ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЕКОЛОГОБЕЗПЕЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ УКРАЇНИ

Короткий опис

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ
І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

На правах рукопису

БУДЗЯК ОЛЬГА СТЕПАНІВНА

УДК 332.3 (477) : 504.03

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ
ЕКОЛОГОБЕЗПЕЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ
ЗЕМЕЛЬ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.06 – економіка природокористування
та охорони навколишнього середовища

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант:
Добряк Дмитро Семенович,
член-кореспондент НААН України,
доктор економічних наук, професор

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….. 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЕКОЛОГОБЕЗПЕЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ……………………………………………………...

15
1.1 Сутність екологобезпечного використання земель………………..... 15
1.2 Особливості формування організаційно-економічного механізму екологобезпечного використання земель…………………………………
29
1.3 Організаційно-економічні принципи екологобезпечного використання земель у різних країнах світу……………………………...
41
1.4 Генезис екологічної безпеки використання земель та її місце в системі національної безпеки України……………………………………
63
Висновки до першого розділу…………………………………………….. 71
РОЗДІЛ 2 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОЛОГОБЕЗПЕЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ……………………….
74
2.1 Модернізація класифікації земель як передумова їх екологобезпечного використання………………………………………….
74
2.2 Оцінка землезабезпеченості регіонів України………………………. 118
2.3 Організація екологобезпечного використання земель природного типу………………………………………………………………………….
142
2.4 Особливості використання земель продуктивного типу…………… 151
2.5 Критерії оцінки екологобезпечного використання земель техногенного типу…………………………………………………………
160
Висновки до другого розділу……………………………………………… 171
РОЗДІЛ 3 ІНСТРУМЕНТАРІЙ ЕКОЛОГОБЕЗПЕЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ……………………………………………………...
174
3.1 Індикатори оцінки екологічної безпеки використання земель……... 174
3.2 Ризики екологобезпечного використання земель в умовах глобальних кліматичних змін……………………………………………...
203
3.3 Реструктуризація організаційно-екологічних підходів щодо використання земель у ринкових умовах…………………………………
223
3.4 Напрями вдосконалення екологобезпечного використання земель за природними зонами……………………………………………………...
235
Висновки до третього розділу……………………………………….......... 253
РОЗДІЛ 4 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЕКОЛОГОБЕЗПЕЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ……………………………………………………………………………
256
4.1 Критерії визначення економічної ефективності використання земель………………………………………………………………………
256
4.2 Природно-господарське зонування земель як регулятор їх екологобезпечного використання………………………………………….
263
4.3 Економічна ефективність екологобезпечного використання земель 279
4.4 Економічний механізм екологобезпечного використання земель… 289
Висновки до четвертого розділу………………………………………….. 311
РОЗДІЛ 5 СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ ЕКОЛОГОБЕЗПЕЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ……………………………………………………...
315
5.1 Оптимізація заходів екологобезпечного використання земель…….. 315
5.2 Управління екологобезпечним використанням земель…………… 337
5.3 Прогноз екологобезпечного використання земель у ринкових умовах……………………………………………………………………….
353
5.4 Перспективи екологізації землекористування………………………. 370
Висновки до п’ятого розділу……………………………………………… 387
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………. 389
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………… 399
ДОДАТКИ………………………………………………………………………… 430

ВСТУП
Актуальність теми. Сучасне використання земельних ресурсів держави, які мають провідне значення у виробництві продовольства та постачанні сировини для промисловості, не узгоджується з вимогами раціонального та безпечного землекористування. Екологічно не виважена господарська діяльність призвела до поширення негативних процесів, збільшення площ деградованих земель, зниження рівня родючості ґрунтів та загалом до порушення екологічно безпечного, допустимого співвідношення площ природних екосистем і видозмінених людською діяльністю агросистем. Зберегти існуючий земельно-ресурсний потенціал можливо лише завдяки перебудові відносин «людина-земля» та формуванню нового світосприйняття внаслідок зміни парадигми землекористування.
Проблема формування екологобезпечного використання земель України в нинішніх умовах є актуальним завданням і потребує наукових розробок, основоположний принцип яких – дбайливе ставлення до землі, обґрунтування і впровадження заходів, які передбачатимуть її використання за умов, що гарантуватимуть недопущення незворотних екологічних наслідків та не будуть завдавати шкоди ефективному функціонуванню екосистем.
Формування і розвиток організаційно-економічного механізму еколого-безпечного використання земель дасть змогу будувати ефективну політику у сфері використання земель та вчасно реагувати на зміни земельних відносин, розв’язувати питання перерозподілу земель між сферами національного господарства і суб’єктами землекористування. Ефективне впровадження комплексу заходів щодо екологобезпечного використання земель дасть змогу поліпшити не лише стан земельних ресурсів, а й сприятиме розв’язанню важливих соціально-економічних завдань та цілей.
Розробкою теоретико-методологічних підходів щодо формування організаційно-економічних інструментів, які сприяють збереженню, відтворенню та екологобезпечному використанню земельних ресурсів займалися такі науковці: Д. І. Бабміндри [8, 174], С. Ю. Булигіна [123, 139], В. М. Будзяка [128, 315, 320, 326], І. К. Бистрякова [264], О. О. Веклич [228, 240], В. Г. В’юна [19], В. П. Галушки [182], В. В. Горлачука [16, 19, 116], О. І. Гуторова [332], А.С. Даниленка [182], Б. М. Данилишина [48, 76, 77], Д. С. Добряка [8, 93, 174, 261], С.І. Дорогунцова [76], О.С. Дорош [290], В.М. Другак [12], Ш. І. Ібатулліна [104], М. В. Калінчика [330], О. П. Канаша [174, 312, 323], С. М. Кваші [329], М. А. Лендєла [72], Л. Я. Новаковського [103], С. О. Осипчука [93, 259], І. А. Розумного [174], А. Я. Сохнича [16, 309, 310], М. Г. Ступеня [262], А.М. Третяка [2, 9, 105, 266], М. М. Федорова [168], М. А. Хвесика [38, 107, 171, 264], Є. В. Хлобистова [331] та інших.
Однак критичний аналіз літературних джерел свідчить, що питанню екологобезпечного використання земель досі приділяється недостатня увага. Фактично не розроблені теоретичні засади екологобезпечного використання більшості категорій земель, не сформована його науково обґрунтована модель, не розроблено організаційно-економічний механізм екологобезпечного використання земель. Чимала кількість питань, що визначають розвиток системи еколого-безпечного використання земель, законодавчо не впорядковані, не вирішене питання фінансового забезпечення для постійного відновлення родючості ґрунту, захисту земель від деградації тощо. Отже, проведення досліджень з цих питань матиме суттєве наукове і практичне значення для успішної реалізації напрямів екологобезпечного використання земель в Україні, що визначає його виняткову актуальність і новизну.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Національного університету біоресурсів і природокористування України за темою "Обґрунтування обмежень та обтяжень в ринковому сільськогосподарському землекористуванні та їх еколого-економічна оцінка" (номер державної реєстрації 0108U001667), де здобувач обґрунтовує при встановленні земельних сервітутів обмеження щодо використання охоронних земель, земель санітарних, санітарно-захисних зон та земель особливого режиму використання.
