Добровольська Ірина Олександрівна. Заощадження населення в ресурсному потенціалі банку

Короткий опис

Добровольська Ірина Олександрівна. Заощадження населення в ресурсному потенціалі банку.- Дис. канд. екон. наук: 08.00.08, Ун-т банк. справи Нац. банку України (м. Київ). - Київ, 2014.- 207 с.

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ (м. Київ)

На правах рукопису

ДОБРОВОЛЬСЬКА ІРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 336.71:64.031.4

ЗАОЩАДЖЕННЯ НАСЕЛЕННЯ В РЕСУРСНОМУ ПОТЕНЦІАЛІ БАНКУ

Спеціальність 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник
Вядрова Інна Миколаївна,
кандидат економічних наук,
доцент

Київ – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………... 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАОЩАДЖЕНЬ НАСЕЛЕННЯ Я К СКЛАДОВОЇ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ БАНКУ
12
1.1. Економічна сутність поняття «заощадження населення» 12
1.2. Роль заощаджень населення у ресурсному потенціалі банку…………………………………………………………. 35
1.3. Наукові підходи до трансформації заощаджень населення у фінансові ресурси банку ………………………..…...……
54
Висновки до розділу 1……………………………………… 73
РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ТА УМОВ ФОРМУВАННЯ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ БАНКІВ УКРАЇНИ НА ОСНОВІ ЗАЛУЧЕННЯ ЗАОЩАДЖЕНЬ НАСЕЛЕННЯ ………………………………………………..

75
2.1. Сучасні тенденції формування ресурсного потенціалу вітчизняних банків……………………………………………
75
2.2. Умови та чинники залучення заощаджень населення банками України…………………………..…………………
90
2.3. Роль заощаджень населення у формуванні ресурсного потенціалу банків на основі депозитів фізичних осіб
107
Висновки до розділу 2…………………………………………. 122
РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ НАРОЩЕННЯ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ БАНКУ НА ОСНОВІ АКТИВІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ЗАЛУЧЕННЯ ЗАОЩАДЖЕНЬ НАСЕЛЕННЯ

125
3.1. Удосконалення системи формування ресурсного потенціалу банків на основі заощаджень населення …..
125
3.2. Оптимізація співвідношення вартості та обсягів залучення коштів населення до банку …………………..
145

3.3.
Страхування вкладів як інструмент залучення довгострокових заощаджень населення до банків………

159
Висновки до розділу 3…………………………………………. 177
Висновки……………………………………………………………………. 179
Список використаних джерел……………………………………………... 183
Додатки……………………………………………………………………... 201

