СТАНОВЛЕННЯ ТА КОНСТИТУЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПОЛЬСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (1918-1939 РР.)

Короткий опис

ЗМІСТ

Вступ........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Історіографія проблеми дослідження 13
РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ПЕРЕДУМОВИ ВІДРОДЖЕННЯ ПОЛЬСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ.................................................................................20
2.1. Становлення Польської державності в роки Першої світової війни........20
2.2. Юридичне оформлення відродження Польської Республіки....................51
РОЗДІЛ 3. ПРИЙНЯТТЯ, ПРИНЦИПИ ТА ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ ПОЛЬЩІ 1921 р.........................................................................80
3.1. Соціально-економічні та політичні передумови прийняття Конституції 1921 р......................................................................................................................80
3.2.Принципи Конституції 1921 р. Права та свободи громадян......................96
3.3. Конституційно-правове становище органів державної влади: законодавчої, виконавчої і судової....................................................................109
РОЗДІЛ 4. ПІДГОТОВКА, ПРИЙНЯТТЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСТИТУЦІЇ ПОЛЬЩІ 1935 р.......................................................................129
4.1. Причини та суть конституційної кризи 1921-1926 рр. Режим “санації” та його наслідки....................................................................................................... 129
4.2. Прийняття, структура і характеристика Конституції 1935 р. 144
4.3. Організація, структура та компетенція центральних органів державної влади і місцевого самоврядування за Конституцією 1935 р. 158
4.4. Конституційні засади організації та діяльності судової влади 166
ВИСНОВКИ 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 179

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі становлення України як суверенної, демократичної, правової та соціальної держави важливим завданням є подальша демократизація її політичної системи та входження у європейську спільноту. Ці процеси складні і тривалі. Їхня динаміка багато в чому залежить від глибокого розуміння тих змін, що відбулися за відповідний історичний період у світовому політичному устрої, у свідомості людей, у міжнародних правових відносинах. Відтак велике значення має дослідження історичного аспекту інтеграційних процесів, що відбулися в державотворенні різних країн, та можливості співпраці з ними відповідно до нових політичних реалій.
Безперечно, ще й нині потребує ґрунтовного аналізу питання історико-правових досліджень, спрямованих на виявлення, з’ясування та узагальнення правових аспектів взаємовідносин союзів, держав і окремих країн, народів і націй. Це стосується й україно-польських взаємин початку ХХІ століття, коли Україна і Польща вступили в новий період їх розбудови, щоб закласти підвалини принципово нового співробітництва між нашими державами.
Зважаючи на давнє сусідство та частково поєднане і в дечому подібне історичне минуле обох держав, на довготривалий етнічний та культурний зв’язок між ними, цікавим є досвід відродження Польської державності в 1918 р., яка на сьогоднішній день є вже членом Європейського Союзу. Формування та стабільність україно-польських відносин неможливі без вивчення їх історичних закономірностей, що потребують глибокого наукового аналізу та формування відповідних висновків, адже Польща свого часу долала такі самі труднощі і проблеми, які є зараз в Україні. Зокрема, шлях до відродження власної державності Польщі відкрили результати Першої світової війни та розпад трьох імперій (російської, австро-угорської та німецької), а для України – розпад Радянського Союзу.
Польща була першою країною світу, яка визнала самостійну Україну у грудні 1991 р. і привітала український народ із здобуттям незалежності. Важливою віхою у зміцненні цих стосунків стали доленосні події у нашій державі наприкінці 2004 року, які стосувалися виборів Президента України, коли Польща першою простягнула нам руку дружби і партнерства. Польща і Україна стали стратегічними партнерами, щоб запобігти появі нової лінії поділу Європи на україно-польському кордоні. Організація ефективного економічного, культурного і наукового співробітництва між Україною та Польщею також залежить від державно-правових знань і взаєморозуміння.
Тому в сучасній історико-правовій науці актуальне дослідження питань процесу відродження Польської держави, становлення її державно-правових інститутів, розвитку та утвердження польського конституціоналізму може послужити сучасній українській державі добрим прикладом для наслідування, а також дасть змогу уникнути помилок, допущених тогочасною Польщею. Зокрема це стосується вирішення національних, політичних, економічних, релігійних, правових та інших проблем.
Особливого значення набуває дослідження історії становлення і розвитку державно-правових інститутів Польщі в 1918-1939 роках, її конституційного розвитку. Адже в цей період, після відновлення у 1918 р. державної незалежності, Польща приступила до створення та організації в рамках національної держави органів державної влади і управління та зіткнулась з проблемами, які тепер постали перед Україною. Такий досвід для державотворчого процесу в Україні є надзвичайно багатим і важливим, оскільки закономірності конституційного розвитку в міжвоєнній Польщі багато в чому подібні до законотворчих процесів у сучасній Україні.
Майже цілковита відсутність в українській історико-правовій науці спеціальних комплексних досліджень, присвячених проблемі не лише відродження Польської держави в 1918 році, а й її конституційного розвитку, що є особливо важливим, зумовила актуальність та вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою наукової проблематики кафедри історії та теорії держави і права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка та виконане в рамках планових наукових досліджень у контексті наукової теми “Актуальні проблеми історії держави і права України, політичних і правових вчень та зарубіжної історії” затвердженої наказом ректора Львівського національного університету № Н-239 від 16.04.2003 р. (номер державної реєстрації 0103U005943).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявити загальні та спеціальні закономірності, на основі аналізу яких поглибити історико-правові знання стосовно становлення та розвитку Польської Республіки, формування та функціонування органів державної влади і управління, а також з’ясувати загальні і особливі риси та закономірності її конституційного розвитку в період 1918-1939 рр. і їхньої значимості для подальшого польського державотворення.
Для реалізації поставленої мети було передбачено розв’язати такі завдання:
- з’ясувати стан наукового дослідження окресленої проблеми шляхом аналізу праць українських і польських істориків держави та права, політичних і правових вчень, правників;

- охарактеризувати соціально-економічні та політико-правові передумови становлення Польської Республіки в міжвоєнний період, проаналізувати головні етапи та періоди формування державно-правових інститутів залежно від особливостей її державно-правового розвитку, обґрунтувати необхідність їх конституційного оформлення та визначити і науково обґрунтувати їхні хронологічні межі;
- відстежити процес утвердження конституціоналізму в Польщі, його вплив на становлення, функціонування, структуру і повноваження державно-правових інститутів в 1918-1939 рр., та розкрити і охарактеризувати основні принципи Конституції Польщі 1921 р. і їх вплив на формування парламентського устрою держави;
- дослідити причини і сутність конституційної кризи 1921-1926 рр. і її санаційні (оздоровчі) наслідки та розкрити спільні і відмінні риси Польських Конституцій 1921 і 1935 рр.;
- охарактеризувати партійну боротьбу Польщі в 20-х - 30-х роках ХХ ст. та показати вплив суб’єктивних чинників на розвиток державно-правових інститутів, процес відродження держави, її конституційне будівництво в міжвоєнний період;
- проаналізувати головні закономірності та особливості конституційного регулювання правового становища громадян за Конституціями Польщі 1921 та 1935 років;
- обгрунтувати пропозиції щодо необхідності удосконалення механізмів реалізації конституційної реформи в сучасній Україні.
Об’єктом дисертаційного дослідження є соціально-політичні та державно-правові відносини що виникли у процесі становлення державності Польської Республіки, її організаційно-правової діяльності з формування та функціонування органів державної влади і управління на основі конституційно-правових норм у 1918-1939 рр.
Предметом дослідження є історико-правові закономірності та особливості державотворення і конституційного становлення, функціонування та розвитку державно-правових інститутів Польщі в 1918-1939 роках.
Методи дослідження. Дисертаційна робота має комплексний, міжгалузевий характер. Застосовано як філософську (світоглядну і методологічну) основу дослідження, так і загальнонаукові та спеціально-правові методи. Зокрема, у роботі використано діалектичний метод - для дослідження особливостей відродження та розвитку Польської Республіки; соціологічний – для визначення чинників, що впливали на організацію та діяльність органів державної влади і управління; системно-структурний – для аналізу структури конкретних державних органів та інститутів Польщі а також польських Конституцій 1921 та 1935 років; історико-правовий – для дослідження закономірностей функціонування державного устрою Польської Республіки у міжвоєнний період; порівняльно-правовий – для характеристики Конституцій Польщі 1921 і 1935 рр.; формально-юридичний - для дослідження нормативно-правових актів; конкретно-пошуковий – для аналізу актуалізації та класифікації архівних і друкованих джерел. На підставі хронологічного методу виділено три етапи розвитку державно-правових інститутів Польщі в досліджуваний період і розмежовано процес відродження польської державності на два періоди. Методом тлумачення норм проаналізовано нормативну базу дисертаційної роботи. Дисертаційне дослідження базується на застосуванні загальних принципів наукового пізнання: об’єктивність, єдність історичного та логічного, комплексний підхід до висвітлення проблеми тощо.
