. № 22/310-1-15); при опрацюванні поправок до Закону України Про статус народного депутата України”; при підготовці проекту нового Регламенту ВРУ та проекту Закону України Про парламентську опозицію” у Комітеті ВРУ з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності ВРУ (довідка від 15лютого 2007р. № 06-21/7-360); при розробці й опрацюванні пропозицій щодо оптимізації і удосконалення структури апарату ВРУ (довідка від 4 вересня 2006р. №05-2/5).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри державного управління і менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України. Основні ідеї, положення і висновки дисертаційного дослідження були апробовані на вітчизняних за міжнародною участю науково-практичних конференціях: Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євро інтеграції” (Київ, 2003); Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004); Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (Київ, 2005); Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006); Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, знайшли відображення в 10 наукових публікаціях, серед яких 4 у наукових фахових виданнях за спеціальністю Державне управління”, затверджених ВАК України, 1 у громадсько-політичному виданні, 5 у матеріалах науково-практичних конференцій, в тому числі за міжнародною участю.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційне дослідження складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 176 сторінок. Список використаних джерел включає 339 найменувань на 32 сторінках, з них 4 іноземні. 15 додатків подано на 34 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретичних засад ресурсного забезпечення діяльності ВРУ, окреслено обумовлені потребами розвитку системи державного управління тенденції його вдосконалення. Отримані результати підтверджують гіпотезу, покладену в основу дисертації, а реалізована мета й завдання дають змогу сформулювати такі висновки, положення, та рекомендації:
1. Звернення науковців до питання ресурсного забезпечення діяльності ВРУ є досить фрагментарним: відсутнє спеціальне дослідження, де було б порушено і розв’язано проблему ресурсного забезпечення діяльності ВРУ; лише окремі аспекти цієї проблеми ставали предметом наукових розвідок. До невирішених питань з окресленої проблеми слід віднести: сутність і види ресурсного забезпечення діяльності ВРУ, стан і тенденції розвитку окремих видів ресурсного забезпечення парламентської діяльності та виокремлення тих складових зарубіжного досвіду, які можуть бути впроваджені у вітчизняних умовах.
2. Наукові розробки вітчизняних і зарубіжних учених дозволили визначити ресурсне забезпечення діяльності ВРУ як надану парламенту сукупність можливостей (ресурсів), якими він може розпоряджатися і які можуть бути використані для реалізації його функцій. Така сутність ресурсного забезпечення парламентської діяльності зумовлена: 1)змістовним наповненням функцій ВРУ; 2)представницьким характером ВРУ; 3)складністю визначення залежності ефективності парламентської діяльності від його ресурсного забезпечення. Необхідність посилення ресурсного забезпечення діяльності ВРУ детермінована змінами практики функціонування вітчизняного парламенту: 1)зміною в характері роботи та обов’язках парламенту; 2)зростанням рівня очікувань українських виборців від єдиного органу законодавчої влади; 3)потребою забезпечення професіоналізму у парламентській роботі; 4)необхідністю здійснення системного контролю за діяльністю структур виконавчої влади; 5)потребою існування незалежних джерел інформації; 6)розширенням міжпарламентських зв’язків тощо.
Серед окреслених науковцями підходів до визначення видів ресурсів чільним визначено критерій їх змістовного наповнення. Відповідно, такими видами визначено: правове забезпечення сукупність правових ресурсів; організаційне забезпечення сукупність організаційних можливостей; кадрове забезпечення сукупність кадрових ресурсів; інформаційне забезпечення інформаційні можливості; фінансове забезпечення фінансові (грошові) можливості та матеріально-технічне забезпечення сукупність матеріально-технічних ресурсів (можливостей).
