Катрій Тетяна Богданівна Функ­ціонування системи гемостазу у пацієнтів з ішемічним інсультом на різних стадіях захворювання

Короткий опис

Катрій Тетяна Богданівна, аспірант кафедри біохімії ННЦ «Інститут біології та медицини» Київського націо­нального університету імені Тараса Шевченка: «Функ­ціонування системи гемостазу у пацієнтів з ішемічним інсультом на різних стадіях захворювання» (03.00.04 - біохімія). Спецрада Д 26.001.24 у Київському національ­ному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КАТРІЙ ТЕТЯНА БОГДАНІВНА
УДК 577.112.7:612.115
ДИСЕРТАЦІЯ
ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ГЕМОСТАЗУ У ПАЦІЄНТІВ З
ІШЕМІЧНИМ ІНСУЛЬТОМ НА РІЗНИХ СТАДІЯХ ХВОРОБИ
03.00.04-біохімія
біологічні
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
__________ Катрій Т.Б.
Науковий керівник Савчук Олексій Миколайович доктор біологічних наук,
старший науковий співробітник.
Київ – 2017

ЗМІСТ
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ СКОРОЧЕНЬ………………………… 12
ВСТУП……………………………………………………………………..... 13
РОЗДІЛ 1. Огляд літератури………...…………………………………… 21
1.1. Біохімічні основи функціонування системи гемостазу ………… 21
1.2. Молекулярно-біохімічні основи розвитку різних підтипів
ішемічного інсульту.…………. ……….……….……….……….… 30
1.3. Роль неспецифічних чинників білкової природи у розвитку
гіперкоагуляційного стану організму за патологій серцевосудинної системи…………………………………………. 34
РОЗДІЛ 2. Матеріали та методи…………………………………………. 39
2.1. Характеристика досліджуваних груп …………………………….. 39
2.2. Реагенти та матеріали……………………………………………… 40
2.3. Обладнання…………………………………………………………. 40
2.4. Отримання плазми крові…………………………………………… 41
2.5. Отримання плазми крові, збагаченої тромбоцитами…………….. 41
2.6. Отримання чистих тромбоцитів…………………………………… 42
2.7. Отримання фракціі імуноглобулінів класу G…………………….. 42
2.8. Отримання пептидного пулу плазми крові………………………. 43
2.9. Визначення часу лізису еуглобулінів плазми крові……………… 44
2.10. Визначення часу Хагеман-залежного фібринолізу плазми крові.. 44
2.11. Визначення активності плазміногену в плазмі крові…………..... 44
2.12. Визначення активності α2-антиплазміну в плазмі крові…………. 45
2.13. Визначення вмісту розчинних фібрин-мономерних комплексів в
плазмі………………………………………………………………... 45
2.14. Визначення вмісту протромбінового пулу в плазмі крові………. 46
10
2.15. Електрофорез у поліакриламідному гелі за присутності ДСН….. 46
2.16. Вестерн-блотинг……………………………………………………. 47
2.17. Імуноферментний аналіз…………………………………………… 48
2.18. Визначення концентрації білка за поглинанням в УФ-області
спектру……………………………………………………………… 48
2.19. Хроматографія, що поділяє за розмірами………………………… 49
2.20. Дослідження функціонування тромбоцитів……………………… 49
2.20.1 Агрегація тромбоцитів…………………………………… 49
2.20.2 Активація тромбоцитів…………………………………… 50
2.21. Дослідження гідролізу хромогенного субстрату ключовими
факторами системи гемостазу……………………………………. 50
2.21.1 Визначення гідролізу хромогенного субстрату
факторами системи гемостазу …………………………... 50
2.21.2 Визначення гідролізу хромогенного субстрату
факторами ситеми гемостазу після активації
проферментів у плазмі крові...…… …………………… 51
2.22. Статистична обробка результатів досліджень……………………. 51
РОЗДІЛ 3. Результати досліджень та їх обговорення ……………….... 52
3.1. Xарактеристика стану системи гемостазу у пацієнтів, через 1
рік після атеротромботичного або кардіоемболічного підтипу
ішемічного інсульту……………….…………….…………….…. 52
3.2. Якісна оцінка маркерів коагуляційної ланки систем гемостазу
пацієнтів через 1 рік після ішемічного інсульту ……………….. 66
3.3. Вплив неспецифічних чинників на функціонування системи
гемостазу за розвитку ішемічного інсульту на різних стадіях
хвороби………………………………………………………..……. 85
3.3.1. Дослідження ефекторних властивостей IgG
акумульованих в організмі за атеротромботичного та 85
11
кардіоемболічного підтипів ішемічного інсульту ……..
