ПОЛІТИКО-ПРАВОВЕ ВЧЕННЯ ІДЕОЛОГА АНГЛІЙСКОГО ЛІБЕРАЛІЗМУ Дж. Ст. МІЛЛЯ

Короткий опис

З М І С Т

ВСТУП ...............3

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОЛІТИКО-
ПРАВОВОГО ВЧЕННЯ ДЖ.СТ. МІЛЛЯ...................................12
1.1. Філософські витоки та історичні умови формування
світогляду Дж.Ст. Мілля ....13
1.2. Загальна характеристика соціальної філософії
Дж.Ст. Мілля 27

РОЗДІЛ II. ПОЛІТИКО-ПРАВОВА ТЕОРІЯ
Дж.Ст. МІЛЛЯ 57
2.1. Роль і функції ліберальної держави у вільному
суспільстві 58
2.2. Концепція форми держави в працях
Дж.Ст. Мілля 77

РОЗДІЛ III. ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПОЛІТИКО-
ПРАВОВИХ ПОГЛЯДІВ ДЖ.СТ.МІЛЛЯ В КОНТЕКСТІ
ДЕРЖАВНО-ПРАВОВОЇ РОЗБУДОВИ УКРАЇНИ 120
3.1. Наукове тлумачення вчення Дж.Ст. Мілля в
творчості його сучасників та послідовників 120
3.2. Розвиток ідей Дж.Ст. Мілля в практиці державно-
правового будівництва в Україні 139

ВИСНОВКИ 166

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..171

В С Т У П

Актуальність теми. Суспільно-політична та духовна дійсність сучасної України характеризується підвищенням соціальної значущості політико-правової теорії, яка сприяє визначенню пріоритетів економічного, соціального і культурного розвитку суспільства. Сьогодні, коли формування якісно нової політичної системи України стає все більш очевидним, слід пам’ятати, що цей процес є складним і довготривалим, що на нього впливають багато чинників. Становлення та розвиток політичної системи постійно супроводжується вдосконаленням і реформуванням. Перш за все це стосується держави. З огляду на це, природним є звернення до ідей політико-правових мислителів, які свого часу вирішували питання, що є актуальними і важливими для нас зараз. У дусі демократичних перетворень, що відбуваються в Україні, актуальними й вагомими виявилися ідеї Джона Стюарта Мілля (1806–1873), видатного англійського філософа і правознавця, визнаного на Заході родоначальника Європейського парламентаризму, вчення якого мало вирішальне значення для практики формування ліберальних цінностей, громадянського суспільства, правової держави на Заході. Зокрема, мова йде про такі фундаментальні проблеми, як пріоритет ліберальних цінностей, форма держави, формування інституту прав і свобод індивіда тощо.
Пізнання політико-правової частини інтелектуальної спадщини Дж.Ст. Мілля є особливо важливим сьогодні, коли держава і суспільство стали перед вибором шляхів свого співіснування в умовах процесів глобалізації сучасного світу, коли всебічне вивчення держави і права вимагає привнесення в них філософської, соціологічної і етичної складових, ставить питання про співвідношення свободи особистості і влади в державі. Відродження політико-правової думки сприяє світоглядно-методологічному забезпеченню юридичної науки, стає важливою передумовою цілеспрямованого формування правової культури особистості, суспільства, побудови правової держави.
У дослідженні використовувався методологічний потенціал праць вітчизняних і зарубіжних теоретиків і філософів права: Дж. Актона, Е. Берка, Л. Гумпловича, О. Конта, В.Я. Любашица, Дж. Роулза, А. Токвіля, В.К. Шрейбера, П.Д. Юркевича та інших, на творчість яких орієнтувався Дж.Ст. Мілль, або які самі досліджували окремі аспекти його наукової діяльності, у тому числі філософські погляди. При цьому увагу зосереджено саме на політико-правовій теорії мислителя. Такій підхід дав можливість дослідити політико-правову концепцію Дж.Ст. Мілля паралельно з філософським аналізом соціальних подій, в ході яких вчений визначив і сформулював свою позицію щодо проблем держави і права та перспектив їх розвитку.
Сучасні вчені Л.В. Єпіна, О.Ю. Малинова, В.С. Нерсесянц, О. Прозорова, М.М. Рождественській, М.І. Романова та інші у своїх працях торкались окремих аспектів політико-правової теорії Дж.Ст. Мілля. Так, О. Прозорова подавала загальну характеристику політико-правових поглядів мислителя. В.С. Нерсесянц звертався до питань представницького правління та демократії у концепції Дж.Ст. Мілля. Л.В. Єпіна аналізувала вплив творчості англійського вченого на російську соціалістичну думку. Філософсько-правові та суспільно-економічні погляди Дж.Ст. Мілля були розвинені О.Ю. Малиновою, М.І. Романовою та М.М. Рождественським.
Аналіз праць зазначених авторів надав можливість визначити ступінь досліджуваності проблеми, якій присвячена дисертація, окреслити коло питань, що потребують подальшого наукового опрацювання, а також ті питання, які в загалі не були предметом спеціальних наукових досліджень. Відсутність наукових розробок з ряду питань, що розглядаються в дисертації, ускладнює розв’язання ряду теоретичних і практичних завдань сучасної юридичної науки і політико-правовій практики розбудови соціальної держави.
Отже, можна констатувати нагальність потреби та можливість дослідження політико-правової концепції Дж.Ст. Мілля, усвідомлення значущості класичних учень про право і державу минулого для сучасності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної програми Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Робота виконувалась у межах планової теми відділу теорії держави і права «Теоретико-методологічні основи розвитку правової системи України» (номер державної реєстрації 0102U001597).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в дослідженні політико-правового вчення Дж.Ст. Мілля: у теоретико-правовому аналізі і критичній оцінці піднятих ним проблем держави і права, зокрема форми державного правління; у відтворенні ідей Дж.Ст. Мілля у сучасній державно-правовій практиці України.
