Дорош Тетяна Леонідівна. Державне управління музичною освітою в контексті гуманізації суспільства

Короткий опис

Дорош Тетяна Леонідівна. Державне управління музичною освітою в контексті гуманізації суспільства.- Дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.01, Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Харк. регіон. ін-т держ. упр. - Х., 2014.- 206 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

ДОРОШ ТЕТЯНА ЛЕОНІДІВНА

УДК 352.075:78.05 (477)

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ МУЗИЧНОЮ ОСВІТОЮ В КОНТЕКСТІ ГУМАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА

Спеціальність 25.00.01 – теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Діуліна Віра Вячеславівна,
кандидат педагогічних наук,
доцент

Харків – 2014
ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СФЕРОЮ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ 11
1.1. Сутність і зміст гуманізації як основної тенденції сучасного суспільного розвитку..................................................................................................................11
1.2. Особливості та принципи реалізації державної культурної політики......32
1.3. Музична освіта як важливий гуманістичний компонент сучасної культурної політики.............................................................................................49
Висновки до першого розділу.............................................................................68
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ ПРАКТИКИ УПРАВЛІННЯ МУЗИЧНОЮ ОСВІТОЮ 71
2.1. Організаційно-правові засади управління музичною освітою в Україні..71
2.2. Сучасні тенденції управління музичною освітою в розвинених країнах.85
2.3. Управління музичною освітою, культурою на регіональному рівні в Україні.................................................................................................................99
Висновки до другого розділу.............................................................................114
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ МУЗИЧНОЮ ОСВІТОЮ В СУЧАСНИХ УМОВАХ...........................................................117
3.1. Реалізація програмно-цільового підходу в управлінні музичною освітою..................................................................................................................117
3.2. Особливості управління музичною освітою на місцевому рівні.............137
3.3. Удосконалення управління музичною освітою на рівні окремих установ..................................................................................................................151
Висновки до третього розділу 167
ВИСНОВКИ 170
ДОДАТКИ 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 187