ВСТУП

Актуальність теми. Функціонування банку як фінансового посередника неможливе без залучення грошових ресурсів, які знаходяться в розпорядженні домогосподарств і суб’єктів господарювання. Залучені кошти створюють ресурсну базу для проведення всього спектру операцій, що здійснюють банки у процесі своєї діяльності Водночас, спроможність банку ефективно функціонувати та динамічно розвиватися значною мірою визначається як наявною ресурсною базою, так і його здатністю за необхідності залучати додаткові обсяги ресурсів на прийнятних умовах, що характеризує ресурсний потенціал банку.
Актуалізація проблеми нарощення ресурсного потенціалу банків саме за рахунок заощаджень населення викликана дією низки чинників, що впливають на розвиток вітчизняного банківського сектору. Так, негативний вплив чинить низька прибутковість, а в окремих випадках - збитковість діяльності багатьох вітчизняних банків. Це, в свою чергу, призводить до скорочення обсягів власних фінансових ресурсів та зменшення ресурсного потенціалу банків. Даний чинник на фоні ускладнення процесу залучення капіталу на міжнародних ринках (зокрема через зміну політики вкладення коштів на нестабільних ринках більшістю європейських банківських груп) обмежує можливості для збільшення ресурсного потенціалу вітчизняних банків. Саме тому на сучасному етапі розвитку банківського сектору в Україні як вагомий чинник формування його ресурсного потенціалу виступають депозити фізичних осіб, основним джерелом яких є заощадження населення. У зв’язку із вищезазначеним виняткової важливості набуває подальший розвиток теоретичних положень щодо трансформації заощаджень населення в ресурсний потенціал банків та розробка ефективних комплексних заходів, спрямованих на мобілізацію цих заощаджень до банківського сектору.
Зважаючи на значущість проблеми формування ресурсного потенціалу банку на основі заощаджень населення, ця проблематика знайшла широке відображення як у зарубіжній, так і вітчизняній економічній науці. Питання управління ресурсами та ресурсним потенціалом банків досліджують у своїх роботах такі автори, як Г. М. Азаренкова, О. І. Барановський, І. В. Барилюк, О. В. Васюренко, І. М. Вядрова, О. Д. Вовчак, Б. Є. Кваснюк, В. В. Коваленко, Л. В. Кузнєцова, С. М. Панчишин, Л. О. Примостка, С. К. Реверчук, П. С. Роуз, М. І. Савлук, Н. М. Шелудько та ін.
Тезу про те, що саме заощадження населення, мобілізовані банками у формі депозитів, є одним із основних джерел фінансових ресурсів банків, у своїх роботах доводять С. М. Аржевітін, С. В. Волосович, В. М. Геєць, В. Я. Карковська, А. М. Мороз, А. В. Олійник, О. А. Романюк, І.В. Серветник, О. Л. Франченко.
Незважаючи на значний обсяг досліджень щодо розуміння сутності заощаджень населення та їх ролі в ресурсному потенціалі банків, залишається певна кількість проблемних питань, які потребують поглибленого розгляду. Зокрема, дискусійними і недостатньо дослідженими є питання оцінки характеру і ступеня взаємозв’язку між доходами й заощадженнями населення та ресурсною базою вітчизняних банків; вибору і практичної оцінки ефективності інструментарію, спрямованого на трансформацію заощаджень населення у ресурсний потенціал банків; підвищення стійкості, надійності і прогнозованості депозитних вкладів фізичних осіб та їх перетворення на основне джерело довгострокових ресурсів вітчизняних банків тощо. Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, визначило його мету, завдання та структуру.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах планів науково-дослідних робіт Харківського інституту банківської справи Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ), зокрема, у рамках теми «Регіональні аспекти розвитку банківського сектору» (на прикладі Харківського регіону) (номер державної реєстрації 0109U008864) автором розкрито систему чинників, що впливають на формування та використання ресурсного потенціалу банку. В межах теми «Формування маркетингової стратегії розвитку банківського регіону у контексті забезпечення фінансової стабільності (на прикладі банків Харківського регіону» (номер державної реєстрації 0113U002197) автором запропоновано методичний підхід до формування ресурсного потенціалу банку в контексті оптимізації процесу залучення заощаджень населення.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в уточненні теоретичних засад формування ресурсного потенціалу банку на основі заощаджень населення та розробці практичних рекомендацій щодо активізації процесу залучення заощаджень населення до банківського сектору.
Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:
- уточнити сутність поняття «заощадження населення»;
- визначити роль заощаджень населення у формуванні ресурсного потенціалу та систематизувати чинники, що їх зумовлюють;
- систематизувати існуючі наукові підходи до трансформації заощаджень населення в ресурси банку;
