ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В РЕГІОНІ ......
8
1.1. Наукові принципи та засади реформування земельних
відносин ..................................................................................................
8
1.2. Трансформація та структурні зміни форм власності на землю.... 39
1.3. Економіко-правові аспекти землекористування в постреформо-ваних аграрних підприємствах ..........................................................
54
Висновки до розділу 1 .......................................................................... 74
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ І ГОСПОДАРЮВАННЯ В РІЗНОУКЛАДНИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ ......................

76
2.1. Трансформація і використання земель в процесі аграрної
реформи .................................................................................................
76
2.2. Сучасний стан господарювання реформованих аграрних підприємств області і проблеми землекористування .....................
94
2.3. Еколого-економічні аспекти господарського використання, відтворення і охорони земельних ресурсів регіону .........................
113
Висновки до розділу 2 ......................................................................... 134
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН І ФОРМ ГОСПОДАРЮВАННЯ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ РЕГІОНУ...
136
3.1. Роль економічної та грошової оцінки землі в механізмі регулювання земельних відносин .....................................................
136
3.2. Удосконалення форм аграрного господарювання на основі сталого землекористування ...............................................................
152
3.3. Соціально-економічні наслідки земельної реформи в регіоні .... 167
Висновки до розділу 3 .......................................................................... 184
ВИСНОВКИ........................................................................................... 186
ДОДАТКИ .............................................................................................. 194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................... 202

ВСТУП

Земля – основний безперечний і неоціненний потенціал України. В період структурних перетворень аграрного виробництва в державі, в процесі здійснення аграрної реформи структурною складовою є саме земельна реформа. Суттю і соціально-економічним завданням нинішньої земельної реформи є відродження дбайливого і повновладного господаря на землі.
В цьому контексті невідкладними є наукові дослідження з проблем функціонування аграрних підприємств в умовах трансформації земельних відносин, сучасного землекористування, пошук шляхів раціонального екологобезпечного використання, відтворення і охорони земель, удосконалення земельних відносин в системі сталого господарювання, забезпечення засад соціально-економічного розвитку сільських територій.
В умовах становлення ринкових відносин, утвердження різноукладності господарювання на селі, зростає роль соціально-економічних результатів зміни ефективності використання земель, зокрема вирішення стратегічного завдання щодо розширеного відтворення і охорони ґрунтової родючості, і на цій основі створення кумулятивного ефекту приросту виробництва сільськогосподарської продукції і забезпечення населення продовольством.
Теоретичні і практичні аспекти господарювання аграрних підприємств в умовах трансформації земельних відносин, заходи збереження та відтворення земельних ресурсів, проблеми ефективного використання їх у сільському господарстві висвітлені у наукових працях відомих вчених: А. С. Даниленка, Д. С. Добряка, В. Я. Месель-Веселяка, І. Р. Михасюка, М. А. Лендєла, П. Т. Саблук, Л. Я. Трегобчука, А. М. Третяка, М. М. Федорова, М. А. Хвесика, В. Й. Шияна, В. В. Юрчишина та інших. Однак, динамічність змін в агропромисловому комплексі України, проблеми організації використання земельних угідь, підвищення їх ефективності в умовах формування ринкового механізму господарювання та земельних відносин потребують поглиблених досліджень з метою вироблення стратегії і тактики подальшого вдосконалення земельних відносин і раціонального використання землі в сільському господарстві.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження органічно пов’язане з науковою темою кафедри економіки, менеджменту і маркетингу економічного факультету Ужгородського національного університету «Ринкова трансформація економіки регіону» та виконанням дослідницької теми «Організація і управління системою інноваційно-інвестиційного забезпечення стійкого еколого-економічного розвитку Карпатського регіону України» (наказ Міністерства освіти і науки України від 1.04.2003 р. № 197).
Мета та задачі дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні засад трансформації земельних відносин в регіоні та розробці прикладних положень удосконалення форм аграрного господарювання на основі сталого землекористування.
Реалізація визначеної мети обумовила необхідність вирішення наступних завдань:
• поглибити теоретико-методологічні та методичні підходи щодо дослідження трансформації та структурних змін форм власності на землю;
• провести науковий аналіз реформування земельних відносин в умовах трансформації економіки регіону та визначити його вплив на регіональне землекористування;
• обґрунтувати економіко-правові аспекти землекористування в пост реформованих аграрних підприємствах;
• дослідити переваги господарювання реформованих аграрних підприємств в нових умовах землекористування;
• визначити основні передумови і фактори, які забезпечують еколого-економічні засади використання, відтворення і охорони земельних ресурсів регіону;
• обґрунтувати і запропонувати напрями удосконалення форм аграрного господарювання на основі сталого землекористування;
• здійснити оцінку соціально-економічних наслідків земельної реформи в регіоні.
Предмет та об’єкт дослідження. Предметом дисертаційного дослідження виступають теоретико-прикладні положення щодо функціонування аграрних підприємств регіону в умовах трансформації земельних відносин.
Об’єктом дослідження є діяльність аграрних підприємств різних форм власності й господарювання Закарпатської області в нових умовах землекористування.
Методологія та методика дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання закономірностей аграрного виробництва, системний підхід до аналізу проблем трансформації земельних відносин в період реформування аграрної сфери. У процесі наукового дослідження використовувалася сукупність методів, серед яких найважливішими є: монографічний, статистико-економічний, системно-структурного аналізу, групування, структурно-конструктивний, порівняльного аналізу та інші.
Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, дані Міністерства статистики України, Закарпатського обласного управління статистики, матеріали галузевих управлінь, аналітичні розрахунки, результати особистих досліджень автора.
