КОНТРОЛЬ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПОЛІНЕЦЬ Олександр Петрович

УДК 351.9 (477)

КОНТРОЛЬ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ:
ТЕОРЕТИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ

25.00.01. теорія та історія державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата з державного управління

Науковий керівник:
Дубенко Світлана Дмитрівна,
кандидат юридичних наук, доцент

КИЇВ 2003

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ КОНТРОЛЮ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ 15
1.1. Системний підхід, як методологічна основа дослідження контролю в державному управлінні України 15
1.2. Стан наукових досліджень контролю в державному управлінні 29
1.3. Поняття та зміст контролю в державному управлінні в контексті
системного підходу 46
1.4. Висновки до розділу 1 67

РОЗДІЛ 2
СИСТЕМНИЙ ХАРАКТЕР КОНТРОЛЮ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ 72
2.1. Історичні передумови становлення системи контролю в
державному управлінні України 72
2.2. Сучасна система контролю в державному управлінні України 90
2.3. Специфіка видів та форм контролю в державному управлінні
України як системних складових 110
2.4. Висновки до розділу 2 125

РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ КОНТРОЛЮ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ 129
3.1. Зовнішній та внутрішній контроль, як динамічний прояв системи
контролю в державному управлінні України 129
3.2. Організаційні та нормативно-правові засади здійснення контролю
в державному управлінні України 150
3.3. Прогностичні тенденції розвитку системи контролю в
державному управлінні України 169
3.4. Висновки до розділу 3 189
ВИСНОВКИ 194
ДОДАТКИ 203
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 209

ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі соціально-економічних перетворень в Україні важливим державним завданням є забезпечення незворотності реформи, зокрема за допомогою створення дієвої системи контролю в державному управлінні.
Рівень відповідальності апарату державного управління перед суспільством і громадянами значною мірою залежить саме від контролю в державному управлінні. Президент України Л.Д.Кучма у своїх виступах неодноразово наголошував на необхідності формування суспільства, яке має важелі контролю на всіх рівнях влади” [221, С. 2] і введенні нової технології прозорості”, для того, щоб суспільство могло контролювати владу” [213, С. 2].
За період незалежності в державі створені засади розвитку контролю в державному управлінні. Проте наявність розгалуженої системи контролю в державному управлінні ще не забезпечує її ефективність. Зазначимо, що сьогодні в Україні функції контролю розподілені поміж кількома десятками органів державного управління з різним правовим статусом та різними повноваженнями, які іноді дублюються. Досі не створені ефективні механізми взаємодії органів контролю в державному управлінні. За таких умов актуальною є необхідність дослідження проблем контролю в державному управлінні України.
Визначальна особливість контролю в державному управлінні полягає у тому, що такий контроль, з одного боку, є самостійним видом управлінської діяльності, а з другого - необхідним структурним елементом усієї системи державного управління. Тому актуальною виявляється проблема визначення напрямів, обсягів здійснення контролю у вітчизняній системі державного управління, пошуку нових форм контрольної діяльності в цій сфері, що відповідала б реаліям демократичного суспільства.
Сформульовані в дисертації методологія дослідження, теоретичні висновки та практичні рекомендації грунтуються на працях українських та зарубіжних вчених, а саме: В.Б.Авер’янова, Р.Агранофф, А.П.Альохіна, О.Ф.Андрійко, Г.В.Атаманчука, В.Г.Афанасьєва, Д.М.Бахраха, І.Л.Бачило, А.Білла, Ю.П.Битяка, Т.Брауна, Гі.Бребана, М.Брюггрмайєра, Ч.Вайза, Д.Волтерза, В.М.Гаращука, С.Т.Гончарука, В.М.Горшньова, Б.Гурне, С.Д.Дубенко, Ж.Зіллера, А.А.Кармоліцького, К.Квотерлі, Ю.М.Козлова, Л.Т.Кривенко, Б.М.Лазарєва, О.Є.Луньова, О.А.Машкова, В.І.Мельниченко, Н.М.Мироненко, В.Мормана, Н.А.Мяловицької, Н.Р.Нижник, К.Ньюкамера, Д.М.Овсянко, В.М.Олуйко, А.М.Омарова, Є.Орілі, О.М.Осавелюка, Р.Н.Павленко, Р.С.Павловського, Н.Г.Плахотнюк, В.Ф.Погорілка, Т.О.Проценко, Г.Райта, Дж.Ріггса, М.Розенберга, П.Сандевуара, Т.Сінклера, В.А.Скуратівського, М.С.Студенкіної, О.І.Сушинського, Ю.О.Тихомирова, А.Ф.Ткачука, Уолтер Дж. Олешек, В.В.Цвєткова, В.Є.Чиркіна, В.О.Шамрая, В.М.Шаповала, В.О.Шевчука, Ю.С.Шемшученко, Е.Шері, К.В.Шоріної, В.А.Юсупова, Ц.А.Ямпольської та інших.
Проте необхідно зазначити, що комплексні дослідження, що містить аналіз контролю в державному управлінні з позицій системного підходу, досі не проводилися.
Вищезазначені аспекти зумовили актуальність цієї проблеми та необхідність її дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження було виконано згідно з планом наукової діяльності кафедри державного управління та менеджменту Української Академії державного управління при Президентові України та пункту 2 комплексного наукового проекту Української Академії державного управління при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування” у межах наукових досліджень за напрямком Виконавча влада в Україні: проблеми формування та функціонування” (державний реєстраційний номер 0101 U 002898), з якого автор дисертації був виконавцем по темі.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в комплексному аналізі та науковому визначенні змісту контролю в державному управлінні, формуванні висновків, спрямованих на розвиток теорії державного управління, та розкритті особливостей його організації в сучасній Україні і в розробці на цій основі рекомендацій та пропозицій щодо вдосконалення теоретико-організаційних аспектів контролю в державному управлінні України.
