КРАСІЛЬНИК ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ. МОДЕРНІЗАЦІЯ ФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ

Короткий опис

КРАСІЛЬНИК ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "МОДЕРНІЗАЦІЯ ФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
КРАСІЛЬНИК ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ
УДК 336.13:378.4(477)
МОДЕРНІЗАЦІЯ ФІНАНСУВАННЯ
ДЕРЖАВНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ
Спеціальність 08.00.08 – Гроші, фінанси і кредит
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Науковий керівник:
доктор економічних наук, професор
Варналій Захарій Степанович
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП.......................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ВИЩИХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ .................................................................................... 11
1.1. Економічна сутність фінансування вищої освіти у державі......................... 11
1.2. Форми фінансування державних вищих навчальних закладів..................... 28
1.3. Особливості фінансування державних вищих навчальних закладів
України ....................................................................................................................... 45
Висновки до розділу 1 .............................................................................................. 63
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ВИЩИХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В УКРАЇНІ ............................................................... 65
2.1. Механізм фінансування вищої освіти у державі............................................. 65
2.2. Джерела фінансування державних вищих навчальних закладів................... 82
2.3. Формування затрат на підготовку фахівця у вищих навчальних закладах
України ..................................................................................................................... 103
Висновки до розділу 2 ............................................................................................ 118
РОЗДІЛ 3. ПРІОРИТЕТИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ
ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ............................................... 120
3.1. Інституціоналізація системи фінансування державних вищих навчальних
закладів..................................................................................................................... 120
3.2. Фінансова оптимізація державних вищих навчальних закладів ................. 133
3.3. Напрями вдосконалення фінансування державних вищих навчальних
закладів України в контексті зарубіжного досвіду.............................................. 151
Висновки до розділу 3 ............................................................................................ 169
ВИСНОВКИ............................................................................................................. 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................... 175
ДОДАТКИ................................................................................................................ 195
3
ВСТУП
Актуальність теми. Якісна вища освіта є основою інтелектуального та
інноваційного потенціалу суспільства, сприяє соціально-економічному
розвитку держави. Значення і роль вищої освіти посилюється глобалізацією,
трансформаціями суспільних процесів, розвитком науково-інформаційних
технологій, зростанням конкуренції держав, навчальних установ, громадян.
Удосконалення рівня та якості вищої освіти потребує і належного фінансування
вищих навчальних закладів (ВНЗ). Можливості державної підтримки ВНЗ
України не є сталими, особливо в умовах зменшення обсягів та обмеження
напрямів використання бюджетних коштів.
Модернізація фінансування державних вищих навчальних закладів
України передбачає оновлення методів і принципів управління фінансовими
ресурсами, а також дає змогу оптимізувати напрями використання коштів,
забезпечити більшу фінансову автономію ВНЗ, виявити нові й акумулювати
власні додаткові джерела надходжень, встановити належний зв’язок між
реальними потребами ринку праці та системою вищої освіти.
Складнощі й особливості, притаманні фінансуванню державних вищих
навчальних закладів України на сучасному етапі, вимагають подальших
наукових розробок та впровадження нових підходів, способів та методів
фінансування державних вищих навчальних закладів України.
Значний внесок у дослідження теорії та практики соціо-гуманітарної
сфери, людського розвитку, фінансування освіти і науки внесли іноземні вчені:
Н. Барр, Г. Беккер, М. Блауг, Д.Б. Джонстоун, П. Самуельсон, Т. Шульц,
С. Струмилін та інші.
Проблеми соціальної інфраструктури, суспільного капіталу, функціонування
систем та механізмів фінансування вищої освіти і науки, розглядаються у працях
вітчизняних науковців, таких як: В. Базилевич, Т. Боголіб, О. Василик,
З. Варналій, В. Геєць, О. Грішнова, Т. Єфименко, І. Каленюк, О. Каніщенко,
М. Крупка, Г. Купалова, Е. Лібанова, І. Лютий, В. Міщенко, В. Новіков,
4
Т. Оболенська, В. Опарін, В. Осецький, К. Павлюк, В. Савчук, А. Старостіна,
В. Федосов, І. Чугунов, А. Чухно, С. Юрій та інших.