Наукова новизна результатів дослідження. На підставі результатів поглибленого аналізу використання земельних ресурсів аграрними підприємствами досліджуваного регіону в умовах трансформації земельних відносин обґрунтовано концептуальні аспекти та запропоновано рекомендації щодо удосконалення організаційно-економічних напрямів і форм господарювання, підвищення ефективності використання земель в аграрному секторі регіону у пореформений період. Сутністю наукової новизни дисертаційного дослідження є:
Вперше:
• на регіональному рівні проведено комплексне дослідження сучасного стану господарювання реформованих аграрних підприємств, кількісного та якісного стану сільськогосподарських угідь і ефективності їх використання в умовах трансформації земельних відносин;
• здійснено оцінку соціально-економічних наслідків земельної реформи в регіоні;
Удосконалено:
• методичний підхід щодо здійснення грошової (нормативної) оцінки земель сільськогосподарського призначення на основі капіталізації рентного доходу, обґрунтовано напрями підвищення її ролі в механізмі регулювання земельних відносин;
• механізми економіко-правових аспектів землекористування в постреформованих сільськогосподарських підприємствах, моніторингу земель з метою своєчасного формування аналітично-виважених висновків щодо завершення земельної реформи, раціонального і бережного використання сільськогосподарських угідь в аграрних формуваннях різних форм власності та господарювання;
Дістали подальший розвиток:
• обґрунтування основних підходів формування напрямів удосконалення форм господарювання різноукладних сільськогосподарських підприємств на основі сталого землекористування;
• пропозиції щодо розробки нової інтегральної методики визначення еколого-економічної ефективності землекористування, яка б передбачала оптимальні співвідношення підвищення родючості грунту та економічного ефекту використання земель.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці науково-практичних засад і концептуальних підходів до розв’язання проблеми підвищення ефективності господарювання різноукладних аграрних формувань в умовах трансформації земельних відносин та в обґрунтування комплексу відповідних організаційно-економічних заходів.
Практична значимість обґрунтованих висновків і рекомендацій визначається пропозиціями щодо підвищення економічної ефективності сталого землекористування в регіоні. Отримані результати дослідження набули практичного застосування у роботі Головного управління економіки Закарпатської облдержадміністрації (довідка № 264, від 04.03.2007 р.) та Головного управління земельних ресурсів у Закарпатській області (довідка № 186 від 6.09.2007 р.). Окремі теоретичні положення дисертації використовуються у навчальному процесі Ужгородського навчального центру Київського національного торгового-економічного університету при викладанні дисциплін «Розвиток продуктивних сил та регіональна економіка», «Економіка природокористування», «Державне регулювання економіки» (довідка № 21 від 3.10.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати, які викладені в дисертації, отримано автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані ідеї та положення, які є результатом індивідуальної праці здобувача.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію на Міжнародній науково-практичній конференції «Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат» (м. Рахів, 1-5 вересня 2005 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадськоого «Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України» (м. Алушта, 28-30 вересня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сталий розвиток Карпатського регіону: сучасний стан, стратегія дій» (Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Славськ, листопад 2006 р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано монографію «Земельні ресурси Карпатського регіону: проблеми використання, відтворення і охорони” (співавтор Лендєл М. А.) м. Ужгород, 2007 р., 12,8 друк.арк. та 7 наукових праць загальним обсягом 5,7 друк.арк., в тому числі 4,2 друк.арк. належить особисто автору, 4 наукові праці опубліковано у фахових виданнях.
Структура та обсяг. Дисертація загальним обсягом 216 сторінок складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 176 найменувань та 8 додатків. Дисертаційна робота ілюстрована 6 рисунками і містить 36 таблиць.

Список літератури

ВИСНОВКИ

На основі проведених досліджень особливостей функціонування аграрних підприємств регіону в умовах реалізації засад аграрної, і в тому числі земельної реформи, можна сформулювати ряд принципових висновків і пропозицій щодо раціонального використання, відтворення і охорони земельних ресурсів в областях Українських Карпат на найближчу та віддалену перспективи. Утвердження державності України, формування багатоукладної економіки і ринкового середовища на селі вимагають бережливого підходу до використання найціннішого ресурсу аграрного виробництва – землі. Ставиться завдання отримання найвищої користі, найвищого ефекту від землі за дотримання вимог її збереження й поліпшення.
1. В основі земельних відносин лежить категорія власності на землю, а зміст категорії земельних відносин охоплює широке коло питань як економічного (виробничого), так і правового характеру. Звідси не випадково, що більшість економістів-дослідників тісно пов’язують зміну і розвиток земельних відносин зі зміною і розвитком суспільно-економічних формацій. Тому земельні відносини, як складова виробничих відносин підпорядковуються об’єктивному економічному закону, що вимагає обов’язкової відповідності виробничих відносин рівню і характеру продуктивних сил суспільства. У випадку невідповідності – виробничі відносини стають гальмом на шляху розвитку останніх.
2. На підставі вивчення літературних джерел, вітчизняного і зарубіжного законодавства, досвіду проведення земельних реформ в Росії, колишньому Радянському Союзі та країнах дальнього зарубіжжя, а також дослідження досвіду реформування земельних відносин і об’єктивних умов, які склалися в аграрному секторі нашої держави, ми підтримуємо думку науковців економістів-аграрників, що земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування, розпорядження і управління землею на державному, регіональному і внутрішньогосподарському рівнях як об’єктом господарювання і засобів виробництва у сільському господарстві.
В процесі дослідження наукових положень щодо механізму здійснення земельної реформи через поетапну реалізацію комплексу правових, технічних і організаційних заходів, в дисертаційній роботі проаналізовані наступні їх аспекти: площі сільгоспугідь у користуванні сільськогосподарських підприємств, а також сільгоспугідь в особистих селянських господарствах та в землекористувачів інших категорій як в Україні, так і в Закарпатській області на початок 2001 та 2005 рр. Продовжується негативна тенденція щодо зменшення кількості колективних сільськогосподарських підприємств та площі сільськогосподарських угідь у їх користуванні, у тому числі ріллі, сіножатей і пасовищ. Найбільший прошарок землевласників сформувався за рахунок громадян, серед яких значне місце посідають власники особистих селянських господарств населення.
