Міжнародний інноваційний розвиток в умовах глобальних трансформацій

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ Й НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Комаров Олександр Миколайович

На правах рукопису

УДК 339.92:330.341.1

Міжнародний інноваційний розвиток в умовах глобальних трансформацій

Спеціальність 08.00.02 – світове господарство і
міжнародні економічні відносини

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник к.е.н., доц. Яценко А.Б.

Донецьк – 2013

ЗМІСТ
стор.
Перелік використаних скорочень 4
Вступ 5
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади інноваційного розвитку світової економіки в умовах глобалізації 13
1.1. Сутність інновацій та їх роль у ринковій економіці 13
1.2. Теоретичні засади інноваційної діяльності 26
1.3. Сутність і принципи державної інноваційної політики 36
Висновки до 1 розділу 51
Розділ 2. Оцінка стану інноваційної діяльності країн в умовах глобальних трансформаційних змін 55
2.1. Стимулювання інноваційної діяльності в країнах світу 55
2.2. Міжнародний трансферт технологій в системі інноваційного розвитку 78
2.3. Інноваційний розвиток як чинник конкурентоспроможності економіки України на світовому ринку 96
Висновки до 2 розділу 123
Розділ 3. Визначення інноваційних перспектив розвитку світової економіки в умовах активізації процесів глобалізації 127
3.1. Глобальні тенденції інноваційного економічного розвитку 127
3.2. Інноваційна складова конкурентоспроможності держави 138
3.3. Перспективи формування інноваційної моделі розвитку економіки України 147
Висновки до 3 розділу 162
Висновки 166
Перелік використаних джерел 170
Додатки 176

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГЗК – горно-збагачувальні комбінати
інтенсивність R&D - частка витрат на виконання наукових досліджень і розробок у ВВП
НДДКР – науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи
НДІ – науково-дослідні інститути
НДР - науково-дослідні роботи
НІС - національна інноваційна система
НПТ – науково-технічний прогрес
НТР – науково-технічна революція
ПВТ - передові виробничі технології

ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку світової економіки інновації виступають найважливішим фактором суспільного відтворення, фактором, який визначає рівень міжнародної конкурентоспроможності національного господарства й забезпечує сталий економічний розвиток. В умовах формування інноваційної моделі розвитку стрімко збільшується значущість державної інноваційної політики, яка стає основою системи регулювання економіки, спрямованої на створення умов стабільного соціально-економічного розвитку держав.
Значний внесок у формування інноваційної теорії економічного розвитку внесли роботи Ф. Агійона, Р. Арона, У. Баумоля, Д. Белла, Дж. Ван Дайна, К. Вікселя, Дж. Гобсона, Дж. Гросмана, Дж. Гелбрейта, П. Друкера, А. Клайнкнехта, М. Кондратьєва, С. Коваля, К. Маркса, Р. Менша, Ф. Поззоло, Д. Рікардо, П. Ромера, У. Ростоу, Б. Санто, А. Сміта, К. Солоу, О. Тоффлера, М. Туган-Барановського, П. Хоувітта, Є. Хелпмана, А. Шпітгофа, Й. Шумпетера та ін.
Проблемам формування інноваційної моделі розвитку й удосконалення державної інноваційної політики присвячені дослідження провідних вітчизняних вчених, серед яких: О.Амоша, І.Бузько, С.Аптекар, А. Гальчинський, В.Денисюк, О.Динкін, Н.Іванова, Ю.Макогон, А.Мокій, В. Новицький, А.Поручник та ін.
Незважаючи на велику увагу до проблем підвищення ефективності державної інноваційної політики з боку вчених-економістів, існує ряд невирішених завдань, які стримують темпи економічного зростання країн. Відсутня чітка систематизація особливостей інноваційної моделі економічного розвитку, теоретичне обґрунтування й практична реалізація державної інноваційної політики не відповідають сучасному етапу міжнародної конкурентної боротьби, відсутні комплексний підхід до визначення детермінант підвищення ефективності державного регулювання інноваційних процесів, цілісна концепція державної інноваційної політики й фрагментарно удосконалюються окремі напрямки стимулювання інноваційної діяльності.
Значимість зазначених проблем, необхідність їх вирішення обумовлює актуальність теми дисертаційної роботи й визначає змістовну спрямованість дослідження.
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до напрямків науково-дослідної роботи кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України – держбюджетних тем: «Підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності України в інтеграційних об’єднаннях: регіональний та галузевий аспект» (номер держреєстрації Г 06/53а 0106U012484), в рамках якої здійснено оцінку інноваційної складової підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності України; «Розвиток старопромислового регіону на засадах інноваційної стратегії та трансферту знань» (номер держреєстрації Г11/3 0111U009621), в рамках якої здійснено аналіз факторів розвитку інноваційного ринку України та визначено проблеми розвитку інноваційної діяльності в Україні.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розвиток теоретико-методологічних основ дослідження міжнародної інноваційної діяльності і розробка науково-практичних рекомендацій щодо міжнародного інноваційного розвитку в умовах трансформацій глобального характеру у світовій економіці.
Відповідно до мети роботи в дисертації поставлено і вирішено такі задачі:
- дослідити сутність інновацій та їх роль у ринковій економіці;
- проаналізувати теоретичні засади інноваційної діяльності;
- визначити організаційно-економічні засади міжнародного інноваційного розвитку економік країн в умовах глобалізації;
- дослідити напрямки стимулювання інноваційної діяльності в розвинених країнах світу;
- визначити особливості міжнародного інноваційного розвитку на корпоративному рівні;
- проаналізувати стан і проблеми розвитку інноваційної діяльності в Україні;
- запропонувати шляхи активізації інноваційної діяльності країн в контексті виходу з глобальної економічної кризи;
- визначити перспективи формування інноваційної моделі розвитку економіки України.
Об’єктом дослідження є процес міжнародного інноваційного розвитку країн в умовах глобальних трансформаційних змін у світовій економіці.
Предметом дослідження є теоретичні, науково-методичні та організаційно-економічні аспекти міжнародної інноваційної діяльності з урахуванням впливу глобальних трансформацій на міжнародний інноваційний розвиток.
Методи дослідження. Методологічною та теоретичною базою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, роботи провідних вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів в області інноваційного розвитку та інноваційної політики.
У процесі дослідження використано діалектичний метод наукового пізнання, а також загальнонаукові методи пізнання: методи теоретичного узагальнення, аналізу, синтезу (при дослідженні концепцій інноваційного розвитку); групування та класифікації (для розробки класифікації системи індикаторів інноваційної активності країн), метод статистичного аналізу, порівняння (для аналізу тенденцій та особливостей розвитку інноваційного процесу), метод системного аналізу (при здійсненні SWOT-аналізу інноваційної системи України), економіко-математичного моделювання (для визначення впливу показників інноваційної діяльності на економічний розвиток країни) та ін.