Тема дисертації є також складовою частиною науково-дослідних робіт за держбюджетними темами, які виконувалися в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема "Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України" (номер державної реєстрації 0106U005191 (39), 0106U005264 (48)), в межах якої здобувачем узагальнено методи дослідження економічного простору та стратегічного потенціалу продуктивних сил сільського господарства; "Просторовий розвиток продуктивних сил України та удосконалення їх системної організації" (номер державної реєстрації 0108U009959), де здобувачем виявлено тенденції та основні проблеми просторового розвитку земель лісового фонду та природоохоронних територій України; "Розробка прогнозу змін клімату та оцінка його впливу на економіку і системи життєдіяльності населення" (номер державної реєстрації 0108U004426), в межах якої здобувачем досліджено вплив параметрів погодно-кліматичного режиму на сільське господарство України та розроблені логіко-аналітичні і прогнозні моделі його можливих впливів в умовах очікуваних змін планетарного клімату.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обґрунтування та розробка теоретичних і методологічних засад, практичних рекомендацій щодо реалізації організаційно-економічного механізму екологобезпечного використання земель України, що сприятиме сталому землекористуванню. Реалізація мети дисертаційної роботи передбачала розв’язання поставлених завдань:
– поглибити сутнісні ознаки "землекористування" та поняття "екологобезпечне використання земель" для конкретизації об’єкта дослідження та визначення складових організаційно-економічного механізму екологічно безпечного використання земель;
– розробити і обґрунтувати теоретичні засади щодо запровадження організаційно-економічного механізму екологобезпечного використання земель як складової національної безпеки;
– розширити спектр організаційно-економічних принципів та розробити систему еколого-економічних показників для забезпечення екологічної безпеки використання земель;
– обґрунтувати створення нової комплексної класифікації земель, яка б враховувала екологічну, економічну і соціальну функцію земель та дала б змогу використовувати землі на екологобезпечних засадах;
– з’ясувати критерії і показники оцінки земельного сукупного потенціалу з метою його раціонального використання;
– обґрунтувати нормативно-екологічне забезпечення реалізації організаційно-економічного механізму екологобезпечного використання земель на підставі встановлених природних та антропогенних джерел екологічної небезпеки землекористування;
– розкрити сутність трансформації існуючої системи землекористування та визначити основні етапи її екологізації, що сприятиме ефективному використанню земельних ресурсів;
– обґрунтувати методологічні підходи щодо визначення ступеня придатності земель до екологобезпечного використання, що дасть змогу втілити природно-господарське зонування;
– розробити методичні підходи щодо оцінки ефективності використання земель різних типів та категорій, що дасть змогу визначити екологічну, економічну та соціальну ефективність землекористування;
– запропонувати напрями фінансово-економічного забезпечення використання земель, які сприятимуть практичній реалізації основних складових організаційно-економічного механізму;
– на підставі аналізу існуючих тенденцій землекористування розробити прогноз кількісних та якісних змін структури земельного фонду України з метою його оптимізації;
– обґрунтувати перспективи екологізації землекористування та пріоритетні напрями екологобезпечного використання земель, що сприятиме розвитку економіки загалом та соціальної сфери зокрема.
Об’єкт дослідження – процес формування складових та елементів організаційно-економічного механізму екологобезпечного використання земель.
Предмет дослідження – теоретичні і методологічні засади та система заходів, спрямованих на розвиток і удосконалення організаційно-економічного механізму екологобезпечного використання земель.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є базові положення економічної теорії та наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених. Досягнення поставленої в дисертації мети здійснювалось при використанні комплексу загальнонаукових методів: монографічного (для детального вивчення умов формування організаційно-економічних складових екологобезпечного використання земель); системного аналізу (для дослідження теоретико-методологічних засад формування елементів організаційно-економічного механізму екологобезпечного використання земель на різних організаційно-управлінських рівнях); абстрактно-логічного (для уточнення сутності основних понять, формування принципів та узагальнення теоретичних засад землекористування); комплексного аналізу (для встановлення загальних закономірностей та виявлення сучасних тенденцій розвитку землекористування); статистичного, економіко-математичного та розрахунково-конструктивного (для обчислення економічної ефективності використання земель та визначення кількісних і якісних потреб у землях різних типів використання на підставі розрахованих об’єктивно необхідних параметрів); графічно-аналітичного (для вивчення залежностей між економічними та екологічними показниками); факторного та функціонального аналіз (для оцінки рівня придатності земель). Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, офіційні дані Державної служби статистики України, економіко-правові і статистичні документи Державного агентства земельних ресурсів України, Державного агентства водних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному обґрунтуванні теоретичних, методологічних і методичних засад та практичних рекомендацій щодо формування і реалізації організаційно-економічного механізму екологобезпечного використання земель України. Найвагомішими науковими результатами дисертаційного дослідження, що визначають ступінь і характер новизни та подані до захисту є такі:
вперше:
– обґрунтовано методологічний підхід до класифікації земель за існуючим домінуючим функціональним використанням, що дасть змогу більш чітко визначити економічні та екологічні межі екологобезпечного використання земель, а також підвищити ефективність землекористування у ринкових умовах господарювання;
– обґрунтовано методологічні підходи щодо природно-господарського зонування території за рівнем придатності земель до екологобезпечного використання, яке базується на економічному (здатності задовольняти інтереси громадян), еколого-економічному (екологічному резерві земель, уразливості земель до впливу різних чинників) та екологічному (видовому біорізноманіттю) критеріях, що дало змогу обґрунтувати економічні ефекти від використання земель різних типів;
– розроблено систему оцінки рівня ефективності використання земель за економічною, екологічною та соціальною складовою, що дасть змогу поліпшити використання земельно-ресурсного потенціалу та підвищити стабільність екологічної і продовольчої безпеки держави;
удосконалено:
– методологічні підходи щодо формування організаційно-економічного механізму екологобезпечного використання земель на національному, регіональному та локальному рівнях, який базується на економіко-екологічній і організаційно-управлінській складових та відповідно нормативно-екологічному, інституціонально-правовому, інформаційно-аналітичному і фінансово-економічному забезпеченні та є основою сталого землекористування;
– методичний підхід до визначення земельного сукупного потенціалу, що формується завдяки потенційній і фактичній продуктивності земель на базі природного і земельно-ресурсного потенціалів та сприяє об’єктивній економічній оцінці земель;
– систему еколого-економічних показників екологічно безпечного використання земель, які свідчать про ступінь захищеності земель від негативних впливів та враховують природні і антропогенні джерела екологічної небезпеки суспільства, а також сприяють національній безпеці;
– організаційний механізм реструктуризації екологічних засад землекористування у ринкових умовах господарювання, який складається з трьох етапів: реєстрації земельних ділянок; еколого-економічної паспортизації земель та формування екологобезпечного середовища землекористування і сприятиме успішному усуненню екологічних проблем при використанні земель;
– економічний механізм землекористування, як складову організаційно-економічного механізму екологобезпечного використання земель, який на відміну від існуючих базується на відповідальності за екологічну безпеку землекористування; стимулюванні екологобезпечного використання земель; фінансовому забезпеченні екологобезпечного землекористування; страхуванні земельних ділянок при реалізації їх екологобезпечного використання;
набули подальшого розвитку:
– поняття "екологобезпечне використання земель", під яким слід розуміти територіально-просторове використання землі у балансокруговому процесі взаємовідносин земля-користувач, у межах ємності екосистем, за умов, які гарантують стан їх захищеності та недопущення незворотних екологічних процесів на землі;
– методичні підходи щодо оцінки впливу деградаційних процесів на стан земель, які включають визначення допустимих рівнів еродованості земельних угідь, норм втрат гумусу, щільності радіоактивного навантаження, рівня навантаження мінеральними добривами та пестицидами, ступеня забруднення важкими металами з метою екологобезпечного використання земель;
– оптимізація структури земельного фонду за типами використання земель на національному рівні, яка сприятиме поліпшенню кількісних і якісних характеристик земель та формуванню ефективної земельної політики;
– стратегія екологізації використання земель, яка базується на правильній організації території, а саме на оптимізації площ антропогенних ландшафтів, консервації малопродуктивних та деградованих земель і економічній оптимізації землеволодінь і землекористувань з метою розширеного відтворення не лише земельних, але й інших природних ресурсів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні розроблених у дисертації теоретичних та методичних положень, доведених до рівня конкретних пропозицій, придатних до запровадження на практиці у ринкових умовах. Рекомендовані в роботі методичні підходи пройшли належну апробацію, що підтверджується відповідними документами.