4. Зарубіжний досвід ресурсного забезпечення парламентської діяльності визначається специфічністю національних підходів до змістовного наповнення кожного його виду. Загальні ж риси, які є значною мірою характерними і для України, полягають у наступному:
- для правового забезпечення: загальне врегулювання парламентської діяльності здійснюється конституційними, законодавчими нормами та нормами підзаконних парламентських актів. Відмінності спостерігаються лише при виборі форми правового регулювання регламенту парламенту чи його палат;
- для організаційного забезпечення є характерним створення парламентських апаратів, покликаних здійснювати ресурсне забезпечення всього комплексу парламентських функцій, а також інституцій, що забезпечують реалізацію лише однієї (здебільшого, контрольної) функції;
- парламентська служба у багатьох зарубіжних країнах є різновидом державної служби, і до кандидатів на посади в ній висувається цілий комплекс як загальних, так і специфічних професійних вимог. Виключенням з цього правила можуть бути посади особистих помічників, підбір на які здійснюється депутатом і які достатньо часто статусом державного службовця не наділяються;
- значне місце у функціонуванні парламентів відводиться їх інформаційному забезпеченню, що здійснюється як за рахунок створення власної інформаційної бази, так і шляхом її отримання на платній чи безкоштовній основі від інших суб’єктів;
- характерною рисою фінансового і матеріально-технічного забезпечення є тенденції скорочення їх обсягів за рахунок зменшення витрат з державного бюджету на утримання особистих помічників-консультантів та апарату комітетів і комісій парламенту, що можна вважати доречним прикладом і для України.
5. Для правового забезпечення діяльності ВРУ характерним є створення відповідних норм самим парламентом. До сьогодні залишається спірним питання статусу Регламенту ВРУ: прийняття його у формі закону дозволить уникнути колізій між його нормами та нормами Конституції, відповідно до яких порядок, функції і діяльність ВРУ визначаються виключно законами. Тенденції розвитку правового забезпечення парламентської діяльності потребують більш повного врегулювання інформаційної та територіальної функцій ВРУ шляхом законодавчого визначення порядку висвітлення діяльності парламенту та порядку залучення громадськості до процесу законотворчості.
Організаційне забезпечення діяльності парламенту уособлюється організаційною структурою ВРУ і парламентських інституцій, та організаційними відносинами, учасником яких виступає ВРУ. Серед них визначальне місце відводиться апарату ВРУ. Структурні підрозділи апарату в частині забезпечення функцій ВРУ поділяються на ті, що: 1)здійснюють організаційне забезпечення загального характеру; 2) організаційно забезпечують реалізацію специфічних функцій парламенту; 3) утворені для організаційного забезпечення певного виду ресурсу парламенту.
Практика функціонування парламентських служб виявляє потребу впровадження в їх організаційну структуру окремих елементів матричного типу, шляхом утворення при парламенті та його допоміжних органах колегіальних консультативно-дорадчих органів.
Кадрове забезпечення парламентської діяльності включає в себе: кадри, кадрову роботу та управління парламентською державною службою. До кадрів, які забезпечують діяльність ВРУ, відносяться: кадри державних службовців, кадри співробітників, які працюють за трудовим договором (контрактом) чи на громадських засадах, в штаті чи поза штатом, а також кадровий резерв на окремі посади. Кадрова робота здійснюється у таких формах: аналіз кадрової ситуації, статистичний облік кадрів, розробка та реалізація заходів щодо зміцнення трудової дисципліни, робота з кадровим резервом тощо. Управління парламентською державною службою, окрім кадрових служб, здійснює також керівництво ВРУ та керівництво її апарату, що обумовлює застосування різних методів і способів підбору, розстановки кадрів, їх просування по службі, організації спільної взаємодії, відповідальності і припинення повноважень.
Поліпшення кадрового забезпечення парламентської діяльності потребує, зокрема, формалізації професійно-кваліфікаційних характеристик посад службовців апарату ВРУ та інституцій, утворених парламентом, положення яких мають стати основою при заміщенні вакантних посад чи при вирішенні питання просування по службі.