Інформаційну базу дослідження складають наукові праці вітчизняних та іноземних економістів з теорії та практики інноваційної діяльності, монографічні праці, матеріали науково-практичних конференцій, дані міжнародних та вітчизняних інформаційно-аналітичних бюлетенів та оглядів, періодичні видання, законодавчі та нормативні акти, що регулюють інноваційну діяльність, аналітичні звіти міжнародних економічних організацій, інформаційні матеріали Світової організації торгівлі, Всесвітнього економічного форуму, ЮНКТАД, офіційні статистичні дані Державної служби статистики України.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в поглибленні теоретико-методологічних основ дослідження передумов міжнародного інноваційного розвитку та розробці науково-практичних рекомендацій щодо забезпечення міжнародного інноваційного розвитку з урахуванням впливу глобальних трансформацій світової економіки.
Конкретні наукові результати, що характеризують новизну проведеного дослідження, полягають у такому:
вперше:
на основі ідентифікації конкурентних позицій України на ринках інноваційних наукоємних продуктів, з урахуванням ритму зміни технологічних укладів і поколінь техніки, запропоновано складові державної інноваційної політики України (принципи, пріоритети і напрямки), яка має базуватись на нагромадженні інтелектуального потенціалу й створенні умов і механізмів для державного перетворення інтелектуального потенціалу в інвестиційний капітал, що забезпечить швидкий економічний розвиток, створення нових цінностей і передумов міжнародної конкурентоспроможності як окремих підприємств, так і економіки в цілому.
удосконалено:
кількісні засади оцінки інноваційної конкурентоспроможності (яка, з одного боку, відображає й характеризує досягнутий рівень інноваційного розвитку, а з іншого - дозволяє виявити напрямки подальшої модернізації в умовах одержання прибутку або економічного ефекту, досягнення економічного зростання, підвищення добробуту населення), а саме запропоновано систему індикаторів інноваційної активності країн за такими групами: фактори здійснення інновацій; створення знань; інновації в підприємництві; застосування інновацій; інтелектуальна власність;
організаційно-економічні засади державного регулювання інноваційної діяльності, а саме визначено цільові орієнтири державної науково-технічної політики (сприяння підвищенню інноваційної активності, що забезпечує зростання конкурентоспроможності вітчизняної продукції завдяки впровадженню науково-технічних досягнень і відновленню виробництва; забезпечення підтримки базисних і покращуючих інновацій, що становлять основу сучасного технологічного укладу; створення умов для ефективного функціонування конкурентного ринкового інноваційного механізму; сприяння міжрегіональному й міжнародному трансферту технологій, міжнародному інвестиційному співробітництву, захисту інтересів національного інноваційного підприємництва); форми державної підтримки інноваційної діяльності (пряме фінансування; надання індивідуальним винахідникам і малим впроваджувальним підприємствам пільгових банківських позичок; створення венчурних інноваційних фондів, що користуються значними податковими пільгами; зниження державних патентних мит для індивідуальних винахідників; відстрочка сплати патентних мит за ресурсозберігаючими винаходами; створення мережі технополісів, технопарків і т.п.);
отримали подальшого розвитку:
понятійно-категоріальний апарат дослідження міжнародної інноваційної діяльності за рахунок надання авторського визначення поняття «міжнародний інноваційний розвиток», який визначено як процес якісного та кількісного оновлення національних економік країн світу в умовах глобальної взаємодії шляхом впровадження результатів інноваційної діяльності в усі сфери економічної діяльності (виробництво товарів та послуг, управлінська, фінансова, освітня, соціальна та інші сфери);
теоретичні основи дослідження інноваційної діяльності, а саме визначено основні компоненти сфери інноваційної діяльності (ринок нововведень, ринок чистої конкуренції нововведень, ринок капіталу) на основі чого доведено, що в основу розробки й організації реалізації довгострокової стратегії економічного й соціального розвитку інноваційного характеру має бути покладена новітня ідеологія економіки знань і інноваційного ділового мислення, що забезпечить створення потужного потенціалу реальних трансформацій, орієнтованих на подолання кризових явищ і динамічне зростання економіки в умовах об'єктивних процесів інтеграції господарської системи країни до світового економічного простору й очікуваного значного посилення конкурентної боротьби на міжнародних ринках у зв'язку з майбутнім циклом стабілізації й зростання економічної кон'юнктури в глобальному вимірі;
науково-методичні засади забезпечення інноваційного розвитку з урахуванням впливу кризових проявів глобальних трансформацій: а саме визначено принципи розробки довгострокових стратегій сталого розвитку інноваційного характеру (природні ресурси, що мають обмежений характер, повинні використовуватись з урахуванням потреб нинішнього й майбутніх поколінь, базуючись на ощадливому й науковому підході; будь-яка антропогенна діяльність повинна узгоджуватись із законами природи й обмеженнями, що з них випливають; екологічно орієнтоване виробництво повинне бути економічно ефективним; отриманий від господарської діяльності результат не може бути меншим за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу; соціально-економічні перетворення повинні бути спрямовані на утвердження основ гуманізму, демократії й цінностей громадянського суспільства), на основі чого обґрунтовано необхідність розробки механізму демпфірування циклічних коливань, зміст якого має полягати в постійному моніторингу економічного середовища, діагностуванні кризових явищ, нагромадженні позитивних ефектів у фазі розвитку з метою використання їх у несприятливий період фази спаду.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні результати, висновки і пропозиції, що містяться у дисертації, складають основу визначення напрямків і складових інноваційного розвитку України з метою підвищення міжнародної конкурентоспроможності економіки держави в умовах глобальних трансформацій.
Рекомендації та пропозиції, викладені в дисертації, впроваджено в практичну діяльність: Донецької обласної державної адміністрації (довідка №125/6-12 від 21.12.2011р.) – запропоновані складові інноваційної політики держави; Донецької торгово-промислової палати (довідка №95/70 від 27.12.2011р.) – результати SWOT - аналізу інноваційної системи України; Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в м. Донецьку (довідка № 23/4 від 14.04.2010р.) – модель впливу технологічно-інноваційних факторів на ВВП України; ТОВ «АУП Сарепта-медіпласт» (довідка №125/3 від 12.01.2012р.) - класифікація системи індикаторів інноваційної активності країн; ТОВ «Луганський науково-технічний центр» (довідка №385/3-7 від 16.02 2012р.) – результати дослідження тенденцій інноваційного розвитку країн світу в умовах глобалізації.