Для досягнення цієї мети у процесі дослідження ставилися такі завдання:
- проаналізувати існуючі в науковій літературі погляди щодо сутності, організації та здійснення контролю в державному управлінні;
- визначити змістовні характеристики контролю в державному управлінні сучасної України;
- встановити етапи розвитку контролю в державному управлінні сучасної України, а також фактори, які сприяють стабільному функціонуванню системи контролю в державному управлінні;
- дослідити складові системи контролю в державному управлінні сучасної України;
- розробити класифікацію форм та видів контролю в державному управлінні сучасної України та виявити системні зв’язки між ними;
- розкрити організаційні та нормативно-правові засади контролю в державному управлінні сучасної України;
- скласти прогноз щодо перспектив розвитку системи контролю в державному управлінні сучасної України;
- внести пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання контролю в державному управлінні сучасної України.
Об’єкт дисертаційного дослідження - суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення контролю в державному управлінні України.
Предмет дисертаційного дослідження - теоретичні й організаційно-практичні засади контролю в державному управлінні України, система елементів контролю, реалізація контролю в державному управлінні та правове регулювання цих процесів.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що в умовах розвитку системи державного управління України, пошуків оптимальних шляхів її вдосконалення контроль в державному управлінні є механізмом підтримки системи державного управління в стані стабільності та рівноваги.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження слугували фундаментальні положення сучасної теорії державного управління, основоположні законодавчі та нормативні акти України - Конституція та закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань державного управління та контролю в цій сфері.
Для досягнення вказаної в роботі мети та розв’язання поставлених завдань було використано комплекс методів, що дало змогу систематизувати емпіричну інформацію, проаналізувати становлення та наявний стан сучасної системи контролю в державному управлінні України, а також скласти прогноз розвитку такої системи. У дослідженні використовувалися такі методи, як аксіоматичний, завдяки якому були визначені висхідні параметри дослідження; індуктивний та дедуктивний методи, які застосовувалися при узагальненні та аналізі емпіричної інформації з тематики дослідження. Історичні аспекти становлення системи контролю в державному управлінні України досліджувалися на підставі порівняльно-ретроспективного, історико-генетичного методів, а також методів екстраполяції і факторного аналізу. Прогностичний аналіз, що передбачав виявлення шляхів розвитку системи контролю в державному управлінні України, здійснювався на підставі використання методів прогнозування, а саме методу експертних оцінок, екстраполяції, методу аналогії. Сукупність згаданих методів і прийомів становить методику дисертаційного дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному дослідженні історико-теоретичних та організаційних аспектів здійснення контролю в державному управлінні України. Це дало змогу обгрунтувати низку теоретичних і практичних положень, висновків, рекомендацій та пропозицій. У дисертації:
- вперше застосовано системний підхід як методологічну основу цілісного дослідження контролю в державному управлінні сучасної України та впроваджено елементи синергетики для аналізу еволюції системи контролю в державному управлінні сучасної України;
- сформульовано з позицій системного підходу авторське визначення термінів контроль” та контроль у державному управлінні”. Під контролем розуміється сукупність дій, спрямованих на збереження стійкості та функціональності системи. Контроль в державному управлінні” означає сукупність дій, які контролюючі суб’єкти здійснюють стосовно підконтрольних об’єктів для досягнення цілей контролю з метою запобігання стагнації та руйнування системи державного управління під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників. Визначено авторську позицію щодо інтерпретації терміна державний контроль”;
- досліджено на підставі системного підходу та елементів синергетики періодизацію становлення контролю в державному управлінні сучасної України, визначено фактори стабілізації та дестабілізації системи контролю в цій сфері. Зокрема, до них належать: неадекватність існуючої системи контролю в державному управлінні України сучасному стану державного управління; відсутність єдиного центру системи контролю в державному управлінні України, який би забезпечував стійкість усієї системи контролю в державному управлінні та її скоординованість; розпорошеність контрольних функцій між органами державного управління, недосконала нормативно-правова база здійснення контролю в державному управлінні України; низька ефективність інформаційно-аналітичного забезпечення органів контролю в державному управлінні, неефективний механізм забезпечення незалежності контрольних органів та захисту інтересів контролерів; відсутність науково обгрунтованих прогнозів щодо розвитку системи контролю в державному управлінні України;
- удосконалено нормативно-правову базу контрольної діяльності шляхом: розробки та впровадження Концепції реформування системи контролю в державному управлінні України, Концепції стандартизації контрольної діяльності в державному управлінні України; розробки на підставі зазначених концепцій законодавчих актів, а саме: законів України Про контроль в системі державного управління України”, Про державний фінансовий контроль”; внесення змін до чинних законів України: Про комітети Верховної Ради України”, Про статус народного депутата”, Про Конституційний Суд України”, Про державну службу”; до Регламенту Верховної Ради України; до проекту Закону України Про статус депутатів місцевих рад та сільських, селищних і міських голів” тощо;
- розроблена авторська концепція проекту Закону України Про контроль в системі державного управління України” як узагальнюючого правового документа, на підставі якого і має здійснюватися контроль в державному управлінні України;
- дістали подальшого розвитку наявні форми та види контролю в державному управлінні України; розроблено авторську класифікацію видів контролю в державному управлінні України; запропоновано ввести такий вид контролю, як контроль за дотриманням антимонопольного законодавства (або за недопущенням проявів монополізму) в діяльності органів державного управління. Висловлено прогноз щодо появи нових видів контролю за умов системних реформ у державному управлінні України;