Джерельна база дисертації. Базовим джерелом роботи стали Конституції Польщі 1921 і 1935 років, конституційне та інше законодавство Республіки Польща міжвоєнного періоду, архівні матеріали, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів з досліджуваної проблеми.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в ній одним із перших:
-у сучасній вітчизняній історико-правовій науці зроблено спробу цілісно і комплексно дослідити і охарактеризувати соціально-політичні та державно-правові відносини що виникли у процесі становлення державності Польської Республіки, особливості формування, функціонування і розвитку її державно-правових інститутів в 1918-1939 рр. в контексті Конституцій 1921 та 1935 рр., дати їм порівняльну оцінку;
- у науковий обіг залучено деякі невідомі або маловідомі праці як польських, так і українських вчених, а також архівні документи і матеріали, що дозволило по новому оцінити раніше опубліковані наукові дослідження;
- висвітлено роль окремих політичних та державних діячів у відродженні та конституційному будівництві Польської держави;
- проаналізовано закономірності та особливості реалізації права польського народу на відродження державності та її конституційний розвиток.
У результаті проведеного дослідження сформульовано такі положення, яким притаманні елементи наукової новизни:
1) значно грунтовніше доведено, що Польща в процесі становлення своєї державності та формування і розвитку державно-правових інститутів 1918-1939 рр. використала не лише досвід Франції, Англії і США, але й розвинула власний досвід державотворення, що базувався на національних традиціях Конституції 3 травня 1791 р. З’ясовано, що у становленні Польщі як незалежної держави велику роль відіграли міжнародно-політичні інтереси Франції, Австро-Угорщини, Німеччини та Росії, кожна з яких щодо Польщі проводила свою політику;
2) з’ясовано, що визначальне значення для становлення польської державності мала діяльність створеного в листопаді 1914 р. у Варшаві Польського Національного Комітету, який став представницьким органом польського народу та розпочав формування Збройних сил Польщі;
3) повніше досліджено, що юридичну основу для формування державного апарату Польщі в умовах Першої світової війни склали розпорядження Варшавського генерал-губернатора “Про організацію Державної Ради і Сейму в Польському Королівстві” від 12 листопада, та “Про тимчасову Державну Раду в Польському Королівстві” від 26 листопада 1916 р., які було покладено в основу конституційного розвитку Польщі;
4) визначено, що першим перехідним органом державної влади в Польському королівстві була Регентська Рада, створена на підставі патенту генерал-губернаторів центральних держав від 12 вересня 1917 р. “Про організацію державної влади в Польському Королівстві”, а своєрідною першою Конституцією відродженої Польської держави став декрет “Про найвищу представницьку владу Польської Республіки”, який було прийнято 22 листопада і набрав чинності 29 листопада 1918 року;
5) встановлено, що Мала Конституція від 20 лютого 1919 р. мала перехідний та тимчасовий характер і її основним завданням було забезпечення повноважень Ю. Пілсудського як Начальника Держави. Суттєвою особливістю Малої Конституції (як і першої Конституції від 22 листопада 1918 р.) було відсутність принципу поділу влади;
6) досліджено, що Конституція від 17 березня 1921 р., на відміну від попередніх конституційних актів, закріпила чіткий розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову, проголошувала права і свободи громадян, хоча принципи демократії, передбачені в ній з метою утвердження цивілізованої демократичної держави, тоді ще не могли бути втілені в життя;
7) з’ясовано, що обидві палати парламенту – Сейм і Сенат – за Конституцією 1921 р. не були рівноправними, оскільки Сенат не володів правом законодавчої ініціативи, був позбавлений права скликання Сейму і Сенату та створення надзвичайних парламентських комісій;
8) уточнено, що передумовою травневого перевороту 1926 р. була конституційна криза, а наслідком цього перевороту – зміни та доповнення до Березневої Конституції 1921 року з метою законодавчого закріплення авторитарного режиму в Польщі на чолі з Ю. Пілсудським та проведення санації;
9) встановлено, що необхідність прийняття Конституції від 23 квітня 1935 р. була зумовлена політичною, економічною, військовою, адміністративною та парламентською кризами, що охопили Польщу наприкінці 20-х – на початку 30-х років минулого століття, і обгрунтовано, що, власне, Квітнева Конституція завершила процес перебудови устрою Польщі і заклала основи для запровадження в країні тоталітарної системи, звівши нанівець основні демократичні принципи;
10) виокремлено роль суб’єктивних чинників в процесі відродження держави, її конституційного будівництва, та зроблено висновок, що значний вплив на цей процес мали індивідуальні політико-правові уподобання окремих державних діячів, особливе місце серед яких відведено фундатору польської державності – Юзефу Пілсудському;
11) обґрунтовано пропозиції щодо необхідності удосконалення механізмів реалізації конституційної реформи в сучасній Україні.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації положення, зроблені узагальнення та висновки можуть бути використані у подальшій науковій розробці даної проблеми, поглиблять знання у вітчизняній історико-правовій науці з питань відродження та конституційного розвитку Польської Республіки у міжвоєнний період. Крім того, матеріали дослідження можна рекомендувати для підготовки підручників і посібників з курсу “Історія держави і права зарубіжних країн”, у навчальному процесі вищих навчальних закладів для розробки загальних і спеціальних курсів з історії держави і права Польської Республіки, при проведенні семінарських занять, написанні курсових, дипломних і магістерських робіт та ін. Висновки та узагальнення, сформульовані в дисертації, можуть бути також враховані при проведенні політичної реформи в процесі переходу України на парламентсько-президентську форму правління. І, нарешті матеріали дослідження допоможуть поглибити знання з історії Польщі з метою розширення і зміцнення україно-польських відносин.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею здобувача наукового ступеня кандидата юридичних наук.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження обговорено на засіданні кафедри теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка, на засіданні кафедри аграрного менеджменту і права Тернопільського державного економічного університету, де працює автор. Крім того, теоретичні положення, висновки й практичні рекомендації оприлюднено на Х, ХІ, ХІІ регіональних науково-практичних конференціях – “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 2004, 2005, 2006 рр. відповідно); на сьомій Українській науково-практичній конференції “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” юридичного факультету Тернопільського державного економічного університету (2005).; на Всеукраїнській науковій конференції “Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні, а також на 9-й (61) звітній щорічній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (2006).
Публікації. Основні положення та висновки дослідження викладено автором у чотирьох статтях, опублікованих у виданнях, що визнані ВАК України як фахові з юридичних наук, а також у чотирьох випусках матеріалів наукових конференцій.
Структура і обсяг роботи. Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Вона складається із вступу; чотирьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел та літератури, що налічує 315 найменувань. Повний обсяг дисертації становить 202 сторінки, у тому числі основний текст 178 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проголошення у листопаді 1918 року Тимчасовим урядом у м. Любліні незалежної Польської Республіки завершило відродження польським народом своєї державності, яке мало для нього історичне значення. Позбавлене власної державності, переслідуване і політично утиснене польське суспільство могло нарешті розпочати розбудову власної, національної держави. Державно-політичне становлення Польщі (ІІ Речі Посполитої) після здобуття нею незалежності у 1918 р. пройшло декілька важливих етапів, що були пов’язані з прийняттям Конституційних актів, які визначили її державно-правовий шлях розвитку.
Дослідивши фактичний матеріал, а також проаналізувавши правові акти цього періоду, розглянуті у дисертаційному дослідженні, зробимо такі висновки:
• уточнено, що важливе значення для процесу відродження незалежної Польської держави мав не лише власний польський досвід, який базувався на національних традиціях Конституції від 3 Травня 1791 року, але й досвід тогочасних Франції, Англії, США та інших європейських держав. Зокрема, саме ці держави показали раціональний шлях розвитку державності, що полягав у зміцненні конституціоналізму, державної єдності та формуванні належного державного механізму;
• з’ясовано, що значне організаційно-політичне значення для становлення польської державності мала діяльність Польського Національного Комітету, який було створено в листопаді 1914 р. у Варшаві під керівництвом З.Вельопольського та Р.Дмовського. Саме цей орган визнали офіційною польською організацією деякі європейські держави.