3. Земельна реформа і зміна земельних відносин здійснювалася на основі розроблених методологічних, методичних і нормативних матеріалів, а також Законів України, Указів Президента України, Декретів Кабінету Міністрів України. Реформування земельних відносин в перехідний період до ринкової економіки має проводитись на демократичних засада за участю населення, яке проживає на даній території. При цьому виключається будь-яке нав’язування колективу чи громадянину способу господарювання. В процесі земельної реформи здійснювався перерозподіл земель за цільовим призначенням та формами власності в інтересах створення умов для рівноправного розвитку різних форм власності і господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель з дотриманням принципів соціальної справедливості. У процесі завершального перерозподілу земель необхідно створити резерв для розвитку фермерства, задоволення потреб демографічних змін на селі, врегулювання міграції населення. Кінцевою метою земельної реформи є встановлення власності на землю, громадян, громадських організацій, держави і на цій основі створення ефективних сільськогосподарських підприємств ринкового типу.
4. Сучасна реформа передбачає дозвіл на оренду землі, майна й суборенду. Відповідно визначається право на одержану продукцію. За часів колективізації право на продукцію мала лише держава, вона визначала й господарську політику. У процесі земельної реформи в країні спостерігається поступове освоєння економічних методів державного регулювання земельних відносин і розвиток земельного ринку. Земельний податок й орендна плата, нормативна та ринкова ціна земельних ділянок, земельні аукціони, заставні операції із землею при одержанні кредиту – важелі сучасного регулювання земельних відносин, які вже реально, хоч і в різних масштабах, використовуються на практиці. Проте ще не досягнуто системного застосування методів державного і ринкового регулювання цих відносин.
5. Реалізація земельної реформи призвела до перерозподілу земель сільськогосподарського призначення між новими власниками і користувачами. Цей перерозподіл відбувся на користь мільйонів громадян за якими земля закріплена у приватну власність. Однак, на даний час під дією організаційно-економічних, правових та й політичних негараздів, недотримання законодавчих принципів розвитку агро продовольчого сектору країни, в тому числі і незавершеності вирішення земельного питання, не забезпечено підвищенням ефективності використання угідь, мета земельної реформи досі не досягнута, допущено спад виробництва, продовольства і загальний господарський розвал на селі.
6. В цій ситуації винятково важливим завданням є здійснення економіко-правового моніторингу розвитку агро продовольчого сектора в цілому, і зокрема моніторингу земель та об’єктивної оцінки системного аналізу, своєчасного формування аналітично-виважених висновків з метою завершення земельної реформи, раціонального і бережного використання сільськогосподарських угідь в аграрних формуваннях різних форм власності та господарювання.
7. Особливої уваги потребує дотримання чинного законодавства України в галузі земельної політики, зокрема усунення юридичної недосконалості процесів роздержавлення та приватизації земель, забезпечення рівності прав власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю, тобто створення умов для реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами їхніх конституційних прав на землю; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків передбачених законом; дотримання законності щодо плати за землю; поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони земель; забезпечення пріоритетності сільськогосподарського землекористування перед іншими видами використання земель і дотримання законності щодо використання земельного фонду за цільовим призначенням.
8. В Україні прийнято і діють ряд законів, згідно яких при їх дотриманні є можливість реалізувати достатнє правове поле для розвитку земельних відносин. Відповідно до Основного Закону України – Конституції України та чинного Земельного Кодексу України, Кабінет Міністрів покликаний втілювати в життя вимоги існуючих законів. Однак, в Україні як законодавча так і виконавча гілка влади дотепер не забезпечили реалізації основних вимог вищезгаданих законодавчих актів, оскільки не запровадила достатнього правового регулювання земельних відносин, не сприяли комплексному здійсненню аграрної реформи.
9. Наукові дослідження підтверджують, що прогалини і упущення щодо формування і розвитку земельних відносин спричинені негативними факторами об’єктивного і суб’єктивного характеру. До перших необхідно віднести невеликий часовий вимір із початку трансформації суспільних відносин в Україні, зокрема запровадження дії Законів щодо земельної реформи та формування права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад. Поряд із земельним чинним законодавством, удосконалення, оновлення і приведення у відповідність з основним Закон – Конституцією України, потребують значна частина статей Цивільного і адміністративного законодавства. До суб’єктивних чинників, що перешкоджають скорішому вирішенню земельних питань, розмежування прав власності на землю, можна віднести започаткування і проведення аграрної і зокрема земельної реформи без чітко визначеної аграрної політики, без будь-якої концепції і національної програми, без врахування опрацьованих науково-прикладних позицій вітчизняних вчених щодо розвитку аграрного виробництва в цілому.
10. Здійснений у дисертації аналіз структури сільськогосподарських угідь та її динаміки на прикладі аграрного сектора Закарпатської області, внаслідок трансформаційних процесів, підтверджує значні зміни. Територія області займає 1275,3 тис.га, а в сільськогосподарському використанні знаходиться лише 429,1 тис.га, що складає 33,6% загальної площі. Станом на 1 січня 2006 року на ріллю припадає 200,6 тис.га, на сіножаті – 94,9 тис.га, пасовища – 131,7 тис.га і 36,1 тис.га займають багаторічні насадження. У результаті здійснюваної земельної реформи та реорганізації у сільськогосподарському виробництві на 1.01.2006 р. функціонувало 1621 сільськогосподарське підприємство, з них налічувалося 1447 селянських (фермерських) господарств та 63,8 тис. індивідуальних власників і користувачів землі, 322,3 тис. домогосподарств населення. На сільськогосподарське підприємство припадає в середньому 40,6 га сільськогосподарських угідь, селянське (фермерське) господарство – 7,7 га, домогосподарство населення – 1,1 га.
