Чугаєв Олексій Анатолійович Економічна сила країни у глобальному господарстві

Короткий опис

Чугаєв Олексій Анатолійович, доцент кафедри світо­вого господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національ­ного університету імені Тараса Шевченка: «Економічна сила країни у глобальному господарстві» (08.00.02 - сві­тове господарство і міжнародні економічні відносини). Спецрада Д 26.001.02 у Київському національному уні­верситеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Орган, до сфери управління якого належ
ить установа
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ЧУГАЄВ ОЛЕКСІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ
УДК 339.98
ДИСЕРТАЦІЯ
ЕКОНОМІЧНА СИЛА КРАЇНИ У ГЛОБАЛЬНОМУ
ГОСПОДАРСТВІ
08.00.02. Світове господарство і міжнародні економічні
відносини
Подається на здобуття наукового ступеня доктора
економічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________ О. А. Чугаєв
Науковий консультант Шнирков Олександр Іванович, д.е.н., професор
Київ – 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ…………................................................ 26
ВСТУП....……………………………………………………………………….. 28
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЕКОНОМІЧНОЇ СИЛИ КРАЇНИ У СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ
1.1. Генезис категорії економічної сили країни в економічній науці..……... 42
1.2. Типологія економічної сили як основи зовнішньоекономічної
стратегії країни…………………………………………………………………. 65
1.3. Теоретичні основи механізму реалізації економічної сили у
міжнародних економічних відносинах……………………………………….. 87
Висновки до розділу 1.……………………………..………………………….. 106
РОЗДІЛ 2. ФАКТОРНО-КРИТЕРІАЛЬНІ ВИМІРИ ЕКОНОМІЧНОЇ
СИЛИ КРАЇНИ
2.1. Система факторів економічної сили в умовах постіндустріальних
трансформацій…………………………………………..................................... 111
2.2. Інституційні виміри економічної сили в умовах інтернаціоналізації
глобального господарства…………………….……………………………….. 135
2.3. Ресурсно-факторна забезпеченість основних центрів економічної сили 156
2.4. Методологічні засади оцінки економічної сили країни………………… 170
Висновки до розділу 2……………………………………..………………….. 198
РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРИЗАЦІЯ РОЗПОДІЛУ ЕКОНОМІЧНОЇ СИЛИ ЗА
КРАЇНАМИ СВІТУ
3.1. Динаміка розподілу твердої економічної сили в системі сучасного
глобального господарства................................................................................... 204
3.2. Оцінка синхронізаційної та адаптаційної економічної сили в контексті
регіоналізації........................................................................................................ 218
3.3. Глобальні дисбаланси в розподілі м’якої економічної сили в умовах
інформаційної революції……………………………………………………… 233
25
3.4. Моделювання взаємозв’язку між сферами впливу центрів економічної
сили……………………………………………………………………………… 247
Висновки до розділу 3………………………………………….……………… 262
РОЗДІЛ 4. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЕФЕКТИ СИЛИ МАЛОЇ ТА
ВЕЛИКОЇ ЕКОНОМІКИ
4.1. Вплив величини економіки на міжнародну торгівлю і рух технологій.. 267
4.2. Ефекти розміру економіки для міжнародного руху факторів
виробництва і валютно-фінансових відносин………………………………... 293
4.3. Міжнародна інтеграція в умовах асиметрії економічних потенціалів
країн …………………………………………………………………………….. 316
Висновки до розділу 4…………………..………………………….................. 332
РОЗДІЛ 5. СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ
СИЛИ УКРАЇНИ
5.1. Детермінація розвитку зовнішньоекономічних відносин України
величиною національної економіки……...……………………….................... 336
5.2. Ефективність використання м’якої економічної сили України в
системі регіонального і глобального господарства..………………………… 363
5.3. Функціонування національної економіки в умовах викликів
міжнародної економічної дезінтеграції………………………………………. 388
Висновки до розділу 5…………………..……………………………………... 408
ВИСНОВКИ………………………….………………………………………… 415
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………… 426
ДОДАТКИ…………………….………………………………………………... 502

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової
проблеми, що виявляється в обґрунтуванні концепції економічної сили у
процесі взаємодії між країнами на сучасному етапі розвитку глобального
господарства, з’ясуванні її факторів й ефектів для розвитку міжнародних
економічних відносин. Результати проведеного дисертаційного дослідження
дозволяють зробити висновки, що характеризуються науковою новизною і
мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення.