• досліджено, що юридичну основу для формування державного апарату Польщі в роки Першої cвітової війни склали розпорядження Варшавського Генерал Губернатора “Про організацію Державної Ради і Сейму в Польському Королівстві” від 12 листопада 1916 р. та “Про тимчасову Державну Раду в Польському Королівстві” від 26 листопада 1916 р., які було покладено в основу конституційного розвитку Польщі;
• з’ясовано, що у становленні Польщі як незалежної держави велику роль відіграли міжнародно-політичні інтереси Франції, Австро-Угорщини, Німеччини та Росії. Це, насамперед, проявилося у зверненнях до польського народу головнокомандувачів німецької та австро-угорської армій, а також Росії в серпні 1914 року. Визначальне значення для відродження Польської держави мав також маніфест імператорів Німеччини і Австро-Угорщини від 5 листопада 1916 року (відомий як “акт двох імператорів”). Адже центральні держави мали на меті не лише продемонструвати факт утворення польського уряду, а й водночас убезпечити німецьку й австрійську окупаційні зони на польських землях від “революційної пошесті”, що йшла зі сходу, з Росії;
• визначено, що першим перехідним органом державної влади в Польському Королівстві була Регентська Рада, створена на підставі патенту генерал-губернаторів Центральних держав від 12 вересня 1917 р. “Про організацію Державної влади в Польському Королівстві”. Саме Регентська Рада активно працювала над організацією Польської держави, і можна з повною відповідальністю стверджувати, що в цьому її заслуга, і що саме цими заходами Регентська Рада запобігла анархії в краї,
• уточнено, що своєрідною першою Конституцією відродженої Польської держави став декрет “Про найвищу представницьку владу Польської Республіки”, який був прийнятий 22 листопада і набрав чинності 29 листопада 1918 року. Декретом було передбачено посаду Тимчасового Начальника Держави в особі Ю.Пілсудського, а також Уряд Польської Республіки, що складався з Президента Міністрів і міністрів. Цей декрет став першим нормативним актом конституційного характеру про вищу представницьку владу Польської Республіки. Головним завданням уряду Начальник Держави Ю.Пілсудський визначив проведення виборів до Законодавчого Сейму;
• доведено, що Мала Конституція Польщі від 20 лютого 1919 року мала перехідний та тимчасовий характер і її основним завданням було забезпечити повноваження Ю.Пілсудського як Начальника Держави. Тимчасовість та неповність цієї конституції полягала в тому, що за її межами залишилися політичний та суспільно-господарський устрій держави, поділ державної влади, а також права та свободи громадян;
• досліджено, що незважаючи на певні обмеження своїх повноважень, Ю.Пілсудський сконцентрував свою діяльність на створенні армії, яка саме й могла забезпечити йому всю повноту влади, сприяти консолідації трьох колишніх регіонів Польщі, роз’єднаних свого часу кордонами, а також бути надійним козирем у справі формування кордонів нової держави;
• з’ясовано, що при вирішенні питання кордонів Польщі мали місце два діаметрально протилежні погляди на розв’язання цієї проблеми, які репрезентували Ю.Пілсудський і Р.Дмовський. Перший з них був прихильником федеративної концепції, що спиралася на ідею Ягеллонів і окреслювала державу в кордонах до 1772 р. Йшлося про Польщу в складі федерації або міцного союзу з Україною, Білорусією, Литвою та іншими прибалтійськими державами. Зі свого боку Р.Дмовський висував концепцію приєднання, яка передбачала включення до складу Польщі Віленської, Гродненської, більшої частини Мінської губерній, а також Волині і Поділля. Ця концепція мала загарбницький характер;
• досліджено, що Конституція від 17 березня 1921 р., на відміну від попередніх конституційних актів, закріпила чіткий розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову. В основу Конституції було покладено такі принципи: неперервність Польської держави; республіканська форма політичного устрою; суверенітет народу; представницька демократія; поділ влади; парламентаризм; двопалатна система парламенту; незалежність судів; визнання прав і свобод людини і громадянина; однорідність держави. Але проголосивши в Березневій конституції принципи демократії, польська республіка виявилася неспроможною втілити їх в життя і на їхній основі побудувати парламентську державу. Очевидно, що причиною цього були як несвоєчасність цих принципів, так і неготовність ні суспільства ні органів державної влади до демократії;
• з’ясовано, що обидві палати парламенту за Конституцією 1921 р. Сейм і Сенат, не були рівноправними, оскільки Сенат не володів правом законодавчої ініціативи, був позбавлений права скликання Сейму і Сенату та створення надзвичайних парламентських комісій;
• встановлено, що необхідність прийняття Конституції від 23 квітня 1935 р. була зумовлена політичною, економічною, воєнною, адміністративною кризами, які охопили Польщу в наприкінці 20-х - всередині 30-х р. ХХ ст., і в цих умовах загострення соціальних і національних суперечностей виявилися розбіжності між демократичними положеннями конституції та антидемократичною практикою. Саме на цьому етапі проявилися значні відмінності між представниками різних політичних угруповань і таборів у баченні шляхів розвитку держави;
• обгрунтовано, що слабкість виконавчої влади призводила до запровадження надзвичайного стану, розширення повноважень вищих посадових осіб, поліційних органів, що негативно впливало на формування демократичних принципів в країні. Саме така кризова ситуація призвела до травневого перевороту 1926 року, внаслідок якого у руках Ю.Пілсудського опинилася нічим і ніким не обмежена влада. Це стало можливим внаслідок прийняття нової інституції – Генеральної інспекції Збройних Сил, підпорядкованої безпосередньо Президентові. Таким чином, Ю.Пілсудський, як Головний інспектор Збройних Сил, став незалежним від Сейму, до якого він ставився без особливої поваги;
• проаналізовано, що в цій політичній ситуації питання про реформу політичного устрою стало особливо актуальним. Новий уряд К.Бартеля виступив з проектом змін і доповнень до Конституції 1921 р., який був схвалений більшістю голосів 2 серпня 1926 р. і отримав назву “Поправка до Березневої конституції”. Цим було узаконено “санаційну” диктатуру Ю.Пілсудського, що звело нанівець основні демократичні принципи, такі як поділ влади, відповідальність уряду перед парламентом; права та свободи національних меншин і гарантії їх забезпечення;
• з’ясовано, що Конституція 1935 року завершила процес перебудови устрою Польщі і заклала основу для запровадження в країні тоталітарної системи, для якої було характерним втручання державних органів в усі галузі політичного, громадського та економічного життя. Хоча Квітнева Конституція і передбачала створення органів місцевого самоврядування, але їх роль була обмежена у житті суспільства. Ідея суверенітету, яка переважала в тогочасних демократичних конституціях, була замінена державною ідеологією, що ґрунтувалася на засадах елітарності влади. Це дає підстави вважати, що саме це зближувало Квітневу Конституцію Польщі з основними законами тоталітарних держав.

Отже, в умовах нинішньої реформи політичної системи і формування правової держави в Україні необхідно використати історичний досвід Польщі в розбудові держави з метою недопущення помилок, які привзели до встановлення авторитарної системи в Польщі наприкінці 20-х - всередині 30-х рр. ХХ ст.
Для вдосконалення механізмів реалізації конституційної реформи в сучасній Україні при переході на парламентсько-президентську форму правління пропонуємо такі практичні рекомендації:
* З метою вдосконалення діяльності виконавчої влади в Україні варто використати досвід ІІ Речі Посполитої, де виконавча влада (Рада Міністрів і кожен міністр зокрема) за свою діяльність несли парламентську (політичну), і конституційну відповідальність. За роботу, що стосувалася загальних напрямів політики уряду, тобто їх колегіальної діяльності як членів Ради Міністрів, вони несли солідарну відповідальність. Відповідальність індивідуальна стосувалася діяльності міністрів як керівників відповідних відомств. Наслідки парламентської відповідальності мали політичний характер: уряд або міністри, які втратили довір’я Сейму, йшли у відставку (вотум недовіри). У такий спосіб контроль Сейму над діяльністю уряду був більш ефективним.
Конституційна відповідальність стосувалася діяльності міністрів щодо суворого дотримання вимог конституції і законів. Питання про притягнення міністрів до конституційної відповідальності розглядав Державний трибунал, який міг винести рішення про позбавлення міністра його посади, позбавлення пасивного виборчого права, права займати урядові посади, зменшення пенсії, а в разі вчинення кримінального злочину, міністр ніс кримінальну відповідальність.
* Заслуговує на увагу організація органів державної адміністрації і місцевого самоврядування, де в основу організації було покладено принцип децентралізації (підпорядкування органів нижчого рівня органам вищого рівня) і участі громадян в контролі за діяльністю посадових осіб. Подібну практику варто було б використовувати в Україні для розширення демократизму і гласності у формуванні органів місцевого самоврядування.
* З метою недопущення всевладності парламенту і парламентського абсолютизму, що може призвести до безсилля Уряду і Президента, варто в Конституцію України внести зміни про ліквідацію депутатської недоторканності, залишивши за ними недоторканність лише в момент виконання їх депутатських повноважень в сесійній залі. Як показали наші дослідження, саме широкі повноваження депутатів Сейму за Березневою Конституцією Польщі 1921 р., їхня депутатська недоторканність і привілеї стали причиною всевладності Сейму і безсилля Уряду, який не міг реалізувати навіть тих повноважень, які були визначені Конституцією.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
А. Архівні матеріали.
1. Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІА) ф. 180, оп.28, спр. 20.
2. ЦДІА у Львові. – Ф. 156. – оп. 10. – спр. 3649.
3. ЦДІА у Львові. – Ф. 156. – оп. 10. – спр. 4938.
4. ЦДІА у Львові. – Ф. 205. – оп. 1. – спр. 3.
5. ЦДІА у Львові – Ф. 205. – оп. 1 – спр. 101.
