Війська НКВС (МВС) в Україні (1939–1953 рр.): історико-правовий аспект

Короткий опис

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ . . . . . . . . . . . . 12
1.1. Огляд літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .12
1.2. Аналіз джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ ВІЙСЬК НКВС
У ПЕРЕДВОЄННИЙ ПЕРІОД (1939 – червень 1941 рр.) . . . . . . . . . . . . . 22
2.1. Структура військ. Кадрове і матеріально-технічне забезпечення . . . . . . 22
2.2. Функції та завдання військових формувань НКВС в Україні . . . . . . . . . 35
2.3. Застосування військ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ
ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ
ВІЙСЬК НКВС НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
В УМОВАХ ВІЙНИ (червень 1941 – жовтень 1944 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . 59
3.1. Нормативно-правові засади реорганізації військ НКВС
в умовах воєнного стану . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59
3.2. Функції, завдання та основні напрями діяльності військ
у період війни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74
3.3. Війська НКВС у системі державного військового механізму . . . . . . . . . 89
РОЗДІЛ 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА
ДІЯЛЬНІСТЬ ВІЙСЬК НКВС (МВС) у 1945-1953 рр. . . . . . . . . . . . . . . 108
4.1. Структура та завдання військ НКВС (МВС) у повоєнні роки . . . . . . . 108
4.2. Правова основа їх функціонування та діяльності військ НКВС (МВС).119
4.3. Особливості оперативно-службової та бойової діяльності військ
в умовах загострення суспільно-політичної та криміногенної ситуації . . . 131
4.4. Історико-правова оцінка діяльності військ НКВС (МВС)
в Україні у 1939-1953 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143 ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 164

ВСТУП

Актуальність теми. Зміцнення національної безпеки, законності й правопорядку, посилення боротьби зі злочинністю тісно пов’язані з реформуванням державного виконавчого апарату і зокрема правоохоронних органів і спеціальних військових формувань, насамперед у напрямі вдосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності, форм та методів їхнього використання на основі пріоритетності прав і свобод людини, принципу верховенства права в суспільному житті.
Роль і значення спеціальних військових формувань у попередженні і припиненні правопорушень, як свідчить історичний досвід, зокрема новітнього періоду, зростає в екстремальних та надзвичайних умовах – війн та воєнних конфліктів, проявів тероризму, загострення етнонаціональних і міжнаціональних відносин, техногенних катастроф, виникнення епідемій, епізоотій, епіфітотій тощо.
Особлива роль у таких умовах належать внутрішнім військам МВС України та Державній прикордонній службі України, правовою основою діяльності яких є Конституція й Закони України. Виступаючи в ролі стабілізуючого фактора, поряд з іншими військовими формуваннями і органами охорони правопорядку, вони покликані протистояти кримінальним та екстремістським проявам у суспільстві, забезпечити недоторканність державного кордону України, охорону її суверенітету, прав і свобод громадян, їх безпеку.
У досліджуваний період внутрішні та прикордонні війська НКВС (МВС), як складова частина Збройних Сил СРСР, зробили важливий внесок у перемогу над ворогом, у підтримання і зміцнення правопорядку й законності. Водночас, в умовах тоталітарного режиму, на них, у першу чергу на внутрішні війська, у тому числі в Україні, нерідко покладались неправомірні, репресивно-каральні функції та завдання.
Тим самим історія діяльності спеціальних військових формувань, з одного боку, підтверджує їх важливу роль у збереженні й зміцненні суверенітету держави, правопорядку, боротьбі зі злочинністю, а з іншого – свідчить про неприпустимість, навіть під гаслом захисту суспільно-державних інтересів, їх будівництва і діяльності на ідеологічно-класових і партійних засадах. Як й інші силові структури, вони мають діяти виключно в правовому полі.
Завдання забезпечення в сучасних умовах захисту суверенних прав України, зміцнення правоохоронної функції незалежної держави, запровадження європейських і міжнародних стандартів, форм і методів її діяльності вимагають історично-правового осмислення всіх складових, які впливали на процес еволюції та діяльності військових формувань спеціального призначення в різні періоди, в тому числі й протягом того, який розглядається дисертантом. На основі історичного досвіду, а також наукових розвідок не менш важливо дослідити й розвинути основні засади, на яких мають розвиватися правоохоронні органи та їх військові підрозділи в умовах державного суверенітету і демократії.
Актуальність і важливість теми дисертації визначаються також недостатністю науково-дослідницьких праць з розглядуваної проблематики. Це зумовлює необхідність, у контексті сучасної державно-правової реформи, наукового осмислення шляхів удосконалення внутрішніх військ МВС і, певним чином, Державної прикордонної служби України, підвищення ефективності виконання ними своїх завдань, що, без сумніву, справить позитивний вплив на зміцнення законності та правопорядку в державі.
Тому об’єктивне наукове дослідження правових засад функціонування військ НКВС (МВС) в Україні у 1939–1953 рр., з’ясування принципів, форм, нормативно-правового забезпечення їх діяльності, організаційно-структурних змін, засобів виконання покладених на них функцій дозволить визначити місце і роль внутрішніх військ у сучасній системі державних інституцій, застерегти від помилок минулого в процесі державотворення, зокрема на шляху розбудови Збройних Сил, внутрішніх військ МВС та Державної прикордонної служби України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає завданням і вимогам Комплексної цільової програми “Актуальні проблеми історії Українського національного державотворення” (№ 0186.0.070872); Комплексної програми кадрової політики в органах та підрозділах внутрішніх справ та забезпечення законності і дисципліни (наказ МВС України № 515 від 30.06.2001 р.); Комплексної програми профілактики злочинності на 2001–2005 рр. (Указ Президента України від 25.12.2000 р.); Програми формування позитивного іміджу міліції України на 2003–2007 рр. (рішення Колегії МВС України № 1 КМ/1 ДСК від 10.01.2003 р.); Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002–2005 рр. (наказ МВС України № 635 від 30.06.2002 р.); Концепції розвитку та реформування внутрішніх військ МВС України на період 2000–2005 рр. (наказ МВС України № 475 від 17.09.2000 р.). Праця безпосередньо пов’язана з основними напрямами наукового забезпечення реалізації Концепції розвитку системи Міністерства внутрішніх справ України та включена до планів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2003 р. (п. 2.5).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науковому з’ясуванні історико-правових аспектів функціонування структурних підрозділів військ НКВС (МВС) в Україні в 1939–1953 рр., політико-правових наслідків їх діяльності. Дисертант мав намір, спираючись на отримані результати, напрацювати відповідні пропозиції, спрямовані на подальше підвищення ролі й місця внутрішніх військ МВС і органів охорони державного кордону у справі забезпечення правопорядку, боротьби зі злочинністю та захисту суверенних прав України.
