УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ З ВИКОРИСТАННЯМ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ

Короткий опис

ЛЬВІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

МИХАЙЛИШИН Леся Романівна
УДК 352. 07 (477)

УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ З ВИКОРИСТАННЯМ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ

25.00.01 теорія та історія державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
кандидат сільськогосподарських наук, доцент
ЛАЗОР Оксана Дмитрівна

ЛЬВІВ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................

4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МІСЦЕВОГО УПРАВЛІННЯ...............................................................................................

12

1.1. Аналіз літератури з теми дослідження....................................

12

1.2. Місцеве управління: понятійно-категорійний апарат............

23

1.3. Місцеве управління крізь призму теорій місцевого самоврядування.........................................................................

43

1.4. Системи місцевого управління: теоретико-методологічний аспект..........................................................................................

58

Висновки до першого розділу.........................................................

71

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА МІСЦЕВОГО УПРАВЛІННЯ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ............................................................

73

2.1. Конституційні основи організації систем місцевого управління..................................................................................

73

2.2. Аналіз організації систем місцевого управління зарубіжних країн.......................................................................

81

2.2.1. Територіальна основа організації місцевого управління.......................................................................

81

2.2.2. Особливості формування органів місцевого управління.......................................................................

91

2.2.3. Компетенція органів місцевого управління.................

112

2.3. Фінансове забезпечення місцевого управління......................

118

2.4. Контроль за діяльністю місцевих владних інституцій..........

136

Висновки до другого розділу..........................................................

152

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ.......................................................................................................

154

3.1. Реформування адміністративно-територіального устрою.......................................................................................

156

3.2. Функціональні та процедурні реформи місцевого управління.................................................................................

171

3.3. Реформування системи фінансового забезпечення місцевого управління...............................................................

179

Висновки до третього розділу.........................................................

187

ВИСНОВКИ...................................................................................................

189

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................................

195

ДОДАТКИ.....................................................................................................

