ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА В ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

Короткий опис

ЗМІСТ
Вс-туп.......................................................................................................................3-11.
Розділ І. Поняття та загальна характеристика юридичної практики
як елемента правової системи України……………………………………...12-117.
1.1. Наукові дослідження юридичної практики як елемента правової системи
Украї-ни.................................................................................................................12-26.
1.2. Поняття юридичної практики як елемента правової системи: генезис
і тенденції розвитку……………………………………………………………27-59.
1.3. Зміст юридичної практики………………………………………………..60-71.
1.4. Види юридичної практики………………………………………………72-114.
Висновок до розділу……………………………………………………115-117.
Розділ ІІ. Юридична практика судових і правоохоронних органів та її
значення для удосконалення їх діяльності...................................................118-218.
2.1. Юридична практика судових органів....................................................118-147.
2.2. Юридична практика прокуратури України...........................................148-166.
2.3. Юридична практика органів внутрішніх справ.....................................167-189.
2.4. Юридична практика інших правоохоронних органів...........................190-207.
Висновок до розділу................................................................................208-211.
Висновок..................................................................................................212-218.
Список використаних джерел.................................................................219-234.
Додатки.....................................................................................................235-240.
ВСТУП

Актуальність теми. В умовах розбудови демократичної, правової, соціальної Української держави та громадянського суспільства потребують постійного удосконалення та розвитку право і його реалізація, що є складовими правової системи України. Одним із важливих її елементів виступає юридична практика. Саме цей елемент правової системи України, на думку дисертанта, найменш висвітлено в юридичній науці, що й спонукало обрання теми дисертаційного дослідження.
На даному етапі розвитку як держави, так і громадянського суспільства, Україна ставить за мету інтеграцію до країн Європейської Співдружності. У дисертаційному дослідженні зосереджено увагу на аналізі Європейських правових сімей: романо-германської, англосаксонської.
Одним із аспектів вибору даної теми дисертаційного дослідження було і те, що в нашій країні не існує монографій, які б досліджували юридичну практику, її поняття, зміст, види як елемент правової системи України. Розглядаючи юридичну практику, як елемент правової системи, дисертант дійшов висновку, що названа правова система, поряд з економічною, політичною і соціальною системами, є елементом системи суспільства і об’єднує в собі всі правові явища у суспільстві. Узагальнення ж юридичної практики має сприяти удосконаленню правотворчості та правореалізації в країні. Дослідженням цієї проблеми займалися вчені-юристи ще за радянських часів, але її не можна охопити та дослідити зразу усю. Дисертант поставив задачу дослідити один з елементів – юридичну практику.
Серед українських дослідників правової системи слід назвати М. Козюбру, А. Колодія, О. Мурашина, Н. Оніщенко, М. Орзіха, В. Погорілка, П. Рабиновича, О. Скакун та ін. Даною проблемою займалися і російські вчені, а саме С. Алексєєв, В. Бабаєв, О. Васильєв, М. Вітрук, В. Кудрявцев, М. Матузов, В. Перевалов, Ю. Тихомиров, Л. Явич та інші. Окремі сторони юридичної практики досліджувалися радянськими і російськими вченими В. Карташовим, В. Леушиним, В. Реутовим, Б. Саванели, а окремі її види - С. Братусем, А. Венгеровим, Н. Нєвською. Аналізуючи вказані джерела, дисертант визначив коло питань, які досліджено не в повному обсязі або взагалі не досліджувалися. Це дало можливість дисертанту визначити предмет та об’єкт дослідження.
Отже, здобувач у дисертаційному дослідженні намагається поєднати теоретичну частину загальної юридичної практики та її практичну частину на конкретних прикладах діяльності судових і правоохоронних органів, проаналізувати статистичні дані та узагальнити результати проведеного соціологічного дослідження.
Це ще одна причина, яка наштовхнула здобувача на розробку даної проблеми та вказує на її актуальність. Дисертант не претендує на вичерпний зміст дослідження, яке ним проведене. Він може лише стверджувати, що таке правове явище як юридична практика, що є елементом правової системи України, досліджене не в повному обсязі і потребує більш конкретної уваги науковців. Юридична практика, на думку дисертанта, була, є і буде засобом удосконалення діяльності її суб’єктів та предметом дослідження сутності цієї проблеми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі конституційного права Національної академії внутрішніх справ України відповідно до “Пріоритетних напрямків наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 роки, а також згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні). Дисертаційне дослідження виконувалося у відповідності з планами прикладних досліджень навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2001-2005 роки, (Рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 № 9 КМ/1). Також у відповідності із “Тематикою пріоритетних напрямків дисертаційних дослі-джень на період 2002-2005 рр.”, затверджених наказом № 635 від 30. 06. 2002 року. Тема дисертаційного дослідження обговорена та схвалена на засіданні Вченої ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол №1 від 29.01.2003 року) та включена до плану науково-дослідних робіт НАВСУ.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Головною метою даного дисертаційного дослідження є проведення комплексного аналізу юридичної практики, як елемента правової системи України, її поняття, змісту та видів, узагальнення її в діяльності судових та правоохоронних органів. Для досягнення даної мети дисертант постановив перед собою такі завдання:
- проаналізувати наукові праці за тематикою: правова система та юридична практика;
- провести історичний аналіз виникнення та розвитку правової системи України та дослідити поняття юридичної практики, як її елемента;
- дослідити зміст юридичної практики;
- визначити види та підвиди юридичної практики та проаналізувати їх;
- узагальнити за функціональною спрямованістю юридичну практику судових і правоохоронних органів, а саме: а) Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції; б) прокуратури України; в) органів внутрішніх справ; г) інших правоохоронних органів;
- встановити шляхи вдосконалення юридичної практики судових і правоохоронних органів та організацій;
- розробити практичні рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення діяльності органів та організацій, що були піддані аналізу;
- довести, що юридична практика є одним із засобів, який необхідний для узагальнення різних видів юридичної діяльності та реального і об’єктивного світосприйняття.
Об’єктом даного дисертаційного дослідження є правова система України.