3.3.2. Визначення ефекторних властивостей пептидного пулу
акумульованого в організмі за атеротромботичного та
кардіоемболічного підтипів ішемічного інсульту……… 100
РОЗДІЛ 4. ЗАКЛЮЧЕННЯ……………………………………… 117
ВИСНОВКИ……………………………………………………….. 123
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………. 125
Додаток 1…………………………………………………………… 150
12
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ СКОРОЧЕНЬ
АІІ – атеротромботичний ішемічний інсульт
КІІ – кардіоемболічний ішемічний інсульт
ДВЗ-синдром – синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання
ПААГ – поліакриламідний гель
ПП – пептидний пул
Пг – плазміноген
РФМК – розчинні фібрин-мономерні комплекси
ТАП – тканинний активатор плазміногену
ТІА – транзиторна ішемічна атака
ТЛТ – тромболітична терапія
Ск – стрептокіназа
ІХС – ішемічна хвороба серця
Α2-АП – α2-антиплазмін
ПАІ-1 – інгібітор активатору плазміногену типу -1
ELISA – enzyme linked immunosorbent assay
APC – activated protein C
ТАП – тканинний активатор плазміногену
TAFI – thrombin activated fibrinolysis inhibitor
vWF – von Willebrand factor
13
ВСТУП
Актуальність теми. У світовому масштабі понад 5 мільйонів людей
помирають від інсульту щороку [1]. В Україні даний діагноз щорічно
ставиться більш ніж 100 тис. пацієнтам [2]. За даними статистики, серед 6-ти
пацієнтів, які перенесли інсульт, у 2-ох спостерігається повторне загострення
хвороби протягом наступних 5 років. В більшості випадків, летальний
рецидив має місце уже через 1 рік після перенесеної гострої фази інсульту
[3]. Частота рецидивів даного захворювання сягає 30 %, а смертність після
них рівня 60 % [4, 5]. На сьогодні, ішемічний інсульт є найбільш поширеним,
оскільки він становить близько 70 – 80 % від всіх інсультів.
Відомо, що оптимальна превентивна стратегія варіює для кожного
окремого підтипу даної хвороби, тому визначення конкретної причини
загострення ішемічного інсульту має вирішальне значення. Проте, навіть
після повного обстеження організму, причина виникнення інсульту у 30 %
випадків залишаються невизначеною, що різко збільшує відсоток летальних
випадків [6]. Слід підкреслити, що для судинних захворювань головного
мозку, крім стадійності, характерна фазність клінічного перебігу, а саме
прогресування симптомів та поступовий їх регрес. Тому важливе значення
має вивчення особливостей клінічного перебігу мозкового інсульту в різні
періоди після його виникнення. Більш того, чимало уваги приділяється
специфічним білковим маркерам та предикторам гіперкоагуляції в організмі.
При цьому питання ролі неспецифічних чинників, які прямо або
опосередковано, можуть відігравати певну роль у дисбалансі тих чи інших
ланок системи гемостазу, залишається майже не висвітленим сьогодні.
Оскільки ключовим чинником розвитку даної патології є порушення у
системі гемостазу, які часто зберігаються протягом тривалого часу після
перенесеного захворювання, то пошук нових та ефективних біомаркерів, які
14
можуть бути застосовані у діагностиці порушень на рівні коагуляційної,
фібринолітичної та судинно-тромбоцитарної ланки системи гемостазу є
головним флагманом для виявлення пацієнтів з високим рівнем ризику
серцево-судинних захворювань [7, 8]. Крім цього, дисфункціонування ланок
системи гемостазу може призводити до утворення у кровотоці великої
кількості білкових молекул чи їх фрагментів, які не є нормою для
фізіологічного стану організму. Подальша циркуляція таких неспецифічних
молекул білкової природи у руслі кровотоку, в тому числі у віддалений час
після загострення хвороби, може представляти собою потенційну загрозу
запуску неспецифічних механізмів регуляції окремих реакцій, що протікають
організмі [9, 10].