ВСТУП

Актуальність теми. Поглиблення глобалізаційних процесів актуалізувало для багатьох країн світу кризові явища в соціокультурній сфері, які мають вираз у занепаді традиційних цінностей, деформації гуманізму в сучасній системі освіти, дегуманізації культури. У сучасному суспільстві об’єктивно зростає роль і значення всіх компонентів культурної політики. Культура як складноорганізована система духовної діяльності людини та суспільства містить унікальні можливості для забезпечення прогресу в усіх сферах розвитку соціуму в цілому і кожної особистості зокрема. При цьому музична освіта може розглядатися як значущий феномен культури, адже вона сприяє розвитку творчих здібностей людини, розширює її світогляд, дозволяє долучитися до культурних здобутків людства. Дослідження системи державного управління музичною освітою повинно передбачати якісні зміни в побудові та функціонуванні окремих підсистем управління: організаційної, правової, фінансової та ін.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених із питань гуманізації суспільного розвитку (Г. Гівішвілі [27], В. Жукоцького [48], А. Запесоцького [65] та ін.), ролі держави в розвитку сфери культури в Україні (О. Батіщевої [11], Н. Байло [6; 7; 8], В. Воронкової [23], В. Діуліної [34], Л. Зеліско [66], П. Петровського [139; 140] та ін.). Питання управління освітою є предметом розгляду багатьох українських учених, серед яких Ю. Атаманчук [4], С. Домбровська [35], О. Жабенко [47] та ін. Аналізу процесів управління мистецько-творчою освітою присвячені роботи Т. Бакланової [9], І. Зязюна [69] та ін. Проблеми розвитку музичної освіти досліджуються в працях Е. Абдулліна [1], О. Власенко [22], В. Медушевського [115] та ін.
Однак до цього часу безпосередньо тема державного управління музичною освітою не знайшла належного наукового обґрунтування. Невирішені питання розвитку музичної освіти як складової державної культурної політики обмежують можливість досягти позитивних результатів для перспективного розв’язання наявних проблем. У зв’язку із цим на особливу увагу заслуговують питання впровадження нових управлінських підходів та технологій, які б дозволяли максимально використовувати внутрішні переваги, а також можливості зовнішнього середовища для забезпечення розвитку музичної освіти. Отже, актуальність обраної проблематики, її нерозробленість у теоретичному та практичному аспектах визначили тематику цього дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з науково-дослідними роботами “Політика та адміністрування в системі державного управління” (державний реєстраційний номер 0109U004873) та “Публічне урядування у сучасній державі” (державний реєстраційний номер 0112U001159), що виконувалися кафедрою політології та філософії Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. У зазначених роботах здобувачем визначено тенденції розвитку музичної освіти для підвищення ефективності державної політики у сфері культури.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування музичної освіти як невід’ємної складової державної культурної політики та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення управління музичною освітою в Україні з урахуванням процесів гуманізації сучасного суспільства. Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
– визначити зміст державної культурної політики на сучасному етапі розвитку українського суспільства, з’ясувати роль і місце музичної освіти як її невід’ємної складової;
– проаналізувати організаційно-правові засади, що регламентують державне управління музичною освітою в Україні, та виявити основні проблеми в цій царині;
– узагальнити досвід державного управління музичною освітою в розвинутих країнах світу;
– обґрунтувати пріоритетні напрями вдосконалення управління музичною освітою на центральному й місцевому рівнях з урахуванням тенденції гуманізації українського суспільства;
– розробити засоби впливу держави на підвищення ефективності діяльності навчальних закладів, що надають музичну освіту в Україні.
Об’єкт дослідження – музична освіта як складова державної культурної політики в Україні.
Предмет дослідження – державне управління музичною освітою в умовах гуманізації сучасного українського суспільства.
Методи дослідження. У дисертаційній роботі застосовано систему загальнонаукових і спеціальних методів.
Метод аналізу дав змогу з’ясувати особливості процесу гуманізації суспільства, метод синтезу – обґрунтувати пріоритетні напрями реалізації державної культурної політики в Україні. Метод соціологічного опитування дозволив визначити основні проблеми розвитку вітчизняної музичної освіти, зокрема реалізації державної культурної політики на місцевому рівні. За допомогою структурно-функціонального та системного підходів визначено підсистеми державного управління музичною освітою, а також їх функції. Метод індукції і дедукції дозволив визначити можливості щодо адаптації кращого закордонного досвіду державного управління музичною освітою до умов України. Метод узагальнення дав змогу з’ясувати передумови реалізації концепції культурного відродження на засадах гуманізму. За допомогою методу моделювання розроблено концептуальну схему розвитку системи управління музичною освітою на місцевому рівні.