Проте, віддаючи належне науковим дослідженням та практичній цінності
значного доробку вчених, необхідно детальніше розглянути особливості та
проблеми фінансування державних вищих навчальних закладів, форми
фінансування з урахуванням різних джерел формування їхніх фінансових
ресурсів, орієнтації ВНЗ на зміни в сучасних світових процесах та українському
суспільстві.
Необхідність дослідження цих проблем зумовила вибір теми дисертації, її
актуальність, мету, завдання та цільову спрямованість.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана на кафедрі фінансів економічного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка в рамках комплексної
науково-дослідної держбюджетної теми «Модернізація економіки України на
засадах сталого соціально-економічного розвитку: закономірності, протиріччя,
ризики» (номер державної реєстрації 0111U006456, шифр №11БФ040-01), в
межах якої автором досліджено основні положення фінансування державних
ВНЗ в Україні, проаналізовано його особливості та виділено проблеми і
напрями їх вирішення та підвищення ефективності фінансування державних
вищих навчальних закладів України.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є удосконалення
теоретичних підходів та розробка практичних рекомендацій щодо розвитку
фінансування державних вищих навчальних закладів в Україні для підвищення
якості вищої освіти.
Реалізація зазначеної мети обумовила необхідність вирішення таких
завдань:
 розкрити теоретичні основи процесів фінансування вищої освіти та
державних вищих навчальних закладів;
 визначити сутність поняття «фінансування ВНЗ»;
5
 систематизувати світовий досвід фінансування вищих навчальних
закладів у розвинених країнах з метою імплементації у вітчизняну систему;
 виявити тенденції змін обсягів, структури використання фінансових
ресурсів державних вищих навчальних закладів в Україні;
 з’ясувати практику фінансування державних ВНЗ в Україні;
 встановити перспективи інституціонального забезпечення системи
фінансування державних вищих навчальних закладів;
 висвітлити особливості та вектори розширення фінансової автономії
державних вищих навчальних закладів;
 розробити напрями вдосконалення фінансування державних ВНЗ
України.
Об’єктом дослідження є процес фінансування державних вищих
навчальних закладів.
Предметом дослідження є теоретичні засади та практичні рекомендації
щодо модернізації фінансування державних вищих навчальних закладів в
Україні.
Методи дослідження. Теоретичним і методичним підґрунтям роботи є
наукові розробки вітчизняних та іноземних вчених з теорії фінансування ВНЗ,
державних фінансів, освітнього кредитування.
В основу теоретичної частини дослідження покладено загальнонаукові
методи пізнання – діалектика, аналіз, зіставлення, системність. При
узагальненні теоретичних положень (п. 1.1, 1.2) та формулюванні висновків
використано абстрактно-логічні методи; при розгляді особливостей
фінансування в Україні та інших країнах (п. 1.3, 3.3) – методи економічного і
статистичного аналізу. Методи синтезу, групувань, порівняльного аналізу,
спеціальні методи і прийоми фінансового аналізу використані в процесі
опрацювання фактологічного матеріалу по фінансуванню державних ВНЗ
(п. 2.1, 2.2); методи аналізу інформації – при розробці напрямів удосконалення
фінансування державних ВНЗ (п. 3.2, 3.3); графічний метод – для наочного і
6
схематичного представлення теоретичних і практичних результатів
дисертаційного дослідження.
Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативноправові акти України та інших країн, статистична інформація Світового банку,
Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Світового
економічного форуму, матеріали Асоціації європейських університетів (АЄУ),
офіційна інформація Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України,
Міністерства фінансів України, Міністерства освіти і науки України, Державної
служби статистики України, Рахункової палати України, фінансова звітність
провідних ВНЗ держави тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні
наукового завдання щодо поглиблення теоретичних положень та обґрунтуванні
практичних рекомендацій з модернізації фінансування державних ВНЗ в
Україні.