Досягнення поставленої мети пов’язується з вирішенням наступних завдань:
розкрити підґрунтя і закономірності ґенези та еволюції державно-правових поглядів Дж.Ст. Мілля;
провести аналіз державно-правового аспекту інтелектуальної спадщини Дж.Ст. Мілля, а саме: дослідити проблеми форми держави, визначити цінності ліберальної і демократичної доктрин у вченні мислителя;
проаналізувати взаємозв‘язок природного і позитивного права у праворозумінні Дж.Ст. Мілля;
дослідити основні категорії, які складають ліберальну доктрину вченого у взаємозв‘язку і за пріоритетністю понять в ланцюгу «індивід – суспільство – держава»;
проаналізувати роль держави, її функції та завдання у сфері регулювання суспільних відносин;
визначити ієрархію правових цінностей, що складають свободу громадянську та політичну;
дослідити характер та особливості виборчої системи, запропонованої Дж.Ст. Міллем;
дати оцінку інтелектуально-правовій спадщині Дж.Ст. Мілля в контексті сьогодення, зокрема, визначити значимість його наукових розробок для сучасної юридичної науки, політико-правової практики, право- і державотворення.
Об’єктом дослідження є політико-правова концепція Джона Стюарта Мілля.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні положення і концептуальні підходи Дж.Ст. Мілля до проблем держави і права, їх врахування у процесі розбудови української демократичної, соціальної, правової держави.
Методи дослідження. Для одержання достовірних наукових результатів в дисертації застосовувалася система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів. Основні політико-правові категорії, які було використано дисертантом розглядались у взаємозв’язку і взаємодії з соціальними явищами. Об’єкт дослідження розглядався у динаміці з урахуванням процесів його виникнення, розвитку та перспектив використання.
Враховуючи історико-філософську і філософсько-правову спрямованість наукових інтересів Дж.Ст. Мілля, в першу чергу, застосовувався діалектичний метод. При цьому використовувались філософські категорії: «наявне – сутнє», «абстрактне – конкретне», «сутність  існування» тощо.
Системний метод дав можливість провести комплексне дослідження політико-правових поглядів Дж.Ст. Мілля та одержати системне бачення доктрини вченого.
Компаративний (порівняльно-концептуальний) аналіз дозволив осягнути різноманітність проявів предмета дослідження, уникнути однобічності та фрагментарності в його усвідомленні, простежити послідовність викладу ідей про право і державу. Завдяки цьому методу проаналізовано тлумачення категорій «індивід», «держава», «суспільство» у працях Дж.Ст. Мілля, розміщено вказані компоненти за їх пріоритетністю.
Метод синтезу використовувався при поєднанні досліджених політико-правових ідей та поглядів Дж.Ст. Мілля, що були виокремлені в процесі аналізу всієї творчої спадщини мислителя. Це дозволило пізнати предмет дослідження загалом, отримати достовірні відомості про зв’язки його елементів та ознак.
Історичний метод дав можливість не лише пояснити виникнення та еволюцію політико-правових поглядів Дж.Ст. Мілля в умовах певної історичної епохи, але й розкрити об’єктивні закономірності їх подальшого втілення. Поєднання історичного і логічного в конкретно-історичному методі дозволяє не тільки пізнати хронологічні межі та стадії розвитку політико-правового вчення Дж.Ст. Мілля, але й простежити шляхи його формування на фоні конкретної соціально-політичної дійсності. Необхідною вимогою дослідження історії ідей в галузі теорії держави і права є коректне їх тлумачення. Тут існує певна методологічна проблема, пов’язана з історичною залежністю їх змісту: неприпустимо беззастережно екстраполірувати категорії, які виникли у другій половині ХIХ ст. – на початку ХХI ст. або навпаки. Завдяки принципу історизму зрозумілими стають межі тієї чи іншої модифікації змісту категорій, особливо ключових, з тим, щоб уникнути механічного запозичення накопиченого колись досвіду у вирішенні сучасних проблем. Відкидаючи крайнощі архаїзації або модернізації ідей і концепцій минулого, історичний підхід дозволяє виявити в них як історично скороминуще, написане на злобу дня, таке, що втратило теоретичну цінність, так і вічне, актуальне завжди і всюди.
Структурно-функціональний підхід надав можливість відтворити сукупність ідей мислителя з конкретних проблем права і держави, структурувати їх у взаємозв’язку, з урахуванням властивостей системності і функціональних залежностей досліджуваного матеріалу.
За допомогою такого метода як формально-юридичний, в дисертації проаналізовано думки видатних учених ХIХ ст. з приводу форми держави, функцій ліберальної держави, змісту понять «індивід», «суспільство» і «держава».
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше у вітчизняній політико-правовій літературі на монографічному рівні комплексно досліджено погляди Дж.Ст. Мілля стосовно права і держави в контексті сучасності.
Наукову новизну основних положень дисертації та особистий внесок автора у дослідження проблеми становлять наступні висновки, положення та рекомендації:
доведено, що формування світогляду Дж.Ст. Мілля відбувалося під впливом широкого спектру наукових шкіл, політичних та ідеологічних течій XIX ст., а саме утилітаризму, емпіризму, позитивізму, лібералізму та історичної школи. Особливістю наукових здобутків Дж.Ст. Мілля став «синкретизм»  сплав різних ідей та теорій.
вперше доведено, що вчення Дж.Ст. Мілля належить до соціально-природничої течії у праві. Мислитель акцентував увагу на історико-причинному зв’язку подій минулого з нинішнім і майбутнім, заперечував позитивну сутність форми держави і права, надавав пріоритет природним і психологічним факторам у функціонуванні держави і суспільства, поєднував принципи позитивного і природного права.
вперше розкрито сутність таких категорій в теорії Дж.Ст. Мілля як «індивід», «суспільство» і «держава»: де «індивід» – це автономна особистість, що має всі невід’ємні права, але водночас це особистість і соціальна, яка за певних обставин приймає рішення з урахуванням інтересів суспільства (ставить інтереси суспільства вище за свої); «держава» – інструмент, який служить для самовдосконалення народу; «суспільство» – ціла цивілізація, побудована з урахуванням природних і психологічних факторів, пріоритету прав і свобод індивіда.
досліджено сутність поняття «демократія» у творчості англійського ученого крізь призму конструкції та призначення форми держави. Доведено, що демократію Дж.Ст. Мілль розглядав як принцип побудови органів державної влади, а не як одну із складових форми держави. Найвище втілення демократії для нього полягає в народному контролі за діяльністю законодавчих зборів.
