КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ТА МОРФО–ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ В ОРГАНІЗМІ ТВАРИН ПРИ МОДЕЛЮВАННІ СЕТАРІОЗУ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЖУРЕНКО ОЛЕНА ВАСИЛІВНА

УДК 619:616.995.13:619018:636

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ТА МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ В ОРГАНІЗМІ ТВАРИН ПРИ МОДЕЛЮВАННІ СЕТАРІОЗУ

16.00.11 паразитологія, гельмінтологія

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата ветеринарних наук

Науковий керівник:
МАЗУРКЕВИЧ АНАТОЛІЙ ЙОСИПОВИЧ,
доктор ветеринарних наук, професор,
членкореспондент УААН,
Заслужений діяч науки і техніки
України

Київ 2007

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ..........................................................4
ВСТУП...........................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ....10
1.1. Характеристика нематод − збудників сетаріозу........10
1.2. Характер взаємодії сетарій і організму тварин.................................15
1.3. Реакції організму тварин на ушкоджуючу дію гельмінта................21
1.4. Структурні зміни в органах і тканинах тварин за
впливу сетарій..29
1.5. Заключення до огляду літератури...................31
РОЗДІЛ 2. ВИБІР НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛ
ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ..........33
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ..............................................38
3.1. Зміни в організмі корів, спонтанно інвазованих
збудником сетаріозу.......38
3.1.1. Динаміка змін окремих клінічних показників........38
3.1.2. Морфологічні показники крові, у хворої на
сетаріоз худоби .............................................39
3.1.3. Біохімічні показники крові у корів,
хворих на сетаріоз.....................................................................42
3.1.4. Гістологічні зміни в органах і тканинах при спонтанному
зараженні тварин сетаріозом.........44
3.2. Вплив суспензії із сетарій на організм
лабораторних тварин ......54
3.2.1. Показники клінічного стану .................................54
3.2.2. Морфологічні показники крові ....58
3.2.3. Біохімічні показники крові .......67
3.3. Вплив суспензії із самок сетарій на гомогенати
органів і тканин морських свинок.....................................................74
3.3.1. Вплив суспензії на гомогенат печінки......74
3.3.2. Вплив суспензії на гомогенат серця ........78
3.3.3. Вплив суспензії на гомогенат нирок................................80
3.4. Гістологічні зміни в органах і тканинах морських
свинок при введенні суспензії із самок сетарій..84
3.5. Реакція організму морських свинок на повторне
введення суспензії із самок сетарій .............................................94
3.6. Вплив суспензії сетарій після її кип’ятіння на
організм морських свинок.................................................................95
3.6.1. Реакція організму морських свинок на повторне введення
прокип’яченої суспензії із самок сетарій..101
3.6.2. Реакція організму морських свинок на
введення альбуміну..102
РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ.....104
ВИСНОВКИ...........................122
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ..123
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........124
ДОДАТКИ..147

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АлАТ аланінамінотрансфераза
АсАТ аспартатамінотрансфераза
КК креатинкіназа
ЛДГ лактатдегідрогеназа
ЛФ лужна фосфатаза
EDN нейротоксин еозинофілів
NA антиген нейтрофіла
ІКС імунокомпетентні клітини
РНТ реакції негайного типу
ІЛ інтерлейкін
Іg імуноглобуліни

ВСТУП
Актуальність теми. В останні роки проблема захворювання тварин на сетаріоз у нашій країні набуває значного поширення (І.С. Дахно, 1999; Л.І. Шендрик, 2003 та ін.). У великої рогатої худоби ця хвороба спричинює зниження молочної і м´ясної продуктивності, а інколи й загибель [49,159].
Вивченню сетаріозу тварин в Україні присвячені роботи А.Н. Осіпова (1966), Є.Є. Шумаковича (1968), Я.М. Захрялова (1971), М.Д. Соніна (1975), В.Ф. Галата (1980), Г.М. Двойноса (1986), А.І. Поживіла (1999), Ю.Є. Григор’єва (2000), І.М. Щетинського (2002), Н.М. Сороки (2004), Ю.В. Прудкого (2006) та ін.
