РОЗВИТОК КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА ГЕТЬМАНЩИНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХУІІ – ХУІІІ СТ.

Короткий опис

ЗМІСТ
Вступ 3 – 9
Розділ 1. Історіографія та методологія дослідження
розвитку кримінального права Гетьманщини
у другій половині ХУІІ – ХУІІІ ст. 10 – 28
1.1. Історіографія дослідження 10 – 24
1.2. Методологія дослідження 25 – 28
Розділ 2. Джерела кримінального права Гетьманщини
другої половини ХУІІ – ХУІІІ ст. 29 – 56
2.1. Звичай і загальне право у період Гетьманщини 29 – 42
2.2. Закон – джерело кримінального права Гетьманщини 43 – 56
Розділ 3. Формування і розвиток кримінального права
Гетьманщини у другій половині ХУІІ –
першій чверті ХУІІІ ст. 57 – 131
3.1. Загальні поняття та інститути
кримінального права 57 – 70
3.2. Види злочинів 71 – 88
3.3. Інститут покарання 89 – 131
Розділ 4. Розвиток кримінального права Гетьманщини у
другій чверті – кінці ХУІІІ ст. 132 – 187
4.1. Еволюція загальних понять та інститутів
кримінального права 132 – 141
4.2. Розвиток у кримінальному праві видів злочинів 142 – 157
4.3. Еволюція інституту покарання 158 – 187
Висновки 188 – 194
Список використаних джерел 195 – 204
ВСТУП
Актуальність теми. Актуальність теми цього дослідження визначається кількома ключовими моментами. Проблема дисертаційного дослідження полягає у необхідності довести розвиток кримінального права Гетьманщини у другій половині ХУІІ – ХУІІІ ст., з`ясувати закономірності, особливості та тенденції цього процесу. Вирішення зазначеної проблеми є важливим і значущим для подальшого розвитку вітчизняної історико-правової науки.
Слід наголосити, що зазначена проблематика в історико-правовій науці не дістала свого вирішення. Критичний аналіз праць учених доводить, що вони не мали характеру комплексних розвідок із залученням до дослідження усіх джерел права: в основному, вони стосувались дослідження кримінального права Гетьманщини за певним джерелом або вивчення джерел кримінального права із формальної сторони. Отже, можна констатувати той факт, що у працях науковців кримінальне право Гетьманщини у динаміці не досліджувалось, відтак, не були з`ясовані й закономірності, особливості та тенденції його розвитку.
З огляду на викладене, можна стверджувати, що існує істотна прогалина у вітчизняній історико-правовій науці стосовно важливих моментів історії кримінального права Гетьманщини як невід`ємної складової частини вітчизняного кримінального права. Тому вирішення зазначеної проблеми, по-перше, дозволяє заповнити цю прогалину, сприяє наповненню багажем знань важливої ділянки вітчизняної історико-правової науки. По-друге, актуальність дисертаційного дослідження при вирішенні його проблеми полягає у можливості як подальшого вивчення історії кримінального права України наступних періодів, так і відтворення його загального розвитку, починаючи з доби Київської Русі.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять наукові положення і висновки, що містяться у працях вчених у галузі теорії держави і права, історії держави і права, історії політичних і правових вчень, кримінального права: П.П. Андрушка, В.Д. Гончаренка, А.А. Козловського, М.І. Козюбри, В.В. Копєйчикова, О.Л. Копиленка, М.Й. Коржанського, В.О. Котюка, В.С. Кульчицького, І.П. Лановенка, П.С. Матишевського, П.П. Михайленка, П.П. Музиченка, А.Й. Рогожина, І.П. Сафронової, М.М. Страхова, В.Я. Тація, О.Д. Тихомирова, Є.А. Тихонової, Б.Й. Тищика, І.Б. Усенка, В.А. Чеховича, О.О. Шевченка, О.Н. Ярмиша, С.С. Яценка та ін.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дане дисертаційне дослідження виконане відповідно до планової тематики науково-дослідної роботи на кафедрі теорії та історії держави і права Академії праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України. Напрям дослідження пов`язаний з викладанням у вищих закладах освіти такої дисципліни як “Історія держави і права України”.
Мета дисертаційного дослідження полягає у доведенні розвитку кримінального права Гетьманщини у другій половині ХУІІ – ХУІІІ ст., визначенні закономірностей, особливостей та тенденцій цього процесу.
Об`єктом дослідження є кримінальне право Гетьманщини другої половини ХУІІ – ХУІІІ ст. як правове явище.
Предметом дослідження є розвиток кримінального права Гетьманщини у другій половині ХУІІ – ХУІІІ ст.
Відповідно до об`єкту, предмету та мети дисертаційного дослідження окреслені такі основні завдання:
 виявлення чинності джерел права, в яких відображені норми, поняття та інститути кримінального права Гетьманщини другої половини ХУІІ – ХУІІІ ст.;
 визначення характеру впливу джерел права на розвиток кримінального права Гетьманщини у досліджувану добу;
 дослідження норм, понять та інститутів кримінального права Гетьманщини другої половини ХУІІ – першої чверті ХУІІІ ст. за джерелами права цієї доби;
 дослідження норм, понять та інститутів кримінального права Гетьманщини другої чверті – кінця ХУІІІ ст. за джерелами права зазначеного періоду;
 визначення спільних та відмінних рис між поняттями та інститутами кримінального права Гетьманщини як другої половини ХУІІ – першої чверті ХУІІІ ст., так і другої чверті – кінця ХУІІІ ст.;
 з`ясування причин розвитку кримінального права Гетьманщини у досліджувану добу;
 визначення характерних рис кримінального права Гетьманщини в окремі історичні періоди (друга половина ХУІІ – перша чверть ХУІІІ ст. та друга чверть – кінець ХУІІІ ст.).