Рекомендації автора щодо формування інноваційної моделі розвитку економіки України було використано при підготовці рекомендацій ХV міжнародного науково-практичного семінару “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект”, VI, VII та VIII Міжнародних науково-практичних конференцій «Проблеми й перспективи розвитку співробітництва між країнами Південно-Східної Європи в рамках Чорноморського економічного співробітництва й ГУАМ», які було направлено Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, торгово-промисловим палатам країн-учасниць Організації ЧЕС і ГУАМ, а також обласним державним адміністраціям.
Результати роботи використовуються також у Донецькому національному університеті МОН України при викладанні курсів «Міжнародні ринки ресурсів» та «Міжнародна регіональна економічна інтеграція» (довідка №115/05 – 26.6.9.0 від 21.02.2012р.).
Особистий внесок здобувача. Усі результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані здобувачем самостійно та знайшли відображення в опублікованих працях автора.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідались і отримали схвалення на міжнародних і всеукраїнських науково–практичних конференціях та семінарах: міжнародному науково-практичному семінарі “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв`язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (м. Донецьк –Святогірськ, 2009 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми і перспективи співпраці між країнами Південно-Східної Європи в межах Чорноморської економічної співпраці і ГУАМ” (м. Одеса-Донецьк, 2008 р., м. Севастополь-Донецьк, 2009 р., м. Стамбул-Донецьк, 2010 р.).
Публікації результатів дослідження. За результатами дослідження одноосібно опубліковано 6 наукових робіт у наукових фахових виданнях загальним обсягом 4,35 д.а.
Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, висновків, переліку використаних джерел зі 185 найменувань, додатків. Зміст дисертації викладено на 175 сторінках друкованого тексту, включаючи 7 таблиць на 3 сторінках, 14 рисунків на 14 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки:
1. У глобальній економіці інновації представляють собою дієвий засіб конкурентної боротьби. На основі дослідження змісту понять «нововведення», «новація», «інновація» міжнародний інноваційний розвиток визначено як процес якісного та кількісного оновлення національних економік країн світу в умовах глобальної взаємодії шляхом впровадження результатів інноваційної діяльності в усі сфери економічної діяльності (виробництво товарів та послуг, управлінська, фінансова, освітня, соціальна та інші сфери).
2. В результаті аналізу теоретичних засад інноваційної діяльності зроблено висновок, що об'єктивно обумовлена трансформація індустріального суспільства в суспільство принципово нової якості (постіндустріальне, інформаційне, технотронне, засноване на знаннях і т.п.) впливає на зміну елементів відтворювального процесу, а, отже, визначає структуру останнього.
3. Обґрунтовано, що провідну роль в організаційно-економічному забезпеченні міжнародного інноваційного розвитку відіграє держава. Визначено цільові орієнтири державної науково-технічної політики, форми державної підтримки інноваційної діяльності. Обґрунтовано, що використовувані при реалізації державної науково-технічної політики форми й методи регулювання (прямі й непрямі) повинні бути гнучкими й адекватними соціально-економічним перетворенням народного господарства в період становлення ринкових відносин; на цьому етапі діяльність держави повинна бути спрямована на всебічне заохочення впровадження й поширення інновацій.
4. Зроблено висновок, що в умовах глобалізації інноваційна конкурентоспроможність детермінована сукупністю зовнішніх і внутрішніх чинників. На основі дослідження ієрархічних рівнів інноваційної конкурентоспроможності (яка, з одного боку, відображає й характеризує досягнутий рівень інноваційного розвитку, а з іншого – дозволяє виявити напрямки подальшої модернізації в умовах одержання прибутку або економічного ефекту, досягнення економічного зростання, підвищення добробуту населення) запропоновано систему індикаторів інноваційної активності країн.
5. Аналіз систем стимулювання інноваційної діяльності розвинених країн світу (Німеччини, Австралії, США, Японії, Франції, Бельгії тощо) свідчить, що серед основних чинників конкурентоспроможності національних економік визначальним є впровадження ефективних механізмів інноваційної політики. Визначено, що на сучасному етапі особливе значення для науково-технічного прогресу має трансферт (передача) технологій у міжнародному масштабі.
6. Встановлено провідну роль транснаціональних корпорацій у забезпеченні інноваційної діяльності країн, в рамках яких отримують поширення інші, відмінні від прямих закордонних капіталовкладень, форми технологічного трансферту: ліцензійні угоди, контракти в сфері управління й маркетингу, угоди про надання технічної допомоги, договори про здачу підприємств "під ключ", міжнародний субпідряд тощо. Зокрема, суттєво зросла роль такої форми трансферту, як міжнародна кооперація в сфері НДДКР, здійснювана в рамках консорціумів, спільних проектів і т.п.
7. В результаті аналізу стану інноваційної діяльності в Україні встановлено, що в державі, починаючи з 1991 р. закріплюються тенденції технологічного відставання від розвинених країн світу, наслідком чого стає зниження конкурентоспроможності національної економіки. З використанням результатів експертного опитування щодо визначення чинників, що перешкоджають здійсненню інноваційної діяльності в Україні, та результатами розрахунку зміни позиції України у рейтингу глобальної конкурентоспроможності здійснено SWOT – аналіз інноваційної системи України. Встановлено, що в Україні фактором, що стримує процес нових внутрішніх та іноземних інвестицій в розвиток інноваційної діяльності, є значні бар`єри щодо входу підприємств на ринок та виходу з нього.
8. Обґрунтовано, що інноваційний розвиток в Україні може бути реалізований на основі структурної перебудови економіки, технологічного оновлення промисловості та аграрного сектору при широкому використанні перспективних технологій та перенесення акценту з традиційних науково-технічних рішень на використання принципово нових прогресивних технологій, а також перехід до випуску високотехнологічної продукції, здійснення нових організаційних форм діяльності.
9. Світова фінансово-економічна криза суттєво загострила проблеми й протиріччя в соціально-економічному розвитку країн. З використанням результатів проведеного дослідження визначено принципи розробки довгострокових стратегій сталого розвитку, програм соціально-економічного зростання, галузевих і регіональних планів. Доведено повідну роль держави у розробці й організації реалізації довгострокової стратегії економічного й соціального розвитку, що відповідає висновкам саміту «Групи 20», з метою подолання наслідків фінансово-економічної кризи й переходу до постіндустріальної, інноваційної моделі зростання економіки. В основу цього переходу має бути покладена новітня ідеологія економіки знань і інноваційного ділового мислення.