На сьогоднішній день, вкрай необхідним є не лише вивчення причин і
механізмів розвитку ішемічного інсульту, а також поглиблення та деталізація
системи контролю проведеного лікування у віддалені терміни після
загострення хвороби. Дослідження потенційної ефекторної здатності
неспецифічних білкових молекул, утворених у кровотоці в результаті
дисфункції системи гемостазу, є запорукою для зменшення кількості
рецидивів та висвітлинні причини повторної атаки інсульту. Деталізація
механізмів, які лежать в основі розвитку, як гострого, так і хронічного,
ішемічного інсульту, має ключове значення для розробки нових
фармакологічних препаратів спрямованої дії, а також відкриває значні
перспективи в області клінічної діагностики патологічних проявів порушень
системи гемостазу на будь-якій стадії захворювання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана на кафедрі біохімії ННЦ «Інститут біології та
медицини» Київського національного університету імені Тараса Шевченка у
рамках науково-дослідної теми «Механізми реалізації адаптаційнокомпенсоторних реакцій організму за умов розвитку різних патологій»
(№ д/р 0111U004648, 2011-2015 рр.) та «Механізми регуляції метаболічних
15
процесів в організмі за умов розвитку патологічних станів» (№ д/р
0116U002527, 2016-2018 рр.)
Мета і задачі дослідження. Дослідити потенційний вплив
неспецифічних факторів білкової природи, які утворюються в кровотоці за
розвитку ішемічного інсульту, на функціонування системи гемостазу.
Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:
1. Проаналізувати загальний стан системи гемостазу у пацієнтів, які 1 рік
тому перенесли атеротромботичний або кардіоемболічний підтип
ішемічного інсульту.
2. Дослідити якісний склад маркерів гіперкоагуляції у пацієнтів з
атеротромботичним або кардіоемболічним підтипом ішемічного інсульту.
3. Проаналізувати стан тромбоцитарної функції під впливом неспецифічних
чинників білкової природи, утворених в організмі в результаті
прогресування ішемічного інсульту.
4. Виявити особливості функціонування ключових факторів системи
гемостазу під впливом неспецифічних чинників білкової природи,
утворених в результаті прогресування ішемічного інсульту.
Об’єкт дослідження: система гемостазу у пацієнтів з
атеротромботичним та кардіоемболічним підтипами ішемічного інсульту.
Предмет дослідження: неспицифічні фактори білкової природи
утворені в кровотоці в результаті патологічної активації системи гемостазу за
різних підтипів ішемічного інсульту.
Методи дослідження: у роботі були використані методи препаративної
хроматографії для очищення білкових препаратів з плазми та сироватки крові
людини. Активність окремих компонентів гемостатичного каскаду визначали
з використанням специфічних хромогенних субстратів. Аналіз
функціонуваня окремих параметрів системи гемостазу проводили за
допомогою хронометричних тестів. Концентрацію окремих білків системи
гемостазу визначали методом імуноферментного аналізу на планшетах
(ELISA). Якісний склад білкових фракцій плазми крові досліджували
16
методами електрофорезу у поліакриламідному гелі та вестерн-блотингу з
використанням специфічних антитіл. Активацію та агрегацію тромбоцитів
аналізували за допомогою агрегометра.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено
комплексне дослідження функціонування судинно-тромбоцитарної,
коагуляційної та фібринолітичної ланок системи гемостазу за різних підтипів
ішемічного інсульту, у віддалені терміни після перенесеної гострої фази
захворювання, що дозволило встановити нові додаткові критерії ризику
розвитку та моніторингу ефективності терапії цих патологічних станів.
Згідно отриманих результатів, у пацієнтів по проходженні року після
загострення ішемічного інсульту спостерігалося зменшення рівня
гіперкоагуляційного стану системи гемостазу порівняно з показниками у
гострій фазі, проте залишалася загроза тромбозу в організмі.