Найбільш вагомими результатами, що визначають наукову новизну
дослідження, є такі:
удосконалено:
- теоретичні підходи щодо обґрунтування сутності бюджетування як
процесу, котрий визначає послідовність складання, затвердження, виконання та
контролю за цільовим використанням бюджетних коштів ВНЗ. Таке визначення
доводить, що бюджетування є одним із найбільш ефективних інструментів
управління фінансами ВНЗ і розглядається як ключовий елемент стратегічного
управління діяльністю державного вищого навчального закладу;
- методичні засади формування проекту кошторису ВНЗ, що на
відміну від існуючої практики має здійснюватися не тільки на підставі статуту,
типу, статусу, наявності ліцензій та акредитацій, структури ВНЗ, а й
передбачати розрахунки потреби бюджетних коштів на основі прогнозованої
кількості студентів, які навчатимуться за рахунок бюджетних коштів і
прогнозованих витрат на навчання одного студента; обґрунтовано, що
7
впровадження запропонованої практики сприятиме оптимізації процесу
фінансування державних вищих навчальних закладів;
- модель розрахунків обсягу бюджетних коштів державних ВНЗ
України на проведення освітньої та наукової діяльності як системи
фінансування за результатами діяльності, що може набувати різних форм, але
передбачає концептуальний принцип фінансування навчальних закладів за
рахунок бюджетних коштів з досягненням певних показників діяльності ВНЗ.
Доведено, що реалізація принципу фінансування за результатами діяльності
дасть змогу визначити обсяги фінансування за конкретними індикаторами та
стимулювати діяльність ВНЗ на досягнення важливих освітніх і наукових цілей;
дістали подальшого розвитку:
– розкриття змісту поняття «модернізація фінансування державних
вищих навчальних закладів» як якісної зміни підходів щодо організації пошуку,
залучення й ефективного використання різноманітних фінансових ресурсів. Це
дасть можливість здійснювати фінансово-господарську діяльність державних
вищих навчальних закладів на засадах і принципах підприємництва,
цілеспрямованості, орієнтації на конкретні результати й потреби економіки;
– практичні підходи щодо запровадження та розширення фінансової
автономії ВНЗ з метою більших можливостей для залучення та використання
додаткових фінансових ресурсів, що дозволить: 1) збільшити обсяги
фінансування за рахунок залучення додаткових джерел надходжень;
2) розширити перспективи диверсифікації надходжень із додаткових джерел;
3) забезпечити ефективне функціонування ВНЗ і поліпшення його матеріальнотехнічної бази; 4) створити умови для підвищення якості та стимулювання
праці висококваліфікованого персоналу вищих навчальних закладів;
– теоретичні положення щодо визначення напрямів оптимізації
фінансування державних ВНЗ в Україні у контексті побудови багатовекторної
системи фінансування, а саме: використання крім державних коштів
банківських кредитів, грантів з приватних фондів, надходжень від фізичних та
8
юридичних осіб, коштів, отриманих від науково-дослідної та виробничої
діяльності закладів освіти та ін.;
– методичні засади розрахунку середньої вартості підготовки одного
фахівця, що дозволить державним вищим навчальним закладам визначати
вартість навчання за державним замовленням та здійснювати економічнообґрунтовані видатки на освітні послуги. Це дасть змогу кожній установі вищої
освіти збалансовувати свої видатки із надходженнями, а економія та
скорочення видатків сприятимуть збільшенню доходів і розвитку матеріальнотехнічної бази вищих навчальних закладів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
основні висновки та рекомендації дисертаційної роботи можуть бути
використані при розробці фінансово-економічних розрахунків фінансування
державних ВНЗ та вирішення інших завдань державних закладів освіти.
Основні результати дослідження, висновки і рекомендації автора були
використані:
Міністерством фінансів України – у процесі розроблення положень про
реформування системи фінансування вищої освіти України (Довідка про
впровадження № 31-07010-08/23-2596/2176 від 14.07.2016 р.).
Українським центром економічних і політичних досліджень імені
Олександра Разумкова – при виконанні дослідницького проекту «Інституційні
засади забезпечення конкурентоспроможності економіки України на ринку ЄС»
України (Довідка про впровадження № 105/6 від 05.09.2016 р.).
Департаментом фінансів Вінницької облдержадміністрації – у процесі
роботи, пов’язаної з оцінкою фінансування державних ВНЗ регіону (Довідка
про впровадження № 01-2-40/160 від 15.02.2016 р.).