Сетарії діють на органи і тканини тварин не тільки механічним подразненням, але і продуктами своєї життєдіяльності. Механізм їх токсичного впливу залишається недостатньо вивченим. Гельмінти, розвиваючись в організмі хазяїна, як біологічні чинники, здійснюють, на нього шкідливий вплив, особливо в перший період їхнього життя. Природа взаємовідносин в системі паразитхазяїн активно досліджується протягом останніх десятиріч. Пояснюється це не тільки загальнотеоретичним, але й великим практичним значенням проблеми, оскільки інвазійні захворювання все ще залишаються одними з основних джерел економічних витрат у тваринництві. Сетаріоз відноситься до недостатньо вивчених в Україні захворювань. Знаходячись в організмі хазяїна, статевозріла сетарія, як біологічний ушкоджуючий чинник діє на різноманітні органи і системи не тільки своїм механічним подразненням, але і продуктами своєї життєдіяльності. Вивчення механізмів токсичного впливу сетарій залишається актуальним. Як відомо [195], патогенний вплив продуктів життєдіяльності паразитів залежить не тільки від сили їх фізичної та хімічної дії, але і від здатності окремих біологічних речовин виступати в якості антигенів та викликати сенсибілізацію, алергічні реакції і анафілактичний шок.
У доступних літературних джерелах описані зміни, які виникають під впливом мікросетарій та статевозрілих сетарій. Разом з тим, питанню їх токсичної дії на організм тварин приділено недостатньо уваги. Тому поглиблене вивчення змін в організмі продуктивних і лабораторних тварин під дією статевозрілих гельмінтів та суспензії із них є актуальним для науки і практики.
У зв’язку з цим, вивчення прояву патогенної дії сетарій на організм тварин дає можливість дослідити глибинні механізми їх взаємодії і, перш за все, імунобіологічні та біохімічні аспекти. Отримані результати дозволять розробити науково обґрунтовані підходи щодо діагностики і лікування сетаріозу та інших гельмінтозів тварин.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є одним із фрагментів науководослідної роботи кафедри паразитології та тропічної ветеринарії факультету ветеринарної медицини Національного аграрного університету ”Вивчення циклу розвитку збудників, епізоотології, патогенезу, імунітету сетаріозу великої рогатої худоби та розробка заходів боротьби і профілактики цього гельмінтозу” (номер державної реєстрації 0101U003463).
Мета і завдання досліджень. Мета роботи полягала у експериментальному вивченні впливу сетарій та продуктів їх життєдіяльності на характер функціональних і структурних змін в організмі тварин.
Для виконання мети були поставлені такі завдання досліджень:
1. Встановити характер морфологічних і біохімічних змін в організмі корів, хворих на сетаріоз;
2. Дослідити характер прояву змін в організмі лабораторних тварин (морські свинки, кролі, щурі) після введення їм нативної та денатурованої суспензії із сетарій;
3. Вивчити морфологічні та біохімічні зміни в тканинах різних органів лабораторних тварин після введення їм суспензії із сетарій;
4. З’ясувати механізм впливу нативної та денатурованої суспензії із сетарій, а також альбуміну після повторного їх введення в організм лабораторних тварин;
5. Співставити характер структурних змін у органах великої рогатої худоби за спонтанного сетаріозу і у морських свинок після введення їм суспензії із сетарій;
6. На основі експериментальних даних та результатів клінікогематологічних досліджень, а також даних літератури обгрунтувати загальні закономірності розвитку сетаріозу;
Об'єкт досліджень: корови, інвазовані збудником сетаріозу, лабораторні тварини (морські свинки, кролі, щурі), яким вводили суспензію із сетарій.
Предмет досліджень: клінічні та морфофункціональні зміни в організмі спонтанно інвазованих збудником сетаріозу корів і лабораторних тварин під впливом суспензії із сетарій.
Методи досліджень: гельмінтоларвоскопічні, клінічні, морфологічні, біохімічні, гістологічні та статистичні.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше доведено, що в організмі лабораторних тварин після введення їм суспензії із сетарій виникають зміни, аналогічні змінам в організмі корів, хворих на сетаріоз.
Встановлено, що в прояві біохімічних, функціональних та структурних змін в організмі лабораторних тварин на перший план виступають реакції алергічного характеру.
Вперше показано, що повторне введення як нативної, так і термічно обробленої суспензії сетарій призводить у морських свинок до розвитку анафілактичного шоку. Доведено, що анафілактоген, який міститься в суспензії із сетарій має термостабільні властивості.
Вперше проведено комплексне вивчення клінічних, морфологічних, біохімічних та структурних змін в організмі лабораторних тварин під впливом нативної і денатурованої суспензій із сетарій та альбуміну і порівняння їх із змінами в організмі корів за сетаріозу.
Практичне значення одержаних результатів. Встановлена нами однотипність змін в організмі корів за спонтанного сетаріозу та в організмі лабораторних тварин після введення їм суспензії із сетарій, а також наявність у цій суспензії термостабільного фактора, здатного викликати анафілаксію в морських свинок, можуть бути використані для розробки науково обгрунтованої системи діагностики, лікування та профілактики сетаріозу у практиці ветеринарної медицини.