Теоретичною основою роботи стали фундаментальні положення теорії державного управління, дослідження вітчизняних і зарубіжних учених. Нормативну основу дисертаційної роботи становили Конституція України, закони України, укази Президента України тощо. Емпіричну базу дослідження утворили дані соціологічних опитувань, що проводилися на базі Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних положень та опрацюванні практичних заходів щодо управління системою музичної освіти з урахуванням тенденцій гуманізації суспільства та провідного зарубіжного досвіду. У дисертації отримано основні теоретичні та практичні результати:
уперше:
– здійснено класифікацію чинників впливу на процес управління музичною освітою таким чином: зовнішні чинники вищого рівня (цивілізаційні, правові, педагогічні), зовнішні чинники нижчого рівня (економічні, політичні, соціальні), внутрішні чинники (фінансові, професійні, психологічні). Це дозволило визначити засоби впливу держави на підвищення ефективності діяльності навчальних закладів музичної освіти в Україні: розробка стратегії розвитку музичної освіти; організація науково-методичного та громадського супроводження діяльності закладів, що надають музичну освіту через створення відповідних громадських рад; реорганізація системи управління, упорядкування функцій і повноважень управлінських структур; реалізація за участі громадських інституцій програм і проектів розвитку музичної освіти; формування сприятливого зовнішнього середовища функціонування музичної освіти, підвищення соціального попиту на музичну освіту;
удосконалено:
– визначення ролі музичної освіти як об’єкта державного управління та складової державної культурної політики. Зокрема, встановлено вплив музичної освіти на духовно-моральний розвиток особистості, гуманістично-творчу спрямованість людини; організацію практичного здійснення управління музичною освітою за гуманізаційним принципом, який на суб’єктивному рівні являє собою засвоєння й упровадження в життя ідей гуманізму, що сприяє розвитку особистості і критеріями чого виступають повнота самореалізації, соціальна активність, свобода поведінки тощо, а на об’єктивному – суспільне явище, основою якого для сучасних суспільств виступають рівноправно-партнерські стосунки людей, плюралізм різних позицій, взаємопроникнення культур тощо;
– обґрунтування пріоритетних напрямів удосконалення управління музичною освітою в Україні: на центральному рівні – доведена доцільність запровадження програмно-цільового підходу до управління музичною освітою, що передбачає: перегляд функцій Міністерства культури України, залучення до системи управління музичною освітою представників творчих союзів, мистецьких асоціацій, музичних діячів, співтовариств та інших недержавних установ і організацій, розробка й упровадження нових критеріїв оцінки ефективності системи державного управління музичною освітою, зокрема із залученням громадських організацій, які створюються з метою надання якісних музично-освітніх послуг на основі спільних інтересів; на місцевому рівні – розробка стратегії розвитку комунальних закладів музичної освіти; запровадження місцевих науково-методичних та консультативних рад, які будуть координувати роботу навчальних закладів та забезпечувати належний громадський контроль за їх діяльністю; запровадження програм місцевого замовлення, реалізація довгострокових творчих проектів розвитку соціально-культурної та освітньої сфери міста; створення ефективної моделі навчальних закладів, що допомагає вирішувати комплекс навчальних, виховних та освітніх завдань; налагодження взаємодії між музичними і загальноосвітніми навчальними закладами; формування сприятливого зовнішнього середовища функціонування системи музичної освіти;
дістали подальшого розвитку:
– дослідження організаційно-правових засад державного управління музичною освітою в Україні, зокрема виявлено основні проблеми в цій сфері: відсутність базового закону, який би встановлював інституційні засади надання музичної освіти як однієї зі складових конституційного права громадян на культурний розвиток, доступ до культурно-мистецьких цінностей; відсутність суб’єкта державної культурної політики, який би реалізував програму розвитку музичної освіти; невизначеність змісту роботи й розподілу повноважень між органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування з питань управління діяльністю закладів, що надають музичну освіту; використання старих форм і методів управління (подолання командно-адміністративних методів і перехід до економіко-правових); відсутність належних умов для багатоканального фінансування музичних шкіл, надання державних і недержавних грантів талановитій молоді; відсутність належної комунікації між органами влади, суб’єктами надання та споживачами освітніх музичних послуг тощо;