Пропозиції щодо економіко-екологічних та правових обмежень при впровадженні ринку земель сільськогосподарського призначення, пріоритети екологічно збалансованого розвитку регіонів України з урахуванням стану і прогнозу змін якості природних ресурсів, перспективи вирішення регіональних екологічних проблем природокористування та напрями поліпшення цінової політики були схвалені і віднайшли застосування в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України при розробці "Програми заходів щодо адаптації української економіки до вимог СОТ" (довідка № 4802–24/409 від 30. 12. 2009 р.). Результати наукових досліджень щодо визначення пріоритетів збереження навколишнього природного середовища, гарантування раціонального використання і відтворення земельних і лісових ресурсів та обґрунтування принципів органічного землеробства використані Міністерством аграрної політики та продовольства України при розробці Проекту Закону України "Про органічне виробництво" (довідка № 37–09–01/1782 від 25. 02. 2010 р.). Пропозиції щодо еколого-економічної оцінки сучасного стану затоплення та підтоплення територій Прикарпаття використані Державним агентством водних ресурсів України при розробці Державної цільової комплексної програми протипаводкового захисту у Прикарпатському регіоні в басейнах річок Дністер, Прут та Сірет на період 2009–2025 рр. (довідка № 3376/01/11–09 від 21. 07. 2009 р.). Рекомендації із вдосконалення системи державного управління земельними ресурсами та контролю за їх використанням і охороною, проведення регіонального моніторингу земель, здійснення робіт з інвентаризації земель та нормативно-грошової оцінки земель населених пунктів, а також деякі аналітичні матеріали щодо удосконалення процедури ведення державного земельного кадастру і реєстрації правовстановлюючих документів на земельні ділянки та гарантій держави щодо законності прав громадян на приватну власність застосовувались у роботі Державного земельного агентства у Вишгородському районі (довідка № 0666 від 25. 05. 2010 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібною науковою працею з проблем формування організаційно-економічного механізму екологобезпечного використання земель України. Наведені в роботі науково-практичні положення виконані здобувачем особисто. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише власні розробки. Внесок здобувача у працях, опублікованих у співавторстві, наведено у переліку основних публікацій за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Отримані теоретико-методологічні та практичні положення доповідалися та обговорювалися на Міжнародній науковій конференції "Теорія і методи оцінювання, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів" (м. Київ, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, 11–14 листопада 2002 р.); Науково-практичній конференції "Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку" (м. Київ, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, 20 квітня 2007 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Конкуренто-спроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми, перспективи" (м. Житомир, Житомирський державний університет імені Івана Франка, 17–18 квітня 2008 р.); Науково-практичній конференції "Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях" (м. Бахчисарай, НДІ сталого розвитку та природокористування, 16–17 квітня 2009 р.); ювілейній Міжнародній науковій конференції "Розвиток продуктивних сил України: від В. І. Вернадського до сьогодення" (м. Київ, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, 20 березня 2009 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми природокористування, стійкого розвитку і техногенної безпеки регіонів" (м. Дніпропетровськ, Інститут проблем природокористування та екології НАН України, 6–9 жовтня 2009 р.); ІІІ Міжнародній науково-технічній конференції "Актуальні проблеми водного господарства та природокористування" (м. Рівне, Національний університет водного господарства та природокористування, 21– 23 жовтня 2009 р.); V Міжнародній науковій конференції "Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України" (м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 21–23 жовтня 2010 р.); Міжнародній науковій конференції "Проблеми формування та оцінки ефективності функціонування сучасних землегосподарських систем" (м. Київ, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, 28 жовтня 2010 р.); Науково-практичній конференції "Шляхи та інструменти модернізаційного прориву економіки України" (м. Одеса, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, 20–22 жовтня 2010 р.); Науково-практичній конференції з міжнародною участю "Регіон–2010: стратегія оптимального розвитку" (м. Харків, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 4–5 листопада 2010 р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції "Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях" (м. Бахчисарай, НДІ сталого розвитку та природокористування, 23–24 вересня, 2010 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми і механізми відтворення ресурсного потенціалу України в контексті євроінтеграції" (м. Рівне, Національний університет водного господарства та природокористування, 7–8 жовтня 2010 р.); Міжнародній науковій конференції "Охорона довкілля та проблеми збалансованого природокористування" (м. Кам’янець-Подільський, Кам’янець-Подільський національний університет, 10–11 травня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 195-річчю від дня заснування ХНАУ імені В. В. Докучаєва "Проблеми сталого розвитку агросфери" (м. Харків, Харківський національний аграрний університет імені В. В. Докучаєва, 4– 6 жовтня 2011 р.); VІ Всеукраїнській науковій конференції "Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України" (м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 20–21 жовтня 2011 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Земельні ресурси і земельні відносини: стан, проблеми реформування, перспективи розвитку" (м. Київ, Національний університет біоресурсів і природокористування України, 4–5 жовтня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Ринкові трансформації розвитку земельних відносин: результати, наслідки, перспективи" (м. Київ, Національний університет біоресурсів і природокористування України, 10–11 жовтня 2012 р.).
Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 43 наукові праці загальним обсягом 34,3 друк. арк., у тому числі 2 монографії, з яких 1 індивідуальна монографія (обсяг 20,5 друк. арк.), 1 колективна монографія (обсяг 0,3 друк. арк.), 25 статей у наукових фахових виданнях (обсяг 10,7 друк. арк.), з яких 8 у співавторстві, 13 матеріалів науково-практичних конференцій (обсяг 1,9 друк. арк.), з них 1 у співавторстві, 3 наукові праці в інших виданнях, з яких 1 стаття та 2 збірники у співавторстві (обсяг 0,9 друк. арк.).