1. Категорія економічної сили відображає фактичну нерівність
економічних суб’єктів у процесі їхньої взаємодії. Економічна сила країни
визначається як її здатність впливати економічними засобами на іноземні та
національні економічні суб’єкти, формувати тенденції розвитку світової
економіки, а також як здатність протистояти зовнішньому впливу. Головною
метою застосування економічної сили є максимізація суспільного добробуту у
процесі економічного розвитку та відтворення сукупної національної сили
країни. Економічна сила тісно пов’язана з величиною валового внутрішнього
продукту, національним багатством, економічними ресурсами, потенціалом і
якісними характеристиками країни (економічною безпекою, суверенітетом,
конкурентоспроможністю, стабільністю, розвитком). Якщо величина економіки
є основним детермінантом стану розподілу економічної сили між країнами, то
економічний розвиток – головне джерело збільшення економічної сили.
2. Критеріями типології економічної сили є ступінь активності, близькість
до результатів, напрям головного впливу, близькість об’єкта застосування сили,
рівень об’єктивності, ступінь досягнутості, рівень кооперації, характер наслідків,
ступінь відчутності, адресація впливу, фактори цілепокладання, ступінь
підпорядкованості, рівень організації, ступінь жорсткості, інститути сили,
сектори економіки, форми міжнародних економічних відносин. Під економічною
силою зазвичай розуміють тверду економічну силу, що ґрунтується на величині
економіки та інших факторах (економічна динаміка, конкурентоспроможність
416
тощо). На противагу їй м’яка економічна сила характеризує привабливість,
справедливість, успіх та популярність економічної системи та політики країни,
високі стандарти життя. Специфічними видами є переговорна, управлінська,
монополістична, нормативна, купівельна спроможність. Запропоновано
концепції синхронізаційної та адаптаційної сили. Синхронізаційну силу
визначено як здатність країни до детермінації ділових циклів інших країн, що
мотивує економічно залежні країни до об’єднання зусиль із центрами такої сили
для виконання спільних завдань. Адаптаційна сила країни визначається як
здатність одержувати економічні переваги в умовах міжнародного регуляторного
середовища та новітніх тенденцій розвитку світової економіки.
3. Реалізація економічної сили передбачає використання ресурсів, зміну
правил економічних відносин або вплив на економічні цілі об’єкта сили.
Ознакою застосування економічної сили є непропорційність вигод і витрат у
суб’єкта й об’єкта сили. Реалізація економічної сили може відбуватися із
примусом або без тиску, цілеспрямовано або ненавмисно: як в умовах
конфронтації, так і в процесі кооперації, випадкових подій, обміну на вільному
ринку. На це впливає комплекс чинників позитивної та негативної мотивації
для суб’єкта й об’єкта сили. Економічну силу реалізують у різних формах у
межах економічного лідерства (передбачає залучення до кооперації та
відповідальність за розвиток економіки світу або регіону) й економічного
суперництва між країнами (може набувати форми від звичайної конкуренції та
експансії до експлуатації, санкцій та економічних конфліктів). Ефективна
участь країни в міжнародних економічних зв’язках є важливим засобом
трансформації потенціалу економічної сили в результати у формі економічного
розвитку та подальшого збільшення економічної сили.
4. Здійснено класифікацію факторів економічної сили (історично перші та
набуті; незмінні природні, регульовані в коротко- або довгостроковій
перспективі; мікро- і макрорівня; безпосередньо економічні, квазіекономічні та
неекономічні). Доведено, що економічна сила країни визначається її здатністю
встановити контроль над трансформаційними процесами й отримувати вигоди
417
від цього. За цих умов посилюється значення технологічних, інформаційних,
освітніх факторів. Країни, забезпечені традиційними факторами, такими як
чисельність населення, природні ресурси можуть посилити свою економіку за
умов поєднання їх з іншими факторами в умовах мобільності капіталу та знань.
Соціально-економічна модель, рівень економічного розвитку, економічна
динаміка, економічна солідарність, зовнішньоекономічна політика, інтеграційні
перспективи, спільні інтереси із центрами економічної сили, корпоративні та
галузеві бренди, бізнес-культура, індустрія масової культури,
високотехнологічний сектор, освіта, трудова міграція, туризм, фінансування
програм брендингу, економічний патріотизм, міжнародні рейтинги є
важливими факторами і для м’якої економічної сили. Серед центрів сили США
і ЄС мають кращі позиції щодо зовнішньоторговельних, фінансових і
регуляторних факторів твердої економічної сили. Китай випереджає їх за
показниками людського капіталу. Західні економічні моделі асоціюються з
високим рівнем розвитку, що надає переваги США і ЄС у м’якій економічній
силі. Хоча недостатній рівень солідарності та кризові економічні процеси
зменшили м’яку силу ЄС, однак міжнародна допомога й інтеграційні
перспективи для інших європейських країн були традиційними перевагами ЄС.