11. Проведені наукові дослідження землекористування в малоземельних областях Українських Карпат підтверджує загальноукраїнську проблему високої розораності сільськогосподарських угідь. Процентне відношення ріллі до сільськогосподарських угідь Закарпатської області складає 47,6%. В чотирьох низинних районах області, де сконцентровано 2/3 ріллі, розораність сягає 67,2%, а в Берегівському районі – 73,0% сільськогосподарських угідь.
12. На Закарпатську область припадає 31,6% всіх діючих сільськогосподарських підприємств регіону Карпат України (1604 із 5082 од.), з них: 19,5% господарських товариств (136 із 697 од.), 5,8 – приватних підприємств (22 із 377 од.); незначна також питома частка виробничих кооперативів (7 із 160 од.). Найбільшу питому частку на Закарпатті займають фермерські господарства – 37,2% (або 1404 із 3767 од.). Загальною тенденцією діючих сільськогосподарських підприємств за організаційно-правовими формами господарювання є зменшення виробництва валової продукції сільського господарства. Характерна тенденція щодо зменшення поголів’я продуктивної худоби та птиці, а також з виробництва м’яса та вовни як у господарствах усіх категорій, так і у сільськогосподарських підприємствах.
13. Однією з причин зниження урожайності провідних сільськогосподарських культур в сільгосппідприємствах області в порівнянні з особистими селянськими господарствами є недостатнє внесення добрив під посіви сільгоспкультур. Так, у 2005 р. в порівнянні з 1990 р. внесення поживних речовин на 1 га посівної площі зменшилось у 4 рази, удобреної площі у – 3,3 рази, а органічних добрив у 108,5 рази. Основною причиною такого стану є руйнування тваринницьких комплексів, незначна кількість поголів’я худоби. У цьому відношенні мають перевагу особисті селянські господарства, оскільки основна кількість поголів’я зосереджена у цій категорії господарств.
14. Подальші дослідження засвідчують про негативну тенденцію щодо зростання питомої частки збиткових підприємств у низинній природноекономічній зоні Закарпатської області. Так, якщо у 1995 р. частка збиткових підприємств тут складала 32,2%, то у 2005 р. – 85,1%, в той же час кількість таких підприємств у передгірній та гірській природноекономічних зонах зменшилась відповідно від 30,0 до 3,7% та від 30,3 до 11,1%. Така негативна тенденція проявляється в умовах зменшення кількості сільськогосподарських підприємств в усіх природноекономічних зонах, особливо в гірській та передгірній.
15. Наукові дослідження підтверджують, що у зв’язку із зміною форм власності та форм господарювання доцільно на основі існуючої методології розробити нову інтегральну методику визначення еколого-економічної ефективності землекористування, яка б передбачала оптимальність співвідношення щодо підвищення родючості ґрунту та підвищення економічного ефекту використання землі. Вищезгадане можна здійснити шляхом прискорення земельної та аграрної реформ, забезпечивши створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на селі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель. Вагоме місце в цій проблемі належить питанням оцінки якісного стану земель, структури земельних угідь, заходів інтенсифікації землеробства, раціональному і господарському використанню, відтворенню і збереженню земельних ресурсів.
16. В регіональному аспекті потребує вдосконалення організаційно-економічний механізм земельних відносин та раціонального землекористування. У процесі завершення земельної реформи, складовим такого механізму повинно стати вирішення найголовніших з проблем до яких належать: юридична недосконалість процесів роздержавлення та приватизації земель; неефективність організаційних форм використання земельних угідь, насамперед, у сільському господарстві; нераціональний механізм отримання пільгових кредитів та субсидій для розвитку ефективних форм господарювання; вкрай низькі темпи розвитку сучасної інфраструктури в сільськогосподарському виробництві; незначні обсяги фінансового забезпечення заходів з відтворення та охорони земельних ресурсів області.
17. Основним сегментом регулювання земельних відносин в ринкових умовах господарювання є грошова оцінка земель. Практично до 1995 року в Україні такої оцінки земель не було, а оцінка їх здійснювалася на основі «Методики разработки земельного кадастра в Украинской ССР» від 1979 року. Згідно вимог цієї методики узагальненим критерієм економічної родючості грунту приймався показник додаткового продукту, який визначали на основі диференціального доходу, тобто співвідношення між вартістю продукту і затратами – окупність витрат. В 1988 році Інститутом «Укрземпроект» та кущовим інформаційно-обчислювальним центром Південного відділення ВАСГНІЛ на базі вищезгаданої методики було забезпечено процес здійснення економічної оцінки земель України на двох рівнях:1) загальна оцінка ріллі, багаторічних насаджень, сінокосів, пасовищ та сільськогосподарських угідь в цілому; 2) за ефективністю виробництва основних видів сільськогосподарських продуктів. В той же час світова практика засвідчує про різні підходи до економічної оцінки землі, однак вона є складовою частиною земельних кадастрів країн Західної Європи, США і Канади.
18. Процес завершення земельної реформи в Україні вимагає визначення пріоритетів подальшої трансформації земельних ресурсів, формування і становлення ринкових земельних відносин. В свою чергу, формування ринку землі в сучасних умовах зумовлює необхідність практичного застосування грошової оцінки земель у таких важливих сферах, як іпотека, купівля-продаж земельних ділянок, здійснення інших ринкових операцій із землею. Здійснена у 1995 році економічна, грошова та експертна оцінка земель відіграла певну роль в процесі формування економічної сутності земельних відносин, зокрема, її раціональне використання при паюванні земель, визначенні земельного податку, орендної плати, ціни землі.