10. Обґрунтовано, що посилення ролі держави в ринкових умовах має відбуватись на основі впровадження новітніх моделей кон'юнктурного регулювання економіки й економічного зростання, що зумовлює необхідність розробки механізму демпфірування циклічних коливань, зміст якого має полягати в постійному моніторингу економічного середовища, діагностуванні кризових явищ, нагромадженні позитивних ефектів у фазі розвитку з метою використання їх у несприятливий період фази спаду. При цьому підкреслено, що для основної маси ринкових сегментів саме інновації є головним стимулом успішного подолання кризових явищ.
11. З урахуванням ритму зміни технологічних укладів і поколінь техніки визначено конкурентні позиції України на ринках інноваційних наукоємних продуктів. Запропоновано складові державної інноваційної політики України, яка має базуватись на нагромадженні інтелектуального потенціалу й створенні умов і механізмів для державного перетворення інтелектуального потенціалу в інвестиційний капітал. Відзначено, що головним завданням створення національної інноваційної системи має стати консолідація зусиль законодавчої й виконавчої влади, наукових і бізнес-кіл суспільства з метою оптимального комплексного вирішення методологічних, стратегічних і тактичних проблем формування національної інноваційної системи, вироблення стратегії інноваційного розвитку України в умовах посилення глобалізаційних викликів.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адаманова З.О. Инновационные стратегии экономического развития в условиях глобализации: Монография. – Симферополь: Крымское учебно-педагогическое государственное издательство, 2005. – 504 с.
2. Александрова В.П., Скришевська М.Г. Державне науково-технічне програмування в системі управління розвитком науки і техніки // Проблеми науки. – 2006. –№8. –С. 2-7.
3. Александрова В.П., Щедріна Т.І. Законодавча база і розвиток інноваційної сфери // Проблеми науки. – 2005. – №12. – С. 40-46.
4. Амоша О. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення // Економіст. – 2005. – №6. – C. 28-32.
5. Андрианов В. Эволюция основных концепций регулирования экономики (от теории меркантилизма до теории функциональных экономических систем) // Общество и экономика. – 2005. – №4. – С. 3-47.
6. Андрощук Г.А. Инновационная политика ЕС: состояние и перспективы // проблеми науки. – 2002. – №12. – С. 25-32.
7. Андрощук Г.А. Стимулирование инновационной деятельности в Украине: финансово-кредитный механизм // Проблеми науки. – 2005. – №3. – С. 22-27.
8. Антонюк Л.Л. Инновационная конкурентоспособность Украины и ее регионов // Актуальные проблемы экономики. – 2003. – № 4. – С. 37-46.
9. Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Монографія. – К.: КНЕУ, 2003. – 394 с.
10. Анчишкин А.И. Наука–техника–экономика. – 2-е изд., – М.: Экономика, 1989. – 383 с.
11. Астапов К. Модернизация системы факторов экономического роста // Общество и экономика. – 2004. – №7-8. – с. 161-187.
12. Афанасьев В.С. Буржуазная экономическая мысль 30-80-х годов ХХ века: (Очерк теории). – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Экономика, 1986. – 351 с.

14. Балашова А. Постекономічна суспільна формація – об’єктивні закономірності розвитку // Економіст. – 2006. – №10. – С. 66-68.
15. Баранецький І.О. Особливості та перспективи розвитку венчурного підприємництва в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. – №4. – С. 46-52.
16. Баумол У. Предпринимательство, инновации и рост: симбиоз Давида и Голиафа // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – №2. – С. 6-12.
17. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. – М.: «Academia», 1999. –246 с.
18. Белопольский Н.Г., Пешко А.В. О теории развития общества // Економічний вісник Донбасу. – 2005. – №1. – С. 4-6.
19. Бицюра Ю. До проблеми визначення понять сталого економічного зростання та розвитку // Економіст. – 2006. – №5. – С. 62-65.
20. Біла С. Структурно-інноваційні пріоритети // Віче. – 2000. – №8. – С. 44-55.
21. Білозубенко В.С. Інноваційна конкуренція: новий етап і вплив на економічний розвиток // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі. Сер.: економічні науки. – 2006. – №4. – С. 4-8.
22. Білозубенко В.С., Морщагін О.В. Державна інноваційна політика України в контексті світових тенденцій інтенсифікації інноваційних процесів // Вісник Донецького університету економіки і права. – Донецьк: ДонУЕП. – 2007. – № 4. – С. 79-88.
23. Благонравин М. От идеи – до IPO // Эксперт, Украина. – 2005. – №27. – С. 26-29.
24. Благонравин М., Рубан О. Вывод технопарков из юрского периода // Эксперт, Украина. – 2006. – №9. – С. 50-55.
25. Блинов А., Благонравин М., Омельченко О. Это будет наш цикл // Эксперт. – 2006. – №1-2. – С. 31-37.
26. Будкин В., Петренко З., Нгуен Т.Х. Зоны высоких технологий: мировой опыт и реализации Украины // Экономика Украины. – 2005. – №10. – С. 68-75.
27. Валентей С. Контринновационная среда российской экономки // Вопросы экономики. – 2005. – №10. – С. 132-133.
28. Володін С.А. Інноваційна модель наукоємного ринку АПК // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – №8. – С. 133-142.
29. Волынец В.В. Теории экономической политики: проблемы периодизации и структуризации // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №7. – С. 27-41.
30. Ґава Ю.В. Інтелектуальний капітал – шлях до економічного зростання України // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №4. – С. 129-134.
31. Галан Н.І. Державна підтримка малих та середніх підприємств в Європейському Союзі // Фінанси України. – 2005. – №5. – С. 147-154.
32. Галиця І. Венчурна діяльність в Україні та за кордоном: проблеми розвитку // Справочник экономиста. – 2005. – №7. – С. 12-14.
33. Галиця І. Венчурна діяльність в Україні та за кордоном: проблеми розвитку // Справочник экономиста. – 2005. – №9. – С. 30-31.
34. Галиця І. Інноваційний та екологічний розвиток після 50-х років ХХ століття // Регіональна економіка. – 2003. – №3. – С. 26-34.
35. Галиця І.О. Активізація діяльності інноваторів в сучасних умовах економічного розвитку // Проблеми науки. – 2006. – №11. – С. 2-6.
36. Гальчинский А., Левочкин С. Становление инвестиционной модели экономического роста Украины // Экономика Украины. – 2004. – №6. – С. 4-11.
37. Генералова Ю.В. Економічне зростання в умовах переходу до постіндустріального суспільства // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №11. – С. 14-21.
38. Глазьев С. Проблемы прогнозирования макроэкономической динамики // Российский экономический журнал. – 2001. – №3. – С. 76-85.