Кращий імідж має бізнес-культура, культурна індустрія, високотехнологічний
сектор, система освіти США та Європи.
5. У формуванні економічної сили помітну роль відіграє інституційне
середовище. Відбувається посилення ролі недержавних суб’єктів економічної
сили, які також визначають інституціональну структуру глобального
господарства. Вони охоплюють компанії, міжнародні економічні організації,
інтеграційні утворення, коаліції, міста та регіони, недержавні організації,
впливових фізичних осіб. Держави можуть ефективно використовувати систему
інституцій для посилення впливовості власної країни. У протилежному випадку
недержавні суб’єкти можуть бути каналом відпливу ресурсів або бути
джерелом надмірних витрат. Про інституційну структуру економіки та
соціально-економічну модель країни може свідчити характер і ступінь
418
ефективності розподілу створеної вартості. Використаний у роботі
наукометричний метод дозволив оцінити впливовість елементів інституційної
структури глобального господарства. На міжнародній арені основну роль
відіграють країни, компанії, інтеграційні утворення. Існує довготермінова
тенденція до збільшення впливу регіонів, компаній, наднаціональних структур і
верств населення, які традиційно вважалися економічно менш активними
(жінки, пенсіонери, діти).
6. Визначено методологічні засади оцінки економічної сили. Згідно з
якісними критеріями країни світу поділяються на малі (поодинці майже не
впливають на параметри світової економіки), великі (впливають на світові ціни,
користуються перевагами ємного внутрішнього ринку) та середні економіки
(впливають на світові ринки окремих видів товарів і послуг або регіональні
ринки). Альтернативними методами є виокремлення центрів сили та сателітів
або центр-периферійний підхід. Найпопулярнішими складовими кількісних
індексів національної сили є населення, природні ресурси, ВВП, витрати на
оборону, споживання чи виробництво енергії. Оцінка твердої економічної сили
здійснюється за допомогою методів на основі ВВП, національного багатства,
зовнішньоекономічних показників, інших однокритеріальних методів,
багатокомпонентних індексів, опитувань експертів або громадськості. Методи
оцінки м’якої економічної сили передбачають опитування, використання
статистичних показників або інфометричний підхід. Запропонований нами
індекс твердої економічної сили на основі статичних значень і приросту
скоригованого чистого національного доходу враховує статичний і динамічний
аспекти економічної сили як країн, так й інтеграційних утворень. Тестування
запропонованого вебометричного індексу м’якої економічної сили показало
його переваги (зв’язок із цифровою потужністю країни, легкість інтерпретації,
низькі витрати, метрична шкала, урахування поширеності та структури
інформації про країну, висока кореляція з величиною економіки).
7. Найсильнішими економіками є США, ЄС і Китай за рейтингами твердої
економічної сили. Згідно з нашим індексом, половина економічної сили країн
419
світу припадає на розвинені країни, 35 % – на нові індустріальні країни, до 1 % –
на найменш розвинені країни. Оцінка економічної сили України становить
0,13 % від сумарного показника всіх країн світу. Існує довготермінова тенденція
послаблення розвинених країн і посилення країн, що розвиваються, особливо в
Азії. Виокремлено три глобальні центри синхронізаційної сили: єврозона, США,
Китай, один трансрегіональний – Велика Британія та декілька регіональних
центрів (Росія, Бразилія, Японія, а також Нігерія, ПАР, Польща, Індонезія,
Саудівська Аравія). Економіка України є найсильніше синхронізованою з Росією
(кореляція 0,95), Бразилією (0,73), Туреччиною (0,62), Китаєм (0,61), єврозоною
(0,59). У випадку групи країн – членів ЄС і країн, з якими об’єднання має режим
вільної торгівлі, у середньому найменшою адаптаційною економічною силою
володіли країни Південної Європи, середньою або нижче середньої – країничлени заходу та півночі ЄС. Зазвичай кращу адаптаційну силу мали нові країни –
члени ЄС, країни ЄАВТ, країни – кандидати на вступ до ЄС та країни, які мають
зону вільної торгівлі з ЄС. Не вплинули на адаптаційну силу приналежність до
єврозони або внесення послуг до угоди про зону вільної торгівлі. В АСЕАН
найбільше адаптаційною силою скористалися країни-члени з низькими доходами
на душу населення, у НАФТА – США.