6. ЦДІА у Львові – Ф. 205. – оп. 1 – спр. 2111.
7. Державний архів Львівської області (ДАЛО). – Ф. 1. – Оп. 42. – Спр. 398.
8. ДАЛО. - Ф. 8. – оп. 3. – спр. 1.
9. ДАЛО. - Ф. 8. – оп. 3. – спр. 3.
10. ДАЛО. - Ф. 8. – оп. 3. – спр. 25.
11. ДАЛО. - Ф. 8. – оп. 3. – спр. 55.
12. ДАЛО. - Ф. 12. – оп. 26. – спр. 2.
13. ДАЛО. - Ф. 12 – оп. 26. – спр. 10.
14. ДАЛО. - Ф. 12. – оп. 26. – спр. 29.
15. Державний архів Тернопільської області (ДАТО) – Ф. 13399 – оп.13- спр. 16.
16. ДАТО. - Ф. 231. – оп. 1 – спр. 1.
17. ДАТО. - Ф. 231. – оп. 1 – спр. 11.
18. ДАТО - Ф. 231 - оп. 1 - спр. 37
19. ДАТО - Ф. 231 - оп. 1 – спр. 66
20. ДАТО - Ф. 231 - оп. 1 – спр. 132
21. ДАТО - Ф. 231 - оп. 3 – спр. 16, 17
22. ДАТО - Ф. 13403 - оп. 3 – спр. 24
23. ДАТО - Ф. 11965 - оп. 9 – спр. 12
24. Dzennik Praw Królestwa Polskiego z 1918 r. (D.P.K.P.), Nr. 17, poz. 40,41. s. 103
25. Archiwum akt nowych w Warszawie (AANW) – kat. 1, zygn. 2, opis 32.
26. AANW – kat. 5, teka 134.(Dziennik Ustaw Państwa dla Królestwa i Krajów w Redzie państw reprezentowanych (1916 r.).
27. AANW – kat. 1, zygn. 15, opis 50, 52.
28. AANW – kat. 1, zygn. 16, opis 22, 25, 35, 36.
29. AANW – kat. 5, zygn. 1, opis 1.
30. AANW – kat. 5, zygn. 1, opis 5, 6.
31. AANW – kat. 5 , zygn. 1, opis 15.
32. AANW – teka 5, kat. 39.
33. AANW – teka 1, kat. 339.
34. AANW – teka 16, kat. 5.
35. Archiwum państwowe w Lubline (APL) – zespoł № 235, 15j.a.
36. APL – zesp. № 403 – 15408 j.a. – 108,85 mb.
37. APL – zesp. № 412. 554 j.a. – 2,75 mb.
38. APL – zesp. № 4918. 58. j.a. – 0,15 mb.
39. APL – zesp. № 164. P.W.4. in. 4-688.
40. Archiwum państwowe w Przemyślu (APP) – zesp. 56/140-0 212.
41. APP – zesp. 396 № 16 s. 12.
42. APP – zesp. 140 № 4 s. 14.
43. APP - DURPP, 1921 r. t. I (1-55), t II (56-108).

Б. Нормативно-правові акти.

44. Dzennik Rozporządzeń Komisij Wojskowej № 2, 1918 r. Dekret Rady Regencyjnej Królestwa Polskiego z dnia 19 września 1918 r. Nr. 29.
45. Dekret o tymczasowej organizacij władz naczelnych w Królestwie Polskim z dnia 3 stycznia 1918 r.( Dziennik Praw Królestwa Polskiego – D.P.K.P. - Nr. 1, poz. 1.)
46. Dekret Naczelnika Państwa o najwyższej władzy reprezentacyjnej Republiki Polskiej z dnia 22 listopada 1918 r. (Dz. Pr. Nr. 17, poz. 35, 40, 41.)
47. Dekret o ordynacij wyborczej do Sejmu Ustawodawczego z dn. 28 listopada 1918 r.(Dz Pr. Nr. 18, poz. 46 )
48. Dekret o wyborach do Sejmu Ustawodawczego z dn. 28 listopada 1918 r.(Dz. Pr. Nr. 18, poz. 47.)
49. Uchwała Sejmu Ustawodawczego z dn. 20 lutego 1919 r. „Mała Konstytucja” (Dz.Pr. Nr.19, Poz. 226, 227).
50. Ustawa Sejmu Ustawodawczego z dnia 1 lipca 1920 r. O Radzie Obrony Państwa (Dz. U.R.P. 53/20 poz. 327)
51. Ustawa z dn. 3 lipca 1920 r. O tymczasowej organizacji władz administracyjnych (Dz. U.R.P. Nr. 117 poz. 768).
52. Dekret o zwolaniu Sejmu Ustawodawczego (D.U.R.P.P.) z dnia 8 lutego 1919 r. - № 16, poz. 217, 218, 219.
53. Ustawa z d dnia 4 lutego 1921 r. ( Dz. U.R.P.P. Nr. 115, poz. 760).
54. Ustawa z dnia 7 kwietnia 1932 r. (Dz. R.P.P. Nr. 30, poz. 247).
55. Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej z 1926 r. - № 78., poz. 398, 442, 443.
56. Ustawa o Radzie Stanu Królestwa Polskiego z dnia 4 lutego 1918 roku. (D.P.K.P. Nr.2, poz. 2).
57. Rada Regencyjna do Narodu Polskiego. Dziennik Praw Królestwa Polskiego z dnia 7 pażdziernika 1918 r., Nr. 12, poz. 23, 24.
58. Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej /tzw. Konstytucja marcowa/. Ustawa z dnia 17 marca 1921r ./ujednolicony tekst: DzU RP z 1921 r. Nr 44, poz.267, zm. DzU RP z 1926 r. Nr. 78. poz. 442/.
59. Ustawa Konstytucyjna z dnia 23 kwietnia 1935 r. /tzw. Konstytucja kwietniowa/. -/DzU RP z 1935 r. Nr 30, poz. 227/.
60. Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej z 1935 r. - № 30, poz. 227.
61. Dekret Naczelnika Państwa w przedmiocie ustroju sądu Najwyźszego (Dz.U.R.P., 1919. – Nr. 15, poz. 199),
62. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitey z dnia 6 lutego 1928 r. Prawo o ustroju sądów powszechnych (Dz. U.R.P.P., 1928. – Nr. 12.-Poz. 93).
63. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 19 marca 1928 r. O postępowaniu doraźnem (Dz.U.R.P. 1928, Nr. 33.- Poz. 313).
64. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej dnia 22 marca 1928 r. O postępowaniu administracyjnym (Dz. U.R.P.P., 1928.- Nr. 36.- Poz.341).
65. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 22 marca 1928 r. O sądach pracy (Dz.U.R.P.P., 1928.- Nr.3, poz. 350).
66. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 7 marca 1921 r. W przedmiocie niektórych zmian w przepisach prawnych, obowiązujących na Ziemiach Wschodnich (Dz.U.R.P.P., 1921.-Nr.29.- Poz.166).
67. Ustawa z dnia 1 sierpnia 1919 r. o tymczasowiej organizacji zarządu b. Dzielnicy pruskiej (Dz.PPP, 1919.- Nr-64.- Poz. 385.
68. Ustawa z dnia 3 sierpnia 1922 r. o Najwyźszym Trybunale Administracyjnym (Dz.URP, 1922.- Nr.67.- Poz. 600).
69. Ustawa z dnia 25 listopada 1925 r. o Trybunale Kompetencyjnym (Dz. U.R.P., 1925. – Nr. 126.- Poz. 897).
70. Ustawa z dnia 2 sierpnia 1926 r., zmieniająca i usupelniająca Konstytucję Rzeczypospolitej z dnia 17 marca 1921 r. (Dz.U.R.P., 1926.- Nr.44.-poz.267//.
71. Ustawa z dnia 2 sierpnia 1926 r. o upowaźnieniu Prezydenta Rzeczypospolitej do wydawania rozporządzeń z mocą ustawy //Dz.U.R.P., 1930.- Nr.5.- Poz.43//-
72. Закон № 44 від 20 січня 1920 р. “Про польське громадянство”. //Dz.URP, 1920,- Nr.7.
73. Dekret Rady Regencyjnej o organizacji władz na odszarze c. I k. Generalnego Gubernatorstwa Lubelskiego., z dnia 30 pażdziernika 1918 r. (D.P.K.P. Nr.15., Poz.33).
74. Мировий договір між Україною й Росією з одної сторони й Польщею з другої. – Рига, березня 18 дня 1921 року. С.33.
75. Zdiór ustaw zatwierdzonych przez Senat. Cz.2. nr. 100-199. (1919-1924).
76. Перехідний Закон № 268 з дня 18 травня 1921 р. до Закону Конституційного з дня 17 березня 1921 р. в справі тимчасової організації верховної влади Речі Посполитої. (DURPP, № 44, z. 01.06. 1921 r.).