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження містить теоретичні узагальнення і практичні рекомендації щодо вирішення наукової проблеми, пов’язаної з регулюванням розвитку системи землекористування через удосконалення організаційно-економічного механізму екологобезпечного використання земель, що дало змогу зробити висновки та обґрунтувати пропозиції і рекомендації теоретичного, методологічного та прикладного спрямування.
1. Встановлено, що поглиблення ринкових відносин у системі земле-користування зумовлює необхідність дотримання концепції екологічної безпеки використання, охорони та відтворення земель на всіх рівнях управління земельними ресурсами, якою передбачено збереження якості земельно-ресурсного потенціалу, забезпечення продовольчої безпеки, підтримання рівноваги між природними і антропогенно зміненими земельними угіддями, вирішення регіональних, локальних та глобальних проблем землекористування тощо. Вирішення еколого-економічних проблем використання земельних ресурсів вимагає перебудови земельних відносин з пріоритетом забезпечення довгострокового економічно ефективного використання земель різних категорій, тобто досягнення економічно доцільної продуктивності земель при збереженні їх здатності до відтворення.
2. В дисертації обґрунтовано підхід за яким поняття "землекористування" слід розуміти як процес залучення земель у господарську діяльність, який включає їх поділ за призначенням та ефективне використання. У залежності від цього здійснено економічне, екологічне та правове трактування "землекористування". Власне систему землекористування слід розглядати у загальноекономічному та територіально-просторовому аспектах. Загальноекономічна суть землекористування охоплює всі природні чинники і умови виробництва, а сама земля визначається як інтегральний ресурс природного і антропогенного походження. У територіально-просторовому значенні основне місце посідає земельний сукупний потенціал, який використовується у господарському обігу та є основою життєдіяльності людей. Натомість поняття "екологобезпечне використання земель" в роботі трактується як територіально-просторове використання власне земель в системі взаємовідносин земля-користувач в екологобезпечних межах. Головною метою при екологобезпечному використанні земель має стати досягнення рівноваги між екологічними й економічними інтересами та обмеження техногенного навантаження, а також недопущення незворотних екологічних наслідків. Екологобезпечне використання земель передбачає гарантування захищеності територій від катастрофічних екологічних наслідків при використанні земель та недопущення порушення якісного стану земельних ресурсів.
3. Обґрунтовано основні складові організаційно-економічного механізму екологобезпечного використання земель, який має забезпечити економічно ефективне використання земельного сукупного потенціалу. Структурно цей механізм містить організаційно-управлінські та економіко-екологічні складові, а також відповідне правове, інституціональне, нормативне, інформаційне та фінансово-економічне забезпечення. Він покликаний поліпшити якісний стан земель різних категорій та підвищити економічну та екологічну ефективність землекористування. Загальними цілями і завданнями екологобезпечного використання земель на національному (загальнодержавному) рівні має бути забезпечення національної екологічної безпеки держави та визначення в ній місця організаційно-економічного механізму екологобезпечного використання земель. На регіональному рівні такими цілями мають стати шляхи розв’язання територіальних еколого-економічних проблем, а на локальному (господарському) рівні – оптимізація кількості форм господарювання, землекористування, землевласності та обґрунтування структури і напрямів використання земель.
4. Проведені дослідження доводять, що на сьогодні не визначеними залишаються критерії та показники екологобезпечного використання земель, що пов’язано, насамперед, із суттєвими відмінностями у структурі земельно-ресурсного потенціалу різних країн та економічними, екологічними, технічними і соціальними особливостями його використання. Насамперед, однаковими мають бути екологічні та технічні показники і стандарти землекористування. А отже, першочерговим завданням при реалізації складових організаційно-економічного механізму щодо використання земель є підтримання та відтворення їх якості і продуктивності. З цією метою необхідно дотримуватися таких принципів та підходів: забезпечення диференційовано-цільового характеру використання земель та пріоритетності сільськогосподарського використання земель; врахування регіональних особливостей землекористування і регулювання антропогенного навантаження в межах ємності екосистем; посилення матеріальної відповідальності землевласників за використання власних земель; поглиблене вивчення земельних ресурсів на підставі об’єктивної інформації про їх стан, у тому числі з використанням ГІС–технологій; дотримання екосистемного підходу до регулювання екологобезпечного використання земель з урахуванням природних процесів, їх взаємообумовленості в екосистемах.
5. Запропоновано з метою ефективного впровадження організаційно-економічного механізму екологобезпечного використання земель та враховуючи домінування при фактичному використанні земель природоохоронних, економічних та соціальних цілей та завдань виділяти відповідно землі природного, продуктивного та техногенного типів використання. До складу земель природного типу слід включати землі, які перебувають у власності лісогосподарських і водогосподарських підприємств, землі державної власності та землі організацій і підприємств природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення. Домінуючу частину земель продуктивного типу мають становити землі, які належать різним організаційно-правовим формам господарювання, установам і організаціям державного і місцевого рівня, громадянам країни, спільним, у тому числі і міжнародним підприємствам. Основними власниками та землекористувачами земель техногенного типу мають стати держава (переважно – це землі запасу та резервного фонду), а також підприємства транспорту і зв’язку та громадяни (переважно – це землі під житловою забудовою).
6. Визначено, що формування потенціалу земель природного типу базується на сукупній продуктивності, яка залежить від потенціалу природної родючості ґрунтів, від лісовкритої площі, запасів деревини тощо. Оскільки до групи земель природного типу входять лісові землі, природні кормові угіддя, багаторічні насадження, заболочені землі тощо, кожній з яких притаманні певні екологічні ризики, то при дослідженні стану земель, необхідно вивчати ще й кліматичні умови щодо їх використання. Встановлено, що швидкість виявлення та усунення екологічних ризиків прямо пропорційна величині понесених від них втрат. Оскільки екологічні ризики повторюються з певною періодичністю та пов’язані і стрімкими змінами природно-кліматичних умов, то найдоцільнішим нині є ліквідація хоча б основних наслідків цих ризиків.
7. Виявлено, що на землях продуктивного типу відбувається суттєве погіршення якісного стану земель, а саме використання цих земель не відповідає вимогам екологобезпечного використання земель. Зокрема, землевласники та землекористувачі не дотримуються екологічно допустимих співвідношень площ ріллі, лісових насаджень, природних кормових угідь, не зменшують площі розораних сільськогосподарських угідь, продовжують безконтрольно застосовувати засоби хімізації та інтенсивні технології використання земель тощо. А відтак, при впровадженні екологобезпечного використання земель продуктивного типу необхідно враховувати рівень фактичної доступності сільськогосподарських угідь щодо їх використання для вирощування сільськогосподарської продукції. Нині реально задіяні у виробництво сільськогосподарської продукції 36739 тис. га, у той час як відведено під них 42780 тис. га.
8. З’ясовано, що до земель техногенного типу належать землі, позбавлені властивостей природних екосистем і, які функціонують завдяки розробленій системі антропогенних заходів. Ці землі характеризуються високим рівнем освоєння, що виражається у відповідному антропогенному та техногенному навантаженні. Більша частина земель техногенного типу – це землі запасу, резервного фонду та землі загального користування. Екологобезпечне використання цих земель має передбачати оптимізацію використовуваних площ земельних ділянок, виявлення та ідентифікацію джерел забруднення, а також розробку заходів з ревіталізації, регенерації, консервації та рекультивації власне земель. Пропонується авторська класифікація типів деградації ґрунтів та земель, а також визначено три ступеня порушення земель техногенного типу з обґрунтуванням заходів щодо їх відновлення.