- внесено пропозиції щодо вдосконалення організації роботи існуючих в Україні контрольних органів та перспектив розвитку контролю в державному управлінні України. Запропоновано створити єдиний координаційний центр, блок із забезпечення контролю” для здійснення контрольної діяльності в державному управлінні; інформаційно-аналітичну систему зв’язку з усіма контролюючими органами; внесено пропозиції щодо вдосконалення системи підготовки кадрів для здійснення контролю в системі державного управління України, наголошено на необхідності створення спеціального факультету з діяльності цього профілю.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розв’язанні теоретичних проблем щодо організації контролю в системі державного управління України, створенні основи для подальшого поглибленого наукового вивчення зазначеної тематики, що має сприяти підвищенню ефективності вітчизняної системи державного управління. Отримані автором результати дослідження використані: в Державному комітеті зв’язку та інформатизації України при організації інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття та підтримки управлінських рішень, налагодженні контролю за їх виконанням; експлуатації існуючого та розробці експериментальної версії web-сайту Комітету як частини урядового порталу, організації віртуальної громадської приймальні; розробці системи електронного документообігу (довідка про впровадження № 4163/02-04 від 1 липня 2003 року); в Луганській обласній раді в процесі вдосконалення зовнішнього та внутрішнього контролю за структурними підрозділами, розробки Регламенту Луганського обласного виконавчого апарату обласної ради” та Інструкції з діловодства Луганської обласної ради”, впровадження локальної системи електронного документообігу, вдосконалення інформаційно-аналітичної підтримки прийняття управлінських рішень (довідка про впровадження № 2/13-414 від 3 липня 2003 року); в Інституті підвищення кваліфікації Української Академії державного управління при Президентові України під час проведення круглого столу” на тему Контроль в державному управлінні” для керівників контрольних відділів обласних державних адміністрацій (акт про реалізацію від 4 квітня 2001 року); при підготовці колективного навчального посібника Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади”, у процесі викладання навчального модуля Контроль в управлінні”, а також проведення практичних занять за модулями Організаційно-правові засади державного управління”, Державна влада та організація роботи державних установ”, Контроль в управлінні” в Українській Академії державного управління при Президентові України (довідка про впровадження № 163 від 1 липня 2003 року).
Висновки та рекомендації, що випливають з дисертаційного дослідження, можна використовувати як у практичній діяльності органів державного управління, так і в навчальному процесі, спрямованому на підготовку фахівців у галузі державного управління. Результати дослідження можуть бути використані:
- у правотворенні розроблено теоретичне підгрунтя для внесення пропозицій з удосконалення вітчизняного законодавства стосовно організації та здійснення контролю в державному управлінні;
- у правозастосуванні з метою сприяння підвищенню ефективності контрольної діяльності в державному управ­лінні сучасної України. Запропоновано комплекс організаційних заходів, що дадуть змогу більш раціонально використовувати контроль у державному управлінні;
- у науково-дослідницькій сфері - окреслено головні напрями перспективних досліджень в галузі контролю у державному управлінні України, зокрема визначено коротко- та довгострокові перспективи здійснення такого контролю за умов подальшої системної трансформації державного управління України та стратегії європейського, демократичного вибору нашої держави;
- у навчальному процесі - при підготовці лекційних матеріалів та проведенні семінарських занять, написанні монографій, підручників, навчальних посібників з теорії державного управління та дисципліни Контроль в державному управлінні”.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Висновки, пропозиції та рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, одержані автором особисто. Ідеї та розробки іншого дослідника (Ю.В.Наврузова), з яким опубліковано дві статті у фахових виданнях, та тези науково-практичної конференції в дисертаційному дослідженні не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри державного управління та менеджменту Української Академії державного управління при Президентові України. Основні ідеї, положення і висновки дисертаційного дослідження були апробовані автором на міжнародних та вітчизняних наукових, науково-практичних конференціях і семінарах, а саме: на щорічній науково-практичній конференції персоналу, слухачів, аспірантів, докторантів Української Академії державного управління при Президентові України Актуальні проблеми реформування державного управління” (Київ, 1997); міжнародній науково-практичній конференції Реформування державної служби в Україні: стан, проблеми та перспективи” (Київ, 1998); науково-практичній конференції Актуальні питання втілення в життя положень Конституції України” (Київ, 1998); Всеукраїнській науковій конференції Проблеми демократизації посткомуністичного суспільства у контексті європейського досвіду” (Дніпропетровськ, 1998); науково-практичній конференції за міжнародною участю Проблеми наукового забезпечення адміністративної реформи в Україні” (Київ, 1999); міжнародній конференції Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи та світовий досвід” (Київ, 2000); науково-практичній конференції Теорія і практика державотворення в Україні: історія та сучасність” (Львів, 2000); науково-практичній конференції за міжнародною участю Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” (Київ, 2000); науково-практичній конференції за міжнародною участю Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001); науково-практичній конференції за міжнародною участю Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003); круглому столі” на тему Контроль в державному управлінні” для керівників контрольних відділів облдержадміністрацій (Київ, 2001); у процесі викладання навчального модуля Контроль в управлінні” для слухачів Української Академії державного управління при Президентові України.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 15 наукових статтях загальним обсягом 6,83 друкованих аркушів, 10 з яких, обсягом 5,41 друкованих аркушів надруковано у фахових наукових виданнях та в розділі навчального посібника Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади”.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з переліку скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, чотирьох додатків та списку використаних джерел.