77. Закон Речі Посполитої “Про об’єднання помість з громадами” //D.U.R.P. – 1919. - № 67. – poz. 403.

В.Спеціальна література
78. Бальцер О. К истории общественно-государственного строя Польши. Перевод с польского под ред. Н.В.Ястребова, - С.Петербург,1929. - 252 с.
79. Баран З. Відродження і становлення Польської держави 1918-1921 рр. Текст лекцій. Львів, - ЛДУ – 1995. – 52 с.
80. Баран З. Східна Галичина і союз Пілсудський – Петлюра //Polska i Ukraina. Sojusz 1920 roku i jego następstwa. – Toruń, 1997. – s.177-189.
81. Баран З., Полещук Т. Країни Центральної та Східної Європи в міжвоєнний період. – Львів, 1999. – 100 с.
82. Баран С. Новий самоуправний закон. – Львів: Накладом видавництва спілки “Діло”, 1934. – 100 с.
83. Бардах Ю., Леснодорский, М. Пиетрчак. История государства и права Польши. «Юридическая литература», Москва, 1980, - 558 c.
84. Вербах А. Законодательные акты, вызванные войной 1914 года с Германиею, Австро-Венгриею и Турциею. Законы, манифесты, рескрипты, указы правительствующему Сенату, распоряжения и постановления министров и др. … Издание неофициальное. Вильна, 1915. – 636 с.
85. Гетьманчук М.П. Українське питання в радянсько-польських відносинах 1920-1939 роках. Львів, - Світ. – 1998. – 428 с.
86. Гловацький І. Українські адвокати у політичних судових процесах у Східній Галичині (1921-1939 рр.). –Львів, Тріада плюс, 2003. – с.345.
87. Юридична енциклопедія, т.І. А-Г. Київ, вид. “Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1998, с. 669.
88. Гринишин М., Трохимчук С. Місцеве самоврядування в Україні та Польщі на шляху до спільного Європейського дому. – Львів, ЛНУ. Факультет міжнародних відносин. - 2002. – 96 с.
89. Гудь Б. Українсько-польська військово-політична співпраця у 1917-1921 рр., генеза, результати, уроки //Варшавські Українознавчі записки 3. – Варшава, 1996. – с. 120-135.
90. Друнин В.П. Польша, Россия и СССР. Исторические очерки. С предисловием Феликса Кона. Гос. Изд. Москва. – 1928. – Ленинград. 219 с.
91. Дудикевич Б. Як проходили вибори в Західній Україні за часів Австро-Угорщини та панської Польщі., Львів. – Вільна Україна. – 1950.,- 47 с.
92. Дыбковская А., Жарин М., Жарин Я. История Польши с древнейших времен до наших дней. – Варшава: научное издательство ПВН. 1995. – 565 с.
93. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник. За ред. Проф.. В.В.Копейчикова. – Київ, Юрінком Інтер, 1998. – с.317.
94. Зашкільняк Л. Генеза і наслідки українсько-польської нормалізації 1935 р. //Polska i Ukraina- Sojusz 1920 roku i jego następstwa. – Toruń. 1997. - s. 431-454.
95. Зашкільняк Л. Спроби українсько-польського порозуміння в міжвоєнній Польщі: сподівання і реалії // Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ столітті. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Івано-Франківськ: Плай, 1997. – С. 156-159.
96. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі. Від найдавніших часів до наших днів. ЛНУ ім. Ів.Франка. Львів, 2002. – с.752.
97. Зуев Ф. Польша 1918-1939 годов. – М., 1950. – 34 с.
98. История Польши. Том 2. Под ред. И.С.Миллера и И.А.Хренова. Издательство Академии Наук СССР. Москва, 1955. 665 с.
99. Історія держави і права України: Академічний курс. Підручник для студентів юрид.вузів: У 2-х т. /Академія правових наук України. Нац.юрид. академія України ім.Ярослава Мудрого. За ред. В.Я.Тація та ін.- Т.2. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2000. – 580 с.
100. Історія держави і права України: Підручник /А.С. Чайковський (кер.авт.кол.), В.І. Батрименко, Л.О.Зайцев, О.Л.Копиленко та ін.; За ред. А.С. Чайковського. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 512 с.
101. Історія держави і права України: Підручник для вищих навч. закладів і фак. В 2-х ч. /А.Й. Рогожин і ін. – ч. 2. – 1996. – 478 с.
102. Історія держави і права України: підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів: у 2-х томах. (В.Я.Тацій та ін.) Академія правових наук України., Національна юридична академія України ім. Я.Мудрого. – т.І. (О.Д.Святоцький, В.Д.Гончаренко, М.М.Страхов та ін) – Київ, Видавничий дім “Ін Юре”, - 2003., с. 653.
103. Історія західних та південних слов’ян: ХХ століття //С.П. Пугач, С.Ю.Страшнюк, Р.М. Постоловський та ін. – Харків: Око, 1998. – 464 с.
104. Історія України. Керівник авторського колективу Ю.Зайцев. Львів. – Видю “Світ”. – 1996 р.ю – 488 с.
105. Історія Центрально-Східної Європи. Посібник для студентів історичних і гуманітарних факультетів університетів. /За ред. Л.Зашкільняка. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2001. – 660 с.
106. Калинович В. Колониальный режим управления западноукраинскими землями в панской Польше (1918-1939 гг.): Автореферат дис. канд. юрид. наук. – Львов, 1955. – 16 с.
107. Кедрин І. Паралелі в Історії України. – Нью-Йорк: Червона Калина. 1971. – 139 с.
108. Кобринська С.Б., Карпо В.Л. До передумов Ризького договору: боротьба УНР за міжнародно-правове визнання в умовах українсько-польського конфлікту. //Питання історії України. – Вип.. 1. – Чернівці, 1997. – с. 182-190.
109. Коломієць Ю.М., Інститут глави держави в системі вищих органів влади й управління зарубіжних країн: (університет внутрішніх справ. – Х.: Основа, 1998. – 245 с.
110. Кобилецький М.М., Утворення ЗУНР, її державний механізм та діяльність (1918-1923), Автореферат дис. канд..юрид.наук. – Львів, 1998. – 16 с.
111. Красівський О.Я. ЗУНР і Польща: політичне та воєнне протиборство (листопад 1918-липень 1939 рр.)., Інститут українознавства ім. Ів.Крип’якевича НАН України: Львів, 1999; 42 с.
112. Кульчицький В. Центральні органи державної влади і управління за Конституцією Польщі 1935 року. Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 1999 р..
113. Кульчицький В. Центральні органи державної влади ї управління за Конституцією Польщі 1921 року. // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. – Львів, 1997..
114. Кульчицький В., Тищик Б. Історія держави і права України: Навчальний посібник. – Київ: Атіка, 2001. – 319 с.
115. Кульчицький В., Тищик Б. Історія держави і права України: Навчальний посібник. – Львів: «Тріада плюс», 2000. – 401 с.
116. Кульчицький В.С. Державний лад і право Галичини (в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст..). Конспект лекцій з курсу Історія держави і права УРСР. – для студентів юр.факультету. Львів, - 1965. 67 с.
117. Кульчицький В.С. До питання про Галицький становий Сейм (1773-1848). /Наукові записки. (ЛДУ імені Івана Франка). Т. 38. Серія юридична. Випуск 3. 1956 р. с. 65-71.
118. Кульчицький В.С., Настюк М. І., Тищик Б.Й., Глубіш М.І. Входження Галичини, Північної Буковини та Закарпаття до складу України (1939-1945 рр.): Правовий всеобуч народного депутата.,- “Добре серце”,- Дрогобич, - 1995.,- 67 с.
119. Кульчицький В.С. Україна між двома війнами (1921-1939). – Київ: Видавничий дім “Альтернативи”, 1999. – 336 с.
120. Тищик Б.Й. Західно Українська Народна Республіка (1918-1923). Історія держави і права.-Львів, “Тріада плюс”, -2004 р.,359 с.
121. Кульчицький В.С.. Органи правосуддя в Західній Україні 1921-1939рр. //На шляху до правової держави. – Львів, 1991. – Вип..2. –С. 10-12.
122. Липитчук О. Система судових органів та судочинство Республіки Польща (1918-1939рр.). Автореферат дис. канд. юрид. наук. – Львів, 2004. – 18 с.
123. Литвин В. Тисяча років сусідства і взаємодії. Інститут історії України НАН України, Київ – 2002 р. – 133 с.
124. Лісевич І. Політичні аспекти українсько-польського союзу 1920 р. //Polska i Ukraina. Sojusz 1920 roku i ego następstwa. – Тoruń, 1997. – s.81-98.
125. Лісна І.С. Становлення державності в Галичині (1918-1923 рр). – Тернопіль, 2001. – 92 с.
126. Люблинский, П. На смену старого права. Сборник статей по вопросам текущей правовой жизни. Пг. 1915., - 434 с.
127. Макарчyк В.С. Міжнародно-правове визнання державного кордону між Україною і Польщею (1939-1945 рр.), Київ. Атіка. 2004. – с.347.