визначено як позитивні, так і негативні сторони представницького правління,  кращої форми правління за Дж.Ст. Міллем. Прагнучи збалансувати діяльність нижньої і верхньої палат парламенту, вчений виходив з того, що представник (тобто звичайний індивід) не може мати достатні знання для управління державою, що державою повинні керувати люди спеціально для цього підготовлені. На цьому базувалась його ідея всеохоплюючого представництва.
обґрунтовано положення, що в ієрархічній послідовності основних загальнолюдських цінностей, а саме свободи і прогресу, Дж.Ст. Мілль, виходячи з необхідності збереження та розвитку цивілізації, ставив на перше місце прогрес, жертвуючи заради цього всіма благами, які дає свобода, як громадянська, так і політична.
розкрито характерні риси виборчої системи, запропонованої Дж.Ст. Міллем, головними ознаками якої є: повна загальна рівноправність, відкриті безцензурні вибори, пропорційне розподілення голосів.
доведено, що Дж.Ст. Мілль прагнув сформувати теорію соціальної держави, в якій утвердження природних прав індивіда на життя, честь і гідні умови існування є найголовнішим напрямом розвитку. Мислитель вперше надавав судовій гілці влади пріоритет у захисті прав і свобод індивіда, тим самим давав підстави називати демократію, в його розумінні, судовою.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки і положення дисертації сприятимуть подальшому розвитку юридичної науки, перш за все теорії та історії держави і права, історії політичних і правових вчень. Дослідження проблем права і держави у творчій спадщині Дж.Ст. Мілля в їх теоретико-методологічній і концептуальній своєрідності заповнює прогалину у вивченні світової політико-правової думки, дає можливість використовувати актуальні і нині ідеї мислення у практиці побудови правової, соціальної держави. Виявлення особливостей поглядів Дж.Ст. Мілля та їх порівняння з концепціями сучасних вчених дозволяє використовувати зібраний і синтезований матеріал для рекомендацій, спрямованих на поєднання соціально-політичного і духовного розвитку особистості, охорони її прав і свобод; на підвищення ефективності виконання державою своїх функцій, що сприяють реалізації принципу демократичної побудови органів влади і закріпленню парламентаризму, як форми правління. Сформульовані в дисертації висновки можуть бути використані в процесі вдосконалення національного законодавства відповідно до норм високої моралі. Результати дослідження можуть також застосовуватись у процесі викладання курсів: «Історія вчень про державу і право», «Філософія права», «Загальна теорія права і держави», «Державне будівництво» у вищих закладах освіти, а також при підготовці відповідних підручників та навчальних посібників.
Всі отримані в ході дослідження даної теми висновки, положення і рекомендації є особистим досягненням автора дисертації. Всі публікації дисертанта виконано ним особисто, без співавторів. В процесі дослідження використовувались праці багатьох вітчизняних та закордонних учених, на які було зроблено посилання.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалось на засіданні відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
Окремі положення, висновки і рекомендації дисертації доповідались і обговорювались на міжнародної і всеукраїнської наукових конференціях: «Нове карно-процесуальне законодавство і задача юридичної підготовки кадрів ОВС України» (30–31 травня 2002 р., м. Луганськ; тези опубліковано); «Ідея правової держави: історія і сучасність» (22–23 квітня 2003 р., м. Луганськ; тези опубліковано).
Крім того, основні теоретичні положення дисертації викладено у 4 статтях, опублікованих у фахових юридичних виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура роботи. Структура дисертації обумовлена предметом, завданнями та логікою дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків та списку використаних джерел (148 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 183 сторінки, з них 13 сторінок  список використаних джерел.

Список літератури

В И С Н О В К И

Джон Стюарт Мілль (1806–1873) – видатний англійський вчений, творча спадщина якого знайшла своє відображення і продовження у багатьох сучасних концепціях і через це не втратила актуальності і сьогодні.
Багатогранність творчої діяльності Дж. Мілля створює помилкове уявлення про нього як про мислителя, який не створив власної школи у жодній галузі знань, яка його цікавила. Але, насправді, в трьох галузях науки, які викликали найбільшу зацікавленість Дж. Мілля  економіці, логіці та правознавстві – вчений лишив помітний слід. Настільки широкий спектр наукових інтересів первісно випливає з особливостей формування світогляду Дж.Ст. Мілля. На його становлення відчутний вплив справили: Д. Юм, Дж. Берклі, О. Конт, І. Бентам, Джеймс Мілль і Д. Ріккардо, Т. Мальтус. Взявши все найпрогресивніше вироблене цими вченими, критично осмисливши їх творчий спадок, англійський мислитель поглибив та розвинув підняті його вчителями проблеми, запропонувавши світу значною мірою нове соціально-економічне, політичне і правове вчення.
Осмислення політико-правового вчення Джона Стюарта Мілля дозволило зробити певні висновки, які містяться в таких положеннях:
1. В політико-правовій доктрині Дж. Мілля знайшов своє дзеркальне відображення злам, який відбувся у світогляді населення Англії ХІХ ст., що в свою чергу, стало причиною для утвердження тих непорушних суспільних та державних принципів, які лежать в основі наявних уявлень про державу та суспільство у Великій Британії ХХІ ст.
2. Вперше у політико-правовій доктрині Дж. Мілля була доведена нездатність «класичного» лібералізму регулювати прогресивні суспільні відносини та запропоновано шляхи модернізації цієї течії у напрямку її соціалізації. Іншими словами, вчення Дж. Мілля дало поштовх розвитку неоліберальної теорії.
3. У своїй доктрині Дж. Мілль пропонує цілком нове уявлення про індивіда, суспільство та державу, і що особливо важливо, про їх морально-етичні взаємовідносини.
4. Вчений конструює «моральні», тобто правильні моделі політико-юридичного устрою суспільства, де індивід  це мета діяльності держави і суспільства, де побудова органів державної влади відбувається з використанням найкращих людських якостей, і в першу чергу, їх високого духовного потенціалу. Таким чином, Дж. Мілль формує уявлення про соціальну державу, де утвердження природних прав індивіда на життя, честь і гідний рівень життя стають найголовнішими засадами її існування.