Було показано збереження підвищеної концентрації РФМК, що є
ключовим маркером гіперкоагуляційного стану, у плазмі крові пацієнтів,
навіть через рік після перенесеного атеротромботичного ішемічного інсульту
більш ніж у 8 разів, та більш ніж у 14 разів для пацієнтів через 1 рік після
кардіоемболічного інсульту. Концентрація протромбінового пулу у тієї ж
групи пацієнтів через 1 рік після гострої фази інсульту повертається до рівня
здорових донорів. Стосовно маркера епітеліальної дисфункції vWF
встановлено, що лише у 38 % пацієнтів з атеротромботичним інсультом через
1 рік після ішемічної атаки його рівень перевищував норму на 50 %, а у 40 %
пацієнтів з кардіоемболічним інсультом цей показник був підвищений у
середньому на 75 %.
Аналіз показників фібринолітичної ланки системи гемостазу показав
значне пригнічення фібринолітичного потенціалу крові при ішемічному
інсульті через рік після гострої фази. Наші результати також показали, що у
хворих через 1 рік після гострої фази обох підтипів ішемічного інсульту
спостерігався аномальний рівень ТАП і ПАІ-1. Визначено, що обидва
хронічні підтипи ішемічного інсульту супроводжуються значним
17
подовженням часу лізису еуглобулінів та Хагеман-залежного фібринолізу.
Зокрема, останній був подовжений в 1,9 рази за атеротромботичного та в 2,3
рази за кардіоемболічного інсульту, у порівнянні з аналогічним показником
здорових донорів.
Показано, що IgG за гострої фази обох підтипів інсульту індукували
тромботичний ефект, який проявлявся у пришвидшенні процесу гідролізу
хромогенного субстрату тромбіном в середньому на 25 %. При цьому,
спостерігалося 30 % інгібування гідролізу хромогенного субстрату головним
антикоагулянтним фактором системи гемостазу - протеїном С, активованим з
його проферменту у плазмі крові, за дії фракції IgG плазми крові пацієнтів з
гострим інсультом обох підтипів. Показано, що фракція IgG плазми крові, як
в гостру фазу, так і через 1 рік після ішемічного інсульту, здатна активувати
агрегацію тромбоцитів здорових донорів.
Вперше було показано, що пептидний пул, утворений в організмі в
результаті деградації протеїнів, здатний спричинювати значний інгібуючий
вплив на АДФ-залежну агрегацію тромбоцитів здорових донорів. Під час
дослідження процесу гідролізу хромогенного субстрату ключовими
факторами системи гемостазу було показано, що фракція пептидного пулу
пацієнтів з ішемічним інсультом, як в гостру фазу захворювання, так і через 1
рік після неї, проявляли максимальні ефекторні властивості по відношенню
до фактору Х, та активували процес гідролізу специфічного хромогенного
субстрату ферментром на 80 %. Показана активація досліджуваного процесу
протеїном С активованим у плазмі крові з проферменту, за дії пулу пептидів,
як здорових донорів так і людей з патологією, в середньому на 20 %.
Доведена ефекторна здатність фракцій, як імуноглобулінів класу G так
і пептидного пулу, на рівні активації тромбоцитів здорових донорів, а саме,
була показана секреція з α-гранул тромбоцитів фактору фон Віллебранда та
інгібітору активатора плазміногену типу-1 за діі усіх досліджуваних фракцій.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати
можуть бути використані при розробці алгоритму лабораторної діагностики
18
стану системи гемостазу та оцінці ефективності проведення відповідної
терапії хворих з кардіоемболічним або атеротромботичним підтипом
ішемічного інсульту. Численні відмінності між кількісними та якісними
характеристиками досліджуваних параметрів для здорових донорів та
пацієнтів які 1 рік назад перенесли ішемічну атаку є доведенням відсутності
повного оздоровлення організму, а отже і загрози рецидиву через рік після
лікування гострої фази ішемічного інсульту, незважаючи на проведене
лікування.