Результати досліджень використані у навчальному процесі на кафедрах паразитології та тропічної ветеринарії Національного аграрного університету; паразитології, ветсанекспертизи та зоогігієни Державного агроекологічного університету; паразитології та фармакології Білоцерківського державного аграрного університету; паразитології та інвазійних хвороб Дніпропетровського державного аграрного університету при підготовці лікарів та магістрів ветеринарної медицини.
Особистий внесок здобувача. Дисертант самостійно провела аналіз джерел наукової літератури, освоїла методи та виконала весь запланований обсяг клінікоекспериментальних досліджень, статистичну обробку, а також узагальнила одержані результати, сформулювала висновки та практичні пропозиції.
Ряд експериментів проведено спільно з доктором ветеринарних наук, професором кафедри паразитології та тропічної ветеринарії Н.М. Сорокою (проведено гельмінтоларвоскопічне та гельмінтоскопічне обстеження корів приватних господарств „Кмитівське” Житомирської області і агрофірми „Крюківщина” Київської області, а також перевірена дія суспензії, виготовленої із самок сетарій на морських свинках), що викладено у спільних публікаціях, включених до списку робіт, виконаних за темою дисертації. Науковоконсультаційна допомога при виконанні гістологічних досліджень була надана доктором ветеринарних наук, професором Б.В. Борисевичем.
Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень доповідались та обговорювались на наукових конференціях професорськовикладацького складу, наукових співробітників та аспірантів факультету ветеринарної медицини Національного аграрного університету (м. Київ, 20002006 рр.); на науковопрактичній конференції, ”Актуальні проблеми ветеринарної медицини” (м. Сімферополь, 2004 р.); на 3й конференції Всеукраїнського товариства ветеринарних патологів (м. Харків, 2004 р.); на міжнародній науковопрактичній конференції, присвяченій 85річчю від дня народження професора В.В. Науменка (м. Київ, 2004 р.).
Публікації. Основний зміст дисертації викладено у 7 друкованих працях, у тому числі 5 у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.
Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота викладена на 151 сторінці комп’ютерного тексту, ілюстрована 34 рисунками та 21 таблицею і складається із вступу, огляду літератури, матеріалів і методів досліджень, результатів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів експериментів, висновків та пропозицій виробництву, списку використаних джерел і додатку. У списку літератури наведено 246 джерел, у тому числі 46 іноземних.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі представлено теоретичне обгрунтування та нове вирішення наукового завдання у встановленні закономірностей морфофункціональних змін в організмі лабораторних тварин при моделюванні у них сетаріозу шляхом введення суспензії із сетарій; ці зміни ідентичні змінам в організмі корів за спонтанного сетаріозу. Доведена патогенетична роль у розвитку таких змін продуктами життєдіяльності паразитів.
2. У крові корів, за спонтанного сетаріозу, відмічається збільшення кількості лейкоцитів і еозинофілів, а також зниження вмісту білка, концентрації глюкози та підвищення активності трансаміназ.
3. Введення суспензії із сетарій спричинює у лабораторних тварин зміни їх клінічних показників (прискорення частоти дихання і серцевих скорочень та підвищення температури тіла).
4. У лабораторних тварин, через 12 годин після введення суспензії із сетарій, спостерігаються зміни морфологічних показників крові, а саме лейкоцитоз, еозинофілія, лімфоцитоз.
5. Через 12 і 24 години після введення суспензії відмічено зниження вмісту білка у крові морських свинок на 33% і 7,1%, кролів на 8,9% і 6%, щурів 13,4% і 7%; збільшення вмісту альбуміну у морських свинок на 11,4% і 8,3%, кролів 24% та 14,5%, щурів 14,3% та 9,6%, зниження концентрації глюкози у морських свинок на 24,7% та 16,6%, кролів на 20,1% та 1%, щурів на 11,9% та 9,6%.
6. Відмічено підвищення активності АлАТ та АсАТ у морських свинок через 12 годин в 1,7 та 2,3 раза, кролів 1,8 та 1,4 раза, щурів 1,4 та 1,7 раза.
7. У морських свинок введення денатурованої суспензії із сетарій призводить до змін морфологічних та біохімічних показників крові. Повторне введення їм як нативної, так і денатурованої суспензії спричинює анафілактичний шок.