5. Свою політико-правову теорію Дж. Мілль розкриває через ланцюжок «індивід  держава  суспільство»:
а) індивід  це людина, незалежно від статі і соціальної приналежності, освіта якої дозволяє займатися питаннями державного рівня. Це автономна, прогресивна особистість, яка володіє всіма природними правами (у тому числі й економічними). Вперше Дж. Мілль робить спробу об'єднати індивідуалізм особистості з її соціальним середовищем;
б) держава у вченні Дж. Мілля являє собою засіб досягнення цілей індивіда, зовнішню форму організації життя суспільства. Він наполягав на тому, що держава повинна мати чітко визначені функції, головною з яких є захист та встановлення меж втручання суспільства в життя індивіда. Дж. Мілль повністю звільняє державу від економічної діяльності, єдиною допустимою сферою державного втручання оголошує благодійність. Вся діяльність «міллевської держави» повинна бути спрямована на реалізацію і захист як природних прав, так і тих прав і свобод, якими держава наділяє громадян через писане право. Загалом, ліберальне трактування держави Дж. Ст. Мілля закладає фактичну основу правової держави, доводить, що саме права і свободи людини, механізм їх реалізації і захисту повинні стати найвищими цінностями;
в) суспільство  це більшість, тобто найчисленніша група людей, об'єднана якимись спільними ознаками. Ця категорія вживається Дж. Міллем тільки в тій сфері, яка стосується особистого життя індивіда. В іншому, суспільство, на думку вченого, несе на собі загрозу не тільки для функціонування держави, але і для життєдіяльності індивідів. Порятунком від загрози згубного впливу суспільства він вважав спільну діяльність, що є, на його думку, найвищою формою індивідуалізму. Так звані «кооперації» повинні стати природною формою суспільного життя. Такий підхід до розгляду суспільства надає всій політико-правовій доктрині англійського вченого соціально-психологічного забарвлення.
6. Сполучною ланкою між індивідом, суспільством та державою Дж. Мілль вважав індивідуальну свободу. Індивідуальна свобода, в трактуванні Дж. Мілля, означає абсолютну незалежність людини у сфері тих дій, які прямо стосуються її самої, це благо не тільки індивідуальне, але і соціальне. Межа індивідуальної свободи – це поведінка індивіда, яка не несе на собі загрози інтересам держави, а також інтересам людей, які його оточують.
7. Дж. Мілль поставив перед собою мету: визначити межі втручання держави в життя індивіда і суспільства, які будуть сумісні з правами і свободами індивідів. Засіб досягнення цієї мети вчений бачив у встановленні форми правління, яка враховувала б не тільки соціально-історичні умови, але й психологічну картину в державі. Такою формою правління Дж. Мілль вважав представницьке правління.
8. Представницьке правління (представницька демократія)  це організація влади в державі, за якої останньою інстанцією, що здійснює нагляд за всіма гілками влади є народні збори (законодавчі збори). Дж. Мілль підкреслював, що представницьке правління є не різновидом демократії в її класичному варіанті, а парламентською формою правління. Вперше Дж. Мілль говорить не лише про позитивні риси цієї форми правління, а й про її недоліки, до яких відносить відсутність у народу знань і вміння, що необхідно для здійснення владних повноважень. Свої висновки Дж. Мілль аргументував тим, що для управління державою необхідні спеціально підготовлені люди, які відрізняються не тільки своїми моральними якостями, але й освітою, високим рівнем інтелекту, духовністю. Окрім цього мислитель доводить, що без суворого дотримання законності всіма суб'єктами, в першу чергу органами державної влади, жодна форма держави, навіть найпрогресивніша, не функціонуватиме ефективно.
9. Англійський учений дає визначення демократії, з урахуванням її негативних сторін: це принцип побудови органів державної влади, а не одна з форм правління; для нього втілення демократії полягає в гласності всіх управлінських процесів. Вперше Дж. Мілль говорить про проблему поєднання демократії з цінностями лібералізму, що випливає з різного тлумачення прав і свобод індивіда в цих доктринах: він був переконаний, що лібералізм краще ніж демократія сприяє розвитку соціально-правової держави і громадянського суспільства.
10. Дж.Ст. Мілль відстоював рівне виборче право, вважав, що право голосу повинні мати всі, незалежно від статі і фінансового становища. Він довів, що безцензурна пропорційна система виборів є обов’язковим станом на шляху становлення соціальної, правової держави.
11. Вчений детально розробив механізм захисту прав і свобод індивідів. Дж.Ст. Мілль вперше надав судовій гілці влади пріоритет у захисті прав і свобод індивідів, тим самим дав підстави називати демократію, в його розумінні, судовою.
12. Дж.Ст. Мілль не надавав суттєвого значення структурі парламенту, а саме,  складається він з однієї чи з двох палат. Однак вважав, що двопалатний парламент буде обмежувати свавілля автономної волі однопалатного парламенту, чим дасть можливість більш ретельно вивчати проблеми, які вирішуються.
13. Політико-правове вчення Дж.Ст. Мілля орієнтоване на забезпечення прогресу. Прогрес розглядається як закон природи, розвиток якого людські зусилля або події не можуть зупинити. Заради прогресивного розвитку суспільства, збереження його цілісності та стабільності він допускає можливість тимчасового обмеження прав і свобод особистості.
14. На свободу волі індивіда за думкою Дж.Ст. Мілля впливають різні чинники від соціально-економічних до психологічних і етичних. Рішення яке приймає людина є паралелограмом дії цих сил. Як результат  виникнення концепції детермінації та причинно-наслідкових зв’язків, яка знайшла своє широке втілення в різних науках і зокрема в кримінології.
15. Вся політико-правова доктрина Дж. Мілля доводить, що для нього пріоритетними були не стільки цінності позитивістської теорії права, скільки природно-правової. Історико-причинний зв'язок всіх подій минулого з нинішнім і майбутнім, позитивно-негативна позиція в розумінні сутності форми держави, врахування психологічного чинника у функціонуванні держави і суспільства, розуміння захисту природних прав і свобод індивіда, як основної функції держави свідчить про те, що Дж.Ст. Мілль є прихильником соціально-психологічної течії в природно-правовій доктрині права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адам Смит, Беккариа и Бентам, Джон Милль, Прудон, Ротшильды. Биографические повествования.  Челябинск: Б.м, 1998.  438 с.
2. Антология мировой полититической мысли: В 5 т. / Нац.-общ. науч. фонд Академии полит. наук; Рук. проекта Г.Ю. Семигин и др.; Ред.- науч. соб-ст: пред. совета Г.Ю. Семигин и др. Т. 2. Зарубежная полититическая мысль: XIX в. М.: Мысль, 1997.  830 с.