128. Малицкий А.Л. Государственный строй Польши. Очерки. Госиздат., Москва, - 1930, «красный пролетарий», 140 с.
129. Паславська О. Виникнення та розвиток Польської держави (ІХ-ХУІІІ ст.) // Життя і право. – 2004. - № 5. – С.25-29.
130. Паславська О. Становлення інституту президентства та його повноваження за Конституцією Польщі 1921 р. // Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС України. Серія юридична. – 2005. - № 2. – с. 252-259.
131. Міщенко, Олександр. Політико-правова система Польщі в період від Шляхетської республіки до ІІ Польської республіки. – Львів, 1995. – 98 с.
132. Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття. – К., Український письменник. 1994. – 413 с.
133. Наленч Д. и Т. Юзеф Пилсудский. Легенды и факты. Под ред. Р.П.Федорова. Сокращенный перевод с польского В.Воронкова, В.Светлова, и В.Федоренко. Москва, 1990. – с.399.
134. Основи конституційного права України. Підручник, за ред. Проф.. В.В.Копейчикова. Київ, Юрінком Інтер, 1997. с.206.
135. Пілсудський і Україна. Матеріали науково-популярної конференції. Харків, - 2002 р. - с. 79.
136. Политические системы в странах Центральной и Юго-Восточной Европы. 1917-1929 гг. – М.: Наука, 1988. – 536 с.
137. Полянська-Василенко Н. Історія України 1900-1923 рр. – Київ, 1992. – 130 с.
138. Присташ Л.Т. Центральні органи влади та управління за конституцією Польщі 1935 р. – Львів. 1988. – 16 с.
139. Паславська О.Я. Відродження польської державності (1918-1921). //Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції (5-6 лютого 2004 р.), Львівський національний університет Ім. Івана Франка. Юридичний факультет. Львів – 2004. с.121-123.
140. Паславська О.Я. Соціально-політичні та правові передумови становлення Польської Республіки (1918-1921 рр). –Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – Випуск 40. Львів – 2004., с.149-156.
141. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ХІ регіональної науково-практичної конференції (3-4 лютого 2005 р.), Львівський національний університет ім. Івана Франка. Юридичний факультет. Львів – 2005. с. 530.
142. Прушинський Мечислав. Драма Пілсудського. Війна 1920. Київ – 1997 р. Переклад з польської Т.Єременко. – 335 с.
143. Ротшильд Д. Східно-Центральна Європа між двома світовими війнами // Пер. З англ.. В.П.Канаша. – К.: Мегатайп, 2001. – 496 с.
144. Русский русским. Что значит «польская автономия» ?. Санкт-Петербург, - 1907. -. (без автора)., 57 с.
145. Семененко В.І., Радченко Л.О. Історія України. З прадавніх часів до сьогодення. – Харків: Торсінг. 2000. – 612 с.
146. Сливка Ю.Ю. Боротьба трудящих Галичини проти іноземного поневолення. – К. «Наукова думка». 1973. – 255 с.
147. Смолей В. Польське цивільне і військове осадництво у Західній Україні: історико-правовий аспект (1919-1939)ю – Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. – 111 с.
148. Стецюк П. Основи теорії конституції та конституціоналізму. Курс Лекцій Ч.І. – Астролябія, Львів - 2003, - с.229.
149. Субтельний Орест. Україна. Історія. Київ – “Либідь”, - 1991. – 391с.
150. Тищик Б. ЗУНР: Дипломатична діяльність (1918-1939 рр.).Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Х регіональна науково-практична конференція. Львів, - 2004. с. 118-120.
151. Тищик Б. Історія держави і права Середньовічної Польщі (Х ст.– 1795 р.): Навчальний посібник. – Львів: Малий видавничий центр юридичного факультету ЛНУ імені Івана Франка, 2002. – 129 с.
152. Тищик Б.Й., Вівчаренко О.А., Лешкович Н.О. Становлення державності в Україні (1917-1922 рр.) Монографія. – Львів-Івано-Франківськ: Світ, 2000. – 272 с.
153. Узагальнення польського досвіду місцевого самоврядування та перспективні напрямки самоврядування в Україні. Фонд підтримки молодіжних демократичних ініціатив. Упорядники, - Т. Шамайда, Ол.Дмитренко. – Київ. – 2001. – 331 с.
154. Україна і Польща у Східно-Центральній Європі. Спадок і майбуття. Матеріали конференції під патронатом Прем’єр-Міністрів України і Польщі. (Київ, 25-27 червня 1999 р.). – К.,-1999 р.; 331 с.
155. Україно-польські відносини в Галичині у ХХ ст.. (1996, 21-22 листопада; Івано-Франківськ. Прикарпатський університет ім.В.Стефаника): Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. -1997,- 451 с.
156. Флоринский М.Ф. Кризис государственного управления в России в годы Первой мировой войны: (Совет Министров 1914-1917 гг). /ЛГУ им.Жданова.-Л.: Изд.ЛГУ, 1988.- 207 с.
157. Шелухін С. Варшавський договір між поляками й С.Петлюрою 21 квітня 1920 року. – Прага: Видав. «Нова Україна». 1926. – 40 с.
158. Штарський М. Юзеф Пілсудський. Факти і міфи //УІЖ. – 1992. - № 4, № 5. .159 с.
159. Юхимюк О. Правовий статус органів місцевого самоврядування на території Західної України в складі Польщі (1918-1939). –Автореферат дис. канд. юрид. наук. Львів, 2004, с. 17.
160. Ярема, Яким. Над Сяном. (Листопадові дні 1918 року в Перемишлі. Події і роздуми); Львівське регіональне суспільно-культурне товариство “Надсяння”. - с. 93.
161. Ajnenkiel A. Konstytucje Polski w rozwoju dziejowym, 1791-1947. –Warszawa: Oficyjny Wydawnićza Rytm, 2001. – 415 s.
162. „Ku odrodzeniu naród musi iść właśnym wysiłkiem”. Przemówienie historyczne Prezesa Walerego Sławka w Sejmie w dniu uchwalenia Konstytucji. Warszawa, - 1921r., - s. 90.
163. Ajnenkiel A. Polska po przewrocie majowym. Zarys dziejów politycznych Polski 1926-1939. Warszawa, 1980. „Wiedza Powszechna” s.724.
164. Ajnenkiel A. Sejmy i konstytucje w Polsce 1918-1939. – Warszawa, 1968, - 132 s.
165. Ajnenkiel Andrzej. Od „rzódów ludowych” do przewrotu majowego. Zarys dziejów politycznych Polski 1918-1926. Warszawa, 1964. Wiedza Powszechna. – 339 s.
166. Albert A. Najnowsza historia Polski 1914-1993. T.1. – Londyn: Puls, 1994. – 641 s.
167. Bardach J., Leśnodorski B., Pietrzak M. Historia państwa i prawa polskiego. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1979.- 654 s.
168. Bardach J., Leśnodorski B., Pietrzak M. Historia ustroju i prawa polskiego. Warszawa, 2003. – 667 s.
169. Batowski H. Linia Kurzona a była Galicja Wschodnia //Z dziejów stosunków polsko-radzieckich. Studia i materiały. – T. 3, - Warszawa, 1969-s. 173-174.
170. Batowski H. Między dwiema wojnami 1919-1939: Zarys historji dyplomatycznej/. Henryk Batowski; posl. Andrzej Mania. – Wyd. 2 uzup. – Kraków; Wydaw. Literackie, 2001. – 573 s.
171. Błaszczyk Grzegorz. Dzieje stosunków polsko-litewskich od czasów najdawniejszych do wspóleczesności. T. 1. Trudne początki. Poznań: Wydaw. Naukowe UAM, 1998.- 303 s.
172. Brzeziński W. Terytorialna organizacja gminy wiejskiej w Polsce. – Warszawa: Czerwiec, 1932. – 131 s.
173. Buczma-Czapliński M. Poradnik prawniczy. – Lwów-Warszawa-Poznań: Wydawnictwo „Wiadomosci gminnych”, 1929. – 687 s.
174. Chojnowski A. Pacyfikacja // Encyklopedia Historii Drugiej Rzeczypospolitej.- Warszawa: Wydawnictwo „Wiedza Powszechna”. 1999,-277 s.
175. Chojnowski A. Piłsudski Józef //Encyklopedia Historii Drugiej Rzeczypospolitej. –Warszawa; Wydawnictwo „Wiedza Powszechna”. 1999.-300 s.
176. Ciepelewski I- Polityka agrarna rządu polskiego w latach 1929-1935. – Warszawa, 1968. –325 s.
177. Gołąb S. Organizacja sądów powszechnych. – Kraków: Drukarnia Pospieszna, 1938. – 127 s.
178. Daszyński I. Pamiętniki. Kraków, 1925-1926. T. 1-2.
179. Dembski K. Wielkopolska w początkach II Rzeczypospolitej. Zagadnienia prawnoustrojowe. – Poznań- Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu im. Adama Mickiewicza w Poznaniu, 1972. – 157 s.