Відповідно до визначеної мети в дисертації ставляться й вирішуються такі основні наукові завдання:
– дослідити засади та практику використання спеціальних військових формувань, що входили до складу НКВС (МВС) у передвоєнний період, у ході бойових дій та охорони тилу Діючої армії в роки війни;
– встановити нормативно-правові та організаційно-структурні основи
функціонування військ НКВС (МВС) досліджуваного періоду;
– проаналізувати оперативно-службову діяльність внутрішніх і прикордонних військ Наркомату (Міністерства) внутрішніх справ СРСР на території УРСР у повоєнні роки та її політико-правові наслідки;
– розкрити сукупність чинників, які спричинили перетворення частин і з’єднань військ НКВС (МВС) в Україні на елемент репресивно-карального державного виконавчого механізму;
– дати історико-правову оцінку функціонування військових формувань НКВС (МВС) в Україні протягом 1939–1953 рр.;
– виробити конкретні висновки, відповідні рекомендації та пропозиції щодо нормативно-правового та організаційно-структурного забезпечення діяльності внутрішніх військ МВС України в сучасних умовах.
Об’єктом дослідження є стан, еволюція, правові засади, форми і методи діяльності Головних управлінь військ НКВС (МВС) та підпорядкованих їм частин і з’єднань як складової частини охоронного механізму тогочасної держави.
Предмет дослідження – спеціальні військові формування НКВС (МВС) СРСР в Україні, законодавча та нормативно-правова база їх функціонування.
Методологічною основою дисертації послугували основні положення і висновки соціально-детерміністичної гносеології державно-правових явищ, сучасні загальнотеоретичні уявлення про державу і право та їх роль в удосконаленні діяльності правоохоронних органів.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використані:
– загально-філософські методи: діалектичний метод пізнання, згідно з яким всі явища (предмети) вивчаються в єдності та суперечності їх протилежностей, застосовувався при дослідженні позицій вищих органів держави, які в пошуках шляхів удосконалення правових засад організації та діяльності спеціальних формувань НКВС приймали щодо них суперечливі, прямо протилежні рішення, формуючи або розформовуючи їх, збільшуючи або зменшуючи чисельність їх особового складу, розширюючи або звужуючи коло їх повноважень, міняючи відомчу належність тощо; метод історичного аналізу застосовувався при дослідженні процесу становлення та розвитку спеціальних формувань НКВС протягом досліджуваного історичного періоду;
– загальнонаукові методи: конкретно-історичний метод сприяв вивченню специфіки динаміки розвитку внутрішніх і прикордонних військ в Україні в передвоєнні роки, в період Великої Вітчизняної війни та повоєнний час; із застосуванням порівняльно-історичного методу ці процеси зіставлялися, виявлялися подібності та відмінності, з’ясовувалась історична послідовність та доцільність реорганізацій військових управлінь та частин і з’єднань НКВС (МВС); за допомогою соціологічного методу досліджувалися конкретні соціальні факти, як от – участь військ у зміцненні західної ділянки державного кордону, залучення їх до бойових дій на фронті, підтримання прифронтового режиму, використання для придушення руху опору радянській владі на території Західної України тощо; за допомогою системно-структурного методу Наркомат (Міністерство) внутрішніх справ СРСР досліджувався як елемент системи найвищих державних виконавчих органів, а його військові формування, й зокрема організаційно-структурна будова, в якості системи більш нижчого рівня; статистичний метод використовувався для встановлення даних про кількісний склад військових підрозділів НКВС (МВС), у тому числі в УРСР, про число збройних зіткнень, зокрема відсоток бойових втрат особового складу, тощо;
– спеціально-наукові методи: формально-юридичний метод дозволив здійснити аналіз нормативно-правових актів, що покладались в основу функціонування військ НКВС (МВС); історико-правовий метод використано при розгляді та оцінці місця і ролі права в процесі реалізації військовими формуваннями НКВС наданих їм прав та виконання покладених на них обов’язків на різних етапах їхнього функціонування; порівняльно-правовий метод дав можливість порівняти норми законодавства з регулювання правових засад організації та діяльності спеціальних формувань НКВС на різних етапах досліджуваного періоду, виявити відмінності в правовому регулюванні цих засад. Важливу роль відіграв лінгвістично-правовий аналіз різного роду письмових документів (наказів, розпоряджень, звітів, доповідних, службових записок та ін.), що забезпечило вірогідність знань про події та факти.
Хронологічні рамки дослідження визначені науковими завданнями і охоплюють період 1939–1953 рр. Обрання такого періоду обумовлено двома обставинами: по-перше, необхідністю розглянути в динаміці еволюцію і генезис військ НКВС (МВС), основні історико-правові аспекти та нормативно-правову базу функціонування й структурно-організаційні засади їх діяльності в звичайних (мирних) і надзвичайних (воєнних) умовах. По-друге, спираючись на здобуті результати, напрацювати пропозиції щодо реформування і вдосконалення діяльності внутрішніх військ МВС України в сучасний період.
Робота охоплює Україну в адміністративно-територіальних межах до 1954 р.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є комплексним дослідженням організаційно-правових засад діяльності військ НКВС (МВС) в Україні, місця і ролі цієї важливої складової системи органів державного управління правоохоронного спрямування в особливих історичних умовах. Вивчення на основі системного підходу досвіду державно-правового будівництва і функціонування спеціальних військових підрозділів дало автору можливість сформулювати та аргументувати основні положення, що відображають новизну дисертації:
– вперше в історично-правовій ретроспективі запропоновано авторське бачення місця і ролі військових формувань Наркомату (Міністерства) внутрішніх справ СРСР у мирних та надзвичайних умовах;
– на основі вивчення структурно-функціональних змін і завдань військ проаналізовано результати їх бойової, оперативно-службової та правоохоронної діяльності;
– комплексно досліджено основні закономірності процесу перетворення військ НКВС (МВС) у важливий елемент державного механізму по репресивно-каральному тиску на суспільство;
– здійснено аналіз законодавства й відомчої нормативно-правової бази 1939–1953 рр., які регламентували стан, еволюцію та практику використання в Україні військових формувань НКВС (МВС);
– до наукового обігу залучено значну кількість архівних документів і матеріалів, невідомих або маловідомих науковій громадськості;
– спираючись на результати дослідження, виявлено залежність структурно-функціональних змін і особливостей діяльності військ НКВС (МВС) з урахуванням конкретних історичних реалій;
– зроблено спробу наукової історично-правової оцінки діяльності спеціальних військових формувань НКВС (МВС) СРСР в Україні у 1939–1953 рр.
Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що викладені в ній положення, узагальнення й висновки, а також нові документи і матеріали надають можливість, з одного боку, глибше зрозуміти тенденції еволюції та розвитку спеціальних військових формувань у зазначений період, з іншого – використати певним чином історичний досвід для розробки пропозицій щодо реформування внутрішніх військ МВС України в умовах сьогодення з метою запобігання репресивного характеру їх діяльності.