Методами, які дозволяють досягти поставленої у дисертаційній роботі мети та виконати основні завдання, є:
 діалектичний метод, завдяки якому можна розглянути кримінальне право Гетьманщини другої половини ХУІІ – ХУІІІ ст. у його розвитку, виявити причини цього процесу;
 метод аналізу, який дозволяє розкласти кримінальне право Гетьманщини на складові частини (норми, поняття, інститути) та виявити їх характерні риси у розвитку;
 метод синтезу, за допомогою якого кримінальне право Гетьманщини розглядається як єдина сукупність норм, понять та інститутів, виявляються його характерні риси в окремі історичні періоди;
 інституціональний метод, завдяки якому досліджуються поняття та інститути кримінального права Гетьманщини, виявляються їх основні ознаки та властивості;
 історичний метод, який дозволяє дослідити розвиток кримінального права Гетьманщини і встановити причини цього розвитку;
 логічний метод у поєднанні з історичним дозволяє встановити характерні риси кримінального права Гетьманщини, виявити закономірності, особливості та тенденції його розвитку;
 історично-порівняльний метод. Його використання дає можливість порівняти спільні та відмінні риси кримінального права Гетьманщини у період другої половини ХУІІ – першої чверті ХУІІІ ст. та другої чверті – кінця ХУІІІ ст., і на цій основі також з`ясувати закономірності, особливості та тенденції його розвитку;
 порівняльно-правовий метод дозволяє порівняти поняття, інститути кримінального права, відображені у джерелах права Гетьманщини другої половини ХУІІ – ХУІІІ ст., що сприяє визначенню їх спільних та відмінних рис. Як наслідок, можна виявити зв`язок понять та інститутів кримінального права Гетьманщини досліджуваного періоду у їх розвитку та характер впливу різних джерел права на розвиток кримінального права Гетьманщини;
 спеціально-юридичний метод, який дає можливість визначити сутність понять і термінів кримінального права Гетьманщини другої половини ХУІІ – ХУІІІ ст., виявити характерні ознаки його окремих понять та інститутів, провести аналіз судової практики у Гетьманщині у досліджуваний період.
Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується у таких наукових положеннях та висновках:
1. У другій половині ХУІІ – ХУІІІ ст. відбувається розвиток кримінального права Гетьманщини, що втілилось у позитивних змінах його норм, понять, інститутів та юридичних конструкцій: більш якісній визначеності понять та інститутів, ускладненості юридичних конструкцій і термінології, появі нових ознак та рис понять та інститутів, розширенні деяких понять, кількісних змінах, що стосувались окремих понять та інститутів, конкретизації ознак і рис окремих понять.
2. Розвиток кримінального права Гетьманщини мав свої закономірності, які полягали у:
 існуванні кількох систем кримінального права, утворених нормами Литовського Статуту 1588 р., законодавства Гетьманщини, звичаєвого права Запорізької Січі, Кодексу 1743 р., та інституту покарання, заснованого на звичаєвому й загальному праві українського народу;
 наявності спільних рис між системами кримінального права, їх взаємовпливу;
 розвитку багатьох понять та інститутів кримінального права Гетьманщини під впливом змін у суспільно-політичній та соціально-економічній сфері, які відбувались у досліджуваний період.
3. Розвиток кримінального права Гетьманщини мав свої особливості, які характеризуються:
 різною впливовістю джерел права на розвиток понять та інститутів кримінального права Гетьманщини залежно від історичного періоду (друга половина ХУІІ – перша чверть ХУІІІ ст. та друга чверть – кінець ХУІІІ ст.);
 різним характером впливу джерел права на розвиток понять та інститутів кримінального права Гетьманщини;
 істотними відмінностями між системами кримінального права Гетьманщини, що утворювали різні джерела права, в інституті покарання.
4. Розвиток кримінального права Гетьманщини мав основні тенденції, які полягали у:
 наявності спільних рис кримінального права Гетьманщини у другій половині ХУІІ – першій чверті ХУІІІ ст. та за доби другої чверті – кінця ХУІІІ ст.: конгломеративності; спадковості понять та інститутів; забарвленості релігійними нормами; залежності формування й розвитку окремих понять та інститутів від змін у суспільно-політичній і соціально-економічній сфері; демократизму; гуманності інституту покарання;
 впливовості демократичних та гуманістичних ідей, закладених у звичаєвому та загальному праві українського народу, законодавстві Української держави, правових звичаях Запорізької Січі, на розвиток кримінального права Гетьманщини;
 впливовості різних систем кримінального права, утворюваних як джерелами місцевого, так і іноземного походження, на розвиток кримінального права Гетьманщини;
 розвитку окремих понять та інститутів кримінального права Гетьманщини у напрямі поступового наближення їх сутності до понять та інститутів сучасного кримінального права України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у дисертаційній роботі вперше комплексно, із залученням усіх джерел права, досліджено кримінальне право Гетьманщини другої половини ХУІІ – ХУІІІ ст. як правове явище, та доведено його розвиток у зазначений період, з`ясовані закономірності, особливості й тенденції цього процесу.