215

ВСТУП
Актуальність теми. Проблема взаємовідносин між органами державного управління та місцевого самоврядування, що формують систему місцевого управління з одного боку та громадянами з іншого, стає дедалі актуальнішою у період трансформаційних змін, пов’язаних із глобалізаційними та інтеграційними процесами. Проблемність полягає у тому, що управління як явище, не може бути демократичним без залучення громадян, водночас констатуємо відсутність на практиці пріоритетності прав громадян щодо їх забезпечення та гарантування з боку владних інституцій. Тому сучасна система організації місцевого управління в Україні за умов недосконалості нормативно-правового, матеріально-фінансового, інституційно-функціонального забезпечення засвідчує потребу суттєвого реформування та необхідність застосування принципово нових підходів до вирішення означених питань.
Усвідомлюючи вагому роль і значення зарубіжного досвіду для розвитку вітчизняної науки, констатуємо недостатність дослідження основних аспектів організації та функціонування системи місцевого управління в різних державах, що зумовлено новизною проблематики пострадянської науки з позицій компаративістики. Моделі управління на місцях, властиві зарубіжних країнам, склалися як результат розвитку держав під впливом процесів демократизації, урбанізації та у відповідь на виклики суспільства. Починаючи з середини ХХ ст. органи місцевого управління країн Європи зазнали цілої низки змін, що сприяли розвитку добробуту й уможливили загалом їх функціонування в сучасних умовах. Проблеми інтернаціоналізації, що посилились у зв’язку з об’єднавчими процесами в Європі, спричинили потребу у подальшій трансформації органів місцевого управління, досвід реформування яких є важливим для України. Реформуючи систему місцевого необхідно враховувати доцільність відповідних інституцій та зручність надання послуг кожній людині, адже життя й здоров’я якої, честь і гідність, права і свободи є найвищою цінністю, як це закріплено в Конституції України.
З огляду на позицію неможливості населення адміністративно-територіальних одиниць безпосередньо і постійно реалізовувати управлінські функції щодо вирішення певних проблем, пов’язаних із життєзабезпеченням, а відтак необхідності раціональної організації влади на території держави, акцентуємо на зростанні ролі органів місцевого управління як суб’єкта надавача якісних управлінських послуг. Проблематика дисертаційного дослідження актуалізується також у зв’язку з необхідністю реалізації низки реформ в Україні, зокрема адміністративно-територіальної, що передбачає вдосконалення організації місцевого управління на основі поглибленого дослідження досвіду зарубіжних держав.
Вагомий внесок у розробку теоретико-методологічних проблем місцевого управління зробили вітчизняні науковці В.Авер’янов, Г.Барабашев, О.Батанов, О.Бейко, В.Григор’єв, А.Дєгтяр, О.Ігнатенко, В.Кампо, М.Корнієнко, А.Крусян, В.Куйбіда, В.Мамонова, М.Пухтинський, О.Сушинський, В.Шаповал, Ю.Шаров. Проблематика нормативно-правового забезпечення місцевого управління знайшла своє відображення у роботах таких науковців, як: В.Борденюк, І.Голосніченко, В.Кравченко, В.Погорілко, В.Ріяка, О.Фрицький та інші.
Необхідно також акцентувати на науково-практичній значимості досліджень у сфері вивчення місцевого управління сучасних країн світу, що розкрито у працях Р.Аграноффа, В.Євдокимова, О.Лазор, Є.Лукашина, А.Мішина, А.Ткачука. Важливе значення має науковий доробок зарубіжних дослідників, який було проаналізовано під час проведення дисертаційного дослідження: І.Ансофф, Р.Буклет, Б.Моор, Ю.Панейко, І.Пухан, А.Токвіль, Д.Харвей, К.Худ, П.Шобер, Г.Шоллер, Г.Штімпфель та інші вчені. Праці зазначених науковців слугували методологічним підґрунтям для подальших досліджень більшості проблем у сфері місцевого управління. Тому, віддаючи належне науковцям, розробки яких становлять вагомий внесок у вивчення означеної проблематики, зауважимо, що сучасний трансформаційний період породжує додаткові проблеми та неузгодженості у функціонуванні різних інституцій місцевого управління. Саме тому такий зарубіжний досвід є надзвичайно корисним для України, уможливлює вирішення нагальних проблем місцевого управління в нашій державі та уникнення певних ризиків.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідних робіт Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (далі ЛРІДУ НАДУ). Зокрема, дисертація пов’язана з темами, що досліджуються кафедрою державного управління та місцевого самоврядування Розвиток місцевого самоврядування в Україні в контексті адміністративно-територіальної реформи” (державний реєстраційний номер 0107U001601) та кафедрою економічної політики та фінансів Методологічні засади формування місцевих бюджетів сіл, селищ та міст районного значення” (державний реєстраційний номер 0107U0011599) у розробці яких дисертант брала безпосередню участь.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні та теоретико-методологічному обґрунтуванні основних напрямів удосконалення системи місцевого управління в Україні з врахуванням практики зарубіжних країн.
Досягнення окресленої мети передбачає вирішення таких завдань:
- дослідити понятійно-категорійний апарат з теми дослідження;
- проаналізувати теорії місцевого самоврядування та їх вплив на формування систем місцевого управління;
- охарактеризувати моделі організації місцевого управління та визначити їх особливості;