Розділ перший Теоретико-методологічні засади контролю в державному управлінні України” складається з трьох підрозділів Системний підхід, як методологічна основа дослідження контролю в державному управлінні України”, Стан наукових досліджень контролю в державному управлінні”, Поняття та зміст контролю в державному управлінні в контексті системного підходу”. Розділ Другий має назву Системний характер контролю в державному управлінні України” і складається з трьох підрозділів - Історичні передумови становлення системи контролю в державному управлінні України”, Сучасна система контролю в державному управлінні України”, Специфіка видів та форм контролю в державному управлінні України як системних складових”. Розділ третій має назву Шляхи удосконалення контролю в державному управлінні України” і складається з трьох підрозділів Зовнішній та внутрішній контроль, як динамічний прояв системи контролю в державному управлінні України”, Організаційні та нормативно-правові засади здійснення контролю в державному управлінні України”, Прогностичні тенденції розвитку системи контролю в державному управлінні України”.

Загальний обсяг дисертації становить 248 сторінок, у тому числі список використаних джерел на 40 сторінках включає 397 найменувань, чотири додатки на шести сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В дисертаційному дослідженні Контроль в державному управлінні України: теоретико-організаційні питання” вирішувався ряд дослідницьких завдань, що дозволило сформулювати цілісну концепцію контролю в державному управлінні сучасної України. Дослідження контролю в державному управлінні України здійснювалося на підставі системного підходу й окремих елементів синергетики, які є методологією сучасного пізнання. Значущість цих підходів для дисертаційного дослідження зумовлена пошуком ефективної методології, що може бути застосована для досліджень з державного управління як порівняно нової для України наукової та навчальної дисципліни.
В дисертаційному дослідженні були використані наступні методи, спрямовані на вирішення конкретних дослідницьких завдань: аксіоматичний, індуктивний та дедуктивний методи; порівняльно-ретроспективний та історико-генетичний методи; метод факторного аналізу; методи прогнозування, а саме, експертних оцінок, екстраполяції, аналогій.
Дослідження виконано на підставі наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів, в яких докладно розглядається як системний підхід, так і синергетика. Теоретичні розробки з проблем контролю взагалі й, контролю в державному управлінні, зокрема, були узагальнені з позицій системного підходу. Встановлено, що серед джерел з тематики дисертаційного дослідження майже немає праць, виконаних з позицій системного підходу, окрім праць декількох вітчизняних дослідників, серед яких відзначимо праці Н.Р.Нижник.
Застосування системного підходу та окремих елементів синергетики до дослідження контролю в державному управлінні України дозволило відійти від традиційних шляхів інтерпретації цього явища, багато в чому зумовлених марксистською методологією, що тривалий час панувала у суспільних науках, впливаючи як на конституювання системи державного управління в цілому, так і на контроль в державному правлінні СРСР й Радянської України, зокрема.
Виходячи з позицій системного підходу, було розглянуто контроль в державному управлінні сучасної України як складну систему, що відповідає критеріям і характеристикам систем, зокрема, характеризується переходом від стабільного стану до стану нестабільності.
Було запропоновано аналіз системи контролю в державному управлінні з позицій статики та динаміки. Статичні стани системи розглядалися з позицій системного підходу, то динамічні стани - з позицій синергетики, що досліджує нерівноважні системи.
Системний підхід до вивчення контролю в державному управлінні України були використані на противагу дослідницькій парадигмі, яка умовно була визначена як лінеарна. Лінеарний підхід, прикладом якого є марксистсько-ленінська методологія, контрастує з системним, грунтуючись на принципі виключення з дослідницького контексту тих явищ, які суперечать єдиній науковій чи соціально-політичній доктрині. З позиції лінеарної парадигми не можливо достатньо повно дослідити еволюцію явища, насамперед кризові стани. Системний підхід, навпаки, передбачає дослідження факторів різної природи, їх систематизацію, виявлення домінуючого впливу.
На підставі аналізу визначень контролю, що містяться в наукових джерелах та виходячи з системного підходу було надано авторське визначення терміну контроль”. Під контролем розуміється сукупність дій, спрямованих на збереження стійкості та функціональності будь-якої системи.
Контроль в державному управлінні України виконує функцію стабілізуючого елемента системи державного управління, що перешкоджає руйнації системи державного управління. Саме виходячи з цієї ідеї надано авторське визначення контролю в державному управлінні України. Контроль в державному управлінні - це сукупність дій, що контролюючі суб’єкти вживають стосовно підконтрольних об’єктів для досягнення цілей контролю з метою запобігання стагнації та руйнації системи державного управління під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників. Він носить комплексний та системний характер, що дозволяє підтримувати стабільність та життєздатність системи державного управління на всіх її рівнях. Контроль в державному управлінні забезпечує стійкість та цілісність системи державного управління, а також її зв’язки з навколишнім середовищем.
Надання авторського визначення контролю в державному управлінні дозволило уникнути методологічної плутанини, яка спіткала окремих авторів і за якою контроль в державному управлінні ототожнювався з державним контролем. Визначено, що державний контроль є більш широким поняттям, ніж поняття контролю в державному управлінні. Редукція контролю в державному управлінні виключно до державного контролю є хибною методологічною конструкцією, бо обмежує сферу застосування державного управління й зводить все розмаїття відносин, що виникає в результаті такого управління, лише до дій держави.
Встановлено, що контроль в державному управлінні здійснюється згідно основних вимог, якими є: об’єктивність, плановість і систематичність, комплексний підхід до оцінки стану справ, гласність, дієвість, особиста відповідальність керівника за стан і організацію контролю.
Було розглянуто змістовні ознаки напрямків контролю в державному управлінні, методи та механізми здійснення такого контролю. Запропоновано авторський метод узагальненості. На відміну від методу узагальнення”, що використовується для первісного збору та оцінки інформації, тобто на рівні превентивного або попередньо контролю, метод узагальненості полягає не лише у цьому, а й в документальному аналізі отриманих матеріалів, співставлення результатів, на основі яких можна дати рекомендації щодо подальших дій контролюючого органу. На нашу думку, останнє має значно більшу цінність та інформативність, адже дозволяє оцінити стан об’єкту контролю на різних етапах, зробити певні висновки, дати конкретні рекомендації та вжити відповідні заходи.