8. Результати гістологічних досліджень свідчать, що при спонтанному зараженні тварин і шляхом введення суспензії із сетарій лабораторним тваринам вплив паразита і суспензії був однаковий. У міокарді відмічається набряк, зерниста дистрофія кардіоцитів. У печінці кров у багатьох судинах гемолізована. Гепатоцити знаходяться в стані зернистої або жирової дистрофії. У нирках реєструються мікрокрововиливи з гемолізом. У бронхах відмічається дезорганізація і руйнування слизової оболонки.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Результати досліджень, отримані при експериментальному моделюванні сетаріозу на лабораторних тваринах, можуть бути використані для діагностики в клінічній ветеринарній медицині (токсикології, терапії, паразитології).
2. Порівняльна характеристика морфофункціональних і структурних змін за сетаріозу у великої рогатої худоби і лабораторних тварин пропонується використовувати в учбовому процесі з курсу паразитології та інвазійних хвороб тварин у розділах Біологічні основи паразитології підрозділи Вплив зоопаразитів на організм хазяїна , Філяріатози тварин та Сетаріози тварин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адаптационный синдром и иммунитет /Т.И. Коляда, Ю.Л.Волянский, Н.В. Васильев, В.И. Мальцев. Харьков, 1995. 285 с.
2. Адо А.Д., Малинский А.И. Современное состояние учения о фагоцитозе // Иммунология. 1983. № 1. С. 20.
3. Акбаев М.Ш., Федосеева Т.Н. Роль гельминтов в патологии животных. М.: Мир, 1986. 26 с.
4. Аллергия и экология / Васильев Н.В., Волянский Ю.Л., Адо В.А. и др. Харьков, 1994. 256 с.
5. Ангельскі С., Якубовскі З., Домінічак Г. Клінічна біохімія. Сопот, 1998. 450 с.
6. Архипов И.А. Онхоцеркоз крупного рогатого скота и меры борьбы с ним // Дис докт. вет. наук. М., 1990. 375 с.
7. Архипов И.А. // Тр. Всерос. инта гельминтол. 1996. Т. 32. С. 15 22.
8. Архипов И.А., Башанкаев В.А., Дурдусов С.Д. // Тр. Всерос. инта гельминтол. 2004. Т. 40. С. 41 47.
9. Астафьев Б.А., Федянина Л.В. Системные реакции аллергического характера при аскаридозе человека и экспериментальных животных // Актуальные вопросы мед. паразитол. и троп. медицины. Баку, 1985. Вып. 5. С. 84 89.
10. Астафьев Б.А. Иммунологические реакции в патогенезе и клинике гельминтозов //Иммунологические и биохимические аспекты взаимоотношений гельминта и хозяина. М.: Наука, 1988. С. 4 16.
11. Астафьев Б.А. Роль иммуносупрессии, аллергии и аутоиммунных реакций в патогенезе гельминтозов // Тез. докл. 10й конф. Украин. обва паразитол. Одесса, 1986. С. 32.
12. Бережко В.К. Анализ антигенной структуры половозрелых Ductiocaluus filaria //Автореф. дис канд. вет. наук. М., 1970. 17 с.
13. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф., Биологическая химия. М: Медицина, 1983. 752 с.
14. Богоявленський Ю.К., Гришина Е.А., Мушкарбарова М.Г. Патоморфология тканей и органов хозяина после применения антгельминтиков. Ашхабат, 1992. 113 с.
15. Боев С.Н., Соколова И.Б. Панин В.Я. Гельминты копытных животных. АлмаАта: Академия наук Каз.ССР, 1962, 1963. Т.1. С. 18172; Т. 2. С. 81 101.
16. Бундина Л.А. Усовершенствованный метод исследования крови лошадей на наличие микросетарий // Тр. Вcер. инта гельминтол, 1997. Т. 33. С. 33 34.
17. Васильева Е.А. Клиническая биохимия сельськохозяйственных животных. М.: Россельхозиздат, 1982. 254 с.
18. Векслер Х.М. Методы исследования клеточного иммунитета. Методические рекомендации. Рига, 1980. 27 с.
19. Вершигора А.Е. Общая иммунология. К.: Вища школа, 1990. С. 736.
20. Ветеринарная паразитология / Г.М. Уркхарт, Дж. Эрмур, Дж. Дункан и др. / Пер. с англ. Е. Болдырева, С. Манаева. М.: Аквариум 2000. 552 с.
21. Волков Д.Г. Новые методы и модификации биохимических исследований в животноводстве. М.: Колос, 1970. 294 с.
22. Влізло В.В. Жировий гепатоз у високопродуктивних корів //Автореф. дис докт. вет. наук. К., 1998. 34 с.
23. Всеволодов Б.П. Патоморфология и патогенез важнейших гельминтозов домашних и промысловых животных. АлмаАта, 1953. 107 с.