- здійснити порівняльний аналіз систем місцевого управління зарубіжних країн, зокрема, конституційні та територіальні засади їх організації, способи регулювання повноважень органів місцевого управління;
- дослідити фінансове забезпечення органів місцевого управління зарубіжних країн;
- проаналізувати форми контролю та нагляду за діяльністю місцевих владних інституцій у зарубіжних державах;
- напрацювати рекомендації щодо основних напрямів реформування місцевого управління в Україні.
Об’єктом дослідження є процес функціонування системи місцевого управління.
Предмет дослідження особливості функціонування та напрями вдосконалення системи місцевого управління в Україні та інших країнах світу.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що впровадження запропонованих теоретичних розробок, положень, висновків та рекомендацій, отриманих у результаті дисертаційного дослідження, сприятиме розробленню оптимальної моделі місцевого управління в Україні з врахуванням зарубіжного досвіду.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи. Широке застосування в дослідженні має діалектичний метод, що дає змогу визначити внутрішні суперечності процесу управління як джерела його саморозвитку. Власне, цей метод дозволив виявити основні тенденції, пріоритети в системі місцевого управління, розглянути їх у динамічному розвитку, органічному зв’язку з соціально-економічною та політичною сферами.
У дисертаційному дослідженні використовується системний аналіз, оскільки багатоаспектність місцевого управління обумовлює необхідність осмислення фактів у їхній сукупності і взаємозумовленості. Порівняння різних моделей управління на місцях було здійснено за допомогою компаративного аналізу, а для дослідження функціонування владних інституцій використано структурно-функціональний аналіз. Історичний метод застосовувався при розгляді історичних передумов виникнення та розвитку місцевого управління, зокрема місцевого самоврядування.
Використовувались загальнонаукові методи, а саме: аналіз та синтез, абстрагування та узагальнення при з’ясуванні організаційно-функціональних особливостей реалізації повноважень місцевого управління; метод аналогії для теоретично-методологічного визначення суті місцевого управління.
Наукова новизна отриманих результатів зумовлена вирішенням важливого наукового завдання, яке полягає у визначенні можливих напрямів реформування системи місцевого управління в Україні, використовуючи зарубіжний досвід. Наукова новизна одержаних результатів розкривається в таких положеннях:
вперше:
- визначено сутність поняття територіальна організація влади” як закріпленої у чинному законодавстві сукупності владних інституцій на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи адміністративно-територіального рівня, які, взаємодіючи у процесі своєї діяльності за допомогою різної форми взаємозв’язків, утворюють цілісну систему територіальної організації влади держави”;
- запропоновано поняття система місцевого управління”, розглядаючи її як систему, де реалізуються функції місцевого управління і яка охоплює: посадових осіб відповідних суб’єктів місцевої влади (місцевого самоврядування і/або місцевих державних адміністрацій); об’єкти місцевого управління; методи і засоби впливу суб’єктів на об’єкти управління, що визначають тип взаємозв’язків; нормативно-правові акти, які приймаються для реалізації функцій на виконання окреслених завдань”;
- розроблено модель системи місцевого управління як складової територіальної організації влади в Україні;
удосконалено:
- понятійно-категорійний апарат через опрацювання сутності поняття місцеве управління” як діяльності щодо вирішення суспільно-корисних питань у межах адміністративно-територіальної одиниці тими суб’єктами влади, до компетенції яких ці питання належать відповідно до чинного законодавства;
набули подальшого розвитку:
- організаційно-функціональні принципи, виокремлені в результаті проведення порівняльного аналізу теорій місцевого самоврядування, зокрема: максимально можливе невтручання держави у справи громади і в діяльність органу місцевого самоврядування, якщо вона здійснюється згідно із законодавством України; відсутність нагляду держави за господарськими справами територіальних громад, які є у компетенції органів місцевого самоврядування; самостійність самоврядних територій та виборність посадових осіб; чітке розмежування повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування; управління суспільством на основі узгоджених дій, уникнення роздвоєння влади;
- аспекти фінансового забезпечення організації місцевого управління на основі вивчення зарубіжного досвіду;
- організація системи нагляду і контролю за діяльністю місцевих владних інституцій;
- напрями реформування системи місцевого управління в Україні з використанням досвіду країн світу, а саме: адміністративно-територіальний, організаційно-функціональний та фінансовий.
Практичне значення отриманих результатів. Виявлені в процесі дослідження проблеми, сформульовані висновки та рекомендації можуть бути використані в законотворчій діяльності, правотворчій роботі центральних органів виконавчої влади, органів державного управління та місцевого самоврядування.
Результати дослідження та практичні рекомендації щодо децентралізації державної влади в Україні, особливості розмежування інтересів територіальної громади та держави, порівняльний аналіз реформування системи місцевого управління зарубіжних країн були використані в правотворчій роботі Секретаріату Президента України (довідка від 31. 10. 2007р.№43-02/253).