- оцінити сучасні тенденції та закономірності формування ресурсного потенціалу вітчизняних банків;
- проаналізувати умови і чинники залучення заощаджень населення банками України, резерви нарощування ресурсної бази банків за їх рахунок;
- визначити вплив використовуваного банками інструментарію депозитної політики на формування ресурсного потенціалу;
- запропонувати напрями вдосконалення системи формування ресурсного потенціалу банків на основі заощаджень населення;
- визначити співвідношення вартості та обсягів залучення банками коштів населення за допомогою економіко-математичного моделювання;
- розробити концептуальну модель системи страхування вкладів фізичних осіб як інструменту залучення заощаджень населення до банківського сектору України.
Об’єктом дослідження є процес формування ресурсного потенціалу банку за рахунок заощаджень населення.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади, методичні підходи та практичний інструментарій трансформації заощаджень населення у реальний чинник формування ресурсного потенціалу банку.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є базові положення економічної теорії та теорії фінансів. У процесі вирішення поставлених завдань у роботі використовувались загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: методи аналізу і синтезу (при уточненні сутності економічного поняття «заощадження населення»; ресурсного потенціалу банку і ролі заощаджень населення у його формуванні; визначенні зв’язків між заощадженнями населення та ресурсним потенціалом банку; особливостей, умов і чинників трансформації заощаджень населення у ресурсний потенціал банків); евристичні методи (при розробці пропозицій щодо активізації процесу залучення заощаджень населення до банків на основі страхування); методи кореляційно-регресійного аналізу (при виявленні взаємозв’язку між елементами депозитної політики банків та значущістю коштів населення на депозитних рахунках як джерела формування ресурсного потенціалу); методи економіко-математичного моделювання (при побудові моделі оптимізації обсягів та структури коштів населення, залучених на депозитні рахунки банку).
Інформаційною базою дослідження послужили законодавчі та нормативно-правові акти з питань регулювання банківської діяльності, офіційні дані Національного банку України, Державної служби статистики України, фінансова звітність окремих банків, матеріали Асоціації українських банків, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, періодичні видання, Інтернет-ресурси.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у такому:
удосконалено:
- економічний зміст поняття «заощадження населення», під яким запропоновано розуміти систему відносин між населенням та господарюючими суб’єктами, що виникають в процесі відокремлення доходів населення з метою збереження їх у різних формах (грошова, натурально-речова, фінансові активи) для покриття майбутніх потреб та/або використання як інвестиційного ресурсу. На відміну від існуючих, запропоноване визначення дозволяє деталізувати джерела та процедуру виникнення доходів населення, визначити мету їх збереження та примноження, що надає можливість знаходити оптимальні методи трансформації заощаджень у ресурси банку;
- визначення сутності ресурсного потенціалу банку, який, на відміну від існуючих підходів, розглядається як інтегрована сукупність наявної ресурсної бази банку, її ключових характеристик (вартості, стабільності і прогнозованості джерел ресурсів), умов використання ресурсів (кон’юнктура зовнішнього середовища), яка за умов здатності банківського менеджменту ефективно використовувати ресурси, трансформується у фінансовий результат. Такий підхід до інтерпретації поняття дозволяє враховувати кількісний, якісний та компетенційний аспекти формування та реалізації ресурсного потенціалу банку;
- методичні підходи до визначення складових системи гарантування вкладів фізичних осіб, а саме - передбачено створення механізму додаткового страхування депозитних вкладів населення на суму, що перевищує межу гарантованої компенсації, що, в свою чергу, сприятиме залученню до банківського сектору значних за обсягом довгострокових джерел формування ресурсного потенціалу банку;
дістали подальшого розвитку:
- система класифікаційних ознак розподілу заощаджень населення за рахунок виділення критеріїв «за ступенем ліквідності» та «за часом існування», яка на відміну від існуючих, розкриває умови і цілі нагромадження та визначає можливості з удосконалення процесу формування заощаджень населення та їх трансформацію у ресурсний потенціал банку;
- обґрунтування структури та характеру взаємозв’язків у системі формування ресурсного потенціалу банку на основі заощаджень населення завдяки розширенню суб’єктно-об’єктного складу системи, взаємодія між елементами якої базується на принципах раціональності, системності та альтернативності, відповідному методично-інструментальному та інформаційно-аналітичному забезпеченні;