8. За різними рейтингами м’якої економічної сили лідерами є розвинені
країни різної величини та Китай. Україна посідає середні, іноді слабкі позиції в
рейтингах. Згідно з методами, основаними на опитуванні громадськості країн,
найбільші сфери м’якого впливу має США та Китай, а ЄС помітно послабив свої
позиції серед громадян країн-членів внаслідок тривалих наслідків економічної
кризи 2008–09 рр. Зважаючи на економічну динаміку, оцінки стану та
перспектив економіки власними громадянами найгірші в розвинених економіках
і Середземномор’ї, а найкращі – в Африці та Азії. В Україні негативне ставлення
до поточного економічного стану контрастувало з обережним, але
довготерміновим оптимізмом. Запропонований нами індекс на основі аналізу
співвідношення позитивної та негативної інформації про економіку країн у
мережі Інтернет показує, що на ЄС і США припадає 35–45 % м’якої економічної
420
сили світу, з помітним відривом далі йдуть Китай, Росія та Індія. Наднаціональні
інституції ЄС збільшують м’яку економічну силу країн-членів на 20 %.
Моделювання взаємозв’язку між сферами впливу центрів економічної сили
довело, що двосторонні економічні зв’язки найсильніше впливають на м’яку
силу Росії (її сфери економічного та м’якого впливу накладаються одна на одну),
тому економічна дезінтеграція Росії з іншими країнами та погіршення її іміджу
взаємно посилюють один одного. Інвестиційні зв’язки з Китаєм поліпшують
ставлення до Китаю у приймаючій країні, але подібного ефекту двосторонніх
торговельних зв’язків не виявлено. У сфері торговельно-інвестиційного впливу
ЄС послабився його м’який вплив внаслідок чутливості до кризових процесів.
М’яка сила США мало залежить від їхніх двосторонніх економічних відносин.
Проте високотехнологічний сектор та індустрія масової культури США взаємно
популяризують один одного та збільшують сферу впливу м’якої сили країни.
Посилюється поляризація країн у визначенні, хто є світовим економічним
лідером: США чи Китай.
9. Величина економіки має значний вплив на характер
зовнішньоекономічних зв’язків. Малі економіки є найбільш торговельно
відкритими, особливо за імпортом та у сфері послуг; вони схильні до
дефіцитного торговельного балансу; значно залежать від експорту й імпорту
продуктів харчування, експорту туристичних послуг. Великі економіки часто
мають кращі позиції в експорті продукції обробної промисловості та
високотехнологічних товарів, домінують в експорті фінансових, інформаційнотелекомунікаційних послуг, доходах від використання прав інтелектуальної
власності. Найвища частка транспортних послуг в експорті послуг в економіках
середньої величини. Малим країнам недоцільно тримати високими імпортні й
експортні тарифи. Проте їхній державний бюджет внаслідок високих митних
тарифів, відкритості економіки та суттєвої частки публічних послуг для
нерезидентів сильніше залежить від оподаткування зовнішньої торгівлі. Для
малих і середніх економік доцільним є розвиток власного виробництва
продуктів харчування, для великих – вітчизняної обробної промисловості, для
421
всіх країн – стимулювання експорту. Одностороння тарифна лібералізація
посилює малі економіки, але послаблює економіки середньої величини.
10. Малі економіки, особливо менш розвинені, в умовах дефіцитного
торговельного балансу та нестачі внутрішніх заощаджень схильні до припливу
прямих інвестицій і накопичення зовнішнього боргу. Та оскільки серед малих
економік більша частка найменш розвинених країн, у середньому вони частіше
позичають на тривалий термін і на пільгових умовах, тому обслуговування
боргу не є настільки серйозною проблемою. Великі економіки схильні до
експорту капіталу (в умовах нижчої реальної відсоткової ставки внаслідок
перенагромадження капіталу завдяки вищій конкурентоспроможності та
профіциту торговельного балансу) і сильніше залучені до руху портфельних
інвестицій (завдяки більш розвиненому та ліквідному фінансовому ринку).