При цьому можна виділити такі сфери застосування результатів дослідження:
1) науково-дослідну – для подальшого розвитку науки історії України, її держави і права, зокрема у вивченні історично-правових проблем функціонування та діяльності державних силових структур, використання методів і висновків при написанні наукових праць;
2) правотворчу – у процесі вдосконалення чинного законодавства щодо нормативно-правового забезпечення реорганізації та діяльності спеціальних військових формувань МВС України;
3) навчальну – у ході підготовки підручників, посібників та викладання курсів “Історія держави і права України”, “Судові та правоохоронні органи”, “Історія органів внутрішніх справ”.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на розширених засіданнях Навчально-наукового та методичного Центру з історії ОВС України, методологічних семінарах кафедри історії України Національної академії внутрішніх справ України. Окремі висновки й узагальнення доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях “Незабутні сторінки історії українського народу” (Київ, 17 грудня 2004 р.) та “Безсмертя подвигу” (Київ, 22 квітня 2005 р.).
Публікації. Результати досліджень викладені в п’яти статтях, які опубліковані у фахових наукових виданнях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Розглянувши в історико-правовому аспекті питання, що стосуються еволюції
та функціонування військ НКВС (МВС) в Україні в 1939–1953 рр., – нормативно-правового регулювання їх діяльності, структури, складу, форм і методів діяльності та її наслідків, ми дійшли наступних висновків:
1. Статус частин і з’єднань військ НКВС (МВС), дислокованих впродовж досліджуваного періоду в Україні, їх структура, функції і завдання характеризувалися повною залежністю від центральних державних органів й визначалися законодавством СРСР, нормативними правовими актами НКВС (МВС), а в роки війни військовим командуванням фронтів та армій. У всіх випадках компетенція вищих органів влади УРСР, республіканського НКВС (МВС) обмежувалась оперативно-тактичними заходами, спрямованих на охорону західної ділянки державного кордону Радянського Союзу, боротьбу зі злочинністю, придушення у 1944–1953 рр., спротиву радянській владі на теренах Західної України. Як складова структурна частина НКВС (МВС), війська виступали невід’ємним елементом охоронно-караль¬ного державного механізму.
2. Зміцнення в умовах сталінського режиму командно-адміністративної системи державного управління і, як наслідок, посилення каральних та інших протиправних заходів, вимагало знаходження спеціальних військових формувань в структурі Наркомату внутрішніх справ СРСР. Зважаючи на це, в передвоєнні роки зусилля НКВС спрямовувалися на удосконалення організаційно-штатної структури військ, визначенні пріоритетності функцій і завдань, пошук найбільш ефективних форм і методів їх виконання.
Правовою основою діяльності частин і з’єднань, дислокованих в України, в основному виступали відомчі нормативні документи, які нерідко характеризувались відсутністю виваженої концепції, обґрунтованої стратегії їх організаційної будови і шляхів вирішення функціональних завдань. Як результат, вживані заходи супроводжувалися помилками і прорахунками й очікуваних результатів у багатьох випадках не принесли. Численні реорганізації і структурні зміни негативно впливали також на кадрове і матеріально-технічне забезпечення військ, стан дисципліни і порядку, боєготовності та боєздатності.
Не сприяла справі і суспільно-політична ситуація в країні, зокрема репресії, що також мали місце у військах НКВС.
3. Важливим джерелом функціонування військ у 1939 р. – першій половині 1941 р., стала спільна нормотворчість наркоматів внутрішніх справ та оборони, насамперед щодо налагодження взаємодії прикордонних і внутрішніх військ з частинами й з’єднаннями Червоної Армії. Однак вона також супроводжувалася певними прорахунками. По-перше, програма військово-технічного переозброєння військ НКВС помітно відставала від загальноармійської. По-друге, при розрахунку сил і засобів для охорони та оборони прифронтової смуги й тилових об’єктів в разі збройного протистояння штаби РСЧА невірно оцінювали їхні бойові можливості. Як наслідок, в умовах швидкої зміни ситуації в ході війни військовим командуванням частинам і з’єднанням НКВС нерідко віддавалися накази і ставилися непосильні бойові задачі, що суперечили їх природі та функціям.
Досвід свідчить: мобілізаційні плани прикордонних та внутрішніх військ повинні виходити з реальних можливостей їхньої боєготовності та боєздатності й повною мірою відповідати воєнній доктрині держави.
4. Реорганізація військ НКВС у період Великої Вітчизняної війни тісно пов’язувалася з обстановкою на фронтах та загальною суспільно-політичною ситуацією в країні і здійснювалася в два етапи:
перший – червень 1941 р. – початок 1943 р. – перебудова частин і з’єднань з метою об’єднання всіх сил та засобів протистояння німецько-фашистській агресії. Не маючи чіткого плану, будучи повністю залежною від обставин, вона відбувалася ситуативно і скеровувалась, головним чином, на вирішення нагальних завдань, основним з яких залишалася відсіч ворогу. Не була врегульовано і подвійність підпорядкування військ;
другий – весна 1943 р. – початок 1944 р. – здійснення якісних організаційно-штатних змін, уточнення завдань військ і поступовий перехід насамперед до охоронних функцій, спрямованих на боротьбу з ворожою агентурою кримінальної злочинністю та діяльністю військово-політичних організацій, що виявляли опозиційність радянському режиму.
5. На першому етапі війни війська НКВС розглядалися як найближчий бойовий резерв діючої армії. Формування підрозділів, частин і з’єднань для Червоної Армії з особового складу прикордонних і внутрішніх військ здійснювалося на основі рішень Державного Комітету Оборони та РНК СРСР, у виключних випадках союзного НКВС, військових рад фронтів і армій. Охорона тилу діючої армії у цей період вимушено була менш актуальною, ніж збереження стабільності фронту.
Досвід свідчить: залучення власне військ НКВС до бойових дій в якості армійських підрозділів є неефективним, оскільки озброєння та тактика їхніх дій визначалися охоронною природою виконуваних функцій і не відповідала армійським стандартам. Зважаючи на це, спеціальні військові підрозділи доцільно використовувати лише для підтримання відповідного порядку і режиму в тилу і прифронтовій смузі. З метою попередження великих людських втрат, залучати їх до бойових операцій доцільно лише після відповідного переозброєння та навчання.
Структура, функції й завдання внутрішніх військ та органів охорони державного кордону в умовах війни, мають визначатися заздалегідь, з обов’язковим врахуванням специфіки їх попередньої діяльності.
6. Розширення правового поля функціонування військ НКВС, відбувалося протягом всієї війни. Даний процес характеризувався наділенням органів і військ широкими повноваженнями, особливо в ході першого (оборонного) періоду. Нормативні основи їх діяльності не були сталими і змінювалися в залежності від ситуації на фронтах. У всіх випадках вони надавали їм право багатогранної компетенції та використання різноманітних форм і способів виконання покладених на них завдань. На першому плані знаходились охоронно-каральні функції, що диктувалося призначенням військ і їх місцем у державному виконавчому механізмі.
7. Налагодження охорони тилу діючої армії на території України шляхом організації гарнізонної служби за участю військ НКВС сприяло покращенню криміногенної ситуації, посиленню боротьби з диверсійно-розвідувальною діяльністю противника. Однак проведення масштабних акцій, зокрема відселення цивільного населення з 25-км прифронтової смуги, хоча й забезпечувало відповідні умови і результати службово-оперативної діяльності, вимагало багато часу й зусиль. У разі відмови відселятися, війська НКВС застосовували надзвичайні заходи, що викликало озлоблення не тільки вороже, але й лояльно налаштованої до радянської влади частини населення.