24. Выявление промежуточных хозяев возбудителя сетариоза лошадей /А.М. Атаев, Х.А. Ахмедрабаданов, Д.А. Закржевская, А.А. Ширинов //Матер. конф. ВОГ. М., 1996. С. 43 45.
25. Гаджиева И.А. Иммунное состояние животных при гельминтозах и возможность его модулирования: Автореф. дисс. канд. вет. наук. М., 1986. 19 с.
26. Галат В.Ф., Сорока Н.М., Дідаш К.В. До епізоотології сетаріозу великої рогатої худоби //Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. 2002. Т. 2 (21). С. 225 227.
27. Галат В.Ф., Сорока Н.М., Дідаш К.В. Епізоотологія сетаріозу великої рогатої худоби в окремих областях України //Тез. 1 конф. проф.виклад. складу і аспір. ННІ вет. мед., якості і безпеки продукції АПК НАУ. Київ, 2002. С. 2627.
28. Галат В.Ф., Сорока Н.М. Клінічні та гематологічні дослідження великої рогатої худоби, хворої на сетаріоз //Ветеринарна медицина України. 2002. № 3. С. 3132.
29. Галат В.Ф., Сорока Н.М., Дідаш К.В. Клінічні та біохімічні дослідження при хронічному сетаріозі великої рогатої худоби //Тез. допов. ХІІ конф. Україн. наук. товар. паразитологів. Севастополь, 2002. С. 28 29.
30. Гельминты животных / Отв. ред. М.Д. Сонин. М., 1991. 202 с.
31. Генис Д.Е. Медицинская паразитология. М.: Медицина, 1975. С. 111 115.
32. Герасимова Н.Г. Роль комплимента во взаимоотношениях хозяина и гельминта // Гельминты животных. М.: Наука, 1991. С. 14 21.
33. Горизонтов П.Д. Система крови как основа резистентности и адаптации организма // Физиологический журнал. 1981. Т. 27. № 3. С. 317 321.
34. Горохов В.В. Проблемы паразитарных болезней в современных условиях // Ветеринария, 1996. № 7. С. 8 17.
35. Григорьев Ю.Е. Сетариоз крупного рогатого скота в Нечерноземной зоне России и меры борьбы с ним: Автореф. дис. ... канд. вет. наук. М., 2000. 16 с.
36. Дадаев С. Особенности распространения нематоды Setaria labiatopapillosa у крупного рогатого скота в Узбекистане // Докл. АН Уз.ССР, 1984. № 26. С. 40 42.
37. Данияров И.А., Сафаев Я.С. Сезонная и возрастная динамика парафиляриоза лошадей Узбекистана // Болезни сельскохозяйственных животных. Тр. Уз НИВИ. Ташкент: МСХ Уз.ССР, 1980. Т. 30. Ч.1. С. 30 32.
38. Даугалиева Э.Х., Курочкина К.Г. Особенности иммунитета животных при гельминтозах // Ветеринария, 1996. № 7. С. 37 38.
39. ДаугалиеваЭ.Х., Филиппов В.В. Иммунный статус и пути его коррекции при гельминтозах. М.: Агропромиздат, 1991. С. 27.
40. Даугалиева Э.X., Курочкина К.Г. // Доклады РАСХН. 1995. № 2. С. 34 37.
41. Дахно І.С., Клименко О.С. Ефективність бровермектину та ехінацеї пурпурової при сетаріозі великої рогатої худоби // Вісник СНАУ, 2006. Вип. 12 (1516). С. 5661.
42. Демидов Н.В. Гельминтозы животных. М.: Агропромиздат, 1987. С. 2728.
43. Дідаш К.В., Сорока Н.М. Зажиттєва та посмертна діагностика сетаріозу великої рогатої худоби // Науковий вісник НАУ. Київ, 2003. № 63. С. 151155.
44. Дифференциальная диагностика гельминтозов по морфологической структуре яиц и личинок возбудителей: Атлас / Под ред. А.А. Черепанова. М.: Колос, 2001. 76 с.
45. Драник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. Одесса: Астро Принт, 1999. 603 с.
46. Ершов В.С. Гельминтозы как аллергические заболевания // Ветеринария, 1968. № 2. С. 3641.
47. Ершов В.С., Наумычева М.И. Иммунитет при гельминтозах // Гельминтозы сельскохозяйственных животных. М.: Итоги науки, 1970. С. 541.
48. Жариков И.С., Егоров Ю.Г. Гельминтозы жвачных животных. Минск: Ураджай, 1977. 176 с.