19. У дисертації досліджено поняття «сталий розвиток» в контексті аграрного виробництва, раціонального використання природних ресурсів, зокрема використання, відтворення і охорону земельних ресурсів та збереження навколишнього середовища. Доведено, що ефективність використання природних ресурсів у сільському господарстві держави в цілому та регіонів зокрема є надто низькою, а в порівнянні з країнами ЄС аграрний сектор економіки багатократ ресурсомісткіший, у тому числі і землемісткіший. Тому комплексну регіоналізацію і структурну перебудову, поліпшення використання та бережливе ставлення до природних ресурсів сільськогосподарського призначення ми розглядаємо як вирішальні чинники забезпечення всебічної адаптації аграрного виробництва до умов як ринкової економіки, так і навколишнього природного середовища та переведення цього виробництва на модель сталого розвитку аграрної сфери всіх регіональних АПК.
20. Переведення регіональних АПК країни, і зокрема регіону Карпат України, на модель сталого розвитку вимагає вирішення конкретного і разом з тим складного завдання - забезпечення реалізації моделі сталого розвитку низових сільськогосподарських підприємств та їх окремих виробничих ланок, а також особистих селянських господарств з урахуванням природно-економічних зон Українських Карпат. Перехід до моделі сталого розвитку в розрізі природно-економічних зон Карпат, зважаючи на складність, масштабність і велику затратність робіт повинно здійснюватися, як мінімум, в три етапи: перший – до 2010 року, другий – 2011 – 2020 рр. і третій – 2020 – 2025 рр. з реалізацією визначених пріоритетних завдань в аграрній сфері АПК регіону.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аграрна реформа в Україні / [П. І. Гайдуцький, П. Т. Саблук, Ю. О. Лупенко та ін.]; /за ред. П. І. Гайдуцького. – К., ННЦ ІАЕ, 2005. – 424 с.
2. Аграрные отношения: теория, историческая практика, перспективы развития / [Буздалов И.Н., Крылатых Э.Н., Никонов А.А. и др.]. – М. : Наука, 1993. – 270 с.
3. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку / за ред. П. Т. Саблука та ін. – К. : ІАЕ, 1999. – 452 с. (Інформаційно-аналітичний збірник; вип. 3).
4. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку / за ред. П. Т. Саблука та ін. – К. : ІАЕ УААН, 2002. – 647 с. (Інформаційно-аналітичний збірник; вип. 5).
5. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку / за ред. П. К. Канівського. – К. : ННЦ ІАЕ, 2005. – 292 с.
6. Азізов С. П. Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах: підручник / С. П. Азізов, П. К. Канінський, В. М. Скупий / за ред. проф. С. П. Азізова. – К. : Інститут аграрної економіки, 2001. – 834 с.
7. Актуальные проблемы устойчивого развития / [В. А. Акимов, Е. В. Бридун, М. Ю. Ватагин и др.] – К. : О-во „Знание Украины” – 2003. – 430 с.
8. Алексеенко И. Р. Последняя цивилизация? / Алексеенко И. Р., Кейсевич Л. В. – К. : Наук. думка, 1997. – 411с.
9. Андрійчук В. Г. Сучасна аграрна політика: проблемні аспекти / В. Г. Андрійчук, М. В. Зубець, В. В. Юрчишин. – К. : Аграрна наука, 2005. – 140 с.
10. Бичкова О. Ф. Форми власності сьогодні / О. Ф. Бичкова, Ю. В. Мушинський. – К., 1992. – 62 с.
11. Борисов Е.В. Экономическая теория / Е. В. Борисов. – М. : Юрист, 1997. – 586 с.
12. Борщевський П. П. Підвищення ефективності використання, відтворення і охорони земельних ресурсів регіону / [П. П. Борщевський, М. О. Чернюк, В. М. Заремба, П. І. Кореню, О. П. Князьков]. – К. : Аграрна наука, 1998. – 240 с.
13. Буздалов И. Механізм рентних отношений и проблемы его реализации в сельском хозяйстве / И. Буздалов // АПК : экономика, управление. – 1997. – № 11. – С. 41-48.
14. Буздалов И. Рента как категория рыночного хозяйства / И. Буздалов // АПК : экономика, управление. – 1997. - № 3. – С. 37-44.
15. Вергунов В. А. Природоохоронне адаптивно-ландшафтне меліоративне землеробство в басейнах малих річок Лісостепу України / В. А. Вергунов. – К. : Аграрна наука, 2006. – 432 с.
16. Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера В. И. Вернадський. – М. : Айрис-пресс, 2003. – 575с.
17. Відтворення та ефективне використання ресурсного потенціалу АПК (теоретичні і практичні аспекти). – К. : Ін-тут екон. НАНУ, 2003. – 259 с.
18. Власність у сільському господарстві / [Юрчишин В.В., Онищенко О.М., Саблук П.Т. та ін.]. – К : Урожай, 1993. – 352 с.
19. Волков С. Н. Основы землевладения и землепользования / С. Н. Волков, В. Н. Хлыстун, В. Х. Улюкаев. – М. : «Колос», 1992. – 144 с.
20. Газуда Л.М. Ресурсний потенціал аграрних підприємств в умовах трансформації відносин власності /Л. М. Газуда. – Ужгород : УжНУ, ПП „Медіум”, 2004. – 220 с.
21. Галанець В.Г. Реформування земельних відносин та формування ринку землі: Монографія. В. Г. Галанець, І. Я. Люта. – Львів, 2006. – 196 с.
22. Греков Б. Д. Крестьяне на Руси с древнейших времен до ХVІІ века: [в 2 т.]. Место земледелия в хозяйстве Древней Руси. (кн.1.). – М. : АН СССР, 1954. – 534 с.
23. Греков Б.Д. Крестьяне на Руси с древнейших времен до ХУІІ века: [в 2 т.]. Рост внутреннего рынка. Изменения в сельском хозяйстве. Барское хозяйство, барщина и крепостное право. (кн. 2.). – М. : АН СССР, 1954. – 470 с.