Опираючись на аналіз нормативно-правової бази і досвід воєнного періоду можна констатувати:
– проведення широкомасштабних заходів з примусовим переміщенням цивільного населення потребує нормативного забезпечення і можливе лише в життєво необхідних випадках, при активній організаційній та роз’яснювальній роботі. Застосування ж лише методів примусу призводить до зворотного результату;
– будучи складовою частиною державного правоохоронного механізму, виконуючи в умовах війни специфічні завдання, війська спеціального призначення повинні діяти виключно на правовій основі. Надання їм надзвичайних повноважень викривляє охоронно-каральну політику держави, призводить до непередбачуваних, у тому числі історичних наслідків.
8. У роки війни Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР зберіг положення однієї з основних державних силових структур. Розвиток і діяльність його військових формувань стало пріоритетним напрямом функціонування системи. Зусилля військ та органів НКВС підпорядкувалися головній меті – забезпечити воєнний режим в прифронтовій смузі і радянському тилу. Будучи структурованими за видами, у своїй більшості війська залишались організаційно незалежними від армійських з’єднань і виконували переважно, властиві їм охоронні функції та завдання. Разом з тим, протягом досліджуваного періоду останні неодноразово видозмінювалися та уточнювалися. Як результат, діяльність військ характеризувалася участю в бойових діях; охороною тилу діючої армії; диверсійно-розвідувальною роботою в ворожому тилу; гарнізонною службою на звільненій території тощо.
У цілому бойова та службово-оперативна діяльність частин і з’єднань військ НКВС в умовах війни свідчить про їх вміння досягати необхідних результатів, вагомий внесок у справу перемоги над ворогом.
9. У 1945–1953 рр. вищим партійним і державним керівництво СРСР внутрішні та прикордонні війська розглядалися як один із складових елементів силового тиску на суспільство. Водночас, будучи у розглядуваний період структурним підрозділом охоронно-карального державного органу в особі НКВС (МВС), а згодом МДБ, вони ставали важливим чинником високого піднесення і возвеличення останніх, перетворення не лише на один з вирішальних факторів у підтриманні і зміцненні існуючого суспільно-політичного лад, але й амбіцій посадових осіб.
Вищевикладене дозволяє констатувати: в разі перепідпорядкування військ спеціального призначення, вирішення цього питання потрібно розглядати виключно в державних інтересах – боротьби зі злочинністю, збереження і зміцнення суверенітету країни, прав та свобод людини і громадянина, реальних потреб забезпечення безпеки і правопорядку. За діяльністю військ, окрім відомчого, має бути надійний контроль з боку держави і громадських інститутів. Неприпустимо розбудова військ на принципах політичної та ідеологічної доцільності чи особистої відданості.
10. Скорочення у 1945–1947 рр. чисельності військ НКВС (МВС) пояснювалось об’єктивними обставинами, насамперед закінченням війни. Водночас, здійснювалося воно без належного обґрунтування й підготовки. Це призвело до невідповідності кількості об’єктів, що охоронялися реальним умовам забезпечення їх надійності та безпеки, диспропорції між наявністю конвойних військ і кількістю ув’язнених тощо. У цілому це серйозно впливало на якість виконання покладених на них завдань.
Зменшення особового складу військ вимагало пошуку нових шляхів удосконалення їх організаційно-структурної будови. У свою чергу останнє викликало численні реорганізації частин і з’єднань, органів управління ними, що негативно позначалося на якості керівництва. Порушувалася стабільність та сповільнювався розвиток військ, не вирішувалися нагальні питання пов’язані з нормативною регламентацією їх діяльності, матеріально-технічного та побутового забезпечення.
Встановлення оптимальної чисельної особового складу спеціальних військових формувань має базуватися на реальному обсязі покладених на них функцій та завдань.
11. На загальному тлі скорочення у повоєнний період військ НКВС (МВС), в Україні особливо на території західних областей, відбулося збільшення їх військової присутності. Виконуючи постанови партійно-державного керівництва СРСР, поруч з проведенням бойових операцій по знищенню повстанських націоналістичних формувань, частини і з’єднання приймали активну участь у насадженні та зміцненні радянської влади, її ідеології.
12. Правова регламентація діяльності військових формувань НКВС (МВС) в Україні в 1945–1953 рр. мала певні особливості. З одного боку нормативні акти скеровували війська на виконання властивих їм охоронних функцій, вимагали дотримання соціалістичної законності, вдосконалення служби та підвищення бойової готовності; з іншого – правове поле розширювалось за рахунок карально-репресивного спрямування діяльності проти національно-визвольного руху, в т. ч. із застосуванням депортації населення. У порушення норм Конституції СРСР, джерелами кримінального права ставали відомчі акти, що покладалися в основу діяльності військових підрозділів. Функції і завдання військ розумілися передусім як захист існуючого суспільно-політичного ладу, а не охорона прав та свобод громадян. Це призвело до викривлення правоохоронної функції держави в бік карально-репресивної складової, яка спиралась й на війська НКВС (МВС).
13. В умовах загострення в України суспільно-політичної та криміногенної ситуації, особливо на теренах західних регіонів, військові підрозділи спеціального призначення були надійною опорою влади. Останнє визначало особливості і характер їх оперативно-службової та бойової діяльності. Переслідуючи різновекторну мету, у ході протистояння обидві сторони застосовували широкий спектр агітаційно-пропагандистських, карально-репресивних та збройних способів боротьби. Неодноразово змінюючи форми та методи, повстанський рух не зміг протистояти чітко налагодженій потужній системі тоталітарного режиму, що спирався на потужну військову силу. Організаційно-структурні та тактичні засади бойового використання військ НКВС (МВС) досліджуваного періоду довели, що саме військові підрозділи охоронного призначення, тісно взаємодіючи з оперативними підрозділами правоохоронних органів, спроможні результативно запобігати диверсійно-терористичним проявам та ліквідовувати їх.
14. На підставі аналізу історико-правових і теоретичних опрацювань та отриманих результатів дисертант висуває такі пропозиції:
– спираючись на історичний досвід, сучасну практику європейських держав, об’єднати внутрішні війська МВС і Державну прикордонну службу України в структурі єдиного центрального виконавчого органу – Міністерства внутрішніх справ України;
– усунути правову колізію між Законами України “Про внутрішні війська МВС України” (ст. 2) і “Про правовий режим надзвичайного стану” (розділ IV, ст. 20) щодо залучення військових формувань МВС України до здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану;
– внести зміни до ст. 2 Закону України “Про внутрішні війська МВС України”, доповнивши її положеннями про участь внутрішніх військ у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (при виникненні епідемій, епізоотій та епіфітотій, техногенних катастроф тощо); про місце і роль внутрішніх військ в умовах війни чи в період воєнних конфліктів;
– доповнити ст.ст. 3 і 5 Закону в частині основних принципів діяльності військ такими положеннями: про позапартійність; колегіальність при розробці важливих рішень; взаємодію з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями при здійсненні покладених на них завдань; відкритість для демократичного цивільного контролю;
– підтримуємо думку щодо зміну назви “Внутрішні війська” на “Державну варту МВС України”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аналітичний огляд штабу ГУПВ НКВС СРСР. 10 січня 1940 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 1. – Оп. 12. – Спр. 103. – Арк. 41–43.