- чинники впливу на залучення заощаджень населення до банківського сектору та їх перетворення на ресурсний потенціал банків завдяки обґрунтуванню та виокремленню: групи безпосереднього ринкового впливу (процентна політика, депозитна політика, рекламно-маркетингова та іміджева політика банків); групи обмежувально-регулятивного впливу (нормативи, грошово-кредитна політика, система гарантування вкладів) та групи інформаційно-консультативного впливу (системи рейтингів банків, поширення експертних висновків, інформаційно-аналітичних оглядів, брокерські чи консалтингові послуги населенню, фінансова грамотність та освіта населення тощо);
- періодизація етапів залучення заощаджень населення для формування ресурсного потенціалу банків завдяки визначенню зв’язку між ними;
- систематизація чинників, які визначають залежність банківських ресурсів від депозитів фізичних осіб та обумовлюють роль заощаджень населення у формуванні ресурсного потенціалу банків, з огляду на врахування таких з них як: кон’юнктура ринку кредитно-депозитних послуг, доступність зовнішніх запозичень, особливості нормативно-правового регулювання діяльності банків у сфері залучення заощаджень населення тощо;
- методичний підхід до оцінки результативності впливу банків на процес формування ресурсів на основі заощаджень населення, який, на відміну від існуючих, ґрунтується на виокремленні індивідуального характеру взаємозв’язку між кількістю депозитних програм, процентними ставками, рейтингом надійності банків і темпами приросту депозитів, середньою залежністю ресурсів банку від депозитів населення та середньою часткою строкових коштів у депозитному портфелі.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції можуть бути базою для розробки й обґрунтування політики розвитку ресурсного потенціалу вітчизняних банків на основі активізації процесів залучення заощаджень населення.
Окремі положення роботи було впроваджено у практику вітчизняних банків, а саме: Регіонального відділення № 3 ПАТ «Альфа-Банк» (м. Харків) - авторський підхід до активізації процесів залучення коштів населення до банку, який базуються на застосуванні оптимізаційних економіко-математичних моделей (довідка від 20.08.2012 № 283/08-125/8), ПАТ «Східно-Український банк «Грант» (м. Харків) - пропозиції щодо запровадження механізму додаткового захисту депозитів (довідка від 20.06.2013 р.№ 175/02-1-01). Практичні рекомендації та результати дисертаційного дослідження, пов’язані з процесом залучення заощаджень населення до банку, його активізацією та оптимізацією в умовах сучасного розвитку банківського сектору, були використані Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації при розробці Програми економічного і соціального розвитку Харківської області на 2012 рік (довідка від 24.10.2012 № 05-1-38/2319д).
Теоретичні положення та окремі практичні розробки, що містяться в дисертації, використовуються в навчальному процесі Харківського інституту банківської справи УБС НБУ (м. Київ) при викладанні дисциплін «Гроші та кредит», «Банківське обслуговування населення» та «Ощадна справа в Україні» (довідка від 14.01.2013 ).
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження, які викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором самостійно і є його науковим доробком. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення, які є результатом особистих досліджень автора.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені на: IV Міжнародній науково-практичній
конференції «Інституційні засади функціонування економіки в умовах трансформації» (м. Одеса, 2010 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми фінансового моніторингу» (м. Харків, 2011 р.), IV Міжрегіональній науково-практичній конференції «Проблеми
економіки та управління у промислових регіонах» (м. Запоріжжя, 2011 р.), Міжнародній науково - практичній конференції «Економіка, фінанси та
менеджмент: проблеми та шляхи їх вирішення» (м. Сімферополь, 2013 р.), XXIV Міжнародній науково - практичній конференції «Економіка в умовах глобалізації світових економічних процесів » (м. Львів, 2013 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано автором у 12 наукових працях, серед яких 6 статей у наукових фахових
виданнях, 1 стаття у зарубіжному науковому виданні та 5 публікацій у збірниках матеріалів міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій. Загальний обсяг опублікованих робіт складає 3,96 д. а., з яких особисто автору належать 3,39 д. а.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 214 сторінок і містить в основному тексті 21 таблицю і 39 рисунків (з них 2 таблиці і 7 рисунків займають 9 окремих сторінок). Список використаних літературних джерел містить 195 найменувань і займає 18 сторінок; 2 додатки подано на 6 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі уточнено теоретичні засади формування ресурсного потенціалу банку на основі заощаджень населення та розроблені практичні рекомендацій щодо активізації процесу залучення заощаджень населення до банківського сектору.