180. Dr. Wacław Komarnicki. „Ustrój Państwowy Rzeczypospolitej Polskiej”. Warszawa. – 1934. s. 216-
181. Dr. Wacław Komarnicki „Ustrój Państwowy Polski Współczesnej”. Wilno, 1937. (Genesa i system.). – s. 438.
182. Dubanowicz E. Rewizja Konstytucji. – Poznań, 1926. – 131 s.
183. Dzieduszycki Tadeusz. „O Zawodowy Ustrój Państwa” (i nowoczesne podstawy jego sprawności): Solidarysm - Elityzm”. Warszawa., 1928. s- 228.
184. Encyklopedia historii Drugiej Rzeczypospolitej. –(red. Nauk. Andrzej Garlicki), - Warszawa: „Wiedza Powszechna”: Bellona, 1999. – s-543.
185. Faryś J. Historia Polski od 1918 do 1939 roku. Poznań, 1997.
186. Garlicki A. Józef Piłsudski. 1867-1935.- Warszawa, 1990. – 3 wyd. – 293 s.
187. Górecki D. Powstanie władz naczelnych w odradzającej się Polsce )1914-1919). – Łodź-: Redakcja Naczelna Wydawnictw Uniwersytetu Łódzkiego, 1983. – 215 s.
188. Grabski W. Dwa lata pracy u podstaw państwowości naszej (1924-1925). – Warszawa: Nakladem księgarni F. Hoesicka. 1926. – 373 s.
189. Grodziski S. Komisja Kodyfikacyjna Rzeczypospolitej Polskiej // Czasopistwo Prawno-Historyczne.-1981.- T. 33.- Zesz.1.-S.47-48-
190. Historia państwa i prawa Polski 1918-1939 /Pod red. F.Ryszki- Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1962. – Cz.1. – 415 s.; 1968. – Cz.2. –310 s.
191. Historia państwa i prawa Polski: Zródła /Wyboru dokonali F.Połomski i P.Jurek. – Wrocław, 1998. – 444s.
192. Ihnatowicz Z. Zadania samorządu powiatowego w dziedzinie gospodarstwa wiejskiego. – Warszawa: Księgarnia Rolnicza. 1926. – 52 s-
193. Jaworski W. Ankieta o Konstytucji Polskiej z 17 marca 1921 roku, - Kraków, 1924. – 251 s.
194. Jędruszczak T. Stanowisko Polski i mocarstw Ententy w sprawie polskiej granicy wschodniej (1918-1921) // Sprawy międzynarodowe. – Warszawa. – Czerwiec, 1959/6. – zeszyt 6/ 87. – s. 58-77.
195. Jósef Piłsudski: Przyczynki bibliograficzne /oprac. Franciszek Sedlaczek. – Lwów, 1935 – IV., 42 s-
196. Józef Piłsudski dudowniczy przyszlości. /Zmir. – Lublin: Głowiński, 1924 – 40 s.
197. Józef Piłsudski o sobie: Z pism, rozkazów i przemówień komendanta /Zebrał i wydał Z. Zygmuntowicz. Warszawa; Lwów: Nakładem „Panteonu Polskiego”, 1929, - 128 s.
198. Jurek P. Historia państwa i prawa polskiego.- Wrocław: Wydawnictwo Uniwersitetu Wrocławskiego, 1998.- 221s.
199. Juzwenko A. Polska a „biała“ Rosja (od listopada 1918 do kwietnia 1920) – Wrocław, 1973. – s. 40-68.
200. Kallas М. Historia ustroju Polski X-XX w. – Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1997, - 564 s.
201. Kamiński M.K. Zacharias J. W cieniu zagrożenia: Polityka zagraniczna RP 1918-1939. Warszawa, 1993.
202. Karpus Z. Jeńcy internowani rosyjscy i ukraińscy w Polsce w latach 1918-1924. Z dziejów militarno-politycznych wojny polsko-radzieckiej. Toruń, 1991.
203. Karpus Z. Wschodni sojusznicy Polski w wojnie 1920 r. Oddziały wojskowe ukraińskie, rosyjskie, kozackie i białoruskie w latach 1919-1920. Toruń,1999.
204. Klimecki M. Polsko-ukraińska wojna o Lwów i Galicję 1918-1919 r. Aspekty polityczne i wojskowe. Warszawa, 1997.
205. Koko E. W nadziei na zgodę. Polski ruch socjalistyczny wobec kwestii narodowościowej w Polsce (1918-1939), Gdańsk, 1995.
206. Koko E. Wolni z wolnymi:PPS wobec kwestii ukraińskiej w latach 1918-1925. Gdańsk, 1991.
207. Kolańczuk A. Internowani żołnierzy Armii UNR w Kaliszu 1920-1939. Kalisz; Przemyśl; Lwów, 1995.
208. Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej. – Warszawa. 1997. – 266 s.
209. Konstytucja, uchwalona pzez Sejm Rzeczypospolitej Polskiej 23 marca 1935. Słowo wstępne Stefana Rajskiego. - Lwów, 1935.- s. 81.
210. Kowalski J. Trudne lata. –Warszawa: „Ksiąźka i Wiedza” , 1966. – 795 s.
211. Kozłowski M. Między Sanem a Zbruczem. Walki o Lwów i Galicję Wschodnią 1918-1919. Kraków, 1990.
212. Kryzys Rzeczypospolitej ? Studia z zakresu funkcjonowania systemu politycznego. – Pod redakcją Jerzego Kornasia. /Wyższa szkoła ekonomii i administracji im.prof. Edwarda Lipińskiego.- Kielce 2004. s- 229.
213. Kumaniecki K. Ustrój państwowych władz administracyjnych na ziemiach Polski. – Kraków: Leon Frommer. – 1920. – 198 s.
214. Kumaniecki K.W. Ustrój władz samorządowych na ziemiach polski w zarysie. Warszawa – Kraków, 1922.- Nakładem księgarni J.Czerneckiego. – s.78.
215. Kupczak J.V. Polacy na Ukrainie w latach 1921-1939. Wroclaw, 1994.
216. Kutrzeba S. Polska odrodzona 1914-1918. – Warszawa; Kraków: Nakład Gebethnera i Wollfa. – 321 s.
217. Kutrzeba S. Polska odrodzona 1914-1939. – Warszawa; Kraków, 1988. – Naklad Gebethnera i Wollfa. – s. 321.
218. Lewandowski A. W kręgu problematyki stosunków czechosłowacko-ukraińsko-polskich 1918-1922 //Z dziejów stosunków polsko-radzieckich. Studia i materiały.- Warszawa, 1970, - T. VI. – s.192.
219. Lewandowski J. Imperializm słabości. Kształtowanie się koncepcji polityki wschodniej piłsudczyków 1921-1926. Warszawa, 1967. s- 221.
220. Lossowski P. Dyplomacja Drugiej Rzeczypospolitej: Z dziejów polskiej slużby zagranicznej. Warszawa, 1992.
221. Lubaczewski, T. Josef Pilsudski. – Praga, 1930. – s-48.
222. Makarewicz J. Kodyfikacja Konstytucji. – Lwów, 1934. – 131 s.
223. Małcuzyński K., Rawńz J. Gdy Połską rządziła burżuazja. – Warszawa, 1950. – s. 118.
224. Malinowski L.Politycy Drugiej Rzeczypospolitej 1918-1939 (slużba i życie prywatne ). Toruń, 1995, Cz 1-2.
225. Mańkowski Z. W kręgu polskich doświadczeń historycznych XIX i XX wieku. Studia. Lublin, 1986.
226. Maternicki J. Historiografia polska XX wieku. Wrocław. Zakł. Nar. Im. Ossolińskich. Polska Akademia Nauk. Instytut Historii Nauki, Oświaty i Techniki. Cr.l.lata 1900-1918. – 1982 r.,- s.-244.
227. Mich W- Problem mniejszości narodowych w myśli politycznej polskiego ruchu konserwatywnego (1918-1939 ), Lublin, 1992.
228. Mich W. Obcy w polskim domie. Nacjonalistyczne koncepcje rozwiązania problemu mniejszości narodowych 1918-1939, Lublin, 1994.
229. Milewska, W. Legiony Polskie 1914-1918: zarys historii militarnej i politicznej. Wydawnictwo „Księgarni Akademickiej”., Kraków, - 1998. – s. – 347.
230. Moszczeńska, Iza. Do Brygadiera Piłsudski ego, byłego członka Rady Stanu: List otwarty. Warszawa, 1917. – 4 s.
231. Mroczka L. Spór o Galicję Wschodnią 1914-1923. Kraków, 1998.
232. Na drodze ku nowej Konstytucji. – Warszawa, 1934. – 240 s.
233. Nalęcz T. Polska Organizacja Wojskowa 1914-1918. Wrocław, 1984.
234. Nalęcz, Daria; Nalęcz Tomasz. Józef Piłsudski – legendy i fakty. Warszawa: Mlodz. Agencja. Wyd. 1987. – s. - 320.
235. Nasza Konstytucia. Cykl odczytów urządzonych staraniem dyrekcji skoły nauk Politycznych w Krakowie od 12-15 Maja 1921 r. Przy udziale: Wlad. Alrahama, Tad. Dwernickiego, Stan. Estreichera, Wł.L.Jaworskiego. St.Kutrzeby, M.Rostworowskiego. St.Wróblewskiego i Fryd. Zolla. Kraków. Nakladem autorów. 1922 r.,- 228 s.