Київським національним університетом імені Тараса Шевченка – у
навчальному процесі при викладанні лекцій та проведенні семінарських занять
(Довідка про впровадження № 013/570 від 27.09.2016 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом
самостійно виконаного наукового дослідження. Теоретичні узагальнення,
9
практичні розробки, висновки та рекомендації, що містяться в ній, одержані
автором самостійно на підставі аналізу й узагальнення теоретичного та
практичного матеріалу. У працях, опублікованих у співавторстві, внесок автора
конкретизовано у списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та
практичні результати дослідження обговорювалися на 13 міжнародних та
всеукраїнських науково-практичних конференціях і круглих столах, зокрема:
Науково-практична конференція «Фінанси інституційних секторів економіки
України: стан, тенденції розвитку, практика реформування» (м. Київ, 2013 р.); X
Міжнародна науково-практична конференція «Стратегічні питання світової
науки – 2014» (м. Пшемисль, Польща, 2014 р.); XII Міжнародна науковопрактична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених
«Шевченківська весна 2014: Економіка» (м. Київ, 2014 р.); Международная
научно-практическая конференция «Инновационная экономика в условиях
глобализации: современные тенденции и перспективы» Международный
университет «МИТСО» (г. Минск, Беларусь, 2014 г.); XI Міжнародна науковопрактична конференція «Світові тенденції та перспективи розвитку фінансової
системи України» (м. Київ, 2014 р.); Науково-практичний круглий стіл
«Фінансово-економічні детермінанти розвитку конкуренції та підприємництва
в Україні» (м. Київ, 2015 р.); III Міжнародна науково-практична конференція
«Фінансова безпека в системі забезпечення національних економічних
інтересів: проблеми і перспективи» (м. Полтава, 2015 р.); Науково-практичний
круглий стіл «Економічна безпека України в умовах фінансової глобалізації»
(м. Полтава, 2015р.); XII Міжнародна науково-практична конференція «Світові
тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України» (м. Київ,
2015 р.); II Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція
«Економічна безпека: держава, регіон, підприємство» (м. Полтава, 2016 р.);
Міжнародна конференція «Розвиток соціально-економічних систем в
глобальному конкурентному середовищі» (м. Кишинів, Молдова, 2016 р.);
Міжнародна науково-практична конференція «Наукові економічні дослідження:
10
теорії та пропозиції» (м. Запоріжжя, 2016 р.), Міжнародна науково-практична
конференція «Глобалізаційні процеси в розвитку національних економік»
(м. Львів, 2016 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 20
наукових працях (загальний обсяг 5,6 д.а., з яких авторові належать 5,4 д.а.), у
тому числі: 9 наукових статей, із них, 7 статей у наукових фахових виданнях
(3,8 д.а.), 2 статті в іноземних виданнях, 4 статті у виданнях України,
включених до міжнародних наукометричних баз (2,6 д.а.), 11 публікацій за
матеріалами міжнародних та вітчизняних науково-практичних конференцій і
круглих столів (1,8 д.а.).
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, висновків, списку використаних джерел (із 208 найменувань на 20
сторінках) і 3 додатків (на 20 сторінках). Основний текст викладено на 174
сторінках, які включають 26 таблиць, 19 рисунків і 4 формули.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі запропоновано нове вирішення важливого
наукового та практичного завдання – обґрунтування теоретичних,
організаційних положень та розробка практичних рекомендацій щодо
удосконалення фінансування державних вищих навчальних закладів України.
Результати дослідження дозволяють сформулювати такі висновки та
пропозиції:
1. На основі узагальнення теоретичних підходів до визначення сутності
фінансування вищої освіти та державних вищих навчальних закладів вища
освіта розглядається як суспільне благо, а також дає можливість
використовувати приватні та суспільні вигоди, що призводять до економічного
зростання країни, її соціальної стабільності та підвищення добробуту громадян.
Теоретично обґрунтовано та запропоновано розглянути різні підходи до
фінансування державних ВНЗ з урахуванням інтересів і благ, які отримують
фахівці у системі вищої освіти.