24. Гринів Л. С. Екологічно збалансована економіка: проблеми теорії: монографія. / Л. С. Гринів. – Львів : Видавничий центр Львівського національного університету ім. Франка, 2001. – 240 с.
25. Гуцуляк Г. Д. Земельно-ресурсний потенціал Карпатського регіону / Г. Д. Гуцуляк. – Львів. : Світ, 1991. – 152 с.
26. Даниленко А.С. Ринок земель в Україні та перспективи його подальшого розвитку / А. С. Даниленко //Землевпорядний вісник. – 2004. – № 1. – С. 71-75.
27. Даниэл Филд. 1861: «Год юбилея» /Великие реформы в России 1856–1874: [cборник / под ред. Л. Г. Захаровой, Б. Эклофа, Дж. Бушнела]. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1992. – 302 с.
28. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього середовища: навч. посібник / В. С. Джигирей. – К. : Т-во «Знання», КОО, 2002. – 203 с.
29. Добряк В. К. Еколого-економічні засади реформування землекористування в ринкових умовах / Добряк В. К., Бабміндра Д. І. – К. :Урожай, 2006. – 336 с.
30. Дубровский С.М. Столыпинская земельная реформа / С. М. Дубровский. – М., 1963. – 599 с.
31. Економічна енциклопедія : [у 3 т.]. – Київ : Видавничий центр «Академія», 2002. / голова редакційної ради : Гаврилишин Б. Д. (голова) [та ін.]. Т. 1 / [відп. редактор Мочерний С. В. та ін.]. – 2002. – 864 с.
32. Економічна енциклопедія : [у 3 т.]. – Київ : Видавничий центр «Академія», 2002. / голова редакційної ради : Гаврилишин Б. Д. (голова) [та ін.]. Т. 3 / [відп. редактор Мочерний С. В. та ін.]. – 2002. – 952 с.
33. Економічний довідник аграрника / [В. І. Дробот, Г. І. Зуб, М. П. Кононенко та ін.]; за ред. Ю. Я. Лузана, П. Т.Саблука. – К. : «Преса України», 2003. – 800 с.
34. Економічний словник-довідник / за ред. док. екон. наук, проф. С. В. Мочерного. – К. : Феміна, 1995. – 368 с.
35. Жулканич Н.М. Початок відродження аграрного сектору області: колективізація та її соціально-економічні наслідки (1945-1950) / Н. М. Жулканич, В. В. Міщанин // Нариси історії Закарпаття. – Ужгород, Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ управління у справах преси та інформації, 2003. – 648 с. (1946-1991; т. ІІІ).
36. Зайцева Л. И. Аграрная реформа П. А. Столыпина в документах и публикациях конца ХІХ – начала ХХ века / Л. И. Зайцева. – М. : Институт экономики РАН, 1995. – 178 с.
37. Закарпаття 1999 : Статистичний щорічник / Закарпатське обласне управління статистики / за ред. І. В. Ільтьо. – Ужгород, 2000. – 387 с.
38. Закарпаття 2000 : Статистичний щорічник / Закарпатське обласне управління статистики / за ред. І. В. Ільтьо. – Ужгород, 2001. – 448 с.
39. Закарпаття’2001 : Статистичний щорічник/Закарпатське обласне управління статистики / за ред. І. В. Ільтьо. – Ужгород, 2002. – 521 с.
40. Заточковский П.А. Проведение в жизнь крестьянской реформы 1861 г. / П. А. Заточковский. – М. : Соцэнгиз, 1958. – 470 с.
41. Земельний кодекс України від 5 травня 1993 р., № 561 – ХІІ. – К. : Україна, 1993. – 26 с.
42. Земельний Кодекс України. – Харків : Консул, 2001. – 96 с.
43. Земельное законодательство зарубежных стран. – М. : Наука, 1982. – 408 с.
44. Иванух Р. А. Природные ресурсы сельскохозяйственного производства Украинской ССР / Р. А. Иванух. – К. : Наукова думка, 1984. – 222 с.
45. Інформаційні матеріали Головного управління земельними ресурсами в Закарпатській області / Обласна державна адміністрація. – Ужгород, 2007. – 22 с.
46. Історія селянства Української РСР: [у 2-х т.]. – Від Великого Жовтня до наших днів. (т. 2). – К. : Наукова думка, 1967. – 534 с.
47. Історія селянства Української РСР: [у 2-х т.]. – Від найдавніших часів до Великої Жовтневої соціалістичної революції. (т. 1). – К. : Наукова думка, 1967. – 551 с.
48. Карнаухова Е. С. Дифференциальная рента и экономическая оценка земли / Вопросы методологи и опит исследования / Е. С. Карнаухова. – М. : Экономика, 1997. – 256 с.
49. Касл Э. Эффективное фермерское хозяйство / Касл Э., Беккер М., Нельсон А.; пер. с англ. – М. : Агропромиздат, 1992. – 495 с.
50. Козик Ю. Г. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях: навч. посібник. [Козик Ю. Г., Ковалевський В. В., Ржепішевський К. І. та ін.] / за ред. Ю. Г. Козик, В. В. Ковалевський, К. І. Ржепішевський. – Київ : „Центр навчальної літератури”, 2004. – 676 с. (Навчальне видання).
51. Козьмук П. Ф. Земельні ресурси Буковини: стан, моніторинг, викорис-тання / Козьмук П. Ф., Чернявський О. А., Козьмук А. П. – Чернівці : Букрек, 2003. – 248 с.
52. Комуністична партія Радянського Союзу в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК (1938-1954). Ч.3. – К., 1954. – 459 с.
53. Конституція України. (із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 8 грудня 2004 року № 2222 - IV). – К. : Атіка, 2006. – 64 с.
54. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р., № 254к/96-ВР// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30.
55. Концепція сталого розвитку України / Світ. – 1997. – № 12.