9. Встановлено, що не всі землі можуть бути залучені в господарський обіг та використовуватися як ресурс. До того ж тривале використання вже залучених у господарський обіг земель веде до зміни величини земельно-ресурсного потенціалу. Загалом, земельно-ресурсний потенціал вказує на практичну доступність земель, на їх можливості щодо продовольчого забезпечення населення та здійснення різноманітних видів господарської діяльності. Крім земельно-ресурсного потенціалу існує ще й природний земельний потенціал, який характеризує здебільшого фізичний стан власне земель та їх здатність виконувати соціально-екологічні, рекреаційні, оздоровчі, природоохоронні функції, тобто земельний сукупний потенціал включає природний земельний потенціал і земельно-ресурсний потенціал. Природний земельний потенціал базується на потенційній продуктивності земель, а земельно-ресурсний – на фактичній продуктивності земель. Природний земельний потенціал включає сумарний потенціал земель України вкритих лісовою та степовою рослинністю. Земельно-ресурсний потенціал включає потенціал земель різних категорій, і в першу чергу, земель сільськогосподарського призначення. Вивчення існуючих підходів до визначення компонентів земельно-ресурсного потенціалу дозволило побудувати схему типізації основних його елементів.
10. Запропоновано для оцінки еколого-економічного стану земель та визначення рівня екологобезпечного використання продуктивних земель використовувати такі показники: норму ерозії, коефіцієнт вітрової та водної еродованості земельних угідь, норми втрат гумусу та втрат ґрунту, на підставі яких формується шкала еколого-економічного стану земель, а саме: екологобезпечний, перехідний, екологонебезпечний та критичний стан. Екологобезпечний стан – це стан, за якого а ні ерозійні, а ні деградаційні процеси та процеси забруднення шкідливими речовинами суттєво не впливають на продуктивні функції земель, і земля здатна самостійно відновлювати свої природні властивості. Перехідний стан земель характеризується незначним перевищенням допустимих норм та ймовірною втратою родючості земель у межах 10 % зі збереженням землею здатності самостійно відновлювати свої природні властивості. Екологонебезпечний стан свідчить про порушення життєво важливих функцій ґрунтів і земель, які призводять до зниження родючості від 10 до 30 %. Критичний стан земель – це свого роду межа, вище якої втрати землею своїх продуктивних властивостей призводять до повного знищення ґрунтового покриву та зменшення родючості на 30 % і більше. Результати розрахунків засвідчили, що в Україні лише 10,8 % ґрунтів не мають ознак погіршення свого стану.
11. Доведено, що в умовах глобальних кліматичних змін, особливо небезпечними для земель є надзвичайні ситуації природного, гідрометеорологічного характеру. На території України кількість таких ситуацій обумовлена розташуванням країни у зоні помірно-кліматичного поясу з притаманними йому різними синоптичними процесами. Динаміка надзвичайних гідрометеорологічних ситуацій останніми роками свідчить про зростаючу тенденцію їх впливу на процес використання земель та на циклічність цього впливу кожні 6 років. Зонами найбільшої небезпеки стають землі гірських районів, землі поблизу великих водойм і водотоків та землі крутизною схилів понад 3о. У регіональному розрізі найуразливішими є земельні угіддя: Вінницької, Львівської, Івано-Франківської, Донецької та Миколаївської областей. Коефіцієнт уразливості на цих територіях досяг 0,8. Найменш уразливими є земельні угіддя Київської, Житомирської, Черкаської, Сумської та Харківської областей. Коефіцієнт уразливості цих територій не перевищує 0,2.
12. Доведено, що найбільшою перешкодою на шляху до формування організаційно-економічного механізму екологобезпечного використання земель є домінування принципу максимізації доходів від використання земель. Надзвичайно гостро ця проблема постає при використанні земель техногенного та продуктивного типів. Зокрема, для земель техногенного типу необхідно забезпечити екологічність усіх виробничих процесів, що на практиці є проблематичним. Тому для цих земель пропонується оптимізувати показники антропогенного навантаження та забруднення. Для земель продуктивного типу основною проблемою є оптимальне поєднання способів і напрямів традиційного використання земель із їх ґрунтозберігаючим та ґрунтовідтворювальним використанням. Досвід доводить, що використання ґрунтозберігаючих технологій землеробства ефективне лише на високопродуктивних угіддях. Загальну реструктуризацію організаційно-екологічних підходів екологобезпечного використання земель пропонується проводити в три етапи. На першому етапі доцільно створити базу даних якісних і кількісних характеристик земель та систему екологічного моніторингу. На другому етапі – розробити заходи державного регулювання та контролю за економічною та екологічною ефективністю використання земель різних категорій, а на третьому – сформувати критерії та інструментарій екологобезпечного використання земель на національному, регіональному і локальному рівнях.
13. Обґрунтовано базові критерії та показники щодо визначення економічної ефективності використання земель, а також допоміжні показники оцінки даної ефективності. Встановлено мезоекономічні показники, які характеризують ефективність використання земель на рівні регіону та мікроекономічні показники, що визначають ефективність використання земель на рівні господарства, підприємства або установи. Доведено необхідність формування напрямів підвищення економічної ефективності використання земель, що ґрунтуються на формуванні такої системи землекористування, яка докорінно поліпшить якість земель, їх продуктивність та забезпечить впровадження комплексних заходів з відтворення та охорони земель різних категорій, а також зменшить площі земель, нераціонально залучених до господарського обігу і вдосконалить фінансово-економічний механізм господарювання і землекористування.
14. В ході досліджень встановлено, що заходи підвищення економічної ефективності використання земель у ринкових умовах будуть дієвими лише за умов переходу системи землекористування на засади екологобезпечного розвитку. Визначення економічної ефективності екологобезпечного використання земель має свої особливості та пов’язано із застосуванням відповідних критеріїв оцінки: екологічного резерву земель, видового біорізноманіття, уразливості земель до впливу різних чинників та здатності земель задовольняти інтереси громадян. Розрахунки свідчать, що в 13 регіонах України екологічний резерв земель вже вичерпано. Видове біорізноманіття оцінювалося за індексом узагальненого видового біорізноманіття МSА. За підрахунками середнє значення МSА по Україні становить 32 %. Найкращим воно є у Закарпатській області (62 %). Найменш уразливими до природно-кліматичних чинників є Київська, Черкаська та Житомирська області, а до антропогенно-техногенних – Закарпатська, Тернопільська, Чернівецька області. Коефіцієнт задоволення потреб населення у землях природного типу є найнижчим у Донецькій, Дніпропетровській і Запорізькій областях, у землях продуктивного типу – у Закарпатській, Івано-Франківській і Львівській областях, у землях техногенного типу використання – у Закарпатській, Донецькій та Івано-Франківській областях. За результатами зонування земель щодо їх придатності до екологобезпечного використання виділено 7 природно-господарських зон, з яких найпридатнішою для екологобезпечного використання є Південно-Західна зона площею 2,18 %.