Практичне значення одержаних результатів. Доведення розвитку кримінального права Гетьманщини у другій половині ХУІІ – ХУІІІ ст., з`ясування закономірностей, особливостей, визначення тенденцій цього процесу дозволяє заповнити існуючі у вітчизняній історико-правовій науці прогалини з історії кримінального права Гетьманщини. Положення та висновки, відображені у дисертаційній роботі, можуть бути використані у подальших історико-правових розробках: ґрунтуючись на визначеному у цьому дослідженні рівні розвинутості кримінального права Гетьманщини, можна досліджувати розвиток кримінального права України у наступні історичні періоди. У науково-дослідній сфері також можуть послуговуватись виявлені дисертантом закономірності, особливості, тенденції розвитку кримінального права Гетьманщини при відтворенні загального генезису вітчизняного кримінального права, починаючи з періоду Київської Русі. Конкретні дані, наукові положення та висновки дисертації можуть бути використані при підготовці монографій, підручників, навчальних посібників тощо.
У навчальній сфері результати дослідження можуть використовуватись у процесі викладання курсу “Історія держави і права України”, “Історія українського права”, історичної частини курсу “Кримінальне право України”.
Апробація результатів дисертаційного дослідження проводилась на кафедрі теорії та історії держави і права Академії праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України. Його головні ідеї були викладені у доповідях на науково-практичних конференціях: „Науковий потенціал світу – 2004” (листопад 2004 р., м. Дніпропетровськ), „Наука і освіта – 2005” (лютий 2005 р., м. Дніпропетровськ), „Другі юридичні читання” (травень 2005 р., м. Київ).
Результати дослідження знайшли відображення у матеріалах трьох науково-практичних конференцій та чотирьох статтях у наукових фахових виданнях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Таким чином, на основі проведеного дослідження автор дисертаційної роботи дійшов таких висновків:
1. У досліджуваний період відбувається розвиток кримінального права Гетьманщини. Він виявився у наступних позитивних змінах його норм, понять, інститутів та юридичних конструкцій:
- для поняття злочину, елементів складу злочину, інституту співучасті у вчиненні злочину, інституту множинності злочинів, поняття обставин, що виключають злочинність діяння, характерним є їх більш якісна визначеність, ускладненість юридичних конструкцій і термінології, що відображала зазначені поняття та інститути, поява їх нових ознак та рис, розширення деяких понять.
Проявом цього є перевага формального елементу у понятті злочину, розширення поняття неосудності за станом здоров`я, більш чітке протиставлення форм вини, поява нових форм дій співучасників, розширення поняття рецидиву, набуття поняттям необхідної оборони та поняття затримання особи, що вчинила злочин, нових ознак;
- для видів злочинів характерним є їх кількісне збільшення, поява нових ознак та рис, їх конкретизація.
Зазначений процес виявився у появі нових видів державних, військових злочинів, злочинів проти правосуддя, злочинів у сфері службової діяльності, злочинів у сфері господарської діяльності, злочинів проти релігії та моральності, злочинів проти особи, власності, набутті ними та поняттям „находу” нових ознак та рис;
- для інституту покарання притаманним є набуття системою покарань і деякими підставами звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання нових рис, кількісні зміни, що стосувались видів покарань та інституту звільнення від кримінальної відповідальності.
Дані зміни дістали свій вияв у зменшенні впливу у системі покарань писаного права майнових кар і її переорієнтації на завдання злочинцеві несприятливих наслідків особистого характеру; відсутності або обмеженості впливу у законодавстві Гетьманщини, звичаєвому праві Запорізької Січі, судовій практиці фізичних покарань; зникненні вигнання та зменшенні впливу тюремного ув`язнення; трансформації позбавлення честі у покарання проти честі; появі кримінального арешту, заслання, заборони займатись певним видом господарської діяльності, такої нової підстави звільнення від кримінальної відповідальності як звільнення у зв`язку з дійовим каяттям; формуванні нових рис таких підстав, як примирення та помилування.
2. Розвиток кримінального права Гетьманщини мав свої закономірності, які полягали у наступному:
- у досліджуваний період існувало кілька систем кримінального права, утворених нормами Литовського Статуту 1588 р., законодавства Гетьманщини, звичаєвого права Запорізької Січі, Кодексу 1743 р., та інститут покарання, заснований на звичаєвому й загальному праві українського народу, і відображений у судовій практиці. Існування таких систем зумовлювалось наявністю в Гетьманщині багатьох джерел права, які впливали на розвиток її кримінального права;
- зазначені системи мали спільні риси, взаємовплив і доповнювали одна одну.
Така спільність свідчить про єдність поглядів різних суб`єктів правотворчості на сутність поняття злочину, елементів складу злочину, інституту співучасті у вчиненні злочину, інституту множинності злочинів, поняття обставин, що виключають злочинність діяння, деяких видів злочинів (державних, військових, проти правосуддя, у сфері службової діяльності, у сфері господарської діяльності, проти релігії та моральності, проти здоров`я, проти власності), окремих складових елементів інституту покарання (мети покарання (окрім залякування), принципів покарання (окрім суворості покарання);
- розвиток багатьох понять та інститутів кримінального права відбувався під впливом змін у суспільно-політичній та соціально-економічній сфері, викликаних національно-визвольною війною і соціальною революцією середини ХУІІ ст. (ліквідація великої земельної власності, знищення кріпацтва, формування національної держави, заснованої на демократичному козацькому самоврядуванні), та тих змін у зазначених сферах, що відбувались на протязі ХУІІІ ст., і полягали у поступовій втраті Українською державою автономного статусу, посиленні тиску російського самодержавства, відновленні великої земельної власності та закріпаченні селянства.
Як наслідок, у другій половині ХУІІ – першій чверті ХУІІІ ст. відбувається формування позастанового підходу до визначення поняття вбивства, злочинів проти здоров`я, честі, волі особи, встановлення рівної кримінальної відповідальності усіх мешканців держави незалежно від соціального походження, істотна гуманізація інституту покарання.