Основні положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження впроваджено також у роботі юридичного відділу Львівської обласної державної адміністрації. Наукові напрацювання щодо організації місцевого управління зарубіжних країн, особливості контролю та нагляду за діяльністю місцевих владних інституцій використані під час підготовки зауважень та рекомендацій до проектів Законів України Про місцеве самоврядування громади”, Про місцеве самоврядування області”, Про місцеве самоврядування району”, Про внесення змін до Закону України Про місцеві державні адміністрації” (довідка від 18. 10. 2007р.№5/25-5589/7-1).
Дисертаційне дослідження має практичне значення і для викладання низки дисциплін у ЛРІДУ НАДУ, підготовки навчальних курсів магістерських програм та програм підвищення кваліфікації кадрів системи державного управління; розробки програм короткотермінових та постійно діючих семінарів для державних службовців і посадових осіб органів місцевого самоврядування (довідка від 19. 10. 2007р.№570/01).
Науково-практичні результати дисертаційного дослідження використовувалися під час проведення тренінгів, семінарів, круглих столів та конференцій.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, в якій вирішується конкретне наукове завдання щодо виявлення та обґрунтування основних напрямів реформування місцевого управління в Україні з врахуванням закордонної практики зарубіжних держав. Усі теоретико-методологічні, науково-аналітичні висновки та рекомендації зроблені автором на основі аналізу джерел та наукової літератури, опрацювання практичних матеріалів та даних соціологічних досліджень.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації оприлюднені на міжнародних, всеукраїнських, регіональних науково-практичних конференціях, зокрема: Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика” (Львів, 2003); Ефективність державного управління в контексті європейської інтеграції” (Львів, 2004); Наука і освіта 2004” (Дніпропетровськ, 2004); Внутрішня політика держави: сутність, принципи, методологія” (Львів, 2005); Проблеми регіонального розвитку в Україні та Польщі” (Львів, 2005); Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні” (Львів, 2006); Україна і Європейський Союз: шляхи та напрями зближення і співпраці” (Львів, 2006); Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика” (Львів 2007); Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2007).
Основні результати та висновки дисертаційного дослідження обговорювались під час проведення круглого столу на тему Розмежування інтересів територіальної громади та держави” (квітень, 2006р.), на розширеному засіданні кафедри державного управління та місцевого самоврядування ЛРІДУ НАДУ (червень, 2007р.). За результатами дисертаційного дослідження проведено міжкафедральний семінар на тему: Удосконалення системи місцевого управління в Україні з використанням зарубіжного досвіду” (листопад, 2007р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено в 13 публікаціях, з них 5 опубліковані у профільних наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 215 сторінок, з них 196 основного тексту. Робота містить 10 таблиць, 13 рисунків. Список використаних джерел і літератури налічує 222 позицій на 20 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у виявленні та теоретико-методологічному обґрунтуванні основних напрямів реформування системи місцевого управління в Україні з врахуванням практики зарубіжних держав. Апробація отриманих наукових результатів, їх використання у практиці доводять, що вихідна методологія, яка є основою дослідження, правильна, мета досягнута, а гіпотеза підтвердилась. На підставі отриманих результатів сформульовані певні висновки та пропозиції.
1.Аналіз теоретико-методологічних напрацювань з означеної проблематики засвідчив, що інтерес до вивчення досвіду зарубіжних держав, зокрема у сфері місцевого самоврядування, дедалі зростає. Здебільшого увагу фахівців привертає вивчення механізму функціонування органів місцевого самоврядування в сучасних державах. Проте, органи місцевого самоврядування не поодинокі суб’єкти на певній території щодо надання послуг населенню, оскільки у більшості зарубіжних держав управління місцевими справами здійснюється також і через призначені з центру органи державної адміністрації на місцях, а відтак, взаємодіючи ці суб’єкти формують систему місцевого управління, яку на сьогодні досліджено не достатньо.
У зв’язку з необхідністю проведення низки реформ в Україні, актуалізуються історико-теоретичні та правові дослідження організації та функціонування місцевого самоврядування в зарубіжних державах, як елемента системи місцевого управління, проведені за допомогою компаративного аналізу.
2.Доведено, що понятійно-категорійному апарату з означеної проблематики властиве певне розмаїття сутності понять, семантичні розбіжності термінів, що аж ніяк не сприяє впорядкованості їх використання. З’ясовано, що значна кількість нормативно-правових актів та фахової літератури присвячена територіальній організації влади, у яких розкрито її інституційно-функціональні та інші аспекти, проте не містять її дефініції. Пропонується авторське визначення поняття територіальна організація влади”.