Результати проведених досліджень дозволяють стверджувати що такі
показники як: концентрація розчинних фібрин мономерних комплексів,
кількість тромбоцитів та Хегеман-залежний фібриноліз є найбільш
інформативними для діагностики стану гемостазу у пацієнтів з хронічним
ішемічним інсультом. Відповідно до рівня ТАП, ПАІ-1 та vWF чітко
прослідковується закономірність, за якою, по проходженні року після гострої
фази інсульту, для певної групи пацієнтів, досліджувані параметри
повертаються у норму, проте, для переважної більшості пацієнтів, їх рівень
коливається поза межами норми. Оскільки, відхилення від норми інших
численних показників є доказом збереження тромботичної загрози в
організмі, в тому числі по проходженню 1 року після ішемічної атаки, даний
тест не є підставою для анулювання підозри рецидиву. У клінічній практиці,
повинен бути доповнений іншими, більш інформативними тестами.
Різниця у якісному складі компонентів білкового профілю плазми
пацієнтів з патологіями є підставою для виявлення нових цільових білків, які
є маркерами призначення терапії та профілактики серцево-судинних
захворювань у майбутньому.
Доведені ефекторні властивості імуноглобулінів класу G, які здатні
провокувати порушення системи гемостазу в напрямку посиленого
тромбоутворення, що в свою чергу, слугує доказом накопичення антитіл до
власних антигенів організму за ішемічного інсульта. Це відкриває новий
19
напрямок дослідження складових імунної системи за патологічної активації
ланок системи гемостазу, а також рецидиву ішемічного інсульту.
Антитромботичний вплив пептидів з молекулярною масою до 5 кДа
може бути використаний для диференційованого підходу корекції
досліджуваних патологічних станів організму в залежності від причин їх
виникнення та стадії захворювання.
Отримані у дисертаційній роботі дані впроваджено у навчальний
процес курсів лекцій «Біохімічні основи гемостазу та діагностика», «Методи
практичної біохімії».
Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто проаналізовано
наукову літературу за темою роботи, самостійно виконано експериментальні
дослідження та підготовку матеріалів до публікації. За участі співавторів
публікацій проведено інтерпретацію отриманих результатів.
Планування експериментальних робіт, аналіз та обговорення
отриманих результатів проведено спільно з науковим керівником д.б.н.
Савчуком О.М.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертації були
представлені на вітчизняних та міжнародних конференціях: VII Міжнародна
конференція молодих учених «Біологія: від молекули до біосфери» (Харків.
2013), Х Міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і
поступ в біології» (Львів, 2014), III Міжнародна наукова конференція
студентів, аспірантів та молодих учених «Фундаментальні та прикладні
дослідження в біології» (Донецьк, 2014), 21th International Student Congress of
(bio)Medical Sciences (ISCOMS) (Groningen, Netherlands, 2014), 60th Annual
meeting of the Scientific and Standardization Committee (SSC) of the International
Society on Thrombosis and Haemostasis (ISTH) (Milwaukee, United States,
2014), ХІ Український біохімічний конгрес (Киів, 2014), 40th FEBS Congress
(Berlin, Germany, 2015), 22th International Student Congress of (bio)Medical
Sciences (ISCOMS) (Groningen, Netherlands, 2015), 61th Annual meeting of the
Scientific and Standardization Committee (SSC) of the International Society on
20
Thrombosis and Haemostasis (ISTH) (Toronto, Canada, 2015), ХІ Міжнародна
наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і поступ в біології»
(Львів, 2015), European Hematology Association (EHA) Scientific Conference on
Bleeding Disorders (Barcelona, Spain, 2016), 4th International Conference on
Radiation and Applications in Various Fields of Research (RAD) (Nis, Serbia,
2016), ХІІ Міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів “Молодь
і поступ біології”(Львів, 2016), XIV International Scientific Conference of
Students, PhD Students & Young Scientists Shevchenkivska vesna (Kyiv, 2016),
Міжнародна наукова конференція “Актуальні проблеми сучасної біохімії”
присвячена 100-річчю від дня народження професора Бориса Федоровича
Сухомлинова (Львів, 2016), International conference Thombosis and Embolism