6. Складовими інформаційного забезпечення діяльності ВРУ є: інформаційно-аналітичне, інформаційне-технічне та інформаційно-комунікаційне. Інформаційно-аналітична складова включає в себе аналітичну обробку інформаційних парламентських ресурсів, що поділяються на внутрішні і зовнішні. Інформаційно-комунікаційна складова спрямована на забезпечення взаємовідносин парламенту з іншими органами влади та представниками громадянського суспільства. Інформаційно-технічна складова уособлюється автоматизованими системами та комп’ютерними мережами, завдяки яким здійснюється технічне забезпечення роботи з інформаційними ресурсами парламенту. Доречним є підвищення ролі інформаційного забезпечення у процесі залучення громадськості до обговорення законопроектів.
Фінансове забезпечення діяльності ВРУ здійснюється виключно з Державного бюджету України на основі Кошторису видатків на здійснення повноважень ВРУ, що включає десять цільових програм. Підготовка проекту Кошторису засвідчує, що надзвичайно важко передбачити всі можливі майбутні витрати парламенту. При цьому визначальним є факт щорічного спрямування основної частини його видатків на здійснення законотворчої діяльності, чому присвячується окрема цільова програма. Показники фінансового забезпечення парламенту за 2002-2007 рр. свідчать про значне зростання бюджетного фінансування діяльності ВРУ. Це зростання потребує обґрунтування функціональною структурою парламенту та має здійснюватися на основі принципів відкритості й гласності. Водночас, ускладнення функцій парламенту об’єктивно зумовлює збільшення обсягів їх фінансового забезпечення.
Матеріально-технічне забезпечення діяльності ВРУ безпосередньо пов’язане з фінансовим та обумовлюється, функціональною структурою парламенту. Складаючись із транспортних засобів, приміщень, майна, засобів зв’язку та телекомунікацій, матеріально-технічних та канцелярських засобів, медичних та санаторно-побутових установ і організацій, а також процесу їх створення та використання, цей вид організаційно включає: 1)суб’єктів вищого рівня, які беруть безпосередню участь у реалізації даного напряму ресурсного забезпечення парламенту (апарат ВРУ, Управління справами апарату, Тендерна комісія Управління справами апарату); 2)суб’єктів нижчого рівня (структурні підрозділи Управління справами апарату та тендерні комісії підприємств і організацій, які підпорядковані Управлінню справами). Проведений аналіз засвідчує потребу: 1)централізації закупівлі обладнання та матеріалів для потреб парламенту за бюджетні кошти у Відділі матеріально-технічного постачання Управління справами апарату ВРУ; 2)розробки механізму координації діяльності тендерних комісій. Це потребує прийняття відповідної постанови парламенту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Автономов А.С. Парламент Португалии // Парламенты мира: Сборник. / Советско-американский фонд «Культурная инициатива». М.: Інтерпракс, 1991. C. 247-292.
2. Алиуллов Р.Р. Проблемы механизма государственного управления на современном этапе (вопросы теории и методологии) // Государство и право. 2005. № 3. С. 97-102.
3. Аналитическое обеспечение законодательной деятельности // Совет Федерации Федерального Собрания Российской Федерации. Аналитический вестник. Специальный выпуск. Аналитическое управление. М., 2002. № 17 (173). 15 с. // http://wbase.duma.gov.ru:8080/law?d&nd=981600050
4. Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / НАН України. Ін-тдержави і права ім. В.М. Корецького. К., 1999. 38 с.
5. Аппарат зарубежных парламентов: законодательное обеспечение его структуры и основных направлений деятельности // Совет Федерации Федерального Собрания Российской Федерации. Аналитический вестник. Специальный выпуск. Аналитическое управление. М., 1999. № 20 (108). 72 с. // http://wbase.duma.gov.ru:8080/law?d&nd=981600050
6. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
7. Атаманчук Г.В. Власть аппарата или аппарат власти // Экономика и жизнь. 1992. № 4. С. 14.
8. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. Изд. 2-е, дополн. М.: Омега-Л, 2004. 584 с.
9. Баранов О.А. Інформаційне право України: стан, проблеми, перспективи. К.: СофтПрес, 2005. 316 с.
10. Бачило И.Л. Информационное право: Основы практической информатики: Учеб. пособие. М.: РАН. Институт государства и права. Академический правовой ун-т. 2-е изд., с изм. и доп. СПб.: «Юридический центр Пресс», 2005. 723 с.
11. Бебик В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг: Навч.-метод. посіб. // Міжрегіон. акад. упр. персоналом МАУП. К., 2001. 213 с.
12. Безверхнюк Т.М. Ресурси регіонального розвитку: визначення та підхід до класифікації // Актуальні проблеми державного управління. Зб. наук. праць. Дніпроп. рег-й ін-т держ. упр. Дніпропетровськ, 2006. Вип.1(23). С. 160-167.
13. Богачова О.В. Законотворчий процес в Україні / О.В.Богачова, О.В.Зайчук, О.Л.Копиленко; за ред. В.О.Зайчука. К.: Реферат, 2006. 424с.
14. Большая советская энциклопедия М.: Изд-во «Советская энциклопедия», 1972. Т. 8. 591 с.
15. Большая советская энциклопедия М.: Изд-во «Советская энциклопедия», 1976. Т. 17. 616 с.
16. Большая советская энциклопедия М.: Изд-во «Советская энциклопедия», 1976. Т. 25. 600 с.
17. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001р. № 2542-III, із внесеними змінами // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
18. Бюлетені Рахункової палати України / http://www.ac-rada.gov.ua/achamber/control/uk/publish/category/main?cat_id=412
19. Васецкий Н.А. Государственная Дума Федерального собрания Российской Федерации второго созыва. Состав и структура, правовой статус. Основные результаты деятельности / Н.Васецкий, Ю.Краснов. М.: Издание Государственной Думы, 1999. 144 с.
20. Васецкий Н.А. Парламентаризм в действии. Государственная Дума Федерального Собрания Российской Федерации в 1994-1998 годах / Н.Васецкий, Ю.Краснов. М.: Издание Государственной Думы, 1999. 56с.
21. Васецкий Н.А. Российское законодательство на современном этапе. Государственная Дума в формировании правового пространства России (1994-2003)/ Н.А. Васецкий, Ю.К. Краснов. М.: Издание Государственной Думы, 2003. 488 с.
22. Васильев Ю.П. Управление развитием производства: опыт США. М.: Экономика, 1989. 237 с.
23. Ващенко Л.О. Аналіз стану підприємств: інформаційне та методичне забезпечення: Монографія / Л.О. Ващенко, П.М. Сухарев. Донецьк: «Вебер» (Донецька філія), 2007. 185 с.
24. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму // http://www.reformed.org.ua/index.php?wl=3&id_mat=34&part=2
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. 1440 с.
26. Верховна Рада України: Інформаційний довідник / Секретаріат Верховної Ради України. К.: Парламентське вид-во, 1998. 70 с.
27. Верховна Рада України: Інформаційний довідник К., 2002. 157с.
28. Верховна Рада України: Інформаційний довідник / Авт.-упор. М.Ярош, А.Пивовар, А.Погорєлова. Вип. 2 К.: Парламентське вид-во. 2002. 160 с.
29. Верховна Рада України: Інформаційний довідник / Авт.-упор.: В.О.Зайчук (відп. ред.), Ю.В.Ясенчук, А.В.Пивовар та ін. Вип. 3. К.:Парламентське вид-во. 2006. 264 с.
30. Вісник Програми сприяння парламенту України. ПСП/PDP. 2003. № 068.