З іншого боку, у другій чверті – кінці ХУІІІ ст. проходять зворотні процеси, які дістали вияв в ужорсточенні у писаному праві системи покарань, появі залякування як мети покарання, нормативному закріпленні суворості як принципу покарання, відновленні станового підходу при призначенні покарання.
3. Розвиток кримінального права Гетьманщини у досліджуваний період мав свої особливості, які характеризуються:
- різною впливовістю джерел на розвиток понять та інститутів кримінального права залежно від історичного періоду: у другій половині ХУІІ – першій чверті ХУІІІ ст. впливовими виявились Литовський Статут 1588 р., звичаєве право та загальне право українського народу, правові звичаї Запорізької Січі, законодавство Гетьманщини; період другої чверті – кінця ХУІІІ ст. характеризується впливовістю, в основному, Статуту 1588 р., звичаєвого права українського народу, німецького та російського законодавства.
Для доби другої половини ХУІІ – першої чверті ХУІІІ ст. характерним є переважання правового звичаю та загального права над законом, що пояснюється утворенням Української держави після національно-визвольної війни середини ХУІІ ст., демократичними перетвореннями у соціально-економічній та державно-владній сфері. Зазначені процеси викликали появу норм загального права, які були вироблені українським народом і відображали поняття справедливості, чесності, добра, гуманізму. Норми загального права, як і норми звичаєвого права, мали у другій половині ХУІІ – першій чверті ХУІІІ ст. перевагу завдяки відсутності їх заборони з боку держави, авторитетності, відображення в них загальнонародної волі. Виконання норм загального права гарантувалось високою громадською правосвідомістю.
Період другої чверті – кінця ХУІІІ ст. характеризується перевагою закону, мінімізацією впливу загального права, причиною чого стало: посилення впливу на правову систему Гетьманщини російського законодавства; поступова втрата Українською державою свого автономного статусу; негативні процеси у соціально-економічній сфері (формування великої земельної власності, закріпачення селянства);
- різним характером впливу зазначених джерел на розвиток понять та інститутів кримінального права.
Литовський Статут 1588 р. справив вплив на розвиток переважної більшості понять та інститутів; німецьке законодавство – на розвиток поняття злочину, елементів складу злочину, інституту співучасті у вчиненні злочину, інституту множинності злочинів, поняття обставин, що виключають злочинність діяння, поняття деяких видів злочинів, термінології, а разом із російським законодавством – на ужорсточення у писаному праві інституту покарання; законодавство Гетьманщини, звичаєве та загальне право українського народу, правові звичаї Запорізької Січі вплинули на формування позастанового підходу до визначення поняття вбивства, злочинів проти здоров`я, честі, волі особи, гуманізацію та демократизацію інституту покарання як на законодавчому рівні, так і у практиці судів;
- істотними відмінностями між системами кримінального права, що утворювали різні джерела, в інституті покарання.
Ці відмінності полягали між ідеями Статуту 1588 р., німецького, російського законодавства та джерелами місцевого походження щодо характеру інституту покарання: ідеї суворості покарання, залякування, домінування фізичних покарань суперечили ідеям гуманізації та демократизації інституту покарання, основу яких становила природна доброта, гуманність, здоровий глузд як відображення правосвідомості українського народу. Зазначені ідеї свій вияв отримали, з одного боку, у нормах Статуту 1588 р., Кодексу 1743 р., з іншого – у судовій практиці.
4. На підставі цього дослідження можна окреслити основні тенденції розвитку кримінального права Гетьманщини:
- наявність спільних рис кримінального права Гетьманщини у другій половині ХУІІ – першій чверті ХУІІІ ст. та за доби другої чверті – кінця ХУІІІ ст.: конгломеративність; спадковість понять та інститутів; забарвленість релігійними нормами; залежність формування й розвитку окремих понять та інститутів від змін у суспільно-політичній і соціально-економічній сфері; демократизм; гуманність інституту покарання;
- вплив демократичних та гуманістичних ідей, закладених у звичаєвому та загальному праві українського народу, законодавстві Гетьманщини, правових звичаях Запорізької Січі, на розвиток кримінального права Гетьманщини;
- вплив різних систем кримінального права, утворюваних як джерелами місцевого, так і іноземного походження, на розвиток кримінального права Гетьманщини;
- розвиток окремих понять та інститутів кримінального права Гетьманщини відбувався у напрямі поступового наближення їх сутності до понять та інститутів сучасного кримінального права України.
Цей процес виявився у наступному:
- наявності матеріального та формального елементів у понятті злочину з перевагою останнього, охороні державою таких об`єктів, як інтереси держави, права особи;
- появі поняття неосудності за станом здоров`я, законодавчому закріпленні віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, рівної кримінальної відповідальності усіх мешканців держави;
- виділенні умислу та необережності, а також ознак умислу (усвідомлення протиправності діяння, бажання досягти злочинного результату), мети та мотиву вчинення злочину;
- виділенні як обов`язкових (суспільно небезпечний наслідок діяння, причинний зв`язок між діянням та наслідком), так і факультативних (час, місце, спосіб, засіб вчинення злочину) ознак об’єктивної сторони складу злочину;
- нормативному закріпленні видів співучасників (виконавця злочину, пособника, підбурювача), форм пособництва, підбурювання;
- виділенні поняття сукупності злочинів та рецидиву злочинів;
- появі важливих ознак поняття необхідної оборони (своєчасність оборони, реальність нападу, співрозмірність захисту і посягання) та поняття затримання особи, що вчинила злочин (співрозмірність заподіяння шкоди обстановці затримання).