Малі країни часто намагалися компенсувати недоліки ефекту масштабу
нижчими податками і ліберальним бізнес-регулюванням, однак у сучасних
умовах ці переваги зникають внаслідок реформ у великих країнах. У малих
економіках нижчий рівень оподаткування зарплати та швидше видаються
операційні ліцензії. Великі економіки випереджають малі за швидкістю
процедур створення бізнесу, реєстрації власності, урегулювання проблем
неплатоспроможності. Малі економіки гірше забезпечені валютними
резервами, але мають сильнішу потребу в них (внаслідок високого відношення
імпорту до ВВП в умовах волатильності експортних надходжень). Таким
економікам притаманна значна залежність від міжнародної допомоги та
трансфертів мігрантів, вони схильні до еміграції, особливо кваліфікованих
кадрів, внаслідок недиверсифікованої та менш конкурентоспроможної
економіки. Виявлено, що для великих і середніх економік доцільне спрощення
регуляторних вимог на тлі розвитку податкової системи, для середніх економік
– пріоритет внутрішнім заощадженням перед зовнішніми запозиченнями, для
малих – ефективне використання зовнішніх запозичень, для всіх країн –
збереження інвестицій усередині країни й уникнення незбалансованої
імміграції.
422
11. Торговельна інтеграція найвигідніша для малих економік, помірно
виграшна для великих економік, а чистий ефект для економік середньої
величини невизначений. Про це свідчить вплив динаміки експорту і величини
імпортних тарифів на економічне зростання. В умовах валютної інтеграції у
великих економіках повільніше зростав державний борг, але підвищилися
реальні відсоткові ставки та зменшився профіцит поточного рахунку. Малі
економіки більше виграють від спільної валюти, але вразливі до асиметричних
шоків, морального ризику та зростання заборгованості. Економічна криза 2008–
09 рр. частково знівелювала переваги малих країн для зростання їхнього ВВП
та зовнішньої торгівлі. Тривалий час розширення дозволяло ЄС компенсувати
втрату його ваги у світовій економіці, але гірша економічна динаміка також
обмежила здатність адаптації до приєднання нових країн-членів. Швидкість
розширення ЄС залежатиме від величини країн – потенційних членів та
приросту ВВП ЄС. З урахуванням того, що розширення потребує додаткових
витрат, за найбільш імовірних темпів економічного зростання в ЄС, він буде
економічно готовий до приєднання України у 2030–50-ті рр.
12. За критерієм ВВП Україна є економікою середньої величини, що
впливає на особливості її зовнішньоекономічних зв’язків. Вона має високу
торговельну відкритість на рівні малих економік, але за рахунок торгівлі
товарами, а не послугами. За структурою експорту товарів Україна більше
схожа на малі економіки, послуг – на великі. За рівнем технологічності
експорту перебуває на рівні, характерному для економік середньої величини,
ураховуючи, що розвиток частини високотехнологічних виробництв потребує
більш місткого внутрішнього ринку. Серед географічно близьких країн Україна
торгує непропорційно інтенсивніше з великими країнами, але їй легше мати
профіцит торговельного балансу з меншими країнами. Україні варто
стимулювати експорт, підтримувати профіцит у торгівлі продукцією сільського
господарства і харчової промисловості, знизити тягар митних формальностей,
але можливо зберігати вузький спектр експортних тарифів. Позитивні ефекти
імпортних тарифів обмежені міжнародними зобов’язаннями, але за умов
423
посилення дефіциту торговельного балансу доцільне тимчасове підвищення
митних тарифів. Скасування митних тарифів уже не несе суттєвих втрат для
державного бюджету, проте має ризики уповільнення економічного зростання.
Внутрішні заощадження в Україні нижчі за оптимальний рівень в умовах
низької реальної відсоткової ставки та суттєвих ризиків. А приплив капіталу до
України стримують обмеженість внутрішнього ринку, волатильність
виробництва та інші фактори. Усе ж середня величина економіки дозволяє
Україні бути привабливою для створення виробництв товарів широкого вжитку
та галузей із географічною прив’язкою (природні ресурси, транзитний
транспорт). Зважаючи на розмір країни та заборгованість уряду, Україні важко
використовувати податковий арбітраж для залучення інвестицій, особливо
якщо зниження ставок нівелюватиметься корупційним навантаженням. З
огляду на це оптимальним шляхом є реформи для поліпшення бізнессередовища. Гальмує економічне зростання України висока зовнішня
заборгованість на тлі лише середніх показників надходжень міжнародної
допомоги. За критерієм достатності валютних резервів Україна ще вразливіша,
ніж малі економіки. За умов валютної інтеграції для України були б
характерними ефекти для малих економік, але нині економіка України
недостатньо готова для євроізації або інших сценаріїв заміни національної
валюти. Для України притаманна висока залежність від трансфертів мігрантів,
особливо останнім часом. Еміграція має позитивний вплив для ВВП на душу
населення, проте ефект для сукупного ВВП країни близький до нейтрального