2. Залучення додаткових джерел надходжень й ефективне використання
різноманітних фінансових ресурсів можливе за умови модернізації процесу
фінансування державних ВНЗ України. Доведено, що від обраного вибору типу
фінансування залежать: подальші дії менеджменту ВНЗ щодо удосконалення
наукової та освітньої діяльності навчальних закладів; ключові показники
фінансового стану закладу; якість надання освітніх послуг тощо;
3. Ознайомлення з основними концепціями фінансування ВНЗ дало
можливість визначити форми фінансування: бюджетне фінансування,
самофінансування, зовнішнє фінансування. У результаті аналізу наукових
поглядів вітчизняних та іноземних учених, виявлено, що в більшості
розвинених країн світу використовується концепція диверсифікації,
багатоканального фінансування та поєднання доступних форм фінансування.
4. Аналіз обсягів, структури та динаміки фінансових ресурсів державних
ВНЗ в Україні показав, що значну частину (65%) усіх коштів становлять
бюджетні ресурси. Встановлено, що видатки на капітальне будівництво,
173
розвиток матеріально-технічної бази і прогресивний розвиток ВНЗ
здійснюються за рахунок власних джерел надходжень. Державні ВНЗ
фінансуються також за рахунок зовнішніх надходжень, у тому числі у вигляді
інвестування та благодійної і спонсорської допомоги. На основі аналізу
напрямів фінансування державних ВНЗ обґрунтовано висновок, що наявність
вказаних форм залежить від економічних, соціально-політичних, історичних,
культурних особливостей країни.
5. Відбувається поступове скорочення обсягів державного фінансування
сфери вищої освіти; держава фінансує ВНЗ в основному лише по соціально
захищеними статтями видатків (зарплата, стипендії); система визначення
вартості підготовки фахівців за державні кошти не реалізується належним
чином і призводить до дисбалансу у вартості навчання студентів за бюджетні
кошти у межах різних міністерств. Тому модернізація існуючої системи
дозволить досягти певного результативного співвідношення між вартістю,
необхідними державними коштами та обсягами ресурсів, яких потребує ВНЗ
для виконання своєї діяльності.
6. Обґрунтування необхідності залучення інших джерел надходжень
фінансових ресурсів державних ВНЗ в Україні показало, що студентські внески
мають потенціал для забезпечення значними ресурсами в майбутньому.
Водночас таке джерело залежить від моделі фінансування ВНЗ з різними
підходами до визначення вартості навчання. Додатковими джерелами
фінансування є також кошти від контрактів з бізнес-структурами та благодійне
фінансування, які мають вищий потенціал, ніж прийнято вважати.
7. На основі дослідження проблем та перспектив інституціонального
забезпечення системи фінансування державних ВНЗ в Україні доведено, що
сукупність інституційно-організаційного забезпечення становлять такі
суб’єкти: державні органи, громадські організації, а також посадові особи та
громадяни. Інституційно-кадрове забезпечення розглядається через
застосування різноманітних правил стосовно різних категорій
університетського персоналу та в межах правового законодавства, що
174
впливають на можливість наймати, винагороджувати, звільняти та просувати
по службі персонал.
8. Фінансування державних ВНЗ здійснюється у формі постатейного
бюджету, вони отримують кошти на один рік, що ускладнює довгострокове
планування, а залишок невикористаних коштів підлягає поверненню до
бюджету. Для розширення фінансової автономії обґрунтовано рекомендації
щодо здійснення фінансування у формі блокових грантів, які дають можливість
використовувати певну частину гранту на конкретні необхідні види діяльності.
9. З метою практичної реалізації модернізації фінансування державних
ВНЗ в Україні запропоновано здійснити низку заходів для підвищення
ефективності формування і використання фінансових ресурсів: удосконалювати
економічні механізми з метою збільшення обсягу інвестицій у сферу вищої
освіти, впровадити та підтримувати механізми приватного партнерства,
створювати стимули для державних ВНЗ щодо підвищення якості освітніх
послуг, які надаються населенню. Такі процеси будуть можливими через
удосконалення системи фінансування державних ВНЗ, що забезпечить
мотивацію учасників таких відносин у досягненні своїх кінцевих цілей та місій.