Зазначений процес виявився і щодо понять деяких видів злочинів. Він знайшов своє відображення у наступному:
- формуванні понять деяких державних, військових злочинів, злочинів проти правосуддя, злочинів у сфері службової діяльності, злочинів у сфері господарської діяльності (державна зрада, шпигунство, посягання на життя або здоров`я державного діяча, дезертирство, недбале ставлення військовослужбовців до своїх обов`язків, насильство над мирним населенням, винесення суддями завідомо незаконного рішення, невиконання судового вироку, посягання на життя або здоров`я судді, одержання хабара, зловживання владою службовими особами, службова недбалість, службове підроблення паперів, змова про зміну цін на шкоду споживачу, порушення правил торгівлі через необґрунтоване завищення цін);
- появі різноманітних видів вбивств, нормативному закріпленні різниці у вчиненні вбивства залежно від форм вини, формуванні поняття злочинів проти здоров`я залежно від тяжкості спричиненої шкоди (каліцтво, ушкодження, що призвели до тяжких наслідків, ушкодження, що не мали тяжких наслідків, побої);
- набутті поняттям розбою, грабежу, крадіжки рис, притаманних сучасним аналогічним поняттям, формуванні обтяжуючих обставин крадіжки (викрадення майна у великих розмірах, проникнення до закритого приміщення, рецидив), наближенні поняття „находу” до сучасного розуміння поняття бандитизму (нормативне відображення мети та об`єктів нападу, його наслідків, способу досягнення мети), появі чітких ознак привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем (умисність діяння, утримання коштів).
Зазначена тенденція виявилась у формуванні таких цілей покарання як попередження злочинів, кара як відплата за злочин, виправлення засудженого; наявності тюремного ув`язнення, кримінального арешту, кримінального штрафу, конфіскації майна, позбавлення посади, заборони займатись певним видом господарської діяльності; появі різноманітних підстав звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання (давність виконання вироку, примирення, помилування, звільнення у зв`язку з дійовим каяттям).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Мірза-Авакянц Н. Нариси з історії суду в Лівобережній Україні другої половини ХУІІ століття. ІІ. Норми права та типи злочинів у судовий практиці // Наукові записки науково-дослідчої катедри історії української культури. – 1927. – № 6. – С. 63 – 75.
2. Бойко І.Й. Держава і право Гетьманщини: Навч. посіб. / Львівський нац. ун-т ім. Івана Франка. – Львів: Світ, 2000. – 118 с.
3. Слабченко М. Судівництво на Україні ХУІІ – ХУІІІ ст. – Харків: Вид-во „Союз”, 1919. – 39 с.
4. Гуржій О.І. Право в Українській козацькій державі (друга половина ХУІІ – ХУІІІ ст.). – К.: Ін-т історії України АН України, 1994. – 47 с.
5. Ткач А.П. Історія кодифікації дореволюційного права України. – К.: Вид-во Київського ун-ту, 1968. – 169 с.
6. Грозовський І.М. Право Нової Січі (1734 – 1775 рр.): Навч. посіб. – Харків: Вид-во ун-ту внутр. справ, 2000. – 108 с.
7. Грозовський І. Козацьке право // Право України. – 1997. – № 6. – С. 76 – 80.
8. Эварницкій Д.И. Очерки по исторіи запорожскихъ козаковъ и Новороссійскаго края. – СПб: Типографія И.Н. Скороходова, 1889. – 195 с.
9. Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця ХУІІ – початку ХУІІІ ст. – К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1959. – 531 с.
10. Історія українського права: Навч. посіб. / О.О. Шевченко, М.О. Шевченко, О.Й. Вовк, В.П. Капелюшний /За ред. О.О. Шевченка. – К.: Олан, 2001. – 214 с.
11. Слабченко М.Е. Опыты по исторіи права Малороссіи ХУІІ и ХУІІІ в.в. – Одесса: Типографія Акціонернаго Южно-Русскаго Общества Печатнаго Дъла, 1911. – 292 с.
12. Шаломєєв Є. Джерела права України другої половини ХУІІ століття // Науковий збірник ЮІ ТАНГ. – 2002. – Вип. 4. – С. 119 – 123.
13. Иванишевъ Н.Д. О древнихъ сельскихъ общинахъ въ Юго-Западной Россіи. – К.: Въ типографіи Федорова и Мин., 1863. – 72 с.
14. Архивъ Юго-Западной Россіи, издаваемый Временною коммиссіею для разбора древнихъ актовъ, высочайше учрежденною при Кіевскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ генералъ-губернаторъ. – К.: Въ университетской типографіи, 1876. – Ч. 6: Акты объ экономическихъ и юридическихъ отношеніяхъ крестьянъ въ ХУІ – ХУІІІ въкъ (1498 – 1795). – Т. 1. – 614 с.
15. Черкаський І. Громадський (копний) суд на Україні-Русі ХУІ – ХУІІІ в.в. // Праці комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права. – 1928. – Вип. 4. – 714 с.
16. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині ХУІІ – ХУІІІ ст.: кордони, населення, право. – К.: Основи, 1996. – 223 с.
17. Теличенко И. Очеркъ кодификаціи малороссійскаго права до введенія Свода Законовъ // Кіевская старина. – 1888. – Т. ХХІІ, сентябрь. – С. 415 – 466.
18. Слабченко М.Є. Ескізи з історії „Правъ, по которымъ судится малороссійскій народъ” // Юбілейний збірник на пошану академика Дмитра Йвановича Багалія. – К.: З друкарні Української Академії Наук, 1927. – С. 748 – 759.