Устрій суб’єктів влади в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи адміністративно-територіального рівня держави пропонується визначити як модель організації влади на місцях. Розроблено та запропоновано модель територіальної організації влади.
3.Аргументовано, що не менш спірним є сутність поняття місцеве управління”, зміст якого вдосконалено. Узагальнюючи та систематизуючи результати досліджень, запропоновано поняття система місцевого управління”. Запропоновано модель місцевого управління в Україні.
Трактуючи систему місцевого управління як частину системи територіальної організації влади, крізь призму означених елементів розглянуто моделі місцевого управління зарубіжних держав. На сьогодні виокремлено три основні системи місцевого управління: англосаксонська, континентальна та змішана, кожна з яких має свої особливості.
4.Різні інтерпретації сутності місцевого самоврядування на понятійному рівні є наслідком розрізнених за суттю концептуалізацій (підходів, теорій, концепцій, узагальнень, класифікацій), сформованих у процесі державотворення, що впливає не тільки на самі дефініції, але й пов’язаних із цим основні положення, завдання, принципи, функції відповідних інституцій, взаємовідносини з іншими суб’єктами тощо.
З’ясовано, що окремі положення основних теорій (громадівської, державницької та муніципального дуалізму) відображені у чинному законодавстві України у сфері місцевого самоврядування. Найпоширенішою з них, яка відображає правовий статус органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах, є теорія муніципального дуалізму.
Висвітлено основні ознаки сучасного місцевого самоврядування зарубіжних держав: формується та діє від імені місцевого населення (в Україні від імені та інтересах територіальних громад), територіальність, організаційно-правова та функціональна самостійність, рівень якої закріплено чинним законодавством кожної країни. Традиційно у країнах англосаксонської системи самостійність органів місцевого самоврядування є вищою та різноманітнішою у порівнянні з країнами континентальної системи.
5. Встановлено, що статус органів місцевого самоврядування в унітарних державах визначається центральною владою і закріплюється у конституції. У федеративних, здебільшого, це є виняткова компетенція суб’єктів федерації.
У конституціях зарубіжних держав визначено основи функціонування органів місцевого управління, проте, чітке визначення поняття сутності місцеве управління” чи місцеве самоврядування” відсутнє. Окрім того, в конституціях:
- перелічені основні адміністративно-територіальні одиниці, разом з тим закріплюється право створення відповідним законом інших, що дає змогу в умовах соціальних та економічних змін, швидко проводити суттєві реформи без внесення змін до конституції;
- немає деталізації, вичерпного переліку функцій місцевого самоврядування, як складової системи місцевого управління. Зазвичай, ці функції встановлюються відповідним законом;
- поширеним є положення про делегування повноважень органів державної влади органам місцевого самоврядування та прямо проголошується автономія, незалежність органів місцевого самоврядування, їх право захищати свої права в судовому порядку;
- прямо встановлюється право органів місцевого самоврядування самостійно запроваджувати місцеві податки як основне чи суттєве джерело наповнення місцевого бюджету;
- вказується наявність контролю за діяльністю органів місцевого управління, тобто, держава може втручатись в їх діяльність тільки за умови, що таке втручання необхідне для захисту законності та у спосіб, визначений законом.
Законодавство зарубіжних держав в різний спосіб регулює форми діяльності органів місцевого управління, залежно від статусу, що впливає на спосіб формування, обсяг функцій та повноважень, порядок прийняття рішень.
6. Досліджено систему адміністративно-територіального устрою зарубіжних держав, яка здебільшого є дво- та трирівневою. Окрім того, з огляду на історичні, соціальні та територіальні особливості країни, можуть утворюватися адміністративно-територіальні одиниці з особливим статусом. Впродовж останніх десятиріч спостерігаються тенденції пристосування територіальної структури держав до загальноєвропейських стандартів: укрупнення адміністративно-територіальних одиниць найнижчого рівня (Німеччина, Австрія, Бельгія), введення ще одного рівня (повіти у Польщі), створення регіонального рівня управління на місцях (Франція, Бельгія) з метою оптимізації управління цими територіями.
7. З’ясовано, що у зарубіжних країнах відсутнє єдине трактування юридичного підґрунтя компетенції органів місцевого управління, але спосіб його визначення різниться. Щодо власних повноважень, то в зарубіжних країнах існують два способи регулювання компетенції органів місцевого самоврядування: позитивного регулювання, притаманний країнам з англосаксонською моделлю місцевого управління (США, Великобританія) та негативного регулювання повноважень, поширений у країнах з континентальною та змішаною моделлю місцевого управління (Франція, ФРН, Польща).
Здійснено аналіз власних і делегованих повноважень органів місцевого самоврядування різних адміністративно-територіальних рівнів, поряд з якими у законодавстві багатьох країн виокремлені обов’язкові та добровільні повноваження, які засвідчують відповідно державний та самодостатній рівні забезпечення їх діяльності. Розподіл компетенції між органами влади у країнах англосаксонської моделі здійснюється за об’єктами регулювання та повноваженнями, перелік яких чітко визначений, а в країнах континентальної моделі за сферами та напрямами діяльності, що властиво для органів місцевого управління в Україні.