Предметом дисертаційного дослідження є вся юридична практика як елемент правової системи України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є принципи, способи і засоби, які забезпечили достовірність знання та вирішення поставлених перед дослідником мети і завдань. Дисертантом застосовувалися загально-філософські, загальнонаукові та спеціальні методи. Зокрема, серед філософських методів дисертант використав діалектичний (закони: накопичення певної кількості і перехід у нову якість, заперечення запереченню; категорії: форми і змісту, загального, особливого і одиничного тощо). Використовувалися загальнонаукові методи: системний, структурно-функціональний, історичний, соціологічний, формально-логічний, моделювання, прогнозування. Серед спеціальних методів: формально-юридичний, порівняльно-правовий, правового моделювання, правової статистики та інші. За допомогою історичного методу дисертант зміг виявити зародження та розвиток правової системи та юридичної практики. Системний метод дав змогу дисертанту розглянути юридичну практику не тільки, як окреме правове явище, але і як підсистему у середині правової системи України, що має свій, властивий тільки їй, зміст та поєднує в собі структурні елементи, утворюючи власну підсистему. За допомогою функціонального методу дисертант мав можливість визначити основні якості та ознаки юридичної практики. Завдяки конкретно-соціологічному методу вдалося встановити думку працівників міліції щодо місця юридичної практики в їх діяльності, їх відношення до юридичної практики, те, на якому рівні знаходиться вивчення юридичної практики в діяльності органів внутрішніх справ самими їх працівниками. За допо-могою статистичного методу здобувач отримав можливість користуватися статистичними даними щодо, наприклад, діяльності правоохоронних та судових органів для того, щоб запропонувати шляхи вдосконалення їх діяльності при виявленні недоліків у їхній роботі. Завдяки порівняльному методу, дисертанту вдалося розглянути різні правові сім’ї та при цьому порівняти і визначити їх особливості. Це дало можливість більш ширше дослідити саму юридичну практику, або її окремі елементи, наприклад, судовий прецедент. І врешті-решт, метод аналізу, який широко використовувався у дисертаційному дослідженні та завдяки якому було розглянуто різні поняття юридичної практики, винайти власне поняття, акцентуючи увагу саме на тих ознаках, які дисертант вважає основними та інше.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що це перше в Україні комплексне дисертаційне дослідження юридичної практики як елементу правової системи. Це дало змогу дисертанту винести на розгляд конкретні концептуальні положення.
1. Аналіз відповідних наукових праць за тематикою правової системи та юридичної практики привів дисертанта до висновку, що в Україні відсутні монографічні дослідження з юридичної практики як елемента правової системи України. Дисертант дійшов висновку щодо взаємодії юридичної практики та правової науки в Україні.
2. Історичний аналіз виникнення та розвитку правових сімей взагалі та правової системи України, зокрема, дав змогу сформулювати висновок про те, що правова система України знаходиться на шляху інтеграції до Європейського права. Аналіз різних понять юридичної практики, як елемента правової системи, допоміг дисертанту сформулювати власне її розуміння, визначивши як різновид соціальної практики, що включає в себе узагальнену діяльність професійних юристів та інших суб’єктів права по упорядкуванню правового досвіду та виробленню рішень щодо узагальнення як самої практичної діяльності, так і її результатів з метою удосконалення законодавства та практики його реалізації.
3. Запропоновано розглядати зміст юридичної практики за схемою: а) суб’єкти та учасники; б) об’єкт та предмет; в) завдання, мета, функції, способи та результати; г) внутрішня організація юридичної практики (процесуальне провадження, стадії, процедури та режими); д) зовнішня форма юридичної практики, що дістає вияв у нормотворчих та правореалізаційних актах; е) зв’язки юридичної практики, що характеризуються її соціальною цінністю, призначенням, результативністю та ефективністю.
4. Дисертант запропонував власну класифікацію юридичної практики та виділив певні її види за встановленими критеріями класифікації. У залежності від: 1) видів діяльності суб’єктів юридичну практику можна розглядати як: а) правотворчу; б) правореалізаційну (правозастосовчу, практику додержання, використання та виконання певних прав та обов’язків); в) правоохоронну; г) інтерпретаційну (роз’яснювальну) тощо. 2) суб’єктів, які її здійснюють, можна виокремити такі види юридичної практики: а) громадян; б) організацій, які не мають владних повноважень в управлінні суспільством; в) органів місцевого самоврядування; г) державних органів. 3) виду державних органів слід виділяти: а) судову (Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції); б) прокурорську; в) слідчу; г) органів внутрішніх справ; д) нотаріальну е) інших правоохоронних органів (СБУ, податкової адміністрації, митної служби, прикордонних військ, РАГСів, органів юстиції, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини тощо). 4) її функцій: а) право-конкретизуючу; б) контрольну; в) правосистематизуючу г) інші види юридичної практики.
5. Запропоновано дисертантом розглядати юридичну практику в діяльності судових органів: 1) Конституційного Суду України; 2) судів загальної юрисдикції по: а) кримінальних; б) цивільних; в) господарських; г) адміністративних справах. Окремо пропонується розглядати юридичну практику: а) Вищої ради юстиції; б) кваліфікаційних комісій; в) державної судової адміністрації; г) адвокатів по захисту прав людини і громадянина.
6. Дисертант пропонує класифікувати прокурорську практику таким чином: а) досудового слідства; б) при здійсненні загального нагляду; в) при підтриманні державного обвинувачення в суді; г) в процесі представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; г) при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; д) в процесі здійснення нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
7.Дисертантом запропоновано юридичну практику органів внутрішніх справ розглядати як: а) кримінально-процесуальну; б) адміністративну; в) оперативно-розшукову.
8. Серед інших правоохоронних органів дисертант проаналізував юридичну практику: а) СБУ; б) органів юстиції; в) Державної податкової адміністрації і сформулював відповідні рекомендації.
9. Проведене опитування працівників міліції на предмет вивчення їх думки щодо місця та ролі юридичної практики в їх діяльності. Воно дало змогу сформулювати рекомендації щодо вдосконалення юридичної практики органів внутрішніх справ.(Див., с.171-193)
10. Дисертантом розроблено практичні рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення діяльності органів та організацій, юридична практика яких досліджена в дисертації. Сприйнята спроба довести, що юридична практика є одним із засобів, який необхідний для узагальнення юридичної діяльності, реального та об’єктивного світосприйняття.