15. Запропоновано індикаційну модель щодо оцінки ефективності розвитку і реалізації складових організаційно-економічного механізму екологобезпечного використання земель, яку побудовано на підставі економічних, екологічних та соціальних показників, що визначалися за трьома рівнями. Перший – це близько 150 показників, що визначені експертним методом. На другому рівні визначено інтегральні екологічні, соціальні та економічні індикатори. На третьому – розраховано загальний індекс ефективності екологобезпечного використання земель. Розрахунки показали позитивну динаміку ефективності використання земель за економічним і соціальним індикаторами та негативну тенденцію за екологічним індикатором.
16. При формуванні фінансово-економічного забезпечення екологобезпечного використання земель необхідно враховувати такі структурні елементи: відповідальність за екологічну безпеку використання земель, стимулювання екологічно безпечного використання земель, фінансове забезпечення екологічно безпечного використання земель, страхування земель при екологобезпечному використанні. Обмеженість дії економічних інструментів та низька ефективність екологобезпечного використання земель вимагає здійснення відповідної стандартизації, нормування, забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки населення щодо якості земель та визначення допустимого антропогенного навантаження на землі. Державна система нормування має базуватися на розгалуженій мережі моніторингу і контролю за змінами стану земель та враховувати регіональну специфіку розвитку економіки.
17. Доведено, що прогноз використання земель потребує врахування: можливостей впровадження напрямів їх екологобезпечного використання; змін чисельності населення України; змін обсягів промислового і аграрного виробництва; тенденцій скорочення площ продуктивних земель; можливостей оптимізації структури земельного фонду України. Прогноз використання земель здійснювався на державному рівні для визначення потреб у землях природного, продуктивного та техногенного типів. При цьому землі відводилася роль базового екологічного стабілізатора екосистем з метою досягнення оптимальних умов проживання населення та розвитку економіки. Встановлено, що за існуючих тенденцій землекористування відбуватиметься незначне зменшення площі земель продуктивного типу та відповідно незначне збільшення площ земель природного та техногенного типів. Дотримання ж умов екологобезпечного використання земель призведе до суттєвого зростання площ земель природного типу, незначного зростання площ земель техногенного типу та значного зменшення площ земель продуктивного типу.
18. Встановлено, що ігнорування принципів екологобезпечного використання земель може вже найближчим часом призвести до незворотних процесів в існуючій системі землекористування. Нинішнє використання земель в Україні не можна вважати екологічним. При цьому найбільш актуальними для нашої держави є такі напрями екологізації землекористування: використання екологічно безпечних технологій землекористування; впровадження невиснажливих і економічно ефективних форм господарювання; розробка екологічних стандартів використання земель; стимулювання землекористувачів до екологічно безпечних способів використання земель; суттєве скорочення антропогенного навантаження на земельні ресурси. Загалом екологізацію землекористування слід починати із створення правильної організації відповідної території. Досягти цього можна за допомогою створення оптимізованих антропогенних ландшафтів, застосування напрямів відтворення якості земель і досягнення максимальної продуктивності земель через оптимізацію землеволодінь і землекористувань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Власов В. І. Використання земельних ресурсів у країнах – основних виробниках сільськогосподарської продукції / В. І. Власов // Економіка АПК. – 2007. – № 4. – С. 153–154.
2. Третяк А. М. Земельні ресурси України та їх використання / А. М. Третяк, Д. І. Бабміндра. – К. : ТОВ "ЦЗРУ", 2003. – 143 с.
3. Землекористування : еколого-економічні проблеми, конфлікти, планування : [навч. посіб.] / І. П. Соловій, О. Т. Іванишин, В. В. Лавний, Ю. І. Турчин, О. Г. Часковський. – Львів : Афіша, 2005. – 400 с.
4. Лугіна В. Ф. Еколого-економічні проблеми сільськогосподарського землекористування / Лугіна В. Ф. – К. : ІЗ УААН, Ін-т радіоекології УААН, 1998. – 168 с.
5. Богіра М. С. Землекористування в ринкових умовах : еколого-економічний аспект : [монографія] / М. С. Богіра. – Львів : ЛНАУ, 2008. – 225 с.
6. Будзяк В. М. Економічні та правові аспекти поняття «земля» / В. М. Будзяк, О. С. Будзяк // Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: VІ Всеукраїнська наук. конф., 20– 21 жовт. 2011 р. – К. : КНУ імені Тараса Шевченка, 2011. – С. 48–49.
7. Зіновчук Н. В. Екологічна політика АПК: економічний аспект / Н. В. Зіновчук. – Львів : Львівський держ. аграр. ун-т, ННВК "АТБ", 2007. – 394 с.
8. Добряк Д. С. Еколого-економічні засади реформування землекористування в ринкових умовах / Д. С. Добряк, Д. І. Бабміндра. – К. : Урожай, 2006. – 336 с.
9. Третяк А. М. Економіка землекористування та землевпорядкування : [навч. посіб.] / А. М. Третяк. – К. : ТОВ "ЦЗРУ", 2004. – 542 с.
10. Корчинська О. А. Родючість ґрунтів: соціально-економічна та екологічна сутність : [монографія] / О. А. Корчинська. – К. : ННЦ ІАЕ, 2008. – 238 с.
11. Будзяк О. С. Екологобезпечне використання земель: теоретичні та практичні аспекти : [монографія] / Будзяк О. С. – К. : Аграр Медіа Груп, 2011. – 326 с.
12. Другак В. М. Теоретичні та методологічні основи економіки землекористування : [монографія] / В. М. Другак. – К. : ЦЗРУ, 2004. – 129 с.
13. Дегтярев И.В. Земельный кадастр / И.В. Дегтярев. – М. : Колос, 1979. – 463 с.
14. Закон України "Про землеустрій" від 16.04. 2003 р. // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 129.
15. Третяк А. М. Наукові основи економіки землекористування та землеволодіння / А. М. Третяк, В. М. Другак. – К. : ЦЗРУ, 2003. – 337 с.
16. Моніторинг земель : підручник / [А. Сохнич, М. Богіра, В. Горлачук, Д. Столярчук, І. Песчанська] ; за ред. А. Я. Сохнича. – Львів : Компанія "Манускрипт", 2008. – 264 с.
17. Русан В. М. Економіка раціонального сільськогосподарського землекористування : [монографія] / В. М. Русан. – К. : ННЦ ІАЕ, 2009. – 200 с.
18. Мельник Л. Ю. Економічна теорія на межі тисячоліть : [навч. посіб.] / Мельник Л. Ю., Макаренко П. М., Кириленко І. Г. – К. : ІАЕ УААН, 2003. – 748 с.
19. Управління землекористуванням : підручник / [В. В. Горлачук, О. М. Гаркуша, В. Г. В’юн, В. В. Мельніченко, І. М. Песчанська, Д. М. Демченко] ; за ред. В. В. Горлачука. – Миколаїв : Видавництво Іліон, 2006. – 376 с.
20. Панас Р.М. Раціональне використання та охорона земель : [навч. посіб.] / Р.М. Панас. – Львів : «Новий світ – 2000», 2008. – 352 с.
21. Русан В. М. Теоретико-методологічні аспекти раціонального сільськогосподарського землекористування / В. М. Русан // Економіка АПК. – 2008. – № 7. – С. 27–30.