Напрямки контролю в державному управлінні, його методи інтерпретуються з позицій системного підходу, адже практична реалізація контролю в державному управлінні має враховувати системний зв’язок, який існує між суб’єктом контролю в державному управлінні (контролером, спеціальним контролюючим органом, органом державного управління, що має контрольні повноваження) та об’єктом такого контролю (органом державного управління або посадовими особами цих органів).
В дисертаційному дослідженні зазначено, що контроль в державному управлінні має динамічний характер, враховуючи, що він є підсистемою більш загальної системи державного управління, яка має тенденцію до трансформації. Досвід радянської системи державного управління свідчить, що саме перешкоджання системним трансформаціям в державному управлінні веде до руйнації такої системи, адже вона втрачає здатність пристосовуватися до зовнішніх умов.
Розглянуто еволюцію системи контролю в державному управлінні України, історичні передумови її формування, а також сучасний склад системи контролю в державному управлінні України.
Доведено, що система контролю в державному управлінні України пройшла у своєму становленню ряд етапів, які були визначені на підставі застосування авторського критерію щодо виділення етапів еволюції системи контролю в державному управлінні України. Такий критерій полягає у визначенні міри впливу контролю в державному управлінні на систему державного управління в цілому на різних етапах її становлення за часів незалежності України.
Введення такого критерію дозволило визначити як етапи стабілізуючого впливу контролю в державному управлінні України, так і етапи, коли руйнація системи контролю поставала фактором ризику для системи державного управління України.
Визначено, що попередником сучасної системи контролю в державному управлінні була система контролю в державному управлінні радянської України, яка мала грунтовну теоретичну базу та розгалужені форми практичного здійснення.
Виділено критичні точки” розвитку системи контролю в державному управлінні. Такими точками виявилися: неадекватність сучасної системи контролю в державному управлінні України сучасному стану державного управління; відсутність єдиного центру системи контролю в державному управлінні України, який би забезпечував стійкість всієї системи контролю в державному управлінні та її скоординованість; розпорошеність контрольних функцій між органами державного управління, недосконала нормативно-правова база здійснення контролю в державному управлінні України; низька ефективність інформаційно-аналітичного забезпечення органів контролю державному управлінні; неефективний механізм забезпечення незалежності контрольних органів, та захисту інтересів контролерів; відсутність науковообгрунтованих прогнозів щодо розвитку системи контролю в державному управлінні України.
Визначено, що сучасна система контролю в державному управлінні України носить ієрархічний характер і складається більш ніж з 30 різних груп та окремих органів, обсяг повноважень яких визначається діючим законодавством. В своєму становленні ця система пройшла такі етапи: руйнація системи контролю в державному управлінні Радянської України в контексті загальної руйнації системи державного управління СРСР на початку 1990-х років; етап спростування ідеї контролю в державному управлінні незалежної України на тлі становлення системи державного управління України; етап розбудови системи контролю в державному управлінні незалежної України на демократичних засадах, який супроводжувався порівняльним аналізом здійснення контролю в державному управлінні в різні історичні епохи та різних країнах; етап формування основних елементів системи державного управління України та визначення нормативно-правових засад функціонування такої системи. Останній етап відзначався законодавчою активністю, завдяки якій сформувався корпус нормативно-правових актів, визначавши сучасну конфігурацію системи контролю в державному управлінні України. Саме фактор законодавчої активності виявився вирішальним за умов переходу системи контролю в державному управлінні України у нову фазу.
Провідними елементами сучасної системи контролю в державному управлінні України, які стійкості системі є: Президент України, ВР України, КМ України, центральні та місцеві органи виконавчої влади.
Визначено види та форми контролю в державному управлінні України. Надано авторське формулювання виду контролю в державному управлінні України, під яким розуміється напрям контрольної діяльності, що має сукупність ознак та сферу застосування в державному управлінні України, які визначені законодавчо. Зазначено, що види контролю можуть розрізнятися за своєю спрямованістю а також специфікою координуючих органів.
Виходячи з системного підходу була дана класифікація видів контролю в державному управлінні, визначені критерії видового поділу контролю в державному управлінні України.
Розглянуто: в залежності від суб’єктів контролю - президентський контроль, контроль органів законодавчої влади, контроль органів виконавчої влади, контроль органів судової влади, прокурорський нагляд, громадський контроль. В залежності від характеру об’єктів внутрішній та зовнішній (внутрішньовідомчий та надвідомчий) контроль в державному управлінні.
За функціональною спрямованістю виділено адміністративний, фінансовий, контроль, а також контроль за дотриманням антимонопольного законодавства та контроль в державній службі і кадровій роботі.
Надано авторський поділ системи контролю в державному управлінні на: а) інституціоналізований контроль, що здійснюється різними органами державного управління, їх структурними підрозділами і посадовими особами; та б) громадський контроль за діяльністю апарату державного управління, що здійснюється усім народом (вибори, референдуми, загальнонародні обговорення тощо) або структурами громадського суспільства. Визначено їх змістовні риси.
З’ясовано, що наявність інституціоналізованого та громадського контролю в державному управлінні України надає гнучкості усій системи державного управління, створюючи можливість збалансування інтересів різних груп, що виступають впливовими чинниками у такій системі і дозволяє обирати найбільш ефективні форми реалізації контролю в державному управлінні України.
Зазначено, що специфіка сучасної ситуації в державному управлінні України зумовлює пріоритетність таких видів контролю в державному управлінні, як адміністративний, фінансовий, контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, контроль в державній службі і кадровій роботі.