39. Глушко О.О. Оцінка результативності науково-технічної діяльності промислових підприємств України в умовах їх технологічного розвитку // Проблеми науки. – 2007. – №7. – С. 15-22.
40. Голляк Ю.Б. Інноваційні перетворення української економіки в контексті міжнародної конкуренції // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №7. – С. 43-55.
41. Голощапова О. Ринок інноваційних технологій в Україні: вивчення світового досвіду з метою його застосування у вітчизняних умовах // Економіст. – 2007. – №2. – С. 32-35.
42. Гончарова Н.П. Инновационная экономика: проблемы и приоритеты // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №8. – С. 130-139.
43. Грамматчиков А. Комплексы полноценности // Эксперт, Россия. – 2006. – №42. – С. 124-126.
44. Гусев В. Государственная инновационная политика: аспект интернационализации // Экономика Украины. – 2003. – №6. – С. 77-84.
45. Гэлбрейт Дж. К. Экономические теории и цели общества / Перевод с английского. – М.: «Прогресс», 1979. – 406 с.
46. Дагаев А. Государственные гарантии для малого инновационного бизнеса // Проблемы теории и практики управления. – 2006. – №6. – С. 81-88.
47. Дагаев А. Новые модели экономического роста с эндогенным технологическим прогрессом // Мировая экономика и международные отношения. – 2001. – №6. – С. 40-51.
48. Дагаев А. Оценка эффективности НИОКР в экономике знаний // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – №5. – С. 120-126.
49. Данько М.С. Інституційні аспекти управління розвитком економіки України // Проблеми науки. – 2005. – №6. – С. 9-16.
50. Денисенко М.П., Гречан А.П. Тенденції розвитку на інноваційних засадах галузевої структури промисловості України // Проблеми науки. – 2006. – №7. – С. 9-15.
52. Денисюк В. Інноваційна активність національної економіки: вдосконалення методології, показники промислових підприємств, державна підтримка // Економіст. – 2005. – №8. – С. 45-49.
53. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 437 с.
54. Долішній М., Бойко Є., Іщук С. Організаційно-економічні напрямки активізації інноваційної діяльності в Україні: регіональні аспекти // Регіональна економіка. – 2004. – №1. – С. 48-54.
55. Долішня М. Проблеми становлення і розвитку венчурного бізнесу в Україні // Регіональна економіка. – 2004. – №1. – С. 205-209.
56. Друкер П. Як забезпечити успіх у бізнесі. – К.: Україна, 1994. – 314 с.
57. Дынкин А., Иванова Н. Наука и технологии: мировые тенденции // Общество и экономика. – 1999. – №3-4. – С. 292-304.
58. Егоров И.Ю. Динамика кадрового потенциала американской науки: новые тенденции // Проблеми науки. – 2006. – №7. – С. 37-43.
59. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1 / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 864 с.
60. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.3 / Редкол.: …С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 952 с.
61. Емельянов С. Партнерство американского государства, местных властей и частного сектора в реализации научно-технических достижений // Проблемы теории и практики управления. – 2002. – №3. – 92-96.
62. Емельянов С. Стратегия развития науки и технологии в США в XXI веке // Проблемы теории и практики управления. – 2002. – №1. – С. 19-24.
63. Ерохина Е.А. Теория экономического развития: системно-синергетический подход // http;//ek-lit.agava.ru/eroh/2_2.htm.
64. Жукович І.А. Методологічні аспекти вдосконалення статистики інноваційної діяльності в Україні // Проблеми науки. – 2005. – №8. – С. 20-25.
65. Жукович І.А., Рижкова Ю.О., Єгоров І.Ю. Розбудова економіки, базованої на знаннях, та особливості статистичного обліку розповсюдження наукових знань // Проблеми науки. – 2005. – №1. – С. 2-7.
66. Забарная Э. Современные организационные формы инновационной деятельности // Економіст. – 2004. – №6. – С. 63-65.
67. Заварухин В. Управление научно-технологическим развитием в США // Проблемы теории и практики управления. – 2000. – №5. – С. 78-82.
68. Завгородняя Е. Структурная динамика как фактор инновационного развития национальной экономики // Экономика Украины. – 2004. – №11. – С. 34-42.
69. Загородній А.Г., Верхола Н.Я. Комерціалізація на міжнародних ринках результатів науково-технічної діяльності // Проблеми науки. – 2006. – №10. – С. 29-34.
70. Закон України «Про державні цільові програми» №1621-IV від 18.03.2004 р.– Ліга Закон: http: // www.liga.net.
71. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» №991-XIV від 16.07.1999 р. зі змінами і доповненнями від 01.02.2006 р. // www.rada.gov.ua.
72. Занько В. Глобализация и инновационный процесс: их взаимовлияние // Экономика Украины. – 2006. – №2. – С. 84-89.
73. Захарін А.В. Удосконалення податкового регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності // Проблеми науки. – 2005. – №4. – С. 46-50.
74. Захарін С.В. Ефективне поєднання інвестицій та інновацій в умовах перехідної економіки // Проблеми науки. – 2007. – №3. – С. 2-9.
75. Захарін С.В. Роль і значення корпоративного сектору економіки України за переходу на інвестиційно-інноваційну модель розвитку // Проблеми науки. – 2006. – №7. – С. 27-32.
76. Захарченко В. О региональной промышленной политике в Украине // Общество и экономика. – 2004. – №9. – С. 188-136.
77. Захарченко В. О региональной промышленной политике в Украине // Общество и экономика. – 2004. – №9. – С. 118-136.
78. Захарченко В. Промышленный комплекс Украины: императив устойчивого развития // Общество и экономика. – 2004. – №5-6. – С. 233-251.
79. Захарченко В. Промышленный комплекс Украины: императив устойчивого развития // Общество и экономика. – 2004. – №9. – С. 118-136.
80. Землянкін А., Лях І. Науково-правові основи регулювання інноваційної діяльності в Україні // Регіональна економіка. – 2003. – №4. – С. 28-35.
81. Зимин Э., Замоторина Е. Программа «Эврика» как форма европейской научно-технической интеграции // Проблемы теории и практики управления. – 2001. – №6. – С. 48-53.
82. Иванов В.В. Национальная инновационная система как институциональная основа экономики постиндустриального общества // Инновации. – 2004. – №5. – С. 3-10.
83. Иванова Н. Национальные инновационные системы // Вопросы экономики. – 2001. – №7. – С. 59-70.
84. Идеи развития: возможность обновления // Мировая экономика и международные отношения. – 2007. – №2. – С. 75-89.