Практичне значення отриманих результатів. Дисертант вважає, що отримані результати мають як наукове, так і практичне значення. Сформу-льовані висновки і рекомендації можуть бути використані:
- у правотворчій діяльності, як теоретичний матеріал для розробки та прийн¬яття нормативно-правових актів;
- у науково-дослідницькій діяльності з метою подальшого дослідження як юридичної практики, так і інших елементів правової системи та їх взає-модії;
- у практичній діяльності судових і правоохоронних органів для удоскона-лення правозастосовчої роботи;
- у навчальному процесі для підготовки і проведення лекцій та семінарських занять з навчальних дисциплін: а) Теорія держави і права; б) Актуальні проблеми теорії держави і права; в) Національні правові системи; г) Порівняльне правознавство тощо;
- у науково-дослідницькій роботі курсантів, слухачів, студентів, аспірантів та докторантів.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і практичні пропозиції та рекомендації, їх обґрунтування доповідалися на засіданнях кафедри конституційного права Національної академії внутрішніх справ України, а також знайшли своє відображення у виступах дисертанта на чотирьох наукових конференціях:
1. Міжнародній науковій конференції пам’яті П.І.Новгородцева (треті Новгородцевські читання) “Ідея правової держави: історія та сучасність ” у Луганській академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. Луганськ, 2003 р.
2. Науково-теоретичній конференції молодих та майбутніх вчених “Актуальні проблеми права 2003” Національна академія внутрішніх справ України. Київ, 2003 р.
3. Науковому семінарі, який відбувся в академії МВС України в місті Дніпропетровську, який був присвячений “Проблемам наукового забезпечення діяльності правоохоронних органів в умовах розбудови України як правової держави”. – Дніпропетровськ, 2004 р.
4. Науково-теоретичній конференції молодих та майбутніх вчених “Актуальні проблеми підготовки керівних кадрів МВС України в світлі освітянської реформи”: Національна академія внутрішніх справ України. – Київ, 2004 р.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дослідження відображено в опублікованих п’яти наукових статтях, чотири з яких у фахових виданнях:
1. Кагадій М.І. Поняття конституційних юридичних обов’язків людини та громадянина // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск № 15. – К:. Інститут Держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. - С. 167-173.
2. Кагадій М.І. Юридична практика: поняття та зміст // Науковий вісник Національна академія внутрішніх справ України. - 2004, - № 2. - С. 34-44.
3. Кагадій М.І. Поняття правової системи України // Право України. – 2004. – № 12. - С. 32-36.
4. Кагадій М.І. Юридична практика в діяльності судових органів // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2004. . – №1. – С. 240-248.
5. Кагадій М.І. Кримінально-процесуальна практика в діяльності ОВС // Юридична Україна. 2004. - №5. - С. 72-75.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Підводячи загальні висновки зупинимося на основних положеннях. По-перше, дисертантом проведене комплексне наукове дослідження юридичної практики, як правового явища і елементу правової системи України. Автор запропонував власне поняття юридичної практики як елементу правової системи України. Розкрив зміст юридичної практики за конкретною структурою, яку потім апробував при визначенні видів юридичної практики та при розкритті їх змісту. В роботі проаналізовано та розглянуто різні точки зору вчених щодо поняття правової системи та її змісту. Дисертант стверджує про те, що запропонована думка М. Матузова, щодо структури елементів правової системи є більш прийнятною. В дисертації розглянуті англо-саксонська правова сім’я, романо-германська, сім’я традиційного права, соціалістична правова сім’я та мусульманська правова сім’я. При їх порівнянні дисертант дійшов висновку про те, що правова система України є елементом романо-германської правової сім’ї. Проаналізував та відслідкував поняття правової системи України. Автор довів, що при існуванні багатьох різних думок щодо поняття та змісту правової системи, всі вчені погоджуються із тим, що юридична практика є незмінним елементом правової системи України.
Юридична практика є динамічним елементом правової системи. Удосконалюючи юридичну практику, тим самим, іде процес удосконалювання національної правової системи незалежної України. Ці та інші положення щодо вдосконалення національної правової системи, на думку дисертанта, сприятимуть подальшому переходу Української правової системи від соціалістичної до романо-германської правової сім’ї.
На думку дисертанта, юридична практика – це узагальнена діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування та професійних юристів як суб’єктів права по напрацюванню правового досвіду та виробленню універсальних рішень щодо узагальнення як самої юридичної практичної діяльності, так і її результатів із метою удосконалення законодавства та практики його реалізації.
На думку дисертанта, елементами змісту юридичної практики є: а) суб’єкти та її учасники; б) об’єкт та предмет правових дій; в) завдання, мета, функції, способи та результати юридичної практики; г) внутрішня організація діяльності юридичної практики (процесуальне провадження, стадії, процедури та режими); д) зовнішня форма юридичної практики, що дістає вияв у правотворчих та правореалізаційних актах; е) внутрішні та зовнішні зв’язки юридичної практики, що характеризуються її соціальною цінністю, призначенням, результативністю та ефективністю.
Отже, можна стверджувати про те, що юридична практика є елементом правової системи України, оскільки має свою, притаманну тільки їй, структуру, форму, зв’язки як внутрішні так зовнішні, тобто і з іншими елементами правової системи, а також свої власні види. Юридична практика впливає на суспільні відносини так як і сама правова система. Тобто, навіть мета, завдання та інші елементи змісту правової системи та юридичної практики співпадають. Це свідчить про те, що юридична практика є елементом правової системи. Що стосується критеріїв, за якими необхідно виокремлювати види юридичної практики, то, на нашу думку, вони повинні бути такими: 1) за суб’єктами, які здійснюють юридичну практику можна виокремити такі види як: а) судова; б) адвокатська; в) прокурорська; г) органів внутрішніх справ (ОВС); д) інших правоохоронних органів (СБУ, податкової адміністрації, митної служби, прикордонних військ, РАГСів, органів юстиції, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини). 2) За видами діяльності юридичну практику можна розглядати як: а) правотворчу, б) правореалізаційну, сюди слід віднести (правозастосовчу, правовиконавчу, практику дотримання, використання та виконання певних прав та обов’язків; в) правоохоронна практика; г) інтерпретаційна (роз’яснювальна). 3) У залежності від виду поведінки суб’єктів права юридичну практику розрізняють як практику дотримання, виконання норм права; практика використання норм права; практика застосування норм права. 4) Залежно від виду суб’єктів є юридична практика: а) громадян, іноземців та осіб без громадянства; б) юридичних осіб; в) державних і недержавних організацій, які не мають владних повноважень в управлінні суспільством; г) державних органів; д) місцевого самоврядування тощо. 5) За функціональним призначення юридичну практику в залежності від її функцій поділяють на: правоконкретизуючу; б) контрольну; в) правосистематизуючу.