Встановлено, що делеговані повноваження можуть надаватись як центральними органами влади (парламентом, урядом, міністерствами, відомствами), так і органами державної влади місцевого рівня органам місцевого самоврядування, у виконанні яких останні є підзвітні тим суб’єктам, які їм делегували. За тривалістю виконання ці повноваження є постійними і тимчасовими. На практиці органи місцевого самоврядування зарубіжних країн володіють правом повернення делегованих повноважень, що пропонується закріпити у чинному законодавстві України.
8. З’ясовано, що ефективне функціонування місцевого управління залежить від їх фінансової самодостатності. Основою фінансової автономії місцевого управління є місцеві бюджети, дохідна база яких формується з таких джерел: податків, неподаткових надходжень, державних дотацій і субсидій, позик.
Досліджено, що здатність органів місцевого управління надавати високоякісні соціальні послуги базується на постулатах: сильній і надійній базі доходів зі значною часткою власних та раціональному розподілі видаткових зобов’язань між різними рівнями управління.
9.Висвітлено відмінності у здійсненні контролю та нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування у країнах різних систем місцевого управління. Розрізняють види контролю: державний, громадський та самоконтроль органів місцевого управління.
Об’єктами контролю є власні та делеговані повноваження. Залежно від об’єкту, застосовуються відповідні форми контролю: загальний правовий нагляд за власними повноваженнями (превентивний, ретроспективний) та спеціальний фаховий нагляд за делегованими повноваженнями.
10.Запропоновано з метою наближення моделі місцевого управління в Україні до європейської, здійснити реформи:
- у сфері адміністративно-територіального устрою, зокрема: законодавчо визначити статус адміністративно-територіальних одиниць та критерії їх виокремлення; підвищити роль проміжного рівня управління через запровадження виконавчих органів місцевого самоврядування; сформувати державну політику щодо об’єднання територіальних громад.
- функціональні та процедурні реформи місцевого управління шляхом: чіткого розподілу повноважень за рівнями управління; вирішення питання укрупнення чи об’єднання громад задля досягнення їхніх спільних цілей;
- системи фінансового забезпечення органів місцевого управління, через: удосконалення механізму міжбюджетних відносин; збільшення частки місцевих бюджетів у зведеному бюджеті; удосконалення системи місцевих податків; формування системи фінансово-кредитних установ, що дасть змогу використовувати позиковий механізм: місцеві цінні папери, комунальне кредитування тощо.
Дослідження інституту місцевого управління у зарубіжних країнах наочно демонструє цінність цього досвіду для України, за адаптації якого підвищиться рівень розвитку територіальних громад та відповідно місцевого управління в системі територіальної організації влади.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. К.: Просвіта, 1996. 80 с.
2. Бюджетний кодекс: Затверджено Законом України №2542-III вiд 21.06.2001 р.// http://zakon1.rada.gov.ua.
3. Всесвітня Декларація місцевого самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування в Україні. К., 1994. Вип. 1/2 (6/7). С. 67.
4. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. 1990. №3. С. 429.
5. Європейська Хартія місцевого самоврядування // Місцеве самоврядування 1997. № 12. С. 90 94.
6. Концепція адміністративної реформи в Україні / Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи. К., 1998. 64 с.
7. Положення про державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи: Указ Президента України №1089/97 від 02.10.1997 р. // Офіційний вісник України. 1997. №40. С. 17 21.
8. Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 12.03.1981 р. // Територіальна організація влади в Україні: статус і повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування / За заг. ред. А.П. Зайця. К.: Ін Юре, 2002. С. 285 289.
9. Про адміністративно-територіальний устрій: Проект закону / За ред. А.Матвійчука // http:// zakon1.rada.gov.ua.
10. Про адміністративно-територіальний устрій: Проект закону / За ред. О.Мороза // http://zakon1.rada.gov.ua
11. Про внесення змін до Конституції України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. 2005. №2. С. 44.
12. Про громади: Проект закону // http:// zakon1.rada.gov.ua.
13. Про заходи щодо впровадження адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України №810/98 від 22.07.1998 р. // Концепція адміністративної реформи в Україні. К., 1998. №40. С. 5.
14. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради України. 1997. № 24. С. 170.
15. Про місцеві державні адміністрації: Закон України №586-XIV від 09.04.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. 1999. № 20. С. 190.
16. Про місцеві державні адміністрації: Проект закону // http://zakon1.rada.gov.ua.
17. Про місцеві податки і збори: Декрет Кабінету Міністрів України № 56-93 від 20. 10 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 30. С.336.
18. Про області: Проект закону // http://zakon1.rada.gov.ua.
19. Про Положення про Державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи: Указ Президента України №620/97 від 07.07.1997 р. // Урядовий кур’єр. 1997. 10 лип.