85. Инновационный процесс в странах развитого капитализма / Под ред. И.Е. Рудаковой. – М.: Издательство МГУ, 1991. – 144 с.
86. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: Навч. посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. – 278 с.
87. Кавуненко Л.Ф., Гончарова Т.В. Финансовые аспекты украинской науки: анализ на основе некоторых стандартных классификаций ЕС // Проблеми науки. – 2006. – №1. – С. 2-8.
88. Касич А.О. Вплив бюджетно-податкової політики на інноваційно-інвестиційну активність підприємств // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №11. – С. 144-151.
89. Кирилов В. Интернационализация процесса накопления знаний // Международная экономика. – 2005. – №10. – С. 48-56.
90. Классики кейнсианства: В 2-х т. Т. I. К теории экономической динамики / Р. Харрод. Экономические циклы и национальный доход. Ч. I–II. / Э. Хансен. Предисл., сост.: А.Г. Худокормов. – М.: ОАО «Издательство «Экономика», 1997. – 416 с.
91. Классики кейнсианства: В 2-х т. Т. II. Экономические циклы и национальный доход. Ч. III-IV / Э.Хансен. Сост.: А.Г. Худокормов. – М.: ОАО «Издательство «Экономика», 1997. – 431 с.
92. Клімчук Б.П. Умови впровадження сучасних моделей економічного розвитку регіону // Проблеми науки. – 2006. – №12. – С. 31-36.
93. Ковалишин П. Венчурне інвестування. Повернення до реалізму в США і в Європі // Економіст. – 2005. – №1. – С. 54-56.
94. Колесник В.В. Информационное общество: социально-экономические аспекты экономического развития // Вісник Донецького національного університету, Сер.: економіка і право, Вип. 1. – 2005. – С. 204-209.
95. Колесник Ю.В. Структурно-логическая модель инновационно-сбалансированной системы регулирования экономики // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – №11. – С. 13-23.
96. Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України. – Постанова Верховної Ради України №916-XIV від 13.07.1999 р.– Ліга Закон: http: // www.liga.net.
97. Кончин В. Категория проявленного сравнительного преимущества и оценка перспектив Украины на еврорынке // Журнал европейской экономики. – 2003. – Том 2 (№1). – 2003. – С. 147-161.
98. Копосов Г.А. Недискриционная политика регулирования инновационных процессов // Проблеми науки. – 2005. – №11. – С. 8-13.
99. Космидайло І.В. Інноваційна активність підприємств: зарубіжна практика // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №9. – С. 174-180.
100. Коцев И. От индустриального оптимизма к технологическому пессимизму: Пер. с болг. – М.: Экономика, 1986. – 166 с.
101. Кошовий Д. Венчурні фонди: позики на прийнятних умовах // Галицькі Контракти. – 1999. – №10. – С. 16-18.
102. Крекотнев С., Иванов О. Государственно-частное партнерство в реализации национальных проектов и программ // Проблемы теории и практики управлении. – 2006. – №9. – С. 19-27.
103. Крекотнев С., Иванов О. Государственно-частное партнерство в реализации национальных проектов и программ // Проблемы теории и практики управления. – 2006. – №9. – С. 19-27.
104. Кризис современной буржуазной политэкономии / Отв. Ред. Миленковский А.Г., Гетерик Ш., Осадчая И.М. – М.: Мысль; Братислава: Правда, 1980. – 287 с.
105. Критический анализ буржуазных теорий и практики управления / Под общей ред. С.Е. Каменицера. – М.: «Прогресс», 1980. – 272 с.
106. Лазутін Г.І. Форми, методи та інструменти реалізації інноваційної політики // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – №6. – С. 50-57.
108. Мазур Е. Инновационное предпринимательство в структуре малого бизнеса в Украине // Экономика Украины. – 2005. – №3. – С. 36-41.
109. Маліцький Б., Попович О. Про невідкладні заходи щодо посилення ролі науки та технологій в економічному і соціальному розвитку України // Економіст. – 2005. – №4. – С. 31-35.
110. Мамутов В. О сочетании госрегуляции и рыночной саморегуляции // Экономика Украины. – 2006. – №1. – С. 59-65.
111. Марченко Г., Мачульская О. Инструмент новой региональной политики // Эксперт, Россия. – 2006. – №44. – С. 128-129.
112. Марченко О. Альтернативні режими оподаткування як засіб стимулювання інноваційної діяльності // Економіст. – 2006. – №9. – С. 67-69.
113. Махмутов А., Найденов В. Инновационная политика в Украине // Економіст. – 2003. – №9. – С. 59-63.
114. Мацнев О. Венчурное предпринимательство: мировой опыт и отечественная практика // Вопросы экономики. – 2007. – №5. – С. 122-131.
115. Мельянцев В. Информационная революция – феномен «новой экономики» // Мировая экономика и международные отношения. – 2001. – №2. – С. 3-10.
116. Меньшиков С.М., Клименко Л.А. Длинные волны в экономике. Когда общество меняет кожу. – М.: Международные отношения, 1989. – 272 с.
117. Микитюк О.П. Особливості венчурного фінансування в Україні // Фінанси України. – 2005. – №8. – С. 83-90.
118. Мильнер Б. Управление знаниями в современной экономике // проблемы теории и практики управления. – 2006. – №9. – С. 8-13.
119. Михеева С. Новый метод оценки конкурентоспособности предприятий // Стандарты и качество. – 2004. – №6. – С. 74-77.
120. Монастирська Г.В. Мотивація наукової діяльності в умовах економічних перетворень у країні // Проблеми науки. – 2006. – №3. – С. 15-22.
121. Морщагин А. Государственная инновационная политика в условиях глобализации //Пятая международная научно-практическая конференция «Новости научной мысли -2007».- София.- 2007.- С. 57-59.
122. Морщагин А.В. Признаки и составляющие государственной инновационной политики // Культура народов Причерноморья. – Симферополь. – 2007. – № 120. – С. 128-132.
123. Морщагин А.Новые подходы к оценке результативности государственной инновационной политики // Третья международная научно-практическая конференция «Научный потенциал мира-2007». – Прага. – 2007. – С.42-44.
124. Морщагін О.В. Аутсорсинг як специфічний інструмент інтеграції підприємств // Торгівля і ринок. – Донецьк: ДонДУЕТ. – Вип. 19, – Т. 4. – 2006. – С. 98-104.
125. Морщагін О.В. Обґрунтованість партнерства великих і малих підприємств // Торгівля і ринок. – Донецьк: ДонДУЕТ. – Вип. 17. – Т. 1. – 2006. – С. 138-145.