2. Андреев Г.И., Вакуров И.Д. Солдатская слава. – М.: Воениздат, 1981. – 328 с.
3. Асмолов А.Н. Фронт в тылу вермахта. – М.: Воениздат, 1983. – 276 с.
4. Бабкин В.Д., Селиванов В.Н. Народ и власть. – К.: Манускрипт, 1996. – 447 с.
5. Баграмян И.Х. Так начиналась война. – М.: Воениздат, 1971. – 441 с.
6. Бальбус Т. Агентурная разработка украинских структур в Польше в 1949 году // В мире спецслужб. – 2004. – № 1. – С. 50–53.
7. Безбородова И.В. Управление по делам военнопленных и интернированных НКВД СССР: Автореф. дис. … канд. ист. наук: 07.00.01. – М.: Б.и., 1997. – 16 с.
8. Беляев А.Н. МПВО в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг. – М.: Военная книга, 1985. – 211 с.
9. Биленко С.В. На охране тыла страны. Истребительные батальоны и полки в Великой Отечественной войне. – М.: Военная книга, 1988. – 356 с.
10. Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917–1953: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. – У 2 кн. – К.: Либідь – Військо України, 1994. – Кн. 1. – 432 с.
11. Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917–1953: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. – У 2 кн. – К.: Либідь – Військо України, 1994. – Кн. 2. – 686 с.
12. Боевой путь советских пограничных войск: Краткий очерк /
С.Е. Любимов, И.И. Теряев, А.В. Нестеров. – 2-е изд., доп. – М.: Военное издательство, 1967. – 476 с.
13. Божко О. Особливі відділи в системі органів державної безпеки 1918–1946 рр. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – 2001. – № 2. – С. 38–47.
14. Бородич Л.В. Внутрішні й прикордонні війська в Україні у 1917–1941 рр.: Дис. … канд. юр. наук: 12.00.01. – Х., 1999. – 164 с.
15. Борьба с преступностью в Украинской ССР (1917–1967): В 2 т. / Авт. очерка и сост. сборн. док. проф. П.П. Михайленко. – К.: Политиздат Украины.,1967. – Т. 2.: 1926–1967 гг. – 952 с.
16. Бугай М. Депортації населення з України (30–50-ті роки) // Український
історичний журнал. – 1990. – № 11. – С. 36–47.
17. Бычков Д. Войска ВЧК: Из истории // Пограничник. – 1942. – № 23–24. – С. 12–17.
18. Великая Отечественная война. Краткий научно-популярный очерк. – М.: Политиздат, 1973. – 373 с.
19. Великая Отечественная война Советского Союза. – М.: Политиздат,
1965. – 638 с.
20. Великая Отечественная война 1941–1945 гг. – М.: Политиздат, 1981. – 486 с.
21. Великая Отечественная война. 1941–1945. Энциклопедия. – М.: Военная энциклопедия, 1985. – 832 с.
22. Вказівка начальникам управлінь НКДБ західних областей УРСР.
14 лютого 1941 р. // Архів МВС України. – Ф. 3. – Оп. 1. – Спр. 12. – Арк. 75.
23. Вказівка Управління військ НКВС по охороні тилу Діючої Червоної Армії про організацію охорони тилу фронтів після відселення мешканців з 25-км прифронтової смуги. 11 травня 1944р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 15. – Оп. 19. – Спр. 38. – Арк. 34.
24. Внутренние войска в годы мирного социалистического строительства (1922–1941 гг.): Документы и материалы. – М.: Юридическая литература, 1977. – 640 с.
25. Внутренние войска в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг. Документы и материалы. – М.: Юридическая литература, 1975. – 728 с.
26. Внутренние войска. 1945–1960. Документы и материалы. – М.: Юридическая литература, 1989. – 642 с.
27. Военнопленные в СССР. 1939–1956. Документы и материалы / Под ред. М.М. Загорулько. – М.: Логос, 2000. – 118 с.
28. Война в тылу врага. – Т. 1. – М.: Политиздат, 1974. – 436 с.
29. Войска НКВД и снайперское движение. – М.: Б.и., 1984. – 196 с.
30. Войсковая часть 3284 на страже государственных объектов. 1950–2000. – М.: АБС, 2000. – 240 с.
31. Войска называются внутренними: Краткий исторический очерк. – М.: ДОСААФ СССР, 1982. – 496 с.
32. Войска НКВД: Инструмент советского террора / Сост. Е.В. Егерс. – Рига: Торнадо, 1992. – 52 с.
33. ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918–1960. Сборник документов / Под ред. А.Н. Яковлева. – М.: МФД, 2002. – 888 с.
34. Детков М.Г. Содержание карательной политики советского государства и ее реализация при исполнении уголовного наказания в виде лишения свободы в тридцатые–пятидесятые годы. – Домодедово: Б.и., 1992. – 154 с.
35. Директива Ставки Верховного Головнокомандування «Про відселення цивільного населення з 25-км прифронтової смуги». 16 травня 1944 р. // Архів МВС України. – Ф. 54. – Оп. 2. – Спр. 19. – Арк. 143.
36. Довідка про дислокацію та чисельність прикордонних військ НКВС, що охороняють тил Діючої Червоної армії, станом на 1 вересня 1942 р. 14 вересня 1942 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 47. – Оп. 14. – Спр. 9. – Арк. 153.
37. Довідка про штатну та списочну чисельність військ НКВС. 21 лютого 1946 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 20. – Оп. 4. – Спр. 27. – Арк. 102.
38. Дозорные западных рубежей: Документальные очерки по истории войск Краснознаменного Западного пограничного округа / И.А. Куроленко, В.А. Козлов, З.Д. Брагин и др. – К.: Политиздат Украины, 1984. – 354 с.
39. Донесення в НКВС СРСР командувача прикордонних військ Українського округу. 30 січня 1941 р. // Архів МВС України. – Ф. 3. – Оп. 1. – Спр. 11. – Арк. 17–18.
40. Донесення МВС УРСР Міністру внутрішніх справ Союзу РСР. 3 березня 1949 р. // Архів МВС України. – Ф. 47. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 151–165.
41. Донесення МВС УРСР Міністру внутрішніх справ Союзу РСР. 13 грудня 1952 р. // Архів МВС України. – Ф. 48. – Оп. 23. – Спр. 76. – Арк. 180–181.
42. Донесення начальника політвідділу 2-го прикордонного загону. 10 вересня 1944 р. // Архів МВС України. – Ф. 12. – Оп. 2. – Спр. 23. – Арк. 127.
43. Доповідна записка ГУПВ Народному комісару внутрішніх справ СРСР про організацію охорони нового західного кордону. 23 травня 1940 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 27. – Арк. 265.