Досліджуючи різні думки щодо правотворчого виду юридичної практики, дисертант з’ясував, що вона має свої підвиди (законодавчу та нормотворчу). Аналіз різних думок вчених виявив позицію щодо виокремлення юридичної і правової практики. На цю проблему дисертант має власну точку зору і вважає, що юридична практика поняття більш ширше, ніж правова практика, і остання входить до юридичної практики, як елемент класифікації певного виду.
У роботі розглянуто судову практику та розкрито види судової практики. При цьому ми дійшли наступних висновків про те, що юридична практика в діяльності судових органів, на наш погляд повинна мати такий вигляд: юридична практика по кримінальних справах, юридична практика по цивільних справах, юридична практика по господарських справах, юридична практика по адміністративних справах, юридична практика Вищої ради юстиції. юридична практика кваліфікаційних комісій. юридична практика державної судової адміністрації, юридична практика адвокатів по захисту прав людини і громадянина.
Детально проаналізували кожен із вищенаведених видів судової практики, визначивши зміст. Що стосується конкретних видів судової юридичної практики, то потрібно відзначити про те що нами визначені поняття таких видів судової практики як судова практика по кримінальних справах, судова практика по цивільних справах, судова практика по господарських справах та судова практика у справах про сплату податку, юридична практика Вищої ради юстиції, юридична практика кваліфікаційних комісій, юридична практика державної судової адміністрації, юридична практика адвокатів по захисту прав людини і громадянина.
Що стосується юридичної практики в діяльності органів прокуратури ми запровадили підвиди такої юридичної практики за напрямками діяльності органів прокуратури. Це такі підвиди: юридична практика при здійсненні досудового слідства, юридична практика при здійсненні загального нагляду, юридична практика при підтримання державного обвинувачення в суді, юридична практика в процесі представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, юридична практика при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, які проводять, оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, юридична практика в процесі здійснення нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Визначення таких підвидів допомагає нам глибше розкрити зміст юридичної практики в діяльності органів прокуратури в цілому. Потрібно зауважити і про те що в усіх підвидах юридичної практики, яку ми розглядали у даному підрозділі суб’єктом є система органів прокуратури. А також при розгляді функцій юридичної діяльності та практики ми переконалися у тому, що прокуратура є наглядовим органом.
Аналізуючи оброблені матеріали соціологічного дослідження, слід визнати те, що більшість опитаних розуміє, що таке юридична практика, і вона, на думку практичних працівників ОВС, займає істотне місце у поліпшенні діяльності як органів внутрішніх справ так і правоохоронних органів. Але разом із тим ми можемо спостерігати і те, що в ОВС не систематично проводяться заняття із професійної майстерності, а іноді і взагалі не проводяться, хоча як стверджують працівники ОВС вони дуже необхідні. Що стосується пропозицій, які запропонували нам у анкетах респонденти, то тільки прочитавши їх стає зрозумілим, що діяльність та її організація в ОВС залишається на низькому рівні, про це свідчать запропоновані пропозиції. Головною причиною не досить ефективної діяльності ОВС був і залишається низький матеріально-технічний рівень організації роботи ОВС. Потрібно підвищити заробітну плату працівникам ОВС до належного рівня та обладнати їх необхідними технічними засобами, і зразу ж відпаде необхідність великої кількості перевірок. Створити умови для нормального існування сім’ї працівника ОВС, вирішення житлових проблем, і ми впевнені, що зменшиться кількість такого ганебного явища у лавах ОВС як корупція та хабарництво. А встановлюючи та караючи таких працівників, держава бореться із кінцевим проявом такого явища, з її результатом, а як відомо треба встановлювати причини таких наслідків та знищувати їх. Одним із можливих напрямків щодо підвищення рівня матеріального та технічного стану працівників є скорочення штату, якщо це можливо. Але таке скорочення потрібно проводити не в районних відділах та відділеннях, де скорочують працівників, які безпосередньо борються із злочинністю, а у керівних ланках МВС. І скорочення не повинно стосуватися працівників оперативних служб, слідчих підрозділів та експертно-криміналістичнх служб. Як можна ефективно боротися із злочинністю, коли зменшується кількість працівників вищеперерахованих служб. На наш погляд, що стосується обміну досвідом МВС, необхідно активізувати роботу в цьому напрямку на це вказують відповіді опитаних респондентів. Це можна зробити шляхом більшого залучення матеріалів про передовий досвід та постійне їх розповсюдження у системі органів внутрішніх справ. А вже на місцях такий досвід повинен вивчатися працівниками ОВС, можливо для цього необхідно створити певні посади у підрозділах, які б і займалися цією діяльністю.
Таким чином, юридичну практику в діяльності ОВС слід розглядати по видам такої діяльності. Узагальнення і розповсюдження досвіду напрацьова-ного ОВС сприятиме підвищенню ефективності діяльності названих органів.
Одним із важливих важелів по вдосконаленню діяльності ОВС є юридична практика в їх діяльності, оскільки саме вона є тим джерелом, яке насичує юридичну діяльність ОВС правовим досвідом.
Наступними положеннями результатів дослідження є: по-перше приєднання до точки зору законодавців про те, що саме визначені в законі категорії повинні відноситися до правоохоронних органів. При подальшому їх дослідженні ми визначили і те, що кожен правоохоронний орган має юридичну практику своєї діяльності. При розгляді такої практики ми дійшли висновку про те, що деякі види юридичної практики мають і притаманні тільки їм власні підвиди. Досліджуючи юридичну практику СБУ, митної служби та податкової міліції ми встановили, що в діяльності вказаних органів є юридична практика, але вона не є однорідною, тому що підвидами такої практики є як слідча практика так і оперативно-розшукова практика. Слідчу практику ми визначили як накопичений в результаті розслідування кримінальних справ правовий досвід, який може бути як індивідуальний так і загальний. Тому що в результаті узагальненням окремим слідчим правового досвіду по конкретній справі чи проведенню слідчої дії такий досвід він використовуватиме індивідуально для вирішення конкретних завдань. А якщо такий досвід буде результатом узагальнення всієї діяльності слідчих підрозділів всіх правоохоронних органів як СБУ, податкова міліція, то в такому випадку буде встановлено недоліки у діяльності слідчих та встановлено причини таких недоліків, виокремлено конкретні напрямки юри-дичної практики та винайдені рішення по цих справах. А після цього поінформовано всі слідчі підрозділи, то такий правовий досвід буде мати загальний характер і впливати на всю діяльність слідчих підрозділів правоохоронних органів.