22. Лебеденко О. В. Розвиток ефективного використання землі суб’єктами аграрного господарювання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.04 "Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)" / О. В. Лебеденко. – Дніпропетровськ, 2009. – 20 с.
23. Соціально-економічні та екологічні проблеми використання і охорони земель в умовах реформування земельних відносин : зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф. / Харк. нац. аграр. ун-т імені В. В. Докучаєва. – Харків : ХНАУ, 2003. – 358 с.
24. Будзяк О. С. Наукові дослідження економічного простору в контексті стратегічного потенціалу тваринництва України / О. С. Будзяк // Продуктивні сили і регіональна економіка: зб. наук. праць РВПС України НАН України; 2-х ч. – 2007. – Ч.ІІ. – С. 163–168.
25. Устінова І. І. Щодо теоретичних засад екологічно безпечного управління розвитком територій / І. І. Устінова // Містобудування та територіальне планування: [наук.-техн. зб.]. – К. : КНУБА, 2007. – Вип. 28. – С. 332–337.
26. Україна : основні тенденції взаємодії суспільства і природи у ХХ ст. (географічний аспект) : [ред. Л. Г. Руденка]. – К. : Академперіодика, 2005. – 320 с.
27. Калініченко А.В. Особливості фомування збалансованих агроекосистем / А. В. Калініченко, В. М. Писаренко. – Полтава : ПДАА, 2005. – 368 с.
28. Устойчивое развитие : теория, методология, практика : [учебник / под ред. Л. Г. Мельника]. – Сумы : Университетская книга, 2009. – 1216 с.
29. Шевченко І. В. Соціально-економічні проблеми екологічної безпеки : [монографія] / І. В. Шевченко. – К. : ВГЛ "Обрій", 2009. – 194 с.
30. Шкуратов О. І. Формування екологобезпечного землекористування в сільському господарстві // Інноваційна економіка. – 2012. – № 5. - С.182-185
31. Гордієнко В. П. Екологічна складова раціонального використання земель сільськогосподарського призначення / В. П. Гордієнко // Вісник Сумського національного аграрного університету : зб. наук. праць СНАУ. – 2007. – Вип. 2. – С. 316 – 318. – (Серія: Фінанси і кредит).
32. Волик Н. Г. Організаційно-економічний механізм екологобезпечного розвитку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.07.02 «Економіка сільського господарства і АПК» / Н. Г. Волик. - Дніпропетровськ, 2004. – 16 с.
33. Подлевська, О. М. Удосконалення механізму екологобезпечного землекористування / О. М. Подлевська // Екологічний менеджмент у загальній системі управління : збірник тез доповідей Одинадцятої щорічної Всеукраїнської наук. конф., 20-21 квітня 2011 р., Суми, Ч.2 / відп. за вип. О. М. Теліженко. — Суми : СумДУ, 2011. – С. 67–71.
34. Стельмащук Ю. А. Механізми екологізації сільськогосподарського землекористування / Стельмащук Ю. А. // Сталий розвиток економіки. – 2012. - № 2. – С. 140-143.
35. Будзяк О.С. Сучасні проблеми землекористування / О. С. Будзяк // Регіон–2010: стратегія оптимального розвитку : міжнар. наук.-практ. конф., 4– 5 лист. 2010 р. – Харків : ХНУ, 2010. – С. 22–24.
36. Лукьянчиков Н. Н. Природная рента и охрана окружающей среды : учебн. пособие [для студентов вузов] / Н. Н. Лукьянчиков. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 176 с. – (Серия Oikos).
37. Від становлення земельних відносин до комплексної механізації виробництва / [Зубець М. В., Власов В. І, Годунов І. М та ін.] ; під ред. М. В. Зубець. – К. : Аграрна наука, 2005. – 280 с. – (Сільське господарство України – від минулого до сьогодення : у 4 т., т. 2).
38. Охорона та раціональне використання природних ресурсів і рекультивація земель : навч. посіб. / [П. П. Надточій, Т. М. Мислива, В. В. Морозов та ін.] ; за заг. ред. П. П. Надточія, Т. М. Мисливої. – Житомир : Держ. агроекологічний ун-т, 2007. – 420 с.
39. Будзяк О. С. Перспективи екологобезпечного землекористування в світі / О. С. Будзяк // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: V Міжнар. наук. конф., 21–23 жовт. 2010 р. – К. : КНУ імені Тараса Шевченка, 2010. – С. 110–111.
40. FAO: Statistics / Статистичний щорічник ФАО // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : // www.faostat.fao.org.
41. Милованов Є. В. Особливості розвитку міжнародного ринку органічних продуктів / Є. В. Милованов // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal/.../5_1.htm.
42. Новоторов О. С. Економіка землегосподарювання : теорія, методологія : [монографія] / О. С. Новоторов. – К. : ТОВ "ДКС центр", 2009. – 628 с.
43. Екологічний потенціал наземних екосистем / [за ред. М.А. Голубця]. – Львів : Видавництво Поллі, 2003. – 180 с.
44. Ганна Варавва. Велика епоха. Модифіковані продукти – порятунок від голоду чи свідоме вбивство / Ганна Варавва // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // www.epochtimes.com.ua.
45. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // translate.googleuser content.com.
46. World Health Organization. Global and regional food consumption patterns and trends // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // translate.google.com.ua.
47. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // ur.wikipedia.org.
48. Данилишин Б. М. Економіка природокористування : [підручник] / Данилишин Б. М., Хвесик М. А., Голян В. А. – К. : Кондор, 2010. – 465 с.
49. Як функціонують кадастрові системи у світі? / [гол. редактор Лариса Гуцало] // Землевпорядний вісник. – 2006. – № 2. – С. 68–71.
50. Економічна безпека України : сутність і напрямки забезпечення // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // old.niss.gov.ua/book/rozdil/rozd11.htm.
51. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // rss.novostimira.com/n_1499838.html.
52. Перелік видатків державного бюджету на потреби оборони // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // www.info-works.com.ua/all/econimichna.../46.html.
53. Підсумковий моніторинг розвитку соціальної сфери України за 2010 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // cpsr.org.ua/index.php?...2010...2010....
54. Будзяк О. С. Екологічна безпека та її місце в сучасному землекористуванні/ О. С. Будзяк // Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях : ІІ Всеукраїнська наук.-практ. конф., 23–24 верес., 2010 р. – Сімферополь : ПП «Підприємство Фенікс», 2010. – С. 176–178.
55. Види екологічної безпеки // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // ebk.net.ua/Book/law/getman_ekopu/part7/702.htm.
56. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // old.niss.gov.ua/book/Kachin/1-2.htm.
57. Чепков Б. М. Удосконалення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель / Б. М. Чепков, М. М. Паночко // Землеустрій і кадастр. – 2004. – № 1–2. – С. 37–40.
58. Будзяк О. С. Проблеми раціонального використання земель лісогосподарського призначення / О. С. Будзяк // Продуктивні сили і регіональна економіка: зб. наук. праць РВПС України НАН України; у 2-х ч. – 2010. – Ч. ІІ. – С. 238–244.