49. Журенко О.В. Вплив суспензії з самок сетарій на гомогенат печінки морських свинок // Науковий вісник НАУ. Київ, 2005. № 89. С. 7982.
50. Журенко О.В. Зміна показників лейкограми у морських свинок за введення суспензії із самок сетарій // Тез. доп. наук. конф проф.викл. складу і аспір. ННІ вет. медиц. НАУ. К., 2006. С. 3536.
51. Журавец А.К. Роль мух в распространении эхинококкоза и других гельминтозов // Тр. Всерос. инта гельминтол. М., 1996. Т. 32. С. 6367.
52. Забелло Є.М. Патологічна анатомія інфекційних хвороб тварин. К.: Аграрна наука, 1997. 246 с.
53. Запуговченко К., Супрун М. Сетаріоз // Ветеринарна медицина України. 2000. № 2. С. 40.
54. Зайцев Н.Я. Изучение токсического и сенсибилизирующего влияния аскаридий на организм цыплят (экспериментальное исследование) // Автореф. дис докт. вет. наук. М., 1970. 27 с.
55. Земсков А.М. Перспективные методы оценки иммунологического статуса // Лабораторное дело, 1986. № 9. С. 543546.
56. Ивашкин В.М., Мухамадиев С.А. Определитель гельминтов крупного рогатого скота. М.: Наука, 1981. 259 с.
57. Иммунный статус, принципы его оценки и коррекции иммунных нарушений / Передерий В.Г., Земсков А.М., Бычкова Н.Г. и др. К.: Здоров’я, 1995. 211 с.
58. Імунологічна (специфічна) резистентність / Мазуркевич А.Й., Данілов В.Б., Куц Н.В., і др..Методичні вказівки. К., НАУ, 2001. 29 с.
59. Йергер И. Клиническая иммунология и аллергология. М.: Медицина, 1990. 485 с.
60. Каныгина И.С. // Тез. докл. научн. конф. Применение биотехнологий в животноводстве, растениеводстве и ветеринарной медицине. М. 1988. С. 8991.
61. Кармалиев Р.С. Резистентность нематод животных к антгельминтикам в Западном Казахстане // Тр. Всерос. инта гельминтолог. 2005. Т. 41. С. 181186.
62. Котельников Г.А. Гельминтологические исследования животных и окружающей среды. М.: Колос, 1984. С. 6061.
63. Кедрин А.Н. Фармакология. М.: Медицина, 1991. С. 454465.
64. Кербабаев Э.Б., Гладков В.Г., Катаева Т.С. Обоснование методов и средств борьбы с иксодовыми клещами, комарами и мухами на крупном рогатом скоте в условиях многоукладного хозяйствования // Тр. Всерос. инта гельминт. 2000. Т. 36. С. 5864.
65. Камышникова В.С., Колб В.Г. Клиническая оценка лабораторных тестов. М.: Медицина, 1986. 427 с.
66. Камышникова В.С. Справочник по клинико биохимической лабораторной диагностике. Минск: Беларусь, 2000. Ч. 2. 494 с.
67. Клейнова И.Ф., Горохов В.В., Бундина Л.А. Гельминтозы лошадей и меры борьбы с ними // Ветеринария. 1999. № 10. С. 2629.
68. Кику В.Ф. Эпидемиология и иммунобиология бактериальных и вирусных инфекций. Кишинев: Штииница, 1981. С. 112114.
69. Ковалев И.Е., Полевая О.Ю. Биохимические основы иммунитета к низкомолекулярным химическим соединениям. М.: Наука, 1985. 303 с.
70. Клиникоанатомические закономерности развития болезней иммунных комплексов / Сура В.В., Насонов Е.Л., Борисов И.А и др. // Терапевт. архив, 1980. № 12. С. 313.
71. Клінічна діагностика хвороб тварин / Левченко В.І., Судаков М.О., Мельник И.Л. та ін. / За ред. В.І. Левченка. К.: Урожай, 1995. 368 с.
72. Клінічна біохімія / Ред. С. Ангельскі, М.Г. Домінчак, З. Якубовські; пер. з польск. Сопот, 1998. 451 с.
73. Кондрахин И.П. Клиническая лабораторная диагностика в ветеринарии. М.: Агропромиздат, 1985. 485 с.
74. Кондрахин И.П. Алиментарные и эндокринные болезни животных. М.: ВО Агропромиздат, 1989. С. 1059.
75. Костяев А.Е. К вопросу эпизоотологии сетариоза пантовых оленей в хозяйствах горного Алтая / Науч. тр. Омского вет. инта, 1970. № 1. С. 5253.