3. Беккариа Ч. О наказании // Антология западно-европейской классической либеральной мысли / Ред. М.А. Абрамова, (Серия: «Общественная мысль»: исследования и публикации).  М.: Наука, 1995.  463 с.
4. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Под общ. ред. В.И. Даниленко / Пер. с фр. – М.: Издательский дом NOTA BENE, 2000 – 576 с.
5. Берман Гарольд Дж. Западная традиция права: эпоха формирования. 2-е изд. – М.: Инфра – М. – НОРМА, 1998.  624 с.
6. Бобылев А.И. Механизм правового воздействия на общественные отношения // Государство и право. – 1999.  № 5.  С. 104–109.
7. Бокль Г. Этюды. 1. Милль о свободе. 2. Письмо к издателю «Fraser’s Magazine». 3. Письмо к одному джентльмену по поводу дела Пулэ и др. …  СПб.: Б.м., 1867. – 237 с.
8. Бюше Ф.Ж. Государство и прогресс / Пер. с фр. Ярославль: тип. Фальк, 1876.  242 с.
9. Ведерникова О.Н. Теория и практика борьбы с преступностью в Великобритании.  М.: Российская криминологическая ассоциация, 2001.  579 с.
10. Грамши А. Избранные произведения / Пер. с итал. – М.: Политиздат, 1980. – 422 с.
11. Грушанська Н.І. Парламентська демократія як форма держави // Парламентаризм в Україні: теорія та практика: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 10-й річниці з дня проголошення незалежності України та 5-й річниці з дня прийняття Конституції України (26 червня 2001 р., м. Київ). – К., 2001.  1045 с.
12. Гумплович Л. Общее учение о государстве / Пер. со второго нем. изд. со вступ. очерком, примечания и дополнения ст. И.Н. Неровецкого. – СПб.: кн. магазин Мартынова, тип. «Общ. польза», 1910.  516 с.
13. Дорошенко Г., Зуєв В. Логіка абсурду // Віче. – 1997. – № 1.  С. 9599.
14. Дарест Р. Исследования по истории права. / Пер. Н.Н. Чеботаревского.  СПб.: Изд. П.Ф. Пантелеева, 1894. – 378 с.
15. Епина Л.В. Дж.Ст. Милль и русская социалистическая мысль 60–70-х годов: Сборник статей МГПИ им. В.И. Ленина. – М., 1982.  125 с.
16. Жид Ш., Рист Ш. История экономических учений. – М.: Экономика, 1995. 543 с. – (Экономическое наследие).
17. Журавський В.С. Принципи формування та термін повноважень палат двопалатного парламенту // Правова держава: Республіканський міжвідомчий збірник наукових праць: Засновано в 1992 р. / АН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – Вип. 12 – К.: Наукова думка, 2001. – С. 175–182.
18. Закон Украины «О выборах народных депутатов» // Ведомости Верховной Рады Украины.  К., 2001.  № 42.  Ст. 212.
19. Зорькин В.Д. Из истории буржуазно-либеральной политической мысли России вт. пол. XIX – нач. XX в. (Б.Н. Чичерин).  М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975. – 172 с.
20. История буржуазного конституционализма XIX в. / П.С. Грацианский, С.А. Егоров, В.В. Кизяковский и др. Редкол.: В.С. Нерсесянц (отв. ред.) и др.; АН СССР, Ин-т государства и права. – М.: Наука, 1986. – 279 с.
21. История буржуазного конституционализма XVII–XVIII в. / Нерсесянц В.С., Мамут П.С., Мартышин О.В. и др.; Ред. кол.: В.С. Нерсесянц (отв. ред.) и др. – М.: Наука, 1983. – 296 с.
22. История буржуазного конституционализма XVII–XVIII в. – М.: Наука, 1983. – 223 с.
23. История политических и правовых учений: Хрестоматия для юрид. вузов и фак. / Под ред. Г.Г. Демиденко.  Х.: Факт, 1999. – 1078 с.
24. История политических и правовых учений: Учебник для вузов. Изд. 2-е, стереотип. / Под общ. ред. члена-корресподента РАН, докт. юрид. наук, проф. В.С. Нерсесянца. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 736 с.
25. История политических и правовых учений: Ученик для студ. вузов / Под ред. О.Э. Лейста. – М.: Юрид. лит., 1997. – 576 с.
26. История философии / Под. ред. М.А. Дынника, М.Т. Иовчука, Б.М. Кедрова, М.Б. Митина, О.В. Трахтенберга.  М.: Издательство Академии наук СССР, 1957. – Т. 2. – 702 с.
27. Каутский К. Развитие форм государства / Перев. с нем. А.А. Берлина.  Р. на Д.: Изд. «Донская речь», 1905. – 50 с.
28. Керимов Д.А. Методология права: Предмет, функции, проблемы философии права / РАН, Ин-т государства и права. 2-е изд. – М.: Аванта+, 2001. – 560 с.
29. Кистяковский Б.А. Откуда приходит право // Новое время. 1994.  № 25.  С. 44–47.
30. Ковалевский М. От прямого народоправства к представительному и от патриархальной монархии к парламентаризму и его отражение в истории политических учений. Ростовский государственный ун-т.  М.: Б.м., 1906. – Т. 1. – 520 с.
31. Коновалов В.Н. Либерализм // Человек и общество: Краткий энциклопедический словарь-справочник (политология).  Ростов-на-Дону: Б.м., 1997. – 390 с.
32. Конституция Украины. К.: Наукова думка, 1996. – Гл. 15.
33. Конт О. Курс позитивной философии.  СПб.: Б.м., 1910. – 518 с.
34. Короленко В. Собрание сочинений: В 5т. / Редкол. Г. Бялый, Г. Иванов, В. Туниманов. Т. 5: История моего современника: Кн. 3, 4; Приложения / Сост., подгот. текста, примеч. Б. Аверина. – Л.: Худож. лит., 1991. – 592 с.
35. Коростей В. Про функції права // Право України. – 2004. – № 9. – С. 124–128.
36. Кравчук Л. Нужен ли Украине двухпалатный парламент // Зеркало недели. – 1999. – 25 декабря.
37. Критика теории индукции Дж.Ст. Милля и её философских предпосылков. 2 изд.  М.: Наука, 1982. – 134 с.