44. Доповідна записка командування погранвійськ Українського округу начальнику прикордонних військ НКВС СРСР. 17 травня 1943 р. // Архів МВС України. – Ф. 49. – Оп. 2. – Спр. 14. – Арк. 181.
45. Доповідна записка командування погранвійськ Українського округу начальнику прикордонних військ НКВС СРСР. 14 квітня 1944 р. // Архів МВС України. – Ф. 27. – Оп. 2. – Спр. 13. – Арк. 71.
46. Доповідна записка командування погранвійськ Українського округу начальнику прикордонних військ НКВС СРСР. 4 лютого 1945 р. // Архів МВС України. – Ф. 12. – Оп. 2. – Спр. 19. – Арк. 85–89.
47. Доповідна записка начальника військ НКВС Народному комісару внутрішніх справ СРСР про координацію діяльності військ НКВС. 21 квітня 1943 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 12. – Оп. 1. – Спр. 27. – Арк. 79.
48. Доповідна записка начальника військ НКВС Народному комісару внутрішніх справ СРСР про результати охорони залізниць і особливо важливих об’єктів промисловості за 1939 р. 12 березня 1940 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 1. – Оп. 12. – Спр. 191. – Арк. 42.
49. Доповідна записка начальника військ НКВС Народному комісару внутрішніх справ СРСР про результати охорони залізниць і особливо важливих об’єктів промисловості за 1940 р. 27 лютого 1941 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 1. – Оп. 13. – Спр. 121. – Арк. 67.
50. Доповідна записка начальника внутрішніх військ НКВС Українського округу в ЦК КП(б)У про політичну роботу серед місцевого населення західних областей Української РСР. 5 грудня 1947 р. // Архів МВС України. – Ф. 49. – Оп. 4. – Спр. 10. – Арк. 57.
51. Доповідна записка начальника прикордонних військ в НКВС СРСР про результати бойового стажування снайперів. 4 листопада 1944 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 27. – Арк. 267.
52. Доповідна записка про членів сімей активних «оунівців», що знаходяться на спецпереселенні. 28 січня 1949 р. // Архів МВС України. – Ф. 48. – Оп. 2. – Спр. 17. – Арк. 89.
53. Доповідна записка Секретарю ЦК КП(б)У тов. М.С. Хрущову. 15 лютого 1949 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 3. – Оп. 12. –
Од.зб. 381.
54. Доповідна начальника внутрішніх військ Українського округу Народному комісару внутрішніх справ. 12 грудня 1944 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 2. – Оп. 103. – Спр. 10. – Арк. 38.
55. Доповідь Управління внутрішніх військ НКВС Українського округу Командувачу військами 1-го Українського фронту Маршалу Радянського Союзу Г. К. Жукову про результати операції по ліквідації банд ОУН в Кременецьких лісах Рівненської області. 1 травня 1944 р. // Архів МВС України. – Ф. 48. – Оп. 2. – Спр. 11. – Арк. 64–65.
56. Дорошенко И.А. История органов и войск государственной безопасности СССР. – М.: Б.и., 1960. – Ч. 2. (1921–1932 рр.). – 292 с.
57. Дорошенко И.А., Коровин В.В. 50 лет на страже безопасности Советского государства. – М.: Политиздат, 1967. – 358 с.
58. Еременко А.И. Годы возмездия. 1943–1945. – К.: Политиздат Украины, 1986. – 528 с.
59. Єфименко В. Організація діяльності спецпідрозділу ОУН(б) на західноукраїнських землях після Другої світової війни // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – 2001. – № 2. – С. 21–32.
60. Жуков Г.К. Воспоминания и размышления. – М.: АПН, 1969. – 734 с.
61. З архівів ВЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – 2000. – № 1. – 228 с.
62. Звернення ЦК КП(б)У. 17 липня 1945 р. // Архів МВС України. – Ф. 43. – Оп. 1. – Спр. 9. – Арк. 143.
63. Звіт про службово-бойову діяльність військ по охороні тилу Південного фронту в листопаді – грудні 1942 р. 17 січня 1943 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 12. – Оп. 14. – Спр. 3. – Арк. 104.
64. Звіт про службово-бойову діяльність військ по охороні тилу Південного фронту за 1941 р. 19 березня 1942 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 12. – Оп. 2. – Спр. 9. – Арк. 44.
65. Золотарьов В.А. Чекісти 20-х – 30-х: матеріали до біографічного
словника // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – 1994. – № 1. – С. 168–176.
66. Золотые звезды внутренних войск. – М.: Политиздат, 1980. – 309 с.
67. Ільюшин І., Пшенніков О. Діяльність оперативно-чекістських груп НКВД у західних областях України (вересень–жовтень 1939 р.) // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – 2000. – № 2/4. – С. 73–80.
68. Інструкція по організації гарнізонної служби конвойних військ у режимних таборах НКВС. 29 квітня 1943 р. // Архів МВС України. – Ф. 49. – Оп. 2. – Спр. 15. – Арк. 127–131.
69. Інструкція про службу гарнізонів по охороні таборів, шпиталів, тюрем, складів та спецоб’єктів конвойними військами. 7 серпня 1943р. // Архів МВС України. – Ф. 49. – Оп. 2. – Спр. 11. – Арк. 108–120.
70. Історія держави і права України / За ред. акад. А.Й. Рогожина. – У 2 ч. – Ч.2. – К.: Ін Юре, 1996. – 448 с.
71. Історія Української РСР. – У 8т. – Т.7 (Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу (1941–1945). – К.: Політвидав України, 1977. – 535 с.
72. Из истории советских пограничных войск (1928–1934 гг.): Документы и
материалы. – М.: Б.и., 1971. – 773 с.
73. Из истории советских пограничных войск (1935 – июнь 1941 гг.): Документы и материалы. – М.: Б.и., 1973. – 656 с.
74. Из истории советских пограничных войск. Пограничные войска в годы Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. Документы и материалы. –
Кн. 1: июнь 1941–1943 гг. – М.: Военное издательство МО СССР, 1975. –
483 с.
75. Из истории советских пограничных войск. Пограничные войска в годы Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. Документы и материалы. –
Кн. 2: 1944–1945 гг. – М.: Военное издательство МО СССР, 1975. – 621 с.
76. Исаков В.М. Правовое регулирование отбывания наказания в исправительно-трудовых лагерях в период Великой Отечественной войны и в послевоенные годы (1941–1956 гг.): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1997. – 16 с.
77. Истина – через шесть десятилетий. Архивные документы о расстреле в 1940 году интернированных польских граждан // В мире спецслужб. – 2004. – № 1. – С. 48–49.
78. История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941–1945. – В 6 т. – Т. 2. – М.: Воениздат, 1961. – 734 с.
79. История внутренних войск: Хроника событий (1811–1991 гг.) / Сост. Г.С. Белобородов и др. – М.: Политиздат, 1995. – 152 с.
80. История советских органов государственной безопасности / Под ред. В.М. Чебрикова. – М.: Высшая школа КГБ, 1977. – 639 с.
81. История строительства внутренних войск. 1917–1945 гг. Краткий
очерк / Главное управление внутренних войск МВД СССР. – М.: Политиздат,
1978. – 332 с.