19. Кистяковскій А.Ф. Права, по которымъ судится малороссійскій народъ. – К.: Университетская типографія, 1879. – 1027 с.
20. Яковлів А. Український кодекс 1743 року „Права, по которымъ судится малороссійскій народъ” // Записки Наукового Товариства імени Шевченка. – Мюнхен: Кооперативне вид-во „Заграва”, 1949. – Т. CLIX. – 210 с.
21. Баршевскій В.Н. Краткая исторія Литовскаго Статута. – Б.м. и б.г. – С. 59 – 80.
22. Квачевскій А. Литовскій статутъ, какъ источникъ мъстнаго права для губерній черниговской и полтавской // Журналъ гражданскаго и уголовнаго права. – 1876. – Кн. ІУ. – С. 222 – 255.
23. Пташицкій С.Л. Къ вопросу объ изданіяхъ и комментаріяхъ Литовскаго Статута. – СПб: Типографія С.А. Корнатовскаго, 1893. – 78 с.
24. Стороженки. Фамильный архивъ. – К.: Типографія Т-ва Г.Л. Фронцкевича и К, 1908. – Т. 6. – 795 с.
25. Скальковський А.О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. – Дніпропетровськ: Січ, 1994. – 678 с.
26. Тарановскій Ф.В. Обзоръ памятниковъ Магдебургскаго права, западно-русскихъ городовъ литовской эпохи. – Варшава: Типографія Варшавскаго учебнаго округа, 1897. – 201 с.
27. Багалїй Д. Магдебурзьке Право на Лївобічній Українї // Руська історична бібліотека. – 1904. – Т. ХХІУ. – С. 387 – 442.
28. Бойко І.Й. Правове становище населення Гетьманщини за Кодексом 1743 року. – Львів, 1997. – 29 с.
29. Акты, относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи, собранные и изданные Археографическою коммиссіею. – Т. 9: 1668 – 1672. – СПб: Типографія М. Эттингера, 1877. – 988 с.
30. Ткач А.П. „Суд і розправа” Ф. Чуйкевича – пам`ятник феодального права України ХУІІІ ст. // Вісник Київського університету. Сер. економіки та права. – 1962. – № 5. – Вип. 1. – С. 122 – 127.
31. Галичин В. Суд і розправа в правах малоросійських 1750 року Ф. Чуйкевича // Український календар 1970. – Варшава, 1969. – С. 117 – 118.
32. Шаломєєв Є.В. Джерела права України другої половини ХУІІ – ХУІІІ століть // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство. –2002. – Вип. 161. – С. 22 – 24.
33. Ткач А.П. „Екстракт малоросійських прав” 1767 р. – цінна пам`ятка права України // Вісник Київського університету. Сер. права. – 1965. – № 6. – С. 84– 89.
34. Кудін С.В. Становлення і розвиток кримінального права України у Х – першій половині ХУІІ ст.: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. – К., 2001. – 226 с.
35. Скальковскій А. Какъ судили и рядили въ Съчи Запорожской // Кіевская старина. – 1886. – Т. ХІУ, мартъ. – С. 604 – 621.
36. Матеріялы для исторіи Южнорусскаго края въ ХУІІІ стол. (1715 – 1774) извлеченные изъ старыхъ дълъ Кіевскаго губ. архива А.А. Андріевскимъ. – Одесса: Типографія А. Шульце, 1886. – 433 с.
37. Акты, относящіеся къ исторіи Западной Россіи, собранные и изданные Археографическою коммиссіею. - Т. 5. 1633 – 1699. – СПб: Въ типографіи Э. Праца, 1853. – 288 с.
38. Універсали Богдана Хмельницького. 1648 – 1657 / Національна Академія наук України; Ін-т історії України; Ін-т української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського; Упоряд. І. Крип`якевич, І. Бутич.–К.: Видавничий дім „Альтернативи”, 1998. – 381 с.
39. Акты, относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи, собранные и изданные Археографическою коммиссіею. – Т. 4. 1657 – 1659. – СПб: Въ типографіи П.А. Кулиша, 1863. – 275 с.
40. Малиновскій І. Ученіе о преступленіи по Литовскому Статуту. – К.: Типографія Императорскаго Университета св. Владиміра, 1894. – 171 с.
41. Шаломєєв Є.В. Розвиток поняття злочину у кримінальному праві України (Х– кінець ХУІІ століття) // Держава і право. – 2002. – Вип. 16. – С. 60 – 65.
42. Падох Я. Нарис історії українського карного права. – Мюнхен: Вид-во „Молоде життя”, 1951. – 128 с.
43. Акты, относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи, собранные и изданные Археографическою коммиссіею. – Т. 3: 1638 – 1657. – СПб: Типографія П.А. Кулиша, 1861. – 604 с.
44. Д-скій А. Система карательныхъ мъръ въ Запорожьи // Кіевская старина. – 1893. – Т. XL, № 1. – С. 1 – 19.
45. Кудін С.В. Проблема розвитку суб`єктивного боку злочину за Литовським статутом // Держава і право. – 2000. – Вип. 5. – С. 34 – 47.
46. Падох Я. Давнє українське судове право. – Мюнхен-Париж: Накладом Референтури Студій і Культурно-Суспільних Справ Центрального Союзу Українського Студентства, 1949. – 49 с.
47. Юхо И.А. Правовое положение населения Белоруссии в ХУІ в. – Минск: Изд-во БГУ им. В.И. Ленина, 1978. – 142 с.
48. Исторія о козакахъ запорожскихъ, какъ оные изъ древнихъ лътъ зачалися, и откуда свое происхожденіе имъютъ, и въ какомъ состояніи нынъ находятся.– М.: Въ Университетской Типографіи, 1847. – 35 с.
49. Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії, або Історія Козаків-Запорожців та Козаків України, або Малоросії: Пер. з франц. – К.: Український письменник, 1994. – 311 с.
50. Лътописное повъствованіе о Малой Россіи и ея народъ и козакахъ вообще. – М.: Въ Университетской типографіи, 1847. – Ч. ІУ. – 101 с.
51. Кудін С.В. Поняття обставин, що виключають злочинність діяння, у кримінальному праві України Х – першої половини ХУІІ ст.: історично-правовий аналіз // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2004. – № 3. – С. 19 – 26.
52. Акты, относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи, собранные и изданные Археографическою коммиссіею. – Т. 12: 1675 – 1676. – СПб: Типографія брат. Пантелеевыхъ, 1882. – 874 с.
53. Акты, относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи, собранные и изданные Археографическою коммиссіею. – Т. 6. 1665 – 1668. – СПб: Въ типографіи Э. Праца, 1869. – 279 с.
54. Акты, относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи, собранные и изданные Археографическою коммиссіею. – Т. 8. 1668 – 1669. 1648 – 1657. – СПб: Типографія В.В. Пратцъ, 1875. – 400 с.
55. Эварницкій Д.И. Запорожье в остаткахъ старины и преданіяхъ народа.– СПб: Изданіе Л.Ф. Пантелъева, 1888. – Ч. ІІ. – 257 с.
56. Боплан Г.Л. де. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн: Пер. з франц. – К.: Наукова думка, 1990. – 256 с.
57. Козаченко А. Злочини і покарання в Україні-Гетьманщині за універсалами Богдана Хмельницького (1648 – 1657 роки) // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 4. – С. 120 – 126.
58. Скальковскій А. Къ исторіи Запорожья // Кіевская старина. – 1882. – Т. ІУ, декабрь. – С. 527 – 537.
59. Наріжний С. Судівництво й кари на Запорожжі. – Прага, 1939. – 30 с.
60. Падох Я. Суди й судовий процес старої України. Нарис історії // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. Історично-Філософічна Секція. Правнича комісія. – 1990. – Т. 209, ч. 5. – С. 7 – 128.
61. Бобровскій П.О. Преступленія противъ чести по русскимъ законамъ до начала ХУІІІ въка. – СПб: Типографія Правительствующаго Сената, 1889. – 120 с.
62. Лътописное повъствованіе о Малой Россіи и ея народъ и козакахъ вообще. – М.: Въ Университетской типографіи, 1847. – Ч. І. – 219 с.
63. Леонтовичъ Ф.И. Русская Правда и Литовскій Статутъ, въ видахъ настоятельной необходимости включить литовское законодательство въ кругъ исторіи русскаго права // Университетскія извъстія. – 1865. – № 3. – С. 1 – 31.
64. Марковинъ Н. Очеркъ исторіи запорожскаго казачества. – СПб: Въ типографіи Ф.С. Сущинскаго, 1878. – 78 с.
65. Яворницький Д.І. Як жило славне запорожське низове військо. – 3-є вид. – Катеринослав: Друкарня І. Вісман та І. Мордхілевич, 1918. – 36 с.
66. Тальбергъ Дм. Насильственное похищеніе имущества по русскому праву (разбой и грабежъ). – СПб: Типографія В.С. Балашева, 1880. – 200 с.
67. Кудін С.В. Про смислове значення деяких понять Литовського статуту // Держава і право. – 2000. – Вип. 7. – С. 92 – 99.
68. Любченко Д. Поняття розбою у кримінальному праві України другої половини ХУІІ – ХУІІІ ст.: історично-правовий аналіз // Право України. - 2005. – № 1. – С. 119 – 121.
69. Устное повъствованіе, бывшаго запорожца, жителя Екатеринославской губерніи и уъзда, селенія Михайловки, Никиты Леонтьевича Коржа. – Одесса: Въ городской типографіи, 1842. – 94 с.
70. Демченко Г.В. Наказаніе по Литовскому Статуту въ его трехъ редакціяхъ (1529, 1566 и 1588 гг.). – К.: Типографія Императорскаго Университета Св. Владиміра, 1894. – 273 с.
71. Шаломєєв Є.В. Мета покарання у кримінальному праві України ХІ – ХУІІІ ст.: історично-порівняльний аналіз // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2002. – № 4. – С. 132 – 137.
72. Д-скій А. Система карательныхъ мъръ въ Запорожьи // Кіевская старина. – 1893. – Т. XL, № 3. – С. 442 – 459.
73. Иванишевъ Н. О платъ за убійство въ древнемъ русскомъ и другихъ славянскихъ законодательствахъ въ сравненіи съ германскою вирою. – К.: Въ Университетской Типографіи, 1840. – 112 с.
74. Любченко Д.І. Система майнових покарань у кримінальному праві України другої половини ХУІІ – ХУІІІ ст. // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004. – Вип. 28. – С. 232 – 239.
75. Д-скій А. Система карательныхъ мъръ въ Запорожьи // Кіевская старина. – 1893. – Т. XL, № 2. – С. 209 – 239.
76. Манштейнъ Г. Записки историческія, политическія и военныя о Россіи съ 1727 по 1744 годъ. – М.: Въ типографіи С. Селивановскаго, 1810. – Ч. 1. – 84 с.
77. Надхинъ Г.П. Память о Запорожьъ и о послъднихъ дняхъ Запорожской Съчи.– М.: Изданіе Императорскаго Общества Исторіи и Древностей Россійскихъ при Московскомъ Университетъ, 1877. – 69 с.