38. Кропоткин П.А. Хлеб и воля. Современная наука и анархия.  М.: Издательство «Правда», 1990. – 638 с. – (Приложение к журналу «Вопросы философии»).
39. Кэрролл Л. Алиса в стране чудес // www.lib.ru/carroll/alisa_zah.txt.
40. Левина М.И. Парламентское право Великобритании XVII–XIX в. // Моск. государственный университете им. М.В. Ломоносова, юрид. ф-тет.  М.: Зерцало, 2000. 169 с. (Иностр. законодательство).
41. Левченков А.И. Религия и право в философско-правовой концепции П.Д. Юркевича // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. Спец. вип. у 5 ч. – Ч. 1. Ідея правової держави: історія і сучасність. – Л.: РВВ ЛАВС, 2003. – С. 73–78.
42. Левченков А.И. Украина как социальное правовое государство и его перспективы // Jurisprudencija, mokslo darbai 17 (9) tomas, Lietuvos Teises Аkademija. Vilnius, 2000. – С. 35–40.
43. Либерализм Запада XVII–XX в. / В.В. Согрин, А.И. Патрушев, Е.С. Токарева, Т.М. Фадеева; РАН, Инст-т всеобщей истории.  М.: Издво института всеобщей истории, 1995. – 228 с.
44. Лорд Актон (Джон Эмерик Эдвард Дальберг Актон) Очерки становления свободы / Пер. Ю. Колкера, под ред. А. Бабича, пред. О. Чадвика,  London.: Overseas Publications Interchange Ltd, 1992.  207 с.
45. Лосский Н.О. Избранное.  М.: Издательство «Правда», 1991. – 622 с. – (Приложение к журналу «Вопросы философии»).
46. Любашиц В.Я. Эволюция государства как политического института общества. – Ростов-на-Дону: Издательство Северо-Кавказского научного центра высшей школы, 2004. – 288 с.
47. Любашиц В.Я., Мордовцев А.Ю., Мамычев А.Ю. Государственная власть: Введение в общую теорию. – Ростов-на-Дону: Изд-во СКНЦ ВШ, 2003. – 296 с.
48. Малинова О.Ю. Джон Стюарт Милль и социально-философские аспекты современного либерализма: Автореф. дис. … канд. фил. наук: 09.00.03 / МГПИ им. В.И. Ленина. – М., 1990. – 16 с.
49. Мамут Л.С. Социальное государство с точки зрения права // Государство и право.  2001.  № 7.  C. 5–14.
50. Маркс К. и Энгельс Ф. Избранные произведения: В 3-х т.  М.: Политиздат, 1979. – Т. 2. – 547 с. (Ин-т марксизма и ленинизма при ЦК КПСС).
51. Медведчук В. Питання ефективності чинного законодавства // Право України.  1998.  № 6. – С. 69–72.
52. Менгер А. Новое учение о государстве.  СПб.: Б.м., 1905. – 386 с.
53. Милль Дж.Ст. Сочинения / Пер. с англ. А.Н. Неведомского. С прилож. очерка жизни и деятельности Милля – Конради. Отдел 1-й.  СПб.: Б.м., 1889. – 141 с.
54. Милль Дж.Ст. Автобиография Дж.Ст. Милля / Пер. с англ. под ред. Г.Б. Благосветлова.  СПб.: Б.м., 1874. – 332 с.
55. Милль Дж.Ст. О свободе // Антология западно-европейской классической либеральной мысли / Ред. М.А. Абрамова, (Серия: «Общественная мысль»: исследования и публикации).  М.: Наука, 1995.  463 с.
56. Милль Дж.Ст. О свободе / Пер. с англ. М.И. Ловцовой. 2-е изд.  СПб.: Изд. В.И. Губинского, 1906. – 236 с.
57. Милль Дж.Ст. Обзор философии сэра В. Гамильтона и главных филсофских вопросов, обсужденных в его творениях (О некоторых важнейших вопросах познания) / Пер. со второго Лондонского изд. со всеми дополнениями сделанными автором в 3-м изд. Н. Хмелевский.  Б.м., 1869.  457 с.
58. Милль Дж.Ст. Основания политической экономии Д.-С. Милл / Перераб. и прим. И.Г. Чернышевского.  СПб.: Тип. М.М. Стасюлевича, 1909. – 467 с.
59. Милль Дж.Ст. Основы политической экономии / Пер. с англ. / Общ. ред. А.Г. Милейковского. – М.: Прогресс, 1980. – Т. 2.– 480 с.
60. Милль Дж.Ст. Подчиненность женщин / Пер. с анг. под ред. М. Вовчки. Изд. 2-е.  СПб.: Б.м., 1870. – 104 с.
61. Милль Дж.Ст. Размышления о представительном правлению. – СПб.: Тип. Яковлева, 1863.  158 с.
62. Милль Дж. Ст. Рассуждения и исследования политические, философские и исторические / Пер. под ред. Соколова.  СПб.: Б.м., 1864–1865. – 373 с.
63. Милль Дж.Ст. Речь об университетском воспитании. Новейшее образование. Его истинные цели и требования: Сб. статей. – СПб.: Б.м., 1867. – 85 с.
64. Милль Дж.Ст. Система логики // Человек: Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и бессмертия. XIX век. Б.м., 1995.  380 с.
65. Милль Дж.Ст. Система логики силлогической и индуктивной / Пер. с англ. под ред. В.И. Ивановского. 2-е изд., вновь перераб.  М.: Изд. А. Лемана, 1914.  689 с.
66. Милль Дж.Ст. Утилитаризм: О свободе / Пер. с англ. А.Н. Неведомского, 2-е изд. – СПб.: Тип. А.М. Котомина, 1882. – 389 с.
67. Милль Дж.Ст. Англия и Ирландия / Пер. с 4-го анг. изд. Н.Б. и М.Б.  Харьков: Университет тип., 1873.  265 с.
68. Милль Дж.Ст. Представительное правление. Публицистические очерки. – СПб.: Б.м., 1897. – 192 с.
69. Мироненко О. Українське державотворення. – К.: Б.м., 1997. – 560 с.
70. Мілль Дж.Ст. Про свободу. Роздуми про представницьке врядування. Поневолення жінок: Есе / Є. Мірошниченко та ін. (пер. з англ.)  К.: Видавництво Соломії Павличко „Основи”, 2001. – 463 с.