76. Коен С., Уорд П.А., Мак Класки Р.Т. Механизмы иммунопатологии. М.: Медицина, 1983. 398 с.
77. Костяев А.Е., Костяева А.Т. К вопросам єпиозотологии сетариоза пантовых оленей в хозяйствах горного Алтая // Науч. тр. Омского вет. инта, 1970. Т. 27. Вып. 2. С. 234235.
78. Купер Э. Сравнительная иммунология. М.: Мир, 1980. 420 с.
79. Лабораторные методы в клинике / Под ред. В.Д. Меньшикова. М.: Медицина, 1987. 348 с.
80. Лабораторные животные. Разведение, содержание, использование в эксперименте / И.П. Западнюк, В.И. Западнюк, Е.А. Захария, Б.В. Западнюк. К.: Вища школа, 1983. С. 223243.
81. Ленинджер А. Основы биохимии: В 3х т. Т. 2. Пер. с англ. М.: Мир, 1985. 368 с.
82. Лифшиц В.М., Сидельникова В.И. Биохимические анализы в клинике: Справочник. М.: МИА, 1998. 303 с.
83. Лейкина Е.С. Антигены при гельминтозах, их роль в диагностике и защитных реакциях организма // Медицинская паразитология и паразитарные болезни, 1972. № 3. С. 348359.
84. Леутская З.К. Некоторые аспекты иммунитета при гельминтозах (роль витаминов и гормонов в иммунологическом процессе). М.: Наука, 1990. 210 с.
85. Локшинец И.А. Морфометрическая характеристика щитовидной железы у крыс, сенсибилизированных антигеном из аскарид свиньи // Достижения и перспективы развития современной паразитологии / Тр. 5 Респуб. науч.практ. конф. Витебск, 2006. С. 299306.
86. Лоуренс Д.Р., Бенитт П.Н. Клиническая фармакология / Пер. с анг. М.: Медицина, 1991. Т. 1. 656 с.
87. Лукшина Р.Г., Федоров Э.И. Гельминтозоонозы как проблема для Украины в современных условиях // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць (Ветеринарні науки) ХЗВІ. Харків, 2001. Вип. 7 (31). С. 4041.
88. Лященко В.А., Дроженников В.А., Молотковская И.М. Механизмы активации иммунокомпетентных клеток. М.: Медицина, 1988. 240 с.
89. Луппа Х. Основы гистохимии М.: Мир, 1980. 343 с.
90. Луцик Б.Д., Марусенкова К.И. Щелочная фосфатаза в диагностике гнойных и серозных менингитов // Лаб. дело, 1989. № 4. С.1517.
91. Мазуркевич А.Й., Сорока Н.М, Журенко О.В. Структурні зміни у великої рогатої худоби за спонтанного зараження сетаріозом // Науковий вісник НАУ. Київ, 2004. № 78. С. 121125.
92. Мазуркевич А.Й., Журенко О.В., Сорока Н.М. Вміст макроелементів у крові при сетаріозі великої рогатої худоби / Тез. наук. конф. проф.виклад. складу, наук. співроб. та аспір. факту ветерин. медиц. НАУ. 2001. С. 77.
93. Мазуркевич А.Й., Сорока Н.М., Журенко О.В. Гістологічні зміни деяких органів і тканин при зараженні морських свинок суспензією сетарій // Наукові праці Кримського державного агротехнологічного університету. Сімферополь, 2004. Вип. 85, С. 136139
94. Мазуркевич А.Й., Сорока Н.М. Лімфоцитарна популяція клітин крові великої рогатої худоби при хронічному сетаріозі // Тез. допов. ХІІ конф. Україн. наук. товар. паразитологів. Севастополь, 2002. С. 59.
95. Мазуркевич А., Сорока Н., Литвиненко О. Епізоотична ситуація щодо сетаріозу тварин // Ветеринарна медицина України. 2001. № 7. С. 2829.
96. Мазуркевич А.Й., Сорока Н.М. Стан печінки при хронічному сетаріозі великої рогатої худоби // Ветеринарна медицина. Міжвідом. наук. збірн. Харків, 2002. Вип.80. С. 400403.
97. Магульский С.Н., Шабаев В.А., Фомина М.И. Сетариоз крупного рогатого скота в Бурянской АССР. // Тр. Бурят инта естеств. наук, 1977. Вып. 18. С. 2935.
98. Макаров Ю.А. Эпизоотология, терапия и профилактика гельминтозов // Новосибирск, 1991. 27 с.
99. Манько В.М. // Иммунология. 1989. № 6. С. 2331.
100. Методи клінічних та експериментальних досліджень в медицині / Під ред. І.П. Кайдашева Полтава: Полімет, 2003. 320 с.