56. Крисанов Д. Економіко-екологічні проблеми харчової промисловості України / Д. Ф. Крисанов; відп. ред. акад. УААН В. М. Трегобчук. Київ: Ін-т економіки НАН України, 2002. – 247 с.
57. Лендєл М. А. Аграрне виробництво в Карпатському регіоні : сучасний стан, тенденції, перспективи розвитку / М. А. Лендєл. – Ужгород : Карпати, 2006. – 216 с.
58. Лендєл М. А., Романович Р. А. Земельні ресурси Карпатського регіону: проблеми використання, відтворення і охорон : – Монографія. / М. А. Лендєл, Р. А. Романович. – Ужгород : Карпати, 2007. – 256 с.
59. Манівчук Ю. В. Екологічні системи аграрного виробництва в Карпатах / Ю. В. Манівчук. – Ужгород : Закарпаття, 1996. – 276 с. (Науково-популярне видання).
60. Манівчук Ю.В. Екологічно ефективні системи підвищення продуктивності лучних біоценозів Карпат / Ю. В. Манівчук. – К. : Наукова думка, 2003. – 295 с. (Наукове видання).
61. Месель–Веселяк В. Я. Форми господарювання і земельні відносини в сільськогоспо-дарському виробництві України / В. Я. Месель–Веселяк, М. М. Федоров. // Економіка АПК. – 1996. – № 12. – С. 12-19.
62. Мессель-Веселяк В. Я. Удосконалення грошової оцінки земель сільськогоспо-дарського призначення / В. Я. Месель–Веселяк, М. М. Федоров. // Економіка АПК. – 2002. – № 8. – С.10-16.
63. Мифы и реальность „устойчивого развития” / [Розенберг Г. С., Чернишова С. А., Краснощеков Г. П., Крылов Ю. М., Галашвили Д. Б.] // Вопросы прогнозирования. – 2000. – № 2.
64. Народне господарство Української РСР у 1990 році : Статистичний щорічник / Міністерство статистики УРСР. – К. : Техніка, 1991. – 496 с.
65. Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Полісся і Західного регіону України / [редкол.: М. В. Зубець (голова) та ін.]. Українська академія аграрних наук. – К. : Урожай, 2004. – 560 с. (Науково-виробниче видання).
66. Никонов А. А. Аграрная реформа и сельскохозяйственная кооперация / А. А. Никонов // Аграрная наука. – 1995. – № 6. – С. 4-5.
67. Ніколайчук В. І. Екологічний стан Закарпаття. Проблеми і перспективи / В. І. Ніколайчук. – Ужгород, 2004. – 248 с.
68. Новаковський Л. Я. Земельна конституція держави / Л. Я. Новаковський // Землевпорядкування. – 2001. – № 4. – С. 3-14.
69. Новаковський Л. Я. Регіональна земельна політика /Л. Я. Новаковський, М. І. Шквар. – К. : Урожай, 2006. – 136 с.
70. Новаковський Л. Я. Уроки земельного реформування / Л. Я. Новаковський, І. Будзилович. – К. : Урожай, 2002. – 128 с.
71. Осипка І. Правовий нігілізм та правова культура / І. Осипка // Право України, 2001. - № 7. – С. 99.
72. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням : підручник / за заг. ред. д. е. н., проф. Л. Г. Мельника та к. е. н., проф. М. К. Шапочки. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2005. – 759 с.
73. Павлов В.І. Детермінація сільськогосподарських земель на ринку нерухомості : монографія / [Павлов В. І., Федіна Ю. Г., Заремба В. М., Мазурик С. М.]. – Луцьк : Надстир'я, 2006. – 364 с.
74. Першин П. М. Нариси аграрних проблем будівництва соціалізму / П. М. Першин. – К. : Наукова думка, 1973. – 339 с.
75. Підопригора О. А. Основи римського приватного права : підруч. [для студ. юрид. вузів та факультетів] / О. А. Підопригора. – К. : Вентурі, 1997. – 586 с.
76. Підходи до концепції стійкого розвитку та її інтерпретації стосовно України / [Волошин В. В., Горленко І. О., Кухар В. П. та ін.] // Український географічний журнал. – 1995. – № 3.
77. Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності : Затверджено постановою КМ України від 29 травня 1998 р., № 740 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 21. – С. 767.
78. Постанова Верховної Ради України „Про земельну реформу” // Земельні відносини в Україні : Законодавчі акти та нормативні документи. – К. : Урожай, 1998. – С. 252-254.
79. Постанова Верховної Ради України «Про земельну реформу» / Практичний посібник з питань земельної реформи (збірник документів). – К., 1996. – 283 с.
80. Постанова Верховної Ради України «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» / Практичний посібник з питань земельної реформи (збірник документів). – К., 1996. – 283 с.
81. Постанова Верховної Ради України «Про продовження дії пункту 6 Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року «Про земельну реформу» / Практичний посібник з питань земельної реформи (збірник документів). – К., 1996. – 283 с.
82. Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін і доповнень до Постанови Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1991 року № 238 «Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що підлягають відшкодуванню» / Практичний посібник з питань земельної реформи (збірник документів). – К., 1996. – 283 с.
83. Постанова Кабінету Міністрів України «Про запровадження форми сертифіката на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)» / Практичний посібник з питань земельної реформи (збірник документів). – К., 1996. – 283 с.
84. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про моніторинг земель» / Практичний посібник з питань земельної реформи (збірник документів). – К., 1996. – 283 с.
85. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» / Практичний посібник з питань земельної реформи (збірник документів). – К., 1996. – 283 с.
86. Постанова Кабінету Міністрів України «Про форму договору на право тимчасового користування земель (в тому числі на правах оренди)» / Практичний посібник з питань земельної реформи (збірник документів). – К., 1996. – 283 с.
87. Прадун В. П. Сталий розвиток регіональних агропромислових комплексів / В. П. Прадун. НАН України. Об’єдн. Ін-т економіки. – Київ, 2005. – 256 с.