126. Морщагін О.В. Регіональний аспект стратегічного управління економікою знань // Всеукраїнська конференція молодих учених і студентів «Інноваційні процеси економічного розвитку: вітчизняний та зарубіжний досвід». – Тернопіль:ТНЕУ. – 2007. – С.156-158.
127. Морщагін О.В. Сущность государственной инновационной политики в условиях инновационной модели развития экономики // Вестник Донецкого национального университета. Сер.: Экономика и право. – Донецк: ДНУ. – 2007. – № 4. – С. 58-63.
128. Морщагін О.В. Удосконалення інноваційної політики України в контексті становлення інноваційної моделі розвитку // Вісник ДонДУЕТ. Сер.: Економічні науки. – Донецк: ДонДУЕТ. – 2006. – №4. – С.20-27.
129. Морщагін О.В. Участь дрібних і середніх підприємств у трансферті технологій // Міжнародна науково-практична конференція «М.І.Туган-Барановський – видатний вчений-економіст. Спадщина та новації». – Донецьк: ДонДУЕТ. – 2005. – С.199-201.
130. Наука та інновації // www.Ukrstat.gov.ua.
131. Наука, технологии и промышленность ОЭСР: Табло Выпуск 2007 // http://unctc.unctad.org.
132. Наукова та інноваційна діяльність у Донецькій області / Статистичний збірник №11/251. – Державний комітет статистики України. Головне управління статистики у Донецькій області. – Донецьк. – 2005. – 188 с.
133. Нестеренко Ю. Малые инновационные предприятия в институциональной структуре «новой экономики» // Проблемы теории и практики управления. – 2006. – №11. – С. 78-86.
134. Нестеренко Ю. Мировой опыт формирования национальных инновационных систем и проблемы России // Проблемы теории и практики управления. – 2006. – №1. – С. 81-87.
135. Никитина М. Модели инновационного развития на примере Республики Турция // Мировая экономика и международные отношения. – 2006. – №6. – С. 100-103.
136. Никифоров А. Національна інноваційна система: вибір України // Економіст. – 2005. – №12. – С. 35-41.
137. Новицький В. Імперативи інноваційного розвитку // Економіка України. – 2007. – №2. – С. 45-52.
138. Опанасюк В. Венчурний капітал в Україні // Економіст. – 2004. – №1. – С. 56-58.
139. Организация экономического сотрудничества и развития // www.oecd.org.
140. Орешенков А. Государственная политика поддержки НИОКР в частном секторе: опыт развитых стран // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – №6. – С. 38-43.
141. Основы инновационного менеджмента: Теория и практика: Учебное пособие/ Под. ред. П.Н.Завлина и др. – М.: ОАО «НПО «Издательство «Экономика», 2000. – 475 с.
142. Пашута М. Мале підприємництво та інновації як чинники економічного зростання // Економіст. – 2004. – №1. – С. 50-55.
143. Пезенти А. Очерки политической экономии капитализма / Под ред. А.Г. Милейковского, Н.П. Василькова и др. В 2 томах. Том II. – М.: Издательство «Прогресс», 1976. – 885 с.
144. Петрина М. Базовые условия создания инновационной модели развития экономики Украины // Экономика Украины. – 2006. – №8. – С. 35-40.
145. Пророк Р.В. Податкова реформа в умовах становлення інноваційної економіки // Проблеми науки. – 2006. – №11. – С. 12-17.
146. Пророк Р.В. Система податкового стимулювання інвестиційної та інноваційної сфер діяльності у промисловості // Проблеми науки. – 2006. – №9. – С. 9-16.
147. Развитие сектора НИОКР в России: во главе угла или в последнюю очередь? // www.cnews.ru.
148. Райская Н., Сергиенко Я. Френкель А. Государство, инновации и развитие экономики // Мировая экономика и международные отношения. – 2006. – №10. – С. 27-33.
149. Рейтинг инвестиционной привлекательности российских регионов: 2005-2006 годы // Эксперт, Россия. – 2006. – №44. – С. 105-125.
150. Санто Б. Инновация как средство экономического развития: Пер. с венг.; Общ.ред. и вступ.сл. Б.В.Сазонова. – М.: Прогресс, 1990. – 296 с.
151. Семенова Е. Возможности инновационного типа развития // Экономист. – 2006. – №3. – С. 14-26.
152. Слонимский А.А., Мееровская О.А. 6-я рамочная программа научных исследований и технологического развития ЕС в действии: новые возможности для стран СНГ // Проблеми науки. – 2005. – №1. – С. 42-46.
153. Современная буржуазная экономическая мысль: критика теории и методологии /Афанасьев В.С., Выгодский В.С., Ланцов В.И. и др. – М.: Издательство «Мысль», 1986. – 268 с.
154. Соловьев В.П. О некоторых противоречиях в системе законодательного обеспечения развития инновационных структур в Украине // Проблеми науки. – 2005. – №5. – С. 7-14.
155. Соловьев В.П. О некоторых противоречиях в системе законодательного обеспечения развития инновационных структур в Украине // Проблеми науки. – 2005. – №3. – С. 7-14.
156. Статистичний щорічник України за 2005 рік / За ред. О.Г. Осауленка. – К.: Видав-во „Консультант”, 2006. – 575 с.
157. Статистичний щорічник України за 2006 рік / За ред. О.Г. Осауленка. – К.: Видав-во «Консультант», 2007. – 551 с.
158. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) «Шляхом Європейської інтеграції» / Авт. кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін..; Нац. Ін.-т стратег. Дослідж., Ін-т екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європ. Інтегр. України. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 418 с.
159. Татаринов В.В., Татаринов В.С. Предпринимательский ресурс и инновации // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – №12. – С. 94-101.
160. Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями: Сокр. Пер. с англ./Авт. Предисл. и науч. Ред. К.Ф. Пузыня. – М.: Экономика, 1989. – 271с.
161. Украина в системе международного разделения труда: Монография / О.Б. Чернега, Г.В. Гейер, В.С. Белозубенко и др: под ред. О.Б. Чернеги. – Донецк: ДонНУЭТ, 2007. – 357 с.
162. Федулова Л. Інноваційний менеджмент в Україні: проблеми та шляхи формування // Економіст. – 2002. – №2. – С. 52-54.
163. Федулова Л. Інноваційний менеджмент в Україні: проблеми та шляхи формування // Економіст. – 2002. – №2. – С. 52-54.
164. Федулова Л. Технологическое развитие экономики // Экономика Украины. – 2006. – №5. – С. 4-12.
165. Федулова Л., Оліх Г. «Локомотиви» економіки України: тенденції зберігаються // Економіст. – 2006. – №9. – С. 25-28.