Наголошено на необхідності запровадження та ретельного дослідження контролю за дотриманням антимонопольного законодавства.
Розглянуто форми контролю в державному управлінні. Надано авторське визначення форми контролю в державному управлінні України. Форма контролю в державному управлінні є способом вираження змісту контролю в державному управлінні України. Зазначено, що поняття форми контролю в державному управлінні відображає повний, конкретно визначений комплекс засобів проведення контролю та окреслює межи охоплення контрольними діями певної сфери управлінської діяльності.
Визначено, що специфіка форм контролю в державному управлінні України безпосередньо залежить від видового розподілу контролю в державному управлінні. Кожен вид контролю в державному управлінні має свою, притаманну виключно йому, форму здійснення, що охоплює сукупність норм і процедур здійснення такого виду. Визначено специфіку форм контролю, притаманних різним видам контролю в державному управлінні.
Розглянуто сучасну систему контролю в державному управлінні України як таку, що знаходиться в стані динамічної рівноваги. Усталеність цієї системи забезпечується наявністю зовнішнього та внутрішнього контролю в державному управлінні, наявністю видів та форм здійснення контролю в державному управлінні України. Стабільність системи контролю в державному управлінні України забезпечується нормативно-правовою базою та ієрархічністю побудови такої системи.
Зазначено, що організація контролю в державному управлінні України значною мірою обумовлена нормативною базою, а отже, не лише організаційне, але й правове забезпечення має бути удосконалене.
Визначено, що сучасна система контролю в державному управлінні України, й, насамперед, нормативно-правова база організації та здійснення такого контролю, потребує удосконалення. Запропоновано авторську Концепцію реформування системи контролю в державному управлінні України, якою передбачається основні напрями реформування системи контролю в державному управлінні, насамперед, вдосконалення кадрової роботи, інформаційно-аналітичного забезпечення, вдосконалення громадського контролю тощо.
Розроблена авторська концепція стандартизації контролю в державному управлінні України, що полягає у встановленні єдиних стандартів щодо реалізації контролю в державному управлінні України.
Пропонується створити єдиний центральний орган контролю в державному управлінні України, який би забезпечував скоординованість здійснення такого контролю, перешкоджаючи розпорошенню та розладу контролю в державному управлінні. Зважаючи на інтегруючу функцію, цей орган має бути багатофункціональним, що дозволить оперативно реагувати на зміни в системі державного управління. Пропонується вдосконалити систему підготовки кадрів для органів контролю шляхом створення спеціального навчального закладу, або спеціальних факультетів.
Запропоновано прискорити розробку та прийняття законів України Про державний контроль у сфері діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб”, Про міністерства та інші органи виконавчої влади”, Про Кабінет Міністрів України” та інших, де мають бути чітко визначено функції контролю, обсяг, межі його здійснення, а також функціональні та процесуальні механізми й наслідки здійснення контролю тощо.
Надано авторський проект концепції Закону України Про контроль в системі державного управління України”, який має стати узагальнюючим правовим документом, на підставі якого і повинен здійснюватися контроль в державному управлінні України.
Застосовуючи методи прогностики визначено, що найбільш перспективними та оптимальними шляхами розвитку системи контролю в державному управлінні України убачається вдосконалення організаційного забезпечення контролю в державному управлінні України, а також підвищення рівня кадрового та інформаційно-аналітичного забезпечення такого контролю.
Перспективним убачається впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у процесі організації та здійснення контролю в державному управлінні України.
Проведене дослідження дозволило виробити цілісний погляд як на теоретичні, так і на практичні аспекти контролю в державному управлінні України, що сприятиме удосконаленню системи контролю в державному управлінні України і дозволить визначити найбільш оптимальні та ефективні шляхи його реформування.

Основні наукові результати дисертаційного дослідження опубліковані у працях [247; 248; 287; 288; 289; 290; 291; 292; 293; 294; 295; 296; 297; 298; 299].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сес. Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відом. Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. С. 381-417.
2. Бюджетний кодекс України: Закон України від 21 черв. 2001 р. № 2542-ІІІ // Відом. Верховної Ради України. 2001. № 37-38. Ст. 189. С. 746-784.
3. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26 листоп. 1993 р. № 3659-ХІІ // Відом. Верховної Ради України. 1993. № 50. Ст. 472. С. 1145-1155.
4. Про внесення змін до Закону України Про Антимонопольний комітет України”: Закон України від 13 лип. 2000 р. № 1907-ІІІ // Відом. Верховної Ради України. 2000. № 41. Ст. 343. С. 816-823.
5. Про державну службу: Закон України від 16 груд. 1993 р. № 3723-ХІІ // Відом. Верховної Ради України. 1993. № 52. Ст. 490. С. 1179-1192.
6. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26 січ. 1993 р. № 2939-ХІІ // Відом. Верховної Ради України. 1993. № 13. Ст. 110. С. 326-333.
7. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовт. 1996 р. № 393/96-вр // Відом. Верховної Ради України. 1996. № 47. Ст. 256. С. 685-693.
8. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квіт. 1995 р. № 116/95-вр // Відом. Верховної Ради України. 1995. № 19. Ст. 134. С. 417-431.
9. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовт. 1996 р. № 422/96-вр // Відом. Верховної Ради України. 1996. № 49. Ст. 272. С. 713-735.
10. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квіт. 1999 р. № 586-XIV // Відом. Верховної Ради України. 1999. № 20-21. Ст. 190. С. 426-443.
11. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації: Закон України від 23 верес. 1997 р. № 539/97-вр // Відом. Верховної Ради України. 1997. № 49. Ст. 299. С. 931-940.