82. Казанцев В.П. Деятельность войск НКВД СССР по охране особо важных предприятий промышленности в годы Великой Отечественной войны: Авториф. дис… канд. ист. наук: 07.00.01. – СПб., 2001. – 16 с.
83. Карпов В. Пленники Сталина. – Киев, Львов: НАН Украины, 1997. – 326с.
84. Катуков К.Г., Оглобин К.С., Сгилевский А.И. От МПВО к гражданской обороне. – М.: Воениздат, 1968. – 186 с.
85. Клоков В.И. О стратегии и тактике советских партизан в борьбе против фашистских оккупантов на Украине (1941–1944). – К.: Б.и., 1994. – 75 с.
86. Клоков В.И. Партизанская борьба в тылу немецко–фашистских захватчиков на Украине (1941–1944 гг.) // Справжні і міфічні визволителі України : Матеріали науково–практичної конференції, 9 квітня 1993 р. – К.: АСК, 1993. – С. 15–24.
87. Клопотання НКВС УРСР перед ЦК ВКП(б)У. 18 березня 1946 р. // Архів МВС України. – Ф. 48. – Оп. 21. – Спр. 125. – Арк. 311.
88. Коваль М.В. Борьба населения Украины против фашистского рабства. – К.: Политиздат Украины, 1979. – 135 с.
89. Коваль В.С. Возз’єднання західноукраїнських земель та міжнародні відносини, 1939–1941. – К.: Политиздат Украины, 1979. – 271 с.
90. Коваль М.В. ОУН–УПА : Між “третім рейхом” і сталінським тоталітаризмом // УІЖ. – 1994. – № 2–3. – С. 94–102.
91. Коваль М.В. ОУН і УПА у Другій світовій війні : Документи і матеріали // УІЖ. – 1994. – № 2–6; 1995. – № 1–3, 5.
92. Коваль М.В. Україна, 1939–1945 : Маловідомі і непрочитані сторінки історії. – К.: Книга-друк, 1995. – 194 с.
93. Коваль М.В. Україна у Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939–1945 рр.) : Спроба сучасного концептуального бачення. – К.: Б.и., 1994.– 58 с.
94. Кокорев П.И. История развития охраны государственной границы в России и Советском Союзе. – М.: Б.и., 1965. – 50 с.
95. Коровин В.В. История отечественных органов безопасности: Учебное
пособие. – М.: Норма, 1998. – 256 с.
96. Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж, Нью-Йорк, Львів, 1993. – 598 с.
97. КПСС о Вооруженных Силах Советского Союза. Документы. 1917–1981. – М.: Политиздат, 1981. – 846 с.
98. Кузьмин С.И. Исправительно-трудовые учреждения в СССР (1917–1953). – М.: АБС, 1991. – 482 с.
99. Лаврентий Берия. 1953. Документы / Сост. В. Наумов, Ю. Сигачев. – М.: Норма, 1999. – 358 с.
100. Летопись пограничных войск КГБ СССР / Под ред. В.А. Матросова. – М.: МО СССР, 1981. – 576 с.
101. Літопис УПА. – У 8 т. – Т. 1 (1944–1945). – Львів: Гурт, 1992. – 386 с.
102. Лист заступника Наркома внутрішніх справ УРСР тов. М.С. Хрущову. 4 березня 1941 р. // Архів МВС України. – Ф. 3. – Оп. 1. – Спр. 11. –
Арк. 26–27.
103. Лубянка: ВЧК-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ: Справочник / Под общей ред. А.Н. Яковлева. – М.: МФД, 1997. – 352 с.
104. Лысенков С.Г., Сидоренко В.П. Внутренние войска: страницы
истории. – СПб.: Б.и., 2001. – 280 с.
105. МВД России. Энциклопедия / Под. ред. В.Ф. Некрасова. – М.: ОЛМА-Пресс, 2002. – 623 с.
106. Международная жизнь. – 1990. – № 5.
107. Мироненко А.Н., Бенько А.П. Жертвы сталинского террора предвоенного пятилетия на Украине. – К., Днепродзержинск: Б.и., 1994. –
18 с.
108. Млечин Л.М. КГБ. Председатели органов госбезопасности. Рассекреченные судьбы. – М.: Центрполиграф, 2001. – 861 с.
109. Муковський І.Т., Лисенко О.Є. Звитяга і жертовність : Українці на фронтах Другої світової війни. – К.: Знання, 1997. – 567 с.
110. Мусієнко І. Політичні репресії на Північній Буковині та Хотинщині у 1940–1941 рр. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – 2000. – № 2/4. –
С. 51–59.
111. Мушинский В.С. Основные этапы развития советской политической
системы // Советское государство и право. – 1988. – № 9. – С. 13–20.
112. Наказ НКВС СРСР і Військової Колегії Верховного суду СРСР «Про реорганізацію трибуналів прикордонних і внутрішніх військ НКВС СРСР». 25 березня 1939 р. // Архів МВС України. – Ф. 45. – Оп. 15. – Спр. 79. –
Арк. 77.
113. Наказ НКВС СРСР «По особовому складу». 21 жовтня 1938 р. // Архів МВС України. – Ф. 48. – Оп. 1. – Спр. 12. – Арк. 275–277.
114. Наказ НКВС СРСР «По особовому складу». 30 березня 1939 р. // Архів МВС України. – Ф. 48. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 111–114.
115. Наказ НКВС СРСР «Про виселення всіх повнолітніх членів сімей засуджених оунівців, а також активних повстанців як арештованих так і вбитих при зіткненнях». 31 березня 1944 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 3. – Оп. 3. – Спр. 74. – Арк. 2.
116. Наказ НКВС СРСР «Про заходи щодо поліпшення несення гарнізонної служби конвойними військами НКВС СРСР». 7 серпня 1943 р. // Архів МВС України. – Ф. 49. – Оп. 2. – Спр. 11. – Арк. 113.
117. Наказ НКВС СРСР «Про належну охорону особливо важливих підприємств промисловості в західних областях Української РСР». 2 жовтня 1939 р. // Архів МВС України. – Ф. 45. – Оп. 1. – Спр. 39. – Арк. 382–384.
118. Наказ НКВС СРСР «Про оперативні заходи по Західній Україні і Західній Білорусії». 5 листопада 1939 р. // Архів МВС України. – Ф. 45. –
Оп. 1. – Спр. 39. – Арк. 377–383.
119. Наказ НКВС СРСР «Про організацію в конвойних частинах бойової підготовки на 1941 р.». 7 грудня 1940 р. // Архів МВС України. – Ф. 45. –
Оп. 1. – Спр. 11. – Арк. 75–79.
120. Наказ НКВС СРСР «Про організацію органів НКВС Західної України». 6 листопада 1939 р. // Архів МВС України. – Ф. 45. – Оп. 1. – Спр. 39. –
Арк. 383–385.
121. Наказ НКВС СРСР «Про організацію охорони залізниць на території західних областей Української РСР». 14 листопада 1939 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 1. – Оп. 10. – Спр. 191. – Арк. 31.