78. Дневникъ Эриха Лясоты изъ Стеблева / Мемуары относящіеся къ исторіи Южной Руси. – К.: Типографія Г.Т. Корчакъ-Новицкаго, 1890. – Вып. 1. – С. 137 – 190.
79. Максимейко Н.А. Источники уголовныхъ законовъ Литовскаго Статута. – К.: Типографія Императорскаго Университета Св. Владиміра, 1894. – 184 с.
80. Кистяковскій А. Изслъдованіе о смертной казни. – К.: Въ университетской типографіи, 1867. – 281 с.
81. Акты, относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи, собранные и изданные Археографическою коммиссіею. – Т. 11: 1672 – 1674. – СПб: Типографія М. Эттингера, 1879. – 820 с.
82. Малиновскій І. Лекціи по исторіи русскаго права. – Ростовъ-на-Дону: Издательство кооперативного т-ва „Единеніе”, 1918. – 488 с.
83. Шаломєєв Є. Формування інституту звільнення від покарання у кримінальному праві України другої половини ХУІІ та ХУІІІ ст. // Право України. – 2002. - № 11. – С. 135 – 138.
84. Левицкій Ор. Очерки народной жизни въ Малороссіи во второй половинъ ХУІІ ст. – К.: Типографія Императорскаго университета св. Владиміра Акц. О-ва Н.Т. Корчакъ-Новицкаго, 1902. – 311 с.
85. Актовыя книги Полтавскаго городового уряда ХУІІ-го въка: В 3-х вып. / Ред. В.Л. Модзалевскаго. – Черниговъ: Типографія Губернскаго Земства, 1912. – Вып. 1: Справы поточныя 1664 – 1671 годовъ. – 216 с.
86. Мъстечко Борисполе въ ХУІІ-мъ въкъ. – К.: Типографія Г.Т. Корчакъ-Новицкаго, 1892. – 112 с.
87. Мотыжинскій архивъ. Акты Переяславскаго полка. ХУІІ – ХУІІІ в. / Изд. А. и А. Савицкихъ. – К.: Типографія К.Н. Милевскаго, 1890. – 223 с.
88. Актовая книга Стародубскаго городового уряда 1693 года / Под ред. В.Л. Модзалевскаго. – Черниговъ: Типографія Г.М. Веселой, 1914. – 136 с.
89. Модзалевскій В.Л. Отрывки изъ Стародубовской мъской книги за 1664 – 1673 г.г. – Черниговъ: Типографія Губернскаго Земства, 1911. – 37 с.
90. Ділова документація Гетьманщини ХУІІІ ст.: Зб. док. / АН України; Ін-т української археографії та ін. – К.: Наукова думка, 1993. – 392 с.
91. Антоновичъ В.Б. Колдовство. Документы – процессы – изслъдованіе. – СПб: Типографія В. Киршбаума, 1877. – 139 с.
92. Любченко Д. Поняття суб`єкта злочину за „Правами, за якими судиться малоросійський народ” (1743 р.) // Право України. – 2005. – № 3. – С. 125 – 128.
93. Шаломєєв Є.В. Розвиток інституту співучасті у злочині у кримінальному праві України в ХІ – ХУІІІ ст. // Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. „Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства”. – Запоріжжя, 2002. – Ч. 2. – С. 244 – 247.
94. Шаломєєв Є.В. Розвиток інституту множинності злочинів у кримінальному праві України другої половини ХУІІ – ХУІІІ ст. // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2002. – № 2. – С. 260 – 262.
95. Шамлій Н.О. Розвиток інституту необхідної оборони в кримінальному праві України // Держава і право. – 2003. – Вип. 19. – С. 456 – 461.
96. Єрмолаєв В. Про об`єкт державного злочину в „Правах, по которым судится малороссийский народ” // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 3. – С. 101 – 106.
97. Федоренко П. Грабіж у побуті і праві Гетьманщини // Студії з історії України науково-дослідчої катедри історії України в Київі. – 1930. – Т. 3. – С. 1 – 60.
98. Юшков С.В. История государства и права СССР: Учебник: В 2-х ч. – 2-е изд. – М.: Юридическое изд-во Министерства юстиции СССР, 1947. – Ч. 1. – 767 с.
99. Малиновський О.О. Кари майнові та кари особисті // Юбілейний збірник на пошану академика Дмитра Йвановича Багалія. – К.: З друкарні Української Академії Наук, 1927. – С. 197 – 208.
100. Миллеръ Д.П. Очерки изъ исторіи и юридическаго быта старой Малороссіи. – Харьковъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1895. – Т. 1: Суды земскіе, гродскіе и подкоморскіе въ ХУІІІ в. – 181 с.
101. Центральний державний історичний архів України у місті Києві (далі - ЦДІАК України). – Ф. 99. – Оп. 2. – Од.зб. 31.
102. ЦДІАК України. – Ф. 56. – Оп. 2. – Од.зб. 18.
103. ЦДІАК України. – Ф. 56. – Оп. 1. – Од.зб. 200.
104. ЦДІАК України. – Ф. 65. – Оп. 1. – Од.зб. 4.
105. Черкаський І.Ю. Устрій та поступок правний козацьких судів на Гетьманщині // Праці комісії для виучування історії західньо-руського та українського права. – 1929. – Вип. 6. – С. 427 – 457.
106. ЦДІАК України. – Ф. 56. – Оп. 1. – Од.зб. 30.
107. ЦДІАК України. – Ф. 105. – Оп. 1. – Од.зб. 2.
108. ЦДІАК України. – Ф. 270. – Оп. 2. – Од.зб. 242.