1. Уточнене трактування поняття «заощадження населення», дозволяє розглядати його як систему відносин між населенням та суб’єктами фінансового ринку, що виникають у процесі відокремлення доходів населення з метою збереження у різних формах (грошова, натурально-речова, фінансові активи) для покриття майбутніх потреб та/або використання як інвестиційного ресурсу. Запропоноване уточнення розглядає заощадження населення, передусім, у контексті відносин із приводу їх використання, акцентуючи увагу на мотивах і цілях цього процесу, а тому дає змогу у перспективі вибудувати ефективний механізм впливу на їх трансформацію в ресурсний потенціал банків.
2. Чинниками, що визначають роль заощаджень населення у формуванні ресурсної бази та ресурсного потенціалу банків є: поточна кон’юнктура ринку кредитно-депозитних послуг, напрями спеціалізації банківської установи, рівень розвитку ринку зовнішніх запозичень для банків (рефінансування НБУ, міжбанківські кредити та облігаційні позички); рівень розвитку регіональної мережі філій і представництв банку, його активності в обслуговуванні населення; регіону розташування банку; рівень стабільності фінансової системи (зокрема, довіри населення до банків); стадії ділової активності в країні; стану нормативно-правового регулювання банківської діяльності.
3. Трансформації заощаджень населення у банківські ресурси сприяють: 1) ринковий вплив з боку самих банків; 2) обмежувально-регулятивний вплив з боку Національного банку; 3) інформаційно-консультативний вплив з боку інфраструктури ринку – страхових і рейтингових компаній, фінансових брокерів, консалтингових та інвестиційних компаній тощо. При цьому найбільш впливовими інструментами, які сприяють прискореній трансформації заощаджень населення у ресурсний потенціал банків, на даний час є: депозитна політика банку в частині обґрунтування процентних ставок та умов депозитних програм для населення; нормативи регулювання банківської діяльності, передусім законодавче гарантування надійності вкладів; методи управління активами та пасивами банку, що визначають стратегічну роль заощаджень у формуванні ресурсної бази та політику щодо напрямів їх використання; система страхування вкладів фізичних осіб.
4. Сучасний ресурсний потенціал вітчизняного банківського сектору не відповідає цілям і завданням економічного розвитку України, на що вказує скорочення співвідношення активів банківської системи України і ВВП - з 97,7% на кінець 2008 року до 80% на кінець 2012 року, тобто падіння становить близько 18%. Водночас основними стратегічними проблемами у формуванні ресурсної бази і ресурсного потенціалу вітчизняних банків є недостатня внутрішня капіталізація, низька прибутковість діяльності та зменшення можливостей одержання зовнішнього фінансування на міжнародних ринках капіталу на привабливих умовах. У цьому зв’язку зростає роль коштів населення у формуванні ресурсної бази банків (їх частка на 01.01.2013 становила у депозитах банків 61,8%; у сукупних банківських ресурсах – 32,8%), а залучення заощаджень населення до банківського сектору перетворюється на домінанту в управлінні її ресурсним потенціалом.
5. На сучасному етапі, поряд із поступовим зростанням обсягів заощаджень населення, процес їх залучення до банківської системи та перетворення у ресурсний потенціал вітчизняних банків не є ефективним. При кумулятивному обсязі заощаджень населення України, сформованому впродовж 2000 - 2012 років у сумі 751 451 млн. грн., до банківської системи у вигляді строкових вкладів та вкладів до запитання фізичних осіб було залучено лише 369 264 млн. грн., що становило 49,1% від загальної величини накопичених в Україні заощаджень. На величину коефіцієнта трансформації заощаджень населення у ресурсний потенціал та нарощування самого ресурсного потенціалу банківської системи впливають такі чинники: нарощування капіталізації вітчизняних банків та зростання завдяки цьому їх надійності; виведення із проблемних банків тимчасових адміністрацій та розблокування доступу фізичних осіб до коштів на їхніх рахунках; збільшення можливої суми відшкодування депозитів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; забезпечення НБУ курсової стабільності та формування довіри населення до вкладів у національній валюті; додаткова відкритість банківських установ, створення системи публічних рейтингів банків за рівнем надійності депозитів тощо.