71. Монтескье Ш.-Л. О духе законов // Антология западно-европейской классической либеральной мысли / Ред. М.А. Абрамова (Серия: «Общественная мысль»: исследования и публикации).  М.: Наука, 1995.  463 с.
72. Монтескье Ш.-Л. Избранные произведения / Общая ред. и вступ. ст. проф. М.Л. Баскина, прим. Р.С. Миндлиной.  М.: Госполитиздат, 1955.  800 с.
73. Мордовцев А.Ю. Национальный правовой менталитет. Введение в проблему.  Ростов-на-Дону: Изд-во СКНЦ ВШ, 2002. – 200 с.
74. Мурашин О.Г. Всенародні обговорення як ознака демократизації функціонування державності // Парламентаризм в Україні: теорія та практика: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 10-й річниці з дня проголошення незалежності України та 5-й річниці з дня прийняття Конституції України (26 червня 2001 р., м. Київ). – К., 2001. – 1045 с.
75. Нерсесянц В.С. Философия права: Учебник для студ. вузов, обучающихся по юрид. спец. / Институт государства и права РАН. Академический правовой университет. – М.: НОРМА, 2003. – 648 с.
76. Парето В. Трансформация демократии // www.lib.ru/paretto/zah.txt/
77. Печерская М.В. Современный дискурс справедливости: Джон Роулз или Майкл Уолзер? // Общественные науки и современность. – Б.м., 2001.  № 2.  С. 81–85.
78. Плющ І.С. Парламентаризм в Україні – шляхи і тенденції розвитку // Парламентаризм в Україні: теорія та практика5 Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 10-й річниці з дня проголошення незалежності України та 5-й річниці з дня прийняття Конституції України (26 червня 2001 р., м. Київ). – К., 2001. – 1045 с.
79. Покровский В. Личность и общество (по Миллю).  Казань.: Б.м., 1906. – 111 с.
80. Покровский П. Бентам и его время.  СПб.: Б.м., 1916. – 688 с. (Записки юр. фак-та имп. Пг. ун-та. Вып. 3.)
81. Политическая система Великобритании / К.Г. Редёр, Э. Либерман, А. Дост и др.: Отв. ред К.Г. Редёр; Пер. с нем. А.А. Поповой, Р.В. Прохоровой; С предисл. и под общ. ред. Н.С. Крыловой.  М.: Юр. лит., 1984.  381 с.
82. Поллок Ф. История политических учений / Пер. с англ. А.М. Герд. СПб.: Изд. ред. журн. «Образование», 1897. – 128 с.
83. Поппер К.Р. Відкрите суспільство та його вороги. Т. 2: Спалах пророцтва: Гегель, Маркс та його послідовники / Пер. з англ. О. Буценко. – Київ: Изд. „Основи”, 1994.  494 с.
84. Речицкий В.В. Свобода и государство. – Х.: Фолио, 1998 // Бюллетень Харьковской правозащитной группы «Права людини», 4 (36). Х.: Б.м. – 154 с.
85. Рікер П. Навколо політики.  К.: „Д.Л.”, 1995.  334 с.
86. Рождественский Н.Н. О значении Дж. Ст. Милля в ряду советских экономистов.  М.: Б.м., 1975.  142 с.
87. Розанов В.В. О себе и жизни своей / Сост., предисловие, комментарий В.Г. Сукача. – М.: Изд. «Моск. рабочий», 1990. – 876 с. – (Голоса времен).
88. Романова М.И. Общественно-политические взгляды и деятельность Дж. Ст. Милля.  М.: Юридическая литература, 1979. – 96 с.
89. Рормозер Г. Кризис либерализма / Пер., предисл. и ред. А.А. Френкин.  РАН, Институт философии. – М.: Б.м., 1996. – 292 с.
90. Роулз Дж. Теория справедливости.  М.: Б.м., 1983. – 264 с.
91. Скирбекк Г., Гилье Н. История философии: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Пер. с англ. В.И. Кузащова; Под ред. С.Б. Крымского. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 800 с.
92. Сокових Г.Б. Вчення Дж.Ст. Мілля про форму держави у світлі сучасної української державності // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. – ДІВС, 2002. – № 3. –С. 2529.
93. Соловьев В.С. Оправдание добра. Нравственная философия / А.Н. Голубев, Л.В. Коновалова (вступ. ст.).  М.: Республика, 1996. – 479 с.
94. Соловьев В.С. Сочинения: В 2-х т. 2-е изд. Т. 2 / Общ. ред. и сост. А.В. Гулыги, А.Ф. Лосева; примеч. С.Л. Кравца и др. – М.: Мысль, 1990. – 822(2) с. – (Филос. наследие. Т. 111).
95. Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. Сер. 4. Государство и право: РЖ / РАН ИНИОН. Центр социальных науч.-информ. исслед. Отд. политологии и правоведения. – М., 2001.  № 3. – 228 с.
96. Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. Сер. 4. Государство и право: РЖ / РАН. ИНИОН. Центр социальных науч.-информ. исслед. Отд. политологии и правоведения. – М., 2000. ISSN…  2000.  № 4.  207 с.
97. Теория права и государства / Под ред. Д.Н. Манова.  М.: Б.м., 1995.  468 с.
98. Тихонов В.Н. Идеи П.Д. Юркевича о государстве и праве в контексте современности: Монография / МВД Украины, Луг. Академия внутр. дел им. 10-летия независимости Украины /Науч. ред. д-р юрид. наук, проф. О.Ф. Скакун. – Луганск.: РИО ЛАВД, 2003. – 304 с.
99. Тихонравов Ю.В. Основы философии права: Учебное пособие.  М.: Вестник, 1997. – 608 с.
100. Токвиль А. Демократия в Америке.  М.: Б.м., 1992. – 570 с.
101. Тревельян Дж. Маколей Социальная история Англии. Обзор шести столетий от Чосера до королевы Виктории / Пер. с англ. А.А. Крушинской и К.Н. Татариновой / Под ред.и с предисл. В.Ф. Семенова. М.: Изд. иностр. лит., 1959.  607 с.
102. Туган-Барановский М. Дж.Ст. Милль, его жизнь и учено-литературная деятельность.  СПб.: Б.м., 1892. – 315 с.
103. Успенський Б.А. Анатомия метафоры у Мандельштама // Успенський Б.А. Избр. труды.  М.: Б.м., 1994. – Том ІІ.– 358 с.