Що стосується змісту юридичної практики, то ми дослідили це питання і встановили, що всі елементи змісту, які ми визначили є постійними і незмінними. Така постановка питання є вірною, тому що якщо при дослідженні різних видів юридичної практики за одним і тим же змістом і він при цьому залишається незмінним, значить обрана нами архітектоніка юридичної практики є вірною.
Отже, спираючись на викладене вище, можна наголосити на наступному, що всі органи як судові так і правоохоронні відіграють велику роль у житті держави та суспільства, бо покликані охороняти та захищати права та обов’язки людини та громадянина та державу. Судові органи повинні давати правову оцінку протиправним діям та визначати покарання. Але потрібно наголосити на тому, що правоохоронні так і судові органи, які є державними, повинні постійно протистояти тим злочинам та правопорушенням, які мають місце у нашому суспільстві. Тобто, вони повинні виявляти недоліки у власній роботі, і шляхом створення підзаконних актів, внесення пропозицій та рекомендацій до відповідних державних органів, змінювати нормативно-правову базу власної діяльності, вдосконалювати практичну діяльність, направляти свої зусилля на більш ефективні напрямки роботи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Давид Р., Жофре-Спинози К.Основные правовые системы современности: Пер. с фр. В.А.Туманова. – М.: Междунар. Отношения, 1996. – 400 с.
2. Аристотель. Cочинения: в 4-х т. Т.4 / Пер с древнегреч.; Общ ред А.И. Доватура. – М.: Мысль, 1983. – 830 с.
3. Чанышев А.Н. Аристотель. – 2-е изд., доп. – М.: Мысль, 1987 – 221 с.
4. Таранов П.С. Философская афористика (заповеди, притчи, наставления). – М.: Остожье, 1996. – 574 с.
5. Таранов П.С. Философия сорока пяти поколений / Худож. Ю.Д. Федичкин. – М.: ООО “Фирма “Издательство АСТ” , 1998. – 656 с.
6. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран / Под ред. З.М. Черниловского. – М.: Юрид. лит., 1984. – 472 с.
7. Азаркин Н.М. Монтескье. – М.: Юрид. лит., 1988. – 126 с.
8. Баскин М.П. Монтескье. М., «Мысль», 1965. – 190 с.
9. Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира. Справочник. – М.: Юрид.лит., 1993. – 256 с.
10. Саидов А.Х. Введение в сравнительное правоведение. – М.: Наука, 1988. – 144 с.
11. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения / Ин-т законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве РФ. – М.: Издательство Норма, 1996. – 427 с.
12. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 352 с.
13. Руткевич М. М. “Роль практики в познании мира”, Сведловск кн. изд. Свердловск, - 1956. – 71с.
14. Руткевич М. М. Практика – основа познания и критерий истины. М., 1952. – 244 с.
15. Реутов В.П. О понятии юридической практики. – В кн.: Ученые записки (Пермского гос. ун-та). Вып.5, Пермь, 1974. – С. 79-93.
16. Реутов В.П. Понятие и виды юридической практики. «Материалы конференции по итогам научно-исследовательской работы за 1966 год». Свердловск, 1968. – С. 31-33.
17. Реутов В.П. Юридическая практика и развитие законодательства. Автореф. дисс... канд. юрид. наук. 7.10 Свердловск.: 1968. – Свердл. юрид.ин-т. – 21 с.
18. Леушин В.И. Юридическая практика в системе социалистических общественных отношений – Красноярск: Изд-во красноярск. ун-та, 1987. – 152 с.
19. Карташов В.Н. Юридическая деятельность: понятие структура, ценность. Под ред. Н.И. Матузова. – Саратов: Изд-во Саратовск. ун-та., 1989. – 218 с.
20. Карташов В.Н. Методика изучения и обобщения юридической практики: Учебн. пособие, Ярославский гос. ун-т., 1989. – 42 с.
21. Карташов В.Н. Правоприменительная практика в социалистическом обществе. Учебн. пособие. Ярославский гос. ун-т. Ярославль, 1989. – 87 с.
22. Юридическая деятельность сущность, структура, виды. Сб. научн. труд. – Ярославль: Ярославский гос. ун-т, 1989. – 139 с.
23. Кагадій М.І. Юридична практика: поняття та зміст // Науковий вісник Національна академія внутрішніх справ України. - 2004, - № 2. – С. 34-44.
24. Кагадій М.І. Юридична практика в діяльності судових органів // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2004. . – №1. – С. 240-248.
25. Кагадій М.І. Кримінально-процесуальна практика в діяльності ОВС // Юридична Україна. 2004. - №5. - С. 72-75.
26. Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1987. – 294 с.
27. Бабаев В.К. Правовая система общества // Общая теория права: Курс лекций / Под. ред. В.К. Бабаева. Н. Новгород, 1993. – 311 с.
28. Перевалов В.Д. Правовая система общества // Теория государства и права / Под. ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. М., 1997. – 728 с.
29. Российское государство и правовая система: современное развитие, проблемы и перспективы. Под ред. Ю.Н. Старилова, - Воронеж: Издательство Воронежского государственного университета, 1999. – 704 с.
30. Проблемы теории государства и права. Учебник / Под ред. С.С. Алексеева. – М.: Юрид. лит., 1987. – 448 с.
31. Гарапшин К. М. Правоприменительная практика в советском общенародном государстве: Автореф. дис…канд. юрид. наук. Казань, 1985, - 17 с.
32. Гарапшин К. М. К понятию правоприменительной практики / Вопросы осуществления прав и обязанностей в развитом социалистическом обществе. Казань, 1983. – С. 87-92.
33. Гарапшин К.М. Формы правоприменительной практики / Актуальные вопросы советского права. Казань, 1985, - С. 26-28.
34. Рагимов А.Т. Юрисдикционное правоприменение в системе правовой деятельности органов внутренних дел: автореф дис…канд. юрид. наук 12.00.01. М., 1991. – 23 с.
35. Елеонский В.О. Нормотворчество в органах внутренних дел (теретические основы): Автореф. дис…канд. юрид. наук. Нижегородск. Высш. Шк. МВД Рос. Фед., Н. Новгород, 1992. – 19 с.
36. Кондратович Н.М. Субъекты законотворческого процесса. Автореф дис…канд юрид. наук. Минск, Белор. гос. ун-т, 1995. – 19 с.
37. Якубуджанов А.Р. Теоретические проблемы совершенствования правоприменения и правоприменительного процесса 12.00.01. Автореф. дис. …канд. юрид. наук., Ташкент, 2000. – 22 с.
38. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – № 51. – Ст. 793 (з наступними змінами та доповненнями).
39. Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 27-28. – Ст. 180.
40. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // Офіційний вісник України. – №25. – Ст. 20 (з наступними змінами та доповненнями).
41. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382 (з наступними змінами та доповненнями).
42. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 6. – Ст. 37 (з наступними змінами та доповненнями).
43. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20 (з наступними змінами та доповненнями).
44. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 26 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29. – Ст. 397.
45. Давид Р. Основные правовые системы современности / Пер. с фр. и вступ. ст. В.А. Туманова. – М.:Прогресс,1988.- 496 с.
46. Луць Л.А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи Україні (теоретичні аспекти): Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – 304 с.
47.Релігієзнавство: Навч. Посібник / За ред. С.А. Бублика. – Стер. вид.,К.: Юінком Інтер, 2000. – 496 с.
48. Конференция в Звенигороде /Советское государство и право. – М., 1986. – №3. С. 124-126.
49. Історія держави і права України: Навч. Посіб. / А.С. Чайковський (кер. кол. авт.), В.І. Батрименко, О.Л. Копиленко та інші; За ред. А.С. Чайковського, - К.: Юрінком Інтер, 2000. – 384 с.
50. Історія держави і права: Навч. Посібник. – Київ, 1997. – 240 с.
51. Грушевський М. Історія України: Репринт., відтворене 1913 р., видання, Київ, 1990. – 524 с.
52. Грозовський І.М. Звичаєве право запорізьких козаків: Автореф. дис. ...канд.. юрид. наук: 12.00.01 / Національна юридична академія України ім.. Ярослава Мудрого. – Харків, 1998. – 17 с.
53. Субтельний О. Історія України: Пер. з англ. Ю.І. Шевчука; Вст. ст.С.В. Кульчицького. – 3-тє вид., перероб. і доп.. – К.: Либідь, 1993. – 720 с.
54. Історія держави і права України: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вен турі., 1996. – 288 с.
55. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого з прав людини – Видання друге. – Харків: Консул, 2001. – 464 с.
56. Хрестоматія з історії держави і права України (з найдавніших часів до кінця ХХ століття):у 3-х кн..; Кн. 3 / В.І. Батрименко, В.М. Кривоніс, В.І. Мірошниченко та ін.; За ред. А.С. Чайковського. – К.: НАВСУ, 2000. – 132 с.
57. Хрестоматія з правознавства: Навч. посіб. / Л.О. Лоха, О.Д. Наровлянський. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 736 с.
58. Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С. Головатий. – К.: Укр. Правн. Фундація. Вид-во «Право», 1996. – 544 с.
59. Хрестоматія з правознавства: Зб. нормат. Документів / Уклад.: І.П. Козінцев, Л.М. Козаченко. – 2-е вид., доп. – К.: Юрінком Інтер,1998. – 704 с.
60. Общая теория права / Л.С. Явич; Ленинград. Гос. ун-т. им. А. Жданова. – Л.: Изд-во Ленинград. гос. ун-та 1976. – 287 с.
61. Алексеев С.С. Право и правовая система // Правоведение. –1980. –№1. – С. 27 – 34.
62. Сабо И. Социалистическое право. – М., “Прогреcc”, 1964. – 270 с.
63. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копейчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С.Л. Лисенкова В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368 с.
64. Правовая система социализма: Понятие, структура, социальные связи. Кн. 1/ Под ред. А.М. Васильева. – М.: Юрид. лит., 1986. – 368 с.
65. Тихомиров Ю.А. Правовая система развитого социалистического общества // Сов. Гос-во и право. – 1979 . – №7.- С. 31-39.
66. Синюков В. Российская правовая система: Введение в общую теорию. Саратов, 1994. –363 с.
67. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. – М.: Юрид. лит., 1981. – Т.1. – 360 с.
68. Коментар до Конституції України. Інститут законодавства Верховної Ради України / 2-е видання, виправлене і доповнене. К.: 1998. – 412 с.
69. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. Посібник / В.О. Ріяка (кер. авт.кол.) В.С. Семенов, М.В. Цвік та ін.; За заг. Ред. В.О. Ріяки. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 512 с.
70. Основи конституційного права України / За редакцією Копейчикова В.В. – К.: Юрінком, 1997. – 208 с.
71. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін - К.. «Укр. енцикл.» 1998. – Т. 2. – 744 с.
72. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 536 с.
73. Кагадій М.І. Поняття конституційних юридичних обов’язків людини та громадянина // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - Випуск 15. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України,2001. – С. 167-173.
74. Кагадій М.І. Поняття правової системи України // Право України. – 2004. – № 12. - С. 32-36.
75. Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розвиток / В.С. Жаравський, О.В. Зайчук, О.Л. Копиленко, Н.М. Оніщенко; За заг. ред. В.С. Журавського. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 296 с.
76. Колодій А.М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання). Дис. ...д-ра юридичних наук. К.: Київський національний ун-т ім.Т.Г.Шевченка, 1998. – 391 с.
77. Кудрявцев В.Н. Право и поведение. - М.: Юрид. лит., 1978. – 191 с.
78. Орзих М.Ф. Право и личность. Вопросы теории и правового воздействия на личность. - Киев-Одесса: Вища школа, 1978. – 143 с.
79. Пугинский Б.И. Гражданско-правовые средства в хозяйственных отношениях. - М.: Юрид. лит.,1984. – 224 с.
80. Карпов Н.С., Євдокимов С.В. Злочинна діяльність: Наукове видання / Під ред. В.П. Бахіна. – К.: НАВСУ, 2001. – 60 с.
81. Вершинина А.П. Содержание гражданских процессуальных правовых отношений. Автореф. дисс… канд. юр. наук. - Л., 1986. – 14 с.
82 .Карташов В.Н. Юридическая деятельность: понятие, структура, ценность /Под редакцией Н.И. Матузова. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1989. – 219 с.
83. Казимирчук В.П. Право и методы его изучения. - М.,1968. – 193 с.
84. Философский энциклопедический словарь / подготовили А.А. Грекулова и др./ 2-е изд. – М.: Сов. Энциклопедия, 1989 . – 814 с.
85. Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В.К. Гіжевський, В.В. Головченко…В.С. Ковальський (кер.) та інш. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 528 с.
86. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія (основи юридичної діяльності теоретичні і деонтологічні аспекти): Науково-методичний посібник. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2000. – 374 с.
87. Карташов В.Н. Юридическая деятельность: проблемы теории и методологии: Автореф. дис…д-ра юрид. наук. 12.00.01 / ВНИИ Сов. гос. стр-ва и законодательства. – М., 1990, - 42 с.