6. Проведена кластеризація банківського сектору, виокремлення основних класифікаційних ознак заощаджень населення та підходів щодо їх трансформації дозволило обґрунтувати високу залежність ресурсної бази від депозитної політики, темпів збільшення депозитного портфеля та сформувати тезу щодо наявності проблеми розривів ліквідності банків в сучасних умовах. Такий підхід дає змогу визначити пріоритет забезпечення стабільності ресурсної бази банків строковими коштами та необхідність нарощення їх депозитного портфеля.
7. Запропонована структура системи формування ресурсного потенціалу банків на основі заощаджень населення характеризується суб’єктно-об’єктним складом та організаційно-економічним механізмом, який будується на принципах раціональності, системності й альтернативності, а функціонує завдяки відповідному методично-інструментарному (інструменти впливу на учасників системи з боку банків, НБУ та ринкової інфраструктури) та інформаційно-аналітичному забезпеченню.
8. Оптимальне співвідношення ресурсної бази, сформованої за рахунок заощаджень населення, за строками й обсягами сприяє впровадженню оптимізаційної моделі визначення оптимального співвідношення між вартістю та обсягами залучення коштів населення до банку. Ідентифікація дій із визначення співвідношення між вартістю й обсягами залучення коштів на депозитні рахунки банку з урахуванням як вартості й обсягів розміщення залучених ресурсів, так і вартості та обсягів попереднього залучення коштів, які вже знаходяться на депозитних рахунках банку, розширює можливості проведення аналізу із залучення коштів населення до банку та обґрунтування і впровадження різних заходів для досягнення такого збалансування.
9. Існуюча в Україні система гарантування депозитів населення має низку недоліків, основними з яких є обмеження максимальної суми гарантування вкладів (200 тис. грн.), тривалий термін відшкодування коштів у разі неплатоспроможності банку (до півроку) та недиференційований спосіб формування внесків до ФГВФО без урахування якості ризик-менеджменту, надійності та фінансової стійкості банку. З урахуванням виявлених переваг і недоліків альтернативних моделей системи страхування депозитів населення та особливостей такого виду ризиків, як несвоєчасна виплата вкладів у разі виникнення фінансової неспроможності банку, для України доцільно застосовувати систему обов’язкового страхування усіх великих депозитних вкладів в усіх банках. Її запровадження сприятиме залученню до банківської системи значних за обсягом довгострокових джерел формування ресурсного потенціалу банків, які мають стати потужним каталізатором інвестиційного стимулювання вітчизняної економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-III від 07.12.2000 р., із змінами, внесеними 22.09.2011 р. – [Електронний ресурс]. – Режимsavin доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2121-14.
2. Закон України «Про Національний банк України» № 679-XIV від 20.05.1999 р., із змінами, внесеними 04.07.2013 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/679-14.
3. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23.02.2012 р., із змінами, внесеними 16.05.2013 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ 4452-17.
4. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена Постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001 р., із змінами, внесеними 14.11.2013 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0841-01.
5. Абралава Н.А. Депозитный потенциал коммерческого банка / Н. А. Абралава // Вісник Української академії банківської справи. – 2004. – № 2. – C. 62–66.
6. Аванесов О. Г. Трансформация сбережений населения в инвестиционный ресурс для инновационной деятельности. / О. Г. Аванесов // Научное исследование. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 5 с.
7. Агапова Т. Концепция рациональных ожиданий и эффективность макроэкономической политики / Т. Агапова, С. Серегина // Российский экономический журнал. 1996. – № 10.
8. Азаренкова Г.М. Менеджмент фінансових потоків економічних агентів: монографія / Г.М. Азаренкова. – К.: УБС НЮК, 2009. – 335 с.
9. Аксьонов Р. А. Заощадження населення як чинник ринку банківських (кредитних) ресурсів / Р. А. Аксьонов // Регіональні перспективи. – 2002. – № 6. – С. 98-105.
10. Активи банків України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.bank.gov.ua.
11. Алексеенко М. Сущность и роль сбережений в условиях рыночной экономики / М. Алексеенко // Экономика Украины, 2000. – №11. – С. 23–30.
12. Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики: Монографія / М.Д. Алексеєнко. – К.: КНЕУ, 2002. – 276 с.
13. Андронова К.А. Формування ресурсної бази комерційних банків для кредитування підприємств регіону / К.А. Андронова // Научные труды Национального аграрного университета. – Симферополь, 2006. – Вып. 95: Экономические науки. – С. 198–206.