166. Федулова Л.І. Інноваційна теорія економічного розвитку // Проблеми науки. – 2005. – №3. – С. 41-47.
167. Федулова Л.І. Концепція інтелектуального капіталу в системі економіки знань // Проблеми науки. – 2006. – №3. – С. 34-38.
168. Федулова Л.І., Данько М.С. Оцінка законодавства України з питань стимулювання інноваційної діяльності // Проблеми науки. – 2006. – №10. – С. 35-43.
169. Фоломьев А. Обоснование инновационного типа воспроизводства // Экономист. – 2005. – №8. – С. 40-45.
170. Фридлянов В., Некрасов Р., Остапюк С. Инновации как фактор экономического роста // Общество и экономика. – 1999. – №7-8. – С. 104-128.
171. Фролова Н.Л. «Новая парадигма» и сходимость научных парадигм в экономической теории нововведений // Вестник Московского университета. Сер. 6. Экономика. – 2004. – №3. – С. 93-106.
172. Фролова Н.Л. Индустрия венчурного капитала. Анализ опыта США // США – Канада. Экономика. Политика. Культура. – 2003. – №11. – С. 97-122.
174. Чабан В.Г. Складова інноваційної інфраструктури: венчурний капітал // Фінанси України. – 2005. – №4. – С. 35-40.
176. Чумаченко Б., Лавров К. Стратегическое управление научно-технологическим развитием: опыт США // Проблемы теории и практики управления. – 2000. – №2. – С. 58-62.
177. Чумаченко Н.Г., Саломатина Л.Н. Роль инноваций в экономическом развитии Украины // Економіка промисловості. – 2003. – №1. – С. 102-108.
178. Шарко М. В. Основные положения и категориальные понятия концепции инновационного развития экономики // Проблеми науки. – 2006. – №1. – С. 9-16.
179. Шарко М.В. Впровадження європейських стандартів у інноваційну діяльність України // Проблеми науки. – 2006. – №2. – С. 2-8.
180. Швиданенко О.А. Сучасні критерії конкурентоспроможності: ефективність та інноваційність // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – №8. – С. 145-153.
181. Шелюбская Н. «Форсайт» – новый механизм определения приоритетов государственной научно-технической политики // Проблемы теории и практики управления. – 2004. – №2. – С. 60-65.
182. Шелюбская Н. Глобализация и региональная кооперация в сфере НИОКР // Проблемы теории и практики управления. – 1999. – №6. – С. 27-42.
183. Шелюбская Н. Косвенные методы государственного стимулирования инноваций: опыт Западной Европы // Проблемы теории и практики управления. – 2001. – №3. – С. 75-80.
184. Шелюбская Н. Новые направления инновационной политики ЕС // Проблемы теории и практики управления. – 2003. – №4. – С. 63-68.
185. Шелюбская Н. Трансформация государственного сектора НИОКР в странах Западной Европы // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – №4. – С. 44-50.
186. Шкворец Ю. Программно-целевое управление реализацией приоритетных направлений социально-экономического и научно-технического развития // Экономика Украины. – 2001. – №7. – С. 33-39.
187. Шмігельська З.К., Зінько Н.Я. Концептуальні напрями організації управління інноваційною діяльністю // Проблеми науки. – 2007. – №3. – С. 9-17.
188. Шнипко О.С. Науково-технічна політика та її роль в підвищенні конкурентоспроможності економіки України // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №1. – С. 178-184.
189. Шовкун І. Галузевий сектор науки в контексті інноваційних процесів в економіці України // Економіка України. – 2006. – №10. – 49-58.
190. Шовкун І.А. Оцінка конкурентоспроможності наукової інфраструктури України в контексті глобалізації світової економіки // Проблеми науки. – 2006. – №12. – С. 25-29.
191. Шумпетер Й. Теория экономического развития (Исследование предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры). – М.: Издательство «Прогресс», 1982. – 454 с.
192. Эльянов А. НТП и экономическая политика на периферии мирового хозяйства // Мировая экономика и международные отношения. – 2005. – №4. – с. 74-85.
193. Юріцин Р. Сучасні моделі економіки та пошук ринкової моделі України // Регіональні перспективи. – 2002. – №5. – С. 14-16.
194. Юркевич О.М. Удосконалення методів непрямого фінансового стимулювання інноваційної діяльності підприємств // Проблеми науки. – 2005. – №7. – С. 13-19.
195. Якубовський М., Щукін В. Інфраструктура – фактор прискорення інноваційного розвитку промисловості // Економіка України. – 2007. – №2. – С. 27-38.
196. Якубовський М., Щукін В. Інфраструктура – фактор прискорення інноваційного розвитку промисловості // Економіка України. – 2007. – №2. – С. 27-38.
197. Янукович В. Инновационная модель развития Донецкого региона // Економіст. – 2001. – №12. – С. 10-14.
198. Яремко Л.А. Роль уряду у формуванні інноваційного розвитку економіки // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №8. – С. 23-32.
199. Aghion P., Howitt P. A Model of Growth through Creative Destruction // Econometrica, 1992, V. 60. P. 323.
200. Blackburn K., Hung V.T.Y., Pozzolo F. Research, Development and Human Capital Accumulation // Jornal of Macroeconomics, Spring 2000, V. 22, №2. P. 189.
201. Boskin M.J., Low L.J. Capital, Technology and Economic Growth // Technology and the Wealth of Nation. Stanford, 1992. P.17.
202. Carlsson B. Internationalization of innovation systems: A survey of the literature // Research policy. – Amsterdam, 2006. Vol. 35, №1. – P. 56-67.
204. Grossman G., Helpman E. Capital, Technology and Economic Growth // American Economic Review, May 1990. P. 86.
205. Howitt P. Steady Endogenous Growth with Population and R&D Input Growing // Journal of Political Economy, 1999, V. 107. №4. P. 715.
206. Jones C.I. R&D Based Models of Economic Growth // Journal of Political Economy, 1995, V. 103. №4. P. 759.
207. Romer P.M. Endogenous Technological Change // Journal of Political Economy, 1990. V. 98. №5. P.S. 71.
208. Solow R.M. Growth Theory // Companion to Contemporary Economic Thought. L., 1991. P. 393-415.
209. Statistics on Research and Development. Paris, 2005. Expenditure on Educational Institutions as a Percentage of GDP, Paris, 2005. – http://www.uis.unesco.org.
210. UNCTAD, World Investment Report 2005: Transnational Corporations and the Internationalization of R&D, figure IV.8.
211. www.bin.com.ua/tempates/analytic
212. www.uaib.com.ua.
213. www.vedomosti.ru.