122. Наказ НКВС СРСР «Про заходи щодо розвантаження тюрем НКВС». 2 лютого 1941 р. // Архів МВС України. – Ф. 45. – Оп. 1. – Спр. 119. – Арк. 151.
123. Наказ НКВС СРСР «Про порядок постачання військ та органів НКВС СРСР і фінансуванні військ». 10 березня 1939 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 1. – Оп. 10. – Спр. 191. – Арк. 35.
124. Наказ НКВС СРСР «Про переформування прикордонних частин військ НКВС». 23 серпня 1944 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 27. – Арк. 269.
125. Наказ НКВС СРСР «Про прийняття під охорону обласних і прифронтових тюрем НКВС УРСР». 7 вересня 1944 р. // Архів МВС
України. – Ф. 47. – Оп. 2. – Спр. 85. – Арк. 151.
126. Наказ НКВС СРСР «Про прийняття під охорону 14 обласних і прифронтових тюрем НКВС УРСР» 19 листопада 1943 р. // Архів МВС України. – Ф. 45. – Оп. 1. – Спр. 110. – Арк. 61.
127. Наказ НКВС СРСР «Про прийняття під охорону нових ділянок кордону». 20 вересня 1939 р. // Архів МВС України. – Ф. 46. – Оп. 1. –
Спр. 15. – Арк. 187–199.
128. Наказ НКВС СРСР «Про результати обстеження прикордонних загонів Українського округу». 27 березня 1940 р. // Архів МВС України. – Ф. 3. –
Оп. 1. – Спр. 12. – Арк. 97–99.
129. Наказ НКВС СРСР «Про сформування окремої прикордонної авіабригади». 9 серпня 1939 р. // Архів МВС України. – Ф. 48. – Оп. 2. –
Спр. 4. – Арк. 69.
130. Наказ МВС СРСР «Про реорганізацію Управління військ по охороні особливо важливих підприємств промисловості та Управління військ по охороні залізниць». 7 грудня 1946 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 31. – Оп. 12. – Спр. 44. – Арк. 120.
131. Наказ МВС СРСР та МДБ СРСР «Про передачу з Міністерства внутрішніх справ Союзу РСР до Міністерства державної безпеки Союзу РСР прикордонних військ і міліції». 17 жовтня 1949 р. // Архів МВС України. –
Ф. 48. – Оп. 10. – Спр. 29. – Арк. 313.
132. Наказ МВС Української РСР «Про заходи щодо зміцнення соціалістичної законності та радянського правопорядку». 22 березня 1945 р. // Архів МВС України. – Ф. 49. – Оп. 3. – Спр. 17. – Арк. 97–108.
133. Наказ МВС Української РСР «Про заходи щодо зміцнення соціалістичної законності та радянського правопорядку». 26 жовтня 1947 р. // Архів МВС України. – Ф. 49. – Оп. 3. – Спр. 11. – Арк. 61–69.
134. Наказ МДБ СРСР «Про сформування Управління внутрішніх військ МДБ Українського округу». 17 січня 1947 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 2. – Оп. 11. – Спр. 13. – Арк. 2.
135. На линии огня. Сборник воспоминаний участников Великой Отечественной войны. – М.: Политиздат, 1976. – 328 с.
136. На огневых рубежах. Из опыта боевых действий бронепоездов внутренних войск / Сост. В.Ф. Некрасов, В.Д. Кривец, В.В. Журавлев и др. – М.: Б.и., 1986. – 262 с.
137. Народная война в тылу фашистских оккупантов на Украине. 1941–
1944. – В 2 кн. – Кн. 2: Партизанская война. – К.: Наукова думка, 1985. –
431 с.
138. На страже границ Отечества. История пограничной службы. Краткий очерк. – М.: АСК, 1998. – 180 с.
139. На страже границ Советского государства. – Кн. 5. – М.: Воениздат, 1973. – 454 с.
140. На страже стальных магистралей. – М.: Воениздат, 1989. – 220 с.
141. Некрасов В.Ф. Внутренние войска Советского государства. 1917–1977 / Академия МВД СССР. – М.: Б.и., 1980. – 468 с.
142. Некрасов В.Ф. МВД в лицах. – М.: Норма, 2000. – 342 с.
143. Некрасов В.Ф. На страже интересов Советского государства: История строительства войск ВЧК-ОГПУ-НКВД-МВД. – М.: Воениздат, 1983. – 368 с.
144. Некрасов В.Ф. Некоторые вопросы партийно-политической работы по выполнению задач боевой службы в специальных частях внутренних войск МВД СССР. – М.: Политиздат, 1973. – 230 с.
145. Некрасов В.Ф. Тринадцать “железных” наркомов. – М.: Версты, 1995. – 416 с.
146. Огляд Міністерства внутрішніх справ Союзу РСР. 10 листопада
1949 р. // Архів МВС України. – Ф. 48. – Оп. 2. – Спр. 11. – Арк. 131–145.
147. Огляд Управління військ НКВС по охороні тилу Діючої Червоної Армії. 9 вересня 1941 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. –
Ф. 39. – Оп. 2. – Спр. 89. – Арк. 119.
148. Огляд Управління військ НКВС по охороні тилу Діючої Червоної Армії. 26 січня 1945р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 47. – Оп. 32. – Спр. 179. – Арк. 22.
149. О культе личности и его последствиях: Доклад Первого секретаря ЦК КПСС тов. Хрущева Н.С. XX съезду КПСС 25 февраля 1956 г. // Известия ЦК КПСС. – 1989. – № 3. – С. 128–170.
150. Оперативне зведення заступника Наркома внутрішніх справ УРСР.
2 грудня 1939 р. // Архів МВС України. – Ф. 15. – Оп. 1. – Спр. 9. –
Арк. 245–251.
151. Оперативне зведення Наркома внутрішніх справ УРСР. 13 лютого
1940 р. // Архів МВС України. – Ф. 3. – Оп. 1. – Спр. 7. – Арк. 88–98.
152. Оперативне зведення Наркома внутрішніх справ УРСР. 23 липня
1940 р. // Архів МВС України. – Ф. 15. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 37– 38.
153. Оперативне зведення Наркома внутрішніх справ УРСР. 20 вересня
1940 р. // Архів МВС України. – Ф. 15. – Оп. 1. – Спр. 12. – Арк. 175–177.
154. Оперативне зведення штабу 10-ї дивізії за 22–25 червня 1941 рр.
25 червня 1941 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 11. –
Оп. 4. – Спр. 37. – Арк. 91.
155. Оперативне зведення штабу 32-ї дивізії НКВС. 11 січня 1946 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 49. – Оп. 3. – Спр. 74. – Арк. 56.
156. Оперативне зведення штабу 62-ї дивізії НКВС. 21 грудня 1945 р. // Архів внутрішніх військ МВС України. – Ф. 1. – Оп. 2. – Спр. 20. –
Арк. 75.
157. Органы государственной безопасности СССР в Великой Отечественной войне: Сборник документов. – М.: Книга и бизнес, 1995. – Т. 1: Накануне. – Кн. 1: ноябрь 1938 г. – декабрь 1940 г. – 452 с.
158. Органы государственной безопасности С