88. Преображенский В. С. Современные ландшафты как природно-антропогенные системы / В. С. Преображенский, Л. И. Мухина // Известия АН ССР, – 1984. – № 1. – (Серия географ).
89. Преображенский В. С. Суть и формы проявления экологических представлений в отечественной науке / В. С. Преображенский // Известия РАН, 1992. – № 4. – (Серия географ).
90. Про власність : Закон України від 7 лютого 1991 р., № 697 – ХІІ // Голос України. – 1991. – 24 квітня.
91. Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» : Закон України від 22 червня 1993 р., № 3312 // Голос України. – 1992. – 14 січня.
92. Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР (Земельний кодекс України) Закон України / Практичний посібник з питань земельної реформи (збірник документів). – К., 1996. – 283 с.
93. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р., № 576-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – С. 682.
94. Про заходи щодо створення та розвитку малих підприємств: Постанова Ради Міністрів УРСР від 22 вересня 1990 р., № 278 // Урядовий кур’єр. – 1991. – № 5.
95. Про колективне сільськогосподарське підприємство : Закон України від 14.02.1992 р., № 2114 – ХІІ – К. : Україна, 1992. – 36 с.
96. Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі : Закон України від 20 липня 1996 р., № 290/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 41. – С. 188.
97. Про підприємництво : Закон України від 7.02.1991 р., № 698-ХІІ – К. : Україна, 1998. – 28 с.
98. Про плату за землю: Закон України від 3 липня 1992 р., № 2575-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 38. – С. 560.
99. Про сільськогосподарську кооперацію : Закон України від 17 липня 1997 р., № 469/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 39. – С. 52.
100. Про форми власності на землю : Закон України від 30 січня 1992 р., № 2073 – ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 18. – С. 225.
101. Програма охорони і підвищення родючості ґрунтів на 2005-2015 рр. / Затверджена рішенням сесії обласної ради від 10 січня 2005 р. № 455. – Ужгород, 2005. – 43 с.
102. Рекомендації по складанню проектів роздержавлення та приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій / Практичний посібник з питань земельної реформи (збірник документів). – К., 1996. – 283 с.
103. Розвиток сільських територій України. – К. : ІВЦ Держкомстату України, 2006. – 740 с. (Наукове видання).
104. Роїк М. В. Сучасні науково-обґрунтовані підходи до використання землі / М. В. Роїк. – Київ. : Видавництво „ХХІ” вік” – „ТРУД-ГриПол”, 2003. – 44 с.
105. Романович Р. А. Регіональні аспекти господарського використання та охорони земель в Закарпатській області / Р. А. Романович // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія „Економіка”, 2005. - № 17. – С. 52-59.
106. Романович Р. А. Територіальна структура землекористування в регіоні: шляхи оптимізації / Р. А. Романович // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія „Економіка”, 2006. - № 19. – С. 77-82.
107. Романович Р. А. Особливості трансформації і використання земельних ресурсів регіону / М. А. Лендєл, Р. А. Романович // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія „Економіка”, 2007. - № 21. – С. 70-80.
108. Романович Р. А. Економіко-правові засади землекористування в пост реформованих аграрних підприємствах регіону / М. А. Лендєл, Р. А. Романович // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія „Право”, 2007. - № 7. – С. 270-280.
109. Романович Р.А. Розвиток земельних відносин в областях Українських Карпат / Р. А. Романович, М. А. Лендєл // Матеріали науково-практичної конференції „Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат”, 1-5 вересня 2005 р., м. Рахів. – С. 457-466.
110. Романович Р. А. Особливості землекористування в гірських районах Українських Карпат / Р. А. Романович // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції „Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України”, 28-30 вересня 2006 р., м. Алушта. – С. 114-115.
111. Романович Р.А. Еколого-економічні аспекти відтворення і використання земельних ресурсів регіону / Р. А. Романович // Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції „Сталий розвиток Карпат: сучасний стан та стратегія дій”, 9-10 листопада 2006 р., м. Львів – Славськ. – С. 136-139.
112. Руденко Л. Г. Сталий розвиток: пошуки моделей для України. Проблеми сталого розвитку / Л. Г. Руденко. – К. : НАН України, 1998.
113. Саблук П. Аграрна економіка і політика в Україні: підсумки минулого та погляд у майбутнє. Аграрна економіка в умовах демократичного державотворення / П. Саблук. – К. : Інститут аграрної економіки, 2001. – 484 с. (Науково-популярні нариси у трьох томах; т. ІІ).
114. Саблук П. Т. Основні напрями розроблення стратегії розвитку агропромисло-вого комплексу в Україні / П. Т. Саблук // Економіка АПК. – 2004. – № 12.
115. Саблук П. Т. Особливості аграрної реформи в Україні / П. Т. Саблук. – К. : Нічлава, 1997. – 304 с.
116. Саблук П. Т. Розвиток земельних відносин в Україні / П. Т. Саблук. – К. : ННЦ ІАЕ, 2006. – 396 с.
117. Сайко В. Ф. Наукові підходи щодо раціонального землекористування в умовах здійснення аграрної реформи / В. Ф. Сайко. – К., 2001. – 56 с.
118. Сільське господарство Закарпаття 1990-2005 роках : Статистичний збірник / Головне управління статистики в Закарпатській області. Ужгород, 2006. – 62 с.
119. Сільське господарство Закарпаття у 1990-2001 роках : Статистичний збірник / Закарпатське обласне управління статистики. – Ужгород, 2002. – 50 с.
120. Сільське господарство Івано-Франківщина за 2004 р. Статщорічник. – Івано – Франківськ, 2005. – 162 с.
121. Сільське господарство України за 2002 рік : Статистичний збірник / за ред. Ю. М. Остапчука. – Державний комітет статистики України. – К., 2003. – 319 с.
122. Сільське господарство України за 200