59. Будзяк О. С. Використання земель в лісових екосистемах України / Будзяк О. С. // Екологія і природокористування : зб. наук. праць ІППЕ НАН України. – 2009. – Випуск 12. – С. 87– 94.
60. Державний лісовий кадастр станом на 1 січня 1996 р. – Ірпінь : Українське державне лісовпорядне виробниче об’єднання, 1997. – 508 с.
61. Державний земельний кадастр України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // mir-ekspertiz.info/zakon-ukraїni-pro.
62. Проблеми збалансованого лісокористування в системі сталого розвитку : [монографія] / [Я. В. Коваль, В. С. Бондар, О. А. Голуб, І. М. Лицур та ін.]. – К. : Науковий світ, 2004. – 211 с.
63. Будзяк О. С. Раціональне використання земель рекреаційного призначення/ О. С. Будзяк // Науковий вісник АМУ: зб. наук. праць АМУ. – 2010. – Вип. 8. – С. 81–87. – (Серія «Економіка»).
64. Статистичний щорічник України. – К. : Держкомстат України, 2007. – 540 с.
65. Руденко Л. Г. Природно-ресурсниий потенціал як чинник економічного зростання в Україні / Л. Г. Руденко, С. А. Лісовський // Український географічний журнал. – 2001. – № 3. – С. 17–27.
66. Бейдик О. О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування : [монографія] / О. О. Бейдик. – К. : ВПЦ Київський університет, 2001. – 395 с.
67. Гродзинський Д. М. Проблеми збереження та відновлення біорізноманіття в Україні / [Д. М. Гродзинський, Ю. Р. Шеляг-Сосонко та ін.]. – К. : Академперіодика, 2001. – 104 с.
68. Дубін В. Г. Регіональні проблеми збереження рідкісних видів біоти у лісах України / В. Г. Дубін // УГЖ. – 2002. – № 2. – С. 20–27.
69. Будзяк О. С. Збереження природних екосистем як чинник екологобезпечного використання земель / О. С. Будзяк // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць КНЕУ.– 2010. – Вип. 23. – С. 242–250.
70. Структура кількості та площ територій і об’єктів природно-заповідного фонду України / Державна служба заповідної справи // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // UKRAINE.WWF.RAPPAM.
71. Статистичний збірник "Довкілля України". – К. : Держкомстат України, 2006 р. – 260 с.
72. Лендєл М. А. Земельні ресурси Карпатського регіону : проблеми використання, відтворення і охорони : [монографія] / М. А. Лендєл, Р. А. Романович. – Ужгород : Карпати, 2007. – 256 с.
73. Природно-заповідний фонд: стан визначення меж і оформлення прав на землю // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // www.myland.org.ua/index.php?id=1164...uk.
74. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням : [за ред. Л. Г. Мельника, М. К. Шапочки]. – Суми : ВТД “Університетська книга”, 2005. – 759 с.
75. Статистичний щорічник України. – К. : Держкомстат України, 2010. – 550 с.
76. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України / [Данилишин Б. М., Дорогунцов С. І., Міщенко В. С. та інші.]. – К. : РВПС України НАН України, 1999. – 716 с.
77. Природно-ресурсна сфера України : проблеми сталого розвитку та трансформацій : [за ред. членкор. НАНУ Б. М. Данилишина]. – К. : ЗАТ "Нічлава", 2006. – 704 с.
78. Яцик А. В. Горизонти водного господарства України / А. В. Яцик // Урядовий кур΄єр. – 2003. – № 194. – С. 9
79. Будзяк О. С. Актуальні проблеми екологобезпечного використання земель оздоровчого призначення / О. С. Будзяк // Регіональні аспекти розвитку продуктивних сил України. – 2011. – Вип. 16. – С. 50–55.
80. Основы земельного законодательства Союза ССР и Советских республик/ Ведомости Верховного Совета СССР. – 1968. – № 51. – Ст. 485 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : forest.geoman.ru/forest/.../index.shtml.
81. Земельний кодекс УРСР / Відомості Верховної Ради УРСР. – 1970. – № 29. – Ст. 205 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2874%E0-07.
82. Земельний кодекс України : [наук.-практ. коментар / за ред. В. І. Семчика]. – К. : Ін Юре, 2004. – 676 с.
83. Ільків Н. В. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / Н. В. Ільків, Я. З. Гаєцько-Колотило. – К. : Істина, 2007. – 632 с.
84. Мірошниченко А. М. Земельне право України : [навч. посіб.] / А. М. Мірошниченко. – К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 2007. – 432 с.
85. Гетьман А. П. Термінологія екологічного законодавства : методологічні засади та перспективи уніфікації / А. П. Гетьман // Вісник АПрН України. – 2003. – № 3 (34). – С. 580–592.
86. Ляшенко С. Операції з землею / Ляшенко С., Левков В., Кобзан С. – Х. : Фактор, 2007. – 824 с.
87. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні // Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, 2006. – 368 с.
88. Закон України "Про охорону культурної спадщини" / Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 39. – ст. 333 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : // zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1805-14.
89. Наказ Держкомзему України "Тимчасовий Порядок ведення державного реєстру земель" від 2 липня 2003 р., № 174 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : // zakon.rada.gov.ua.
90. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам΄ятки культурної спадщин" від 28 грудня 2001 р., № 1768 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : // www.uazakon.com.ua.
91. Будзяк О. С. Сучасне використання земель історико-культурного призначення як чинник екологобезпечного землекористування / О. С. Будзяк // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 3 (105). – С. 208–212.
92. Державне агентство земельних ресурсів України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : // dkzr.gov.ua/terra/control/uk/publish/article?art _id=97874&cat id=97786).
93. Добряк Д. С. Проблеми екологізації землекористування / Д. С. Добряк, С. О. Осипчук, С. П. Погурельський // Землевпорядкування. – 2001. – № 2. – С. 31–36.
94. Безпалько Р. І. Основи землевпорядкування та землекористування / Р. І. Безпалько. – К. : Рута, 2005. – 72 с.
95. Осипчук С. О. Про охорону земель в Україні / С. О. Осипчук // Землевпорядний вісник. – 2006. – № 2. – С. 28–36.
96. Будзяк О. С. Перспективи екологобезпечного використання земель промисловості / О. С. Будзяк // Національне господарство України: теорія та практика управління: зб. наук. праць РВПС України НАН України. – 2010. – С. 65–72.
97. Єдін О. Транспортна політика В Україні / О. Єдін, Ю. Цвєтов, Л. Соколов // Економіка України. – 2000. – № 1. – С. 24– 34.
98. Григор’єв Г. С. Про інвестиційні потреби транспортної інфраструктури України / Г. С. Григор’єв // Залізничний транспорт України. – 2003. – № 1. – С. 35–39.
99. Пащенко Ю. Є. Транспортно-дорожній комплекс України в процесах міжнародної інтеграції : [монографія] / Пащенко Ю. Є., Никифорук О. І. – Ніжин : ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2008. – 192 с.
100. Новікова А. М. Україна в системі міжнародних транспортних коридорів / А. М. Новікова. – К. : НІМБ, 2003. – 494 с.
101. Будзяк О. С. Еколого-економічні проблеми використання земель транспорту / О. С. Будзяк // Економіка природокористування і охорони довкілля : зб. наук. праць РВПС України