104. Фатеев А. Развитие индивидуализма в истории политических учений. (Очерк введения и главная библиография). – С. /2/, IX–XII. Библиография.  Харьков: «Глав. лит-ра», 1907  С. XXXIII–XII.
105. Философский энциклопедический словарь.  М.: ИНФРА-М., 2000. – 345 с.
106. Філософія права: Навч. посіб. / О.О. Бандура, С.А. Бублик, М.Л. Заінчковський та ін.; за заг. ред. М.В. Костецького, Б.Ф. Чміля. – К.: Юрінком Інтер, 2000.  336 с.
107. Хайек Ф.А. Дорога к рабству.  М.: Б.м., 1992. – 317 с.
108. Циппеліус Р. Філософія права: Підручник / Пер. з нім. – К.: Тандем, 2000. – 300 с.
109. Чефранов А. Поняття цінності як основа правової аксіології // Підпр., держава і право. – 2004.  № 9. – С. 8–12.
110. Чичерин Б.Н. История политических учений. 2-е изд.; пересмотр. и испр. Ч. 3: Новое время.  М.: Тип. Грачёва и К*, 1874.  445 с. (Библиография в подстр. примеч.).
111. Шаповал В.М. Державний лад країн світу: Довідник // Укр. правнича фундація. – К.: Укр. центр прав. студій, 1999. – 320 с.
112. Шафиров В.М. Право в человеческом измерении // Правоведение. – 2004.  № 3. – С. 198–213.
113. Шевчук Станислав. Порівняльне прецедентне право з прав людини.  К.: Реферат, 2002.  343 с.
114. Шершеневич Г.Ф. История формы правления. 2-е изд.  СПб.: Изд. Бр. Башмаковых, 1907. – 588 с.
115. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права.  ТIМ.: Б.м., 1912. – 470 с.
116. Шкуринок П.С. Позитивизм в России XIX века.  М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 416 с.
117. Щрейбер В.К. Личность и общество в английском утилитаризме (И. Бентам, Д.С. Милль). Автореф. дис. ... канд. фил. наук.  М., 1976. – 15 с. (Моск. гос. ун-т им. М.В. Ломоносова).
118. Эгалитаристские памфлеты в Англии сер. 18 века. Защита естественного общества / Э. Берк. Некоторые размышления о человечестве, природе и провидении / Р. Уоллес / Пер. с англ. А.В. Чудинова.  М.: Наука, 1992.  368 с. – (Утописты и реформаторы).
119. Энциклопедический словарь. Издатели Ф.А. Брокгауз, И.А. Ефрон.  Т. XVI.  СПб.: Типо-литография И.А. Ефрона, Прачешный пер., № 6, 1895. – 480 с.
120. Юм Ю. Эссе. Идея совершенного государства // Антология западно-европейской классической либеральной мысли / Ред. М.А. Абрамова (Серия: «Общественная мысль»: исследования и публикации).  М.: Наука, 1995.  463 с.
121. Юридична енциклопедія: В 6 т. // НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького; Вид-во "Укр.енцикл." ім. М.П. Бажана; Ред.кол.: Ю.С. Шемшученко, Ф.Г. Бурчак, М.П. Зяблюк та ін. – К.: "Укр. енцикл.", 2003.  736 с.
122. Юркевич П. Історія філософії права; Філософія права; Філософський щоденник. – Вид. друге. – К.: Ред. журн. „Український Світ”, 2000. – 756 с.
123. Юркевич П.Д. Історія філософії права // З рукописної спадщини.  К.: „Пульсари”, 1999.  457 с.
124. Юркевич П.Д. Философские произведения.  М.: Правда, 1990.  670 с. (Приложение к журналу «Вопросы философии»).
125. August E. John Stuart Mill. A mind at Large.  New York, 1975.
126. Augustus M. Principles of political economy with some of their applications to social philosophy by John Stuart Mill. – Еdited by Sir William Ashley by1909.  Fairfield.: Kelly Publishers, 1976.
127. Bain A. John Stuart Mill: A Critisism.  London, 1882.
128. Civil rights and liberties in the 1970 / Ed. by R.M. Pious. – New York, 1973.
129. Clark G.N The Oxford history of England.  2 ed., v. 12.  Oxf., 1953.
130. Harveye J. and Bather L. The British Constitution.  N.Y., 1963.
131. Hawthorn G. Liberalism since the cold War: an enemy to it self? // Rev. of intern. studies. – Cambridge, 1999. – Vol. 25. – P. 145–161.
132. Hayek F. Law, Legislation and Liberty.  Vol.3. Chicago: Univ, 1979.
133. Hayek F. The Constitution of Liberty.  Chicago: University of Chicago Press, 1960.
134. Keir L. D. The Constitutional History of Modern Britain 1485–1937.  London, 1947.
135. Laski H.J. The Rise of European Liberalism.  L., 1936.
136. Maccun J. The political philosophy of E. Burke.  L., 1913.
137. Mailtland F.W. Constitutional History.  Cambridge, 1926.
138. Mansfield H. Statesmanship and party government.  Chicago, 1965.
139. Mill J.S. Utilitarianism, on Liberty and Considerations on Representative Government.  Ed. by H. B. Acton.  London, 1972.
140. Mill J.S. Autobiography / Ed. by J. Stillinger.  Boston, 1969.
141. Mill J.S. Consideration on Representative Government // http://en.wikipedia.org/wiki/John_Stuart_Mill
142. Mill J.S. Examination of Sir William Hamilton's Philosophy // www.island-of-freedom.com/MILL.HTM
143. Mill J.S. The subjection of Women // www.island-of-freedom.com/MILL.HTM
144. Mill J.S. Thoughts on Parliamentary Reform // www.utm.edu/research/iep/m/milljs.htm
145. Sellin V. Liberalism // A Comparative Encyclopedia. Vol. 5. – N.Y., 1992.
146. Sen A. Democrasy as a universal value // S. of democracy.  Wash., 1999. – Vol. 10, № 3. – P. 3–17.
147. Smith D.G. Liberalism // International Encyclopedia. Vol. 5.  N.Y., 1988.
148. The Cambridge history of Britain foreign policy, 1783–1919.  ed. by A.W. Ward and G.P. Gooch.  Camb., 1922.