20. Про Положення про Національну раду з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування: Указ Президента України №50/2001 від 23.01.2001 р. // http://zakon1.rada.gov.ua.
21. Про Програму діяльності Кабінету Міністрів України „Назустріч людям”: Постанова Верховної Ради України// http://www.gdo.kiev.ua/.
22. Про райони: Проект закону України // http://zakon1.rada.gov.ua
23. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України №2493-III вiд 07.06.2001 р. // http://zakon1.rada.gov.ua.
24. Про статус народного депутата: Закон України № 2790-XII вiд 17.11.1992р.//http://zakon1.rada.gov.ua.
25. АвакьянС. Народовластие // Конституционное право: Энциклопедический словарь / Отв. ред. С.А.Авакьян. М., 2000. С. 373.
26. Авер’яновВ.Б. Адміністративна реформа і правова наука // Право України. 2002. № 3. С. 24 25.
27. Авер’яновВ.Б. Адміністративне право України і доктринальні аспекти реформування // Право України. 1998, № 8. 388 с.
28. Авер’яновВ.Б. Органи виконавчої влади України. К., 1997. 264 с.
29. Авер’яновВ.Б., КрупчанО.Д. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування. Xарків, 1998. 158 с.
30. АграноффР. Порівняльні аспекти здійснення місцевого самоврядування як досвід, корисний для України. Проблеми відносин між центральними, регіональними і місцевими органами влади: Законодавче забезпечення місцевого та регіонального розвитку. Матеріали конференції (березень 2002 р.) // Вісник програми сприяння парламенту України. 2002. № 4. С. 7.
31. Адміністративна реформа історія, очікування та перспективи / Упоряд. В.П.Тимощук. К.: Факт, 2002. 100 с.
32. Адміністративна реформа. Досвід Польщі для України. Авт. кол.: Л.Токар, Я.Гонціаж, Д.Новаківська та ін.; Фонд Центр Суспільство, за підтримки Міжнародного фонду Відродження, ПАУСІ, Фонду Know-How Польщі. К.: Генеза, 2000. 74с.
33. Адміністративна реформа: питання та відповіді / Уклад. Н.Гнидюк, О.Лещенко, Я.Гонціаж. К.: Фонд Відродження, 2000. С.8.
34. Адміністративна реформа: проблеми і перспективи реформування діяльності органів центральної виконавчої влади // Ресурси розвитку. Адміністративна реформа в Україні: Матеріали всеукраїнського семінару та координаційної ради Ресурсне забезпечення місцевого і регіонального розвитку, (м. Київ, 10 листопада 2001 р.) та науково-методологічного семінару Адміністративна реформа: проблеми і перспективи реформування діяльності органів центральної виконавчої влади (м. Київ, 27 листопада 2001 р.) / Упоряд.: М. Пухтинський, Е. Рахімкулов; Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України; Програма сприяння парламенту України, Університет Індіани, УАДУ. К., 2002. С. 203 226.
35. Адміністративне право: сучасний стан і напрями реформування: Матеріали першої національної науковотеоретичної конференції. Яремче, 1998. 156 с.
36. Адміністративно-територіальний устрій України. Історія та сучасність. Вид. 2-е, вип. та доп. / За заг. ред. В. Г. Яцуби. К., 2002. 270 с.
37. Азнар М. Французький приклад регіоналізації, децентралізації та деконцентрації // Організація регіональної та місцевої влади: досвід держав-членів Європейського Союзу. К., 2005. С. 29.
38. Актуальні проблеми виконання Законів України „Про місцеве самоврядування в Україні” та „Про місцеві державні адміністрації” / За ред. В.В.Кавченка. К.: Атіка, 2003. 288 с.
39. Актуальні проблеми управління територіями в Україні: Матеріали науково-практичної конференції (26 27 листопада 1992 р.). К., 1993. 347 с.
40. Алебастрова И. А. Конституционное право зарубежных стран. М., 2001. С. 128.
41. АндресюкБ.П. Місцеве самоврядування в сучасній Україні: проблеми і перспективи / НАН України; Інститут національних відносин і політології. К.: Інформаційно-видавничий центр, 1997. 222с.
42. АнпілоговаЖ.Д. Аналіз сучасного стану розвитку місцевого самоврядування в зарубіжних країнах // Держава та регіони. 2007. № 3 С. 4 8.
43. Ансофф И., Стратегическое управление / Пер. с англ.; Научн. ред. и авт. предисл. Л. И. Евенко. М.: Экономика, 1989. 519 с.
44. АртимІ.І.Політична культура як чинник підвищення ефективності державного управління // Ефективність державного управління: Зб. наук. пр. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2005. Вип. 6 / 7. С. 13 22.
45. АртимІ.І.Формування цілей місцевими органами виконавчої влади // Ефективність державного управління: Зб. наук. пр. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2003. Вип. 4. С. 279 286.
46. Баймуратов М. О. Европейские стандарты локальной демократии и местное самоуправление в Украине. Одесса, 2000. 80 с.
47. Баймуратов М. О. Публічна самоврядна (муніципальна) влада в Україні: основні ознаки й особливості // Актуальні проблеми виконання Законів України „Про місцеве самоврядування в Україні” та „Про місцеві державні адміністрації” / За ред. В. В. Кравченка. К.: Атіка, 2003. 288 с.
48. Барабашев Г. В. Местное самоуправление. М.: Издательство МГУ, 1996. С. 18.
49. Батанов О. В. Концептуальні засади співвідношення функцій територіальних громад з функціями місцевих органів державної виконавчої влади // Право України. 1999. №5. С. 27 28
50. Батанов О. В. Територіальна громада основа місцевого самоврядування в Україні. К., 2001. 260 с.
51. Безсмертний Р. Проблеми трансформації адміністративно-територіального устрою // Муніципальний рух: новий етап розвитку: Матеріали VII Всеукраїнських муніципальних слухань Муніципальний рух в Україні 10 років розвитку” (м. Бердянськ, 68 вересня 2001 р.) / Заг. ред. М. Пухтинського. К.: Логос, 2002. С. 210 215.