88. Теория государства и права: Курс лекций / Под. ред. Н.И. Матузова и А.В.Малько. изд. 2-е пер. и доп. - М.: Юрист, 2000. – 776 с.
89. Оніщенко Н. Юридична практика (визначення) / Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. – К.: Концерн « Видавничий Дім «Ін Юре», Т.1. – 2003. – С. 1078-1079.
90. Оніщенко Н. Юридична практика (соціальна природа) / Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», Т.1. – 2003. – С. 1079.
91. Гусарєв С., Тихомиров О. Юридична практична діяльність і правова практика / Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. – К.: Концерн « Видавничий Дім «Ін Юре», Т.1. – 2003. – С.1086.
92. Гусарєв С. Правова практика / Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. – К.: Концерн « Видавничий Дім «Ін Юре», Т.1. – 2003.- С. 701.
93. Бандурка О., Скакун О. Юридична практика (поняття) / Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. – К.: Концерн « Видавничий Дім «Ін Юре», Т.1. – 2003. – С.1079.
94. Леушин В.И. Юридическая практика как основа правоприменительного решения: Юридическая теория и практика проблемы взаимосвязи. С. 74-77.
95. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА – М, 2002. – 576 с.
96. Протасов В.Н. Содержание и форма как категории диалектического и исторического материализма / Проблемы филисофии. Вып. 81. – К., 1989.- с. 133-138.
97. Явич Л.С. Диалектика содержания и формы и научное познание Вестник Ленингр. Ун-та, 1982, № 23. Вып. 4. С. 49-55.
98. Большой энциклопедический словарь: В 2-х т. Гл. ред. А.М. Прохоров. – Сов. Энциклопедия, 1991. - Т. 2. - 1991. – 768 с.
99. Саванели Б.В. Правопорядок и юридическая практика (Методологические проблемы), Тбилиси, «Сабчота Сакартвело», 1981. – 108 с.
100. Леушин В.І. Правотворческая практика как форма познания социальных закономерностей / Ученые записки Тартского ун-та. – С. 5-17.
101. Погорілко В. Ф. Проблеми функцій парламенту / Вчені записки / Відп. ред. І.Ф. Радіонова. – К.,1997. – Вип.6. – 2002. – С. 32-37.
102. Калиновський Б.В. Конституційні принципи місцевого самоврядування в Україні. Дис... кад. юрид. наук. 12.00.02. – Національна академія внутрішніх справ України, 2003. – 217 с.
103. Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 2002. - №10: Місцеве самоврядування в Україні. – 448 с.
104. Про статус депутатів місцевих рад: Закон України від 11 липня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. - №31. Ст. 1459.
105. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник / За ред. Я.Ю. Кодратьєва. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.
106. Мурашин О.Г. Акти прямого народовладдя у правовій системі. – К.: Знання, 1999. – 182 с.
107. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. Ст. 141.
108. Коржанський М.Й. Кримінальне право України: Частина особлива. – К.: Генеза, 1998. – 592 с.
109. Бондаренко І.В. Органи внутрішніх справ в системах правоохоронних органів України, Російської Федерації, та інших зарубіжних країн: теоретичні аспекти: Автореф дис... канд. юрид. наук: 12.00.01. / Національна академія внутрішніх справ України К., 2004. – 24 с.
110. Пікуля Т.О. Правоохоронні органи в механізмі держави України (теоретико-правові питання функціонування): Автореф дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.01. / Національна академія внутрішніх справ України К., 2004. – 20 с.
111. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 11.12.98 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
112. Cуд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник / О.С. Захарова, В.Я. Карабань, В.С. Ковальський (кер. авт. кол.) та ін.; Відп. ред. В. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 376 с.
113. Права людини і громадянина в Україні: Навч. Посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
114. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в цивільних справах. / Верховний Суд України; За заг. Ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 352 с.
115. Шершеневич Г.Ф. Философия права. Том 1. Часть теоретическая. Общая теория права. М., Изд. бр. Башмановых, 1911. - 320с.; Трубецкой Е.Н. Лекции по енциклопедии права. М., Тип. Моск. Ун-та, 1909. – 227с.
116. Невская Н.В. Понятие и содержание судебной практики // Актуальные проблемы судоустройства, судопроизводства и прокурорского надзора М., ВЮЗИ, 1986. – С. 23-34.
117. Демченко Г.В. Судебный прецедент. Варшава. Тип. Варшавского Учебного округа, 1903. – 244 с.
118. Матвєєва Л.Г. Юридична практика та місце офіційних інтерпретаційних актів у правовій системі України. Дис... канд. юрид. наук. Одеса, Одеський юридичний інститут Національний ун-т внутр. справ Міністерства внутрішніх справ України, Харків, 2005. – 201 с.
119. Оксамытный В.В. Теория государства и права. – М.: «ИМПЕ-ПАБАИШ»,2004. – 585 с.
120. Матвєєва Л.Г. Юридична практика та місце офіційних інтерпретаційних актів у правовій системі України. Автореф дис. ... канд. юрид. наук. Одеса, Одеський юридичний інститут Національний ун-т внутр. справ Міністерства внутрішніх справ, Харків, 2005. – 22 с.
121. Вильнянский С.И. Лекции по советскому гражданскому праву. Ч.1. – Харьков, Изд-во Харьк. Ун-та, 1958. - 339 с.
122 Новицкий И.Б. Источники советского гражданского права. - М. Госюриздат, 1959. – 160 с.
123. Судебная практика в советской правовой системе / под ред. С.Н. Братуся. - М., “Юрид. лит”., 1975. – 328 с.
124. Ухвала судової колегії Верховного Суду України від 11 квітня 1989 року) / Бюлетень законодавства і юридичної практики України, №4, 1993. – 351 с.
125. Мурашин Г. Закон чи інструкція // Урядовий кур’єр. – 2003. – 21 серпня.
126. Про внесення змін і доповнень до деяких Декретів Кабінету Міністрів України про податки :Декрет Кабінету Міністрів України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 26. – Ст. 281.
127. Про Вищу Раду Юстиції: Закон України від 15 січня 1998 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 25. – Ст. 146.
128. Про судоустрій” від 05 червня 1981 року: Закон України від 5 червня 1981 // Відомості Верховної Ради. – 1981. – № 24. Ст. 357.
129. Коментар до Закону “Про судоустрій України” / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.
130. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
131. Про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури: Положення від 5 травня 1993 р. // Захист законних прав та інтересів людини / Нормативна база, практика судів, Харків, 2002. – С. 57-65.
132. Про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури: Положення від 5 травня 1993 р. // Захист законних прав та інтересів людини / Нормативна база, практика судів, Харків, 2002. – С. 66-69.
133. Правила адвокатської етики / Протокол від 1-2 жовтня 1999 р. № 6/VI / Захист законних прав та інтересів людини / Нормативна база, практика судів, Харків, 2002. – С. 70-103.
134. Малюга В.І. Принципи організації та діяльності прокуратури України: Автореф. дис... канд. юрид. наук (12.00.10.) Київський національний ун-т. – Київ, 2002. – 20 с.
135. Шумський П.В. Прокуратура України: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вен турі., 1998. – 336 с.
136. Про внесення змін до Конституції України: Закон України від 8 грудня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44.
137. Прокурорский надзор: Учеб. Пособие / МВД России. Санкт-Петербургский ун-т. Академия права, экономики и безопасности жизнедеятельности, Моск. Акад. Экономики и права; Под ред. В.П. Сальникова. – СПб.,2002. – 199 с.
138. Гусаров В.М. Проблеми організації роботи міської (районної) прокуратури: Автореф. ...дис. канд.. юрид. наук (12.00.11) / Національна юридична академія України. – Харків, 1995. – 19 с.
139. Інструкція про єдиний облік злочинів: Генеральна Прокуратура України, Міністерство Справ України, Служба Безпеки України, Державна Податкова Адміністрація України, Міністерство Юстиції України – № 20/84/293/126/18/5 від 26 березня 2002 р.
140. Обіход М. Слідчий апарат і боротьб з організованою злочинністю // Вісник Прокуратури. – 1999. – № 1. – С. 40-44.
141. Прокурорський нагляд за додержанням законів при провадженні слідчих дій: Автореф. дис. ...канд.. юрид. наук 12.00.10 Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 1999. – 18с.
142. Амирбеков К. Общий надзор в условиях реформирования судопроизводства // Законность. – 2003. – № 9. – С. 2-6.
143. Киселёв А. Проблеми оперативно-розшукової діяльності і забезпечення прокурорського нагляду за її законністю: Міжнародна науково-практична конф. (21-22 лютого 2000 р.): Аналітичні матеріали, пропозиції наукових і практичних працівників / МВС України. ЛІВС. – Луганськ: РВВ ЛІВС, 2000. – С. 58-63.
144. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб. / В.С. Ковальський (керівник авторського колективу), В.Т. Білоус, С.Е. Демський та ін.; Відп. ред. Я.Ю. Кодратьєв. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 320 с.
145. Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному судочинстві: Наказ Генерального прокурора від 30 жовтня 1998 р. – № 10.
146. Про організацію підтримання державного обвинувачення в суді, забезпечення його відповідності кримінальному та кримінально-процесуальному законодавству: Наказ Генерального прокурора від 28 жовтня 2002 р. № 5.
147. Решетнікова Т. Акты прокурорского надзора // Законность. – 2004. – №8. – С. 53-56.
148. Цивільно-процесуальний кодекс України. – К.: Атіка, 2002. – 144 с.
149. Про діяльність прокурорів по представництву інтересів громадян і держави у судах: Наказ Генпрокурора від 28.10.98 року //Зб. нормат. акт. Прокуратура в Україні» Юрінком Інтер К. – 2000.
150. Басков В. И. Прокурорський надзор за исполнением законов при рассмотрении уголовных дел в судах. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрид. Лит., 1986. – 286 с.
151. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть общая. Учебник. – М.: МЮ и МВД России, 1996. – 335с.
152. Уголовно-процессуальные основы деятельности органов внутренних дел / Под ред. доктора юрид. наук, профессора Б.Т. Безлепкина. – М.: Академия МВД СССР, 1988. – 180 с.
153. Княгинин. К. Н. Охранительные правоприменительные акты: Автореф. дис… канд. юрид. наук., Свердл. юрид. ин-т. Им. А.Р. Руденко, Свердловск, 1968. – 21 с.
154. Стан правопорядку в Україні. Основні результати діяльності ОВС у 2003.: Аналітичні матеріали. / МВС України. ГШ. – К., 2004. – 31 с.
155. Стан правопорядку в Україні, результати діяльності органів внутрішніх справ за 2004 рік, основні проблеми, прогноз. / МВС України. ГШ. – К., 2005. – 32 с.
156. Аналіз стану правопорядку в Україні, результати діяльності органів внутрішніх справ за січень-червень 2005 року. / МВС України. ГШ. – К., 2005. – 34 с.
157. Карпов Н.С. Теоретичні основи та практика використання передового досвіду органів внутрішніх справ у протидії злочинній діяльності / під наук. ред. В.П. Бахіна / Монографія. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2000. – 124 с.
158. Дубинский А.Я. Понятие, структура и содержание уголовно-процессуальной деятельности // Проблемы соц. Законности. – Харьков, 1989. – Вып. 24. – С. 46-51.
159. Элькинд П.С. Сущность советского уголовно-процессуального права. Л., Изд-во Ленингр. ун-та, 1963. – 172 с.
160. Юдин Э.Г. Системный подход и принцип деятельности. Методологические проблемы современной науки. М., 1978. – 391 с.
161. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные исследований за 1980-2002 г.) – К.:НАВСУ, 2002. – 458 с.
162. Власов А.А. Структура уголовно-процесуальной деятельности и ее элементы // Актуальные проблемы судоустройства, судопроизводства и прокурорского надзора М.: ВЮЗИ, 1986. - С. 13-23.
163. Судебые приговоры. Практика Верховного Суда Украины. – Юринком. – Киев, 1995. – 224 с.
164. Климчук М.П. Предмет доказування як категорія кримінально-процесуального права // Вісник НАВСУ. – 2004. - №5. – С. 204-209.
165. Кримінально-процесуальний кодекс України. Цивільний процесуальний кодекс України. / Верховний Суд України; Відп. ред. В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
166. Лукашевич В.Г. Розвиток доказування як форми пізнання / Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004. - №4. – С. 205-211.
167. Про концепцію судово-правової реформи в Україні: Постанова Верховної Ради України / Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 30. Ст. 426.
168. Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 рр. / Затверджена Указом Президента від 24 квітня 1998 р. № 367/98.
169. Василинчук В.І. Оперативно-розшукова профілактика злочинів підрозділами ДСБЕЗ у сф