– узагальнення кращих практик державного управління музичною освітою в розвинених країнах, серед яких виділено: лібералізацію ринку надання освітніх музичних послуг, створення умов для діяльності приватних навчальних закладів, залучення до управління громадських установ, організацій, активний розвиток міжнародного співробітництва.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у визначенні перспективних напрямів удосконалення діяльності центральних та місцевих органів влади у сфері управління музичною освітою в Україні. Окремі наукові результати дисертаційного дослідження впроваджено в практичну діяльність державним комітетом телебачення та радіомовлення України в частині залучення до формування музичної культури громадян, представників творчих союзів, асоціацій, фондів та інших недержавних установ і організацій (довідка про впровадження № 3948/23/14 від 11.11.2010 р.); використано Верховною Радою України при формуванні нормативно-правових засад залучення до управління музичною освітою недержавних установ і організацій; деполітизації державного управління культурними процесами (довідка про впровадження №43/11 від 23.03.2011 р.); відділом культури по Орджонікідзевському району Департаменту культури Харківської міської ради (довідка про впровадження № 210 від 11.10.2012 р.); у навчально-виховний процес КЗ “Харківська гуманітарно-педагогічна академія” Харківської обласної ради, зокрема в роботі кафедри фортепіано при розробці навчальних програм, методичних матеріалів, а також при підготовці навчального посібника для студентів вищих навчальних закладів (довідка про впровадження № 01-12/48 від 21/01.2013 р.). Основні положення та висновки дисертації можуть бути використані для розробки програм і проектів територіального розвитку, а також при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів для студентів і слухачів ВНЗ III-IV рівнів акредитації з питань державного управління, культурології, соціології, для посадових осіб місцевого самоврядування тощо.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Усі сформульовані в ній висновки, методичні положення та пропозиції ґрунтуються на особистих дослідженнях здобувача, у них не використовувалися ідеї фахівців, причетних до спільного виконання науково-дослідних робіт.
Апробація результатів дослідження. Основні положення, результати і висновки дисертації обговорювалися на ІХ та Х та ХІ міжнародних наукових конгресах “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2009–2011 рр.); усеукраїнських науково-практичних конференціях: “Проблеми мистецької освіти” (м. Ніжин, 2008 р.) та “Управління розвитком гуманітарної сфери в Україні” (м. Харків, 2012 р.). міжнародних науково-практичних конференціях “Інтеграція науки та методики освіти у підготовці майбутніх фахівців в умовах Болонського процесу” (м. Ялта, 2011 р.) та “Архетипіка і державне управління” (м. Шарм-ель-Шейх, Єгипет, 2011 р.); на ІV-му Форумі докторів наук з державного управління “Державне управління третього тисячоліття: виклики та перспективи” (м. Севастополь, 2011 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено в 9 наукових працях, із них 5 – у наукових фахових виданнях з державного управління, 3 – в інших виданнях, навчальному посібнику, 1 – у міжнародному науковому журналі.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У сукупності одержані результати дозволили розв’язати конкретне наукове завдання, що полягає в обґрунтуванні музичної освіти як невід’ємної складової державної культурної політики та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення управління музичною освітою в Україні з урахуванням процесів гуманізації сучасного суспільства. На основі результатів дисертаційного дослідження сформульовано основні положення та висновки:
1. Визначено, що музична освіта є невід’ємною складовою державної культурної політики. Заснована на базових принципах гуманізму, музична освіта розширює світогляд особистості, сприяє її духовному, інтелектуальному розвитку для повноцінного життя та самовизначення. Гуманізм держави і гуманізм музичної освіти як сфери суспільного життя, у рівноправно-партнерській, спільній взаємодії допоможуть Україні відновити цілісний образ національної культури, набути своєї неповторної індивідуальності, колористичної самобутності. Основними принципами державного управління музичною освітою в контексті гуманізації суспільства є: забезпечення різноманіття, поліфонічності культурно-мистецького життя; сприяння самоорганізації культурно-мистецького життя; деполітизації державного управління культурними процесами; проблемно-цільова орієнтація управління, що передбачає розв’язання проблем конкретних соціальних груп і категорій населення, що становлять соціальну базу музичної освіти.
Таким чином, відзначено специфіку державного управління музичною освітою, яка полягає в здатності створювати правові, економічні й інші умови, що стимулюють діяльність у творчості, збереженні культурно-мистецької спадщини найрізноманітніших суб’єктів культурної політики: діячів культури і музичного мистецтва, науковців, представників державних структур, громадських діячів, підприємців тощо.