52. Бейко О. В. Механізми вдосконалення управління на місцевому рівні та наближення його до європейських стандартів // www.nbuv.gov.ua/e-journals.
53. Біленчук П. Д., Кравченко В. В., Підмогильний М. В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право). К.: Атіка, 2000. 304 с.
54. Білик П. П. Поняття регіон та регіональна політика України // Ринкова економіка: Сучасна теорія і практика управління: Збірник наукових праць. Одеса, 1999. С. 267.
55. Большой юридический словарь / Под ред. А. Я.Сухарева, В. Д. Зорькина, В.Е.Крутских. М.: ИНФРА, 1998. 790 с.
56. Борденюк В. Децентралізація державної влади і місцеве самоврядування: поняття, суть та форми (види) // Право України. 2005. № 1. С. 21 25.
57. Борденюк В. Механізм (апарат) державного управління як система органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування // Право України. 2005. № 6. С. 20.
58. Борденюк В. Співвідношення органів державної влади та органів місцевого самоврядування // Збірник наукових праць. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Видавництво УАДУ, 2002. Вип. 2. С. 347 363.
59. Бугай С., Лендьел М., Кіш Є., Ілько І., Ткачук А., Варцаба А., Зелюк В. Агенства регіонального розвитку в Україні. Становлення та перспективи // Київський центр Інституту Схід Захід. К.: Міленіум, 2002. С. 26.
60. Буряк В. Порівняльний аналіз правового статусу органів місцевого самоврядування в Україні та Італії // Підприємництво, господарство і право. 2004. № 7. C. 112 115.
61. Вакуленко В. М, Мамонова В. В., Шаров Ю. П. Стратегічне планування на місцевому та регіональному рівнях. Ужгород: Патент, 2004. 198 с.
62. Власюк В. Представники Хмельниччини вирішили підтримати адміністративну реформу в Україні // Ділове місто. 2007. № 45 (206). С. 10.
63. Вступ до бюджетного кодексу: Навчальний посібник. К.: Міленіум, 2001. 96 с.
64. Выдрин И. В, Кокоток А. Н. Муниципальное право России. М., 1999. С. 67.
65. Вюртенбергер Т. Експертний висновок до проекту Концепції регіональної політики держави та проекту Концепції внесення змін до законів України про місцеве самоврядування і місцеві державні адміністрації / Програма Tacis Європейського Союзу Українсько-європейський консультативний центр (UEPLAC) http://www.ueplac.kiev.ua.
66. Голосніченко І. П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття). К., 1998. 108 с.
67. Гонціаж Я., Гнидюк Н. Реформа системи державного управління: можливості й загроза для розвитку громадянського суспільства: Матеріали науково-практичної. конференції за міжнародною участю. К.: 2001. С. 14.
68. Григор’єв В. А. Становлення публічної самоврядної (муніципальної) влади в Україні: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.13 / Одеська національна юридична академія Одеса, 2002. С. 9.
69. Григорьев В. А. Пути становления и конституционного закрепления принципа разделения государственной власти и местного самоуправления в Украине // Юридический вестник. 2001. №1. С.87.
70. Григорьев В. А. Эволюция местного самоуправления. Отечественная и зарубежная практика: Монография. К.: Истина, 2005. 424 с.
71. Гураль П. Ф. Основні засади місцевого самоврядування і проблеми їх реалізації в Україні // Матеріали міжнародної науково-практичної. конференції (Золочів-Львів, 27 28 травня 2000 р.). Львів: Державність, 2000. С.17.
72. Девемі Ж-Ф. Місцеве управління у Франції // Збірник наукових праць / За заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2000. Вип. 2. Ч. 2. С. 77 83.
73. Дєгтяр А. О. Державно-управлінські рішення: інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр”, 2004. 224 с. Бібліогр. с. 200 221.
74. ДєгтярА.О. Організаційно аналітичне забезпечення державного управління інтеграційними процесами в Європейське співтовариство // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук. практ. конф. К.: УАДУ, 2002. С. 83 85.
75. Делія Ю. Місцеве самоврядування як право територіальної громади // Право України. 2005. № 2. С. 45 48.
76. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: Монографія // Кол. авт.; Відпов. ред. проф.Н. Р.Нижник. К.: УАДУ, 1997. 448 с.
77. Державне управління та державна служба: Словник-довідник / Уклад. О. Ю. Оболенський. К.: КНЕУ, 2005. 480 с.
78. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. К.: Юрінком Інтер, 1999. с. 356.
79. Дмитренко Г. Проблеми та перспективи пристосування місцевих податків в Україні до вимог Європейського союзу // Управління сучасним містом. №10 12 (12). 2003. С. 36 39.
80. Евдокимов В. Б., Старцев Я. Ю. Местные органы власти зарубежных стран: правовые аспекты. М.: Спарк, 2001. 251 с.
81. Європейська хартія місцевого самоврядування та розвиток місцевої і регіональної демократії в Україні: Науково-практичний посібник / Упоряд. А. К. Гук, О. В. Бейко, В. М. Князєв / За ред. М.О.Пухтинського, В.В.Толкованова. К.: Крамар, 2003. 400 с.
82. Журавський В. Питання реформи місцевого самоврядування в Україні // Право України. 2005. № 11. С. 24 27.
83. Журавський В. Щодо реформи адміністративно-територіального устрою України // Право України, 2005. № 8. С. 16 18.
84. Заєць І. Порівняльно-правовий аналіз статусу області: світовий досвід // Вісник Львівського університету. 2004. Вип. 40. С. 174 183.
85. Законодавство України про місцеве самоврядування та компетенцію його органів: Збірник нормативних актів / Уклад.: М. П. Воронов, В.Д.Яворський, П. М. Любченко та ін. Харків: Факт, 2000. С.