(Stockholm, Sweden, 2016), 2nd Prague European Days of Intermal Medicine
(Praque, Chech Republic, 2016), XXXth International Symposium on Technical
Innovations in Laboratory Hematology (Honolulu, Hawaii, 2017), Annual meeting
of the Scientific and Standardization Committee (SSC) of the International Society
on Thrombosis and Haemostasis (ISTH) (Berlin, Germany, 2017), 22nd Congress
of the European Hematology Association (Madrid, Spain, 2017), 42th FEBS
Congress (Jerusalem, Israel, 2017), 7th International Symposium on Womenʼs
Health Issues in Thrombosis and Haemostasis (Barcelona, Spain, 2017).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 26 наукових праць, у
тому числі 8 статей у фахових вітчизняних та міжнародних періодичних
виданнях, з яких 3 публікації у виданнях, включених до міжнародних
наукометричних баз та 18 тез доповідей у матеріалах наукових конференцій
та з’їздів.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з
вступу, огляду літератури, матеріалів і методів досліджень, результатів
власних досліджень та їх обговорення, заключення, висновків та списку
літературних джерел (245 найменування). Робота викладена на 150 сторінках,
проілюстрована 29 рисунками та 19 таблицями.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Результати, представлені у дисертаційній роботі, поглиблюють існуючі
погляди на функціонування ланок системи гемостазу за ішемічного інсульту,
доводять ефекторні властивості протеїнів, циркулюючих у кровотоці після
загострення захворювання, та висвітлюють перспективний напрямок майбутніх
досліджень, а саме, ідентифікацію у кровотоці білкових молекул, в тому числі,
у віддалені терміни після перенесеної гострої фази захворювання, здатних
ініціювати біохімічні реакції та процеси, що не характерні для нормального
фізіологічного стану організму.
1. Показано підвищення концентрації РФМК у плазмі крові пацієнтів через
1 рік після атеротромботичного ішемічного інсульту більш ніж у 8 разів, та
більш ніж у 14 разів для пацієнтів через 1 рік після кардіоемболічного інсульту.
Доведено, що рівень фактору фон Віллебранда через рік після ішемічної атаки
перевищував норму на 50 % лише у 38 % пацієнтів з атеротромботичним
інсультом, та на 75 % у 40 % пацієнтів з кардіоемболічним інсультом.
2. Встановлено значне пригнічення фібринолітичного потенціалу через 1 рік
після хвороби. Виявлено підвищений рівня ТАП і ПАІ-1 та подовження часу
лізису еуглобулінів та Хагеман-залежного фібринолізу у пацієнтів як з АІІ так і
з КІІ, зокрема, останній перевищував норму в 1,9 рази за АІІ та в 2,3 рази за КІІ
через 1 рік після ішемічної атаки.
3. Доведено наявність у кровотоці пацієнтів з АІІ та КІІ, у підвищених
концентраціях, протеїнів - імуноглобулінів класу G та пулу пептидів з
молекулярною масою до 5 кДа, що утворені в результаті ішемічної атаки.
4. Встановлено, що IgG гострої фази обох підтипів інсульту здійснювали
тромботичний ефект, який проявлявся у пригніченні процесу гідролізу
специфічного хромогенного субстрату головним антикоагулянтним фактором
124
гемостазу - протеіном С, а також у активації аналогічного процесу пусковим
фактором зсідання крові – тромбіном.
5. Показано, що фракції пептидного пулу пацієнтів з ішемічним інсультом,
проявляла максимальні ефекторні властивості по відношенню до фактора Х,
пришвидшуючи гідроліз хромогенного субстрату фактором Ха на 80 %.
Доведено, що аналогічна здатність тромбіну пригнічувалася пептидним пулом
здорових донорів, проте активувалася під впливом пептидного пулу пацієнтів з
гострим ішемічним інсультом, через 1 рік після ішемічної атаки пептидний пул
втрачав свою здатність активувати гідроліз хромогенного субстрату тромбіном.
6. Показано, що фракція IgG як в гостру фазу так і через рік після
ішемічного інсульту здатна активувати агрегацію тромбоцитів здорових
донорів. Доведено, що пептидний пул здійснює інгібуючий вплив на АДФзалежну агрегацію тромбоцитів здорових донорів, через рік після перенесеного
захворювання інгібуючий ефект патологічних фракцій збільшується. Доведено,
що, як IgG так і пептидний пул, здатні активувати тромбоцити, шляхом
вивільнення з α-гранул останніх фактору фон Віллебранда та інгібітора
активаторів плазміногену 1-го типу, в тому числі у їх комплексних чи
франментних формах.