101. Механизмы влияния ацетилхолина на интенсивность гуморального иммунного ответа / Гонтова И.А., Абрамов В.В., Громыхина Н.Ю. и др. // Иммунология, 1989. № 4. С. 5255.
102. Методичні вказівки з діагностики філяріатозів тварин та стратегія основних лікувальнопрофілактичних заходів при них / Сорока Н.М., Березовський А.В., Галат В.Ф., Литвиненко О.П., Павленко М.С. Київ: Ветінформ, 2002. 26 с.
103. МонцевичютеЭрингене Е.В. Упрощенные математикостатистические методы в медицинской исследовательской работе // Патологическая физиология и экспериментальная терапия. 1964. Т.8. № 4. С. 7178.
104. Мутская З.К. Некоторые аспекты иммунитета при гельминтозах (роль витаминов и гормонов в иммунологическом процеcсе) М.: Наука, 1999. 210 с.
105. Наумычева М.И. Антигены Ascaris suum и аллергия при аскаридозе свиней // Автореф. дис докт. вет. наук. М., 1973. 32 с.
106. Озерецковская Н.Н. Эозинофилия крови и иммуноглобулинемия Е: особенности регуляции при гельминтозах и аллергических болезнях // Медицинская паразитология. 1997. № 2. С. 39.
107. Озерецковская Н.Н. Органная патология в острой стадии тканевых гельминтозов // Медицинская паразитология. 2000. № 2. С. 39.
108. Озерецковская Н.Н. Органная патология в хронической стадии тканевых гельминтозов: роль эозинофилии крови и тканей, иммуноглобулинемии Е, G 4 и факторов, индуцирующих иммунный ответ // Медицинская паразитология. М., 2000. № 4. С. 913.
109. Озерецковская Н.Н., Легоньков Ю.А., Щербаков А.М. Содержание эозинофилов в крови, сывороточных иммуноглобулинов, циркулирующих иммунных комплексов у больных эхинококкозом // Медицинская паразитология. 1993. № 2. С. 1014.
110. Осипов А.Н. Сетариоз крупного рогатого скота // Гельминтозы жвачных животных. М.: Колос, 1969. С. 364367.
111. Осипов А.Н. Сетариоз овець //Гельминтозы жвачных животных. Колос, 1969. С. 367369.
112. Осипов А.Н. Создание моделей для изучения биологии сетарий // Сб. работ по гельминт. / Всес. инт гельминт. им. К.И. Скрябина. М.: Колос, 1971. С. 296302.
113. Осипов А.Н. О сетариозе крупного рогатогог скота // Сб. работ по гельминтологии. Всес. инт гельминт. им. К.И. Скрябина. М.: Колос, 1971. С. 291294.
114. Оценка иммунного статуса человека: Методические рекомендации / Р.В. Петров, Ю.М. Лопухин, А.Н. Чередеев и др. М., 1984. 36 с.
115. Паразитологія та інвазійні хвороби тварин /В.Ф. Галат, А.В. Березовський, М.П. Прус, Н.М Сорока. К.: Вища освіта, 2003. 462с.
116. Пономарев А.А., Василевич Ф.И. Кровососущие насекомые как фактор передачи инфекционных и инвазионных болезней животных // Сб. научн. труд. ведущ. учен. России, СНГ и др. стран Научные основы профилактики и лечения болезней животных”. Екатеринбург, 2005. С. 310312.
117. Петров Р.В. Иммунология. М.: Медицина, 1987. 411 с.
118. Петров Ю.Ф. Активность желез внутренней секреции у животных при гельминтозах // Сб. Инвазионные болезни сельскохозяйственных животных. Иваново, 1991. С. 6062.
119. Плож Джеймс Дж. Филяриатозы // Внутренние болезни. М., 1994. Кн. 4. С. 347355.
120. Петрова И.В. Стандартизированные методы обследования иммунной системы человека. Методические рекомендации. М., 1984. 57 с.
121. До епіозоотології сетаріозу великої рогатої худоби /Поживіл А.І, Підопригора Г.І., Іщенко А.В. та ін. // Мат. наук. кон. паразит. К, 1999. С. 144146.
122. Поживіл А.І., Горжеєв В.П. Дирофіляріоз собак // Ветеринарна медицина України, 1999. № 3. С. 3840.
123. Передерий В.Г., Бычков Н.Г. Популярная иммунология. К.: Наукова думка, 1990. 208 с.
124. Прохоровский М.И. Методы биохимических исследований. Л.: Колос, 1982. 345 с.
125. Проблемы гельминтозо