31. Власть: Очерки соврем. полит. философии Запада / Мшвениерадзе В.В., Кравченко И.И., Осипова Е.В. / АН СССР, Ин-т философии М. : Наука, 1989. 325 с.
32. Волянська Г.М. Проблеми професіоналізації Верховної Ради України як складова парламентської реформи / Державно-правова реформа в Україні. К., 1997. С. 133-135.
33. Воронов М.М. Законодавча влада у системі державної влади // Університет внутрішніх справ. Вісник. Х., 1997. Вип. 2. С. 124-130.
34. Вступ до теорії правових систем / За заг. ред. О.В. Зайчука, Н.М.Оніщенко: Монографія. К.: Вид-во «Юридична думка», 2006. 432 с.
35. Георгіца А.З. Проблема компетенції парламенту // Чернівецький ун-т. Науковий вісник. Чернівці, 1999. Вип. 45: Правознавство. С. 53-63.
36. Георгіца А.З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики / Чернів. держ. ун-т ім. Ю.Федьковича. Чернівці: Рута, 1998. 483 с.
37. Георгіца А.З. Шляхи вдосконалення організаційної структури парламенту України // Українська державність: історія і сучасність: Матеріали наук. конф. К., 1993. С. 333-335.
38. Георгіца А.З. Парламентські служби забезпечення діяльності представницького органу: Зарубіжний досвід // Наук. вісн. Чернівецького ун-ту. Серія «Правознавство». 1996. Вип. 1. С. 257-264.
39. Георгіца А.З. Структура і органи зарубіжних парламентів (порівняльно-правовий аналіз) // Ерліхівський збірник. Чернівці. 1995. Вип. 2. С. 57-67.
40. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О.Г. Білорус, Д.Г.Лук’яненко, М.О. Гончаренко та ін. К.:КНЕУ, 2001. 733 с.
41. Горбунова Л.М. Підзаконні нормативно-правові акти: організаційно-правові питання забезпечення законності: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07/ Київ. нац. екон. ун-т. — К., 2005. 21 с.
42. Гриценко О.І. Організаційно-правове забезпечення діяльності Рахункової палати: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Ін-т законодавства Верхов. Ради України. К., 2005. 20 с.
43. Грицяк І.А. Управління в Європейському Союзі: теоретичні засади: Монографія. К.: Вид-во НАДУ, 2005. 236 с.
44. Гурне Бернар. Державне управління / Пер. з фр. В.Шовкун. К.: Видавництво «ОСНОВИ», 1993. 166 с.
45. Даль Владимир. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4-х т. М.: Рус. яз., 1999. Т.4: Р-γ. 1999. 688 с.
46. Дейч В.Б. Організація системи державного управління в термінології теорії Г. Мінцберга / Харківськ. регіон. інс-т держ. упр-я.: Вид-во «Магістр», 2006. № 3. С. 158-166.
47. Депутат парламента в зарубежных государствах. М.: Юрид. лит., 1995. 112 с.
48. Депутатські фракції ВРУ п’ятого скликання / http://gska2.rada.gov.ua/pls/site/p_fractions
49. Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку: Монографія / За заг. ред. Б.В.Авер’янова: Кол. авт.: Б.В.Авер’янов, С.Д.Дубенко, Н.Р.Нижник та ін. К.: Вид. дім «Ін Юре», 1999. 273 с.
50. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові, організаційні засади: Навч. посібник / За заг. ред. Н.Р.Нижник, В.М.Олуйка. Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2002. 352 с.
51. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади: Навч. посіб. / Нижник Н., Дубенко С., Мельниченко В., Плахотнюк Н. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 164 с.
52. Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матер. наук.-практ. конф. за міжнар. участю, м. Київ, 29трав. 2002 р. Т. 1 / Голов. ред. В.І. Луговий; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 357 с.
53. Державне управління та державна служба: Словник-довідник / Уклад. О.Ю.Оболенський. К.:КНЕУ, 2005. 480 с.