2. Установлено, що державне управління музичною освітою в Україні є складовою державної політики у сфері культури, являє собою складний нормативно врегульований комплекс відносин між органами державного управління і працівниками, установами та закладами, що займаються створенням, поширенням і передачею культурних цінностей і розкривають зміст самої музичної освіти, з приводу організації діяльності закладів культури, музичного мистецтва та управління ними. За роки незалежності в Україні створено основу організаційно-правової бази розвитку культурної сфери, накопичено певний законотворчий досвід. Однак низка проблем, які стримують розвиток музичної освіти, залишаються невирішеними. Аналіз законодавчого поля розвитку музичної освіти в Україні дав змогу визначити потребу у створенні нової правової бази, сучасного механізму управління культурно-мистецькою сферою, де обов’язково повинна враховуватися гуманізація освітнього процесу. Така модернізація передбачає формування недержавних освітніх закладів, які б мали відповідні правові умови для надання музично-освітніх послуг.
3. Узагальнення досвіду розвинених країн дозволило виділити декілька ключових тенденцій розвитку системи управління музичною освітою, до яких, зокрема, належать: сприяння відкриттю та функціонуванню музичних навчальних закладів недержавної форми власності, широке залучення до процесу громадських установ, урахування сучасних світових музично-освітніх процесів, зокрема через сприяння участі суб’єктів навчального процесу в міжнародних проектах. Управління музичною освітою в розвинених країнах здійснюється за допомогою двох найбільш поширених моделей – централізованої (характерною рисою якої є наявність центрального органу влади, що координує діяльність управлінських структур і навчальних закладів у цій сфері) і децентралізованої (коли забезпечується незалежність музичних навчальних закладів, а їх діяльність координують і контролюють незалежні громадські установи). Між тим, останніми роками спостерігається тенденція до зближення цих двох моделей, що сприяє поєднанню зусиль держави, громадських організацій і окремих навчальних закладів щодо вирішення основних проблем у сфері музичної освіти та виховання, активного розвитку приватних навчальних закладів. Ще однією тенденцією розвитку музичної освіти є глобалізація світових музично-освітніх процесів, що спричиняє збільшення конкуренції між навчальними закладами різних країн.
4. Обґрунтовано пріоритетні напрями вдосконалення управління музичною освітою на центральному й місцевому рівнях з урахуванням тенденції гуманізації українського суспільства. На центральному рівні пропонується запровадження програмно-цільового підходу в управлінні музичною освітою, до яких, зокрема, віднесено: перегляд функціонального забезпечення діяльності Міністерства культури України, залучення до управління музичною освітою представників творчих союзів, асоціацій, фондів та інших недержавних установ і організацій; розробка й упровадження нових критеріїв оцінки державного управління музичною освітою. Налагодження соціального партнерства надасть можливість удосконалити систему державного управління музичною освітою. Для розв’язання основних проблем управління музичною освітою на місцевому рівні представлено концептуальну схему розвитку системи управління музичною освітою. Її позитиви сприяють ефективності державного управління музичною освітою, поєднують у собі реорганізацію організаційної структури суб’єкта управління, навчальних закладів, забезпечують нову якісну взаємодію суб’єкта управління з його об’єктами, а також об’єктів управління із зовнішнім середовищем. Визначено, що оновлення структури управління музичною освітою пов’язане із включенням у цей процес нових елементів – науково-методичних та консультативних рад, що надають нові системні якості. Зроблено висновок про те, що реалізація запропонованої схеми дозволить не тільки підвищити якість музичної освіти, але й затвердити за музичними навчальними закладами статус важливих суб’єктів соціального та культурного розвитку території.
5. Розроблено засоби впливу держави на підвищення ефективності діяльності навчальних закладів, які надають музичну освіту в Україні. Виокремлено чинники, що впливають на процес управління навчальними закладами музичної освіти, серед яких виділено: зовнішні чинники вищого рівня (цивілізаційні, законодавчі, педагогічні), зовнішні чинники нижчого рівня (економічні, політичні та соціальні) та внутрішні (фінансові, професійні та психологічні). Урахування цих чинників є важливою передумовою розробки стратегії управління музичною освітою на місцевому рівні. Дослідження дозволило виділити дві основні об’єктивні вимоги до діяльності сучасних закладів музичної освіти, які орієнтовані на використання знань, умінь, навичок з метою прогнозування, проектування, регулювання й інших актуальних процесів у сучасному суспільстві. По-перше, це багаторівневий підхід у постановці завдань освіти та виховання. По-друге, це налагоджена систематизована методична й науково-методична робота. Можливість задоволення цих вимог безпосередньо пов’язана з вирішенням цілого комплексу управлінських завдань тієї системи, у якій функціонують заклади, що надають музичну освіту, цілеспрямованим оновленням системи управління, де інноваційні процеси є основним засобом керованого розвитку.