12. Про Президента Української РСР: Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки від 5 лип. 1991 р. № 1295-ХІІ // Відом. Верховної Ради Української РСР. 1991. № 33. Ст. 446. С. 928-929.
13. Про прокуратуру: Закон України від 5 листоп. 1991 р. № 1789-ХІІ // Відом. Верховної Ради України. 1991. № 53. Ст. 793. С. 1535-1551.
14. Про Рахункову Палату: Закон України від 11 лип. 1996 р. № 315/96-вр // Відом. Верховної Ради України. 1998. № 24. Ст. 137. С. 403-419.
15. Про статус депутатів місцевих рад: Закон України від 11 лип. 2002 р. № 93-ІV // Відом. Верховної Ради України. 2002. № 40. Ст. 290. С. 994-1007.
16. Про статус народного депутата України: Закон України від 17 листоп. 1992 р. № 2790-ХІІ // Відом. Верховної Ради України. 1993. № 3. Ст. 17. С. 39-56.
17. Про стандартизацію: Закон України від 17 трав. 2001 р. № 2408-ІІІ // Відом. Верховної Ради України. 2001. № 31. Ст. 145. С. 618-625.
18. Про судоустрій України: Закон України від 7 лют. 2002 р. № 3018-ІІІ // Відом. Верховної Ради України. 2002. № 27-28. Ст. 180. С. 682-723.
19. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 груд. 1997 р. № 776/97-вр // Відом. Верховної Ради України. 1998. № 20. Ст. 99. С. 314-324.
20. Регламент Верховної Ради України // Відом. Верховної Ради України. 1994. № 35. Ст. 338. С. 979-1093.
21. Питання Адміністрації Президента України: Указ Президента України від 6 берез. 2003 р. № 203/2003 // Офіц. вісн. України. 2003. № 11. Ст. 469. С. 467-471.
22. Питання структури Адміністрації Президента України: Указ Президента України від 17 лют. 1997 р. № 148/97 // http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi
23. Про Адміністрацію Президента України: Указ Президента України від 14 груд. 1996 р. № 1220/96 // Уряд. кур’єр. 1996. 19 груд. № 238-239. С. 2.
24. Про Апеляційний суд України, Касаційний суд України та Вищий адміністративний суд України: Указ Президента України від 1 жовт. 2002 р. № 889/2002 // Офіц. вісн. України. 2002. № 40. Ст. 1856. С. 29.
25. Про Державну судову адміністрацію України: Указ Президента України від 29 серп. 2002 р. № 780/2002 // Офіц. вісн. України. 2002. № 36. Ст. 1674. С. 1.
26. Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади: Указ Президента України від 1 серп. 2002 р. № 683/2002 // Офіц. вісн. України. 2002. № 31. Ст. 1463. С. 192-194.
27. Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України: Указ Президента України від 12 берез. 1996 р. № 179/96 // Уряд. кур’єр. 1996. 28 берез. № 58-59. С. 5.
28. Про затвердження Положення про Адміністрацію Президента України: Указ Президента України від 19 лют. 1997 р. № 159/97 // Офіц. вісн. України. 1997. № 7-8.: Частина 1. С. 126-132.
29. Про заходи щодо вдосконалення діяльності Адміністрації Президента України: Указ Президента України від 20 серп. 2002 р. № 729/2002 // Офіц. вісн. України. 2002. № 34. Ст. 1565. С. 17-19.
30. Про заходи щодо вдосконалення організації контролю за виконанням актів та доручень Президента України: Указ Президента України від 29 берез. 2000 р. № 549/2000 // Офіц. вісн. України. 2000. № 13. Ст. 516. С. 62-63.
31. Про заходи щодо підвищення ефективності контролю за використанням бюджетних коштів: Указ Президента України від 19 верес. 2000 р. № 1074/2000 // Офіц. вісн. України. 2000. № 38. Ст. 1617. - С. 16-17.
32. Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи: Указ Президента України від 27 серп. 2000 р. № 1031/2000 // Офіц. вісн. України. 2000. № 35. Ст. 1479. С. 7-9.
33. Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері: Указ Президента України від 25 груд. 2001 р. № 1251/2001 // Офіц. вісн. України. 2001. № 52. Ст. 2335. С. 9-11.
34. Про Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України: Указ Президента України від 28 листоп. 2000 р. № 1265/2000 // Офіц. вісн. України. 2000. № 48. Ст. 2080. С. 10-14.
35. Про Положення про Головне управління державної служби України: Указ Президента України від 2 жовт. 1999 р. № 1272/99 // Офіц. вісн. України. 1999. № 40. Ст. 1985. С. 26-30.
36. Про Положення про Державну судову адміністрацію України: Указ Президента України від 3 берез. 2003 р. № 182/2003 // Офіц. вісн. України. 2003. № 10. Ст. 432. С. 14-18.
37. Про порядок організації та здійснення контролю за виконанням указів, розпоряджень і доручень Президента України: Указ Президента України від 19 лют. 2002 р. № 155/2002 // Офіц. вісн. України. 2002. № 8. Ст. 335. С. 94-95.
38. Про порядок проведення експертизи і підготовки на підпис Президентові України законів України: Розпорядження Президента України від 30 трав. 1997 р. № 221/97-рп // Офіц. вісн. України. 1997. № 22. С. 32-33.
39. Про деякі заходи щодо підвищення рівня виконавської дисципліни у центральних органах виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 берез. 2001 р. № 207 // Уряд. кур’єр. 2001. 28 берез. № 55. С. 8.
40. Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 груд. 2000 р. № 1922 // Офіц. вісн. України. 2001. № 1-2.: Частина 1. Ст. 27. С. 123-127.
41. Про затвердження Порядку планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 серп. 2001 р. № 955 // Офіц. вісн. України. 2001. № 32. Ст. 1478. С. 212-213.
42. Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 черв. 2000 р. № 915 // Офіц. вісн. України. 2000. № 24. Ст. 994. С. 51-92.
43. Про затвердження Тимчасового положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України та Тимчасового положення про Службу Прем’єр-міністра України: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 трав. 2000 р. № 761 // Офіц. вісн. України. 2000. № 19. Ст. 782. С. 52-60.
44. Про затвердження Типового положення про відділ контролю апарату обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 серп. 2000 р. № 1290 // Офіц. вісн. України. 2000. № 34. Ст. 1443. С. 29-32.
45. Про затвердження Типового регламенту місцевої державної адміністрації: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 груд. 1999 р. № 2263 // Офіц. вісн. України. 1999. № 50. Ст. 2456. С. 77-85.
46. Про заходи щодо подальшого забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 серп. 2002 р. № 1302 // Офіц. вісн. України. 2002. № 36. Ст. 1700. С. 83-91.
47. Про здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 трав. 2002 р. № 685 // Офіц. вісн. України. 2002. № 21. Ст. 1047. С. 85-88.
48. Про порядок координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності контролюючими органами: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 січ. 1999 р. № 112 // Офіц. вісн. України. 1999. № 5. Ст. 168. С. 41-42.
49. Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 січ. 2002 р. № 3 // Офіц. вісн. України. 2002. № 2. Ст. 57. С. 234-238.
50. Про стан дотримання органами державної виконавчої влади вимог щодо забезпечення збереження державного і колективного майна: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 груд. 1995 р. № 987 // http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi
51. Про урядові комітети: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 лют. 2000 р. № 339 // Офіц. вісн. України. 2000. № 7. Ст. 283. С. 81-85.
52. Про функціональні повноваження Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра і віце-прем’єр-міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 груд. 2002 р. № 1904 // Офіц. вісн. України. 2002. № 51. Ст. 2321. С. 85-90.
53. Про щорічні звіти голів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лют. 2000 р. № 388 // Офіц. вісн. України. 2000. № 8. Ст. 318. С. 25-30.
54. Про затвердження Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні: Наказ Головного контрольно-ревізійного управління України від 3 жовт. 1997 р. № 121 // Офіц. вісн. України. 1997. № 44. С. 265-287.
55. Про затвердження Стандартів державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна: Наказ Головного контрольно-ревізійного управління України від 9 серп. 2002 р. № 168 // http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi
56. Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця: Наказ Головного управління державної служби України від 23 жовт. 2000 р. № 58 // http://www.rada.kiev.ua/cgi-bin/putfile.cgi
57. Про внесення змін до Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів державної влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання: Розпорядження Антимонопольного комітету України від 14 черв. 2002 р. № 183-р. // Офіц. вісн. України. 2002. № 35. Ст. 1672. С. 239-241.
58. Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання: Розпорядження Антимонопольного комітету України від 18 листоп. 1994 р. № 14-р. // http//www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/chow.cgi
59. Про затвердження Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів державної влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання: Розпорядження Антимонопольного комітету України від 1 квіт. 1994 р. № 4-р. // http//www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/chow.cgi
60. Про Положення про порядок проведення перевірок дотримання антимонопольного законодавства: Розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 листоп. 1999 р. № 249-р. // Офіц. вісн. України. 1999. № 50. Ст. 2501. С. 378-392.
61. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в України. / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. К.: Ін Юре, 1997. 48 с. (Б-чка Нова Конституція України”).
62. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. К.: Наук. думка, 1979. 150 с.
63. Авер’янов В.Б., Андрійко О.Ф. Виконавча влада і державний контроль. / Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Робоча група з реформування центральних органів виконавчої влади / За ред. М.С.Лопата. К.: Вища шк. права при Ін-ті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 1999. 47 с.
64. Агапов А.Б. Федеральное административное право России: Курс лекций. М.: Юристъ, 1997. 352 с.
65. Агранофф Р. Розмежування компетенції в України: стосунки між різними рівнями влади під час переходу до демократії: Пер. з англ. // ПСП України. ПСП № 33а. 10 с.
66. Адміністративне право України: Підручник для студентів юрид. спец. вищих навч. закладів освіти / Битяк Ю.П., Богуцький В.В., Гаращук В.М., Дяченко О.В., Зуй В.В. / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого / За ред. Ю.П.Битяка. Х.: Право, 2001. 528 с.
67. Административное право / Козырева Т.И., Куфакова Н.А., Лунев А.Е., Мозохина А.Г., Романов П.И. и др. / Всесоюз. юрид. заоч. ин-т. / Под ред. А.Е.Лунева. М.: Юрид. лит., 1967. 604 с.
68. Административное право зарубежных стран: Учеб. пособие / Гудошников Л.М., Жданов А.А., Козырин А.Н., Пащенко Е.Г., Сюкияйнен Л.Р. / Моск. гос. ин-т международных отношений (ун-т) / Под ред. А.Н.Козырина. М.: Изд-во СПАРК”, 1996. 229 с.
69. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник / МГУ им. М.В.Ломоносова. Юрид. факультет. М.: Изд-во ЗЕРЦАЛО, 1997. 680 с.
70. Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т., Кравченко В.І., Кучерявенко М. П. Фінансове право: Підручник для студ. юрид. вузів / За ред. Л.К. Воронова. Х.: Фірма Консум”, 1998. 496 с.
71. Англійсько-український словник термінів і понять з державного управління: Пер. з англ. / Уклад. Г.Райт та ін. К.: Основи, 1996. 128 с.
72. Андре Ж.Ш. Нотатки щодо стосунків між законодавчою і виконавчою владою у Франції // Семінар Контрольні функ