236. Nedziałkowski M. Demokracja Parlamentarna w Polsce. – Warszawa, 1930. – 120 s.
237. Nowicki H. Samorząnd terytorialny w okresie Drugiej Rzeczypospolitej na kresach wschodnich //Polska i Ukraina. Sojusz 1920 roku i jego następstwa. – Toruń. 1997. – s. 455-471.
238. О Dobrą Konstytucję. Warszawa, 1929. s-63
239. Dmowski R. Polityka polska i odbudowanie państwa. – Warszawa, wyd. 2, 1926.- s. 402.
240. Orlewicz T.J., Zasady Konstytucji 23 kwietnia 1935 roku.- Warszawa, - 1935. s.182.
241. Partyka A. Polskie koncepcje autonomii Galicji Wschodniej w latach 1919-1922 //Studia Historyczne.-1976.- s. 563.
242. Peretiatkowicz A. Rewizja Konstytucji polskiej i ordynacji wyborczej // Przegląd wszechpolski. – 1925. – 93 s.
243. Pietrzak, Vschał. Rządy parlamentarne w Polsce w latach 1919-1926. Warszawa, - Książka i Wiedza, 1969., - s- 354.
244. Piłsudski, Józef. Moje pierwsze boje. – Łódż: Wyd. Łódzkie, -1928.–193 c.
245. Piłsudski, Józef. Moje pierwsze boje. Wspomnienia, spisane w twierdzy Magdeburskiej. – Warszawa. Bib-ka polska, 1925. – VI, - 182 s.
246. Piłsudski, Józef. Pisma zbiorowe. T. 10. Skorowidze i uzupełnienia, - 1938 – 209 s-
247. Piłsudski, Józef. Pisma-mowy+rozkazy: Wydanie zbiorowe prac dotychczas drukiem ogłoszonych. – Warszawa, In-t Badania najnowszej historji Polski; Tow-wo wyd. „Polska zjednoczona”, - 1931., - 321 s.
248. Piłsudski, Józef. Pisma-mowy-rozkazy. T. 3. - 1930. – s. - 388.
249. Piłsudski, Józef. Pisma-mowy-rozkazy. T. 4. – 1931. – s. - 470.
250. Piłsudski, Józef. Złote myśli. Warszawa, 1926. – 47 s.
251. Płaza S. Historia prawa w Polsce na tle porównawczym: Kraków; Księgarnia Akademicka, 2001—Cz.3: Okres międzywojenny. – 762 s.
252. Pobóg-Malinowski W. Najnowsza historia polityczna Polski 1864-1945. Londyn, 1956.- T.2, cz. 2. – s. 158.
253. Pobóg-Malinowski W.Najnowsza historia polityczna Polski. – Gdańsk: Oficyjna Wydawnicza „Graf”, 1990. – t.2. 1914-1939. – 896 s.
254. Podwiński Stanislaw. Ustroj samorądu powiatowego na terenie B. Zaboru Rosyjskiego. (ustawy, rozporządzenia, okójniki). – Warszawa, 1927. s 103.
255. Polacy na Ukrainie, Zbiór dokumentów. Część 1: lata 1917-1939 /Pod red. S.Stępnia. Przemyśl; 1998-1999. T. 1-2.
256. Pomarański, Stefan. Józef Pilsudski: Zycie i czyny. – 8 wyd., popr. I uzupel. – Zamość – Wyd-wo Z.Pomarańskiego, 1930 – 62 s-
257. Prezydenci i premiery Drugiej Rzeczypospolitej /Pod red. A. Chojnowskiego i P.Wróbła. – Wrocław-Warszawa-Kraków. Zakład Narodowy imenia Ossolińskich, 1992. – 383 s.
258. Prezydenci Polski /Pod red. A.Ajnenkiela. – Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe, 1991. – 208 s.
259. Programy ruchu narodowego w latach 1887-1939 /Wybór i opr. Cz.Brzoza, A. Pastevak. Rzeszów, 1993.
260. Projekt Komisij Konstytucyjnej Sejmu Ustawodawczego. Wydawnictwo kancelarji cywilnej Naczelnika Państwa. Warszawa, - 1920. – s. 66.
261. Projekt Nowej Konstytucji Rzeczypospolitej Polskiej. (przedłożony Sejmowi przez B.B.W.R.). Lwów –1934, s.24.
262. Przewrót Majowy w Polsce. /Na podstawie dokumentów urzędowych oprac. W. Bojan-Błażewicz. – New York Citi; Nakł. Łączonych Komitetów Piłsudskiego w Ameryce; - 1926. – 61 s.
263. Przyłuski A. Wojna Polski 1918-1921. – Warszawa, 1930.- s. 86.
264. Radwański Z. Kształtowanie się polskiego systemu prawnego w pierwszych latach II Rzeczypospolitej //Czasopismo Prawno-Historiczne. – 1969. –T.21.- Zecz.I. – s.31-48.
265. Raśin, Ladislav. Piłsudski a parlamentarismus. – Praga, 1933. – 14 s.
266. Roszkowski W. Historia Polski 1914-1990. – Warszawa: Czytelnik, 1992, -221 s
267. Roszkowski W. Historia Polski 1914-1999. – Warszawa: Czytelnik. 1999. – 221 s..
268. Raczkowski R. Dekretowanie ustaw w Polsce w latach 1918-1926. – Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe, 1994. – 198 s.
269. Ryborski R. Siła i prawo. – Warszawa, 1936. – 136 s.
270. Rzeczypospolita, jej prawa i urzędy. –Warszawa: Nakladem Stowarzyszenia Urzędników Państwowych Rzeczypospolitej Polskiej, 1938.- 495s.
271. Seidler Teodor. Poseł na Sejm. Rozważania ustrojowe. Warszawa, - 1929. Nakładem Księcarni F.Hoesicka. s. 58.
272. Siemieński J. Jak praw nie pisać (z powodu ustawy o zmianie Konstytucji z dnia 2.VIII.1926 r.). – Warszawa, 1926. – 211 s.
273. Szwed R. Samorząd terytorialny w Polsce w latach 1918-1939. Wybor materialow żrodlowych. – Częstochow. - 2000.
274. Sprawy polskie na Konferencji Pokojowej w Paryżu w 1919 r. Dokumenty i materialy /Red. J. Bierzanek i J. Kukułka. Warszawa, 1965-1967. T. 1-3.
275. Starzewski M. Uwagi prawnopolityczne nad projektem Konstytucji Wice-Marszałka Cara. – Kraków, 1934. – 171 s.
276. Starzyński S- Konstytucja Państwa Polskiego. – Lwów, 1921. –T.II. – 317 s.
277. Studnicka Wanda. Dzieje Polski Porozbiorowej. (Zarys krótki). Synowie St.Niemiry. Warszawa. – 1919 r., - S.38.
278. Szawlecki Mieczysław. Na przełomie naszego ustroju państwowego. //„Prezydentowi Rzeczypospolitej panu Ignacemu Mościckiemu” – w najgłębszej czci śkladam. // Warszawa, - 1929- s.
279. Szczepanowski Stanisław., Myśli o odrodzeniu narodowem. (oświatnego wydawnictwa zbiorowego „Pisma i przemówienia”, tom I. – Lwów-Warszawa, - 1923. – s.332.
280. Tommasini Francesko (B.Poseł Italski w Polsce). – Odrodzenie Polski. – Warszawa, - 1928. s. 364.
281. Topolski J. Polska z wieku 1914-2000. Wyd. V. Poznań, 2000 .
282. Torzecki R. Federacja czy wspólna obrona niezależności. Pilsudski i Petlura w latach 1919-1923 //Warszawskie zeszyty ukrainoznawcze 3. – Warszawa, 1996, - s. 74 – 81.
283. Ustrój gmin wiejskich (w województwach południowych). Związek zawodowy pracowników administracii gminnej R.P., Warszawa, 1933 r., s.166
284. Ustrój powiatowych związków samorządowych (ze zmianami, wprowadzonymi ustawą z 23 marca 1933 r.)- Opracowali: Wacław Brzeziński; Dr.Władislaw Dalbor. Wydawnictwo zalecone pismem okólnym Ministerstwa Spraw wewnętrznych z dn. 10.8.1933 r. №r. G.L.82/d/15/2. Warszawa, - 1933 -102 s.
285. Wędrowski J. Stany Zjednoczone a odrodzenie Polski: Politika Stanów Zjednocznych wobec sprawy polskiej w latach 1916-1919. –