54. Державне управління. Словн.-довід. / Уклад.: В.Д.Бакуменко; За заг. ред. В.М.Князєва, В.Д.Бакуменка. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
55. Державне управління: теорія і практика. К.: Юрінком. 1998. 432 с.
56. Державотворення і правотворення в Україні. К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України., 2001. 656 с.
57. Дєгтяр А.О. Державно-управлінські рішення: Інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення: [Моногр.]. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. 224 с.
58. Дирекція телерадіопрограм Верховної Ради України / http://www.rada.gov.ua/~dtrp/index.htm
59. Діяльність персоналу комісій і фракцій парламентів різних країн. Матеріали міжнар. семінару 29-30 травня 1996 року, м. Київ / Консультативно-Дорадча Рада при Президії Верховної Ради України. К. 1996. 189 с.
60. Для замолювання гріхів депутатам збудують каплицю // Інтернет-версія «Рівненської газети» від 20.09.2006 № 385 // http://www.gazeta.rv.ua/?n=7791
61. Досвід, форми та методи парламентської діяльності. Матеріали конференції. 15-17 червня 1994 року. К., 1994. 23 с.
62. Дослідницька служба Конгресу США. Матеріали ПСПУ / Матеріали Програми сприяння парламенту України (1994-2003). К., 2003. Електрон. диск.
63. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навчально-методичний посіб. / За заг. ред. Н.Р. Нижник. К.: Ін Юре, 1999. 244 с.
64. Дубовицкий В.Н. Законность и усмотрение в советском государственном управлении / Ред. А.Е.Лунев. Минск: Наука и техника, 1984. 141 с.
65. Економічна енциклопедія у трьох томах. Т. 3 / С.В. Мочерний. К: Академія, 2002. 952 с.
66. Ёлчев В.А. Государственная Дума. Роль и место аппарата в законотворческом процессе. М.: Памятники исторической мысли, 2000. 240 с.
67. Ёлчев В.А. Аппарат Государственной Думы и законотворческий процесс. М.: Памятники исторической мысли, 1999. 265 с.
68. Ефимов С.А., Крышко Г.Г., Волобринский М.М. Рационализация управления в объединениях. М.: Экономика, 1974. 191 с.
69. Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 р. № 5464-Х, із внесеними змінами // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=l16339t
70. Журавльова Г.С. Конституційні засади становлення і розвитку парламентаризму в Україні: Автореф. дис канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський національний університет. К., 1999. 19 с.
71. Журавльова І.В. Управління людським капіталом підприємства. Наук. вид-во / І.В. Журавльова, А.В. Кудлай /. Харків: Вид-во ХНЕУ, 2004. 284 с.
72. Журавський В.С. Парламент України: шляхи розвитку і вдосконалення функцій. К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. 64 с.
73. Журавський В.С., Серьогін В.О., Ярмиш О.Н. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підручник. К.: Концерн Видавничий дім Інюре”, 2003. 672 с.
74. Журавський В.С. Керівні органи Верховної Ради України // Держава і право. Збірник наук. праць, 2001. № 9. С. 100-105.
75. Задирака Н.Ю. Теоретико-правові питання законотворчості. Дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук. К., 2005. 191 с.
76. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. К.: Парламентське вид-во, 1999. 248 с.
77. Заєць А.П. Український парламентаризм. Формування й удосконалення// Віче 1999. № 2 (83). С. 13-31.
78. Закоморна К.О. Інститут омбудсмана як засіб забезпечення прав і свобод людини та громадянина (порівняльно-правовий аналіз): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. Х., 2000. 16 с.
79. Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 05 жовтня 1995р. №356/95-ВР, із внесеними змінами // http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=356%2F95%2D%E2%F0&p=1]
80. Закон України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» вiд 10 лютого 1998р. № 90/98-ВР, із внесеними змінами // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?find=1&textl=1&user=1187989377325376&text